Запорізький державний університет

ВОЛОБУЄВ Владислав Владиславович

УДК 141.7:316.3:316.75

ВНУТРІШНЬОФІРМОВА ІДЕОЛОГІЯ:

СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ

Спеціальність 09.00.03 — соціальна філософія і філософія історії

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Запоріжжя — 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі філософії Запорізького державного університету Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник — доктор філософських наук, професор,

Бєк Володимир Павлович,

Запорізький державний університет,

завідувач кафедри політології та теорії управління

Офіційні опоненти: — доктор філософських наук, професор,

Лукашевич Микола Павлович,

Національний університет імені Тараса Шевченка,

професор кафедри галузевих соціологій —

кандидат філософських наук, доцент,

Таран Володимир Олександрович,

Запорізький юридичний інститут МВС України,

начальник кафедри соціально-економічних дисциплін

Провідна установа — Інститут філософії України НАН України (м.Київ)

Захист дисертації відбудеться 12.04.2002 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К .051.01 по захисту дисертацій

у Запорізькому державному університеті (адреса: 69600, м.Запоріжжя, вул.Жуковського,66, корп.V, ауд.326).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Запорізького державного університету за адресою: 69600, м.Запоріжжя, вул.Жуковського, 66, корп.ІІ.

Автореферат розіслано 12.03.2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Тимченко С.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження полягає в тому, що докорінні зрушення, які відбуваються на економічному та соціокультурному просторі України, потребують пошуку нових ефективних регуляторів людської діяльності. Одним із таких регулятивів в умовах розвитку ринкових відносин та формування громадянського суспільства є внутрішньофірмова ідеологія. Вона сприяє реалізації творчого потенціалу людини у виробничій діяльності, що є одним з нагальних завдань сучасного українського суспільства. Внутрішньофірмова ідеологія є таким чинником, який сприяє розгортанню державотворення, оскільки корпоративний дух, що зароджується у правоздатності особливих сфер, переходить, за Г.Гегелем, сам у собі у дух державності, стає в державі засобом збереження особистих цілей.

Теоретична актуальність проблеми визначається тим, що навіть термін "внутрішньофірмова ідеологія" не є загальновизнаним поняттям вітчизняної соціально-філософської думки, теорії управління, соціології, політології, психології. Початком же гносеологічного дослідження "внутрішньофірмової ідеології" повинен стати соціально-філософський аналіз генезису, сутності, структури, функцій даного явища.

Практична актуальність теми обумовлена тим, що дослідження ідеології на мікрорівні актуалізується потребами переходу від моделі розвитку економіки, яка існувала в Україні раніше, до принципово нової моделі, що вимагає раціоналізувати перетворювальну діяльність людей. Загальний для пострадянського простору процес деідеологізації призвів до того, що ідеологія не зникла, а трансформувалася в групову, корпоративну, внутрішньофірмову, яка зберегла при цьому свої основні функції. У цих умовах мікроідеологія стає ефективним інструментальним засобом оптимізації соціальних процесів. Вивчення реального зрізу ідеологічного процесу в перехідному українському суспільстві вказує на особливості існування і формування в ньому суб'єктів ідеологічних відносин та на провідні тенденції розвитку пріоритетних форм ідеологій, що можуть визначати реальні терміни перебування українського суспільства в перехідному стані та перспективи виходу з нього.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до науково-дослідної тематики, що розробляється у Запорізькому державному університеті протягом останніх років на замовлення Міністерства освіти і науки України, серед яких НДР: “Онтогенез соціального організму країни” (№ держреєстрації 0100У001733).

Ступінь наукової розробки теми. Інтерес до ідеології має давню традицію, яка чітко простежується в соціальних вченнях Платона, Ф.Бекона, Т.Гоббса, Г.Гегеля, О.Конта, Л.Фейербаха та багатьох інших мислителів. Інтерес до наукового аналізу ідеологічних процесів був зумовлений об'єктивним розвитком капіталізму. З початку ХІХ століття ідеологія постійно знаходиться в центрі уваги різних наук – філософії, соціології, політології, права, психології тощо. Це яскраво підтверджують роботи К.Маркса, Г.Плєханова, В.Парето, В.Дільтея, Х.Ортега-і-Гассета, Е.Дюркгейма, М.Селігера, М.Шелера, К.Мангейма, інших авторів.

Проблема ідеології завжди була в центрі уваги соціальної філософії. У СРСР її розробкою займалися В.Барулін, Г.Гак, В.Келле, В.Мшвенієрадзе, Ж.Тощенко, О.Уледов, О.Яковлєв. Однак, у радянському ідеологознавстві аналіз ідеології на мікрорівні обмежувався в кращому випадку постановкою проблеми. Питання про те, чи можуть малі групи мати свою власну ідеологію, що відрізняється від макроідеології, залишалось відкритим із часів В.І.Леніна і розглядалось в роботах Р.Самсонова, В.Тугарінова, В.Ядова.

Серед фахівців, що досліджують ідеологію в умовах сучасного розвитку України, можна назвати таких, як М.Амосов, В.Андрущенко, М.Белецький, В.Бех, Є.Бистрицький, Є.Бобосов, В.Бондаренко, І.Бураківський, М.Вівчарик, В.Вовк, В.Войтенко, В.Воловик, В.Воронкова, Г.Гавриленко, О.Гладкий, Є.Головаха, А.Горак, В.Горбатенко, П.Гнатенко, Л.Губерський, І.Дзюба, Р.Додонов, В.Друзь, В.Жадько, В.Ігнатов, В.Каспрук, С.Катаєв, Р.Кісь, С.Крапивенський, В.Кремень, Л.Кривега, С.Кримський, П.Кузик, О.Лакіза, М.Лапін, І.Лосєв, Я.Любивий, О.Майборода, В.Мандибура, М.Міщенко, М.Михальченко, В.Нечипоренко, М.Павловський, Б.Парахонський, В.Піддубний, В.Полохало, Б.Попов, М.Попович, В.Прокопенко, Ю.Римаренко, Т.Рудницька, В.Сагатовський, Є.Самарська, В.Сіденко, М.Слюсаревський, М.Степико, Є.Суїменко, В.Табачковський, В.Ткаченко, О.Черниш, В.Чиркін, В.Шевченко, Л.Шкляр, О.Шморгун, О.Штик, Я.Яценко, Т.Ящук та ін. Безпосередньо внутрішньофірмова ідеологія, як проблема соціальної філософії, в Україні розглядалась лише в працях В.Тарана.

Серед російських дослідників ідеології слід відзначити таких вчених, як Т.Алексєєв, О.Владимиров, Ю.Волков, Б.Капустін, І.Пантін, В.Пастухов, П.Рачков, О.Соловйов та ін.

В той же час, внутрішньофірмова ідеологія є проблемою сучасної теорії управління та знайшла свій відбиток, у першу чергу, в публікаціях зарубіжних авторів: П.Блау, Т.Бартелл, Дж.Бейєр, Р.Вейсс, А.Етціоні, Г.Ласуелл, Дж.Лінкольн, К.Мангейм, Е.Мейо, Г.Саламан та ін.

У цілому ж, дискусійність підходів у вітчизняному і зарубіжному ідеологознавстві не призвела до формування цілісної концепції ідеології не тільки на мікро-, але і на макрорівні. Треба відзначити недостатність комплексного дослідження внутрішньофірмової ідеології, яке б узагальнювало фрагментарні науково-теоретичні розробки даного питання і виходило на адекватний змісту сучасних подій рівень оцінки перспектив розвитку внутрішньофірмової ідеології.

Об'єктом дослідження є ідеологічні процеси в сучасному суспільстві, що перебуває в стані соціально-ідеологічних змін і політико-економічних зрушень.

Предметом дослідження виступає внутрішньофірмова ідеологія як фактор формування, функціонування та розвитку суб'єкта виробничої діяльності в умовах сучасної ринкової економіки.

Мета дослідження полягає у вивченні внутрішньофірмової ідеології як відносно самостійного явища у структурі соціального організму фірми. Конкретизуючи цю мету, автор визначає такі завдання дослідження:

-обгрунтування методологічних принципів дослідження внутрішньофірмової ідеології;

- визначення природи, сутності та змісту внутрішньофірмової ідеології як складової процесу створення і функціонування соціального організму фірми;

- аналіз елементів, структури, місця, ролі та функцій внутрішньофірмової ідеології у соціальному організмі фірми;

- вивчення механізму впливу внутрішньофірмової ідеології на саморозгортання соціального організму фірми;

- дослідження механізму впливу внутрішньофірмової ідеології на поведінку сукупного працівника або виробничий колектив фірми;

- розробка пропозицій щодо технології проектування технологічної карти та використання внутрішньофірмової ідеології як ефективного інструмента менеджменту на сучасному етапі становлення ринкової моделі економіки України.

Методологічною основою дисертаційного дослідження є загальнофілософські принципи об'єктивності й історизму, діалектичний метод і системний підхід, що грунтується на універсальних законах розвитку природи та суспільства. Сучасні методологічні основи дослідження організації систем базуються на принципі взаємозв'язку відносного й абсолютного, принципі цілісності, співвідношенні системності й організованості і розглядають функціональність як провідну властивість організації. Важливим методологічним прийомом дослідження є також аналіз ідеології на різних рівнях її прояву. З метою відтворення цілісного характеру предмета дослідження дисертант використовує метод моделювання, завдяки якому формалізується базова модель внутрішньофірмової ідеології.

В сучасних умовах методологічного плюралізму філософські методи (діалектичний, феноменологічний, синергетичний) задіяні на основі принципу композиції. На досягнення мети дослідження позитивно вплинуло застосовування доробку інших гуманітарних наук, у першу чергу - теорії управління, економіки, психології, політології, галузевих соціологій, етики та ін.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона є першим в українській соціально-філософській науці комплексним дослідженням проблеми внутрішньофірмової ідеології як ідеології мікрорівня, в якому проведено детальний морфологічний та функціональний аналіз походження й атрибутивних якостей внутрішньофірмової ідеології:

- вперше розглянуто питання про семантичну природу внутрішньофірмової ідеології. Доведено, що внутрішньофірмова ідеологія у межах фірми існує у вигляді локалізованого семантичного поля. При цьому дістало подальший розвиток питання про атрибутивні якості внутрішньофірмової ідеології та її сутність;

- уточнено зміст внутрішньофірмової ідеології, поглиблено уявлення про функції внутрішньофірмової ідеології, яка виступає продовженням макроідеології на рівні буття фірми;

- обгрунтовано визначення поняття "внутрішньофірмова ідеологія" як семантичної реальності, що морфологічно існує у вигляді локалізованої сукупності смислів-ідей та ціленаправлено формується керівництвом фірми з урахуванням стану внутрішнього і зовнішнього середовища, раціонального та ірраціонального моментів, формальної та неформальної структур організації, та функціонально здійснює, у свою чергу, інформаційний тиск на професійні групи та окрему особу під кутом зору інтересів цієї організації, вимагаючи від них певної поведінки на виробництві і, у багатьох випадках, далеко поза ним;

- вперше розкрито структуру внутрішньофірмової ідеології, яка має об'єктивований та суб'єктивований компоненти, та проаналізовано її елементи (ідеологеми, ціннісні орієнтації особистості, ціннісні орієнтири фірми, архетипи, денотат, концепт, символіка, міфи, легенди та ін.) ;

- дістало подальший розвиток питання про місце та роль внутрішньофірмової ідеології у структурі соціального організму фірми, яка вона входить до системи саморегуляції соціального цілого, інтегрує раціональні та ірраціональні моменти, має відкриті та лабільні функції, поєднує формальні та неформальні вимоги до кадрового складу фірми, одночасно має прямий вплив на мотивацію поведінки сукупного працівника;

- проаналізовано роль зовнішніх умов у формуванні внутрішньофірмової ідеології (комуністична, ліберальна, націоналістична макроідеології, законодавство країни, практика управління виробничими структурами з боку системи державних органів, традиції у сфері виробництва. При цьому розкрито вплив внутрішньофірмової ідеології на механізм саморозгортання соціального організму фірми та на поведінку окремого працівника або професійної групи;

- вперше запропоновано технологічну карту створення внутрішньофірмової ідеології.

Практичне значення роботи полягає в тому, що наведені в дисертації теоретичні і практичні рекомендації можуть бути використані при створенні програм ефективного переведення вітчизняних підприємств у ринковий режим функціонування. Матеріали дисертації можуть бути застосовані також у науково-дослідному і навчальному процесах, у проектуванні інших соціальних систем, наприклад, галузі або регіону, у практичному менеджменті, регіональній політиці.

Апробація результатів наукового дослідження. Основні положення і висновки дослідження знайшли відображення в доповідях на міжнародній конференції "Духовна діяльність і її специфіка" (Запоріжжя, 1993), на VI Конгресі з штудій Центральної і Східної Европи (Тампере, Фінляндія, 2000), на Всеукраїнських науково-теоретичній конференції “Ідеологія державотворення і суспільствознавча наука” та науково-методичній конференції “Філософська і політична антропологія: місце людини в посттоталітарному соціумі” (Запоріжжя, 2001), у статтях у фахових наукових виданнях. Матеріали дослідження обговорювалися на засіданнях кафедр філософії та соціології, політології і теорії управління Запорізького державного університету.

Практичні рекомендації з розробки та впровадження внутрішньофірмової ідеології пройшли апробацію в авторській програмі “Внутрішньофірмова ідеологія регіонального відділення "Біпер-Запоріжжя"” компанії “Моторолла” у 1998 р.

Основні результати дисертаційної роботи знайшли своє відображення у 6 публікаціях, у тому числі 3 у фахових наукових виданнях, загальний обсяг яких становить 1,1 д.а. Всі праці написані без співавторів.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та переліку використаних джерел і літератури (335 найменувань). Обсяг дисертації складає 180 сторінок машинописного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність і наукову значимість теми дисертації, виділені мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження, визначені теоретична новизна та практичне значення роботи, подана апробація висновків.

У першому розділі -"МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВНУТРІШНЬОФІРМОВОЇ ІДЕОЛОГІЇ”- розкрито теоретико-методологічну базу роботи, проаналізовано поняття ідеології в контексті історії соціально-філософської думки як відправного пункту аналізу внутрішньофірмової ідеології.

У першому підрозділі – “Методологічні принципи дослідження внутрішньо-фірмової ідеології” - провідним методом дослідження використано діалектику, яка орієнтується на розкриття і способи рішення протиріч як у пізнанні, так і в самій дійсності. Для вирішення специфічних завдань дослідження використовується евристичний потенціал загальнонаукових методів: логічного, історичного, синергетичного, системного, ідеалізації, абстракцій, узагальнення, порівняння, аналізу і синтезу, індукції і дедукції, єдності теорії і практики. Враховуючи духовну природу досліджуваного явища, специфіку його відтворення засобами проектування, до інструментального комплексу залучено низку приватнонаукових підходів, зокрема методи моделювання та прогнозування.

У другому підрозділі - “Поняття ідеології в контексті історії соціально-філософської думки як відправний пункт аналізу внутрішньофірмової ідеології” - наведено історико-філософський огляд, який дозволяє зробити висновок, що ідеологія є фундаментальною категорією, необхідною для осмислення предмета дослідження. При цьому підкреслюється, що багатозначність поняття "ідеологія" вказує на проблемний характер її відображення у соціальній філософії. Ідеологія народилась як "наука про ідеї", але вже незабаром почала позначати тільки "боротьбу ідей". Це негативно вплинуло на її вивчення і сформувало амбівалентне відношення до неї. Автор доводить, що теорія ідеології, як жодна інша область знання, випробувала на собі диктат політичних установок, доктринально-ідеологічної культури.

Вивчення такого макроелемента, як класова та групова свідомість, дозволило досягти певного наукового осмислення і конкретизації результатів дослідження. З одного боку, поглиблено уявлення про родо-видовий зв'язок ідеології з внутрішньофірмовою ідеологією, а з іншого, – висвітлено закономірності локалізації її на мікрорівні, що забезпечує саморозгортання та гомеостаз фірми.

У другому розділі - "МОРФОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ВНУТРІШНЬО-ФІРМОВОЇ ІДЕОЛОГІЇ” - проаналізовано природу, сутність, зміст внутрішньо-фірмової ідеології, досліджено її елементи, структуру, місце та функції у соціальному організмі фірми, розглянуто умови і чинники її становлення у виробничій сфері українського перехідного суспільства.

У першому підрозділі – “Природа, сутність та зміст внутрішньофірмової ідеології” - здійснено аналіз теорії управління, як підстави для подальшого вивчення природи, сутності та змісту внутрішньофірмової ідеології, у ході якого обгрунтовано, що у вітчизняній практиці ідеологія не розглядалася як інструмент управління фірмами. Для цього використовувалась ідеологія макрорівня, яка формувалась централізовано і за межами господарського комплексу. Такий підхід став, на думку автора, однією з головних причин занепаду економіки країни в умовах сучасної кризи. У той же час проведений аналіз показав, що японська теорія управління саме завдяки цілеспрямованому використанню ідеологічного фактора досягла найбільш високих результатів у забезпеченні стабільності фірми на основі виділення людського чинника як провідного елемента в системі виробництва. Одночасно доведено, що цей досвід не дістав належного філософського осмислення і узагальнення.

Автор, спираючись на філософсько-історичну спадщину (лінію Платона), ідеї космізму, та на сучасні концептуальні підходи до визначення семантичної природи духовного виробництва, обгрунтовує робочу гіпотезу про те, що під час переходу суспільства до інформаційної фази розвитку на мікрорівні визрівають і починають стало функціонувати специфічні ідеологічні форми. Саме однією з таких форм автор вважає внутрішньофірмову ідеологію.

Даний висновок дисертанта грунтується на здобутках герменевтики (В.Дільтей, Х-Г.Гадамер), лінгвістики, семіотики та логічної семантики (Г.Фреге та ін.), екзистенціалізму (Е.Гуссерль, Г.Шпет, М.Гайдегер, К.Ясперс, Ж-П.Сартр, М.Мерло-Понті), а також на ідеях Е.Шпрангера та М.Вебера щодо використання у науці сутності понять смислу, смислогенезу та семантичної реальності взагалі.

Проведене дослідження показало, що, по-перше, внутрішньофірмова ідеологія має семантичну природу, що ставить у генетичний зв'язок соціальний організм країни та соціальний організм фірми, мотивацію сукупного працівника та стимулювання виробничої поведінки працівників, легітимізує системи управління. По-друге, цілеспрямована діяльність фірми “вписує” її у загальний потік смислогенезу, який охоплює галузеві та регіональні структури. За таких умов фірма є органічною частиною загальнонаціонального семантичного поля. По-третє, ідеологія мікрорівня саморозгортається за законами синергетики. Онтологічно вона є сукупністю смислів як у структурі колективної свідомості та несвідомості, так і у структурі свідомості та підсвідомості сукупного працівника. По-четверте, смисли, що складають внутрішньофірмову ідеологію, є джерелом саморозвитку особистості працівників фірми.

Сутністю внутрішньофірмової ідеології є, на думку автора, специфічне семантичне поле, локалізоване у межах фірми, яке має об'єктивовану та суб'єктивовану форми. Об'єктивована форма пов'язується автором з такими поняттями, як “архетипи”, “неосягнені структури”, “Воно” З.Фрейда, “розуміння” В.Дільтея, “колективне несвідоме” К.Юнга, “громадянська релігія” Е.Дюркгейма, “комунікативна дія” М.Вебера, “ноосфера” В.Вернадського, “настанова” Д.Узнадзе, “акцептор дії” П.Анохіна, “образ бажаного майбутнього” М.Бернштейна, “схема” П.Фреса і С.Московічі, “інформаційна модель” В.Пушкіна, “пасіонарність” Л.Гумільова, “менталітет нації”, “дух нації”, “умонастрій народу”, “дух колективу”, “умонастрій фірми”. Морфологічно вона існує як система фільтрів для селекції знань: низка офіційних вимог, норм, неформальних правил та стереотипів, якими працівники користуються при вирішенні виробничих проблем.

Суб'єктивована форма визнається у психології мислення як семантичне поле, що існує як деяка самостійна реальність у свідомості людини. Автор пов'язує її існування зі смисловою парадигмою особистості та відносить до неї: по-перше, імпрінти, виникнення яких стає можливим під впливом одного враження, по-друге, особливий тип індивідуальних фільтрів, що виникають під час повторення одного й того ж враження, по-третє, фільтри, що виникають під час навчання.

Зміст внутрішньофірмової ідеології розкривається на практиці як система індивідуальної та колективної фільтрації знань, що обслуговують життєдіяльність фірми. Інформація, що фільтрується, всебічно характеризує стан внутрішнього та зовнішнього середовища фірми. Вона аналізується під кутом зору інтересів фірми і розподіляється на два масиви: позитивний та негативний.

Таким чином, внутрішньофірмова ідеологія є нормативно-символічною матрицею, що упорядковує внутрішньофірмові взаємовідносини взагалі та процес виробництва суспільних благ зокрема. Організаційно вона належить до механізму саморегуляції соціального організму фірми.

У другому підрозділі – “Елементи, структура, місце та функції внутрішньофірмової ідеології у соціальному організмі фірми” - автор відтворює дискурс-аналіз внутрішньофірмової ідеології, до якої віднесено: сукупність смислів, набір ідеологем, семантичні фільтри, комплекс денотатів, набір концептів, символіку фірми, міфи, легенди, що функціонують у ціннісно-смисловому просторі фірми, ідеологічний об'єкт та ідеологічний суб'єкт, нарешті, сукупність хитких, неупорядкованих зв'язків (латентних відносин і діяльності). При цьому денотат розглядається як предметне втілення кожного елемента виробничих відносин і діяльності; він указує тільки обсяг поняття, але не пояснює його змісту. Тобто, це можуть бути предмети, відносини, люди. Їх концепти, - тобто, пропущені через семантичний фільтр предметні значення елементів виробничих відносин і діяльності, що обрані до кола ідеологем, - доносять до ідеологічного об'єкта змiст (знання, значення) денотатiв. Набір концептів, їх актуалізация носять суб'єктивний характер і залежать від якості ідеологічного суб'єкта, а саме - тих, хто розробляє внутрішньофірмову ідеологію.

До структури внутрішньофірмової ідеології віднесено два інгредієнти: корпоративній, що існує в контексті соціального тіла фірми у вигляді сукупності ідеологем, та індивідуалізований, що матеріалізований у свідомості людини як система ціннісних орієнтацій особистості. Вона має подвійний характер: нормативний, який актуалізує значення ідеологічного суб'єкта, та змістовно-значеннєвий, який актуалізує значення ідеологічного об'єкта. Механізм функціонування внутрішньофірмової ідеології полягає, на думку автора, саме у інформаційному взаємообміні між цими інгредієнтами.

Шляхом топологічного аналізу визначено місце внутрішньофірмової ідеології в структурі соціального організму фірми, що знаходиться у сфері управління, а точніше, в його саморегуляційному контурі. До провідних функцій внутрішньофірмової ідеології відносяться: забезпечення гомеорезу (динаміки зростання), гомеостазу (сталості) та гомеоклазу (протидії саморозпаду) фірми. Серед допоміжних виокремлюється функція легітимації, яка забезпечує визнання системи управління легітимною в очах сукупного працівника.

У третьому підрозділі – “Умови та чинники становлення внутрішньофірмової ідеології у виробничій сфері українського перехідного суспільства” – автор доводить, що становлення внутрішньофірмової ідеології відбувається при наявності двох типів умов: необхідних та достатніх. Необхідними умовами визначені: ринкові відносини; практика культивування різних типів управління виробництвом; наявність розмаїття концептуальних підходів до теоретичного опанування бізнесу. Достатні умови розробки внутрішньофірмової ідеології пов'язуються з певним рівнем інтелектуальної зрілості суб'єкта та об'єкта ідеологічної діяльності.

Зовнішніми чинниками становлення внутрішньофірмової ідеології та існування фірми на національно-державному рівні є: світогляд сучасного українського суспільства; сучасна макроідеологія на пострадянському просторі (комуністична, ліберальна, націоналістична); державна ідеологія України; практика державного управління в сучасній Україні. Внутрішніми чинниками становлення внутрішньофірмової ідеології, що іманентно присутні у виробничих відносинах будь-якої фірми, є: наявність формальної організації; виробничого колективу; ідеологічного суб'єкта; мети виробничої діяльності. Між внутрішніми та зовнішніми чинниками становлення внутрішньофірмової ідеології існують міцні взаємозв'язки.

У третьому розділі – “ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ АНАЛІЗ ВНУТРІШНЬОФІРМОВОЇ ІДЕОЛОГІЇ” – предмет дослідження розглянуто як чинник процесу саморозгортання соціального організму фірми, висвітлено механізм впливу внутрішньофірмової ідеології на поведінку сукупного працівника.

У першому підрозділі – “Внутрішньофірмова ідеологія як чинник процесу саморозгортання соціального організму фірми” – розглянуто механізм впливу внутрішньофірмової ідеології на становлення фірми. Ідеально внутрішньофірмова ідеологія покликана створити удосконалену формальну організацію. Але на практиці досягти цього надто важко з причини плинності задіяних факторів. Тому формальна організація є тільки одним із аспектів реально існуючої соціальної структури, у межах якої розвивається й існує як інший аспект неформальна організація. Рівень розвинутості останньої свідчить про недосконалість практично впровадженої внутрішньофірмової ідеології. Тож неформальна організація, з одного боку, життєво важлива для функціонування фірми, оскільки вона компенсує на практиці незавершеність ідеології, а з другого, – прямо вказує на необхідність її корекції.

Автор вивчає механізм впливу внутрішньофірмової ідеології на саморозгортання соціального тіла виробничої форми таким чином: керівництво фірми активізує смисли певного змісту, які утворюють локалізоване семантичне поле, у результаті чого всередині фірми скаладається внутрішньофірмова система цінностей, яка спрямовує поведінку працівників на виконання виробничих завдань та підтримку певного рівня відносин між учасниками виробничого процесу. На основі колективної системи цінностей виникає відповідна система норм та стандартів поведінки сукупного працівника. При цьому керівництво фірми впроваджує такий арсенал стимулів, який не повинен вступати в протиріччя з корпоративною мораллю та загальнолюдськими цінностями. Специфічною властивістю даного процесу є те, що у його дії зливаються в єдиному русі об'єктивований та суб'єктивований інгредієнти, а також інтегруються у певну єдність формальні та неформальні відносини, що склались на фірмі.

Генезис внутрішньофірмової ідеології тісно пов'язаний з генезисом формальної організації. Підставою для виникнення внутрішньофірмової ідеології є духовні концепти учасників виробничих відносин і діяльності, а саме, ступінь розвитку їх сутнісних сил. Умовою для виникнення внутрішньофірмової ідеології виступає формальна організація як спосіб організації діяльності і відносин, у якої частково реалізуються сутнісні сили учасників формально організованих відносин і діяльності. Середовищем функціонування внутрішньофірмової ідеології виступає неформальна організація, обов'язковий функціональний додаток до будь-яких формальних відносин і діяльності. Ефект функціонування внутрішньофірмової ідеології виникає з протиріччя між формальною і неформальною організаціями всередині виробничої фірми і виявляється: у духовному плані – створенням внутрішньофірмової системи цінностей, на якій засновується нормативна база фірми; у практичному плані – організацією цілераціональної поведінки працівників. Внутрішньофірмова ідеологія функціонує в тих соціальних системах, що виникають у сфері економічного життя. Автор виводить алгоритм саморозгортання внутрішньофірмової ідеології, який має три етапи: а) зародження, що починається в момент, коли утворюються суб'єкти майбутніх відносин і діяльності, між якими виникає соціальна взаємодія; б) становлення, коли між суб'єктами ринкової діяльності складається соціальна організація формального типу; в) функціонування, тобто формування сталих ціннісних (світоглядних) орієнтацій працівників фірми, що співпадають з визріванням корпоративного інгредієнту. Самопородження її досягає зрілості за умов відповідності стратегічним цілям та зовнішньому середовищу. Висвітлений алгоритм зумовив розробку технологічної карти проектування внутрішньофірмової ідеології.

У другому підрозділі – “Механізм впливу внутрішньофірмової ідеології на поведінку сукупного працівника фірми” - доведено, що об'єктом впливу внутрішньофірмової ідеології є світогляд сукупного працівника фірми, якого розглянуто як “економічну людину”, що прагне до максимізації свого зиску у фірмі. Виокремлено такі компоненти структури економічної свідомості сукупного працівника: економічні емоції та почуття; перцептивна сфера економічної поведінки (відношення до навколишнього внутрішньофірмового оточення); економічні уявлення та економічне мислення; вольові компоненти економічної свідомості (інтерес, норма, вчинок та ін.). Сутністю механізму впливу корпоративної ідеології на свідомість сукупного працівника є засвоєння елементів ідеології як концепції розвитку та вдосконалення фірмової організації, що йде як через текст (історія фірми, норми її внутрішнього життя, гімн, слогани тощо), так і через ритуал, церемонії, знакові закріплення соціокультурних смислів.

На етапі функціонування механізм впливу внутрішньофірмової ідеології на поведінку сукупного працівника являє собою комплекс технологій впровадження норм, цінностей, ідеалів, завдань, функцій, цілей фірми у свідомість її працівників. Тобто тепер внутрішньофірмова ідеологія починає застосовувати як власні засоби ті цінності, які вона перед цим створила. Тут має місце мультиплікаційний ефект, внаслідок якого фірма стає самовідтворювальною цілісністю.

Механізм впливу внутрішньофірмової ідеології на свідомість працівника, на думку дисертанта, має наступні функції: спонукання до діяльності сукупного працівника; економічна свідомість індивіда і групи; несвідоме начало у психіці індивіда і групи; активні вольові дії, що реалізують мету та завдання фірми. Раціональний шлях впливу корпоративної ідеології на сукупного працівника враховує той факт, що у побутовому повсякденному житті людина використовує як світоглядні орієнтації здоровий глузд, в основі якого лежить безпосередньо прагматичне відношення до навколишньої дійсності. Вплив також здійснюється ірраціонально, через елементи ідеологічної структури - архетипи, міфи, легенди, які об'єктивно існують у традиціях та способі життя тієї чи іншої групи; особиста ментальність, що є формою колективного несвідомого і постає своєрідним корелятом форми внутрішньофірмової ідеології, виступає сукупністю своєрідних автоматичних механізмів повсякденного життя людини; ціннісні орієнтири, ідеали, інтереси, потреби працівника фірми, розвинуте загальне символічне середовище (прапор, колірна і графічна комбінація на знаку продукції, музичний ряд внутрішньофірмових ритуалів, символи різних статусів працівників фірми, “сленг” фірми), виконуючи безліч соціокультурних функцій – комунікативних, когнітивних, репрезентативних, світоглядних, ідеологічних.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ TA ВИСНОВКИ НАУКОВОГО

ДОСЛІДЖЕННЯ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у визначенні сутності внутрішньофірмової ідеології, в аналізі її як необхідної складової процесу створення і функціонування формальної організації, шляхів формування специфічного семантичного поля як фактора оптимізації трансформації сучасного українського суспільства. На підставі проведеного дослідження автор дійшов таких висновків.

1. Узагальнення вивчення внутрішньофірмової ідеології в сучасній соціально-філософській думці показує, по-перше, що філософське осмислення внутрішньофірмової ідеології тільки розпочинається в суспільствознавчій науці, що зумовлено розвитком ринкових відносин і формуванням громадянського суспільства на пострадянському просторі, а по-друге, виділяються такі напрямки досліджень внутрішньофірмової ідеології, як: форми проявлення корпоративної ідеології, вияв територіально-регіональної ідеології, форми зберігання національно-культурної самобутності тієї чи іншої спільноти.

2. У запропонованому дослідженні використовується принцип соціо-культурної детермінації духовно-світоглядних процесів. Внаслідок уточнень до сутності ідеології як підґрунтя розвитку внутрішньофірмової ідеології, надано визначення цього феномена як сукупності політичних, правових, етичних, естетичних, філософських і релігійних поглядів і ціннісних переваг, які виходять з інтересів і прагнень певних соціальних груп, виступають за формою або за суттю як вираження потреб членів цих груп, і які включають у себе регулятивні, соціально-орієнтовані й актуально-діючі рекомендації, імперативи і розпорядження, що сприяють соціально-економічному процвітанню фірми.

Присутність у формальній організації неформальних відносин і діяльності є об'єктивно необхідною, тому що через ці відносини виявляється нереалізована частина соціальної інформації про суб'єктів відносин і діяльності. Вказівка на наявність неформальних відносин у соціальній структурі формальної організації не є повною, поряд із неформальними відносинами у формальній організації існує неформальна діяльність. Наявність неформальних відносин і діяльності в процесі функціонування формальної організації є не недоліком способу організації такої соціальної системи, а об'єктивною умовою її існування взагалі.

Проблему співвідношення формальної організації і неформальних відносин і діяльності в її організмі розглянуто через означення неформальних претензій і умінь на рівні свідомості суб'єктів відносин і діяльності, вказавши у такий спосіб на необхідність присутності в організмі формальної організації, поряд із виробничим процесом, сфери духовного виробництва. Саме в цій царині повинна, на думку автора, розгортатися внутрішньофірмова ідеологія, як форма духовного виробництва у формальній організації, виявляючи себе в рефлексії як теорія, діяльність і процес.

Внутрішньофірмова ідеологія є інструментом формалізації групової самосвідомості. Через систему і порядок її логічних доказів не тільки забезпечується комунікація у фірмі, але й створюється група механізмів рефлексивного подолання кризи у розвитку фірми, який передбачає раціонально-аналітичні способи реакції фірми на будь-які соціальні фрустрації. Характеристиками внутрішньофірмової ідеології є прагматизм, прив'язаність до контексту виробничої діяльності, конкретних груп і способів їх діяльності. Об'єктом внутрішньофірмової ідеології є групова ціннісна свідомість, тому що індивід, який є працівником фірми, може бути об'єктом внутрішньофірмової ідеології опосередковано. Завданням внутрішньофірмової ідеології є створення ідеального продукту - індивідуальної і групової самосвідомості учасника виробництва в межах виробничих відносин і з приводу виробничої діяльності.

3. Внутрішньофірмова ідеологія має ту ж природу, що і весь духовний світ, тобто є семантичною реальністю. Носієм семантичної реальності є смисл, а саморухом її є смислогенез. Об'єктивована форма існування семантичного поля функціонує у соціальному організмі фірми, а його суб'єктивована форма - на боці особистості. Фірма локалізує таку семантичну реальність у своїх межах.

Проведений аналіз питання про семантичну природу внутрішньофірмової ідеології показав, що, по-перше, семантична природа ідеології ставить у генетичний зв'язок духовне виробництво, соціальний організм країни та соціальний організм фірми, мотивацію сукупного працівника та стимулювання виробничої поведінки працівників з боку системи управління. По-друге, виробнича діяльність фірми є осмисленою, тому смислова природа ідеології технологічно “вписує” її у соціальний організм регіону та країни, так само, як результати праці вписують її у фізичний Всесвіт. За таких умов фірма є органічною частиною загальнонаціонального семантичного поля. По-третє, ідеологія, як соціальне явище, саморозгортається за законами синергетики.

Сутність внутрішньофірмової ідеології, як ідеології мікрорівня, подібна до сутності ідеології макрорівня, але в межах внутрішнього середовища формальної організації. Сутність внутрішньофірмової ідеології полягає у відображенні внутрішнього і зовнішнього середовища формальної організації під кутом зору інтересів цієї організації.

Змістом внутрішньофірмової ідеології є система індивідуальної та колективної фільтрації знань, що обслуговують життєдіяльність фірми та її окремого працівника, професійні групи; це внутрішній стан фірми, сукупність процесів, що характеризують взаємодію утворюючих її елементів між собою і з зовнішнім середовищем і зумовлюють їхнє існування, розвиток і зміну; в цьому сенсі самий зміст внутрішньофірмової ідеології виступає як процес. Зміст ідеології в межах фірми проявляється як взаємодія індивідуальних розумів, як "соціальний інтелект фірми", на відміну від інтелекту індивіда, а також “виходить” назовні через виробничу діяльність сукупного працівника.

4. Внутрішньофірмова ідеологія, як складова процесу створення та функціонування формальної організації, проходить такі етапи: а) зародження, яке відбувається в момент ідеалізації суб'єктами суб'єктів майбутніх відносин і діяльності, що об'єктивно зумовлено виникненням соціальної організації формального типу; сутнісна характеристика цього моменту генезису виражається в процесі ідеологізації сприйняття суб'єктом іншого суб'єкта і себе; б) становлення, що зумовлено об'єктивною необхідністю спільної формально організованої діяльності; сутнісна характеристика цього етапу полягає в ідеалізації суб'єктами самих себе з метою створення об'єкта - формальної організації; в) функціонування, що зумовлено об'єктивною необхідністю рефлексії формальної організації; сутнісна характеристика етапу зводиться до діяльності з духовної організації суб'єкт-суб'єктних і суб'єкт-об'єктних зв'язків.

5. Місце внутрішньофірмової ідеології в структурі формальної організації виробничого типу знаходиться в сфері управління, а точніше – у контурі її саморегуляції, який забезпечує розробку і впровадження в організацію системи стійких принципів діяльності, стратегічних цілей, цінностей, норм і правил поведінки сукупного працівника.

6. Роль внутрішньофірмової ідеології зумовлюється функціонуванням внутрішньофірмової ідеології на виробництві та полягає у створенні внутрішньофірмової системи цінностей учасників виробничих відносин і діяльності. Внутрішньофірмова ідеологія повинна слугувати, по-перше, забезпеченню організованості виробничого організму через актуалізацію його функцій, а по-друге, нейтралізації дисфункцій, забезпечуючи збереження даного організму, тобто фірми. Внутрішньофірмова ідеологія виконує роль необхідної умови функціонування фірми не тільки як виробничої одиниці, але й як соціальної цілісності, єдиного соціального організму безпосередньо або опосередковано пов'язаного з національно-культурними традиціями.

7. До провідних функцій внутрішньофірмової ідеології дисертант відносить забезпечення гомеорезу (динаміки зростання), гомеостазу (сталості) та протидії гомеоклазу (саморозпаду) фірми. Допоміжними функціями внутрішньофірмової ідеології визначені: а) сумісність, що оптимізує можливість взаємодії учасників виробничого процесу; б) регуляцію, що оптимізує зміни їх взаємозв'язку, спрямовані на збереження цього процесу; в) інформацію, що слугує трансформації вільних нереалізованих сутнісних сил або в новий структурний зв'язок (відносини), або у виробничу активність (діяльність); г) легітимацію, яка забезпечує визнання системи управління законною в очах сукупного працівника.

8. У структуру внутрішньофірмової ідеології входять ідеологічний об'єкт, ідеологічний суб'єкт, семантичні фільтри (соціалізація, контроль, продукт діяльності та ін.), комплекс денотатів, ідеологеми, набір концептів. Денотат є предметним значенням елементів виробничої діяльності, тобто, це можуть бути будь-які предмети, відносини, люди, але обумовлені на рівні своїх концептів як проблеми для функціонування формальної організації. Ідеологеми, пропущені крізь семантичний фільтр, будуть нести ідеологічному об'єкту зміст денотатів, тобто їх концепти. Набір концептів носить суб'єктивний характер і залежить від якості ідеологічного суб'єкта, розробників внутрішньофірмової ідеології у фірмі.

Структура внутрішньофірмової ідеології має подвійний характер: нормативний і змістовно-значеннєвий. Нормативний характер актуалізує значення ідеологічного суб'єкта: ідеологічний суб'єкт на основі виробничих завдань формує набір ідеологем, семантичних фільтрів, визначає комплекс денотатів, на які будуть впливати ідеологеми через семантичні фільтри. Змістовний характер структури внутрішньофірмової ідеології актуалізує значення ідеологічного об'єкта - учасника виробничих відносин і діяльності, який знаходить набір змістовно нових концептів. У цьому значенні внутрішньофірмова ідеологія, як і ідеологія макрорівня, служить додатковою причиною активності в об'ємі виробничих відносин і діяльності.

Таким чином, внутрішньофірмова ідеологія визначається як явище духовного походження, яке за сутністю є цілеспрямовано збуджене суб'єктом управління локалізоване семантичне поле, змістовно розгортається як сукупність процесів фільтрації інформації, що забезпечує певний технологічний рівень у досягненні стратегічної мети виробництва, має формалізовану та лабільну форми, структурно існує у об'єктивованій (корпоративній) та суб'єктивованій (індивідуалізованій) формах, стало захищаючи виробничі колективні інтереси, морфологічно оформлена на боці соціального організму фірми у вигляді системи корпоративних вимог до робітників, а у структурі особистості конституюється у вигляді її ціннісних орієнтацій, функціонально забезпечує гомеорез (зародження), гомеостаз (стале функціонування) або протидію гомеоклазу (саморозпаду) фірми; продуктом внутрішньофірмової ідеології є система внутрішньофірмових цінностей.

9. Умовами становлення внутрішньофірмової ідеології у виробничій сфері є: наявність ринкових відносин в економіці; практики різних типів управління виробництвом; сфери теоретичного знання. Проведене дослідження дозволило виділити такі чинники становлення внутрішньофірмової ідеології, що іманентно присутні у виробничих відносинах будь-якої фірми: наявність формальної організації; наявність виробничого колективу; наявність ідеологічного суб'єкта.

Функціональний аналіз довів, що вплив внутрішньофірмової ідеології на сукупного працівника детермінований об'єктивними умовами функціонування фірми та здійснюється як раціональним, так й ірраціональним шляхом. Однак об'єктивні умови мають знайти своє переломлення в суб'єктивній сфері. Без участі суб'єктивних факторів діяльність працівників фірми, як активність, спрямована на реалізацію цілей та цінностей внутрішньофірмової ідеології, не може здійснюватися та розвиватися.

10. Механізм впливу внутрішньофірмової ідеології на свідомість працівника містить в собі такі елементи, як: здоровий глузд, архетипи, ментальність, ціннісні орієнтири, ідеали, норми довіри та здійснюється через тексти (історія фірми, норми її внутрішнього життя, гімн, словник фірми – “сленг”, слогани тощо), символи (прапор, кольори та фірмовий знак продукції, музичний ряд внутрішньофірмових ритуалів, форма одягу, значки, ритуальні форми звертання), церемонії, демонстрація особистої вигоди для працівника.

Алгоритм впливу внутрішньофірмової ідеології на саморозгортання соціального організму фірми полягає, на нашу думку, в наступному: керівництво фірми активізує смисли певного спрямування, які утворюють семантичне поле, “дух фірми”, систему внутрішньофірмових цінностей, що спрямовує практичну поведінку працівників на виконання завдань та підтримання певного рівня відносин між учасниками виробництва. На основі колективної системи цінностей формується система норм поведінки сукупного працівника, яка санкціонується мораллю колективу. При цьому керівництво фірми впроваджує у її життя систему стимулів, що не повинна вступати у протиріччя з корпоративною мораллю.

Специфічною властивістю даного механізму є те, що у його дії зливаються в органічну рухому єдність об'єктивований інгредієнт, що діє на боці корпорації, та суб'єктивований, що діє на боці особистості, а також інтегруються у певну єдність формальні та неформальні відносини, що склались у даній організації.

11. Особливістю соціальної технології проектування внутрішньофірмової ідеології є те, що тип характеру духовних потреб працівника фірми визначається рівнем задіяних підструктур людського організму й змістом цих елементів. Чим більш високий тип характеру духовних потреб необхідно сформувати у суб'єкта, тим більше число рівнів його підструктур повинно бути підключене і тим прогресивніше повинні бути їхні елементи.

Для цілеспрямованого управління духовного життя суб'єкта було зроблено спробу розробити соціальну технологію оптимізації духовного феномена особистості, що дозволяла б у найкоротші терміни цілеспрямовано гармонізувати не тільки внутрішній світ працівника, але і приводити до єдиного знаменника життєдіяльність особистості і колективу.

Виходячи з результатів дослідження, автором запропоновано “Технологічну карту розробки внутрішньофірмової ідеології", що складається з таких етапів: вивчення генеральної мети виробництва; вивчення стратегічної цілі виробництва; порівняльний аналіз генеральної і стратегічної цілей; виявлення й аналіз комплексу денотатів; оцінка реального стану ідеологічного протистояння; вибір типу проектованої ідеології; розробка комплексу ідеологем; формування комплексу концептів; створення комплексу семантичних фільтрів: аналіз обраної сукупності ідеологем за структурою та цінністю, перевірка проектованої внутрішньофірмової ідеології на відповідність національним і загальнолюдським цінностям та цілісність; визначення критерію ефективності проектованої внутрішньофірмової ідеології; експертна оцінка проектованої внутрішньофірмової ідеології; визначення умов її реалізації; документальне оформлення проектованої внутрішньофірмової ідеології; розробка механізму реалізації, впровадження,