ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. В.Н. КАРАЗІНА

ВІТОРТ ТЕТЯНА ВАЛЕРІЇВНА |

УДК 338:330.332.01+338.1

ІНВЕСТИЦІЇ ТА ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ:

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК У ПЕРЕХІДНІЙ ЕКОНОМІЦІ

Спеціальність 08.01.01 економічна теорія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник
| –

Офіційні опоненти
– | доктор економічних наук, професор Хохлов Микола Пантелеймонович, Харківський державний економічний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри економіки, приватизації і права;

–

Провідна установа
| –

Захист відбудеться “ 20 ” грудня 2002 року о 17-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.01 Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, площа Свободи, 4, ауд. V 67.

З дисертацією можна ознайомитись в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, м. Харків, площа Свободи, 4.

Автореферат розісланий “ 15 ” листопада 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Соболєв В .М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Дев`ять років падіння виробництва в Україні свідчать про відсутність напрацьованої стратегії переходу до ринкових відносин. Економічне зростання, яке було відновлене у 2000 році, не є стійким з причини нестійкого характеру оновлень з боку факторів, які його спонукали. Відсутність інвестиційної політики призводить до хаотичного перерозподілу ресурсів и до нехтування сучасними світовими тенденціями розвитку галузей-лідерів. До цього часу значна частина національного виробництва складається з видобування та первинної переробки сировинних матеріалів, в той час як державна підтримка наукомістких підприємств, сфери послуг та виробництва інформаційного продукту не є пріоритетом економічної політики. Дотримання такого підходу призведе до залежності розвитку України від кон`юнктурних коливань на світовому ринку сировини та буде сприяти подальшої деградації структури національного виробництва.

В той же час в господарчому житті суспільства відбуваються позитивні зміни під впливом досвіду та традицій ведення бізнесу в країнах – світових лідерах, що визначається контактами з іноземними бізнес-структурами і інститутами управління іноземних держав. Позитивна динаміка проявляється в формуванні нової культури господарювання з урахуванням, з одного боку, національних традицій, а з другого боку, раціональних цінностей, які є основними в менталітеті іноземного виробника.

Негативним моментом є відсутність бажання, а часто і невміння власників фінансових, матеріальних, інформаційних і трудових ресурсів здійснювати виробництво. Незважаючи на наявність значної кількості інвестиційних ресурсів в масштабах всієї економіки, виробництво відчуває значні труднощі в пошуку засобів розвитку, що посилюється малоефективним механізмом перерозподілу ресурсів на рівні всієї економіки.

В цих умовах виникає серйозний сумнів про однозначність економічного зростання в 2000 році як наслідку збільшення приросту інвестицій за попередні роки. Теперішня економічна динаміка потребує розробки інвестиційної політики з урахуванням особливостей трансформації виробничих відносин, які можуть бути одержані під час дослідження сутності взаємозв`язку інвестицій та економічного зростання.

У зв`язку з необхідністю розробки загальної стратегії розвитку України доцільно формування інвестиційної стратегії, основною метою котрої повинно бути досягнення стійкого зростання та розвитку. В основу цієї стратегії повинні бути покладені висновки теоретичного дослідження зв`язків між інвестиціями та економічним зростанням в перехідній економіці.

Пошук рішень питань про розвиток інвестиційних процесів та про шляхи виходу на траєкторію стійкого зростання здійснюють такі російські вчені, як Л. Абалкін, С. Глаз`єв, А. Дагаєв, М. Дерябіна, Є. Єрохіна, В. Іноземцев, Н. Кузнєцова, В. Кушлін, Р. Нурєєв, Л. Осауленко, Д. Стребков, М. Талалаєв та інші. Дослідженням проблем, пов`язаних з інвестиціями та економічним зростанням, займаються такі українські вчені, як А. Бєгун, Д. Богиня, С. Галуза, В. Гєєць, М. Герасимчук, А. Глухая, Д. Євдокимова, В. Калюжний, Б. Кваснюк, М. Кім, І. Лукінов, С. Мочерний, О. Пересада, В. Соболєв, Л. Яковенко, М. Хохлов, О. Яременко та інші.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано як частину теми науково-дослідних робіт кафедри економічної теорії та економічних методів управління Харківського національного університету ім. В.М. Каразіна “Трансформаційна економіка: загальні тенденції і особливості їх прояву в Україні” (державна реєстрація: №01990004422).

Мета та задачі дослідження. Головною метою дослідження є виявлення особливостей взаємозв`язку інвестицій та економічного зростання в перехідній економіці. Відповідно до поставленої мети визначені такі завдання дослідження:–

проаналізувати і зробити висновки про сутність, динаміку інвестицій та їх джерела на перехідному етапі;–

розкрити причини, які зумовлюють економічну динаміку перехідної економіки; –

розглянути фактори економічного зростання та їх значущість по ступеню впливу на економічну динаміку;–

визначити причини, які зумовлюють існування взаємозв`язку інвестицій та економічного зростання;–

розглянути напрямки зв`язків та види цього взаємозв`язку інвестицій та економічного зростання;–

на основі аналізу впливу взаємозв`язку інвестицій та економічного зростання на розвиток описати цілі, які можуть бути використані при розробці стратегії розвитку України.

Об`єктом дослідження є система економічних відносин, які виникають у сфері формування, накопичення, збереження та використання ресурсів та в сфері забезпечення зростання перехідної економіки.

Предметом дослідження є взаємозв’язок інвестицій і економічного зростання, фактори і причини їх змінювання.

Методологічну основу дисертації складає діалектичний метод як загальний науковий метод пізнання соціально-економічних явищ. У зв`язку зі складністю питань дослідження та необхідністю проведення системного дослідження були застосовані різні конкретно-наукові методи, а саме: методи системного, логічного, функціонального, історико-економічного і статистичного аналізу.

Наукова новизна результатів дослідження, отриманих особисто здобувачем, полягає у наступному:

1. Обґрунтовано, що однією з найважливіших причин порушення рівноваги попиту та пропозиції інвестиційних ресурсів у перехідній економіці є надмірний рівень тезаврації коштів, що веде до обмеження джерел інвестування. На підставі аналізу напрямків вкладень тезаврованих ресурсів дано поняття “інвестиційні витрати трансформації”, які представлені непродуктивними вкладеннями в об’єкти, що приватизуються.

2. На підставі аналізу каналів перерозподілу фінансових коштів в перехідній економіці доведено, що частиною іноземних інвестицій є ендогенні інвестиції, тобто ресурси, які спочатку були вивезені за кордон, а потім повернені до вітчизняної економіки.

3. На підставі дослідження змін в якості та кількості вкладень в основні виробничі фонди подана періодизація динаміки інвестицій в перехідній економіці, яка представлена:–

періодом “інвестиційної пастки”;–

періодом пожвавлення інвестування у сфері послуг, фінансовій сфері, легкої та харчової промисловості;–

періодом зростання вкладень в капіталоємкі виробництва.

4. Обґрунтовано, що погіршення нераціональної структури перехідної економіки на початковому етапі є в значній мірі наслідком розширення виробництва інвестиційних товарів за рахунок використання змушених заощаджень, які утворились у плановій економіці внаслідок перевищення попиту над пропозицією споживчих товарів (наявності відкладеного попиту).

5. На підставі аналізу сукупного попиту та сукупної пропозиції в перехідній економіці доведено, що позитивні зміни у напрямку економічної динаміки не є наслідком зростання вкладень в основний капітал, а результатом дії змін нематеріальних чинників:

– досягнення межі падіння випуску, який відповідає рівню мінімально необхідного обсягу споживання товарів першої необхідності;–

знецінення національної валюти, яке спровокувало падіння ефективності імпорту та забезпечило відкриття значних ніш для національних товаровиробників на внутрішньому ринку на підставі імпортозаміщення;–

відносне скорочення витрат на заробітну платню за рахунок економії на індексації на фоні сплеску інфляції під час фінансової кризи восени 1998 року.

6. Запропоновано новий підхід щодо забезпечення економічного зростання, факторами якого на визначеному етапі розвитку можуть поставати джерела та умови економічного зростання. До джерел зростання відносяться приріст трудових та капітальних затрат, а також підвищення продуктивності праці, до умов – соціо-інституційні основи хазяйнування. Доведено, що у перехідній економіці наявність умов, відповідних ринковим відносинам, є первинним по відношенню до забезпечення джерелами. Введено поняття лагу реформування, як періоду, протягом якого відбувається адаптація соціо-інституційних умов до ринкових відносин.

7. Структурована система причин, які визначають економічну динаміку: причини найближчого порядку (інвестиції, технології, трудові ресурси, соціо-інституційні умови, структура економіки) та віддалених порядків (рівень заощаджень, зміни соціо-економічних відносин, покращення інституційної бази, культура господарювання та інші), котрі в свою чергу впливають на причини попереднього порядку.

8. Доведено можливість існування зворотної залежності між інвестиціями та економічним зростанням в умовах ринкової трансформації інверсійного типу.

Практичне значення отриманих результатів. Концепція здійснення інвестицій з метою досягнення стану економічного зростання й впливу інвестицій на розвиток, яка була розроблена, може бути використана в науково-дослідницької та практичної діяльності зацікавлених установ, організацій, а також при підготовці лекцій, спецкурсів з питань інвестиційної діяльності та економічного розвитку.

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримано автором особисто. З наукової праці, опублікованої у співавторстві [2], в дисертації використано тільки ті ідеї і положення, які є результатом особистої роботи дисертанта, а саме, розкриті основні характеристики системи амортизації у перехідній економіці, розглянуті варіанти амортизаційних нарахувань, запропоновано шляхи покращення формування амортизаційних фондів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження апробовано автором на двох науково-практичних конференціях: “Проблеми стабілізації та економічного розвитку” (м. Харків, 1998), “Розвиток соціо-трудових відносин у сучасних економічних умовах” (м. Донецьк, 2001)

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 6 наукових робіт у фахових наукових виданнях, загальним обсягом 1,68 д.а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація має вступ, три розділи, висновок, список використаних джерел, що включає 186 найменувань і 3 додатки. У дисертації є 11 ілюстрацій, 11 таблиць. Загальний обсяг дисертації – 206 сторінок машинописного тексту, основний зміст викладено на 180 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено предмет і об'єкт дослідження, методологічну і теоретичну бази, мету і завдання дослідження, викладено наукову новизну отриманих результатів, розкрито їх практичне значення.

У першому розділі роботи “Зміст інвестицій у перехідній економіці” проводиться теоретичний аналіз поняття інвестиції, її сутності в загалі та особливостей прояву у перехідній економіці. Комплексне дослідження інвестицій у перехідній економіці дозволило зробити наступні висновки.

При розгляді закономірностей розвитку перехідної економіки доцільним є визначення інвестицій як відношень з приводу вкладення матеріальних, фінансових, інтелектуальних та інформаційних ресурсів з метою досягнення соціо-економічного ефекту; інвестуванням є процес вкладення цих ресурсів.

При розгляді заощаджень, які є необхідними для майбутнього інвестування, було зроблено висновок, що особливості їх здійснення у перехідній економіці визначають у деякій мірі особливості розвитку інвестиційних процесів. Обґрунтовано, що у перехідній економіці здійснюється значна тезаврація вільних, відкладених для майбутнього споживання, коштів. Тезаврація визначається переважно соціо-інституційним фактором, який характеризується, з одного боку, соціальними змінами і нестабільністю, а, з другого боку, відсутністю або початковим зародженням ринкових інститутів. Соціо-інституційні зміни формують стан невизначеності (у тому числі відносно отримання прибутку у майбутньому), який не є звичним для відносно стабільної планової економіки. Тому суб’єкти господарювання віддають перевагу заощаджувати кошти без прибуткового вкладення. Це явище призводить до звуження можливостей використання вітчизняних інвестиційних ресурсів та спотворює уявлення про їх кількість.

Важливим мотивом заощаджень коштів у перехідній економіці є можливість вкладення в об’єкти приватизації державного майна. Ці вкладення здійснюються також з метою отримання прибутку, але з того приводу, що кошти вкладаються у діючі фонди, цей процес не є інвестуванням. У дослідженні обґрунтовується, що ці вкладення зменшують інвестиційні можливості взагалі по вітчизняному господарству та у значній мірі стають непродуктивними вкладенням, такими, які не використовуються у виробництві і не приносять прибутку. Таким чином, значна частина вільних інвестиційних коштів реалізується у виробничому баласті приватизованих об’єктів. Такі вкладення визначаються як інвестиційні витрати системної трансформації. У перехідній економіці такі вкладення набувають значних масштабів і тому негативно впливають на подальшу економічну динаміку. Ці процеси характеризують час адаптації суб’єктів господарювання до нових економічних відносин.

На підставі аналізу видів інвестицій були обґрунтовані особливості вкладень у перехідній економіці та вплив на економічну динаміку в залежності від їх якісних та кількісних характеристик. У перехідній економіці велике значення має вкладення підприємницьких здібностей, тому що залучення цього інвестиційного ресурсу у виробничий процес у ринкових умовах є одним з найважливіших моментів його здійснення. У зв’язку з тим, що цій ресурс не використовувався у плановій економіці, у перехідній економіці підприємницькі навички тільки формуються, що гальмує розвиток ефективного процесу управління економічними ресурсами, які знаходяться у недержавній формі власності.

Теоретичний аналіз іноземних інвестицій та їх динаміки надав можливість виділити ендогенні та екзогенні інвестиції. До ендогенних належать іноземні інвестиції, що складаються з коштів, які сперш втекли за кордон, а потім повернулися у вітчизняне господарство, тоді як екзогенні інвестицій є цілковито власністю нерезидентів. Таке розподілення іноземних інвестицій дає можливість визначити перевагу іноземних інвестицій, які здійснюються нерезидентами. Воно полягає в тому, що водночас із вкладенням у перехідну економіку матеріальних ресурсів здійснюється вкладення культури, традицій, навичок управління факторами виробництва, що сприяє становленню ринкових відносин. Ендогенні інвестиції не несуть “додаткових вкладень” й тим результати їх здійснення відрізняються від екзогенних.

Якісні та кількісні характеристики інвестицій у динаміці в значній мірі визначаються станом заощаджень. У командно-адміністративній економіці інвестиції здійснювались у плановому порядку, переважно у виробництво засобів виробництва. Як результат, нераціональність структури виробництва призвела до перевищення попиту над пропозицією товарів особистого вжитку. При розгляді цих процесів введено розподіл заощаджень на добровільні та змушені. Змушені заощадження створювалися за рахунок частки доходу, який не міг бути використаний на покупку цих товарів. Вкладення змушених заощаджень у виробництво інвестиційних товарів ще більше погіршувало структуру економіки. На початку перехідного періоду нераціональна структура виробництва, таким чином, в деякій мірі була зумовлена вкладенням змушених заощаджень у виробництво засобів виробництва.

Аналіз кількісної динаміки та якісних характеристик вкладень на перехідному етапі від командно-адміністративної економіки до ринкової дав можливість виділити такі етапи, як: інвестування в умовах планової економіки, інвестування в умовах інвестиційної пастки, період інвестування в сфери з низьким рівнем капіталоємкості продукції, період збільшення інвестиційної активності у сферах капіталоємкого виробництва.

На підставі аналізу ситуації забезпеченості коштами розвитку на підприємствах на початку перехідного періоду було доведено, що перевищення пропозиції над попитом на інвестиційні товари зумовило зростання запасів у виробників та значне зменшення вільних власних коштів. У той же період в значній мірі було скорочено забезпечення державними коштами. Та при цьому ринкові фінансові інститути знаходились на стадії зароджені. Відсутність власних коштів, державних вкладень та запозичених ресурсів на підприємствах визначено як ситуацію інвестиційної пастки, коли суб’єкти господарювання, сподіваючись на можливість вільно управляти ресурсами підприємства у нових відносинах, втратили інвестиційні кошти. Пастка проявляється у тому, що у незнайомих умовах, на які погодилися суб’єкти господарювання, відсутні можливості поповнення коштів розвитку для подальшого виробництва. На макроекономічному рівні ця ситуація визначена як інвестиційна криза.

Помірна адаптація суб’єктів господарювання до нових умов визначила зміну інвестиційної ситуації. Розвиток ринкових інститутів, зокрема фінансово-кредитних, надав можливість використовувати запозичені кошти. Але в той же час умови залучення цих коштів (короткотермінові та дорогі) були непридатні для розвитку виробництва, за виключенням тих галузей, де був низький рівень капіталоємкості продукції. Тому в цей період вкладення здійснювались у підприємства харчової і легкої промисловості (попит на продукцію яких забезпечувався тим, що вони виготовляли товари першої необхідності) та сферу торгівлі. Вкладення здійснювались також у спекулятивні фінансові операції. Цьому сприяв розвиток торгівлі державними облігаціями. В цей же період діючі підприємства почали заощаджувати вільні кошти, тобто зберігати власні ресурси з метою вкладення у подальший розвиток.

Інвестування у галузі економіки з капіталоємким виробництвом починається, коли суб’єкти господарювання використовують кошти, які вивільнюються, для переоснащення виробництва. Тоді в умовах збільшення запитів на інвестиційні товари вкладення в розвиток підприємств, які займаються випуском цих товарів, є прибутковими. В цей період найбільш можливим є прояв мультиплікаційного ефекту у перехідній економіці. Збільшенню цього ефекту заважає те, що вкладення по економіці в цілому здійснюється в значній мірі в оновлення діючих фондів.

Дослідження змін у інвестиційних ресурсах у перехідній економіці виявило, що їх кількість та якість не сприяють розвитку інвестиційних процесів. В залежності від джерела формування інвестиційні ресурси можуть бути поділені на власні та запозичені кошти підприємств (амортизаційні відрахування і прибуток) є незначними у зв’язку з великою швидкістю їх знецінення в умовах високого рівня інфляції та низьких обсягів продажу готової продукції, що знижує рівень доходів. Система амортизації є такою, що спрямована на відтворення спрацьованих основних фондів, тоді як більш ефективною є система перерозподілу коштів в залежності від потреби оновлення морально старіючих фондів.

Інвестування також здійснюється за рахунок залучених коштів. Доведено, що в перехідній економіці збільшення капіталу шляхом випуску акцій не є поширеним засобом залучення коштів з причини, по-перше, відсутності іміджу стійко зростаючих підприємств (для більшості акціонерних товариств), по-друге, низького рівня прибутковості більшості підприємств. Поступове формування фінансово-кредитного сектору збільшує можливості використання кредитних ресурсів, але аналіз їх динаміки в перехідній економіці та умов залучення підтвердив, що перетворення збережень у інвестиції знаходиться на недостатньому для стійкого економічного зростання рівні. В той же час збільшення наданих кредитів у період зниження кредитних ставок підтверджує зацікавленість суб’єктів господарювання у розширенні масштабів діяльності.

Держава як інвестор в перехідній економіці здійснює свої функцій в неповному обсязі. Для активізації процесів, спрямованих на досягнення сталого зростання, державні інвестиційні кошті повинні використовуватися з метою створення ефективної структури національного виробництва (а саме: для інвестиційної підтримки інноваційних виробництв, створення і розвитку національних систем освіти та медицини), на виробництво соціально необхідної продукції, яка при цьому не є комерційно привабливою. Важливим моментом налагодження інвестиційних процесів є вкладення коштів нерезидентів, тобто іноземних інвестиційних ресурсів. Крім того, за рахунок іноземних інвестицій збільшується сукупні об’єми інвестицій в перехідній економіці, також покращується рівень технологій виробництва та управління.

У другому розділі “Шляхи досягнення економічного зростання: загальні риси і специфіка в економіці перехідного періоду” проводиться теоретичний аналіз можливостей зміни економічної динаміки та досягнення стійкого розвитку. Комплексне дослідження суті понять економічного зростання та розвитку дозволило зробити такі висновки.

Економічне зростання – це результат розширеного процесу відтворення, який виражається у приросту національного продукту. Поняття розвитку значно ширше. Його неможливо ототожнювати з економічним зростанням, хоча зростання і є необхідною складовою розвитку. Актуальним питанням для стратегії розвитку перехідної економіки є досягнення цілей сталого розвитку, спрямованих на уповільнення використання природних ресурсів та інвестування в екологозберігаючі технології.

На підставі аналізу шляхів збільшення валового національного продукту була проведена класифікація типів економічного зростання. В залежності від критеріїв були визначені такі типи економічного зростання.

1. Екстенсивний або інтенсивний тип визначається в залежності від характеру використання капітального фактору. Це розподілення обговорюється в економічній науці досить давно. Але на перехідному етапі характер використання основних фондів змінюється. Доведено, що має місто видозмінене інтенсивне економічне зростання. Це означає, що основні засоби, які використовуються у процесі виробництва, мають високу ступень морального та фізичного зношення. Інтенсифікація стає вирішальним фактором збільшення масштабів виробництва в умовах відсутності інвестиційних коштів. Видозмінене інтенсивне використання відноситься і до трудового ресурсу. Це проявляється у збільшенні тривалості робочого дня, збільшенні рівня прихованого безробіття, скороченні вкладень в перепідготовку спеціалістів. Мотивація при цьому зумовлена відсутністю коштів для великих інвестиційних проектів, а не полягає у раціональному використанні існуючих потужностей.

2. По темпах збільшення головних економічних показників (ВНП на душу населення чи іншим) економічне зростання може бути сталим, швидким або повільним. Якщо під час сталого зростання постійний приріст національного продукту забезпечується стійким пропорціональним зростанням факторів, які його визначають, то під час швидкого або повільного зростання темпи приросту продукту відхиляються від стійких.

3. По характеру взаємодії національної та світової економіки економічне зростання може бути експорторозширяючим та імпортозаміщуючим. Економічне падіння у перехідному періоді є експортоорієнтованим, тому що значна частина фінансових ресурсів, які були отримані від експорту сировини та новітніх технологій, осідала на рахунках іноземних компаній і не використовувалась в якості інвестиційних ресурсів в національній економіці. Експортоорієнтований спад підтримувався великими об’ємами імпорту, який ставав замісником відсутньої вітчизняної продукції. Позитивним моментом масової хвилі імпорту у перехідній економіці є те, що у виробників з’явилась можливість порівняти продукцію вітчизняних та іноземних виробників, та визначити первинні орієнтири якості та асортименту, конкурентоспроможності. Експортоорієнтований спад поступається імпортозаміщуючому зростанню.

Причини кризи перехідної економіки, які мають зв’язок із зниженням сукупного попиту, є в значній мірі причинами циклічних коливань (які можливо визначити, як прояв взаємодії мультиплікатора та акселератора), які призвели до нераціональної структури національної економіки, та соціо-інституційних перетворень. Соціо-інституційна криза формує часовий розрив, під час якого суб’єкти господарювання адаптуються до змін. Тому економічна криза зволікається на час цієї адаптації. Введено поняття лагу реформування, який є відрізком часу від моменту усвідомлення необхідності зміни економічної політиці до моменту, коли сформувались нові соціо-інституційні умови хазяйнування. Лаг реформування складається з :

§ лагу виявлення – часу від моменту усвідомлення зміни політики розвитку до моменту прийняття рішення про зміни;

§ лагу пристосування – часу від моменту проголошення реформ до моменту адаптації до нових умов хазяйнування;

§ лагу реформування – часу від моменту адаптації до моменту встановлення нових економічних відносин, які підкріплені сталою соціо-інституційною базою.

Економічне зростання визначається наявним станом як економічних, так і неекономічних факторів. В основі економічних факторів лежать джерела зростання, а соціо-інституційні умови в певні історичні моменти стають неекономічними факторами зростання. Умови або забезпечують, або розривають зв’язок між джерелами та економічним зростанням. В економіках, де соціо-інституційні системи мають стійкий, відрегульований характер, основними факторами зростання є збільшення джерел зростання. В перехідній економіці соціо-інституційні умови стають первинними по відношенню до джерел. Соціо-інституційні умови мають характер каталізатора позитивної економічної динаміки. Вони не можуть бути реалізовані в матеріальній формі у економічному зростанні, але без певних соціо-інституційних відносин не можливо налагодження процесу використання джерел з метою збільшення доходу (продукту національного виробництва).

Таким чином, факторами економічного зростання у різні періоди суспільного розвитку можуть бути:

1. Соціо-інституційні умови, які визначаються як традиції, звички, навички ведення господарства та інституційне середовище.

2. Джерела зростання, до яких належать збільшення матеріальних факторів виробництва, підвищення продуктивності та підприємницькі здібності.

Специфіка соціальних умов в значній мірі визначає особливості формування інститутів перехідної економіки. Правила поведінки формуються у конкретному соціальному середовищі під впливом, з одного боку, культурних цінностей, закладених у менталітеті, тобто формуються зсередини, а з другого боку, сторонніх культурних норм та традицій, які є екзогенними факторами. Таким чином, процес інституалізації постає як взаємодія ендогенних та екзогенних факторів громадської поведінки.

У третьому розділі “Особливості взаємозв’язку інвестицій та економічного зростання” проведено теоретичний аналіз зв’язків між інвестиціями та зростанням у динаміці.

Кожне економічне явище є системою причин, яка його зумовлює. Причинно-наслідкова залежність між економічними явищами динамічна у часі. Кожне явище на новому часовому відрізку виявляє нові кількісні та якісні характеристики. В разі, коли не можливо пояснити економічне явище повністю, спираючись на причини, які безпосередньо породжують його, необхідно визначити більш віддалені та їх вплив на явище, яке аналізується. В цьому разі система причин стає динамічною системою ланцюжків причинних зв’язків.

По характеру впливу можуть бути: причини, які породжують явище, які визначають збереження та зміни явищ. В економічної дійсності частіше за все зустрічається двостороння залежність, але є випадки односторонньої залежності, коли відсутній зворотній зв’язок.

Під час дослідження економічних явищ доцільно розглядати також якісні характеристики причин та їх вплив на явище. У відповідності з запропонованою логікою дослідження взаємозв’язку найближчими причинами, які визначають економічну динаміку, є такі фактори: зміни затрат праці, інвестицій, технологій, структури економіки та соціо-інституційні умови. Взаємозв’язок між економічним зростанням та інвестиціями здійснюється також під впливом причин віддаленого характеру, які в свою чергу визначають інвестиції. Певну ступінь впливу на взаємозв’язок мають причини, які впливають на інші фактори зростання. Зміни в системах та підсистемах причин призводять до видозмінення взаємозв’язку економічного зростання та інвестицій. До основних причин, які визначають якість та кількість інвестицій, віднесено: норма проценту, очікування відносно майбутньої ситуації, рівень риску ведення бізнесу, відкритість економіки, інституційна база, рівень заощаджень, зміни соціо-економічних відносин, культура господарювання, зміни у потребах, рівень оподаткування. Доведено, що найбільш значимою причиною економічного зростання віддаленого характеру, яка впливає безпосередньо на рівень інвестицій, зміни у технологіях, залучення та використання трудових ресурсів, є культура господарювання.

Відзначена специфіка причин, які визначають рівень інвестицій, на перехідному етапі:–

незначна еластичність інвестицій по проценту,–

рівень інституційного розвитку, недостатній для стійкого зростання інвестицій,–

здійснення заощаджень у тезаврованій формі, що значно знижує рівень інвестицій,–

культура господарювання, яка на початковому етапі переходу представлена традиціями планово-директивної економіки, гальмує розвиток ефективного управлінського капіталу та людських ресурсів у цілому,–

позитивний вплив включення перехідної економіки до світової торгівлі.

На підставі логіко-історичного аналізу розвитку капіталістичної економіки доведено, що вкладення накопичених ресурсів (якому упереджує первинне накопичення капіталу) є причиною, яка формує прямий напрямок у зв’язках інвестицій та економічного зростання. На мал. 1 зображено процес взаємодії економічного зростання та інвестицій, де прямий напрямок зв’язку визначається як збільшення обсягів виробництва > збільшення інвестицій > подальша динаміка. Тезаврація коштів визначає менший за можливий рівень інвестицій коштів, які заощаджуються, що негативно впливає на стійкий характер позитивної економічної динаміки. Джерелом економічного зростання у цьому випадку є збільшення використання старіючих виробничих потужностей.

Мал. 1. Взаємозв’язок економічного зростання на інвестицій в перехідній економіці.

Сталість оновленої позитивної динаміки перехідної економіки і взаємозв’язку інвестицій та економічного зростання визначається стійкістю факторів, які початково ініціювали зростання, і причинами, які безпосередньо вплинули на пожвавлення інвестиційного процесу. Серед факторів, які вплинули на оновлення економічного зростання, найбільш нестійкою є кон’юнктура зовнішнього ринку.

Дослідження співвідношення видів та напрямків інвестицій дало можливість визначити вплив зростання на розвиток. В перехідній економіці значним фактором загасання позитивної динаміки і гальмування розвитку є запаси готової продукції (насамперед інвестиційних товарів). Взаємообумовлений процес зростання і розвитку в перехідній економіці здійснюється на основі залучення підприємницьких здібностей і водночас у збільшенні інвестицій в управлінський капітал. Інвестиції в людський капітал і інформацію, які здійснюються в комплексі з вкладеннями в основний капітал, є в перехідній економіці фактором, який забезпечує повернення до світового тренду зростання та розвитку.

У заключній частині підведені основні підсумки дослідження, а також сформульовано основні результати.

ВИСНОВКИ

На основі проведеного дослідження інвестицій, економічного зростання та взаємозв’язку між ними зроблено такі висновки.

1. У минулому та сучасності економічні дослідження розглядають інвестиції як основу економічного зростання, але аналіз взаємозв’язку здійснюється на різних етапах розвитку, етапах підйому або спаду, у різних економічних становищах. Тому сутність інвестицій постійно змінюється. У зв’язку з цим змінюється характер взаємозв’язку. У перехідній економіці є доцільним розуміння інвестицій як відношень з приводу вкладень матеріальних, фінансових, інтелектуальних і інформаційних ресурсів з метою досягнення соціо-економічного ефекту.

Розуміння інвестицій тільки як вкладень в основні та оборотні виробничі фонди було поширено на індустріальній стадії розвитку. Відсутність належного уваги до ролі інвестицій в інформацію та людський капітал призвело до нераціональної структури економіки, що стало однією з причин економічної кризи у 80-х роках XX сторіччя.

Однією з можливостей постійного нарощування обсягів вкладень у плановій економіці було використання значної кількості змушених збережень (тобто части доходу, який не був витрачений з приводу відсутності пропозиції товарів широкого попиту). Економічне зростання було зумовлено збільшенням рівня інвестицій та полягало переважно у зростанні виробництва інвестиційних товарів.

2. У перехідній економіці рівень збережень швидко знижується у зв’язку з падінням доходів. Значна частина збережень вилучається з економічного обігу і, у результаті, недоінвестується. Вкладення тезаврованих коштів здійснюється в об’єкти приватизації. Таке явище визначено як інвестиційні витрати трансформації, тому що інвестиційні ресурси використовуються не за призначенням і не є продуктивними вкладеннями, а використовуються з метою перерозподілу державної власності. Значна частина тезаврованих збережень утікає за кордон, осідає на рахунках іноземних компаній і стає ресурсами, які перетворюються на ендогенні інвестиції у перехідній економіці.

3. Перевищення попиту на інвестиційні товари над пропозицією у перехідній економіці, яке зумовлено зміною організаційно-економічних виробничих відносин, призведе до збільшення запасів та значному скороченню коштів розвитку. У сукупності з відсутністю державних інвестицій на мікрорівні така ситуація може бути охарактеризована як інвестиційна пастка. У масштабі усієї економіки ситуація характеризується як інвестиційна криза.

Найбільш швидко знаходять можливості виходу з кризи підприємства сфери послуг та некапіталоємкого промислового виробництва. Попит на інвестиційні товари з боку цих суб’єктів господарювання є поштовхом до відновлення інвестицій у виробництво засобів виробництва. При цьому вкладення здійснюються переважно в оновлення старих основних фондів. Таким чином, пожвавлення виробництва здійснюється за рахунок інвестицій в оновлення старих виробничих фондів.

4. Відсутність ефективної системи амортизації підриває основи простого відтворення. Недостатній рівень власних коштів розвитку підтримується незначним обсягом прибутку. Використання залучених коштів ускладнено у зв’язку з відсутністю ефективної системи перерозподілу національних збережень. Скорочення реінвестицій та незначний обсягів первинних інвестицій є причиною падіння обсягів виробництва в перехідній економіці.

Відсутність державної інвестиційної політики підтверджується не інвестиційним використанням коштів, які одержуються під час приватизації, та відсутністю ефективно функціонуючих державних фондів розвитку. Участь іноземних інвестицій у пожвавленні економічного зростання є позитивним явищем, тому що разом з вкладенням ресурсів у матеріальній формі здійснюється вкладення нових технологій, у тому числі і управлінських.

Інвестиційна політика повинна забезпечити прийнятні умови інвестування та механізм виформування державних фондів розвитку, які в змозі підтримати неприбуткових, але соціально важливих виробництв.

5. Можливість виходу з кризи перехідної економіки ускладнюються тим, що у плановій економіці починаючи з 60-70х років значно відстали ті сфери національного виробництва, які у станах лідерах у XXI столітті створюють значну частину національного продукту.

У перехідній економіці має місце видозмінене інтенсивне економічне зростання. Мається на увазі, що основні в фонди, які використовуються у процесі виробництва, мають високу ступінь морального та фізичного спрацювання. Значна ступень зносу основних фондів призводить до низького рівня амортизаційних відрахувань, що є перешкодою для подальшого інвестування і, отже, визначає нестійкий характер взаємозв’язку інвестицій та економічного зростання.

Падіння економіки перехідного періоду є експортоорієнтованим, з тієї причини, що значна частина коштів, отриманих від експорту сировини та новітніх технологій, не використовується як інвестиційні ресурси. Масовий потік імпорту, пов’язаний з відсутністю політики доцільного протекціонізму, має позитивний вплив у вигляді можливості національного виробника визначитися у кількісних та якісних характеристиках вітчизняного ринку. Збільшення обсягів виробництва у перехідній економіці є імпортозаміщаючим зростанням.

6. Усталеність тренду зростання перехідній економіці можлива у разі розширення процесів інвестування. У противному разі, оновлення економічного зростання, яке спричинене переважно не інвестиційними факторами, буде короткотерміновим. Складності розширення процесу інвестування полягають у тому числі у масовості каналів втеч інвестиційних ресурсів з легальної економіки.

7. Зв’язок між економічними явищами має зворотній вплив, таким чином можна говорити про динамічний процесний взаємозв’язок, в ході якого причина та наслідок міняються місцями. Напрямок зв’язку між явищами визначається характером впливу причин. Причини можуть породжувати явище, бути в основі збереження або зміни явища. І економічне зростання, і інвестиції мають кожний з перелічених характерів впливу.

8. Необхідно проводити логічний аналіз впливу якості причин на економічне явище. У відповідності з запропонованою логікою дослідження виділено найближчі причини, які визначають економічну динаміку: зміни затрат праці, інвестиції, соціо-інституційні умови, технічний прогрес і структуру економіки. Кожна причина-явище має свою підсистему причин, які впливають на економічну динаміку.

Взаємозв’язок між економічним зростанням і інвестиціями здійснюється під впливом причин віддаленого характеру, які визначають інвестиції. До цих причин належать: норма проценту, очікування, рівень риску ведення бізнесу, відкритість економіки, інституційна база, рівень збережень, зміни соціо-економічних відносин, культура господарювання, зміни у потребах, рівень оподаткування. В перехідній економіці культура господарювання є однією з найвпливових причин, є причиною віддаленого характеру як інвестицій, так і зміни технологій, трудових ресурсів і структури економіки.

Логіко-історичний аналіз капіталістичного виробництва довів, що вкладення накопичених коштів (якому передуває первісне нагромадження капіталу) є причиною, яка формує прямий напрямок зв’язку від інвестицій до економічного зростання. У перехідній економіці причиною оновлення динамічного взаємозв’язку є збільшення національного продукту. У зв’язку з цим прямий напрямок зв’язку можна визначити як зростання виробництва > інвестиції > подальша економічна динаміка.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових наукових виданнях

1. Виторт Т.В. Возможности использования амортизационных отчислений в качестве внутренних инвестиционных ресурсов// Вестник Харьковского государственного университета (Проблемы стабилизации и экономического развития) . – № 440. – Харьков, 1998. – С.367-379.

2. Ким М., Виторт Т. Финансовое топливо экономического локомотива// Бизнес информ, 1998. – № 17-18. – С.52-55.

3. Виторт Т.В. О политике возобновления экономического роста// Вісник Харківського національного університету. Економічна серія. – № 482. – Харків, 2000. – С. 56-60.

4. Виторт Т.В. Инвестиции в человеческий капитал – основа экономического развития в XXI веке// Социально-экономические аспекты промышленной политики. Социально-трудовые отношения в современных экономических условиях: Сб. науч. тр. Т1. – Донецк: Ин-т экономики промышленности, 2001. – C. 294-298.

5. Виторт Т.В. Пути увеличения инвестиционных ресурсов в переходной экономике//Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Економічна серія. – № 535. – Харків, 2001. – С. 153-156.

6. Виторт Т.В. Характеристика взаимосвязи инвестиций и экономического роста в переходной экономике// Стратегія розвитку економіки України, 2002. – № 2 (9). – С. 190-197.

АНОТАЦІЯ

Віторт Тетяна Валеріївна. Інвестиції та економічне зростання: взаємозв’язок у перехідній економіці. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 – “економічна теорія”.

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2002.

У роботі доведено, що високій рівень тезаврації коштів спричинив порушення рівноваги пропозиції та попиту на інвестиційні ресурси. Виявлено, що у процесі приватизації державного майна частина заощаджень перетворюється на непродуктивні вкладення. Запропонована періодизація інвестування у перехідній економіці. Доведено, що метою перехідної економіки повинен бути стійкий розвиток у межах сучасного світового погляду на цю концепцію. Доповнено типологізацію економічного зростання такими видами, як експортоорієнтоване та імпортозаміщююче. Доведено, що на перехідному етапі соціо-інституційні умови стають фактором, який зумовлює дію усіх інших факторів економічного зростання. Запропоновано систему причин найближчого та віддаленого порядків, які впливають на явища економічного зростання, інвестицій та на взаємозв’язок між ними. Доведено можливість існування зворотної залежності між інвестиціями та економічним зростанням в умовах ринкової трансформації інверсійного типу.

Ключові слова: інвестиції, економічне зростання, економічний розвиток, фактори економічного зростання, джерела економічного зростання, соціо-інституційні умови.

АННОТАЦИЯ

Виторт Татьяна Валерьевна. Инвестиции и экономический рост: взаимосвязь в переходной экономике. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01. – “экономическая теория”.

Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина, Харьков, 2002.

В работе на основании комплексного анализа сущности инвестиций доказано, что высокий уровень тезаврации средств стал причиной нарушения равновесия спроса и предложения на инвестиционные ресурсы. Тезаврация средств в переходной экономике объясняется влиянием на поведение хозяйствующих субъектов социальной нестабильности и находящихся на начальной стадии формирования отношений в финансово-кредитной сфере. Введено разделение иностранных инвестиций на эндогенные и экзогенные хозяйственной системе. Важность экзогенных инвестиций состоит в том, что кроме количественного увеличения инвестиций существует позитивное влияние на становление рыночных отношений путем сопутствующего вложения традиций ведения бизнеса в развитых экономиках. Выявлено, что значительная часть инвестиционных ресурсов используется с целью приватизации государственной собственности, вследствие чего часть сбережений становится непродуктивными вложениями. Предложена периодизация инвестирования на основе критерия качества и количества вложений. Выделены такие периоды: период инвестирования в командно-административной экономике (непосредственно предшествующий переходному этапу); период инвестиционной ловушки; период инвестирования сферы экономики, характеризующихся низким уровнем