НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ РИНКУ ТА ЕКОНОМІКО -

ЕКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Запорожан Дмитро Валерійович

УДК 338.45:621:336.767

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ

ЗАЛУЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ В ПРОМИСЛОВИЙ СЕКТОР

ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

(НА ПРИКЛАДІ МАШИНОБУДУВАННЯ)

Спеціальність 08.07.01 – Економіка промисловості

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Одеса – 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана а Одеському національному політехнічному університеті

Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник доктор економічних наук, професор

ПРОДІУС Іван Прокопович,

Одеський національний політехнічний

університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри

Офіційні опоненти доктор економічних наук, професор,

академік НАН України

ЧУМАЧЕНКО Микола Григорович, Президія НАН України, радник Президії

доктор економічних наук, професор

ВАЛУЄВ Борис Іванович,

Одеський державний економічний університет

Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри

Провідна установа Інститут економіки НАН України, відділ

промислового потенціалу (м. Київ)

Захист відбудеться 26.04.2002 р. о 16 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради К.41.177.01 в Інституті проблем ринку

та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою:

65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту проблем ринку

та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою:

65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

Автореферат розісланий 22.03.2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Тараканов М. Л.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТИРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Промисловий сектор економіки України реформується в зв'язку з переходом до ринкових умов господарювання. Підприємства потребують реструктури-зації капіталу, оновлення основних виробничих фондів, технології, організації виробництва. Все це вимагає значних фінансових ресурсів, якими підприємства не володіють, оскільки працюють збитково. Велика кредиторська заборгованість робить неможливим отримання банківських креди-тів. Кошти від приватизації не є інвестиціями , оскільки прямують до бюджету країни. Альтерна-тивним варіантом інвестування промисловості є фондовий ринок. Як відмічено в указі президента України “Про додаткові заходи по розвитку фондового ринку України”, ліквідний, надійний, прозорий фондовий ринок повинен забезпечити реалізацію національних інтересів України шля-хом сприяння надходження інвестицій в реальний сектор економіки, створення ефективної систе-ми захисту прав і інтересів інвесторів, як вітчизняних, так і іноземних. Проблема полягає в тому, що українські підприємства не стали привабливими об'єктами для національних інвесторів. Над-то незадовільними залишаються темпи зростання прямих іноземних інвестицій. Лише деякі суб’єкти господарювання промисловості України відповідають критеріям авторитетних світових рейтингових агентств. Це підприємства хімії, нафтохімії, паливно-енергетичного комплексу. Бі-льшість суб’єктів господарювання інших галузей промисловості, особливо металообробки і машинобудування, — збиткові. Поширені порушення корпоративних прав інвесторів. Характерна протидія керівників акціонерних товариств вільному переливу капіталу. Не практикується пер-винна і вторинна емісія акцій для залучення інвестицій. Щоб включити фондовий механізм інвес-тування в промисловості, необхідно зробити акціонерні товариства інвестиційно привабливими, тобто провести реформи по санації, фінансовому оздоровленню і розвитку виробничої сфери еко-номіки.

Всі ці проблеми визначили актуальність вибраної теми дисертації, присвяченої розробці ор-ганізаційно–економічного механізму залучення інвестицій в промисловий сектор економіки на прикладі машинобудування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане в Одеському національному політехнічному університеті в рамках науково-дослідної роботи 1995–2001 рр. по темах “Дослідження процесів організації і розвитку малого бізнесу в Україні”, номер реєстрації 231–71 (розглянуто проблему створення та ефективність функціонування дочірніх малих підприємств в корпоративному секторі економіки), “Розробка концепції реструктуризації підприємства”, номер реєстрації 1345–71 (розроблені пропозиції щодо реструктуризації промис-лових суб’єктів господарювання), “Розробка концепції стратегічного маркетингу підприємства”, номер реєстрації 1335–71 (розглянуто питання маркетингової концепції системи менеджменту, як фактору підвищення інвестиційної привабливості промислових суб’єктів господарювання), “Фор-мування стратегії антикризового управління суб'єктами господарювання”, номер реєстрації 400–054 (запропоновано організаційно-економічний механізм санації збиткових промислових підпри-ємств та залучення до них інвестицій).

Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи є розробка теоретичних і методичних основ формування інвестиційного процесу в промисловому секторі економіки України, обґрунту-вання організаційно-економічного механізму підвищення інвестиційної привабливості підпри-ємств промисловості, що сприятиме залученню інвестицій. Для досягнення мети дослідження бу-ли поставлені такі завдання:

-

-

-

-

-

-

-

-

Об'єкт дослідження: інвестиційні процеси в промисловому секторі економіки України.

Предметом дослідження є передумови інвестиційних рішень та розробка організаційно- економічного механізму залучення інвестицій в промисловість.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод, який дозволив розглядати всі явища і процеси в розвитку, законодавчі акти, праці вітчизняних і зарубі-жних вчених в галузі інвестиційної діяльності, оздоровлення збиткових підприємств, корпоратив-ного управління акціонерними товариствами. Методичною основою дослідження є системний аналіз, що дозволив вивчати фактори інвестиційної привабливості комплексно, у взаємозв'язку і взаємодоповненні. В роботі були використані методи порівнянь статистичних груповань, динамі-чних рядів, що дозволило дати оцінку стану інвестиційної діяльності в промисловому секторі еко-номіки України. Були використані різні методи оцінки інвестиційної привабливості суб’єктів гос-подарювання промислового сектора економіки України.

Інформаційну базу роботи склали статистичні дані Держкомстату України, Фонду держав-ного майна України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, статистичні дані про поточну роботу промислових підприємств, результати науково - дослідних розробок, матеріали наукових конференцій, дані періодичних видань.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:

- уточнені теоретичні положення теорії інвестиційної діяльності в частині впливу фінансових інвестицій через додаткове опосередковане інвестування збільшення реального капіталу й оздо-ровлення збиткового виробництва;

-

-

-

-

-

-

-

Практичне значення отриманих результатів полягає в розв’язанні проблем залучення інвестицій в промисловий сектор економіки України. Результати досліджень рекомендується використовувати при виборі об'єктів інвестування в промисловості, розробці стратегії фінансового оздоровлення збиткових підприємств з метою підвищення їхньої інвестиційної привабливості, формуванні планів розміщення акцій акціонерних товариств у процесі приватизації, оцінці резуль-татів приватизації.

Наукові результати дисертаційної роботи, які мають прикладний характер, впроваджені в практичну діяльність промислових об’єктів м. Одеси. Зокрема, у ВАТ “КРАЯН” впроваджено ре-комендації щодо реструктуризації капіталу (довідка про впровадження НДР від 14.03.2001р.), у ЗАТ “Стальметіз” знайшли практичне застосування рекомендації щодо підвищення конкурентосп-роможності підприємства, зниження витрат та зростання рентабельності виробництва (довідка про впровадження НДР від 10.10.2001р.).

Окремі положення, які було обґрунтовано в дисертації, застосовуються в навчальному про-цесі ОНПУ при викладанні дисциплін “Економіка підприємств”, “Інвестиційний менеджмент” (довідна про впровадження НДР від 30.10. 2001р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науко-вою роботою, в якій викладений персональний авторський підхід і особисто отримані ним теоре-тичні і прикладні результати в галузі вибору інвестиційних рішень, фінансового оздоровлення промислового сектора економіки та підвищення його інвестиційної привабливості, реструктуриза-ції суб'єктів господарювання, формування стратегічних інвесторів. Автором у дисертаційній робо-ті використано лише ті ідеї, положення і розрахунки, які є результатом власного наукового внеску в публікаціях, виданих у співавторстві.

Апробація результатів дисертації. Основні ідеї, висновки і пропозиції представлені на Всеукраїнській науковій конференції “Становлення національної економіки України” (Україна, м. Львів, жовтень 1995 р.), 3-й Міжнародній науково-практичній конференції “Маркетинг та ло-гістика в системі менеджменту” (Україна, м. Львів, листопад 2000 р.), Всеукраїнській конференції студентів і молодих вчених “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (Україна, м. Донецьк, жовтень 2000 р.), 2-й міжна-родній науковій конференції студентів і молоді “Економіка і маркетинг в ХХ віці” (Україна, м. Донецьк, квітень 2001 р.), 2-й Міжнародній науково-практичній конференції “Управління персо-налом: економіка, інновації, освіта” (Україна, м. Львів, жовтень 2001 р.), 2-й Всеукраїнській нау-ково-практичній конференції “Теорія і практика перебудови економіки” (Україна, м. Черкаси, жо-втень 2001 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Підвищення ролі фінансових відносин у комплексному соціально-економічному розвитку регіону” (Україна, м. Дніпропет-ровськ, листопад 2001 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 16 наукових праць, загальним обсягом 12,9 друкарських аркушів, особисто автору належить 6,1 друкованого аркуша.

Структура і обсяг роботи. Дисертація загальним обсягом 216 сторінок машинописного тексту, складається зі вступу, трьох розділів, висновків, використаної літератури (135 найменувань на 13 сторінках). Робота містить 16 таблиць на 9 сторінках і 17 рисунків на 7 сторінках, 2 додатки на 2 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТи

У вступі обґрунтована актуальність дослідження, показана наукова новизна, теоретична і практична цінність отриманих результатів, зв'язок роботи з науковими темами, визначений особи-стий внесок дисертанта в дослідження теми.

Розділ 1. Методологічні основи інвестування промислового сектора економіки.

Розглянуті і уточнені такі поняття як інвестиції взагалі і фінансові інвестиції. Був зробле-ний висновок, що ефективні фінансові інвестиції в акції на фондовому ринку опосередковано, че-рез право власності і пропорційну участь в корпоративному управлінні, можуть збільшувати реа-льний капітал. У залежності від наявності ефективних кредитоспроможних власників корпорати-вного капіталу, змінюється ефективність управління суб’єктом господарювання, організовуються додаткові пільгові інвестиційні потоки.

Трансфертні операції з акціями дозволяють знаходити “ефективних” власників. Уточнене поняття “ефективного” власника. Таким є інвестор, який внаслідок володіння часткою капіталу забезпечує його зростання і прибутковість. Частіше за все — це великі компанії, що купують акції фінансово слабких підприємств з метою поглинання, злиття, забезпечення собі ринків збуту або сировинної бази. Іноді — це банки, фінансово-промислові групи, об'єднання інвестиційних компа-ній. Акції збитково працюючих підприємств продаються дешево, оскільки вони не дають очікува-ного прибутку. Так, за допомогою трансакцій на фондовому ринку (переливання капіталу) здійс-нюється пошук ефективного інвестора, здатного нарощувати промисловий капітал.

У системі відносин розширеного виробництва інвестиції фінансують різні галузі народного господарства. Внаслідок фінансового інвестування лідирують в економічному суперництві галузі і підприємства, що в найбільшій мірі задовольняють попит на товари і послуги. Звідси висновок, що інвестиційно привабливими стають ті галузі економіки, продукція яких має існуючий, або по-тенційний , попит на споживчому ринку.

У зв'язку з тим, що внутрішні інвестиційні ресурси суб'єктів господарювання промислового сектора економіки практично відсутні, банківські кредити обмежені, сферою дослідження стали інвестиції в промисловий сектор економіки з фондового ринку. Розглянуті різні класифікації учас-ників ринку інвестицій. Вибрана як найбільш прийнятна класифікація, що розділяє учасників ри-нку на емітентів, інвесторів і посередників.

Сформульовані основні умови ефективності фондового ринку як інструмента інвестування:

має бути свобода учасників ринку при здійсненні інвестування (в цей час відсутня); агентів ринку (продавців і покупців) повинно бути достатньо для забезпечення конкурентного середовища і фо-рмування ринкових цін (поширена ситуація на фондовому ринку України: один продавець — дер-жава і декілька або один покупець).

Зроблено короткий огляд історії розвитку фондового ринку як інструмента інвестування, головним результатом якого є висновок, що існує нерозривний зв'язок між економікою країни, сві-товою економікою і активністю залучення інвестицій. Був зроблений логічний підсумок, що акти-візувати інвестиційні процеси можна шляхом оздоровлення економіки, передусім на рівні підпри-ємств. Розглянута схема механізму інвестиційної діяльності на фондовому ринку. Ця схема в ди-сертації отримала свій розвиток. Сформульований існуючий, але поки що не відображений в тео-ретичній класифікації механізм опосередкованого інвестування, який діє внаслідок переливу капі-талу. Злиття і поглинання компаній передбачає подальший розвиток підприємств шляхом додат-кового інвестування капіталу в межах нових можливостей корпорації. Додаткове опосередковане інвестування стає результатом володіння великим, частіше за все контрольним пакетом акцій. Отже, щоб залучити додаткові інвестиції в промисловість необхідно створювати умови для фор-мування стратегічних інвесторів.

Розглянуті і проаналізовані з точки зору адекватності в умовах України загальноприйняті принципи інвестування: прибутковість, надійність, зростання вкладень та їх ліквідність. Проана-лізовані традиційні методи оцінки інвестиційної привабливості суб’єктів господарювання, які ґру-нтуються на вивченні різних показників прибутковості і ризику. Був зроблений висновок, що ці критерії і методи використовуються українськими інвесторами. Але, сьогодні в Україні практично немає інструментів інвестування, які служили б джерелом отримання прибутку. Тому, в зв'язку з низькою інвестиційною привабливістю, на фондовому ринку обертається дуже мало акцій (біля 2% зареєстрованих ВАТ). Доводиться констатувати, що в цей час інвестиції капіталу в акції акці-онерних товариств багатьох галузей промисловості, зокрема машинобудування, не забезпечують ні зростання капіталу, ні ліквідності акцій. Інвестор, надаючи капітал, втрачає можливість отри-мання прибутку від вкладення коштів. Тому не актуально визначати майбутню і сьогоднішню ва-ртість доходу при кризі економіки, оскільки важко передбачити величину його надходження в умовах невизначеності і ризику. Акцентується увага, що збиткові промислові підприємства надалі можуть дати зростання вкладеного капіталу в декілька разів, але для цього необхідно заволодіти достатнім пакетом акцій для впливу на корпоративне управління суб'єктом господарювання, про-вести його реструктуризацію і санацію, здійснити додаткові інвестиції. Таким чином, сформульо-вано ще один критерій прийняття інвестиційних рішень — критерій перспективи, який можливо використовувати для інвестування капіталу стратегічного інвестора в збиткові, але перспективні підприємства.

Розділ 2. Класифікаційні фактори інвестиційної привабливості суб’єктів господарю-вання. Важливим механізмом залучення інвестицій в промисловий сектор економіки є фондовий ринок. Дослідження формування фондового ринку в Україні як фактора інвестування в промисловість дозволило зробити такі висновки:

-

-

-

-

-

-

Вивчення факторів інвестиційної привабливості суб'єктів господарювання для різних ка-тегорій інвесторів дозволило зробити висновок, що внутрішні і зовнішні інвестори мають різні ін-тереси по відношенню до суб'єкта інвестування (табл. 1). Внутрішні інвестори на перше місце ста-влять захоплення фінансової і адміністративної влади, постійне місце роботи. Ефективність діяльності ВАТ не є для них необхідною умовою інвестування. Ефективно працюючі ВАТ залу-чають зовнішніх інвесторів, що ускладнює контроль ситуації для внутрішніх інвесторів. Тому спостерігається переливання фінансових потоків і прибутку суб’єктів господарювання в до-чірні структури, що погіршує економічні показники ВАТ. Дивіденди не виплачуються, збиткові акції не мають ходіння на фондовому ринку, що визначає їх низьку ліквідність. Штучно підтриму-ється становище, що робить суб'єкти господарювання інвестиційно не привабливими для зовніш-ніх інвесторів, яких, насамперед, цікавить величина дивідендів, ліквідність, курс акцій на фондо-вому ринку, ефективність діяльності ВАТ. Отже, внутрішні інвестори, якщо вони займають

керівні позиції, часто відіграють деструктивну роль в економічній діяльності підприємств про-мисловості.

Основними причинами низької прибутковості інвестицій в промисловість є низька конку-рентноздатність виробництва, старі, неефективні методи управління, фінансові порушення, пов'я-зані з особливостями розподілу корпоративної власності. Низька конкурентноздатність зумовлена фізичними і економічними факторами. Фізичні фактори: використання у виробничому процесі морально і фізично застарілих основних фондів, технологій, неякісних матеріалів і комплектую-чих, що визначає невідповідність продукції міжнародним стандартам. Економічні фактори: витра-ти на виробництво товарної продукції завищені по статтям “матеріали” і “амортизація”; витрати господарювання в декілька разів перевищують прибутки від реалізації товарної продукції го-сподарських товариств. Адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати, а та-кож звичайні і незвичайні витрати, роблять підприємства збитковими і інвестиційно не приваб-ливими. Наприклад, в 2000 р. на роздержавлених підприємствах промисловості Одеської обла-сті дохід від реалізації продукції склав 1,87 млрд. грн., прибуток від реалізації продукції — лише 0,2 млрд. грн., тому, що виробничі витрати не пропорційні обсягам виробництва. Позареаліза-ційна та інша діяльність адміністрації цих суб’єктів господарювання перетворила прибуток в 90,9 млн. грн. збитків. Було зроблено висновок, що низьку конкурентноздатність суб’єктів промисло-вості визначають неефективні методи управління організацією виробництва, капіталом, фінансо-вими потоками. Передумовами інвестиційної привабливості суб'єктів господарювання в промис-ловості України є збалансованість структури і розміру капіталу з реальними обсягами виробни-цтва, конкурентноздатність продукції, що випускається, професіоналізм менеджменту, забезпе-чення корпоративного контролю. Розв'язання цих проблем повинно сприяти зростанню інвести-ційної привабливості акціонерних товариств промисловості з метою активізації інвестиційних процесів на фондовому ринку.

Розділ 3. Розробка організаційно – економічного механізму залучення інвестицій в промисловий сектор економіки України.

Сучасна промисловість в Україні потребує розвитку виробництва, матеріальну основу яко-го складають інвестиції, частина яких залучається через фондовий ринок. Але, фондовий ринок не може виконувати функцію механізму інвестування, доки суб'єкти господарювання промислового сектору економіки не стануть інвестиційно привабливими. Тому необхідно провести державну програму виведення зі стану банкрутства і підвищення інвестиційної привабливості численних ко-рпоративних компаній промисловості. Пропонується створити Державну комісію з відродження економіки. Мета комісії — виявляти підприємства, насамперед ті, які потребують державної під-тримки. Збиткові підприємства, але потенційно перспективні, класифікуються за галузями. Ство-рюються державні холдинги, призначення яких — управління державною корпоративною власніс-тю до моменту її приватизації і викуп акцій збиткових підприємств з метою їх санації та підви-щення інвестиційної привабливості (рис. 1). Холдинги скуповують контролюючу або трохи біль-шу частину акцій акціонерних товариств. За допомогою фінансових важелів здійснюється рестру-ктуризація і виведення їх з кризи. Приватизації повинні підлягати тільки рентабельні підприємства промисловості, а збиткові слід продавати не раніше, ніж вони почнуть приносити прибуток вна-слідок модернізації.

Частка участі державних холдингів в таких компаніях під час кризи і спаду виробництва повинна становити 50–60%, і в більш сприятливі часи — 20–25% і менше. Остаточна приватизація таких підприємств досить проста. Державний холдинг продає за договірними цінами або за бір-жовим курсом свій контрольний пакет інвестору або групі інвесторів. У цьому разі компанія стає недержавною, з'являється можливість формування стратегічних інвесторів.

Для прийняття рішень про націоналізацію і повторну приватизацію суб’єктів господарю-вання була розроблена система критеріїв відбору. Критерії відбору приватизованих підпри-ємств для націоналізації складаються з економічних, організаційно-правових та фондових. Еко-номічні критерії: збиткові результати діяльності протягом 2-3 років після приватизації, постійне скорочення обсягів виробництва, відсутність обігових коштів для здійснення виробничої діяльно-сті, велика кредиторська заборгованість, що дорівнює величині обігового капіталу. Організацій-но-правові критерії: відсутність дії керівництва з фінансово-економічного оздоровлення підпри-ємства, наявність фактів порушення корпоративних прав акціонерів з боку керівництва ВАТ, переливання фінансових потоків у зовнішні структури. Фондові критерії: відсутність стратегічних інвесторів у структурі акціонерного капіталу, відсутність обігу акцій на фондовому ринку.

Критерії відбору підприємств холдингу для повторної приватизації складаються з структу-рних критеріїв, виробничих критеріїв, критеріїв потенціалу росту, фінансових критеріїв та кадро-вих критеріїв. Структурні критерії полягають у тому, що пропорційно реальним обсягам виробни-цтва і якісним характеристикам товарної продукції проведена реструктуризація основного і обіго-вого капіталу; впроваджена система недопущення перевищення витрат на виробничу і невироб-ничу діяльність над прибутками. Виробничі критерії: налагоджено і забезпечено необхідним обо-ротним капіталом традиційне виробництво; впроваджене нове конкурентоспроможне виробницт-во; на підприємстві діє система забезпечення якості, конкурентоспроможності і маркетингового підходу при організації виробництва. Критерії потенціалу росту: наявність виробничих примі-щень для організації нових виробництв; основні виробничі фонди знаходяться в робочому стані, дозволяють виробляти конкурентоспроможну продукцію; виробничі потужності використовують-ся на 50–60%. Фінансові критерії: прибуток і рентабельність ростуть; кредиторська заборгованість є джерелом формування вартості оборотного капіталу. Кадрові критерії: сформована команда,

Рис. 1. Схема підвищення інвестиційної привабливості суб’єктів господарювання та залучення інвестицій в промисловість

яка брала участь у реструктуризації, пройшла навчання і працює по-новому; відсутні зайві кадри; впроваджена система інтенсивного використання кадрових ресурсів з прогресивними системами оплати праці.

Щодо формування інвестиційного капіталу державних холдингів, планується використо-вувати кошти від приватизації інвестиційно привабливих підприємств, облігації державної пози-ки, кредити міжнародних фондів під оздоровлення економіки України. Внутрішні фінансові резе-рви холдингів – це кошти, що будуть отримані в результаті реструктуризації капіталу та ведення господарської діяльності, суб’єктів господарювання, що увійдуть до холдингів, а також за ра-хунок перерозподілу майна серед підприємств холдингу. Впровадження програми виведення з кризи через систему державних холдингів спрямована на перетворення збиткових промислових об'єктів в прибуткові, інвестиційно привабливі. Їх повторна приватизація дозволить окупити ви-трати на оздоровлення і реструктуризацію, залучити додаткові кошти.

Початок функціонування холдингів дасть поштовх для розвитку вторинного ринку цінних паперів, оскільки держава почне скуповування акцій приватизованих підприємств. Держава буде виступати як стратегічний інвестор, що вкладає капітал у промисловість під час спаду виробництва, скуповуючи дешево акції перспективних, але поки що збиткових підприємств. Директорський корпус, захищаючи свою власність і владу від націоналізації, вживе конструктивні заходи щодо виведення своїх підприємств з кризи, почне також скуповувати акції, намагаючись збільшити свій пакет. З'явиться конкуренція на фондовому ринку. Відразу ж підніметься інтерес до збиткових підприємств як об'єктів інвестування.

Для оздоровлення фінансового становища і підвищення інвестиційної привабливості су-б'єктів господарювання промисловості розроблена модель реструктуризації. Реструктуризації не-обхідно піддати структуру капіталу і земельних ділянок, структуру витрат на виробництво і ін-ших невиробничих витрат, структуру, якість і кількість продукції, що виробляється, структуру управління організацією виробництва, постачання і збуту продукції, структуру кадрів збиткових суб’єктів господарювання.

Необхідно зменшити величину основного капіталу шляхом продажу, списання непотріб-них основних фондів. Результатом реструктуризації основного капіталу стануть збитки від прода-жу активів за низькими цінами, але при цьому стане можливим вивільнити частину грошових ко-штів для погашення боргів і підвищення кредитного рейтингу підприємства. Будуть знижені ви-трати на ведення господарської діяльності, пов'язані з амортизаційними відрахуваннями, витрата-ми на утримання і експлуатацію обладнання, цехові і загальнозаводські витрати. Продаж або здача в довгострокову оренду виробничих підрозділів разом із земельними ділянками, що не викорис-товуються, скоротить податок на землю, припинить процес руйнування об'єктів, забезпечить при-буток замість витрат. Зменшення основного капіталу дозволить скоротити величину позикового капіталу і, отже, величину сукупного капіталу. Величину і структуру сукупного капіталу необ-хідно скорегувати пропорційно виробничій програмі підприємства. Передбачається прискорення процесу реалізації готової продукції, збільшення обігу капіталу, вивільнення за рахунок цього ча-стини обігового капіталу, зростання прибутку та капіталу. Потрібно сконцентрувати залишки ви-робництва в декількох підрозділах, вивільнити землю і приміщення.

Реструктуризація витрат на виробництво має бути спрямована на зниження питомого мате-ріалоспоживання в натуральному вираженні з одночасним підвищенням якісних характеристик продукції. У витратах повинна бути скорочена стаття “амортизація”, невиробничі та інші витрати, які перевищують прибутки промислових об'єктів в декілька разів.

Щодо реструктуризації кадрів, необхідно переглянути склад вищого керівництва, інтенси-фікувати труд усього персоналу з метою підвищення продуктивності праці, скорочення кількості персоналу і зростання його заробітної плати до рівня, що дозволяє залучати висококваліфікованих працівників.

Проект реструктуризації передбачає звуження інфраструктури підприємства до мінімуму, з подальшим зростанням на базі рентабельного виробництва.

ВИСНОВКИ

Дослідження проблем інвестування промисловості в сучасних умовах трансформації рин-кових відносин в Україні обумовлено подальшим погіршенням організаційно – економічного та матеріального стану виробництва, динамічним перетворенням відносин власності та джерел фі-нансування діяльності.

В дисертації розв’язане наукове завдання розробки теоретичних і методичних основ фор-мування інвестиційного процесу в промисловому секторі України, обґрунтовано організаційно-економічний механізм підвищення інвестиційної привабливості підприємств промисловості з ме-тою залучення інвестицій, що знайшло своє відображення в наступних наукових висновках і ре-комендаціях.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

Особистий внесок здобувача: написано розділ 3 щодо організації функціонування корпорації.

4.

Особистий внесок здобувача: Розроблено методологичні аспекти санації.

5.

Особистий внесок здобувача: обґрунтовано напрямки використання муніципальних облігацій як джерела державного інвестування.

6.

Особистий внесок здобувача: обґрунтована доцільність реструктуризації капіталу приватизованих підприємств.

7.

Особистий внесок здобувача: Ставиться питання про необхідність більш широкого викорис-тання механізму банкрутства, зміни власників, створення надійних умов інвесторам.

8.

Особистий внесок здобувача: запропоновані напрямки підвищення ефективності промислових підприємств.

9.

Особистий внесок здобувача: запропоновано використовувати критерій перспективи щодо збиткових суб’єктів господарювання.

10.

Особистий внесок здобувача: розроблено програми інтеграції приватизованих підприємств.

11.

Особистий внесок здобувача: обгрунтована доцільність проведення поглибленого фінансового маркетингу при здійсненні зовнішно - економічної діяльності.

12.

Особистий внесок здобувача: запропоновані критерії підприємств – банкрутів.

13.

Особистий внесок здобувача: наведено напрямки зниження собівартості виробництва в кризових умовах.

14.

Особистий внесок здобувача: розглянуто зв’язок методів керування персоналом з ефективніс-тю виробництва.

15.

Особистий внесок здобувача: Надано огляд напрямків інвестування коштів громадян на фондовому ринку.

16.

Запорожан Д. В. Організаційно-економічний механізм залучення інвестицій в промисловий сектор економіки України (на прикладі машинобудування). — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук по спеціальності 08.07.01 — Економіка промисловості. — Одеса: Інститут проблем ринку та економіко-екологіч-них досліджень НАН України, 2002.

Дисертація присвячена теоретичному і методичному обґрунтуванню механізму залучення інвестицій в промисловий сектор економіки України.

Розглянуті методологічні основи інвестування промислового сектора економіки. Розвива-ється концепція залучення додаткових інвестицій з використанням механізму фондового ринку. Набули розвитку фактори функціонування інвестиційного механізму фондового ринку, традиційні методи визначення інвестиційної привабливості промислових підприємств. Сформульовано і об-ґрунтовано механізм опосередковуваного інвестування. Розроблено критерій перспективи щодо прийняття інвестиційних рішень відносно збиткових підприємств. Класифікована система факто-рів, яка визначає інвестиційну привабливість суб'єктів господарювання промисловості для різних категорій інвесторів. Вивчені і сформульовані передумови інвестиційної привабливості суб'єктів господарювання промисловості України, які лягли в основу запропонованої моделі реструктури-зації капіталу промислових об'єктів. Розроблені напрямки удосконалення фондового ринку як ме-ханізму інвестування. Обґрунтовується необхідність формування нових організаційних структур для фінансового оздоровлення збиткових суб'єктів господарювання, залучення інвестицій.

Ключові слова: інвестиції, інвестиційна привабливість, критерії інвестування, інвестицій-на діяльність, ефективність, механізм інвестування, промисловість.

Запорожан Д. В. Организационно-экономический механизм привлечения инвестиций в промышленный сектор экономики Украины (на примере машиностроения). — Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специально-сти 08.07.01 — Экономика промышленности. — Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, 2002.

Диссертация посвящена теоретическому и методическому обоснованию механизма привле-чения инвестиций в промышленный сектор экономики Украины.

Рассмотрены методологические основы инвестирования промышленного сектора эконо-мики. Промышленность, в частности машиностроение, в Украине находится в трудном финансо-вом положении, внутренние источники инвестирования исчерпаны, внешние инвестиции недос-тупны в связи с низкой инвестиционной привлекательностью субъектов хозяйствования. Приобре-тают актуальность вопросы привлечения альтернативных источников инвестиций. В диссертаци-онном исследовании развивается концепция привлечения дополнительных инвестиций с исполь-зованием механизма фондового рынка.

В первом разделе “Методологические основы инвестирования промышленного сектора экономики” получили развитие факторы функционирования инвестиционного механизма фондо-вого рынка, традиционные методы определения инвестиционной привлекательности промышлен-ных предприятий. Сформулирован и обоснован механизм опосредованного инвестирования. Обосновано, что финансовые инвестиции, которые предусматривают приобретение ценных бумаг, в частности акций акционерных обществ промышленности, обеспечивают не только изменение прав собственности. Они являются источником получения прямых инвестиций при размещении эмиссии акций, а также источником привлечения дополнительных, или опосредованных инвести-ций стратегических собственников в развитие производства предприятия, акциями которых они владеют. Акцентируется внимание, что убыточные промышленные предприятия в дальнейшем могут дать рост вложенного капитала в несколько раз, но для этого необходимо завладеть доста-точным пакетом акций для влияния на корпоративное управление субъектом хозяйствования, про-вести его реструктуризацию и санацию, осуществить дополнительные инвестиции. Таким обра-зом, сформулирован дополнительный критерий принятия инвестиционных решений — критерий перспективы, который возможно использовать для инвестирования капитала стратегического ин-вестора в убыточные, но перспективные предприятия.

Во втором разделе “Классификационные факторы инвестиционной привлекательности субъектов хозяйствования” проанализировано формирование фондового рынка в Украине как фактора инвестирования в промышленности. Сделан вывод, что инфраструктура фондового рынка сформирована для осуществления инвестиций, но в связи с низкой инвестиционной привлекатель-ностью многих приватизированных предприятий инвестирование через систему фондового рынка в настоящее время практически не осуществляются. Разработана система факторов, которая оп-ределяет инвестиционную привлекательность субъектов хозяйствования промышленности для разных ка-тегорий инвесторов. Отмечено, что внутренние инвесторы, если они занимают приори-тетные по-зиции в корпоративном управлении, часто играют деструктивную роль в экономической деятель-ности промышленных предприятий. Изучены и сформулированы предпосылки инвестици-онной привлекательности субъектов хозяйствования промышленности Украины: сбалансирован-ность структуры и размера капитала с реальными объемами производства, конкурентоспособность вы-пускаемой продукции, профессионализм менеджмента, обеспечение корпоративного кон-троля.

В третьем разделе “Разработка организационно – экономического механизма привлечения инвестиций в промышленный сектор экономики Украины” представлены направления совершен-ствования фондового рынка как механизма инвестирования. Обосновывается необходимость фор-мирования новых организационных структур для привлечения инвестиций. Основная идея разра-ботки заключается в использовании государственных холдингов для финансового оздоровления убыточных субъектов хозяйствования, подготовки их к приватизации, привлечении стратегиче-ских инвесторов. Для принятия решений о национализации и приватизации субъектов хозяйство-вания предложена система экономических, организационно – правовых и социальных критериев отбора. Разработана модель реструктуризации капитала промышленных объектов с целью повы-шения