КИІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ВАРШАВСЬКА АЛЛА МИКОЛАЇВНА

УДК 616.33 - 008.64: 612.014.481/482

СТРУКТУРНІ ЗМІНИ СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ ШЛУНКА

В УЧАСНИКІВ ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ АВАРІЇ НА

ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС РІЗНОГО ВІКУ

03.00.11 – цитологія, гістологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата біологічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті клінічної радіології Наукового центру

радіаційної медицини АМН України, м.Київ.

Науковий керівник – доктор біологічних наук

Квітницька-Рижова Тетяна Юр’ївна,

керівник лабораторії морфології і цитології

Інституту геронтології АМН України.

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор

Стеченко Людмила Олександрівна,

головний науковий співробітник лабораторії

електронної мікроскопії Науково-дослідного

лабораторного центру Національного

медичного університету ім.О.О.Богомольця.

доктор медичних наук, професор

Гордієнко Вадим Максимович

професор кафедри цитології, гістології та

біології розвитку Київського національного

університету ім. Тараса Шевченка

Провідна установа: Інститут експериментальної патології,

онкології та радіобіології ім. Р.Е.Кавецького НАН України, м. Київ.

Захист дисертації відбудеться “__14___” жовтня 2002р. о __16.00__годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.38 при Київському

національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою:

м.Київ, проспект академіка Глушкова, 2, біологічний факультет, ауд.215.

Поштова адреса: 01033, Київ, вул. Володимирська, 64, біологічний факультет.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського

національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:

01033, м. Київ-33, вул.Володимирська, 58.

Автореферат розісланий “_2_” вересня 2002р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради___________Давидовська Т.Л.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Аварія на Чорнобильській атомній електростанції у 1986 році та забруднення великих територій України, Росії та Білорусі радіонуклідами спричинили погіршення стану здоров’я населення. Одне з провідних місць у структурі захворюваності посідають патології шлунково-кишкового тракту (ШКТ) (В.Г.Бебешко, 1992; И.К.Деденко, В.И.Трунов, 1992; А.Д.Вовк и соавт.,1994; С.Р.Дударенко,1996). Відмічено достовірне збільшення частоти захворювань органів системи травлення після перебування в зоні підвищеної радіації у військовослужбовців, які зазнали впливу зовнішнього опромінення (дози 0,2 – 58,0 бер), частота хронічного гастриту (ХГ) в осіб цієї групи в період з 1986 до 1994 року збільшилась на 17,6% (р0,001), чого не спостерігалось в контрольній групі обстежених (С.І.Скляр, 1996). Привертав увагу факт нетипової картини ХГ в постраждалих внаслідок чорнобильської аварії (И.В.Дардынская и соавт., 1994; Д.М.Якименко и соавт., 1995). Відмічали дефіцит імунокомпетентних клітин, у тому числі міжепітеліальних лімфоцитів (МЕЛ) в слизовій оболонці шлунка (СОШ) учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (УЛНА) (доза зовнішнього опромінення 24,8 бер та 10 бер), а також своєрідні дистрофічні зміни клітинних елементів строми та ендотелію кровоносних судин (А.С.Логинов и соавт., 1995). Було продемонстровано, що при хронічному хелікобактерному гастриті (ХХГ) в окремої соціальної групи УЛНА (військовослужбовців) була більша інфікованість СОШ в поєднанні з гіперплазією лімфоїдних фолікулів; у цих осіб частіше виникали атрофічні зміни (С.І.Скляр, 1996). Своєрідним структурним проявом патоморфозу ХГ вважали вакуолізацію парієтальних клітин в СОШ при ХГ у військовослужбовців – УЛНА (Е.С.Самусева, 1998), а також випадки проникнення Helicobacter pylori у власну пластинку СОШ, що, на думку авторів, можна розцінити як непряму ознаку недостатності місцевого та загального імунітету (О.С.Самусева, В.П.Терещенко, 1998).

ХХГ є не тільки одним з найрозповсюдженіших захворювань, пов’язаних з дією факторів Чорнобильської аварії, але й патологічним процесом, що його розвиток корелює з віком (P.Sipponen, 1989; P.Correa, 1995; Л.И.Аруин и соавт., 1998). Можливо, іонізуюче випромінення, а також інші “чорнобильські фактори” неоднаково впливають на структуру СОШ в різному віці та спричиняють різні реактивні зміни, але у існуючих публікаціях досліджувались, як правило, лише одна вікова або одна соціальна група УЛНА.

Деякі зміни, подібні до згаданих вище, спостерігались в СОШ осіб похилого віку, навіть при відсутності клінічних ознак ХГ (Н.М. Жукова, Б.Л. Смолянский, 1973; Л.Н.Валенкевич, 1984). Було висунуто припущення про прискорення інволютивних процесів в структурах СОШ УЛНА у молодому віці (Е.С.Самусева, 1999), можливість подальшого розвитку хронічного запалення, в тому числі інфекційних захворювань, з урахуванням невідповідності фактичного та біологічного віку постраждалих (В.П.Терещенко и соавт., 1999). Але N.W.Shock (1984) не відмітив прискорення процесів старіння у жертв атомного бомбардування Хіросіми та Нагасакі через 15-20 років, а W.Hollinsworth (1994) вважав, що питання про взаємозв’язок процесів старіння та дії іонізуючої радіації є спірними.

Існує думка, що хронічний радіаційний стрес супроводжується довготривалою активацією перекисного окислення ліпідів та виснаженням фізіологічної антиоксидантної системи і спричиняє значні та неоднозначні зміни. У тканинах, що повільно відновлюються, пошкоджені клітини слабо репаруються, не елімінуються, а поступово накопичуються, знижуючи функціональні можливості органів та систем. Цей механізм лежить в основі такого загального ефекту дії радіації, як зменшення тривалості життя, та по суті близький до процесу старіння (В.А.Барабой и соавт., 1999). У зв’язку з цим однією із визнаних експериментальних моделей прискореного старіння вважається радіаційне ураження, а ідентичність ультраструктурних променевих змін із віковими змінами, що спостерігаються при старінні, підтверджує точку зору про схожість феноменологічних проявів старіння та радіаційного ураження (Т.Ю.Квитницкая-Рыжова и соавт., 2001).

Вищевикладене визначає актуальність вивчення структурних змін СОШ при ХХГ в УЛНА різного віку, що зазнали дії комплексу несприятливих чинників Чорнобильської аварії.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є фрагментом науково-дослідної теми “Вивчення закономірностей виникнення, механізмів розвитку та особливостей перебігу найбільш розповсюджених захворювань у постраждалих, що віднесені до критичних груп. Розробка системи лікувально-реабілітаційних заходів, первинної та вторинної порфілактики патологічних станів” під егідою Міністерства з питань надзвичайних ситуацій у справах захисту населення від Чорнобильської аварії (№ державної реєстрації 199U003595).

Мета і задачі дослідженя

Мета - визначити вплив чинників Чорнобильської аварії на структурну організацію всіх компонентів слизової оболонки шлунка при хронічному хелікобактерному гастриті в УЛНА різного віку.

Для досягнення поставленої мети були сформульовані такі основні задачі:

Дослідити структурні зміни СОШ при хронічному хелікобактерному гастриті в УЛНА на ЧАЕС в різних вікових групах та співставити з такими у осіб відповідного віку, що не зазнали дії іонізуючого опромінення, тобто провести порівняльний аналіз в групах УЛНА та групах порівняння (ГП) різного віку.

Встановити вікові структурні особливості СОШ при ХХГ у людей різного віку, що не були причетні до ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Провести порівняльний аналіз структурних змін СОШ при ХХГ в УЛНА різних вікових груп, тобто встановити особливості впливу факторів аварії в різному віці.

З’ясувати роль чинників Чорнобильської аварії та віку в формуванні патоморфозу хронічного хелікобактерного гастриту в УЛНА.

Визначити кореляції між віком УЛНА та структурними змінами СОШ і активністю запального процесу при хронічному хелікобактерному гастриті.

Об’єкт дослідження – структура СОШ УЛНА різного віку із ХХГ та хворих аналогічного віку, що не були причетні до ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Предмет дослідження – “чорнобильські” чинники та віковий фактор у патоморфозі хронічного хелікобактерного гастриту в учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Методи дослідження – структурні особливості слизової оболонки шлунка визначали за допомогою загальногістологічних, гістохімічних, електронномікроскопічного, морфометричного (із застосуванням комп’ютеризованого аналізатора зображення) методів. Достовірність відмінностей між показниками різних груп визначали, використовуючи статистичний аналіз.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше представлено детальну характеристику структурних порушень слизової оболонки шлунка в ліквідаторів аварії на ЧАЕС в залежності від віку. В дослідженнях, виконаних із застосуванням сучасного обладнання та інформативних методів (світлооптичного, електронномікроскопічного, гістохімічного, морфометричного аналізу) вперше отримані дані, сукупність яких дозволить наблизитися до вирішення таких загальнобіологічних проблем, як механізми “радіаційного старіння” та вплив різних чинників на формування патоморфозу хронічного хелікобактерного гастриту. Математичним аналізом доведено відмінність патологічних процесів, модифікованих іонізуючим опроміненням, від процесів, пов’язаних з фізіологічним старінням.

Практичне значення одержаних результатів. Результати роботи впроваджено в клінічну практику, що сприяє поліпшенню лікувально-діагностичної тактики щодо учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Результати дослідження дозволяють виділити вікові групи пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку пухлин шлунка. Отримано нові дані щодо впливу віку на зміни структурного субстрату патологічного процесу в СОШ УЛНА та механізми його реалізації. Ця інформація може служити фундаментом для створення нових та найдоцільнішого використання відомих лікувальних препаратів для УЛНА різного віку.

Впровадження в практику. Отримані дані можуть бути використані для удосконалення діагностики ХХГ за даними гастробіоптатів в УЛНА з урахуванням їх віку. Вдосконалено метод морфологічної оцінки активності ХХГ за незначною кількістю біопсійного матеріалу з урахуванням віку пацієнта.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно обгрунтована актуальність проведення дослідження, його мета, завдання, проаналізовано наукову літературу. Особисто автором вивчені гістологічні, електронномікроскопічні препарати, здійснено гістохімічні реакції та дана їх оцінка, проведена морфометрична обробка та фотодокументування препаратів. Самостійно проаналізовано фактичний матеріал і зроблено його статистичне опрацювання, а також написані всі розділи дисертації й сформульовані загальні висновки.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи доповідалися й обговорювалися на засіданні Вченої ради Інституту клінічної радіології Наукового центру радіаційної медицини АМН України 31 липня 2001 року, а також були заявлені в матеріалах III Радіобіологічного з’їзду у Пущино у 1993 році; на науково-практичній конференції “Актуальные проблемы сохранения здоровья персонала ПО “Чернобыльская атомная электростанция” и населения прилегающих к АЭС территорий” в 1995 році, м. Київ; на науково-практичній конференції “Наука. Чорнобиль – 1998” в 1999 році, м. Київ; на науково-практичній конференції “Актуальные проблемы гастроэнтерологии” в 2001 році, м. Київ; доповідалися та обговорювалися на II Міжнародній науковій конференції “Мікроциркуляція та її вікові зміни” в 2002 році, м. Київ; на науковому семінарі Інституту геронтології АМН України в 1999 році.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 наукових робіт, з них 3 – статті в журналах, рекомендованих ВАК України, 6 – тези доповідей науково-практичних конференцій.

Структура і об’єм роботи. Дисертація викладена на 211 сторінках друкованого тексту, з яких основна частина – на 111. Робота містить 51 таблицю, 43 ілюстрації (з них 3 графіки та діаграми, 40 мікрофотографій), 2 додатки. Складається зі вступу, огляду літератури, розділу “Матеріали і методи”, 5 розділів за результатами власних досліджень, узагальнення, висновків, списку літератури (211 джерел, зокрема 131 іншомовних).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження

Досліджували 186 біоптатів СОШ фундального та антрального відділів шлунка УЛНА чотирьох вікових груп, вік яких становив на час аварії: I група (УЛНА-30) – біоптати УЛНА, 30-39 років, середній вік - 35,73,3 років, II група (УЛНА-40) – УЛНА у віці 40-49, середній вік - 44,32,9 років, III група (УЛНА-50) – УЛНА у віці 50-59 років, середній вік - 51,64,0 років, IV група (УЛНА-60) – УЛНА у віці 60-69 років, середній вік - 64,53,3 років; різниця між цими групами за віковим показником достовірна, (р0,001). Всі досліджувані УЛНА були хворі на ХХГ. Вони зазнали впливу радіаційних чинників у 1986-1987 роках з документованою дозою зовнішнього опромінення 10-24 сГр (малі дози опромінення) та знаходились на обстеженні та лікуванні у Інституті клінічної радіології у 1989 – 1993рр. Групою порівняння слугував 71 біоптат осіб, що не мешкали на радіаційно забруднених територіях та не брали участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Їх також було поділено на чотири вікові групи, вік яких становив на час аварії: I група (ГП-30) – 30-39 років, середній вік - 35,95,4 років, II група (ГП-40) – 40-49 років, середній вік - 44,13,1 років, III група (ГП-50) – 50-59 років, середній вік - 53,35,1 років, IV група (ГП-60) – 60-69 років, середній вік - 63,03,2 років.

Методи дослідження: світлова та електронна мікроскопії, гістохімія (виявлення нейтральних мукополісахаридів з використанням ШІК-реакції, кислих глікозаміногліканів за Стідменом, ідентифікація ділянок кишкової метаплазії за допомогою забарвлення альціановим синім-орсеїном та муцикарміном; визначення відносного вмісту ДНК у ядрах клітин за допомогою реакції Фьольгена, забарвлення Helicobacter pylori за методом Гімза; реакція Браше; сріблення ендокриноцитів за Грімеліусом). Методом комп’ютерної морфометрії за допомогою аналізатора зображень з використанням цифрової обробки за стандартною програмою Відеолаб (версія 2.2) оцінювали товщину слизової оболонки шлунка (СОШ), товщину зони залоз (ТЗЗ), глибину шлункових ямок (ГЯ), об’ємні частки (ОЧ) структур СОШ – тканини залоз, судин, власне сполучної тканини з волокнуватими елементами та запального інфільтрату Крім того, для об’єктивізації оцінки атрофічних змін в СОШ, підраховували кількість клітин у фундальних залозах, у шлунковій ямці, визначали їх співвідношення, а також формулу фундальних залоз (відсоткове співвідношення різних типів клітин).

Ступінь обсіменіння H.pylori, інфільтрації власної пластинки СОШ нейтрофілами, мононуклеарами, ступінь вираженості атрофії СОШ, кишкової метаплазії оцінювали згідно візуально-аналоговій шкалі, яку було ухвалено одночасно з модифікованою Сіднейською системою класифікації гастритів (Л.И.Аруин и соавт., 1998).

Статистичну обробку одержаних результатів здійснювали за стандартними методами варіаційної і кореляційної статистики (О. П. Минцер и соавт., 1982); інформативність одержаних достовірних відмін між показниками оцінювали за допомогою формули Кульбака ти виражали у бітах.

Результати дослідження та їх обговорення.

Внаслідок проведеного порівняльного аналізу встановлено, що структурні характеристики СОШ в УЛНА–30 суттєво відрізняються від таких у групі порівняння відповідного віку. Так, в УЛНА достовірно частіше, ніж у пацієнтів без радіаційного чинника в анамнезі, СОШ фундального відділу шлунка (ФВ) була обсіменена Helicobacter pylori (Н.pylori) (р0,01). За даними літератури, СОШ фундального відділу шлунка рідше буває інфікована H.pylori і виявлення більшої її інфікованості може непрямо свідчити про зміну гістохімічних властивостей СОШ цього відділу в УЛНА-30 і зменшення захисних можливостей слизового шару. При порівнянні частоти виявлення різних ступенів обсіменіння H. pylori антрального відділу шлунка (АВ) не було виявлено достовірної різниці в груп УЛНА та ГП цього віку, але достовірно частіше виявляли помірний та виражений ступінь інфільтрації нейтрофілами. Аналіз складу запального інфільтрату власної пластинки (ВП) СОШ цього відділу свідчить про більш виражену активність запального процесу (6,00,6% нейтрофілів у вмісті запального інфільтрату ВП УЛНА-30 проти 4,00,4% в ГП-30, р0,05), що, як відомо, корелює із ступенем адгезії H. pylori. Остання, в свою чергу, відображає вірулентні можливості штаму H. pylori, які, на думку деяких авторів, видоспецифічні (J.Debongnie et al., 1995; Л.И Аруин и соавт., 1998). Можна припустити, що більша активність ХХГ в УЛНА-30 обумовлена інфікуванням штамами H. pylori з більш вираженими вірулентними властивостями. Аналіз складу запального інфільтрату в СОШ обох досліджуваних відділів свідчив про достовірно більшу кількість плазмоцитів у власній пластинці СОШ УЛНА, що є ознакою більшої напруженості місцевої імунної системи УЛНА у цьому віці внаслідок більшої антигенної стимуляції. Достовірно частіше у шлункових ямках УЛНА виявлявся десквамований епітелій (71,4% випадків у СОШ УЛНА проти 36,4% випадків у ГП, р0,05), що свідчить про послаблення його зв’язків з базальною мембраною. В групі порівняння відповідного віку достовірно частіше спостерігались такі стромальні зміни, як розростання у ВП м’язових волокон, що вростали до неї з м’язової пластинки СОШ (у 45,2% випадків в УЛНА проти 84,8% випадків у ГП, р0,05). Ці зміни свідчать про компенсаторно-пристосувальні перебудови у СОШ ГП у відповідь на невідворотні атрофічні зміни внаслідок запального процесу. Доповнюють характеристику атрофічних процесів в СОШ дослідження, здійснені за допомогою комп’ютерної морфометрії. За цими даними, загальна товщина СОШ в обох досліджених відділах УЛНА була достовірно менша (на 14,2% у ФВ та на 27,8% у АВ, р0,01 та р0,05 відповідно); ГЯ більша в СОШ антрального відділу ГП на 24,5%, р0,01; значно зменшувалася товщина зони залоз (на 20,3% у ФВ, р0,01 та на 34,4% у АВ, р0,05). Показник відношення ГЯ до ТЗЗ у ФВ значно відрізнявся від такого у ГП та незміненій СОШ. До певної міри він відображає співвідношення процесів проліферації та диференціації на користь першого. Дуже демонстративним є й показник ОЧ епітелію залоз в ФВ, що достовірно менший в УЛНА на 20,5%, р0,05. Більша вираженість запального процесу в УЛНА в СОШ цього відділу підтверджується значно більшою ОЧ інфільтрату (на 73,8%, р0,05). В СОШ антрального відділу не було достовірної різниці між ОЧ різних структур. Отже, патологічний процес в СОШ УЛНА-30 характеризувався більшою вираженістю та розповсюдженістю; на відміну від ГП-30; структурні зміни часто охоплювали фундальний відділ.

В УЛНА-40 згідно візуально-аналоговій шкалі достовірно частіше виявляли виражений ступінь обсіменіння H. pylori СОШ АВ (р0,01) та більш виражену активність запального процесу в СОШ обох досліджуваних відділів УЛНА-40. У вмісті запального інфільтрату власної пластинки СОШ АВ УЛНА-40 було достовірно більше плазмоцитів (63,04,2% проти 44,04,0% в ГП, р0,05), також частіше в СОШ УЛНА виявлялись лімфоїдні фолікули (71,4% випадків проти 36,4% в ГП, р0,05), що підтверджує думку про більш виражену антигенну стимуляцію H. pylori в УЛНА цього віку. Існує пряма кореляційна залежність між наявністю лімфоїдних фолікулів та активністю гастриту (J.Crabtree, 1996), тому виявлення більшої кількості лімфоїдних фолікулів здається нам закономірним. Атрофія СОШ АВ УЛНА достовірно частіше була помірного та вираженого ступенів, тоді як в ГП – частіше слабкого. За даними морфометрії загальна товщина СОШ в УЛНА менша за відповідний показник в ГП у фундальному відділі на 5,3%, р0,05; а ГЯ – більше у фундальному відділі ГП на 14,5%, р0,01, в обох групах більша за норму. ТЗЗ УЛНА не відрізнялась від такого показника ГП. ОЧ епітелію залоз в СОШ обох відділів в УЛНА значно менша відповідних показників ГП (у ФВ – на16,3%, р0,01; в АВ – на 19,4%, р0,05); об’ємна частка сполучної тканини більша в СОШ ФВ УЛНА (на 16,1%, р0,05), що свідчить про інтенсифікацію атрофічних процесів в СОШ УЛНА. В цьому віці в ГП теж достовірно частіше відмічаються такі зміни, як розростання м’язових волокон у власній пластинці СОШ (81,8% в ГП проти 52,4% в УЛНА). Таким чином, і в цьому віці патологічний процес в СОШ УЛНА відрізнявся більшою глибиною та розповсюдженістю.

При вивченні структурних змін при ХХГ в УЛНА-50 частіше спостерігався помірний та виражений ступінь обсіменіння H. pylori СОШ фундального відділу, в той час як в ГП-50 – слабкий. Це свідчить, що і в цьому віці обсіменінню H. pylori в більшій мірі підпадала СОШ фундального відділу УЛНА. Ці дані узгоджуються з даними деяких попередніх дослідників про поширеність інфікованості з віком (L.K.Green et al., 1990), з одного боку, і про більш виражений ступінь її в УЛНА, з іншого (Е.С.Самусева, 1999). Звертає увагу нетипова локалізація інфікування H. pylori у СОШ УЛНА, цей факт непрямо свідчить про зміну хімізму поверхневого шару слизу та про прискорення розповсюдження запального процесу.

В цьому віці частіше відмічалася підвищена мітотична активність в генеративних зонах (52,6% в УЛНА-50 проти 20% в ГП-50, р0,01) та збільшення частоти виявлення підвищеної кількості МЕЛ в поверхневому та ямковому епітелії УЛНА (50% в УЛНА-50 проти 15% в ГП-50, р0,05). Слабкішими в цьому віці були зв’язки епітелію з базальною мембраною (десквамований епітелій виявлявся в 52,3% в УЛНА-50 проти 20% в ГП-50, р0,01). В СОШ антрального відділу УЛНА-50 достовірно частіше ніж у ГП-50 виявляється інфільтрація ВП нейтрофілами всіх ступенів. Ця ознака теж непрямо свідчить про більш високу проліферативну активність СОШ цього відділу шлунка, бо виявлено кореляційну залежність між цими показниками (M.Murakami et al., 1997). В цьому віці в УЛНА-50 виявлено більшу напруженість всіх ланок місцевої імунної системи, а саме: вже згадана висока частота виявлення інфільтрації епітеліального шару МЕЛ; більша кількість плазмоцитів у власній пластинці СОШ (у ФВ – 65,54,2% проти 46,74,9% в ГП-50; в АВ – 61,34,7% проти 48,83,2% в ГП-50, р0,05); більша кількість еозинофілів у запальному інфільтраті (АВ – 5,11,0% проти 2,00,6% в ГП-50, р0,05); більш часте виявлення лімфоїдних фолікулів (73,7% випадків в УЛНА-50 проти 40% в ГП-50, р0,01). Виявлення більшої кількості еозинофілів у власній пластинці СОШ антрального відділу можна пояснити різницею в анатомо-гістологічній будові СОШ цих двох відділів шлунка (зокрема, більш вираженою васкуляризацією СОШ АВ) та більшою частотою запалення в цьому відділі (A.S.Taha et al., 1998); до того ж, поверхневий епітелій АВ, на відміну від ФВ, має рецептори до поверхневого шару H. pylori, що забезпечує адгезію бактерії до епітелію. Щодо частоти виявлення різних ступенів атрофії в УЛНА-50 та ГП-50, то частіше в АВ ГП-50 спостерігався слабкий ступінь атрофії (р0,05). За даними комп’ютерної морфометрії, товщина СОШ менша в УЛНА-50 в обох відділах (р0,05 та р0,05 відповідно), товщина зони залоз менша у ФВ (р0,05). Об’ємна частка епітелію залоз УЛНА-50 менше відповідних показників ГП-50 в АВ шлунка (р0,001), а об’ємна частка власне сполучної тканини більша в цьому ж відділі (р0,01). Ці дані разом з формулою фундальних залоз, яка змінювалася в бік зменшення кількості найбільш вагомих в функціональному плані клітин, свідчать про більш виражену атрофію в СОШ УЛНА-50 в порівнянні з ГП-50.

У віці 60-69 років на поверхні СОШ УЛНА частіше, ніж в ГП-60, не виявлялися H. pylori (64% проти 14% в ГП-60, р0,05), однак були ознаки перенесеної інфекції (велика кількість лімфоїдних фолікулів зі світлими осередками). Цей факт є непрямим доказом більш швидких темпів атрофії СОШ, оскільки відомо, що бактерія не пристосована до існування на атрофічній слизовій оболонці. В ГП-60 достовірно частіше (р0,05) виявляли помірний ступінь обсіменіння СОШ H. pylori. В цьому віці серед змін власної пластинки СОШ в групі порівняння достовірно частіше спостерігали розростання м’язових волокон (100% в ГП-60 проти 48% в УЛНА, р0,01). Ще однією зміною, більш притаманною патологічному процесу в групі порівняння, була більша частота кістозно розширених отворів протоків залоз (в 41,2% випадків в ГП-60 проти 10,5% в УЛНА, р0,01). За іншими показниками структурних змін різниця в цьому віці мінімальна. Не було відмічено різниці в частоті різних ступенів атрофії в обох досліджених відділах шлунку, в частоті різних ступенів інфільтрації мононуклеарами та гранулоцитами, в формулі фундальних залоз. В УЛНА в цьому віці було більше плазмоцитів та нейтрофілів у запальному інфільтраті (р0,01 та р0,01 відповідно), що можна пояснити більш вираженою віковою інтенсифікацією аутоімунних процесів та зниженням захисних можливостей СОШ. За даними комп’ютерної морфометрії ТЗЗ фундального відділу в ГП-60 більша (р0,01), ніж в УЛНА, але об’ємна частка епітелію залоз і ФВ, і АВ не відрізнялася в УЛНА та ГП-60. ОЧ сполучної тканини теж не відрізнялася в обох досліджених групах.

Таким чином, вік, у якому людина зазнала дії “чорнобильських чинників”, безперечно, впливає на перебіг хронічного хелікобактерного гастриту та структуру СОШ: після 60-ти років структурні відмінності від ГП мінімальні. Ці дані не суперечать результатам деяких авторів, що вивчали темпи біологічного старіння в ліквідаторів аварії на ЧАЕС 1986-1987 років через 8-9 років після аварії. Ними було встановлено неоднозначний вплив комплексу шкідливих чинників аварії на темпи старіння ліквідаторів різного календарного віку. Всі виявлені предиктори старіння були вище стандартних в молодому віці та у багатьох випадках перевищували показники старшої вікової групи (Л.І.Симонова та співавт., 1995).

Виявлено ряд структурних відмін не тільки при порівнянні груп УЛНА з відповідними віковими групами порівняння, але й при порівнянні вікових груп УЛНА між собою та вікових груп ГП між собою. Результати зіставлення різних структурних змін СОШ УЛНА та ГП з віком наведені в таблиці 1.

В той час, як у ГП „стромальні” зміни з віком проявлялися не тільки склерозом строми, а і розростанням м’язових волокон, в УЛНА з віком частішали випадки саме склерозу строми. Десквамований епітелій в шлункових ямках виявлявся з віком рідше і в УЛНА, і в ГП. Ці клітини перебували в ранній фазі апоптозу (Л.И.Аруин и соавт., 1998), для якої характерно послаблення, а потім і втрата зв’язку клітини з базальною мембраною. Зменшення частоти такої ознаки з віком не є сприятливим у прогностичному плані, особливо на тлі збільшення з віком виявлення кількості мітозів в генеративних зонах та МЕЛ в епітелії.

В УЛНА збільшувалася кількість лімфоїдних фолікулів до 40 років, в ГП – до 60-ти, що свідчить про прискорення процесів аутоімунізації в УЛНА. Розповсюдження інфекції H. pylori збільшувалося з віком в ГП до 50 років, зменшувалося до 60-ти в АВ. В УЛНА ж достовірно частіше і слабкий, і помірний ступінь обсіменіння спостерігався в УЛНА-30 в порівнянні з іншими групами УЛНА, а відсутня бактерія була частіше в СОШ антрального відділу УЛНА-60. В групі ж порівняння частіше H. pylori не виявлялась у СОШ фундального віділу у віці 30-39 років, що підтверджує думку про більшу ефективність місцевої імунної системи ГП в порівнянні з УЛНА.

Таблиця 1-

Основні зміни структури СОШ в УЛНА і ГП з віком при ХХГ

В УЛНА збільшувалася кількість лімфоїдних фолікулів до 40 років, в ГП – до 60-ти, що свідчить про прискорення процесів аутоімунізації в УЛНА. Розповсюдження інфекції H. pylori збільшувалося з віком в ГП до 50 років, зменшувалося до 60-ти в АВ. В УЛНА ж достовірно частіше і слабкий, і помірний ступінь обсіменіння спостерігався в УЛНА-30 в порівнянні з іншими групами УЛНА, а відсутність бактерії спостерігалась частіше в СОШ антрального відділу УЛНА-60. В групі ж порівняння частіше H. pylori не виявлялась у СОШ фундального віділу у віці 30-39 років, що підтверджує думку про більшу ефективність місцевої імунної системи ГП в порівнянні з УЛНА.

У фундальному відділі УЛНА на відміну від ГП є різниця в ступені інфільтрації нейтрофілами власної пластинки в залежності від віку. Збільшувалася частота помірного ступеня до 40 років, слабкого – до 50-ти, відсутності інфільтрації нейтрофілами – до 60-ти.

З цього постає, що гострота процесу збільшувалася до 40 та зменшувалася до 60 років у фундальному відділі УЛНА, що відображає темпи та стадійність запального процесу в СОШ УЛНА. Не було виявлено залежності частоти різних ступенів інфільтрації СОШ фундального відділу ліквідаторів мононуклеарами від віку.

Щодо атрофії, то найбільш значущі відмінності стосувалися ФВ. У СОШ цього відділу з віком збільшувалася кількість випадків виявлення атрофії в усіх групах, в АВ – такі ж зміни з віком, але більш виражені в УЛНА.

Порушення мікроциркуляції при ХХГ – не тільки типова, але й, можливо, провідна ланка всіх структурних порушень СОШ. Відомо, що активовані H. pylori нейтрофіли пошкоджують ендотелій дрібних судин та спричиняють порушення мікроциркуляції та живлення слизової оболонки (N.Yoshida et al., 1998). Під впливом екстрактів H. рylori, в капілярах виникають агрегати кров’яних пластинок, а далі – тромбоцитарні тромби та емболи (N.Kalia et al., 1997). Вважають, що активація перекисного окислення ліпідів за умов радіаційного стресу призводить до збільшення біосинтезу простагландинів, тромбоксанів, лейкотриєнів, гальмує антиагрегант простациклін та сприяє згортанню крові (В.А.Барабой, С.А.Олейник, 1999).

В наших дослідженнях з’ясувалося, що з віком в УЛНА поглиблюються пошкодження мікросудин, що ініційовані H. pylori, але тільки в тому випадку, коли УЛНА зазнали дії “чорнобильських чинників” у віці до 60 років, достовірно частіше виявлялися порушення в УЛНА-50 (р0,05). Так, в УЛНА-30 не було різниці з ГП-30 щодо ОЧ мікросудин (ОЧМ) СОШ; в УЛНА-40 ОЧ мікросудин у ФВ була вірогідно меншою, ніж в ГП (р0,01); в УЛНА-50 ОЧ мікросудин в АВ була теж меншою за ГП-50 (р0,05), в УЛНА-60 ОЧ мікросудин у СОШ ФВ була більшою, ніж в ГП-60 (р0,001). Останній факт свідчить, що у цьому віці атрофія випереджала деструкцію та втрату мікросудин. У вікових групах УЛНА достовірно найменшою була ОЧ мікросудин СОШ ФВ УЛНА-40, а найбільшою – ОЧ мікросудин ФВ УЛНА-50. У вікових групах порівняння не було виявлено достовірної різниці за цим показником. За даними світлової мікроскопії, найбільш розповсюдженими порушеннями мікроціркуляції при ХХГ в УЛНА були стаз, сладж, мікротромбоз. Досить часто спостерігалися підепітеліальні крововиливи на зразок мікрогематом, в УЛНА-50 вони відмічені достовірно частіше, ніж в ГП-50 (р0,05). Майже завжди спостерігався набряк власної пластинки СОШ. Таким чином, на відміну від ГП, порушення мікроціркуляції мали місце у всіх вікових групах УЛНА. У представників груп порівняння не виявлено розбіжностей між показниками ОЧМ у різному віці, а в УЛНА різниця була у всіх вікових групах. Різниця у показниках ОЧМ в УЛНА поєднувалась з посиленням процесів тромбоутворення та збільшенням випадків підепітеліальних крововиливів к 50-ти рокам. Найбільш виражені зміни в УЛНА-40 (найменший показник рівня васкуляризації), у старших вікових групах змін менше. Зміни мікроциркуляторного русла поєднувалися з вираженими атрофічними процесами в СОШ УЛНА: у групі УЛНА-60 у звязку з найбільш вираженою атрофією показник ОЧМ зростав, тому що атрофія у цієї вікової групи випереджала деструкцію та втрату судин.

За даними комп’ютерної морфометрії особливо вагомі відмінності частіше спостерігалися в параметрах СОШ фундального відділу (табл. 2; рис.1, 2, 3).

Таблиця 2 -

Зміни морфометричних параметрів структур СОШ УЛНА та ГП з віком

Товщина СОШ в цьому відділі інтенсивніше зменшувалася в УЛНА з віком. В АВ товщина СОШ зменшувалася в ГП та в УЛНА однаковими темпами. ГЯ змінювалася з віком в ГП в обох відділах, в УЛНА – не було достовірних відмінностей в ГЯ з віком. До речі, поглиблення шлункових ямок деякими авторами вважається віковою зміною (Смолянский и соавт., 1971). Показник співвідношення ГЯ/ТЗЗ значно збільшувався в ФВ УЛНА з віком, до 60-ти років наближався до максимальної величини, перевищував такий ГП-60 в 1,8 рази та в 3,3 рази – показник незміненої слизової оболонки, що свідчить про порушення співвідношення процесів проліферації та диференціації, особливо виражене в УЛНА з віком. ТЗЗ в групах УЛНА зменшувалась з віком інтенсивніше в ФВ, в АВ – процес стоншення такий, як в ГП. Показник ОЧ епітелію залоз/ОЧ сполучної тканини змінювався неоднаково в УЛНА та в ГП. В ФВ – в УЛНА зменшувався до 50-ти років, в ГП – до 60-ти: але в віці 60 років цей показник в УЛНА був більшим, ніж в УЛНА-40 та УЛНА-50 та не відрізнявся від ГП-60. Отже, “чорнобильські чинники” мало впливали на зміну ОЧ епітелію залоз/ОЧ сполучної тканини в ФВ після 60-ти років. В АВ в УЛНА рівномірно зменшеншувався показник цього співвідношення, в ГП –зменшення нерівномірне. Стромально-епітеліальні співвідношення порушені і в УЛНА, і в ГП при ХХГ, але в УЛНА більш виражено з віком. Встановлено слабкий непрямий кореляційний зв’язок між віком УЛНА та ступенем інфільтрації мононуклеарами власної пластинки СОШ антрального відділу (=0,076; р0,001); між віком УЛНА та активністю хронічного запалення при ХХГ в антральному відділі (=0,148; р0,001); між віком УЛНА та ступенем активності ХХГ у фундальному відділі шлунка (=0,22; р0,001); між віком УЛНА та ступенем атрофії в антральному відділі шлунка при ХХГ (=0,138; р0,001); слабкий кореляційний зв’язок між віком УЛНА та ступенем атрофії СОШ фундального відділу при ХХГ (=0,264; р0,001); між віком УЛНА та ступенем обсіменіння СОШ антрального відділу (=0,219; р0,001).

Таким чином, продемонстровано достовірні відмінності структурних змін СОШ при ХХГ у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС з коректним нозологічним та віковим контролем; продемонстровано відмінності динаміки змін структур СОШ різних вікових груп УЛНА та груп порівняння. Показана залежність ступеня частоти та розповсюдженості патологічного процесу від віку, в якому організм зазнав дії “чорнобильських чинників”.

ВИСНОВКИ

Іонізуюче опромінення і інші негативні чинники аварії на ЧАЕС впливають на організацію всіх структурних компонентів слизової оболонки шлунка при хронічному хелікобактерному гастриті в УЛНА різного віку.

Структурні особливості хронічного хелікобактерного гастриту в УЛНА на ЧАЕС у віці 30-39 років полягають в більш вираженому ступені інфікування Helicobacter pylori, у більшій активності запального процесу і послабленні зв'язків епітеліоцитів з базальною мембраною слизової оболонки шлунка. Атрофічні процеси більш розповсюджені, для них характерно зменшення загальної товщини слизової оболонки шлунка, товщини зони залоз і об’ємної частки тканини залоз на фоні виражених змін місцевої імунної системи.

У віці 40-49 років структурні зміни у СОШ при хронічному хелікобактерному гастриті в УЛНА на ЧАЕС більш виражені в порівнянні з ГП: відмічався більш високий ступінь обсіменіння СОШ Helicobacter pylori і вища активність запального процесу, послаблення зв'язків епітеліоцитів з базальною мембраною. Виявлялася більша напруженість всіх ланок місцевої імунної системи. Реєструвався більш високий відсоток плазмоцитів у складі запального інфільтрату, з'являлися еозинофіли, почастішали випадки виявлення у СОШ лімфоїдних фолікулів. Атрофія характеризувалася більшою вираженістю і розповсюдженістю.

Структурні зміни СОШ в УЛНА на ЧАЕС у віці 50-59 років характеризувалися не тільки більшою вираженістю і розповсюдженістю, ніж в ГП, але й більшим ступенем обсіменіння Helicobacter pylori СОШ фундального відділу. Відмічалася висока проліферативна активність у генеративних зонах епітелію, що проявлялася у підвищенні кількості мітозів і міжепітеліальних лімфоцитів. Виражена активність хронічного гастриту в антральному відділі шлунка (що корелює з проліферативною активністю) свідчить про зростання ризику виникнення новоутворень. Означені зміни виявлялися на тлі більшої напруженості місцевої імунної системи (плазматизація інфільтрату, еозинофілія, збільшення кількості лімфоїдних фолікулів). Атрофія в цьому віці була більш вираженою і поєднувалася з більшою вираженістю судинних пошкоджень.

В УЛНА на ЧАЕС у віці 60-69 років істотно рідше виявлялося обсіменіння СОШ Helicobacter pylori, що пов’язано з поглибленням атрофічних процесів. Структурні відмінності від групи порівняння в цьому віці мінімальні, хоча й полягають у більшій напруженості місцевої імунної системи, активності запального процесу у СОШ антрального відділу. Атрофічні процеси виражені, максимально проявляються значним зменшенням товщини СОШ і товщини зони залоз.

Патологічний стан СОШ при ХХГ, що модифікувалися іонізуючим опроміненням та іншими негативними чинниками чорнобильської аварії в УЛНА 30-70 років спричиняється раннім порушенням місцевого імунітету, збільшенням кількості випадків і розповсюдженості склерозу власної пластинки, послабленням міжклітинних контактів (до 50 років); атрофією (в основному, у фундальному відділі). Виражена активність хронічного гастриту в антральному відділі шлунка (після 50 років) на фоні порушення співвідношення рівнів проліферації і диференціації, а також екструзії збільшує ризик виникнення новоутворень.

До особливостей структурних змін СОШ при ХХГ у осіб, що не зазнали безпосереднього впливу “чорнобильських чинників” у віці 30-70 років слід віднести більш пізнє порушення місцевого імунітету, збільшення випадків розростання м’язових волокон у власній пластинці і частоту кишкової метаплазії, підвищення вираженості запалення у фундальному відділі до 60-ти років, зниження активності запалення в антральному відділі до 50-ти років.

Виявлено слабкий кореляційний зв’язок між віком УЛНА та ступенем інфільтрації мононуклеарами власної пластинки СОШ антрального відділу, між віком УЛНА та активністю хронічного запалення при ХХГ в антральному і фундальному відділах шлунка, а також між віком УЛНА та ступенями атрофії в них при ХХГ. Такий же зв’язок є між віком УЛНА та ступенем обсіменіння СОШ антрального відділу шлунка.

Отримані дані важливі для більш глибокого пізнання механізмів впливу різних (радіаційних і нерадіаційних) чинників, що формують структурний патоморфоз хронічного запального процесу в СОШ УЛНА на ЧАЕС і для вдосконалення методів діагностики. Розроблений алгоритм морфометричного дослідження біоптатів СОШ в УЛНА на ЧАЕС різного віку і нами вдосконалений метод визначення активності ХХГ за незначною кількістю біопсійного матеріалу становлять як науково-теоретичний інтерес, так і мають практичне значення.

СПІСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Варшавская А.Н., Квитницкая – Рыжова Т.Ю., Ступина А.С. Структурные изменения слизистой оболочки желудка при старении и хроническом гастрите (Обзор научных трудов) // Проблемы долголетия и старения. - 1999. – Т.8. - № 3. – С. 326 – 334.

Варшавская А.Н. Стереометрические показатели объемных долей структур собственной пластинки слизистой оболочки желудка при хроническом гастрите у ликвидаторов аварии на ЧАЭС разного возраста //Вісник проблем біології і медицини. – 1999. - №. 15 – С. 11 – 15.

Варшавская А.Н., Квитницкая – Рыжова Т.Ю. Морфометрические показатели слизистой оболочки желудка при хроническом гастрите у ликвидаторов аварии на ЧАЭС разного возраста //Вісник проблем біології і медицини. – 2000. - № 1. – С. 54-60.

Бебешко В.Г., Варшавська