ДОНЕЦЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ

ЗАДОРОЖНИЙ ВОЛОДИМИР ПЕТРОВИЧ

УДК 336. 22

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДОХОДІВ

СУБўЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ НА ПІДСТАВІ

УДОСКОНАЛЕННЯ ПРЯМОГО

ОПОДАТКУВАННЯ

Спеціальність 25.00.05 – Галузеве управління

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Донецьк - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Донецькій державній академії управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Дорофієнко В'ячеслав Володимирович, Донецька державна академія управління Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри менеджменту у невиробничій сфері.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Амітан Веніамін Наумович, Акціонерне товариство “ДАНКО”, віце-президент (м. Донецьк);

кандидат наук з державного управління Долгальова Олена В'ячеславівна, Донбаська державна академія будівництва і архітектури Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри менеджменту організацій і права (м. Макіївка).

Провідна установа – Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, відділ проблем регіональної економіки (м. Київ).

Захист відбудеться 10 січня 2003 року о 1530 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.107.01 у Донецькій державній академії управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163 а.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецької державної академії управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163 а.

Автореферат розісланий 6 грудня 2002 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Клейнер Я.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Теоретичні та методологічні засади вирішення проблеми уніфікації прямого оподаткування, що розроблені західними вченими різних часів, - А.Смітом, Д.Рікардо, Дж.Локком, Дж.Ст.Міллем, Дж.М.Кейнсом, Ф.Нітгі, А.Вагнером, А.Лаффером та ін., - далеко не повною мірою відповідають реаліям постсоціалістичних країн загалом й України зокрема. Це зрозуміло, оскільки вони передбачали застосування цих теорій для відносно стабільних економічних систем, характерними особливостями яких були: адаптованість до ринкового середовища, послідовне відпрацювання нормативно-правової бази, що визначало відповідні "правила гри" для господарюючих суб'єктів. Ці особливості не властиві країнам з перехідною економікою, тому й реалізація в цих країнах у чистому вигляді західних теорій неможлива.

За часів колишнього СРСР проблемі прямого оподаткування не приділялося достатньої уваги, що було пов'язано зі значним заниженням ролі податків у системі централізованого розподілу доходів, а також із відсутністю ринкового господарського механізму. Однак об'єктивність дії даних економічних інструментів держави визначала необхідність їх теоретичного осмислення. Це знайшло відбиття у працях А.Акімова, А.Александрова, Р.Винокур, Е.Вознесенського, В.Гроссмана, В.Д'яченка, М.Орлова, В.Радіонової, А.Соколова, М.Тургенєва та інших.

Сучасні проблеми прямого оподаткування знайшли відображення у наукових працях українських вчених-економістів В.Андрущенка, С.Буковинського, О.Василика, В.Вишневського, А.Гальчинського, В.Геєця, А.Даниленка, М.Дем'яненка, В.Кравченка, І.Лукінова, В.Опаріна, С.Осадця, Б.Панасюка, А.Поддерьогіна, Д.Полозенка, Г.Пўятаченка, І.Радіонової, М.Савлука, А.Соколовської, В.Суторміної, І.Ткачук, В.Федосова, Л.Шаблистої, С.Юрія та інших.

Детальний аналіз літературних джерел свідчить: переважна більшість ключових теоретичних положень проблеми прямого оподаткування розроблена досить грунтовно і заслуговує на ретельне вивчення. Проте, у даних розробках бракує комплексного аналізу та теоретичного обгрунтування механізму прямого оподаткування субўєктів господарювання у системі державного регулювання їх доходів, адекватного умовам економіки, що трансформується. Не визначені належним чином також і шляхи оптимізації податкових відносин держави з суб'єктами господарювання. Не розроблена система конструктивних принципів, що забезпечують синхронність позитивного впливу форм і методів прямого оподаткування на доходи юридичних осіб у часі, а також теоретичні і практичні засади реформування прибуткового оподаткування фізичних осіб.

Одночасно залишаються дискусійними й окремі питання теоретико-методологічного плану. Зокрема, у зв'язку з розробкою Податкового кодексу не стихають суперечки про економічну природу, суть та класифікацію прямих податків, їх функції і роль в економічній системі держави. В наукових дослідженнях недостатньо виразно визначено також місце і значення прямих податків у системі фінансових категорій та їх об'єктивна необхідність.

Вирішення вказаних вище проблем дозволить перевести недостатньо урегульований механізм прямого оподаткування у науково керований, який сприятиме стабілізації економічної ситуації в Україні.

Отже, об'єктивно необхідним і нагальним стає вирішення проблеми розробки теоретико-методологічних засад і практичних аспектів державного регулювання доходів субўєктів господарювання на підставі удосконалення прямого оподаткування за умов трансформації економічної системи, яка відрізняється роздвоєним характером розвитку її інституційних регулюючих механізмів. Цим обумовлюється актуальність і вибір теми дисертаційної роботи та її значення для економічного розвитку України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до тематики науково-дослідних робіт Донецької державної академії управління, яка затверджена на засіданні Вченої Ради ДонДАУ 28.01.99 р., № 99.06.1 "Регіональні аспекти інноваційної та інвестиційної діяльності та їх роль у вирішенні соціально-економічних проблем регіону (номер держреєстрації 0199U003653) і 99.06.2 "Розробка методів оновлення і розвитку організацій і підприємств" (номер держреєстрації 0199U003654), а також Договором про наукову і творчу співдружність між кафедрою менеджменту у невиробничій сфері та відділом проблем ефективного використання виробничого потенціалу Інституту економіки промисловості НАН України в 1999-2003 роках, у межах яких автором дослідження, розроблені рекомендації відносно інформатизації податкової служби, основних напрямків маркетингових досліджень, а також з удосконалення діяльності податкової служби.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка шляхів удосконалення механізму державного регулювання соціально-економічних трансформацій та розвитку суспільства у секторі прямого оподаткування, здійснена за критерієм забезпечення динамічної рівноваги між розвитком економічних суб`єктів і соціальною стабільністю на засадах теоретико-методологічного аналізу та узагальнень щодо ролі інституційних регулюючих механізмів.

Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі задачі:

дослідження теоретичних основ прямого оподаткування, визначення його об'єктивної необхідності та ролі у соціально-економічній системі держави;

уточнення змісту категорії "прямі податки", визначення їх місця і значення у системі фінансових категорій та важелів;

встановлення загальних закономірностей функціонування системи прямого оподаткування в Україні порівняно з розвинутими країнами і країнами, що розвиваються, та визначення напрямів її розвитку;

виявлення граничного рівня та дослідження впливу ставок прибуткових податків і пільг на темпи зростання бюджетних надходжень і величину доходів суб'єктів господарювання;

розробка рекомендацій з удосконалення технології справляння прямих податків в Україні, здійснена за критерієм забезпечення динамічної рівноваги між розвитком економічних суб`єктів і соціальною стабільністю.

Об'єктом дослідження є пряме оподаткування доходів юридичних і фізичних осіб.

Предметом дисертаційного дослідження є податкові відносини держави й суб`єктів господарювання, їхній склад і структура.

Методи дослідження. Науково-теоретичною та методологічною базою дисертаційного дослідження є системне загальнотеоретичне осмислення об'єктивних історичних процесів виникнення та розвитку прямих податків, їх функцій, принципів оподаткування та використання їх у практиці державного регулювання країн з перехідною і ринковою економікою. Реалізація поставлених завдань дисертації здійснюється за допомогою аналізу та синтезу, конкретного й абстрактного, індукції й дедукції, порівняльних характеристик, а також економіко-статистичних та економіко-математичних методів. Вихідною теоретичною основою дослідження стало вивчення та творче опрацювання досягнень світової думки з проблем використання прямих податків як основних важелів державного регулювання економіки.

Інформаційною базою дисертаційного дослідження слугували законодавчі та нормативно-правові акти з питань реалізації податкової політики в Україні, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, статистичні матеріали Держкомстату України, Державної податкової адміністрації України. У процесі роботи над дисертацією використовувались монографічні видання та статті зарубіжних і вітчизняних економістів.

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні необхідності удосконалення системи державного регулювання доходів субўєктів господарювання на підставі прямого оподаткування та методологічного структурування.

Наукова новизна результатів дослідження розкривається у наступних положеннях:

конкретизована сутність та методологія їх призначення в економічній системі держави. Керуючись тим, що прямі податки зумовлені об'єктивною необхідністю розподілу і перерозподілу ВВП з метою забезпечення фінансових потреб держави; сутність прямих податків у конкретних умовах може бути сформульована та розкрита на основі єдності історичного, економічного та правового аспектів їх формування та практичного використання державою. Категорія “прямі податки” за таких умов виступає як універсальний і, водночас, особливий інструментарій державного економічного регулювання соціальної рівноваги;

уточнено і доповнено якісно новими характеристиками визначення категорії "прямі податки", яке полягає у наступному: прямі податки - це примусовий прагматичний фінансовий компроміс між потребами держави у коштах та інтересами юридичних і фізичних осіб, реалізація якого повинна сприяти соціально-економічному розвитку країни. Такий підхід становить методологічне підґрунтя подальшого удосконалення механізму прямого оподаткування;

доведено необхідність систематизації податкових пільг суб'єктам національної економіки, які здійснюють регулюючий вплив на поведінку юридичних і фізичних осіб та мають бути узгоджені з результатами та умовами господарювання;

розроблено пропозиції щодо подальшого удосконалення системи прямого оподаткування з умов трансформації економічної системи держави, а саме: удосконалення техніки обчислення і порядку сплати прибуткових податків з юридичних і фізичних осіб; упорядкування надання податкових пільг; оптимізація співвідношення основних прямих податків з юридичних і фізичних осіб у структурі доходів державного бюджету України; створення єдиної інформаційної системи щодо обміну доходів, прибутків, майна, капіталів суб`єктів господарювання.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені у дисертації підходи способи і отримані результати, являють собою методичну базу удосконалення системи державного регулювання доходів субўєктів господарської діяльності, що передбачає удосконалення механізму прямого оподаткування і можуть бути використані при формуванні податкової політики, а також при розробці й удосконаленні податкових законодавчих актів України.

Практичне значення дисертаційної роботи полягає у тому, що ряд розроблених автором пропозицій і рекомендацій по організації роботи з удосконалення системи збору прямих податків з фізичних осіб при поданні декларації про прибуток впроваджено в практику роботи Державної податкової адміністрації у Донецькій області (довідка № 12819/10/26-4 від 05.09.2002).

Практичну цінність мають докладно описані автором можливі варіанти обкладання прибутковим податком фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи та особливості визначення оподатковуваного доходу відповідно до чинного законодавства.

Теоретичні розробки автора, практичні висновки та пропозиції, що випливають зі змісту дослідження використовуються у навчальному процесі Донецького інституту економіки та господарського права при викладанні таких спецкурсів, як "Податкова система", "Фінансовий менеджмент", “Фінанси” (довідка № 201-159/1 від 12.09.2002).

Особистий внесок здобувача. Положення, результати, висновки та рекомендації дослідження є особистим здобутком автора. Конкретний особистий внесок автора у сумісні наукові праці показаний у переліку основних опублікованих праць за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідались і одержали позитивну оцінку на міжнародних науково-практичних конференціях: “Проблемы внедрения информационных технологий в экономику и бизнес” (м. Ірпінь, 2000 р.); “Інформаційні технології в освіті та управлінні” (м. Нова Каховка, 2000 р.); “Роль соціального менеджменту в інтелектуалізації суспільства” (м. Слав'яногірськ, 2001 р.); “Менеджмент - образование в высших учебных заведениях Украины: подготовка, использование, роли, значение в социально-экономическом развитии региона” (г. Славяногорск, 2002).

Публікації. Основні положення і результати дослідження опубліковані в 16 роботах, з яких 1 навчальний посібник, 6 статей в наукових журналах, 5 - у збірниках наукових праць, 4 публікації в матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій 19,12 д.а., із яких автору належить 5,37 д.а.

Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, які викладено на 182 сторінках друкованого тексту. Матеріали дисертації містять 9 рисунків, 7 таблиць, які наведені на 16 сторінках. Список використаних джерел із 184 найменування приведений на 14 сторінках, 21 додаток – на 25 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У дисертації захищаються нові теоретичні, методичні та практичні положення щодо удосконалення державного регулювання доходів суб`єктів господарювання на підставі удосконалення прямого оподаткування.

Розділ 1. Система оподаткування субўєктів господарювання в Україні: логіка формування та проблеми.

На основі аналізу теоретичних положень, висвітлених у літературі, зроблено висновки про те, що для стимулювання розвитку підприємницької діяльності важливе місце належить податковій політиці держави. За визначеним ступенем умовності у роботі виділено два основних підходи до формування податкової політики, сприятливої для розвитку організацій.

Перший підхід має свої корені в уявленні, що податки – це неминуче зло і що краща податкова політика така, що робить мінімальний викриваючий вплив на ділову активність. Це один із класичних принципів оподаткування, що знову одержав поширення в останні десятиріччя через переосмислення ролі держави і меж доцільності державного втручання в ринкову економіку. У цьому випадку вибір інвестиційних проектів орієнтований на так звану доподаткову ефективність: ступінь податкового тиску залишається той самою незалежною від обраного напрямку розвитку підприємства. Пріоритети ж визначають насамперед сформованою ринковою конўюнктурою.

Другий підхід базується на тому, що за допомогою податків досягається більш повним розподілом суспільного багатства, що підвищують сукупну корисність прибутків усіх членів товариства і припускають, що ринкові стимули розвитку організацій повинні піддаватися коригуванню. Він припускає державне втручання у процес вибору кращих напрямків розвитку організацій. Традиційним інструментом такого регулювання є податкові пільги.

Аналіз розвитку українського податкового законодавства показує, що основною тенденцією останніх років був рух у напрямку податкової нейтральності за рахунок розширення бази оподаткування і скорочення податкових пільг, у тому числі стимулюючих розвиток організацій.

Аналізуючи склад, рівні і структуру податків (табл. 1) у роботі визначено, що у перспективі, у міру подолання економічної кризи, досягнення стійкого зростання української економіки і реальних прибутків населення, значення прибуткового податку з громадян, що враховує індивідуальні життєві обставини платників податків, і ПДВ, що опирається на широку базу, буде підвищуватися при одночасному скороченні прямого оподаткування юридичних осіб. Це буде означати перехід до повної структури податків із погляду створення сприятливих умов для розвитку підприємницької діяльності і досягнення більш справедливого розподілу податкового тягаря.

В основу діючої системи податків у нашій країні можуть бути покладені основні вимоги до податкової системи перехідного періоду, зміст яких зводиться до такого: при визначенні форм оподаткування слід віддавати перевагу технічно найпростішим формам; податкова система не повинна перешкоджати покращенню функціонування економіки і зростанню капіталовкладень; податкова система повинна бути якомога нейтральною.

У дисертаційному дослідженні визначено, що у теоретичному плані необхідно чітко розмежовувати об'єктивне існування прямих податків із властивими їм функціями (фіскальна та регулююча) і суб'єктивний процес їх використання державою у здійсненні податкової політики, оскільки прояв функцій прямих податків у дії об'єктивний процес, а податкова політика, що проводиться державою - це вже прояв ролі економічної категорії "прямий податок" у суспільному відтворенні ВВП. Основне завдання полягає у тому, щоб зуміти його правильно використати: об'єктивно пристосувати до національного економічного простору, а суб'єктивно поставити у межі податкового законодавства.

Для більш повного розуміння економічної природи прямих податків та сутності процесів, пов'язаних із проведенням податкової політики, їх запропоновано класифікувати за статусом платника (юридичної чи фізичної особи) й за джерелом доходів (заробітна плата, прибуток, рента). Тобто прямі податки мають у своїй основі або особистість, або доходи, незалежно від джерел, або майно, незалежно від доходів. Отже, прямими податками виступають ті, що стягуються державою безпосередньо з доходів чи майна платників податків, що є власниками цих доходів або майна.

У дисертації в узагальнюючому вигляді визначені переваги прямих податків, які:

дають реальну можливість встановити пряму залежність між доходами платника та його платежами до бюджету;

виступають дійовим фінансовим регулятором доходів платників, інвестицій, нагромадження капіталу, ділової активності, сукупного споживання тощо;

сприяють розподілу податкового тягаря таким чином, що значні податкові витрати мають ті члени суспільства, в яких більш високі доходи;

Таблиця 1

Структура податків в Україні і країнах-членах ОЕСР, %

Показники № стор. Всього У тому числі

Податки на доходи і прибуток з них Податки на товари і послуги Універ-сальні (ПДВ і подат- ки на роздрібні продажі) Відраху-вання на соціальне страху-вання

Оподаткуван-ня фізичних осіб Оподаткуван-ня юридичних осіб

У середньому по ОЕСР в 1990 році, 01 100 39 30 9 30 17 23

у тому числі:

США 02 100 44 35 9 16 7 29

Японія 07 100 49 25 24 13 3 28

Німеччина 03 100 32 28 5 27 17 37

Великобританія 04 100 39 22 17 31 17 17

Франція 05 100 17 12 5 28 19 44

Швеція 06 100 41 37 4 24 15 28

У середньому по зазначених європейських країнах ОЕСР в 1990 році 08 100 32 25 8 28 17 32

Україна за даними за 2000 рік. 09 100 31 8 23 24 22 23

Відхилення (стор. 09-стор. 01) 10 х -8 -22 +14 -6 +5 0

справляють значний вплив на саму державу, яка повинна забезпечити умови для ефективного розвитку виробництва, адже якщо обсяг вітчизняного виробництва продукції зростає, то більшими стають надходження до бюджету.

Обґрунтовано, що закономірне підвищення ролі прямих податків може бути забезпечено тільки внаслідок загальної зміни економічної ситуації країни.

Для поступального розвитку суспільства, забезпечення фінансових потреб держави та матеріального добробуту населення система прямого оподаткування в Україні повинна бути регулятором, стимулятором прибуткової діяльності, а не тільки примусовими платежами. Тому визначення прямих податків має базуватися на тому, що це - примусовий прагматичний фінансовий компроміс між потребами держави у коштах та інтересами юридичних і фізичних осіб.

Визначено, що пряме оподаткування має сенс і перспективу. Коли воно не вичерпує джерело подальших бюджетних доходів, що необхідно враховувати при здійсненні державної податкової політики.

Аналізуючи зведені бюджети України протягом 1991-2002 років, автор дійшов висновку про неспроможність діючого механізму прямого оподаткування акумулювати згідно з законом встановлений обсяг доходів, що пов'язано з відсутністю цілісної теорії податкового регулювання та недосконалістю податкового законодавства.

У зв`язку з цим визначено також, що структура податкової системи в Україні виявилась у значній мірі малоефективною і неадекватною ринковій економіці. Для неї характерним є переважання частки непрямих податків над прямими, надзвичайно низька питома вага прибуткового податку з доходів фізичних осіб та висока - податку на прибуток підприємств. Це зменшує спонукальні мотиви до активізації діяльності підприємницьких структур, особливо по відношенню їх до збереження і нагромадження капіталу, його легалізації, скорочує заощадження населення як основне джерело приватних інвестицій у ринковій економіці.

Розділ 2. Дослідження теоретико-методичних засад державного регулювання доходів субўєктів господарювання.

У дисертаційній роботі визначено, що важливе місце у системі оподаткування юридичних осіб майже в усіх країнах світу займає прибутковий податок з підприємств і організацій. Цей податок - продукт цілої епохи економічного і політичного розвитку суспільства, фіскальний інститут, властивий високій культурі державності з витонченим механізмом функціонування, що вимагає від платників усвідомленого відношення до своїх прав та обов'язків. Усвідомлення того, що цей податок є платою виробництва за сприятливі умови господарювання, тобто вилучаючи частину доходів юридичних осіб, держава гарантує їх більш ефективне використання.

Методика визначення податку на прибуток підприємств проілюстрована наведеною структурно-логічною схемою (рис. 1), яка свідчить, що технологія справляння податку на прибуток і податку з доходів не має суттєвої різниці. Неоднаковий лише порядок розрахунку об'єкта оподаткування.

За економічним змістом оподатковуваний прибуток, що виступає в якості обўєкта оподаткування, є оподатковуваним доходом. У зв`язку з цим запропоновано порядок визначення податку на прибуток підприємства рис. 2.

Рис. 1. Структурно-логічна схема податку на прибуток підприємств

Правила проведення податкового обліку валових доходів, валових витрат, а також визначення податкового обовўязку загалом приведені у відповідність із міжнародними стандартами, які надають право платнику податку обчислювати податкове зобов'язання відповідно до реальних доходів і витрат, що отримані або проведені від господарської діяльності у конкретному податковому періоді.

Аналізуючи систему оподаткування фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, встановлено, що запровадження такої системи фіксує порушення принципу соціальної справедливості оподаткування і лише створює поверхневу видимість її спрощення.

Рис. 2. Порядок визначення податку на прибуток підприємств

Встановлено, що у сучасних умовах трансформації економіки України слід закладати підвалини більш оптимальної системи оподаткування з урахуванням надбань світової економічної теорії та практики. Тому подальше удосконалення національної системи оподаткування фізичних осіб може здійснюватися відповідно до форм організації приватного підприємництва та у напрямку підвищення ролі саме прибуткового податку і помірно-прогресивної системи оподаткування. Звичайно, запровадження такої системи та її оптимізація потребують тривалого часу, зваженості, послідовності. Та разом з тим лише такий підхід до проведення реформування національного оподаткування надасть змогу державі отримати не тільки надійне джерело доходів, а й дієвий інструмент регулювання доходів населення.

У дисертаційному дослідженні автор дійшов висновку, що найважливішим інструментом державного регулювання доходів фізичних осіб, характерним для будь-якої податкової системи, є прибутковий податок. Історично це найдавніша форма податкових взаємовідносин між державою та її громадянами на основі примусового обов'язкового вилучення частини їх доходу для створення централізованого грошового фонду держави з метою виконання її функцій. Рівень прибуткового оподаткування фізичних осіб безпосередньо впливає на реальні особисті доходи значної частини населення, особливо тих, хто отримує основні доходи у вигляді заробітної плати, що потребує зваженого підходу до стягування податку. У зв`язку з цим, проведено аналіз динаміки грошових доходів населення і прибуткового податку з громадян в Україні протягом 1992-2000 рр. При цьому для забезпечення достовірності аналізу реальні грошові доходи населення й надходження прибуткового податку з громадян обчислимо з урахуванням інфляції та за виключенням обов'язкових платежів, добровільних внесків. Проаналізовані показники показано на графіку (рис.3).

Як свідчить графічне зображення, починаючи з 1993 р., проаналізовані нами показники мають у динаміці практично однакові тенденції. Іншими словами, у 1993р. (відповідно до 1992р.) у результаті зниження реальних доходів населення та надходжень прибуткового податку з громадян питома вага цього податку зменшилася до 49% від рівня 1992р. А, це в свою чергу, призвело до скорочення інших податкових надходжень до бюджету.

Рис. 3. Динаміка співвідношення реальних грошових доходів

населення, прибуткового податку з громадян і його питомої ваги

(% до 1992 р.) (1 - грошові доходи населення; 2 - надходження

прибуткового податку з громадян; 3 - питома вага прибуткового

податку з громадян)

Проте слід зазначити, що у 1999-2000рр. порівняно з 1998р. у цих показниках спостерігається позитивна динаміка. Так, номінальні грошові доходи населення за 2000р. порівняно з аналогічним періодом 1999р. збільшились на 10,2% і становили 37807млн.грн., а реальні грошові доходи, визначені за виключенням обов'язкових платежів, добровільних внесків та з урахуванням впливу інфляції, - на 11,6%. Загалом результати порівняння цієї статистики виявили, що якщо й існує деяка позитивна динаміка в окремі періоди, реальні доходи населення залишаються вкрай низькими і досягають рівня 1992р. За вказаний період фактичне зростання прибуткового податку з громадян було вищим від темпів зростання грошових доходів населення.

Таким чином, низький рівень життя та заробітної плати переважної більшості населення зумовлює низьку частку прибуткового податку з громадян у доходах бюджету. Зміна співвідношення між двома видами прямих податків за цих складних умов і створення податкової системи, адекватної структурам розвинутих країн навряд чи можливі без зростання реальних доходів населення та комплексного реформування економіки. Тому доцільно говорити про поступове удосконалення національної податкової системи взагалі і прямого оподаткування зокрема.

Аналізуючи особливості прибуткового податку, що стягується з особистих доходів громадян, зроблено ряд загальних висновків:

по-перше, у сучасній конструкції особистого прибуткового податку закладено потенціал для досягнення декількох цілей одночасно (тобто охоплення простору стимулюючого і регулюючого впливу), і це наближає його до фіскального ідеалу;

по-друге, цей податок надає реальну можливість установити пряму залежність між особистими доходами платника і його платежами до бюджету;

по-третє, податок з фізичних осіб стягується з особистих доходів громадян - заробітної плати та інших доходів, обмежує витрачання коштів домашніми господарствами й переміщує фінансовий потенціал у розпорядження держави;

по-четверте, прибутковий податок ставить рівень оподаткування у пряму залежність від джерела сплати податків сукупного доходу громадян;

по-п'яте, це одна із форм вирівнювання доходів фізичних осіб з метою забезпечення соціальної справедливості й економічного зростання. Тобто вилучаючи частину особистих доходів громадян, держава гарантує їх ефективніше використання для задоволення суспільних потреб й досягнення на цій основі зростання матеріального добробуту населення;

по-шосте, особисте прибуткове оподаткування через помірковану шкалу ставок відіграє велике значення для реалізації принципу соціальної справедливості.

Отже, з огляду на це, незважаючи на складність у стягнені особистого прибуткового податку, він використовується майже в усіх країнах світу і в тому числі в Україні. Однак вітчизняна практика оподаткування особистих доходів фізичних осіб не є досконалою і потребує певних змін.

Розділ 3. Удосконалення системи державного регулювання доходами субўєктів господарювання.

Здійснений у дисертаційній роботі глибокий науковий аналіз теоретичних основ прямого оподаткування та його економічної природи за умов трансформаційних процесів економічної системи України має не тільки теоретико-методологічне значення, але й дозволяє застосовувати отримані результати в удосконаленні системи державного регулювання доходів субўєктів господарювання.

Так, у дисертаційному дослідженні вирішено завдання оптимізації прибуткового оподаткування юридичних осіб у загальному вигляді, і створення на цій основі іманентної сучасним економічним умовам методології та єдиної методики обчислення податків. За своєю суттю процедура оптимізації прибуткового оподаткування юридичних осіб - це процес вибору найкращих форм і методів його організації на підставі врахування умов і особливостей господарської діяльності підприємств з метою економічного зростання та соціальної справедливості. Тобто у цьому процесі повинні розв'язуватись певні завдання.

Робота з оптимізації чинної системи оподаткування юридичних осіб має здійснюватись у таких напрямках:

створення умов для реалізації прагматичного компромісу між потребами держави у коштах та інтересами юридичних осіб;

забезпечення вирівнювання доходів юридичних осіб на основі ефективнішого їх використання;

забезпечення синхронності позитивного впливу форм і методів прямого оподаткування на доходи юридичних осіб у часі;

заохочення платників до збільшення отриманого прибутку.

Для досягнення поставлених завдань можуть застосовуватись певні регулятори, які одночасно є об'єктами оптимізації. До їх числа належать: ставки податку, податкові пільги, техніка оподаткування.

Таким чином, процедура створення ефективної системи прибуткового оподаткування юридичних осіб передбачає детальну проробку різних її елементів, методів оподаткування, розгляд альтернативних варіантів з оцінкою наслідків їх впровадження для економіки та соціальної галузі.

На підставі проведеного аналізу діючої національної системи оподаткування доходів фізичних осіб та системи оподаткування деяких розвинених, країн ЄС доцільно і необхідно при визначенні оподатковуваного доходу платників податку включати такі найбільш розповсюджені види доходів з фізичних осіб, як заробітна плата, підприємницький прибуток, дивіденди, прибуток від операцій із цінними паперами та інші регулярні доходи. Тобто такі доходи, які отримані з усіх джерел, та які можна точно визначити відповідно до укладених угод.

У світовій практиці оподаткування доходів фізичних осіб важливе місце займають доходи, одержані у натуральній формі (наприклад, безкоштовне субсидоване харчування, житло, користування службовим автомобілем тощо). Такі доходи зараховуються до загальної суми оподатковуваних доходів. Проте, існує проблема правильного визначення вартості таких доходів. Для цього прийнято застосовувати ринкову вартість даного товару, що є економічно доцільним. Зважаючи на економічну ситуацію в Україні, у тому числі на низьку платоспроможність більшості підприємств, заборгованість по виплаті заробітної плати, введення такого досвіду в українську практику було б цілком логічним. Це сприяло б певному стимулу для збільшення обсягів виробництва. Особливо це стосується тих товарів, які користуються попитом у працівників даного підприємства.

У дисертації обґрунтовано механізм дії системи прямого оподаткування, який необхідно налагоджувати таким чином, щоб він сприяв розвитку виробництва, нагромадженню капіталу, повороту економіки у бік науко- і капіталомістких виробництв. Для вирішення цієї проблеми у роботі запропоновано такі напрями:

прийняття Податкового кодексу України, створення на цій основі іманентної сучасним умовам методології та єдиної методики обчислення прямих податків;

оптимізація співвідношення між прямими та непрямими податками, в першу чергу у напрямку узгодження та диференціації ставок прибуткового оподаткування юридичних і фізичних осіб; активнішого впровадження особистого прибуткового оподаткування, де обўєктом оподаткування є доход фізичної особи;

підвищення рівня відповідальності платників податків за своєчасну і повну сплату належних до бюджету платежів, включаючи встановлення матеріальної та кримінальної відповідальності;

посилення державних санкцій за порушення податкового законодавства, удосконалення порядку адміністрування та правового оскарження рішень і дій правових органів;

упорядкування надання пільг юридичним і фізичним особам; ліквідація необґрунтованих пільг щодо прибуткового оподаткування, які деформують вартісні показники в економіці та знижують конкурентоспроможність виробників, (надання пільг має бути зумовлено конкретним строком, на який вони визначаються);

застосування різних фінансових санкцій (субвенцій, пільгових кредитів, пільгового оподаткування).

У цілому, для удосконалення системи прямого оподаткування юридичних осіб вихідною основою повинні стати такі положення:

застосовування як для оподаткування прибутку підприємств, так і для фінансової звітності, єдиних принципів облікової політики, за виключенням тільки окремих спеціально обгрунтованих випадків. Для обчислення оподатковуваного прибутку слід використовувати бухгалтерський принцип відповідності та метод нарахувань, згідно з яким оподатковуваний прибуток визначається як різниця між виручкою від реалізованої продукції та її собівартістю;

зменшення питомої ваги прибуткового оподаткування юридичних осіб за рахунок скорочення оподатковуваної бази та зниження ефективної (реальної) ставки податків на прибуток, а також застосування диференційованого підходу до цих ставок;

удосконалення техніки обчислення податку на прибуток, з урахуванням загальноприйнятих світових принципів бухгалтерського обліку та позитивного досвіду стягнення цього податку у розвинутих європейських країнах;

встановлення ставки податку на прибуток підприємств виходячи з очікуваного розміру сукупного оподатковуваного доходу, який повинен визначатися як різниця між валовими доходами і валовими витратами;

автоматичне застосування податкових пільг і штрафних санкцій, які повинні бути пропорційні результатам господарювання;

нормативне затвердження застосування різних методів амортизації як для податкового, так і для фінансового обліку.

Таким чином, для підвищення дієвості системи державного регулювання доходів субўєктів господарювання в Україні необхідно посилити наукове обґрунтування податкової політики, спрямованої на стабілізацію, уніфікацію та активізацію позитивного впливу прямих податків на доходи суб'єктів господарювання.

ВИСНОВКИ

У дисертації досліджено комплекс проблем пов`язаних з удосконаленням державного регулювання доходів суб`єктів господарювання на підставі удосконалення прямого оподаткування. Сутність основних висновків та пропозицій полягає у наступному:

1. Опорою сучасної податкової політики повинна бути ґрунтовно розроблена теорія та методика обчислення і сплати податків, яка має включати модель позитивного впливу економічних ефектів прямого оподаткування на результати господарювання суб'єктів національної економіки з метою фінансової стабілізації економіки, регулювання податкових надходжень та платоспроможності юридичних і фізичних осіб, для забезпечення необхідного рівня економічного зростання та відповідного соціально-економічного розвитку країни.

2. Визначення ролі податкових регуляторів у економічній системі держави, зокрема важелів прямого оподаткування, дозволяє ґрунтовніше розглянути можливості податкового стимулювання економічного зростання, структурних змін економіки, ділової активності суб'єктів господарювання.

3. Дослідження використання елементів механізму прямого оподаткування та досвіду проведення податкових реформ у розвинутих країнах з ринковою економікою та у постсоціалістичних країнах дозволяє зробити висновок про необхідність особливого підходу у застосуванні цього податкового інструментарію, що врахував би об'єктивний стан економіки, потребу у структурній перебудові, нерозвиненість ринкової інфраструктури, незавершеність процесу роздержавлення власності та відсутність відповідної законодавчої бази.

4. Враховуючи об'єктивні умови економічної кризи та особливості розвитку національної економіки, механізм дії системи прямого оподаткування необхідно налагоджувати таким чином, щоб він сприяв розвитку виробництва, нагромадженню капіталу, повороту економіки у бік науко- і капіталомістких виробництв.

5. З метою удосконалення методів прямого державного регулювання необхідно спростити механізм оподаткування як юридичних, так і фізичних осіб, чіткіше визначити обов'язки платників податків і зборів, реально забезпечити захист їх прав.

6. Для створення сприятливих та справедливих умов оподаткування доходів громадян встановити науково обґрунтований мінімум, для чого знизити граничні ставки оподаткування.

7. З метою дотримування міжнародних угод щодо оподаткування, інтегрувати систему прямого оподаткування юридичних і фізичних осіб відповідно з умовами Європейського економічного співтовариства;

8. Створити єдину інформаційну систему обліку доходів, прибутків, майна, капіталів, юридичних і фізичних осіб з метою забезпечення повноти оподаткування.

9. Ефективніше залучати та використовувати неподаткові доходи і платежі як важливе джерело доходної бази всіх рівнів бюджетної системи, зменшити на цій основі рівень податкового навантаження юридичних осіб.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ

ДИСЕРТАЦІЇ

1. Задорожный В.П., Кирнос И.А. Государственная инвестиционная политика в рыночной экономике // Менеджер: Вестник ДонГАУ . – Донецк: ДонГАУ, 2000. - №2(9). – С. 23-29.

Особистий внесок здобувача: запропоновано основні напрямки капітальних вкладів з метою структурної перебудови економіки.

2. Задорожний В.П Формування сучасного правового середовища системи підтримки малого бізнесу // Сб. научн. трудов ДонГАУ: “Социальный менеджмент и управление информационными процессами”: серия “Государственное управление”, т.2, вып.4. – Донецк: ДонГАУ, 2000. – С.268-275.

3. Задорожний В.П. Пряме оподаткування в системі державного регулювання доходів фізичних осіб // Зб. наук. праць ДонДАУ: “Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами”: серія “Державне управління”, т.3, вып.8. – Донецьк: ДонДАУ, 2002.– С. 268-278

4. Задорожний В.П. Зарубіжний досвід податкового регулювання і основні напрями реформування системи прямого оподаткування фізичних осіб в Україні // Менеджер: Вестник ДонГАУ. – Донецк: ДонГАУ, 2002. -№5(21). – C.165-169.

5. Задорожный В.П. и др. Рыночные модели оплаты труда: Учебное пособие / Под ред. Гончарова В.Н. - Харьков: Основа, 2000. – 247 с.

Особистий внесок здобувача: досліджені питання організації оплати праці в країнах з розвинутою ринковою економікою.

6. Задорожный В.П., Жмурин В.А., Сущность, место и роль налогов в регулировании предпринимательской деятельности //Економіка: проблеми теорії та практики. Міжвузівський збірник наукових праць. Вип 29. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. - С. 30-37.

Особистий внесок здобувача: обгрунтовано методичний підхід до виявлення тенденцій податкової політики.

7. Задорожний В.П., Костенко О.О., Черниш О.І. Податкова система України на етапах економічного і соціального розвитку суспільства // Економіка, менеджмент, підприємництво. Зб. наук. праць Східноукраїнського державного університету. Випуск 2. – Луганськ: СУДУ, 2000 - С. 70-74.

Особистий внесок здобувача: проаналізовано еволюцію податкової системи України.

8. Задорожний В.П., Костенко О.О. Проблеми управління діяльністю податкової служби в умовах інтеграційно-перехідних процесів у сфері суспільно-економічних відносин // Вісник Технологічного університету Поділля. – Хмельницький, 2000. - №4. – С.81-83.

Особистий внесок здобувача: запропоновано нові форми і методи підготування робітників для податкової служби.

9. Задорожний В.П. Кадровий менеджмент в податковій службі // Зб. наук. праць Луганського аграрного державного університету. Вип.8. – Луганськ: ЛДАУ, "Элтон-2", 2000. - №8. – С. 67-70

10. Задорожний В.П. Забезпечення інтеграції підрозділів податкової міліції у податкову службу// Вісник Харківського Національного університету ім. В.Н. Каразіна. – Харків: Основа, 2000. - №480. – С.189-194.

11. Задорожный В.П., Кузнецов А.А. Специфика внутренней организации финансов в различных организационно-правовых формах предпринимательства // Менеджер: Вестник ДонГАУ . – Донецк: ДонГАУ, 2001. -№4(16). – C.99-103.

Особистий внесок здобувача: проаналізовано специфічні риси, властиві внутрішній організації фінансів у різноманітних організаційно-правових формах ведення бізнесу.

12. Задорожний В.П. Розвиток маркетингових процесів на продовольчому ринку України // Вісник Донецького державного університету економіки і торгівлі. Серія “Економічні науки”. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2000. - №8. – С. 124-128.

13. Задорожний В.П. Деякі аспекти державного управління податковою службою України // Тез. докл. научн.-практ. конф. "Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіку та бізнес". – Ірпінь, 2000. – С. 42-43.

14. Задорожний В.П. Інформаційне забезпечення діагностики банкрутства // Матеріали науково-методичної конференції “Інформаційні технології в освіті та управлінні” (м. Нова Каховка). – Херсон: ХДТУ, 2000. - № 7. - С. 59-60.

15. Задорожний В.П. Про деякі аспекти підтримки малого підприємництва // Материалы научно-практической конференции “Роль социального менеджмента в интеллектуализации общества” (г. Славяногорск) // Сборник научных трудов ДонГАУ “Социальный менеджмент и управление информационными процессами”: серия “Государственное управление”, т.2. вып.5. – Донецк: ДонГАУ, 2001. – С.161-163.

16. Задорожний В.П. Викладання менеджменту – основний інструмент майбутнього управління суспільством// Материалы второй Всеукраинской научно-практической конференции 22-26 апреля 2002 г. “Менеджмент - образование в высших учебных заведениях Украины: подготовка, использование, роли, значение в социально-экономическом развитии региона” (г. Славяногорск) // Менеджер: Вестник ДонГАУ. – Донецк: ДонГАУ, 2002. -№5(21). – C.284-285.

АНОТАЦІЯ

Задорожний В.П. Державне регулювання доходів суб`єктів господарювання на підставі удосконалення прямого оподаткування. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.05 – Галузеве управління. – Донецька державна академія управління Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2002.

У дисертації викладено результати досліджень і апробації методичних підходів щодо розробки рекомендацій з удосконалення державного регулювання доходів суб`єктів господарювання.

Здійснений у дисертаційній роботі глибокий науковий аналіз теоретичних основ прямого оподаткування та його економічної природи з умов трансформаційних процесів економічної системи України має не тільки теоретико-методологічне значення, але й дозволяє застосовувати отримані результати в удосконаленні системи державного регулювання доходів субўєктів господарювання.

Сформульовано пропозиції щодо удосконалення прямого оподаткування фізичних і юридичних