АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ

УДК 378 (374.1)

ВІРКОВСЬКИЙ Анатолій Павлович

ФОРМУВАННЯ

ГУМАНІСТИЧНОГО ІДЕАЛУ

СТАРШОКЛАСНИКІВ

У ПОЗАНАВЧАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

13.00.07 – теорія та методика виховання

Автореферат

дисертації

на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Житомирському державному педагогічному університеті імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Дубасенюк Олександра Антонівна,

Житомирський державний

педагогічний університет

імені Івана Франка,

проректор з наукової роботи;

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Васянович Григорій Петрович,

Інститут педагогіки і психології професійної

освіти АПН України

завідувач відділу гуманітарної освіти

(Львівський науково-практичний центр);

кандидат педагогічних наук,

старший науковий співробітник

Постовий Віктор Григорович,

Інститут проблем виховання АПН України

лабораторія сімейного виховання,

завідувач

Провідна установа: Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Тернопіль.

Захист дисертації відбудеться 11 червня 2002р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9; 8 поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту проблем виховання АПН України (04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9).

Автореферат розісланий 10 травня 2002р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Пустовіт Г.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДЖЕННЯ

Актуальність дослідження та ступінь розробки проблеми. Створення в країні демократичного громадянського суспільства та інтегрування української держави в загальноєвропейську спільноту передбачає кардинальне реформування навчально-виховного процесу. Cучасна молода людина знаходиться у стані вироблення у собі нового світосприйняття, нових ціннісних орієнтацій та формування ідеалів, які відповідали б вимогам сьогодення.

В основу сучасної системи навчання і виховання в Україні покладено нові тенденції і принципи, найважливішими з яких є гуманізація. З гуманізацією пов'язують відродження духовності провідні вітчизняні просвітителі, вчені та педагоги (В.О. Сухомлинський, В.І. Вернадський О.В. Білоусова, Г.О. Балл, І.Д. Бех та інші). Гуманізація особистості розглядається у психолого-педагогічній науці як засіб збереження суспільства від бездуховності, насилля, страху, споживацтва і вкорінення в ньому совісті, милосердя, працелюбності, віри в безмежну творчість людини. Гуманізація суспільних відносин і передусім освіти є в наш час не просто привабливим з етичного погляду гаслом, а нагальною потребою, справою, від здійснення якої залежатиме майбутнє України.

Особлива роль e гуманізації виховання належить позанавчальній діяльності, яка органічно доповнює навчальну.

Ідеалом виховання молоді визначається гармонійно розвинена, високоосвічена, соціально активна й національно свідома людина, наділена глибокою громадською відповідальністю, високими духовними якостями, родинними й патріотичними почуттями, носій кращих надбань національної та світової культури, здатна до саморозвитку і самовдосконалення.

Гуманістичні цінності формуються в умовах певних суперечностей, а саме:

· з одного боку, зростають інформаційні потоки з різним світоглядним спрямуванням, засоби масової комунікації пропагують насилля, моральну вседозволеність, жорстокість, культ споживацтва, з іншого – спостерігається неготовність молодих людей об'єктивно оцінювати соціальні процеси, що відбуваються у суспільстві, внаслідок незначного життєвого досвіду;

· у загальноосвітніх школах формуються гуманістичні цінності, але вони носять скоріше декларативний характер;

· вчителі намагаються сформувати духовну особистість без урахування прагматичних орієнтацій сучасної учнівської молоді (В.М. Доній, Н.І. Гуслякова, Н.Ф. Гейжан, Н.П. Лукашевич, В.Т. Солодков, М.К. Андрєєва, О.М. Мороз);

· не всі вчителі можуть виробити адекватне щодо поглядів учнівської молоді ставлення до системи цінностей ринкової економіки Заходу, оскільки їх не задовольняє рівень духовності цієї системи;

· гуманістичні цінності формуються традиційними засобами, невідповідними сучасному стану соціокультурних та економічних процесів в Україні;

· у школах, з одного боку, створені клуби волонтерів, групи милосердя, та водночас прогресують стереотипи матеріального сприйняття світу; часто молодь характеризується як “втрачене покоління”;

· пропонується велика кількість духовно-освітніх програм, але вони з недовірою сприймаються прагматично-орієнтованою молоддю.

Складність формування гуманістичних цінностей пов'язана ще й з тим, що значна частина молоді, як свідчать наукові дослідження, негативно ставиться до формування будь-яких ідеалів. Серед певної частини старшокласників спостерігається і негативне ставлення до гуманістичних цінностей: доброта “невигідна”, альтруїзм як “зречення власних інтересів, безкорисливе прагнення до діяльності на благо інших” у молоді не викликає симпатій (В.О. Білоусова, Г.Я. Жирська, Е.О. Демиденко та інші). В умовах переходу суспільства до ринкових відносин у молодіжному середовищі все більше популярними стають анти цінності або ж спостерігається відсутність чітко визначених цінностей (А.В. Фурман, В.С. Болгарина, Ю.І. Терещенко).

Дослідники вважають, що треба вести пошук принципово нових шляхів у формуванні вищих цінностей, у тому числі й ідеалів (А. Тофлер, Ортега-і-Гассет, Є. Фромм, Д.А. Стехлікова та інші).

У новій соціологічній та соціокультурній ситуації в Україні у позанавчальній діяльності старшокласників відсутнє чітке окреслення бажаного образу гуманної особистості, навколо якого б концентрувалась суб?єкт-суб?єктна діяльність вчителя та учня. Будучи окремими суб'єктами навчально-виховного процесу, вчитель та учень повинні мати загальну мету, яка б об'єднувала всі види та форми діяльності – формування гуманної особистості. У зв'язку з цим необхідним є чітке уявлення про сучасний гуманістичний ідеал як орієнтир розвитку особистості, а також ефективні засоби формування його в ринкових умовах.

Аналіз вітчизняної та зарубіжної науково-педагогічної літератури дозволяє зробити висновок про те, що у радянський період категорія “гуманістичний ідеал” досліджувалася недостатньо. Це можна пояснити наявністю певного соціального замовлення на класово обмежені наукові дослідження. Не була проаналізована теоретична спадщина вітчизняних просвітителів – носіїв національної ідеї, а також досягнення гуманістичної педагогіки Заходу - за причини знаходження її в інших соціокультурних умовах, відмінних від радянських.

Все вищезазначене дозволяє дійти висновку щодо теоретичного й практичного значення дослідження. В умовах сучасного розвитку нашої країни, коли відбувається значне переосмислення цінностей, проблема гуманістичного ідеалу є надзвичайно актуальною, проте недостатньо дослідженою.

Таким чином, актуальність теми, зумовлена суспільною потребою в оновленні ціннісних орієнтацій особистості та її недостатня розробленість спричинили вибір теми дисертаційного дослідження: “Формування гуманістичного ідеалу старшокласників у позанавчальній діяльності”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації входить до плану науково-дослідних робіт Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка як складова комплексної теми кафедри педагогіки “Гуманістичне виховання як основа формування нового покоління української нації”, затверджена вченою радою університету (протокол №11 від 29.06.98р.) та радою з координації психолого-педагогічних досліджень АПН України (протокол №6 від 14.10.98р.)

Об'єкт дослідження – процес формування гуманістичного ідеалу учнівської молоді.

Предмет дослідження – педагогічні умови формування гуманістичного ідеалу учнів старшого шкільного віку засобами позанавчальної діяльності.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити педагогічні умови ефективного формування гуманістичного ідеалу старшокласників загальноосвітньої школи за ринкових умов.

Гіпотеза дослідження: адекватних результатів у процесі формування гуманістичного ідеалу можна досягти у тому випадку, коли в системі різних видів позанавчальної діяльності передбачається: створення цілемотиваційного спрямування на саморозвиток особистості; розвиток проектувальної, комунікативної, актуалізаційної сфери особистості; розвиток гуманістичних ціннісних орієнтацій старшокласників.

Завдання дослідження:

1. Вивчити стан досліджуваної проблеми у педагогічній теорії та практиці.

2. Визначити історичні та сучасні тенденції розвитку уявлень щодо гуманістичного ідеалу молоді та формування його в Україні та в світі.

3. Здійснити категоріальний аналіз поняття “гуманістичний ідеал” та уточнити його суть.

4. Розробити модель формування гуманістичного ідеалу старшокласників.

5. Теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови формування ідеалу старшокласників у позанавчальній діяльності.

6. Розробити та апробувати методичні рекомендації щодо формування гуманістичного ідеалу учнів старшого шкільного віку.

Теоретичну основу дослідження становлять положення: неогуманістичної теорії (А. Маслоу, К. Роджерс), пізнавально-ціннісної теорії (Л. Кольберг), теорії етичного гуманізму (Е. Фромм), екзістенціоналістичної концепції (Ж.-П. Сартр), гармонійного підходу до прагматичної та духовно-моральної мотивації (Н. Гейжан, І.Дубровинська, М.Андрєєва, О.Мороз, А.Сбруєва), системного підходу до розгляду педагогічних явищ (І. Блауберг, В. Кузьмін, В. Садовський, Б. Українцев, І. Фролов, Е. Юдін); принципу природовідповідності (Я.К. Коменський, Г.С. Сковорода, Ж.-Ж. Руссо, Й. Песталоцці, Я. Чепіга, М. Монтессорі, О. Мисечко); філософського вчення про духовні виміри гуманістичного виховання (М.Бердяєв, М.Лоський, В.Соловйов, П.Флоренський, П.Юркевич); “філософії серця” Г.Сковороди, П.Юркевича; теорії духовної і моральної особистості (І.Бех, Б.Барановський, М.Боришевський, С.Кримський).

Методологічною основою дослідження є: філософські, культурологічні, психолого-педагогічні концепції вітчизняних і зарубіжних вчених про особистість, систему цінностей, мораль, гуманізм; культурологічний, аксіологічний, особистісно-діяльнісний підходи до формування особистості старшокласника; принципи культуровідповідності, народності, гуманності, взаємодії загальнолюдських і національних цінностей. Дослідження ґрунтується на філософських ідеях утвердження людини як найвищої цінності.

У процесі роботи над дисертацією використовувалися наступні методи дослідження:

1. Методи теоретичного аналізу: абстрагування та ідеалізації, методи аналізу та синтезу, структурно-функціонального моделювання і конкретизації теоретичного знання, індукції та дедукції, контент-аналізу, порівняльного аналізу;

2. Методи емпіричного аналізу: спостереження, бесіда, інтерв'ю, анкетування, опитування, рейтинг, педагогічний експеримент, метод експертної оцінки, лонгітюдне спостереження.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:– 

уточнюється та визначається зміст поняття “гуманістичний ідеал”, його структура, критерії та рівні сформованості гуманістичного ідеалу сучасного старшокласника;– 

розробляються найбільш ефективні педагогічні умови, засоби та методи формування гуманістичного ідеалу засобами позанавчальної діяльності.

Практичне значення дослідження полягає в розробці, науковому обґрунтуванні і апробації методичних рекомендацій щодо проблем формування гуманістичного ідеалу старшокласників у позанавчальній діяльності. Результати дослідження можуть бути використані у практичній діяльності вихователів шкіл, організаторів позанавчальної роботи у навчальних закладах, де здійснюється саморозвиток, самоосвіта, самовиховання молоді; у структурах, які формують молодіжних лідерів з гуманістичною орієнтацією; у навчальних закладах, які ґрунтуються на гуманістичних засадах.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується:– 

теоретичною обґрунтованістю вихідних положень;– 

використанням комплексу методів дослідження, адекватних його меті, завданням, предмету та об'єкту;– 

багаторічною перевіркою отриманих результатів у процесі власного досвіду роботи в школі, коледжі та позашкільних навчальних закладах;– 

досягнутими результатами практичної діяльності в структурах, що були створені на основі програми досліджень в м. Житомирі – Школа розвитку здібностей, Молодіжний незалежний інформаційний центр, Ліцей економіки та права, Міжрегіональний коледж “Освіта”, економічні класи в ЗОШ № .

Експериментальною базою дослідження стали:

· молодь м.Житомира віком 16-18 років: старшокласники ЗОШ №28, Ліцею економіки та права, Школи розвитку здібностей, Молодіжного незалежного інформаційного центру, студенти І-ІІ курсів коледжів, які за віком співпадають із старшокласниками (Технологічний коледж, Міжрегіональний коледж “Освіта”, - 561 респондент);

· учнівська та студентська молодь м.Києва (Ліцей бізнесу при Інституті підприємництва та права “Крок”, 75 респондентів);

· учні ЗОШ №5 м.Хмельницького (98 респондентів).

Таким чином, загальна кількість учнівської молоді, яка брала участь у дослідженні, становить 734 особи.

Апробація результатів дослідження. Положення та висновки дисертації обговорювались на кафедрі педагогіки Житомирського державного педагогічного університету ім. Франка, результати дослідження впроваджені в спецкурсі “Основи економічних знань” в профільних економічних класах ЗОШ № 28 м. Житомира та заняттях у Міжрегіональному коледжі “Освіта”, на заняттях в Ліцеї економіки та права, на засіданнях Молодіжного незалежного інформаційного центру. Положення дисертації також обговорювались на І-й та ІІІ-й міжнародних конференціях з проблем становлення та функціонування молодіжного підприємництва в Житомирському інституті підприємництва та сучасних технологій (1998р., 2001 р.), а також на Всеукраїнській науково практичній педагогічній конференції “Актуальні проблеми соціально-педагогічної підготовки учителів” у Житомирському державному педагогічному університеті (2000 р.). Для старшокласників та вчителів були підготовлені та опубліковані методичні рекомендації “Формування гуманістичного ідеалу учнів у процесі вивчення факультативного курсу “Людина та суспільство”. Провідні положення дисертації викладені у 11 друкованих працях.

На захист виносяться:

1. Обґрунтування моделі гуманістичного ідеалу як творчої особистості, що гармонійно поєднала: духовно-моральний розвиток (любов, терпимість, доброта, співчуття, справедливість, громадянськість тощо) та соціально діяльнісний розвиток (підприємливість, діловитість, самоорганізованість, комунікативність, почуття господаря, повагу до професіоналізму тощо).

2. Теоретичне обґрунтування педагогічних умов формування гуманістичного ідеалу старшокласників у позанавчальній діяльності, що вміщує в себе наступні компоненти цієї діяльності: ціле-мотиваційний, проектувальний, комунікативний, аксіологічний, актуалізаційний.

В дослідженні можна визначити кілька самостійних етапів.

Перший етап – концептуальний (1990-1992 рр.) – визначення та обґрунтування теми дослідження, вивчення науково-методичної літератури; визначення об'єкта і предмета, мети і завдань дослідження; розробка його гіпотези, концепції та понятійного апарату, методики і програми дослідження; пошук кола питань, розв'язання яких сприяло б вирішенню завдань формування гуманістичного ідеалу старшокласників, вибір методів і методики дослідження.

Другий етап – діагностичний (1993-1997 рр.) – діагностика духовно-морального стану старшокласників, рівень сформованості гуманістичного ідеалу учнів. Проведення констатуючого експерименту.

Третій етап – пошуково-експериментальний (1998-1999 рр.) –розробка моделі гуманістичного ідеалу та педагогічних умов його формування, проведення формуючого експерименту, здійснення експериментальної перевірки ефективності розробленої моделі формування гуманістичного ідеалу старшокласників, апробація і впровадження результатів дослідження в методичних рекомендаціях.

Четвертий етап – узагальнюючий (2000-2001 рр.) кількісний і якісний аналіз результатів, зіставлення результатів експерименту з його метою і завданнями, оцінка результатів експерименту, в тому числі перевірка гіпотези, узагальнення результатів дослідження, розробка практичних і методичних рекомендацій, оформлення тексту дисертаційної роботи.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації 156 сторінок (без додатків). Робота містить 13 таблиць на 16 сторінках та 14 рисунків на 14 сторінках. Список використаних джерел включає 378 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність і доцільність, визначається об'єкт, предмет і мета дослідження; сформульована гіпотеза, завдання, методологія та основні методи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення, особистий внесок здобувача, апробацію; подано відомості про структуру дисертації.

У першому розділі – “Формування гуманістичного ідеалу як педагогічна проблема” – здійснено аналіз вітчизняної та зарубіжної філософської, психологічної, науково-педагогічної літератури, розглянуто досвід роботи освітніх закладів стосовно формування гуманістичного ідеалу школярів; розроблена модлель гуманістичного ідеалу, його структура, дається визначення цього поняття.

Історико-теоретичний підхід до проблеми, що досліджується, використано для виокремлення кількох соціокультурних площин у розвитку уявлень про сутність, специфіку та структуру гуманістичного ідеалу: афінської та спартанської систем виховання; лицарської моделі становлення особистості; образу гармонійно розвиненої особистості епохи Відродження; просвітницького гуманістичного ідеалу Я.Коменського, Дж.Локка, Й.Песталоцці; моделі гуманістичної особистості соціалістів-утопістів тощо.

Проблема формування уявлень про гуманістичний ідеал привела до узагальнення і структурування історико-філософського матеріалу та вирізнення історичних науково-теоретичних форм розвитку вказаних уявлень: ідеалу античної епохи, раннього християнства, Відродження, Просвітництва, релігійного гуманізму, класично-атеїстичного гуманізму, релігійного інтегрального гуманізму, гуманістичної педагогіки і психології.

Звернення до історико-педагогічної спадщини українського народу, його етнопедагогічних джерел дали змогу виділити етапи розвитку гуманістичних ідей в історії вітчизняного просвітництва:

І етап (ІХ – ХІІІ століття): ідеал людини, який формувався у Київській Русі, був гуманістично спрямованим; про це свідчить передусім той факт, що Київська Русь створила цілу плеяду людей, які самі були втіленням цього ідеалу (князі – Володимир Святославович, Ярослав Мудрий, Володимир Мономах, церковні діячі – Теодосій Печерський, митрополит Іларіон та ін.). Характерною рисою того часу було поєднання просвітницької та доброчинної складових в тлумаченні ідеалу особистості періоду Київської Русі.

ІІ етап. Період українського Відродження (ХVІ – перша половина ХVІІІ ст.): ідеалом козацької педагогіки став козак-лицар з високим рівнем національної свідомості; у структурі духовного становлення молоді козацька педагогіка відводила особливу роль лицарській честі і лицарській звитязі. Видатні просвітителі братських шкіл Лаврентій і Стефаній Зизанії, І. Вишневський, К.Ставровецький, П.Беринда, Є.Славинецький, С. Полоцький, Ф. Прокопович та інші відводили велику роль вихованню і формуванню особистості людини, наголошували на значенні прикладу батьків і вчителів у виховному процесі. Їхні твори і практична педагогічна діяльність були пронизані гуманістичними ідеалами, прагненням осмислити роль соціальних і природних чинників, що визначають процес становлення особистості. Перші українські академії дали освіту чималій кількості козацьких лідерів (гетьманів, полковників, сотників, кошових отаманів).

Великий внесок в ідею гуманізму, в поняття гуманістичного ідеалу зробив випускник Києво-Могилянської академії Г. Сковорода (1722-1794). Продовжуючи своїх попередників (Я.А.Коменський, Й.Г.Песталоцці, Ж.- Ж.Руссо), Г.Сковорода висуває ідею “сродного”, тобто природовідповідного виховання.

ІІІ етап – українське Просвітництво (ХІХ-поч.ХХ ст.)

У ХІХ - на поч. ХХ століття українські просвітителі здійснили нові кроки в розвитку ідеалу особистості. Зокрема, Т.Г. Шевченко у своїх просвітницьких поглядах та літературно-мистецькій діяльності значну увагу приділяв розвитку національної свідомості. Українські просвітителі ХІХ століття (Л. Українка, І. Франко та інші) не випадково поставили питання про формування нової людини Вони визначали пошуки ідеалу “нової людини”, нового українця як національну проблему На другу половину ХІХ століття припадає діяльність визначного вітчизняного педагога К.Д. Ушинського, автора оригінальної педагогічної системи, що містить вчення про педагогіку як науку, про цілі виховання і про народність у вихованні, а також вчення про особливості виховної діяльності вчителя і закономірності розвитку дітей в процесі виховання, теорію виховання особистості, дидактику, вчення про школу. Корисні думки і рекомендації стосовно формування гуманістичного ідеалу залишив своїм нащадкам видатний лікар, вчений, теоретик-організатор народної освіти М.І. Пирогов. Він обстоював ідею гармонійного розвитку всіх природних сил дитини. Він сформулював принципи виховання на ґрунті демократичної педагогіки; постійно вивчав духовний світ вихованців; враховував їх індивідуальні особливості. Для розвитку системи народного виховання в Україні велике значення мав пізнавально-виховний, освітній потенціал просвітницької та історико–культурної спадщини М.І.Костомарова, П.О.Куліша, М.П.Драгоманова, Б.Д. Грінченка. Початок ХХ століття у царині теоретичної і практичної педагогічної науки пов'язаний із іменами і просвітницькою діяльністю видатного ученого–енциклопедиста, просвітника М.С. Грушевського, наукового і громадського діяча С.Ф. Русової, професора І.І. Огієнка.

IV етап – період українського Просвітництва середини ХХ століття

Найбільший внесок у розвиток поняття гуманістичного ідеалу особистості у середині ХХ століття зробили А.С.Макаренко та В.О. Сухомлинський. Водночас маловідомим на той час залишався педагогічний доробок Г. Ващенка, який ґрунтувався на християнському розумінні виховного національного ідеалу. Важливе значення у розумінні суті гуманістичного ідеалу, на наш погляд, належить В.І. Вернадському, першому президентові Всеукраїнської Академії наук. Його розуміння місця та ролі людини в світі найбільшою мірою відповідають сучасному гуманістичному ідеалу. В.І. Вернадський тлумачив гуманізм як визнання магістралізації еволюції життя на Землі та матерії у Всесвіті, наголошуючи на особливій ролі людини в цьому магістральному шляху розвитку. Ми вважаємо, що в науковому доробку В.І. Вернадського закладений потенціал осмислення педагогічних наслідків і перспектив процесу глобалізації людського суспільства, утворення глобальних структур на базі існуючих цивілізацій.

V етап (сучасний). Розпочався в 90-ті роки. ХХІ століття пов'язане з духовним відродженням країн, які звільнилися від тоталітарних режимів, та з інтенсивним культурно-соціальним та економічним обміном між усіма країнами світу. Національне виховання найбільш повно відповідає потребам відродження України як незалежної держави у контексті культурно-освітнього руху.

Аналізуючи сучасний стан науково-педагогічних досліджень у галузі гуманістичної педагогіки, ми, окрім іншого, спроектували означення особливого типу діяльності школяра, який став дослідницьким полем здійснення констатуючого та формуючого експерименту – позашкільної діяльності.

Позанавчальна діяльність визначається нами як система занять і спілкування учнів поза уроками, яка дає учням (старшокласникам) додаткову освіту, спрямовану на формування знань, умінь, навичок відповідно до інтересів та потреб у творчій самореалізації.

Серед сучасних світових концепцій гуманістичного виховання центральне місце у контексті досліджуваної проблеми належить: неогуманістичним концепціям А.Маслоу, К.Роджерса; концепції вільного виховання К.-Х.Шредера, К.Шаллера, Д.Бакса, К.Мюлленхауера, Г.Херінгера, М.Хагена; концепції соціалізації молоді Т.Парсонса, Р.Мертона; концепції символічного інтеракціонізму Дж.Міда, Ч.Кулі; новій гуманістичній концепції Л.Кольберга; ірраціоналістичній концепції Ж.-П.Сартра, К.Ясперса, О.Больнова; концепції етичного гуманізму Е.Фромма, Е.Еріксона.

На основі аналізу наукової літератури стосовно проблеми формування ідеалу особистості є можливість визначити основні аспекти дослідження ідеалу молоді сучасними вітчизняними педагогами та психологами, а саме: ідеал як мета та засіб вдосконалення особистості; значення ідеалу в формуванні життєдіяльнісних планів, ідеал як регулятор поведінки старшокласників, роль ідеалу в формуванні професійних навичок; вплив ідеалу на взаємини старшокласників у різних сферах життєдіяльності, вплив оцінних відношень на формування ідеалу; роль ідеалу в формуванні загальнолюдських цінностей, ціннісний підхід до формування ідеалів старшокласників; зв'язок ідеалу з розвитком якостей (соціальних, прагматичних моральних) особистості, її національної свідомості, стимуляцію потягу до освіченості, саморозвитку; педагогічні умови та технології формування ідеалу.

Здійснений аналіз наукової літератури дає змогу спроектувати структуру гуманістичного ідеалу (рис.1).

На основі контент-аналізу категорії “ідеал” можна зробити висновок про те, що вона вміщує в себе такі обов'язкові аспекти (блоки) як-от: мотиваційно-цільовий (кінцева мета, вищий мотив); проектувальний (зразок, що визначає життєву стратегію); аксіологічний (норми моралі); комунікативний (зразок ціннісних відношень між людьми); актуалізаційний (потяг до самоактуалізації, саморозвитку).

Рис.1. Структура гуманістичного ідеалу

Пропонується наступне визначення гуманістичного ідеалу:

Гуманістичний ідеал – це самоактуалізована особистість, діяльність якої спрямована на благо інших. Така особистість здатна гармонійно поєднувати духовно-моральні риси (доброту, повагу до людей, справедливість, співчуття, протидію злу, громадянськість, творчий інтелект, здатність до саморозвитку тощо) та соціально-ділову активність (підприємливість, працелюбність, відчуття господаря, ініціативність, діловитість, цілеспрямованість тощо). Пріоритетними для неї залишаються духовно-моральні цінності.

Сучасні науковці стверджують, що формування мотиваційно-ціннісної сфери старшокласника відбувається не лише в умовах жорсткого протистояння гуманних та антигуманних цінностей, але й інтенсивної переорієнтації суспільної свідомості учнівської молоді з ціннісних систем духовного характеру на матеріальні (В.О.Білоусова, Є.О.Помиткін, І.К.Матюша, Н.І.Гуслякова, І.П.Жерносек, Р.П.Сеульський, В.М.Доній, Є.А.Донченко, О.В.Киричук, Т.В.Кушнірьова, І.В.Зайцева та ін.).

Окреслена вказаними авторами ситуація призводить до зниження значення духовних цінностей, що перешкоджає розповсюдженню гуманних цінностей (І.Д.Бех).

Західноєвропейські та вітчизняні вчені одностайно дійшли висновку про те, що нині існує жорстке протистояння між прагматизмом в його утилітарному вигляді та духовністю (Е.Фромм, Г.Маркузе, Ж.-П.Сартр, К.Ясперс, Ч.Сноу).

Можна зробити висновок про те, що засоби, форми, методи формування гуманної особистості старшокласника будуть більш ефективними за умови врахування чинника його інтенсивної переорієнтації у бік матеріальних цінностей. Формуючи гуманні цінності, необхідно водночас вирішувати проблему гармонізації та взаємодії духовних цінностей з матеріальними. В іншому ж разі модель формування гуманної особистості буде надто абстрактною, такою, яка неспроможна реалізувати реалії сьогодення.

У другому розділі – “Педагогічні умови формування гуманістичного ідеалу старшокласників” – проаналізовано стан сформованості гуманістичного ідеалу, створено та апробовано програму дослідно-експериментальної роботи “Становлення гуманної особистості”. На основі педагогічної діагностики виявлено:

· учні визнають матеріальні цінності як головні переважною більшістю опитаних (80;

· значна кількість учнів бажає поєднати матеріальні та духовні цінності (50;

· кількість учнів, котрі повністю ігнорують матеріальні цінності, є незначною (15

Таким чином, виділилися три групи ціннісних орієнтацій (рис.3).

Рис.3. Головні групи ціннісних орієнтацій

У результаті констатуючого експерименту ми дійшли наступних висновків.

·

· Абсолютна більшість молоді (90вважають, що заради досягнення мети треба використовувати всі можливі засоби, в тому числі і нечесні; головним при цьому є досягнення поставленої мети.

· Старшокласники виправдовують таку моральну позицію пануванням у світі маккіавелівського принципу “для досягнення мети всі засоби є прийнятними”.

· Всілякі ідеали як вищі цінності ігноруються значною частиною молоді (80молоді заявляє, що не має ідеалів, 40молоді не хоче їх мати).

· Зразками для старшокласників в основному є телегерої (80Оточуючі люди (однокласники, батьки, родичі, вчителі) визнаються зразками тільки 10старшокласників.

· Вчитель як носій гуманістичних якостей, зразок для старшокласників посідає останнє місце (після однокласників, батьків, родичів). На нашу думку, це є наслідком авторитарної позиції вчителя, а також того, що вчителів мало хвилюють потреби учнів, спрямованість їх внутрішнього світу.

Враховуючи результати проведеного констатуючого експерименту, нами було розроблено інтегрований курс щодо формування гуманістичного ідеалу старшокласників, який ми назвали “Становлення гуманної особистості”. В його основу була покладена модель динамічного підходу до формування системи гуманістичних цінностей (рис.4.).

Рис.4. Модель динамічного підходу до формування системи гуманістичних цінностей.

Інтегрований курс “Становлення гуманної особистості” був впроваджений у позанавчальній діяльності п'яти навчальних установ м. Житомира: Школи розвитку здібностей, Молодіжного незалежного інформаційного центру, Міжрегіонального коледжу “Освіта”, профільних економічних класів у ЗОШ № 28, Ліцею підприємництва при Інституті економіки та права (Житомирська філія).

Змістова частина програми представлена системою напрямів, кожний з яких орієнтований на розв'язання конкретного завдання в контексті цілей курсу (ціле-мотиваційний, проектувальний, комунікативний, аксіологічний, актуалізаційний). Вибір саме таких напрямів визначається структурою динамічної моделі формування гуманістичного ідеалу, яку ми запропонували (рис.3).

Відповідно до мети, завдань нашого дослідження, а також відповідно розробленої моделі гуманістичного ідеалу ми використали певні методики (Табл.1).

У таблиці 2 та на рис.4 наведені середні показники рівня духовного розвитку старшокласників експериментальних і контрольних груп до експерименту і після нього (за методикою Е.О.Помиткіна).

Табл.1. Методики дослідження формування

гуманістичного ідеалу

№ Структурні компоненти ідеалу Мета методики № мето-дики Назва методики

1 Мотиваційно-цільовий блок Визначення орієнтаційної спрямованості старшокласника 1. 2. “Виявлення орієнтаційної основи ідеалу старшокласника” “Рівень духовного розвитку учнів” (за Е.О. Помиткіним)

2 Проектуваль-ний блок Визначення здатності перемагати обставини (інтернальність) та наявності потреби в досягненні життєвого успіху 3. 4. “Опитувальник локусу контролю” Дж. Роттера (адаптований С.Р. Пантелєєвим, В.В. Століним) "Потреба в досягненні" Ю.М. Орлова

3 Аксіологічний блок Визначення рівня розвитку моральних суджень та рівня розвитку рис гуманістичного ідеалу 5. 6. 7. "Рівень розвитку моральних суджень" Л. Кольберга "Рівень розвитку рис гуманістичного ідеалу” В.А. Ядова "Розв'язання проблеми засобів та мети"

4 Соціально-комуніка-тивний блок Визначення розвитку організаційних та комунікативних здібностей 8. "Розвиток комунікативних та організаційних здібностей" Б.О.Федорішина

5 Самоакту-алізаційний блок Визначення рівня прагнення до самоактуалізації, саморозвитку 9. "Самоактуалізаційний тест" Е. Шострем (адаптований Л.Я. Гофманом, Ю.Е. Альошиной та ін.)

Табл.2. Результати формуючого експерименту (середні показники духовного рівня розвитку)

Рівень Показники до експерименту, (в %) Експериментальна група, (в %) Контрольна група, (в %)

Низький (нижче 20 балів) 51-49 32 42

Середній (від 30 до 40 балів) 38-42 47 48

Високий (більше 40 балів) 11-9 21 10

Рис.5. Порівняльна характеристика сформованості певних орієнтацій на початку і в кінці експерименту

Прагматична орієнтація 68 % Духовна орієнтація 64 %

Перехідна орієнтація 22 % Перехідна орієнтація 26 %

Духовна орієнтація 10 % Прагматична орієнтація 10 %

початок експерименту кінець експерименту

Табл.3 Загальні показники особистісного розвитку старшокласника в результаті формуючого експерименту

Показники Початок експерименту Кінець експерименту

бали бали

1 Потреба в досягненні мети, реалізації життєвих планів 4,59 7,37

2 Розвиток організаційних здібностей 2,23 6,03

3 Розвиток комунікативних здібностей 2,36 7,26

4 Рівень інтернальності 1,69 3,84

5 Рівень самоактуалізації 7,71 9,23

Експеримент показав, що, спрямовуючи мотивацію до саморозвитку особистості, а також, гармонізуючи духовні та матеріальні цінності, можна уникнути загрози дисгармонії розвитку особистості в бік її прагматизації. Про це свідчать результати дослідження (рис.6). Високий рівень розвитку ділових якостей після інтегрованого курсу не призводить до зниження рівня духовно-морального розвитку особистості.

Найвищі показники після експерименту були одержані:

· за шкалою контактності (показує здатність людини до налагодження доцільних взаємин з оточуючими); показник зріс на 16% (з 50 до 76%);

за шкалою креативності (прагнення до творчості); показник зріс на 34% (з 56 до 80%).

Наслідки дослідження дозволяють стверджувати, що формуючий експеримент довів ефективність запропонованої технології у курсі “Становлення гуманної особистості”.

Проведене дослідження дозволило загалом дійти наступних висновків:

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та практичне вирішення формування гуманістичного ідеалу старшокласників у новому соціокультурному середовищі.

1. Здійснено теоретичний аналіз історії розвитку зарубіжних та вітчизняних психолого-педагогічних концепцій стосовно уявлень про гуманістичний ідеал та умов його формування.

Доведено, що поняття “гуманістичний удеал” є поняттям динамічним. Упродовж багатьох епох уявлення про нього змінювалося разом зі зміною умов життєдіяльності людей, їх самих, розуміння ними ролі та місця людини в світі. Виділено та охарактеризовано вісім основних форм розвитку уявлень щодо гуманістичного ідеалу (античний гуманізм, гуманізм раннього християнства, гуманізм епохи Відродження, гуманізм епохи Просвітництва, релігійний гуманізм ХІХ століття, класово-атеїстичний гуманізм, релігійний інтеграційний гуманізм-персоналізм, гуманістична психологія та педагогіка).

Виявлено, що гуманістичний ідеал у Західній Європі з розвитком ринкових відносин дедалі більше збагачувався прагматичною спрямованістю. Якщо трудове виховання не входило до афінської виховної системи, то заслугою епохи Відродження було визнання оволодіння ремеслом як необхідної умови гуманістичного розвитку особистості. В епоху Просвітництва було поставлене питання про розвиток особистості, повўязаний з продуктивною працею (Я.А.Коменський, Ж.-Ж.Руссо, Й.Г.Песталоцці); більше того, з успішною прибутковою працею (Д.Локк, Ш.Фурўє, Р.Оуен). У ХХ столітті ці ідеї були підтримані як на Заході, так і у вітчизняній педагогіці (Д.Дьюі, А.Макаренко).

У кінці ХХ століття вчені констатували, що діяльність, спрямована на предмет (продукт, прибуток, комерційний успіх) призводить до дегуманізації суспільства, оскільки вектор такої діяльності спрямований “від людини”, не розглядає її як мету діяльності, кінцевий продукт (Е.Фромм, В.Біблер).

2. У розвитку гуманістичного ідеалу в Україні можна виділити такі періоди.

Перший період – ІХ-ХІІІ ст. Для нього суттєвим є те, що релігійно-етичні ідеї гармонійно поєднувалися з педагогічною думкою, системою навчання та виховання. Ідеал особистості того часу обовўязково включав у себе діяльність, спрямовану на благо інших. Особливо шанувалась доброчинна та просвітницька діяльність.

Другий період – XVI-перша половина XVIII ст. Це період українського Відродження та Просвітництва, який повўязаний передусім із здобутками козацької педагогіки. Ідеалом того часу став лицар-козак з високим рівнем національної свідомості. Йому притаманна висока духовність, милосердя, повага до родини, людська гідність, волелюбність, відстоювання незалежності держави, розвиток вольових та фізичних якостей.

Цей ідеал одержав свій подальший розвиток у братських школах та академіях. У цей період гуманістичний ідеал набув інтегративного характеру. Він вміщував як вищі досягнення національної культури, так і культури Заходу.

Третій період – ХІХ-початок ХХ ст. Це період, коли українські педагоги визначили національно-релігійну ідею як стрижневу ідею ідеалу гуманної особистості. Така особистість має високу національну свідомість, з повагою ставиться до рідної мови, історії, традицій свого народу, визнає християнські цінності. В подальшому ці ідеї розвивалися в українській діаспорі.

У радянські часи гуманістичний ідеал став класово обмеженим, набув більшої орієнтації на зовнішній, а не внутрішній світ людини, втратив значну кількість національних та загальнолюдських цінностей.

3. Виявлено, що провідними тенденціями у формуванні гуманістичного ідеалу є: інтеграція української педагогічної освіти в світовий освітянський простір, головною парадигмою якого тривалий час була прагматично-раціоналістична орієнтація; зміна виховного ідеалу під впливом суспільно-політичних та економічних змін, що призводить до змін в умовах, методах та засобах формування сучасного гуманістичного ідеалу особистості; західна цивілізація прямує до ідеалу “самоактуалізованої особистості”, яка досягає максимально можливого стану свого розвитку у сприятливих умовах навколишнього середовища; у звўязку з інтеграцією людства до світової спільноти та ростом екологічних проблем набуває особливого значення “ноосферний ідеал особистості” (висунутий вітчизняним академіком В.Вернадським), який носить інтегрально-гуманістичний характер, здатний інтегрувати в себе всі знання людства, що носять гуманістичний характер; відроджуються ідеали гуманної особистості, запропоновані українськими просвітителями ХІХ – початку ХХ століття.

4. Розглядаючи сучасний гуманістичний ідеал, було виявлено духовно-моральні якості, що визначають змістовий бік, основу гуманістичного ідеалу (повага до людської гідності, доброта, співчуття, протидія злу, справедливість). Виявлено обовўязкові компоненти сучасного гуманістичного ідеалу, такі як самоактивність особистості (здатність до саморозвитку, самовиховання, самоосвіти). Крім цього, обовўязковою складовою ідеалу є розвиток прагматичних якостей, які забезпечують успішну трудову діяльність (організованість, комунікативність, соціальну активність, діловитість). Особливого значення в умовах державотворення набуває розвиток національної свідомості особистості, громадянськість.

Уточнено поняття “гуманістичний ідеал” як образ духовно розвиненої особитості, діяльність якої спрямована на благо інших. Вона здатна гаромнійно поєднати духовно-моральні риси (повагу до людей, протидію злу, громадянськість тощо) з прагматичними рисами (діловитість, соціальна активність, організованість тощо).

На основі контент-аналізу психолого-педагогічної літератури виявлено, що структура гуманістичного ідеалу складається із пўяти аспектів: мотиваційно-цільового, проектувального, аксіологічного, комунікативного, актуалізаційного.

Важливою особливістю формування гуманістичного ідеалу в новому соціокультурному середовищі є визнання того, що цей процес відбувається головним чином серед прагматично орієнтованої молоді. Сучасні західні науковці досліджують проблему гармонізації матеріальних та духовних цінностей (“бути” + “мати”), відходячи від їх протистояння.

5. Констатуючий експеримент підтвердив, що в молодіжному середовищі стихійно формується ідеал особистості, який можна назвати “культурними прагматиками”. Це особистості, які прагнуть еклектично поєднати духовно-моральні та прагматичні цінності.

Створено динамічно-процесуальну модель формування динамічного ідеалу, який проходить поетапно: від стану “прагматистів” до “культурних прагматиків”, а потім до “гуманної особистості”.

Динамічна модель була покладена в основу інтегрованого курсу “Становлення гуманної особистості”, який вміщує в собі наступні блоки: ціле-мотиваційний, проектувальний, аксіологічний, комунікативний, актуалізаційний.

6. Педагогічні умови формування гуманістичного ідеалу можуть бути диференційовані на зовнішні (володіння педагогами знаннями про історичні та новітні тенденції розвитку уявлень про гуманістичний ідеал в світі та Україні під впливом суспільно-економічних та політичних змін; розробка змісту та програми інтегрованого спецкурсу “Становлення гуманної особистості”та її гуманістичної спрямованості; проектування цілей та формування життєвих цінностей та професійного самовизначення старшокласника; використання сучасних науково-педагогічних методик з метою виявлення рівня уявлень старшокласників про гуманістичний ідеал; застосування комплексу методів активізації навчання в курсі, зокрема, ділових ігор, педагогічних задач, тренінгів, диспутів, технологій самовдосконалення, запровадження продуктивних форм самостійної діяльності учнів; рольових ігор; створення сприятливого середовища, гуманних відносин в процесі проведення занять; забезпечення позитивної системи взаємодії “педагог-учень”, “учень-учень”, які реалізують субўєкт-субўєктний підхід, що грунтується на особистісно-зорієнтованій парадигмі) та внутрішні (розвиток мотиваційної сфери ціннісний орієнтацій особистості, знання засобів розвўязання життєвих ситуацій без морального зубожіння; вміння досягати мети гуманними засобами, вміння реалізувати їх у своїй життєдіяльності; набуття знань щодо уявлень про гуманістичний ідеал, здатність до саморозвитку та сформованість цієї потреби; розвиток гуманістичних якостей (доброта, протидія злу, справедливість, громадянськість, національна свідомість тощо); збагачення досвіду гуманних стосунків, комунікативної культури старшокласників; розвиток позитивної “Я-концепції”.

7. Експериментальна перевірка показала, що створена нами модель формування гуманістичного ідеалу дає можливість значною мірою трансформувати мотиваційно-ціннісну систему старшокласника у бік її гуманістичної орієнтації. Вдається збудувати збалансовану гуманістично орієнтовану ієрархію цінностей, тобто гармонізувати духовно-моральні та матеріально-прагматичні цінності, уникнути протистояння духовного та матеріального в бутті особистості.

Результати дослідження дають підстави вважати, що вихідна методологія є правильною, визначені завдання реалізовані, мета досягнути, сукупність одержаних наукових висновків має важливе значення для теорії та практики виховання.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Перспективу її дослідження вбачаємо у вивченні процесу формування гуманістичного ідеалу в структурах економічного профілю (школах, ліцеях, коледжах, вищих навчальних закладах).

Основний зміст дисертаційного дослідження викладений у таких публікаціях автора:

1. Вірковський А.П. Динамізм ідеалу //Радянська школа. - №8. – 1991. – С.30-31.

2. Вірковський А.П. Про ідеали і віру молоді //Рідна школа. - №9. – 1992. – С.19-21.

3. Вірковський А.П. Формування гуманістичного ідеалу старшокласників: Методичні рекомендації для вчителів. – Житомир: ІППО, 1992. – 25с.

4. Вірковський А.П. Стан сформованості гуманістичних ідеалів учнівської молоді: Теоретичні та методичні засади соціально-педагогічної підготовки вчителя: Збірник науково-методичних праць /Ред.кол.Дубасенюк О.А. та ін. – К.: ІЗМН, 1999. – С.134-136.

5. Вірковський А.П. Про реалізацію діалогічного принципу в гуманізації освіти //Вісник Житомирського педагогічного університету. – Вип.4. – 1999. – С.27-29.

6. Вірковський А.П. Проблеми гуманізації педагогіки в контексті європейської культури: Професійна підготовка педагогічних працівників: Науково-методичний збірник /За ред. Докт.пед.наук. О.А.Дубасенюк та докт.пед.наук Л.П. Пуховської. – Київ-Житомир: ЖДПУ, 2000. – С.49-53.

7. Вірковський А.П. Теоретичні та практичні аспекти підготовки учителя до діяльності в контексті особистісно спрямованої парадигми освіти // Вісник Житомирського педагогічного університету. – Вип.6. – 2000. – С.240-245 (у співав.).

8. Вірковський А.П. Гуманістичні цінності студентів у сучасних умовах: Молодь в умовах нової соціальної перспективи: Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції. – Житомир: ЖДПУ, 2001. – С.101-102.

9. Вірковський А.П. Формування гуманістичних цінностей студентів економічного профілю вищих навчальних закладів: Всебічний розвиток особистості студента: Матеріали науково-практичної конференції.- Ірпінь, 2001. – С.294-301.

10. Вірковський А.П. Технологія формування гуманістичного ідеалу старшокласників: Технології професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів: У 2ч. – Ч.2: Технології соціально-педагогічної підготовки майбутніх учителів. – Житомир: Житомир.держ.пед.ун-тет, 2001. – С.103-121.

11. Вірковський А.П. Гуманістичний ідеал старшокласника як науково-теоретична та дослідницька проблема: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 190-й річниці університету. – Харків: ХДПУ, 2001. – С.45-46.

АНОТАЦІЯ

Вірковський А.П. Формування гуманістичного ідеалу старшокласників у позанавчальній діяльності. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 – теорія і методика виховання. – Інститут проблем виховання Академії педагогічних наук, Київ, 2002.

Досліджується процес формування гуманістичного ідеалу старшокласників у нових соціокультурних умовах. На основі аналізу наукової літератури визначено умови ефективного формування гуманістичного ідеалу старшокласників, в середовищі яких домінують матеріально-прагматичні цінності.

Розроблена теоретична модель формування гуманістичного ідеалу старшокласників та технологія цього процесу. Ефективність цієї технології обґрунтована й перевірена за допомогою методів математичної статистики.

Результатами експериментальної роботи доведено ефективність моделі формування гуманістичного ідеалу в нових умовах переходу до ринкових відносин.

Основні результати експерименту знайшли своє практичне застосування в організації позанавчального процесу педагогічного університету, шкіл та коледжів економічного профілю.

Ключові слова: гуманістичний ідеал, формування гуманістичного ідеалу, позанавчальна діяльність, гармонійний розвиток особистості.

АННОТАЦИЯ

Вирковский А.П. Формирование гуманистического идеала старшеклассников во внеурочной деятельности. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 – теория и методика воспитания. – Институт проблем воспитания, Киев, 2002.

Диссертация посвящена проблемам сохранения и развития гуманистических ценностей в среде старшеклассников в новой социокультурной ситуации. В работе рассматриваются вопросы формирования гуманистического идеала, на основе которого и формируются гуманистические ценности.

Прослежена история развития представлений о гуманистическом идеале от античных времен до конца ХХ века в мировой и отечественной педагогике. На этой основе определены основные тенденции развития гуманистического идеала в Западной и Центральной Европе, а