МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ, ФІНАНСІВ, ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ,

МЕНЕДЖМЕНТУ І БІЗНЕСУ

ШПИЛЬОВА ВІРА ОЛЕКСІЇВНА

УДК 26.063.01

МЕНЕДЖМЕНТ ЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

ПРИРОДООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Спеціальність 08.06.02 – підприємництво, менеджмент та маркетинг

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі економіки Європейського університету фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник – доктор економічних наук, професор

Сахаєв Вадим Григорович

Європейський університет фінансів,

інформаційних систем, менджменту і бізнесу

професор кафедри економіки

Офіційні опоненти –

доктор економічних наук, професор

Шевчук Василь Якович, Рада національної безпеки і оборони України,

керівник апарату

кандидат економічних наук, доцент

Ареф’єв Олег Вікторович, декан факультету професійної адаптації і підприємництва,

заступник завідуючого кафедри практичного підприємництва Європейського університету фінансів, інформаційних систем, менджменту і бізнесу

Провідна установа:

Інститут проблем ринку і економіко-екологічних досліджень НАН України, м. Одеса

Захист відбудеться 2 липня 2002 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К26.063.01 Європейського університету фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу, 03115, м.Київ, бульвар акад. Вернадського, 16-в.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Європейського університету фіннсів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу

Автореферат розісланий 1 червня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, доцент О.П. Луцій

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми. Питання економічної та соціальної безпеки розвитку держави знаходиться у безпосередній залежності від техногенного впливу суб’єктів господарської діяльності на стан забруднення навколишнього середовища.

У відповідності із щорічною доповіддю Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини “Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні” (2000 р.) за рівнем забруднення територія країни поділена таким чином (приблизно у відсотках): відносно чиста територія – 7, умовно чиста – 8, мало забруднена – 15, забруднена – 40, дуже забруднена – 30. Отже, майже 70 відсотків території є екологічно небезпечними.

Особливо незадовільним є стан навколишнього середовища в індустріально розвинених староосвоєних районах. І це при тому, що в Україні тривалий час спостерігалося падіння темпів розвитку промислового виробництва.

Реформування державного регулювання природоохоронної діяльності виявилось досить однобічним, мало, головним чином, фіскальний характер і відбувалось в основному на застарілих галузево-ресурсних підходах до управління в цій пріоритетній сфері еколого-економічних відносин.

Збереження таких підходів за сучасних принципово інших взаєминах є особливо небезпечним. Адже держава вже не має багатьох, суто адміністративних, важелів управління і ця обставина унеможливлює здійснення природоохоронних заходів навіть у колишніх, вкрай обмежених, обсягах. Пошук ефективних схем управління природоохоронною діяльністю на державному рівні безпідставно затягнувся, про що зайвий раз свідчить чергова перебудова центрального органу виконавчої влади яким, поки що, вважається Міністерство екології та природних ресурсів.

Виправлення такого становища можливе лише за умов впровадження у практику дійсно економічних важелів управління природоохоронною діяльністю, адекватним вимогам соціально-економічної безпеки, ринковим перетворенням суспільного життя. У зв’язку з цим, розвиток методології, теорії і практики економічного управління і регулювання природоохоронною діяльністю набуває особливого значення. В роботі зроблено спробу теоретично обґрунтувати підходи і розробити такі організаційно-економічні підходи та інструменти управління, використання яких сприятиме ефективному впливу на поліпшення стану природоохоронної справи в цілому.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною науково-дослідних робіт по виконанню комплексних тем: в Черкаському науково-технологічному університеті “Вдосконалення порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього середовища” на замовлення Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки (№ 376 /13.17.09.99).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в розробці економіко-організаційного механізму підвищення ефективності і умов функціонування системи природоохоронної діяльності в загальному каркасі екологічної і соціальної безпеки.

Для досягнення мети в дисертації розглянуто такі питання:

- визначити сутність і значення екологічного менеджменту, можливість застосування його регуляторних інструментів в ринкових моделях;

- проаналізувати ресурсно-технологічні та природоохоронні фактори розвитку;

- дослідити еколого-інноваційну трансформацію науково-технічного розвитку;

- визначити стан запровадження ресурсозаощаджувальних та інформаційних технологій, програмно-цільових методів управління цим процесом;

- виявити організаційно-економічні проблеми управління природоохоронними програмами і проектами;

- з’ясувати організаційні особливості та економіко-правовий механізм управління в системі соціально-екологічної безпеки;

- проаналізувати механізм управління інвестиційно-фінансовими технологіями природоохоронної діяльності;

- запропонувати концесійну модель управління природоохоронною діяльністю в контексті європейських стандартів управління навколишнім середовищем.

Об’єктом дослідження є управління природоохоронною діяльністю.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні аспекти й економікоорганізаційні інструменти комплексного регулювання природоохоронної діяльності.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційної роботи є вчення про біосферу, теорія організації і менеджменту, системний підхід як нормативна методологія прийняття управлінських рішень; технологія системного управління; Всесвітня програма дій на ХХІ століття; Концепція сталого розвитку України (проект); праці вітчизняних і зарубіжних фахівців в галузі менеджменту, інновацій та екології.

Наукова новизна одержаних результатів. Основні положення, що визначають наукову новизну дисертаційного дослідження, полягають у наступному:

- визначено сутність екологічного менеджменту, його місце і роль у природоохоронному господарстві;

- досліджено вплив ресурсно-техногенних факторів на соціально-економічну безпеку країни з економікою перехідного періоду;

- визначено позитиви і недоліки економіко-правового механізму охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів в умовах радикальних економічних перетворень;

- визначено особливості еколого-інноваційної трансформації науково-технічного прогресу, розроблені рекомендації щодо стабільної підтримки вітчизняної екологічної індустрії;

- обґрунтована необхідність посилення державного регулювання в екологічній сфері;

- вперше розроблена і запропонована нетрадиційна модель фінансування об’єктів еколого-комунальної та іншої інфраструктури.

Практичне значення отриманих результатів. Результати виконаного дослідження призначені для спеціально уповноважених органів центральної виконавчої влади та їх обласних підрозділів для застосування при розробці пропозицій і удосконалення механізму економіко-організаційного регулювання природоохоронної діяльності з метою посилення ролі держави щодо виконання конституційних норм в галузі охорони навколишнього середовища, екологічних прав і свобод людини. Рекомендації щодо регулювання, планування і фінансування сприятимуть принципово новому рівню природоохоронної роботи. Розроблені підходи щодо удосконалення екологічного оподаткування у поєднанні з нетрадиційними технологіями фінансування екологічної інфраструктури спрямовані на суттєве спрощення стосунків з бюджетом, посилення економічної мотивації залучення приватних капіталів в екологічну сферу. На удосконалення державної екологічної експертизи спрямована виконана в дисертації Схема управління концесією як нормативний документ комплексного призначення.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні і практичні положення результатів дослідження неодноразово доповідались на науково-практичних конференціях і семінарах, зокрема: науково-практичній конференції “Актуальні проблеми економіки природокористування” (Суми, 1996), Міжнародній науково-практичний конференції “Сучасний менеджмент та маркетинг: теорія і практика, проблеми підготовки фахівців” (Київ, 1996), Міжнародній науково-практичній конференції “Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої продукції АПК” (Суми, 1999), Міжнародному конгресі українських економістів “Україна в ХХІ столітті: концепції та моделі економічного розвитку” (Львів, 2000), ХVIII Міжнародному симпозіумі з наукознавства (Київ, 2000), Міжнародній науково-практичній конференції „Роль молоді у формуванні екологічного менеджменту” (МАУП, Київ, 2002) та ін.

Публікації. За результатами проведених досліджень опубліковано п’ять наукових праць у фахових виданнях загальним обсягом 1,97 друк.арк.

Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації 190 с., у тому числі: 11 таблиць, 5 рисунків, 2 схеми, 3 додатки, список використаних джерел зі 128 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету і завдання дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих наукових результатів.

У розділі 1 – “Теоретичні підходи до формування і реалізації екологічного менеджменту природоохоронної діяльності” досліджено особливості формування екологічного менеджменту, визначено тенденції еколого-інноваційної трансформації науково-технічного розвитку, діагностовано і конкретизовано різнобічні аспекти управління природоохоронними програмами з метою постійної підтримки економічної і соціальної безпеки.

Економічна безпека – це гарантований державою рівень, гідний людини на основі зовнішнього і внутрішнього регулювання соціально-економічного розвитку, який ґрунтується на природно-ресурсному і мінерально-сировинному потенціалі. Україна має можливість забезпечувати власні потреби та експортувати значну кількість корисних копалин та продукти їх переробки. Але нераціональна і не комплексна експлуатація існуючих родовищ стала наслідком передчасного відпрацювання стратегічно важливих видів мінеральної сировини. Крім того, значну небезпеку для економіки України становлять екзогенні екологічні процеси та техногенне середовище, які знаходяться під впливом діяльності багатотоннажних підприємств з величезними обсягами відходів виробництва.

Соціальна безпека безпосередньо залежить від загального стану економіки, при цьому соціальний фактор є визначальним у забезпеченні стабілізації та економічного зростання.

В дисертації увага звертається на те, що соціальний захист населення, посилення соціальної захищеності і безпеки не можливі без дотримання екологічного законодавства. Однак, у реальному житті протиріччя у соціально-екологічній сфері постійно накопичуються. Продовжується забруднення ґрунтів, води і повітря, посилюється негативний вплив на стан здоров’я людей. Тому, при проведенні економічних реформ, особливий акцент пропонується поставити на екологічні проблеми, інакше не буде кому втілювати ці реформи у життя.

Автор зазначає, що внаслідок дії переважно галузевої схеми управління природокористуванням і охороною природи, державна систем екологічного менеджменту не може отримати в Україні належного статусу. Найвагоміші законодавчі важелі знаходяться під контролем галузевої структури управління, міністерства і відомства постійно погоджують для себе тимчасові нормативні акти і пільги, які зводять нанівець зусилля, спрямовані на поліпшення екологічного стану територій.

Тим більше, що у зв’язку з адміністративною реформою колишній орган центральної виконавчої влади з питань охорони навколишнього середовища, котрий вже раз піддано реконструкції і змінам, фактично перестав існувати і замість нього утворено нову структуру – Міністерство екології та природних ресурсів, яке з багатьох причин, на нашу думку, не може претендувати на правонаступницькі функції колишнього міністерства.

Дуже важко об’єктивно усвідомлювати подібну зміну “декорацій” і за політичними ознаками, і за самим змістом, адже від цього стан справ у природоохоронній, а тим більше, у ресурсозберігаючій сфері ніяк не покращився. Навпаки, автор вважає, що подібне рішення – крок назад. Природоохоронний менеджмент поступово заганяють у глухий кут реформаторських пошуків і псевдо екологічної активності нових бюрократів замість поширення дійсно демократичних принципів у справі державного регулювання охорони природи шляхом реалізації конституційних прав громадян на сприятливе середовище, їх безпосередню участь у прийнятті відповідних рішень.

Зосереджено увагу на те, що соціально-економічні перетворення, що відбуваються в країні, пов’язані з структурною перебудовою економіки. Це позначається на всіх напрямах діяльності, в тому числі на науково-технічних та екологічних заходах, які взаємообумовлені і щільно корелюють між собою. Не зважаючи на це, в економіці України переважають фондо-, енерго-, матеріало- і трудоємкі виробництва. Збіг багатьох обставин привів до того, що в сучасних умовах науково-технічний рівень більшості промислових підприємств не відповідає сучасним вимогам.

Фінансові обмеження розвитку інноваційної діяльності посилюють подальше відставання впровадження у виробництві нових технологій і техніки. Лише до 3% підприємств запроваджують прогресивні технології, скорочується їх діяльність щодо технічного переозброєння виробництва (табл. 1).

На фоні загального падіння активності у інноваційній сфері в Україні поступово збільшується питома вага науково-технічних розробок, спрямованих на створення принципово нових технологій та засобів праці – екологічно чистих ресурсоощадних технологій, перспективних інформаційних систем, речовин і матеріалів. Спостерігаєся хоч і незначна, але тенденція підвищення долі витрат на інновації екологічного спрямування.

Еколого-економічна трансформація розвитку передбачає розробку низки прогнозів і програм з позицій подальшого вдосконалення екологічного менеджменту. Останній визначається як міждисциплінарна ланка загального менеджменту, мета якої – визначення оптимальних напрямів забезпечення конкурентноспроможних рішень у системі управління природоохоронною діяльністю.

Таблиця 1

Обсяги інноваційної діяльності промислових

підприємств України у 1991-2000рр.

Види інноваційної діяльності | 1991 | 1998 | 2000 | 2000 р.

у % до

1991 р.

Комплексно механізовано та автоматизовано цехів, дільниць, виробництв | 463 | 102 | 98 | 21,1

Введено в дію механізованих потокових і автоматичних ліній | 1810 | 174 | 179 | 22,1

Впроваджено:

гнучких виробничих систем

модулів

роботизованих технологічних комплексів

промислових роботів

металорізальних верстатів з числовим програмним керуванням

нових прогресивних технологічних процесів

з них маловідходних, ресурсозберігаючих і безвідходних |

7

29

35

149

1787

7303

1825 |

5

4

2

2

43

1348

467 |

5

7

-

4

66

1403

430 |

71,4

24,1

-

2,7

3,7

19,2

2,4

Проте, застосування екологічного менеджменту у моделях ринкових трансформацій в Україні досі майже не реалізується. Це, зокрема, засвідчується аналізом деяких підготовлених урядом документів, серед яких і програма “Україна – 2010”, в якій жодним словом не висвітлено основні засади екологічної політики і еколого безпечні пріоритети розвитку. Пошук подальших шляхів реформування економіки має бути невід’ємним від механізму реалізації системи екологічного менеджменту.

У розділі 2 – “Дослідження факторів та умов функціонування системи природоохоронної діяльності” увага зосереджена на таких питаннях, як особливості організаційного управління природоохоронної діяльності; ресурсно-техногенні та природоохоронні фактори розвитку; економіко-правовий механізм управління охороною навколишнього середовища.

Детально розглянуто і виконано стратегічний аналіз реалізації програмно-цільових підходів до вирішення найбільш значущих екологічних проблем. На думку автора, існуючі в країні можливості використовуються недостатньо, складається враження, що уряд як нинішній, так і попередні його склади, свідомо замовчує гостроту питання і певним чином намагається штучно приховати справжній “вибуховий” характер екологічних проблем для економіки України.

Тільки цим, на наш погляд, можна пояснити той факт, що відповідні органи державної виконавчої влади так і не спромоглися розробити власну програму мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи, як і загальну екологічну програму для країни в цілому, обмежившись лише Основними напрямами державної політики України в сфері охорони навколишнього середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки. На жаль, ці напрями не мають під собою матеріальної основи і подекуди нагадують контрольні цифри або директиви колишніх п’ятирічок, які ніколи не виконувались.

Зайвий раз про це свідчить ситуація, яка склалась з промисловими токсичними відходами (таблиця 2).

Таблиця 2

Рівень використання і знешкодження токсичних відходів на підприємствах окремих міністерств і відомств України у 1999р.

Міністерства і відомства | Використано | Знешкоджено | Місця неорганіз.

складування

тис.т | у % до відтво-рених | тис. т | у % до відтво-рених | тис. т | у % до відтво-рених

Україна

в тому числі:

Міненерго

Мінвуглепром

Мінпромполітики

“Укрцемент”

“Укрмісцевпром”

“Укрбудматеріали”

“Держбуд”

Держнафтогазпром

Мінагропром

Укрбуд

Мінтранс

Украгропробуд

Інші | 24127,4

1974,1

3296,9

17368,3

57,3

0,2

98,1

8,8

8,4

535,4

4,0

15,8

1,2

758,9 | 27,3

18,4

13,2

37,8

25,2

25,0

87,0

4,0

9,9

34,4

62,5

14,6

46,2

17,1 | 1637,0

1,7

34,3

1176,9

167,2

0,0

1,5

0,3

160,2

2,0

0,0

4,7

0,0

88,2 | 1,9

0,0

0,1

2,6

73,4

0,0

1,3

0,1

198,1

0,1

0,0

4,3

0,0

2,0 | 401,7

116,6

19,2

74,6

-

-

2,0

1,0

1,5

143,2

0,3

3,0

0,4

39,9 | 0,5

1,1

0,1

0,2

-

-

1,8

0,5

1,8

9,2

4,7

2,8

154

0,9

В 1999 р. із загальної кількості токсичних відходів знешкоджено 1637,0 тис.т, використано для виробничих потреб – 24127,4 тис.т.

Відповідно до виконаного аналізу зроблені наступні висновки:

- на території країни сховища організованого складування токсичних відходів переповнені, ліміти вичерпано, обсяг фактично утворених відходів більш, ніж в 7 раз перевищує ліміти, критерії яких закладено 30-35 років тому;

- в поверхневих сховищах накопичено майже 1 млрд. відходів, з яких понад 95 відсотків не відповідають ніяким санітарно-гігієнічним нормам;

- токсичні відходи практично не знищуються, а якщо і знищуються, то дуже повільно із застосуванням технологій, які не відповідають сучасним науково-технічним досягненням;

- в багатьох областях України відсутні полігони для централізованого зберігання і видалення відходів, їх розміщення та утилізації, як і раніше це питання залишається однією з найбільш болючих екологічних проблем.

Ситуація, що склалась упродовж десятиліть, є хронічною, обумовлена другорядним ставленням до будівництв підприємств і полігонів з утилізації, знешкодження і захоронення токсичних відходів. Замість пошуку реальних джерел фінансування природоохоронних об’єктів центральні органи виконавчої влади займаються архаїчною розробкою декларативних заяв і заходів щодо, наприклад, еколого-економічного обґрунтування методів та шляхів найефективнішого знешкодження небезпечних відходів, що ніяк не сприяє посиленню екологічної безпеки в конкретних містах, областях і районах.

Ще до одного висновку дійшли, що існуюча система економіко-правового регулювання природоохоронної діяльності тривалий час тупцюється на місці, застаріла і не відповідає вимогам стратегічного менеджменту, реструктуризації, розробці маркетингової та інвестиційної політики і політики управління кадрами стосовно підвищення ефективності всієї діяльності в сфері охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів.

У розділі 3 – “Екологічний менеджмент і нетрадиційні технології фінансування природоохоронної діяльності” обґрунтовані пропозиції щодо подальшого вдосконалення управління і планування інвестиційно-фінансовими ресурсами природоохоронного призначення, науково обґрунтована доцільність застосування концесій при вирішенні соціальних проблем екологічного спрямування, запропоновано критерії застосування концесій, ринки їх перспективного запровадження, концесійна модель управління еколого-інвестиційними проектами.

Менеджмент економічного регулювання природоохоронної діяльності передбачає посилення ролі держави, що передбачає і прийняття відповідних рішень. Серед останніх заслуговує на увагу державне планування екологічних інвестицій відповідно до Концепції національної безпеки України. Складовою останньої вважається екологічна безпека. В свою чергу, коло основних принципів дотримання екологічної безпеки передбачає наявність ефективної системи економічних механізмів, серед яких певне місце належить класифікації екологічних інвестицій.

Екологічні інвестиції – це майнові та інтелектуальні цінності, що вкладаються в об’єкти охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів, інші види екологічної діяльності, внаслідок чого утворюється доход або досягається соціально-екологічний ефект.

На відміну від поширеної серед річковиків думки стосовно непридатності планових важелів жорсткого регулювання природоохоронної діяльності, вважаємо, що саме в цій сфері суспільних відносин екологічне планування має сприяти концепції зусиль і ресурсів на найбільш вагомих напрямах ресурсозбереження і охорони природи. Планування екологічних інвестицій – це не що інше, як відтворення основного капіталу екологічного призначення за рахунок впровадження нових очисних споруд, системи водопостачання і каналізації, пилогазоочисного устаткування, приладів, нової техніки і технологій у формі капіталовкладень і т. ін.

Враховуючи вже існуючий досвід, діючі переліки, системи обліку та класифікації виробництв щодо капіталовкладень в охорону навколишнього середовища, в дисертації запропонована уточнена класифікація екологічних інвестицій за її розрядами з наступною деталізацією і відокремленням по видах, об’єднаних майже в 130 параграфів. Загальний вигляд класифікації представлено на рис.1.

Рис. 1. Класифікація екологічних інвестицій.

В дисертації вперше обґрунтовується доцільність запровадження в практику господарювання Державного екологічного замовлення. До Державного екологічного замовлення (і це повністю відповідатиме Конституції України) можуть належати науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи щодо створення, модернізації та вдосконалення екологічної техніки, розробка ресурсоощадних технологій, матеріалів; фундаментальні дослідження для потреб еколого-економічної безпеки; будівництво об’єктів і споруд екологічного призначення; створення нових та нарощування діючих виробничих потужностей стосовно екологічного устаткування, техніки, знарядь тощо.

Основні показники Державного екологічного замовлення формуються і затверджуються урядом єдиним пакетом, передбачають перелік державних замовників і виконавців, обсяги робіт, послуг та їх вартість, що є підставою для укладання щорічних державних контрактів.

Фінансування Державного екологічного замовлення пропонується здійснювати за рахунок Державного екологічного бюджету шляхом виділення цільових асигнувань державним замовникам. Видатки Державного екологічного бюджету на фінансування екологічного замовлення входять до переліку захищених статей і передбачаються окремим рядком для кожного державного замовника.

У роботі акцентовано увагу на доцільності застосування (там, де це необхідно та існують відповідні умови) нетрадиційних технологій фінансування розвитку екологічної інфраструктури за рахунок концесій. Доведено, що стан справ в комунальному секторі цієї інфраструктури погіршується. Фактично, відмовившись від фінансування житлово-комунального господарства, вартість якого сягає левової частини у загальному обсязі сукупного капіталу, передавши його формально на утримання органів місцевого самоврядування, влада поки що не спроможна задіяти сучасні системи управління, що негативно впливає і на виробництво.

Виникла ситуація за якої, з одного боку, владні структури не володіють надійними важелями утримання розгалуженої інфраструктури, яка свого часу постійно нарощувалась за кошти державного бюджету, а з іншого – залишається законодавчо не визначеним питання мотивації приватної ініціативи і приватного капіталу в об’єкти тієї ж інфраструктури.

Вакуум, що утворився, на думку автора, можуть заповнити саме концесії. Робиться висновок, що за умов їх впровадження у господарську діяльність органи державного управління і регулювання, концесіонери набувають статусу економічних партнерів. Наявність законодавчо закріплених прав сторін концесійної угоди забезпечує вкрай необхідну стабільність і надійність у стосунках, належним чином стимулює приватну ініціативу, сприяє вирішенню нагальних проблем соціально-економічного розвитку.

Інший висновок стосується економічного змісту концесій, який полягає в тому, що останні розглядаються як демократична форма управління власністю на засадах партнерства і бізнесових стосунків, ексклюзивності і прав сторін з метою нагромадження суспільного капіталу і багатства.

Стосовно окремих проектів концесія – це ніщо інше, як форма економічного сполучення державних і приватних інтересів, за якими суб’єктам господарської діяльності надається ексклюзивне право виконувати комплект робіт і послуг і отримувати за це відповідні доходи. Багатосторонні інтереси ексклюзивно-концесійних угод можуть мати будь-які забарвлення, але головним в цих стосунках залишаються вагомі мотиваційні фактори до співпраці незалежно від форм власності і підпорядкування об’єктів, які надаються в концесійне користування.

Для економіки України концесії – інноваційна форма державно-приватного регулювання господарських взаємин. В цьому відношенні Україна поки що відстає від багатьох розвинених країн Європи і не визначила свого остаточного ставлення. Робляться лише перші кроки, формується концесійне правове поле, що є цілком закономірним і послідовним на шляху радикальних економічних перетворень.

В роботі представлена Схема управління концесією, яка розроблена з метою дотримання єдиних правил і вимог на передпроектній стадії обґрунтування та експертизи концесійних угод (договорів). Схема відповідає діючим європейським стандартам і може мати суттєве значення в будь-яких інноваційних проектах. Водночас, вона може слугувати як самостійна будівельна норма або інструкція на державному рівні.

Завдяки концесіям органи центральної виконавчої влади отримають можливість делегувати повноваження управління державним майном фірмам і компаніям приватного підприємництва, які тривалий час конкурують на ринку, мають достатні науково-технічні, технологічні, кадрові, фінансові та інші можливості приймати на себе ризик у зв’язку з концесіями.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі виконано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у розв’язанні теоретичних, методичних і прикладних аспектів менеджменту економічного регулювання природоохоронної діяльності. Головні наукові і практичні результати роботи зводяться до наступного.

1. Досліджено особливості змісту і формування екологічного менеджменту, визначено тенденції еколого-інноваційної трансформації науково-технічного розвитку, діагностовані і конкретизовані різнобічні аспекти управління природоохоронними програмами з метою постійної підтримки економічної і соціальної безпеки. Визначено ресурсно-техногенні та природоохоронні фактори розвитку.

2. Проаналізовано причини, внаслідок яких державна система екологічного менеджменту в Україні не може отримати належного статусу, в першу чергу галузева структура керівництва, яка фактично контролює управління природоохоронною сферою і стримує запровадження ринкових регуляторів екологічного призначення.

3. Розглянуто особливості організаторського управління природоохоронною діяльністю, економіко-правовий механізм управління охороною навколишнім середовищем. Виконано стратегічний аналіз реалізації програмно-цільових підходів до вирішення найбільш значущих екологічних проблем.

4. До інших чинників, що негативно впливають на стан навколишнього середовища, належить відсутність матеріалізованих програм поліпшення стану довкілля як в цілому в країні, так і в окремих областях і районах. Особливо це простежується на прикладі ставлення до будівництва підприємств і полігонів з утилізації, знешкодження і захоронення токсичних відходів виробництва.

5. Доведено, що постійна зміна функцій і завдань центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього середовища, яким сьогодні є Міністерство екології та природних ресурсів – не на користь справі. За таких умов природоохоронний менеджмент підмінюється штучною активністю і значним звуженням кола питань, що підлягають розгляду, і головним виявляється не сама природоохоронна діяльність за змістом, а своєчасно-бюрократичне маніпулювання паперами від охорони довкілля.

6. Менеджмент економічного регулювання природоохоронної діяльності передбачає посилення ролі держави в цій справі. Тому в дисертації пропонується застосування державного планування екологічних інвестицій відповідно до Концепції національної безпеки України.

7. Інший висновок полягає у поширенні на екологічну сферу Державного екологічного замовлення, яке формується і затверджується Урядом єдиним пакетом, передбачає перелік державних замовників і виконавців, обсяги робіт, послуг та їх вартість, що має стати підставою для укладання щорічних державних контрактів.

8. Обґрунтована необхідність фінансування розвитку комунально-екологічної інфраструктури за рахунок концесій. За умов їх впровадження у господарську діяльність органи державного управління, концесіонери набувають статусу економічних партнерів. Водночас стимулюється приватна ініціатива, що сприятиме вирішенню нагальних проблем розвитку суспільства.

9. Для економіки країни концесії – нова форма державного регулювання господарських відносин. В цьому відношенні Україна поки що відстає від розвинених країн Європи. Робляться лише перші кроки, що є цілком закономірним і послідовним напрямом у формуванні ринкових відносин.

10. З метою дотримання єдиних правил і вимог на передпроектній стадії обґрунтування та експертизи концесійних угод, в дисертації розроблено Схему управління концесією, яка може виконувати і функції самостійної будівельної еколого-економічної норми у загальній системі менеджменту економічного регулювання природоохоронної діяльності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Шпильова В.О. Залучення коштів зарубіжних інвесторів у національну економіку // Вісник Сумського державного аграрного університету. – 1999. – вип. 2. – С. 130-132.

2. Шпильова В.О. Проблеми обліку нематеріальних активів // Вісник Сумського державного аграрного університету. – 2000. – вип. 1. – С. 216-218.

3. Сахаєв В.Г., Шпильова В.О. Концесія як ексклюзивна інвестиційно-фінансова технологія // Економіка і управління. – 2001. - № 4 (14). – С.35-43.

Особисний внесок автора: розроблена класифікація екологічних інвестицій, яка сприятиме принципово новому рівню природоохоронної діяльності.

4. Шпильова В.О. Механізм управління інвестиційно-фінансовими ресурсами природоохоронної діяльності // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. – 2001. - №502. – С. 311-315.

5. Шпильова В.О. Менеджмент концесійної еколого-економічної діяльності. – Збірник наукових праць молодих вчених. – Науково-дослідний інститут Міністерства економіки України. – 2002. – вип. 2. – С. 152-154.

АНОТАЦІЯ

Шпильова В.О. Менеджмент економічного регулювання природоохоронної діяльності. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.02. – “Підприємництво, менеджмент та маркетинг” – Європейський університет фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу. Міністерство освіти і науки України. Київ. 2002.

У дисертації досліджено особливості змісту і формування екологічного менеджменту, визначено тенденції еколого-інноваційної трансформації науково-технічного розвитку.

Конкретизовані різнобічні аспекти управління природоохоронними програмами з метою постійної підтримки соціально-економічної та екологічної безпеки. Визначено причини, внаслідок яких система екологічного менеджменту не може отримати належного статусу і стримує запровадження ринкових регуляторів екологічного призначення.

Розглянуто особливості організаційного управління природоохоронною діяльністю, економіко-правовий механізм регулювання охороною природи. Виконано стратегічний аналіз реалізації програмно-цільових підходів до вирішення найбільш значущих екологічних проблем.

Доведено, що при постійній зміні функцій і завдань центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього середовища його діяльність стає занадто бюрократизованою і підмінюється псевдоекологічною роботою.

З метою посилення ролі менеджменту економічного регулювання в сфері екології, автор пропонує запровадити систему держзамовлення в галузі охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів, маючи на увазі, що доходна частина Державного бюджету України, значною мірою, знаходиться під впливом саме екологічних платежів. Джерелом фінансування такого держзамовлення має стати екологічний бюджет країни, якому доцільно надати статус захищеного.

Ключові слова: менеджмент, економічне регулювання, екологія, держава, інновації та інвестиції, фінанси, концесія.

АННОТАЦИЯ

Шпилевая В.О. Менеджмент экономического регулирования природоохранной деятельности. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.02. – “Предпринимательство, менеджмент и маркетинг” – Европейский университет финансов, информационных систем, менеджмента и бизнеса. Министерство образования и науки Украины. Киев. 2002.

В диссертации исследованы особенности содержания и формирования экологического менеджмента, определены тенденции эколого-инновационной трансформации научно-технического развития.

Конкретизированы разнообразные аспекты управления природоохранными программами как одно из важнейших условий поддержки социально-экономической и экологической безопасности. Выявлены причины, содержащие развитие экологического менеджмента и не способствующие внедрению рыночных регуляторов экологического профиля.

Рассмотрены особенности организационного управления природоохранной деятельностью, экономико-правовой механизм регулирования охраны окружающей среды. Выполнен анализ реализации программно-целевых подходов к решению наиболее актуальных экологических проблем.

Обращено внимание на то, что при постоянной смене функций и задач, которые стоят перед центральным органом исполнительной власти в области охраны природы, его деятельность всё больше бюрократизируется и фактически подменяется псевдоэкологической работой.

Для усиления роли менеджмента экономического регулирования в сфере экологии предлагается внедрить систему государственного заказа в сфере охраны окружающей среды и рационального использования природных ресурсов, имея в виду, что доходная часть государственного бюджета Украины в значительной мере находится под влиянием именно экологической составляющей. Источником финансирования такого государственного заказа может стать специальный экологический бюджет страны с правом социальной защиты.

Ключевые слова: менеджмент, экономическое регулирование, экология, государство, инновации и инвестиции, финансы, концессия.

ANNOTATION

Shpylyova V. O.- Management of Economic Regulation of Nature Protection Activity.

The thesis is submitted for Candidate of Economy, speciality 08. 06. 02. – Enterprise, Management and Marketing -European University of Finance, Information Systems, Management and Business, Ministry of Education and Science of Ukraine, Kyiv, 2002.

This thesis is a research of the content and the formation of peculiarities of ecological management. Here the tendencies of ecological innovational transformation of science and technical development are formed.

The concrete expressions are given to different aspects of managing the nature protecting programs as one of the most important conditions supporting social, economic and ecological safety.

The reasons that do not assist the system of ecological management and due to which it сannot get the corresponding status and that hold back the introduction of market regulators of ecological orientation are found out.

There examined such points as: the organization of management and the mechanism of economic-juridical regulation of nature protection activity. The strategic analysis of a program approach to the most actual ecological problems was done.

It is proved that because of the permanent changing of functions and tasks by the central executive body in the field of nature protection its activity becomes too bureaucratized and often substituted by pseudo-ecological activity.

For the purpose of the role intensification of management in the economic regulation of ecology it is offered to introduce the system of the state order in the sphere of the environmental protection and to make efficient the use of natural resources. The author means that the public budget receipts are influenced by the ecological payments. The ecological public budget may become a financial source for the state order with the right for the social protection.

Key words: management, economic regulation, ecology, state, innovation and investment, finance, concession.

Підписано до друку 28.05.2002 р. Формат 60х84/16. Папір офсетний.

Умовн. друк. арк. 1,1. Замовлення № 380 Тираж 100 прим.

Черкаський ЦНТЕІ 18000, м. Черкаси, булв. Шевченка, 205