НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Тюрін Сергій Сергійович

УДК 342.9

ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЗБРОЙНИХ
СИЛ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.07 — теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському національному університеті ім. І.І. Мечнікова, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник – Заслужений діяч науки і техніки України, доктор юридичних наук, професор ПАХОМОВ ІВАН МИКИТОВИЧ, Одесь-кий державний економічний університет, завідувач кафедри правознавства

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент ОСТАПЕНКО Олексій Іванович, Львівський інститут внутрішніх справ, перший проректор;

кандидат юридичних наук, доцент, НЕЧИТАЙЛЕНКО Анатолій Олександрович, Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди, завідувач кафедри державно-правових дисциплін

Провідна установа – Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, кафедра адміністративного права, Міністерство освіти і науки України, (м. Харків).

Захист відбудеться: “ 1 ” червня 2002 року о 10 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 Національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету внутрішніх справ (61080, Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27).

Автореферат розісланий “ 30 ” квітня 2002 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.С. Мошенський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Складні й важливі завдання стоять перед Україною в реформуванні соціально-економічного життя. Їх важливість незаперечна. Формування в Україні правової держави, прийнятий курс на реформування економіки, на поширення та зміцнення демократії, соціального забезпечення та гарантій членів суспільства вимагає чіткої і безперервної роботи державного апарату. Злагодженість і чіткість роботи державного апарату залежить з одного боку від організації самого апарату, з другого – від особового складу державного апарату, в тому числі і апарату, який забезпечує обороноздатність і національну безпеку. Найголовнішим є створення національної правової системи, яку складають Конституція України, Воєнна доктрина України та інші закони. Адже саме вони визначають правовий статус людини та громадянина, порядок створення Збройних сил України та механізм дотримання в армії належної дисципліни. Серед найважливіших проблем в галузі обороноздатності є скорочення чисельності Збройних сил, запобігання неконтрольованому зростанню витрат на їх утримання, впровадження нових технологій, зміцнення службової дисципліни і таке інше.

Прийняття 28 червня 1996 року Конституції України, Воєнної доктрини України та інших нормативних актів обумовили необхідність видання нових нормативних актів, норм про дисциплінарну відповідальність військовослужбовців. Як з часом виявилося, Дисциплінарний статут Збройних сил України не чітко регулює питання, пов’язані з дисциплінарною відповідальністю військовослужбовців. В ньому відсутні норми, які б гарантували військовослужбовцям захищеність від свавілля командирів (начальників) при накладанні дисциплінарних стягнень, а також він не визначає чітко процедуру притягнення до дисциплінарної відповідальності. В деяких випадках норми Дисциплінарного статуту Збройних сил України суперечать Конституції України, зокрема, принцип беззастережної покори наказам командирів та начальників суперечить ст. 55 Конституції.

Забезпечення належного стану дисципліни у Збройних силах України тісно пов’язане з рівнем соціально-політичних, економічних, організаційно-правових умов у суспільстві. В армії не повинно бути місця правопорушенням і злочинності. Але поки є прояви злочинності та порушення військової дисципліни, необхідно застосовувати різноманітні організаційно-правові заходи забезпечення військової дисципліни. За порушення законності і дисципліни військовослужбовці притягаються до відповідальності. Важливу роль в цьому відіграють дисциплінарно-правові санкції. Однак, незважаючи на існуючі проблеми та труднощі реалізації дисциплінарних санкцій в нинішніх умовах, вони будуть позбавлені будь-якого сенсу, якщо в їх основу не покладені потреби та інтереси людини, громадянина. Саме людина (військовослужбовець) з її правами та обов’язками в демократично організованій державі виступає рушійною силою розвитку обороноздатних утворень, через які реалізуються функції Збройних сил України. Актуальність дослідження визначається і тим, що хоча дисциплінарна відповідальність це достатньо відома категорія юридичної науки, однак на сьогоднішній день відсутні серйозні монографічні дослідження дисциплінарної відповідальності військовослужбовців Збройних сил України. Немає концепції створення правової бази Збройних сил України, яка би відповідала сучасному стану реформування економіки України та створення Збройних сил, їх відповідності міжнародним нормам і стандартам. Тому назріла гостра потреба серйозно проаналізувати правові основи дисциплінарної відповідальності військовослужбовців, розробити рекомендації щодо реформування Збройних сил України. У зв’язку з цим виникає необхідність проаналізувати дисциплінарну відповідальність військовослужбовців у взаємозв’язку усіх її сторін як правового інституту в умовах розвитку та поглиблення демократичних процесів у суспільстві.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційної роботи пов’язаний з програмою наукових досліджень, яку виконує Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова з теми “Проблеми розвитку держави і права України в умовах ринкових відносин”. Тема дисертації пов’язана також з курсом “Адміністративне право України”.

Мета і задачі дослідження. Мета даного дослідження полягає в тому, щоб виявити особливості формування і розвитку інституту дисциплінарної відповідальності військовослужбовців Збройних сил України. В умовах переходу суспільства від однієї соціально-економічної системи до іншої, реформування Збройних сил України, аналізуючи діюче законодавство та практики притягнення військовослужбовців до дисциплінарної відповідальності, розробити оптимальний процес притягнення військовослужбовців до дисциплінарної відповідальності. В сучасних умовах необхідно поглибити усвідомлення основних принципів дисциплінарної відповідальності військовослужбовців, визначити напрямки її здійснення.

Виходячи з поставленої мети, необхідно вирішити наступні завдання:

—

—

—

—

Об’єктом дослідження є процес створення та реформування Збройних сил України на сучасному етапі, інститут дисциплінарної відповідальності як засіб забезпечення проведення військової політики України. Разом з тим, автор використовував матеріали дисциплінарної відповідальності і матеріали інших структур, де діє Дисциплінарний статут Збройних сил України.

Предметом дослідження виступають система і структури Збройних сил України. Структурно-функціональний аналіз застосовувався з метою визначення дійовості дисциплінарної відповідальності в умовах переходу суспільства від авторитарної до демократичної системи управління.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження дисертації є сукупність методів і принципів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюються системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. Порівняльно-правовий та системно-структурний методи широко використовувались для визначення і аналізу дисциплінарної відповідальності, системи її правового регулювання, а також системи та підстав застосування заходів дисциплінарної відповідальності за порушення її правил (підрозділи 1.2, 2.1 і 2.2). Компаративний, логіко-семантичний та конкретно-соціологічних методів, документального аналізу.

Теоретичною базою дослідження стали наукові праці вчених — правознавців, таких як: В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійка, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, В.Д. Бабкіна, А.С. Васильєва, В.М. Гаращука, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, Є.В. Додіна, В.В. Зуя, В.М. Іванова, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, Г.І. Кириченка, Л.В. Коваля, М.І. Козюбри, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, В.В. Копєйчикова, О.П. Корєнєва, І.В. Мартьянова, А.Є. Луньова, М.Я. Масленікова, В.Ф. Опришка, О.І. Остапенка, І.М. Пахомова, М.І. Панова, В.П. Пєткова, Л.Л. Попова, П.М. Рабіновича, В.М. Самсонова, А.О. Селіванова, В.Ф. Сіренко, В.В. Сташіса, В.П. Тація, М.М. Тищенка, О.Ф. Фрицького, В.В. Цвєткова, Ю.С. Шемшученка, В.К. Шкарупи, О.П. Шергіна, О.Ю. Якимова та інші.

Детальному аналізу було піддано законодавчі та інші нормативні акти України, які закріплюють підстави, заходи і процедури дисциплінарної відповідальності, засоби забезпечення її законності, а також ряд законопроектів у цій сфері.

Наукова новизна одержаних результатів. Полягає вона в тому, що на основі аналізу нормативного матеріалу та практики застосування дисциплінарних стягнень до військовослужбовців, з урахуванням особливостей правової та військової реформ, направлених на перебудову системи і структури органів військового управління, форм та методів їх діяльності, в дисертації сформульовано такі наукові положення, узагальнення і висновки:

висновок про те, що під військовою дисципліною розуміється вимога до усіх військовослужбовців суворо й точно дотримуватись правил, встановлених правовими актами в галузі національної безпеки і оборони України, а також інших норм, які разом з правовими забезпечують високі моральні та бойові якості військовослужбовців;

положення про те, що дисциплінарне стягнення за скоєння військовослужбовцем дисциплінарного проступку повинен накладати лише начальник, якому безпосередньо підпорядкований винний, а не кожний командир вищого рангу;—

пропозиція про необхідність внесення змін та доповнень до Дисциплінарного статуту Збройних сил України щодо змісту і порядку дисциплінарного провадження;

відносини, що виникають між військовослужбовцем і державою в цілому, яка наділяє його правом діяти від імені держави і в передбачених законом випадках вживати заходи державного примусу, є державно-службовими відносинами. Вони мають адміністративно-правовий характер;

висновок про необхідність зближення понять і елементів матеріального права і дисциплінарного переведення в сфері Збройних сил України;

пропозиції щодо вирішення питань про види дисциплінарних стягнень, про суб’єкти дисциплінарного переведення і т. інше;

висновок про недоцільність застосування у сучасний період такого виду дисциплінарного стягнення, яким є арешт з наглядом на гауптвахті, що суперечить Конституції та міжнародним нормам;

рекомендації щодо поширення дисциплінарної відповідальності за трудовим законодавством України на військовослужбовців, які служать у Збройних силах України за контрактом.

Практичне значення одержаних результатів. Обумовлене воно тим, що виявлені суперечності чинного законодавства дозволили розробити та внести пропозиції щодо його вдосконалення, результати дослідження можуть бути використані при розробці доповнень до Дисциплінарного статуту Збройних сил України.

Необхідно відокремити статті, котрі містять норми про проведення службового (дисциплінарного) розслідування в окремий розділ “Порядок проведення службового розслідування дисциплінарних провинностей військовослужбовців”, в котрому зобов’язані знайти своє відображення приводи і основи його виробництва, форма і строк проведення, навколо обставин, які підлягають встановленню, повноваження облич, котрі здійснюють розслідування, права і обов’язки облич, що залучаються до дисциплінарної відповідальності, обставини, котрі виключають призначення і проведення розслідування і інші запитання.

Закріпити в дисциплінарному статуті норми про те, що накладенню таких стягнень, як, наприклад, сувора догана, попередження про неповну службову відповідність, пониження на посадi, пониження в військовому званні і його позбавлення, звільнення в запас до закінчення контракту (для військовослужбовців по контракту), арешт з утриманням на гауптвахті (для всіх категорій військовослужбовців) повинно передувати проведення розслідування обов’язково на письмi.

Передбачати норму про те, що невиконання в передбачені законодавством випадках письмової форми службового розслідування дисциплінарної провинності повинно спричинити за собою скасування накладеного стягнення.

Це означає, що військовослужбовець повинен дотримуватись Конституції та законів України, неухильно виконувати вимоги присяги, військових статутів, наказів начальників, поводитись з гідністю й честю, виявляти повагу до начальників й один до одного, не допускати самому й утримувати інших від негативних вчинків, зміцнювати військове товариство, не шкодувати свого життя під час виконання військового обов’язку.

Такий підхід дозволяє розглядати військову дисципліну як поєднання повсякденної вимогливості із поважанням прав та особистої гідності військовослужбовців.

Апробація результатів дисертації. Вони були опробовані на науково-практичних конференціях, у виступах на нарадах різного рівня в Одеському військовому окрузі, у навчальному процесі в Одеському державному економічному університеті, Одеському національному університеті ім. І. І. Мечнікова, у підручнику і трьох статтях, а також при підготовці концепції та схеми до Дисциплінарного статуту Збройних сил України, у відгуках на проекти нормативних актів; автор виступав з лекціями та проводив заняття у системі командирської та гуманітарної підготовки з різних проблем зміцнення військової дисципліни.

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані у одному науковому журналі, у двох збірниках наукових праць.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які об’єднують у собі 6 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Обсяг дисертації – 170 сторінок, список використаних джерел – 317 найменувань ( 27 сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначається мета та завдання дослідження, вказується на його методологію, формулюється теоретичне і практичне значення основних положень дисертації, її наукова новизна, ступінь апробації та список публікацій з теми дисертаційного дослідження.

У першому розділі — “Поняття військової дисципліни і підстави дисциплінарної відповідальності військовослужбовців”, дисертант з’ясовує поняття військової дисципліни. Проведений аналіз дав змогу виявити фактори, які обумовлюють характерні риси військової дисципліни, що відрізняють її від родового поняття “державної дисципліни”.

Науково обгрунтований процес створення і укріплення правової держави і дисципліни передбачає таку організацію державного громадського життя, при якому кожна людина, яка мешкає на території України, може бути впевнена в своїх правах і обов’язках, і може бути захищена державою від свавілля посадових осіб і інших суб’єктів, що посягають на її гідність і честь.

На підставі родових і видових ознак військової дисципліни в дисертації робиться висновок, що військова дисципліна як соціальний фактор об’єктивується у вимогу, яка закріплена у законах та інших нормативних актах, а також наказах, і яка полягає в суворому додержанні військовослужбовцями правил, встановлених вищезазначеними нормативними актами та вимогами принципів моралі. Дисертант вважає, що ст. 55 Конституції України не враховує всього спектра відносин, що виникають при накладанні на військовослужбовця дисциплінарного стягнення, та їх особливості, зокрема видання та виконання неправомірних наказів. На думку дисертанта, підлеглий військовослужбовець не повинен брати під сумнів правомірність наказу командира, за винятком наказів, які грубо порушують законні інтереси держави: наприклад, пошкодження, підпалення власності, виконання терористичних актів тощо. Але командир, який віддав незаконний наказ, повинен нести встановлену законом відповідальність.

Для того, щоб визначити кожне явище (предмет) з логічної точки зору, необхідно спочатку визначити рід, котрий у ролi виду входить у визначуване явище або предмет.

Родовим поняттям, в яке у ролi виду входить військова дисципліна, є державна дисципліна. Військова дисципліна, стало бути, одна з форм державної дисципліни; являє собою сукупність відносин, в котрі вступають військовослужбовці в процесі виконання своїх функціональних обов’язків.

Державна дисципліна (як це прийнято в “юридичній науці”) є вимога державної влади до усіх державних організацій, посадових осіб, громадських організацій строго дотримувати нормативні державно-правові акти, що установлюють правила поведінки в усіх сферах громадського життя, а також дотримувати вимоги принципів моралі.

Це означає виконання громадянином, службовою особою, державним органом, громадською організацією, колективами підприємств, установами державних обов’язків, що стоять перед ними. Саме в силу свідомого характеру дисципліни найважливішим її виявленням служить самодисципліна, що міститься не тільки в усвідомленні необхідності точного і сумлінного виконання норм поведінки, але і у внутрішній потребі їх дотримання.

В юридичній літературі по-різному вирішуються питання про суттєвість державної дисципліни і колі суб’єктів, на котрі вона поширюється. Не піддаючи сумніву у цiлому правильність розуміння багатьма авторами суттєвості державної дисципліни, у той же час треба відмітити, що не можна зводити державну дисципліну тільки до визначеного порядку.

Порядок стосовно до державної дисципліни є її передумовою, умовою, результатом, тому що при відсутності порядку не може бути дисципліни. Тільки суворе дотримання і виконання вимог дисципліни приводить до встановлення суворого порядку, до узгодженої діяльності різних суб’єктів. Правові норми про державну дисципліну регламентують порядок трудових, технологічних і інших процесів, виконання господарських договорів, порядок випуску і реалізації продукції і т. ін. Точне і відповідне дотримання цього порядку складає зміст державної дисципліни.

Вимоги державної дисципліни обов’язкові для всіх службовців: керівних і рядових робітників апарату керування. Ці вимоги торкаються і робітників громадських організацій, однак лише в визначеному об’ємі, оскільки громадські організації беруть участь у виконанні функцій держави. Одні громадські відносини держава регулює шляхом встановлення учасникам цих відносин можливості самим вирішувати питання про практичне застосовування даних норм. На інші громадські відносини, також урегульовані нормами права, держава впливає безпосередньо.

В таких відносинах одним з учасників неодмінно є держава в обличчі уповноважених органів або осіб. Відносини тут забезпечуються державною дисципліною. Державні органи і їх особовий склад самі дотримують відповідні правила державної дисципліни і забезпечують їх дотримання іншими учасниками відносин.

Відповідні адміністративно-правові відносини виникають між громадянами і органами державного керування та між останніми. Ці відносини мають місце в тих випадках, коли громадянин зобов’язаний виконати засновані на законі вимоги визначеного органу державного управління або службової особи: з’явитися для проходження військової служби, виконуючи доручені громадянину обов’язки; коли орган державного урядування, службова особа зобов’язані реагувати на вимоги громадянина про реалізацію його законних прав, інтересів.

Вся сукупність норм, що визначають дисципліну в сфері державного керування, закріплює наступні принципи:–

норми, що визначають координацію в спільній праці великої кількості людей і організацій державного керування, субординацію між керуючими і керованими шляхом закріплення службових обов’язків і прав службовців і адміністрації; норми, що визначають повноваження громадських організацій, права і обов’язки громадян; норми, які регламентують процедуру здійснювання юридичних дій;–

норми, що визначають засоби забезпечення дисципліни в сфері державного керування;–

норми, що регламентують застосування мір заохочення за успіхи в службі і зразкове виконання обов’язків, що стимулюють в роботі;–

норми, що встановлюють міри впливу за порушення державної дисципліни;–

норми, що регулюють процедуру, дисциплінарно-процесуальні норми. Порядок накладення дисциплінарних і адміністративних стягнень.

В основі всіх видів державної дисципліни в сфері керування лежить загальнодержавний інтерес. Жоден орган виконавчої влади не повинен вчиняти дій правового характеру, що виходять за межі вказаної компетенції. Таким чином, державна дисципліна в руках держави є найважливішим засобом реалізації державних завдань і функцій.

Зміст вимог дисципліни в сфері виконавчої влади багатий, різнобічний і різноманітний тому, що регулювання громадських відносин повинно здійснюватися на основі суворого дотримання установленого порядку, що передбачає високу організованість, цілеспрямування всієї системи керування, її окремих ланок, їх робітників, громадських організацій, громадян. Отже, державною дисципліною забезпечуються не тільки відносини в системі державних організацій, але і відносин визначеного роду між державними і громадськими організаціями, а також між державними органами і громадянами. Ознакою державної дисципліни є не тільки нормативність, установлені повноважними органами держави правила і порядок, засновані на законності, але також і те, що одним з учасників відносин, що складаються в процесі реалізації норм і виконання державних завдань, обов’язково є держава. Це і дозволяє державну дисципліну в областi керування відрізнити від інших видів дисципліни.

Коло громадських відносин, на котрі поширюється дисципліна в сфері державного керування:-–

і відносини в системі і всередині державних організацій, що складаються в процесі виконання ними відповідних владних повноважень, відносин між структурними підрозділами, посадовими особами, відносини адміністрації з робітниками і службовцями;–

і відносини між державними органами, установами, посадовими особами, з одного боку, і громадськими організаціями, з іншого, по тим питанням, котрі входять в сферу керівництва громадськими організаціями.–

і відносини, які складаються між громадянами України, особами без громадянства, іноземними з одного боку, і державними організаціями, посадовими особами, з іншого, в процесі реалізації прав і обов’язків фізичних осіб;–

і відносини між громадськими організаціями і громадянами України, особами без громадянства, іноземцями, а також між ними і фізичними особами, оскільки ці відносини визначаються державними наказами нормативного і індивідуально-визначеного характеру.

Як учасник державного керівництва, носій визначених прав і обов’язків громадян України в даному випадку саме у ролi громадянина, а не робітника або службовця, вступає в різні відносини з державою. Дотримання встановлених правил як цією, так і іншою стороною при реалізації даних відносин складає зміст державної дисципліни.

Аналізуючи відповідні нормативні матеріали, а саме: Конституцію України, Воєнну доктрину України, Закони України “Про оборону України”, “Про Збройні сили України”, “Про військову службу правопорядку в Збройних силах України”, “Про загальний військовий обов’язок і військову службу”, “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, положення про проходження військової служби громадянами України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, статути Збройних сил України тощо, автор дисертації робить висновок, що ці акти становлять правову підставу дисциплінарної відповідальності військовослужбовців тому, що встановлюють обов’язки та передбачають види дисциплінарних стягнень за порушення цих обов’язків військовослужбовцями, а також містять норми права, які обумовлюють процесуальний порядок накладання дисциплінарних стягнень.

Фактичною підставою дисциплінарної відповідальності військовослужбовців (юридичним фактом) є дисциплінарний проступок.

З’ясовуючи сутність дисциплінарного проступку та відмежовуючи його від інших правопорушень, в дисертації аналізуються визначення дисциплінарного проступку, які мають місце в адміністративній правовій літературі. У даних визначеннях недостатньо чітко вказано на суб’єктивні та об’єктивні ознаки, які характеризують дисциплінарний проступок.

В дисертації виділяються наступні ознаки військового дисциплінарного проступку: порушення військовослужбовцем обов’язків служби (тобто протиправність дій, бездіяльність); винність військовослужбовця у скоєнні відповідного проступку, зв’язок скоєння з обов’язками, які покладені на нього і відсутність у скоєному проступку ознак злочину чи адміністративного правопорушення. Підсумовуючи, дисертант робить висновок, що до поняття військового дисциплінарного проступку відносяться всі винні порушення покладених відповідними правовими актами на військовослужбовця обов’язків, які не мають ознак злочину чи адміністративного проступку.

В дисертації аналізуються інші підстави, за якими військовослужбовці можуть притягатись до дисциплінарної відповідальності. А саме: аналізуються проступки, які, хоча і не пов’язані з виконанням службових обов’язків, однак скоєння яких військовослужбовцем тягне за собою дисциплінарну відповідальність.

Дисертант не погоджується з думкою про те, що слід дозволити застосування арешту з утриманням на гауптвахті тільки при вчиненні грубих дисциплінарних проступків. По-перше, хто і за якими ознаками буде визначати: грубе чи негрубе правопорушення, а по-друге, настав час для удосконалення правової бази реформування Збройних сил України.

У розділі І військова дисципліна визначається як суворе і точне додержання всіма службовцями порядку і правил, встановлених законодавством України і військовими статутами, а ст. 45 розділу ІІІ значно розширює дане поняття, вказуючи, що командир (начальник) може накласти на військовослужбовця дисциплінарне стягнення у разі порушення дисципліни або громадського порядку. Але додержання правил останнього не охоплюється поняттям військової дисципліни.

Тому слід привести у відповідність ст. 1 розділу І і ст. 45 розділу ІІІ. Разом з тим у Дисциплінарному статуті доцільно було б підкреслити, що відповідальність настає за скоєння дисциплінарного проступку. Під дане поняття підпадають всі проступки військовослужбовця, що складають порушення його службових обов’язків, або принижують повагу в суспільстві до Збройних сил, якщо при цьому, за ступенем суспільної небезпеки, вони не переслідуються у кримінальному порядку. Будучи протиправним, винним, суспільно небезпечним, правопорушення по службі — дисциплінарний проступок у всіх випадках є необхідною підставою притягнення військовозобов’язаного, що його вчинив, до дисциплінарної відповідальності.

Статті 48-74 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту необхідно чіткіше викласти відповідно до принципу єдиноначальності і колегіальності. У тексті названих статей елементи колегіальності і демократизму не простежуються. Адже нині командирам, особливо вищим, при накладанні на військовослужбовця дисциплінарного стягнення враховувати думку колективу, де перебуває військовослужбовець, необхідно. Крім того, визначаючи у статуті права командирів накладати дисциплінарні стягнення, не зазначено, як вони забезпечуються обов’язком.

Чи забезпечується їх право будь-чиїм обов’язком, на кого він покладений і в чому він полягає? На це статут відповіді не дає. Він не чітко визначає повноваження суб’єктів, які накладають дисциплінарні стягнення.

За загальним правилом дисциплінарне стягнення на винних накладається командиром або особами по лінії підпорядкованості. До накладання стягнення слід обов’язково витребувати від притягнутого письмові чи усні пояснення і провести розслідування. При цьому в ст. 85 говориться, що воно призначається наказом командира. Зазначається також, що розслідування може проводитись командиром особисто, доручатись офіцеру чи прапорщику (мічману), а у разі вчинення проступку солдатом (матросом) або сержантом — старшині.

По-перше, термін “розслідування” вживається щодо кримінально-карного діяння. До дисциплінарних же проступків доцільно вживати термін “перевірка”, щоб не асоціювати проступок зі злочином. По-друге, єдиноначальність і колегіальність не виключають одне одного, а діють як єдиний принцип. І, залежно від характеру галузі управління та ряду інших факторів, співвідношення між ними неоднакове, але одне з них не може поглинути інше.

Тому при призначенні дисциплінарної перевірки правильним було б в Дисциплінарному статуті Збройних сил вказати, в яких випадках така перевірка може бути проведена колегіально.

Вважаємо, що ст.ст. 48-51, 103 Дисциплінарного статуту (про арешт військовослужбовця з утриманням на гауптвахті і дисциплінарні стягнення, які накладають на солдат, матросів, сержантів і старшин строкової військової служби та служби за контрактом в частині арешту на гауптвахті) слід виключити. Вони протирічать конституційному принципу, що ніхто не може бути підданим арешту або утриманню під вартою інакше, як на підставі судового рішення у порядку, встановленому законом.

У другому розділі “Система і повноваження суб’єктів, які накладають дисциплінарні стягнення” розкриті поняття і повноваження суб’єктів, які накладають дисциплінарні стягнення при вчиненні дисциплінарного правопорушення військовослужбовцями. На підставі проведеного аналізу в дисертації пропонується висновок, що військове дисциплінарне правопорушення є елементом військових дисциплінарних правовідносин.

Враховуючи положення загальної теорії держави і права про елементи правовідносин, дисертант досліджує систему і повноваження суб’єктів, які накладають дисциплінарні стягнення, тобто приймають участь у військових дисциплінарних правовідносинах. Система і повноваження цих суб’єктів правовідносин, які належать до адміністративного права, численні і різноманітні. Вони полягають у наявності чисельних командирів та спеціальних у них повноважень щодо притягнення військовослужбовців до дисциплінарної відповідальності, а також у більш високому рівні вимогливості до дисциплінованості військовослужбовців і в особливому характері застосування дисциплінарних стягнень.

Аналізуючи характер і об’єм суб’єктивних прав і обов’язків і суб’єктів військових дисциплінарних правовідносин, виявлено, що їх повноваження проявляються не однаково по відношенню до військовослужбовців, які мають право здійснювати прийняття та звільнення з військової служби і пониження з посади, і до решти віськовослужбовців Збройних сил України. Це дає підставу висловити думку про доцільність у Дисциплінарному статуті Збройних сил України чіткіше визначити повноваження правомочних суб’єктів військових дисциплінарних правовідносин щодо військовослужбовців, які мають право здійснювати прийняття та звільнення з військової служби і пониження з посади. А по відношенню до військовослужбовців, які здійснюють службові права і виконують обов’язки за контрактом, і які у військових дисциплінарних правовідносинах виступають як суб’єкти не тільки за власні дисциплінарні проступки, але й часто за проступки, скоєні їх підлеглими, якщо це є прямим наслідком його діяльності, доцільно застосовувати норми трудового законодавства.

Необхідно у Дисциплінарному статуті передбачити норми, які б обмежували чисельність суб’єктів, що мають право накладати дисциплінарні стягнення на порушників службової дисципліни та обмежити їх повноваження суто до безпосередньо підлеглих, дотримуючись ієрархії військового управління. На всіх військовослужбовців, які займають посади у структурах військового управління, розповсюдити дію Закону України “Про державну службу”. Доцільно було б також зменшити кількість дисциплінарних стягнень та диференціювати їх згідно характеру дисциплінарного проступку та особистості правопорушника.

Обгрунтовується пропозиція, що у Дисциплінарному статуті Збройних сил України бажано визначити перелік стягнень, які можуть накладатись на військовослужбовців за скоєння ними порушень військової дисципліни, і які становлять найбільшу небезпеку для порядку військового управління, та встановити їхнє письмове обгрунтування. Слід також передбачити норму у Дисциплінарному статуті, за якою військовослужбовець, в разі порушення його прав, честі та гідності міг звертатись за захистом до суду. Законність наказів посадових осіб в структурах військового управління не повинна ставитись в залежність від суб’єктивних поглядів командира (начальника). Законність як вимога до всіх державних органів, громадських організацій, посадових осіб і громадян вимагає точного і неухильного виконання законів і заснованих на них інших державно-правових актів, в результаті чого встановлюється стійкий правовий режим у суспільстві, складається впевненість всіх і кожного у своїх правах і обов’язках. Вимога законності у рівній мірі відноситься і до військовослужбовців, які порушують військову дисципліну через будь-які психічні, інтелектуальні, моральні дефекти. Законність однакова для всіх.

У третьому розділі “Дисциплінарне провадження” досліджуються основні питання дисциплінарного провадження. Діяльність по застосуванню дисциплінарних стягнень за порушення військової дисципліни здійснюється у правозастосувальній формі, яка є однією з гарантій, що забезпечує права і свободи військовослужбовців Збройних сил України. Дисциплінарне провадження є часткою адміністративного процесу. Враховуючи думки вчених — адміністративістів щодо визначення адміністративного процесу як урегульованої адміністративно-процесуальними нормами правоустановчої та правозастосовчої діяльності судів, органів виконавчої влади та їх посадових осіб щодо реалізації норм адміністративного права та вирішення індивідуально-конкретних справ, які виникають з відносин службового підпорядкування, в дисертації визначається поняття дисциплінарного провадження. А саме: дисциплінарне провадження — це є група проваджень, пов’язаних з застосуванням дисциплінарних стягнень по відношенню до військовослужбовців Збройних сил України, які порушують військову дисципліну.

В дисертації аналізується зміст і вказується необхідність правового закріплення таких принципів дисциплінарного провадження, як законність, публічність, забезпечення військовослужбовцю, який притягається до дисциплінарної відповідальності, права на захист, повага до особистості, гласність, участь громадськості.

Характеризуючи стадії дисциплінарного провадження, дисертант врахував думки багатьох вчених з цього питання. В дисертації розглядаються такі стадії дисциплінарного провадження: а) призначення службового розслідування; б) проведення службового розслідування; в) додаткова перевірка матеріалів службового розслідування; г) розгляд та прийняття рішення; д) виконання рішення про дисциплінарне стягнення; е) оскарження рішення про дисциплінарне стягнення; ж) перегляд рішення про дисциплінарне стягнення.

Стосовно кожної стадії дисциплінарного провадження в дисертації дається загальна характеристика її призначення, форм процесуальної діяльності, кола учасників і правових наслідків, вказані підстави призначення службового розслідування, обставини, які скасовують провадження по справі, зміст рішення. В дисертації зазначається, що стадії додаткової перевірки матеріалів службового розслідування, оскарження та перегляд рішення про дисциплінарне стягнення, накладене на військовослужбовця Збройних сил України, не є обов’язковими для кожного процесу з дисциплінарної справи. Вони є факультативними стадіями дисциплінарного провадження.

При характеристиці стадійного розвитку дисциплінарного провадження в сфері військового управління висловлені пропозиції щодо удосконалення правового регулювання дисциплінарного провадження. Одним з недоліків нормативного регулювання стадій дисциплінарного провадження є, на думку дисертанта, відсутність у Дисциплінарному статуті Збройних сил України окремого розділу про порядок проведення службового розслідування дисциплінарних проступків військовослужбовців. У Дисциплінарному статуті слід передбачити норми, в яких повинні знайти своє відображення приводи та підстави його провадження, коло обставин, які підлягають встановленню, права і обов’язки як осіб, які здійснюють службове розслідування, так і військовослужбовців, які притягаються до дисциплінарної відповідальності і т. і.

Дисертант підтримує думку про те, що письмова форма службового розслідування повинна бути обов’язковою у дисциплінарних справах про неповну службову відповідність, звільнення в запас до закінчення контракту, пониження у посаді або у військовому званні чи його позбавлення, арешт з утриманням на гауптвахті. Відсутність письмової форми службового розслідування по вказаним дисциплінарним справам повинна тягти за собою скасування накладеного стягнення за оскарженням або наглядом.

В дисертації аргументується думка про скасування такого дисциплінарного стягнення, що застосовується до військовослужбовців за порушення службової дисципліни, як арешт з утриманням на гауптвахті для всіх категорій військовослужбовців.

Дисертант не підтримує пропозицію, висловлену у вітчизняній юридичній літературі, про те, що військові суди повинні розглядати за поданням командирів частин питання про застосування до військовослужбовців дисциплінарних стягнень у вигляді дисциплінарного арешту, а у містах (районах), де розташовані військові гарнізони і немає військових судів, розглядати подання командирів частин про застосування до військовослужбовців дисциплінарного стягнення у вигляді дисциплінарного арешту повинен районний (міський) суд. Справа в тому, що застосування дисциплінарних стягнень є одним із проявів військового управління, яке здійснюється на засадах законності і доцільності. Звідси вимога: при розгляді дисциплінарних справ оцінку фактам слід давати з точки зору законності і доцільності.

Зрозуміло, що суди оцінку фактів дисциплінарної справи з позиції вимог доцільності забезпечити не можуть.

В даній главі містяться і інші пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання дисциплінарного провадження по дисциплінарним правопорушенням військовослужбовців Збройних сил України.

У висновках дисертації узагальнюються результати дослідження. Пропонуються рекомендації щодо вдосконалення законодавства про дисциплінарну відповідальність в Збройних силах України та практики його застосування. А саме: дисциплінарний проступок у всіх випадках є необхідною підставою притягнення військовозобов’язаного, що його вчинив, до дисциплінарної відповідальності; треба забезпечити права командирів накладати дисциплінарні стягнення відповідним обов’язком; дисциплінарні стягнення з утриманням на гауптвахті слід виключити; обмежити чисельність суб’єктів, що мають право накладати дисциплінарні стягнення; письмова форма розслідування повинна бути обов’язковою у справах про неповну службову відповідальність, пониженні у посаді та званні. В дисертації містяться і інші пропозиції щодо вдосконалення Дисциплінарного статуту Збройних сил України.

Список опублікованих праць за темою дисертації:

1. Тюрін С.С. Яким бути Дисциплінарному статуту Збройних сил України // Право України. — 1995.— № 12. — С. 57.

2. Тюрін С.С. Воинская дисциплина: правовое понятие и сущность // Актуальні проблеми держави і права: Збірник наукових праць Одеської державної юридичної академії. — Вип. 5. — Одеса, 1998. — С. 314-318.

3. Тюрін С.С. Особливості дисциплінарного проступку, скоєного військовослужбовцями // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. — 1999. — № 1. — С. 95-98.

4. Тюрин С.С. Основы государственного (конституционного) права Украины // Основы права Украины. Учебник. — Х.: Одиссей, 1999. — с. 19-35.

5. Тюрін С.С. Трудова дисципліна — фактор підвищення продуктивності праці // Тези вист. наук.-метод. конф. — Одеса: Од. держ. екон. унів., 1995. — С. 7.

6. Тюрін С.С. Государственная дисциплина как фактор стабилизации рыночных отношений // Збірник наукових праць Одеського державного економічного університету. — Одеса, 1997. — С. 66-67.

7. Тюрін С.С. Особенности дисциплинарного проступка, совершаемого военнослужащим // Придніпровський науковий вісник; історія і право. — 1997. — № 9. — С. 44-45.

АНОТАЦІЇ

Тюрін С.С. Дисциплінарна відповідальність військово-службовців Збройних сил України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 — теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право. Національний університет внутрішніх справ. Харків, 2002.

В роботі аналізуються основні питання інституту дисциплінарної відповідальності військовослужбовців в умовах переходу України до ринкових відносин і реформування армії. В запропонованому дослідженні розглядається роль і значення дисциплінарної відповідальності в дотриманні умов законності і правопорядку в Збройних силах України, в забезпеченні прав, честі і гідності військовослужбовців.

Разом з дослідженням сформульовані пропозиції з вдосконалення законодавства про дисциплінарну відповідальність військовослужбовців, запропоновані рекомендації щодо оптимізації порядку накладання дисциплінарних стягнень, надаються пропозиції, скеровані на удосконалення дисциплінарної відповідальності військовослужбовців в Збройних силах України.

Ключові слова: дисципліна, дисциплінарний проступок, дисциплінарна відповідальність, військовослужбовці, Збройні сили.

Тюрин С.С. Дисциплинарная ответственность военнослужащих Вооруженных сил Украины. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 — теория управления; административное право и процесс; финансовое право. Национальный университет внутренних дел. Харьков, 2002.

В работе анализируются основные вопросы института дисциплинарной ответственности военнослужащих в условиях перехода Украины к рыночным отношениям и реформирования армии. В предлагаемом исследовании рассматривается роль и значение дисциплинарной ответственности в соблюдении законности и правопорядка в Вооруженных силах Украины, в обеспечении прав, чести и достоинства военнослужащих.

Как итог исследования сформулированы предложения по совершенствованию законодательства о дисциплинарной ответственности военнослужащих, даны рекомендации по оптимизации порядка наложения дисциплинарных взысканий, предлагается дополнение к Дисциплинарному уставу Вооруженных сил Украины. Основные из них: на основании проведенного исследования в диссертации сделан вывод, что воинская дисциплина состоит в строгом соблюдении военнослужащими правил установленных соответствующими государственно-правовыми актами и императивами морали.

Нарушение воинской дисциплины есть дисциплинарный проступок, который является необходимым основанием привлечения военнослужащего к дисциплинарной ответственности. Признаками воинского дисциплинарного проступка являются: нарушения обязанностей службы; виновность военнослужащего в совершении проступка; связь содеянного с его обязанностями; отсутствие в дисциплинарном проступке признаков преступления.

Исследуя систему субъектов, которые имеют право налагать дисциплинарные взыскания на военнослужащих диссертант предлагает сократить численность субъектов, которые имеют право налагать дисциплинарные взыскания и ограничить их полномочия сугубо к непосредственно подчиненных им. В диссертации рассматриваются такие стадии дисциплинарного производства: назначение служебного расследования; проведение расследования; дисциплинарная проверка материалов служебного расследования; рассмотрение и принятие решения; исполнение решения; обжалование решения о дисциплинарном взыскании; пересмотр решения о дисциплинарном взыскании. В диссертации аргументируется мысль об отмене такого дисциплинарного взыскания как арест с содержанием на гауптвахте. Предлагается, что в случаях нарушения прав, чести и достоинства военнослужащего, предоставить ему право обратиться за защитой в суд. Законность действий должностных лиц в структурах военного управления не ставится в зависимость от субъективных взглядов командиров.

Требование законности в равной мере относится и к военнослужащим, которые нарушают военную дисциплину в связи с какими-либо психическими, интеллектуальными, моральными дефектами. Особенно это относится к командирам. Законность одинакова для всех.

Ключевые слова: дисциплина, дисциплинарный проступок, дисциплинарная ответственность, военнослужащие, Вооруженные