ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України
ЮРКІВСЬКИЙ ЄВГЕН ВОЛОДИМИРОВИЧ
УДК 159.9.922.4
ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ
КОНФЛІКТНОСТІ ВЧИТЕЛЯ
У ПЕДАГОГІЧНІЙ ВЗАЄМОДІЇ
Спеціальність 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук
КИЇВ – 2002
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі психології Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка.
Науковий керівник:
член-кореспондент АПН України, доктор педагогічних наук, професор Кравець Володимир Петрович, Тернопільський державний педагогічний університет ім. В. Гнатюка, завідувач кафедри педагогіки, ректор.
Офіційні опоненти:
член-кореспондент АПН України, доктор психологічних наук, професор Боришевський Мирослав Йосипович, Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, м. Київ, завідувач лабораторії психології особистості ім. П.Р. Чамати;
кандидат психологічних наук, доцент Повякель Надія Іванівна, Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, кафедра психології та педагогіки, доцент
Провідна установа:
Дрогобицький державний педагогічний університет ім. І. Франка Міністерства освіти і науки України, кафедра психології.
Захист відбудеться 18 лютого 2002 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.453.01 в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ-33, вул. Паньківська, 2.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України.
Автореферат розісланий 18 січня 2002 року.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Балл Г.О.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження
Принципові зміни у політиці, економіці та соціальному житті нашого суспільства обумовили зростання значимості педагогічної праці, оскільки саме система освіти має забезпечити кожному громадянину нашої країни реальні умови для повноцінного розвитку, підвищення загальнокультурного та професійного рівнів, самовдосконалення і самовиховання.
Серед провідних принципів сучасної освіти, її стрижнем та визначальною умовою успішного функціонування є гуманізація та демократизація навчально-виховного процесу, впровадження технологій співробітництва. Проте, вирішення актуальних завдань вітчизняної школи ускладнюється наявністю недоліків і труднощів у педагогічній взаємодії, що загалом обумовлює зростання конфліктності у навчально-виховному процесі. Проблема педагогічних конфліктів, передусім, міжособистісних між учителем і учнями, є однією із актуальних у системі освіти. Що загалом обумовлює необхідність вивчення цього явища, розробку і впровадження дієвих способів та заходів щодо попередження й конструктивного вирішення вказаних конфліктів.
Проблема педагогічних конфліктів, яка є по суті складником загальної проблеми конфлікту, є предметом різних наук. Особлива роль у дослідженні конфліктів належить представникам англо-американської й німецько-австрійської конфліктологічних шкіл. Результатом цих досліджень є розробка понятійної схеми аналізу конфлікту, передусім визначення сутності конфлікту і основних понять, що характеризують його, типологія конфліктів, їх причин і стратегій вирішення, умови запобігання і рекомендації щодо конструктивного їх вирішення.
Спочатку з відомих ідейно-політичних причин розробка проблем конфліктності вітчизняною соціологією, психологією та педагогічною наукою значно відставала від досягнень зарубіжної конфліктології. Лише з середини 70-х і особливо на межі 80-х-90-х років активізувалися вітчизняні конфліктологічні дослідження у всіх сферах життя суспільства, включаючи й сферу освіти та виховання підростаючих поколінь.
Але багатогранність аспектів психолого-педагогічної конфліктності обумовлює нерівноцінність їхнього вивчення як зарубіжними, так і вітчизняними конфліктологами. Аналіз стану досліджень психолого-педагогічних конфліктів переконує в тому, що до числа недостатньо вивчених проблем належать: психологічна детермінація конфліктогенності та реальної конфліктності вчителів; визначення міри застосування таких характеристик для попередження і сприятливого вирішення небажаних конфліктів, що виникають у навчально-виховному процесі та у педагогічному колективі.
Недостатня розробленість даної проблеми як у теоретичному, так і в практичному плані, з однієї сторони, та існування об’єктивної необхідності вивчення психологічних детермінант конфліктності вчителя, з іншої, обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Тема входить до комплексної теми дослідження інституту педагогіки і психології Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка і затверджена координаційною радою АПН України (протокол №2 від 20.03.2000 року).
Об’єктом дослідження є конфлікти у педагогічній взаємодії.
Предметом дослідження є психологічні особливості конфліктності вчителя.
Мета дослідження полягає у визначенні та теоретичному обгрунтуванні впливу найбільш суттєвих психологічних детермінант конфліктності вчителя на ефективність педагогічної праці, виявленні та оцінці джерел, причин та умов виникнення і розвитку конфліктних ситуацій в загальноосвітній школі, розробці на цій основі шляхів і способів їх попередження.
Відповідно до зазначеної мети завданнями дослідження були:
1/ аналіз психологічної структури конфліктогенності професії вчителя;
2/ визначення і характеристика сукупності основних психологічних детермінант реальної вчительскої конфліктності;
З/ емпіричне виявлення особливостей педагогічної діяльності вчителів конфліктного та неконфліктного типів взаємодії з учнями;
4/ визначення умов та шляхів психолого-педагогічної діагностики та корекції конфліктної поведінки і дій шкільного педагога;
5/ розробка методичних рекомендацій з компенсації негативної конфліктності вчителів.
Гіпотеза дослідження полягає у тому, що ступінь конфліктності вчителя обумовлена своєрідністю структури його індивідуальних характеристик, що знаходять відображення в особливостях педагогічної взаємодії.
Методологічну і теоретичну основу дослідження становлять: положення Закону України "Про освіту" і Державної національної програми " Освіта /Україна XXI століття/ ", принципи системного підходу до пізнання особистості і діяльності у психології; положення гуманістичної психології /Г. Балл, А. Маслоу, С. Максименко, К. Роджерс, Л. Виготський та ін./; концепції інтегральної індивідуальності людини /Б. Ананьєв, В. Мерлін/; загальні положення педагогічної взаємодії й конфліктології /Я. Корчак, В. Сухомлинський, Ш. Амонашвілі, О. Бодальов, В. Журавльов, Г. Костюк, О. Леонтьєв, Г. Ложкін, М. Пірен, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін./.
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань у роботі були застосовані:
a)
теоретичні методи (аналіз, синтез, зіставлення, систематизація, класифікація, узагальнення);
б) методи емпіричного дослідження - спостереження, опитування (у формі анкетування, інтерв’ю, бесіди тощо), аналіз продуктів діяльності, вивчення документації, тестування, метод експертів, варіанти методів самооцінювання та взаємооцінювання.
Надійність і вірогідність результатів забезпечено методологічним обґрунтуванням вихідних положень, відповідністю методів меті та завданням дослідження, репрезентативністю вибірки, застосуванням методів статистичної обробки даних.
Дослідницька робота проводилась протягом 1997-2000 рр. у п’ятьох середніх навчальних закладах Тернопільської, Івано-Франківської та Хмельницької областей. На різних етапах у ній брали участь 180 вчителів та 238 школярів.
Наукова новизна дослідження полягає у:
1)
визначенні показників соціально-психологічної детермінації конфліктності у педагогічній взаємодії;
2)
розкритті чинників конфліктогенності учительської професії;
3)
розробці інтегральної оцінки учительської конфліктності та негативного впливу конфліктних учителів на результати навчально-виховного процесу та становища в педагогічному колективі школи;
4)
встановленні ефективних шляхів і способів попередження конфліктів.
Теоретичне значення результатів дослідження: розширення та поглиблення наукових знань про особливості педагогічних конфліктів, чинники конфліктогенності учительської професії та реальної конфліктності вчителя, шляхи й способи використання конструктивних конфліктів та обмеження негативної педагогічної конфліктності в загальноосвітній школі.
Практичне значення роботи полягає в тому, що її результати можуть бути використані у виявленні вчителів, схильних до конфлікту, що відповідно дасть можливість приділити особливу увагу застосуванню конструктивних конфліктів у навчанні і вихованні школярів, суттєвому зниженню деструктивної конфліктності у навчально-виховному процесі.
Результати досліджень можуть використовуватись при створенні нових навчальних посібників, а також у процесі викладання у педагогічних закладах системи освіти.
Апробація роботи. Основні положення дисертації доповідалися і обговорювалися на наукових конференціях:
1) Обласній підсумковій вчительській конференції (м. Тернопіль, 1999р.);
2) Міжнародній науково-практичній конференції “Він та вона: погляд у третє чисячоліття” (м. Тернопіль, 2000 р.);
3) Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми підготовки практичних психологів “( м. Київ, 2000р.).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковані у чотирьох статтях в провідних фахових виданнях.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 203 найменувань та 18 додатків-таблиць.
Загальний обсяг роботи становить 176 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обгрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету та завдання, розкрито наукову новизну і практичне значення роботи, вказується сфера апробації результатів дослідження.
У першому розділі “Проблеми конфлікту в сучасній психології і педагогіці” охарактеризовано розвиток досліджень конфліктів у різних сферах /включаючи психолого-педагогічну/ зарубіжною і вітчизняною конфліктологією XX століття, викладено сучасне загальнонаукове і психологічне розуміння конфлікту в його різновидах. Для науково-методологічного обгрунтування проблем дисертаційного дослідження викладено загальну характеристику педагогічних конфліктів та їх особливостей, визначення детермінант негативних конфліктів у загальноосвітній школі.
Аналіз науково-методичної літератури показав, що природа виникнення та розвиток конфліктів, шляхи і способи їх розв’язання цікавили мислителів усіх часів. Проте необхідно константувати, що лише на межі XIX-XX століть конфлікти стали предметом спеціального вивчення. Пріоритет у пізнанні конфлікту належить, насамперед, зарубіжній соціології, а потім - психології, медицині, біології.
Важливий внесок у науку про конфлікти внесено З. Фрейдом — основоположником теорії і методів психоаналізу, Г. Зіммелем — творцем концепції конфлікту як різновиду соціальної взаємодії, А. Адлером, Е. Фроммом та іншими.
Для наукової характеристики психолого-педагогічних конфліктів важливе значення мають розробки Е. Стоунсом проблем психопедагогіки, Дж. Морено та Дж. Кеттел - теорії і методів соціометричного аналізу, Ф. Стовером - тренінгового методу конфліктологічного навчання.
У вітчизняній конфліктології дослідженню означеної проблеми присвятили свої праці В. Андреєв, Ф. Бородкін, Є. Головаха, О. Донченко, А. Ішмуратов, Л. Карамушка, Н. Коломинський, Н. Коряк, Г. Ложкін, М. Пірен, Н. Повякель, В. Семиченко, Т. Титаренко, Н. Чепєлєва та інші дослідники.
На основі узагальнення концепцій, висновків зарубіжних та вітчизняних дослідників здійснено науково-методологічне обгрунтування розробки обраної проблеми дисертаційного дослідження. З цією метою в першому розділі викладено загальнонаукове і психологічне визначення суті конфлікту, зазначено особливості внутрішньоособистісних, міжособистісних і групових конфліктів, охарактеризовано мотиваційний, когнітивний і організаційний підходи до аналізу конфліктності, конструктивну і деструктивну функції конфлікту та його вплив на особистість і групи, загальні шляхи та способи врегулювання конфліктів, а також їх роль в освітній сфері. Окремо охарактеризовані особливості конфліктів в навчально-виховному процесі.
При аналізі конфліктних взаємин між учителем і учнями в загальноосвітній школі України в 90-ті роки не можна не враховувати кризові явища нашого суспільства, різке падіння престижу освіти в цілому, різнопланові суперечності в системі освіти. Водночас досить часто конфлікти у педагогічній взаємодії є міжособистісними і зумовлюються індивідуально-психологічними особливостями вчителів.
Для науково-методологічного обгрунтування розробки дисертаційної проблеми особливо важливим є грунтовний аналіз сукупності чинників, що впливають на стан педагогічної конфліктності: загальних і конкретних, об'єктивних і суб'єктивних джерел, причин і умов виникнення, розвитку і подолання небажаних конфліктів у шкільному навчально-виховному процесі й у педагогічних колективах.
У другому розділі "Організація і методи дослідження" обгрунтовується система взаємодоповнюючих методів дослідження, що адекватні об’єкту, предмету, меті і задачам дослідження, подається організація роботи.
Емпіричне дослідження проводилося в три етапи. На першому етапі вивчалася конфліктогенність учительської професії через метаіндивідуальні характеристики педагогів, залучених до опитування. На другому етапі виявлялися різні ступені проявів реальної конфліктності вчителів, її психологічні детермінанти. На третьому етапі аналізувалися оцінки вчителів з боку тих школярів, яких вони навчають. Для підтвердження ступеня об'єктивності соціально-психологічних характеристик учителів проводилася референтометрія опитуваних педагогів та учнів, що забезпечувала експертизу дослідження.
Відповідно до специфіки дослідження в другому розділі дисертації визначені прийоми аналізу психологічних чинників конфліктності вчителя, а також з’ясовано психологічний вплив конфліктних педагогів на учнів. Зіставлення результатів опитування вчителів і учнів старших класів забезпечило визначення основних психологічних детермінант конфліктогенності й реальної конфліктності педагогів загальноосвітніх шкіл.
У третьому розділі "Психологічні детермінанти конфліктності вчителя" здійснено аналіз результатів емпіричного дослідження професійно-психологічних чинників різних ступенів конфліктності шкільних педагогів.
На підставі отриманих даних визначені особливості психологічних детермінант учительської конфліктогенності, які містять сукупність домінуючих чинників, що відзеркалюють психологічні характеристики всіх суб’єктів педагогічної взаємодії.
Сукупності психологічних детермінант учительської конфліктогенності та реальної конфліктності включають об'єктивні /зовнішні/ соціально-психологічні чинники і суб'єктивні /особистісні/ психологічні характеристики учителів. Педагогічна конфліктність, головним чином, на нашу думку, залежить від індивідуально-психологічних чинників.
Основні суб'єктивно-психологічні детермінанти педагогічної конфліктності виявлялися за допомогою анкетування, самоспостереження, самооцінки. Результати подані у табл. 1.
Аналіз результатів, поданих у таблиці, переконливо засвідчує, що серед провідних індивідуально-психологічних особливостей конфліктного вчителя можна виділити насамперед такі:
-
більш високі показники нервово-психічних та стресових станів;
-
помітну тенденцію до професійної деформації особистості;
-
завищену рольову самооцінку та побоювання не виправдати її в педагогічній діяльності;
-
намагання будь-що довести свою правоту, що пояснюється передусім консервативним способом мислення, побоювання втратити свій авторитет;
-
надмірну соціальну дистанцію між вчителем та учнями.
Вказані особливості конфліктного вчителя є результатом недоліків у професійній підготовці, низького рівня духовної культури, порушенням людяності педагогічних відносин. Усе це обумовлює потребу дієвих заходів у школах з метою обмеження негативної учительської конфліктності й особливо - з попередження групових агресивних педагогічних конфліктів.
При аналізі наслідків негативного впливу конфліктних вчителів виявлено, що в учнів 8-9-х класів спостерігаються нижчі /порівняно з учнями неконфліктних педагогів/ рівні розумовості, слухняності, товариськості та вищі ступені тривожності й дратівливості. А серед показників успішності і поведінки в школі - знижений інтерес до шкільного навчання, нижчі показники поваги до вчителів і симпатій до інших учнів, вищі рівні особистої конфліктності та емоційних переживань у шкільних конфліктах.
Результати аналізу і оцінки показників успішності в учнів 10-11-х класів засвідчили, що тут ці показники менше залежать від індивідуально-психологічних особливостей конфліктних і неконфліктних вчителів. Це загалом можна пояснити підвищеним прагненням більшості старшокласників успішно закінчити навчальний заклад.
Таблиця 1
Порівняльна характеристика оцінки показників особистісних характеристик
у неконфліктних та конфліктних вчителів (в % )
Особистісні характеристики | Самооцінки неконфліктних вчителів | Самооцінки конфліктних вчителів
В | ВС | С | Н | Оцін-ка | В | ВС | С | Н | Оцінка
Динамізм нервової системи |
7 |
40 |
53 |
- |
С |
17 |
50 |
33 |
- |
ВС
Емоційна врівноваженість |
17 |
42 |
32 |
10 |
ВС |
2 |
34 |
58 |
- |
С
Ступінь егоїзму |
- |
17 |
58 |
25 |
С |
- |
17 |
50 |
33 |
С
Рівень самоконтролю психіки |
25 |
42 |
33 |
- |
ВС |
- |
25 |
58 |
17 |
С
Проява справедливості |
25 |
44 |
31 |
- |
ВС |
58 |
25 |
17 |
- |
В
Толерантність відносин |
31 |
46 |
23 |
- |
ВС |
8 |
34 |
58 |
- |
С
Симпатія до інших людей |
31 |
46 |
23 |
- |
ВС |
8 |
34 |
58 |
- |
С
Особиста відповідальність |
33 |
41 |
18 |
7 |
ВС |
17 |
25 |
58 |
- |
С
Ступінь задоволення життєвих потреб |
- |
25 |
52 |
23 |
С |
- |
- |
42 |
58 |
Н
Вольова регуляція |
17 |
27 |
56 |
- |
С |
17 |
25 |
50 |
8 |
С
Професійна впевненість в собі |
25 |
42 |
13 |
- |
ВС |
8 |
50 |
34 |
8 |
ВС
Увага до колег та учнів |
31 |
44 |
25 |
- |
ВС |
8 |
34 |
58 |
- |
С
Рівень вищих моральних відчуттів |
33 |
42 |
25 |
- |
ВС |
25 |
50 |
25 |
- |
ВС
Любов до істини |
25 |
44 |
31 |
- |
ВС |
25 |
50 |
25 |
- |
ВС
Фрустрація в зв’язку з педагог труднощами |
17 |
28 |
50 |
5 |
С |
8 |
50 |
34 |
8 |
ВС
Рівень емоційно-професійного стресу |
15 |
25 |
50 |
10 |
С |
8 |
50 |
34 |
8 |
ВС
Емпатія до колег та учнів |
31 |
44 |
31 |
- |
ВС |
8 |
34 |
58 |
- |
С
Примітки: В – високий рівень (5 балів);
ВС – підвищений рівень (4 бали);
С – середній рівень (3 бали);
Н – низький рівень (2-1 бал).
У четвертому розділі "Науково-методичні засади зниження конфліктності в загальноосвітній школі" на основі власної концепції обгрунтовано шляхи і способи попередження і зниження негативності педагогічних конфліктів у загальноосвітніх школах.
Найбільш суттєвою умовою зниження конфліктності у навчально-виховному процесі є використання діалогічної взаємодії у системі “вчитель -учень”.
У дослідженні визначено, що основними особливостями діалогічного спілкування в навчально-виховному процесі є сприйняття вчителем учнів як партнерів по взаємодії; відкритість і щирість у спілкуванні вчителя з учнями, взаємне їх прагнення до співробітництва; педагогічний оптимізм, опору вчителя на позитивний особистісний потенціал учнів та учнівських колективів.
З метою виявлення реального рівня готовності шкільних педагогів до діалогічного спілкування (ДПС) та взаємодії з учнями проведені опитування респондентів із різним педагогічним досвідом та учнів 10-11-х класів ( табл.2 ).
Аналіз отриманих даних показав, що високий рівень ДПС мають не більше 25 % учителів, середній рівень - 62 % учителів, а низький рівень виявлено у 13 % шкільних педагогів, що загалом свідчить про значні резерви його підвищення. Дослідження показало, що ефективність процесу діалогічного спілкування залежить від реалізації і використання у навчально-виховному процесі комплексу заходів, таких як:
-
розвиток у вчителів готовності й уміння вести з учнями педагогічний діалог високого рівня;
-
активізація особистої практики вчителів, що мають знижений рівень педагогічного діалогу, під методичним керівництвом учителів із високим рівнем ДПС;
-
врахування шкільними педагогами рівня сімейного спілкування учнів з батьками на діалогічній основі;
-
періодичне проведення з педагогами спеціальних тренінгів за участю шкільних психологів.
Але при усій своїй ефективності розвиток ДПС вчителів із школярами не може оцінюватися як єдиний чинник обмеження деструктивних конфліктів в навчально-виховному процесі. Його необхідно поєднувати з іншими активними методами зниження негативної шкільної конфліктності.
Таблиця 2
Порівняння оцінок рівня розвитку ДПС
у вчителів з різним педагогічним стажем
/ у % до кількості оцінюваних вчителів кожної із категорій ( n=60 ) /
Показни-ки | Пед. стаж вчителів | Самооцінки вчителів | Оцінки експертної групи вчителів | Оцінки учнів 10-11 класів | Оцінки експертної підгрупи учнів
В |
С |
Н |
В |
С |
Н |
В |
С |
Н |
В |
С |
Н
Загальний рівень ДПС вчителя з учнями |
до 10 р. |
25 |
62 |
13 |
25 |
50 |
25 |
- |
75 |
25 |
13 |
62 |
25
10-25 р. |
67 |
33 |
- |
50 |
50 |
- |
33 |
56 |
11 |
39 |
61 |
-
більше 25 р. |
75 |
25 |
- |
25 |
50 |
25 |
- |
50 |
50 |
25 |
50 |
25
всі оцінки |
57 |
40 |
3 |
40 |
50 |
10 |
20 |
60 |
20 |
30 |
60 |
10
Організа-ційно-пове-дінковий компонент структури ДПС |
до 10 р. |
63 |
37 |
- |
37 |
50 |
13 |
25 |
50 |
25 |
25 |
62 |
13
10-25 р. |
72 |
28 |
- |
61 |
39 |
- |
50 |
44 |
6 |
56 |
44 |
-
більше 25 р. |
50 |
50 |
- |
50 |
25 |
25 |
- |
75 |
25 |
25 |
50 |
25
всі оцінки |
67 |
33 |
- |
53 |
40 |
7 |
36 |
50 |
14 |
43 |
50 |
7
Предмет-но-рефлек-сивний компонент структури ДПС |
до 10 р. |
25 |
62 |
13 |
25 |
50 |
25 |
- |
75 |
25 |
13 |
62 |
25
10-25 р. |
67 |
33 |
- |
61 |
39 |
- |
39 |
50 |
11 |
50 |
50 |
-
більше 25 р. |
75 |
25 |
- |
50 |
50 |
- |
25 |
50 |
25 |
50 |
50 |
-
всі оцінки |
57 |
40 |
3 |
50 |
43 |
7 |
26 |
57 |
17 |
40 |
53 |
7
Примітки: В – високий та підвищений рівень (5 і 4 бали);
С – середній рівень (3 бали);
Н – низький рівень (2 і 1 бали).
Показано, що до активних способів профілактики небажаних конфліктів у шкільному навчанні і вихованні слід віднести:
-
корекцію установок вчителів та учнів на "безконфліктну" педагогічну взаємодію;
-
оволодіння психологічними прийомами та навиками безконфліктного спілкування;
-
оволодіння навиками саморегуляції в складних конфліктних ситуаціях;
-
оволодіння знаннями, вміннями та навиками розуміння конфліктогенів спілкування й усвідомлення власних конфліктогенів;
-
оволодіння способами правильної (адекватної, конструктивної) поведінки в складній конфліктній ситуації у педагогічній взаємодії.
У конструктивному вирішенні наявних гострих конфліктів у педагогічному процесі, а також для компенсації їх негативних наслідків необхідно спиратися на:
-
майстерне володіння учителем всіма способами виховного впливу на учнів з врахуванням їхнього темпераменту та інших особистісних характеристик;
-
систематичне вивчення та врахування змін психологічного мікроклімату в навчальних групах;
-
спеціальне навчання вчителів та учнів за участю шкільних психологів ефективного вирішення негативних конфліктів.
Показано, що прийомами зниження негативної конфліктності в системі "вчитель - вчитель" є:
- раціональна організація усіх видів діяльності шкільних педагогів і обслуговуючого персоналу;
- створення сприятливого соціально-психологічного мікроклімату у вчительському колективі через низку профілактично-організаційних заходів шкільної адміністрації й активу громадськості;
- забезпечення конструктивного вирішення наявних міжособистісних та групових конфліктів у педагогічному середовищі на основі співробітництва конфліктуючих сторін;
- розумні ініціативи керівництва школи з компенсації негативних наслідків конфліктів у вчительському колективі;
У висновку підведено загальні підсумки теоретико-експериментального дослідження, сформульовано наступні основні положення:
1.
За сучасного складного становища загальноосвітньої школи України підвищується значимість суттєвого зниження негативної конфліктності в шкільному навчально-виховному процесі й у педагогічному середовищі. Вирішення даної проблеми багато в чому залежить від рівня організації педагогічної взаємодії у системах "вчитель - учень" і "вчитель - вчитель".
2.
Експериментальні дослідження свідчать про складну залежність учительської конфліктності від об'єктивних умов суспільного життя, стану вітчизняної системи освіти, рівня шкільного педагогічного процесу і ступеня спілкування керівництва школи, вчителів, учнів, батьків школярів, а також від індивідуально-психологічних особливостей шкільних педагогів. Це визначає багатозначність психологічної детермінації учительської конфліктогенності.
3.
Для конфліктних вчителів основними психологічними детермінантами їх поведінки та дій у гострих педагогічних ситуаціях визначено:
- високі рівні динамізму нервових процесів, емоційної збудливості;
- підвищений ступінь егоїзму при зниженій особистій відповідальності;
- низький рівень толерантності, дружелюбності та емпатії до інших людей;
- підвищений рівень рольового суперництва у вчительському колективі;
- низьку професійно-вольову регуляцію при високій спонтанній агресивності;
- підвищений ступінь професійно-емоційного стресу і переживань за особисті невдачі в педагогічній роботі.
4.
Виявлено вплив учительської конфліктності на успішність, інтерес та ставлення до навчально-виховного процесу школярів, яких навчають ці фахівці.
5.
Найважливішим способом попередження і зниження негативної конфліктності в шкільному навчально-виховному процесі є розвиток діалогічного спілкування та взаємодії вчителів з учнями і їх батьками. Діалог у системі "вчитель - учень" відповідає сучасним принципам гуманізації та демократизації шкільного навчання і виховання. Підвищення рівня діалогічності вимагає вирішення багатьох організаційно-методичних, пізнавально-педагогічних і психолого-виховних проблем у школах. Особливого значення набуває комплексне удосконалювання підготовки шкільних педагогів (насамперед молодих учителів) до ефективного педагогічного діалогу. Новаторська практика рекомендує періодичне проведення з учителями спеціальних соціально-психологічних тренінгів.
6.
Суттєве обмеження негативної конфліктності в шкільному навчально-виховному процесі досягається поєднанням педагогічного діалогу з використанням інших активних методів попередження небажаних конфліктних ситуацій, конструктивного регулювання наявних гострих конфліктів і компенсації їх негативних наслідків.
7.
Суттєве обмеження негативної конфліктності в педагогічному середовищі може бути досягнуто оптимальною організацією усіх видів діяльності вчителів і співробітників школи, створенням такого колективного соціально-психологічного мікроклімату, що забезпечує творчий ентузіазм, моральний приклад та педагогічний оптимізм. Вирішення цих проблем багато в чому залежить від компетентності шкільної адміністрації, від її позиції та дій з попередження і конструктивного розв’язання групових учительських конфліктів.
Особлива багатогранність і складність психолого-педагогічних проблем конфліктності в загальноосвітній школі обумовлює на думку дисертанта, потребу продовження і розвитку досліджень цих проблем як для підвищення ефективності навчально-виховного процесу, так і для зміцнення згуртованості й підвищення авторитету шкільних педагогічних колективів.
Основний зміст роботи висвітлено у таких публікаціях:
1.
Юрківський Є.В. Особливості розвитку дружніх стосунків у юнацькому віці // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія 3: Педагогіка і психологія. - №1. - 1997.- С. 35-38.
2.
Юрківський Є.В. Явище конфліктності в студентському середовищі
// Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія 3: Педагогіка і психологія. - №3. - 1998.- С. 66-67.
3.
Юрківський Є.В. Чинники конфліктності у студентському середовищі
// Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія 3: Педагогіка і психологія. - №4. - 1998.- С. 107-109.
4.
Юрківський Є.В. Гендерні ролі як детермінанти конфліктної поведінки //Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія: Педагогіка. - №4. - 2000.- С. 33-35.
Анотація
Юрківський Є.В. Психологічні детермінанти конфліктності вчителя у педагогічній взаємодії.- Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія.- Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, Київ, 2002.
Дисертацію присвячено: психолого-педагогічному обгрунтуванню джерел, причин та умов виникнення і розвитку конфліктних ситуацій у загальоосвітній школі, шляхів та способів профілактики і конструктивного вирішення негативних конфліктів в навчально-виховному процесі та у вчительському колективі, виявленню суттєвих відмінностей конструктивних та деструктивних конфліктів у практичній діяльності вчителів.
Дослідженням з’ясовано, що індивідуальність психологічних характеристик вчительської конфліктності та конфліктогенності визначається властивостями різних рівнів індивідуальності вчителя, сукупністю індивідуально-психологічних та соціально-психологічних показників. Виявлено, що у різних конфліктних взаємозв’язках вчительська конфліктність проявляє різну спрямованість (на інших і на себе), відповідно впливаючи на особистісний розвиток школярів, колег по роботі, а також на саморозвиток педагога.
Дослідження підтверджує актуальність психолого-педагогічної настанови щодо розвитку діалогічного спілкування і взаємодії вчителів з учнями та їх батьками як головного шляху попередження і зниження негативної конфліктності у шкільному навчально-виховному процесі.
Ключові слова: конфлікт, педагогічний конфлікт, психологічні детермінанти, педагогічна взаємодія, діалогічне спілкування.
* * * * * * *
Юркивский Е.В. Психологические детерминанты конфликтности учителя в педагогическом взаимодействии. – Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07. – педагогическая и возрастная психология. – институт психологии им. Г.С. Костюка АПН Украины, Киев, 2002.
Диссертация посвящена: психолого-педагогическому обоснованию источников, причин и условий возникновения, а также развития конфликтных ситуаций в общеобразовательной школе, путей и способов профилактики, конструктивного разрешения негативных конфликтов в учебно-воспитательном процессе и в учительском коллективе; дополнению общенаучных характеристик педагогического конфликта, выявлению сущностных различий конструктивных и деструктивных конфликтов в практической деятельности учителей.
В первом разделе диссертации “Проблемы конфликта в современной психологии и педагогике” охарактеризовано развитие исследований конфликтов в разных сферах. Дана характеристика педагогических конфликтов, их типологии, конструктивной и деструктивной роли в образовательной сфере, управления конфликтами в педагогическом процессе. Показаны особенности конфликтов в педагогической среде, а также совокупность факторов, влияющих на их состояние и развитие.
Во втором разделе “Организация и методы исследования” представлен комплекс взаимодополняющих методов исследования, которые адекватны обьекту, предмету и задачам исследования. Описаны особенности поэтапного изучения конфликтности в педагогическом взаимодействии. Рассмотрены приёмы исследования психологических факторов конфликтности учителя. Охарактеризовано психологическое влияние конфликтных педагогов на учащихся.
В третьем разделе “Психологические детерминанты конфликтности учителя” на основании обобщения педагогической практики и результатов исследования сформулированы положения о профессионально-психологических факторах разных степеней конфликтности школьных педагогов. Преобладающее влияние на педагогическую конфликтность оказывают личностно-психологические факторы. Личностные особенности конфликтных и неконфликтных учителей обуславливают различие у них реальных проявлений конфликтности. Для конфликтных учителей характерны экстраиндивидуальные поведенческие и агрессивные конфликты, а для неконфликтных учителей в возможных острых педагогических ситуациях – латентные (внутренние) и регулируемые конфликты.
В четвёртом разделе “Научно-методические основы снижения конфликтности в общеобразовательной школе” обоснованы авторские суждения о том, что предупреждение и снижение негативности педагогических конфликтов в школах возможны только на основе использования активных методов и мер по повышению уровней педагогического взаимодействия учителей с учащимися и их родителями, совершенствованию взаимоотношений в учительских коллективах. Особое место в данном аспекте имеет диалогическое взаимодействие в системе “учитель - ученик”. Как основные особенности диалогического общения в учебно-воспитательном процессе выделены: восприятие учителем учеников как партнёров по взаимодействию; открытость и искренность в общении учителя с учениками, взаимное их стремление к сотрудничеству; педагогический оптимизм, опора учителя на позитивный личностный потенциал учеников и ученических коллективов.
В числе важных факторов эффективного решения в общеобразовательной школе всех проблем конфликтности особо выделено формирование у школьного руководства, учителей и сотрудников знаний педагогической деонтологии, которая объединяет установки педагогической этики и технологий педагогического взаимодействия для предотвращения или благоприятного разрешения нежелательных конфликтов в образовательной сфере.
Проведенное исследование подтвердило существование сложной зависимости учительской конфликтности от объективных условий общественной жизни и состояния отечественной системы образования, от уровня школьного педагогического процесса и степени взаимодействия руководства школы, учителей, учащихся и их родителей.
Ключевые слова: конфликт, педагогический конфликт, психологические детерминанты, педагогическое взаимодействие, диалогическое общение.
* * * * * * *
Yurkivsky Ye. V. Psychological determinants of the teacher's conflictness in pedagogical interaction. - Manuscript.
Thesis for a Candidate degree in psychological sciences, speciality 19.00.07 - pedagogical and age psychology. - G. S. Kostjuk Institute of Psychology, Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2001.
The dissertation is dedicated to: psychological-pedagogical argumentation of sources, reasons and conditions of origin and development of conflict situations in secondary school, ways and methods of prophylaxis and constructive solving of negative conflicts in educational process and in the teacher's staff; revealing manifestation of essential differences of constructive and destructive conflicts in teacher's practical activity.
It is shown that individuality of psychological characteristics of teacher's conflictness is determined by peculiarities of different levels of teacher's integral individuality, by totality of individual-psycholog and social-psychological indexes. It is revealed that in different conflict interrelations teacher's conflictness manifests different directedness (at other people and at oneself), with corresponding on personality development of schoolchildren, collages and on teacher's self-development.
The anthor confirms the urgency of psychological and pedagogical prinriple according to which the development of teachers' dialogue communication and interaction with pupils and their parents is the main way of prophylaxis and lowering of negative conflictness in school educational process.
Key words: conflict, pedagogical conflict, psychological determinants, pedagogical interaction, dialogue communication.
