НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

ВАЛІНКЕВИЧ НАТАЛІЯ ВАСИЛІВНА

УДК 338.45:664.1

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ФАКТОРИ

ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ РОЗВИТКУ

ЦУКРОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

(на матеріалах Поліського регіону)

Спеціальність 08.07.01 – Економіка промисловості

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України, м. Київ.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, академік

Української академії аграрних наук, заслужений діяч

науки і техніки України

Борщевський Петро Прокопович,

Рада по вивченню продуктивних сил України

Національної академії наук України,

заступник голови з наукової роботи

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Федорищева Аліна Микитівна,

Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, головний науковий співробітник відділу регіональних проблем відтворення капіталу;

кандидат економічних наук, доцент Колот Володимир Михайлович, Київський Національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри економіки підприємств.

Провідна установа:

Тернопільська академія народного господарства Міністерства освіти і науки України, кафедра економіки і управління агропромисловим комплексом, м.Тернопіль.

Захист відбудеться “17” червня 2002 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м.Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м.Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий 15 травня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук, професор С.І. Бандур

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Україна в минулому відносилась до країн, спеціалізованих у світовому територіальному поділі праці на виробництві цукру-піску з цукрових буряків. За 1990-2000 роки виробництво цього стратегічного продукту харчування в Україні зменшилося з 6791,2 до 1552,2 тис.т, тобто на 5238,7 тис.т, або на 77,1 %, зокрема у Поліському регіоні – з 808,5 до 208,5 тис.т, тобто на 600 тис.т, або на 74,2%.

Глибока криза у розвитку цукрової промисловості України потребує всебічного вивчення, узагальнення та практичного застосування комплексу організаційно-економічних факторів підвищення ефективності розвитку цієї провідної галузі економіки країни та її Поліського регіону, який є районом спеціалізації на розвитку бурякоцукрового виробництва. Здійснення економічних реформ в Україні, формування в ній ринкових відносин між суб’єктами господарювання посилили актуальність проблеми ефективності виробництва в галузях харчової промисловості. Сьогодні морально і фізично застарілі вітчизняні цукрові заводи та бурякосіючі господарства, для яких характерна низька врожайність і переважання ручної праці, не можуть виробляти продукцію, здатну конкурувати з імпортним буряковим, а тим більш тростинним цукром. В Україні вилучається лише 72% цукру з цукрових буряків, в той час як у передових країнах світу – більше 80%.

Серед багатьох галузей харчової промисловості сьогодні проблемною, експортно орієнтованою та найбільш незахищеною є цукрова. Методологія організації і функціонування роботи цукрових заводів, питання розвитку та підвищення ефективності функціонування бурякоцукрового підкомплексу, взаємовідносини між переробниками сировини і виробниками досліджувалися багатьма вітчизняними вченими-економістами, серед них О.С.Багатиренко, П.П.Борщевський, В.М.Геєць, М.С.Герасимчук, Б.М. Данилишин, Л.В. Дейнеко, С.І. Дорогунцов, О.С. Заєць, М.Ю.Коденська, В.М.Колот, А.С.Лисецький, І.І.Лукінов, В.О.Паламарчук, О.М.Паламарчук, С.Ф.Покропивний, В.Д.Слюсар, В.Ф.Столяров, А.М.Федорищева, Л.Г. Чернюк, М.Г.Чумаченко, О.М.Шпичак, В.С.Яцков. Водночас, в економічній літературі недостатньо дослідженими залишились організаційно-економічні фактори підвищення ефективності розвитку цукрової промисловості регіонів в умовах ринкової економіки.

Нарощення в Україні обсягів виробництва цукру в регіонах спеціалізації потребує різкого підвищення економічної ефективності галузі при умові максимального використання існуючих резервів. Розвиток цукрової промисловості Полісся в ринковій економіці набув нових рис, принципово відмінних особливостей від тих, які не були характерні для неї у попередні періоди. Постали нові проблеми, пов’язані з погіршенням якості сировини, її нестачею, необхідністю суттєвого поліпшення використання виробничих ресурсів, удосконалення існуючих та створенням нових важелів управління розвитку галузі. Науково обгрунтоване їх розв’язання означених питань є однією з найважливіших умов підвищення ефективності функціонування цієї провідної в минулому галузі промисловості.

Актуальність і значення вирішення сукупності виявлених проблем обумовили вибір теми дисертації, визначили мету, задачі, структуру та зміст дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з державними і регіональними програмами проведення наукових досліджень з проблем підвищення ефективності розвитку промисловості України та її регіонів. Воно націлене на виконання завдань, які визначаються Стратегією економічного та соціального розвитку України на 2000-2004 роки, Програмою розвитку бурякоцукрового комплексу “Цукор України - 2001”. Дослідження тісно пов’язане з тематикою науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема з темою 3.1.5.63 “Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів на тривалу перспективу (комплексне фундаментальне дослідження)”, номер державної реєстрації 0100V000657. Автором досліджено стан цукрової промисловості в регіоні та її перспективний розвиток з урахуванням організаційно-економічних факторів.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка та обгрунтування організаційно-економічних важелів і заходів підвищення ефективності функціонування цукрової промисловості Поліського регіону.

Відповідно до зазначеної мети в дисертації були поставлені та вирішені такі задачі:

ь

ь

ь

ь

ь

ь

ь

Об’єктом дослідження є економічна діяльність цукрової промисловості Поліського регіону, основні напрями і шляхи підвищення ефективності її функціонування в перспективі на базі виявлених організаційно-економічних факторів.

Предмет дослідження становлять питання теорії, методичні та прикладні аспекти підвищення ефективності розвитку цукрової промисловості в регіоні спеціалізації через мобілізацію і використання організаційно-економічних факторів збільшення обсягів продукції бурякоцукрового виробництва при мінімальних витратах суспільної праці на виробництво.

Методи дослідження. Методологічна основа дослідження: теоретичні положення економічної науки; праці видатних вітчизняних та зарубіжних вчених з економічних та організаційних проблем підвищення ефективності функціонування та розвитку цукрової промисловості; діалектичний, абстрактно-логічний, економіко-статистичний та системно-функціональний методи пізнання економічних процесів. Діалектичний метод дозволив автору прослідкувати розвиток об’єкта дослідження протягом останніх десяти років, виявити резерви та запропонувати шляхи його подальшого розвитку. Абстрактно-логічним методом відпрацьовані класифікація організаційно-економічних факторів підвищення ефективності розвитку галузі, методичні підходи формування складових понятійного апарата досліджуваної категорії та система показників. Економіко-статистичний метод застосовувався при вивченні та узагальненні тенденцій і закономірностей динаміки ефективності розвитку галузі в регіоні на сучасному етапі. Системно-функціональний метод дозволив узагальнити теоретико-методологічні засади підвищення ефективності розвитку цукрової галузі. В дослідженні використовувалися також методи: монографічний для вивчення та характеристики стану сировинних зон підприємств регіону; порівняльного аналізу – для співставлення фактичних даних звітного та попередніх років; рядів динаміки – в аналізі багаторічних даних для виявлення змін в часі показників розвитку об’єкта дослідження; графічний – для наочного зображення динаміки показників; експертних оцінок та вартісних підходів - при визначені основних напрямів і шляхів підвищення ефективності розвитку цукрової промисловості регіону в умовах ринкових трансформацій.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі особисто її автором отримані такі нові наукові результати:

ь

ь

ь

ь

ь

ь

ь

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні дослідження, які виконані в рамках дисертації, складають основу наукових положень і висновків стосовно підвищення ефективності розвитку та функціонування цукрової промисловості Поліського регіону. Практична цінність отриманих результатів полягає в тому, що вони є підґрунтям для прийняття обґрунтованих рішень при виборі організаційно-економічних факторів підвищення ефективності промисловості регіону. Результати досліджень були використані: у прогнозуванні доходної частини державного та місцевого бюджетів (довідка № 5.1-12 від 6 липня 2001 р., видана Головним фінансовим управлінням Житомирської обласної державної адміністрації); при визначені основних напрямів, резервів та шляхів зростання ефективності функціонування цукрових заводів, розробки бізнес-планів (довідка №298 від 25 липня 2001 р., видана Іванопільським цукровим заводом Житомирської області, та довідка № 167 від 23 травня 2001 р., видана Корецьким цукровим заводом Рівненської області); при застосуванні агротехнології вирощування цукрових буряків, як сировини для цукрових заводів Полісся (довідка №3-21/215 від 3 серпня 2001 р., видана Новоград-Волинською районною державною адміністрацією Житомирської області); з метою поліпшення організаційної структури управління, регулювання економічних співвідношень між окремими підприємствами цукрової промисловості та підготовки кадрів для неї (довідка № 66 від 31 серпня 2001 р., видана Житомирською асоціацією цукрового виробництва).

Матеріали і результати дослідження використовуються у навчальному процесі при викладанні дисциплін “Економіка підприємства”, “Організація виробництва” і “Економіка праці” на кафедрі економіки та менеджменту Житомирського інституту підприємництва та сучасних технологій (довідка № 184 від 7 серпня 2001 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана здобувачем особисто, в ній викладено авторський підхід до розв’язання важливого наукового завдання – розробки та обгрунтування організаційно-економічних важелів і заходів підвищення ефективності розвитку цукрової промисловості Поліського регіону.

Наукові результати дисертаційної роботи належать особисто автору і є його теоретичним і практичним внеском у розвиток економічної науки, зокрема в таку її галузь, як економіка промисловості.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались на: Першій міжнародній науковій конференції “Молодь в умовах нової соціальної перспективи”(м.Житомир, 1999 р.), Першій міжнародній науково-практичній конференції “Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої продукції АПК” (м.Суми, 1999 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: стан і перспективи вирішення” (м.Київ, 2000 р.), Другій міжнародній науково-практичній конференції “Молодь в умовах нової соціальної перспективи” (м.Житомир, 2000 р.), Міжрегіональній науково-практичній конференції “Реформування земельних відносин як процес відродження українського села” (м.Бучач, 2000 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Власний статус і проблеми раціонального використання земель” (м.Київ, 2000 р.), Четвертій міській міжвузівській науково-практичній конференції (м.Житомир, 2001 р.), науково-практичній конференції “Актуальні проблеми розвитку і розміщення продуктивних сил України на сучасному етапі” (м.Київ, 2000 р.), Третій міжнародній науково-практичній конференції “Молодь в умовах нової соціальної перспективи” (м.Житомир, 2001 р.), Другій міжнародній науково-практичній конференції “Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої продукції” (м.Суми, 2001 р.), Другій міжнародній науково-практичній конференції “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (м.Київ, 2001 р.), Другій міжнародній науково-практичній конференції “Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: сучасний стан і перспективи вирішення” (м.Київ, 2002 р.), а також на щорічних конференціях та семінарах молодих вчених і спеціалістів Житомирського інституту підприємництва та сучасних технологій.

Публікації. За результатами досліджень автором опубліковано одноосібно 14 наукових статей у журналах і збірниках наукових праць загальним обсягом 4,6 д.а., з них 6 - у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

Повний обсяг дисертації становить 245 сторінок тексту, який включає 44 таблиці на 36 сторінках, 14 рисунків на 10 сторінках та 16 додатків на 16 сторінках. Список використаних джерел із 226 найменувань займає 18 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі “Організаційно-економічні фактори підвищення ефективності розвитку промисловості” розкрито та удосконалено теоретико-методологічну сутність та зміст організаційно-економічних факторів підвищення ефективності у галузі промисловості, які розкриваються як організаційно-економічні чинники, що забезпечують зростання результатів при мінімальних витратах промислового виробництва; уточнено поняття ефективність та фактор в контексті розвитку різних форм господарювання; здійснено класифікацію організаційно-економічних факторів підвищення ефективності розвитку галузі цукрової промисловості, яка відзначається всебічним врахуванням специфічних особливостей економіки, техніки, технології, організації і управління цукрової галузі; сформовано методичні підходи до оцінки впливу організаційно-економічних факторів на ефективність розвитку галузі промисловості в ринкових умовах господарювання.

Актуальність дослідження проблеми економічної ефективності виробництва обумовлена глибокими зрушеннями в практиці господарювання підприємств, які відбуваються з розвитком і становленням ринкового механізму. Ефективність - це об’єктивна економічна категорія, сутність якої визначається способом виробництва, системою виробничих відносин, метою розвитку суспільства. Сучасний аналіз, планування і прогнозування розвитку сфери виробничої господарської діяльності не можливі без застосування показників ефективності. Універсальність останніх для здійснення аналізу всіх сфер господарювання уможливлює створення різноманітних за своїми методологічними підходами систем показників економічної ефективності, а також критеріїв її визначення.

На наш погляд, економічна ефективність суспільного виробництва відбиває виробничі відносини, які формуються в процесі суспільного виробництва між колективом підприємства, його власниками та суспільством для досягнення максимальних кінцевих результатів з мінімальними сукупними витратами живої та уречевленої праці.

Фактори підвищення ефективності промисловості являють собою сукупність засобів, за допомогою яких мобілізуються і використовуються резерви збільшення виробництва економічного ефекту в розрахунку на одиницю сукупних витрат живої та уречевленої праці.

Класифікація факторів, виходячи з задач аналізу виробництва, дозволяє вирішити важливу проблему - усунути вплив зовнішніх та побічних факторів на основні показники, які обрані для оцінки ефективності економічної діяльності галузі, для того, щоб вони з максимальною достовірністю відображали досягнення його колективу.

Організаційно-економічні фактори являють собою ключову складову категорії суспільного виробництва. В умовах сучасного науково-технологічного розвитку мобілізація та використання цих факторів має особливо важливе значення для забезпечення зростання ефективності суспільного виробництва. Це підкреслюється в ряді стратегічно важливих наукових розробках з цієї проблематики.

На думку дисертанта, в умовах ринкової економіки основними економічними факторами підвищення економічної ефективності виробництва є: прогнозування, планування, забезпечення підприємств сировиною, зниження матеріало-, фондо-, капітало- та трудомісткості, стимулювання виробництва (ціна, податки, оплата праці), а також підвищення якості продукції. Дія цих факторів має забезпечити високі кінцеві результати в галузі промисловості.

Важливе місце у підвищенні ефективності суспільного виробництва займають організаційні фактори. Сьогодні в цукровій промисловості Полісся подальшого розвитку та вдосконалення потребує виробнича інфраструктура, яка суттєво впливає на рівень ефективності виробництва. В управлінні – це вдосконалення самих форм і методів управління, планування, економічного стимулювання, всього господарського механізму; в плануванні – збалансованість і реальність планів, наближення їх до сезону цукроваріння.

Організаційні фактори, підвищуючи ефективність виробництва через удосконалення взаємозв’язків між окремими елементами виробничого процесу, виступають продуктом особливого виду людської діяльності – управління. Управління сприяє також реалізації соціальних факторів. Система управління має створити необхідні умови для реалізації сукупності факторів підвищення ефективності виробництва на всіх ієрархічних рівнях, включаючи кваліфіковане кадрове забезпечення, що досягається формуванням такого механізму управління, який забезпечує удосконалення виробничих відносин та приводить їх у відповідність до рівня розвитку продуктивних сил. Будучи найменш капіталомісткими, ці фактори створюють умови для самофінансування та мобілізації засобів на реструктуризацію бурякоцукрового комплексу.

В сучасних умовах становлення ринкової економіки об’єктивне збільшення кількості можливих способів організації виробництва, які забезпечують отримання тотожних виробничих результатів, зумовлюють необхідність розвитку методів і засобів планування та управління господарськими об’єктами, здійснення управлінського впливу на процес виробництва з метою постійного підвищення його ефективності. Планування цих дій опирається на використання інформації про виробництво та прогнозування можливих наслідків реалізації управлінської діяльності. Джерелом такої інформації є оцінка економічної ефективності промислового підприємства.

Зазначимо, що менеджмент, в першу чергу фінансовий менеджмент, маркетинг у практиці господарювання цукрових заводів та управління ними поки що не стали органічною складовою цих систем. Перехід до ринкового, маркетингового підходу стає дедалі актуальнішим. Його головною рисою є визначальна роль витрат, ціни та фінансових результатів підприємств. Створення на підприємствах цукрової промисловості Полісся маркетингової служби, яка має вивчати попит та пропозиції ринку, оцінювати перспективи та здійснювати планування, сьогодні в умовах ринку є нагальною потребою.

В цукровій промисловості Полісся існує необхідність у впровадженні системи заходів по формуванню попиту та стимулюванню збуту продукції, яку можна віднести до організаційних факторів підвищення ефективності розвитку галузі і яка включає заходи по активізації рекламно–інформаційної діяльності та маркетингових досліджень з питань реалізації продукції, закупівлі сировини; розробку та впровадження пільгової системи розміщення реклами вітчизняного виробника; допомогу з боку державних інститутів у справі збуту продукції та шляхом поширення лізингових операцій; заохочення консалтингових фірм до співробітництва з вітчизняними товаровиробниками в питаннях реалізації продукції; заходи по зниженню деструктивного посередництва, яке сьогодні дуже широко використовується, особливо для товарів нееластичного попиту (енергоресурси, сировина, матеріали та ін.).

У другому розділі “Ефективність розвитку цукрової промисловості Поліського регіону” зроблений комплексний системний аналіз ефективності розвитку сировинної бази цукрової промисловості регіону та переробки сировини, а також впливу організаційно-економічних факторів на ефективність бурякоцукрового виробництва. Виявлені та оцінені тенденції і закономірності динаміки ефективності розвитку цукрової промисловості і дана комплексна системна оцінка в Поліському регіоні на сучасному етапі, визначений вплив екстенсивних та інтенсивних факторів, оцінені резерви її підвищення в ринкових умовах господарювання.

Концентрація цукрової промисловості в Україні та її регіонах була обумовлена соціально-економічними умовами, але важливу роль відіграли й сприятливі для розвитку промислового бурякосіяння природні фактори. Найважливішим фактором територіальної організації цукрової промисловості є витрати на виробництво сировини, її транспортування та промислову переробку. Мінімізація цих витрат стає визначальним чинником оптимізації регіональної структури промислового виробництва, досягнення максимальних обсягів виробництва цукру у розрахунку на одиницю сукупних витрат живої та уречевленої праці. Враховуючи таке важливе значення бурякоцукрового виробництва, обсяги виробництва цукру в перспективі повинні визначатись можливостями максимального виробництва сировини – фабричного цукрового буряку.

Необхідною умовою забезпечення ефективного функціонування цукрової промисловості Полісся є завантаження заводів до оптимальних розмірів. Поставка необхідної кількості сировини на цукрові заводи є першочерговою умовою ефективного використання їхніх виробничих потужностей. При цьому собівартість продукції знижується, продуктивність праці підвищується та отримується більший прибуток, що є кінцевою метою фінансово–господарської діяльності галузі.

Впровадження новітніх технологій та техніки потребує нових, більш досконалих методів організації і управління виробництвом, нового управлінського мислення на всіх рівнях для того, щоб технічна модернізація обернулась не збитками, а підвищенням якості продукції, економічної ефективності та більшою гнучкістю виробництва.

Головними напрямами мобілізації внутрішніх резервів підвищення ефективності використання цукрового буряка на цукрових заводах Полісся є зменшення втрат коренеплодів і цукру в них при зберіганні, транспортуванні та переробці, а також зниження його вмісту в патоці.

За останні роки в бурякоцукровому виробництві значно знизились обсяги сировинних ресурсів, виросла їхня питома вага у затратах на виробництво кінцевої продукції. Це призвело до падіння виробництва цукру в цілому в Україні та на Поліссі зокрема (табл.1).

Таблиця 1

Виробництво цукру–піску у Поліському регіону, тис.т |

1985 | 1990 | 1995 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001

Волинська область | 246,5 | 221,1 | 81,5 | 67,9 | 67,8 | 76,5 | 70,69 | 69,63

Житомирська область | 165,8 | 145,0 | 106,6 | 59,8 | 48,4 | 44,1 | 46,6 | 51,88

Рівненська область | 197,0 | 311,7 | 128,7 | 69,7 | 76,0 | 96,0 | 48,9 | 49,13

Чернігівська область | 105,6 | 130,7 | 80,7 | 54,6 | 44,0 | 44,8 | 42,36 | 38,02

Полісся | 714,9 | 808,5 | 397,5 | 252 | 236,2 | 261,4 | 208,5 | 208,7

Україна | 6246,5 | 6791,2 | 3894,3 | 2033,5 | 1984,2 | 1857,5 | 1552,5 | 1646,5

Полісся доУкраїни,% | 11,4 | 11,9 | 10,2 | 12,4 | 11,9 | 14,1 | 13,4 | 12,7

Як видно з таблиці, виробництво цукру-піску в Україні за останні 16 років зменшилось майже у 3,8 раза, тобто обсяги виробництва у 2001 році склали 26,4% обсягу 1985 року. На Поліссі вони скоротились у 3,4 раза, це 29,2% від виробництва цукру у 1985 році. У 2001 році виробництво цукру в регіоні у порівнянні з 1985 роком до виробництва цукру по Україні збільшилось на 1,26%, але це збільшення відбулось за рахунок зменшення обсягів виробництва цукру в Україні.

Україна - великий регіон бурякосіяння. На її долю припадає 49% посівних площ цукрового буряку і 58% виробництва цукру від загальних обсягів випуску країн СНД. Площа по Україні, з якої були зібрані цукрові буряки, скоротилась у 2000 році на 53,5% порівняно з 1990 роком та на 48,4% порівняно з 1995 роком; у Поліському регіоні відповідно на 52,95% і на 47,1% (рис. 1).

Рис. 1. Площа, з якої зібрано цукрові буряки в

Поліському регіоні за 1990-2000 роки, тис.га

Виробництво цукру унікальне. Воно характеризується складністю технологічного циклу, невпорядкованістю міжгалузевих зв’язків, переплетінням організаційних, економічних, соціальних проблем, стратегічних завдань розвитку комплексу, реалізація яких потребує комплексного підходу. Головним завданням на сучасному етапі є: стабілізація виробництва цукросировини при мінімальних затратах ресурсів та створення передумов для нарощування виробництва в майбутньому; збільшення обсягів виробництва цукрових буряків за рахунок підвищення врожайності; зниження їх собівартості; повне забезпечення заводів сировиною; скорочення бартерних операцій, а також залучення інвестиційних ресурсів у необхідних обсягах. Завданням розвитку галузі є модернізація виробничих потужностей заводів і досягнення їх повної збалансованості з сировинними ресурсами як в мікро-, так і в макрорайонному масштабах.

Підвищення врожайності цукрових буряків можна забезпечити підвищенням родючості грунтів, застосуванням новітніх технологій їх вирощування, раціональним використанням мінеральних і органічних добрив, впровадженням найбільш врожайних та цукристих сортів і гібридів, удосконаленням планування та економічного стимулювання виробництва.

Дослідження показало, що підвищення цукристості буряків з 15 до 17% на кожну т виробленого цукру дає економію 25 кг умовного палива, 61 кг вапна, 22 кВт.год. електроенергії та зменшення витрат сировинних ресурсів з 6,6 до 5,8 тис.т на виробництво 1000 т цукру.

Для виявлення резервів і визначення шляхів підвищення продуктивності праці велике значення має розподіл витрат праці на цукрових заводах за функціональними ознаками. В основному виробництві на підприємствах цукрової промисловості використовується біля 80-85 % витрат живої праці. У виробництві цукру вони складають 30-35 %, решта припадає на допоміжні дільниці, підсобні та побічні виробництва.

Підвищення технічного рівня виробництва, удосконалення його управління та організації, зміна обсягів і структури виробництва, збільшення природних ресурсів та поліпшення їх якості – все це є основними факторами підвищення ефективності розвитку цукрової промисловості Полісся.

На нашу думку, основними причинами кризової ситуації в цукровій промисловості є: важкий економічний стан цукрових заводів і бурякосіючих господарств (борги цукрових заводів України досягають 1,6 млрд. грн., а борги більшості підприємств перевищують їхні активи); неврегульованість взаємовідносин між бурякосіючими господарствами, цукровими заводами та державою, відсутність належного державного впливу на ринок цукру; різке зменшення посівних площ під буряками (з 1448 тис.га у 1995 році до 887,7 тис.га у 2000 році, або на 38,7%, у тому числі на Поліссі - відповідно з 158,9 тис.га до 84,14 тис.га, або на 47,1% ).

Як показало дослідження, для виробництва 2200 тис. т цукру (обсяг, достатній для забезпечення внутрішнього ринку споживання) при дотриманні елементарної агротехнології потрібно засівати 500 тис. га ріллі, і мати середній урожай 30 т/га (сумарний урожай 15 млн т) з цукристістю буряків 16%. Враховуючи досвід попередніх років, такі показники цілком досяжні в господарствах Полісся. Динаміка показників ефективності розвитку цукрової промисловості Полісся за 1995 - 2000 роки наведена у табл.2.

У цьому зв’язку стає очевидним, що одним з головних факторів підвищення ефективності розвитку цукрової промисловості Полісся є покращання якості та підвищення ефективності вирощування цукрових буряків.

В ринковій економіці ефективність роботи кожної ланки системи харчової промисловості, і зокрема цукрової, залежить від роботи сполучених з нею ланок. Так, наприклад, ефективність цукрового виробництва в першу чергу залежить від роботи бурякосіючих господарств, діяльність яких обумовлюється цілим рядом факторів. Одним з головних факторів ефективності всього бурякоцукрового комплексу є скерованість раціональної діяльності кожної ланки на досягнення загальної мети.

Сировина – один з головних елементів виробничого процесу. Від кількості і якості сировини (цукрових буряків) значною мірою залежать обсяги виробництва цукру та його економічна ефективність. На Поліссі валовий збір цукрових буряків впав у 2000 році на 68% порівняно з 1990 роком та на 46,5% з 1995 (рис. 2), а по Україні ці показники становили відповідно 70,2 і 55,5%. Урожайність цукрових буряків по Україні впала у 2000 році на 99,3 ц/га, або на 36% порівняно з 1990 роком, а з 1995 - на 28,3 ц/га, або на 13,8%. На Поліссі у 2000 році врожайність знизилась на 91 ц/га, або на 31,6% відносно до 1990 року. У 2000 році вона в Поліському регіоні була на рівні 1995 року - 197 ц/га, тобто відбулося збільшення на 1,5%.

Рис. 2. Динаміка валового збору цукрових буряків (фабричних)

по областях Поліського регіону за 1990-2000 роки, тис.т

Позитивний результат у бурякоцукровому виробництві дасть удосконалення системи підготовки спеціалістів. Необхідно, щоб спеціаліст володів знаннями про всі технологічні процеси - від вирощування буряків до реалізації кінцевої продукції. Лише високоосвічений керівник може швидко прийняти правильне рішення, виконати поставлені завдання, підібрати кваліфікованих працівників, зацікавити їх у кінцевому результаті праці. На жаль, чітка система підготовки і перепідготовки кадрів для галузі відсутня.

Заслуговує на увагу така форма інтеграції, як промислово-торгова. Вона охоплює бурякоцукрові господарства, цукрові заводи, підприємства торгівлі та зовнішньоторгові організації. Така інтеграція надасть можливість управляти виробництвом цукру як єдиним процесом; вирішувати проблеми реалізації цукру (маркетинговий пошук на внутрішньому та зовнішньому ринках); отримувати додатковий прибуток та збільшити кількість робочих місць у бурякоцукровому виробництві (соціальна сфера). Агропромислова інтеграція виведе бурякоцукровий підкомплекс з кризи, стабілізує виробництво, підвищить його ефективність та створить регульований ринок цукру.

Ми вважаємо, що цю проблему можливо вирішити лише одним шляхом - об’єднанням усіх учасників бурякоцукрового комплексу в єдине ціле, коли всі партнери зацікавлені в кінцевому результаті господарської діяльності. Інтеграція дасть свої позитивні результати - зупинить розвиток тенденцій до падіння врожайності та зниження виробництва цукрових буряків.

Проаналізовані тенденції та рівень економічної ефективності використання сировинних та матеріальних ресурсів в цукровій промисловості Поліського регіону на сучасному рівні розвитку економіки дозволяють зробити висновок, що зниження матеріаломісткосткості виробництва на основі його інтенсифікації, мобілізації та використання внутрішніх резервів є основним напрямом підвищення економічної ефективності виробництва на підприємствах. Важливим фактором мобілізації та використання наявних резервів на цукрових заводах є прискорення темпів науково–технічного прогресу, вивчення і впровадження досвіду зарубіжних підприємств у раціональному використанні сировини, потужностей та матеріалів.

У третьому розділі “Посилення впливу організаційно–економічних факторів на підвищення ефективності розвитку цукрової промисловості” визначені основні напрями і шляхи впровадження в цукровій промисловості інноваційної моделі науково-технологічного розвитку, яка є визначальним фактором докорінного підвищення ефективності; запропоновано економічний механізм удосконалення діяльності підприємств цукрової промисловості Поліського регіону на основі науково обгрунтованого використання таких його складових, як довгострокове і середньострокове прогнозування, планування, програмування, оптимальної організації структури, матеріального і морального стимулювання, менеджменту та маркетингу; запропоновані шляхи формування і впровадження дієвого екологічного механізму управління в цукровій промисловості.

Слід відмітити, що сучасний стан науково–технічного прогресу в цукровій промисловості Полісся характеризується низькими показниками, що зумовлено дією факторів, серед яких важливе значення мають недостатні обсяги капітальних вкладень у розвиток науки, техніки й технології виробництва. Економічне та соціальне значення науково–технічного прогресу в цукровій промисловості полягає у тому, що: науково–технічний прогрес є важливим фактором зростання продуктивності суспільної праці, яке він забезпечує приблизно на 70-80%; науково–технічний прогрес створює умови для більш ефективного використання сировинних та матеріальних ресурсів, основних фондів і капітальних вкладень; науково-технічний прогрес забезпечує підвищення якості продукції; сприяє удосконаленню організації виробництва, його концентрації та спеціалізації.

Складний фінансовий стан підприємств цукрової промисловості Полісся зумовив погіршення відтворювальної структури капітальних вкладень на об’єктах виробничого призначення. Так, частка вкладень на технічне переозброєння та реконструкцію діючих підприємств зменшилась з 56,7% у 1990 році до 39,2% у 2000. У технологічній структурі капітальних вкладень знизилась питома вага на придбання машин і обладнання з 45,0 % у 1990 році до 29,8% у 2000 році.

У дисертації доведено, що за рахунок удосконалення технологій виробництва можна досягти його екологічної безпеки. Технологічний процес виробництва цукрових буряків зокрема, як і сільськогосподарської продукції взагалі, базується на досягненнях в галузі селекції нових видів сільськогосподарських рослин і тварин, виробництві прогресивної техніки, мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин від шкідників. Саме технологія визначає кількість і співвідношення засобів виробництва, необхідних для сільського господарства з урахуванням його виробничої та регіональної спеціалізації

Екологізація виробництва повинна забезпечити збереження і відтворення природноресурсного потенціалу, сформувати екологічно комфортне середовище для життєдіяльності населення, забезпечити його харчування екологічно чистою продукцією. Екологізація бурякоцукрового виробництва Полісся - це в першу чергу впровадження ресурсо- і енергозберігаючих технологій в цукровій промисловості, альтернативних систем землеробства з обмеженим використанням хімічних засобів для підвищення родючості грунту і захисту цукрових буряків, врахування можливостей природи до самовідновлення в бурякосіючих регіонах.

Питання екологізації цукрової промисловості повинні вирішуватись не тільки на галузевому, а й на державному рівні. На Поліссі діяльність цукрових заводів створює загрозу навколишньому середовищу. Їхні викиди в атмосферу шкідливих речовин (оксидів вуглецю, азоту, диоксиду сірки, аміаку) перевищують гранично допустимі концентрації, а стічні води підприємств містять значну кількість органічних речовин, очищення їх в природних умовах пов’язане з певними проблемами і потребує значних земельних площ.

Проблема виробництва екологічно чистої продукції бурякоцукрового комплексу набуває ще більшої гостроти й актуальності в зв’язку з тим, що Поліський регіон має найбільшу в Україні забруднену радіацією територію внаслідок природного випромінювання та випромінювання штучних радіонуклідів. Таким чином, важливим науковим і практичним завданням є зниження концентрації радіонуклідів в цукрових буряках.

В умовах переходу до ринкових відносин проблема екологізації виробництва ускладнюється тим, що цукрові підприємства не мають коштів для проведення комплексу екологічних заходів. Тому перехід до ринкових методів господарювання потребує розробки якісно нових напрямів природоохоронної діяльності. З цією метою, ми вважаємо за доцільне створити на регіональному рівні для підприємств цукрової промисловості Полісся страхові системи, які мали б своєю метою діяльності добровільне страхування відповідальності за нанесені збитки при забрудненні навколишнього середовища. Це дозволить підприємствам зменшити обсяг власних коштів на ліквідацію негативних наслідків забруднення довкілля і компенсацію екологічних втрат.

Оптимізація, удосконалення взаємодії між цукровими заводами та бурякосіючими господарствами на принципах екологізації, підвищення еколого–економічної ефективності роботи - важлива умова подальшого ефективного розвитку цукрової промисловості Поліського регіону .

ВИСНОВКИ

Проведені в межах дисертаційної роботи дослідження проблеми розробки та обгрунтування організаційно-економічних важелів і заходів підвищення ефективності розвитку цукрової промисловості Поліського регіону в сучасних умовах дозволили зробити такі висновки:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.