Інститут педагогіки і психології професійної освіти

АПН України

Вітковська Оксана Ігорівна

УДК 159. 922

ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ ВИПУСКНИКІВ СЕРЕДНІХ ШКІЛ У ПРОЦЕСІ ПРОФКОНСУЛЬТАЦІЇ

19.00.07 – педагогічна та вікова психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України, м. Київ.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Федоришин Борис Олексійович,

Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, м. Київ, головний науковий співробітник відділу психології профорієнтації.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор Балл Георгій Олексійович,

Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України,

м. Київ, завідувач лабораторії методології і теорії психології;

кандидат психологічних наук, професор Долинська Любов Василівна,

Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, м. Київ, завідувач кафедри загальної психології.

Провідна установа: Слов’янський державний педагогічний інститут, кафедра психології і соціальної педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Слов’янськ.

Захист відбудеться “-------" грудня 2002 р. о 16.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

Автореферат розісланий 30 жовтня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Цибульська Г.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ 

Актуальність та доцільність дослідження. На сучасному етапі соціально-економічного розвитку України, в умовах формування ринкових відносин та інтенсивного становлення ринку праці, значно посилюються вимоги до рівня кваліфікації спеціалістів в усіх галузях народного господарства. Формування висококваліфікованого, мобільного, активного і конкурентоспроможного професіонала можливе лише за умов всебічного розвитку особистості, її здібностей, творчого потенціалу. Профінформаційна та профконсультаційна робота з молоддю набуває особливої актуальності на етапі завершення учнями середньої освіти. У ранньому юнацькому віці загострюються потреби молодої людини у самопізнанні, самоусвідомленні і саморозумінні, актуалізуються процеси особистісного, соціального і професійного самовизначення.

Профорієнтаційна робота у загальноосвітніх навчальних закладах, здійснювана за старими методами, залишається малоефективною, не відповідає вимогам сучасного життя. Намагання впливати на професійне самовизначення особистості, без урахування суб’єктних аспектів індивідуальної профорієнтаційної ситуації, призводить до формальних стосунків між профконсультантом і учнем. Головний недолік профорієнтаційних підходів “радянського” періоду – недооцінка інтересів людини, відірваність від її дійсних потреб і проблем, зосередженість не на особистості як такій і не на явищах її психологічної реальності, а на комплексі заходів, що здійснювалися за досить неефективними схемами. Це є також однією з причин недостатньої розробленості у теорії профорієнтації проблеми суб’єктної сторони професійного самовизначення особистості.

Значущість особистісного підходу у практиці профорієнтації, необхідність врахування індивідуальних особливостей, потреб, інтересів людини як суб’єкта професійного самовизначення висвітлено у працях Г.С.Костюка, П.А.Шавіра, Б.О.Федоришина, М.С.Пряжнікова, В.А.Орлова, Г.О.Балла, І.П.Манохи.

Дослідники проблем педагогічної і вікової психології мають спрямувати свої зусилля на розробку особистісно орієнтованої теорії професійної орієнтації, якою могли б скористатися практичні психологи і педагоги. Передусім необхідно поставити особистість з її потребами, інтересами, прагненнями в центр всього профорієнтаційного процесу і від “орієнтування особистості” звернутися до вивчення процесів її самоорієнтації і самовизначення. У зв'язку з цим важливим завданням теорії профорієнтації є розробка відповідної теоретичної концептуальної моделі професійного самовизначення особистості як її життєвої проблеми. Актуальний напрям емпіричних досліджень – виявлення чинників, механізмів, умов і індивідуальних особливостей професійного самовизначення у ранньому юнацькому віці.

Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України з проблеми: "Теоретичні та методичні основи профконсультаційної роботи з учнівською молоддю" РК № 0199U000302. Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (протокол №2 від 17 лютого 1994 р.) і узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 4 від 23 травня 2000 р.).

Об‘єкт дослідження: професійне самовизначення особистості старшокласників.

Предмет дослідження: психологічні умови ефективності професійного самовизначення старшокласників у клієнто-орієнтованій професійній консультації.

Мета дослідження: виявлення психологічних умов професійного самовизначення особистості у профконсультації та обґрунтування необхідності їх врахування для удосконалення методів профконсультаційної роботи із старшокласниками.

Концептуальні ідеї дослідження ґрунтуються на положеннях гуманістичної філософії і психології, методології особистісно орієнтованого підходу в практичній психології і педагогіці.

Професійне самовизначення у ранньому юнацькому віці є цілісним, інтегративним процесом, в якому утверджуються і реалізуються основні життєві цінності людини і конкретизуються аспекти її життєвого, особистісного, соціального самовизначення. Вибір майбутньої професійної діяльності – є фактором подальшого розвитку особистості, визначенням умов і засобів реалізації особистісних рис і здібностей, соціального середовища для втілення життєвих задумів, смислу і цінностей.

Здійснюючи дослідження, ми виходили з того, що суб’єктивні особистісні аспекти процесу професійного самовизначення є центральною ланкою профорієнтаційного процесу. Клієнто-орієнтована професійна консультація реалізує особистісний підхід у практиці профорієнтації. Вона спрямована на психологічну допомогу старшокласникам у розв’язанні внутрішніх суперечностей, що ускладнюють процес професійного самовизначення. В клієнто-орієнтованій професійній консультації психологічний зміст процесу професійного самовизначення розкривається повно й різнобічно. Тому таку консультацію поставлено у центр нашого дослідження.

Гіпотеза дослідження: клієнто-орієнтована профконсультація, визначальною частиною якої є індивідуальна профконсультаційна бесіда, – важлива умова професійного самовизначення особистості старшокласника. Вплив профконсультаційної бесіди опосередкований внутрішніми умовами такими інтегративними характеристиками особистості, як цінності і мотиви а також позитивними змінами в індивідуальному сприйнятті особистістю власної профорієнтаційної ситуації.

Виходячи з гіпотези і мети дослідження, ми визначили такі завдання:

1. З’ясувати психологічний зміст професійного самовизначення у контексті цілісного самовизначення особистості у ранньому юнацькому віці.

2. Розробити концептуальну модель професійного самовизначення як життєвої проблеми особистості.

3. Розробити та експериментально перевірити методику індивідуальної клієнто-орієнтованої профконсультаційної бесіди як засобу надання психологічної допомоги особистості.

4. Дослідити зміни у сприйнятті старшокласниками власної профорієнтаційної ситуації, які виникають у результаті профконсультаційної бесіди.

5. Виявити внутрішні і зовнішні психологічні умови, ефективного професійного самовизначення особистості.

6. Розробити рекомендації для психологів-практиків щодо врахування особистісних чинників професійного самовизначення у профконсультаційній роботі із старшокласниками.

Методологічну основу дослідження становлять ідеї гуманістичної психології, положення про цінність розвитку особистості як розгортання її сутнісних сил, принцип цілісності особистості, єдності особистості і діяльності, положення недирективного клієнто-орієнтованого підходу у практиці психологічного консультування.

Теоретичну базу дисертації становлять положення гуманістичної філософії і психології (Е. Фромм, В. Франкл, А. Маслоу, К. Роджерс), теоретичні праці з проблем розвитку особистості і її самосвідомості (А.Г.Асмолов, Т.І. Артєм’єва, К.А.Абульханова-Славська, К.К.Платонов, В.В.Столін, І.І.Чеснокова, Є.В.Шорохова), положення педагогічної та вікової психології про закономірності психічного розвитку особистості у юнацькому віці (Л.І.Божович, І.С.Кон, А.В.Мудрик, П.Р.Чамата, Р.Бернс), дослідження з проблем самовизначення особистості (В.Ф.Сафін, М.Р.Гінзбург, Є.І.Головаха, В.І.Журавльов) та її професійного самовизначення (Г.С.Костюк, Є.О.Клімов, П.А.Шавір, І.П.Маноха), теоретичні розробки з проблем професійної орієнтації, професійної консультації та практики профконсультації (Б.О.Федоришин, Н.С.Пряжніков, Є.А.Клімов, Н.Ф.Гейжан, М.С.Валітов, В.А.Орлов, М.П.Тименко), наукові праці з проблем психологічного консультування (Ф.Є.Василюк, П.П.Горностай, С.В.Васьковська, К.Хорні, П.Кейсмент, К.Роджерс, A.Манро).

Методи дослідження.

Теоретичні: аналіз літературних джерел з питань особистісного і професійного самовизначення особистості у ранньому юнацькому віці; аналіз праць з проблем теорії і практики профорієнтації; теоретичний аналіз психологічного змісту проблеми професійного самовизначення особистості. Емпіричні: спостереження, бесіда, методика виявлення суб‘єктивної оцінки (самооцінки) професійної визначеності (СПВ); методики дослідження особистості: мотиваційних компонентів вибору професії, термінальних цінностей і значимих сфер життя особистості (ОтеЦ), рівня самоактуалізації особистості (САМОАЛ), суб’єктивного сприймання проблеми професійного самовизначення (метод семантичного диференціалу); методи математичної статистики, використані для обробки отриманих даних.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалося протягом 1995-2002 років.

На першому етапі (1995-1997 рр.) були визначені методологічні основи дослідження та його теоретична база, вивчалася наукова література з проблем психології особистості, педагогічної та вікової психології, стан розробленості проблем особистісного і професійного самовизначення, дослідження і розробки у сфері практичного консультування і професійної консультації. Було визначено предмет, об’єкт, мету дослідження, сформовано програму дослідницької роботи.

На другому етапі (1997-1999 рр.) проводилися професійні консультації для старшокласників і випускників загальноосвітніх шкіл. У процесі консультацій здійснювалися спостереження за процесами професійного самовизначення, прийняттям рішень, розв’язанням особистісних проблем. У процесі проведення профконсультацій розроблялася і перевірялася методика клієнто-орієнтованої профконсультаційної бесіди. На основі аналізу профконсультаційних ситуацій і психологічних проблем клієнтів були визначені основні структурні складові проблеми професійного самовизначення, типи профконсультаційних ситуацій. На цьому етапі також проводився підбір методичних засобів і пілотажні дослідження з використанням підібраних і розроблених методик.

На третьому етапі (1999-2002 рр.) здійснювалося емпіричне дослідження професійного самовизначення особистості і умов, які сприяють цьому процесу у профконсультації, обробка отриманих даних, їх кількісний і якісний аналіз, інтерпретація і узагальнення результатів теоретичного і емпіричного досліджень, формулювання загальних висновків і рекомендацій, оформлення дисертації, впровадження результатів дисертаційного дослідження.

Експериментальна база дослідження. У дослідженні брали участь учні випускних класів загальноосвітніх шкіл №№ 247, 248 м. Києва. Професійні консультації проводилися на базі профконсультаційного пункту Ватутинського районного центру зайнятості м. Києва. Всього у дослідженні брали участь 150 учнів загальноосвітніх шкіл.

Наукова новизна дослідження:

Вперше виявлені умови успішності професійного самовизначення особистості старшокласника у реальному профконсультаційному процесі.

Розроблено концептуальну модель професійного самовизначення як життєвої проблеми особистості. Поглиблено поняття професійного самовизначення особистості.

Подальшого розвитку дістали методи практичної профконсультаційної роботи з учнівською молоддю: розроблено і експериментально перевірено методику клієнто-орієнтованої профконсультаційної бесіди, спрямованої на комплексну психологічну допомогу випускникам загальноосвітніх шкіл у розв’язанні проблеми професійного самовизначення.

Теоретичне значення роботи полягає у поглибленні наукових знань про психологічний зміст, структурні складові професійного самовизначення особистості у ранньому юнацькому віці; у теоретичному обґрунтуванні положень щодо професійного самовизначення як цілісного процесу, включеного у контекст індивідуального розвитку особистості. Систематизовані дані теоретичного і емпіричного досліджень доповнюють і розвивають особистісний підхід у педагогічній і віковій психології, доводячи ефективність його застосування у практиці профорієнтаційної роботи з молоддю.

Практичне значення дослідження полягає у розробці практичних рекомендацій для психологів-профконсультантів та шкільних психологів щодо організації профконсультаційної роботи з випускниками загальноосвітніх шкіл. Застосування у практичній роботі результатів дисертаційного дослідження розкриває додаткові можливості для реалізації індивідуального підходу у професійній консультації.

Впровадження результатів дисертаційного дослідження було здійснено у Київському міському центрі зайнятості населення у практику роботи психологів-профконсультантів (довідка № 02-265 від 29.01.2002) та в Інституті підготовки кадрів Державної служби зайнятості в курсі підготовки спеціалістів служби зайнятості з профорієнтації (довідка № 174 від 28.03.2002).

Вірогідність отриманих результатів забезпечувалася: методологічною обґрунтованістю вихідних позицій дослідження; комплексним використанням методів діагностики, адекватних предмету, меті та завданням дослідження; репрезентативністю вибірки досліджуваних; поєднанням кількісного та якісного аналізу отриманих результатів, застосуванням методів математичної статистики.

На захист виносяться:–

концептуальна модель професійного самовизначення як життєвої проблеми особистості;–

методика індивідуальної профконсультаційної бесіди;–

положення щодо психологічних умов успішного професійного самовизначення учнів у процесі професійної консультації.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дослідження обговорювалися на Міжнародній науково-практичній конференції "Трудове і професійне навчання: проблеми, пошуки, перспективи" (м. Вінниця, 1994), на науково-практичній конференції "Єдність раціонального та емоційно-почуттєвого в освітньо-виховних системах" (м. Харків, 1996), на звітній науковій конференції Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (м. Київ, 2002), на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Стан та перспектива професійної орієнтації, трудового і профільного навчання та професійної підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів” (м. Бориспіль, 2002).

Наукові публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у 7 публікаціях, всі написано без співавторів, у тому числі: 1 монографія, 3 статті у виданнях, затверджених ВАК України, 3 статті у збірниках матеріалів конференцій.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, переліку використаних джерел (176 найменувань, з них 4 іноземними мовами), 5 додатків на 34 сторінках. Рукопис дисертації складає 221 сторінку комп‘ютерного тексту, обсяг основної частини – 170 сторінок. Робота містить 6 таблиць на 2 сторінках і 10 рисунків на 6 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ 

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження, визначено об‘єкт і предмет дослідження, його гіпотезу, мету і завдання, викладено методологічні і теоретичні основи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, наведено дані щодо впровадження і апробації результатів дослідження, сформульовано положення, що виносяться на захист.

У першому розділі – “Проблема особистісного і професійного самовизначення в теорії профорієнтації і практиці профконсультування” – висвітлюється аналіз сучасного стану розробленості проблем самовизначення та професійного самовизначення особистості. Проаналізовані теоретичні та експериментальні дослідження проблем самовизначення у психології особи, педагогічній і віковій психології. Встановлено актуальність проблеми самовизначення у ранньому юнацькому віці у зв‘язку з психологічними закономірностями розвитку особистості.

У результаті теоретичного аналізу наукових праць було виявлено багатоплановість у підходах до розгляду проблем самовизначення особистості. У теоретичних роботах проблему самовизначення найчастіше пов`язують з проблемами розвитку особи і її самосвідомості (Т.М.Афанасьєва, І.І.Чеснокова, В.В.Столін) з проблемами соціальної зрілості й визначення життєвої позиції (А.В.Мудрик, К.А.Абульханова-Славська, Л.І.Анцифєрова, І.С.Кон), з проблемами самоздійснення і самореалізації особистості (П.П.Соболь, В.Ф.Сафін, І.С.Гічан). У віковій психології проблема самовизначення особистості пов’язується із специфікою юнацького віку, процесами формування світогляду і соціалізації (Р.Бернс, Л.І.Божович, В.І.Журавльов, А.В.Мудрик, І.С.Кон, П.А.Шавір, А.М.Кухарчук). Ряд авторів розглядають процес самовизначення особистості опосередковано, через інші психологічні феномени. К.А.Абульханова-Славська розглядає самовизначення як внутрішню активність особистості, результатом якої стає формування її життєвої позиції. Л.І.Анцифєрова аналізує близьке до самовизначення поняття соціального дозрівання. І.І.Чеснокова, у межах концепції самосвідомості особи, виводить близьке за змістом до “самовизначення” поняття “самодетермінації”. Через близькі за змістом поняття “саморегуляція”, “самореалізація”, “самоздійснення” розглядається самовизначення у роботі П.П.Соболя. В.І.Журавльов вводить поняття “життєве самовизначення”, Є.І.Головаха – поняття “життєві перспективи”, які близькі за змістом до поняття “особистісного самовизначення” у М.Р.Гінзбурга.

На основі узагальнення теоретичних підходів до розкриття змісту процесів самовизначення особистості у дисертації було встановлено змістовні зв’язки між поняттями "життєве”, “особистісне”, “моральне”, “соціальне” самовизначення.

У дисертації з’ясовано психологічний зміст професійного самовизначення у контексті цілісного самовизначення особистості у ранньому юнацькому віці. Потреба молодої людини самовизначитися у різних сферах життя стає головною рушійною силою її подальшого розвитку. Тому професійне самовизначення розглядається не тільки як аспект, частина життєвого, соціального, особистісного самовизначення, але як цілісний, інтегративний процес, у якому реалізуються основні життєві цінності людини і конкретизуються аспекти її життєвого, особистісного, соціального самовизначення.

У роботі здійснено аналіз наукових публікацій, присвячених проблемам професійної орієнтації у цілому і професійної консультації зокрема. Досить поширеними підходами до визначення завдань професійної консультації є такі, що орієнтовані на спрямовуючий і коригуючий стилі роботи, акцентують важливість контролю педагогом або психологом “правильності” плину процесу професійного самовизначення учнівської молоді, відстоюють пріоритет суспільних потреб і цінностей над потребами особистості (О.Ю.Голомшток, В.П.Парамзін, Є.М.Павлютенков). Орієнтуючий, коригуючий, контролюючий підходи до профконсультації і профінформації все більше поступаються місцем особистісно орієнтованим підходам: розвиваючому, активізуючому та діалогічному. Наслідком цього стає розробка і застосування таких методів практичної роботи з особистістю, метою яких є допомога особистості у вирішенні її проблем, пов`язаних з професійним самовизначенням, створення умов для якомога повного розкриття її здібностей, реалізації інтересів, здійснення самостійного і свідомого вибору.

Ми підтримуємо і розвиваємо точку зору авторів, які обґрунтовують необхідність ставлення до особистості як до активного суб'єкта профорієнтації (Г.С.Костюк, П.А.Шавір, Б.О.Федоришин, М.С.Пряжніков, В.А.Орлов), суб’єктний, особистісно орієнтований підхід у психології особистості, педагогічній і віковій психології (Г.О.Балл, П.С.Перепелиця, В.В.Рибалка, В.А.Татенко, Т.М.Титаренко, І.В.Нікітіна). Серед досліджень у галузі психології профорієнтації виділяються також роботи В.В.Барцалкіної, Н.А.Батуріна, М.Р.Гінзбург, Л.В.Долинської, І.П.Манохи, М.П.Тименка, які вивчають різні аспекти процесу професійного самовизначення з точки зору особистісного підходу.

У дисертації доведено, що вихідною передумовою у роботі психолога-профконсультанта має стати особистість, що професійно самовизначається. Практична профорієнтаційна робота з молоддю може мати успіх лише за умов неформального, суб‘єктного, особистісного підходу до проблем кожної молодої людини. Клієнто-орієнтована профконсультація створює сприятливі умови актуалізації сутнісних сил особистості, активізації її внутрішньої діяльності, спрямованої на самопізнання, усвідомлення своїх цілей, цінностей і потреб, розв‘язання внутрішніх суперечностей.

У другому розділі – “Психологічний зміст, особистісні чинники і складові компоненти процесу професійного самовизначення особистості” – викладено розроблену нами концептуальну модель професійного самовизначення як життєвої проблеми особистості.

Методологічну основу запропонованої концептуальної моделі становлять принципи гуманістичної психології (В. Франкл, Е. Фромм, А. Маслоу). Методичні засади теоретичного і емпіричного дослідження – клієнто-центричний підхід (К.Роджерс). Конкретно-практичне підґрунтя – профконсультаційна робота із старшокласниками. Психологічний зміст проблеми професійного самовизначення і його структурні компоненти були виділені у результаті аналізу проблемних профорієнтаційних ситуацій – суб‘єктивних аспектів індивідуального переживання особистістю проблеми її професійного самовизначення і конкретно-психологічного сприймання змісту цієї проблеми як частини свого життя.

У структурі проблеми професійного самовизначення особистості ми виділили три головні компоненти: проблема самореалізації (як розвиток особистості і як актуалізація її здібностей і спрямувань), проблема вибору (як ціннісно обґрунтований вчинок і результат розв‘язання внутрішніх суперечностей), проблема адаптації (як узгодження внутрішніх і зовнішніх аспектів індивідуальної профорієнтаційної ситуації).

Важливою передумовою успішного професійного самовизначення, особливо на етапі первинного вибору професії, є сформованість і усвідомлення людиною своєї “реалізаційної спрямованості” – головного напряму особистісної самореалізації. Формування “реалізаційної спрямованості” особистості, виступає основою, на базі якої відбувається розвиток професійних інтересів і нахилів. У процесі індивідуальної самореалізації особистості ми виділяємо два аспекти: інтернальний (розвиток особистості через інтеграцію досвіду і “розгортання” її внутрішніх, ще не актуалізованих потенціалів) та екстернальний (самоактуалізація особистості як втілення нею в життя певних внутрішніх змістів через зовнішній акт і творчу активність). В інтернальному аспекті, таким чином, ключовим словом стає поняття розвитку, в екстернальному — актуалізації. Суб`єктивні труднощі, пов`язані з проблемами самореалізації, які виникають у старшокласників у процесі професійного самовизначення, як правило, зумовлені характером сприймання людиною самої себе, навколишнього світу і свого місця в ньому. Суттєвий вплив на процес розв'язання проблеми професійного самовизначення особистості, актуальним змістом якої виступає проблема самореалізації, здійснюється з боку таких характеристик особистості, як її саморозуміння і самоставлення, які є інтегруючими компонентами відповідно когнітивного і емоційного компонентів “я-концепції”. Особливості і напрям процесів самореалізації особистості визначають також її ціннісні спрямування.

Другий аспект проблеми професійного самовизначення особистості – проблема вибору. Психологічні проблеми, що виникають у особистості в зв`язку з прийняттям рішень, нерідко викликані внутрішніми конфліктами (наприклад, між неусвідомленими аспектами у ставленні до себе і більш-менш стійкими стереотипами поведінки, уявленнями про свої можливості і переконаннями щодо своїх зобов`язань перед іншими людьми), недостатньою готовністю зробити вибір (здатність особистості відчувати і розуміти саму себе може бути блокована внаслідок психологічної травмованості, що нерідко призводить до почуття розгубленості або навіть байдужості перед вибором), несформованістю певних особистісних характеристик (відсутність в учня навичок самостійного пошуку необхідних відомостей та планування практичних кроків) або "незрілістю" ситуації (недостатня її з'ясовність або нестача необхідної інформації). Спостереження процесу прийняття рішень у профконсультації свідчать, що внутрішній пошук відбувається у двох напрямах: по-перше, це пошук засад, підходу до розв'язання проблеми і по-друге, це саме вибір одного з рішень, які постають як можливі з точки зору обраного підходу або позиції. Орієнтований пошук "базової основи" вибору, з одного боку, і розв'язання проблем на базі обраних критеріїв, з іншого, формують собою "систему внутрішніх координат" особистості, в межах якої розгортається динамічний процес здійснення виборів і прийняття рішень.

Професійне самовизначення неодмінно включає також необхідність конкретизації цілей, узгодження індивідуальних планів випускника з зовнішньою ситуацією, потребує врахування конкретних обставин, а також своїх переваг і обмежень у процесі реалізації своїх інтересів і цінностей. Приведення в узгодженість суб`єктивних і об`єктивних компонентів індивідуальної профорієнтаційної ситуації: узгодження ціннісно-смислової системи особистості, системи потреб, здібностей і “програм” індивідуального розвитку з процесами, що відбуваються в оточуючому професійному і соціальному середовищі, – становить головний зміст адаптивних процесів у професійному самовизначенні старшокласників. Адаптивні процеси розглянуто у трьох аспектах: конкретизаційно-ситуативному, соціально-ціннісному та операційно-інструментальному.

Конкретизаційно-ситуативний аспект виявляє себе як набуття особистісно-ціннісним змістом конкретної форми як оформлення реалізаційної спрямованості особистості учня у відповідну професійну спрямованість, як “заломлення” ціннісної та смислової спрямованості особистості в культурно-історичному “полі” людських діяльностей.

Соціально-ціннісний аспект адаптації особистості в ситуації професійного самовизначення полягає в усвідомленні і узгодженні цілей, цінностей і уявлень особистості з цілями, цінностями і уявленнями, притаманними певній професійній групі, які зумовлюються завданнями, що виконує даний професійний прошарок у системі соціально-економічних і культурних зв`язків у суспільстві.

Операційно-інструментальний аспект професійної адаптації – найбільш вивчений і відповідно висвітлений у літературі з проблем профорієнтації. Він включає пристосування особистості до певних умов праці, професійну спеціалізацію, формування індивідуального стилю діяльності, встановлення міжособистісних стосунків у колективі. Операційно-інструментальний аспект адаптації включається пізніше, на етапі професійного становлення особистості, але певні його елементи можуть регулювати процес первинного професійного вибору, наприклад, у допрофесійній підготовці учнів, у практичних професійних спробах, у випадках ранньої професійної орієнтації.

Аспекти самореалізації, вибору і адаптації виявляють себе як вузлові проблеми індивідуальних профорієнтаційних ситуацій.

У запропонованій концептуальній моделі професійне самовизначення особистості розглядається як процес, що включений у контекст її індивідуального розвитку. Професійне самовизначення особистості, розглянуте як її життєва проблема, є активна діяльність особистості, спрямована на самореалізацію, що здійснюється шляхом усвідомлення своєї “реалізаційної спрямованості”, прийняття рішень, які визначають напрям самоактуалізації і подальшого розвитку особистості, а також шляхом пошуку оптимальних і прийнятних для особистості засобів реалізації цих рішень і узгодження всіх елементів індивідуальної профорієнтаційної ситуації.

У третьому розділі - “Дослідження психологічних умов професійного самовизначення особистості у процесі профконсультації” – проаналізовано результати емпіричного дослідження: виявлено позитивний вплив клієнто-орієнтованої профконсультаційної бесіди на професійне самовизначення старшокласників; простежено зміни у суб‘єктивному сприйманні старшокласниками проблеми професійного самовизначення; з’ясовано внутрішні психологічні умови, що сприяли успішному професійному самовизначенню особистості у профконсультації. У розділі викладено розроблену методику індивідуальної профконсультаційної бесіди. Бесіда розглядається як творча взаємодія психолога з клієнтом, спрямована на розв'язання психологічних проблем. Проаналізовано зміст психологічної ситуації клієнта, висвітлені головні принципи проведення клієнто-орієнтованої профконсультаційної бесіди із старшокласниками, виділені основні етапи організації взаємодії у профконсультації, класифіковані типи профконсультаційних ситуацій.

Експериментальне дослідження складалося з трьох етапів. На першому етапі здійснювалася оцінка стану суб'єктивної професійної визначеності (СПВ), переважних термінальних цінностей особистості, значущих життєвих сфер (ОтеЦ), рівня самоактуалізації (САМОАЛ). Після проведення тестування учням було запропоновано скористатися послугами профконсультанта. Таким чином, протягом першого етапу дослідження поступово було сформовано експериментальну групу, у склад якої увійшли учні, які звернулися до нас за власним рішенням з конкретними психологічними проблемами. Це дає підстави розглядати таку експериментальну групу як цілком репрезентативну і адекватну завданням дослідження. На другому етапі експерименту проводилися індивідуальні профконсультації. Кожна консультація складалася з попередньої бесіди, тестування і профконсультаційної бесіди, яка проводилася за розробленою методикою. На третьому етапі експериментального дослідження проведено повторне обстеження всіх учнів експериментальної і контрольної груп (методики СПВ, ОТеЦ, САМОАЛ).

Експериментальну і контрольну групи було порівняно за показником професійної визначеності (В) на початку і в кінці експерименту, за показниками збільшення суб‘єктивної визначеності (? В) за період експерименту, і за показником відносного приросту визначеності (?В' = ?В:[В1]) за період експерименту. Значимість відмінностей між середніми оцінювалася за Т-критерієм Стьюдента (дані наведені у таблиці 1).

Проведені розрахунки показали: позитивні зрушення у показнику суб’єктивної професійної визначеності (?В = В2 – В1), що відбулися за період експерименту в експериментальній групі “К”, є статистично вірогідні: Т = 2,02; Т > Ткр. для n' = 74 для значень довірчих ймовірностей ? = 0,05.

Було виявлено також статистично вірогідні відмінності між експериментальною і контрольною групами за показником відносного прирощення суб‘єктивної визначеності: Д?'=Д?/[B1] за період експерименту: Т= 2,82; Т > Ткр. для n' = 129 для значень довірчих ймовірностей ? = 0,01.

На основі детального порівняльного аналізу експериментальної та контрольної груп встановлено, що в експериментальній групі, рівень професійної визначеності, за самооцінками учнів, зріс (35% – середній показник) і суттєво зріс (36% – вищий за середній та високий показник) у 71% учнів. У контрольній групі зростання рівня професійної визначеності встановлено у 60% учнів (36% – середній показник, 24% вищий за середній та високий показник). В обох групах спостерігалися тенденції зниження суб’єктивної оцінки рівня професійної визначеності в кінці навчального року. У співбесідах з випускниками виявилося, що це пояснюється як змінами в емоційному сприйманні власної профорієнтаційної ситуації (ситуативне підвищення тривожності у зв’язку з наближенням моменту прийняття відповідального рішення, стреси, перевтома у зв’язку з випускними іспитами), так і виникненням нових перспектив професійного вибору. Якщо у контрольній групі показники самооцінок професійної визначеності знизилися у 40% учнів, то в експериментальній групі – у 29%. Отже, в групі учнів, що проходили профконсультацію, відбулися помітні позитивні зміни у рівні професійного самовизначення і ці зміни статистично вірогідно більші, ніж у контрольній групі. Виходячи з цього, в дисертації робиться висновок, що клієнто-орієнтовану профконсультацію, проведену за розробленою нами методикою, можна розглядати як важливу умову професійного самовизначення старшокласників.

У дослідженні було виявлено, що зростання показників суб‘єктивної оцінки особистістю стану професійної визначеності Д? і Д?‘ супроводжувалося відповідними змінами у суб‘єктивному сприйнятті учнями проблеми власного професійного самовизначення. Причому такі зміни відбулися як у когнітивних компонентах суб‘єктивного сприйняття проблеми – фактори "упорядкованість" (+2,39) і "складність" (-1,45), так і в її емоційних компонентах фактор "комфортність" (+2,84). Отже, профконсультаційна бесіда сприяла як зниженню рівня проблематичності вибору професії, так і підвищенню впевненості клієнтів щодо свого майбутнього у цілому.

Порівняльний якісний аналіз проводився всередині експериментальної групи. У групі "К" були виділені дві підгрупи: "К"(в) і "К"(н), відповідно з високим і низьким показником ?В'. Підгрупи порівнювалися за результатами тестувань (опитувальник термінальних цінностей, самоактуалізаційний тест, шкали мотиваційних компонентів вибору професії опитувальника СПВ). Показники, за якими було проведено порівняння виділених підгруп, виявилися стійкими особистісними характеристиками: результати, отримані при повторному дослідженні, суттєво не відрізнялися від даних, отриманих на першому етапі.

Якісний аналіз дав змогу виявити значні розходження між підгрупами "більш успішних" і "менш успішних" клієнтів за мотиваційним фактором "відповідне соціальне оточення". Успішнішими у нашій профконсультації були клієнти, яким притаманна більша комунікативна вибірковість. У процесі аналізу та інтерпретації отриманих даних у дисертації робиться припущення, що зв‘язок між комунікативною вибірковістю і результативністю профконсультації опосередкований певними рисами особистості та особливостями індивідуального смислу майбутньої професійної діяльності. Комунікативна вибірковість у професійному виборі пов‘язана з цілісним сприйняттям особистістю свого професійного майбутнього, з кращим саморозумінням і самоусвідомленням особистості, включенням в "картину майбутньої професійної діяльності" особистісних і міжособистісних складових. Оскільки саме на здібності саморозуміння і самоусвідомлення спирається профконсультант у клієнто-орієнтованій професійній консультації, такі клієнти досягли більшого успіху.

У результаті порівняння підгруп "більш успішних" і "менш успішних" клієнтів за факторами термінальних цінностей були виявлені помітні розходження між ними за рівнем значущості цінностей: "розвиток себе", "духовне задоволення", "збереження індивідуальності". Найбільш значущими життєвими сферами для “успішних” клієнтів виявилися: сфера сімейного життя, сфера суспільного життя і сфера захоплень. Високий показник за шкалою "розвиток себе" відбиває цінність для особистості самовдосконалення, розвитку своїх потенційних здібностей. Таким клієнтам, здебільшого, притаманний інтерес до психологічної інформації про себе. Вони виявляють більшу відкритість у спілкуванні з психологом. Це сприяло більш різнобічному і глибинному підходу особистості до аналізу і розв’язання існуючих проблем у профконсультації і, як наслідок, більшій ефективності профконсультації. Досліджувані, що отримали високий бал за фактором "духовна задоволеність" у процесі професійного самовизначення, орієнтувалися на свої спрямування і інтереси. Професійний план, який відповідає інтересам і цінностям особистості і сформований нею у результаті спрямованого процесу самопізнання, сприяв підвищенню її впевненості у собі і позитивній суб’єктивній оцінці якості власного професійного самовизначення. Високий результат за шкалою "збереження власної індивідуальності" свідчить про прагнення особистості до незалежності. Самостійність і високий рівень усвідомлення особистістю своєрідності і особливостей своєї індивідуальності позитивно відобразилися на результативності професійної консультації.

Зазначимо, що цінності "духовне задоволення", "збереження власної індивідуальності" та "розвиток себе", як правило, притаманні досить розвиненій особистості. Отже, суттєвою умовою ефективності взаємодії профконсультанта і клієнта в клієнто-орієнтованій профконсультації є високий рівень розвитку особистості клієнта, переважна значущість духовних цінностей. Це підтверджується результатами дослідження за опитувальником САМОАЛ: було виявлено, що учні, "успішні" у профконсультації, відрізняються від "менш успішних" високими показниками за фактором "цінності самоактуалізації".

На основі досліджених даних у дисертації зроблено висновок, що клієнто-орієнтований підхід у профконсультації виявився більш ефективним для людей, орієнтованих на духовні цінності, самостійних, незалежних і відкритих.

З’ясовано також, що цінності і настанови, притаманні найбільш "ефективним" клієнтам, відповідні й цінностям, закладеним в основу клієнто-орієнтованої профконсультації. Отже, ще однією комплексною умовою успішного професійного самовизначення у профконсультації є сумісність методики і підходу профконсультанта та ціннісної структури особистості клієнта.

ВИСНОВКИ

У даному дослідженні ми зосередили увагу на аспектах внутрішньої зумовленості професійного самовизначення, дослідили психологічні умови успішності професійного самовизначення старшокласників у процесі клієнто-орієнтованої професійної консультації, розробили концептуальну модель професійного самовизначення як життєвої проблеми особистості.  

1. З’ясовано психологічний зміст професійного самовизначення особистості у ранньому юнацькому віці у контексті її "життєвого", "соціального", "особистісного" самовизначення. Самовизначення є свідома внутрішня діяльність особистості, спрямована на усвідомлення своїх життєвих цінностей і смислів, виходячи з чого молода людина визначає свою життєву позицію і стиль життя, своє місце у світі, серед людей. Центральною ланкою процесів самовизначення виступає вибір як свідома активність особистості і моральний вчинок. В основі здійснення вибору знаходиться процес розв’язання внутрішніх і зовнішніх протиріч. Професійне самовизначення – цілісний, інтегративний процес, у якому реалізуються основні життєві цінності людини і конкретизуються аспекти її життєвого, особистісного, соціального самовизначення. Професійне самовизначення є вибір молодою людиною напряму і змісту свого подальшого розвитку, сфери і засобів реалізації індивідуальних якостей і здібностей, соціального середовища для втілення своєї життєвої мети і моральних цінностей.

2. Теоретично обґрунтовано концептуальну модель професійного самовизначення особистості як її життєвої проблеми, в якій розкрито його структуру і психологічний зміст. У структурі проблеми професійного самовизначення виділено три головні компоненти: проблему самореалізації, проблему вибору і проблему адаптації.

Розв‘язання проблеми самореалізації здійснюється особистістю шляхом самопізнання і саморозуміння, усвідомлення своєї "реалізаційної спрямованості" і проектування її на сфери професійної діяльності. Свідомий вибір здійснюється особистістю самостійно у результаті формування ціннісної вихідної позиції і розв‘язання мотиваційних протиріч. Адаптивний аспект проблеми професійного самовизначення полягає у процесах узгодження всіх елементів індивідуальної профорієнтаційної ситуації: ціннісно-смислової структури особистості, її здібностей і потреб, актуальних процесів її розвитку, обставин і ситуації, які охоплюють як соціальне середовище у цілому, так і існуючу професійну структуру. Професійне самовизначення є цілісним процесом. Окремі його аспекти виявляються в профконсультації як акцентовані проблеми індивідуальних профорієнтаційних ситуацій.

Професійне самовизначення особистості, розглянуте як її життєва проблема, є активна діяльність особистості, спрямована на самореалізацію, що здійснюється шляхом усвідомлення своєї "реалізаційної спрямованості", прийняття рішень, які визначають напрям самоактуалізації і подальшого розвитку особистості, а також шляхом пошуку оптимальних і прийнятних для особистості засобів реалізації цих рішень і узгодження всіх елементів індивідуальної профорієнтаційної ситуації.

3. Розроблено методику індивідуальної профконсультаційної бесіди, спрямованої на психологічну допомогу клієнтові у розв‘язанні проблем, що ускладнюють процес професійного самовизначення. Клієнто-орієнтована профконсультація створює сприятливі умови актуалізації сутнісних сил особистості, активізації її внутрішньої діяльності, спрямованої на самопізнання, усвідомлення своїх цінностей і потреб, розв‘язання проблем, пов‘язаних з вибором професії. Така профконсультація, яка дотримується особистісного підходу, є також оптимальною психологічною ситуацією для дослідження процесу самовизначення в його психологічній суті.

4. Підтвердилася гіпотеза, що клієнто-орієнтована профконсультаційна бесіда виступає важливою психологічною умовою професійного самовизначення старшокласників. Виявлені статистично вірогідні позитивні зрушення у стані професійної визначеності учнів:

а) значне, статистично вірогідне зростання рівня професійної визначеності в експериментальній групі учнів,

б) статистично вірогідні відмінності між експериментальною і контрольною групами за показником відносного зростання професійної визначеності за експериментальний період.

5. Підтвердилася і друга частина гіпотези, щодо внутрішніх умов, якими був опосередкований вплив профконсультаційної бесіди. Значне зростання показника професійної визначеності у результаті профконсультаційної бесіди супроводжувалося позитивними змінами у когнітивній і в емоційній складових суб‘єктивного сприймання досліджуваними проблемної профорієнтаційної ситуації: фактори "упорядкованість", "складність" і "комфортність".

Внутрішніми психологічними умовами успішного професійного самовизначення в профконсультації виявилися також:

а) спрямування особистості на розвиток власної індивідуальності;

б) цінність збереження власної індивідуальності, незалежності і самостійності у прийнятті рішень;

в) цінність отримання духовного задоволення від майбутньої професійної діяльності;

г) орієнтація на пошук гармонійного соціального оточення;

д) особистісна значущість сфери захоплень, життєвих сфер суспільного та сімейного життя;

е) високий рівень розвитку цінностей самоактуалізації.

Психологічна сумісність мети і завдань консультації з цінностями і спрямуваннями особистості можна розглядати як ще одну комплексну умову її успішного професійного самовизначення. 

6. Використання методики клієнто-орієнтованої профконсультаційної бесіди та врахування результатів здійсненого дослідження у профорієнтаційній роботі із старшокласниками надають можливість більш диференційованого індивідуального підходу. Надання психологічної допомоги стає більш ефективним.

З огляду на Національну доктрину розвитку освіти, у якій головною метою і основним важелем сучасного прогресу проголошено розвиток людини, профорієнтаційна робота із старшокласниками має бути спрямована на всебічне розкриття творчих потенціалів особистості, її самореалізацію та самоствердження. У зв’язку з цим, виконане дослідження дозволило запропонувати ряд рекомендацій:–

у вищих навчальних закладах освіти, що готують психологів-практиків, ввести до навчальних планів курс з особистісно орієнтованих методів і методик професійної консультації та практичні заняття з психологами-профконсультантами у загальноосвітніх навчальних закладах та консультаційних центрах;

– у загальноосвітніх навчальних закладах доцільно відновити курс "Основи вибору професії" з використанням активних методів навчання, які сприятимуть самопізнанню учнів, виявленню їх інтересів і професійних нахилів, розвитку їх особистості та здатності до самостійних рішень. Курс має викладатися кваліфікованими психологами;–

у роботі відділів профорієнтації центрів зайнятості і профконсультаційних центрів враховувати результати досліджень з метою удосконалення профконсультаційної роботи з учнівською молоддю.

Виконане дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми професійного самовизначення. Перспективними напрямами подальших досліджень є вивчення психологічних умов професійного самовизначення на інших етапах розвитку професійної кар’єри особистості, виявлення впливу різноманітних методик консультування на професійне самовизначення особистості.   

Основний зміст дисертації викладено у таких публікаціях: 

1. Вітковська О.І. Професійне самовизначення особистості і практичні аспекти професійної консультації: Монографія. – К.: Наук. світ, 2001. – 91 с.

2. Вітковська О.І. Професійне самовизначення як життєва проблема особистості // Педагогіка і психологія. – 1998. – № 3. – С. 171 – 179.

3. Вітковська О.І. Профконсультаційна бесіда як форма здійснення психологічної допомоги особистості у виборі професії // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2001. – № 3. – С. 109 –119.

4. Вітковська О.І. Дослідження психологічних факторів професійного самовизначення особистості в професійній консультації // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2002. – Випуск 1(5). – С. 141 – 147.

5. Вітковська О.І. “Я” – концепція і самореалізація особистості як актуальна психологічна проблема професійного самовизначення // Єдність раціонального та емоційно-почуттєвого в освітньо-виховних системах: Наук.- метод. зб. – Харків: Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди. – 1996. – С. 252 – 255.

6. Вітковська О.І. Розвиток особистості учня в поглибленій профконсультації // Трудове і професійне навчання: проблеми, пошуки, перспективи: Тези доповідей до міжнар. наук.- практ. конф. – Вінниця: Вінницькій державний педагогічний інститут. – 1994. – С. 17 – 18.

7. Вітковська О.І. Професійне самовизначення особистості в клієнто-орієнтованій профконсультації // Стан та перспектива професійної орієнтації, трудового і профільного навчання та професійної підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів: Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції. – Бориспіль. – 2002. – С. 284 - 289. 

Вітковська О.І. Психологічні умови професійного самовизначення випускників середніх шкіл у процесі профконсультації. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19. 00. 07. – педагогічна та вікова психологія. – Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, Київ, 2002.

Дисертація присвячена дослідженню професійного самовизначення особистості, яке проводиться у процесі професійної консультації. Робота є теоретико-експериментальним дослідженням проблеми.