ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. В.Н. КАРАЗІНА

АЛЕКСАНДРОВ ОЛЕКСІЙ ВАСИЛЬОВИЧ |

УДК 336.01:334.012.23

РОЗДІЛЕНО-СУМІСНІ ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ І

ФОРМИ ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ В ФІНАНСОВІЙ СФЕРІ ТРАНЗИТИВНОГО СУСПІЛЬСТВА

Спеціальність 08.01.01 економічна теорія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник
| –

Офіційні опоненти
| –

–

Провідна установа
| –

Захист відбудеться 21.03.2003 року о 13-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.01 Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, площа Свободи, 4, ауд. V 67.

З дисертацією можна ознайомитись в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, м. Харків, площа Свободи, 4.

Автореферат розісланий 20.02.2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради | Соболєв В.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Накреслена програма розвитку реформ і стабілізації української економіки передбачає створення соціально орієнтованої ринкової економіки, що ефективно забезпечує ринок високотехнологічною, конкурентноздатною продукцією. Формування ринкової системи господарювання в Україні пов'язується із зростанням підприємницької активності у всіх сферах економіки. Серед перспективних напрямків створення конкурентноздатного суспільства є розвиток малого і середнього підприємництва. Саме цей сегмент суспільства є найбільш масовим, він визначає “середній клас” як соціальний базис стабільності будь-якої держави з демократичними підвалинами і ринковою економічною системою.

При формуванні в Україні ринкового господарства, інституціональних змін в економіці, радикальних перетворень у відносинах власності проблема становлення і розвитку малого бізнесу набуває величезного значення. Для такої перебудови промисловості України необхідні інвестиції, яких зараз гостро не вистачає. Тому поряд із традиційними формами інвестування викликають інтерес нові форми фінансових відносин – лізинг, франчайзинг, факторинг і форфейтинг, які через притаманні їм можливості можуть стати імпульсом технічного і технологічного переозброєння виробництва.

В економічному плані історія становлення людського суспільства – це історія розвитку розділено-сумісних відносин. Починаючи з первісних часів, людина бере участь у трудовому процесі за допомогою об'єднання з іншими людьми, але самостійно виконує частку сумісної праці.

Сумісно-розділена праця породжує як своє “інше” розділено-сумісну власність. Сумісно-розділена праця і розділено-сумісна власність лежать в основі і є складовою розділено-сумісних відносин. На наш погляд, розділено-сумісна природа економічних відносин у фінансовій сфері перехідного суспільства найбільш наглядно відображується у взаєминах між господарюючими суб’єктами, що складаються при реалізації таких операцій як лізинг, факторинг, франчайзинг, форфейтинг. Суть останніх полягає в тому, що сумісна праця сторін-суб'єктів цих відносин приводить до успішного завершення угоди – задоволення певної суспільної потреби. При цьому кожна із сторін має особливу зацікавленість, у чому виявляються відносини роздільності. Але окремі інтереси кожної із сторін-суб'єктів будуть задоволені тільки при успішному завершенні угоди, тобто через досягнення спільної мети. Тому всі суб’єкти в однаковій мірі зацікавлені у виконанні не тільки своїх зобов'язань, але й у виконанні зобов'язань всіх інших суб’єктів операції, чим обумовлюється сумісність їх дій. Участь великої кількості суб’єктів у таких операціях дозволяє оптимізувати можливість доступу малого і середнього підприємця до сучасного дорогого обладнання, нових технологій, і, в кінцевому підсумку, оптимізувати відносини “велика корпорація - мале підприємство” на основі взаємовигідних партнерських стосунків та продуманої конкуренції.

Українськими і закордонними вченими М.М. Васильєвим, В.В. Кузьміним, О.В.Кабатовою, Н.Г.Слав'янською, В.І.Міщенком, О.Г.Луб’яницьким, Н.М.Внуковою, М.Трейвишем, Р. Руоці, Л.Гехтом, Ю.Сосюрко вивчалися деякі аспекти проблем розвитку лізингу, франчайзингу, факторингу. Однак вони розглядалися лише як окремі операції, інструменти фінансових угод. Глибинна соціально-економічна природа і суспільне значення цих відносин для соціально-економічної трансформації не було розкрито. Незважаючи на активне використання лізингу, франчайзингу, факторингу в країнах з ринковою економічною системою, в Україні ці відносини застосовують вкрай рідко. Законодавчі нормативні акти, що регулюють і за логікою повинні сприяти розширенню застосування цих відносин в Україні, на сьогодні суперечливі і не достатньо відпрацьовані. Практично не розглянута специфіка таких операцій як форм прояву розділено-сумісних економічних відносин. Основою для такого аналізу є наукові роботи професорів А.А.Гриценка, Г.В.Задорожного, С.В.Тютюнникової та ін., в яких розроблено основні положення і принципи методології дослідження соціально-економічних явищ і процесів з точки зору їх розділено-сумісної природи. Використання цієї методології відкриває більш широкі можливості розуміння суті соціально орієнтованого ринкового господарства, визначення напрямків, шляхів і механізмів його формування в транзитивних суспільствах.

З другої половини 90-х років, Україна є країною-учасником міжнародних об’єднань, що представляють, популяризують і сприяють розвитку лізингу, франчайзингу, факторингу. Але їх використання запроваджується з мінімальним врахуванням національних наукових розробок. Чекають на своє осмислення методологічні основи і зміст даних відносин в умовах економічної кризи, інфляції, нестабільної політичної ситуації в країні. Не відпрацьована законодавча база щодо всебічної реалізації жодної з операцій, що підлягають аналізу. Об’єктивною є необхідність поглибленої розробки методологічних підходів до розгляду лізингу, франчайзингу, факторингу як форм економічних взаємин, у яких присутні як інтереси їх безпосередніх суб'єктів, так і самої держави; відносин, що у високій мірі є прогресивними і спрямованими на формування стабільної й економічно незалежної держави. Очевидно, що суто науковий підхід до розгляду природи економічних реформ в Україні, кризи і шляхів її подолання не запропонує однозначних рішень, але дозволить виробити стратегічний напрямок реформування з урахуванням можливостей держави, менталітету населення, готовності суспільства до тих чи інших змін.

Всі перераховані проблеми доводять у достатній мірі актуальність наукового дослідження лізингу, факторингу, франчайзингу, форфейтингу як форм розділено-сумісних відносин, що спрямовані на вирішення економічних проблем і розв’язання протиріч у транзитивній економіці. Саме ці моменти визначають вибір теми дисертації, мету, завдання і логіку дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася в рамках планової науково-дослідної теми кафедри економічної теорії та економічних методів управління Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна “Трансформаційна економіка: загальні тенденції й особливості виявлення в Україні” (ГР №0199U004422).

Мета роботи і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у виявленні соціально-економічного змісту лізингу, факторингу, форфейтингу, франчайзингу як сучасних форм реалізації розділено-сумісних відносин і обґрунтуванні напрямків і шляхів їх широкого застосування в транзитивній економіці.

Для її досягнення було поставлено ряд дослідницьких завдань:

- розглянути сутність розділено-сумісних відносин, в основі яких лежать сумісно-розділена праця і розділено-сумісна власність.

- розкрити зміст лізингу, факторингу, франчайзингу і форфейтингу як сучасних форм реалізації розділено-сумісних відносин;

- проаналізувати закордонний і вітчизняний досвід використання цих форм з точки зору взаємодії відносин власності і праці;

- показати стимулюючу роль даних відносин в формуванні стабільної економіки в Україні;

- обґрунтувати рекомендації щодо розширення сфери застосування лізингу, факторингу, франчайзингу, форфейтингу як форм розділено-сумісних відносин, які сприяють становленню соціально орієнтованого ринкового господарства в Україні.

Предметом дослідження є відносини лізингу, факторингу, франчайзингу, форфейтингу як форми реалізації розділено-сумісних відносин у фінансовій сфері транзитивної економіки.

Об’єктом дослідження є система виробничих відносин в умовах ринкової трансформації економіки.

Методи дослідження. Теоретичною базою дослідження є загальнонауковий діалектичний метод пізнання соціально-економічних явищ. У зв'язку зі складністю і неоднозначністю трактувань реалізації розділено-сумісних відносин у транзитивній економіці застосовувалися різні конкретно-наукові методи дослідження, а саме: індукції і дедукції, теоретичні узагальнення, аналіз і синтез, абстрагування, системно-структурний підхід, логічний, функціональний і статистичний аналіз, створення схем взаємозв'язку економічних явищ, моделювання, математична інтерпретація економічних процесів.

Наукова новизна результатів дослідження, одержаних особисто здобувачем. Підвищення ефективності ринкових реформ у транзитивних суспільствах потребує створення умов для реалізації діалектичної природи розділено-сумісних відносин та інтересів суб’єктів господарювання через визначення міри і форм органічного поєднання відносин роздільності та відносин сумісності в господарсько-фінансовій практиці. Це обумовило наукову новизну дисертаційної роботи, яка полягає в наступному:

1. Доведено, що застосування методології аналізу розділено-сумісних відносин до дослідження сучасних явищ і процесів фінансової сфери дозволяє більш глибоко і всебічно пізнавати їх соціально-економічний зміст, обґрунтовувати нове економтеоретичне знання про сучасні способи і форми ефективних розділено-сумісних дій в процесі ринкового реформування.

2. Лізинг, факторинг, франчайзинг і форфейтинг визначено як форми прояву розділено-сумісних економічних відносин, які в процесі своєї реалізації через сумісну фінансову діяльність різних господарюючих суб’єктів функціонально забезпечують єдиний процес задоволення суспільних потреб різними ресурсами (інтелектуальними, матеріальними, фінансовими й іншими), дозволяють за рахунок об’єднання рефлексивних і эпістеміологічних можливостей практично одержувати нове знання та затверджують нову культуру соціально-ринкового спілкування, що є основою збагачення і розвитку інституціонального середовища в транзитивному суспільстві.

3. Обґрунтовано, що лізинг, як форма реалізації розділено-сумісних відносин, розв’язує протиріччя між недостатністю власних фінансових коштів підприємства і необхідністю розширення його діяльності щодо виробництва товарів і послуг, та є новим механізмом зниження інвестиційних ризиків за допомогою розмежування (роздільності) відносин власності і відносин управління (володіння, розпорядження і використання) майном – об’єктом лізингових угод.

4. Доведено, що франчайзинг є формою реалізації розділено-сумісних відносин, яка дозволяє компенсувати відсутність коштів на розробку нових ефективних технологій одним суб'єктам господарювання за рахунок передачі їм технологій, устаткування, торгових знаків, марок іншими фінансово стабільними суб'єктами з метою задоволення потреб у товарах і послугах і одержання доходу, що розподіляється між суб'єктами в заздалегідь обговореній формі. Франчайзинг є сучасним механізмом розвитку добровільних партнерських відносин між українськими і закордонними фірмами в умовах формування ринкових відносин.

5. Факторинг і форфейтинг розкрито як форми реалізації розділено-сумісних економічних відносин та економічних інтересів суб'єктів господарювання через включення комерційних банків у механізм прискорення обороту фінансових ресурсів, що дозволяє вирішувати проблеми кризи неплатежів, стабілізації міжнародних фінансових відносин за рахунок зведення до мінімуму фінансових ризиків і зростання міжнародного фінансового іміджу національних суб'єктів господарювання. Факторинг і форфейтинг описані як якісно нові засоби формування сучасної фінансової культури господарювання в транзитивній економіці.

6. З метою всебічного розвитку відносин лізингу, факторингу, форфейтингу, франчайзингу для розв’язання гострих проблем у сфері підприємництва запропоновано:

6.1. Розробити національну програму розвитку лізингу, факторингу, франчайзингу, форфейтингу;

6.2. Удосконалити законодавчу базу реалізації лізингових відносин шляхом внесення в Закон України “Про лізинг” положень:

- суб'єктами лізингових відносин можуть бути суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні і фізичні особи), представництва нерезидентів в Україні, державні установи, які не займаються підприємницькою діяльностю;

- лізингоотримувач має право вимагати в судовому порядку від постачальника лізингового майна виконання зобов'язань щодо якості, монтажу і обслуговування майна;

-

- після першої несплати лізингового платежу лізингоотримувачем лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу і звертатися в суд.

6.3. Для створення законодавчих умов розвитку відносин факторингу, форфейтингу і франчайзингу запропоновано розробити і прийняти Закони України “Про цесії” (для запобігання неоднозначності тлумачення можливості переводу боргу фіскальними органами), “Про факторинг і форфейтинг” (для визначення прав й обов'язків суб’єктів цих відносин господарювання), “Про франчайзинг” (для визначення сутності відносин франчайзингу, економічного механізму взаємин його суб'єктів, юридичних нормативів договірної бази); Україні приєднатися до Конвенції “Про міжнародний факторинг”.

7. Обґрунтована необхідність прийняття на державному рівні програм з підготовки і перепідготовки фахівців в галузі лізингу, факторингу, форфейтингу, франчайзингу на основі широкого вивчення закордонного досвіду; при підготовці фахівців з напрямку “Економіка і підприємництво” ввести в цикл фундаментальних дисциплін навчальних планів курси “Лізинг”, “Франчайзинг”, “Факторинг і форфейтинг”. Доведена доцільність створення при обласних державних адміністраціях методичних центрів розвитку лізингу, факторингу, франчайзингу, форфейтингу з метою пропаганди, навчання і широкого впровадження зазначених відносин у підприємницьке середовище.

Ступінь новизни. Результати наукового дослідження, відображені в п.п. 2, 3, 4, 5, запропоновані вперше, п.п. 1, 6, 7 – суттєво доповнюють існуючі положення і вносять у них елементи наукової новизни.

Практичне значення результатів. Результати й основні положення дисертації використовуються в навчальному процесі Харківського інституту бізнесу і менеджменту (довідка № 001/14-2002 від 15.02.2002 р.), а наукові розробки, що стосуються вдосконалення відносин лізингу, факторингу, форфейтингу, використовуються Акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСиббанк” у практичній діяльності при наданні послуг клієнтам банку щодо запровадження одноіменних фінансових операцій (довідка № 3748/1 від 02.12.2002 р.).

Висновки і пропозиції автора можуть бути використані при реформуванні економічних відносин у транзитивній економіці для вдосконалення механізму забезпечення малих і середніх підприємств інвестиційними ресурсами, підвищення конкурентноздатності фірм шляхом розширення використання сфер лізингу, франчайзингу і факторингу.

Результати дослідження доцільно використовувати для підготовки навчальних програм, курсів, підручників, навчальних посібників, методичних розробок, а також спецкурсів для студентів вузів з метою поширення знань про сучасні фінансові форми реалізації розділено-сумісних економічних відносин.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і теоретичні висновки дисертаційної роботи доповідались автором на трьох міжнародних науково-практичних конференціях: “Соціальні пріоритети в транзитивній економіці” (м. Харків, 1999 р.), “Соціальне партнерство і його роль у становленні ринкової економіки в Україні” (м. Харків, 2000 р.), “Концепція стратегії розвитку Харківської області” (м. Харків, 2001 р.).

Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження викладені в 6 опублікованих роботах, загальним обсягом 1,9 д.а., у тому числі в 4 статтях у фахових наукових виданнях, загальним обсягом 1,4 д.а.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, списку використаної літератури (185 найменувань) і 2 додатків. Робота викладена на 229 сторінках, із них 213 - основний текст, містить 6 таблиць, 22 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено предмет і об'єкт дослідження, методологічну і теоретичну бази, мету і завдання дослідження, викладено наукову новизну отриманих результатів, розкрито їх практичне значення.

У першому розділі “Розділено-сумісні економічні відносини: зміст і значення для аналізу господарювання” розкрито методологічну базу пізнання господарських процесів через аналіз розділено-сумісних економічних відносин. Транзитивна економіка розглядається як фуркаційний стан пошуку міри в реалізації розділено-сумісних відносин та форм органічного поєднання моментів роздільності і сумісності при ринковому господарюванні.

У дисертаційній роботі обґрунтовано, що історія людського суспільства – це історія розвитку діалектичної єдності відносин роздільності і відносин сумісності в діяльності людей. Це зумовлено, насамперед, тим, що кожна окремо взята людина (суб’єкт господарювання) має свою мету та дбає про свої інтереси. Але для їх досягнення і задоволення вона змушена об’єктивно, у силу своєї біологічної і фізичної слабкості, поєднувати свої зусилля з зусиллями інших людей. Перший момент фіксується у відносинах роздільності; другий – у відносинах сумісності. Ці два типи відносин взаємно припускають і взаємно заперечують один одного. У роботі підкреслюється, що усі відносини, у тому числі й економічні, мають розділено-сумісну природу, а боротьба між роздільністю і сумісністю виступає як найбільш загальна рушійна сила розвитку суспільства. Тому діяльність людства є процесом суперечливої єдності відносин роздільності та сумісності, що фіксується перш за все категоріями сумісно-розділаної праці і розділено-сумісної власності.

Розкривається зміст розділено-сумісних відносин і найбільш важливі форми їх вияву в господарському житті. Економічна теорія відображає розділено-сумісну природу людської діяльності і виробничих відносин за допомогою обґрунтованого категоріального ряду: сумісно-розділена праця – розділено-сумісна власність – розділено-сумісна економічна влада – розділено-сумісне управління – розділено-сумісна ефективність – розділено-сумісний доход. Аналіз кожного з цих елементів та їх взаємодії показав, що для успішної їх реалізації необхідні спеціальні господарсько-фінансові форми, які б дозволяли органічно поєднувати, забезпечувати міру при досягненні роздільних (індивідуальних) і сумісних (загальних) економічних інтересів. Економічна криза з точки зору розвитку і реалізації розділено-сумісних відносин відображає втрату такої міри, тобто вказує на соціально невиправдане гіпертрофоване посилення того чи іншого боку їхньої суперечливої єдності.

Економічна система опинилася в точці біфуркації – ситуації, коли відкривається декілька варіантів подальшого розвитку економічної системи. Завдання суб’єктивного фактору в біфуркаційному періоді зводиться до визначення оптимального варіанта сценарію наступного ефективного розвитку і створення для цього інституціональних умов. Відсутність ринкових інститутів негативно вплинули на економічну систему України: здійснювався процес кланово-номенклатурного нагромадження капіталу; було створено систему надмірного оподатковування та вилучання амортизаційних відрахувань, що зробило неможливим навіть просте відтворення у державному секторі та ін.

В сучасній економічній науці сформувалися три основні концепції щодо трансформації однієї соціально-економічної системи в іншу: неокласичного напрямку, градуалістська, інституціональний підхід. Аналіз показує, що, по-перше, жодна з цих концепцій не могла і не може реалізуватися в чистому вигляді; по-друге, усі вони спрямовані лише на врахування здебільше внутрішнього сценарію процесу трансформації. У цьому полягають їхні слабкі сторони. Сьогодні необхідний пошук нових моделей подальшого розвитку постсоціалістичних транзитивних суспільств на основі розуміння транзитивної економіки як певного тимчасового біфуркаційного стану, який багато в чому визначається не тільки внутрішніми факторами розвитку транзитивних суспільств, але і зовнішніми факторами.

Останнє десятиліття ХХ століття стало часом широкого розгортання процесу глобалізації, що, незважаючи на бажання будь-кого, втягує в себе усі країни і народи. Ціль глобалізації в її сьогоднішньому вигляді – забезпечити цілковите і безроздільне панування країн “золотого мільярда” за рахунок ресурсів усього іншого світу. І якщо в таких умовах Україна хоче зберегтися як незалежна, економічно могутня держава, а не поповнити резервацію периферійних країн, вона повинна, виходячи з явних тенденцій глобалізації, виробити свій власний сценарій соціально-економічного розвитку, відмінний від того, що нав’язується їй ззовні. Він повинен цілком спиратися на національні соціокультурні основи, які в останні роки інтенсивно розмиваються насадженням масової культури під лозунгами постмодернізму. Але, з іншого боку, необхідно також враховувати і творчо використовувати ті форми господарювання, що довели свою ефективність у західних країнах.

Це значить, що необхідно обґрунтувати таку нову модель соціально-економічного розвитку, яка б являла собою унікальну форму синтезу національних соціокультурних основ і ефективних форм господарювання закордонного досвіду. Ця нова вимога відображає специфіку функціонування розділено-сумісних господарських відносин не тільки на основі урахування внутрішніх умов господарювання, але й умов зовнішніх, породжених глобалізацією, що розширюється.

Методологічною основою для розробки національної і регіональної програм і стратегій розвитку малого і середнього бізнесу, як втім і концепції створення соціально орієнтованого ринкового господарства в Україні, може служити аналіз розділено-сумісної природи соціально-економічних відносин, що дозволяє поєднувати не тільки різні, але часом і суперечливі економічні інтереси для досягнення загального блага. В цьому плані найбільш бажаними і діючими є ті види відносин, які, з одного боку, у процесі їхнього застосування в розвинутих країнах довели свою ефективність, а з другого – можуть опиратися на національний менталітет, заснований на відносинах колективізму. В фінансовій сфері найбільш ефективними і показовими є чотири види економічних відносин-форм – лізинг, франчайзинг, факторинг і форфейтинг.

Їх спільною рисою є те, що вони розширюють поле взаємодії юридичних осіб – учасників операції по володінню, користуванню і розпорядженню власністю (майном). У них найбільш повно поєднуються роздільні і сумісні економічні інтереси учасників ринкових угод. При цьому важливо, що і держава зацікавлена в їхньому здійсненні, тому що дані форми сприяють покращенню соціально-економічних показників і добробуту життя населення, сприяють становленню малого і середнього бізнесу. У них бере участь і держава шляхом створення законодавчої бази, матеріальної підтримки, податкової політики. Зрозуміти розділено-сумісну природу відносин лізингу, факторингу, форфейтингу і франчайзингу – необхідна передумова їх широкого й ефективного використання в процесі ринкової трансформації в нашій країні.

Розуміння розділено-сумісної природи господарської діяльності має дуже важливе значення у сфері взаємодії великих, середніх і малих підприємств, де оптимальний рівень їх взаємин обертається підвищенням ефективності функціонування всієї економічної системи. Малі і середні підприємства найчастіше стають інноваторами, що забезпечують новими ідеями і технологіями велике виробництво. Їх існування є одним із засобів усунення диспропорцій на певних товарних ринках, створення додаткових робочих місць і зменшення рівня безробіття, активізації інноваційних процесів, розвитку конкуренції, найшвидшого насичення ринку товарами і послугами.

Форми реалізації розділено-сумісних відносин, що досліджуються в роботі, впливають на інтеграцію великого і малого бізнесу, а тим самим розв’язують протиріччя між малими і великими підприємствами.

В умовах становлення ринкових відносин основними формами розділено-сумісних взаємин великих і малих підприємств є субпідряд, франчайзинг, венчурне кредитування, а також лізинг, факторинг, форфейтинг. На рис. 1 показано основні сфери і форми інтеграції великого, малого і середнього бізнесу.

В другому розділі “Нові форми реалізації розділено-сумісних відносин у фінансовій сфері транзитивної економіки” розкрито сутність і особливості реалізації лізингу, факторингу, форфейтингу, франчайзингу як форм реалізації розділено-сумісних відносин у фінансовій сфері транзитивної економіки.

Лізинг, факторинг, форфейтинг і франчайзинг з точки зору автора недостатньо зводити лише до простих фінансових операцій. Хоча аналіз існуючої нормативно-правової бази, що регламентує здійснення цих відносин в Україні, показує, що законодавці виходять саме з їх розуміння як окремої фінансової операції. Це говорить про те, що в Україні практично не існує глибокої науково-методологічної бази для визначення їх широкого соціально-економічного змісту, що значно звужує сферу їх використання і розвитку для створення соціальної ринкової системи господарювання. Незважаючи на те, що держава є учасником досліджуваних розділено-сумісних відносин і суттєво зацікавлена в їх розвитку, нормативні акти щодо таких прогресивних господарських відносин як лізинг і франчайзинг не відпрацьовані в достатньому обсязі, практично немає спеціального законодавства щодо запровадження і розвитку факторингу і форфейтингу.

Правова невизначеність відносин партнерів різко збільшує ступінь ризиків і стає причиною, що стримує підприємницьку ініціативу. |

Основні сфери та форми реалізації розділено-сумісних відносин малого та середнього бізнесу з великими підприємствами

Функціональні сфери розділено-сумісних взаємин великих і малих підприємств

Виробнича | Виробничо-збутова | Виробничо-фінансова | Інноваційна

Форми реалізації розділено-сумісних відносин

Субпідряд | Франчайзинг | Лізинг | Венчурне фінансування

Факторинг |

Форфейтинг

Рис. 1. Основні сфери та форми реалізації розділено-сумісних відносин

малого і середнього бізнесу з великими підприємствами

У роботі обґрунтовується, що кожна з форм розділено-сумісних відносин знайде широке застосування лише за умов, коли вона зможе органічно поєднати зусилля всіх учасників договірних відносин для досягнення спільної мети (момент сумісності), але в той же час враховувати окрему зацікавленість кожного з учасників даних відносин (момент роздільності), якої він може реалізувати лише через дії з іншими господарюючими агентами.

Лізинг як форма реалізації розділено-сумісних відносин має ряд наявних переваг порівняно з традиційними відносинами купівлі-продажу, у яких бере участь продавець і покупець, і сприяє:

1. розв’язанню суперечності між недостатністю власних фінансових коштів підприємства і його потребою у розширенні і розвитку діяльності з виробництва товарів (послуг);

2. встановленню взаємовигідних партнерських відносин з іншими економічними суб’єктами в справі задоволення суспільних потреб;

3. можливості використання дорогої, часто новітньої техніки без великих початкових вкладень;

4. інвестуванню у формі майна, на відміну від грошового кредиту, що значно знижує ризик неповернення коштів. За лізингодавачем зберігається право власності на передане майно;

5. 100-відсотковому кредитуванню і не вимагає негайного початку платежів, що дозволяє без значної фінансової напруги обновляти виробничі фонди, використовувати дороге обладнання;

6. доступності впровадження нових технологій малими і середніми підприємствами без одержання банківських кредитів на сприятливих умовах, що для них дуже проблематично.

Очевидним недоліком використання лізингу, як форми реалізації розділено-сумісних економічних відносин в Україні, є обмеження в законодавчому порядку видів реалізації цих відносин (фінансовий і оперативний лізинг), що значною мірою звужує фінансові і виробничі можливості цієї багатогранної форми економічних відносин.

Передумовою використання факторингу послужили об'єктивні причини - найгостріші труднощі з розрахунками, відсутність “живих грошей” і розрив у відносинах між споживачем і продавцем, обумовлений тим, що споживач не має можливості розрахуватися з продавцем, оплатити товар чи послуги, у яких зацікавлений. У цьому проявилося одне з внутрішніх протиріч розділено-сумісних відносин трансформаційного періоду, коли відносини роздільності переважають над відносинами сумісності. Однією з можливих форм його розв'язання стає факторинг, що реально є новою формою реалізації розділено-сумісних економічних відносин, які фіксують ситуацію, коли у одного з економічних суб'єктів бракує коштів у силу певних причин для забезпечення нормального процесу відтворення. Але, оскільки в процесі суспільного відтворення беруть участь і інші суб'єкти і ця діяльність здійснюється сумісно, то для виходу з ситуації перший суб'єкт вступає у відносини з іншими господарськими суб'єктами з метою забезпечення процесу відтворення на умовах взаємовигідного співробітництва. Специфіка цих відносин полягає в тому, що, включаючись у факторингові відносини, інші суб'єкти починають дійсно реалізовувати сумісність як найважливішу характеристику господарської діяльності.

В умовах транзитивної економіки в кризовому стані факторингове обслуговування виявилося ефективним насамперед для малого бізнесу, який має гарну перспективу нарощення виробництва, але зараз обтяжений проблемою тимчасової нестачі коштів через несвоєчасне повернення боргів дебіторами чи труднощами, пов'язаними з удосконаленням виробничого процесу.

Багато спільного з факторингом має форфейтинг — кредитування експорту за допомогою придбання без права регресу до продавця комерційних векселів, акцептованих імпортером, а також платіжних вимог щодо зовнішньоторговельних операцій. Форфейтинг, як форма реалізації розділено-сумісних відносин не тільки дає можливість вирішити проблему кризи неплатежів, але й сприяє проникненню і розвитку нової фінансової культури ведення бізнесу через відповідальну реалізацію зовнішньоекономічних угод з закордонними партнерами, закладає основи впровадження соціально-відповідального бізнесу не тільки з закордонними партнерами, але і з партнерами українськими. Форфейтинг сприяє підвищенню рівня й іміджу національних господарюючих суб’єктів.

До нововведень, що можуть дати певний позитивний поштовх для розвитку ринкової економіки України, належить франчайзинг як одна з найефективніших форма реалізації розділено-сумісних економічних відносин. Він сприяє розвитку бізнесу як для фірм, які вже домоглися успіху і бажають розвивати свій успіх і далі, так і для суб'єктів економічних відносин, що прагнуть організувати дуже надійну власну справу. Саме з точки зору розвитку малого і середнього бізнесу в Україні виявляють інтерес до франчайзингу. Він дозволяє компенсувати відсутність власних коштів на розробку нових ефективних технологій одним суб'єктам господарювання за рахунок передачі їм технологій, устаткування, торгових знаків, марок іншими фінансово стабільними суб'єктами з метою задоволення потреб у товарах і послугах і одержання доходу, який розподіляється між суб'єктами у заздалегідь обговореній формі. Франчайзинг є сучасною формою розвитку партнерських відносин здебільшого між українськими і закордонними фірмами в умовах формування ринкових відносин.

В дисертації обґрунтовано, що лізинг, факторинг, форфейтинг, франчайзинг є елементами-відносинами фінансового механізму транзиційної економіки, який сприяє істотному скороченню часу подолання кризових явищ, надає імпульс формуванню “середнього” класу як основи стабільності і соціальної злагоди в суспільстві, що прагне створити соціальне ринкове господарство. Тому так важливо їх розвивати, створюючи відповідні юридичні і економічні умови. Величезне значення цих форм реалізації розділено-сумісних відносин полягає в тому, що вони сприяють якісному оновленню фінансової сфери в Україні, базуються на сучасному рівні культури господарювання, характеризуються соціально відповідальною поведінкою національних економічних агентів як на міжнародних, так і на внутрішньому ринках.

У висновках підведено основні підсумки дослідження, а також сформульовано основні результати.

ВИСНОВКИ

На основі проведеного дослідження відносин лізингу, факторингу, франчайзингу, форфейтингу як форм розділено-сумісних відносин зроблено такі висновки.

1. Історія становлення людського суспільства в економічному плані являє собою історію розвитку розділено-сумісних відносин. Дослідження відносин сумісності і відносин роздільності, а також форм їх реалізації особливо актуальні при аналізі перехідних економічних систем в стані біфуркації. Вибір науково обґрунтованого сценарію подальшого розвитку багато в чому залежить від того, наскільки знайдено міру поєднання різних (роздільних) економічних інтересів господарюючих суб’єктів. В Україні реально функціонує розділено-сумісна власність, що ще не має адекватних її природі правових і інших механізмів реалізації. Економічна влада, що зміцнюється, страждає гіпертрофованими відносинами розділення, руйнує єдину тканину господарського життя. Звідси витікає завдання пошуку оптимальних форм реалізації розділено-сумісних економічних відносин, особливо у фінансовій сфері транзитивного суспільства.

2. Практична реалізація природи розділено-сумісних відносин в формування нової економічної системи України полягає в тому, що різні суб’єкти-учасники сумісної фінансової діяльності:

- забезпечують єдиний процес задоволення суспільних потреб різними ресурсами (інтелектуальними, матеріальними, фінансовими й іншими);

- не втрачаючи базових (фундаментальних) якостей, збагачуються за допомогою розвитку своїх рефлексивних і эпістеміологічних можливостей і практичного одержання нового знання та його реалізації у фінансовій сфері;

- розробляють, вбирають і затверджують нову культуру соціально-ринкового спілкування, що є основою збагачення і розвитку інституціонального середовища в транзитивному суспільстві.

3. Новими формами реалізації розділено-сумісних відносин у фінансовій сфері перехідної економіки є лізинг, франчайзинг, факторинг і форфейтинг. Відносини роздільності виявляються у багатосуб’єктності цих форм і різниці статусів й функцій різних суб’єктів; відносини сумісності – у досягненні єдності спрямованості дій суб’єктів в реалізації вказаних відносин щодо досягнення загально значимого результату. Держава повинна створювати умови для широкого розвитку лізингу, франчайзингу, факторингу і форфейтингу. Забезпечення оптимальних умов можливе, якщо всі заходи будуть ґрунтуватися на розумінні розділено-сумісної суті вказаних відносин.

4. Лізинг як форма розділено-сумісних відносин є ще досить новим і нетрадиційним в Україні. Ефективність лізингу залежить від того, на якому етапі розвитку знаходяться лізингові відносини в країні, та які умови для його розвитку створені. Діючий в Україні Закон “Про лізинг” є досить невідпрацьованим і вимагає значних вдосконалень і узгоджень з безліччю нормативно-правових документів, насамперед із законами “Про оподатковування і прибуток підприємств”, “Про податок на додаткову вартість”. Зараз існує нечіткість визначення бази ПДВ при переході права власності наприкінці терміну лізингу, внаслідок чого в господарській практиці податкові органи часто розглядають саме первісну вартість предмета лізингу як об'єкт стягнення ПДВ. В роботі обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення податкового регулювання лізингових відносин, а також доведено необхідність створення нової інфраструктури, здатної здійснювати контроль і моніторинг лізингових операцій, сприяти розвитку цієї форми економічних відносин.

5. Виняткової актуальності для розв’язання проблеми неплатежів в транзитивній економіці набуває широке впровадження факторингового і форфейтингового обслуговування підприємств. Історія і досвід використання цих форм як за кордоном, так і в Україні, що проаналізовані в дисертації, переконливо показують ефективність і необхідність їх подальшого розвитку, особливо форфейтингу, в сфері зовнішньоекономічної діяльності. Для ефективного застосування факторингу і форфейтингу необхідна розробка та прийняття законів “Про факторинг”, “Про форфейтинг”, а також ратифікація Україною діючих законів і нормативів міжнародного рівня, підписання Конвенції “Про міжнародний факторинг”. Факторинг і форфейтинг дозволяють ефективно реалізовувати розділено-сумісну природу фінансово-економічних відносин, підвищувати роль комерційних банків у формуванні сучасної підприємницької культури у фінансовій сфері, домагатися створення високого позитивного іміджу національних фінансових структур.

6. Важливою формою реалізації розділено-сумісних відносин є франчайзинг. На сьогодні в Україні в ролі франчайзера в основному виступають західні чи російські компанії, що просувають свій бізнес і своє ім'я. Для України франчайзинг є одним із найкращих механізмів підвищення ефективності і просування на ринок малих і середніх підприємств за допомогою визнаної торгової марки. Франчайзинг має в собі чималий психологічний аспект. З одного боку, власники фірм-франчайзи почувають себе господарями власної справи, яку виконують у своїх інтересах, і яку вони можуть продати чи передати в спадщину; з іншого боку, вони не почувають себе самотніми у бізнесі, тому що виступають частиною об’єднаного співтовариства професіоналів, які обмінюються досвідом, технологічними досягненнями, спільно вирішують багато проблем (цей аспект так само підкреслює, що франчайзинг виступає саме як форма розділено-сумісних відносин). Для подальшого розвитку франчайзингу необхідна підтримка на державному рівні і розробка спеціалізованих законодавчих актів, які б більш повно враховували національні особливості й інтереси при укладанні франчайзингових угод.

7. Досліджувані форми розділено-сумісних фінансових відносин дійсно дозволяють розв’язувати актуальні завдання не лише на рівні окремого підприємства, але й оптимізувати економічні зв'язки між багатьма господарюючими суб'єктами, вдосконалювати систему державного управління в ході ринкових реформ, виступають могутнім стимулюючим імпульсом оздоровлення транзитивної економіки. Держава, як один з найбільш важливих суб'єктів трансформаційного процесу, реалізуючи суспільно-економічну владу, через свою діяльність зараз значною мірою тяжіє до розширення відносин роздільності. Це породжує негативні наслідки: відсутність законодавчих актів, спрямованих на підтримку і розвиток факторингу, франчайзингу, форфейтингу; відсутність державної пропаганди і підтримки вказаних відносин, а також чіткої податкової політики, яка б сприяла широкому впровадженню досліджуваних форм розділено-сумісних відносин; необґрунтоване прагнення цілісно копіювати західний досвід та ін. Головне завдання держави вбачається в тому, щоб сприяти розвитку лізингу, факторингу, франчайзингу, форфейтингу, виходячи з загальної мети підвищення добробуту всього населення через створення умов для сумісних дій у цьому напрямку всіх суб'єктів господарювання.

8. Розв’язання проблем транзитивного періоду в економіці, становлення ринкової економічної системи, довгостроковий цивілізований розвиток країни потребують наукового підходу і широкого використання політекономічних знань при проведенні ринкових реформ. Застосування методології аналізу виробничих відносин як розділено-сумісних дозволяє економічній науці розробляти обґрунтовані рекомендації щодо забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства, виходячи з різних інтересів кожного суб'єкта господарства. З метою підвищення ролі науки і знань в процесі створення соціального ринкового господарства доцільно розробити і прийняти державну програму з підготовки і перепідготовки фахівців в галузі лізингу, факторингу, форфейтингу, франчайзингу; ввести в цикл фундаментальних дисциплін навчальних планів курси “Лізинг”, “Франчайзинг”, “Факторинг і форфейтинг” при підготовці фахівців з напрямку “Економіка і підприємництво”; створити при обласних державних адміністраціях методичні центри розвитку лізингу, факторингу, франчайзингу, форфейтингу з метою пропаганди, навчання і широкого впровадження зазначених відносин у підприємницьке середовище.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових наукових виданнях

1. Александров А.В. Применение безналичных видов расчетов // Вісник Східно-Українського державного університету. Науково-технічний журнал. - Вип. №3(7). – Луганськ. – 1997. – С.132-133. – 0,1 д.а.

2. Александров А.В. Роль лизинга в активизации предпринимательской деятельности // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Економічна серія. - № 482. – Харків. – 2000. – С. 287- 292. – 0,45 д.а.

3. Александров А.В. Факторинг как форма реализации разделенно-совместных отношений в транзитивной экономике // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Економічна серія. - №534. – Харків. – 2002. – С. 336-341. – 0,45 д.а.

4. Александров О.В. Франчайзинг як механізм розвитку економічної системи України // Теорії мікро- макроекономіки. - Вип. №10.– Київ. - 2002. – С.267-273. – 0,4 д.а.

Інші роботи

5. Александров А.В. Привлечение иностранных инвестиций предприятиями Украины // Проблеми розвитку підприємств регіону в умовах ринкової економіки: Зб.наук.праць / СУДУ, Міжнародна Академія науки та практики організаціЇ промисливості. – Луганськ: ЛОТ, 1998. – С.114-7. – 0,2 д.а.

6. Александров А.В. Лизинг как элемент социального партнерства //Соціальне партнерство та його роль в становленні ринковой єкономіки в Україні. Збірник наукових праць. – Х.: ХІБМ, 2000. – С. 212–216. – 0,25 д.а.

АНОТАЦІЯ

Александров Олексій Васильович. Розділено-сумісні відносини і форми їх реалізації у фінансовій сфері транзитивного суспільства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 – "економічна теорія".

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2002.

У роботі проаналізовано розділено-сумісну природу людської діяльності і виробничих відносин та форми їх реалізації у фінансовій сфері.

Практична реалізація природи розділено-сумісних відносин полягає в тому, що різні господарські суб'єкти сумісної діяльності, по-перше, забезпечують єдиний процес задоволення суспільних потреб різними ресурсами (матеріальними, трудовими, фінансовими, інтелектуальними й ін.); по-друге, не втрачаючи в процесі взаємодії своїх базових (фундаментальних) рис, збагачуються за допомогою практичного одержання нового знання; по-третє, розробляють, вбирають і затверджують нову культуру спілкування, що служить основою збагачення і розвитку інституціонального середовища в транзитивному суспільстві. Такими сучасними відносинами-формами в фінансовій сфері є лізинг, франчайзинг, факторинг і форфейтинг.

Виходячи з виявлених недоліків і причин повільного поширення досліджуваних форм розділено-сумісних відносин в економіці України, обґрунтована необхідність їх подальшого розвитку, розроблені практичні пропозиції для підготовки державної програми розвитку і підтримки лізингу, факторингу, франчайзингу і форфейтингу, для створення досконалої стабільної законодавчої бази.

Ключові слова: лізинг, факторинг, форфейтинг, франчайзинг, розділено-сумісні відносини, фінансова культура