НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

Веліканов Сергій Володимирович

УДК 343.98

КЛАСИФІКАЦІЯ СЛІДЧИХ СИТУАЦІЙ

В КРИМІНАЛІСТИЧНІЙ МЕТОДИЦІ

Спеціальність 12. 00. 09 — кримінальний процес та криміналістика;

судова експертиза

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків — 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор МАТУСОВСЬКИЙ Григорій Абрамович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри криміналістики.

Офіційні опоненти:–

доктор юридичних наук, професор ЛУКАШЕВИЧ Віталій Григорович, Запорізький юридичний інститут МВС України, перший проректор;–

доктор юридичних наук, професор ІЩЕНКО Андрій Володимирович, Національна академія внутрішніх справ України, професор кафедри розслідування злочинів.

Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра криміналістки Міністерства освіти і науки України

Захист відбудеться "26" червня 2002 року о 9-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77)

Автореферат розіслано "24" травня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Битяк Ю.П.

Загальна характеристика роботи

Особливістю даної роботи є дослідження важливих актуальних питань класифікації, типізації слідчих ситуацій, розробки методик розв'язання найбільш складних із них у криміналістичній методиці розслідування злочинів. Недостатня розробка цих питань у науковій літературі і потреби практики обумовили вибір теми даної дисертації.

Актуальність теми дослідження. На органи досудового слідства покладено завдання швидкого й повного розкриття злочинів, викриття винних і забезпечення правильного застосування закону для того, щоб кожен, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний (ст. 2 КПК України). Центральне місце серед заходів з виконання цього завдання займає розробка науково обґрунтованих засобів і методів розкриття найбільш небезпечних злочинів.

Розслідування злочинів, як динамічна процесуальна діяльність, проходить окремі стадії (Ю.М. Грошевий, В.С. Зеленецький) і є процесом переходу від первинних процесуальних ситуацій до наступних. У цьому процесі робота з доказами має ситуаційний характер (Р.С. Бєлкін). Органам розслідування доводиться діяти в різних умовах і обставинах, що складаються під впливом особливостей злочинів, дефіциту часу й доказової інформації, специфіки відносин між суб'єктами кримінального процесу. У такому аспекті процес розслідування вбачається як система слідчих ситуацій, що змінюються протягом усього періоду провадження у кримінальній справі. Виділення слідчої ситуації об'єктом наукового дослідження зумовлено необхідністю виявлення особливостей криміналістичного підходу до вивчення процесу досудового слідства як стадії кримінального судочинства.

Актуальність теми дослідження підтверджується й тим, що проведене дисертантом узагальнення результатів опитування слідчих свідчить, що проблема складних слідчих ситуацій розглядається значною більшістю з них як така, що потребує розробки системи рекомендацій щодо їх подолання на окремих етапах досудового слідства й у цілому в кримінальній справі.

Вибір теми дисертації зумовлено важливістю дослідження складних слідчих ситуацій на підставі їх наукової класифікації і подальшої типізації з прикінцевою метою вдосконалення методик розслідування окремих видів злочинів, розробки наукових рекомендацій з вирішення і подолання складних слідчих ситуацій.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і відповідає завданням, визначеним відповідно до Комплексної програми профілактики злочинності на 2001—2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376/2000.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в науковій розробці класифікації слідчих ситуацій стосовно криміналістичної методики в цілому, у здійсненні їх типізації з урахуванням специфіки розслідування окремих видів (груп) злочинів, в формуванні наукових рекомендацій з вирішення і подолання складних слідчих ситуацій.

Досягнення зазначеної мети зумовило необхідність вирішення основних завдань, як-то:

1) аналіз основ учення про слідчу ситуацію і криміналістичну систематику з метою їх конкретизації стосовно методики розслідування злочинів;

2) встановлення зв'язків між сутністю і поняттям слідчої ситуації та загальними поняттями криміналістики;

3) вивчення й узагальнення практики розслідування різних видів злочинів з метою виокремлення й аналізу типових слідчих ситуацій;

4) з'ясування за допомогою змістовного і статистичного аналізу результатів опитування й інтерв'ювання слідчих стосовно їх ставлення до сутності й поняття слідчої ситуації та її характеристики;

5) дослідження можливості використання наукових положень криміналістичної систематики в процесі впорядкування конкретних множин слідчих ситуацій;

6) здійснення групування, класифікації і типізації ознак слідчих ситуацій на підставі розроблених критеріїв;

7) проведення впорядкування типових слідчих ситуацій у системі методики розслідування окремих видів злочинів;

8) простеження і визначення можливостей використання правоохоронними органами криміналістичних рекомендацій щодо типових слідчих ситуацій;

9) встановлення можливостей і напрямків використання окремих методів таких галузей знань як математика, комп'ютерні технології в процесах моделювання і вирішення слідчих ситуацій, практичного застосування комп'ютерних систем у різних формах (базах даних, інформаційно-дорадчих системах тощо), з метою встановлення засобів виходу зі складних слідчих ситуацій;

10) проведення порівняльного лінгвістичного аналізу термінології, пов'язаної зі слідчими ситуаціями.

Об'єктом дослідження є слідча ситуація, як реальне явище процесу розслідування злочинів: і криміналістичне вчення про слідчу ситуацію, що охоплює тактичні й методичні сторони розслідування.

Предметом наукового дослідження виступають: закономірності, що пояснюють природу і сутність слідчої ситуації; процеси класифікації й типізації слідчих ситуацій; обставини, що впливають на вибір оптимальних рішень у складних типових ситуаціях та способів виходу з них.

Методи дослідження. У процесі теоретичних та практичних досліджень застосовувалися як загальні, так і спеціальні методи наукового пізнання. Загальний діалектичний метод наукового пізнання дійсності було використано для вивчення явища “слідча ситуація” і пов'язаних із ним процесів, що мають місце на етапі досудового слідства.

Крім того, при вивченні окремих аспектів предмету дослідження, використовувалися наступні спеціальні методи:

·

· порівняльно-правовий – при аналізі правових норм, регламентуючих діяльність слідчого на етапі досудового слідства;

· статистичний та соціологічний – в процесі збору, обробки й аналізу інформації за матеріалами розслідування конкретних кримінальних справ та за результатами анкетування;

· комп'ютерних технологій і математичної логіки – для дослідження й моделювання слідчих ситуацій, їх прогнозування і створення методів їх вирішення.

Підхід до розробки основних положень теми дисертаційного дослідження безпосередньо базується на загальних положеннях криміналістичної методології. У вивченні понять суміжних дисциплін використано методи загальнонаукового характеру, спеціальні методи відповідних галузей знань і спеціальні криміналістичні методи. У дослідженні застосовано сучасні методики збору інформації, її узагальнення, аналізу і статистичної обробки, а перевірку репрезентативності емпіричних даних здійснено на підставі рекомендацій правової статистики. При постановці й вирішенні окремих криміналістичних питань використано відповідні методи математичних галузей знань.

Теоретичною основою дослідження стали наукові положення, що містяться у працях таких учених, як Ю.П. Аленін, В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, Т.С. Волчецька, І.Ф. Герасимов, В.Г. Гончаренко, Г.А. Густов, Л.Я. Драпкин, А.В. Дулов, В.А. Журавель, Г.Ю. Жирний, Г.О. Зорін, А.В. Іщенко, Н.І. Клименко, О.Н. Колесніченко, В.О. Коновалова, В.С. Кузьмічов, В.К. Лисиченко, В.П. Лисицин, І.М. Лузгін, В.Г. Лукашевич, Г.А. Матусовський, В.Т. Нор, В.О. Образцов, І.В. Постіка, А.Р. Ратінов, М.В. Салтевський, М.О. Селіванов, В.В. Тіщенко, В.Ю. Шепітько, О.О. Ейсман, М.П. Яблоков та ін.

Для розробки теми і вирішення поставлених завдань широко використовувались загальні положення криміналістичної науки.

Нормативно-правову базу дисертації становлять: Конституція України, закони й нормативно-правові акти України, що регламентують кримінальний процес, відомчі акти правоохоронних органів, що мають значення для застосування криміналістичних рекомендацій щодо вирішення й подолання складних слідчих ситуацій.

Емпірична база дослідження. У процесі дисертаційного дослідження для вивчення слідчих ситуацій, що виникають у ході розслідування злочинів, було розглянуто матеріали 450 кримінальних справ, зокрема, про злочини проти життя і здоров'я, статевої свободи особи, проти власності, у сфері господарської діяльності та ін. Згідно з метою і завданнями дисертаційного дослідження дисертант безпосередньо брав участь у вивченні 155 кримінальних справ про умисні вбивства, проведеному кафедрою криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в 1997 р.

Проведено анкетне опитування двохсот слідчих прокуратури й оперативних працівників органів внутрішніх справ і їх індивідуальне інтерв'ювання. При інтерв'юванні виявлявся особистий досвід застосування наукових криміналістичних рекомендацій щодо розслідування конкретних злочинів, подолання складних слідчих ситуацій. Проведено інтерв'ювання прокурорів, які проходили підготовку в Інституті підвищення кваліфікації Генеральної прокуратури України (1997 — 1999 рр.), для з'ясування їх поглядів на проблему вирішення складних слідчих ситуацій. Отримані дані аналізувалися і порівнювалися з аналогічними науковими дослідженнями, здійсненими криміналістами Російської Федерації (Т.С. Волчецька, Л.Я. Драпкін), Республіки Бєларусь (М.І. Порубов, Г.О. Зорін) та ін.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є монографічним дослідженням, в якому на підставі вивчення слідчої практики і криміналістичної теорії розроблені положення, що вперше або по-новому висвітлюють проблему, а саме:

1) обґрунтовано необхідність розширення дослідження проблеми слідчих ситуацій стосовно криміналістичної методики;

2) аргументовано потребу спеціального дослідження поняття “слідча ситуація” як категорії криміналістичної методики;

3) визначено слідчу ситуацію як поняття, що має об'єднуюче значення в дослідженні проблеми вирішення тактичних задач і досягненні кінцевих (стратегічних) цілей розслідування;

4) апробовано можливості застосування в науковому дослідженні слідчих ситуацій окремих методів математичного моделювання, комп'ютерних технологій (положення "лінгвістичних перемінних", "нечіткої логіки");

5) зроблено спробу порівняльного лінгвістичного аналізу україно-, російсько-, англо- і німецькомовних термінів, що відбивають понятійне значення типізації слідчих ситуацій;

6) розглянуто слідчу ситуацію як інформаційну модель, що містить відомості про стан і обстановку розслідування;

7) запропоновано класифікацію слідчих ситуацій на загальній криміналістичній тактико-методичній основі;

8) сформульовано поняття і визначено підстави класифікації й типізації слідчих ситуацій;

9) розроблено критерії класифікації і типізації слідчих ситуацій залежно від особливостей виду (групи) розслідуваних злочинів;

10) визначено особливості слідчих ситуацій у залежності від виду розслідуваного злочину, етапу розслідування, процесуального положення і відносин між учасниками досудового слідства і кримінального процесу;

11) опрацьовано нову систему заходів для подолання складних слідчих ситуацій, що охоплює методику їх оцінки як трудновирішуваних, виявлення й аналіз слідчих помилок і розробку плану виходу зі складних слідчих ситуацій;

12) складено програму (алгоритм) вирішення складних слідчих ситуацій.

Практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертації положення, висновки і пропозиції можуть бути застосовані для підвищення ефективності:

·

· практичної діяльності на досудовому слідстві — при аналізі та розв'язанні складних слідчих ситуацій;

· навчального процесу — при вивченні відповідних розділів навчальних дисциплін: “Криміналістика”, “Методика розслідування економічних злочинів”, розробці учбово-методичних рекомендацій.

Апробація результатів. Дисертація підготовлена на кафедрі криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, представлена й обговорена на засіданні кафедри, схвалена нею і рекомендована до захисту.

Результати наукових досліджень, висновки і пропозиції доповідалися дисертантом на науково-практичній конференції "Використання досягнень науки і техніки в боротьбі зі злочинністю" (1997 р.) та підсумковій конференції Третього конкурсу малих грантів Харківського центру вивчення організованої злочинності.

На основі дисертаційного дослідження розроблено рекомендації, які впроваджено в роботу правоохоронних органів (Акт про впровадження рекомендацій “Вирішення слідчих ситуацій, ускладнених дефіцитом інформації про злочинні способи, в розслідуванні ухилень від сплати податків”).

Структура роботи. Загальний обсяг дисертації — 218 с. Робота складається із вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку безпосередньо використаних джерел (312 найменувань) і додатків (54 с.).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність, визначаються мета, завдання й методи дослідження, розкривається теоретичне і практичне значення роботи та її новизна.

Розділ перший "Криміналістична концепція слідчої ситуації" складається із трьох підрозділів. У першому — "Сутність слідчої ситуації" розглядається розвиток ситуаційного підходу до вирішення завдань розслідування злочинів та підкреслюється, що з'ясування сутності слідчої ситуації вимагає всебічного вивчення її складових елементів, їх взаємозв'язків, напрямків розвитку, підстав вибору й реалізації дій як способу вирішення і подолання складних ситуацій.

Аналіз широкого кола думок щодо проблеми дослідження дозволив виділити три основних підходи: а) визначення, що характеризують слідчу ситуацію переважно як обстановку розслідування; б) визначення, згідно з якими слідча ситуація формується переважно під впливом зібраної доказової інформації, що характеризує стан розслідування; в) положення, відповідно до якого сутність слідчої ситуації складають обстановка і стан розслідування — підхід, що вбачається є найбільш вдалим.

Дослідження результатів опитування двохсот слідчих свідчить, що найбільш прийнятною для значної більшості респондентів виявилася позиція, відповідно до якої слідчу ситуацію варто розуміти в двох аспектах: один охоплює стан самого розслідування на певному його етапі; другий містить сукупність умов, за яких у даний період відбувається процес розслідування.

Для з'ясування сутності слідчої ситуації необхідно виходити з двох взаємозалежних чинників — об'єктивного (як первісно об'єктивно сформованого явища) і суб'єктивного (як явища, суб'єктивно сприйнятого й оцінюваного слідчим в ході розслідування). При цьому важливим залишається питання про її криміналістичну природу – тактико-криміналістичну, методико-криміналістичну або таку, яка охоплює обидва напрямки. Вивчення природи і структури слідчої ситуації дозволило зробити висновок про криміналістичну сутність слідчої ситуації, що виявляється в специфічності обстановки і стану в провадженні як окремих слідчих дій, так і етапів, а також і в цілому розслідування, й залежно від цього, вимагає прийняття рішень тактико-криміналістичного чи методико-криміналістичного характеру.

Вищевикладене дозволяє визначити слідчу ситуацію як сукупність сформованих на певному етапі умов – стану й обстановки – розслідування, що сприймаються, оцінюються і використовуваються слідчим для вирішення тактичних задач і досягнення загальних (стратегічних) цілей розслідування.

У другому підрозділі "Слідча ситуація як криміналістична категорія" слідча ситуація тлумачиться як одна з основних криміналістичних категорій. Розгляд слідчої ситуації як категорії передбачає визначення її місця в понятійній системі криміналістики шляхом з'ясування її властивостей і співвідношення з іншими категоріями, в першу чергу з криміналістичною характеристикою. Це зумовлено загальною структурою методики розслідування: "криміналістична характеристика — слідча ситуація — слідча версія — тактична операція". Характерно, що окремі науковці відносять типові слідчі ситуації до первинного етапу розслідування як елементи криміналістичної характеристики злочину (О.Н. Колесниченко, І.Ф. Герасимов). Особливого значення набуває дослідження співвідношення категорій "слідча ситуація" і "криміналістична методика": фактично в кожному монографічному дослідженні, присвяченому окремим методикам розслідування злочинів, розглядаються типові слідчі ситуації.

Ретельне вивчення і узагальнення значної кількості методик розслідування дає підставу для висновку, що слідча ситуація як явище, характерне для процесу розслідування злочинів, за своєю значущістю знаходить наукове понятійне відбиття на рівні таких фундаментальних криміналістичних категорій, як "криміналістична методика", "криміналістична характеристика злочинів".

Детальне дослідження проблеми типових слідчих ситуацій показало велике значення точності використовуваної термінології. В україно-, російсько-, англо- і німецькомовних наукових джерелах застосовуються такі терміни як: "типовий", "типічний", "типологія", "типологічний" та інші, що мають корінь "тип". Сам термін "тип" та його похідні здобувають особливого значення при характеристиці слідчої ситуації, оскільки мають різний зміст.

В українській мові спостерігається розходження за змістом термінів "типовий" і "типічний", тим часом як застосовується загальний термін "типовий". Таке розходження враховується в кожному конкретному випадку залежно від контексту. Виходячи з аналізу публікацій по темі дослідження в українських виданнях і міркувань українських філологів з приводу особливостей україномовного словоутворення, спеціально опитаних по цій проблематиці, доцільно використовувати слово "типічний" аналогічно терміну "typical" в англійській чи "типичный" у російській мові. Цілком очевидно, що дане питання має значення як для наукових досліджень, так і у практичній діяльності.

У третьому підрозділі "Інформаційна модель слідчої ситуації" слідча ситуація розглядається як система, в підґрунті якої лежать два елементи — "стан розслідування", що являє собою інформаційну сутність слідчої ситуації, й "обстановка розслідування", тобто її логічна, діяльнісна основа.

Подальший розвиток ідеї ситуаційного моделювання припускає використання можливостей штучного інтелекту для моделювання процесів, що відбуваються як в об'єктивній дійсності, так і при вирішенні складних пізнавальних проблем. У роботі зроблено спробу постановки питання про ситуаційне моделювання шляхом застосування в цьому процесі математико-кібернетичних методів.

Щоб у дослідженні складних слідчих ситуацій скористатися новими можливостями більш точного, диференційованого опису ситуації, необхідне застосування гнучких математичних підходів, оскільки значення багатьох соціальних явищ неможливо представити в числовій формі. Цікаві можливості в побудові інформаційної моделі слідчої ситуації надає використання "лінгвістичних перемінних", тобто перемінних, значеннями яких є не числа, а слова або речення в природній чи формальній мові (Л.А. Заде). Залежно від опису ситуації лінгвістичні перемінні приймають відповідні значення. Лінгвістичні перемінні мають два види базових перемінних. Перший вид є кількісним за природою, другий — якісним. Так, лінгвістичній перемінній "заподіяний збиток" відповідає числова перемінна "грошовий еквівалент заподіяного збитку", тобто всі позитивні числа. Для компонента "стаж" базова перемінна — кількість відпрацьованих років. А от для лінгвістичної перемінної "компетентність" не можна знайти числового (кількісного) відображення в визначеній базовій перемінній — немає такої адитивної функції, що могла б виразити значення ступеня відповідності того або іншого слідчого поняттю “компетентність”. Значення компетентності (наприклад, 0,7) буде засновано "лише на наших враженнях, які ми не в змозі точно формалізувати … Іншими словами, ми визначаємо функцію сумісності не на множині математично точно визначених об'єктів, а на безлічі позначених деякими символами вражень".Такий підхід до подання відомостей про елементи слідчої ситуації можна застосовувати не тільки для поглибленого підходу до аналізу ситуації, що склалася на даному етапі розслідування, але й у значній мірі для машинного представлення їх у виді записів у базах даних. Оперування лінгвістичними перемінними, що характеризують розвиток слідчих ситуацій, має наукове значення для їх комп'ютерного моделювання й аналізу з метою стиснення і збору інформації в межах практичної корисності.

Побудова інформаційної моделі слідчої ситуації тісно пов'язана з теорією криміналістичного моделювання. Центральне питання нечіткої логіки – це встановлення співвідношення точності і значущості неоднозначних понять, включаючи й ті, якими оперують юристи. Ґрунтуючись на положеннях двозначної логіки, теорія не в змозі, відбити та однозначно оцінити, наприклад, поняття "стан ситуації".

З погляду класифікації в класичній теорії множин не може бути такої ситуації, що одночасно належала б до класу ситуацій специфічних, наприклад, для розслідування економічних злочинів, і до інших діянь. Необхідно також мати на увазі, що економічні злочини, які здебільшого не є насильницькими, можуть містити елементи, характерні для іншого класу злочинів. Відповідно, у ситуаціях, що виникають у справах про деякі економічні злочини (ч.2 і 3 ст.228 КК), буде мати місце двозначність інформації як про економічний злочин, так і про діяння, яке містить насильницький елемент, що впливає на характеристики слідчих ситуацій.

Нечіткі множини притаманні і слідчим ситуаціям, що виділяються на різних етапах провадження в кримінальній справі, оскільки саме поняття етапу досудового слідства нормативно не сформульовано і чітко не визначено в науці. Більш того, підкреслюється така специфічна риса, як змінюваність меж етапу розслідування. Водночас чимало науковців прагнуть встановити грань між етапами розслідування. У процесуальному законі сформульовані лише "дії", що здійснюються в ході досудового слідства: порушення кримінальної справи, пред'явлення обвинувачення, складання обвинувального висновку тощо. Вони, по суті, відбивають результат певного етапу розвитку процесу розслідування, що не завжди має чіткі межі.

Викладені підходи виміру параметрів слідчої ситуації як інформаційної моделі дозволяють підійти ближче до побудови типових моделей слідчої ситуації. Усе це має на меті по-новому розглянути процес розслідування в цілому, раціоналізувати його організацію і планування, розширити можливості прийняття рішень у складних слідчих ситуаціях.

Другий розділ "Класифікація слідчих ситуацій" складається з двох підрозділів. У першому — "Критерії (підстави) класифікації слідчих ситуацій" доводиться, що сучасний рівень розвитку криміналістики, зокрема дослідження слідчих ситуацій, характеризується тенденцією до більш повного вирізнення внутрішніх властивостей об'єкта, що призводить до розширення класифікаційних критеріїв. При цьому різні елементи класифікаційних систем переплітаються, взаємодіють, утворюють складні структури (кластери).

Одна з особливостей класифікації слідчих ситуацій полягає в тому, що в цій процедурі необхідно враховувати її кінцеву мету: не тільки створити теоретичну класифікаційну модель, а й забезпечити можливість її практичного застосування у вигляді системи типових слідчих ситуацій.

Таким чином, класифікацію слідчих ситуацій слід розглядати і як процедуру, і як кінцевий результат віднесення їх до певної сукупності (класу, групи, виду) ситуацій, подібних за відповідними ознаками, з наступною їх типізацією стосовно особливостей методик розслідування злочинів.

Очевидно, що в класифікації слідчих ситуацій у криміналістичній методиці важливу роль відіграє розслідування злочину, особливості його криміналістичної характеристики, що враховуються при розслідуванні, етапи розслідування.

Поряд з анкетним опитуванням дисертантом було проведено інтерв'ювання слідчих прокуратури, які розслідували умисні вбивства, зґвалтування та інші тяжкі злочини. При цьому в матеріалах кримінальних справ були виділені найбільш складні слідчі ситуації, що виникали в ході розслідування (визначені самими респондентами).

Проблема визначення підстав (критеріїв) класифікації слідчих ситуацій у криміналістичній методиці і побудови на цій основі класифікаційної системи вимагає комплексного підходу з урахуванням досвіду і результатів раніше запропонованих загальних криміналістичних і тактико-криміналістичних класифікацій (Р.С. Бєлкін, Т.С. Волчецька, Л.Я. Драпкін та ін.) для сприяння практичному застосуванню системи типових слідчих ситуацій. У дисертації наводиться загальна система типових слідчих ситуацій у вигляді графічної схеми.

Найбільш загальним критерієм класифікації слідчих ситуацій у розслідуванні злочинів можна визначити положення, що характеризується сприятливим або несприятливим станом і обстановкою розслідування, що складаються під впливом об'єктивних і суб'єктивних факторів (умов). Ці загальні оціночні критерії вимагають конкретизації, проведеної за ступенем складності слідчої ситуації: неускладнені (прості), ускладнені і складні.

Наступним критерієм розмежування елементів класифікаційної системи є ступінь можливості розв'язання слідчих ситуацій: "вирішувані", "трудновирішувані" і "невирішувані" — при тому, що фактор складності визначається ступенем перешкод, що впливають на стан і обстановку розслідування.

У другому підрозділі "Особливості класифікації слідчих ситуацій у методиці розслідування злочинів" досліджуються підстави (критерії) класифікації слідчих ситуацій у криміналістичній методиці розслідування злочинів. Наводиться загальна класифікацію слідчих ситуацій, пов'язаних з окремими етапами розслідування, прийняттям процесуальних і криміналістичних рішень, це: 1) ситуації попередньої перевірки повідомлень і заяв про злочини (як комплекс дій, що регулюються ст. 97 КПК); 2) ситуації при вирішенні питання щодо порушення кримінальної справи; 3) ситуації висування і перевірки слідчих версій і планування розслідування; 4) ситуації підготовки і провадження слідчих і організаційних дій (збирання, дослідження, оцінки і використання доказів); 5) ситуації забезпечення слідчим взаємодії при розслідуванні злочинів з органом дізнання, наглядовими і контролюючими органами; 6) ситуації пошукової діяльності слідчого; 7) ситуація призупинення кримінальної справи (по нерозкритому злочину); 8) ситуація поновлення припиненої кримінальної справи; 9) ситуації складання обвинувального висновку (аналіз матеріалів кримінальної справи); 10) ситуації, пов'язані з припиненням кримінальної справи.

Третій розділ "Типізація слідчих ситуацій" складається з трьох підрозділів. У першому — "Проблема типового в криміналістичній методиці" вказується, що проблема типології існує в криміналістиці, як і в інших науках, що вивчають множини об'єктів. Типізація і класифікація можуть сприйматися, на перший погляд, як рівнозначні процеси. Дійсно, типізація, як і класифікація слідчих ситуацій, здійснюється на підставі загальних положень систематики, зокрема криміналістичної. У цьому виявляється об'єднуюче начало двох розглянутих процесів у криміналістиці, у зв'язку з чим класифікація часто своєю подальшою метою має типізацію.

Наукова криміналістична типологія слідчих ситуацій належить до окремих криміналістичних типологій. У криміналістичній тактиці без такого роду типологій неможлива побудова систем тактичних прийомів різних слідчих дій. У методиці розслідування такі типології необхідні для подолання складних слідчих ситуацій, що виникають незалежно від виду слідчої дії або від стадії, категорії кримінальної справи.

У методиках розслідування окремих видів злочинів типології слідчих ситуацій мають розроблятися як їх структурний елемент і в певному сенсі відображати особливості джерел та умов формування, засобів і методів їх вирішення під впливом специфіки виду злочину, відображеному у криміналістичній характеристиці. Конкретна слідча ситуація порівнюється з описаною в методиці розслідування типовою ситуацією для встановлення ступеню її типовості або атиповості, нестандартності.

Типова слідча ситуація в криміналістичній методиці може розглядатися як її науковий опис, отриманий у результаті дослідження репрезентативно оптимальної множини однорідних конкретних ситуацій, що складаються в розслідуванні певного виду злочину і типізованих на підставі заданих параметрів. Типологія слідчих ситуацій відповідно являє собою систему типових слідчих ситуацій.

У другому підрозділі — "Особливості типізації слідчих ситуацій в залежності від виду розслідуваних злочинів" аналізується процес типізації слідчих ситуацій у криміналістичній методиці, підкреслюється, що джерелами типових слідчих ситуацій є практика розслідування й розроблені криміналістичні методики розслідування окремих видів злочинів. З метою перевірки і підтвердження цього положення проведене узагальнення матеріалів слідчої практики і відповідних криміналістичних методик розслідування окремих видів злочинів. Досліджувалися три основні групи злочинів і методик їх розслідування: окремі види злочинів проти особи, економічні і техногенні злочини. Для порівняльного аналізу також вивчено деякі інші методики розслідування і відповідні матеріали кримінальних справ інших видів злочинів.

Вивчення матеріалів кримінальних справ та інтерв'ю слідчих показало, що найбільш складні слідчі ситуації виникають на стадіях, пов'язаних із: а) порушенням кримінальної справи; б) розслідуванням, що передує пред'явленню обвинувачення; в) пред'явленням обвинувачення; г) періодом, наступним за пред'явленням обвинувачення; д) періодом, що безпосередньо передує складанню обвинувального висновку.

Дослідження методик розслідування злочинів проти особи (життя, здоров'я, статевої свободи) виявило різні підходи до типізації слідчих ситуацій в цій групі злочинів.

Вивчення слідчих ситуацій, що складаються в практиці розслідування найбільш складних кримінальних справ про вбивства, показав, що близько 82 % ситуацій все ж виявилися сприятливими для вирішення питання про порушення кримінальної справи за фактом виявлення трупа з ознаками насильницької смерті. Але в інших випадках слідчі ситуації ускладнювалися недостатністю даних огляду для порушення кримінальної справи, у зв'язку з чим провадилися перевірочні дії: відібрання пояснень, витребування документів тощо. У деяких випадках для слідчого, який прийняв справу до свого провадження, ситуація ускладнювалась у зв'язку зі скасуванням постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, а також у випадках об'єднання справ або виділення матеріалів справ в окреме провадження.

У стадії притягнення особи як обвинуваченого складалися слідчі ситуації, що характеризуються: повним визнанням обвинуваченим своєї вини — близько 48 %, відмовою у визнанні вини — 10 %, частковим визнанням обвинуваченим своєї вини — 42 %. Відмова особи у визнанні вини або часткове її визнання істотно ускладнювали ситуацію. Складні ситуації складалися й у випадку визнання вини обвинуваченим у вчиненні ним менш тяжкого злочину.

Аналіз слідчих ситуацій, що складалися в ході подальшого розслідування в зв'язку зі зміною або доповненням обвинувачення, вказує на їх значне ускладнення. Ситуації непідтвердження певної події злочину, інкримінованого обвинуваченому (виявлено в 3,5 % випадків), призвели до додаткової перевірки слідчих версій, ситуації встановлення обставин, що пом'якшують його вину (26,6 % справ), викликали потребу додаткової перевірки останніх.

При розслідуванні виникали складні ситуації, пов'язані зі з'ясуванням обставин, що обтяжують відповідальність (у 37 % випадків); встановленням обставин, які вимагали необхідності зміни визначення форми співучасті обвинуваченого в злочині; наявністю достатніх доказів вчинення обвинуваченим злочину, що не було інкриміновано йому раніше. Таким чином досліджувалися обставини розслідування вбивств при відсутності трупа потерпілого, вбивств, вчинених у ході протистояння злочинних угруповань.

Складні слідчі ситуації в справах про зґвалтування визначаються дефіцитом доказової інформації, її суперечливістю, що викликає необхідність провадження додаткових слідчих дій, тактичних операцій та ін. У стадії притягнення особи як обвинуваченого складалися ситуації, що характеризуються невизнанням своєї вини затриманим або частковим визнанням обвинуваченим своєї вини у формі пособництва або при вчиненні іншого злочину (хуліганство та ін.). Відмова особи визнати свою вину або часткове її визнання суттєво ускладнювали слідчу ситуацію. У таких випадках складалися конфліктні слідчі ситуації, типові для даного виду розслідування: зміни показань під впливом залякування, підкупу потерпілої особами, зацікавленими у вирішенні справи.

На підставі аналізу матеріалів кримінальних справ і застосовуваних методик розслідування зазначених видів злочинів проти особи виділяються об'єктивні і суб'єктивні фактори, що так чи інакше могли вплинути на формування типових слідчих ситуацій.

Детально досліджено слідчі ситуації, характерні для розслідування економічних злочинів зокрема: а) привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (службові посягання на майно); б) ухилення від повернення виручки в іноземній валюті; в) ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів (податкові злочини).

У 27 % випадків вивчені ситуації визначено як сприятливі для вирішення питання про порушення кримінальної справи за фактом виявлення ознак привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. У 73 % випадків виявилося недостатньо підстав для порушення кримінальної справи про службові посягання на майно, у зв'язку з чим проводилися перевірочні дії: відібрання пояснень – у всіх випадках, витребування документів – 56 % ситуацій. За цією категорією справ у 48% випадків на первинному етапі привласнення кваліфіковане за сукупністю зі службовим підлогом, що в подальшому викликало ускладнення у розслідуванні, пов'язані з необхідністю призначення додаткових почеркознавчих та техніко-криміналістичних експертиз документів, що у свою чергу призводило до порушення строків досудового слідства й у цілому ускладнювало слідчі ситуації.

При притягненні особи як обвинуваченого складалися слідчі ситуації, що характеризуються як повним визнанням обвинуваченим своєї вини (82 %), так і відмовою особи у такому визнанні (12 %) або частковим визнанням (6 %). Ситуацію також ускладнювала відмова особи у визнанні вини або часткове її визнання. Конфліктні ситуації складалися також тоді, коли особа визнавала себе винною лише в менш тяжкому злочині.

Вивчення типових слідчих ситуацій, що складаються при розслідуванні розглянутої групи економічних злочинів, а також наведених у методиках їх розслідування, дозволяє вирізнити найбільш загальні особливості (підстави) для їх типізації: за джерелом виявлення ознак відповідного виду економічного злочину; за різними характеристиками особи злочинця (злочинців); за предметом і способом посягання; за формами відображення слідів злочину; за змінами залежно від етапу розслідування, обсягу й характеру доказів та інше.

Для повнішого з'ясування особливостей типізації слідчих ситуацій проведено аналіз методик розслідування злочинів техногенного характеру, що відрізняються від розглянутих насильницьких злочинів проти особи й економічних діянь вчиненням їх з необережності. Із групи техногенних злочинів в дисертації проаналізовано методики розслідування злочинів проти довкілля (екологічні злочини); злочинів, пов'язаних з порушеннями вимог пожежної безпеки, злочинів проти безпеки виробництва (техніки безпеки праці); злочинів проти безпеки руху й експлуатації транспорту (дорожньо-транспортні злочини).

Аналіз методик розслідування різних видів злочинів показує, що їх автори, в цілому при однаковому підході у певних випадках будують різні системи типових слідчих ситуацій. Можна припустити, що це відбувається у зв'язку з розходженням емпіричного матеріалу, на якому ґрунтуються наукові висновки, а також через різні наукові погляди на дослідження цієї проблеми.

На підставі узагальнення наведених вище особливостей типізації слідчих ситуацій з урахуванням специфіки розслідування відповідних видів злочинів, виділено загальні критерії їх типізації в окремих криміналістичних методиках.

У третьому підрозділі "Питання вирішення складних слідчих ситуацій у методиці розслідування злочинів" значна увага приділяється питанням подолання складних, трудновирішуваних слідчих ситуацій, які можливо розв'язати шляхом застосування системи заходів, а саме: а) оцінки слідчої ситуації як трудновирішуваної; б) виявлення й аналізу слідчих помилок; в) визначення і розробки плану виходу з тупикової ситуації. Ці питання викладаються у вигляді логічної програми, по розробці плану виходу зі складної ситуації, що передбачає:

- складання виявлених помилок у системі причинно-наслідкових взаємозв'язків;

- остаточне усвідомлення на основі аналізу блок-схеми, чи є виявлені помилки причиною ускладнення ситуації, що утворилася;

- впевненість у тому, що усунувши виявлені слідчі помилки, можна розраховувати на подолання складної ситуації;

- встановлення, чи не могла скластися така ситуація в результаті впливу інших факторів (врахованих слідчим або передбачуваних — потенційних);

- аналіз усіх раніше прийнятих рішень і здійснення дії з метою встановлення прихованих помилок;

- застосування системи факторів, що беруться до уваги при здійсненні заходів для виходу зі складної слідчої ситуації.

Запропонована автором дисертації програма описана у вигляді послідовності дій слідчого.

У Висновках акцентовано увагу на найбільш значних результатах дисертаційного дослідження: 1) слідча ситуація в процесі провадження по кримінальній справі на досудовому слідстві є одним з актуальних і важливих об'єктів дослідження в сучасній криміналістичній методиці; 2) поняття слідчої ситуації слід розглядати як категорію криміналістичної методики; 3) класифікація слідчих ситуацій є одним з основних завдань криміналістичної методики; 4) удосконалювання розслідування злочинів, ефективність розв'язання слідчих завдань залежить від об'єктивної класифікації слідчих ситуацій у науковому і практичному відношенні стосовно окремих методик розслідування злочинів; 5) запропоновано програму виходу зі складних слідчих ситуацій.

За темою дисертації автором опубліковано такі роботи:

1. Веліканов С.В. Питання застосування теорії слідчої ситуації у вдосконаленні методик розслідування злочинів // Вісн. Акад. прав. наук, Харків: Право. 1997. — № 4 (11). — С. 175—178.

2. Великанов С.В. Следственные ситуации и их классификация // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. — Харків: Нац. юрид. акад. України, 1999. — Вип. 39. — С. 146—151.

3. Великанов С.В. Следственная ситуация и принятие следственного решения. // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. — Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. — Вип. 41. — С. 217—222.

4. Веліканов С.В. Про можливості використання методів математичної логіки в побудові моделі слідчої ситуації // Вісн. Запорізьк. юрид. ін-ту МВС України. — 2000. — № 1. — С. 307—313.

5. Великанов С.В. Следственная ситуация и вопросы судебной экспертизы // Актуальные вопросы судебной экспертизы и криминалистики на современном этапе судебно-правовой реформы: Сб. науч.-практ. материалов. — Харьков: Право, 1998. — С. 274—276.

6. Веліканов С.В. Слідчі ситуації і розслідування економічних злочинів //Матеріали наук.-практ конференції. 19 листопада 1997 р., м. Харків, "Використання досягнень науки і техніки у боротьбі зі злочинністю": — Харків, Право, 1998. С. 148—149.

7. Великанов С.В. Применение компьютерных технологий при изучении следственных ситуаций, возникающих в расследовании преступлений, совершаемых организованными преступными группами // Зб. наук. праць Харківськ. Центру вивчення організованої злочинності. — Харків, 2000. — Вип. 1. — С. 274-289.

Анотації

Веліканов С. В. Класифікація слідчих ситуацій у криміналістичній методиці. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12. 00. 09 — кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. Національна юридична академія України. — Харків, 2002.

Дисертація присвячена дослідженню теоретичних і практичних питань слідчої ситуації в методиці розслідування злочинів. Розкрито сутність слідчої ситуації, конкретизовано її зміст щодо методики розслідування злочинів, розглянуто місце слідчої ситуації в категоріальному апараті і термінології криміналістики. У роботі аналізується використання методів інших наук при розробці інформаційного моделювання вирішення складних слідчих ситуацій, докладно розглядається проблема класифікації і типізації останніх. Запропоновано систему підстав класифікації слідчих ситуацій. Значне місце відведено визначенню особливостей слідчих ситуацій залежно від виду розслідуваного злочину, етапу розслідування, процесуального становища й відносин між учасниками досудового слідства і кримінального процесу. Опрацьовано систему заходів щодо подолання складних слідчих ситуацій, що охоплює методику оцінки слідчої ситуації як трудновирішуваної, виявлення й аналіз слідчих помилок і складання плану виходу з таких ситуацій. Розроблено пропозиції по підготовці програми (алгоритму) вирішення складних слідчих ситуацій і варіант такої програми.

Ключові слова: слідча ситуація, криміналістична методика, класифікація і типізація, вирішення складних слідчих ситуацій.

Великанов С.В. Классификация следственных ситуаций в криминалистической методике. — Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12. 00. 09 — уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза. Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. — Харьков, 2002.

Настоящее диссертационное исследование посвящено разработке классификации следственных ситуаций в криминалистической методике в целом и осуществлению на этой основе их типизации с учетом специфики расследования отдельных видов (групп) преступлений, а также определению научных рекомендаций по разрешению сложных следственных ситуаций.

В диссертации на основании сравнительного анализа следственной практики и данных научных криминалистических исследований обоснована необходимость расширенных исследований проблемы следственных ситуаций в криминалистической методике. Следственная