МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

ім. І.Я. ГОРБАЧЕВСЬКОГО

З А Л Ь Ц М А Н

Н А Т А Л І Я К О С Т Я Н Т И Н І В Н А

УДК 616.441-008.64-053.31:616-005.1-083]-06:546.4/.5

НЕОНАТАЛЬНИЙ ГІПОТИРЕОЗ І ПОРУШЕННЯ

ГЕМОСТАЗУ: ПАТОГЕНЕТИЧНА РОЛЬ

ВАЖКИХ МЕТАЛІВ

14.03.04 – патологічна фізіологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Тернопіль - 2002

Дисертацією є рукопис

Дисертація виконана у Науково-дослідному інституті медико-екологічних проблем МОЗ України та в Буковинській державній медичний академії МОЗ України

Науковий керівник:

Доктор медичних наук, професор Кухарчук Олександр Леонідович, Буковинська державна медична академія, професор кафедри нормальної фізіології

Офіційні опоненти:

Доктор медичних наук, професор Файфура Василь Васильович, Тернопільська державна медична академія ім. І.Я.Горбачевського МОЗ України, завідувач кафедри патологічної фізіології

Заслужений діяч науки та техніки України, доктор медичних наук, професор Гоженко Анатолій Іванович, Одеський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри загальної та клінічної патологічної фізіології

Провідна установа: Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця МОЗ України, м. Київ, кафедра патологічної фізіології

Захист дисертації відбудеться 24 червня 2002 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 58.601.01 у Тернопільській державній медичній академії ім. І.Я.Горбачевського МОЗ України (46001, м. Тернопіль, майдан Волі, 1).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я.Горбачевського (46001, м. Тернопіль, вул. Руська, 12).

Автореферат розісланий 22 травня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор Я.Я.Боднар

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Щитовидна залоза, як й інші ендокринні залози, разом із нервовою та імунною системами бере участь у координації і регуляції діяльності всіх органів та систем організму, що дозволяє останньому адекватно реагувати на постійні зміни умов зовнішнього і внутрішнього середовищ (Файфура В.В., 1986; Кандрор В.И., 2001). Тиреоїдні гормони мають настільки велике значення в регуляції нормальної життєдіяльності, що останніми роками цей розділ ендокринології виділено в окрему дисципліну - тиреоїдологію, яка вивчає функцію щитовидної залози в нормі і при патології. За розповсюдженістю захворювання щитовидної залози займають перше місце серед усіх інших ендокринних хвороб. Важливість дослідження механізмів тиреозалежної патології суттєво зросла в зв'язку з аварією на ЧАЕС, поширенням територій України, забруднених важкими металами та збільшенням кількості осіб із гіперплазією щитовидної залози внаслідок ендемічної йодної недостатності (Гридько О.М., 1997; Кандрор В.И., 1999, 2001; Сычик С.И. и др., 1999).

У педіатричній ендокринології неонатальний гіпотиреоз є одним з найбільш розповсюджених захворювань, яке нерідко супроводжується зворотним ураженням головного мозку і затримкою розумового розвитку, особливо в індустріально розвинутих країнах. У регіонах з йодним дефіцитом у 10% новонароджених розвивається тяжкий неонатальний гіпотиреоз, який за умов пролонгації може призвести до розгорнутої клініки микседематозного ендемічного кретинізму (Деланж Ф., 2000).

За останні роки зростає екологічне навантаження на організм людини, що зумовлено забрудненням оточуючого середовища ксенобіотиками, зокрема важкими металами (Волосовец О.П., 1996; Длин В.В. и др., 1998; Білецька Е.М., 1999; Трахтенберг И.М. и др., 1998, 1999). Відомо, що за умов екологічного неблагополуччя розвивається синдром енергопластичного дефіциту, який характеризується пригніченням процесів фізіологічної репаративної регенерації тканин і призводить до ушкодження багатьох органів і систем організму (Непомнящих Л.М., Непомнящих Г.И., 1996; Кухарчук О.Л. та ін., 1998; Moisoi N. et al., 1999; Vance M.M. et al., 2000;). З іншого боку, відомо, що тиреоїдні гормони регулюють енергопластичні процеси, впливають на інтенсивність пероксидного окислення ліпідів, агрегатний стан крові, синтез білка та функціональний стан життєво важливих органів (Луніна Н.В., Гончар О.О., 1995; Ром-Бугославская Е.С. и др., 1998; Кравец Е.Б. и др., 1999; Гоженко А.И. и др., 2000), які за дії екологічно шкідливих чинників суттєво порушуються, особливо у дітей (Волосовець О.Я., 1996; Боднар О.К., 1998; Степанова Е.И., 1998).

Доведено, що пре- та післянатальне ендокринне забезпечення плода та новонародженої дитини здійснюється гормонами матері - відповідно трансплацентарним і лактогенним шляхами (Павлюк В.П., 1993; Држвецкая И.А., 1994; Набухотный Т.К., Павлюк В.П., 1995). Водночас показано, що у вагітних жінок, які мешкають у районах екологічного забруднення та в регіонах зобної ендемії, протягом ІІ і на початку ІІІ триместрів вагітності розвиваються гіпотиреоїдні стани, що суттєво впливає на розвиток плода і новонародженої дитини (Иваницкая Н.Ф., 1994; Искрицкий А.М. и др, 1997; Колесник Е.Н. и др., 2001).

Однак, проблема екозалежності неонатального гіпотиреозу вивчена недостатньо, особливо такі її аспекти, як зміни в системах коагуляційного, тромбоцитарно-судинного гемостазу, протизгортаючої і фібринолітичної систем, а також тканинного фібринолізу та ліпопероксидації у новонароджених дітей з дефіцитом тиреоїдних гормонів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є частиною планової НДР Науково-дослідного інституту медико-екологічних проблем МОЗ України "Встановити вікові особливості водно-сольового обміну та морфо-функціонального стану нирок за умов дії хімічних антропогенних факторів з метою їх впровадження в практику гігієнічного регламентування" (номер держреєстрації 0196U021063) та фундаментальної НДР Центральної науково-дослідної лабораторії Буковинської державної медичної академії (Чернівці) "Вивчити вікові особливості взаємозв'язку центральних і периферійних механізмів регуляції імунологічної реактивності та гемокоагуляційного потенціалу в нормі і при ендо- та екзогенних інтоксикаціях" (номер держреєстрації 0199U004598), в яких дисертант безпосередньо розробила та патогенетично обгрунтувала спосіб корекції порушень регуляції агрегатного стану крові за пре- та післянатальних мікроелементозів на підставі вивчення впливу ліотироніну на функціональну активність тромбоцитів, ейкозаноїдну регуляцію первинного гемостазу, інтенсивність згортання крові, фібринолізу і ліпопероксидації та активність ферментів протирадикального захисту.

Мета роботи. Розробити спосіб патогенетичної корекції порушень у системі регуляції агрегатного стану крові, що індуковані малими дозами хлористих сполук важких металів (кадмію, свинцю і талію) на підставі вивчення ролі важких металів у розвитку порушень гемостазу за неонатального гіпотиреозу.

Для досягнення мети роботи потрібно було вирішити такі задачі:

1.Визначити зв'язок між змінами тиреоїдного статусу в новонароджених дітей та вмістом тиреоїдних гормонів у молозиві і молоці їх матерів.

2.З'ясувати в експерименті вплив інтоксикації організму матері під час вагітності та (або) лактації малими дозами хлористих сполук кадмію, талію і свинцю на тиреоїдний статус, тромбоцитарно-судинний і коагуляційний гемостаз у їх нащадків.

3.Встановити зміни вмісту в плазмі крові тромбоксану В2 і 6-кето-ПГF1a у нащадків самок щурів, які під час вагітності та (або) лактації зазнавали впливу малих доз хлористих сполук кадмію, талію і свинцю.

4.Визначити зміни протизгортаючого і фібринолітичного потенціалів крові у нащадків самок щурів, які під час вагітності та (або) лактації отримували малі дози хлористих сполук кадмію, талію і свинцю.

5.З'ясувати зміни тканинного фібринолізу і ліпопероксидації у серці, печінці і нирках у нащадків самок щурів, які зазнавали хронічного впливу малих доз хлористих сполук кадмію, талію і свинцю під час вагітності та (або) лактації.

6.Встановити зміни інтенсивності поглинання тканинами аорти, серця, печінки і нирок 125І-трийодтироніну і 3Н-тимідину у нащадків самок щурів, які під час вагітності та (або) лактації отримували малі дози хлористих сполук кадмію, талію і свинцю.

7.Патогенетично обгрунтувати і розробити спосіб корекції неонатального гіпотиреозу і порушень регуляції агрегатного стану крові у нащадків самок щурів, які зазнавали впливу малих доз хлористих сполук кадмію, талію і свинцю під час вагітності та (або) лактації.

Об'єкт дослідження: гіпотиреоз.

Предмет дослідження: вплив інтоксикації важкими металами вагітних та (або) лактуючих самок на тиреоїдні гормони, коагуляційний та протизгортаючий потенціали крові, фібриноліз, пероксидне окиснення ліпідів, антиоксидантний захист, ейкозаноїдну регуляцію первинного гемостазу в їх нащадків.

Методи дослідження. Для визначення тиреоїдного статусу методом радіоімунного аналізу досліджували вміст у плазмі крові тироксину (Т4), трийодтироніну (Т3), тиреотропного гормону (ТТГ), тироксинзв'язуючого глобуліну (ТЗГ) та вільного трийодтироніну. Для вивчення стану пероксидного окиснення ліпідів і ферментативного антиоксидантного захисту визначали вміст у тканинах серця, печінки і нирок дієнових кон'югатів, малонового діальдегіду, активність супероксиддисмутази, глутатіонпероксидази і каталази. Ейкозаноїдну регуляцію тромбоцитарно-судинного гемостазу вивчали шляхом радіоімунологічного визначення вмісту в плазмі крові 6-кето-ПГF1a і тромбоксану В2. Для аналізу змін гемокоагуляції досліджували стан тромбоцитарно-судинного гемостазу (відсоток адгезивних тромбоцитів та індекс їх спонтанної агрегації), загального коагуляційного потенціалу крові (час рекальцифікації, протромбіновий і тромбіновий час, активований парціальний тромбопластиновий час), визначали фібринолітичну активність плазми, Хагеман-залежний фібриноліз, потенційну активність плазміногену, антиплазміни, рівень фібриногену в плазмі крові, активність антитромбіну III, фібринстабілізуючого фактора та концентрацію в крові розчинних комплексів фібрин-мономеру. Стан тканинного фібринолізу досліджували за лізисом азофібрину. Для аналізу накопичення в тканинах аорти, серця, печінки і нирок тиреоїдних гормонів використовували 125І-трийодтиронін з монойодтирозином. Синтетичні процеси в тканинах арти, серця, печінки і нирок аналізували за накопиченням у них 3Н-тимідину. Для корекції виявлених порушень тиреоїдного статусу і гемостазу використовували трийодтиронін.

Наукова новизна одержаних результатів. Підтверджено високу частоту неонатального гіпотиреозу та його залежність від терміну гестації. Дістала подальшого розвитку концепція лактогенного ендокринного забезпечення новонароджених гормонами матері. Встановлена невідома раніше закономірність активації тромбоцитарної ланки первинного гемостазу у нащадків самок щурів, які під час вагітності та (або) лактації отримували малі дози хлористих сполук кадмію, талію і свинцю, та вперше з'ясовано, що зміни коагуляційного гемостазу при хронічній інтоксикації важкими металами вагітних і лактуючих самок у їх нащадків пов'язані з розвитком неонатального гіпотиреозу. Вперше встановлено, що у нащадків самок щурів, які зазнавали впливу малих доз хлористих сполук кадмію, талію і свинцю під час вагітності та (або) лактації, закономірно знижується активність протизгортаючої і ферментативної фібринолітичної систем. Вперше виявлений зв'язок активації процесів пероксидного окиснення ліпідів з підвищенням функціональної активності тромбоцитів у нащадків самок щурів, які під час вагітності та (або) лактації отримували малі дози хлористих сполук кадмію, талію і свинцю, та показано закономірне пригнічення тканинного фібринолізу в серці, печінці і кірковій речовині нирок за умов неонатального гіпотиреозу. Вперше розроблений та патогенетично обгрунтований спосіб корекції неонатального гіпотиреозу і порушень у системі регуляції агрегатного стану крові у нащадків самок щурів, які під час вагітності та (або) лактації зазнавали хронічної інтоксикації хлористими сполуками кадмію, талію і свинцю.

Практичне значення одержаних результатів. За результатами проведеного дослідження встановлені загальні закономірності токсичного впливу хлористих сполук важких металів на систему регуляції агрегатного стану крові у нащадків самок щурів з комплексним металотоксикозом, що відкриває можливості клінічної апробації в екологічно забруднених регіонах України нових методів профілактики порушень реологічних властивостей крові, які розвиваються внаслідок гіпотиреоїдних станів. Експериментальне обгрунтування ефективності застосування трийодтироніну відкриває перспективи для клінічної апробації нових методів лікування неонатального гіпотиреозу і порушень гемостазу у новонароджених дітей, які розвинулися внаслідок хронічних інтоксикацій їх матерів малими дозами важких металів. Результати роботи впроваджені (акти впровадження) в НДІ МЕП (Чернівці), на кафедрах патологічної фізіології, нормальної фізіології, педіатрії та медичної генетики і в Центральній науково-дослідній лабораторії Буковинської державної медичної академії (Чернівці).

Особистий внесок здобувача. Автором особисто здійснено розробку основних теоретичних і практичних положень роботи, проведено аналіз літературних джерел, виконані клінічні і патофізіологічні дослідження. Пошукувач самостійно провела набір і обробку фактичного матеріалу, написала всі розділи дисертації, зробила висновки і запропонувала практичні рекомендації. У наукових працях (11), опублікованих зі співавторами, самостійно зібрано матеріал, здійснено огляд літератури за темою, проведено статистичну обробку даних, зроблено узагальнення та сформульовані висновки. У тій частині актів впровадження, що стосується науково-практичної новизни, використано експериментальний і клінічний матеріал автора.

Апробація результатів роботи. Основні положення дисертації були оприлюднені на V Міжнародній науковій конференції "Здоровье семьи - ХХІ век" (Пермь, Мармарис, 2001), на науковій конференції "Механізми фізіологічних функцій в експерименті та клініці" (Львів, 2001), на підсумкових наукових конференціях співробітників НДІ медико-екологічних проблем (Чернівці, 1998-2000).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 11 наукових праць, з них - 4 статті у фахових наукових виданнях, рекомендованих ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 182 сторінках і складається з вступу, семи розділів, висновків, рекомендацій щодо наукового і практичного використання здобутих результатів, списку використаних джерел літератури, додатків. Основний зміст дисертації викладено на 131 сторінці машинописного тексту, робота ілюстрована 47 таблицями, 23 рисунками. Список літератури включає 299 джерел, з них 66 наукових праць іноземних авторів.

О С Н О В Н И Й З М І С Т

МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

У клінічній частині роботи обстежено 15 здорових доношених новонароджених і 22 недоношених дитини різного гестаційного віку та їх матері. Функцiональна активнiсть гiпофiзарно-тиреоїдної системи, а також гормональний склад жiночого молозива і молока визначалися шляхом радiоiмунологiчного аналiзу вмісту гормонiв за допомогою комерційних реактивiв: тиреотропний гормон (ТТГ) - "RIA-mat-TSH" фiрми "Mallincrodt" (Нiмеччина), тироксинзв'язуючий глобулін (ТЗГ), трийодтиронін (Т3) та тироксин (Т4) - "РИО-ТСГ-ПГ", "РИО-Т3-ПГ" та "РИО-Т4-ПГ" (Білорусь), вiльний Т3 - "Free T3" фiрми Amersham (Велика Британiя). Вміст у крові 6-кето-ПГF1a і тромбоксану В2 визначали наборами реактивів фірми "Amersham" (Велика Британія). Екстракцію ейкозаноїдів проводили етилацетатом на мікроколонках С8 "Amprepд" (Велика Британія).

В експериментах на 385 самках білих щурів і щуренятах обох статей використовували порогові дози талію, кадмію і свинцю хлоридів - відповідно 0,5, 0,05 та 0,5 мг/кг маси тіла (Бойчук Т.М., 1999; Чала К.М., 1997). У зазначених дозах хлористі сполуки важеих металів вводили щоденно внутрішньошлунково 3 групам самок щурів: під час вагітності (з сьомої доби), під час лактації, під час вагітності і лактації. Трийодтиронін (Liothyronin, "Берлин-Хема") вводили внутрішньошлунково: одноразово - на 30-ту добу життя в дозі 100 мкг/кг маси тіла та тривало - з п'ятої по тридцяту добу життя щуренят у дозі 10 мкг/кг, щоденно (Перепелюк М.Д., 1992).

Активність супероксиддисмутази (СОД) [КФ 1.15.1.1] визначали за методом С.Чеварі та співавт. (1985), рівень дієнових кон'югатів (ДК) - за методом В.Б.Гаврилова, М.І.Мішкорудної (1983), малонового діальдегіду (МДА) - за методикою І.Д.Стальної, Т.Г.Гарішвілі (1977), активність каталази (КТ) [КФ 1.11.1.6] - за М.А.Королюком та співавт. (1988). Активність глутатіонпероксидази (ГПО) [КФ 1.11.1.9] досліджували за методикою І.Ф.Мещишена (1987). Визначення тканинного фібринолізу в печінці, серці і нирках проводили за лізисом азофібрину (Кухарчук О.Л., 1996).

При вивченні регуляції агрегатного стану крові як стабілізатор використовували 3,8% розчин цитрату натрію (1:9). Стан тромбоцитарно-судинного гемостазу аналізували за відсотком адгезивних тромбоцитів та індексом їх спонтанної агрегації (Мищенко В.П. и соавт., 1980; Tacolla A. et al., 1980). Загальний коагуляційний потенціал крові (час рекальцифікації, протромбіновий і тромбіновий час, активований парціальний тромбопластиновий час), сумарну (СФА), неферментативну (НФА) і ферментативну (ФФА) фібринолітичну активність плазми, Хагеман-залежний фібриноліз, активність фібринстабілізуючого фактора, потенційну активність плазміногену, антиплазміни, рівень фібриногену в плазмі крові, активність антитромбіну III і концентрацію розчинних комплексів фібрин-мономеру в крові визначали за допомогою реактивів фірми "Simko Ltd" (Україна).

Для аналізу накопичення в тканинах аорти, серця, печінки і нирок тиреоїдних гормонів використовували 125І-трийодтиронін (500 mCi, "Abbott", США) з одночасним внутрішньоочеревинним введенням 0,5 мл 1mМ розчину монойодтирозину для попередження дейодування міченого трийодтироніну. Синтетичні процеси в тканинах аорти, серця, печінки і нирок аналізували за накопиченням у них 3Н-тимідину (500 mCi, "Abbott", США). Результати досліджень опрацьовували методами варіаційного статистичного аналізу з визначенням критерію Ст'юдента за програмою "Biostat" (Гланц C., 1999) на PC IBM 586.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

У дітей основної групи встановлена гiпофункцiя щитовидної залози: рівень Т3 у плазмi кровi недоношених I-II ступеня був зниженим відносно контролю на 30-35% (p<0,01-0,001), недоношених III-IV ступеня - на 52-60% (p<0,001). Дефіцит тироксину в недоношених I-II ступеня досягав 11% (p<0,01), III-IV ступеня - 45-48% (p<0,001). У глибоконедоношених дiтей плазмова концентрацiя вільного T3 була майже на 30% нижче, нiж у немовлят контрольної групи (p<0,01).

Клінічно декомпенсацiя тиреоїдної регуляції метаболiзму характеризувалася дифузною гiпотонiєю м'язiв, зниженням рухової активності (аж до адинамiї), гiпорефлексiєю, сухістю шкiри, набряками повiк, гiпотермiєю, тривалою жовтяницєю. Отже, функцiональна недостатнiсть гiпофiзарно-тиреоїдної системи є патогномонiчною для передчасно народжених немовлят. Причому, чим менше гестацiйний вiк, тим у бiльшiй мiрi виражений тиреоїдний дефіцит.

Отримані результати свідчать, що в складi молозива та нативного грудного молока новонароджена дитина отримує суттєву дотацiю тиреоїдних гормонiв, оскiльки вмiст тироксину в молоцi приблизно в 1,5-2 рази (p<0,001), а трийодтиронiну - в 5-7 разiв вищий (p<0,001), нiж у плазмi кровi немовлят. Варто зазначити, що у дiтей раннього вiку (1,5-5 мiсяцiв), показники тиреоїдного статусу були кращими в разі споживання материнського молока: рiвень Т3 у плазмi кровi у них становив 1,94±0,21 проти 1,34±0,18 нмоль/л у немовлят, які вигодовувалися штучно (р<0,05), тироксину - 195,50±10,30 та 151,40±8,90 нмоль/л, вiдповiдно (р<0,01).

Вивчення впливу шкідливих екологічних чинників на вміст тиреоїдних гормонів у плазмі крові матері і новонароджених проведено в експериментальній частині роботи. У самок щурів, які під час вагітності отримували важкі метали, рівень Т3 у плазмі крові знижувався на 30,3% (3,83±0,18 нмоль/л у контролі та 2,67±0,23 нмоль/л у досліді, p<0,01; n=16). Вміст у крові тироксину зменшувався на 36,2% (169,40±16,34 та 108,10±9,92 нмоль/л, відповідно, p<0,01; n=16). У разі навантаження самок важкими металами під час вагітності і лактації плазмовий рівень тиреоїдних гормонів досягав мінімальних величин (трийодтиронін - 1,86±0,10 нмоль/л, p<0,001; тироксин - 104,30±6,56 нмоль/л, p<0,01; n=16). Навіть у самок, які отримували важкі метали тільки під час лактації, виявлялося зниження концентрацій в плазмі крові Т3 і Т4 (відповідно 3,13±0,13 та 141,60±12,31 нмоль/л, p<0,01; n=16). У нащадків самок, які отримували важкі метали під час вагітності, концентрація в плазмі крові Т3 була на 22,8% нижчою за контрольний рівень, а плазмовий вміст Т4 - на 29,8% меншим, ніж у щуренят контрольної групи (табл. 1). Найвищий ступінь гіпотиреозу спостерігався у щуренят, що народилися у самок, яким важкі метали вводилися в періоди вагітності і лактації: концентрація Т3 у плазмі крові була меншою за контроль в 1,9 разу, Т4 - в 1,3 разу. Вміст Т3 у плазмі крові у нащадків самок, які отримували важкі метали тільки в період лактації, також знижувався (на 31,6% відносно контролю), але плазмовий рівень тироксину зростав на 80,6% і був максимальним. Тиреоїдний індекс (Т4/Т3) достовірно зростав у тварин двох останніх груп.

Після введення 125І-Т3 накопичення радіоактивності в тканинах внутрішніх органів у нащадків самок щурів, які отримували важкі метали під час вагітності, не відрізнялося від контрольного рівня. У щуренят, які народилися у самок, що отримували важкі метали в періоди вагітності і лактації, радіоактивність тканин внутрішніх органів була меншою за контрольні дані: в аорті - на 40,5% (p<0,01), у серці - в 1,7 разу (p<0,01), у печінці - на 43,4% (p<0,01), у кірковій речовині нирок - в 1,9 разу (p<0,001). У нащадків самок, які отримували важкі метали тільки в період лактації, накопичення радіоактивності також було нижчим, ніж у контролі: в аорті - в 1,7 разу (p<0,001), у серці - на 39,2% (p<0,01), у печінці - в 1,7 разу (p<0,01), у кортикальній тканині нирок - на 47,3% (p<0,001). Призначення ліотироніну нормалізувало накопичення міченого трийодтироніну в зазначених тканинах.

Таблиця 1

Характеристика тиреоїдного статусу у нащадків самок щурів, які отримували малі дози хлористих сполук кадмію, талію і свинцю під час вагітності та (або) лактації (х±Sx)

Групи щуренят Трийодтиронін, нмоль/л Тироксин, нмоль/л Тиреоїдний індекс

Контроль, n=11 2,15±0,17 21,46±1,34 9,98±0,79

Нащадки самок, які отримували важкі метали під час вагітності, n=9 1 група 1,66±0,15 p<0,05 15,06±1,76 p<0,01 9,07±0,98

Нащадки самок, які отримували важкі метали під час вагітності і лактації, n=9 2 група 1,15±0,10 p<0,001 p1<0,02 16,24±1,22 p<0,01 14,12±0,63 p<0,001 p1<0,001

Нащадки самок, які отримували важкі метали під час лактації, n=10 3 група 1,47±0,13 p<0,01 38,75±2,49 p<0,001 p1<0,001 p2<0,001 26,36±1,46 p<0,001 p1<0,001 p2<0,001

Примітки: р - ступінь достовірності різниць показників у порівнянні з контролем; р1, р2 - ступінь достовірності різниць показників відносно таких у тварин відповідної групи; n - число спостережень.

При хронічній затравці вагітних та (або) лактуючих самок хлористими сполуками важких металів у їх нащадків спостерігалося зменшення включення 3Н-тимідину в тканини аорти, печінки і нирок (p<0,05-0,001). Після тривалого введення щуренятам екзогенного Т3 включення 3Н-тимідину в тканини внутрішніх органів від контрольного рівня не відрізнялося.

У нащадків самок, які перебували в стані комплексного металотоксикозу під час вагітності і лактації, інтенсивність сумарного фібринолізу в тканині серця була в 1,6 разу нижчою за контроль, НФА зменшувалася на 19,2%, а ензиматичний лізис фібрину знижувався в 1,7 разу. СФА у нащадків самок, які отримували важкі метали лише під час лактації, знижувалася на 25,1%, що супроводжувалося пригніченням як ферментативного, так і неферментативного фібринолізу. При тривалому введенні Т3 щуренятам, що народилися у самок, які отримували важкі метали під час вагітності і лактації, на тридцяту добу життя СФА в тканині серця нормалізувалася, що було зумовлено дворазовим підвищенням ензиматичного лізису фібрину. У нащадків самок, яким важкі метали вводили тільки в період лактації, збільшення СФА в міокарді під впливом тривалого введення Т3 складало 50,0%, неферментативний фібриноліз достовірно не змінювався, а ФФА зростала на 61,7% (табл. 2).

Таблиця 2

Вплив тривалого (з 5-ої по 30-ту добу життя) введення Т3 на інтенсивність фібринолізу (мкг азофібрину/г тканини за год) в органах щуренят, матері яких під час вагітності та (або) лактації зазнавали впливу малих доз хлористих сполук кадмію, талію і свинцю (x±Sx)

Показники, що вивчалися Контроль, n=12 Нащадки самок, які отримували важкі метали під час вагітності і лактації, n=12, 1 група Нащадки самок, які отримували важкі метали під час лактації, n=12, 2 група Введення Т3 нащадкам са-мок, які отри-мували важкі метали під час вагітності і лактації, n=12, 3 група Введення Т3 нащадкам самок, які отримували важкі метали під час лакта-ції, n=12, 4 група

Сердце: - сумарний фіб-риноліз - нефермента-тивний фібри-ноліз - ферментатив-ний фібриноліз 148,30±6,78 31,80±1,80 116,50±5,12 94,30±5,95 p<0,001 25,70±1,67 p<0,05 67,60±4,65 p<0,001 111,11±4,43 p<0,001 24,56±1,23 p<0,01 86,33±4,01 p<0,001 p1-2<0,01 166,27±12,54 p1-3<0,001 29,42±1,90 136,85±10,36 p1-3<0,001 166,68±15,03 p2-4<0,01 27,13±2,17 139,55±12,47 p2-4<0,001

Печінка: - сумарний фіб-риноліз - нефермента-тивний фібри-ноліз - ферментатив-ний фібриноліз 55,70±2,34 8,40±0,65 47,00±1,81 37,80±2,79 p<0,001 11,70±0,84 p<0,01 26,10±1,02 p<0,001 44,11±3,31 p<0,01 p1-2<0,01 14,78±0,94 p<0,001 p1-2<0,05 29,33±1,53 p<0,001 59,09±4,88 p1-3<0,01 9,80±0,81 49,29±4,32 p1-3<0,001 69,66±6,27 p2-4<0,01 11,52±1,21 p<0,05 p2-4<0,05 58,14±5,46 p2-4<0,001

Нирки: - сумарний фіб-риноліз - нефермента-тивний фібри-ноліз - ферментатив-ний фібриноліз 164,90±9,05 16,50±0,96 148,40±8,11 88,10±4,26 p<0,001 19,50±1,03 p<0,05 68,60±3,28 p<0,001 110,30±8,90 p<0,001 p1-2<0,05 19,60±0,91 p<0,05 90,70±7,02 p<0,001 p1-2<0,02 147,91±13,55 p1-3<0,001 13,72±1,26 p1-3<0,01 134,19±15,08 p1-3<0,001 159,16±14,32 p2-4<0,01 15,64±1,48 p2-4<0,05 143,52±16,77 p2-4<0,01

Примітки: р - ступінь достовірності різниць показників відносно контролю; р1-2, р1-3, р2-4 - ступінь достовірності різниць показників у відповідних групах тварин; n - число спостережень.

У печінці тридцятиденних щуренят, матері яких під час вагітності і лактації зазнавали комплексного впливу важких металів, неферментативний фібриноліз збільшувався на 39,3% на тлі зменшення інтенсивності ензиматичного лізису фібрину майже в 2 рази, що в сукупності призводило до зниження СФА в 1,5 разу. У щуренят, матерям яких хлористі сполуки важких металів вводилися лише під час лактації, СФА тканини печінки була нижчою за контроль на 20,8%, що було результатом підвищення неферментативного фібринолізу на 76,0% при зменшенні ФФА в 1,6 разу. Введення Т3 нащадкам самок, які отримували важкі метали під час вагітності і лактації, призводило до нормалізації тканинного фібринолізу: СФА підвищувалася на 56,3%, а ФФА зростала в 1,9 разу. У щуренят, матерям яких важкі метали вводили під час лактації, сумарний фібриноліз у печінці під впливом Т3 збільшувався на 57,9%, НФА знижувалася на 22,1%, а ферментативний лізис фібрину зростав у 2,0 рази.

У нащадків самок, які отримували важкі метали в періоди вагітності і лактації, загальна інтенсивність тканинного фібринолізу в кірковій речовині нирок була в 1,9 разу меншою за контроль внаслідок пригнічення ензиматичного лізису фібрину. У щуренят, матері яких зазнавали комплексного впливу хлористих сполук кадмію, талію і свинцю під час лактації, СФА в кірковій речовині нирок на тридцяту добу життя була нижчою за контрольні дані на 33,1% при збільшенні неензиматичного лізису фібрину на 18,8% і зменшенні ферментативного фібринолізу в 1,6 разу. За тривалого введення Т3 нащадкам самок, які в періоди вагітності і лактації отримували хлористі сполуки кадмію, талію і свинцю, СФА в кортикальній тканині нирок зростала в 1,7 разу внаслідок дворазового збільшення інтенсивності ензиматичного лізису фібрину при зменшенні НФА на 29,6%. У щуренят, що народилися у матерів, яким важкі метали вводилися тільки під час лактації, сумарний фібриноліз у кірковій речовині нирок під впливом Т3 підвищувався на 44,3%, НФА зменшувалася на 20,2%, а ензиматичний розпад фібрину зростав в 1,6 разу.

У нащадків самок щурів, які отримували важкі метали під час вагітності, вміст ДК в міокарді зростав на 19,3% (0,322±0,022 нмоль/г білка в контролі та 0,384±0,014 нмоль/г білка в досліді; p<0,05; n=22), однак рівень МДА в тканині серця не змінювався (0,305±0,022 та 0,314±0,017 нмоль/г білка, відповідно; p>0,05; n=22). У щуренят, матері яких зазнавали впливу важких металів під час вагітності і лактації, спостерігалося підвищення кількості продуктів пероксидного окиснення ліпідів у міокарді: ДК - на 23,0% (0,396±0,018 нмоль/г білка; p<0,05; n=22), МДА - на 20,0% (0,366±0,021 нмоль/г білка; p<0,05; n=22). У разі навантаження важкими металами лактуючих самок, вміст ДК у серцевому м'язі їх нащадків зростав на 21,7% (0,392±0,021 нмоль/г білка; p<0,05; n=22) без достовірних змін кількості МДА (0,359±0,025 нмоль/г білка; p>0,05; n=22). Після одноразового введення Т3 нащадкам самок, які зазнавали впливу важких металів під час вагітності, вміст у серці ДК (0,261±0,025 нмоль/г білка; n=7) і МДА (0,271±0,023 нмоль/г білка; n=7) відповідав контрольним величинам, так само, як й у щуренят, матері яких отримували хлористі сполуки кадмію, талію і свинцю під час вагітності та (або) лактації.

Активність ферментів протирадикального захисту суттєвих змін не зазнавала, за виключенням активності ГПО, яка була меншою за контроль у нащадків самок, що отримували важкі метали під час лактації або вагітності і лактації, - на 9,4 і 10,8%, відповідно (p<0,05). Одноразове введення Т3 нормалізувало активність ГПО та дещо підвищувало активність КТ і СОД у щуренят, матері яких зазнавали впливу важких металів під час лактації. За тривалого введення Т3 нащадкам самок з комплексним металотоксикозом у серцевому м'язі відбувалася нормалізація інтенсивності пероксидного окиснення ліпідів, активності СОД (0,673±0,027 од/г білка за хв в контролі та 0,715±0,036 од/г білка за хв в досліді; p>0,05; n=21) і КТ (39,00±0,64 та 38,42±1,28 мкмоль Н2О2/г білка, відповідно; p>0,05; n=21) при недостовірному збільшенні активності ГПО (1,011±0,030 та 1,040±0,033 мкмоль GSH/г білка; відповідно; p>0,05; n=21), що свідчить про відновлення антиоксидантного потенціалу в міокарді.

У тканині печінки вміст ДК і МДА значно зростав (p<0,001) у нащадків самок щурів, які отримували важкі метали під час вагітності та (або) лактації, і залишався вищим (p<0,001) за контрольні дані після одноразового введення Т3. Активність СОД суттєвих змін не зазнавала, тоді як активності КТ і ГПО достовірно зменшувалися (p<0,01). Одноразове введення Т3 не усувало цих змін, за виключенням активності КТ, яка досягала контрольного рівня у щуренят, матері яких отримували важкі метали тільки під час лактації (32,19±0,75 та 32,00±1,12 мкмоль Н2О2/г білка, відповідно; p>0,05; n=20). Зменшення вмісту в печінці продуктів ліпопероксидації та відновлення нормальної активності СОД і КТ відбувалося після тривалого введення щуренятам Т3, але активність ГПО залишалася меншою за таку в щуренят контрольної групи (p<0,05).

У кортикальній тканині нирок щуренят усіх трьох груп відбувалася максимальна активація процесів ліпопероксидації, про що свідчило накопичення в кірковій речовині ДК і МДА, вміст яких значно перевищував (p<0,001) контрольні показники. Водночас спостерігалося суттєве зниження (p<0,001) активності ферментів протирадикального захисту, що зберігалося і після одноразового введення щуренятам Т3. Прооксидантний потенціал у нирках щуренят був настільки високим, що навіть тривале введення Т3 не призводило до нормалізації вмісту в кортикальній тканині ДК (0,082±0,006 нмоль/г білка в контролі та 0,119±0,007 нмоль/г білка в досліді; p<0,001; n=21) і МДА (0,103±0,008 та 0,138±0,010 нмоль/г білка, відповідно; p<0,02; n=21). При цьому активності СОД і ГПО відповідали контролю, тоді як активність КТ залишалася меншою за контрольні величини на 10,5-11,5% (p<0,05).

Загальний потенціал гемокоагуляції у нащадків самок, які отримували важкі метали під час вагітності та (або) лактації, характеризувався скороченням часу рекальцифікації плазми крові, активованого парціального тромбопластинового часу, протромбінового і тромбінового часу. Тривале введення щуренятам Т3 нормалізувало всі хронометричні характеристики тромбіно- і фібриногенезу (табл. 3). Протизгортаючий потенціал крові у щуренят, матері яких отримували важкі метали під час вагітності та (або) лактації, значно зменшувався. Спостерігалося зниження СФА плазми крові, причому, виключно за рахунок ФФА, оскільки інтенсивність неензиматичного лізису фібрину зростала.

Таблиця 3

Вплив тривалого (з 5-ої по 30-ту добу життя) введення Т3 на систему регуляції агрегатного стану крові у щуренят, матері яких під час вагітності та (або) лактації зазнавали впливу малих доз хлористих сполук кадмію, талію і свинцю (x±Sx)

Показники, що вивчалися Контроль, n=12 Нащадки самок, які отримували важкі метали під час вагітності і лактації, n=12, 1 група Нащадки самок, які отримували важкі метали під час лактації, n=12, 2 група Введення Т3 нащадкам са-мок, які отри-мували важкі метали під час вагітності і лактації, n=12, 3 група Введення Т3 нащадкам самок, які отримували важкі метали під час лактації, n=12, 4 група

Час рекальци-фікації, с 117,24±3,68 75,90±2,45 p<0,001 79,15±2,54 p<0,001 112,93±3,45 p1-3<0,001 118,12±3,71 p2-4<0,001

Активований парціальний тромбопласти-новий час, с 42,96±1,35 31,16±1,28 p<0,001 33,08±1,40 p<0,001 41,28±1,31 p1-3<0,001 43,70±1,42 p2-4<0,001

Протромбіно-вий час, с 26,28±0,97 19,43±0,72 p<0,001 19,78±0,75 p<0,001 25,19±0,80 p1-3<0,001 27,13±1,08 p2-4<0,001

Тромбіновий час, с 17,33±0,89 11,81±0,60 p<0,001 12,32±0,69 p<0,001 16,77±0,92 p1-3<0,001 18,10±0,95 p2-4<0,001

Активність ан-титромбіну ІІІ, % 88,64±2,15 62,33±1,79 p<0,001 65,52±1,87 p<0,001 81,72±1,94 p<0,05 p1-3<0,001 85,11±1,96 p2-4<0,001

Сумарний фібри-ноліз, мкг азо-фібрину/мл за год 6,68±0,35 3,18±0,17 p<0,001 3,39±0,20 p<0,001 6,27±0,32 p1-3<0,001 6,67±0,34 p2-4<0,001

Неферментатив-ний фібриноліз, мкг азофібрину/ мл за год 0,72±0,06 1,05±0,08 p<0,01 1,12±0,09 p<0,01 0,85±0,07 0,88±0,08

Ферментативний фібриноліз, мкг азофібрину/мл за год 5,96±0,26 2,13±0,10 p<0,001 2,27±0,11 p<0,001 5,42±0,26 p1-3<0,001 5,79±0,28 p2-4<0,001

Хагеман-залеж-ний фібриноліз, хв 16,28±0,70 19,57±0,86 p<0,001 20,42±0,91 p<0,01 17,21±0,65 p1-3<0,05 17,80±0,67 p2-4<0,05

Фібриноген, г/л 2,31±0,06 1,97±0,04 p<0,001 2,02±0,004 p<0,001 2,33±0,07 p1-3<0,001 2,39±0,08 p2-4<0,001

Відсоток адге-зивних тромбо-цитів, % 56,83±2,18 74,19±3,42 p<0,001 72,80±3,15 p<0,001 60,14±2,75 p1-3<0,01 57,21±2,26 p2-4<0,001

Індекс спонтан-ної агрегації тромбоцитів, % 6,75±0,34 15,53±0,96 p<0,001 13,90±0,81 p<0,001 8,19±0,37 p<0,02 p1-3<0,001 7,10±0,30 p2-4<0,001

6-кето-ПГF1a, нг/л 242,97±8,88 168,75±9,51 p<0,001 209,50±11,83 p<0,05 p1-2<0,05 236,11±7,49 p1-3<0,001 250,37±13,20 p2-4<0,05

Тромбоксан В2, нг/л 237,26±9,36 268,55±12,72 253,60±11,38 210,71±8,50 p<0,05 p1-3<0,01 216,38±9,27 p2-4<0,05

6-кето-ПГF1a/ Тромбоксан В2 1,02±0,07 0,63±0,04 p<0,001 0,83±0,05 p<0,05 1,12±0,07 p1-3<0,001 1,16±0,08 p2-4<0,01

Примітки: р - ступінь достовірності різниць показників відносно контролю; р1-2, р1-3, р2-4 - ступінь достовірності різниць показників у відповідних групах тварин; n - число спостережень.

Пригнічення плазмового ферментативного фібринолізу поєднувалося зі зниженням потенційної активності плазміногену та пригніченням Хагеман-залежного фібринолізу, що супроводжувалося зменшенням концентрації фібриногену в плазмі крові. Тривале введення щуренятам Т3 сприяло підвищенню активності антитромбіну ІІІ, нормалізувало інтенсивність плазмового ферментативного фібринолізу і відновлювало резерви фібринолітичної системи плазми крові і вміст у крові фібриногену.

Заслуговує на увагу факт значної активації тромбоцитарної ланки первинного гемостазу: у нащадків самок щурів, які отримували важкі метали під час вагітності та (або) лактації, відсоток адгезивних тромбоцитів та індекс їх спонтанної агрегації були суттєво вищими, ніж у щуренят контрольної групи. Нормалізація тромбоцитарної ланки первинного гемостазу відбувалася тільки після тривалого введення щуренятам Т3.

Механізм підвищення функціональної активності тромбоцитів полягав у змінах ейкозаноїдної регуляції первинного гемостазу: у щуренят усіх трьох груп спостерігалося зниження концентрації в плазмі крові 6-кето-ПГF1a, тоді як плазмовий рівень тромбоксану В2 не змінювався, внаслідок чого коефіцієнт їх співвідношення значно зменшувався. Відновлення ейкозаноїдної регуляції первинного гемостазу відбувалося після тривалого введення щуренятам Т3.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення результатів вивчення впливу затравки вагітних та (або) лактуючих самок білих щурів хлористими сполуками кадмію, талію і свинцю на вміст у крові тиреоїдних гормонів, гемостаз і ліпопероксидацію в їх нащадків та нове вирішення наукової задачі, що полягає в патогенетичному обгрунтуванні застосування трийодтироніну для корекції порушень згортання крові, фібринолізу, пероксидного окиснення ліпідів та активності ферментів протирадикального захисту за умов пре- та післянатальної інтоксикації солями важких металів.

1.Ступінь тяжкості гіпотиреоїдного стану в новонароджених немовлят має зворотню залежність від терміну гестації, а заміна материнського молока на молочні суміші підсилює явища неонатального гіпотиреозу.

2.У нащадків самок щурів, які під час вагітності та (або) лактації отримували малі дози хлористих сполук кадмію, талію і свинцю, зменшується вміст у крові тиреоїдних гормонів та знижується здатність тканин серця, печінки, нирок і аорти захоплювати 125І-трийодтиронін та 3Н-тимідин.

3.У нащадків самок щурів, які під час вагітності та (або) лактації отримували малі дози хлористих сполук кадмію, талію і свинцю, підвищення функціональної активності тромбоцитів відбувається на тлі збільшення інтенсивності пероксидного окиснення ліпідів у тканинах серця, печінки і нирок.

4.Зниження вмісту в крові тиреоїдних гормонів у нащадків вагітних та (або) лактуючих самок, які зазнавали впливу малих доз хлористих сполук кадмію, талію і свинцю, супроводжується хронометричною гіперкоагуляцією.

5.У нащадків самок щурів, які під час вагітності та (або) лактації зазнавали впливу малих доз хлористих сполук кадмію, талію і свинцю, значно знижується активність протизгортаючої і ферментативної фібринолітичної систем.

6.У нащадків самок щурів, які під час вагітності та (або) лактації отримували малі дози хлористих сполук кадмію, талію і свинцю, відбувається різке пригнічення ферментативного фібринолізу в тканинах серця, печінки і нирок.

7.Введення трийодтироніну з 5-ої по 30-ту добу життя щуренятам, матері яких під час вагітності та (або) лактації зазнавали інтоксикації малими дозами хлористих сполук кадмію, талію і свинцю, нормалізує коагуляційний і тромбоцитарно-судинний гемостаз, про- та антиоксидантний потенціали і збільшує інтенсивність ферментативного фібринолізу в тканинах серця, печінки і нирок.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАУКОВОГО І ПРАКТИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ ЗДОБУТИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

Результати дослідження токсичного впливу хлористих сполук кадмію, талію і свинцю на функцію щитовидної залози, систему регуляції агрегатного стану крові, тканинний фібриноліз і ліпопероксидацію у нащадків самок щурів з комплексним металотоксикозом відкривають можливості для розробки і клінічної апробації в екологічно забруднених регіонах України нових методів корекції порушень коагуляційних властивостей крові, які розвиваються на тлі неонатального гіпотиреозу.

Експериментальне обгрунтування ефективності застосування трийодтироніну відкриває перспективи для клінічної апробації нових методів лікування гіпотиреоїдних станів і порушень гемостазу у новонароджених дітей, які розвинулися за умов хронічних інтоксикацій їх матерів малими дозами хлористих сполук кадмію, талію і свинцю.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.Боднарь Б.Н., Кухарчук А.Л., Зальцман Н.К., Павлюк В.П. Активность системы гипофиз-щитовидная железа у новорожденных детей разного гестационного возраста // Вісник наукових досліджень. - 1997. - № 4-5. - С.83-84.

2.Зальцман Н.К., Боштан О.М. Гестози другої половини вагітності та важкі метали: аналіз причин і наслідків // Вісник морської медицини. - 1999. - Т.8, № 4. - С.104-106.

3.Власик Л.І., Зальцман Н.К. Стан тканинного фібринолізу у нащадків гіпотиреоїдних щурів // Проблеми екології та медицини. - 1999. - № 5. - С.7.

4.Кухарчук О.Л., Зальцман Н.К. Неонатальний гіпотиреоз і ліпопероксидація: патогенетична роль важких металів // Медична хімія. - 2001. - Т.3, № 4. - С.22-26.

5.Філіпова Л.О., Зальцман Н.К. Характеристика змін у системі регуляції агрегатного стану крові у білих щурів за пренатальної інтоксикації хлористими сполуками кадмію, талію і свинцю // Буковинський медичний вісник. - 2002. - Т.6, № 1. - С.169-173.

6.Кухарчук О.Л., Зальцман Н.К., Чала К.М., Магаляс В.М. Вплив фармако-хімічного навантаження самок білих щурів на функціональний стан нирок і тиреоїдний статус їх потомства // Хист. - 1997. - № 1. - С.115-119.

7.Кухарчук О.Л., Зальцман Н.К., Магаляс В.М. Коррекция энтеросгелем нарушений функционального состояния почек при