ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

З А І К А І р и н а П е т р і в н а

УДК 631.162

УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність 08.04.01. – фінанси, грошовий обіг і кредит

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті аграрної економіки УААН.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, академік УААН

Дем’яненко Микола Якович,

заступник директора з наукової роботи

Інституту аграрної економіки УААН

(м.Київ)

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Костіна Ніна Іванівна,

лауреат премії НАН з економіки ім. А.Г.Шліхтера

професор кафедри податкової політики і оподаткування

Академії Державної податкової служби України

(м. Ірпінь)

кандидат економічних наук

Опарін Валерій Михайлович,

професор кафедри фінансів

Київського національного економічного університету

(м. Київ)

Провідна установа: Інститут економіки НАН, відділ економічних відносин в АПК

(м. Київ)

Захист відбудеться “_27___” березня 2002 р. о _13__ годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради К 26.350.02 в Інституті аграрної економіки УААН,

03680 м. Київ, МСП, вул. Героїв оборони, 10, 3-й поверх, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту аграрної

економіки УААН, 03680 м. Київ, МСП, вул. Героїв оборони, 10, 2-й поверх,

кім. 211.

Автореферат розісланий “_25__” лютого 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук В.А. Пулім

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах ринкової економіки найважливішим елементом фінансової системи держави є фінанси підприємств, специфіка функціонування яких полягає в тому, що вони обслуговують процес первинного розподілу валового внутрішнього продукту, а також створюють умови для забезпечення процесу виробництва необхідними матеріальними, трудовими і, головним чином, фінансовими ресурсами. Фінансові ресурси є одним із найважливіших елементів відтворювального процесу, що забезпечують платоспроможність підприємства. Тому в кризовій ситуації проблема забезпечення платоспроможності постає для керівництва підприємства на перший план, а удосконалення методів і форм управління фінансовими ресурсами – головним завданням фінансової політики підприємства.

Проблема управління фінансовими ресурсами підприємства аграрного сектору економіки є складною і багатогранною, оскільки підприємству необхідно забезпечувати разом із платоспроможністю і дохідність, а також кругообіг фінансових ресурсів має специфічні для галузі особливості. Тому підприємства при формуванні і використанні фінансових ресурсів повинні виконувати різні завдання з огляду на протиріччя між платоспроможністю і дохідністю: з одного боку, збільшувати обсяг фінансових ресурсів для забезпечення постійної платоспроможності підприємства, а з іншого боку - забезпечувати ефективність виробництва продукції і її конкурентноздатність шляхом їх раціонального використання. Таким чином, від ефективності управління фінансовими ресурсами залежить фінансовий стан підприємства і його положення в ринковому середовищі.

Сьогодні кількісно фінансові можливості підприємства характеризуються такими поняттями, як дохід, кошти, фінансові ресурси. Чіткого розмежування між ними в науковій літературі дотепер немає, що породжує плутанину як у теорії, так і в практиці. Питання фінансових відносин, фінансових ресурсів взагалі і фінансових ресурсів підприємства зокрема, досліджувалися в працях багатьох провідних вчених-економістів. Значний внесок у рішення цієї проблеми внесли: Аллахвердян Д.А., Баренгольц С.Б., Баранкін В.П., Бланк І.А., Буряковський В.В., Волков А.М., Гаретовський М.В., Гуйда Т.В., Дем’яненко М.Я., Костіна Н.І., Кузьмінський З.В., Опарін В.М., Окунєва Л.П., Пасхавер Й.С., Павлюк К.В., Поддєрьогін А.М., Поляк Г.Б., Родіонова В.М., Рибак В.В., Сенчагов В.К., Сичев М. Г, Чупіс А.В., Шахова Г.Я. і інші. Проте більшість вчених ототожнюють фінансові ресурси підприємства з їхніми джерелами формування, включаючи в їхній склад прибуток, амортизаційні відрахування і т.п. Але, на нашу думку, розгляд фінансових ресурсів підприємства як активу, за допомогою якого можливе погашення зобов'язань, що виникли розв'язало б проблему кількісного і якісного розмежування понять “фінансові ресурси підприємства” і “джерела фінансових ресурсів підприємства”, а також створило б умови для оперативного управління фінансовими ресурсами підприємств як його активами.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася в ході вирішення відділом фінансово-кредитної і податкової політики Інституту аграрної економіки Української аграрної академії наук наукової проблеми: “Фінансові відносини та кредитний механізм агропромислового комплексу в ринкових умовах” на 1996-2000 рр. (номер державної реєстрації 0196U0016298).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи стала розробка науково-обгрунтованих рекомендацій із удосконалення методів управління фінансовими ресурсами підприємств на прикладі сільськогосподарських підприємств Луганської області.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішувались такі завдання:

·

·

·

·

·

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом досліджень є теоретичні, методичні і практичні аспекти формування і використання фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств.

Об'єктом дослідження – процес управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств Луганської області.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційного дослідження є: діалектичний метод пізнання і системний підхід до вивчення економічних явищ, положень фінансової науки, теоретичні розробки вітчизняних і закордонних вчених із питань сутності фінансових ресурсів, їхнього складу, джерел формування, методів оцінки забезпечення і ефективності використання в умовах ринкових відносин, інформація науково - дослідницьких установ з проблеми дослідження, законодавчі і нормативні акти України. У процесі дослідження використовувалися такі методи: аналізу і синтезу; історико-економічний; статистичних групувань; порівняльного аналізу; монографічний; графічний; економіко-математичний. Документальною основою є статистична і бухгалтерська звітність сільськогосподарських підприємств Луганської області.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в комплексному дослідженні теоретичних, методичних і практичних аспектів ефективного управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств Луганської області в умовах реформування аграрного сектора економіки України.

Положення, що визначають наукову новизну дисертації, полягають в такому:

·

·

·

·

·

·

Практичне значення отриманих результатів. Науково-практичні рекомендації із удосконалення статистичних методів діагностики фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств Луганської області і результати аналізу за 1999-2000 роки були прийняті до впровадження обласним Управлінням статистики і використовуються в практичній діяльності відділу “Статистики фінансів”, що підтверджено актом (№13-10/3965 від 12.10.2001); Головним управлінням сільського господарства і продовольства Луганської обласної держадміністрації для впровадження методики на підприємствах області, що підтверджено актом (№14-7/140-1 від 20.10. 2001); апробація методики діагностики фінансової стійкості підприємства, проведеної на даних Навчально-дослідного господарства ЛДАУ і виявлені при цьому резерви підвищення забезпечення підприємства додатковими фінансовими ресурсами розглянуті на бюро економічного аналізу і прийняті до використання, що підтверджено довідкою Учгоспу ЛДАУ (№12-26-271 від 5.10.2001).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, практичні рекомендації і пропозиції, що одержані у дисертаційному дослідженні, є особистими розробками і повністю належать автору.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались і одержали позитивну оцінку на науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу, наукових співробітників і аспірантів Луганського державного аграрного університету протягом 1996-2001 років, на ІІ міжвузівській конференції, присвяченій 75-річчю Луганського сільськогосподарського інституту (23-24 жовтня 1996 року), на міжнародній конференції вчених Московського державного автомобільно-дорожнього інституту (Технічного університету) і Луганського сільськогосподарського інституту (4-5 грудня 1997 року), на міжнародній науково-практичній конференції вчених Росії й України (м. Луганськ , Москва, Смоленськ 27-28 червня 2000 року).

Публікації. Основні результати виконаного в дисертації дослідження опубліковані самостійно і у співавторстві в 9 колективних збірниках наукових праць ЛДАУ і журнальних статтях загальним обсягом 2,5 д.а., із яких 7 належить особисто автору, загальним обсягом 2,05 д.а.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертаційна робота викладена на 211 сторінках комп'ютерного тексту, складається із переліку умовних показників, вступу, трьох розділів і висновків. Цифровий матеріал поданий у 36 таблицях. Дисертація включає 10 малюнків і 29 додатків. Список використаної літератури складається з 137 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовуються актуальність теми дисертаційного дослідження, сформульовані мета, завдання, предмет і об’єкт дослідження, відображені наукова новизна і практична цінність отриманих результатів, апробація і впровадження їх в практику.

У першому розділі – “Економічна сутність, склад і класифікація фінансових ресурсів” – досліджена сутність категорії “фінансові ресурси” і “фінансові ресурси підприємства”. Визначено, що категорія “фінансові ресурси” сформувалась в економічній літературі в 70-роках. Згідно зі фінансово-кредитним словником, фінансові ресурси представлені сукупністю фондів коштів, які знаходяться в розпорядженні держави, підприємств і організацій, формуються в процесі розподілу і перерозподілу сукупного суспільного продукту і національного доходу.

Із величезної кількості визначень фінансових ресурсів, які запропоновані вченими за цей період, можна виділити два підходи до розуміння цієї категорії. У першому існує тенденція до ототожнення фінансових ресурсів і коштів. Недолік цього підходу в відсутності кількісних меж категорії “фінансові ресурси” і “кошти”. У другому – фінансові ресурси є грошовим виразом частини валового внутрішнього продукту. При цьому підході втрачається специфіка фінансових ресурсів як частини коштів, тобто гроші мають чисто опосередковану роль.

Схожі підходи і до визначення фінансових ресурсів підприємства. Так, деякі вчені намагаються ув’язати форму, в вигляді якої фінансові ресурси залучаються до відтворювального процесу, та джерела їх формування. А на думку інших, фінансові ресурси представлені доходами і фондами, тобто джерелами, що їх утворюють.

В ринкових умовах, коли підприємствам доводиться самостійно забезпечувати себе необхідними ресурсами, поняття “фінансові ресурси підприємства” і його склад знову стали об’єктом досліджень. В економічній літературі в зв’язку з появою великої кількості методик аналізу фінансового стану підприємства стала проглядатися характеристика цієї категорії як активу, хоча чіткого визначення цього поняття не дається. Тому, враховуючи процес, який опосередковують фінансові ресурси, слід виділити важливу, на нашу думку, характеристику фінансових ресурсів підприємства – це здатність погашати зобов’язання перед іншими підприємствами, банком, бюджетом і іншими суб’єктами фінансових відносин. Отож, фінансовими ресурсами підприємства, на нашу думку, слід вважати такі матеріальні носії фінансових відносин, при допомозі яких підприємство погашає поточні зобов’язання, які виникають перед ланками фінансової і кредитної системи.

Це визначення стало основою для формування складу фінансових ресурсів підприємств, виходячи з того, що платоспроможність активу залежить від часу та витрат на “перетворення” його в кошти, тобто від ліквідності, що породжується платіжною функцією грошей. Платіжним засобом може бути кожний актив, на який є платоспроможний попит. Проблема полягає в часі і витратах, які пов’язані з обміном цього активу на товар чи послугу. Цій ознаці в активах підприємства повністю відповідають оборотні засоби, які мають найвищу ліквідність, а саме: кошти, поточні фінансові інвестиції, менш ліквідною є дебіторська заборгованість. В зв’язку з появою в платіжному обороті України товарообмінних операцій, підприємства, а особливо неплатоспроможні, мають можливість шляхом обміну готової продукції забезпечити виробничий процес необхідними матеріальними ресурсами. Слід зауважити, що товарний обмін в обмежених обсягах постійно застосовується в аграрному секторі. Тому, на нашу думку, доцільно віднести готову продукцію до складу фінансових ресурсів підприємства як умовний фінансовий ресурс.

Із визначення фінансових ресурсів випливає і підхід до їх класифікації, основною ознакою якої є ступінь ліквідності кожного фінансового ресурсу, тобто розподіл їх на: високоліквідні, середньоліквідні і важколіквідні; зміщуються також акценти існуючих ознак класифікації фінансових ресурсів за характером кругообігу, використання і правом власності при розгляді їх як складової частини активу підприємства. В роботі на основі вивчення думок багатьох вчених–економістів уточнена класифікація джерел фінансових ресурсів із урахуванням нових умов господарювання. Таким чином, формування фінансових ресурсів підприємства можливо за рахунок власних засобів, або залучених в результаті перерозподілу та через фінансовий ринок.

У другому розділі – “Формування і використання фінансових ресурсів сільськогосподарськими підприємствами” – розглядається сучасне становище із забезпеченням фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств на матеріалах підприємств аграрної сфери Луганської області.

Як показує світова практика, в основі розрахунку порогових значень коефіцієнтів платоспроможності лежить нормативна структура балансу, тому реально нормативний рівень забезпечення фінансовими ресурсами досягається, якщо фактична структура балансу підприємства близька до нормативної. Аналіз структури балансу підприємств АПК Луганської області показав, що в групі господарств, де питома вага оборотних активів в структурі балансу досягла нормативного рівня (35–45%) спостерігалось підвищення коефіцієнтів платоспроможності. Однак такі підприємства становлять: в 1999 році – 4,64%, а 2000 році – 9,13% від загальній сукупності досліджуваних підприємств. Причини такої ситуації: в гіперінфляції, яка мала місце в попередні роки і диспаритеті цін на купівельну виробничу сировину і вироблену продукцію не на користь аграрного сектору.

В роботі обгрунтована необхідність розрахунку нормативного коефіцієнта покриття. В результаті його розрахунку виявлено, що сільськогосподарське підприємство може вважатися платоспроможним, якщо сумарна величина оборотних активів перевищує суму поточних зобов'язань на вартість купівельних виробничих запасів, які необхідні для виробничого циклу згідно нормативів. Природно, що використання цього коефіцієнту вимагає повернення до нормування обсягу оборотних активів. Нижче приведені формули розрахунку, на основі яких можна встановити різницю між запропонованим нормативним коефіцієнтом покриття і існуючим коефіцієнтом покриття:

КНП = (А(100)+А(110)+А(140)-А(101)-А(111)+П(620))/П(620) (1)

КП = А(260)/П(620), (2)

де КНП – коефіцієнт нормативного покриття; КП – коефіцієнт покриття; А(260) – усього по розділу 2 (Оборотні активи); А(100) – виробничі запаси; А(110) – тварини на вирощуванні і відгодівлі; А(140) – товари; А(101) – виробничі запаси власного виробництва; А(111) – тварини, вирощені на відтворення основного стада і продаж; П(620) – усього по розділу 4 (Поточні зобов'язання).

Виходячи із розрахунку, коефіцієнт покриття повинен бути значно вище нормативного коефіцієнту покриття (КП > КНП) на суму коштів, здатних забезпечити погашення зобов'язань, придбання нормативних запасів сировини і суму виробничих запасів власного виробництва. Однак у сільськогосподарських підприємств Луганської області в 1999 році коефіцієнт покриття (КП) становив усього 68% від нормативного коефіцієнту покриття (КНП), в 2000 році – 81%, що вказує на значну нестачу фінансових ресурсів.

При аналізі забезпечення фінансовими ресурсами підприємства важливим моментом є контроль того рівня, за яким підприємство стає неплатоспроможним. Дані аналізу свідчать про критичний фінансовий стан аграрного сектору економіки Луганської області: лише 11,1% із усієї сукупності господарств в 1999 році і 12,7% – в 2000 році – не втратили платоспроможності. Однією із причин подібної ситуації стало те, що в аграрному секторі продовжує діяти тенденція зменшення власних засобів за рахунок покриття збитків.

Системна оцінка стану забезпечення виробництва фінансовими ресурсами потребує комплексного аналізу фінансової діяльності підприємства, яка відображається в ступені його фінансової стійкості. При дослідженні фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств Луганської області простежується залежність коефіцієнтів фінансової стійкості від показника забезпечення оборотних активів власними засобами: з його поліпшенням відбувається рух у бік оптимізації усіх інших показників фінансової стійкості (таблиця 1). В 1999 році всі коефіцієнти фінансової стійкості досягали порогових значень при середньому значенні коефіцієнта забезпечення оборотних активів власними засобами (КОСС) – 1,687, характер взаємозв'язків зберігся і в 2000 році.

Таблиця 1

Аналіз залежностей коефіцієнта забезпечення оборотних активів власними засобами (КОСС) і показників фінансової стійкості за даними сільськогосподарських підприємств Луганської області за 1999-2000 роки.

Показники | Інтервали значень Косс | В середньому по області

КОСС < 0 |

0<КОСС <0,1 |

0,1<КОСС <0,3 | 0,3<КОСС <0,6 |

КОСС >0,6

1999 рік

Кількість підприємств в

групі | 263 |

17 |

34 |

31 |

43 |

388

Середній КОСС по групі |

-2,707 |

0,035 |

0,212 |

0,435 |

1,687 |

-1,593

Коефіцієнт автономії | 0,577 |

0,592 | 0,615 |

0,809 | 0,757 |

0,620

Коефіцієнт стабільності | 2,499 |

2,446 |

3,302 |

5,234 |

8,547 |

3,456

Плече фінансового важеля | 1,576 |

1,125 |

0,527 |

0,292 |

0,656 |

1,260

Коефіцієнт маневрування | -0,493 | 0,035 | 0,077 | 0,167 | 0,499 | -0,257

2000 рік

Кількість підприємств в

групі | 261 | 27 | 36 | 68 | 57 | 449

Середній КОСС по групі | -6,266 | 0,036 | 0,206 | 0,459 | 0,789 | -3,454

Коефіцієнт автономії | 0,298 | 0,472 | 0,535 | 0,545 | 0,722 | 0,419

Коефіцієнт стабільності | 0,339 | 0,562 | 0,624 | 0,698 | 0,880 | 0,498

Плече фінансового важеля | 1,922 | 1,126 | 2,036 | 1,848 | 0,770 | 1,726

Коефіцієнт маневрування | -0,867 | -0,062 | 0,349 | 0,811 | 0,783 | -0,258

Оцінка досягнутого рівня ефективності використання фінансових ресурсів підприємств Луганської області проводилась через систему показників рентабельності і оборотності. При аналізі досліджувалась як уся генеральна сукупність, так і вибіркова – група господарств, у яких окупність витрат більше 100%: в неї попали в 1999 році 14,4% сільськогосподарських підприємств області, а в 2000 році – 39,4% господарств.

При аналізі рентабельності фінансових ресурсів знайшов підтвердження факт кризового стану аграрного виробництва в Луганській області, рентабельність активів усіх груп господарств генеральної сукупності має від’ємне значення, у вибірковій сукупності вона склала у 1999 р. – 2,56%, у 2000 р. – 10,72%. .

Аналіз показників оборотності активів сільськогосподарських підприємств області виявив тенденцію невисокої ділової активності підприємств. Найбільш низьку оборотність активів мають підприємства садівництва і овочівництва, плодорозсадники (в середньому 0,1 і нижче).

При виявленні причин неефективного використання фінансових ресурсів були досліджені оборотність коштів, дебіторської заборгованості і готової продукції як складових фінансових ресурсів підприємств.

Для аналізу ефективності грошового потоку були використані показники – частка грошового потоку в обігу в % (ДДОБ), середній період обігу грошових активів у днях (ПОДА) і кількість обігу грошових активів в періоді (КОДА). Розрахунки здійснені за методикою Бланка І.А. з деякою модифікацією формул, виконаною автором. Вона продиктована наявністю високої частки бартерних операцій в обсязі реалізації, тому формули, які пов'язані з використанням сум обороту реалізації товарної продукції (ПОДА(1), КОДА(1)), не можуть реально відображати рух грошового потоку і їх потрібно коригувати на коефіцієнт участі коштів в обігу (КДОБ).

Формули мають вигляд:

КДОБ = (Ф2(010)-Ф5(635))/Ф2(010), (3)

де Ф2(010) – сума обороту в періоді, що розглядається; Ф5(635) – сума товарообмінного обороту в періоді, що розглядається.

ПОДА(1) = ОСДА/ОО або ПОДА(2) = ОСДА/РДАО , (4,5)

де ПОДА – середній період обігу коштів, в днях; ОСДА – середній залишок сукупних грошових активів підприємства в періоді, що розглядається; ОО – сума одноденного обороту із реалізації продукції в періоді, що розглядається; РДАО – одноденний обсяг витрачання коштів в періоді, що розглядається.

КОДА(1) = ОР/ОСДА або КОДА(2) = РДА/ОСДА , (6,7)

де КОДА – кількість обігу середнього залишку грошових активів в періоді, що розглядається; ОСДА – середній залишок сукупних грошових активів підприємства в періоді, що розглядається; ОР – загальна сума обороту із реалізації продукції в періоді, що розглядається; РДА – загальний обсяг витрачання коштів в періоді, що розглядається.

ПОДА(1) = (ОСДА/ОО)/ КДОБ (8)

КОДА(1) = (ОР/ОСДА)* КДОБ (9)

При аналізі відмічений взаємозв’язок показників оборотності, ефективності використання коштів і виробничої спрямованості підприємств. Відмічена недостатність забезпечення підприємств коштами навіть у господарств з відносно сприятливими умовами господарювання: періоди формування грошових залишків і їх витрати майже рівні, це означає, що всі кошти, які надходили одразу витрачались (таблиця 2). Дані таблиці 2 також показують явне поліпшення платоспроможності підприємств в 2000 році в порівнянні з 1999 роком, що пов’язане із значною реструктуризацією поточної заборгованості.

Таблиця 2

Аналіз показників грошового потоку сільськогосподарських підприємств Луганської області в залежності від частки коштів і поточних фінансових інвестицій у валюті балансу

Інтервали значень питомої ваги коштів і поточних фінансових інвестицій до валюти балансу, % | Кількість підприємств в групі | Частка грошового потоку в обігу, % | ПОДА(1) | ПОдА(2) | КОДА(1) | КОДА(2) | ПОдА(1)

із врахуванням бартеру | КО ДА(1)

із врахуванням бартеру | Коефіцієнт абсолютної ліквідності

1999 рік

Разом | 388 | 36,1 | 0,6 | 1,8 | 560 | 201 | 1,7 | 202 | 0,006

нижче 0,00 | 339 | 30,3 | 0,4 | 1,2 | 975 | 296 | 1,3 | 295 | 0,000

від 0,00 до 0,9 | 38 | 55,0 | 0,8 | 1,5 | 451 | 247 | 1,5 | 248 | 0,017

від 0,9 до 2,00 | 6 | 75,1 | 11,6 | 16,1 | 31 | 22 | 15 | 23 | 0,067

понад 2,00 | 5 | 52,5 | 18,9 | 43,1 | 19 | 8 | 36 | 10 | 0,238

2000 рік

Разом | 449 | 42,9 | 1,7 | 3,4 | 217 | 105 | 3,9 | 93 | 0,166

нижче 0,00 | 316 | 42,0 | 0,3 | 0,6 | 1384 | 623 | 0,6 | 581 | 0,000

від 0,00 до 0,9 | 95 | 47,4 | 1,4 | 2,5 | 256 | 145 | 2,9 | 121 | 0,017

від 0,9 до 2,00 | 16 | 41,8 | 3,4 | 9,7 | 107 | 37 | 8,1 | 45 | 0,126

понад 2,00 | 22 | 37,8 | 20,5 | 101,6 | 17 | 4 | 54,2 | 6 | 0,183

Дебіторська заборгованість як складова фінансових ресурсів характеризує відволікання засобів із обороту підприємства, цей процес супроводжується побічними втратами доходу. Так, за рахунок значного строку товарного кредиту господарства Луганської області недоотримали за свою продукцію в 2000 році 3 млн 086 тис. грн.

При аналізі використання готової продукції в якості умовного фінансового ресурсу відмічено, що платіжний обіг підприємств АПК характеризується значною “бартеризацією”. Відмічена і обгрунтована об’єктив-ність існування в кризовій ситуації бартерного виробництва і причини, які викликали цей феномен, а також необхідність товарного обміну в помірному обсязі для аграрного сектору економіки. Визначений і графічно показаний розподіл сільськогосподарських підприємств Луганської області по частці бартеру в продажах, де відмічена “зона провалу” (20-50% бартеру в обороті), яка пояснюється неефективністю в цих межах “бартерного виробництва” (малюнок 1). Виявлена залежність між часткою бартеру в продажах і оборотністю готової продукції, яка підвищується при збільшенні частки бартеру в продажах до інтервалу 50-80% (таблиця 3).

Мал.1. Графік розподілу підприємств АПК області по частці бартеру в продажах у 1999-2000 роках

Таблиця 3

Розподіл підприємств АПК Луганської області по частці бартеру в продажах в 1999-2000 роках і оцінка його ефективності використання по виділених групах

Частка бартеру в продажах, % | Кількість підприємств в групі | Питома вага підприємств, % | Середнє значення частки бартеру в групі підприємств, % |

Середня окупність витрат в групі підприємств | Середній коефіцієнт оборотності готової продукції в групі підприємств

усіх | кращих | усіх | кращих | усіх | кращих | усіх | кращих | усіх | кращих

1999 рік

Разом | 388 | 56 | 100,0 | 100,0 | 59,3 | 42,3 | 65,1 | 118,1 | 67,1 | 55,5

0-10 | 34 | 4 | 8,8 | 7,1 | 0,8 | 3,0 | 26,6 | 148,2 | 7,7 | 3,4

10-50 | 40 | 15 | 10,3 | 26,8 | 34,3 | 34,9 | 74,6 | 114,8 | 65,9 | 109,6

50-80 | 171 | 23 | 44,1 | 41,1 | 68,5 | 69,0 | 65,3 | 112,7 | 72,1 | 44,3

понад 80 | 143 | 14 | 36,8 | 25,0 | 88,9 | 90,9 | 62,9 | 121,6 | 67,1 | 27,8

2000 рік

Разом | 449 | 177 | 100,0 | 100,0 | 56,6 | 51,9 | 92,5 | 125,3 | 103,6 | 115,1

0-10 | 55 | 21 | 12,2 | 11,9 | 3,3 | 3,0 | 90,6 | 132,1 | 60,8 | 76,6

10-50 | 132 | 64 | 29,4 | 36,2 | 26,0 | 24,4 | 95,4 | 119,6 | 103,8 | 147,3

50-80 | 100 | 32 | 22,3 | 18,1 | 65,8 | 64,5 | 89,9 | 124,6 | 138,4 | 194,3

понад 80 | 162 | 60 | 36,1 | 33,8 | 93,9 | 91,8 | 92,5 | 129,2 | 96,4 | 51,8

У третьому розділі – “Вдосконалення механізму управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств” – на основі проведеного аналізу ефективності використання фінансових ресурсів в підприємствах АПК Луганської області розроблена система фінансової діагностики і оптимізації методів управління фінансовими ресурсами на рівні підприємств.

Для побудови ефективної системи управління фінансовими ресурсами важливо точно визначити цілі і завдання цієї системи. В роботі при побудові дерева цілей, в якості головних визначені: максимум рентабельності власного капіталу і максимум ліквідного резерву. Вивчення взаємозв’язків між цілями показало, що усі розглянуті цілі взаємопов’язані, тому в роботі рекомендується сформувати єдину систему цільових показників рентабельності і платоспроможності і в рамках цієї системи побудувати систему орієнтованих на рентабельність і платоспроможність економічних оціночних показників. Виділення блоків цілей управління рентабельністю і платоспроможністю показує, що більшість цільових показників побудовано на основі складу і структури капіталу. Тому доцільно об'єднуючу схему дерева цілей управління фінансовими ресурсами побудувати на основі блоку цілей управління складом і структурою капіталу (малюнок 2).

Мал.2 . Схема взаємозв’язку блоків цілей управління фінансовими ресурсами підприємства

Цілі управління фінансовими ресурсами обумовлюють такі завдання:

1. В короткостроковому періоді: а) необхідність забезпечення актуальної ліквідності, тобто таке управління грошовими потоками і поточними зобов’язаннями, яке забезпечило б платоспроможність в будь–який момент часу; б) забезпечення економного використання фінансових ресурсів шляхом організації постійного контролю за витратами виробництва і обсягами продаж з метою забезпечення прибутковості підприємства.

2. В довготерміновому періоді: досягнення оптимальної структури капіталу як гарантії довготермінової платоспроможності підприємства і рентабельності його капіталу.

В основу фінансової діагностики повинен бути покладений постійний контроль за складом і структурою капіталу як за довготерміновою метою фінансової стабільності підприємства. Взаємозв’язок фінансових показників, зумовлений співвідношенням між статтями балансу, визначає те, що зміна одного із показників тягне за собою зміну інших, що дозволяє шляхом перерозподілу засобів підприємства і джерел їх формування досягати поліпшення фінансового стану підприємства. Це дозволяє фінансову діагностику складу і структури капіталу проводити в єдиному технологічному процесі, який концептуально може включати наступні етапи:

1. Підготовка необхідної для діагностики інформації: нормативи, планові завдання і фінансова звітність. На основі підготовлених даних визначаються величини цільових і оціночних показників (див. мал. 2, блок 2).

2. Проводиться відбір елементів балансу або показників, які в більшому ступені не відповідають нормативним співвідношенням і пороговим значенням.

3. Визначаються фактори, які впливають на перший із обраних і розташованих в пріоритетному порядку показників і визначається допустимість зміни величин впливових факторів.

4. Здійснюється розрахунок абсолютної величини обраного фактору для даного показника, при якому значення даного показника досягне порогової величини.

5. У відповідності з отриманою розрахунковою величиною фактору впливу здійснюється перерахунок решти показників, в алгоритм розрахунку яких цей фактор входить. Величини розрахованих показників порівнюються з пороговими і робиться висновок про необхідність пошуку подальших шляхів забезпечення фінансової стійкості підприємства. Якщо проведені розрахунки не задовольняють рішення поставленого завдання, то розгляду належить наступний фактор впливу, і здійснюються дії згідно п. 4–5. На випадок позитивного рішення із обраного ряду показників береться наступний і здійснюються дії згідно п. 3–5.

6. На основі розрахунку робиться висновок про досягнутий рівень оптимізації складу і структури капіталу і намічається подальша стратегія дій.

Рекомендована послідовність проведення фінансової діагностики і оптимізації складу і структури капіталу розглянута на прикладі Учгоспу ЛДАУ. Аналіз показав, що для господарства найбільш не відповідає пороговим значенням коефіцієнт покриття. Напрямком його оптимізації визначена робота з виробничими запасами. В результаті Учгосп ЛДАУ могло б підвищити в 2000 році своє забезпечення фінансовими ресурсами за рахунок додатково виявлених резервів приблизно на 210 тис. грн.

В основу методів діагностики і управління платоспроможністю покладена схема оперативної роботи з актуальною ліквідністю, валовим і чистим грошовим потоком, досягнення синхронності позитивного і негативного валового грошового потоків (мал. 2, блок 1). Процес управління грошовими потоками підприємства ми рекомендуємо проводити у наступній послідовності:

1 етап. Забезпечення повного і достовірного обліку грошових потоків підприємства і формування необхідної звітності. Поряд з прийнятим за національними стандартами непрямим методом розрахунку грошових потоків, необхідно в цілях оперативного управління використовувати прямий метод.

2 етап. Аналіз грошових потоків підприємства в попередньому періоді. Основною метою цього аналізу є виявлення рівня достатності формування коштів, ефективності їх використання, а також синхронності позитивного і негативного валового грошових потоків підприємства за обсягом і в часі.

3 етап. Планування грошових потоків підприємства у розрізі різних їх виглядів. Високий динамізм грошових потоків, їх залежність від багатьох факторів короткотермінової дії визначають необхідність розробки платіжного календаря, який забезпечує щоденне управління надходженнями і виплатами коштів підприємства, його форма і методика ведення відображені в роботі.

4 етап. Забезпечення ефективного контролю грошових потоків підприємства.

Рекомендована методика фінансової діагностики і оптимізації грошового потоку апробована на даних Учгоспу ЛДАУ. В результаті були виявлені наступні закономірності: підприємство в 2000 році мало більший, ніж у 1999 році, обсяг валового грошового потоку, однак обсяг залишків коштів на рахунках був недостатнім для створення ліквідного резерву.

Механізм управління рентабельністю підприємства повинен будуватися на основі тісного взаємозв’язку цього показника з обсягом продаж, прибутків і витрат підприємства. Система цього взаємозв’язку широко використовується в економічно розвинутих країнах і отримала назву “Взаємозв’язок витрат, обсягу реалізації і прибутку” (“CVP”). Тактика управління з використанням системи “CVP” основана на її залежності від наступних основних факторів: а) обсягу продаж у вартісному чи натуральному вимірі; б) суми постійних витрат; в) суми змінних витрат. Із факторів, які вище названі можливість підприємства впливати на формування собівартості продукції є найбільш суттєвою, тому система “CVP” основана на нових для керівників підприємств України методах розрахунку собівартості. Отже, поряд з традиційною методикою – методом повних витрат (стандарт–кост), за рубежем використовується метод сум покриття (директ–костінг). Подана в роботі методика витратно–цінового аналізу основана на розрахунку собівартості за методом “директ–костінг”. Застосування цього методу дає можливість диференційовано підійти до ролі кожного виду продукції в формуванні прибутку підприємства. Шляхом ранжирування продукції підприємства за запропонованими нижче показниками оцінки можна розташувати види продукції підприємства з позицій стимулювання їх виробництва (мал.2, блок 3).

Рентабельність продаж є однією з ключових в оцінці ефективності діяльності підприємства. На зміну цього показника вливають усі фактори, якими визначається зміна суми прибутку від реалізації.

Рівень маржинальної рентабельності співвідносить маржинальний прибуток з ціною реалізації одиниці продукції. Він орієнтує на пошуки шляхів економії постійних витрат.

Коефіцієнт фінансової міцності (КФП) визначається як відношення різниці між обсягом продаж і величиною в точці беззбитковості до обсягу продаж і показує, яку частку в обсязі продаж займає продукція, якій необхідно покрити постійні витрати.

КФП = (ОП-ТБ)/ОП*100 , (10)

де КФП – коефіцієнт фінансової міцності в %; ОП – обсяг продаж; ТБ – величина точки беззбитковості.

Фактор ефективності витрат (ФЭ) розраховується як відношення між маржинальним прибутком і змінними витратами і відображає рівень економічності технології виробництва продукції.

ФЭ = МП/ПРЗТ , (11)

де ФЭ – фактор ефективності витрат; МП – маржинальний прибуток; ПРЗТ – витрати змінні.

Операційний важіль дає кількісну оцінку зміни прибутку в залежності від зміни обсягу реалізації. Він розраховується як відношення маржинального прибутку до операційного прибутку і визначає еластичність операційного прибутку.

ОР = МП/ОПР , (12)

де ОР – операційний важіль; МП – маржинальний прибуток; ОПР – операційний прибуток.

В роботі апробована методика витратно-цінового аналізу шляхом розрахунку собівартості продукції рослинництва Учгоспу ЛДАУ за 1999 рік (таблиця 4). За даними таблиці 4, керівництво має можливість приймати по кожній товарній продукції диференційоване рішення, за рахунок яких факторів покращувати фінансові результати її виробництва. Так, найбільш пріоритетне місце за всіма показниками займає виробництво цибулі на насіння, тому тут слід звернути особливу увагу на пошуки ринків збуту з метою розширення обсягів її виробництва і продажу, те ж саме можна сказати про виробництво овочів: в Учгоспі ЛДАУ опрацьована технологія, є поливні землі. По фінансовій ефективності останнє місце в 1999 році зайняла озима пшениця, тут необхідно переглянути і технологію, і організацію виробництва, і канали, і час реалізації. Але, одночасно, у озимої пшениці найкраще значення операційного важеля, тому при збільшенні продаж (це буває в сприятливі урожайні роки) вона серед усіх культур дає найбільшу віддачу в формі прибутку.

Таблиця 4

Ранжування продукції за показниками ефективності використання ресурсів за даними 1999 року

Продукція | Значення показників і ранги

Операційний важіль | Коефіцієнт фінансової міцності | Маржинальна рентабельність | Фактор ефективності витрат | Рентабельність продаж

значення % | ранг | значення | ранг | значення, % | ранг | значення | ранг | значення, % | ранг

Озима пшениця | 4,13 | 1 | 0,24 | 6 | 36,2 | 6 | 0,6 | 6 | 8,8 | 6

Ячмінь | 2,19 | 3 | 0,46 | 4 | 81,1 | 3 | 4,3 | 3 | 37,0 | 4

Зерно в середньому | 2,66 | 2 | 0,38 | 5 | 51,7 | 5 | 1,1 | 5 | 19,4 | 5

Соняшник | 1,59 | 4 | 0,63 | 3 | 63,2 | 4 | 1,7 | 4 | 39,8 | 3

Овочі | 1,19 | 5 | 0,84 | 2 | 82,8 | 2 | 4,8 | 2 | 69,7 | 2

Цибуля насін-нєва | 1,02 | 6 | 0,98 | 1 | 94,8 | 1 | 18,1 | 1 | 92,4 | 1

ВИСНОВКИ

1.

·

·

2.

·

·