ІНСТИТУТ ПОБЛЕМ ВИХОВАННЯ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

АЛЕКСЄЄВА ОЛЕКСАНДРА ВІКТОРІВНА

УДК: 37.035. 4 / 6 (44) : 37.011.3 (4).

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ВИХОВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОСТІ В ШКОЛАХ ФРАНЦІЇ У КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

13.00.07 – теорія і методика виховання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Запорізькому державному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Приходько Микола

Ілліч, Запорізький державний університет, завідувач

кафедри управління і соціальної педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Лещенко Марія

Петрівна, Інститут педагогіки і психології професійної

освіти АПН України, головний науковий співробітник;

кандидат педагогічних наук, Лавриченко Наталія

Миколаївна, Інститут педагогіки АПН України,

старший науковий співробітник лабораторії

порівняльної педагогіки.

Провідна установа: Вінницький державний педагогічний університет імені

Михайла Коцюбинського, кафедра педагогіки,

Міністерство освіти і науки України, м. Вінниця.

Захист відбудеться “15” квітня 2003 р. о 14 - ой годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Інституту проблем виховання АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

Автореферат розіслано “13” березня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г. П. Пустовіт

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. За час незалежності України серед науково-педагогічної громадськості значно зріс інтерес до історико-педагогічної проблематики. Це пояснюється, насамперед, переглядом або ж новим розумінням традиційних проблем, відкриттям нових можливостей об’єктивного, не заангажованого висвітлення явищ, подій та фактів, особливо тих, які не могли, з ідеологічних причин, повною мірою стати предметом дослідження у попередні роки або висвітлювались тенденційно. Останнім часом педагогічна наука з нових методологічних позицій осмислює історично набутий педагогічний досвід суспільного виховання стає більш інноваційною з огляду на сучасні інтеграційні процеси, збільшується її вага та значення у реалізації відповідних освітніх практик.

За умов сучасних інтеграційних процесів посилюються взаємозв’язки і взаємовпливи між національними освітніми системами на Європейському континенті. В міжнародному педагогічному словнику з’явилось нове поняття “Європейський вимір в освіті і вихованні”(European Dimension in Education), яке відображає процеси розбудови єдиного європейського освітньо-виховного простору. Попри глобалізаційні та інтеграційні впливи на розвиток національних систем освіти та виховання молоді кожна європейська країна розробила власну педагогічну стратегію виховання підростаючих поколінь у третьому тисячолітті. Світові надбання педагогічної думки, багатий арсенал напрацьованих зарубіжними фахівцями концепцій громадянського виховання молоді можуть збагатити відповідний педагогічний досвід в Україні.

Актуальність громадянського виховання особистості в сучасному українському суспільстві значною мірою зумовлюється потребою здійснювати державотворення на засадах демократії, гуманізму, соціальної відповідальності та справедливості. Як відомо громадянське виховання покликане надавати можливість кожній людині почуватися морально, соціально, політично і юридично дієздатною та захищеною у власній країні; а отже пошук адекватних цим завданням педагогічних ідей та технологій спонукає науковців дедалі частіше звертатись до відповідного світового досвіду. Зрозуміло, що особливу увагу привертають ті країни, які досягли значних успіхів у розбудові громадянського суспільства з притаманними йому демократичністю, відкритістю, спрямованістю на прогресивний поступ, інформаційною свободою.

Європейський вибір України обумовлює необхідність критичного осмислення й творчого застосування досвіду Європейської спільноти у галузі освіти, виховання та соціалізації молоді як стратегічно важливого з огляду на перспективи інтеграції нашої держави до європейського освітньо-культурного простору. Особливе значення з такої точки зору набуває для України вивчення сучасних виховних процесів в європейських країнах, зокрема у Франції.

Доцільність і важливість вивчення досвіду теорії і практики громадянського виховання французької молоді обумовлюється тим, що Україна стала на шлях побудови громадянського суспільства, кожному члену якого має бути забезпечене право на вільний розвиток особистості. З одного боку, молода держава повинна створити всі умови для виховання вільних і свідомих громадян, а з другого – забезпечити духовне і матеріальне зростання суспільства загалом. Міцна Українська держава можлива лише за умови активної позиції громадян, об`єднанних національною ідеєю – ідеєю незалежності і державності.

Тож виховання рис громадянськості у молоді набуває сьогодні особливого значення і для французької школи, що пов`язано з розбудовою єдиного європейського освітньо-виховного простору. Громадянськість розглядається французькими педагогами як ядро національного патріотизму, засіб виховання законослухняного громадянина свої держави, а разом з тим і компетентного, повноправного громадянина Європи.

З огляду на це важливим і актуальним є концептуальне осмислення наукових і прикладних розробок громадянського виховання французькими фахівцями, визначення його суті, цілей і завдань, більш повне розкриття виховного потенціалу діючих у Франції виховних і навчальних програм; їх аналіз з урахуванням специфіки виховної ситуації в Україні; вивчення традиційних і сучасних методик виховання громадянськості французьких школярів з метою використання універсально цінного їх змісту .

Стан розробки проблеми. Проблеми наукових засад теорії і практики виховання громадянськості в школах Франції в контексті Європейської інтеграції поки що не знайшли свого всебічного висвітлення в роботах вітчизняних науковців. Окремі аспекти вивчення досвіду зарубіжної педагогіки та школи розглядались у працях Н.В. Абашкіної, А.М. Алексюна, Б.Ф.Мельниченка, В.М. Махінова, Є.А.Москаленко, Л.П. Пуховської, О.В. Сухомлинської. У пострадянському просторі найбільш повно і докладно проблеми французької педагогіки розглядались у працях Б.Л. Вульфсона, О.Н. Джуринського, З.О.Малькової, Я.Г. Нестурха, С.А. Фрумова та ін. Діючі системи освіти й виховання у високо розвинутих зарубіжних країнах досліджували вчені-представники різних республік колишнього СРСР

Г.Г. Агапова, Ю.А.Алфьоров, Г.А.Андрєєва, Е.Ю.Бетяєва, Н.М.Воскресенська, Л.А.Запорова, Є.Б.Лисова, Л.І.Писарєва, М.А.Соколова та ін.

В умовах сучасного реформування та національної розбудови системи педагогічної освіти й виховання в Україні активізувались пошуки вітчизняних дослідників в галузі історії вітчизняної та зарубіжної педагогіки. Як приклади перших наукових досліджень на матеріалах декількох країн можна навести праці Л.П.Пуховської (професійна підготовка вчителів у країнах Західної Європи в другій половині 20 століття), О.В.Сухомлинської (міжнародний вчительський рух за демократизацію освіти), Н.В.Абашкіної (принципи розвитку професійної освіти в Німеччині), М.П.Лещенко (сучасні технології підготовки вчителів до естетичного виховання у Великобританії, Канаді, США), А.В.Василюк (професійно-педагогічна підготовка вчителів у Польщі). До сучасних робіт такого напряму можна віднести монографічне дослідження Лавриченко Н.М. “Педагогіка соціалізації: європейські абриси”, в якому здійснено порівняльний аналіз педагогічних основ соціалізації учнівської молоді в країнах Західної Європи. Важливе значення для нашого дослідження мають також праці В.І.Жирової, О.П.Ковязіної, Л.М.Латун , які висвітлюють зарубіжний досвід у сфері виховної педагогічної діяльності.

У ході науково-пошуковоої роботи було вивчено і проаналізовано численні французькі джерела: офіційна і педагогічна документації; підручники і навчально – методичні посібники; педагогічна періодика журналів”Cahiers pйdagogiques”, L`Ecole et la Nation”, “Revue de la pйdagogie franзaise”, “Vers l’йducation nouvelle”,”La Pensйe”, “L’йchec scolaire: douй ou non douй”, “La Nouvelle Critique”, “Revue internationale des enseignants”, а також монографічні праці французьких педагогів, психологів, соціологів: Л.Белленжера (L.Bellenger), П.Бурдье (P.Bourdieu), М.Гонтара (M.Gontare), Е.Дюркгейма (E.Durkheim), Ж.Капеля ( J.Capelle), П.Клярака (P.Claraque), Л.Кро (L.Cros), Г.Лангуе (G.Langoue), А.Марей (A.Maray), К.Пера (C.Peras), Ж.Репюссо (J.Repusseau), Ж.Фурастье (J.Fourastier), А.Валлона (H.Wallon), Ж.Снидерса (J.Snyders), Ж.К.Пассерона (J.Passeron), К.Бодело (Ch.Baudelot), Р.Естабле (R.Establet), Ж.Сима (J.Symas), Е.Еспере (E.Hesperй), М.К. Марме (M.Marmй), Л. Сева (L.Sиve), Алена (Alain), M.Медичи ( M.Medici), С.Френе (С.Freinet), А.Фабра (A.Fabre), Р.Галя (R.Galle), Г.М`яларе (G.Mialaret), Е.Лимбо (E.Lymbeau), П.Ланжевена (P.Langevin), П.Жюкена (P.Jukein), Ж.Куртуа (J.Courtois), Ф.Беста (F.Best), Ф.Одижье (F.Audigier) та ін. Це сприяло більш глибокому авторському осмисленню досліджуваних проблем, об’єктивності суджень в оцінці окремих педагогічних явищ та фактів. Завдяки ознайомленню з фундаментальними теоретичними розробками французьких фахівців у галузі громадянського виховання стало можливим визначення провідних концептуальних моделей його реалізації: антропоцентрична ( А.Біне (А.Binet), П.Лапі (P.Lapy), Ж.Шато (J.Chateau) та ін.); соціоцентрична (Ж.Делоней (J.Delaunay), Е.Дюркгейм (E.Durkheim), А.Валлон (A.Vallon), Ж.Капель (J.Capelle), Р.Карраз (R.Carraz), Л.Кро (L.Cros) та ін.); теоцентрична (Ф.Брюнетьер (F.Brunaitier), Є.Бутру (E.Boutrout), П.Крузе (P.Crouzet) та ін.).

Враховуючи актуальність проблем, пов’язаних із теорію і практикою громадянського виховання в Україні в умовах інтеграційних процесів, стан дослідженості цих проблем та необхідність розробки і практичної реалізації нових, адекватних вимогам сучасності, концептуальних засад здійснення відповідної освітньо-виховної діяльності в Україні обумовили вибір теми дисертаційного дослідження :

“Теорія і практика виховання громадянськості в школах Франції у контексті Європейської інтеграції”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є частиною комплексної науково-дослідної теми “Концептуальні засади методичного забезпечення особистісно зорієнтованої підготовки соціальних педагогів в умовах університету; яка досліджується кафедрою управління і соціальної педагогіки Запорізького державного університету, номер державної реєстрації 7/000100 U 001732; 23/97 0197 U 12 780.

Об’єкт дослідження: процес виховання громадянськості в учнів у школах Франції.

Предмет дослідження: зміст, форми і методи виховання громадянськості в учнів у школах Франції у контексті Європейської інтеграції.

Мета дослідження: визначити сутність та психолого-педагогічні основи теорії і практики виховання громадянськості в школах Франції в контексті Європейської інтеграції з метою застосування цього досвіду у виховному процесі загальноосвітніх шкіл України.

Відповідно до об’єкта, предмета та мети дослідження визначено такі завдання:

- визначити сутність процесу виховання громадянськості учнів в школах Франції у контексті Європейської інтеграції;

- простежити становлення громадянського виховання в школах Франції;

- дослідити умови практичного використання теоретичних засад виховання громадянськості в школах Франції у контексті Європейської інтеграції;

- виявити основні напрями, форми і методи виховання французьких школярів як громадян Європейської інтеграції.

- визначити можливі шляхи використання позитивного французького досвіду громадянського виховання в Україні.

Методологічну й теоретичну основу дослідження складають ключові положення зарубіжних і вітчизняних вчених про діяльність, виховання, творчу сутність особистості, про взаємообумовленість розвитку особистості і суспільства, Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності, Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті, вчення про закономірності процесу виховання й соціального розвитку особистості (Б.В.Ананьєв, І.Д.Бех, А.Й.Бойко, І.А.Зязюн, І.С.Кон, А.В.Мудрик, О.В.Сухомлинська, А.Бурдьє, Е.Дюркгейм, Ж.Фурастьє, Ж.Капель, І.Кро, А.Валлон, В.Лоундфельд, Т.Манро, А.Уайтгед, Ф.Спаршот, Б.Кріттенден, П.Еббс, М.Тіппет). Важливими з методологічної точки зору є ідеї нового мислення, покликані до життя завданнями розбудови єдиного Європейського освітньо-виховного простору.

Для розв’язання поставлених завдань використані такі методи:

а) теоретичні: загальнонаукові методи дослідження реальної дійсності – аналіз і синтез; порівняльно-історичний метод, який дозволяє порівнювати і зіставляти соціально-педагогічні явища, виявляючи в них подібність і відмінності; структурний метод, що дає змогу розглядати розвиток педагогічного процесу, виділяючи його основні структурні складові; узагальнення теоретичних даних, фактів національного та загальноєвропейського рівня, який дозволяє розглядати їх у системному вазємозв’ язку.

б) емпирічні: дискусія, діалог, обговорення.

Джерела дослідження:

·

·

·

·

Організація дослідження. Дослідження здійснювалося у три етапи протягом 1999-2002 років.

На першому етапі (1999-2000 рр.) здійснювався теоретичний аналіз філософської, соціологічної, етичної, психологічної та педагогічної літератури з проблеми громадянськості, вивчався стан розробки проблеми дослідження, визначався об’єкт, предмет, мета та завдання; формувалась джерельна база дослідження.

На другому етапі (2000-2001 рр.) проводилася дослідно-експериментальна робота, розроблялась теоретична модель дослідження: проводився збір, аналіз і синтез фактологічного матеріалу.

На третьому етапі (2001-2002 рр.) здійснювалось осмислення, узагальнення матеріалу з урахуванням сучасних психолого-педагогічних концепцій; оформлявся текст дисертації, апробувались головні результати дослідження та формулювалися дослідницькі висновки.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що завдяки опрацюванню численних наукових джерел нами цілеспрямовано проаналізовано педагогічні засади громадянського виховання у провідних європейських країнах, зокрема у Франції; вперше виявлено й виокремлено найважливіші складники громадянського виховання в школах Франції у контексті Європейської інтеграції; введено до наукового обігу невідомі раніше теоретичні положення стосовно практики громадянського виховання як педагогічної діяльності, в процесі якої здійснюється спеціалізована, систематична підготовка громадян нового типу – мобільних, творчих, підприємливих, демократичних, відповідальних як за долю європейського континенту, так і людства загалом; виявлено основні етапи й особливості становлення і розвитку громадянського виховання в школах Франції. До вітчизняного наукового простору введено нові терміни і поняття, які відображають сутність та зміст сучасних зарубіжних наукових теорій у галузі громадянського виховання молоді.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що його результати і висновки є обгрунтованою системою педагогічних ідей для вивчення цілісного процесу виховання громадянськості в школах Франції у контексті Європейської інтеграції; для осмислення сучасного стану виховної роботи в Європі та прогнозування ії розвитку в Україні. Висновки й положення дисертації можуть знайти застосування безпосередньо у практиці громадянського виховання учнівської молоді в Україні. Матеріали дисертації доцільно використовувати при підготовці підручників, навчально-методичних посібників з громадянської освіти та виховання, розробці програм для педагогічних навчальних закладів різного рівня акредитації.

Вірогідність отриманих результатів, висновків і рекомендацій забезпечується відповідністю науковій методології теоретичним засадам та вихідним пошуковим позиціям; застосуванням комплексу взаємопов’язаних методів відповідно до мети та завдань дослідження.

Особистий внесок автора у здобутті наукових результатів полягає у: історико-теоретичному обгрунтованні педагогічних підходів до громадянського виховання в школах Франції у контексті Європейської інтеграції; розробці рекомендацій щодо педагогічного обгрунтування стратегії розвитку громадянського виховання в Україні в умовах формування загальноєвропейського освітньо-виховного простору, а також їх апробації під час проведення міжнародних та всеукраїнських конференцій, у ході виховної роботи на посаді вчителя французької мови у школі-гімназії №50 м.Запоріжжя, педагогічного стажування у Франції, у виданні навчального посібника “Погляди на сучасну Україну. Україна та Європейський Союз”.

Апробація головних результатів дослідження. Результати виконаної роботи обговорювались на міжнародних, всеукраїнських конференціях: “Організаційно-педагогічні основи ефективності управління функціонуванням школи” (2000 р. м.Симферополь),”Сучасні педагогічні інновації у підготовці і післядипломній освіті педагогічних кадрів” (2000 р. м. Черкаси), “Досвід та перспективи соціальної роботи: Україна-Німеччина” (2002 р. м.Київ); на засіданнях кафедри управління і соціальної педагогіки Запорізького державного університету (2000-2003), на нарадах класних керівників шкіл. Матеріали дослідження висвітлювались у наукових публікаціях, застосовувались у роботі з учнями та студентами.

Публікації. Основні теоретичні розробки з теми дисертації висвітлено у 11 статтях, 8 у фахових виданнях, затверджених ВАК України, а також у 1 навчально-методичному посібнику.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний зміст дисертації викладено на 163 сторінках. У роботі наведено 2 таблиці, 7 схем, які містяться на 9 сторінках. Список використаних джерел включає 237 найменувань, з них 146 – іноземними мовами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження обраної проблеми розкрито його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, особистий науково-практичний внесок здобувача, висновки про апробацію і впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні засади навчання і виховання громадян в школах Франції” – здійснено аналіз педагогічних поглядів представників Французького гуманізму епохи Відродження Ф. Рабле, М. Монтеня, П. Рамуса, кінця епохи Реформації, початку Нового часу і епохи Просвіти - Ф. Фенелона, Ш. Ролена, П. Гольбаха, К.- А. Гельвеція, Д. Дідро, Є. Кондельяка, Ш.-Л. Монтеск’є, Ф. Вольтера, Ж.-Ж. Руссо, періоду Французької революції - Ш.М. Талєйрана, Ж.-А.-Н. Кондорсе, Л.М. Лепелетье, періоду “Вільного виховання” - класиків західноєвропейської педагогіки XIX ст. Й.Г. Песталоцці, Й.Ф. Гербарта, Ф.В.А. Фребеля, Ф.А.В. Дистервега, періоду “Нового виховання” першої половини XX ст. - М. Монтесорі, С. Френе, та представників основних напрямів розвитку педагогічної думки на сучасному етапі розвитку світового шкільництва – К. Медичи, Г. Міаларе, А. Валлона, Е. Шартьє, Ж. Мажо, Л. Кро, Ж. Капеля, Е. Дюркгейма та інших.

Історичний шлях, пройдений Францією, надав достатньо самобутнього характеру традиціям виховання громадянськості у молоді. Дослідження процесу становлення та розвитку громадянського виховання у Франції дає підстави виокремити шість основних його етапів, кожен з яких є відображенням назрілої культурно-історичної необхідності в утвердженні певних цінностей та ідеалів освітньо-виховної діяльності французької школи у конкретні періоди її функціонування, а саме:

-

-

-

-

-

- демократизація навчання і виховання; диверсифікація та диференціація освіти; гуманістична спрямованість виховання; модернізація класно-урочної системи; педагогічна адаптація та апробація новітніх експериментальних технологій; інтеграція шкільного та позашкільного виховання і навчання.

Аналіз науково-педагогічної літератури свідчить про те, що виховання громадян Франції у дусі національного патріотизму, непримиренності до експлуатації, насилля є провідною метою французької школи. Французькі педагоги вважають, що школа є найбільш впливовим і дієвим соціальним інститутом, який реалізує суспільні цілі у вихованні підростаючих поколінь. Педагоги французьких шкіл прагнуть спрямовувати виховні зусилля насамперед на прищеплення учням таких інтелектуальних і соціальних надбань, громадянських якостей, які відповідають вимогам і потребам сучасного французького суспільства і водночас усієї європейської спільноти. Особлива увага приділяється вихованню власної гідності учнів та їх здатності поважати інших людей, а також прищепленню молоді почуття суспільного обов’язку й відповідальності. Протягом усього шкільного навчання учні отримують базисні уявлення про сутність демократичних засад співжиття у французькій державі і в Європі загалом. Їх навчають поважати свободу віросповідання, правила ввічливості, бути правдивими, мужніми, справедливими, наполегливими.

Активізація громадянського виховання, демократизація і гуманізація освіти, забезпечення для всіх громадян рівних можливостей опановувати національний та інтернаціональний соціально-культурний досвід, прилучатися до загальнолюдських цінностей посідають чільне місце у системі педагогічних цілей сучасного французького суспільства. У зв’язку із цим на французьку школу покладається відповідальне завдання - виховати громадянина – демократа, громадянина – трудівника, забезпечити оволодіння кожним учнем загальною гуманітарною культурою.

Пошук нових виховних цінностей, дотримання яких сприятиме взаєморозумінню, співробітництву між людьми та їх мирному співіснуванню триває сьогодні у Франції, як і в Європі загалом. У зв’язку із цим ми звертаємо особливу увагу на принципи та механізми формування єдиного європейського освітнього простору, зокрема на реалізацію програм загальноєвропейського рівня: багатокультурна Європа; мобільна Європа; Європа професійної підготовки для всіх. Ці та інші освітньо-культурні програми підпорядковано цілям формування нової полікультурної, поліетичної, полілінгвістичної європейської спільності.

В реалізації зазначених цілей особлива роль відводиться новій генерації вчителів – європейців. Підготовка вчителів з якісно новими мисленням і кваліфікаційними рівнем обумовлена виникненням нової історичної реальності – єдиного європейського освітнього простору.

Сучасний стан професійної підготовки вчителів у Франції розглядається нами крізь призму національних педагогічних традицій. Дослідження навчальних планів і програм, за якими навчаються студенти педагогічних університетів у Франції, дозволяє виокремити психолого-педагогічні дисципліни (філософія освіти, загальна педагогіка, історія педагогіки і соціологія освіти, психологія, психопедагогіка) як базисні у фаховому становленні майбутніх французьких вчителів. Важливим і необхідним доповненням до них є навчальні курси, які стосуються проблем шкільної адаптації та інтеграції молодих спеціалістів, інтегровані спецкурси „Європейський вимір”, „ Соціально – економічні і культурні проблеми регіону та їх педагогічні наслідки”, навчальні курси, під час проходження яких майбутні вчителі набувають знань з шкільних дисциплін ( спеціалізація).

За обсягом педагогічної практики у професійній підготовці вчителів Франція посідає одне з перших місць у світі. Аналіз та узагальнення сучасних тенденцій розвитку педагогічної освіти у Франції дає підстави зробити висновок про те, що вона набуває дедалі більшої фундаменталізації і водночас практичної спрямованості. На перспективу передбачається посилення навчальних курсів з теорії педагогіки для майбутніх вчителів, модернізація змісту дисциплін психолого-педагогічного циклу.

Фахова компетентність французького учителя пов’язується з трьома головними складовими педагогічної майстерності: 1) знання дисципліни, за якою спеціалізується майбутній учитель; 2) знання в галузі управління навчально-виховним процесом ; 3) знання системи освіти.

У другому розділі – „Технологія громадянського виховання в школах Франції в контексті Європейської інтеграції” аналізується зміст, форми і методи громадського виховання в цій країні.

В своїх основах виховання громадянськості у французьких школярів спирається на загальновизнану у світі науково обґрунтовану концепцію навчальних курсів з Прав людини, характерною і визначальною особливістю яких є та, що вони виступають як один з інтегруючих компонентів усього навчально-виховного процесу. Французьких дітей починають виховувати у дусі громадянства ще з материнської школи. Громадянська освіта у сучасній французькій школі – це і особливий предмет, і, разом з тим, невід’ємна складова усіх без винятку обов’язкових навчальних дисциплін. Однією із засадових тем громадянської освіти для всіх учнів визначено фундаментальні загальнолюдські цінності. У дусі європейського громадянства такими цінностями, зокрема, визначаються: права людини, людська гідність, базисні людські свободи, демократична законність, мирне співіснування, ненасильницькі способи вирішення конфліктів, солідарність європейців як культурно цілісної світової спільноти, неупереджений, раціональний світогляд, рівність шансів, бережливе ставлення до природи, індивідуальна відповідальність. Зважаючи на європейські інтеграційні процеси, французькі педагоги розглядають на уроках громадянознавства також і проблеми, пов’язані із захистом прав людини у країнах Європейської Спільноти.

Виховні заходи громадянського змісту, що проводяться в школах Франції, можна класифікувати за різними параметрами і ознаками:

- за метою — поглиблювати знання учнів з історії і культури народу, його традицій, розвити творчі здібності і таланти учнів, формувати уміння і навички збирати і записувати зразки народної творчості, навчати технологіям виготовлення художніх виробів, сприяти набуттю учнями громадянської компетентності;

- за формою — практикувати навчальні, ігрові, змагальні, художні, індивідуальні, групові, клубні форми виховної роботи;

- за методами — вдаватися до роз'яснювально-ілюстративних методів виховної роботи - бесіди, розповіді, повідомлення, диспути, зустрічі, тематичні конференції, дослідницько-пошукових - експедиції, екскурсії, вивчення історичних джерел, обробка зібраних матеріалів тощо;

- за місцем проведення — здійснювати виховну роботу у школі, у громадських місцях, на природі, у домашніх умовах тощо.

За метою реалізації виховні заходи з громадянського виховання учнів поділяються на:

·

·

·

·

·

Виховна робота, яка здійснюється на уроках, і позаурочні заходи у своїй сукупності складають систему національного виховання, спрямовану, насамперед, на виховання громадянина Франції. Виховання французьких громадян здійснюється за принципами неперервності і наступності на вікових етапах дитинства, юності і зрілості. При цьому громадянське виховання як інтегроване психічне утворення виступає тим стрижнем, довкола якого формуються всі інші риси і якості особистості. Громадянське виховання здійснюване у школі передбачає— патріотичне, моральне, правове, трудове, фізичне виховання у їх тісному взаємозв’язку.

Громадянське виховання французьких учнів реалізується також і в процесі викладання спеціалізованих навчальних курсів. Подібні навчальні курсі мають здебільшого міждисциплінарний характер і охоплюють шість основних блоків: „Французька спадщина”, „Людина і суспільство”, „Світове співробітництво”, „Прийняття рішень і ресурси”, „Громадянські права і відповідальність”.

Учні початкової школи одержують первинні уявлення про те, що таке спільнота, сім’я, шкільний колектив, департамент, держава, світове співтовариство. У процесі вивчення світової історії молодшим школярам надаються знання про місце, яке посідає у ній Франція. На уроках, присвячених громадянській освіті, молодші школярі вивчають такі теми як "Поняття особистості і власності — моє, твоє, наше", "Батьківщина, єдність, національна ідентичність", "Республіканський девіз: свобода — рівність — братерство", "Право на голосування та загальне виборче право", "Національна територія, Президент республіки, міністри, депутати, сенатори", "Комуна, мер, муніципальні радники, школа".

Програма з громадянської освіти для колежів також укладена за принципом поступального надання знань про діяльність місцевих, національних та інтернаціональних соціальних інститутів. Програма з громадянської освіти для ліцеїв має три визначальних складові, а саме : 1- дослідження умов та обставин, які обумовлюють виникнення правил і норм суспільного співжиття та їх інституалізацію; 2- особливості дотримання норм і правил суспільного життя конкретними діячами громадського суспільства; 3 – визначення часової та просторової релятивності правил і норм суспільного життя, їх суперечностей та динаміки.

У дисертаційному дослідженні нами розглядаються у якості засадових з огляду на завдання виховання школярів у дусі європейського громадянства такі документи: „Рекомендації про виховання в дусі міжнародного взаєморозуміння, співробітництва і миру та виховання в дусі поваги прав людини і основних свобод”, „Всесвітній план дій по вихованню в дусі прав людини і демократизації”, проект громадського виховання прав людини „Викладання прав людини” в яких сформульовані головні принципи, мета і завдання консолідації міжнародних зусиль у реалізації громадянського виховання молоді: а) врахування міжнародного аспекту і глобальної перспективи в освіті та вихованні; б) повага до всіх народів і культур, розуміння їх самобутності; в) осмислення глобального зв’язку між народами і націями; г) готовність і здатність до спілкування з „іншими”, „інакшими” людьми; д) усвідомлення не тільки прав, але також і обов’язків окремих осіб, етнічних груп і народів у їх стосунках та взаємовідносинах; є) розуміння необхідності розвивати міжнародну солідарність і співробітництво; ж) розуміння важливості особистої готовності кожного приймати участь у вирішенні проблем свого суспільства, своєї країни і проблем світового масштабу.

Здійснене нами дисертаційне дослідження виявило, що сучасна французька школа повною мірою використовує можливості „Європейського центру общинного виховання ” (ECCE – European Centre for Community Education) у підтриманні і розвитку ідеї єдиної Європи як соціальної спільності громадян. Раціональне використання випробуваних часом традиційних виховних методик, поєднання їх з новітніми педагогічними технологіями сприяють формуванню у французьких школярів необхідних у сучасному суспільстві соціальних і громадських якостей. Виховання громадськості є сьогодні тим ідеологічним базисом, який визначає цілі і завдання діяльності усієї системи шкільної освіти у Франції .

Французькі педагоги прагнуть керуватися у своїй фаховій діяльності насамперед такими освітньо-виховними цілями і цінностями: інтернаціональне, полікультурне, громадське, моральне виховання, виховання толерантності; демократизація освітньо-виховної діяльності, забезпечення права на освіту усім без винятку громадянам Франції, підвищення якості підготовки педагогічних кадрів, посилення уваги до навчання талановитих, обдарованих дітей і дітей з особливими потребами, гуманізація стосунків у педагогічних та учнівських колективах, покращання технічного та медичного забезпечення навчально-виховного процесу, забезпечення умов для неперервної освіти протягом усього життя, підтримання плідних партнерських стосунків школи з іншими суспільними інститутами з метою конструктивної соціалізації молоді.

Важливим стимулом активізації громадянського виховання у Франції стало визнання провідної ролі і значення загальної Декларації прав людини, яка з новою силою і в новому контексті прозвучала на початку 80-х років ХХ століття. Особливо важливим з точки зору на завдання і покликання школи у справі громадянської освіти і виховання молоді є розділ Декларації, присвячений правам дитини. У відповідності до його основних положень було переглянуто французькі шкільні програми, зміст і методи навчання та виховання, внаслідок чого посилилось їх загально-гуманістичне і громадянсько-патріотичне спрямування.

Результати нашого дисертаційного дослідження дають підстави для здійснення загальних рекомендацій щодо використання в школах України досвіду французьких педагогів у галузі громадянської освіти та виховання молоді. Ефективність його використання значною мірою залежатиме від здатності наших педагогів враховувати особливості функціонування вітчизняної системи шкільної освіти у порівнянні з європейськими аналогами, виважено поєднувати національно-самобутні та універсально цінні елементи громадянської освіти молоді.

Ми виходимо з того, що використання досвіду виховання громадянськості в школах Франції за ітеграційних європейських процесів буде ефективним в умовах сучасної педагогічної ситуації в Україні, якщо:

- громадянське виховання розглядатиметься як невід’ємна складова формування особистості з певним набором її прав і обов’язків, зокрема і в тому, що стосується поваги до норм і правил колективного співжиття, притаманних нашій культурі та нашому державному устрою;

- зміст, форми і методи виховання громадянськості будуть забезпечувати соціально-духовний, загальнокультурний розвиток особистості, сприяти формуванню в учнів високих моральних якостей;

- громадянське виховання матиме цілеспрямований системний характер, спрямовуватися на розвиток свідомого патріота своєї Батьківщини і водночас громадянина європейської спільноти.

Враховуючи кращі здобутки зарубіжного та вітчизняного досвіду у галузі громадянського виховання молоді, вважаємо за доцільне дати рекомендації щодо можливих шляхів і заходів вдосконалення цього напряму педагогічної діяльності в Україні. Такими зокрема бажають бути:

-

-

-

-

-

-

-

-

Результати проведеного дослідження дають підставу для таких висновків:

1. Актуальність громадянського виховання учнів в школах Франції великою мірою зумовлюється соціально-педагогічним осмисленням стану та тенденцій розвитку сучасної школи у провідних країнах Європейської Співдружності. Джерельна база дослідження дозволила зробити висновок про те, що громадянське виховання розглядається французькими педагогами як процес формування інтегрованої якості особистості, що дає людині можливість відчувати себе морально, соціально, політично і юридично дієздатною та захищеною. Основною метою французької школи є виховання громадянина, патріота, професіонала, непримиренного до насилля та експлуатації. Процес громадянського виховання спрямований передусім на розвиток політичної культури, культури поведінки, мотивації до праці, усвідомлення своїх прав, свобод, обов’язків, свідоме ставлення до закону, до держави в учнів. Педагогічна цілеспрямованість і керованість виховної діяльністі школи здійснюється у поєднанні з ініціюванням активності самих учнів як суб’єктів громадянського виховання.

2. Аналіз філософської, психолого-педагогічної літератури дозволив окреслити основні періоди розвитку громадянського виховання у школах Франції: (перший – період Французького гуманізму епохи Відродження; другий – кінець епохи Відродження, початок Нового часу та епохи Просвіти, третій – період Французької революції; четвертий – період “Вільного виховання” ХІХ століття; п’ятий – період “Нового виховання” – перша половина ХХ століття; шостий – сучасний період), а також різноманітні дидактичні парадигми навчання ( традиціоналізм, раціоналізм, феноменологізм) та концепції виховання (“стадій цивілізацій”; “колективних уявлень”(Е.Дюркгейм); “суворого виховання” (Ален); “нового виховання” (А.Медичи, М.Севрен, С.Френе, А.Фабр, Е.Лімбо); “гуманістичного виховання” (Ж.Сіма, Ж.Снідерсон, Е.Еспере, М.К.Марме); “рівності і гуманізму у навчанні і вихованні” (П.Ланжевен, А.Валлон, П.Жюкен).

Процес розвитку виховання громадянськості у Франції був досить тривалим і складним , обумовленим історією і культурою цієї країни, соціальними умовами і потребами її поступу : централізація і зміцнення французької держави, стабілізація ії економічних і політичних зв'язків, становлення національної культури і науки тощо.

3.Розробка та реалізація освітніх європейських програм, спрямованих на формування єдиного європейського освітнього простору, здійснюється з урахуванням зростаючої динаміки міграційних та інтеграційних процесів на континенті. Цій загальній меті підпорядковуються і проблеми з громадянського виховання. Зміна ціннісної орієнтації в житті західноєвропейського суспільства, визначальною характеристикою якої на початку третього тисячоліття є поєднання двох орієнтацій – урахування відмінностей і обопільне прагнення до інтеграції, визначає засади сучасної системи громадянського виховання учнів у Франції.

4. Успішність громадянського виховання значною мірою залежить від компетентності нової генерації вчителів – європейців. Підготовка таких фахівців є загальною потребою французького суспільства, яке швидко змінюється, інтегрується в нову історичну реальність – єдину європейську спільноту. Соціальним критерієм ефективності підготовки вчителя, вихователя нової формації виступає його статус та престиж у суспільстві. В дисертаційній роботі обгрунтовується, що система підготовки вчителів Франції до громадянського виховання учнів, яка склалася історично, не копіює жодної із західних систем і має низку особливостей, зумовлених традицією французької вищої школи, яка полягає в розмежуванні і відокремленні теоретичної і практичної професійної підготовки вчителів. На сучасному етапі реформування французької школи провідним у професійній підготовці вчителів до громадянського виховання є інтегративний міждисциплінарний підхід та погодженість дій вищої школи на протязі усього періоду навчання.

5. Практичне втілення в світлі науково-обгрунтованих програм і концепцій громадянського виховання на засадах міжнародного взаємопорозуміння, співробітництва, поваги прав людини в школах Франції у контексті Європейської інтеграції передбачає запровадження системного комплексу змісту, форм, методів і педагогічних технологій в межах парадигми громадянських цінностей.

У вирішенні задач виховання підростаючих поколінь і формування майбутніх громадян важлива роль належить шкільній навчальній дисципліні – “громадянське виховання”. Французькі педагоги розглядають цю навчальну дисципліну як ядро базової культури учнів, джерело пізнання ними загальнолюдських цінностей, засіб їх прилучення до соціальної практики і демократичної участі в житті суспільства.

6. Одним із найважливіших завдань сучасної школи Франції є соціалізація учнів засобами “Європейського центру общинного виховання “(ЕССЕ), а також участі в реалізації сумісної програми “виховання в дусі європейської спільноти” (АССЕSS – Європа).

7. Національна система громадянського виховання в школах Франції є оригінальним утворенням з власним змістом, формами та методами. Провідними тенденціями розвитку громадянського виховання на сучасному етапі є збереження національних шкільних традицій виховання та навчання учнів і водночас їх формування як громадян єдиної Європи.

8. Як державі Центральної Європи Україні бажано орієнтуватись на використання кращого досвіду громадянського виховання, набутого французькими фахівцями з одночасним урахуванням національних, європейських та світових здобутків у цій галузі педагогічної діяльності.

Результати дослідження дають підстави вважати, що вихідна методологія є правильною, визначені завдання реалізовані, мету досягнуто. Сукупність одержаних наукових висновків і практичних рекомендації має важливе теоретичне значення для загальної педагогіки та історії педагогіки. Реалізація основних положень дослідження спрямовується на подальший розвиток теоретико-методологічних основ підвищення вивчення історії зарубіжної педагогіки.

До подальших напрямів дослідження проблеми вважаємо за доцільне віднести: дослідження психолого-педагогічних умов полікультурного виховання у сучасній Європі; підготовка майбутніх вчителів до здійснення полікультурного виховання; виховний потенціал міжнародних освітніх програм; порівняльне дослідження змісту громадянського виховання в Україні та країнах Західної і Центральної Європи.

Основні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення в таких публікаціях автора:

1. Алексєєва О.В. Виховання французьких учнів як громадян Європейської інтеграції // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. Серія: педагогіка, психологія. Науково-методичний журнал Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України. Вип.4 (8). – Київ – 2002.- С.174-181.

2. Алексєєва О.В. Громадянське виховання – провідна тенденція освіти при підготовці вчителів у сучасній Франції // Соціалізація особистості. Педагогічні науки. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. - К.: Логос, 2002.- Т.XVIII - С.145-154.

3. Алексєєва О.В. Погляд на сучасну Україну: Україна та Європейський Союз: навч.-метод. посібник. - Запоріжжя: Просвіта, 2000. - 35с.

4. Галузяк В.М., Алексєєва О.В. Когнітивно-еволюційна теорія морального розвитку і виховання особистості // Наукові записки. Серія: Педагогіка і психологія. Вип. 3.- Вінниця. – 2000.- С.156-163.( автор.текст. – 4с.).

5. Алексєєва О.В. Инновационные подходы к воспитанию молодёжи в духе прав человека в Европейском Сообществе // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки. Зб. наук. праць. Вип.18. – Київ – Запоріжжя. – 2001.- С.67-72.

6. Алексєєва О.В. Концепции воспитания в духе прав человека в странах Запада // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки. Зб. наук. праць. Вип.19. – Київ – Запоріжжя. – 2001.- С.99-103.

7. Алексєєва О.В. Проблема гуманизации образования в зарубежных исследованиях // Педагогіка і психологія формування творчої