Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

Запотоцький Сергій Петрович

УДК 911. 3; 911. 3 316

Територіальна організація

продовольчого ринку

Черкаської області

11.00.02. – економічна та соціальна географія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата географічних наук

Київ _2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної та соціальної

географії географічного факультету Київського

національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Олійник Ярослав Богданович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

декан географічного факультету, завідувач кафедри економічної

та соціальної географії.

Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор

Балабанов Геннадій Васильович,

Інститут географії НАН України,

завідувач відділу суспільно-географічних проблем

кандидат географічних наук, доцент

Корчун Валентина Степанівна

Волинський державний університет імені Лесі Українки

доцент кафедри міжнародних економічних відносин

Провідна установа – Рада по вивченню продуктивних сил

України НАН України, відділ регіональних проблем розвитку

і розміщення харчової і переробної промисловості.

Захист відбудеться "10" червня 2002 року о 1430 на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.07 у Київському національному

університеті імені Тараса Шевченка за адресою:

03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90, географічний факультет, ауд. 212.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

(01017, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий " 8 " травня 2002 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор географічних наук, професор С.І.Іщук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Подальший економічний розвиток України, становлення її як європейської держави значною мірою залежать від інтенсивності трансформаційних процесів у всіх ланках національного господарського комплексу. Важливою його складовою є агропромисловий комплекс, чільне місце у якому займає агропродовольчий сектор. Становлення ринкових відносин в АПК України й формування продовольчих ринків відповідних територіальних рівнів є закономірним етапом розвитку суспільства, що безпосередньо пов’язаний з розвитком географічного поділу праці та наявністю товарного виробництва. Важливість формування національного й регіональних продовольчих ринків підкреслюється Указами Президента України “Про заходи щодо забезпечення формування і функціонування аграрного ринку” (від 06.06.2000. № ) та “Про заходи щодо розвитку продовольчого ринку та сприяння експорту сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів” (від 7.07. 2001 № /2001). Потреби нарощування обсягів агропродовольчого виробництва, підвищення його конкурентоспроможності, що склалися в умовах становлення ринкових відносин, вимагають удосконалення територіальної організації продовольчого ринку, створення ефективної моделі його функціонування, особливо на обласному та районному рівнях. Це зумовлює необхідність розширення та надзвичайну актуальність нових досліджень, присвячених проблемам подолання кризового стану, підвищення суспільної віддачі та ефективності функціонування обласного ринку продовольства.

Вивченням проблем вдосконалення територіальної організації АПК, формування ринкових відносин і створення ринку продовольства на сучасному етапі займаються в Інституті аграрної економіки УААН, Інституті географії НАН України, Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, на кафедрах вузів України. Значний внесок в дослідження вище зазначених проблем внесли вчені економіко-географи та економісти України: Г.В. Балабанов, І.К. Бистряков, П.П. Борщевський, В.О. Гуцал, Б.М. Данилишин, С.І. Дорогунцов, Т.І.Козаченко, Ю.П.Лебединський, А.С. Лисецький, І.І. Лукінов, М.Й Малік, Н.І. Мезенцева, В.П. Нагірна, Я.Б. Олійник, О.М. Онищенко, М.М. Паламарчук, О.М. Паламарчук, М.Д. Пістун, П.Т. Саблук, В.В. Юрчишин, Р.О. Язиніна та ряд ін.

Для Черкащини ринок продовольства є економічною основою функціонування її господарського комплексу. Однак на сьогодні продовольчий ринок області характеризується кризовим станом деяких галузей і виробництв, розбалансуванням компонентних елементів, розривом виробничо-технологічних зв’язків між сферами ринку, розвитком тенденцій до деспеціалізації виробництва продукції, порушенням пропорцій між основними його сферами.

Враховуючи докорінні зміни економічних засад функціонування АПК та вимоги до концепцій розвитку обласного ринку продовольства необхідно розробити методичні підходи до оцінки ефективності його функціонування і територіальної організації. Зокрема дискусійним є питання про виділення сфер продовольчого ринку, складу його основних компонентів. Недостатньо розробленими і висвітленими залишаються питання вдосконалення територіальної організації продовольчого виробництва на рівні області, зокрема пріоритетних напрямків цього процесу, порівняльної ефективності функціонування різних форм власності та організацій виробництва тощо.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою науково-дослідних робіт, що проводяться у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на кафедрі економічної та соціальної географії (теми: “Суспільно-географічні основи регіональної політики в Україні”, № 0198U008160, “Суспільно-географічні аспекти регіонального природокористування”, № 0101U001568).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних засад територіальної організації і комплексно-пропорційного розвитку продовольчого ринку області та обґрунтування практичних рекомендацій з його удосконалення.

Об’єктом дослідження обрано продовольчий ринок Черкаської області.

Предмет дослідження - територіальна організація обласного продовольчого ринку та її ефективність, передусім галузеві, територіальні та управлінські аспекти.

Виходячи з мети в завдання дослідження входило:

а) дослідити теоретико-методичні основи територіальної організації продовольчого ринку області;

б) систематизувати методичні підходи щодо оцінки територіальної організації продовольчого ринку області з урахуванням ринкових важелів господарювання;

в) оцінити систему умов і чинників формування продовольчого ринку, що впливають на процеси його становлення в Черкаській області;

г) проаналізувати функціональну структуру продовольчого ринку Черкаської області;

д) обґрунтувати напрямки вдосконалення територіальної організації продовольчого ринку Черкаської області на основі розробити прогнозу його розвитку.

Методи дослідження. У дисертації були використані як загальнонаукові (системний підхід, структурний аналіз, техніко-економічного обґрунтування, порівняльно-географічної ідентифікації, історичний), так і спеціальні методи (картографування, районування, виробничо-територіальної типізації, моделювання, балансовий, нормативний, методи математичної статистики, математичного прогнозування, побудови статистичних та трендових поверхонь тощо).

Наукова новизна одержаних результатів. Узагальнено теоретичні положення щодо визначення сутності і принципів формування обласного продовольчого ринку з позицій суспільної географії; вдосконалено методичні підходи щодо оцінки територіальної організації продовольчого ринку області з урахуванням ринкових умов господарювання; виявлено основні чинники і показано їх вплив на територіальну організацію продовольчого ринку Черкаської області; проведено комплексну оцінку ефективності розвитку і територіальної організації продовольчого ринку Черкаської області на основі аналізу компонентної, територіальної та управлінської структур; проаналізовано продовольчі ринки: зерна, цукру, плодоовочевої, м’ясної та молочної продукції й виявлено основні резерви їх оптимізації; проведено класифікацію агропродовольчих територіальних одиниць області й обґрунтовано виділення: чотирьох агропродовольчих районів _Північно-Східного (Лівобережного), Центрально-Подніпровського, Західного і Приміського; Черкаського продовольчого вузла, агропродовольчих кущів, центрів і пунктів; розроблено основні прогнозні параметри розвитку продовольчого ринку Черкаської області до 2005 року з визначенням оптимальної структури посівних площ для галузей рослинництва та мінімальної чисельності поголів’я худоби і птиці для галузей тваринництва. Розроблено серію картосхем, які характеризують територіальну організацію, рівень спеціалізації та інтегрованості продовольчих ринків Черкаської області. На основі застосування транспортної задачі методу лінійного програмування обґрунтовано відновлення діяльності Мартинівського цукрового заводу Канівського району.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у дисертаційній роботі наукові результати і рекомендації є методологічною і практичною основою оцінки ефективності функціонування продовольчого ринку обласного рівня. Представлені в дисертації теоретико-методичні положення щодо формування продовольчого ринку збагачують теорію і практику суспільно-географічної науки.

Наукові розробки з обґрунтування системи заходів, необхідних для підвищення ефективності функціонування продовольчого ринку Черкаської області в умовах становлення ринкових відносин, були використані Управлінням економіки обласної державної адміністрації при розробці Комплексної програми розвитку АПК до 2005 року (довідка Управління економіки Черкаської обласної державної адміністрації № 52/7 від 04.01.2002 р.), Асоціацією виробників цукру Черкаської області “Черкасицукор” при прогнозуванні розвитку цукрової промисловості області (довідка Асоціації виробників цукру Черкаської області “Черкасицукор” № 12/1 від 22.01.2002 р.) та Канівською районною державною адміністрацією при плануванні перспектив розвитку продовольчого ринку району (довідка Управління економіки Канівської районної державної адміністрації № 7/1 від 10.01.2002р.).

Результати дисертаційного дослідження використовуються при викладанні курсу "Географія агропромислових комплексів" в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (довідка № 050/222 30 від 11.01.2002 р.)

Особистий внесок здобувача. В дисертації викладено концепцію формування ефективного регіонального продовольчого ринку області в умовах ринкових відносин. Сукупність отриманих науково-практичних результатів належать особисто автору і є його науковим доробком.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і практичні результати дисертаційного дослідження доповідались на науково-практичних конференціях: 1–ій Міжнародній науково-практичній конференції “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (м. Київ, 17-18 травня 1999 р.), 1-ій Міжнародній науково-практичній конференції “Регіональні проблеми розвитку АПК України: стан і перспективи вирішення” (м. Київ, 21-22 березня 2000 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Географічна освіта і наука в Україні” (м. Київ, листопад 2000 р.), 2-ій Міжнародній науково-практичній конференції “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (м. Київ, 15-16 травня 2001 р.).

Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження викладені у 10 наукових працях загальним обсягом 8,1 д.а. (у т.ч. 3,5 д.а. - авторські), серед них 4 _у фахових виданнях та одна в окремому науковому виданні обсягом 5,4 д.а., у т.ч. 1,1 д.а. - авторські.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків загальним обсягом 189 сторінок машинописного тексту; списку використаних джерел (257 найменувань) та 82 додатків. В роботі вміщені 46 таблиць, 20 рисунків в т. ч. 16 картосхем.

Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі “Теоретико-методичні основи суспільно-географічного дослідження продовольчого ринку” поглиблено поняття “продовольчий ринок”, “територіальна організація ринку продовольства адміністративної області”, виявлено систему чинників формування продовольчого ринку, розроблено методичні основи аналізу ефективності його територіальної організації.

Під продовольчим ринком (ПР) слід розуміти територіальну соціально-економічну систему, що функціонує у сфері обігу продовольчих товарів на основі взаємодії попиту, пропозиції та ціни і розвивається за відповідними економічними й суспільно-географічними законами. До основних економічних законів, що визначають функціонування ринку продовольства відносяться закони вартості та конкуренції, до основних суспільно-географічних – закони територіальної спеціалізації, комплексності, пропорційності, раціоналізації зв’язків.

Регіональний ринок продовольства має такі рівні: зональний, обласний, районний, господарський (місцевий). Обласний продовольчий ринок (ОПР) є складним інтегрованим територіальним виробничо-споживчим утворенням, що забезпечує єдність території з точки зору організаційно - економічної цілісності розміщених на ній господарських суб'єктів, і дозволяє організувати раціональний принцип управління, за якого область виступає як самостійна, комплексно-пропорційна управлінська одиниця. На думку вчених, формування ПР в межах території області (обласного продовольчого ринку) потрібно розглядати, як тенденцію, що спричинена підвищенням в умовах розв'язання ринкових відносин, господарської самостійності адміністративних областей.

Основу формування продовольчого ринку становлять територіально опосередковані та поєднані процеси: виробництво сировини продовольчого призначення, переробка, зберігання, транспортування, реалізація та споживання продовольчої продукції.

Територіальна організація ОПР розглядається як система форм територіального зосередження взаємозв'язаних галузей сільського господарства, харчової промисловості, торгівлі продовольчими товарами, громадського харчування, продовольчої інфраструктури. Вона охоплює певний економічний простір, в якому на основі взаємозв'язків між попитом і пропозицією формуються ринкові відносини, розвиток яких спрямований на реалізацію регіональних інтересів у продовольчій сфері.

Вивчення ОПР, як суспільно-географічного об’єкта, передбачає аналіз компонентної, територіальної та управлінської структур.

Компонентна структура. Найбільш повною та адекватною ринковим умовам є восьмисферна структура ПР, яка входить до складу трьох великих блоків: виробничого, інфраструктурного та споживчого (рис.1). Перша сфера – сировинна, що охоплює сільське господарство та ряд продовольчих ресурсів: розливання мінеральних вод, збирання продовольчих "дарів" лісу (гриби, ягоди, горіхи тощо), виловлювання риби в морях та внутрішніх водоймищах; Друга сфера. - виробництво засобів виробництва для підприємств ОПР. Це сукупність галузей (підгалузей) промисловості, які забезпечують сільське господарство, харчову промисловість та систему заготівель засобами виробництва. До нього відносять сільськогосподарське і тракторне машинобудування, устаткування для підприємств харчової промисловості, виробництво спеціалізованого автотранспорту та ін. Третя сфера –це сукупність галузей, що забезпечують переробку сільськогосподарської сировини продовольчого призначення. Четверта сфера - виробнича інфраструктура. Вона включає галузі, які забезпечують виробниче обслуговування галузей матеріального виробництва продовольчого ринку. До її складу входять матеріально-технічне постачання галузей ПР; заготівля продовольчої продукції, зберігання продукції, тарне господарство, транспорт і шляхове господарство тощо. П'ята сфера - соціальна інфраструктура - споруди і підприємства, які забезпечують матеріальні й соціально-побутові умови для задоволення особистих потреб, життєдіяльності та інтелектуального розвитку працівників агропродовольчої сфери. Шоста сфера - ринкова інфраструктура - система державних, приватних і суспільних інститутів (організацій, установ), що обслуговують інтереси суб'єктів ринкових відносин і забезпечують їх ефективну взаємодію. Сьома сфера - наука і підготовка кадрів для потреб ПР. Восьма сфера включає реалізацію і споживання продуктів харчування, виходячи з потреб населення у продуктах харчування, раціональних та мінімальних фізіологічних норм споживання.

Територіальна структура ОПР характеризує територіальне відношення між процесами виробництва, промислової переробки продовольчої сировини, її реалізацією і споживанням, умовами їх розвитку в межах регіонів, тобто формами територіального зосередження агропромислового процесу. Найбільш поширеними елементами територіальної структури ОПР є агропродовольчі пункти, центри, кущі та вузли, які сформувавшись на значній, порівняно однорідній за природними умовами території формують агропромисловий район, що виділяється в межах агропромислової зони і може бути інтегральним чи спеціалізованим.

Під організаційно-управлінською структурою продовольчого ринку області слід розуміти сукупність організаційних форм та органів управління, які ієрархічно взаємопов’язані і забезпечують цілеспрямований і узгоджений розвиток усіх складових ПР відповідної території.

Вплив території на формування обласного продовольчого ринку найповніше проявляється в системі чинників та механізмі їх впливу. Всю сукупність чинників, що впливають на становлення ПР області, з позицій суспільної географії можна поділити на 4 основні групи: природно - географічні, суспільно - географічні, економічні та екологічні.

Групу природно – географічних чинників складають природні умови та різні види природних ресурсів. В умовах становлення ринкових відносин визначальний вплив на формування ПР області має група суспільно – географічних чинників. Основними складовими даної групи є суспільно-географічне положення території, форми організації виробництва, соціально-демографічні чинники, розміщення і спеціалізація переробних підприємств, інфраструктурне забезпечення продовольчого ринку області. До економічних чинників формування продовольчого ринку області слід віднести: економічну оцінку та ринок землі області, рівень інтенсивності виробництва та фінансові ресурси господарюючих суб’єктів Четверту групу складають чинники, що визначають екологічну ситуацію в області.

Методика суспільно - географічного дослідження процесів формування ПР області передбачає такі етапи аналізу: перший етап – визначення і розв’язання теоретичних аспектів становлення і розвитку ОПР, який включає визначення сутності обласного продовольчого ринку, його складу, принципів формування та основних завдань діяльності; другий етап - оцінка природно - географічних, суспільно-географічних, економічних та екологічних чинників становлення продовольчого ринку області; третій етап – суспільно-географічний аналіз аспектів функціональної структури ОПР – галузевого (компонентного), територіального та управлінського, виділених на основі системно – структурного аналізу; четвертий етап – обґрунтування основних напрямків вдосконалення територіальної організації ОПР та виявлення шляхів підвищення ефективності використання зовнішньоекономічного продовольчого потенціалу області.

Рис. 1. Компонентна структура продовольчого ринку

У другому розділі “Оцінка чинників формування продовольчого ринку Черкаської області” подано характеристику природно-географічних, суспільно-географічних, економічних та екологічних чинників формування ринку продовольства області.

На формування ОПР значний вплив мають природно-географічні чинники. Клімат Черкаської області є помірно-континентальним. Вегетаційний період рослин триває біля 205 днів. Число днів активного росту рослин (t+10°С) становить 160-170, а з температурою вище +15° - 112-126. Середня кількість опадів за вегетаційний період рослин коливається в межах 260-325 мм. За геоморфологічними ознаками на території Черкаської області можна виділити такі три основні типи рельєфу: 1. Плоскорівнинний (Золотоніський, Драбівський і Чорнобаївський райони). 2. Широкохвилястий долинно-балковий водноерозійний (Христинівський, Жашківський, Уманський, Маньківський і Тальнівський райони). 3. Вузькохвилястий долинно-балковий водноерозійний (Канівський, Корсунь-Шевченківський, Смілянський райони). Ґрунтовий покрив області представлений значною кількістю різних типів ґрунтів: чорноземи типові малогумусні та чорноземи реградовані (73,6%), темно-сірі і світло-сірі опідзолені відповідно (13,4%) і (7,3%), інші типи ґрунтів (1,2 _2,5%). Результатом поєднання природної родючості грунтів та їх господарського використання є виділення на території області 7 сільськогосподарських типів земель.

Система суспільно-географічних чинників є визначальною в процесах формування ринку продовольства обласного рівня. Суспільно-географічне положення Черкаської області є вигідним, оскільки область розміщена в центрі України (має найвищий рівень центральності). Таке територіальне розташування надає можливості встановлення міжобласних і зовнішньоекономічних зв'язків, тобто можна стверджувати про високу контактність області.

Реформування відносин власності та створення багатоукладності форм господарювання. Станом на 01.01 2001 р. в Черкаській області на базі 572 сільськогосподарських підприємств було створено 640 нових організаційно-правових структур, з них 525 (82%) господарських товариств, 26 (4%) сільськогосподарських виробничих кооперативів, 90 (14%) приватних підприємств та інших господарських структур, які вносять значні корективи в процеси формування ОПР. В даний час все більшого значення набуває виробництво сільськогосподарської продукції у фермерських та особистих підсобних господарствах населення, оскільки дохід сільських сімей майже на 100% залежить від доходів їх господарств.

Попит на продовольчу продукцію істотно залежить від чисельності та густоти наявного населення області, що є головними її споживачами. Демографічна ситуація області характеризується зменшенням чисельності, природного приросту населення, його старінням. Оцінка рівня доходів населення показує значне зниження його платоспроможного попиту. Трудові ресурси значною мірою впливають на пропозицію агропродовольчої продукції області. Станом на 1.01.2000 р. було зайнято 186,1 тис. чол. з таким їх розподілом: сільське господарство – 129,5 тис. чол. (69,6% трудових ресурсів ОПР); 25,2 тис. чол. у харчовій промисловості (13,5%); 31,4 тис. чол. в сферах, що забезпечують процеси виробництва, перерозподілу, обміну та споживання продовольчої продукції (16,9%) Постійне скорочення зайнятих у сільському господарстві призвело до зростання навантаженості на одного працюючого (у 2000 р. вона досягла 11,2 га, тоді, як у 1990 р. цей показник становив лише 6,5 га). Попит на робочу силу на 1.01.2001 р. складав 1480 працівників, з яких 845 становили робочі місця, 569 - посади службовців, 66 - місця, які не потребували професії чи спеціальності. Пропозиція робочої сили (тобто кількість осіб, що звернулися з питань працевлаштування) в 2000 р. становила 35,1 тис. чол.

У територіальному розміщенні підприємств і виробництв харчової промисловості області характерною є їх концентрація передусім в обласному центрі і в містах обласного підпорядкування - Черкасах (25,5% обсягу виробництва промислово-переробленої продовольчої продукції), Умані (6,0 %), Ватутіне (4,6 %), а також в Золотоніському (7,0%), Смілянському (5,7%), Звенигородському (5,5%) районах. До основних галузей спеціалізації переробних підприємств Черкаської області належать маслосироробна і молочна, цукрова, плодоовочева, хлібопекарська.

На сьогодні в області інфраструктурне забезпечення представлене товарною біржею агропромислового комплексу центральних областей України, "Торговим домом" "Черкасиагро" та 18 агроторговими домами, 16 обслуговуючими кооперативами тощо. В області слабо розвинене холодильно-складське, таропакувальне господарство, ремонтно-технічне обслуговування, виробництво засобів захисту рослин. Різке погіршення фінансового стану населення області призвело до зниження рівня соціального обслуговування його мешканців.

Серед економічних чинників, що впливають на розвиток ОПР є економічна оцінка та ринок землі, як базис становлення ринку продовольства області. Черкащина має досить високопродуктивні земельні ресурси. Показники економічної оцінки ріллі та сіножатей (9785 та 4546 грн/га) є вищими від загальноукраїнських відповідно на 21 та 16%. Проте показники грошової оцінки багаторічних насаджень і пасовищ (26419 та1894 грн/га) є дещо нижчими проти аналогічних показників по Україні - на 8,4 та 18% відповідно.

Основними складовими, що характеризують рівень інтенсивності виробництва, є основні виробничі фонди ОПР та ефективність їх використання. Загальна вартість основних виробничих фондів (ОВФ) у всіх галузях народного господарства Черкаської області складала в 2000 р. 20 904 млн. грн. з таким їх розподілом по основних сферах продовольчого ринку: сільське господарство – 4846 млн. грн. (23,2харчова промисловість - 904,2 млн. грн. (4,3торгівля та громадське харчування - 572 млн. грн. (2,7Частка ОВФ харчової промисловості в промисловості в цілому становить 15,3 %. При загальному збільшенні введень ОВФ по всіх сферах народного господарства в 2000 р. проти 1996 р. на 20,8% та в промисловості на 44,3% їх питома вага в сільському господарстві та харчовій промисловості зменшилась на 41,8та 27,7% відповідно.

Головним джерелом фінансових ресурсів господарюючих суб’єктів залишаються власні ресурси, які створюються за рахунок прибутку від виробничої, реалізаційної та ін. видів діяльності. Рівень прибутків з основних категорій господарств розподіляється наступним чином: сільськогосподарські товариства _171053 тис. грн. (73,0%), сільськогосподарські кооперативи _ 34655 тис. грн. (33,6%), приватні господарства – 26360 тис. грн. (11,3%), інші сільськогосподарські підприємства (включаючи міжгоспи) _1654 тис. грн. (0,7%).

Прямі іноземні інвестиції на кінець 2000 р. складали 101,8 млн. дол. США з таким їх розподілом по основних сферах ОПР: харчова промисловість _41,9 млн. дол. США або 41,1% (інвестиції з 8 країн світу), сільське господарство _2,4 млн. дол. США або 2,3 % (інвестиції з 4 країн світу), торгівля та громадське харчування _1,25 млн. дол. США (1,2%), заготівлі _0,01 млн. дол. США.

Однією з найважливіших екологічних проблем в області є стан земельних ресурсів, і зокрема ріллі. На кінець 2000 р. близько 300 тис. га (23%) ріллі були визнані, як порушеніерозією, та 236 тис. га (18%) таких, що піддаються вітровій ерозії. До того ж 75% ріллі області потребують агротехнічних заходів.

У третьому розділі дисертації “Структурні особливості продовольчого ринку Черкаської області” проаналізовано основні часткові структури продовольчого ринку Черкащини – компонентну, територіальну та управлінську.

Оцінка компонентної структури продовольчого ринку області була проведена за основними вертикальними ланками (продуктовими підкомплексами та їх ринками), що визначають спеціалізацію агропродовольчого виробництва області.

Зернопродовольчий ринок. Основні показники розвитку зернової галузі за останнє десятиліття (1990-1999 рр.) свідчать про зменшення валового збору зерна при незначному поліпшенні ситуації в 2000 р. При цьому більш значним є зниження урожайності, і в меншій мірі відбувається скорочення посівної площі. Концентрація посівів зернових в області складає 50,2%. Найбільшими виробниками зерна є сім адміністративних районів, що формують два спеціалізованих зерновиробничих райони - Північно-Східний (Лівобережний) (Драбівський, Чорнобаївський, Золотоніський райони) і Західний (Уманський, Тальнівський, Жашківський, Маньківський райони), частка яких у виробництві зернових становила 24,4% та 23,4% відповідно. Виробництво крупів в 2000 р. на Черкащині становило 12,2 тис. тонн, що є одним з найнижчих показників за останні 10 років (1990 р. - 23.3 тис. тонн). Виробництво борошна теж має тенденцію до зниження. Виробництво хліба і хлібобулочних виробів за 2000 р. на хлібопекарських підприємствах області становило 74,6 тис. тонн, що є майже на рівні 1998 р. – 78,2 тис. тонн, але становить лише третю частину від обсягів 1990 р. В 2000 р. на харчові цілі було витрачено 24,8% зернових, реалізовано – 50,2%.

Ринок цукру. Спад у виробництві цукру-піску із цукрових буряків зумовлений значним зменшенням обсягів виробництва і заготівлі цукрових буряків та зниженням врожайності. На території Черкащини виділяється два бурякосійних ареали, частка яких у виробництві цукрових буряків становить майже 60%. До них належить Східний (Лівобережний) ареал, який об’єднує Чорнобаївський, Золотоніський, Драбівський адміністративні райони, та Північно-Західний, до якого входять Жашківський, Лисянський, Звенигородський, Тальнівський адміністративні райони. Концентрація посівів цукрового буряка двох бурякосійних ареалів складає 7,3%. В області розміщено 24 підприємства цукрової промисловості. Загальне виробництво цукру-піску, включаючи з імпортної сировини, за 2000 рік склало 100,2 тис. тонн. Цукру-піску із цукрових буряків було вироблено 76,1 тис. тонн, що склало 15,5% від рівня його виробництва у 1990 році. Попит на цукор на внутрішньому ринку області склався на рівні 42,7 тис. тонн, тобто лише на 42,6 % від рівня його виробництва.

Ринок плодоовочевої продукції. В 2000 р. по відношенню до попереднього року спостерігалася тенденція до зростання виробництва плодоовочевої продукції, зокрема овочів і баштанних культур на 80%, плодів, ягід. винограду – на 200%. Виробництво плодоовочевої продукції за формами власності характеризується різким зростанням його частки у приватному секторі та незначним зростанням виробництва у суспільному. Фонд споживання овочів, баштанних культур складав 75,6% (210,8 тис. тонн) від рівня їх виробництва, плодів, ягід, винограду - 68.1% (33,4 тис. тонн).

Ринок м’ясної продукції. За період 1990-2000 рр. поголів’я великої рогатої худоби та свиней зменшилось більш, як в 2 рази, овець та кіз – в 4,2 рази, птиці – в 1,8 рази. За підсумками 2000 р. у м’ясній промисловості порівняно з минулим роком дещо зменшились обсяги виробництва. До головних центрів промислової переробки м’яса належать Черкаси, Золотоноша, Сміла, Умань, Христинівка, Катеринопіль, Ватутіне. Рівень споживання м’яса та м’ясної продукції в 2000 р. складав 47,6% від рівня його виробництва (121,5 тис. тонн)

Ринок молочної продукції. На сьогодні сировинна ланка молокопродуктового ринку – молочне скотарство знаходиться в глибокій кризі, хоча останнім часом з’явилися тенденції до стабілізації ситуації в даній галузі. В області розміщено 22 підприємства молочної промисловості. Територіально підприємства молочної промисловості розміщені рівномірно і можуть забезпечувати раціональну переробку сировини. Споживання молока становило в 2000 р. 322 тис. тонн, (42,3%) від рівня його виробництва (761,8 тис. тонн).

Територіальна структура виробництва агропродовольчої продукції в своєму розміщенні відображає внутрішню територіальну будову продовольчого ринку області, утворюючи при цьому певні форми територіального зосередження виробництва. Виходячи з різноманітності ВТТ господарств, грошової оцінки земельних угідь, виробництва валової продукції сільського господарства, розміщення та спеціалізації переробних підприємств на території області було виділено елементи функціонально-територіальної структури. До них відносяться три агропродовольчих райони лісостепової зони Черкаської області: Північно-Східний (Лівобережний), Центрально-Подніпровський, Західний; Приміський агропродовольчий район, Черкаський агропродовольчий вузол, кущі, центри, пункти (рис.2).

Північно-Східний (Лівобережний) агропродовольчий район включає 3 адміністративних райони області: Драбівський, Золотоніський та Чорнобаївський. Спеціалізується район на виробництві зернових, технічних культур (цукрові буряки, соняшник). Товарне значення тут має також плодоовочева продукція. Переважає тваринництво молочно-м'ясного напрямку. В районі виробляється 26,7% сільськогосподарської продукції (24,3% продукції рослинництва і 29,7% продукції тваринництва). Район має також високий рівень розвитку продовольчого виробництва (виробляє 12,3 % продовольчої продукції). На території району знаходиться Золотоніський, Чорнобаївський агропродовольчі кущі. Основними центрами переробної промисловості ОПР тут є: Драбівський, Іркліївський. Виділяється також цілий ряд продовольчих пунктів, в яких знаходиться 1-2 переробних підприємства чи цехи.

Центрально-Подніпровський агропродовольчий район включає 6 адміністративних районів області: Городищенський, Кам'янський, Канівський, Корсунь-Шевченківський, Смілянський і Чигиринський. Спеціалізується на вирощуванні плодоовочевої продукції, зернових і технічних культур. Тваринництво області має молочно-м'ясний напрям розвитку. Частка району у виробництві сільськогосподарської продукції становить 17,6% (17,8% продукції рослинництва і 17,3% продукції тваринництва). В районі виробляється 20,8% продовольчої продукції. Основними кущами переробної промисловості тут є Смілянський, Канівський. В районі знаходяться Городищенський, Кам’янський, Корсунь-Шевченківський, Чигиринський агропродовольчі центри та ряд пунктів переробки продовольчої продукції.

Західний агропродовольчий район області включає 10 адміністративних районів: Жашківський, Звенигородський, Катеринопільській, Лисянський, Маньківський, Монастирищенський, Тальнівський, Уманський, Христинівський, Шполянський райони. Спеціалізується район на вирощуванні технічних, зокрема цукрових буряків та зернових культур. Тваринництво має м'ясо-молочний напрям розвитку. Район виробляє 41% сільськогосподарської продукції (42,4 % продукції рослинництва і 39 % продукції тваринництва) та 36,3 % продовольчої продукції.

Серед агропродовольчих кущів тут виділяються Уманський, Катеринопільський, Ватутінський, Шполянський, а також 7 агропродовольчих центрів (Жашківський, Лисянський, Маньківський, Монастирищенський, Тальнівський, Мокро-Калигірський, Іваньківський) і цілий ряд агропродовольчих пунктів.

Приміський агропродовольчий район охоплює територію Черкаського району і м. Черкаси. В районі добре розвинене сільське господарство (14,7 % продукції) і харчова промисловість (30,7Серед галузей спеціалізації різко виділяється овочівництво, картоплярство, а також м'ясо-молочне скотарство.

На території району розміщений Черкаський агропродовольчий вузол, що включає обласний центр – м Черкаси та невеликі агропродовольчі пункти: Мошни, Руська Поляна, Ірдинь.

Головними елементами організаційно-управлінської структури ОПР Черкаської області є наступні: Головне управління сільського господарства і продовольства; Обласне управління земельних ресурсів; Інспекція по заготівлі і якості сільськогосподарської продукції; які мають відповідні підрозділи як на рівні області, так і на рівні районів, та підпорядковані заступнику голови облдержадміністрації з питань АПК.

На сьогодні в області створено значну кількість об'єднань і асоціацій підприємств харчової промисловості області: Черкаська облспоживспілка, Обласне добровільне виробничо-торгове об’єднання харчової промисловості, асоціації “Черкасиагром'ясопром”, “Черкасиспирт”, “Черкасихлібопром”, Черкаське обласне дочірнє підприємство ДАК “Хліб України”.

В четвертому розділі “Основні напрямки вдосконалення територіальної організації продовольчого ринку Черкаської області” визначено і обґрунтовано основні напрямки вдосконалення територіальної організації продовольчого ринку Черкаської області та розроблено прогноз його розвитку (на основі застосування симплексного методу лінійного прогнозування).

Становлення ринкових відносин та вихід економіки Черкаської області з кризового стану потребує запровадження принципово нової моделі функціонування агропродовольчого сектору економіки. Головною метою такої моделі має бути формування високоефективного ринкового середовища області, що дало б змогу, на основі комплексності і пропорційності розвитку, стабілізувати агропродовольче виробництво, гарантувати забезпечення населення області продовольством, підвищити його купівельну спроможність.

Першим етапом досягнення визначеної мети має стати формування, на основі приватної власності, ефективного власника землі та активний пошук і мобілізація внутрішніх резервів зростання обсягів продовольчого виробництва. Другим етапом є створення високорозвиненої ринкової інфраструктури області та забезпечення умов для функціонування ринкових інституцій. Наступний етап передбачає забезпечення прозорості ринку, формування відповідної цінової політики, розвиток інформаційного забезпечення.

Основними напрямками розвитку сільського господарства в галузях рослинництва слід вважати наступні: вдосконалення та визначення нових підходів до використання земель, підвищення їх родючості на основі оптимізації структури сільськогосподарських угідь, зокрема зменшення розораності території, резервування земель тощо; забезпечення інтенсивності використання орних земель, що включає дотримання науково обґрунтованих сівозмін, строків і якості проведення польових робіт, збільшення внесення мінеральних та органічних добрив (внесення мінеральних та органічних добрив в 2000 р порівнянні з 1990 р.. складало лише 11,4 та 20,3відповідно), впровадження прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур, здійснення заходів по боротьбі з хворобами і шкідниками сільськогосподарських рослин, покращення якості насіння тощо. Засобами симплексного методу лінійного програмування було отримано оптимізовані прогнозні значення валової продукції галузей рослинництва на 2005 р., що становить 1115,4 млн. грн. Це перевищує значення 2000 р. на 34,6%. Отримані прогнозні значення валової продукції сільського господарства та обраховані показники їх урожайності (середні за десятирічний період) дали можливість оптимізувати посівні площі основних сільськогосподарських культур. При цьому частка технічних культур повинна зрости з 13,2 до 19%, картоплі, овочів і фруктів знизитися з 9 до 6при майже не змінній частці зернових (біля 50%).

В галузях тваринництва: забезпечувати відновлення поголів’я худоби і птиці; оптимізувати структуру стада ВРХ з підвищенням в ній частки корів до 37-40%, у приміській зоні до 85%; забезпечити підвищення продуктивності виробництва в галузі тваринництва через поліпшення годівлі, утримання тварин, ветеринарного обслуговування з використанням новітніх технологій; покращити забезпечення тваринництва якісними і повноцінними кормами та узгодити їх із наявними ресурсами кормової бази області. Прогнозні результати виробництва м’яса, яєць, молока, обраховані засобами симплексного методу лінійного програмування, дали можливість обрахувати мінімальну чисельність ВРХ, корів та курей, (відповідно 1899умовних голів худоби, корів – ,6 тис. голів, курей несучок – ,66 млн.шт.). Такі показники можна досягти лише при високій продуктивності виробництва.

Враховуючи дефіцит сільськогосподарської сировини необхідно особливу увагу приділити глибокій переробці, комплексному і раціональному використанню сировинних ресурсів, збільшенню у структурі продукції харчової промисловості частки готових до вживання виробів і напівфабрикатів, особливо в м’ясній, плодоовочевій галузях.

Інфраструктура ринку продовольства Черкаської області переживає часи свого становлення і її територіальна організація вимагає значного вдосконалення. Перш за все необхідно розвантажити головний вузол ринкової інфраструктури (Черкаський) і створити в найближчій перспективі ще декілька (Уманський, Ватутінський, Золотоніський) шляхом збільшення кількості інвестиційно-консалтингових, аудиторських, лізингових об’єктів. В області слабо розвинена виробнича інфраструктура і зокрема індустрія таропакування та система зберігання сільськогосподарської продукції. Всебічної підтримки потребує формування широкої мережі останньої в господарствах-виробниках продукції. Соціальний розвиток села передбачає покращення житлових, комунально-побутових і соціально-культурних умов життя сільського населення.

При визначенні основних напрямів вдосконалення територіальної структури ОПР Черкащини важливо з’ясувати, по-перше, відповідність масштабів виробництва продукції окремих його галузей та їх територіальних поєднань потенційним можливостям досліджуваної території і, по-друге, можливість усунення надмірної нерівномірності в розміщенні продовольчого виробництва. Аналізуючи показники виробництва продукції сільського господарства за десятирічний період та рівень завантаженості виробничих потужностей переробних підприємств можна говорити про значні перспективи збільшення обсягів виробництва агропродовольчої продукції. В області є території, що мають надмірно високий або надмірно низький рівень територіальної концентрації переробної промисловості. До перших відносяться Черкаський, Золотоніський, Звенигородський, Уманський райони. Натомість порівняно низький показник завантаженості території продовольчим виробництвом мають: Чигиринський. Драбівський, Кам’янський райони.

В умовах поглиблення ринкової трансформації господарювання виникає об'єктивна необхідність вдосконалення структури державного управління цим обласним комплексом. Першим організаційним моментом в становленні конкурентоспроможного ринку продовольства Черкащини є структуризація його підрозділів, тобто створення професійних і міжпрофесійних об’єднань, асоціацій тощо. Слід створити асоціації виробників плодоовочевої, молочної продукції для відстоювання інтересів виробників даної продукції.

Одними з головних завдань органів управління обласним ринком продовольства є поглиблення інтеграції науки з виробництвом, зосередження зусиль наукових установ на конкретних питаннях вдосконалення технології і організації виробництва, впровадження в практику досягнень науки і передового досвіду. Для цього доцільно передбачити створення наукових центрів, які б забезпечували науковий супровід функціонування ринку продовольства області.

У своїй зовнішньоекономічній складовій аграрна політика має бути спрямована на забезпечення переходу від торговельної моделі зовнішньоекономічної діяльності у посередницькій формі до відтворювальної (соціально-економічної) моделі, яка повинна передбачати організацію і управління виробництвом, проведення науково-технічної та кредитно-фінансової політики, розробку ринкової стратегії (маркетингу, у тому числі міжнародного), вирішення проблем соціально-економічного характеру .

Висновки

1. Під продовольчим ринком (ПР) слід розуміти територіальну соціально-економічну систему, що функціонує у сфері обігу продовольчих товарів на основі взаємодії попиту, пропозиції та ціни і розвивається за відповідними економічними й суспільно-географічними законами. До основних економічних законів, що визначають функціонування ринку продовольства відносяться закони вартості та конкуренції, до основних суспільно-географічних - закони територіальної спеціалізації, комплексності, пропорційності, раціоналізації зв’язків. Обласний продовольчий ринок (ОПР) є складним інтегрованим територіальним виробничо-споживчим утворенням, що забезпечує єдність території з точки зору організаційно - економічної цілісності розміщених на ній господарських суб'єктів, й дозволяє організувати раціональний принцип управління, за якого область виступає як самостійна, комплексно-пропорційна управлінська одиниця. Територіальна організація ОПР розглядається як система форм територіального зосередження взаємозв'язаних галузей сільського господарства, харчової промисловості, торгівлі продовольчими товарами, громадського харчування, продовольчої інфраструктури. Вона охоплює певний економічний простір, в якому на основі взаємозв'язків між попитом і пропозицією формуються ринкові відносини, розвиток яких спрямований на реалізацію регіональних інтересів у продовольчій сфері.

2. Вплив території на формування обласного продовольчого ринку найповніше проявляється в системі чинників та механізмі їх впливу. Всю сукупність чинників, що впливають на становлення ПР області, з позицій суспільної географії можна поділити на 4 основні групи: природно - географічні, суспільно - географічні, економічні та екологічні. Групу природно – географічних чинників складають природні умови та різні види природних ресурсів. В умовах становлення ринкових відносин визначальний вплив на формування ПР області має група суспільно – географічних чинників. Основними складовими даної групи є суспільно-географічне положення території, форми організації виробництва, соціально-демографічні чинники, розміщення і спеціалізація переробних підприємств, інфраструктурне забезпечення продовольчого ринку області. До економічних чинників формування продовольчого ринку області слід віднести: економічну оцінку та ринок землі області, рівень інтенсивності виробництва та фінансові ресурси господарюючих суб’єктів. Четверту групу складають чинники, що визначають екологічну ситуацію в області.

3. Методика суспільно - географічного дослідження процесів формування ПР області передбачає такі етапи аналізу: перший етап – визначення і розв’язання теоретичних аспектів становлення і розвитку ОПР, який включає визначення сутності обласного продовольчого ринку, його складу, принципів формування та основних завдань діяльності; другий етап - оцінка природно - географічних, суспільно-географічних, економічних та екологічних чинників становлення продовольчого ринку області; третій етап – суспільно-географічний аналіз аспектів функціональної структури ОПР – галузевого (компонентного), територіального та управлінського, виділених на основі системно – структурного аналізу; четвертий етап – обґрунтування основних напрямків вдосконалення територіальної організації ОПР та виявлення шляхів підвищення ефективності використання зовнішньоекономічного продовольчого потенціалу області.

4. Для порівняно глибокого пізнання ОПР, як суспільно-географічного об'єкта в роботі проаналізовано три головні складові функціональної структури: компонентну, територіальну і управлінську. Найбільш повною та адекватною ринковим умовам на нашу думку є восьмисферна компонентна структура ПР, яка входить до складу трьох великих блоків: виробничого, реалізаційного та споживчого. Черкаська область, виступаючи основним аграрно-продовольчим регіоном України за рівнем територіальної концентрації виробництва агропродовольчої продукції, відіграє важливу роль у виробництві деяких його видів, зокрема зернових, технічних культур, плодоовочевої, молочно-м’ясної продукції. Така спеціалізація в цілому відповідає природнокліматичним і соціально-економічним умовам області. Сучасні обсяги внутрірегіонального виробництва продовольства задовольняють нинішній рівень платоспроможного попиту населення області по основних видах продовольчої продукції