НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Сакало Віра Олександрівна

УДК 343.977

ТАКТИКА ЗЛОЧИННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Спеціальність 12.00.09. — кримінальний процес

та криміналістика; судова експертиза

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі криміналістики Національної академії внутрішніх справ України (м. Київ).

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор

Бахін Володимир Петрович,

Академія державної податкової служби України,

професор кафедри кримінального права,

кримінального процесу та криміналістики

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

Іщенко Андрій Володимирович,

Національна академія внутрішніх справ України, вчений секретар

кандидат юридичних наук

Михайлов Михайло Анатолійович,

Кримський юридичний інститут

Національного університету внутрішніх справ,

начальник кафедри криміналістики

Провідна установа Національна юридична академія України

імені Ярослава Мудрого, м. Харків

Захист відбудеться 27 червня 2002 року о 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 у Національній академії внутрішніх справ України (03035, м. Київ-35, Солом'янська площа, 1).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної академії внутрішніх справ України (03035, м. Київ-35, Солом'янська площа, 1).

Автореферат розісланий “____” травня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Лук'янчиков Є.Д.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Становлення правової держави в Україні відбувається разом із реформуванням соціально-економічного устрою. Нині спостерігаються зміни майже в усіх сферах суспільних відносин: змінюється економіка і політика, норми моралі та норми права, змінюються закони і методи боротьби зі злочинністю, змінюється і сама злочинність. Процес певних змін у державі супроводжується соціальними конфліктами, зростанням рівня злочинності. І це є об'єктивним явищем, історичним фактом, притаманним будь-якій країні, де відбуваються певні соціально-політичні катаклізми, кардинальні зміни устрою.

За цих умов у зміцненні законності і правопорядку зростає роль юридичних наук, зокрема криміналістики, одним з головних завдань якої є забезпечення боротьби зі злочинністю відповідними потребам практики засобами, прийомами та методами отримання доказової інформації.

Взагалі проблема боротьби зі злочинністю не є новою, але вдосконалена сучасна злочинність потребує відповідних засобів боротьби з нею. Недостатнє пізнання самої суті слідчої діяльності, значне, а інколи зовсім недоцільне обмеження використання тактичних прийомів, більшість з яких не зовсім відповідає потребам сучасної слідчої практики і вимагає вдосконалення — є негативним фактором при розслідуванні злочинів. Питання вивчення взагалі злочинної діяльності, та зокрема її тактики є настільки ж необхідним для слідчого, скільки й ретельне вивчення слідчої діяльності та її тактики.

Злочинність завжди була не випадковим відхиленням від норми, а мала соціальний характер і зі свого боку являла собою певне відображення умов життєдіяльності суспільства на кожному історичному етапі його розвитку. Звідси її не можна розглядати як звичайну сукупність злочинів і не можна боротися з нею лише шляхом реагування на конкретні злочинні акти. Особливо тепер, коли спостерігається зростання надзвичайного професіоналізму й організованості злочинності. Злочинну діяльність необхідно розглядати в аспекті соціального явища, оскільки її структура відповідає структурі будь-якої іншої діяльності.

Введення категорії “діяльність” у криміналістику, широке, творче її вивчення і використання, здатні значною мірою змінити понятійний апарат її теоретичних знань, привести їх до коригування та поглиблення, дати імпульс до визначення шляхів продуктивного вирішення як нових, так і традиційних проблем. Тобто для розвитку криміналістичних знань, дуже важливих як для теорії, так і для практики, є недостатнім лише вивчення діяльності по розкриттю та розслідуванню злочинів. Широке, творче вивчення, а також зміна понятійного апарату означає не лише вдосконалення вже відомих засад слідчої діяльності, але й вивчення діяльності іншої, протидіючої сторони — злочинної діяльності. Якщо взяти злочин саме в криміналістичному аспекті, він виступає не тільки як юридичний факт, але й як предметна діяльність (іноді її фрагмент: дія, сукупність дій) людини. У зв'язку з цим не можна пізнати закономірності діяльності з розслідування, не вивчивши того об'єкту, на який вона спрямована, тобто злочинну діяльність.

Постійно зростає професійність у злочинності, яка стає не просто корисною, а й її необхідним елементом. Характерним для професійної злочинності є не лише те, що вона існує за рахунок результатів своєї діяльності, тому є забезпеченням життєдіяльності людей, які нею займаються, і звідси має надстійку корисливу спрямованість. По-перше, професійний злочинець, використовуючи певні навички, які він удосконалює з кожним скоєним злочином, досягаючи високого рівня виконання злочинних операцій, ретельно прораховує заздалегідь кожний крок своїх дій, враховуючи появу всіх можливих перешкод на своєму шляху та одразу плануючи їх подолання. По-друге, злочинець-професіонал проробляє тактику своєї поведінки зі слідчим, робить все, аби якомога більше ускладнити, заплутати процес розслідування.

З упорядкуванням певної структури діяльності злочинців, упорядковується і її зміст, її антисоціальна спрямованість. На зміну злочинцю-одинаку або групі осіб, які об'єдналися для скоєння злочину (низки злочинів), приходять добре організовані, ієрархічно вибудовані злочинні угруповання, які займаються саме злочинною діяльністю. Підвищену суспільну небезпеку цих об'єднань становить і усталене антисуспільне сприйняття світу, і наявність зброї та інших технічних приладів, і достатня матеріальна база, і прагнення до збагачення злочинним шляхом, і розробка злочинної тактики.

Тактика, як неодмінний елемент професійності, необхідна злочинцям у найзагальнішому вигляді для того ж, для чого її використовують в інших видах, напрямах діяльності — переграти, перехитрити противника і тим самим досягти своєї мети. Це свідчить і про підвищення інтелектуалізації злочинності, яка віддає перевагу “мирним” способам досягнення результату своєї діяльності, замість тих, які використовувалися раніше — грубих, насильницьких методів.

Звичайно, що тактика спортсмена, військового або слідчого за своїми моральними якостями і спрямованістю значно відрізняється від злочинної тактики, де для досягнення мети нерідко використовуються залякування, шантаж, погрози стосовно слідчого, його родини, або найуразливіших суб'єктів кримінального процесу — свідків і потерпілих. Але головною особою, проти якої спрямована тактика злочинця є все ж таки слідчий. З самого початку, окрім головної мети своєї діяльності, злочинець переслідує ціль перешкодити слідчому в процесі розкриття та розслідування злочинів. Для цього злочинцями проробляється та використовується тактика як позавізуальної протидії слідчому, так і процесу безпосередньої розмови з ним.

Злочинці у своєму розвитку пішли далеко вперед і поставили розробку своєї тактики на професійну основу, навіть створюють її не тільки практичним, а й теоретичним шляхом. Тактика злочинної діяльності є міцним, активним і найголовніше — професійним засобом протидії слідчому.

Тактиці слідчих дій належить одне з головних місць у боротьбі зі злочинністю. Вона складається з прийомів, спрямованих на подолання протидії розкриттю та розслідуванню злочинів.

Слідча тактика існувала з самого початку розвитку науки криміналістики, коли особливості злочинної діяльності вивчалися дуже ретельно і займали одне з головних місць у розробці рекомендацій щодо ведення слідства. Існувала вона і тоді, коли злочинна діяльність зовсім не згадувалась, але тактичні прийоми залишалися головною зброєю слідчого. Існує вона і сьогодні, займаючи таке саме почесне місце, але для того, щоб вона була дієвою, відповідала потребам часу, необхідно будувати, змінювати, вдосконалювати тактичні прийоми з урахуванням злочинної діяльності та її нинішньої спрямованості, з урахуванням злочинної тактики.

Існуючі тактичні прийоми сучасного слідчого не пристосовані до протидії професійним тактичним крокам з боку злочинців. Тому і виникають питання і проблеми щодо ефективності розслідування кримінальних справ, які можуть бути вирішені шляхом оновлення та вдосконалення арсеналу тактики сучасного слідчого. А для цього необхідно вивчати й аналізувати тактику злочинної діяльності. Звичайно це треба робити не з метою її розвитку та вдосконалення, а для того, щоб більш професійно і правильно протидіяти, розробляти кроки щодо попередження, викриття та нейтралізації, бо лише вивчивши й пізнавши якомога більшою мірою тактику противника, можна розробити свою якнайкраще.

Тому вивчення злочинної діяльності та її тактики, по-перше, потрібно для розробки нових методів боротьби з новими напрямами і формами злочинності; по-друге, для побудови, оновлення тактичного арсеналу з урахуванням тактики протидіючої сторони.

Загальними проблемами слідчої тактики займалися такі вчені — криміналісти, як В.О. Коновалова, В.С. Кузьмічов, В.Ю. Шепітько, Р.С. Бєлкін, О.Я. Баєв та інші. В зв'язку з чим ними розглядалися окремі аспекти тактики злочинців. Однак, повним і комплексним вивченням тактики злочинної діяльності ніхто не займався.

Відміченим пояснюється актуальність вивчення даної проблеми з метою визначення поняття й сутності тактики злочинної діяльності та злочинної діяльності взагалі, а також пропозиції щодо перегляду і внесення змін до тактичних прийомів слідчого, що стало основою для вибору теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження передбачено планом Національної академії внутрішніх справ України і відповідає планам прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 1995–2000 рр. (рішення колегії МВС України від 28 червня 1995 р. № 4КМ/2). Крім того, напрям дослідження відповідає Комплексній цільовій програмі боротьби зі злочинністю на 1996–2000 рр., затвердженої Указом Президента України від 17 вересня 1996 р. № 837/96, Наказу МВС України від 20 жовтня 1996 р. № 722 “Про організацію виконання Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 1996–2000 рр.”.

Мета і завдання дослідження. Головна мета дослідження полягає в тому, щоб з урахуванням загальнонаукового поняття тактики, дати визначення тактики злочинної діяльності, дослідити проблеми її формування, основні форми та напрями її прояву.

Відповідно до мети вирішувались такі завдання:

1) проаналізувати сучасний стан діяльності по розкриттю та розслідуванню злочинів, її тактику;

2) розглянути злочинну діяльність як один з видів соціальної діяльності;

3) визначити в ній місце і роль тактики злочинців;

4) визначити поняття, зміст і місце в криміналістиці тактики злочинної діяльності;

5) визначити існуючі недоліки та внести пропозиції щодо вдосконалення слідчої тактики, тактичних засобів і прийомів боротьби зі злочинністю.

Тактика злочинної діяльності — багатогранне та різнобічне явище, тому неможливо розглянути його в повному обсязі в рамках однієї дисертації. У зв'язку з цим перед автором була поставлена задача обґрунтувати та розкрити характер даного явища, його поняття та основні складові елементи, форми прояву, а найголовніше — виявити значення вивчення тактики злочинців для вдосконалення діяльності по боротьбі зі злочинністю, підвищення надійності її тактичного арсеналу.

Об'єктом дослідження є практика слідчої і злочинної діяльності.

Предметом дослідження є засади та положення злочинної діяльності, тактика злочинної діяльності.

Методи дослідження. Методологічна база дослідження представлена загальнонауковим методом діалектичного матеріалізму та окремими методами наукового пізнання: аналіз, синтез, порівняння, соціологічний метод (анкетування).

Шляхом аналізу, природи та сутності злочинної діяльності визначені її складові, частини і ознаки, насамперед, тактики злочинної діяльності. Порівняльне дослідження слідчої та злочинної діяльності дало змогу виявити закономірності взаємозв'язку тактики слідства та тактики злочинців і зробити зумовлений цим висновок — про необхідність вивчення в криміналістиці злочинної тактики як однієї з умов удосконалення слідчої діяльності. Співставлення даних власного дослідження з матеріалами інших досліджень (зокрема, В.П. Бахіна, Н.С. Карпова, В.С. Кузьмічова) дало можливість підвищити обґрунтованість висновків і пропозицій, до яких дійшов дисертант. На основі синтезу розглянутих положень сформульовані висновки, які завершують роботу.

Відповідно до теми дослідження було проведене анкетування засуджених. Кількість опитаних — 160 осіб. До того ж сумісно із В.П. Бахіним і Н.С. Карповим проведено анкетування слідчих та оперативних працівників. Кількість опитаних слідчих — 284 особи, оперативних працівників — 512 осіб (особистий внесок — 30%).

Правовою основою дослідження є Конституція України, Закони України, Укази Президента України, чинне кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство, інші законодавчі акти України та нормативні документи МВС України.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше на монографічному рівні досліджено явище тактики злочинної діяльності, форми і напрями її прояву.

Показано, що формування та використання тактики злочинної діяльності є складним, багатоетапним процесом, що постійно розвивається та негативно впливає на розкриття і розслідування злочинів.

Виділено основні складові тактики злочинної діяльності, які притаманні як способу скоєння злочину, так і протидії розслідуванню. Вимогам наукової новизни відповідають конкретні теоретичні положення і висновки, які є найбільш значущими:

l обґрунтування доцільності розгляду злочинної діяльності як одного з видів соціальної діяльності, враховуючи всі основні складові, тобто мотив, мету, засоби та способи досягнення цієї мети, послідовність дій, об'єкт, суб'єкт діяльності, сам процес праці, результат, не обмежуючись вивченням окремих актів злочинної поведінки. Звісно, злочинну діяльність необхідно вивчати як явище негативне, небажане, але об'єктивно існуюче. Як і будь-яка діяльність, злочинний її різновид має послідовність розвитку, притаманні йому елементи професійності та організованості. Якщо у боротьбі зі злочинністю не враховувати ці аспекти і вивчати лише окремі злочини, розробляючи відповідно до них засоби протидії, то не можна вести мову про ефективну боротьбу із сучасною злочинністю;

l визначення місця і ролі тактики злочинців у злочинній діяльності;

l формулювання криміналістичного поняття тактики злочинної діяльності, визначення її змісту та місця в криміналістиці;

l пропозиція щодо вивчення в межах криміналістики злочинної тактики, яке необхідне для розробки і озброєння практичних працівників ефективними контрприйомами протидії розкриттю та розслідуванню злочинів;

l обґрунтування необхідності розрізняти у слідчій тактиці власне тактичні прийоми та правила раціональної діяльності при проведенні слідчих і розшукових дій. Це потрібно для того, щоб відбувалася предметна розробка кожного з цих напрямів без їх змішування та підміни. Інакше люди, які отримують знання з цих питань, не будуть мати повною мірою знань і вмінь щодо власне тактичних аспектів діяльності слідчого;

l пропозиція щодо необхідності перегляду ставлення до допустимості тактичних прийомів слідства і розширення його тактичного арсеналу, а саме: перегляду відношення до таких засобів, як обман, спонукання до дій, дезінформація. Слідча тактика повинна, якщо не йти на крок попереду тактики злочинців, то хоча б рухатись слідом, не залишаючи останній шансу набагато вирватись вперед.

Теоретичне значення одержаних результатів. Реалізація теоретичної функції виходить з подвійної задачі: розвитку науки і створення теоретичних основ для прикладних розробок. Наукове визначення поняття злочинної діяльності та її тактики сприятиме різнобічному, повному розвитку науки криміналістики. Для цього необхідно вивчати не тільки діяльність з розкриття та розслідування злочинів, а й діяльність протидіючої сторони, а саме — злочинців. Створення теоретичного підґрунтя для розробок прикладного характеру повинно відповідати сучасному стану боротьби зі злочинністю, тому не можна обмежуватись рекомендаціями з розкриття окремих злочинів, необхідно розробляти програми для боротьби зі злочинною діяльністю в цілому. Щодо теоретичних розробок тактики слідчого, їх треба здійснювати з урахуванням тактичних кроків протидії злочинців. Для цього треба визнати факт існування цього негативного явища і ретельно його вивчити, щоб у подальшому ефективно боротися з ним.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні основи та положення дисертації можуть бути використані:

1) для подальшого розвитку криміналістичної тактики;

2) для розробки конкретних тактичних рекомендацій з урахуванням тактики злочинців;

3) для вдосконалення тактичної підготовки майбутніх слідчих.

Особистий внесок здобувача. Сформульовано поняття тактики злочинної діяльності. Визначено її зміст та особливості. Розкрито значення дослідження злочинної тактики для підвищення рівня слідчої тактики.

Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень автора доповідались на засіданнях кафедри криміналістики Національної академії внутрішніх справ України (1998–2002 рр.), на міжнародному спеціалізованому практичному семінарі “Розслідування вибухів на місці скоєння злочину” (Київ, 1999 р.), на міжнародній науково-практичній конференції “Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах”, присвяченій 80-річчю Національної академії внутрішніх справ України (Київ, 2001 р.).

Публікації. Основні положення дисертації викладено в п'яти наукових статтях, із них три опубліковано у провідних фахових виданнях і дві статті у збірниках наукових праць.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатку. Загальний обсяг роботи 189 сторінок, з яких 180 — основного тексту, 9 — додатки. Список використаних джерел включає 177 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми, актуальність, об'єкт, предмет, мета та завдання дослідження, його методологічні основи, відображено наукову новизну, вказано на особистий внесок здобувача, розкрито теоретичну і практичну значимість одержаних результатів.

У першому розділі “Загальне поняття тактики”, який складається з трьох підрозділів, розглядається поняття тактики взагалі, яка притаманна певним видам діяльності людини, визначається сутність і зміст слідчої тактики, вносяться пропозиції щодо її вдосконалення з урахуванням існування злочинної діяльності та її специфічних кроків протидії слідству. Вказується на існуючі нині проблеми криміналістичної тактики та пропонуються певні пропозиції щодо їх вирішення.

У підрозділі 1.1 “Тактика як елемент людської діяльності”, на підставі вивчення філософських джерел, визначається категорія людської діяльності, її структура, місце в ній такого елемента, як тактика, зв'язок між тактикою і професійністю в діяльності людини. Підкреслюється, що повне та сутнісне пізнання поведінки та дій людини можливе лише на основі їх вивчення у рамках діяльності, через виділення та дослідження взаємозв'язку обов'язкових її елементів: суб'єкта, предмета, мети, засобів, результату.

В найзагальнішому плані тактика визначається як вміння переграти противника за рахунок маскування своїх цілей. Як правило, тактика має місце там, де присутня протидія меті діяльності або досягненню конкретного результату. Тактичні прийоми необхідні слідчому як для подолання відкритої (явної) протидії, так і опосередкованої (за відсутності контакту), коли слідчому необхідно розгадати ті загадки, які перед ним поставлені супротивником (обшук за відсутності того, хто сховав). Указується на роль тактики в слідчій діяльності, особливо в сучасних умовах боротьби зі злочинністю.

У підрозділі 1.2 “Сутність і зміст слідчої тактики” йдеться про значення рівня пізнання слідчої діяльності, про проблеми протидії слідству, викладені основні положення слідчої тактики, про яку можна вести мову, коли є дві головні передумови її існування: спілкування і конфлікт. Звідси, необхідно розрізняти власне тактичні прийоми і правила раціональної діяльності при проведенні слідчих дій для того, щоб відбувалась предметна розробка кожного з цих напрямів без їх змішування і підміни, що на жаль нині нерідко трапляється у багатьох посібниках. На прикладах проведення окремих слідчих дій продемонстровано що саме автор відносить до тактики, а що до правил виконання слідчих дій.

Дане уточнення поняття та змісту криміналістичної тактики має не тільки теоретичне значення для розвитку відповідного розділу науки, а й особливо важливе для розробки рекомендацій, які відповідають потребам практики.

Слідча тактика складається з прийомів, спрямованих на подолання протидії розкриттю та розслідуванню злочинів. Це не догма, не припис закону, тактика має ситуативний характер. Її зміст полягає у необхідності переграти противника, опонента за допомогою використання певних прийомів, що базуються на знанні психології людини і вмінні визначити найслабкіше місце супротивника. Певна річ, тактика слідчого обмежена (й інколи доволі жорстко) рамками допустимості, аби не припустити приниження честі та гідності, а також фізичного і психічного насильства над особою, яка знаходиться під слідством.

Тактика слідчої діяльності є необхідним елементом, який зумовлений природою даної діяльності, її метою та особливостями, зокрема “заданістю” конфліктів.

Обґрунтовується доцільність і необхідність розширення тактичного арсеналу слідчого, для чого пропонується, погоджуючись із думкою Р. С. Бєлкіна та В. П. Бахіна, переглянути ставлення щодо допустимості тактичних прийомів слідства, а саме: переглянути відношення до таких засобів як обман, спонукання до дій, дезінформація, тощо. Звісно, використання подібних засобів не повинно принижувати честі та гідності громадян, не припускати самообмовлення чи обмовлення невинних, визнання невинним неіснуючої вини, тощо.

В дисертації обґрунтовується, що при розробці та оцінці тактичних засобів необхідно враховувати діалектичний характер взаємодії захисту прав особистості та забезпечення вирішення завдань боротьби зі злочинністю, оскільки вони окремо, в чистому вигляді не існують та не діють і те, що відповідає, наприклад інтересам потерпілого, водночас зачіпає права підозрюваного та навпаки.

Детально розглянуті критерії оцінки криміналістичних засобів боротьби зі злочинністю і, перш за все, тактичних.

У підрозділі 1.3”Проблеми розвитку криміналістичної тактики” розглянуто співвідношення понять “слідчої” і “криміналістичної” тактики.

Криміналістична тактика розповсюджується на діяльність усіх учасників розслідування (слідчого, адвоката, судді тощо), а слідча тактика, виходячи з її назви та практичного призначення, включає в себе лише тактичні рекомендації, адресовані слідчим і дізнавачам.

Слідча тактика — це лінія поведінки слідчого, вибір прийомів, поєднання та послідовності їх реалізації при проведенні слідчої дії залежно від слідчих ситуацій, що складаються. При оперуванні визначенням “тактика” необхідно розрізняти:

1) тактику як сукупність її теоретичних основ;

2) тактику як набір тактичних рекомендацій для практики.

Обґрунтовується необхідність вивчення у розділі криміналістичної тактики в якості умови вдосконалення тактичного арсеналу слідства, тактику злочинної діяльності, в тому числі з виявленням і прогнозуванням тенденцій її розвитку.

Пропонується більш ретельний розгляд науково-технічних методів, які б були технічним підгрунтям використання тактичних прийомів (поліграф, метод гіпнозу, біоритмологія), оскільки це є цілком необхідним і зумовлено потребами слідчої практики.

У другому розділі “ Особливості тактики злочинної діяльності” досліджуються питання, пов'язані безпосередньо з існуванням самостійного соціального явища злочинної діяльності, з виникненням, розвитком та особливостями її тактики, з пропозиціями щодо завдань криміналістики з вивчення тактики злочинної діяльності і розробки засобів її нейтралізації.

У підрозділі 2.1 “Злочинна діяльність як соціальне явище” розглядаються, на основі раніше викладеного поняття людської діяльності, роль і місце злочинної діяльності в системі суспільних відносин взагалі, та зокрема її значення для науки криміналістики та слідчої практики.

На основі співвідношення загального поняття діяльності людини, в порівнянні з діяльністю слідчого, доведено, що злочинна діяльність відповідає загальній структурі діяльності, тому є безперечно негативним, але ж об'єктивно існуючим елементом людської діяльності.

Розглянута характеристика сучасної злочинності і, перш за все, такі її аспекти як професійність, інтелектуальність та організованість, які визначають необхідність перегляду й вдосконалення засобів розкриття та розслідування злочинів, особливо в сфері тактики. Це проілюстровано даними проведеного анкетування слідчих, оперативних працівників і засуджених. Відмічається рівень протидії розслідуванню, який значно зріс і набув системного характеру.

Злочинна діяльність розглядається автором як життєдіяльність злочинної зграї, а не просто скоєння злочинних актів. Вона підпорядковується своїм законам і правилам, які розповсюджуються не тільки на процес скоєння злочину, а й на умови повсякденного життя осіб, які займаються нею. Процес злочинної діяльності, особливо організованої — складний комплекс, що поєднує в собі не лише окремі акти, епізоди скоєння конкретного злочину, а й злочинні операції, способи й засоби їх здійснення в часі і просторі, а також створення умов для існування злочинної діяльності (формування злочинних груп, підготовка “кадрів”, вирішення проблем “спеціалізації” та розподілу “сфер впливу”, організація розвідки і контррозвідки тощо), підготовка до скоєння злочинів, маскування злочинної поведінки і приховування слідів злочину, реалізацію набутого в результаті злочинної діяльності, заходи щодо забезпечення життєдіяльності злочинних організацій (протидія розслідуванню, створення фондів допомоги “потерпілим” у процесі злочинної діяльності тощо). Злочинна діяльність знаходиться у постійному розвитку: від перших кроків в її організації до налагодженого в усіх деталях постійно діючого механізму, захищеного від “випадкових обставин”, які можуть викликати збої в його роботі, здатного самозберігатися і придушувати опір системі, що протистоїть. У процесі такої діяльності часто розширюються її масштаби, поглиблюються зв'язки, підключаються нові учасники, коригуються дії всіх зацікавлених осіб, визначаються способи й засоби реалізації наступної злочинної операції.

Професійність злочинної діяльності розглядається як:

1) забезпечення існування її учасників;

2) рівень її здійснення, який характеризується, в першу чергу, “тактичною майстерністю”.

Виходячи з того, що боротьба зі злочинністю не буде ефективною у разі розгляду злочину як одиничного явища, автор пропонує (зокрема в рамках науки криміналістики) вивчення злочинної діяльності на рівні з іншими її різновидами, так як визнання її існування змушує шукати і впроваджувати нові форми й засоби боротьби зі злочинністю, а також зумовлює завдання прогнозування її розвитку, що дає змогу розробляти і здійснювати попереджувальні заходи.

У підрозділі 2.2 “Поняття та сутність тактики злочинної діяльності” йдеться про наявність у злочинній діяльності такого елемента як тактика. Проблему боротьби зі злочинністю загострює й те, що поряд з іншими вона озброєна і тактичними прийомами. Тактика — дуже важливий елемент злочинної діяльності, ознака професійності, тому джерела її формування невідривно пов'язані з професійною та організованою злочинністю. Так само як в слідчій тактиці зміст злочинного її різновиду полягає в тому, щоб переграти, перехитрити противника, ввести його в оману, вразити в найслабкіше місце — тим самим досягнути необхідного результату.

Головним противником злочинця є слідчий, тому свою тактику він будує так, щоб перешкодити перш за все розкриттю злочину. Для цього при його скоєнні, злочинець намагається створити різні пастки, щоб уже на початковому етапі розслідування спрямувати слідчого хибним шляхом. Такі дії можна назвати позавізуальним спілкуванням злочинця зі слідчим. Тактика першого в цьому випадку полягає в тому, аби перехитрити, а другого — щоб розгадати ці хитрощі. Успішним підсумком цього поєдинку для слідчого є викриття злочинця і розслідування злочину. Після чого відбувається вже безпосереднє спілкування двох протидіючих сторін і тактика злочинця в цьому випадку буде спрямована не тільки на введення слідчого в оману, а й, використовуючи інші методи (підкуп, шантаж, дискредитацію слідчого), спробу схилити його на свій бік, змусити грати за власними правилами. Тобто тактика злочинної діяльності також не є догмою і може змінюватись, як і будь-яка інша, за тих чи інших обставин.

Тактику злочинної діяльності можна поділити на дві частини: яка проявляється на стадії скоєння або підготовки злочину, і при його розслідуванні. За допомогою тактики злочинець будь-якими шляхами намагається зі свого боку виграти справу. Основою тактики злочинців є накопичення та узагальнення злочинного досвіду. Досвід професійного злочинця складається з ретельного аналізу (нерідко колективного) кожного скоєного злочину та поведінки при розслідуванні з метою з'ясування, що зроблено вміло та “правильно”, а що призвело до провалу, до ускладнень ухилення від відповідальності. Саме на базі цього досвіду будуються основи злочинної тактики. На прикладі окремих видів злочинів демонструються конкретні тактичні прийоми дій злочинців по вибору об'єктів посягання, визначенню та “обробці” жертви, створенню заздалегідь умов для неможливості розкриття злочину тощо.

Знання особливостей тактики своєї діяльності злочинці одержують з різних джерел: навчаються професійним хитрощам у місцях позбавлення волі, вивчають юридичну літературу, особливу увагу приділяючи тактиці слідчого, будують тактику самі залежно від обставин тощо. Але ніхто із слідчих не отримує в необхідному обсязі спеціальної інформації про тактику дій злочинців, хоча необхідність в її вивченні є очевидною і відповідає потребам практики. Якщо тактика слідчих — це головна зброя при розслідуванні злочинів, то більш доцільним було б її використання в певному, чіткішому напрямі. Це було б влученням у конкретну ціль, що є набагато ефективнішим, аніж стрільба навмання.

Злочинна тактика природно існує в засадах слідчої та спонукає її до існування, стимулює до вдосконалення і розвитку. Так само впливає і слідча тактика на розвиток злочинної. Це є два взаємозалежних явища, які повинні розглядатися у співвідношенні одне з одним. Криміналістична тактика є не лише певною лінією поведінки слідчого, це також лінія поведінки й інших осіб, що взаємодіють зі слідчим. Залежно від лінії поведінки допитуваного складається й лінія поведінки слідчого. І цілком об'єктивною є необхідність ретельного вивчення тактики злочинної діяльності, тому, якщо слідчого вводять в оману прийоми зловмисників, якою б досконалою не була законодавча база, як би ретельно не були розроблені прийоми слідства, про ефективну роботу говорити не можна.

Наявність тактики у злочинців відмітили 44,4% опитаних нами засуджених. Необхідним спеціальне вивчення тактики злочинців вважають 100% начальників МВ-РВВС, 99,3% слідчих МВС, 93% слідчих прокуратури.

У підрозділі 2.3 “Завдання криміналістики щодо вивчення тактики злочинної діяльності та розробки засобів її нейтралізації” запропонований конкретний інструментарій для вивчення явища злочинної діяльності та її тактики, що виходить з основного завдання криміналістики.

Значення вивчення тактики злочинців полягає, по-перше, в тому, що дає можливість підвищити готовність слідчого до сприйняття дій протидіючих осіб, по-друге, сприяє поповненню тактичного арсеналу засобів слідчого. На даний час посібники зі слідчої тактики будуються за принципом: характер ситуації — способи (засоби) її вирішення, а необхідно цей ланцюжок продовжити: ситуація — тактичні дії слідчого — реакція протидіючої сторони — відповідні тактичні прийоми слідчого.

У висновках викладено головні положення роботи, які є результатом проведеного дослідження і мають теоретичне і практичне значення для науки криміналістики та практики використання знань з тактики злочинної діяльності. Обґрунтовано необхідність вивчення злочинної діяльності, як одного з різновидів соціального явища (що безумовно є дуже важливим для розвитку криміналістики) та її тактики, що зумовлено потребами слідчої практики.

Щоб більш ефективно та якісно боротися зі злочинністю та протистояти її тактиці, необхідно в межах криміналістичної тактики вивчати й тактику злочинної діяльності. Звісно, робити це треба не з метою її розвитку та подальшого вдосконалення. Для того, щоб правильно вести боротьбу із будь-яким негативним явищем, необхідно вивчити всі його найслабші сторони і намагатися за допомогою їх знешкодження, подолати, знищити його взагалі.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях дисертанта:

1. Бахин В.П., Карпов Н.С., Дзоз В.А. Тактика преступной деятельности // Закон и жизнь: научно-популярный журнал. — Кишинэу, 1999. — Вып. № 12. — С. 24–25. (частка дисертанта — 30%).

2. Дзоз В.О. Тактика злочинця // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України: Науково-теоретичний журнал. — Київ: НАВСУ, 2000. — Вип. № 2. — С. 183–186.

3. Сакало В.О. Секс-індустрія: тактика залучення та шляхи протидії // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. — Львів, 2001. — Вип. № 1. — С. 269–273.

4. Сакало В.О. Злочинна діяльність як соціальне явище // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. — Львів, 2001. — Вип. № 2. — С. 206–210.

5. Сакало В.О. Тактика злочинців при протидії розслідуванню // Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 22–23 березня 2001 р. — Київ: НАВСУ, 2001. — С. 67–68.

Анотація

Сакало В. О. Тактика злочинної діяльності. — Рукопис. — Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09. — кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. — Національна академія внутрішніх справ України, Київ, 2002.

Дисертація присвячена дослідженню теоретичних і практичних аспектів злочинної тактики. На думку автора її дослідження має здійснюватися на основі аналізу природи та сутності злочинної діяльності, яка розглядається як життєдіяльність злочинного світу, а не просто вдосконалення окремих злочинних актів. У найзагальнішому плані тактика визначається як уміння переграти опонента за рахунок маскування своїх цілей. Слідча тактика — це лінія поведінки слідчого, вибір прийомів, поєднання і послідовність їхньої реалізації при проведенні слідчих дій залежно від слідчих ситуацій, що склалися. Обґрунтовується необхідність чіткого розмежування власне тактичних прийомів і правил організаційно-технологічного провадження слідчих дій, у тому числі для забезпечення розробки власне тактичних прийомів діяльності слідчого. Тактика злочинців відповідає загальному поняттю тактики, але відрізняється двома основними моментами: а) метою використання тактичних прийомів; б) відсутністю критеріїв обмеження їх застосування в злочинній діяльності. В тактиці злочинців виділяються два основних блоки: а) тактичні прийоми, що використовуються для підготовки і скоєння злочинів; б) тактичні прийоми, які застосовуються в процесі розслідування з метою ухилення від притягнення до відповідальності. Обґрунтовується необхідність вивчення в криміналістиці тактики злочинної діяльності як умови вдосконалення тактичного арсеналу слідства.

Ключові слова: злочинна діяльність, слідча тактика, конфлікт, протидія, тактика злочинців.

Аннотация

Сакало В. А. Тактика преступной деятельности. — Рукопись. — Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09. — уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза. — Национальная академия внутренних дел Украины, Киев, 2002.

Диссертация посвящена исследованию теоретических и практических аспектов преступной тактики. По мнению автора ее изучение должно осуществляться на основе анализа природы и сущности преступной деятельности, которая рассматривается как жизнедеятельность преступного мира, а не просто совершение отдельных преступных актов. В наиболее общем плане тактика определяется как умение переиграть оппонента за счет маскировки своих целей. Подчеркнуто, что тактика, как правило, существует там, где имеет место противодействие целям деятельности или достижению конкретного результата. Следственная тактика — это линия поведения следователя, выбор приемов, сочетание и последовательность их реализации при проведении следственных действий в зависимости от складывающихся следственных ситуаций. Обосновывается необходимость четкого разграничения собственно тактических приемов и правил организационно-технологического производства следственных действий, в том числе для обеспечения разработки именно тактических приемов деятельности следователя, не подменяя их организационными моментами. Детально рассмотрены критерии оценки криминалистических средств борьбы с преступностью и, прежде всего, тактических. Рассматривается отношение к нормам допустимости использования следователем тактических средств и приемов. Предлагается расширить их спектр в соответствии с потребностями практики. Предлагается более тщательное рассмотрение научно-технических методов, которые были бы технической основой для использования тактических приемов (полиграф, метод гипноза, биоритмология), так как это крайне необходимо и обусловлено потребностями следственной практики. Рассмотрена характеристика современной преступности и, в первую очередь, такие ее аспекты, как профессиональность, интеллектуальность и организованность, которые определяют необходимость пересмотра и усовершенствования средств раскрытия и расследования преступлений, особенно в сфере тактики. Это проиллюстрировано данными проведенного анкетирования следователей, оперативных работников и осужденных. Отмечается степень противодействия расследованию, что значительно возросла и перешла в системный уровень. Тактика преступников соответствует общему понятию тактики, но отличается двумя основными моментами: а) целями использования тактических приемов; б) отсутствием критериев ограничения их применения в преступной деятельности. В тактике преступников выделяются два основных блока: а) тактические приемы, используемые для подготовки и совершения преступления (выбор и “обработка” жертвы, маскировка преступного поведения, фальсификация следов и т. п.); б) тактические приемы, применяемые в процессе расследования с целью избежания привлечения к ответственности (приемы получения необходимой информации от следователя, способы “связи” с сообщниками и поддерживающими лицами, приемы противодействия следователю и т. д.). Отмечен значительный уровень развития тактики преступников на сегодняшний день, который определяется еще таким немаловажным аспектом, как разработка тактики преступников на профессиональной основе: созданием тактики не только практическим, но и теоретическим путем. Подчеркнуто значение разграничения понятия “тактика” непосредственно в криминалистическом аспекте: 1) тактики как совокупности ее теоретических основ; 2) тактики как набора тактических рекомендаций для практики; 3) тактики как непосредственной реализации тактических приемов в практической деятельности. Обосновывается необходимость изучения в криминалистике тактики преступной деятельности как условия совершенствования тактического арсенала следствия.

Ключевые слова: преступная деятельность, следственная тактика, конфликт, противодействие, тактика преступников.

Annotation

Sakalo V. A. Tactics of criminal activity. — Manuscript. — The thesis is submitted for candidate's degree in legal sciences (profession code 12.00.09. — criminal process and criminalistics; judicial expert activity). — National academy of internal affairs of Ukraine, Kyiv, 2002.

The thesis is devoted to the study of theoretical and practical aspects of criminal tactics. In the opinion of the author the investigation must be done by analyzing nature and essence of criminal activity, which should be considered as vital activity of criminal world rather then simply completion of a separate criminal act. In general, the tactics is defined as the skill to deceive and cheat the opponent by disguising own goals. The investigation tactics is a mode of behavior of the coroner, set of methods and their combinations and sequences of realization during investigation depending on the situation. The need to make difference between tactical methods and rules and organizing and technological investigation (including ensuring development of tactical methods of the coroner) is motivated in the study. The tactics of criminals corresponds to the general concept of the tactics but differs in two main moments: a) purpose of the use of tactical methods; b) absence of criteria restricting usage of tactical methods in criminal activity. Two main blocks may be allocated in criminal tactics: a) tactical methods, used for preparing and completion of the crime; b) tactical methods applicable in process of the investigation with the purpose to avoid responsibility for the crimes. The necessity of investigation in the tactics of criminal activity as a condition of improvement of the tactical arsenal is substantiated.

Key