Національна Академія Прикордонних військ України

ім. Богдана Хмельницького

ЯРЕМЧУК ІГОР АНАТОЛІЙОВИЧ

УД К 355.237:37.01(477)

РОЗВИТОК ПЕДАГОГІЧНОЇ ТЕХНІКИ ВИКЛАДАЧІВ-ПОЧАТКІВЦІВ ВИЩИХ ВІЙСЬКОВИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Спеціальність 20.02.02

Військова педагогіка та психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Здобувач Яремчук І. А.

Хмельницький – 2002

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Національній академії Прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького, Державний комітет у справах охорони державного кордону України.

Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, доцент Галімов Анатолій Володимирович, Національна академія Прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького, науково-дослідний відділ, начальник відділу, м. Хмельницький.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Пометун Олена Іванівна, Академія педагогічних наук України, інститут педагогіки, лабораторія історичної освіти, завідувач лабораторії, м. Київ;

кандидат педагогічних наук, доцент Чабаненко Валерій Павлович, Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича, кафедра військової підготовки, начальник кафедри, м. Чернівці.

Провідна установа:

Київський інститут внутрішніх справ МВС України, кафедра правової та соціальної педагогіки, м. Київ.

Захист відбудеться “11” грудня 2002 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 70.705.02 Національної академії Прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького за адресою: 29003, м. Хмельницький  , вул. Шевченка, 46, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії Прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького (29003, м. Хмельницький - 3, вул. Шевченка, 46).

Автореферат розіслано “8” лютого 2002 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат психологічних наук,

доцент Потапчук Є. М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Аналіз військово-педагогічної теорії та практики свідчить, що першочергове місце у професійно-педагогічній підготовці викладачів вищих військових навчальних закладів (ввнз) посідає рівень розвиненості їх педагогічної техніки. Вона є важливим засобом педагогічної взаємодії викладачів з курсантами, що значною мірою визначає ефективність вирішення навчально-виховних завдань, і, в кінцевому результаті, якість підготовки майбутніх офіцерських кадрів.

Реформування вищої військової школи потребує подальшого розвитку педагогічної техніки викладачів, розширення діапазону педагогічних прийомів, забезпечення узгодженості та педагогічної доцільності їх використання під час гуманізації та гуманітаризації навчально-виховного процесу, впровадження нетрадиційних методів навчання.

Сьогодні у ввнз склалася ефективна система роботи з підвищення рівня педагогічної майстерності викладачів, організуються і проводяться методичні заняття, узагальнюється та поширюється передовий досвід кращих педагогів, підтримується прагнення молодих викладачів до самовдосконалення. Водночас спостерігається тенденція зниження рівня володіння педагогами прийомами педагогічної техніки. До певної міри це пояснюється звільненням багатьох досвідчених, добре підготовлених педагогів і призначенням на їх місце викладачів-початківців без досвіду викладання у ввнз.

Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що проблема формування педагогічної техніки викладачів розглядалася дослідниками здебільшого в контексті педагогічної майстерності (І. Ф. Видрін, В. М. Галузинський, М. Б. Євтух, І. А. Зязюн, Р. І. Короткова, Н. В. Кузьміна, Н. В. Кухарєв, В. М. Миндикану, О. М. Пєхота, В. О. Сухомлинський, Г. І. Хозяінов), як складова системи загальнопедагогічних умінь і навичок викладачів (О. А. Абдулліна, В. О. Сластьонін), як елемент педагогічної культури та етики (О. М. Гомонюк, В. І. Писаренко, І. Я. Писаренко), як засіб педагогічного спілкування (В. Ц. Абрамян, А. І. Годлевська, В. П. Печенежський, Г. М. Сагач, І. В. Сусліна, Ю. Л. Трофімов), як синонім психотехніки викладачів (Л. І. Лузіна, О. Л. Львова).

Окремі питання педагогічної техніки викладачів розглядались також у працях військових педагогів. Зокрема, педагогічна техніка вивчалась у ракурсі вдосконалення майстерності викладачів (О. В. Барабанщиков, Д. В. Іщенко, Л. В. Мардахаєв, В. В. Ягупов), загальних проблем виховання військовослужбовців (В. О. Балашов, І. О. Грязнов, О. П. Корольов), дослідження професійної мотивації (Л. М. Дунець, О. О. Тихончук), культури педагогічного спілкування та мислення (О. М. Гомонюк, Ю. Г. Юрчук, О. Ф. Волобуєва), розвитку пізнавальної діяльності та самостійності (Л. В. Боровик, О. А. Вальчук, В. М. Гапонова).

Проте поки що залишаються недостатньо дослідженими педагогічні шляхи та умови цілеспрямованого розвитку педагогічної техніки викладачів-початківців в умовах навчально-виховного процесу ввнз. Практична і теоретична значущість цієї проблеми зумовила вибір теми дисертаційної роботи: “Розвиток педагогічної техніки викладачів-початківців вищих військових навчальних закладів”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертацію виконано відповідно до плану перспективного проведення дисертаційних досліджень у Прикордонних військах України у 1998-2005 роках та в рамках НДР № К „Педагогіка та психологія професійної діяльності військовослужбовців Прикордонних військ України”.

Об'єктом дослідження є розвиток педагогічної техніки викладачів-початківців вищих військових навчальних закладів.

Предмет дослідження – педагогічні шляхи та умови розвитку педагогічної техніки викладачів-початківців у вищих військових навчальних закладах.

Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування й експериментальна перевірка педагогічних шляхів і умов розвитку педагогічної техніки викладачів-початківців ввнз.

Гіпотеза дослідження: розвиток педагогічної техніки викладачів-початківців можливий за таких умов:

· виділення завдань розвитку педагогічної техніки викладачів-початківців у пріоритетний напрям діяльності методичної служби ввнз;

· стимулювання інтересу викладачів до педагогічної техніки та шляхів її розвитку;

· підвищення відповідальності викладачів за результати навчально-виховної роботи;

· активізація самовдосконалення викладачами-початківцями умінь і навичок педагогічної діяльності.

Відповідно до мети та гіпотези визначено такі завдання дослідження:

1) уточнити сутність, зміст та особливості розвитку педагогічної техніки викладачів ввнз;

2) обґрунтувати критерії, показники та рівні розвиненості педагогічної техніки викладачів-початківців;

3) визначити й експериментально перевірити педагогічні шляхи та умови цілеспрямованого розвитку педагогічної техніки викладачів-початківців;

4) розробити та експериментально перевірити комплексну програму розвитку педагогічної техніки викладачів-початківців;

5) запропонувати науково-практичні рекомендації щодо розвитку педагогічної техніки викладачів-початківців ввнз.

Методологічною основою дослідження стали наукові положення про структуру особистості й закономірності її формування (І. Д. Бех, Л. І. Божович, Г. С. Костюк, М. М. Фіцула та ін.); взаємозв'язок свідомості індивіда та його діяльності (Г. С. Щукіна, Г. І. Лозова та ін.); закономірності спілкування і міжособистісної взаємодії (Ю. Л. Трофімов, А. В. Петровський та ін.); структуру педагогічної діяльності (Н. В. Кузьміна, О. І. Щербаков та ін.).

Дослідження проводилося з урахуванням сучасних вимог до педагогічної культури й майстерності професорсько-викладацького складу, підвищення його кваліфікації; демократизації, гуманізації та індивідуалізації навчально-виховного процесу у ввнз; організації педагогічної діяльності викладачів. Також враховувалися Статути Збройних Сил України та директивні документи Державного комітету у справах охорони державного кордону України з організації навчально-виховного процесу в Національній академії Прикордонних військ України ім. Б. Хмельницького (НАПВУ ім. Б. Хмельницького).

Для розв'язання поставлених у дослідженні завдань, перевірки сформульованої гіпотези використано комплекс взаємопов'язаних теоретичних та емпіричних методів дослідження:

теоретичний аналіз психолого-педагогічних і методико-лінгвістичних досліджень з метою уточнення сутності та змісту педагогічної техніки викладачів ввнз;

опитувальні (анкетування, інтерв'ювання, бесіда) та обсерваційні методи (пряме, опосередковане і включене спостереження) використовувалися для вивчення сучасної практики та особливостей розвитку педагогічної техніки викладачів-початківців ввнз;

формуючий експеримент застосовувався для перевірки ефективності педагогічних шляхів та умов розвитку педагогічної техніки викладачів-початківців ввнз;

методи математичної статистики використовувалися для опрацювання отриманих даних і встановлення кількісних залежностей між явищами, що досліджувалися.

Експериментальне дослідження проводилося на базі Національної академії Прикордонних військ України ім. Б. Хмельницького (м. Хмельницький) у декілька етапів з 1999 по 2002 рік.

Перший етап (1999-2000 рр.) передбачав визначення рівня теоретичної розробки проблеми і вивчення реального стану розвитку педагогічної техніки молодих викладачів ввнз. Здійснювався теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури, керівних документів з регламентування діяльності ввнз, системи підготовки військово-педагогічних кадрів і підвищення їх кваліфікації. На даному етапі формулювалася робоча гіпотеза, розроблялася методика дослідження, виявлялись і обґрунтовувались критерії, показники та рівні розвиненості педагогічної техніки викладачів-початківців.

Другий етап (2000–2001 рр.) було присвячено узагальненню накопиченого досвіду у ввнз, обґрунтуванню основних педагогічних шляхів і умов розвитку педагогічної техніки викладачів-початківців, розробці на цій основі відповідної комплексної програми та експериментальній перевірці її ефективності. Вносилися корективи до методики дослідно-експериментальної роботи, формулювалися попередні висновки та рекомендації.

На третьому етапі (2001–2002 рр.) систематизувалися та узагальнювалися результати, отримані в процесі теоретичного аналізу проблеми та дослідно-експериментальної роботи, формулювалися загальні висновки дослідження, розроблялися науково-практичні рекомендації щодо розвитку педагогічної техніки викладачів-початківців.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у тому, що:

вперше обґрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови, які покладені в основу комплексної програми вдосконалення педагогічної техніки викладачів-початківців: виділення завдань розвитку педагогічної техніки викладачів-початківців у пріоритетний напрям діяльності методичної служби ввнз; стимулювання інтересу викладачів до педагогічної техніки та шляхів її розвитку; підвищення відповідальності викладачів за результати навчально-виховної роботи; активізація самовдосконалення викладачами-початківцями умінь і навичок педагогічної діяльності;

уточнено сутність і зміст педагогічної техніки викладачів ввнз, що розглядається як сукупність прийомів, умінь і навичок, які дозволяють якісно вирішувати педагогічні завдання, забезпечувати ефективну навчально-виховну взаємодію з курсантами;

визначено критерії педагогічної техніки (індивідуально-поведінковий, операційно-діяльнісний, результативно-практичний), їх показники та рівні розвиненості (вищий, високий, середній, низький і дуже низький).

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці науково-практичних рекомендацій щодо розвитку педагогічної техніки викладачів-початківців ввнз. Отримані в дослідженні результати можуть використовуватися з метою підвищення кваліфікації викладачів вищих військових навчальних закладів, формування у них потреби в професійному самовдосконаленні. Матеріали дослідження можуть знайти застосування як у педагогічному процесі ввнз, так і на курсах підвищення кваліфікації та перепідготовки офіцерських кадрів.

Обґрунтовані у дослідженні висновки і науково-практичні рекомендації впроваджені у навчально-виховному процесі Національної академії Прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького (акт реалізації від 4 травня 2001 року), Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України „Київський політехнічний інститут” (акт реалізації від 20 листопада 2001 року) та Кам'янець-Подільського військово-інженерного інституту при Подільській державній аграрно-технічній академії (акт реалізації від 7 лютого 2002 року).

Особистий внесок здобувача. Наведені в роботі наукові матеріали та дані є самостійним внеском автора у вирішення досліджуваної проблеми. В надрукованій у співавторстві статті „Питання педагогічної техніки в історії загальної та військової педагогіки” автору належить ретроспективний аналіз розвитку педагогічної техніки в історії військової педагогіки.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертації обговорювалися та були схвалені на міжвузівських науково-теоретичних конференціях „Проблеми вдосконалення воєнної безпеки держави” (Хмельницький, 2000 р.); „Проблеми сучасної інженерної технології” (Хмельницький, 2002 р.) та міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми педагогічної підготовки майбутніх учителів” (Вінниця, 2002).

Одержані результати та висновки роботи доповідалися на засіданнях кафедри англійської мови та спільних нарадах викладачів кафедр англійської мови, педагогіки і психології, німецької та другої іноземної мови НАПВУ ім. Б. Хмельницького.

Публікації. За матеріалами дослідження автором опубліковано п'ять наукових статей у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний текст дисертації становить 157 сторінок. Ілюстративний матеріал подано у 15 таблицях, 4 рисунках та 2 додатках. Бібліографія містить 192 найменування на 17 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, наведено дані про організацію і проведення дослідження та апробацію його результатів.

У першому розділі „Теоретичні основи розвитку педагогічної техніки викладачів-початківців вищих військових навчальних закладів” проаналізовано сучасний стан проблеми у психолого-педагогічній і методико-лінгвістичній літературі, уточнено сутність, зміст і особливості розвитку педагогічної техніки викладачів ввнз.

Як показав аналіз психологічних і педагогічних наукових джерел, проблема педагогічної техніки привертала увагу багатьох вітчизняних і зарубіжних науковців. Зокрема, її досліджували такі відомі вчені, як П. П. Блонський, Л. С. Виготський, П. В. Галахова, І. А. Зязюн, В. А. Кан-Калик, Я. А. Коменський, А. С. Макаренко, С. С. Муцинов, І. П. Радченко, Г. М. Сагач, В. О. Сухомлинський, Ю. І. Турчанінова, К. Д. Ушинський, Д. Хопкінс, І. Е. Шварц та інші.

Деякі аспекти цієї проблеми розроблялися у дослідженнях військових педагогів, що розглядали педагогічну техніку як важливу складову педагогічної майстерності викладачів. Це праці О. В. Барабанщикова, В. І. Вдов'юка, О. Д. Сафіна, М. М. Тарасевича, В. В. Ягупова та інших.

Проте, як у загальній, так і у військовій педагогіці поки що немає єдиного підходу до розуміння сутності та змісту педагогічної техніки викладачів ввнз. Аналіз психолого-педагогічної літератури дає підстави виділити у змісті педагогічної техніки викладача ввнз низку компонентів, які характеризують основні етапи розв'язання педагогічних завдань: техніка підготовки педагога до взаємодії з курсантами; техніка безпосередньої взаємодії викладача з курсантами під час проведення різних видів навчальних занять і виховних заходів (керування своєю поведінкою й управління діяльністю курсантів і курсантських колективів); техніка аналізу результатів вирішення педагогічних завдань (оформлення аналітичних документів, аналіз підсумків взаємодії під час навчальних занять і виховних заходів).

Зміст педагогічної техніки викладачів ввнз характеризується рядом особливостей, пов'язаних зі специфікою педагогічної діяльності у військовому навчальному закладі. Вони полягають, по-перше, у тому, що викладачами використовуються специфічні групи прийомів педагогічної техніки, зумовлені особливостями військової служби, статутами і нормативними документами, які регламентують застосування прийомів і методів виховного впливу (розпоряджень, наказів, покарань тощо). По-друге, службовий обов'язок викладачів – застосовувати на навчальних заняттях прийоми впливу на курсантів, які ставляться безвідповідально до навчально-пізнавальної діяльності. По-третє, в індивідуальній педагогічній техніці викладачів-початківців переважають уміння і навички, сформовані за період служби у військах.

Узагальнення літературних джерел, досвіду навчально-виховної діяльності викладачів дає підстави стверджувати, що процес формування педагогічної техніки характеризується певними психолого-педагогічними особливостями: він належить до загальної системи підвищення кваліфікації викладачів-початківців і регламентується директивними документами як обов'язковий; здійснюється в ході безпосередньої педагогічної діяльності викладачів; комплексно поєднує в собі два рівні реалізації (з одного боку – це діяльність керівництва ввнз і кафедр з розвитку педагогічної техніки викладачів-початківців, а з іншого – це самовдосконалення викладачів-початківців); характеризується специфічністю кінцевих результатів (підвищення професійної кваліфікації, якості педагогічної діяльності конкретних викладачів, що досягається за рахунок позитивних змін в їх індивідуальній педагогічній техніці); має індивідуальний характер, який передбачає диференційований підхід до викладачів; спрямовується за своїм змістом і організацією на педагогізацію життя ввнз, гуманізацію та демократизацію відносин педагогів з курсантами.

Аналіз наукової літератури з проблеми дослідження дозволяє зробити висновок, що педагогічна техніка є сукупністю педагогічних прийомів, умінь і навичок, які дають змогу викладачеві якісно вирішувати навчально-виховні завдання та забезпечувати ефективну взаємодію з курсантами у педагогічному процесі.

У другому розділі „Комплексна програма розвитку педагогічної техніки викладачів-початківців ввнз” обґрунтовано основні педагогічні шляхи та умови розвитку педагогічної техніки молодих викладачів.

На підставі вивчення психолого-педагогічної та методико-лінгвістичної літератури визначено такі основні умови розвитку педагогічної техніки викладачів-початківців ввнз: виділення завдань розвитку педагогічної техніки викладачів-початківців у пріоритетний напрям діяльності методичної служби ввнз; стимулювання інтересу викладачів до педагогічної техніки та шляхів її розвитку; підвищення відповідальності викладачів за результати навчально-виховної роботи; організація професійного самовдосконалення викладачів-початківців.

Основними шляхами реалізації обґрунтованих умов розвитку педагогічної техніки молодих викладачів визначено: організацію колективного навчання викладачів-початківців, ознайомлення їх з кращими зразками передового педагогічного досвіду; формування індивідуального стилю педагогічної техніки викладачів-початківців; активізація професійного самовдосконалення викладачами-початківцями педагогічної техніки.

Організація колективного навчання викладачів-початківців, ознайомлення їх з кращими зразками передового педагогічного досвіду передбачає здійснення керівництвом ввнз і кафедрами комплексу організаційно-методичних заходів, спрямованих на підвищення кваліфікації військово-педагогічних кадрів; диференціацію колективного навчання за категоріями професорсько-викладацького складу (керівництво кафедр, викладачі з педагогічним стажем понад два роки, викладачі-початківці); підвищення якості планування та проведення колективного навчання викладачів-початківців педагогічної техніки у масштабі ввнз; активне використання науково-методичного потенціалу кафедр у професійному становленні викладачів-початківців.

Важливим шляхом удосконалення педагогічної майстерності викладачів-початківців є формування їх індивідуального стилю педагогічної техніки, складовими якого є прийоми, уміння і навички. Прийоми, відповідно до функцій педагогічної техніки викладачів ввнз, можна диференціювати на такі типи: прийоми керування педагогом своєю поведінкою (емоційно-вольової виразності: мовні, мімічні, пантомімічні; психорегулюючі); прийоми управління діяльністю курсантів і курсантських колективів (навчання, виховання, психологічної підготовки, педагогічного спілкування); загальнопедагогічні прийоми (вирішення педагогічних завдань, налагодження педагогічної взаємодії з курсантами). На основі класифікації прийомів педагогічної техніки викладачів виділяються відповідні навички та вміння.

Навичками педагогічної техніки є добре засвоєні внаслідок багаторазових повторень автоматизовані інтелектуальні та практичні дії в навчально-виховному процесі. Визначальними для викладача є навички інтонування мови, швидкої оцінки загального психічного стану навчальної групи й окремих курсантів, розподілу уваги в процесі спілкування, швидкого та якісного формулювання своїх думок тощо.

Під умінням педагогічної техніки розуміють успішне виконання викладачем інтелектуальних і практичних дій у навчально-виховному процесі, пов'язаних з вибором і застосуванням прийомів, які забезпечують досягнення високих результатів у конкретній педагогічній ситуації.

Процес розвитку індивідуальної педагогічної техніки є складним, трудомістким, проходить тривалу еволюцію від знань про конкретний прийом до складних навичок та умінь їх використання. Він умовно складається з двох етапів.

На першому етапі викладач-початківець вивчає конкретні прийоми педагогічної техніки та шляхом регулярних вправ формує прості вміння застосовувати ці прийоми.

На другому етапі педагог працює над формуванням і вдосконаленням складних умінь і навичок педагогічної техніки. Його особливість полягає в тому, що викладач використовує не окремий прийом, а їх сукупність у контексті аналізу педагогічних ситуацій і розв'язання навчально-виховних завдань. Творче й узгоджене використання викладачем-початківцем знань, простих навичок та умінь педагогічної техніки у професійній діяльності сприяє формуванню складних умінь. Саме вони складають основу індивідуальної педагогічної техніки викладача, дозволяють йому діяти успішно під час вирішення будь-яких навчально-виховних завдань.

Важливим шляхом розвитку педагогічної техніки викладачів-початківців є активізація їх професійного самовдосконалення у сфері педагогічної техніки. Цьому сприяє формування у викладачів стійкої мотивації самостійного розвитку педагогічної техніки; надання їм допомоги в оволодінні методикою планування та корегування процесу самовдосконалення; здійснення керівництвом ввнз і кафедрами індивідуального підходу до зазначеного процесу; розширення практики взаємовідвідувань занять викладачами; залучення викладачів-початківців до виконання дослідницьких завдань методичного характеру; забезпечення педагогів необхідною навчально-матеріальною базою для самостійної роботи.

Визначені педагогічні шляхи та умови були покладені в основу комплексної програми розвитку педагогічної техніки викладачів-початківців ввнз.

У третьому розділі „Дослідно-експериментальна робота розвитку педагогічної техніки викладачів-початківців ввнз” обґрунтовуються критерії, показники та рівні розвиненості педагогічної техніки викладачів-початківців, подаються результати експериментальної перевірки комплексної програми та науково-практичні рекомендації щодо керівництва розвитком педагогічної техніки викладачів-початківців.

Аналіз психолого-педагогічної літератури дав підстави визначити такі критерії та показники сформованості педагогічної техніки викладачів-початківців ввнз:

1) індивідуально-поведінковий критерій, показниками якого виступають: володіння прийомами мовленнєвої техніки, мімічної та пантомімічної виразності, узгодженість використання прийомів і їх спрямованість на вирішення педагогічних завдань;

2) операційно-діяльнісний критерій, який виявляється в таких показниках: використання прийомів навчання, розвитку інтелектуальних якостей, психологічної підготовки, виховання, педагогічного спілкування;

3) результативно-практичний критерій, показниками якого є: володіння прийомами вербального і невербального спілкування, забезпечення високої навчально-пізнавальної активності курсантів під час занять.

На основі визначених критеріїв і показників було виділено рівні розвиненості педагогічної техніки викладачів-початківців: вищий, високий, середній, низький і дуже низький.

Вищий рівень властивий педагогам, які педагогічно доцільно використовують різноманітні прийоми емоційно-вольової виразності, навчання, виховання, спілкування, вміло орієнтуються у складних педагогічних ситуаціях, правильно скеровують діяльність курсантів і курсантських колективів, домагаються високої результативності у вирішенні педагогічних завдань, налагодженні міжособистісної взаємодії з курсантами.

Високий рівень властивий викладачам, які у більшості випадків доцільно використовують прийоми педагогічної техніки, здебільшого правильно орієнтуються в складних педагогічних ситуаціях, вміло управляють діяльністю курсантів і курсантських колективів, досягають високої результативності у розв'язанні навчально-виховних завдань, налагодженні педагогічної взаємодії. Ефективна педагогічна діяльність таких викладачів здебільшого забезпечується за рахунок використання вузького кола добре засвоєних прийомів.

Середній рівень характерний для викладачів, які використовують різноманітні прийоми емоційно-вольової виразності, навчання, виховання та спілкування, але не завжди враховують при цьому особливості конкретних педагогічних ситуацій. Вони загалом добре орієнтуються в складних ситуаціях, здатні керувати діяльністю курсантів і курсантських колективів, забезпечують задовільну результативність у вирішенні навчально-виховних завдань, встановленні педагогічної взаємодії.

Викладачі з низьким рівнем педагогічної техніки використовують обмежену кількість прийомів емоційно-вольової виразності, навчання, виховання та спілкування, іноді застосовують їх неадекватно ситуації. Вони часто неправильно орієнтуються у складних ситуаціях, недостатньо ефективно керують діяльністю курсантів і курсантських колективів, досягають низьких успіхів у вирішенні навчально-виховних завдань, налагодженні педагогічної взаємодії.

Дуже низький рівень педагогічної техніки властивий викладачам, які володіють лише окремими прийомами емоційно-вольової виразності, навчання, виховання та спілкування, часто застосовують їх педагогічно недоцільно. Вони не вміють орієнтуватися у складних педагогічних ситуаціях, ефективно керувати діяльністю курсантів і курсантських колективів, унаслідок чого не забезпечують задовільного розв'язання навчально-виховних завдань і не можуть налагодити продуктивну педагогічну взаємодію.

Для вирішення завдань експериментального дослідження проведено констатуючий і формуючий експерименти, здійснено математичну обробку отриманих результатів. Загалом дослідженням було охоплено 180 викладачів.

Під час констатуючого етапу визначалася обізнаність педагогів щодо сутності і змісту педагогічної техніки, з'ясовувалося розуміння ними її важливості у викладацькій діяльності. Проводилося також комплексне дослідження педагогічної діяльності 43 викладачів-початківців. З цією метою відвідувалися навчальні заняття та позанавчальні заходи, аналізувалася їх участь у навчально-методичних зборах, конференціях, семінарах. У ході вивчення педагогічної техніки викладачів застосовувалися методи спостереження, опитування, анкетування, бесіди та ін.

Отримані результати дали підстави зробити такі висновки: 41% викладачів-початківців дотримуються авторитарного стилю взаємодії з курсантами; 57% схильні до застосування шаблонних, одноманітних прийомів навчального впливу; 71% неефективно використовують виховні можливості навчальних занять; 63% мають слабкі вміння та навички педагогічної графіки, роботи з ТЗН.

Формуючий експеримент проводився в НАПВУ ім. Б. Хмельницького (м. Хмельницький). Його мета полягала в перевірці ефективності обґрунтованих педагогічних шляхів і умов розвитку педагогічної техніки викладачів-початківців.

Перед формуючим експериментом у викладачів експериментальної та контрольної груп було встановлено початковий рівень сформованості педагогічної техніки. Володіння викладачами-початківцями педагогічною технікою оцінювалося з використанням визначених критеріїв і показників.

Дослідно-експериментальна робота здійснювалася відповідно до розробленої на основі обґрунтованих педагогічних умов комплексної програми розвитку педагогічної техніки викладачів-початківців.

Діагностичні зрізи, здійснені в кінці формуючого експерименту, свідчать про суттєве збільшення кількості викладачів-початківців з вищим рівнем розвиненості педагогічної техніки в експериментальній групі (з 0% до 19,05%) (рис. 1).

Рис. 1. Кількісні зміни викладачів-початківців експериментальної групи за рівнями розвиненості педагогічної техніки.

У контрольній групі теж дещо збільшилась кількість викладачів з вищим рівнем педагогічної техніки (з 0% до 9,1%) (рис. 2). Однак ці зміни мають незначний характер і відображають природну динаміку професійного становлення викладачів.

Рис. 2. Кількісні зміни викладачів-початківців контрольної групи за рівнями розвиненості педагогічної техніки.

У процесі проведення формуючого експерименту було виявлено також інші тенденції: посилилась професійна спрямованість викладачів-початківців, поліпшилися їх міжособистісні стосунки з курсантськими колективами, завдяки чому зросла навчальна успішність і дисциплінованість курсантів.

Таким чином, формуючий експеримент підтвердив істинність сформульованої гіпотези і засвідчив можливість цілеспрямованого розвитку педагогічної техніки викладачів-початківців. Підтвердилась також ефективність розробленої нами комплексної програми, в якій органічно поєднуються змістові, організаційні та методичні засади корекції педагогічної техніки викладачів-початківців на основі активної взаємодії з курсантами та досвідченими педагогами.

Під час проведення експерименту було розроблено науково-практичні рекомендації керівництву ввнз, кафедр, навчальних і науково-дослідних відділів щодо розвитку педагогічної техніки.

ВИСНОВКИ

1. Педагогічна техніка викладача є сукупністю педагогічних прийомів, умінь і навичок, які дозволяють ефективно вирішувати педагогічні завдання та забезпечувати успішну взаємодію з курсантами під час навчально-виховного процесу. Вона посідає важливе місце в структурі професійно-педагогічної майстерності викладачів.

2. Зміст педагогічної техніки викладача ввнз містить низку компонентів, які характеризують основні етапи розв'язання педагогічних завдань: техніка підготовки педагога до взаємодії з курсантами; техніка безпосередньої взаємодії викладача з курсантами під час проведення різних видів навчальних занять і виховних заходів; техніка аналізу результатів вирішення педагогічних завдань.

3. Критеріями та показниками сформованості педагогічної техніки викладачів-початківців ввнз є: 1) індивідуально-поведінковий, показниками якого виступають: володіння прийомами мовленнєвої техніки, мімічної та пантомімічної виразності, узгодженість використання прийомів і їх спрямованість на вирішення педагогічних завдань; 2) операційно-діяльнісний, який виявляється в таких показниках: використання прийомів навчання, розвитку інтелектуальних якостей, психологічної підготовки, виховання, педагогічного спілкування; 3) результативно-практичний, який характеризується такими показниками: володіння прийомами вербального і невербального спілкування, забезпечення високої навчально-пізнавальної активності курсантів під час занять.

4. Відповідно до визначених критеріїв і показників виділяються рівні розвиненості педагогічної техніки викладачів-початківців: вищий, високий, середній, низький та дуже низький. Вищий рівень характеризується доцільним використанням різноманітних прийомів педагогічної техніки, вмілою орієнтацією викладачів у складних педагогічних ситуаціях, високою результативністю у вирішенні педагогічних завдань. Високий рівень властивий викладачам, які у більшості випадків доцільно використовують прийоми педагогічної техніки, здебільшого правильно орієнтуються в складних педагогічних ситуаціях, досягають високої результативності у розв'язанні навчально-виховних завдань. Середній рівень характерний для викладачів, які здатні використовувати різні прийоми педагогічної техніки, але не завжди враховують при цьому особливості конкретних педагогічних ситуацій. Вони загалом добре орієнтуються в складних ситуаціях і забезпечують задовільну результативність у вирішенні навчально-виховних завдань. Низький рівень характеризується використанням обмеженої кількості прийомів педагогічної техніки, іноді неадекватно ситуації. Викладачі цього рівня демонструють низьку результативність у вирішенні навчально-виховних завдань. Дуже низький рівень властивий викладачам, які володіють лише окремими прийомами педагогічної техніки, часто застосовують їх недоцільно. Вони не вміють орієнтуватися у складних педагогічних ситуаціях, унаслідок чого не забезпечують задовільного розв'язання навчально-виховних завдань.

5. Ефективний розвиток педагогічної техніки викладачів-початківців можливий за таких педагогічних умов: виділення завдань розвитку педагогічної техніки викладачів-початківців у пріоритетний напрям діяльності методичної служби ввнз; стимулювання інтересу викладачів до педагогічної техніки та шляхів її розвитку; підвищення відповідальності викладачів за результати навчально-виховної роботи; активізація самовдосконалення викладачами-початківцями умінь і навичок педагогічної діяльності.

6. Основними шляхами реалізації умов розвитку педагогічної техніки викладачів-початківців є: організація колективного навчання викладачів, ознайомлення їх з кращими зразками передового педагогічного досвіду; формування індивідуальної педагогічної техніки викладачів-початківців; активізація їх професійного самовдосконалення.

7. Вдосконаленню педагогічної техніки викладачів-початківців сприяє розроблена комплексна програма, в якій органічно поєднуються змістові, організаційні та методичні засади корекції педагогічної діяльності молодих викладачів на основі активної взаємодії з курсантами та досвідченими педагогами.

Результати дослідно-експериментальної роботи підтвердили сформульовану гіпотезу та засвідчили високу ефективність обґрунтованих автором педагогічних шляхів та умов розвитку педагогічної техніки викладачів-початківців.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми. Перспективними є такі напрямки подальшої роботи: розробка надійних методик діагностування рівня сформованості педагогічної техніки; вивчення індивідуально-психологічних факторів розвитку педагогічної техніки викладачів; дослідження педагогічних умов активізації методичного самовдосконалення молодих викладачів.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації:

1. Яремчук І. А. Формування у викладачів ввузів позитивної мотивації до розвитку педагогічної техніки // Збірник наукових праць №18. Частина ІІ. – Хмельницький: Видавництво Національної академії ПВУ, 2001. – С. 259-264.

2. Яремчук І. А. Обґрунтування критеріїв розвиненості педагогічної техніки викладачів вищих військових закладів освіти // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. – 2002 р. – №1. – С. 51-55.

3. Яремчук І. А., Балашов В. О. Питання педагогічної техніки в історії загальної та військової педагогіки // Збірник наукових праць №9. Частина ІІ. – Хмельницький: Видавництво Національної академії ПВУ, 1999. – C. 237-240.

4. Яремчук І. А. Активізація самовдосконалення військових педагогів у сфері педагогічної техніки // Проблема вдосконалення воєнної безпеки держави. Матеріали міжвузівської науково-теоретичної конференції // Збірник наукових праць №13. Частина ІІ. (Спеціальний випуск). – Хмельницький: Видавництво Національної академії ПВУ, 2000. – C. 262-264.

5. Яремчук І. А. Удосконалення колективного навчання військових викладачів педагогічній техніці // Проблеми сучасної інженерної технології. Матеріали міжвузівської науково-теоретичної конференції // Збірник наукових праць №19. Частина II. – Хмельницький: Видавництво Національної академії ПВУ, 2001. – C. 213-217.

АНОТАЦІЇ

Яремчук І. А. Розвиток педагогічної техніки викладачів-початківців вищих військових навчальних закладів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 20.02.02 “Військова педагогіка і психологія”. – Національна академія Прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького, Хмельницький, 2002.

Дисертацію присвячено дослідженню педагогічних шляхів та умов розвитку педагогічної техніки викладачів-початківців вищих військових навчальних закладів. Обґрунтовано критерії, показники і рівні розвиненості педагогічної техніки викладачів-початківців. Розроблено та експериментально перевірено комплексну програму, складовими якої є: організація колективного навчання викладачів, ознайомлення їх з кращими зразками передового педагогічного досвіду; формування індивідуальної педагогічної техніки викладачів-початківців; активізація їх професійного самовдосконалення.

Запропоновано науково-практичні рекомендації щодо розвитку педагогічної техніки викладачів-початківців ввнз.

Ключові слова: педагогічна техніка, педагогічні шляхи, колективне навчання, розвиток індивідуальної педагогічної техніки, активізація самовдосконалення.

Яремчук И. А. Развитие педагогической техники начинающих преподавателей высших военных учебных заведений. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 20.02.02 “Военная педагогика и психология”. – Национальная академия Пограничных войск Украины им. Богдана Хмельницкого, Хмельницкий, 2002.

Диссертация посвящена исследованию педагогических путей и условий развития педагогической техники начинающих преподавателей высших военных учебных заведений. Обоснованы критерии, показатели и уровни развития педагогической техники начинающих преподавателей. Определена и экспериментально проверена комплексная программа, составными которой являются: организация коллективного обучения преподавателей, ознакомление их с лучшими образцами передового педагогического опыта; формирование индивидуальной педагогической техники начинающих преподавателей; активизация их профессионального самосовершенствования.

Разработаны научно-практические рекомендации, учёт и реализация которых способствовали развитию педагогической техники начинающих преподавателей высших военных учебных заведений.

Ключевые слова: педагогическая техника, педагогические пути, коллективное обучение, развитие индивидуальной педагогической техники, активизация самосовершенствования.

Yaremchuk I. A. The instructors'-beginners pedagogical technique development in the higher military educational establishments. – Manuscript.

This thesis is for obtaining the scientific degree of the Candidate of Pedagogical Sciences on specialty 20.02.02 “Military Pedagogy and Psychology”. – Тhe National Academy of the Border Guard Troops of Ukraine named after Bohdan Khmelnytskyi, Khmelnytskyi, 2002.

The thesis deals with the research of the instructors'-beginners pedagogical technique development in the higher military educational establishments.

It has been defined that the instructors'-beginners pedagogical technique development is a complex, specific psychological and pedagogical process directed at the instructors'-beginners pedagogical qualification growth and based on acquiring knowledge by the instructors as to pedagogical means, formation and development of appropriate skills which assist in their pedagogical development. It has its own structure which foresees the presence of the subject and the object, the educational goals and tasks, the essence, the ways, the conditions, the appropriateness, the contradictions, the principles, the methods and the forms of its realization.

The following conditions are peculiar to the whole process: the priority assignment to the instructors'-beginners pedagogical technique development within the whole instructors' training process; the instructors' encouragement for their pedagogical technique and ways of its development; the instructors'-beginners responsibility growth for the quality of their pedagogical activity; organization of the instructor's-beginners professional self-improvement.

The main pedagogical ways of the instructors'-beginners pedagogical technique development in the higher military educational establishments are organization of the instructors'-beginners collective education development, the instructors'-beginners individual style formation in pedagogical technique and the instructors'-beginners professional self-improvement enlivenment.

One of the basic ways of the instructors'-beginners pedagogical technique development in the higher military educational establishments is organization of their collective education. The basic pedagogical items of the given way effectiveness are: further staff qualification growth; collective education differentiation as to the instructors personnel categories (department leaders, instructors with length of service more than two years, instructors-beginners); improvement of organizational and conductive quality of instructors collective education; active utilization of the scientific and methodology department's base for the instructors'-beginners professional growth.

The next way of instructors'-beginners pedagogical technique development is instructors'-beginners individual pedagogical technique development. It has been found out that this process is a complex one which covers both the theoretical knowledge as to its definite element and exercises on gaining appropriate practical and professional skills. This process consists of two stages, completion of which testifies that there exists the base of the instructors'-beginners individual pedagogical technique.

The instructors'-beginners professional self-improvement enlivenment is also one of the ways of their pedagogical technique development. Pedagogical conditions of this way realization include: the instructors'-beginners motivation encouragement on their self-development in the sphere of pedagogical technique; help rendering with the aim of acquiring methodology, planning and correcting the self-development process; individual approach implementation by the departments and educational establishment leaders in the process mentioned; practice expanding of mutual visits of lessons; instructors involvement into performing research tasks on methodology; instructors providing with necessary teaching equipment for their self-development in the sphere of pedagogical technique.

The basic criteria and indices of the instructors' pedagogical technique development in teaching process have been defined and substantiated, that has allowed finding out and characterizing qualitative levels of instructors' pedagogical technique: the highest; high; medium; low; the lowest.

The experiment results have confirmed the put forward hypothesis and testify about high efficiency of the scientific and practical recommendations, worked out by the author, on the instructors'-beginners pedagogical technique development in the higher military educational establishments.

Key words: pedagogical technique, pedagogical ways, collective education, individual pedagogical technique development, self-development enlivenment.