Ще одне питання, пов’язане зі здійснюваними попусками, – їхня повторю-ваність. За резуль-татами відповідних досліджень, в яких використано матеріали орнітологіч-них спосте-ре-жень (їх виконавець – І.В.Щоголєв), показано, що на стан екосистеми плавнів впливає мину-лорічна водність Дністра. У такий спосіб встановлено доцільність що-річ-ного прове-дення попусків.

Сформульовані вимоги знай--шли практичне впровад-ження в експлуатаційному режимі Дністровської ГЕС.

П’ятий розділ “Антропогенний вплив на стік наносів і руслові процеси” містить результати досліджень впливу господарської діяльності на стік наносів і руслові процеси.

У першій частині розділу основну увагу приділено оцінюванню стоку завислих наносів рівнинних річок. Встановлена тенденція до зменшення середньорічних витрат наносів та каламутності води більшості річок. Це спричинено передусім перехопленням наносів у розташованих вище ставках і водосховищах. Єдиний регіон, де стік наносів зростає, – Українські Карпати.

Опрацювання даних зі стоку наносів дало змогу виявити пункти, спостереження на яких відображають лише місцеві умови. Здійснено аналіз відповідності каламутності природним умовам – похилу місцевості, лісистості тощо. Розроблено пропозиції щодо деякого скорочення пунктів спостережень (приблизно на 10%) на постах, які знаходяться під значним впливом розташованих вище водосховищ.

За даними про середню багаторічну каламутність води збудовано нову карту. За цією картою найбільша каламутність води (до 1000 г/м3 і більше) спостерігається в річках Гірського Криму, а також у Карпатах (200–500 г/м3), Донецькому Кряжі. Найменша (10–20 г/м3) вона на Поліссі (рис.14).

Спираючись на результати досліджень І.К.Нікітіна (1980) та В.О.Базилевича (1986, 1988), розроблено схему умов транспортування наносів в залежності від їх крупності, а також гідравлічних умов. Показано, що в більшості випадків (передусім у малих річках півдня) переважають процеси замулення над розмивом. У свою чергу, це спричиняє деградацію річок.

У другій частині розділу розглянуто законо-мірності транспортування наносів гірських річок. Показано, що важливим чинником впливу на стійкість русел і транспортування наносів є існування само-відмостки, крупність якої у 2–2,5 раза більша за крупність підстелюючого шару. Ця обставина визначає те, що за однакових умов витрата наносів шару самовідмост-ки і підстелю-ючого шару різнить-ся на два порядки.

Встановлено до-ціль--ність окремого розрахунку стоку шару самовідмостки і підстелю-ючого шару. У цьому разі необхідно враховувати також внутріш--ньорічний розподіл стоку – виділяти паводки, при проходженні яких швидкість течії пере-вищує нерозмиваючу для шару самовідмостки. Спо-чатку розраховується стік наносів цього шару, а далі (коли вона буде змита) – підстелюючого.

На передгірських ділянках річок співвідно-шення між стоком завис-лих і  тягнених наносів становить приблизно 3:1. Отримані дані можуть бути використані при розрахунках занесення і замулення протипаводкових водосховищ, які передбачається спорудити для запобігання паводків.

Визначено, що на багатьох річках Карпат за останні 40–50 років відбулося зниження рівня води (і відповідно русла) на 1 м і більше. Одним із чинників цього є масовий забір руслового алювію, передусім шару самовідмостки, яка у природних умовах захищає русла річок від розмиву.

Шостий розділ “Антропогенний вплив на температуру води, льодовий режим і  гідрохімічні характеристики річок” присвячено оцінюванню антропогенного впливу на термічний і льодовий режими річок, а також на їхні гідрохімічні характеристики.

Порівняння даних про температуру води у 1950–1980 рр. і 1981–2000 рр. показало, що у другому випадку вона стала у весняний період вищою. У північній частині України температура води у квітні за останні 50 років підвищилася на 1 0С. Перехід температури навесні через 0,2 і  0С відбувається тепер на 5–10 діб раніше, ніж кілька десятиріч тому.

Окрім загальних змін, спричинених впливом клімату, на багатьох річках існують місцеві особливості, зумовлені впливом господарської діяльності. До їх числа належать передусім скиди підігрітої води, а також зарегулювання стоку. Відповідні розрахунки показали, що в сучасних умовах одним із найважливіших чинників впливу на термічний режим річок є комунальне госпо-дарство. Температура каналізаційних вод (як тих, що пройшли очищення, так і без нього) істотно вища температури води у річках. Зокрема, у зимові місяці різниця становить 13–15 0С. Скид тепла у річки країни (близько 200–220*1015 Дж) співвідносний з тепловим стоком найбільших річок (за винятком Дніпра).

Зміни термічного режиму позначилися і на льодовому режимі річок. В останні два десятиріччя, порівняно з попереднім періодом, середня товщина льоду зменшилася приблизно вдвічі. Протягом 1981-2000 рр. зменшилася і максимальна товщина льоду (рис.15).

Рис.15. Середня товщина льоду на річках: Горинь–Оженин (а) і Десна–Чернігів (б): ліві стовпчики – у 1945–1975 рр., праві – у 1981–2000 рр.

Зазначені зміни стосуються льодового покриву всіх досліджених річок незалежно від існування місцевих чинників господарського впливу. Це свідчить про переважаючу роль кліматичних змін, зокрема підвищення температури повітря протягом зими, а також у березні. Ще один чинник – збільшення витрат води протягом зимової межені.

Істотні зміни відбулися і в термінах льодових явищ – передусім у  весняний період. В останні два десятиріччя закінчення льодових явищ спостерігається на одну–дві декади раніше.

Зміни у часі настання льодових явищ позначилися на їх тривалості. Найбільші зміни відбулися з тривалістю льодоставу, яка зменшилася на одну–дві декади. Дещо меншими є зміни тривалості льодових явищ (рис.16).

Рис.16. Зміни тривалості льодоставу (а) і льодових явищ (б): 1 – Стохід–Любешів, 2 – Горинь–Оженин, 3 – Случ–Сарни, 4 – Десна–Чернігів, 5 – Сейм–Мутин, 6 – Снов–Носівка, 7 – Сула–Лубни, 8 – Псел–Гадяч, 9 – Ворскла–Чернеччина, 10 – Оріль–Царичанка (ліві стовпчики – за період до 1980 р., праві – за 1981–2000 рр.)

Іншим чинником впливу на льодові явища є господарська діяльність, зокрема скиди стічних вод і зарегулювання стоку. Так, зарегулювання стоку сприяло тому, що середня товщина льоду поблизу м.Києва у кілька разів менша, ніж на сусідніх річках.

Спираючись на дані спостережень на гідрометеорологічній мережі, а  також на дані про особливості господарського використання річок, побудовано нову карту мінералізації води, згідно з якою відбулося її істотне підвищення за останні 50 років. На цій карті простежуються межі, існування яких спричинено антропогенним впливом.

Протягом 1990-х років якісний стан води у річках дещо покращився, чому сприяла їх підвищена водність, а також зменшення скидів і площинного змиву. Зокрема, відбулося зменшення концентрацій сполук азоту, що, вірогід-но, спричинено істотним зменшенням внесення мінеральних добрив та об’є-му стічних вод від тваринницьких комплексів. Водночас концентрації нафто-продуктів у багатьох випадках стали більшими, ніж на початку 1990-х років.

Сьомий розділ “Конструктивно-географічні дослідження очікуваного та ймовірного впливу на річки” містить результати прикладних досліджень впливу на річки споруджуваних об’єктів господарського комплексу. Подано також рекомендації нормативно-правового і конструктивно-географічного змісту, спрямовані на вирішення проблем водокористування та поліпшення стану водних ресурсів.

Значну увагу приділено очікуваному впливу на річки споруджуваних Дністровської і Ташлицької ГАЕС, а також четвертого блоку Рівненської та другого блоку Хмельницької АЕС.

Показано, що завершення будівництва Дністровської ГАЕС не погіршить гідроекологічну ситуацію на Дністрі. Більше того, добудова ГАЕС сприятиме наближенню температури води у річці до природної.

Складнішим є питання добудови Ташлицької ГАЕС, для пуску якої необхідно істотно (щонайменше на 7 м) підняти рівень води в  Олександрівському водосховищі. Цей підйом не суперечить нормативно-правовим вимогам щодо надмірного зарегулювання стоку (зокрема ст. Водного кодексу України). Середній річний стік Південного Бугу 95%–ї забезпеченості є більшим, ніж сумарний об’єм створених у басейні річки ставів і водосховищ. Особливо це стосується фактичних, а не проектних характеристик. Водночас у проблемі екологічних наслідків добудови ГАЕС залишається відкритим питання радіаційної безпеки.

Добудова нових блоків на РАЕС і ХАЕС потребує визначення умов водозабезпечення у найбільш посушливі роки і сезони, а також річкового стоку нижче водозаборів. Критичний аналіз існуючих методів розрахунку внутрішньорічного розподілу показав, що для умов України, де річки мають комплексне використання, ці методи можуть бути уточнені. Показано, що метод реальних років для таких важливих об’єктів, як АЕС, є неприйнятним. Про це свідчать виникнення фізично неможливих дефіцитів витрат води по довжині річки.

Дослідження, виконані на прикладі р.Стир, дали змогу уточнити метод компонування, що використовується для розрахунків внутрішньорічного розподілу стоку. Зокрема, запропоновано окремо здійснювати розрахунки стоку протягом водогосподарських років, лімітуючих періоду та сезону. За умов існування довготривалих спостережень (понад 50 років) у маловодній групі із забезпеченістю понад 66% доцільно виділяти дві підгрупи, які мають дещо інший розподіл стоку. Якщо на річці кілька постів, доцільно виконувати розрахунки щонайменше для двох – верхнього і нижнього. Відсутність односпрямованих змін стоку в окремо взятих створах є підставою для усеред-неного розподілу. Критерієм правильності розрахунків є відсутність фізично неможливих дефіцитів води у розрахункових створах по довжині річки.

Виконані дослідження показали, що добудова нових блоків на АЕС істотно не вплине на стік річок Стир і Горинь, які використовуватимуться для водопостачання. Водність цих річок є достатньою для функціонування АЕС та інших розташованих на річках водоспоживачів. Певною мірою це пов’язано зі   зменшенням господарської діяльності, а також вирівнюванням внутрішньорічного розподілу стоку.

Наприкінці розділу оцінено ймовірне забруднення річок в результаті аварії на ділянках перетину річок магістральними нафтопроводами. Відповідні дослідження, виконані вперше в Україні, стосуються всіх основних підводних переходів: через Дніпродзержинське водосховище (вище м.Комсомольськ), Сіверський Донець (нижче м.Лисичанськ), Південний Буг (вище м.Миколаїв). Крім того, дослідження проведено на річках Дніпро, Сож і Прип’ять у межах Білорусі, звідкіль нафтове забруднення може досягти території України.

Найбільший обсяг робіт виконано на Дніпродзержинському водосховищі, де гідравлічні умови найскладніші. Встановлено, що характеристики течії у поверхневому шарі води у створі переходу залежать передусім від скидів Кременчуцької ГЕС. Швидкість поверхневого шару води тут змінюється від 0 до 1 м/с (і навіть більше). Відповідні дослідження дали змогу визначити, якою може виявитися ділянка забруднення при різних скидних витратах Кременчуцької ГЕС. Зокрема, встановлено, що за 12 годин після аварії при відсутності вітру забрудненою може виявитися ділянка довжиною 20 км.

Ефективним засобом зменшення ймовірного нафтового забруднення акваторії є істотне зменшення скидних витрат на розташованій вище ГЕС. При цьому досягається ще один ефект – вихід води із заток, тяжіння течії до середньої частини акваторії.

У загальному випадку мінімізація наслідків аварії потребує визначення рубежів, на яких здійснюються контрзаходи з їх реалізації. Віддаленість рубежів від підводних переходів, а також зміст заходів залежать від місцевих особливостей, зокрема наявності господарських об’єктів.

У розділі обґрунтовано деякі рекомендації нормативно-правового та конструктивного змісту, спрямовані на покращання гідроекологічної ситуації на річках. Зокрема, зроблено висновок про доцільність підвищеної уваги до проблем підтоплення, запобігання аварійним ситуаціям, забезпечення надійності водопровідно-каналізаційних систем та очисних споруд. Існуючі нормативно-правові документи щодо використання водних ресурсів та охорони довкілля доцільно доповнити статтею про відповідальність не тільки за порушення стану річок, а й за самий стан. Останнє, у свою чергу, підніме статус моніторингу, зробить його більш інформативним щодо оцінювання впливу антропогенного чинника на довкілля.

ВИСНОВКИ

1. Наслідком значного, багатостороннього і довготривалого антропоген-ного впливу на річки України є те, що вони зазнали істотних змін. Це стосується переважної більшості річок, які набули антропогенно зміненого стану.

Зазначена ситуація свідчить про необхідність розробки такого підходу до вивчення річок, який являв би собою комплексні дослідження стану річок разом із чинниками, що впливають на них. Цей підхід може бути названий конструктивно-географічним аналізом стану річок або конструктивно-гідрологічним аналізом. Ним є комплексні дослідження стану річок разом із  чинниками, що впливають на них, спрямовані на розробку заходів поліпшення гідроекологічної ситуації, раціональне використання водних ресурсів та оптимізацію роботи водогосподарського комплексу.

Розроблено класифікацію чинників антропогенного впливу на річки та  інші водні об’єкти, в основу якої покладено такі критерії, як вид, інтенсивність, масштабність, тривалість впливу тощо. Оцінено здатність водних об’єктів реагувати на антропогенний вплив.

2. Зміст нового конструктивно-географічного напряму – антропогенної гідрології, стрижнем якої є водогосподарська гідрологія, полягає передусім у  комплексних дослідженнях впливу окремих галузей господарського комплексу на річки, елементи їх гідрологічного режиму, якісні характеристики води, гідроекологічну ситуацію. Сюди входить також розробка практичних рекомендацій, спрямованих на мінімізацію негативних наслідків господарської діяльності, та прогнозування її впливу на річки.

3. На території України в останні десятиріччя сталися зміни багатьох метеорологічних величин, які істотно вплинули на гідрологічний режим і стан річок. Середньорічна температура повітря підвищилася на 0,7–0,9 0С за 100 років, що більше, ніж для усієї земної кулі. Найзначнішим (приблизно на 2 0С за 100 років) є підвищення температури у перші місяці року. Найстрімкішим є  підвищення температури повітря в останні 20–30 років. Улітку зміни порівняно невеликі. Існує тенденція до вирівнювання температури повітря протягом року і нівелювання температурних відмінностей між окремими регіонами. Відмінності між літом і зимою, а також між північною і південною частинами України стають меншими. Кількість опадів на території Білорусі, де формується частина стоку Дніпра, в розрахунку на 100 років зменшилася приблизно на 10–15%, а на півдні України на стільки ж збільшилася. Упродовж останніх десятиріч проявляється тенденція до зниження висоти снігового покриву, збільшення вологості повітря, зменшення швидкості вітру та випаровування з водної поверхні.

4. Зміни клімату істотно вплинули на гідрологічний режим і гідроекологічний стан річок. Природний стік найбільших річок має тенденцію до збільшення. Зокрема, стік Дніпра поблизу Києва має тенденцію до зростання приблизно на 10% у розрахунку на 100 років. Основним чинником збільшення водності річок є зміни складових водного балансу, зокрема зменшення випаровування з поверхні водозбору. На півдні країни додаткову роль відіграє збільшення кількості опадів.

Існує тенденція до збільшення середньорічних витрат води великої забезпеченості, що сприяє зменшенню напруги у водозабезпеченні країни.

Водність Дніпра, яка б спостерігалась у природних умовах, є такою: Київ – 1390 м3/с, Лоцмано-Кам’янка – 1670, гирло – 1700 м3/с (53,6 км3/рік). Природна водність Дністра на посту Заліщики становить 229 м3/с, Бендер – 316, Південного Бугу–Олександрівка – 95,8, Сіверського Дінця–Лисичанськ – 117 м3/с. Отримані дані можуть бути основою для здійснення перспективного водогосподарського використання зазначених річок.

Наслідком змін клімату є тенденція до вирівнювання внутрішньорічного розподілу стоку: максимальні витрати весняного водопілля зменшуються, водночас збільшуються витрати зимової та літньої межені. Спостерігається також тенденція до більш раннього настання водопілля. У цілому ці зміни є сприятливими, оскільки при цьому зменшуються збитки від затоплення території, полегшується водозабезпеченість країни у меженні періоди року.

5. Господарська діяльність істотно вплинула на водність найбільших річок України, зокрема Дніпра і Сіверського Дінця. Безповоротний забір з  Дніпра, а також втрати, пов’язані з випаровуванням з поверхні ставів і водосховищ, спричинили те, що в сучасних умовах водність річки у гирлі є меншою, ніж поблизу м.Києва. Зокрема, у 1997–2001 рр. вона становила: Київ – 1610 м3/с, Каховська ГЕС – 1500 м3/с. Зменшення стоку Дніпра у гирлі в результаті господарської діяльності за останні десятиріччя в середньому становить 13 км3 (24% норми), Сіверського Дінця–Лисичанськ – 0,9–1,0 км3 (близько 26%). Урахування існуючих тенденцій водоспоживання показує, що найближчими роками безповоротний забір з річок зменшиться або залишиться на тому ж рівні, що й тепер.

6. На території України одним із найважливіших чинників впливу на  річки є зарегулювання стоку. На прикладі Дністровського водосховища показано наслідки зарегулювання, що сталися на ділянці довжиною 800 км – від зони виклинювання водосховища до гирла річки.

У перші роки існування Дністровського водосховища його водний баланс розраховувався з великою похибкою, що полягала у завищених значеннях бічного припливу. Деталізація методики розрахунку водного балансу показала існування відповідності прибуткової і витратної складових.

Характерною особливістю Дністровського водосховища, яка відрізняє його від інших великих водосховищ України, є швидкі і значні зміни рівня води у верхньому б’єфі, що визначаються насамперед значною глибиною водосховища, а також паводковим режимом Дністра. Розроблено нову методику розрахунку змін рівня води залежно від характеристик припливу та скидних витрат, яка може бути використана в оперативній роботі Дністровського гідровузла.

Дністровський гідровузол спричинив істотні зміни внутрішньорічного розподілу стоку, рівнів і витрат, каламутності й температури води у нижньому б’єфі. Внаслідок скидання води з глибин, розташованих нижче шару термо-стрибка, її температура у нижньому б’єфі влітку знизилася. Зокрема, поблизу м. Могилів-Подільський зниження температури води у травні–липні становить 6 0С, що погіршило рекреаційні умови, позначилося на біологічних ресурсах.

Виявлено значну уразливість до антропогенного втручання гирлової ділянки Дністра. Вона зумовлена тим, що водообмін у плавнях істотно залежить від мінливості витрат і рівнів води. Вирівнювання стоку в результаті його зарегулювання призвело до значного зменшення об’єму води, яка надходить у плавні.

Розрахунки кількості води, яка надходить у плавневий масив, здійснені на основі розроблених автором методів, показали, що ця частка є меншою за 10% річного стоку річки. За цих умов плавневий масив неспроможний відігравати помітну роль у поліпшенні якості води. Запропонований метод оцінювання кількості води у плавнях Дністра дає можливість розрахунків водообміну.

7. Покращання екологічної ситуації на Дністрі може бути здійснено шляхом виконання науково обґрунтованих екологічних попусків з Дністровського водосховища. Їх параметри визначаються гідрологічними, екологічними особливостями річки та її господарським використанням. Мінімальні витрати води, які необхідно скидати з водосховища, становлять 420–430 м3/с. Водночас бажано, аби вони були більшими за 500 м3/с і меншими за  м3/с. Обов’язковою вимогою до екологічних попусків є їхня неперервність. Термін проведення попусків у загальному випадку такий: з 15–20 квітня по 9–10 травня. Важливим є щорічне їхнє проведення, інакше екосистема гирлової ділянки Дністра перебуватиме у пригніченому стані, зменшаться її рибні ресурси.

8. Стік наносів у річках України істотно залежить від антропогенного впливу, передусім від зарегулювання стоку. На більшості річок, за винятком розташованих у Карпатах, спостерігається тенденція до зменшення стоку завислих наносів. Це пояснюється насамперед акумуляцією наносів у розташованих вище по течії ставах і водосховищах. Урахування господарської діяльності дало змогу збудувати нову, уточнену карту каламутності води. Найбільша каламутність води (понад 1000 г/м3) спостерігається в гірських річках Криму, найменша (10–20 г/м3) – у річках Полісся.

Спільний розгляд процесів осаджування наносів та їх розмиву в руслах рівнинних річок дозволив обґрунтувати нову схему транспортування наносів, виділити в ній кілька зон з істотно різними умовами. При порівняно невеликих швидкостях течії, що переважають у більшості малих рівнинних річок, основним є процес акумуляції наносів, який зумовлює деградацію річок.

9. При здійсненні розрахунків тягнених наносів гірських річок мають враховуватися режимні характеристики стоку води та факт існування самовідмостки. Доцільність цього полягає в тому, що стік наносів підстелюючого шару на два порядки більший за стік наносів шару самовідмостки. Значні обсяги видобування руслового алювію з річок Карпат (передусім шару самовідмостки) призводять до інтенсифікації розмиву русел, зниження висотного положення водної поверхні. За піввіковий період зниження висотного положення русел багатьох річок Карпат сягає 1 м і більше.

10. Кліматичні зміни, а також господарська діяльність спричинили те, що термічний режим річок в останні десятиріччя істотно змінився. Зокрема, відбулося практично повсюдне підвищення температури води у весняний період. Температура води у березні–квітні в останні два десятиріччя, порівняно з попереднім періодом, підвищилася на 0,4–0,5 0С. Перехід температури навесні через 0,2 і 10,0 0С наблизився до початку року на 5–10 діб.

З-поміж господарських чинників впливу на температуру води найважливішою є роль скидів промислових і комунальних підприємств. Скид тепла у річки є співвідносним з тепловим стоком найбільших річок (за винятком Дніпра). Наслідком скидів тепла є підвищення температури води у деяких річках на 3–5 0С. Ще один важливий чинник впливу на термічний режим річок – зарегулювання стоку, яке зумовило зміщення найвищої та найнижчої температури на пізніші терміни.

11. Підвищення температури повітря у холодну пору року істотно вплинуло на льодовий режим річок. Товщина льоду протягом 1981–2000 рр., порівняно з попереднім періодом, зменшилася приблизно вдвічі. Істотно зменшилася і його максимальна товщина. Тепер вона спостерігається на одну–дві декади раніше, ніж у попередній період.

Значними є зміни термінів льодових явищ. Тривалість періоду з  льодовими явищами, особливо з льодоставом, зменшилася. Зокрема, тривалість льодоставу зменшилася на одну–дві декади. Ці зміни спричинені більш раннім настанням льодових явищ у весняний період.

12. Діяльність людини істотно вплинула на гідрохімічні характеристики річок, насамперед розташованих у промислово розвинутих регіонах. Нова карта мінералізації води, побудована за даними спостережень в останні роки, свідчить про її істотне підвищення практично на всій території країни порівняно із серединою ХХ ст. Мінералізація води Сіверського Дінця (Лисичанськ) за цей період збільшилася вдвічі, Дніпра у гирлі – на третину.

Протягом 1990-х років якісні характеристики води в річках дещо поліпшилися, що спричинено підвищеною водністю річок, а також змінами у  господарській сфері. Зокрема, зменшилися концентрації сполук азоту, що, вірогідно, пов’язано з істотним зменшенням внесення мінеральних добрив.

13. На території України виділено 13 районів з істотно різним використанням річок. Розроблено шкалу оцінки антропогенного впливу на річки, відповідно до якої оцінено їх стан. У цілому дуже значними є зміни стану річок півдня та сходу країни. Водночас річки з дуже зміненим станом зустрічаються і в інших регіонах, що пояснюється особливостями впливу на них антропогенного чинника.

14. Добудова найважливіших енергетичних об’єктів, що споруджуються в Україні (АЕС і  ГАЕС), істотно не вплине на стік річок і гідроекологічну ситуацію. Так, добудова Дністровської ГАЕС сприятиме наближенню температури води у Дністрі до природної.

Закінчення будівництва Ташлицької ГАЕС поблизу р.Південний Буг не суперечить нормативно-правовим засадам регулювання стоку. Водночас має бути вирішено питання радіаційного впливу, оскільки верховою водоймою ГАЕС має слугувати водойма-охолоджувач Південно-Української АЕС.

Введення в дію нових енергоблоків на Рівненській і Хмельницькій АЕС істотно не вплине на стік річок Стир і Горинь. Вимоги щодо мінімальних (санітарних) витрат у зазначених річках нижче АЕС будуть гарантовані. Певною мірою це пояснюється вирівнюванням внутрішньорічного розподілу стоку в результаті кліматичних змін, а також зменшенням водоспоживання.

Водогосподарські розрахунки щодо умов водозабезпечення АЕС мають спиратися на обґрунтовані методи (зокрема компонування), уточнені та адаптовані до умов України.

15. Потенційно небезпечними об’єктами впливу на річки України є  магістральні нафтопроводи. Забруднення річок, яке може статися, істотно залежить від місцевих чинників, зокрема, розташування і специфіки господарських об’єктів. У тому разі, коли підводний перехід знаходиться у  нижньому б’єфі водосховищ, поширення нафтової плями можна зменшити шляхом зменшення скидних витрат. За будь-яких обставин нижче місця переходу заздалегідь мають бути визначені рубежі, на яких повинні здійснюватися відповідні контрзаходи.

16. Отримані дані про зміни клімату на території України, а також аналіз розвитку господарської сфери свідчать про необхідність підвищеної уваги до проблем підтоплення, запобігання аварійним ситуаціям, забезпечення надійності водопровідно-каналізаційних систем та очисних споруд.

Покращання стану річок може бути досягнуто в результаті подальшої розробки нормативно-правових документів щодо їх використання. Відповідні документи доцільно доповнити статтею про відповідальність не тільки за порушення стану річок, а й за самий стан. Прийняття цього положення підніме статус моніторингу і відповідно сприятиме його розвитку, в тому числі збільшенню пов’язаності з господарською сферою.

Основні публікації за темою дисертації

Монографії

1.

2.

3.

Статті

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

15.

16.

17.

18.

19.

20.

21.

22.

23.

24.

25.

26.

27.

28.

29.

30.

31.

32.

33.

34.

35.

36.

37.

38.

39.

40.

41.

42.

43.

44.

45.

46.

47.

48.

49.

50.

51.

52.

Тези доповідей

53.

54.

55.

АНОТАЦІЯ

Вишневський В.І. Антропогенний вплив на річки України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора географічних наук за спеціальністю 11.00.11 – конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів. Географічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, Львів, 2003.

Окреслено конструктивно-географічні засади досліджень стану річок, зокрема конструктивно-гідрологічного аналізу. Здійснено класифікацію чинників антропогенного впливу на річки. Оцінено здатність річок реагувати на антропогенний вплив. Досліджено зміни метеорологічних величин, які найбільше впливають на річки. Показано вплив кліматичних змін на середній річний стік води та його внутрішньорічний розподіл. Подано характеристику галузей господарського комплексу України, що найбільше впливають на стан річок. Визначено вплив антропогенної діяльності на стік найбільших річок та визначено стік, який би спостерігався за відсутності господарської діяльності. Здійснено районування території України за особливостями використання річок. Оцінено вплив зарегулювання стоку на режим річок і гідроекологічну ситуацію. Розроблено параметри екологічних попусків з Дністровського водосховища. Встановлено закономірності стоку завислих і тягнених наносів, а також вплив антропогенного чинника. Оцінені зміни, які сталися в результаті антропогенного впливу на температуру води, льодовий режим і гідрохімічні характеристики. Визначено очікуваний та ймовірний вплив на річки споруд-жуваних енергетичних об’єктів. Уточнено метод розрахунку внутріш-ньорічного розподілу стоку. Здійснено оцінювання ймовірного нафтового забруднення водних об’єктів у разі аварії на трубопровідному транспорті.

Ключові слова: антропогенний вплив, річки України, конструктивно-гідрологічний аналіз, водогосподарський комплекс, зарегулювання стоку, безповоротний водозабір, водовідведення, трансформація стоку, стік завислих і тягнених наносів, температура води, льодовий режим, гідрохімічні характеристики.

АННОТАЦИЯ

Вишневский В.И. Антропогенное влияние на реки Украины. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора географических наук по специальности 11.00.11 – конструктивная география и рациональное использование природных ресурсов. Геогра-фический факультет Львовского национального университета имени Ивана Франко, Львов, 2003.

Очерчены методологические основы конструктивно-географических исследований состояния рек, в частности конструктивно-гидрологического анализа. Выполнена классификация факторов антропогенного влияния на реки. Оценена способность рек реагировать на антропогенное влияние.

Выполнена оценка изменений метеорологических величин, оказывающих наибольшее влияние на речной сток. Среднегодовая температура воздуха с конца XIX ст. на территории Украины и Беларуси повысилась на 0,7–0,9 0С, что больше, чем для земного шара. Наибольшее повышение температуры (на 2,0 0С) произошло в январе–марте. Наблюдается уменьшение количества осадков на территории Беларуси и их увеличение в южной половине Украины. Существует тенденция увеличения влажности воздуха в теплый период года (май–сентябрь). На большей части территории Украины в течение последних десятилетий наблюдается снижение высоты снежного покрова, уменьшение скорости ветра, а также испарения с водной поверхности.

Указанные изменения климатических условий обусловили увеличение природного стока рек, что обусловлено прежде всего увеличением коэф-фициента стока. На Днепре до г.Киева в течение первой половины периода наблюдений (до 1941 г.) он составил 0,20, второй (1945–2000 гг.) – 0,22. Изменения климата обусловили уменьшение максимальных расходов весен-него половодья и одновременно увеличение стока в летнюю и зимнюю межень.

Определено влияние хозяйственной деятельности на сток наибольших рек Украины. Природная и антропогенно измененная водность рек являются такими: Днестр–Залещики – 226 и 225 м3/с, Днестр–Бендер – 316 и 309, Южный Буг–Александровка – 95,8 и 89,3, Днепр–Киев – 1390 и 1380, Днепр–Каховская ГЭС – 1690 и 1350, Северский Донец–Лисичанск – 117 и 104 м3/с.

Существующие особенности хозяйственного использования рек Украины позволили выполнить водохозяйственное деление ее территории на 13 районов. Выполнено картирование состояния рек, основанное на разработанной классификации антропогенного влияния на реки.

Установлено влияние Днестровского водохранилища на сток воды и наносов, уровенный режим, температуру воды. Разработаны параметры экологических попусков, реализуемые на практике.

Установлены закономерности стока взвешенных и влекомых наносов, а также влияние антропогенного фактора. Показано, что сток взвешенных наносов большинства рек Украины, за исключением расположенных в Карпатах, имеет тенденцию к уменьшению. Построена новая карта мутности воды. Предложена схема условий транспорта взвешенных наносов в равнинных реках. Разработан алгоритм расчета влекомых наносов горных рек, в котором учтен факт существования самоотмостки, а также паводковый режим рек.

Показаны изменения, произошедшие с температурой воды и ледовыми явлениями. Температура воды в апреле за последние 50 лет повысилась на 1 0С. Средняя толщина льда за 1981–2000 гг., по сравнению с предшествующим периодом, уменьшилась примерно в два раза. Одновременно сократилась продолжительность ледостава и периода с ледовыми явлениями. Эти изменения обусловлены прежде всего климатическими изменениями – повышением температуры воздуха в первые месяцы года.

Показано влияние, оказываемое хозяйственной деятельностью на важнейшие гидрохимические характеристики: минерализацию воды, БПК5, содержание нитратов и нефте-продуктов. Выявлены изменения, произошедшие за последние полвека, а также в 1990-х годах.

Оценено ожидаемое влияние на реки сооружаемых энергетических объектов: АЭС и ГАЭС. Показано, что введение в действие новых блоков на Хмельницкой и Ривненской АЭС не изменит существенно сток Горыни и Стыри. Уточнен метод компоновки, разработанный для расчета внутригодового распределения стока.

Оценено возможное нефтяное загрязнение водных объектов в случае аварии на трубопроводном транспорте. Сформулированы предложения, направленные на уменьшение участка загрязнения.

Ключевые слова: антропогенное влияние, реки Украины, конструктивно-гидрологический анализ, водохозяйственный комплекс, зарегулирование стока, безвозвратное водопотребление, водоотведение, трансформация стока, сток взвешенных и влекомых наносов, температура воды, ледовый режим, гидрохимические характеристики.

ANNOTATION

Vishnevskiy V.I. Anthropogenic impact on the rivers of Ukraine.