Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

Волобуєв Анатолій Федотович

УДК 343.977

наукові Основи комплексної методики розслідування корисливих злочинів у сфері підприємництва

Спеціальність12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук

Харків – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі криміналістики Національного університету внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України

Науковий консультант - доктор юридичних наук, професор Бандурка Олександр Маркович, Національний університет внутрішніх справ, ректор

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, професор Коновалова Віолета Омелянівна, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого (м. Харків), професор кафедри криміналістики

- доктор юридичних наук, професор Бахін Володимир Петрович, Академія податкової служби України (м. Ірпінь), професор кафедри кримінального права, кримінального процесу і криміналістики;

- доктор юридичних наук, професор Кузмічов Володимир Сергійович, Національна академія внутрішніх справ України (м. Київ), начальник кафедри криміналістики

провідна установа – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра криміналістики

Захист відбудеться “24 ” травня 2002 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 при Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України (61024, м. Харків-24, Пушкінська,77)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м. Харків-24, Пушкінська,77)

Автореферат розісланий “23“ квітня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Битяк Ю.П.

Загальна характеристика роботи

Перехід України до багатоукладної ринкової економіки, обумовив бурхливий розвиток підприємництва як складової господарської діяльності. Цей процес характеризується появою різноманітних за видами підприємницької діяльності комерційних структур, мережі комерційних банків і бірж, що їх обслуговують. Склалася і розвивається своєрідна інфраструктура ринкової економіки. За статистичними даними обсяг промислової продукції, що виробляється на приватних і колективних підприємствах у 2000 р. склав 75,3%, а побутових послуг – 77,5%.

Актуальність теми дослідження. Позитивні зміни в суспільстві, які потенційно несе з собою підприємництво, супроводжуються і зростанням корисливої злочинності. Її структура і динаміка обумовлена кардинальними перетвореннями у відносинах власності, створенням сприятливих умов розвитку приватної ініціативи у гонитві за прибутками. На наш погляд, є підстави для висновку про те, що існує зв’язок між розповсюдженням економічних злочинів і рівнем насильницьких й корисливо-насильницьких злочинів (вбивств на замовлення, вимагання, розбійних нападів, підпалів). Проявом цього є, зокрема, інтегрування організованих злочинних груп загальнокримінальної спрямованості у сферу підприємницької діяльності, коли злочинно здобуті кошти вкладаються ними у підприємства, банки та інші комерційні структури.

Серед цих злочинів найбільш небезпечними є заволодіння чужим майном, що вчиняються організованими злочинними групами з використанням умов підприємницької діяльності. Це шахрайство (ст. 190 КК України), а також заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК України). Їх особливістю в сучасних умовах є те, що скоюються вони з використанням статусу суб’єкта підприємницької діяльності. Засноване або придбане в установленому законодавством порядку підприємство використовується (його найменування, юридична адреса, банківські рахунки та інші реквізити юридичної особи) для вчинення широкомасштабних шахрайських операцій та їх маскування. Таким чином, законною формою (зареєстрованим підприємством) прикривається злочинна діяльності по заволодінню чужим майном. Обравши такий шлях збагачення підприємці-зловмисники вчиняють й інші злочини (фіктивне підприємництво, шахрайство з фінансовими ресурсами, підробка документів, службовий підлог, легалізація злочинно отриманого майна та інші), які мають корисливий характер і виступають необхідними елементами злочинної діяльності. Таким чином створюється своєрідна і досить складна технологія корисливої злочинної діяльності. На наш погляд, саме вона, а не розрізнені злочини повинна бути об’єктом доказування при розслідуванні у кримінальних справах даної категорії. Це потребує відповідного комплексного підходу і в наукових дослідженнях з криміналістичної методики.

За даними МВС України в 2000 р. було викрито 541 злочин у фінансово-кредитній сфері (банківській, зовнішньоекономічної діяльності, приватизації), які були скоєні організованими злочинними угрупуваннями. Загалом же у цьому році було розслідувано 15,2 тис. тяжких злочинів, вчинених у сфері економіки, що на 13,4 % більше, ніж у 1999 р. Така тенденція зберігається й у поточному році. Але, як показує аналіз слідчої практики, ефективно розкривати і розслідувати ці злочини за допомогою традиційних методів неможливо. Для цього потрібні сучасні методичні розробки, засновані на комплексних наукових дослідженнях трансформацій у механізмах злочинної діяльності.

Правоохоронні органи стикаються з низкою серйозних проблем при виявленні і розслідуванні злочинів даної категорії. Мають труднощі і суди при розгляді відповідних кримінальних справ. У зв’язку з цим, за оцінками окремих практичних працівників правоохоронних органів, добре підготовлені багатоепізодні економічні злочини мають мало перспектив доведення їх до стадії судового розгляду. Складність кримінальних справ, що обумовлена специфічним механізмом економічних злочинів, посилюється часто недостатнім рівнем криміналістичної підготовки оперативних працівників, слідчих, суддів. І справа не тільки в недостатній кількості методичних посібників, практичних рекомендацій по розслідуванню цих злочинів. Існує нагальна необхідність внесення певних коректив в наукові дослідження і в викладання криміналістики в вищих юридичних учбових закладах, а також в закладах перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників правоохоронних органів.

У даний час в криміналістичних дослідженнях спостерігається закономірна тенденція розробки методик розслідування злочинів окремих видів у підприємницькій діяльності (приховування валютної виручки; фіктивного підприємництва, розкрадань майна у сфері банківської діяльності, в небанківських фінансових установах тощо). Це дозволяє дослідити специфічний механізм вчинення цих злочинів, описати кримінально-правові і криміналістично значущі ознаки і сформулювати відповідні рекомендації відносно їх виявлення і розслідування. Разом з тим існує низка проблем, загальних для окремих методик розслідування злочинів, вчинених у сфері підприємництва. В узагальненому вигляді ці злочини являють собою єдину злочинну технологію, яка здійснюється з використанням зовні правових форм для злочинного збагачення. Структура цієї діяльності буває достатньо складною і її елементи можуть мати самостійну кримінально-правову кваліфікацію і відповідний предмет доказування. Переплетіння і взаємозв’язок розкрадань майна з іншими економічними злочинами в одній кримінальній справі потребує комплексного дослідження деяких проблем розслідування на більш узагальненому рівні ніж окрема методика.

Потреби слідчої і судової практики вимагають комплексного підходу в оновленні криміналістичних методик, більш тісного зв’язку криміналістики з іншими, в особливості, з економічними науками і навчальними курсами, забезпечення спеціалізації підготовки кадрів для правоохоронної системи. Названі обставини обумовили вибір теми і напрямки даного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилося у відповідності з напрямками, визначеними Комплексною цільовою програмою боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки (розділи V, VІ, VІІ), затвердженої Указом Президента України N 837/96 від 17.09.96 р. та Національною програмою боротьби з корупцією (розділ І п.3, розділ ІІ п.13, 20), затвердженої Указом Президента України N 319/97 від 10.04.97 р., а також Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001 - 2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376. Підготовка наукових статей, навчальних посібників та монографій за темою дисертаційного дослідження була передбачена планами науково-дослідної та видавничої роботи Національного університету внутрішніх справ.

Мета і задачі дослідження. Метою даної роботи є формулювання на основі аналізу чинного законодавства, літературних джерел, слідчо-судової практики теоретичних положень і рекомендацій комплексного характеру щодо розробки і вдосконалення методик розслідування корисливих злочинів у сфері підприємництва.

У відповідності з цим в дисертації поставлені і вирішуються наступні основні взаємно пов’язані завдання.

1. Проведення аналізу способів та інших елементів криміналістичної характеристики розкрадань майна, визначення їх зв’язку з іншими злочинами у сфері підприємницької діяльності.

2. Визначення типових завдань і засобів їх вирішення в стадії порушення кримінальних справ і на початковому етапі розслідування.

3. Визначення типових слідчих ситуацій і відповідних їм комплексів процесуальних та інших дій, характерних для розслідування корисливих злочинів у сфері підприємництва.

4. Визначення видів, форм і конкретних завдань застосування спеціальних знань при розслідуванні злочинів у сфері підприємництва.

5. Визначення основних напрямків профілактичної діяльності при розслідуванні корисливих злочинів у сфері підприємництва.

6. Визначення основних напрямків вдосконалення чинного законодавства з точки зору попередження злочинів в сфері підприємництва і утворення найбільш сприятливих умов для їх виявлення і розслідування.

7. Розробка пропозицій, спрямованих на вдосконалення викладання криміналістики, окремих її спеціальних курсів при підготовці кадрів для правоохоронних органів.

Об'єктом дослідження є злочинна технологія заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, зловживання службовим становищем (розкрадання майна) з використанням атрибутів підприємства, вчинення інших, пов’язаних з ним злочинів, а також діяльність правоохоронних органів по їх виявленню і розслідуванню.

Предмет дослідження складають окремі елементи механізму вчинення названих злочинів у взаємозв’язку, а також завдання розслідування та засоби їх вирішення, проблемність яких обумовлена використанням злочинцями законних форм підприємницької діяльності. Зокрема, при оцінці первинного матеріалу про злочини і порушенні кримінальної справи, в типових слідчих ситуаціях на початковому і наступному етапах розслідування, при встановленні причин і умов злочинів даної категорії та прийнятті заходів по їх усуненню. У предмет дослідження входять також проблемні (дискусійні) питання побудови окремих методик розслідування та їх викладання у навчальних курсах.

1. Методи дослідження. При виконанні роботи дисертант керувався загальним діалектичним методом пізнання, використовуючи наступні наукові методи:

2. - методи логіки (аналіз, синтез, індукція, дедукція) використані при дослідженні нормативних актів, матеріалів кримінальних справ, аналітичних матеріалів, концепцій, точок зору авторів з окремих питань, що входять у предмет дослідження;

- історичний метод застосовувався при дослідженні появи і розвитку окремих теорій, концепцій, поглядів вчених криміналістів з проблем методики розслідування (криміналістичної характеристики злочинів, етапів розслідування, структури методики розслідування);

3. - порівняльно - правовий метод використаний при дослідженні кримінального, кримінально-процесуального, цивільного, господарського, банківського законодавства України, Росії та деяких інших країн;

- системно-структурний метод було використано при дослідженні механізму заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, зловживання службовим положенням та інших злочинів, які тісно між собою пов’язані і утворюють певні технології злочинної діяльності у сфері підприємництва;

- соціологічні методи (опитування, анкетування, фокус-група, експертні оцінки) були застосовані для збору додаткової інформації про способи вчинення злочинів у сфері підприємництва, прояви протидії розслідуванню та засоби їх подолання, недоліки чинного законодавства та деякі інші проблемні питання.

У процесі дослідження піддавалися вивченню закони і підзаконні нормативні акти, що регулюють діяльність правоохоронних і контролюючих органів, нормативні акти МВС України (накази, рішення колегій, вказівки), постанови Пленумів Верховного Суду України, аналітичні матеріали, що стосувалися досліджуваної проблематики. З окремих питань використовувалось законодавство зарубіжних країн з розвинутою ринковою економікою (США, Великобританії, Франції), а також ряд міжнародних нормативних документів, що стосуються предмету дослідження.

При написанні дисертації були вивчені і використані роботи українських і російських вчених, що стосувалися предмету дослідження: Бєлкіна Р.С., Давыденко Л.М., Дулова А.В., Зелінського А.Ф., Зеленецького В.С., Колесніченко О.Н., Комісарова В.І., Коноваловой В.Є., Кузнецовой Н.Ф., Кудрявцева В.М., Ларичева В.Д., Матусовського Г.А., Поповича В.М., Овчинського О.С., Салтевського М.В., Шепитько В.Ю., Щербаковського М.Г., Яблокова Н.П., Яні П.С. та інших авторів. З окремих питань теми були використані роботи криміналістів, кримінологів, практичних працівників підрозділів по розслідуванню економічних злочинів інших країн.

У процесі дослідження проводилося вивчення та узагальнення матеріалів кримінальних справ про злочини пов’язані з заволодінням чужим майном у різних видах підприємницької діяльності (більше 200), опитування працівників оперативних і слідчих підрозділів МВС, прокуратури України різних областей (більше 250), які спеціалізуються на розкритті і розслідуванні господарських злочинів.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація являє собою перше у вітчизняній криміналістичній літературі комплексне монографічне дослідження проблем розслідування розкрадань майна та пов’язаних з ними злочинів, обумовлених чинниками підприємницької діяльності в період переходу до ринкової економіки. В дисертації міститься низка теоретичних положень та практичних рекомендацій, які сформульовані з врахуванням сучасних тенденцій в механізмі вчинення корисливих злочинів у сфері підприємницької діяльності, практиці їх розслідування і мають ознаки новизни. Сформульовані також пропозиції, спрямовані на вирішення існуючих концептуальних проблем побудови методик розслідування злочинів окремих видів та їх викладання при підготовці спеціалістів для правоохоронних органів.

Зокрема, в дисертації сформульовані наступні положення, що мають ознаки новизни.

1. Вперше з криміналістичних позицій визначена низка чинників підприємницької діяльності, що суттєво впливають на механізм вчинення корисливих злочинів і, відповідно, на предмет доказування, а також ситуації, що складаються під час розслідування. Визначається, що саме технологія корисливої злочинної діяльності (комплекс злочинів), а не розрізнені злочини є об’єктом доказування при розслідуванні у кримінальних справах даної категорії, що потребує комплексного підходу і в наукових дослідженнях з криміналістичної методики.

2. Дістала подальший розвиток концепція криміналістичної характеристики злочинів окремого виду, яка подається як накопичена система відомостей про механізм їх вчинення, що закладається в основу розробки методик розслідування. З урахуванням цього проведено розмежування понять “криміналістична характеристика злочинів” і “обставини, що підлягають встановленню”, сформульовані нові пропозиції щодо їх використання при побудові окремих методик розслідування.

3. Вперше у криміналістичній літературі на основі аналізу слідчо-судової практики дається описання узагальнених способів заволодіння чужим майном, вчинення інших, пов’язаних з ним, злочинів з використанням статусу підприємства. Визначаються способи легалізації майна, отриманого злочинним шляхом, в залежності від форми його існування (готівка, безготівкові грошові кошти, матеріальні цінності). Робиться висновок про існування закономірних зв’язків між розкраданнями майна та іншими злочинами у сфері підприємницької діяльності, які утворюють певні злочинні технології, використовувані організованими злочинними групами. Визначаються особливості слідів цих злочинів та їх використання як доказів.

4. Вперше сформульовані вимоги до первинного матеріалу про корисливі злочини у сфері підприємництва – складено перелік документів, необхідних для обгрунтованого порушення кримінальної справи і забезпечення її судової перспективи. Розглянуті проблемні ситуації, пов’язані з оцінкою первинного матеріалу, організацією взаємодії слідчих і оперативно-розшукових підрозділів правоохоронних органів, та можливі варіанти їх вирішення.

5. Удосконалено концепцію подолання (попередження) ухилення від кримінальної відповідальності винних у скоєнні злочину осіб, визначено її місце у структурі окремої методики розслідування злочинів як окремого тактичного завдання. Зокрема, ухилення від відповідальності розглядається з урахуванням специфіки корисливих злочинів у сфері підприємництва у трьох проявах: а) приховуванні (маскуванні) злочину; б) зникненні винного з постійного місця проживання (роботи) і переховуванні від слідства і суду; в) протидії розслідуванню.

6. Одержали подальший розвиток положення про забезпечення слідчим відшкодування матеріальних збитків, заподіяних злочином, і можливої конфіскації майна з урахуванням особливостей прийомів по приховуванню викраденого майна з використанням підприємств. Зокрема, досліджені особливості накладення арештів на банківські рахунки підприємств, які були використані злочинцями.

7. Одержала подальший розвиток концепція про слідчі ситуації, етапи розслідування та їх місце в структурі окремої методики розслідування. Зокрема, етапи розслідування (початковий і наступний) розглядаються як певні проміжки розслідування, які характеризують стан слідства з точки зору повноти вирішення його завдань і визначаються прийнятими процесуальними рішеннями у кримінальній справі. Визначення тактичних завдань розслідування і необхідних для їх вирішення комплексів слідчих дій та оперативно-розшукових заходів (ОРЗ) саме відповідно до етапів розслідування і типових слідчих ситуацій забезпечує чіткість структури криміналістичних методик.

8. Вперше визначені типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування корисливих злочинів у сфері підприємництва з урахуванням не тільки характеру первинного матеріалу, але і статусу у підприємницькій діяльності ініціатора збирання цього матеріалу (заявника), а також статусу особи, відносно якої порушується кримінальна справа. На цій основі сформульовані відповідні тактичні завдання розслідування, визначені типові комплекси необхідних для їх вирішення слідчих дій та ОРЗ.

9. Удосконалені (розвинуті) положення щодо типових слідчих ситуацій наступного етапу розслідування, пов’язані з позицією обвинуваченого стосовно пред’явленого йому обвинувачення у скоєнні корисливого злочину. Зокрема, визначені типові варіанти поведінки обвинуваченого з використанням певних чинників підприємницької діяльності, які впливають на тактичні особливості підготовки і проведення окремих слідчих дій. На цій основі сформульовані відповідні тактичні завдання та рекомендації щодо їх вирішення.

10. Одержала подальший розвиток концепція використання спеціальних знань при розслідуванні злочинів. Визначені форми і конкретні прояви використання допомоги фахівців у кримінальних справах зазначеної категорії з урахуванням специфічності механізму економічних злочинів.

11. Удосконалено концепцію профілактичної діяльності слідчого у кримінальній справі, пов’язаної з встановлення причин злочину і умов, що сприяли його вчиненню, та прийняттям заходів щодо їх усунення. Визначені активні криміногенні фактори (причини) і пасивні (умови), що детермінують злочини у сфері підприємництва, а також шляхи їх усунення.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в дослідженні визначені основні проблеми, з якими стикаються правоохоронні органи при виявленні і розслідуванні розкрадань майна та інших злочинів, що вчиняються з використанням статусу суб’єкта підприємницької діяльності, а також шляхи і засоби їх вирішення. Робота має комплексний характер і спрямованість на вдосконалення практики розслідування найбільш небезпечних економічних злочинів, підвищення ефективності криміналістичної підготовки спеціалістів для правоохоронних органів.

Теоретичні положення, рекомендації, висновки і матеріали, що містяться в дисертації можуть бути використані:

1) безпосередньо практичними працівниками органів дізнання і слідства при розслідуванні конкретних злочинів, скоєних в процесі здійснення підприємницької діяльності;

2)

3)

4)

5)

На основі матеріалів дисертаційного дослідження підготовлено навчальний посібник “Розслідування і попередження розкрадань майна у сфері підприємництва”, який рекомендований ГУРОС МВС України для використання у вищих навчальних закладах МВС України (лист № 6/7-2296 від 16.09.1999 р.).

Теоретичні положення, рекомендації, висновки і матеріали, що містяться в дисертації, використані при складанні програми з криміналістики для Національного університету внутрішніх справ, а також спеціального курсу “Розслідування і попередження розкрадань майна у сфері підприємництва”, який викладається на факультетах з слідчо-криміналістичною спеціалізацією та економічної безпеки. Методичні матеріали спецкурсу, підготовлені на основі дисертаційного дослідження, використовуються у навчальному процесі в Національній академії внутрішніх справ України (м. Київ), Донецькому і Луганському інститутах внутрішніх справ та інших навчальних закладах, що підтверджується відповідними актами та довідками про впровадження.

Результати дослідження використовувалися дисертантом також при проведенні занять з практичними працівниками правоохоронних органів з проблем розслідування економічних злочинів (Інституті перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів МВС України, Інституті підвищення кваліфікації Генеральної прокуратури України ( м. Харків).

Апробація результатів дослідження. Окремі положення дисертаційного дослідження доповідалися автором, обговорювалися і в цілому мали підтримку на міжнародних та регіональних науково-практичних конференціях і семінарах в Харкові (1990, 1991, 1995, 1997, 1998, 2000, 2001 р.), Ростові-на-Дону (1999, 2000 р.), Києві (2001 р.).

Публікації. Основні положення і висновки дисертації викладені автором в індивідуальній монографії “Проблеми методики розслідування розкрадань майна в сфері підприємництва”, 2000 р. (18 д.а.), колективній монографії, навчальному посібнику (15 д.а.), в 26 наукових статтях у фахових виданнях (у тому числі в 5 зарубіжних) загальним обсягом 12,5 д.а., текстах лекцій, 11 тезах доповідей на конференціях і семінарах.

Структура роботи. Дисертація складається з вступу, п’яти розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації складає 427 стор., з них: основний текст - 376 стор.; список використаних джерел – 31 стор.; додатки – 20 стор.

Зміст роботи

У вступі: обгрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження; визначено ступінь її наукової розробленості, мету, завдання і методи дослідження; показано зв’язок роботи з державними програмами боротьби зі злочинністю та планами проведення науково-дослідних робіт Національного університету внутрішніх справ; визначена наукова новизна і практичне значення результатів дослідження; вказані форми впровадження та апробації одержаних результатів, а також структура дисертації.

Перший розділ “Комплексна характеристика корисливих злочинів у сфері підприємництва” складається з шести підрозділів, в яких розглядається суттєвість підприємництва та його вплив на злочинність і механізми вчинення окремих видів злочинів, особливості предмета злочинного посягання у сфері підприємництва, способів і суб’єкта цих злочинів, способів легалізації злочинно здобутого майна, слідів злочинної діяльності.

У підрозділі 1.1. “Підприємництво як об'єкт кримінологічного та криміналістичного дослідження” аналізується суттєвість підприємництва та його вплив на злочинність. Кримінологічні дослідження в різних країнах з ринковою економікою (Кузнецова Н.Ф., Аванесов О.Г., Мусаев М.Х. , Петров Э.И., Марченко Р.Н., Баринова Л.В., Шур М., Свенсон Б., Альбрехт У., Венц Дж., Уильямс Т.) свідчать, що бізнес за своєю природою потенційно схильний до правопорушень і містить широкий спектр "білокомірцевої" злочинності. Будь-який підприємець може вдатися до порушення закону, адже основним принципом його діяльності є прагнення особистого успіху, розмір якого визначається розмірами прибутку. В дійсний час Україна знаходиться в умовах соціальної анемії, коли суб’єкт підприємництва не завжди може досягти економічної мети законними засобами. Це спонукає підприємців до пошуку незаконних методів задоволення своїх потреб і бажань, що найчастіше проявляється у формі економічної (господарської) злочинності.

Одною з найнебезпечніших тенденцій є поширення злочинів, що вчиняються з використанням підприємств (юридичних осіб) в якості засобів досягнення злочинної мети. Як убивця використовує ніж, а крадій – відмичку, так і підприємці - шахраї використовують підприємства для вчинення економічних злочинів. Саме заснування або придбання підприємства і використання його найменування, юридичної адреси, банківських рахунків та інших реквізитів юридичної особи робить можливим вчинення широкомасштабних шахрайських операцій та їх приховування.

Аналіз матеріалів кримінальних справ та результатів соціологічного опитування слідчих та оперативних працівників підрозділів боротьби з організованою злочинністю дає підстави для висновку про те, що володіння підприємством відкриває для злочинців наступні можливості у досягненні злочинної мети – незаконного збагачення:

1) надає офіційний (визнаний і підтверджений документально державою) статус суб’єкта господарчої діяльності, що дозволяє використовувати психологію довіри з боку населення і керівників інших підприємств, організацій і установ;

2) дає доступ до механізму розрахункових операцій через використання банківських рахунків, що дозволяє розробляти і реалізовувати шахрайські операції з безготівковими грошовими коштами в особливо великих розмірах;

3) створює можливість використовувати цивільно-правові угоди для маскування шахрайських операцій і надання злочинам вигляду невиконання господарських зобов’язань (господарських спорів);

4) дає нагоду власнику (засновнику) підприємства уникати особистої відповідальності, перекладаючи її на найманих керівників підприємства та інших службових осіб;

5) дає можливість приховувати викрадене майно, вносячи його в фонди різноманітних підприємств (воно стає власністю підприємства а не фізичної особи).

Перспектива одержання злочинним шляхом величезних коштів через використання підприємств і безкарності за це притягає увагу, перш за все, організованих злочинних груп. Організованими злочинними групами у сфері підприємництва вчиняють не окремі злочини, а розробляються цілі технології злочинної діяльності, які забезпечують їм систематичне одержання кримінального доходу. Саме ці технології, а не тільки окремі види злочинів, повинні стати об’єктом наукового дослідження у криміналістичній методиці.

Ключове місце в технологіях злочинної діяльності займає заволодіння чужим майном шляхом шахрайства (ст. 190 КК України) або привласнення, розтрати чи зловживання службовим становищем (ст. 191 КК України). Інші пов’язані з розкраданнями злочини, такі як незаконні дії з документами, що є засобами доступу до банківських рахунків (ст. 200 КК України), фіктивне підприємництво (ст. 205 КК України), легалізація грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом (ст. 209 КК України), ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (ст. 212 КК України), незаконні дії з марками акцизного збору чи контрольними марками (ст. 216 КК України), порушення порядку емісії та обігу цінних паперів (ст. 223 КК України), виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів (ст. 224 КК України), підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів (ст. 358 КК України), незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин, систем та комп’ютерних мереж (ст. 361 КК України), зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК України), службове підроблення (ст. 366 КК України), давання і одержання хабара (ст. 369, 368 КК України) виступають необхідними елементами технології по заволодінню чужим майном. Тобто досягнення злочинної мети у сфері підприємництва вимагає вчинення не окремого злочину, а комплексу злочинів. Тому при досудовому слідстві й у суді доказуванню підлягають не тільки склади кількох злочинів, але й наявність між ними зв’язку. Особливо яскраво це буде проявлятися, наприклад, при дослідженні обставин такого злочину як легалізація майна, здобутого злочинним шляхом.

Таким чином потреби слідчо-судової практики обумовлюють необхідність проведення відповідних наукових досліджень – розробки методик розслідування не тільки окремих видів злочинів відповідно особливої частини кримінального кодексу, а й комплексних методик (основ методик) розслідування декількох видів злочинів, об’єднаних в межах єдиної технології злочинної діяльності.

У підрозділі 1.2. “Криміналістична характеристика злочинів, її зв'язок з кримінально-правовою і кримінологічною характеристиками та використання в окремій методиці розслідування” аналізується концепція криміналістичної характеристики злочинів та її використання в побудові методик розслідування (Сергєєв Л.О., Колесніченко О.Н., Белкін Р.С., Пантелєєв І.Ф., Яблоков М.П., Биховський І.Є., Дулов А.В., Коновалова В. Є., Матусовський Г.А., Лубін А.Ф., Баєв О.Я., Шиканов В.І., Образцов В.О.). Відзначається, що в умовах існуючої в дійний час багатозначності цього терміну проблемним стає його використання в криміналістиці як в теоретичному, так і практичному аспектах.

Подолання існуючих розбіжностей в підходах тлумачення поняття криміналістичної характеристики злочинів вбачається у використанні категорій “об’єкт” і “предмет” дослідження в криміналістичній методиці як частини науки криміналістики. Такими виступають: об’єктом - два протилежні, але пов’язані між собою види людської діяльності “механізм вчинення злочинів окремого виду - розслідування злочинів окремого виду”; предметом – відповідні структурі об’єкту “закономірності механізму злочинів окремого виду - закономірності розслідування злочинів окремого виду”.

З урахуванням цього криміналістична характеристика злочинів визначається в дисертації як структурний елемент окремої методики розслідування, що являє собою систему відомостей про елементи механізму вчинення злочинів певного виду чи групи, в яких відбиваються закономірні зв’язки між цими елементами і які використовуються для розробки наукових рекомендацій, а також побудови і перевірки версій в конкретних актах розслідування.

В дійсний час можна констатувати формування загальних (комплексних) характеристик злочинів окремих видів, побудованих на взаємному зв’язку і взаємному проникненню предметних характеристик злочинів як результат інтеграції наук кримінального права, кримінології і криміналістики. Практичне використання комплексних характеристик злочинів повинно забезпечувати всебічність розслідування злочинів - вирішення завдань кримінально-правового, кримінально-процесуального, криміналістичного та кримінологічного характеру.

Виходячи з того, що криміналістична характеристика злочинів окремих видів за своєю суттю ніщо інше як детальна характеристика елементів механізму вчинення злочинів окремих видів, а предмет доказування при розслідуванні злочинів – це перелік завдань (обставин, які необхідно встановити), вони повинні включатися у структуру окремої методики розслідування. Зокрема, особливості предмету доказування доцільно наводити при розгляді питань оцінки первинного матеріалу і порушення кримінальної справи у тісному зв’язку з типовими слідчими ситуаціями.

Криміналістична характеристика розкрадань майна у сфері підприємництва повинна відбивати традиційні елементи їх механізму з урахуванням тієї специфіки, яку накладає на них підприємницька діяльність, а також взаємних зв’язків з іншими злочинами, які в сукупності утворюють єдину технологію злочинної діяльності.

У підрозділі 1.3. “Характеристика предмета посягання і умов вчинення злочинів у сфері підприємництва” визначаються особливості вказаних елементів криміналістичної характеристики злочинів. Особливістю розкрадань у сфері підприємництва є те, що його предметом найчастіше виступають безготівкові грошові кошти (фінансові ресурси, капітал). З криміналістичної точки зору це детермінує не тільки багаторазове зростанні матеріальної шкоди від таких злочинів, але і обумовлює їх підвищену організованість, специфічні способи підготовки, вчинення і приховування, їх сліди, а також форми і засоби протидії правоохоронним органам.

Особливості предмета розкрадання в сфері підприємницької діяльності обумовлюють і відповідні способи вчинення цих злочинів, характерні риси їх суб’єкта, які розглядаються у підрозділі 1.4. “Характеристика способів і суб’єкта розкрадань майна”. Конкретних прийомів шахрайського збагачення може існувати величезна кількість, що залежить, зокрема, від виду підприємницької діяльності та засобів, що використовуються при цьому. Але аналіз кримінальних справ даної категорії та інших матеріалів дає підстави вважати, що різноманітність шахрайських прийомів - це не більш ніж варіації наступних узагальнених способів:

1) розкрадання та супутні йому злочини, що вчиняються з використанням комп'ютерної техніки для здійснення фіктивних електронних платежів;

2) розкрадання та супутні йому злочини, що вчиняються підприємцем шляхом укладення фіктивної угоди на умовах попередньої оплати з наступним заволодінням грошовими коштами партнера;

3) розкрадання та супутні йому злочини, що вчиняються шляхом заснування інвестиційної фірми (довірчого товариства, пенсійного фонду, страхової компанії тощо) з наступним заволодінням грошовими коштами вкладників;

4) розкрадання та супутні йому злочини, що вчиняються шляхом утворення і використання фіктивних безготівкових грошових коштів в підприємницькій діяльності;

5) розкрадання та супутні їм злочини, що вчиняються шляхом обманного одержання і присвоєння кредиту.

У підрозділі 1.5. “Способи легалізації майна, одержаного злочинним шляхом” проводиться аналіз способів приховування (маскування) викраденого майна і створення умов для його подальшого використання. Маскування розкрадань та інших корисливих злочинів, пов'язане з наданням видимості законності джерела надходження майна, одержало назву легалізації ("відмивання"), яка передбачена кримінальним законодавством України в якості самостійного виду злочину (ст.209 КК). Легалізація коштів займає важливе місце у технології корисливої злочинної діяльності у сфері підприємництва, оскільки таким чином організовані злочинні групи намагаються досягнути дві взаємозалежні цілі: 1) уберегти злочинні доходи від можливого виявлення і вилучення правоохоронними органами; 2) мати можливість використовувати кримінальні гроші у високоприбутковій легальній підприємницькій діяльності. Способи легалізації залежать від форми майна, якому намагаються надати видимість законності одержання (готівка, безготівкові кошти, матеріальні цінності). Їх знання має важливе значення у виявленні і розслідуванні злочинів, що складають технології корисливої злочинної діяльності.

Легалізація готівкових коштів, можлива шляхом: 1) контрабанди валюти у країни, де не здійснюється валютний контроль, але існує законодавство, що суворо охороняє банківську таємницю; 2) розміщенням "брудних" грошей дрібними внесками на банківські депозитні рахунки; 3) використанням підприємницьких структур, що постійно мають операції з готівкою (ресторанів, барів, готелів, , казино); 4) виданням літературного твору тиражем в кілька екземплярів, коли офіційно зазначається тираж в кілька десятків тисяч; 5) використанням закладів по обміну валюти при слабому контролі за їх діяльністю. Легалізація безготівкових коштів, може здійснюватися: 1) закупівлею і наступним продажем імпортних товарів; 2) структуруванням коштів і перерахуванням їх невеликими сумами під виглядом оплати за надані послуги на рахунки певної кількості фірм; 3) використанням фіктивних і офшорних компаній; 4) використанням фондових бірж.

В Україні легалізація коштів досить часто поєднується з незаконним їх перерахуванням у закордонні банки, що відомо під назвою використання конвертаційних центрів. “Конвертаційний центр” являє собою своєрідну протиправну фінансову систему, яка включає в себе кілька елементів: а) обмінні пункті валют; б) комерційні банки; в) мережу фіктивних підприємств, зареєстрованих, як правило, на підставних осіб. Створюються вони для здійснення тіньових фінансово-господарських операцій з готівкою і безготівковими коштами в національній та іноземній валюті за певною злочинною технологією.

Легалізуються з використанням підприємств не тільки грошові кошти, а й матеріальні цінності, одержані злочинним шляхом (в результаті розкрадань, контрабанди). Технологія цієї діяльності включає використання мережі фіктивних підприємств, підробки і використання різноманітних документів. Є підстави вважати, що обсяги легалізації матеріальних цінностей у країнах СНД, принаймні, не поступаються обсягам легалізації коштів.

У підрозділі 1.6. “Особливості слідів (джерел доказів) розкрадання майна та пов’язаних з ними злочинів” досліджується слідова картина злочинів зазначеної категорії. Особливістю механізму розкрадань майна у сфері підприємницької діяльності, є те, що дії злочинців з підготовки, вчинення і приховування злочинів залишають переважно сліди, які фактично є слідами діяльності підприємства. Такими виступають, перш за все, різного роду документи.

Для практичних потреб розслідування злочинів даної категорії найбільш важливе значення має класифікація документів, яка грунтується на ознаках призначення документа, характеру закріпленої інформації та її матеріального носія. За цими ознаками документи розподіляються на види: 1) що визначають економічну структуру і організаційно-правовий статус підприємства та стан фінансового контролю; 2) що свідчать про заняття певним видом підприємницької діяльності; 3) бухгалтерського обліку і звітності; 4) статистичного обліку і звітності; 5) оперативного обліку і звітності; 6) автоматизованого робочого місця (АРМ) бухгалтера, економіста, плановика, аналітика; 7) банківські документи; 8) касові документи; 9) підроблені (фальсифіковані) документи; 10) робочі записи службових осіб, зміст яких має значення для кримінальної справи; 11) магнітні носії інформації; 12) електронні копії письмових документів та інша електронна інформація (програмне забезпечення).

Знання характеру документів, їх місцезнаходження, а також їх своєчасне вилучення, правильне визначення аспекту і можливостей використання в доказуванні обставин вчинення господарського злочину є запорукою успішного розслідування.

Другий розділ “Типові завдання, засоби їх вирішення в стадії порушення кримінальної справи і на початковому етапі розслідування корисливих злочинів у сфері підприємництва” складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Поняття тактичного завдання та його значення в криміналістичній методиці” визначається, що тактичне завдання розслідування - це окреме (проміжне) завдання на шляху вирішення певного загального (стратегічного) завдання кримінального судочинства, пов’язане з застосуванням криміналістичних засобів, прийомів та методів. В залежності від змісту виділяються тактичні завдання пізнавального, організаційного, психологічного, та виховного характеру.

В методиках розслідування злочинів до уваги беруться, перш за все, завдання пізнавального характеру, які потребують для свого вирішення комплексу слідчих дій та оперативно-розшукових заходів (тактичної операції). При розслідуванні розкрадань майна та пов’язаних з ними злочинів у сфері підприємницької діяльності такими завданнями є: оцінка первинного матеріалу про злочин, прийняття рішення про порушення кримінальної справи і організація взаємодії слідчого з оперативно-розшуковими апаратами; подолання (попередження) ухилення від відповідальності винних в розкраданні осіб; забезпечення відшкодування матеріальних збитків, заподіяних злочином.

У підрозділі 2.2. “Оцінка первинного матеріалу про злочин в стадії порушення кримінальної справи, взаємодія слідчого з оперативно-розшуковими апаратами органів внутрішніх справ” визначається, що аналіз первинного матеріалу про економічний злочин й прийняття рішення про порушення кримінальної справи є тактичним завданням, правильним вирішенням якого досить часто визначається судова перспектива справи. За своєю суттю це складне розумове завдання, яке в багатьох випадках потребує проведення певних перевірочних та організаційних заходів і, як правило, з використанням спеціальних знань та можливостей оперативно-розшукових підрозділів. Організація належної взаємодії між слідчим і оперативними працівниками в стадії порушення кримінальної справи передбачає вироблення вимог до первинного матеріалу про злочин, який було зібрано в результаті оперативно-розшукової діяльності. Саме кількість і характер цього матеріалу, його достовірність багато в чому визначають зміст слідчої ситуації, в якій буде вестися розслідування.

В підрозділі визначається перелік документів, на підставі яких обгрунтовано може бути порушена кримінальна справа про злочин, скоєний у сфері підприємництва. До нього віднесено: 1) рапорт працівника оперативного підрозділу, в якому дається розгорнута характеристика виявленого злочину; 2) заява потерпілої особи про факт вчинення протиправних дій відносно неї чи її підприємства; 3) докладне письмове пояснення потерпілої особи (осіб) про обставини вчинення відносно неї протиправних дій; 4) докладні письмові пояснення свідків протиправних дій; 5) документи (чи їх копії), які визначають організаційно-правовий статус підприємства, з використанням якого було вчинено злочин; 6) документи (чи їх копії), які свідчать про заняття певним видом підприємницької діяльності; 7) підроблені (фальсифіковані) документи, що були використані як засоби вчинення злочину; 8) дійсні бухгалтерські, банківські та інші документи (їх копії), що відображають окремі бухгалтерські, розрахункові операції; 9) докладне письмове пояснення особи (осіб), запідозреної у вчиненні злочину, про факти вчинення протиправних дій; 10) документи, які містять відомості, що спростовують пояснення запідозреної особи і вказують на вчинення нею злочинних дій (матеріали ревізії фінансово-господарчої діяльності суб’єкта підприємницької діяльності).

При порушенні кримінальної справи на підставі матеріалу, одержаного оперативно-розшуковим шляхом, можливості усунення певних його прогалин аналізуються слідчим сумісно з оперативним працівником з складанням узгодженого плану проведення слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Найбільш ефективною формою належної взаємодії слідчих і оперативно-розшукових підрозділів органів внутрішніх справ є своєчасне