ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

СМІКАЛ ВІКТОРІЯ ОЛЕКСІЇВНА

УДК 378.7:18:37.01

ФОРМУВАННЯ СВІТОГЛЯДНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНЬОГО

ВЧИТЕЛЯ ЗАСОБАМИ МИСТЕЦТВА

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України, м.Київ.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

РУДНИЦЬКА Оксана Петрівна,

Інститут педагогіки і психології професійної

освіти АПН України, завідувач відділу

мистецької освіти.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

ВАСЯНОВИЧ Григорій Петрович,

Інститут педагогіки і психології професійної

освіти АПН України, завідувач відділу

гуманітарної освіти (Львівський науково-

практичний центр);

кандидат педагогічних наук,

старший науковий співробітник

МИРОПОЛЬСЬКА Наталія Євгенівна,

Інститут проблем виховання АПН України,

провідний науковий співробітник

лабораторії естетичного виховання, м.Київ.

Провідна установа: Харківський державний педагогічний університет

імені Г.С.Сковороди, кафедра педагогіки,

Міністерство освіти і науки України, м.Харків.

Захист відбудеться 13 березня 2002 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м.Київ, вул.М.Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (04060, м.Київ, вул.М.Берлинського, 9).

Автореферат розісланий “ 9 ” лютого 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Цибульська Г.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Сучасні процеси розвитку суспільства зумовлюють потребу розроблення культурологічних підходів до розв’язання проблем освіти. Основною рушійною силою відродження і створення якісно нової національної культури є педагоги. Завдяки їх діяльності реалізується державна політика у створенні інтелектуального, духовного потенціалу нації, розвитку вітчизняної науки, техніки і культури, збереженні і примноженні культурної спадщини й формуванні людини майбутнього. Проте якість підготовки вчителів за багатьма параметрами ще не відповідає потребам сьогодення. У зв’язку з цим актуальним залишається вдосконалення професійної компетентності педагогів, здатних формувати особистість на засадах загальнолюдських і національних духовних цінностей, що, в свою чергу, зумовлює необхідність розвитку їх соціокультурних, інтелектуальних, моральних, естетичних якостей. Саме висококультурна особистість учителя є передумовою забезпечення успішної освіти.

У культурі особистості вирізняють політичний, екологічний, естетичний, економічний, правовий, педагогічний, психологічний та інші різновиди. Чільне місце серед них посідає світоглядна культура, що становить єдність двох феноменів: культури і світогляду. З одного боку, вона є “культурою” у світогляді, а з іншого, виражає світоглядний аспект (цінність) культури.

Поняття світоглядної культури розкриває взаємозв’язок між духовним змістом світогляду та його практичним ствердженням у діяльності особистості, характеризує втілений у життя людини світогляд особливої якості. Він ідеально санкціонує саме культурний спосіб існування, за якого культура конституюється як смисложиттєва цінність.

Важливість формування світоглядної культури людини зумовлюється насамперед тим, що вона визначає спрямованість особистості, є основним стрижнем її орієнтації у житті, спрямовує евристичний характер розуміння явищ навколишнього середовища, а отже, є ідеологічною детермінантою творчості. Світоглядна культура виражає критеріальні принципи оцінки оточуючої дійсності, внутрішнього світу інших людей, впливає на психічні процеси особистості, регулює її емоції, волю, установки. Це дає підстави стверджувати, що світоглядна культура є основою самосвідомості особистості. Вона виявляє суще та належне, сконцентровано характеризує ставлення людини до світу.

Не слід вважати, що для формування світогляду достатньо озброїти вчителя теоретичною системою основ філософських і наукових знань, відповідно до яких він поводитиметься. Як свідчить реальна практика, набуті знання і поведінка не завжди збігаються. Оволодіння знаннями – важливий фактор формування світогляду, та, крім них, потрібні пошуки й інших педагогічних засобів, спрямованих, зокрема, на перетворення знань у переконання, в активну життєву позицію особистості. Серед цих засобів на особливу увагу заслуговує освоєння найвищих досягнень мистецтва. Відомо, що сприйняття художніх образів розширює природні межі життєвого досвіду суб’єкта, формуючи індивідуальну форму його світоглядної культури – світопереживання.

За думкою В.І.Мазепи, мистецтво не можна розглядати як удосконалений інструмент, що “полегшує” вкладання вироблених суспільством світоглядних принципів у створення особистості. Роль мистецтва є набагато складнішою і відповідальнішою. Активно взаємодіючи з іншими формами суспільної свідомості художнє пізнання дійсності розкриває й узагальнює інтереси та прагнення людини до ідеалів саме в їхньому світоглядному значенні.

Без спілкування з мистецтвом не “окультурюється” такий важливий функціональний елемент світогляду, як почуття людини, а без них ніякі знання не перетворюються в особистісні переконання. Як підкреслює В.І.Шинкарук, впливаючи на світ передусім через переживання, мистецтво має унікальну здатність формувати досвід вчування. А це істотно позначається на всебічному розвитку людини, виробленні ціннісних установок і загальної культури.

Отже, мистецтво, що є системою художніх цінностей і специфічним типом відносин людини зі світом, виступає явищем суспільного життя, в якому фіксується і концентровано проявляється людський досвід світоглядного самовизначення, розкривається смисл світоглядної культури. У творах “високого” мистецтва світопереживання постає в особистій культурній формі: в художніх образах опредмечуються реальні суперечності життя тою мірою, в якій вони є визначниками людської суб’єктивності. Прилучення до цього потенціалу життєтворчості є обов’язковою умовою розвитку людської індивідуальності, без чого неможливе формування світоглядної культури.

Поняття “світоглядна культура особистості” було введено у філософську літературу на початку 80-х років ХХ століття. Найбільший внесок у розроблення цієї проблеми зробили А.В.Азархін, А.І.Арнольдов, А.Б.Бальсіс, В.І.Іванов, Б.П.Козловський, М.Д.Лісаускене, М.І.Черниш, В.І.Шинкарук. Історико-філософський, логіко-пізнавальний та мистецтвознавчий аспекти проблеми місця і ролі мистецтва у формуванні світогляду особистості досліджували Є.В.Бурмакін, Є.В.Володіна, В.Д.Діденко, В.П.Іванов, В.І.Мазепа.

Осмислення питань формування світогляду учнівської молоді знайшло своє відображення в працях педагогів Л.О.Воловича, С.У.Гончаренка, Е.І.Моносзона, М.Г.Огурцова, Р.М.Рогової, І.В.Сисоєнко, В.О.Сластьоніна, В.О.Сухомлинського, Т.В.Фролової, психологів Г.Є.Залеського, Н.О.Менчинської, Т.К.Мухіної, Т.С.Тамбовцевої та інших.

Значний інтерес становлять праці, пов’язані з проблемою впливу естетичного фактора на всебічний розвиток особистості. Різні аспекти цієї проблеми висвітлено в працях Г.П.Васяновича, І.А.Зязюна, Н.І.Киященко, В.О.Кудіна, О.В.Ларміна, В.І.Мазепи, Н.Є.Миропольської, дисертаційних дослідженнях А.В.Коваленко, В.А.Личковаха, О.М.Олексюк, Ю.К.Фомічева.

Питання формування світогляду молоді засобами мистецтва досліджувалися Є.В.Квятковським, І.Л.Любинським, Г.В.Мухаметзяновою.

У науковій літературі широко обговорюються культурологічні аспекти педагогічної підготовки вчителя (Ю.П.Азаров, Є.Б.Гармаш, А.І.Комарова, Н.Б.Крилова, О.П.Рудницька). Автори наголошують, що культура - це специфічний спосіб буття, який визначає спектр практичної та духовної активності людини, її ставлення до оточуючого світу й самої себе, тобто є універсальною культурною реальністю.

Разом з тим, продовжуються дискусії щодо принципів світоглядного становлення молоді.

Недостатньо розробленими залишаються питання, пов’язані з формуванням світоглядної культури особистості засобами мистецтва в педагогічному аспекті. Немає й методичних рекомендацій, які б могли лягти в основу практичної роботи вищого навчального закладу.

Актуальність, теоретичне і практичне значення проблеми, відсутність науково-педагогічної системи формування світоглядної культури зумовили вибір теми дослідження “Формування світоглядної культури майбутнього вчителя засобами мистецтва”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України при розробленні теми: “Психолого-педагогічні основи формування загальної та професійної культури студентів засобами мистецтва” (РК №0196И008880).

Об’єкт дослідження - професійна підготовка майбутнього вчителя.

Предмет дослідження - зміст, форми і методи формування світоглядної культури майбутнього вчителя засобами мистецтва.

Мета дослідження: розробити, науково обгрунтувати та експериментально перевірити методику формування світоглядної культури майбутнього вчителя засобами мистецтва в умовах вищої педагогічної освіти.

Концептуальна ідея дослідження: світоглядна культура є інтегральною характеристикою ставлення людини до світу та свого місця в ньому; в ній важливу роль відіграє естетичний чинник, що підкреслює значення мистецтва для розвитку почуттєвої сфери особистості як основи її світобачення і світопереживання. Через вплив на почуття мистецтво здійснює пізнавальну, естетичну, гедоністичну та інші функції, що дає змогу реалізувати цілісний підхід до формування світоглядної культури майбутнього вчителя як необхідної складової його професійної підготовки.

Провідна ідея дослідження втілена в гіпотезі про те, що ефективність формування світоглядної культури майбутнього вчителя можна підвищити, якщо використовувати у педагогічній практиці комплекс мистецтв, різновиди якого сприяють розвитку багатогранного та диференційованого ставлення до навколишнього світу.

Цього можна досягти за таких умов:

1)

2)

3)

З урахуванням мети та гіпотези дослідження було визначено такі завдання:

1) уточнити сутність поняття світоглядної культури;

2)

3)

4)

5)

Методологічну основу дослідження становлять: основні ідеї теорії пізнання; концепції розвитку особистості, естетичних відносин її з мистецтвом та оточуючою дійсністю; положення про роль культури у формуванні духовності та професіоналізму особистості; наукові підходи до інтеграції знань у галузі мистецької освіти; врахування внутрішньої логіки процесу, що його вивчають; принципи і методи системного та діяльнісного підходів.

Теоретичними основами дослідження є положення, які грунтуються на: філософських концепціях формування культури особистості (І.А.Зязюн, М.С.Каган, Е.Н.Фаустова); педагогічних підходах до гуманізації та гуманітаризації освіти (В.В.Давидов, С.У.Гончаренко, О.П.Рудницька, В.О.Сухомлинський); наукових працях з естетики та мистецтвознавства (А.С.Канарський, О.Г.Костюк, Л.Т.Левчук, О.Ф.Лосєв, В.І.Мазепа, Н.О.Яранцева).

Відповідно до визначених завдань і перевірки вихідних принципів використано комплекс методів: 1) теоретичні: критичний аналіз наукової літератури з філософії, соціології, естетики, психології, педагогіки; вивчення державних документів з питань розвитку науки, культури, мистецтва й освіти молоді; узагальнення результатів експерименту; прогнозування доцільних напрямів педагогічного управління процесом спілкування майбутніх учителів з мистецтвом;

2) емпіричні: педагогічні спостереження; анкетування, тестування, опитування, бесіда, експертна оцінка; якісний і кількісний аналіз отриманих результатів.

Організація дослідження (етапи). Дослідження здійснювалося у три етапи протягом 1997-2000 рр.

На першому етапі (1997 – 1998 рр.) було визначено і конкретизовано об’єкт, предмет та мету дослідження; уточнено завдання, методи; вивчено наукову та методичну літературу; розроблено методику формування світоглядної культури майбутніх вчителів засобами мистецтва.

На другому етапі (1998 – 1999 рр.) проводився констатуючий експеримент, визначалися критерії та рівні сформованості світоглядної культури майбутніх учителів. Виявлялися педагогічні умови комплексного впливу мистецтв на формування світогляної культури майбутнього вчителя.

На третьому етапі (1999 – 2000 рр.) здійснювався формуючий експеримент, у ході якого перевірялася гіпотеза та ефективність експериментальних методик. Цей етап передбачав апробацію методики формування світоглядної культури майбутніх вчителів, порівняльний аналіз результатів констатуючого і формуючого експериментів, узагальнення експериментальних даних, формулювання і теоретичне обгрунтування висновків, оформлення дисертаційного дослідження відповідно до вимог ВАК України.

Експериментальною базою дослідження були: Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г.Короленка, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини. Всього дослідженням було охоплено 420 студентів.

Наукова новизна одержаних результатів: вперше розроблено та обгрунтовано концептуальну ідею формування світоглядної культури майбутніх учителів, методику її реалізації в умовах вищої педагогічної освіти;

експериментально перевірено можливості використання засобів мистецтва у процесі формування світоглядної культури;

подальшого розвитку дістали критерії педагогічної діагностики світоглядної культури та характеристика рівнів її сформованості.

Теоретичне значення дослідження: розроблено концептуальну ідею формування світоглядної культури майбутнього вчителя під час спілкування з мистецтвом; дано педагогічну інтерпретацію поняття “світоглядна культура”; виявлено педагогічні умови ефективності досліджуваного процесу.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробленні та експериментальній перевірці методики формування світоглядної культури майбутнього вчителя засобами мистецтва.

Матеріали дослідження можуть бути використані для подальшого вдосконалення професійно-педагогічної підготовки студентів, у ході створення нових підручників, навчальних програм, науково-методичних посібників і розроблення навчальних курсів у системі професійної підготовки вчителів, тематики лекцій з педагогіки та методики виховної роботи в мистецьких закладах.

Висновки та рекомендації, викладені в дисертаційному дослідженні, впроваджено у навчальний процес Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (довідка № 02-10/659 від 31.05.01 р.), Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (довідка № 02/01 від 04.01.02 р.), Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка (довідка № 02/57 від 08.01.02 р.).

Особистий внесок дисертанта полягає в обгрунтуванні положень про взаємозв’язок понять світогляду та культури особистості; розробленні педагогічних принципів, форм і методів використання комплексу мистецтв у формуванні світоглядної культури.

Вірогідність одержаних результатів забезпечуються методологічною і теоретичною обгрунтованістю вихідних позицій дослідження; застосуванням комплексу взаємопов’язаних методів, адекватних його об’єкту, предмету, меті і завданням; кількісною та якісною обробкою експериментальних даних; достатнім обсягом вибірки; використанням сучасних статистичних методів опрацювання одержаних результатів.

На захист виносяться:

1.Розгляд сутності світоглядної культури вчителя як інтегральної характеристики ставлення особистості до світу та свого місця в ньому, що виявляється в різних аспектах професійних відносин.

2.Критерії (когнітивний, емоційно-ціннісний, творчо-діяльнісний) та рівні сформованості світоглядної культури.

3.Обгрунтовані, експериментально перевірені педагогічні умови (зовнішні і внутрішні) та етапи формування світоглядної культури майбутнього вчителя (ціннісно-орієнтаційний; комунікативний; оцінювально-інтерпретаційний; контрольно-оцінювальний).

4.Положення про значення мистецтва для розвитку почуттєвої сфери особистості, що є основою її світобачення і світопереживання.

Апробація результатів дослідження здійснювалася у вигляді публікацій та доповідей на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях: “Вища освіта в Україні: реалії, тенденції, перспективи розвитку” (Київ, 1996), “Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми” (Чернівці, 1996), “Концепція гуманізму в становленні та розвитку професійної освіти” (Одеса, 1998), “Музична освіта України на межі тисячоліть: стан, проблеми, перспективи” (Ніжин, 1999), “Учитель музики – хормейстер в школі” (Суми, 2001), “Мова символів – мова вічності” (Київ, 2001); методологічних семінарах: “Теоретико-методологічні проблеми неперервної професійної освіти” (Київ, 2001); “Методологічні основи сучасної мистецької освіти” (Київ, 2001).

Дисертація обговорювалася на засіданнях відділу мистецької освіти Інституту педагогіки і психології професійної освіти Академії педагогічних наук України.

Публікації. Результати дослідження й висновки дисертації відображено в 11 публікаціях автора, з них написано без співавторів 10, а саме: 2 розділи навчального посібника; 3 статті у провідних наукових фахових виданнях, 1 стаття в збірнику наукових праць, 6 публікацій у збірниках матеріалів конференцій. Загальний обсяг особистого внеску – 4,4 авторських аркушів.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел з 222 найменувань, з них 6 іноземною мовою, 3 додатків на 11 сторінках. Повний обсяг дисертації становить 205 сторінок (176 сторінок- основна частина), робота містить 10 таблиць на 5 сторінках, 10 рисунків на 5 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність і доцільність дослідження обраної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, особистий внесок здобувача, сформульовано основні положення, що винесено на захист, дано висновки про впровадження та апробацію результатів дослідження.

У першому розділі – “ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ” – проаналізовано філософську та психолого-педагогічну літературу, на основі якої розкрито сутність і структуру світоглядної культури; вплив мистецтва на її формування; розроблено критерії та визначено рівні сформованості світоглядної культури майбутнього вчителя.

Світоглядна культура розглядається як інтегральна якість особистості, що розвивається в процесі навчання й виховання, а також самонавчання і самовиховання. Вона характеризує відношення людини до світу, світоглядний потенціал, світоглядну інформованість які знаходять своє вираження в різних аспектах діяльності, зокрема професійній.

Специфіка світоглядної культури полягає в тому, що вона становить основу, каркас, який скріплює окремі шари особистісної культури в єдину систему. Світоглядність надає культурі ідейної спрямованості, соціальної дієвості, є однією з провідних характеристик розвитку особистості. Через культуру світоглядні установки трансформуються у внутрішній світ людини, наповнюють і збагачують різні пласти її психіки, перетворюються в стрижень життєвих орієнтацій та поведінки, стають безпосереднім мотивом пізнання світу.

Світоглядна культура формується в процесі засвоєння особистістю суспільних норм, ідеалів, переконань. Останні посідають центральне місце у світоглядній системі, оскільки визначають мету і напрям вчинків людини, зумовлюють інтерес і мотиви дій стосовно об’єктів, що є для індивіда цінністю, перетворюють зовнішню інформацію в особисті знання і стають спонукальною силою. В педагогічному аспекті на особливу увагу заслуговує актуалізація і перехід переконання в безпосередню дію особистості, що характеризує стан готовності до реалізації певної форми діяльності, певних форм реагування на явища навколишнього світу. Цей стан розглядається як світоглядна установка людини – суттєва ознака її культури.

У дисертації доведено, що проблема світоглядної культури набуває справжньої соціальної значущості, коли її аналізують на особистісному рівні підготовки майбутнього вчителя. Його педагогічна діяльність стає специфічним транслятором світоглядних установок, оскільки норми професійного мислення завжди формуються в проблемному полі взаємодії з нормами загальної культури, набуваючи характеру світогляду в процесі професійного спілкування.

Аналіз наукової літератури (А.В.Азархін, А.Б.Бальсіс, Є.К.Бистрицький, В.П.Іванов, Б.П.Козловський, Н.І.Соболєв, Н.Ф.Тарасенко) дав змогу визначити структуру світоглядної культури, яка включає: комплекс знань про природу, суспільство і людину; метод мислення, який, поєднуючись зі знаннями, формує принципи взаємодії людини зі світом та її пізнання, світоглядні цінності, світоглядну активність особистості.

На формування світоглядної культури найбільше впливає система духовних відносин. Серед них важливу роль відіграє мистецтво, що є феноменом культури, в якому фіксується і концентровано виражається досвід світоглядного самовизначення. В художніх образах, як правило, відтворено естетичні ідеї, котрі несуть високий інтелектуальний та гуманістичний заряд і співзвучні загальнолюдським інтересам. У специфічній формі мистецтво виражає те, що переживають чи мають переживати всі представники конкретного суспільства.

Підкреслюється, що взаємозв’язок світогляду і мистецтва має глибокі внутрішні закономірності. Є три фактори, які визначають властивий мистецтву світоглядний зміст:

а) взаємозв’язок мистецтва та світогляду детермінується властивою їм спільністю у способі освоєння світу;

б) світогляд і мистецтво характеризуються універсальним і ціннісним підходами до людини і світу;

в) мистецтво і світогляд – це такі духовно-практичні утворення, які функціонують в усіх без винятку суспільно-економічних формаціях.

Світоглядний зміст мистецтва грунтується передусім на узагальнених ідеях філософської, моральної, естетичної, релігійної свідомості, образах міфології. Їх аналіз дав підстави для висновку, що “надзавданням” світоглядного змісту мистецтва є формування в людини смисложиттєвих орієнтирів світоглядної культури. Це розкривають такі поняття, як “художня картина світу”, “художня концепція особистості”, “світовідчуття митця”, “світорозуміння”, “гуманістичність мистецтва”.

Зазначається, що світоглядний зміст мистецтва реалізується в процесі художього сприйняття, підготовка до якого є однією з найважливіших проблем педагогіки. У контексті формування світоглядної культури майбутнього вчителя засобами мистецтва акцентується роль таких складових художнього сприйняття, як здатність до співпереживання (тобто емоційна чуйність), певний обсяг знань і уявлень про мистецтво, а також уміння переносити свої судження на сприйняття явищ дійсності; оцінювати їх за допомогою виразних засобів різновидів мистецтва.

У ході дослідження обгрунтовано критерії та показники педагогічної діагностики сформованості світоглядної культури майбутнього вчителя. Запропоновано три групи критеріїв: когнітивні, емоційно-ціннісні та творчо-діяльнісні.

Когнітивні критерії спрямовані на виявлення художньо-естетичного кругозору майбутнього вчителя та його досвіду спілкування з мистецтвом. Критерії цієї групи охоплюють такі показники:

а) системність знань про художню картину світу та її складові (передбачається засвоєння й усвідомлення провідних світоглядних ідей, які містяться в курсах гуманітарних та мистецтвознавчих предметів);

б) особистісна переконаність в істинності тих чи інших світоглядних тверджень;

в) пізнавальний інтерес до світоглядних проблем;

г) загальна художньо-естетична ерудиція студентів.

Емоційно-ціннісні критерії дають змогу зафіксувати ставлення майбутнього вчителя до художнього світу, здатність до емоційного співпереживання творам мистецтва. Показниками цієї групи слід вважати такі:

а) узагальнені естетичні оцінки фактів, явищ, подій, процесів;

б) потреба у спілкуванні з мистецтвом;

в) естетичний смак;

г) адекватність емоційного реагування на твори мистецтва;

д) розмаїття асоціацій під час художнього спілкування.

Творчо-діяльнісні критерії допомагають перевірити схильність майбутніх учителів до самопізнання своїх творчих виявів та досвід їх власної продуктивної діяльності. Показниками цієї групи є:

а) здатність до усвідомлення своїх вражень від художніх творів;

б) вміння співвідносити елементи художньої мови зі змістом твору;

в) прагнення виразити себе в процесі художньої діяльності;

г) якість виконання творчих завдань.

У розділі зазначається, що недостатнє врахування хоча б одного з перелічених критеріїв робить недостатньо повною характеристику світоглядної культури майбутнього вчителя, оскільки її формування передбачає вихід за межі інтелектуально-пізнавальної діяльності особистості і потребує стимулювання оцінкових, комунікативних, духовно-практичних дій.

На основі аналізу результатів констатуючого експерименту який проводився зі студентами художньо-педагогічних спеціальностей, а також з тими, хто не здобув мистецької освіти, виявлено та охарактеризовано три рівні сформованості світоглядної культури майбутнього вчителя.

Високий рівень продемонстрували 13% студентів без мистецької освіти та 22% студентів з мистецькою освітою. За всіма показниками ця група студентів показала високу готовність до художнього сприйняття творів мистецтва. Цим студентам притаманна художня ерудованість та інтерес до різновидів художньої творчості, а також вміння давати глибоку характеристику твору мистецтва. Стійкі знання з художньої культури та інтерес до неї зумовлюють у цих студентів потребу в спілкуванні з мистецтвом.

Високий рівень світоглядної культури властивий студентам, які мають яскраво виражену світоглядну позицію, глибокі і системні знання про природу, суспільство, людину і світ у цілому. Для них характерною є наявність тенденцій до трансформації знань в особистісні переконання, усвідомлення сформованості власної світоглядної культури, розвинений естетичний смак, широкий художній кругозір, творчі здібності, розуміння ролі мистецтва у формуванні світоглядної культури. Студенти, що досягли високого рівня, розуміють особисту відповідальність за формування культури своїх майбутніх учнів, прагнуть до підвищення професійного рівня.

Середній рівень характеризує відповідно 47% студентів без мистецької освіти та 63% студентів з мистецькою освітою. Для них типовим є достатній рівень знань та вміння аналізувати художній твір, проте студенти не уявляють собі цілісної художньої картини світу, що позначається на глибині та диференційованості їх сприйняття. Студентам, які досягли цього рівня світоглядної культури, властиві недоліки у розвитку естетичного смаку, неширокий кругозір, відсутність потреби виразити себе у художній діяльності. Такі студенти виявляють деякий інтерес до світоглядних питань, прагнуть до підвищення професійного рівня, але погано усвідомлюють важливість світоглядної культури в її особистісному та соціальному значенні.

Низькому рівневі відповідає 40% студентів без мистецької освіти та 15% студентів з мистецькою освітою. Характерною особливістю цього рівня є кількісна та якісна збідненість знань з художньої культури, відсутність співпереживання під час розкриття емоційно-образного змісту твору, невміння використати у професійній діяльності види художньої творчості. Цей рівень культури властивий студентам з низьким ступенем усвідомлення важливості світоглядних проблем. Вони не виявляють до них помітного інтересу, мають фрагментарні, поверхові знання про суспільство, природу, людину, мистецтво, не розуміють взаємопов’язаності процесів об’єктивного світу. Студенти з низьким рівнем сформованості світоглядної культури інформацію світоглядного характеру засвоюють лише на інтелектуальному рівні. Причому в їхніх роздумах переважають запозичені оцінкові судження, що утруднює вироблення особистісного світобачення та формування власних переконань.

Констатуючий експеримент показав, що в більшості студентів переважає середній рівень сформованості світоглядної культури. Це свідчить про те, що вища педагогічна освіта не забезпечує достатньою мірою систематизованих і глибоких знань студентів, формування їх естетичного смаку, художнього кругозору, потреби самовираження в мистецькій діяльності, як складових професійної підготовленості.

Відповідно до результатів констатуючого експерименту підтверджено актуальність і доцільність обраної проблеми дослідження, проведення дослідно-експериментальної роботи, спрямованої на підвищення ефективності формування світоглядної культури майбутнього вчителя.

У другому розділі – “ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З ФОРМУВАННЯ СВІТОГЛЯДНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ”- розглядаються педагогічні умови та етапи формування світоглядної культури майбутнього вчителя, аналізується ефективність упровадження їх у професійну підготовку в педагогічних вищих навчальних закладах.

Визначення педагогічних умов формування світоглядної культури майбутніх учителів засобами мистецтва враховувало необхідність розвитку їх художнього сприйняття і спиралося на основний психолого-педагогічний принцип єдності свідомості та діяльності, відповідно до якого діяльність людини зумовлює формування її свідомості, усіх психічних якостей, котрі, в свою чергу, спрямовують і регулюють практичну діяльність людини (С.Л.Рубінштейн).

Професійно значущі особистісні якості формуються в процесі взаємопов’язаної діяльності викладача і студента. Інакше кажучи, це двобічна система, що складається із двох підсистем: перша втілює організований педагогічний вплив педагога, друга – самостійну діяльність студента. Аналіз цих підсистем дав змогу вирізнити відповідні педагогічні умови, що взаємодіють і взаємозумовлюють одна одну. Умовно їх поділяють на зовнішні, тобто об’єктивні (включають особливості організації педагогічного процесу) і внутрішні - суб’єктивні, які сприяють підвищенню ефективності впливу зовнішніх умов (виявляються в особистісних якостях суб’єкта навчання).

Гіпотеза дослідження про залежність формування світоглядної культури від використання різновидів мистецтва зумовила вибір зовнішніх педагогічних умов.

Зовнішні умови включали:

1)

2)

Відповідно до педагогічних спеціальностей (“вчитель музики” та “вчитель малювання”) серед різновидів мистецтв особливу увагу було приділено музиці та живопису. Їх комплексне застосування спрямовувалося на поглиблення і розширення уявлень майбутнього вчителя щодо мистецтва, на посилення емоційної насиченості занять, на розвиток асоціативного мислення, фантазії, уяви, тобто сприяло якісному вдосконаленню художнього сприйняття, формуючи через нього світоглядну культуру особистості. Використання можливостей взаємодії музики та образотворчого мистецтва змушувало студентів краще вдивлятися, вслуховуватися в окремі сторони художнього змісту твору, що позитивно позначалося на формуванні вмінь глибше оцінювати прекрасне не тільки в мистецтві а й у дійсності.

У розділі доведено, що складний і багатогранний взаємозв’язок різновидів художньої творчості має генетичну, морфологічну, функціональну форми. На основі їх теоретичного аналізу встановлено найсуттєвіші педагогічні принципи використання взаємодії мистецтв, спрямовані на розвиток світоглядної культури майбутнього вчителя: принцип історизму та принцип художніх аналогій і контрасту.

Доведено, що ефективність формування світоглядної культури майбутнього вчителя засобами комплексної взаємодії мистецтв передбачає:

а) системну координацію педагогічного процесу;

б) розкриття зовнішніх тематичних спільностей і відмінностей стосовно творів різних видів мистецтва;

в) розкриття внутрішніх взаємозв’язків (генетичного, морфологічного, функціонального);

г) вироблення вміння робити розбір, аналізувати й оцінювати єдність форми та змісту художнього твору на основі тематичного порівняння його з аналогічним твором мистецтва іншого виду;

д) організацію творчої діяльності, вміння знаходити “емоційний аналог”, і “робити перенесення”, зіставляти зміст та художньо-образну структуру творів різних видів мистецтва.

Формуючу дослідно-експериментальну роботу ми поділили на чотири етапи: ціннісно-орієнтаційний; комунікативний; художньо-інтерпретаційний; контрольно-оцінювальний. Кожен з них характеризувався певною метою та завданнями, особливостями змісту навчально-виховної роботи, мав відповідні форми та методи організації художньо-пізнавальної діяльності і спрямовувався на розвиток та вдосоналення особистісних якостей студентів.

Послідовність засобів педагогічного впливу відповідала ступеню складності навчальних завдань, а також залежала від міри активності та самостійності творчих проявів майбутніх учителів.

Ціннісно-орієнтаційний етап передбачав розвиток позитивного ставлення студентів до різновидів мистецтва, розуміння доцільності їхнього використання у навчально-виховному процесі.

Комунікативний етап супроводжувався виконанням творчих завдань, спрямованих на проникнення в емоційно-образний зміст мистецьких творів, творче переживання їх, перевтілення й осягнення змістової сутності, інтеграцію мистецьких вражень.

Художньо-інтерпретаційний етап було спрямовано на трансформацію переконань та знань-висновків у систему світоглядної культури особистості, вміння переносити отримані мистецькі враження на оцінку явищ навколишньої дійсності.

Контрольно-оцінювальний етап мав на меті здійснення оцінювальної функції педагогами, методистами та студентами щодо готовності останніх до активно-творчої діяльності в школі, визначення ступеня розвитку їх світоглядної культури як компонента професійного розвитку особистості вчителя.

Під час формуючого експерименту було використано дві групи методів формування світоглядної культури студентів засобами мистецтва:

1) за допомогою викладача (метод художнього пояснення, художнього аналізу твору, порівняльного аналізу, тематичного відбору творів мистецтва студентами);

2) у процесі їхньої самостійної художньої творчості (метод художнього втілення ідеї, виконання творчих завдань).

Ефективність запропонованих і впроваджених у практику вищої школи педагогічних умов та етапів формування світоглядної культури майбутніх учителів визначено за методом порівняльного аналізу результатів констатуючого та формуючого експериментів. Це дало змогу показати динаміку сформованості цієї якості в студентів з мистецькою освітою (рис.1) та без такої (рис. 2).

Рис.1. Динаміка рівнів сформованості світоглядної культури студентів з мистецькою освітою (у відсотках)

Рис.2. Динаміка рівнів сформованості світоглядної культури студентів без мистецької освіти (у відсотках)

На початку експерименту очевидною є різниця у показниках між групами студентів з мистецькою освітою та без неї. Студенти групи з мистецькою освітою мають значно вищі показники високого рівня сформованості світоглядної культури (22% - 13%) і нижчі показники низького рівня (9% - 29%). В обох групах переважає середній рівень сформованості світоглядної культури. Після завершення експерименту дані істотно змінилися:

а) значно зріс високий рівень сформованості світоглядної культури в групі студентів з мистецькою освітою (з 22% до 33%).

б) помітно знизився показник низького рівня світоглядної культури студентів без музичної освіти (з 40% до 29%).

Отже, експериментальні показники поліпшилися, як у групі студентів з мистецькою підготовкою, так і в групі студентів без неї. Це можна пояснити недосконалістю попередньої мистецької підготовки студентів, навіть тих, котрі вивчали спеціальні дисципліни.

Динаміка рівнів сформованості світоглядної культури засвідчила, що розроблену й апробовану методику доцільно впровадити в практику професійної підготовки майбутнього вчителя.

ВИСНОВКИ

Результати проведеного дисертаційного дослідження дають змогу зробити такі висновки:

1.

2.

Науково обгрунтовано концепцію формування світоглядної культури в умовах вищої педагогічної освіти. Встановлено, що в структурі світоглядної культури важливу роль відіграє естетичний чинник у розвитку почуттєвої сфери особистості як основи її світобачення і світопереживання.

3. Підкреслюється роль мистецтва, яке здійснює через активізацію переживань людини пізнавальну, естетичну, гедоністичну та інші функції і дає змогу реалізувати цілісний підхід до формування світоглядної культури майбутнього вчителя. Мистецтво є феноменом культури, в якому фіксується і концентровано виражається досвід світоглядного самовизначення. Це має велике значення для всебічного розвитку майбутнього вчителя, вироблення у нього ціннісних установок, загальної культури.

Визначено, що мистецтво має свій світоглядний зміст, який грунтується, передусім, на узагальнених ідеях філософської свідомості, смисложиттєвих орієнтирах моральної свідомості, концептуальних ідеях релігії та узагальнених образах міфології. Тому “надзавданням” світоглядного змісту мистецтва є формування в учителя смисложиттєвих орієнтирів.

4. Одним з основних факторів, що активізують процес формування світоглядної культури майбутнього вчителя є комплексна взаємодія мистецтв, що розширює можливості його художнього пізнання, асоціативної уяви, уявлень про взаємозв'язок різних видів художньої творчості. Доцільність взаємодії мистецтв визначається тим, що кожний вид володіє не тільки загальними, але і такими специфічними якостями й особливостями, яких немає в інших. Вступаючи у взаємодію з іншим видом, кожне мистецтво не дублює його, а доповнює, збагачує новими засобами, чим підсилює світоглядний вплив на особистість.

5. Критерії та показники сформованості світоглядної культури майбутнього вчителя складають такі групи: когнітивні - спрямовані на виявлення художньо-естетичного кругозору майбутнього вчителя та його досвіду спілкування з мистецтвом; емоційно-ціннісні - дають змогу зафіксувати ставлення майбутнього вчителя до художнього світу, здатність до емоційного співпереживання творам мистецтва; творчо-діяльнісні - допомагають перевірити схильність майбутніх учителів до самопізнання своїх творчих виявів, та досвіду власної продуктивної діяльності.

6. Відповідно до результатів констатуючого експерименту визначено три рівні сформованості світоглядної культури майбутніх учителів: 1) високий було зафіксовано у 22% студентів з мистецькою освітою та у 13% без такої; 2) середній – у 63% та 47%; 3) низький – у 15% та 40%.

7. Розробка педагогічних умов (зовнішніх – такі, що включають особливості організації педагогічного процесу, та внутрішніх – виявляються в особистісних якостях суб’єкта навчання) формування світоглядної культури майбутніх учителів засобами мистецтва спиралося на основний психолого-педагогічний принцип єдності свідомості та діяльності. Відповідно до нього діяльність людини зумовлює формування її свідомості, усіх її психічних якостей, котрі, в свою чергу, спрямовують і регулюють практичну діяльність людини.

8. Організація системи педагогічного впливу являла собою методику, спрямовану на активізацію творчої самостійності студентів. Серед методів основними були: метод художнього пояснення, художнього аналізу твору, порівняльного аналізу, тематичного відбору творів мистецтва студентами, художнього втілення ідеї, виконання творчих завдань.

9. В основу експериментальної методики було покладено етапи формування світоглядної культури майбутніх вчителів засобами мистецтва. Перший (ціннісно-орієнтаційний) етап був спрямований на розвиток позитивного ставлення студентів до різновидів мистецтва, розуміння доцільності їхнього використання у навчально-виховному процесі. Другий (комунікативний) - супроводжувався виконанням творчих завдань, спрямованих на проникнення в емоційно-образний зміст мистецьких творів, творче переживання їх, перевтілення й осягнення змістової сутності, інтеграцію мистецьких вражень. Третій (оцінювально-інтерпретаційний) - був орієнтований на трансформацію переконань та знань-висновків у систему світоглядної культури особистості, вміння інтерпретувати явища дійсності засобами художньої мови. Четвертий (контрольно-оцінювальний) - передбачав здійснення оцінювальної функції педагогами, методистами та студентами щодо готовності останніх до активно-творчої діяльності в школі, тобто визначення ступеня розвитку світоглядної культури як компонента високого розвитку особистості вчителя.

10. Результати формуючого експерименту дають підстави зробити висновок про те, що запропоновані форми і методи формування світоглядної культури майбутніх учителів засобами мистецтва, які розроблені в дослідженні, є ефективними і повинні бути використані у навчально-виховному процесі у вищих педагогічних закладах освіти.

Проведене дослідження дало змогу сформулювати ряд пропозицій щодо використання його на двох рівнях: теоретичному і практичному. На першому рівні – розроблення принципів та методики викладання психолого-педагогічних та фахових дисциплін, створення багаторівневої системи підготовки майбутніх вчителів. На другому рівні розроблена методика може бути використана в педагогічних закладах освіти, системах підвищення кваліфікації вчителів мистецького профілю.

Виконане дослідження не вичерпує всіх аспектів формування світоглядної культури студентів. У ході його встановлено, що ця складна проблема потребує подальшого розроблення. Заслуговують на увагу такі питання, як створення естетичного середовища з метою формування світоглядної культури майбутніх вчителів; стимулювання потреби творчого самовираження; вдосконалення культурологічної та загальнопедагогічної підготовки вчителя з урахуванням специфіки мистецької освіти.

Основний зміст дисертації відображено в таких публікаціях:

Смікал В.О. Музичне мистецтво. Українська пісня // Українське мистецтво у полікультурному просторі: Навчальний посібник. – К.: “ЕксОб”. - 2000. – С.85-100, 130-141.

Смікал В.О. Мистецтво і формування світоглядної культури майбутнього вчителя // Діалог культур: Україна у світовому контексті. Мистецтво і освіта: Збірник наукових праць. – Львів: Каменяр. – 1998. – Вип.3.- С.117-122.

Смікал В.О. Роль мистецтва у формуванні світоглядної культури особистості // Наукові записки. – Ніжин: Ніжинський педуніверситет. - 1999. – Ч.3.- С.26-28.

Смікал В.О. Мистецтво у культурологічному розвитку вчителя // Наукові записки. – Тернопіль: Тернопільский педуніверситет. - 1999. - №2(7). – С.16-19.

Смікал В.О. Використання взаємодії мистецтв у процесі формування світоглядної культури особистості // Неперервна професійна освіта: теорія і практика: Збірник наукових праць. – К. - 2001. – Ч.І. - С.211-215.

Смікал В.О. Про розвиток естетичних почуттів студентів засобами музики // Вища освіта в Україні: реалії, тенденції, перспективи розвитку: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – К. – 1996. – Ч.3. – С.68-69.

Смікал В.О. Ісьянова Л.М. Педагогічний потенціал філософії музики О.Ф.Лосєва в професійній музичній освіті // Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Чернівці. – 1996. – Ч.4. – С.108-111.

Смікал В.О. Формування естетичних почуттів як психолого-педагогічна проблема // Концепція гуманізму в становленні та розвитку професійної освіти: Матеріали науково-практичної конференції. – Одеса: “АстроПринт”. - 1998. – С.61-64.

Смікал В.О. Формування світоглядної культури майбутнього вчителя // Допрофесійна педагогічна підготовка учнівської молоді в контексті реалізації цільової комплексної програми “Вчитель”: Збірник науково-практичних матеріалів. – Дніпропетровськ. - 1998. – Ч.3. – С.4-7.

Смікал В.О. Мистецтво у розвитку світоглядної культури особистості // Творча особистість у системі неперервної освіти: Матеріали міжнародної наукової конференції. – Харків. - 2000. - С.351-354.

Смікал В.О. Світоглядний зміст мистецтва // Мова символів – мова вічності: Матеріали міжнародної конференції. – К. - 2001. – С.37-39.

Смікал В.О. Формуваня світоглядної культури майбутнього вчителя засобами мистецтва. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти. – Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, Київ, 2002.

На захист винесено підхід до розгляду сутності світоглядної культури вчителя як інтегральної характеристики ставлення особистості