УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

СОКІЛ Володимир Володимирович

УДК 338.9 (477.81)

Державне регулювання реструктуризації ГОСПОДАРСЬКИХ КОМПЛЕКСІВ шахтарських міст України

Спеціальність

25.00.04. – регіональне управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українській Академії державного управління при Президентові України (Дніпропетровський філіал).

Науковий керівник: кандидат технічних наук, доцент Наврузов Юрій Вагабович, Українська Академія державного управління при Президентові України, завідувач кафедри державного управління та місцевого самоврядування, докторант Дніпропетровського регіонального інституту державного управління при Президентові України.

Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор Степаненко Анатолій Васильович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділу проблем розвитку і розміщення виробничого потенціалу;

кандидат наук державного управління Будовик Сергій Федорович, завідувач сектором моніторингу та реструктуризації у вугільній промисловості Кабінету Міністрів України.

Провідна установа: Донецька державна академія управління, м.Донецьк.

Захист відбудеться 17.05.2002р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.810.01 в Українській Академії державного управління при Президентові України за адресою: 03057, м.Київ-57, вул. Ежена Потьє, 20.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Української Академії державного управління при Президентові України за адресою: 03057, м. Київ, вул. Ежена-Потьє, 20.

Автореферат розісланий 12.04.2002р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор педагогічних наук, професор В.К.Майборода

Загальна характеристика дисертаційної роботи

Актуальність теми дослідження. Україна вперше за свою історію зіткнулась з новою для себе проблемою – масовим виведенням з експлуатації фізично зношених і морально застарілих підприємств, а також шахт та гірничодобувних підприємств, що вичерпали запаси корисних копалин, на основі яких вони виникли. У багатьох містах ці підприємства були в свій час містоутворюючими. Виведення їх з експлуатації, різке скорочення обсягів виробництва поставило в скрутне становище міські поселення, особливо монофункціональні. Серед останніх найбільш складна соціально-економічна ситуація склалася в шахтарських містах. У зв'язку з особливостями шахтарських міст, які (особливості) не дають змоги перепрофілювати шахти після відпрацювання запасів вугілля, необхідна реструктуризація господарства шахтарських міст в цілому.

Реструктуризація шахтарських міст у вітчизняній науці є відносно новим напрямком досліджень. У роботах українських вчених Б.Адамова, О.Алимова, О.Амоші, В.Бесєдіна, В.Дорофієнка, С.Дубовика, Ю.Лебединського, І.Лукінова, В.Мамутова, В.Марущака, Ю.Наврузова, П.Надолішнього, А.Степаненка, О.Терещенка, А.Федорищевої, В.Фінагіна, В.Ханіна, М.Чумаченко, В.Януковича та інших досліджуються, як правило, розрізнені аспекти реструктуризації шахтарських міст. У практичній діяльності мали і мають місце помилкові рішення відносно визначення пріоритетів подальшої еволюції шахтарських міст і регіонів, реалізації соціально-економічних проектів. І це відбувається на фоні сучасної ситуації, коли вугілля є основним енергоносієм України, і саме реструктуризація вугільної промисловості є домінантою реструктуризації господарського комплексу державиі. Методологічні та методичні аспекти розв'язання комплексу пов'язаних з цим питань досі не дістали необхідної наукової розробки та обґрунтування. До того ж, проведені наукові дослідження не повністю враховують особливості розвитку шахтарських міст. Важливого значення набувають пошуки шляхів здійснення реструктуризації вугільної промисловості і шахтарських міст за умов становлення ринкових відносин. Це обумовило вибір теми дисертаційної роботи й окреслило основні напрями наукових пошуків.

Досвід науково розвинених країн показує, що за допомогою державного управління їм вдалося добитися не тільки високих темпів економічного зростання, але і стабільності економіки. Державне управління в умовах ринкової економіки виступає важливою продуктивною силою і ресурсом розвитку суспільства. Враховуючи значення державного управління для розвитку економіки, необхідно вдосконалювати і розвивати його складові компоненти. Одним з домінуючих складових державного управління є ринкова трансформація економіки, в т.ч. реструктуризація господарства регіонів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в Українській Академії державного управління при Президентові України в межах комплексного проекту "Державне управління та місцеве самоврядування" (РК 0199Г002827).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретико-методологічне обґрунтування основних засад державного регулювання процесів господарської реструктуризації шахтарських міст в умовах ринкової трансформації економіки. В основу дослідження покладена гіпотеза, висунута автором, що у випадку вичерпання промислових запасів вугілля перепрофілювання шахт під інші види діяльності неможливо, а отже, єдиним шляхом збереження і подальшого соціально-економічного існування сучасних шахтарських міст може бути лише їх господарська реструктуризація.

Досягнення мети дослідження вимагає вирішення наступних задач:

·

· визначення критеріїв віднесення населених пунктів до категорії монофункціональних міст та їх розміщення по території країни;

· формулювання науково-обгрунтованих принципів еволюції міських поселень, підходів до обгрунтування пріоритетів розвитку монофункціональних шахтарських міст та шляхів підвищення їх економічного та соціального поступу;

· розробка пропозицій щодо державного регулювання реструктуризації господарських комплексів шахтарських міст.

· економічного та соціального поступу;

Об'єктом дослідження є виробничі комплекси шахтарських міст як територіальні утворення з депресивною структурою економіки, зокрема м.Антрацит Луганської області.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та прикладні проблеми забезпечення процесу державного регулювання реструктуризації господарських комплексів шахтарських міст України.

Методи дослідження. При дослідженні процесів державного регулювання реструктуризації господарських комплексів шахтарських міст застосовувалися загальнонаукові методи, такі як діалектичний, системно-структурний, економіко-статистичного аналізу, моделювання, синтезу, групування, порівняння. Широко використовувалася вітчизняна та зарубіжна література за темою дисертації. Було проаналізовано та узагальнено первинні документи щодо стану соціально-економічного розвитку міст, міністерств і відомств, робочі матеріали наукових та науково-практичних конференцій з досліджуваної тематики. Методологічною базою наукових досліджень стали Конституція України, закони держави, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України та інші нормативно-правові документи, які стосуються розвитку процесів реструктуризації регіонів та механізму їх державного регулювання.

Наукова новизна одержаних дисертантом результатів:

· уточнені поняття "реструктуризація господарського комплексу міста", "монофункціональне шахтарське місто";

· поглиблено теоретико-методологічні основи управління містом, яке розглядається як корпоративне комерційне підприємство. Воно повинно бути самодостатнім і самостійно заробляти кошти на свій розвиток;

· запропоновані критерії віднесення міських населених пунктів до категорії монофункціональних міст;

· обґрунтовано визначальну роль у здійсненні господарської реструктуризації міст місцевих органів влади;

· безпосередньо розв'язувати задачі соціально-економічного розвитку міст, визначати пріоритети подальшої їх еволюції;

·

· розкрито механізм формування вугільних територіально-виробничих комплексів, які виступають системоутворюючими елементами шахтарських міст та зумовлюють значною мірою масштаби і межі їх розвитку;

·

· розроблено модель державного регулювання економіки шахтарського міста і обґрунтовано доцільність запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності на його території;

· обґрунтовано шляхи посилення регулюючої функції держави при переході міст на модель сталого розвитку.

Практичне значення одержаних результатів. Наукові положення дисертаційного дослідження були використані і реалізовані Головним управлінням економіки Луганської облдержадміністрації при розробці "Програми соціально-економічного розвитку Луганської області на 1999-2010 роки", що затверджена Постановою Кабінету Міністрів України "Про державну підтримку реалізації Програми соціально-економічного розвитку Луганської області на 1999-2010 роки" (від 11 червня 1999 року №1024).

Матеріали дисертаційного дослідження були використані автором при розробці Закону України "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Луганській області" (№970-ХІV від 15 липня 1999р.).

Результати наукового дослідження використовуються в Українській Академії державного управління при Президентові України, її регіональних інститутах при викладанні курсу "Регіональне управління і місцеве самоврядування".

Апробація результатів дисертації. Основні ідеї дисертаційного дослідження обговорювалися на трьох науково-практичних конференціях і чотирьох міжнародних науково-методичних семінарах, в тому числі на науково-практичній конференції "Стратегія економічного розвитку регіонів в умовах адміністративної реформи в Україні" (м. Харків, 17 травня 2000р.), ІІ-й Міжнародній науково-практичній конференції "Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України" (м. Київ, 15-16 травня 2001р.) та науково-практичній конференції "Історія міст і сіл України" (м. Донецьк, 20 вересня 2001р.).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 7 наукових праць загальним обсягом 3 друк. арк., з них 5 статей у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (223 найменувань). Обсяг основного змісту дисертації становить 216 сторінок, в тому числі таблиць, рисунків і додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі дисертації обгрунтовано актуальність теми, сформульовано мету й завдання дослідження, показано новизну та практичне значення одержаних результатів.

В першому розділі "Теоретико методологічні основи державного регулювання реструктуризації господарських комплексів шахтарських міст" проаналізований сучасний стан досліджень з теми дисертації, уточнені поняття "шахтарське місто", "реструктуризація господарського комплексу", "монофункціональне місто", виявленні форми реструктуризації економіки міст, сформульовані науково-методологічні підходи до вивчення еволюції міських поселень, запропоновані критерії визначення монофункціональних шахтарських міст України.

Відповідно до програми "Вугілля України" лише в 2001-208 рр. передбачається вивести з експлуатації 38 шахт (розрізів). Це негативно відіб'ється на малих містах, особливо з монофункціональною структурою виробництва. Закриття чи тимчасове припинення діяльності містоутворюючих підприємств в тих містах, де вони є містоутворюючими підприємствами, веде до деградації малих і середніх міст, зокрема шахтарських. Виведення з експлуатації шахт не може бути забезпечене їх перепрофілюванням на інший вид діяльності. В той же час збереження міста, як свідчить вітчизняний досвід, наприклад, м.Славутич, вимагає менших суспільних витрат (матеріальних, фінансових, соціальних), ніж його ліквідація.

Єдиним безальтернативним вирішенням проблеми забезпечення подальшого існування і розвитку шахтарських міст є здійснення реструктуризації їх господарської діяльності. В цьому разі досягається збереження і покращення умов життя і праці населення таких міст, а головне вирішується проблема постійного відтворення матеріальних умов розвитку міст – забезпечення населення суспільно кориснею працею. Реструктуризація – це процес багатоплановий і вимагає значного часу. Поняття реструктуризації сьогодні не має однозначного визначення серед вітчизняних науковців і фахівців-практиків. В даній роботі під реструктуризацією розуміється здійснення корінних суттєвих трансформацій у всіх сферах соціально-економічного життя держави в умовах перехідної економіки, в тому числі в умовах функціонування і подальшого розвитку малих і середніх міст, регулювання процесів їх еволюції. Реструктуризація виробничої чи господарської діяльності шахтарських міст може бути здійснена шляхом зміни акцентів державної регіональної політики, переносу центру її тяжіння з переважно галузевого управління, яке здійснювалось міністерствами і відомствами відповідного профілю на переважно регіональне управління з боку центральних та місцевих органів влади. Особлива роль в здійсненні господарської реструктуризації міст належить місцевим органам влади та органам самоврядування. Саме вони повинні безпосередньо розв'язувати задачі оперативного, соціально економічного розвитку міст, визначати пріоритети подальшої їх еволюції, здійснювати реалізацію намічених цілей діяльності та життя громади. Місто можна розглядати сьогодні, як корпоративну комерційну організацію, яка повинна бути самодостатньою і самостійно заробляти кошти на свій розвиток. Вищим органом управління таким "підприємством" є міська громада. Саме вона на принципах демократичного суспільства повинна делегувати свої повноваження регіональним та центральним органам влади, а не навпаки, як сьогодні робиться в Україні.

У дисертації обґрунтовані показники ідентифікації шахтарських міст у структурі міських поселень. В системі територіальних економічних утворень виділені вугільні виробничі системи, які являють собою промислові комплекси, основною функцією яких є видобування вугілля. Вони являть собою системоутворюючі елементи конкретної території, які зумовлюють значною мірою масштаби і межі її розвитку та привносять специфічні особливості у взаємовідносини як усередині самої вугільної структури, так і за її межами. Показано, що для вугільних виробничих систем характерним є наявність широкого кола підприємств шахтобудівельного, пуско-налагоджувального, транспортного, машинобудівного, ремонтно-відбудовного, переробного та інших профілів, що робить їх визначальними елементами в розвитку регіональної економіки. Найбільш складна соціально-економічна ситуація склалася сьогодні в шахтарських містах України. Вона (ситуація) пов'язана як з об'єктивними, так і з суб'єктивними обставинами. Хронічним недостатнім виділенням бюджетних коштів на розвиток вугільної промисловості в колишньому Радянському Союзі і сьогоднішній Україні, запізненням і помилками ринкових реформ у вугледобувній галузі і шахтарських містах, перманентними в останні роки затримками в оплаті праці шахтарів та ін.

Відповідно до запропонованих критеріїв визначені монофункціональні міста України у регіональному розрізі, у тому числі у Луганській області. В таблиці 1 наведений перелік монофункціональних шахтарських міст України.

Проведений в роботі аналіз показав, що в Україні налічується найбільша кількість саме шахтарських міст. Із 122 монофункціональних населених пунктів, 39 – це шахтарські. В Луганській і Донецькій областях знаходиться 37 таких міст, в тому числі в Луганській області – 17 міст. Характерною рисою шахтарських міст України є сьогодні їх соціально-економічний занепад: зменшується високими темпами їх людність, погіршуються умови життя і праці населення, кризовою залишається екологічний стан довкілля, складна соціальна ситуація. Все це ускладнюється масовим виведенням з експлуатації фізичнозношених і морально-застарілих вугільних підприємств без відповідних на те економічних, соціальних, екологічних обгрунтувань.

Таблиця 1

Шахтарські міста України

№ п/п Область Назва міста Питома вага галузе-вої спеціалі-зації у вироб-ництві (%) Чисельність населення по рокам Трудові ресурси на 01.01. 1999 (тис. чол.) В т.ч. працез-датне населен-ня в працез-датному віці

1990 1995 1999

1 Волинська Нововолинськ 58,5 56,4 56,1 53,7 30,0 26,9

2 Дніпропетровська Першотравенськ 90,0 29,2 30,3 29,3 14,2 13,4

3 Дніпропетровська Тернівка 81,0 33,5 33,5 32,9 18,0 17,1

4 Донецька Артемове 90,0 7,6 7,0 6,6 6,5 5,9

5 Донецька Білицьке 96,6 11,7 11,4 10,5 7,2 6,4

6 Донецька Білозерське 95,4 21,2 20,6 19,2 10,5 9,8

7 Донецька Гірник 81,6 16,4 15,6 14,7 8,3 7,8

8 Донецька Димитров 97,0 65,5 62,6 58,8 27,2 26,1

9 Донецька Дзержинськ 93,6 50,6 46,9 42,2 24,3 23,5

10 Донецька Добропілля 82,0 40,5 39,3 36,1 17,2 16,1

11 Донецька Кіровське 87,5 33,5 33,0 31,6 12,4 11,3

12 Донецька Моспіно 71,2 14,9 13,9 13,3 8,9 7,8

13 Донецька Новогродівка 79,9 19,4 19,5 18,5 12,5 11,0

14 Донецька Родинське 90,0 15,4 14,3 13,6 9,0 8,4

15 Донецька Сніжне 55,8 68,9 66,2 61,1 39,2 35,6

16 Донецька Вуглегірськ 90,1 14,1 13,2 12,4 7,1 6,7

17 Донецька Українськ 90,0 15,6 15,0 13,9 10,5 9,6

18 Донецька Шахтарськ 80,0 75,7 72,0 67,9 42,0 40,3

19 Донецька Юнокомунарівськ 92,1 20,6 19,8 18,7 11,4 10,7

20 Луганська Антрацит 75,3 72,8 70,1 65,1 40,8 38,9

21 Луганська Артемівськ 80,5 11,4 10,8 9,8 6,0 5,3

22 Луганська Брянка 81,1 64,5 61,8 56,0 36,1 33,7

23 Луганська Вахрушево 90,1 18,1 17,0 15,4 12,0 11,6

24 Луганська Гірське 96,2 13,4 12,9 12,1 8,3 7,8

25 Луганська Зимогір'я 91,9 12,9 12,6 11,7 7,3 6,7

26 Луганська Золоте 90,4 22,4 21,0 20,0 13,2 12,8

27 Луганська Зоринськ 92,0 9,9 9,6 8,8 6,2 5,6

28 Луганська Кіровськ 90,3 41,6 39,6 36,3 27,4 26,3

29 Луганська Лутугине 58,9 19,2 19,0 18,1 9,0 8,7

30 Луганська Молодогвардійськ 92,4 32,3 30,8 29,2 13,7 13,1

31 Луганська Новодружеськ 93,0 11,2 10,7 9,9 6,9 6,3

32 Луганська Первомайськ 51,2 52,0 50,1 46,9 29,1 27,3

33 Луганська Перевальськ 63,4 31,7 30,2 9,8 17,8 16,9

34 Луганська Привілля 94,0 11,6 11,0 10,3 5,2 4,1

35 Луганська Ровеньки 65,8 58,5 58,0 54,3 35,2 33,7

36 Луганська Суходільськ 90,0 28,6 26,7 24,3 17,5 16,6

37 Луганська Червонопартизанськ 94,0 20,1 20,1 18,9 12,0 10,2

38 Львівська Соснівка 95,0 13,6 13,5 13,0 7,8 6,6

39 Львівська Червоноград 65,3 74,0 76,7 73,4 35,7 29,3

У другому розділі "Стан і еволюція господарських комплексів шахтарських міст та проблеми їх реструктуризації" досліджені структура господарських комплексів шахтарських міст, стан їх економічної бази, розвиток малого підприємництва як фактору реструктуризації шахтарських міст, соціальні проблеми їх реструктуризації, міський бюджет як основний інструмент подальшої еволюції шахтарських міст. Доведено, що типовим шахтарським містом є Антрацит, де в обсязі товрної продукції міста частка вугледобувного комплексу становить майже 80 %. Висновки, зроблені на підставі аналізу сучасного стану і тенденцій подальшого розвитку м.Антрацит, коректні до будь-якого монофункціонального шахтарського міста України.

В роботі показано, що в результаті неповних розрахунків між постачальниками та споживачами, міжгалузевих цінових диспропорцій, недосконалості податково-бюджетних відносин, відставання вугільної промисловості від загальних темпів реформування відносин власності у державі, збитковості і кредиторської заборгованості в 1990-2000 рр. вибули з балансу виробничі потужності в обсязі 81,6 млн. т, що призвело до зниження обсягів видобутку вугілля з 135,6 млн. т у 1991р. до 80,3 млн. т у 2000р. Промислово-виробничі фонди вуглевидобувних підприємств спрацьовані у середньому на 65%. Із 10 тис. одиниць основного стаціонарного устаткування 25% цілком вичерпала свій нормативний ресурс експлуатації. У загальному парку діючого вибійного устаткування питома вага механізованих комплексів і прохідницьких комбайнів нового технічного рівня становить тільки 2%, а нових навантажувальних і стрічкових конвеєрів менше ніж 0,5%. На шахтах, де розробляють вугільні пласти крутого падіння, близько 70% видобутку досі забезпечується відбійними молотками.

Основною причиною зменшення виробничих потужностей і низького рівня їх освоєння є недостатній обсяг капітальних вкладень у будівництво, реконструкцію і технічне переоснащення вуглевидобувних підприємств, а також у придбання гірничошахтного устаткування для оснащення вибоїв і заміни стаціонарного устаткування, що відпрацювало свій ресурс.

Реконструктивний етап (1995-1999рр.) трансформації вугільної промисловості відмічений поспішною і нераціональною за кількістю і місцезнаходженням ліквідацією збиткових шахт, масовим звільненням за різними причинами трудящих (біля 350 тис.чол.). Чисельність працівників основних професій скоротилася в галузі майже на 38 тис. чоловік (34%). Створення нових робочих місць в такій кількості в короткі строки і при кризовому становищі економіки країни – складна задача.

Тому найважливішим завданням органів місцевого самоврядування є забезпечення першочерговим інвестуванням реконструкції та створення підприємств промисловості з відносно коротким періодом обороту капіталу і можливістю працевлаштування вивільнених з гірничо видобувних та інших підприємств робітників.

Виділено проблеми соціально-економічного розвитку шахтарських міст, серед яких до першочергових можна віднести: безробіття і недиверси-фікованість робочих місць; необхідність утримувати та відновлювати соціальну інфраструктуру цих міст; ускладнення інженерно-геологічних і гірничо-геологічних умов, вироблення запасів вугілля; загострення екологічних проблем. У дисертації розкриті соціально-економічні особливості функціонування господарського комплексу шахтарського міста в умовах перехідної економіки, серед яких виділяються спад виробництва, ріст безробіття, зниження ефективності виробництва і соціальної захищеності, зміна форм власності, трансформація структури економіки. Визначено, що для вирішення економічних проблем шахтарських міст необхідне відновлення керованості господарським комплексом міста на основі структурної переорієнтації машинобудування і підприємств на випуск рентабельної та експортно придатної продукції, підвищення інвестиційного та інноваційного потенціалу економіки. Показано, що у шахтарських містах загострились соціальні проблеми. Зменшилось бюджетно-фінансове забезпечення соціальних проблем, що обумовлено фінансово-економічною кризою, падінням ефективності виробництва, недосконалою галузевою структурою економіки, невирішеністю проблем соціальної інфраструктури, відсталістю реформування бюджетних відносин.

В дисертаційній роботі доведено, що в Україні необхідно створити нову фінансову систему, що базувалася б на принципах територіального самоврядування і водночас, зберігала б цілісність і субординацію всіх ланок народногосподарського комплексу держави. Система витрат місцевих бюджетів має відповідати таким вимогам: поставити витрати місцевих бюджетів у залежність від доходів на відповідних територіях; створити зацікавленість місцевих Рад і громадян у розвитку виробництва і підвищенні доходності своїх територій; підтримати відсталі в економічному відношенні регіони на мінімальному рівні.

Вивчення досвіду роботи і реструктуризації вугільних галузей країн з розвинутою економікою і держав, освоюючих ринкові відносини, дозволяє відмітити ряд тенденцій:

- прагнення до зниження кількості вугледобувних підприємств, обсягів видобування і зайнятості трудящих, підвищення ефективності роботи діючих завдяки концентрації і поліпшенню технічного рівня виробництва за рахунок застосування комплексів обладнання високої продуктивності, надійності, удосконалення технології та організації праці;

- державна підтримка діючих підприємств і галузі (характерна для Західної Європи), яка виражається в гарантованому збуті вугільної продукції в середині країни, в прямих і непрямих дотаціях на покриття виробничих збитків;

- підвищена увага до соціальної захищеності працівників, особливо вивільняємих при закритті шахт і розрізів: виплата значних вихідних допомог, особливих премій, достроковий перехід на пенсію, обов'язкове працевлаштування працівників з перепідготовкою і навіть членів їх сімей, якщо зарплата на новому місці менша попередньої;

- пріоритетне відношення до охорони навколишнього середовища.

Необхідність працевлаштування привела до розвитку нового напрямку – диверсифікації вугільних регіонів із створенням робочих місць і в інших сферах діяльності. Найбільших успіхів досягли Німеччина і Франція, де цим займаються спеціально створені компанії.

Умови функціонування підприємств в кожній країні мають свої особливості, обумовлені: рівнем соціально-економічного розвитку і забезпеченістю енергоресурсами, політикою енерговиробництва і споживання, формами власності, методами державного впливу, рівнем інтеграції з підприємствами суміжних галузей – споживачів вугільної продукції, ступінню участі іноземного капіталу. Загальною характерною особливістю вугільних галузей більшості держав світу є традиційна ротаційність, яка виражається у вигляді прямої держпідтримки із бюджету чи непрямої, або їх поєднанні. Держпідтримка обґрунтовується тим, що розвинута галузь розглядається в якості гаранта забезпеченості власною енергетикою і економічною безпекою країни.

Аналіз свідчить, що в Україні важко здійснити цивілізоване закриття шахт як з економічних (внаслідок браку коштів на рішення соціальних, екологічних та ін. проблем), так і з чисто технічних причин (з'єднання шахт між собою виробками, спільне гідрогеологічне середовище, взаємовплив шахт). При закритті шахт необхідно керуватися системно-структурним підходом, який передбачає вирішення трьох проблем: фізичного закриття; соціального захисту вивільнених працівників; захисту і відновлення навколишнього природного середовища. Шахта як під час функціонування, так і після припинення добування вугілля залишається техногенно небезпечним об'єктом. Тому шахтній території необхідно присвоювати особливий статус – зони надзвичайної екологічної ситуації. При вирішенні практичних задач вугільна промисловість стикається з недосконалою законодавчою і нормативно-правовою базою. Не вироблена чітка позиція держави у відношенні: оцінки впливу на навколишнє середовище при закритті об'єктів; правонаступника після завершення робіт по закриттю шахт; розподіл негативних екологічних наслідків.

Аналіз набутого за останні роки вугільною промисловістю досвіду по закриттю шахт показує, що закриття і ліквідація об'єктів вуглевидобутку повинні бути підпорядковані системно-структурному підходу, враховуючому все різноманіття виникаючих проблем за весь період діяльності об'єкту. З цією метою необхідно розглядати комплекс балансових моделей по кожному із напрямів екозагроз. З метою попередження та зменшення негативного впливу підприємств вуглевидобувної галузі на довкілля потрібно виконати низку природоохоронних заходів. До них в першу чергу слід віднести:

- впровадження досконаліших технологій видобутку, зокрема збудування виробленого простору пустими породами;

- використання відходів для підсипання доріг, вирівнювання рельєфу, будівництва штучних захисних споруд (дамб), для виготовлення будівельних матеріалів (цегли, шлакоблоків, керамічних виробів). Особливої уваги заслуговують гравітаційні відходи вуглезабезпечення, в яких у порівнянні з шахтними породами з териконів характерний значно вищий вміст вугільної складової (до 25-30%), тому їх можна використовувати як високо зольне низькокалорійне паливо. Доцільною буде їх термічна переробка (газифікація) в наземних газогенераторах з метою одержання горючого газу, смол, підсмольних вод, попутного видобування рідкісних і розсіяних лементів з наступним застосуванням зол і шлаків в будівельній індустрії. Нині використання відходів видобутку та збагачування вугілля є незначним і не перевищує 7% їх загальної кількості.

Мале підприємництво, як показано в роботі, є одним з найактивніших чинників соціально-економічних трансформацій економіки та переведення її на ринкові умови господарювання. Воно виступає каталізатором економічного зростання, так як його розвиток супроводжується зростанням конкуренції, що стимулює інвестиційну діяльність та створення нових підприємств. Розвиток підприємництва, створення нових підприємств сприяє вирішенню однієї з нагальних для шахтарського міста проблем – зайнятості працездатного населення. Оцінюючи в цілому роль малого підприємництва в розвитку економіки м.Антрацит можна констатувати, що на жаль, малий бізнес у місті не створив надійної альтернативи державному сектору. Така ситуація обумовлена, з одного боку, неефективною податковою‚ кредитно-фінансовою політикою держави, а, з іншого - відсутністю ефективної дієвої підтримки малого бізнесу та підприємництва з боку органів місцевого самоврядування.

В третьому розділі "Управління реструктуризацією господарських комплексів шахтарських міст" розроблені напрями підвищення ефективносіт державного регулювання економіки шахтарських міст. Вони включають:

- реформування відносин власності;

- приватизацію на конкурсних засадах інвестиційно привабливих шахт (розрізів);

- ліквідацію неперспективних вугледобувних і вуглепереробних підприємств;

- удосконалення цінової політики щодо вугільної продукції і зменшення кредиторської та дебіторської заборгованості підприємств;

- запровадження дієвого механізму соціального захисту працівників, які вивільняються у зв'язку з ліквідацією або реорганцізаціє підприємств;

- формування платоспроможного ринку вугілля;

- передачу об'яєктів соціальної інфраструктури у комунальну власність;

- запровадження державних стандартів на вугільну продукуцію, гармонізованими з відповідними європейськими та світовими вимогами;

- розвиток у шахтарських містах малого підприємництва та самозайнятості населення;

- розв'язанні еколого-гідрогеологічних проблем, які виникають у процесі експлуатації та закриття шахт (розрізів).

Обгрунтовані основні напрямки підвищення реструктуризації територіально-господарських комплексів монофункціональних шахтарських міст, які (напрямки) полягають в диверсифікації галузевої структури міст, відповідних змінах містоутворюючої бази; формуванні альтернативних вугледобуванню, довгострокових та ефективних виробництв, створенні моніторингу соціально-економічної ситуації у районах ліквідації шахт; розробці довгострокових економічних та соціальних програм розвитку цих міст, які б сприяли стабілізації їх економіки та залученню інвестицій; розвитку та інвестуванні галузей спрямованих на задоволення потреб населення, створення конкурентного підприємницького середовища, підтримці підприємницької діяльності тощо. Одним з напрямків розв'язання проблем працевлаштування шахтарів може стати їх зайнятість на найближчих вугільних підприємствах (можливо, із вахтовим методом роботи).

Орієнтири економічної політики в перспективі повинні переслідувати дві головні соціальні цілі: зниження рівня безробіття, в т.ч. прихованого, а також зростання матеріального добробуту населення. Це вимагає створення нових робочих місць для працівників, що вивільняються у процесі реформування галузі та визначення джерел і обсягів їх фінансування, виходячи із стратегії соціально-економічного розвитку шахтарських міст.

Подолання демографічної кризи передбачає серйозне коригування економічної ситуації в містах, а саме посилення уваги до питань забезпечення високого життєвого рівня населення, охорони здоров'я, турботи про материнство, поліпшення житлових умов, особистої безпеки громадян та їхнього правового захисту.

Розрахунки, виконані на прикладі м.Антрацит, показують, що навіть в сучасних умах можливо досягти 3-5 відсоткових середньорічних темпів росту економіки шахтарських міст. Основними напрямками досягнення цієї мети мають бути скоординовані партнерські дії центральних, регіональних, місцевих влад, недержавних організацій, населення в забезпеченні збалансованого розвитку галузей, поступового приведення у відповідність з сучасними тенденціями структурних пропорцій, здійснення проектів з удосконалення інфраструктури; залучення до економіки міста внутрішніх та зовнішніх інвестицій.

Пріоритетними напрямками реструктуризації економіки є: машинобудування, легка, харчова та переробна промисловість. Без доведення рівня техніко-економічного стану підприємств цих галузей до світового конкурентноспроможного рівня загальний соціально-економічний прогрес у цих містах неможливий. Особливої уваги потребують питання охорони довкілля, в першу чергу впровадження екологічно безпечних, маловідходних, енергозберігаючих технологій, оздоровлення і стабілізація екологічного стану регіону, підвищення екологічної безпеки населення, раціональне використання природних ресурсів.

Реструктуризація економіки міст вимагає створення на перспективу додаткових робочих місць, значних інвестицій. При цьому інвестиційна політика повинна орієнтуватися на нарощування випуску товарів народного споживання,розвиток соціальної інфрастуктури, автоматизацію виробничих процесів, впровадження наукоємних та ресурсозберігаючих екологічно чистих технологій, розвиток паливно-енергетичного комплексу. Розраховувати на залучення інвестицій можливо при умовах створення сприятливого інвестиційного клімату, основними елементами якого є прибутковість на рівні, який відповідає ступеневі ризиків та зменшення ступенів ризиків, прогнозована та стабільна податкова політика з певним рівнем податків, надійні гарантії та захист інтересів і прав інвесторів.

Дослідження показують, що найбільш дійовими формами регіональної політики, застосовуваними країнами як з високорозвиненою, так і з перехідною економікою, є створення спеціальних (вільних) економічних зон і здійснення комплексу заходів, які проводяться центральними і місцевими органами влади шляхом введення спеціальних режимів інвестиційної діяльності. Законами України для окремих регіонів Луганської області введений спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку. Перелік наданих пільг законодавством із врахуванням складної соціально-економічної обстановки в регіоні можна вважати недостатнім. Особливо це стосується норми, відповідно до якої від обкладання митом і ПДВ звільняються тільки ввезене устаткування, але не сировина і матеріали, що істотно знижує конкурентоспроможність продукції, що виробляється. Доцільним було б також введення визначених пільг у випадку використання прибутку суб'єктами господарської діяльності на розвиток соціальної інфраструктури регіону.

На території м.Антрацит доцільно було б запровадити спеціальний режим інвестиційної діяльності і віднести його до територій пріоритетного розвитку по аналогії Краснодарського району і м.Краснодон. Метою запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності на території м.Антрацит є залучення інвестицій у пріоритетні галузі виробництва для створення нових робочих місць, нарощування експорту товарів і послуг, створення виробництв на основі високих технологій, розвитку сучасної інфраструктури, поліпшення використання природних і трудових ресурсів, зростання бюджетних надходжень. Запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності на території м.Антрацит дозволить отримати прямий ефект у вигляді додаткових інвестицій, збільшення податкових надходжень, збереження вже існуючих та появи нових робочих місць, а також опосередкований ефект внаслідок активізації підприємницької діяльності, підвищення ефективності господарювання, сприяння структурній перебудові економіки регіону.

Управління територіями пріоритетного розвитку (ТПР) із спеціальним режимом інвестиційної діяльності наведено на рис.1.

Досягнення цілей сталого розвитку потребує формування ефективного виробництва в поєднанні із зміною структур споживання. Тому в містах слід активно реалізувати поетапну екологізацію виробництва, проводити перепрофілювання промисловості, здійснювати перебудову техногенного середовища і технічне переозброєння виробництва.

Умовні позначки:

- Закони, Постанови, розпорядження, державні гарантії, кредити;

- Інформаційні потоки;

- Фінансові потоки;

- Індикатори виробництва та споживання

Рис. 1. Схема управління територіями пріоритетного розвитку із спеціальним режимом інвестиційної діяльності у Луганській області

Сталий розвиток міст повинен спрямовуватися на підвищення рівня комплексності їх економічних структур. Міста повинні розвиватися на основі реконструкції і модернізації виробництва, прискорення розвитку соціальної інфраструктури, раціонального використання міських територій, екологізації виробництва. Важдивого значення набуває підвищення еколого-містобудівельних вимог у використанні природних ресурсів. У забезпеченні сталого розвитку міст основним завданням держави в умовах ринкової економіки є створення регулюючої структури у всіх відповідних галузях, таких як земельна політика, територіальне планування і будівельні норми, створення правової основи для контрактних відносин між різними сторонами. Держава також контролює інструменти економічної і податкової політики, сприяє доступу до фінансових ресурсів для будівництва житла шляхом надання прямих кредитів і працездатних субсидій або у формі державних гарантій. Ключову роль в забезпеченні сталого розвитку міст повинні відігравати місцеві органи влади в силу своєї відповідальності за територіальне планування та інвестиції в інфраструктуру.

ВИСНОВКИ

1. Вперше в своїй історії Україна зіткнулася з новою для себе проблемою – масовим виведенням з експлуатації фізично зношених і моральнозастарілих підприємств. Це явище особливо негативно відбилося на соціально-економічному і екологічному становищу малих міст з монофункціональною структурою виробництва, зокрема шахтарських, де багаторічні вугледобувні роботи вичерпали вугільні родовища. Перепрофілювання шахт на інший вид діяльності не може бути здійснений, як це відбувається в деяких інших галузях промисловості.

2. Збереження міст, як свідчить вітчизняний досвід (наприклад м.Прип'ті, м.Славутича), реструктуризація його господарського комплексу вимагає менших суспільних витрат праці ніж ліквідація міського населеного пункту.

3. Реструкція виробничої чи господарської діяльності шахтарських міст може бути здійснена шляхом зміни акцентів державної регіональної політики, переносу центру її тяжіння з переважно галузевого управління, яке здійснювалось міністерствами і відомствами відповідного профілю, на переважно регіональне управління з боку центральних та місцевих органів влади.

4. Сьогодні в Україні існує 39 монофункціональних шахтарських міст, в тому числі 17 в Луганській області. Типовим монофункціональним шахтарським містом є м.Антрацит. Містоутворюючими елементами цого міста є шахти, частка яких в структурі промисловості міста сягає майже 80 відсотків. Як і в інших монофункціональних шахтарських містах мають місце негативні тенденції в їх розвитку: скорочується людність, погіршуються умови праці і життя населення, деградує виробнича база і соціальна інфраструктура, загострюється соціально-політична ситуація. Вивчення стану економіки, екології, праці і побуту населення, винайдення шляхів подальшого розвитку міста Антрацит дає змогу розробити принципові підходи до наукового обгрунтування шляхів, форм і методів подальшої еволюції всіх шахтарських міст України, а не тільки Луганщини.

5. Необхідно більш обережно, поступово, економічно і екологічно обгрунтовано підходити до питань виведення з експлуатації фізичнозношених і морально застарілих вугледобувних підприємств. Запаси вугілля в українському Донбасі, при сучасних обсягах його видобутку, дозволяють здійснювати вуглевидобуток в усій озорій перспективі – впродовж чотирьо – шести століть. Помилки, які були припущені при поспішному "закритті" деяких шахт призвели до фізичного знищення виробничих потужностей, негативним екологічним наслідкам (затопленні, підтопленні грунтів, руйнуванні робочих колективів, техногенним катастрофам, обезлюдненню міст та інше).

6. Реструктуризація шахтарських міст – процес довготривалий та капіталомісткий. В сучасних умовах нема ні першого ні другого. В той же час збереження і подальший розвиток вугільної промисловості, а отже і шахтарських міст, потребує перш за все винайдення інвестиційних джерел для відтворення, а потім і подальшого розвитку вугледобувної промисловості України. Дослідження і власний досвід практичної роботи дає підстави вважати що скорочення, погіршення умов вуглевидобутку в Україні пов'язані не скільки із скороченням покладів вугілля, погіршення геологічних умов їх идобутку, скільки недостатніми обсягами капітальних вкладень і помилками в їх використанні.

7. Суспільні витрати праці на виведення з експлуатації фізичнозношених і моральнозастарілих основних фондів є однопорядковими з будівництвом нового шахтного фонду його інновацією. Винайдення ресурсів для одночасного вирішення цих проблем дуже проблематично. Необхідні певні проміжні етапи в реструктуризації господарських комплексів шахтарських міст: це розвиток малого підприємництва і не тільки в сфері торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населння, але і у виробничій діяльності, в залученні до цієї справи власних коштів населення.

8. Основною умовою розв'язання складних соціально-економічних проблем подальшого розвитку шахтарських міст повинен стати принцип партнерства в досягненні єдиної мети між усіма державними, самоврядними, громадськими, політичними структурами і населенням. В цьому випадку місто повинно розглядатися як корпоративне підприємство. За принципами корпоративного підприємства повинно будуватися і управління таким містом.

9. Реструктуризація шахтарських міст передбачає послідовне вжиття сукупності організаційно-економічних, соціальних, правових, інформаційно-технічних заходів, направлених на усунення суперечностей між вимогами ринку і недосконалою системою форм та методів управління містами. Ці заходи повинні здійснюватися шляхом зміни економічної структури міст і діючої системи управління, впровадження сучасних форм менеджменту, забезпечуючи підприємствам міста конкурентоспроможність продукції та послуг на внутрішньому і зовнішніх ринках. З цією метою необхідно ширше впроваджувати маркетингові дослідження в практику розвитку міст, маркетинг міста передбачає як зробити місто найбільш привабливим для життєдіяльності і виробництва і реалізацію цієї привабливості, забезпечуючи тим самим приплив інвестицій і економічне зростання. Основними інструментами маркетингу міста є маркетингове дослідження і планування, розробка бізнес-планів і цільових комплексних програм, наукове обґрунтування перспектив розвитку, активна реклама міста як населеного пункту, зручного для життя і підприємства.

10. Враховуючи сучасну ситуацію, яка характеризується обмеженістю бюджетних коштів на всіх територіальних рівнях, оцінки масштабів реальної незайнятості населення шахтарських міст, проблеми зайнятості населення повинна стати одним із першочергових заходів у діяльності органів управління різних територіальних рівнів. При цьому функції по розробці і нормативно-законодавчому забезпеченню діяльності в цьому напрямі доцільно покласти на державні органи влади, а функції безпосередньо організаційної роботи – значною мірою на органи місцевого самоврядування.

Особливу увагу необхідно приділити організації професійної підготовки (як правило, на базі наявних у місті і регіоні навчальних закладів) безробітних громадян для наступної роботи в недержавному секторі економіки, включаючи заняття підприємницькою діяльністю і само зайнятістю, по професії "підприємець" (менеджер малого бізнесу), а також по інших спеціальностях, які вимагаються на ринку праці (бухгалтер, офіс-менеджер, маркетолог та ін.).

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Сокіл В.В. Про програми підтримки малого та середнього бізнесу в Україні // Управління сучасним містом.-1999.-С.52-65.

2. Сокіл В.В. Проблеми впливу органів місцевого самоврядування на соціально-економічний розвиток територій // Зб. наукових праць УАДУ при Президентові України. – в 4-х т. / За ред . В.І.Лугового, В.М.Князєва.-К.:Вид-во УАДУ, 2000.-Вип.2.-4.ІІ.-С.236-239.

3. Сокіл В.В. Розвиток господарського комплексу шахтарського міста Антрацит // Історія України. Науковий збірник.- Київ- Донецьк. Інститут історії НАНУ, Донецький національний університет, 2001.-С.137-181.

4. Сокіл В.В. Соціальні проблеми шахтарського міста // Управління сучасним містом.- 2001.- №4-6 (2).- С.136-142.

5. Сокіл В.В. Участь органів місцевого самоврядування у процесах реструктуризації промислового регіону // Стратегія економічного розвитку регіонів в умовах адміністративної реформи в Україні. Науковий збірник К.- Харків. Харківський філіал УАДУ при Президентові України.- 2000.- С.79-80.

6. Сокіл В.В., Наврозув Ю.В. Фінансово-економічні проблеми розвитку промислового міста // Вісник УАДУ при Президентові України. 1998.- №2.- С.219-223.

7. Сокіл В.В. Економічна безпека та реструктуризація шахтарських міст України // Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України; Матеріали ІІ міжнародної науково-практичної конференції (м.Київ, 15-16 травня 2001 р.) К.Національний університет імені Т.Шевченка, 2001.- С.146-147.

АНОТАЦІЯ

Сокіл В.В. Державне регулювання реструктуризації господарських комплексів шахтарських міст України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з