ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. Г.С. КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

Бондар Людмила Вікторівна

УДК 371.311.3/.5.03

Спільна навчальна робота молодших
школярів як чинник їх розумового
та соціального розвитку

19.00.07 – педагогічна та вікова психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті психології імені Г.С.Костюка АПН України.

Науковий керівник: член-кореспондент АПН України, доктор

психологічних наук, професор

Балл Георгій Олексійович,

Інститут психології імені Г.С.Костюка АПН України,

завідувач лабораторії методології ї теорії психології.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук , професор

Дусавицький Олександр Костянтинович,

Харківський національний університет

ім. В.Н.Каразіна Міністерства освіти і науки України,

професор кафедри загальної психології,

кандидат психологічних наук, доцент

Чмут Тамара Купріянівна,

Київський гуманітарний інститут, професор

кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності.

Провідна установа: Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова,

кафедра психології, Міністерство освіти і науки України, м. Київ.

Захист відбудеться “22“ жовтня 2003 року об 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К .453.02 в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України за адресою: 01033, м.Київ, вул. Панківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ, вул. Панківська,2.

Автореферат розісланий “20” вересня 2003 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Андрієвська В.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Розвиток особистості дитини стає основним завданням школи. Тому постає питання про пошук таких форм організації навчального процесу школярів, які б найбільшою мірою забезпечували цей розвиток.

Однією з таких форм є організація спільної навчальної роботи учнів, починаючи з початкових класів.

Останнім часом значно підвищився інтерес до вивчення спільної навчальної роботи та впливу її на розвиток учнів. І хоча дидактичний і виховний потенціал такої роботи школярів досить значний, вона в сучасній системі освіти використовується мало. Це зумовлено рядом причин: непідготовленістю вчителів, відсутністю загальної концепції запровадження спільної навчальної роботи учнів у навчальний процес, недостатнім теоретичним аналізом проблеми.

Тому, з метою визначення основних факторів ефективності спільної навчальної роботи учнів, виникає необхідність аналізу навчального процесу, в якому систематично протягом тривалого часу (скажімо, навчального року) була організована спільна навчальна робота молодших школярів в малих групах. Особливий інтерес спільна навчальна робота становить у системі розвивального навчання, засади якої розроблені у 1960-80-і роки великим колективом психологів, методистів, вчителів (В.В.Давидов, О.К.Дусавицький, Д.Б.Ельконін, С.Д.Максименко, В.В.Рєпкін та ін ).

У вказаній системі основою розвитку школярів у процесі навчання вважається навчальна діяльність, яка є особливою формою активності дитини, націленою на зміну їм самого себе як суб’єкта учіння.

Основним компонентом змісту розвивального навчання є система наукових понять. Навчання будується як оволодіння учнями загальним принципом розв’язання задач певного класу. Для усвідомлення загального способу учень має його сконструювати у процесі виявлення, аналізу та змістового узагальнення умови задачі, тобто провести дослідження. Істотним чинником успішності дослідження може бути його здійснення у формі діалогу, коли учні вільно обмінюються думками щодо “відкриття” нового способу. Виходячи з цього, спільну навчальну роботу учнів у системі розвивального навчання розглядають як необхідну, органічно пов’язану зі змістом, форму навчального процесу ( Г.А.Цукерман).

Вивчення особливостей спільної навчальної роботи в системі розвивального навчання, умов її ефективності, впливу на соціальний та розумовий розвиток молодших школярів має значення для подальшого становлення та розвитку системи, практичного її застосування.

Розгляду проблеми спільної навчальної роботи учнів присвячена значна кількість праць, в яких висвітлюються:

аспекти впливу спільної навчальної роботи на психічний розвиток дітей та засвоєння знань ( В. В. Андрієвська, Г. О. Балл, В. Д. Виноградова, Г. С. Костюк, Х.Й. Лійметс, Б. Ф. Ломов, Е. Д. Маргуліс, І.Б. Первін, В. В. Рубцов, та ін.);

види групових форм навчальної роботи учнів ( Ю. І. Мальований, І.М. Чередов, В. К. Д’яченко, М. Д. Виноградова та ін.);

форми організації навчального співробітництва та їх вплив на афективну та когнітивну сторони навчання учнів ( Дж. Тібо, Х. Келлі, Д. Джонсон, Р. Джонсон);

роль спільної навчальної роботи у розвитку рефлексії молодшого школяра (Г. А. Цукерман);

соціально-психологічна модель колективно-розподіленої навчальної діяльності в умовах розвивального навчання (О.К. Дусавицький).

Соціальна та психолого-педагогічна значущість проблеми, необхідність подальшого розширення теоретичних та емпіричних досліджень спільної навчальної роботи молодших школярів обумовили вибір теми дослідження: “Спільна навчальна робота молодших школярів як чинник їх розумового та соціального розвитку”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося в межах тематичного плану лабораторії методології і теорії психології Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України “Методологічні та психолого-педагогічні засади гуманізації освіти” Номер держреєстрації 0199U000307.

Об’єктом дослідження є спільна навчальна робота молодших школярів у початковій школі, зокрема тих, що навчаються за програмами розвивального навчання.

Предмет дослідження - психологічні особливості спільної навчальної роботи молодших школярів, що зумовлюють її роль як чинника їх розумового й соціального розвитку.

Мета роботи – визначення психологічних умов позитивного впливу спільної навчальної роботи учнів на розумовий та соціальний розвиток молодших школярів у традиційний школі та в умовах системи розвивального навчання.

Гіпотезу дослідження склали такі припущення:

а) спільна навчальна робота молодших школярів за умов її раціональної організації сприяє глибокому засвоєнню ними знань, розвиткові мислення, пам’яті, мовлення.

б) спільна навчальна робота молодших школярів в системі розвивального навчання (за Д.Б. Ельконіним і В.В. Давидовим) сприяє розвиткові основ теоретичного мислення і здатності до діалогічної навчальної взаємодії.

Для досягнення мети дослідження і перевірки висунутої гіпотези ставляться такі завдання:

1. Вивчення впливу спільної навчальної роботи молодших школярів в умовах традиційної початкової школи :

а) на результати їхнього учіння, розумовий розвиток;

б) на їхнє задоволення шкільним життям, на рівень згуртованості класного колективу.

2. Вивчення впливу спільної навчальної роботи в умовах розвивального навчання :

а) на розвиток в учнів основ теоретичного мислення;

б) на характеристики навчального спілкування молодших школярів.

Теоретичну основу дослідження становили:

концепція Л. С. Виготського про формування вищих психічних функцій;

концепції розвитку психіки і особистості в діяльності ( В. В. Давидов, О.М.Леонтьєв, Г. С. Костюк, С. Д. Максименко, С. Л. Рубінштейн та ін.);

генетико-моделюючий підхід до вивчення різних сторін навчальної діяльності (С.Д.Максименко);

психологічна теорія колективу(А.В.Петровський);

теорія навчальної діяльності як особливої форми активності (Д.Б.Ельконін, В.В.Давидов, В.В.Рєпкін);

теорія розвитку особистості в навчальній діяльності (О.К.Дусавицький, Г.А.Цукерман).

Методи дослідження:

- теоретичний аналіз проблеми на базі вивчення наукових та методичних джерел;

- емпіричні (стандартизовані та проективні психодіагностичні методики, спостереження, анкетування, твори);

- формувальний психолого-педагогічний експеримент;

- методи обробки та інтерпретації даних (якісні та кількісні).

Наукова новизна одержаних результатів полягає:

- у з’ясуванні впливу спільної навчальної роботи молодших школярів на результати їхнього навчання, їхній розумовий і соціальний розвиток за умов, коли спільна навчальна робота учнів застососується систематично протягом навчального року ;

- у розкритті впливу спільної навчальної роботи в системі розвивального навчання на розвиток у молодших школярів основ теоретичного мислення та здатності до діалогічної взаємодії ;

- у розкритті психолого-педагогічних умов ефективності спільної навчальної роботи молодших школярів у традиційній школі та в системі розвивального навчання.

Теоретичне значення дослідження полягає:

а) у розширенні і поглибленні наукових знань про розвивальні можливості спільної навчальної роботи молодших школярів;

б) у конкретизації та поглибленому обгрунтуванні положень щодо принципового значення спільної навчальної роботи у досягненні мети розвивального навчання .

Практична значимість роботи знайшла вияв у створенні рекомендацій для вчителів “Застосування форм спільної навчальної роботи в початковій школі”. Основні результати дисертаційного дослідження можуть бути використані в навчальному процесі педагогічних інститутів , на курсах перепідготовки вчителів в лекціях при читанні курсів з методики викладання і педагогічної психології.

Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечувалася методологічною і теоретичною обґрунтованістю вихідних положень; поєднанням кількісної та якісної обробки одержаних даних, застосуванням методів математичної статистики в оцінці результатів дослідження.

Апробація результатів дослідження. Основні ідеї та результати дослідження були представлені на І Всеукраїнській науково-практичній конференції “Розвивальне навчання в Україні: стан і перспективи” (Київ, 2000 р.); на Міжнародній науковій конференції “Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології” (Київ, 2001р.); на Міжнародному семінарі з гуманістичної психології та педагогіки (Рівне, 1998р.); на звітно-науковій конференції Київського міжрегіонального Інституту удосконалення вчителів ім. Б. Грінченка (Київ, 2000р.); на засіданні Президії АПН України (Київ, 2001р.); на семінарі-презентації лабораторії педагогічних інновацій Інституту педагогіки АПН України (Київ, 2001р.).

Рекомендації щодо застосування форм спільної навчальної роботи в початковій школі впроваджено у навчально-виховний процес спеціалізованої школи № 254 м. Києва.

Публікації. Основний зміст дисертації викладений у 5 публікаціях, серед яких 2 статті у збірниках матеріалів конференції; 3 – у фахових наукових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел ( 208 найменувань) і додатків. Дисертація викладена на 180 сторінках комп’ютерного набору і містить 13 таблиць, 5 додатків.

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми; визначено об’єкт, предмет, мету дослідження, сформульовано гіпотезу, завдання, розкрито методологічні й теоретичні засади, методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичну і практичну значущість роботи, розкрито форми апробації основних результатів наукової роботи; наведено відомості про публікацію матеріалів дослідження та структуру дисертації.

Перший розділ “Спільна навчальна робота учнів як предмет психолого-педагогічного вивчення” включає три підрозділи, в яких міститься аналіз наукових підходів до вивчення роботи учнів у групі над розв’язанням учбової задачі та вплив такої роботи на розвиток дитини.

В. М. Бехтерєвим був розроблений принцип порівняльного аналізу розвитку психічних процесів в умовах ізольованої діяльності індивіда та в ситуації спілкування з партнером.

Л. С. Виготський трактував процес переходу зовнішнього у внутрішнє як перехід вищих психічних функцій з зовнішнього соціального плану до внутрішнього індивідуального плану їх здійснення, тобто як перехід від спільної діяльності до її індивідуального виконання. О.М. Леонтьєв також розкривав фундаментальне значення колективної діяльності як первинної для виникнення індивідуальної діяльності людини.

Значення спілкування як одного з чинників ефективності діяльності людини обгрунтовано у працях О.О. Бодальова, Б.Ф.Ломова, О.О.Леонтьєва та ін. Показано, зокрема, що саме спілкування зі значущими дорослими й ровесниками є провідним джерелом становлення особистості, формування важливих властивостей її моральної сфери, світогляду.

Дослідження спільної діяльності дітей дошкільного віку ( М. І. Лісіна, Т. В. Дуктевич, Е.О. Смирнова, Т.В. Гуськова) показали, що спеціально організоване дорослим спілкування дитини з ровесниками позитивно впливає на її пізнавальну активність. Діти виявляли ініціативу, націлену на демонстрацію перед товаришами своїх умінь, знань, намагались викликати інтерес у дорослого, ровесників, з’являлась готовність досягнення спільної думки з групою ровесників.

Фундаментальні психолого-педагогічні дослідження спільної навчальної роботи школярів розгорнулися у 70-і-– 80-і роки ХХ століття. Результати досліджень показали, що вплив на психічний розвиток дитини має не лише взаємодія з дорослим, а й з ровесниками.

Ряд дослідників вивчали різні аспекти, умови і ефекти спільної навчальної роботи школярів. Так, З. Г. Кісарчук показала, що успішність спільної діяльності молодших школярів залежить від характеристик, зокрема мовленнєвих, їхнього діалогу.

В.В.Рубцовим досліджено роль кооперації та координації предметних дій у становленні структур мислення дитини в умовах спільної навчальної роботи.

Під керівництвом Г.С. Костюка ( В.В. Андрієвська, Г. О. Балл, З. Г. Кісарчук, С.О. Мусатов, Т.К. Чмут ) проводились порівняльні дослідження індивідуального та спільного розв’язування розумових задач молодшими школярами. Виявилось, що успішність розв’язування задач молодшими школярами, а також ступінь інтелектуальної активності в умовах спільної роботи у дітей в середньому вище, ніж в умовах індивідуальної роботи. Переваги спільної навчальної роботи виявлялись більш чітко при зовнішній регламентації ролей, які виконують учні, працюючи в групі, а також коли стихійно встановлені ролі знаходились у відповідності з інтелектуальними можливостями партнерів.

Було показано ( В.М. Виноградовим та І.Б. Первіним), що групові заняття дають високі результати в практичному оволодінні математичними уміннями та навичками. Ці заняття сприяють розвиткові у школярів математичного мислення та підготовляють їх до самостійної пошукової роботи, сприяють активній позиції учнів у навчально-пізнавальному процесі.

В системі розвивального навчання, яка побудована на основі принципів змістового узагальнення навчального матеріалу, спільна навчальна робота набуває особливого значення. Введення учбової задачі вимагає самостійного пошуку учнями, а вчитель лише організовує його.

Здійснюване учнями дослідження передбачає критичне зіставлення різних підходів, зіткнення різних точок зору, тобто діалог дослідника з опонентами. Таким опонентом може бути не тільки вчитель, але й інший учень.

У системі розвивального навчання оптимальною формою навчального процесу є діалог, в ході якого визначається зміст учбової задачі та шляхи її розв’язання. Автори системи надають спільній навчальній роботі молодших школярів великоі ваги у вирішенні проблеми формування навчальної діяльності. Зокрема, як показали дослідження Г. А. Цукерман, спільне розв’язування учбової задачі істотно сприяє розвиткові рефлексивних дій учнів.

Відзначаючи важливі результати досліджень впливу спільної навчальної роботи на психічний розвиток молодших школярів, маємо водночас констатувати, що узагальнених даних систематичного тривалого застосування групових форм навчання учнів досі не отримано, недостатньо досліджено розподіл навчальних дій при спільному розв’язуванні учнями учбової задачі, функції вчителя у керуванні цим процесом. Потребує впорядкування й застосовувана термінологія.

У другому розділі дисертації “Психолого-педагогічне дослідження ефективності спільної навчальної роботи школярів ” обґрунтовується класифікація форм організації навчального процесу, із виділенням фронтальної, індивідуальної та групової форм.

Як випливає з результатів досліджень, описаних у першому розділі, а також наших спостережень, групова робота учнів дає можливість активізувати мовлення й мислення дитини, позитивно впливає на засвоєння знань. Діти частіше висловлюються, задаючи одне одному запитання, відповідаючи на них, висловлюючи свої сумніви, передбачення. Пояснюючи вголос навчальний матеріал, дитина ще раз повторює його, уточнює, закріплює. Учень, який слухає, критично ставиться до того, що говорить товариш, аналізує, запитує, а не запам’ятовує пасивно, як це найчастіше відбувається при роботі з вчителем.

Характеризуються обов’язкові ознаки спільної навчальної роботи, а саме :

а) наявність спільної мети роботи; б) розподіл праці (функцій); в) обмін думками, результатами праці, взаємодопомога учнів; г) взаємоконтроль, взаємооцінка при розв’язуванні учбової задачі; д) безпосередній міжособистний контакт.

Спільна навчальна робота в нашому дослідженні була представлена в двох формах: робота в парі (діаді), робота в більшій групі (по чотири, п’ять учнів).

В дослідженні використані такі форми роботи учнів у групах: а) паралельно-спільна (кожний член групи розв’язує одну із підзадач, що входить до складу загальної учбової задачі); б) власне спільна (одну задачу розв’язують всі разом).

Передбачалось вивчення впливу спільної навчальної роботи протягом навчального року на розумовий розвиток молодших школярів, на їхню задоволеність шкільним життям, а також на соціально-психологічні показники: ступінь згуртованісті колективу та рівень конфліктності у ньому.

Конкретними завданнями були :

- визначення впливу групових форм організації навчального процесу на якість засвоєння знань молодшими школярами та їх інтелектуальний розвиток;

- визначення умов ефективного застосування групових форм роботи учнів у навчальному процесі;

- визначення впливу спільної навчальної роботи учнів молодших класів на ступінь задоволеності шкільним життям і вказані вище соціально-психологічні показники.

Рівень успішності засвоєння програмного матеріалу ми з’ясовували через проведення контрольних робіт з української мови (диктант і граматичне завдання) та математики; інтелектуальний розвиток – за допомогою розробленого Ю. З. Гільбухом комплексу тестоподібних завдань для відстежування розумового розвитку молодших школярів. Комплекс включає випробування: короткочасної пам’яті, рівня розвитку словесних асоціацій, зорової пам’яті на предмети, розвитку мислення та мовлення.

Ступені задоволеності учнів шкільним життям, згуртованості класного колективу і конфліктності в ньому вимірювались за допомогою методики “Мій клас”. Крім того, учням та їх батькам пропонувались анкети, які включали запитання на з’ясування ставлення учнів до роботи в групі.

Для вивчення впливу спільної навчальної роботи на розвиток учнів та засвоєння ними знань були обрані два третіх класи школи №254 міста Києва, один клас – експериментальний, другий – контрольний (в кожному по 28 учнів). Успішність навчання на кінець другого навчального року в обох класах була майже однаковою. Крім того, передтест розумового розвитку та з’ясування розвитку класного колективу учнів не показали суттєвої різниці між двома класами.

Протягом усього навчального року в експериментальному класі, поруч з фронтальними та індивідуальними формами організації навчального процесу, застосовувались групові форми (робота учнів у парі або групі). На етапі формуючого експерименту застосовувались соціометричні методи, методика “Мій клас”, безпосереднє спостереження експериментатора за взаємодією дітей протягом уроку та в позаурочний час, бесіди з вчителями.

Зміст навчання в обох класах був однаковий, але в контрольному класі не використовувалась спільна навчальна робота, в експериментальному класі вводилась групова робота учнів з дотриманням певних психолого-педагогічних умов, найважливіші полягали в наступному:

а) підготовка учнів до спільної роботи – уміння вести діалог (ставити питання, слухати товариша, доповнювати, коректувати відповіді інших);

б) враховування психологічної сумісністі та рівень навчальних можливостей учнів;

в) підготовка вчителя: знайомство його з теорією та практикою організації спільної навчальної роботи молодших школярів;

г) розподіл ролей в групі та усвідомлення учнями мети роботи.

Наші спостереження показали, що застосування групової роботи учнів можливе на уроках різних типів, вибір форми організації навчального процесу залежить від мети, яку ставить вчитель.

Після роботи учнів у групі оцінювалась не тільки правильність виконання завдання, але й злагодженість праці у групі чи парі, розподіл ролей в групі та усвідомлення учнями мети роботи.

В нашому експерименті ми дотримувались принципу поступового введення групових форм у навчальний процес (робота в парі, потім – в групі) та відповідно - зменшення контролю за роботою учнів у групі з боку вчителя.

Експеримент тривав протягом навчального року. Контрольний клас дозволив розвести ефекти часу та застосування спільної навчальної роботи.

Експериментальне дослідження включало попереднє випробування ( у вересні місяці), основний експеримент та заключне випробування (у березні). При проведенні заключного випробування текст завдань у тестах розумового розвитку був змінений.

Середній загальний бал у післятесті в експериментальному класі зріс на 13, в контрольному класі тільки на 5,6 бала. Зростання балів спостерігається і за кожним показником окремо (таблиця 1).

Таблиця 1

Зростання середнього балу інтелектуального розвитку в експериментальному та контрольному класах на кінець навчального року порівняно з його початком |

Короткочасна

пам’ять | Словесні асоціації | Зорова пам’ять | Пропуск букв | Антоніми | Аналогії | Синоніми

Експерименталь-ний клас | 7.0 | 9.4* | 10.0 | 12.9* | 8.6 | 9.2 | 8.2 | 10.8* | 8.6 | 9.5* | 6.3 | 9.0* | 3.0 | 7.0*

Контрольний клас | 6.6 | 7.8 | 8.4 | 9.4 | 8.4 | 8.9 | 8.3 | 9.3 | 8.5 | 8.6 | 6.0 | 7.5 | 3.0 | 3.7

*Відмінність від контрольного класу є значущою на рівні р ? 0,05 (за критерієм Ст’юдента).

Аналіз одержаних даних показує, що по шести завданнях (з семи) має місце статистичне перевищення показників експериментального класу над контрольним. Отже, спільна навчальна робота здійснює позитивний вплив на розвиток пам’яті, мислення, мовлення молодших школярів.

Аналіз контрольних робіт з української мови та математики засвідчив, що учні експериментального класу краще засвоюють навчальний матеріал. На початку навчального року учні контрольного класу отримали середній бал 4.1, експериментального – 4.2, наприкінці навчального року учні контрольного класу отримали середній бал 4.3, експериментального - 4.9.

Діти експериментального класу наприкінці навчального року краще виконали завдання : аналіз слів за будовою (правильно виконали 85.6% учнів експериментального класу, 63.8% - контрольного); звуко-буквений аналіз слів (в експериментальному класі правильно виконали 87.9% учнів, в контрольному – 69.5%); аналіз за членами речення (правильно виконали в експериментальному класі 83.2% учнів, в контрольному 60.2% учнів).

Задачу з математики правильно, без помилок розв’язали 92.3% учнів експериментального класу; в контрольному класі – тільки 68%. 92% учнів експериментального класу виконали приклади на ділення багатоцифрових чисел (одна з найважчих тем програми третього класу), в контрольному класі лише 56% правильно виконали такі обчислення.

Учні експериментального класу писали твір за темою “Чи подобається мені робота в парі, групі на уроці ? Чому ?” Більшість дітей відмітили, що до спільної роботи вони ставляться позитивно, що краще запам’ятовують навчальний матеріал, їм подобається спілкуватися один з одним. Діти вказали, що ровесники допомагають їм краще розібратися а навчальному матеріалі, виправити помилки в завданні.

Щоб оцінити можливості впливу спільної навчальної роботи на розвиток класного колективу, зокрема на задоволеність шкільним життям, ступені згуртованості та конфліктності, ми використали методику “Мій клас” Ю.З. Гільбуха (на початку та наприкінці навчального року), написання учнями творів, анкетування учнів і батьків.

Отримані результати дозволяють зробити висновок : середній ступінь задоволеності шкільним життям учнів експериментального класу виріс на 2 бали, тоді як у контрольному класі майже не змінився (таблиця 2).

Таблиця 2.

Середній бал за методикою “Мій клас” на початку (а) та наприкінці навчального року(б) |

Задоволеність | Конфліктність | Згуртованість

а | б | а | б | а | б

Експериментальний | 14 | 15.0 | 8.4 | 7.2 | 11.5 | 14.0

Контрольний | 13.4 | 13.0 | 8 | 9.5 | 11 | 9.2

(Перевірка за критерієм Х2 не виявила значущих відмінностей у системі показників: задоволеність-конфліктність-згуртованість на початку експерименту і виявила такі відмінності ( на рівні 0,05) наприкінці його).

Ступінь конфліктності в експериментальному класі знизився, тоді як у контрольному класі зріс на 1.5 бала. Ступінь згуртованості класного колективу підвищився в експериментальному класі на 2.5 бала, тоді, як у контрольному класі – знизився на 1.8 бала.

Отже, спільна навчальна робота учнів, за додержання вищевказаних психолого-педагогічних умов, позитивно впливає на розвиток пам’яті, мислення, мовлення, а також на якість, успішність та глибину засвоєння молодшими школярами програмного матеріалу з основних предметів.

Спільна навчальна робота допомагає у формуванні класного колективу молодших школярів, підвищуючи задоволеність шкільним життям, згуртованість класного колективу.

У третьому розділі “Вплив спільної навчальної роботи молодших школярів на їх соціальний та розумовий розвиток в умовах розвивального навчання” досліджується, як така робота впливає на рівень сформованості основ теоретичного мислення (дій аналізу, планування, рефлексії), на соціальний розвиток молодших школярів, які навчаються за системою розвивального навчання ( за Д.Б. Ельконіним, В.В. Давидовим).

Рівень сформованості теоретичного мислення встановлювався за допомогою методик О.З.Зака, Л. М. Фрідмана. Наявність дій аналізу, планування, рефлексії в ситуації спілкування при розв’язанні учбової задачі виявлялись за допомогою анкет, творів учнів, спостережень. Для визначення характеру розвитку класного колективу застосовувалась соціометрія, методика “Вибір в дії”.

Для перевірки гіпотези були обрані два третіх класи, учні яких навчались за системою розвивального навчання з першого класу. Але в одному класі систематично застосовувались форми спільної навчальної роботи учнів при розв’язуванні учбових задач (3-му “б”), в другому (3-му “а”) така робота була відсутня .

Головна мета системи розвивального навчання – забезпечити учневі умови для розвитку. Автори системи виходили з того, що необхідно змінити зміст навчання, основу його має складати система наукових понять.

Бути суб’єктом учіння дитина зможе, коли діятиме не поруч, а разом з іншими учнями в рамках колективного навчального діалогу. Тому організація спільної навчальної роботи учнів в системі розвивального навчання є провідною, невід’ємною частиною уроку, її вимагає теоретичний зміст навчального матеріалу.

Аналіз, або,точніше, здатність аналізувати – основний компонент теоретичного мислення. Смисл дії аналізу полягає в тому, що людина в умові задачі виділяє суттєві співвідношення, від яких залежить успішне розв’язання не тільки запропонованої задачі, але й усіх подібних до неї. Пошук суттєвих відношень відбувається засобами цілеспрямованого перетворення умови задачі.

За результатами тестування виявилось, що в експериментальному класі 79.4% учнів провели повністю аналіз правила, в контрольному класі таких дітей виявилось 61.0%.

Дослідники в галузі розвивального навчання звернули увагу на спільну навчальну роботу учнів як важливий чинник для формування основ теоретичного мислення. Більшість учнів класу, в якому учбові задачі розв’язувались спільно, правильно розв’язали рефлексивні задачі ( 3-й “б” – 52.0%), тоді як в контрольному класі таких учнів тільки 22.0%.

Рівень розвитку уміння проводити послідовність дій “подумки”, намічати план послідовності дій для здійснення будь-якої мети, ми встановлювали за допомогою методики Л. М. Фрідмана “Внутрішній план дій”. Учням пропонували виконати усно ряд прикладів, які поступово ускладнюються. Ми підрахували кількість учнів, які виконали правильно всі 5 прикладів. В контрольному класі - 32.2%, в експериментальному- 51% учнів.

Для перевірки сформованості дій аналізу учням пропонувалися 16 задач, принцип розв’язування яких можливо зрозуміти за умови аналізу певного правила, яке подавалось дітям у першій частині тесту. Аналіз правила провели повністю 79.4% учнів експериментального класу та 51.0% учнів контрольного класу.

Отже, можна стверджувати, що учні класу, в якому цілеспрямовано організовувалась з першого класу спільна навчальна робота, мають більш високий рівень розвитку основ теоретичного мислення (аналіз, планування, рефлексія).

Було досліджено також застосування молодшими школярами дій аналізу, планування, рефлексії в ситуації спілкування.

Ми запропонували учням 3-го“б” класу написати твір за запропонованим планом на тему “Спільна робота з товаришами”. Письмові відповіді учнів показали, що 56% аналізують ситуацію ділового спілкування, помічають, коли воно розпочинається, змістовно та чітко описують хід навчального діалогу. Всі учні дають змістовну характеристику своєї участі в роботі групи.

Наступні пункти плану твору мали на меті з’ясувати, чи розуміють діти мету при спільному розв’язанні учбової задачі та чи планують роботу, щоб її розв’язати. Майже 48% учнів своїми відповідями показали, що вони планують та рефлексують ситуацію спілкування під час розв’язування задач : “починаємо повільно, спочатку розбираємо задачу”, “ми весь час перевіряємось після кожного кроку”, “ставимо мету, хочемо знайти розв’язок” і т.д.

Звичайно, дії аналізу, планування, рефлексії в ситуації спілкування на даному етапі (молодший шкільний вік) починають тільки формуватися, проходять перший етап свого становлення. Подальше їх формування та удосконалення має відбуватися в старших класах школи.

Аналіз творів показав, що діти націлені на змістовне ділове співробітництво одне з одним, більшість учнів цього класу вже вміють будувати ділове спілкування. Діти позитивно ставляться одне до одного, вміють вислухати, зрозуміти думку товариша.

Учням класу, в якому застосовувалась робота в групі, була запропонована анкета “Я оцінюю роботу в групі”. За допомогою анкети ми хотіли встановити наявність рефлексивних дій учнів у ситуації спілкування під час розв’язування задачі, рівень задоволеності своєю роботою в групі. Текст анкети взято з матеріалів експериментальної програми “Читання та письмо для розвитку критичного мислення учнів”, розробленої викладачами Міжнародної асоціації читачів Джінні Стіл та Куртом Мередіт.

Взяли участь у заповненні анкети 24 учні. Обробляючи анкети, ми звертали увагу на диференціацію відповідей дітей. Тільки два учні дали позитивні відповіді на всі запитання, у решти дітей були як позитивні, так і негативні відповіді. У деяких анкетах були виправлення - це говорить про те, що діти розмірковували, визначаючи свою відповідь.

Високу оцінку задоволеності роботою в групі дали 16 учнів класу (67%), середнім балом відмітили свою задоволеність п’ять учнів (21%), низьку оцінку поставили три учні (12%).

Здійснення співпраці у навчальній діяльності потребує певної організації. При розв’язанні учбової задачі об’єктивується особлива форма навчальної діяльності, де предметом навчання виступає спосіб співробітництва, який забезпечує ефективність просування в аналізі задачі. Тут відбувається засвоєння певних дій : звернення до іншого (та до себе, як до іншого), порівняння між собою різних позицій на основі їх розуміння та оцінювання, зокрема, щодо відповідності предметові аналізу.

Щоб з’ясувати, як учні почувають себе в позаучбовій ситуації спілкування, ми запропонували обом класам відповісти на такі запитання :

Чи легко тобі спілкуватись з людьми ?

Чи легко тобі першому почати розмову в колі друзів ?

Чи важко тобі освоїтися в незнайомому колективі ?

Чи є в тебе почуття невпевненості при спілкуванні з іншими дітьми ?

Чи легко тобі встановлювати контакт з незнайомими учнями ?

Аналіз відповідей показав, що більшість учнів експериментального класу (в якому цілеспрямовано будувалося з першого класу співробітництво учнів між собою) вважають, що вони легко й швидко можуть знайти спільну мову з незнайомими людьми(76%), освоїтися в незнайомому новому колективі(71%), вони не відчувають невпевненості при спілкуванні з новою незнайомою людиною(70%). В контрольному класі таких відповідей набагато менше, відповідно: 29%, 27%, 45%.

Навчальна діяльність має спиратися на пізнавальний інтерес учнів. На думку ряду дослідників, він пов’язаний не так з характеристиками навчального матеріалу, як з інтелектуальною активністю учнів щодо нього. Все, що сприяє її підвищенню, сприяє й пробудженню в них пізнавального інтересу.

Розв’язування учбової задачі в групі ровесників з метою знаходження загального способу дії сприяє підвищенню активності учнів, а отже й має впливати на розвиток пізнавального інтересу. Учні аналізують, моделюють ситуацію спілкування, розподіляють ролі, завдання між членами групи, тобто спостерігається зв’язок між компонентами навчальної діяльності та спілкуванням як соціальною діяльністю. До того ж, спілкування, яке виникає між членами групи з приводу навчальної діяльності, приносить учням емоційне задоволення та почуття самоствердження. А це теж може заохочувати дітей до процесу отримання знань.

Учням обох класів було запропоновано написати твір “Що таке людина ?” Тема курсу природознавства “Людина” учнями на час написання твору ще не вивчалась. Тому твір міг показати, які відомості діти мають про людину, як вони ставляться до людства, наскільки змістовні їх знання, взяті з повсякденного нешкільного досвіду. Аналіз твору мав прислужитись оцінці інтересів учнів.

Значна кількість учнів класу, в якому застосовувалась робота в групі (65%) намагається дати загальне визначення поняття, а потім його розкрити. Тоді, як у контрольному класі визначення поняття дають 48%.

При аналізі творів учнів підраховувалась кількість характерних ознак, які наводили учні, та склад цих ознак.

Знання учнів обох класів про людину виходять за межі шкільної програми, отримані вони самостійно з різних джерел. Результати учнів експериментального класу вищі, ніж учнів контрольного класу. Так, наприклад, в експериментальному класі 60% учнів вказали на таку якість людини, як мислення, тоді як в контрольному – тільки 31,0%. Оскільки розширення та поглиблення знань про людину не стимулювалося зовнішніми вимогами, можемо вважати, що цей факт пояснюється насамперед наявністю в учнів досить різнобічних стійких пізнавальних інтересів. Структура міжособистісних стосунків вивчалася за допомогою соціометричної методики і методики “Вибір в дії”.

Кількість позитивних виборів в обох класах майже однакова. Але кількість взаємних виборів відрізняється суттєво. Так, за критерієм “Спільне приготування домашніх завдань” кількість взаємних виборів в експериментальному класі – 55%, а в контрольному класі – 35.8%. За критерієм “Участь у поході”, який характеризує значущість для дитини міжособистісних зв’язків за межами навчальної діяльності, кількість взаємних виборів в експериментальному класі – 69.5%, у контрольному – 19.8%

Основною формою міжособистісного зв’язку в обох класах є стійкі угруповання учнів. В кожному класі виявлено особливу групу учнів, яка складається з п’яти-шести учнів та займає центральне місце в системі міжособистісних стосунків. Але в експериментальному класі ця група має стійкі взаємні вибори з більшістю учнів класу (80%), а в контрольному класі взаємні вибори більше спостерігаються всередині цього центрального угруповання. Ці особливості міжособистісних відносин в класі, на наш погляд, викликані впливом спільної навчальної роботи учнів під час розв’язування учбових задач.

Таким чином, спільна навчальна робота учнів позитивно впливає на формування ядра класного колективу, структуру міжособистісних стосунків дітей. В класі формуються стійкі угруповання, як основні структурні утворення, основними мотивами спілкування є навчально-пізнавальні інтереси, які сформувалися в навчальній діяльності.

Отже, наші результати підкреслюють особливу значущість спільної навчальної роботи для успішної реалізації принципів системи розвивального навчання.

У висновках підбито підсумки дисертаційної роботи, на підставі узагальнення отриманих даних встановлено основні твердження, які відповідають гіпотезі дослідження . Результати дослідження дали змогу дійти таких висновків:

1. Систематичне використання спільної навчальної роботи учнів в умовах традиційної початкової школи :

а) дозволяє учням на більш високому рівні засвоювати знання, краще орієнтуватися в навчальному матеріалі;

б) позитивно впливає на розвиток пізнавальних процесів, таких як мислення, пам’ять, мовлення.

2. Спільна навчальна робота молодших школярів за умови її ефективної організації підвищує ступінь задоволеності учнів шкільним життям, знижує ступінь конфліктності у класному колективі.

3. Умови, необхідні для ефективного введення та застосування групових форм організації навчального процесу :

а) підготовка учнів до роботи в групі ровесників, спочатку в ігровій формі, потім на навчальному матеріалі;

б) підготовка вчителя : знайомство з теорією та практикою організації спільної навчальної роботи учнів;

в) організація роботи учнів в парі , потім в групі;

г) в групу мають входити діти з різними навчальними можливостями;

д) регламентація ролей в групі та усвідомлення учнями мети роботи;

е) застосування групової роботи можливе на уроках різних типів і на різних етапах, вибір форми організації навчального процесу залежить від мети, яку ставить вчитель;

ж) після проведення групової роботи необхідна рефлексія спільної роботи по розв’язанню учбової задачі та характеру спілкування.

4. При реалізації в початковій школі системи розвивального навчання раціонально організована спільна навчальна робота учнів забезпечує такі переваги:

а) досягається вищий рівень розвитку основ теоретичного мислення (краще виконання дій аналізу, розв’язування рефлексивних задач, більший розвиток внутрішнього планування дій);

б) досягається оволодіння учнями нормами ділового співробітництва, спрймання ними ділового спілкування як засобу опанування способу розв’язання учбової задачі;

в) досягнуто підвищення пізнавальних інтересів та інтелектуальної активності учнів;

г) покращуються соціально-психологічні характеристики класного колективу, структура міжособистісних стосунків.

Розроблено методичні рекомендації для вчителів щодо ефективного запровадження та застосування групових форм організації навчального процесу.

Перспективи дослідження ми вбачаємо у з’ясуванні:

а) умов ефективності застосування спільної навчальної роботи в системі розвивального навчання в процесі викладання різних навчальних предметів – від української мови, математики до музики та фізичної культури;

б) основних характеристик суб’єкта колективної навчальної діяльності.

Основний зміст дисертації відображено в таких публікаціях:

1. Бондар Л. В. Спільна учбова робота молодших школярів як фактор інтелектуального розвитку // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наук. пр. - К., 2001.- Т.3. - Ч.6. – С. 220-225.

2. Бондар Л. В. Роль спільної учбової діяльності молодших школярів у системі розвивального навчання // Вісник Харківського національного університету.-Вип.493. - Серія Психологія. - Харків, 2000. - С. 38-41.

3. Ісхакова Л. В. Організація групових форм роботи на уроці // Початкова школа. – К., 1996. - №7. - С. 28 - 37.

4. Бондар Л.В. Формування рефлексії у дітей молодшого шкільного віку при різних способах навчання // Міжнародний Семінар з гуманістичної психології та педагогіки: Матеріали науково-практичної конференції. – Рівне: Ліста, 1998. - С. 22.

5. Бондар Л. Вплив спільної навчальної роботи молодших школярів на їх соціальний розвиток в умовах розвивального навчання // Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології. Матеріали Міжнародної наукової конференції, присвяченої 35-річчю наукової та педагогічної діяльності академіка С. Д. Максименка . - К., 2002. - Том 1. - С. 240-244.

Анотація

Бондар Л. В. Спільна навчальна робота молодших школярів як чинник їх розумового та соціального розвитку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. - Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України. - Київ, 2003.

В даній роботі вивчався вплив спільної навчальної роботи молодших школярів: а) в умовах традиційної початкової школи на результати їхнього учіння, розумовий розвиток, на задоволення шкільним життям учнів, на рівень згуртованості класного колективу; б) в умовах розвивального навчання - на розвиток основ теоретичного мислення, на характеристики навчального спілкування молодших школярів.

Дослідження показало, що систематичне використання групових форм організації навчальної діяльності учнів, за додержання психолого-педагогічних умов їх організації, дозволяє учням на більш високому рівні засвоювати знання, краще орієнтуватися у навчальному матеріалі, позитивно впливає на розвиток пізнавальних процесів, таких як мислення, пам’ять, мовлення. Спільна навчальна робота молодших школярів підвищує ступінь задоволеності учнів шкільним життям, знижує ступінь конфліктності у класному колективі. При реалізації в початковій школі системи розвивального навчання спільна навчальна робота забезпечує вищий рівень розвитку основ теоретичного мислення (аналіз, планування, рефлексія), сприяє оволодінню учнями нормами ділового співробітництва, приймання ними ділового спілкування як засобу опанування способу розв’язання учбової задачі. Спільна навчальна