Національна академія наук України

Інститут української мови

ТИЩЕНКО Лариса Миколаївна

УДК 811.161.2 ? 282.2

СТРУКТУРНА ОРГАНІЗАЦІЯ Й ДИНАМІКА ПОБУТОВОЇ ЛЕКСИКИ ПІВДЕННОСЛОБОЖАНСЬКИХ ГОВІРОК

Спеціальність 10.02.01 – українська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у відділі діалектології Інституту української мови НАН України.

Науковий керівник – доктор філологічних наук,

професор Гриценко Павло Юхимович,

Інститут української мови НАН України,

завідувач відділу діалектології.

Офіційні опоненти – доктор філологічних наук, професор

Матвіяс Іван Григорович,

Інститут української мови НАН України,

провідний науковий співробітник;

кандидат філологічних наук

Лєснова Валентина Володимирівна,

Луганський державний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри української мови і мовознавства.

Провідна установа – Прикарпатський університет ім. Василя Стефаника, кафедра української мови, Міністерство освіти і науки України,

м. Івано-Франківськ.

Захист відбудеться “12” листопада 2002 р. о 1700 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.173.01 при Інституті української мови НАН України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4).

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства ім. О.О.Потебні та Інституту української мови НАН України (м. Київ, вул. Грушевського, 4).

Автореферат розіслано “11” жовтня 2002 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук І.А.Самойлова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Створення Словника українських говорів та Лексичного атласу української мови, що залишається найактуальнішим завданням сучасного українського мовознавства, передбачає багатоетапне попереднє вивчення лексики діалектної мови: фіксацію лексики за різноманітними тематичними групами (ТГЛ), з’ясування семантики, системних зв’язків, географії усіх елементів ТГЛ. Лише після створення належної емпіричної бази діалектної лексикографії та лексичної ареалогії стане можливим представлення складу й географії, а відтак – й історії формування, лексики української мови.

Вивчення діалектної лексики за тематичними групами зумовлене наявністю різних типів взаємозв’язків елементів у межах таких об’єднань лексем. Початки системного дослідження лексики закладені працями О.Потебні, а пізніше розвинуті М. Покровським; дальший розвиток ці ідеї отримали в працях М.Толстого, О.Трубачова, Й.Дзен-дзелівського, М.Никончука, Г.Клепікової, П.Гриценка, О.Блинової, О.Мораховської, І.Сабадоша, О.Кармакової, Г.Аркушина, М.Бігусяка, Л.Фроляк, К.Глуховцевої, В.Лєснової, Г.Мартинової, Л.Дорошен-ко та ін.

Сьогодні багато тематичних груп лексики українських говорів або зовсім не вивчено, або інформація про них фрагментарна; так само фрагментарною є інформація про географію лексики: великі говіркові масиви залишаються неохопленими дослідженнями. До ареалів, які недостатньо вивчені, належать і південнослобожанські говірки. Ф.Жилко справедливо зазначав, що об’єктами лінгвогеографічного дослідження досі, як правило, були давні українські говори, а новостворені говори традиційно вважалися малоінформативними, тому їм не надавали належної уваги. Лише в останнє десятиліття опис новожитніх говірок став відчутним, чому сприяли завершення роботи над Атласом української мови та реалізація ряду індивідуальних дослідницьких програм (праці А.Поповського, В.Чабаненка, К.Глуховцевої, Л.Фроляк, В.Лєснової, І.Ніколаєнко, І.Магрицької, Т.Сердюкової, В.Ужченка та ін.).

Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю вивчення складу, семантики й географії лексики південнослобожанських говірок, яка досі не була предметом спеціального аналізу, з’ясування тенденцій формування й динаміки лексичних підсистем новожитніх говірок.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язане з плановою науковою темою Інституту української мови НАН України “Українська діалектна мова сьогодні: онтологічний та гносеологічний аспекти”, підготовкою Словника українських говорів та Лексичного атласу української мови.

Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз лексики народного побуту українських південнослобожанських говірок, що передбачає розв’язання наступних завдань: 1) вияв складу, структурної організації тематичної групи побутової лексики; 2) з’ясування просторового розміщення й варіативності аналізованої лексики; 3) дослідження відношень лексем цієї ТГЛ південнослобожанських говірок до відповідної лексики суміжних та інших віддалених українських діалектів; 4) вияв чинників і закономірностей формування і змін складу лексики та її семантики у говірках пізньої формації.

Об’єктом дослідження є 107 південнослобожанських говірок, які розташовані у південних (Нововодолазькому, Чугуївському, Великобурлуцькому, Балакліївському, Лозівському, Ізюмському, Барвінківському, Борівському, Близнюківському) р-нах Харківської та північних (Краснолиманському, Слов’янському, Артемівському, Олександрівському) р-нах Донецької обл.

Предметом дослідження є тематична група побутової лексики говірок Південної Слобожанщини, яка належить до стійких шарів діалектної лексики, а тому є надійним джерелом інформації для синхронних і діахронних досліджень. Продовжуючи дослідження слобожанської діалектної лексики (див. праці В.Лєснової, І.Ніколаєнко, І.Магрицької, Т.Сердюкової), зокрема побутової (див. праці К.Глуховцевої), основну увагу приділено номінативним, семантичним процесам та просторовій поведінці лексики на позначення житлових і господарських споруд, їх складових частин, а також номінації меблів та предметів хатнього вжитку, з’ясуванню типів структурної організації тематичної групи як цілості, змін у складі лексики та семантиці, які можна спостерегти за свідченнями різночасових джерел.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше зафіксовано у польових умовах та здійснено системний аналіз побутової лексики південнослобожанських говірок, що розширює емпіричну базу української діалектології, зокрема лексикографії та лінгвістичної географії, доповнює загальну характеристику українських новожитніх діалектів, а тому може сприяти розв’язанню проблем ареальної структури, джерел і закономірностей формування та динаміки південно-східного наріччя.

Практичне значення роботи полягає в тому, що матеріал може стати одним із джерел Лексичного атласу української мови та регіонального лексичного атласу, а також Словника українських говорів; магнітофонні записи розширюють Український діалектний фонофонд; результати дослідження можуть бути використані в порівняльно-зіставних дослідженнях діалектної лексики та в лінгводидактиці.

Теоретичне значення роботи полягає в поглибленні теорії діалектної лексикології та просторової варіативності мови, дослідженні українського діалектогенезу.

Аналіз лексики здійснено описовим, лінгвогеографічним, зіставним методами, а також використано методику квантитативного аналізу; матеріал представлено, крім опису, у формі тематичного регіонального атласу та діалектного словника (додатки 1, 3).

Джерельною базою дисертації стали власні польові записи лексики, здійснені упродовж 1994–1999 років у 107 населених пунктах Південної Слобожанщини та суміжних говірках за спеціально укладеною програмою; збирання матеріалу здійснено в режимі питання – відповідь та магнітофонних записів зв’язних текстів діалектного мовлення (фонозаписи зберігаються в Українському діалектному фонофонді у Відділі діалектології Інституту української мови НАН України); використано свідчення друкованих та рукописних лексикологічних, лексикографічних, лінгвогеографічних та етнографічних праць.

Апробація роботи. Окремі розділи й дисертацію в цілому обговорено на засіданні Відділу діалектології Інституту української мови НАН України, у доповідях на Всеукраїнських діалектологічних семінарах (Житомир, 2000р., Київ, 2001р., Луганськ, 2001р.) та наукових конференціях (Слов’янськ, 1997 – 2001 рр.). Основні положення дисертації відбито у 8 публікаціях.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, що включає 291 джерело, додатків (“Атлас побутової лексики південнослобожанських говірок” – 112 карт з коментарями, “Словник побутової лексики південнослобожанських говірок” – 1065 слів). Повний обсяг дисертаційного дослідження – 410 с.; додатки займають 204 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У “Вступі” обґрунтовано вибір теми дисертації, підкреслено її актуальність, визначено мету, завдання, предмет і об’єкт, наукову новизну, практичне та теоретичне значення, вказано методи і джерела дослідження.

Перший розділ “Структурна організація і семантика побутової лексики південнослобожанських говірок” містить три підрозділи.

У першому підрозділі “Тематична група лексики на позначення житлових приміщень” розглянуто складну внутрішню організацію цієї тематичної групи, компоненти якої об’єднані на підставі спільності чи близькості семантики, хоча водночас і протиставляються багатьма диференційними ознаками. На підставі ознак денотатів, що вказують на функцію, форму, матеріал, суміжність розташування реалій, виділено лексико-семантичі групи (ЛСГ): 1) назви житлових споруд, їх зовнішня характеристика; 2) назви основних частин, деталей будівлі житла; 3) назви хатніх забудов; 4) назви внутрішнього упорядкування житла.

Аналіз здійснено за схемою: репрезентація зафіксованої назви, встановлення системних відношень у межах ЛСГ; за наявності переконливих свідчень джерел вказано на час появи лексеми в говірці, напр., сема ‘сільський житловий будинок’ у південнослобожанських говірках репрезентована лексемами |хата, дом, д’ім, |дом’ік, бу|динок; ці лексеми можуть виступати паралельно у тих самих говірках |хата // дом, |хата // дом // |дом’ік; функціонально найбільше навантаженою є лексема |хата (відома в усіх обстежених говірках); широко вживаною у досліджуваних говірках є й лексема дом, що функціонує переважно як паралельна назва: |хата // дом (у 36 н.п.), |хата // дом// |дом’ік (у 2 н.п.); лексема дом інколи має конкретизовану семантику ‘добротний, цегляний житловий будинок’, що зумовлено появою в XX ст. кількаповерхових будівель нового типу. Джерела свідчать, що назви |хата, дом, д’ім з тим же значенням функціонували в обстежених говірках і століття тому; у назві св’іт|лиц’а спостережено зміну семантики: за джерелами ХІХ ст. – ‘житловий будинок’, ‘гарно прибрана, парадна кімната в будинку’, в кінці ХХ ст. перша з наведених сем вже не зафіксована; втрачена у досліджуваних говірках і лексема хuжа При використанні свідчень різноманітних джерел збережено графіку цитованого джерела. ‘хата, домівка’.

Сему ‘стара сільська хата’ в обстежених говірках репрезентують назви ста|ра |хата, с|тарайа |хата, |хата, |хатка, ха|тинка, ха|тина, х’і|бара, х’і|барка, зем|л’анка, розва|л’уха, разва|л’уха, зава|л’уха, |хижина, ган|делик, |мазанка, га|д’ушник, ха|лупа, коў|чег ,|ветха ха|тина, шеў|ченкова |хата, шеў|ченк’іўс’ка |хата, ла|чуга (к. 1). У більшості говірок аналізована сема представлена атрибутивним словосполученням ста|ра |хата; усталилися в мовленні діалектоносіїв і оказіональні номінації шеў|ченк’іўс’ка |хата (пп. 1, 71) та |ветха ха|тина (п.63), які передають градацію значення ‘дуже стара хата’; варіювання семантики цих лексем див. табл. 1.

Таблиця 1

Семи

Лексеми‘ | сіль-

ський житло-

вий буди-

нок’‘ | стара

сільсь-

ка хата’‘ | кімната – окреме

примі-

щення в

будинку

для про-

живання

в ньому’‘ | гарно

прибра-

на, па-

радна

кімната

в будин-

ку’‘ | кухня в

кварти-

рі, бу-динку’‘ | кімната,

у якій

спожи-

вають

їжу’‘ | передня

кімната в сучас-

ному

будин-

ку’

|хата | + | + | +

ха|тина | + | + | + | +

ха|тинка | +

ста|ра |хата | +

шеў|ченк’іўс’-ка |хата | +

|ветха ха|тинка | +

пе|редн’а |хата | +

ве|лика |хата | + | + | +

|перша |хата | +

|перва |хата | + | +

ма|ла |хата | +

Найбільшу амплітуду коливання семантичної структури мають лексеми ха|тина, |хата та словосполучення ве|лика |хата; південнослобожанськими локалізмами є лексеми ган|делик, га|д’ушник, |ветха ха|тина, шеў|ченкова |хата, шеў|ченк’іўс’ка |хата та, ймовірно, га\д’ушник. Словосполучення |ветха ха|тина має книжний характер, ймовірно, підтримуваний російськомовним впливом.

Спостереження над репрезентантами семи ‘стара сільська хата’ у південнослобожанських говірках показало, що більшість номінацій є сталими упродовж останнього століття, зокрема це лексеми хaта, хатuна, хатuнка, стара хата, ветха хатина, мaзанка, халyпа, хuжина, лачyга; ряд назв зазнали зміни семантики (ган|делик ‘корчма, торгівельна лавка’ > ‘стара сільська хата’), чи формальної структури (завалюха ? розва|л’уха); джерела ХІХ ст. не фіксують назв шеў|ченкіўс’ка (-кова) |хата, х’і|бара, х’і|барка. Отже, у складі ЛСГ назв житлових приміщень у південнослобожанських говірках виявлено 13 лексем, що збереглися протягом останнього століття без змін, 8 назв, що зазнали різних трансформацій, 3 із зафіксованих назв у розглянутих писемних пам’ятках не виявлено.

У другому підрозділі “ТГЛ на позначення господарських приміщень” подано опис структурної організації назв господарських приміщень, яка об’єднує лексеми на позначення: 1) місця, на якому розташована хата з господарськими будівлями, 2) приміщень для свійських тварин, 3) приміщень для зимівлі вуликів, 4) приміщень для птиці, 5) приміщень для зберігання зерна, снопів, полови, соломи, 6) приміщень для дров, 7) погреба та його частин, 8) колодязя та його частин, 9) огорож. Ця тематична підгрупа лексики структурно розгалужена; між номінацією окремих денотатів часто не спостерігається номінативного чи мотиваційного зв’язків, вони існують відносно ізольовано, хоча й об’єднані однією ідеографічною чи понятійною сферою. Так, сема ‘місце, на якому розташована хата з господарськими будівлями’ репрезентована лексемами дв’ір, двор, у|сад’ба, под|в’ірйа, под|ворйе, са|диба, пост|роiка, у|бора, граж|да. Номінації |кур’атник, |курник, |с’ідало, прист|роiка ‘приміщення для курей’, |с’ідало, гн’із|до, |банта, дра|бинки, на|с’ест, |жордочки ‘сідало для курей’ хоча денотативно близькі до попереднього лексичного ряду, проте не виявляють спільності з цими назвами.

Поширеною є дублетність назв для прередачі тієї ж семи, що зумовлене особливостями формування новожитніх південнослобожанських говірок, зокрема їх гетерогенністю. Тому, напр., серед маніфестантів семи ‘місце, на якому розташована хата з господарськими будівлями’ є лексеми, які поширені в північних говірках (под\в’ірйа), які зберігають тісний зв’язок з південно-західним ареалом (са\диба), а також запозичення з російських говірок (у\сад’ба, пост\роiка) (АУМ, І, к.282; ІІ, к.276). Що ж стосується репрезентантів граж|да (с. Запаромар’ївка Олександрівського р-ну Донецької обл.) та у|бора (с. Званівка Артемівського р-ну Донецької обл.), то однією з причин низької функціональної активності згаданих лексем на обстеженій території є відносно незначний вплив південно-західних говірок на досліджувані говірки. Маніфестант граж|да до південнослобожанських говірок потрапив з південно-західного наріччя, пор.: у гуцульських говірках грaжда ‘спеціальний тип огорожі (високий суцільний дощатий паркан) на Гуцульщині’, ‘гуцульська садиба’, ‘стара занедбана хата’ (див. також: АУМ, ІІ, к.280; ІІІ, ч.ІV, с.84). Ст.-укр. о|бора ‘обгороджене місце для худоби, двір для худоби’ сягає південнослобожанський репрезентант у|бора, що поширений також і в правобережнополіських говірках зі значенням ‘відгороджений некритий двір для худоби’ та в карпатських говірках (‘подвір’я, частина двору’, ‘загін, приміщення для скота’, ‘купа навозу, місце, де складають гній’) (див. також: АУМ, ІІ, к.280; ІІІ, ч.ІV, с.84). На позначення семи ‘господарський двір’ лексеми убора, обора зафіксовані і в південноволинських та наддніпрянських говірках. У надсянських, наддністрянських говірках убора ‘господарське подвір’я’, у бойківських – обора ‘садиба’.

Підрозділ третій – “ТГЛ назв меблів та предметів хатнього вжитку” – охоплює ЛСГ на позначення назв: 1) меблів для сидіння; 2) стола та його частин; 3) меблів для одягу; 4) меблів для спання та їх частин; 5) меблів для посуду та продуктів.

ЛСГ назв меблів для сидіння репрезентує семи, для яких є релевантними диференційні ознаки реалій: 1) спосіб виготовлення; 2) домашнє чи фабричне виготовлення; 3) конструктивні особливості.

ЛСГ назв меблів для сидіння представлена семами: ‘стілець (переважно домашнього виготовлення) у вигляді дошки з чотирма ніжками’; ‘стілець фабричного виготовлення зі спинкою’; ‘стілець без спинки з квадратним сидінням’; ‘ослін у вигляді довгої дошки без спинки та бокових билець на чотирьох ніжках’; ‘лава зі спинкою й бильцями’.

Сема ‘стілець (переважно домашнього виготовлення)’ репрезентована лексемами: ос|л’інчиек, ос|л’ін, ос|л’інч’ік, ос|л’іниец’, ос|лон, ос|лончие к, ос|лонч’ік, с’|т’іл’чие к, с’|т’іл’ч’ік, с’т’і|лец’, с|тул’чиек, с|тул’ч’ік, стул, с|тулка, с|тулочка, с|тулач’ка, табу|ретка, табу|р’етка, туба|р’етка, табу|рет, табу|р’ет, табу|реточка, табу|р’еточ’ка, ска|меiка, ска|м’еiка, ска|м’іiка, ска|м’ейіч’ка, |лава, |лаўка, |лавоч’ка, крие

|селок; поруч із загальновживаними назвами ос|л’інчик, с|т’іл’чик зафіксовано менш поширені назви табу|ретка, ска|меiка та локалізми |лава, |лаўка, |лавочка, крие |селок.

Отже, ці лексичні підгрупи мають складну структурну організацію, якій властива розгалуженість; номінативний чи мотиваційний зв’язок між назвами окремих денотатів практично відсутній, хоч дериваційний зв’язок лексем окремих ЛСГ все ж наявний. Компонентний склад дослiдженої ТГЛ пiдтверджує положення про гетерогенність пiвденнослобожанських говiрок: при домінуванні у досліджуваній лексиці рис середньонадднiпрянського говору значну роль в її формуваннi вiдiграли пiвнiчнi й пiвденно-захiднi говори. Широкий репертуар репрезентантiв цієї ТГЛ у пiвденнослобожанських говiрках засвiдчує складність процесу формування лексичного складу аналiзованих говiрок.

У розвитку лексичних парадигм ТГЛ назв житлових приміщень та їх частин у південнослобожанських говірках відзначено тенденції, спільні з іншими, передусім, суміжними українськими говірками. Поряд з однослівними назвами зафіксовано багатокомпонентні структури; при утворенні похідних назв використано ті ж афікси, що й в інших українських говірках. Типовим явищем для аналізованої ТГЛ у південнослобожанських говірках є дублетні найменування з тотожною семантикою, що розширює ряди назв, напр., |хата // дом, пе|рила // |поручн’і, с|волок // |балка та ін.

Основну частину номенів складають давні утворення, частина з яких упродовж останнього століття функціонує без змін, частина зазнала різних трансформацій – семантичних та формальних (фонемних, морфемних); окремі номінації поповнили аналізовану ТГЛ за досліджений період, інші – вийшли з ужитку, субституювалися. Зафіксовано також специфічні формальні чи семантичні утворення, напр., ве|личка ‘гарно прибрана, парадна кімната в будинку’, об|гони ‘верхній брус рами дверей’, |пасинок ‘горизонтальний брус над віконним чи дверним отвором у мурованій стіні’, |луток ‘один з двох вертикальних брусів рами дверей’, п’ідгло|котник, п’ід|ло|кот ‘нижня частина віконної рами (плита, дошка)’ та ін. Особливості реалізації досліджуваної ТГЛ в обстежених говірках пов’язані із значною фонетичною, акцентною, словотвірною варіативністю найменувань, що свідчать про різнодіалектність джерел, на основі яких формувалися говірки, і неоднаковий розвиток цих лексем упродовж тривалого часу.

У другому розділі “Ареалогія побутової лексики південнослобожанських говірок” подано синтез спостережень над просторовою поведінкою лексики у досліджуваному ареалі та на тлі інших діалектів. У підрозділі “Загальна характеристика просторової диференціації побутової лексики південнослобожанських говірок” відзначено, що лексика демонструє кілька типів ареальної поведінки. Більша частина матеріалу виявила значне поширення в говірках. Серед репрезентантів зазначеного ареального типу виділяються:

а) лексеми, що покривають усі говірки, напр., |хата, |кухн’а, ду|хоўка, за|бор, табу|ретка, с|т’е(і)нка, |в’е(і)шалка, по|суда; частина цих назв є новими, що прийшли відносно недавно у діалектне мовлення (кл’і|йонка, п|ростин’, д’і|ван);

б) лексеми та полікомпонентні назви, які відомі в більшій частині говірок (словосполучення боко|ва ст’і|на відоме в 63 населених пунктах, |комната – в 68 н.п., |зала – в 91 н.п., кла|доўка – в 92 н.п., при|хожа – в 94 н.п., |с’іни – в 92 н.п., крил’|це – в 92 н.п., п|риз’ба – в 100 н.п., на\в’іс – у 95 н.п. (див. к. 2), ко\шара – у 64 н.п. (див. к. 3).

Інший тип просторової поведінки виявили на обстеженій території лексеми, які утворюють окремі ареали, напр., лексеми дом, |дом’ік; розва|л’уха, зава|л’уха, х’і|бара, х’і|барка, |мазанка, ха|лупа (к.1), при|ч’ілок, кри|ло, ст’і|на, глу|ха ст’і|на, |хата, к’ім|ната, пе|редн’а, св’іт|лиц’а, пе|редн’а |хата, ве|лика |хата, ха|тина та ін.

Карти виявили ще один тип просторової поведінки – лексичні вкраплення в кількох чи в одній говірці на тлі поширення інших лексем, напр.: шеў|ченк’іўс’ка |хата, |ветха ха|тина, ха|тинка, зава|л’уха, ла|чуга, коў|чег, га|д’ушник, ган|делик, |хижина, зеим|л’анка (к. 1), за\гон, саж, \сажик, о\бора (к. 3); с\тоiло, вре\м’анка, п\рибок, к\лун’а, \шопа (к. 2); б’ік, п|риб’ік, прич’іл|кова с’т’і|на, поп’е|р’ечнайа с’т’е|на, |около, га|в’іра с’т’і|на, ха|тина, |горниц’а, пе|редн’а к’ім|ната, ве|лика к’ім|ната, по|к’іi, |перша |хата, гос|т’ін:а, касо|мари, веи|личка та ін., а також випадки ендемізації лексики південнослобожанських говірок: |ватн’ік ‘тепла ковдра на ваті’, га|д’ушник ‘стара селянська хата’, запо|личка ‘нижня частина віконної рами (плита,дошка)’, |мазанка ‘долівка, утрамбована, вирівняна та помазана глиною земля в хаті’, |около ‘бічна стіна хати’, при|д’ел’чик, при|боiчик ‘прибудова із східцями біля входу в будинок’, об|кат (аб|кат, об|катка) ‘невисокий, переважно земляний насип, обшитий дошками вздовж стін хати знадвору’, по|ноўка, шпа|роўка ‘мазана стеля в хаті’.

Аналіз поширення побутової лексики у південнослобожанських говірках засвідчує, що на обстеженій території відсутнє виразне протиставлення окремих груп говірок, що не дозволяє чітко окреслити групи говірок як діалектні підтипи. Картографовані діалектні явища не утворюють чітких пасом ізоглос, а отже, чітке виділення діалектних типів, традиційне членування дослідженого регіону неможливе; останнє на підставі докладного аналізу матеріалів Атласу української мови неодноразово підкреслює І.Матвіяс. Часто маніфестанти окремих сем у південнослобожанських говірках і за їх межами є однаковими, що не дозволяє чітко відмежувати південнослобожанські говірки від суміжних.

Незважаючи на відсутність на обстеженій території окремих діалектних зон, які б мали значну кількість специфічних ознак, все ж рядом рис південний ареал є опозитивним до північного, частина ознак південно-західного ареалу протиставляється південно-східному. Це протиставлення ґрунтується передусім на відмінностях у компонентному складі лексем тематичної групи, частотності вияву в ареалі репрезентантів семи та наявністю спорадично уживаних лексем.

У другому підрозділі “Основні зони південнослобожанських говірок” подано характеристику трьох умовно окреслених зон обстеженого континууму. Говірки північного ареалу охоплюють н.п., розташовані в Нововодолазькому, Чугуївському, Великобурлуцькому та Балакліївському р-нах Харківської обл. До репрезентантів, що були зафіксовані в окресленому північному ареалі й відсутні в південній смузі говірок, належать: пе|рина ‘подушка для спання’, вор’іт|н’а, |вушочко ‘стовп, до якого прикріплюють ворота’, заго|рода ‘огорожа з вертикальних дощечок, розріджено прибитих до двох (трьох) паралельних горизонтальних лат (рейок)’, |диба ‘пристрій біля колодязя у вигляді довгого важеля на високій грубій опорі для витягування відра з водою’ та ін.

Південно-західний ареал охоплює говірки н.п.п. Лозівського, Близнюківського, Барвінківського, Ізюмського р-нів Харківської обл. та північну частину Олександрівського р-ну Донецької обл.; він репрезентований лексемами: коў|чег, зава|л’уха ‘стара сільська хата’ (к. 1), п|риб’ік, поп’е|р’ечнайа ст’е|на ‘бічна стіна хати’, кал’і|дорчик, ве|лика |хата ‘передня кімната в сучасному будинку’, |першиi кол’і|дор, с’ін|ки, кори|дор ‘сіни’, кри|лечко, рун|дук, |с’іни, с|х’ідц’і, с|ходи, кал’і|дорчик, |ганок, гал’е|рейа, сту|пен’ки, с|тупн’і, при|д’ел’чик, при|c’інок, прис|т’інок, прист|роiка ‘прибудова із східцями біля входу в будинок’ та ін.

Говірки південно-східного ареалу (Борівський р-н Харківської обл., Краснолиманський, Слов’янський та північна частина Артемівського р-ну Донецької обл.) репрезентують назви: ха|тина, ха|тинка, ла|чуга, га|д’ушник ‘стара сільська хата’ (к. 1), б’ік, при|ч’ілкова ст’і|на, |около, |гав’іра ст’і|на ‘бічна стіна хати’, пе|редн’а к’ім|ната, ве|лика к’ім|ната, пе|редн’а |хата, |перша |хата, гос|т’ін:а, касо|мари, ве|личка ‘гарно прибрана, парадна кімната в будинку’, |перва |хата, сто|лова ‘кухня в квартирі, будинку’, ве|лика |хата ‘кімната, у якій споживають їжу’, ган|делик, чор|ниц’а, ком’ір|ч’іна, кори|дор ‘неопалюване невелике приміщення в житловому будинку або окрема прибудова біля хати для зберігання їстівних припасів, різних речей’, ма|ла |хата, |перва |хата ‘передня кімната в сучасному будинку’ та ін.

Отже, за відсутності чіткого діалектного поділу досліджуваних говірок на підставі скартографованих матеріалів окреслено зони переважного функціонування одних і відсутності інших лексем. Ці релятивні висновки вимагають дальшої перевірки на підставі картографування лексики ряду інших ТГЛ; лише після цього стане можливим вияв характеру й глибини просторової диференціації говірок досліджуваного континууму.

У “Висновках” подано узагальнення результатів дослідження. Зокрема відзначено, що основний шар побутової лексики південнослобожанських говірок складає загальнонародна лексика давнього походження, яка виявляє високу функціональну активність. Цей шар лексики представлений: назвами праслов’янського походження (|лава, п’іч, дом, дв’ір та ін.); назвами, що сягають давньоруського періоду (бу|динок, ого|рожа, воро|ток, ва|лок,|горниц’а, р’ад\но, |короб); лексемами, утвореними на власне українському ґрунті, з виразними формальними українськомовними ознаками (пок|р’іўл’а, ха|тинка, при|ч’ілок, п’і|д:ашки, са|диба, од|в’ірок, по|в’ітка, при|с’інки, ск|рин’а, саж, до|л’іўка та ін.); частину назв складають запозичення з російської мови (|коiка, кро|ват’, |в’ешалка, стул, шкаф, пос|т’ел’, по|суда, прист|роiка, |комната, ам|бар) та з інших мов (кар|кас ‘каркас стола’ (з франц.), ка(о)|мод ‘сучасна шафа для зберігання одягу’, ‘великий ящик з кришкою і замком для зберігання одягу (переважно святкового), коштовних предметів’ та ін.).

Незважаючи на міжмовну та міждіалектну взаємодію, вплив нівеляційних процесів та зміни в господарському житті діалектоносіїв, склад аналізованих ЛСГ залишається відносно сталим. Останнє підтверджує зіставлення побутової лексики південнослобожанських говірок на двох хронологічних зрізах (ХІХ ст. – кінець ХХ ст.), яке виявило, що 269 із 1065 зафіксованих номінативних одиниць упродовж досліджуваного періоду функціонують без змін (\хата, при\ч’ілок, к’ім\ната та ін.), 376 номінативних одиниць зазнали семантичної трансформації (ган\делик, коў\чег, зем\л’анка та ін.), 207 – словотвірної (п’ідна\в’іс, сто\лоўка та ін.), 65 – фонетичної (кол’і\дор, кал’і\дорчик та ін.); 9 лексем субституювалися, у досліджуваних південнослобожанських говірках вони не виявлені (напр., кухнянка, виходечки та ін.). Крім того зафіксовано 139 номінацій, що поповнили ТГЛ побутової лексики у південнослобожанських говірках, імовірно, в останнє століття, оскільки вони не виявлені у джерелах ХІХ ст. з досліджуваної території (напр., об\катка).

Аналіз просторової поведінки побутової лексики південнослобожанських говірок показав, що чітких ізоглос на обстеженій території лексика досліджуваної ТГЛ не має. Проте на підставі протиставлення відмінностей складу репрезентантів окремих сем у різних мікроареалах обстеженого регіону, а також з огляду на різну функціональну активність репрезентантів сем, наявність чи відсутність лексичних і семантичних локалізмів окреслено три зони досліджуваного ареалу: північна, південно-західна і південно-східна.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Ареалогія побутової лексики південнослобожанських говірок // Вісник Луганського державного університету ім. Тараса Шевченка. Філологічні науки. – 2001. – № 12. – С. 24-30.

2. Природа дублетних та паралельних назв побутової лексики південнослобожанських говірок // Вісник Луганського державного університету ім. Тараса Шевченка. Філологічні науки. – 2000. – № 9. – С. 81-86.

3. Лексико-словотвірні варіанти південнослобожанських говірок як характерна ознака новожитніх говорів // Лінгвістичні студії: Зб.наук. праць. Випуск 7. – Донецьк: ДонДУ. – 2001. – С. 238-243.

4. Побутова лексика південнослобожанських говірок: склад і структурна організація // Волинь–Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. – Житомир. – 2001. – № 6. – С. 281-300.

5. Динаміка змін у складі діалектної лексики села Новомиколаївки Слов’янського району на Донеччині // Матеріали науково-методичної конференції викладачів кафедри української мови та літератури СДПІ. – Слов’янськ. – 1996. – С. 37-39.

6. Рідний говір М.Петренка в його творчій спадщині // Теорія та практика професійної підготовки вчителя до краєзнавчої роботи: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Слов’янськ. – 1997. – С. 34-35.

7. Маскулізми та фемінативи в говірках Південної Слобожанщини // Проблеми української мови та методики: Міжвузівський збірник наукових праць. – Слов’янськ. – С. 17-20.

8. Програма-питальник для збирання побутової лексики говірок Південної Слобожанщини. – Слов’янськ: СДПІ. – 24 с.

АНОТАЦІЯ

Тищенко Л.М. Структурна організація й динаміка побутової лексики південнослобожанських говірок. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 – українська мова. – Інститут української мови НАН України, Київ, 2002.

У дисертації проаналізовано склад, структурну організацію, семантику й просторову варіативність та змінність у часі побутової лексики південнослобожанських говірок, яка вперше стала предметом дослідження. На підставі аналізу назв житлових, господарських приміщень, назв меблів та предметів хатнього вжитку, з’ясовано просторове розміщення, формальну й семантичну варіативність аналізованої лексики, досліджено відношення зазначеної тематичної групи південнослобожанських говірок до інших суміжних та просторово віддалених діалектів.

Створено “Словник побутової лексики південнослобожанських говірок”, що нараховує 1065 лексем та їх фонетичних і словотвірних варіантів, та “Атлас побутової лексики південнослобожанських говірок”, що містить 112 номінативних карт, і введено в науковий обіг новий значний за обсягом емпіричний матеріал, який розширює джерельну базу Словника українських говорів та Лексичного атласу української мови.

У результаті вивчення ареальних особливостей побутової лексики південнослобожанських говірок виділено три умовно окреслені зони обстеженого континуума: північну, південно-західну та південно-східну, що рядом рис протиставляються одна одній.

Ключові слова: південнослобожанські говірки, ареалогія, лінгвістична географія, тематична група лексики, лексико-семантична група, діалектна лексика, варіювання.

АННОТАЦИЯ

Тищенко Л.Н. Структурная организация и динамика бытовой лексики южнослобожанских говоров. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 – украинский язык. – Институт украинского языка НАН Украины, Киев, 2002.

В диссертации анализируется состав, структурная организация, семантика, пространственная вариативность и динамика бытовой лексики южнослобожанских говоров, которая впервые стала предметом исследования. На базе анализа названий жилищных, хозяйственных строений, мебели и предметов домашнего обихода, в частности – картографирования лексики, определено пространственное размещение, формальную и семантическую вариативность анализированной лексики, исследовано отношение этой тематической группы южнослобожанских говоров к другим смежным слобожанским и пространственно отдаленным украинским диалектам.

Каждая из рассмотренных тематических подгрупп лексики имеет сложную внутреннюю организацию; компоненты этих отдельных объединений лексики связаны общностью или близостью семантики, хотя, в то же время, и противопоставлены по многим дифференциальным признакам. Анализ лексики включает репрезентацию зафиксированного названия, установление системных отношений в пределах лексико-семантической группы, при наличии оснований указывается время появления лексемы в говоре.

Анализ трех лексических подгрупп выявил сложную структурную организацию бытовой лексики южнослобожанских говоров. Для неё характерна структурная разветвленность, номинативная или мотивационная связь между отдельными денотатами практически отсутствует, хотя деривационная связь лексем отдельных лексико-семантических групп наблюдается; объединяющим началом для ТГЛ как целости остается идеографическая предметная общность / близость денотатов. Компонентный состав изученной тематической группы лексики подтверждает высказывавшееся ранее мнение о генезисе южнослобожанских говоров: в основе этих диалектных систем лежит среднеднепровский говор, значительную роль в формировании этих южных говоров сыграли северные и юго-западные говоры; часть элементов заимствована из русского языка.

В работе отмечено, что среди репрезентантов преобладают монолексемы; ряд понятий представлен поликомпонентными названиями – атрибутивными словосочетаниями. Характерными чертами исследуемого шара лексики являются дублетность, высокая формальная вариативность (фонетическая, словообразовательная).

Изучение вышеупомянутых групп лексики показало, что бытовые названия южнослобожанских говоров представляют собой ряд отдельных ЛСГ, которые являются относительно автономными образованиями. Основной шар бытовой лексики исследованных говоров составляет общенародная лексика давнего происхождения, для которой характерна высокая функциональная активность. Несмотря на взаимодействие анализированной лексики с другими диалектами и языками, а также изменения в хозяйственной жизни людей, компонентный состав анализированной ТГЛ относительно стабилен. Сопоставление бытовой лексики южнослобожанских говоров на двух хронологических срезах (ХІХ ст. – конец ХХ ст.), осуществленный на базе лексикографических, этнографических данных и современных записей показало, что 269 из 1065 зафиксированных номинативных единиц на протяжении исследуемого периода фукционируют без каких-либо изменений, 376 наименований изменили свою семантику, 207 – морфемную структуру, 64 – фонетический облик; 9 лексем субституировались, современными южнослобожанскими говорами они утрачены. Зафиксировано также 139 номинаций, которые в рассмотренных письменных источниках ХІХ в. не зафиксированы; что позволяет предполагать их инновационный характер.

В результате изучения ареальных особенностей бытовой лексики южнослобожанских говоров условно выделено три зоны исследуемого континуума: северную, юго-западную и юго-восточную, которые противопоставляются рядом черт. Картографирование лексики подтверждает вывод о минимальной территориальной дифференциации исследуемых говоров; эти выводы релятивны, для их углубления и проверки необходимо осуществить ареалогические исследования других ТГЛ, прежде всего связанных с традиционым бытом и культурой диалектоносителей.

Ключевые слова: южнослобожанские говоры, ареалогия, лингвистическая география, тематическая группа лексики, лексико-семантическая группа, диалектная лексика, варьирование.

ANNOTATION

Tischenko L.M. The Structural Organisation and Dynamics of the Everyday Vocabulary of the South-Slobojanian Sayings. – The Manuscript.

The dissertation for obtaining the scientific degree of a candidate of philological science in the speciality 10.02.01 – Ukrainian language. – Institute of the Ukrainian Language of National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2002.

The dissertation is devoted to the analysis of the composition, the structural organisation and the dynamics of the everyday vocabulary of the South-Slobojanian sayings. This kind of vocobulary is the subject of the scientific research and analysis for the first time. On the basis of names of housing and household premises, names of furniture, names of house objects it is clarified and specified the space placing and variation of the analised vocabulary, it is investigated the relation of the above-pointed theme vocabulary of the South-Slobojanian sayings and dialects.

As a result of the research and investigation of the areal pecularities of the everyday vocabulary of the South-Slobojanian Sayings there were marked and picked out three relatively outlined zones of the researched material – the northern, the south – western and the south – eastern zones which contrast one another with some qualities.

In the supplement there is “The Dictionary of the Everyday Vocabulary of the South-Slobojanian Sayings” which consists of 1085 lexemes and their phonetic and word-building variants, and there in also “The Atlas of the Everyday Vocabulary of the South-Slobojanian Sayings” which includes 112 nominating maps.

Key words: the South-Slobojanian sayings, theme group of vocabulary, lexico-semantical group, everyday vocabulary (names of housing and household premises, names of furniture), representant, structural organisation, phonetic variant, word-building variant.