НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ПРОМИСЛОВОСТІ

УДК 316:334.265.011

БАТЧЕНКО ЛЮДМИЛА ВІКТОРІВНА

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ НАПРЯМИ

ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА

У ВУГІЛЬНІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ

Спеціальність 08.07.01 - Економіка промисловості

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Донецьк - 2003

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Донецькій державній академії управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).

Науковий консультант | - | академік НАН України, доктор економічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Амоша Олександр Іванович,

Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк), директор інституту.

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Богиня Дем'ян Петрович,

Інститут економіки НАН України (м. Київ), завідувач відділу економіки праці та зайнятості населення;

доктор економічних наук, професор

Яцков Василь Семенович,

Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України (м. Київ), головний науковий співробітник відділу регіональних проблем відтворення капіталу;

доктор економічних наук, професор

Прокопенко Микола Дмитрович,

Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк), головний науковий співробітник відділу проблем економіки підприємств.

Провідна установа | - | Національний гірничий університет Міністерства освіти і науки України (м. Дніпропетровськ), кафедра менеджменту.

Захист відбудеться "24" жовтня 2003 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.151.01 в Інституті економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м.Донецьк, вул.Університетська, 77.

Автореферат розісланий "23" вересня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.М. Кузьменко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Найважливішою функцією будь-якої держави є створення необхідних і достатніх умов життєзабезпечення всім членам суспільства на основі підвищення ефективності виробництва. Сучасний критичний стан, у якому перебуває промисловий комплекс України, не дозволяє в достатній мірі здійснити цю функцію, забезпечити стабільне економічне зростання і створити надійну систему соціального захисту громадянам, що втратили з різних причин працездатність. Вугільна промисловість займає особливе положення не тільки в системі економічних відносин, але й у сфері працеохоронної діяльності. З одного боку, вугілля є основним енергоносієм в Україні, що забезпечує її енергетичну безпеку, і це вимагає розвитку вугільної галузі, незважаючи на властиві їй несприятливі умови праці, пошуку шляхів підвищення її інвестиційної привабливості; з іншого боку, постійне погіршення умов розробки, висока травмонебезпечність, аварійність, пов'язані зі специфікою виробничого процесу й умовами праці у вугільній промисловості, вимагають комплексу профілактичних і компенсаційних заходів. Так, якщо в цілому в економіці України питома вага працівників, зайнятих у несприятливих умовах праці, складає дещо більше чверті загальної чисельності, то у вугільній промисловості цей показник становить 74,1%. За рівнем травматизму зі смертельним наслідком у розрахунку на 1 млн. т видобутого вугілля Україна перевищує аналогічний показник Німеччини в 17 разів, Великобританії - 70, США - 42, Польщі - в 7 разів.

Відсутність системного підходу в галузі до вирішення проблем безпечних умов праці викликала катастрофічне становище з професійною захворюваністю та інвалідизацією шахтарів.

Усі ці фактори впливають як на економічні показники роботи галузі, що пов’язано із необхідністю компенсаційних виплат потерпілим на виробництві та з витратами на ліквідацію аварій, так і на соціальні, які виявляються в падінні престижності шахтарської праці, зниженні якості життя і здоров'я, збільшенні числа інвалідів, утриманців, у напруженості соціального клімату в шахтарських регіонах.

Таким чином, пошук напрямів підвищення ефективності вугільної промисловості необхідно здійснювати в тісному взаємозв'язку з вирішенням соціальних проблем, підвищенням рівня соціального захисту працюючих, зниженням ризику втрати здоров'я і працездатності. Це свідчить про актуальність зазначених проблем, необхідність їх наукової розробки і практичного впровадження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в Донецькій державній академії управління Міністерства освіти і науки України відповідно до планів науково-дослідних робіт за темами: “Розробка механізму узгодження інтересів у галузі (сфері) компенсації збитку від утрати працездатності і здоров'я” (2002 р., номер держреєстрації 0102U006348), “Система економічного оперативного аналізу для підвищення ефективності управління виробництвом” (2001-2003 р., номер держреєстрації 0101U002854), а також планів Інституту економіки промисловості НАН України за темами “Розробка програми реформування паливно-енергетично-го комплексу. Удосконалення механізму його функціонування” (2001-2003 р., номер держреєстрації 0102U001228), “Проаналізувати існуючі науково-теоретичні основи і нормативну базу оцінки ефективності заходів науково-технічного прогресу. Розробити загальні методичні підходи до оцінки економічної ефективності заходів НТП, у тому числі в галузі безпеки робіт і екології” (2002-2003 р., номер держреєстрації 4102U02010).

У рамках тем Донецької державної академії управління автором розроблено організаційно-економічні форми компенсації негативних наслідків ризиків, сформовано систему показників для автоматизованих робочих місць перших керівників підприємств. У дослідженнях за темами Інституту економіки промисловості виконано аналіз стану безпеки праці у вугільному виробництві і розроблено загальні методичні підходи до оцінки ефективності заходів, спрямованих на її підвищення, сформульовано концепцію безпеки на виробництві; дано пропозиції щодо організації контролю та обліку результатів програмних рішень у галузі інноваційного менеджменту на вугільних підприємствах.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є наукове обґрунтування напрямів підвищення ефективності виробництва у вугільній промисловості з урахуванням взаємовпливу економічних і соціальних факторів.

Для досягнення поставленої мети було сформульовано і вирішено такі задачі:

виявлено взаємовплив економічних і соціальних факторів у розвитку вугільної промисловості;

обґрунтовано соціальні ролі і ризики в промисловості;

розкрито особливості управління соціальними процесами у вугільній промисловості;

теоретично обґрунтовано концепцію безпеки на виробництві і наслідки її порушення;

розроблено методику оцінки умов праці на вугільних шахтах на основі виявлення факторів їх формування;

проаналізовано стан і обґрунтовано перспективи розвитку вугільної промисловості з позицій зменшення ризику втрати здоров'я і працездатності;

обґрунтовано принципи і зміст системи соціального захисту й особливості підсистеми соціального забезпечення потерпілих на виробництві;

визначено шляхи підвищення інвестиційної привабливості вугільних підприємств;

дано оцінку вартості робочої сили у вугільній промисловості;

обґрунтовано організаційно-економічні форми компенсації негативних наслідків ризиків;

розроблено програмний комплекс заходів щодо усунення і компенсації несприятливих умов праці.

Об'єкт дослідження - соціально-економічні процеси у вугільній промисловості України та зарубіжжя.

Предмет дослідження - теоретичні та практичні напрями підвищення ефективності виробництва у вугільній промисловості за рахунок зменшення впливу несприятливих факторів.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження стали фундаментальні наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань економічної і соціальної безпеки, управління соціальними процесами, соціального захисту, економіки гірничої промисловості.

У дисертації використано загальнонаукові та спеціальні методи, що розкривають взаємозв'язок і взаємозалежність економічних і соціальних проблем промислового виробництва, зокрема:

логічного і якісного аналізу і синтезу - при визначенні стану й оцінки умов праці на шахтах і розробці заходів щодо їх поліпшення; критичному аналізі наукових публікацій з питань концепцій безпеки і соціального захисту;

економіко-статистичного аналізу - при обробці інформації для визначення тенденцій зміни шахтного фонду й умов праці;

системного підходу - при програмуванні комплексу заходів щодо усунення і компенсації несприятливих умов праці;

математичної статистики - при визначенні залежності рівня травматизму від гірничотехнічних показників;

абстрактно-логічного аналізу - при розробці класифікації факторів ризику втрати працездатності і відшкодування збитку потерпілим.

Інформаційною базою дослідження стали вітчизняні та зарубіжні публікації, відображені в них результати теоретичних і методичних розробок; закони, законодавчі акти та нормативні документи, що регламентують діяльність суб'єктів господарювання в Україні; офіційні статистичні матеріали, статистична звітність українських і зарубіжних вуглевидобувних підприємств; матеріали наукових досліджень інститутів і вузів України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо вирішення важливої економічної проблеми підвищення ефективності виробництва у вугільній промисловості із забезпеченням соціального захисту працюючих.

Основні наукові результати, що мають наукову новизну, такі:

уперше:

встановлено залежність чисельних показників ризику травматизму від гірничо-геологічних і гірничотехнічних характеристик шахт, що може бути використана в стратегічних програмах соціально-економічного розвитку вугільної промисловості;

розроблено теоретико-методологічні основи наукових підходів до визначення взаємовпливу факторів економічного і соціального розвитку на підставі виявлення соціальних ролей і ризиків у промисловості;

методологічно обґрунтовано оцінку вартості робочої сили у вугільній промисловості, яка формується не тільки її вартістю і кон’юнктурою на ринку праці, але і ризиком втрати якості, пов’язаним з одержанням тимчасової або постійної непрацездатності через несприятливі умови праці;

дістали подальшого розвитку:

обґрунтування особливостей управління соціальними процесами у вугільній промисловості, які полягають у необхідності створення дворівневої системи моніторингу соціальних процесів як основи комплексної системи соціального управління;

обґрунтування інвестиційної привабливості вугільних підприємств за рахунок використання корисних компонентів вуглевидобутку і відходів виробництва як джерела додаткових інвестицій для реалізації соціальних програм;

теоретичне обґрунтування трудових аспектів концепції безпеки на виробництві, основою якої є теорія ризику і прикладна її частина - рівень прийнятного ризику;

принципи і зміст системи соціального забезпечення, яка пропонується у складі трьох підсистем, що обслуговують певний контингент користувачів з окремих фондів соціального забезпечення;

обґрунтування організаційно-економічних форм компенсації негативних наслідків ризиків, серед яких основна увага приділяється створенню страхових фондів, програмам державної допомоги, державному субсидіюванню;

удосконалено:

методику оцінки несприятливих умов праці з урахуванням темпу роботи, режиму праці і відпочинку, особливостей температурного фактора як визначального для санітарно-гігієнічних умов праці у вугільних шахтах;

організацію контролю й обліку програмних рішень у галузі безпеки шляхом створення спеціальних служб менеджменту безпеки для вирішення питань інформаційного, технічного та економічного забезпечення програм у галузі безпеки на вугільних підприємствах;

класифікацію факторів ризику втрати працездатності та відшкодування збитку потерпілим, що сприяє їх систематизації й обліку при розробці заходів щодо зниження травматизму.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що їх використання дозволяє підвищити ефективність вирішення соціально-економічних проблем промислового виробництва, поліпшити стан умов праці та її охорони, знизити вплив несприятливих факторів на виробничий процес і стан здоров'я працюючих у вугільній промисловості, упорядкувати роботу з економічної компенсації потерпілим від їх впливу.

Особливе значення для практики представляють розроблені методичні рекомендації з:

аналізу стану умов праці, оцінки і вибору заходів;

оптимізації розподілу відповідних ресурсів;

програмування робіт із запобігання аварій, підвищення безпеки праці та забезпечення необхідних компенсаційних виплат;

обґрунтування напрямів розвитку вугільної промисловості на перспективу з урахуванням умов праці;

удосконалення навчального процесу та якості підготовки і підвищення кваліфікації фахівців з охорони праці у вищих навчальних закладах.

Результати досліджень, викладені в дисертаційній роботі, використано при розробці Енергетичної стратегії України до 2030 р. (довідка від 10.09.2002 р. № /04-950а), Програми “Донецька область -2010” і Програми науково-технічного розвитку Донецької області до 2020 р. (довідка від 12.09.2002 р. № ). Вони знайшли застосування при виконанні бюджетних і госпдоговірних наукових тем у Донецькій державній академії управління Міністерства освіти і науки України й Інституту економіки промисловості НАН України.

Автором дисертації розроблено навчальну програму і читається курс лекцій у Донецькій державній академії управління Міністерства освіти і науки України із проблем управління соціальними процесами у вугільній промисловості для студентів і слухачів резерву директорів шахт (довідка від 28.11.2002 р. № /592).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є особисто виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення соціально-економічних проблем промислового виробництва, методологічні основи створення дієвої системи соціального захисту шляхом удосконалення компенсаційних відносин у вугільній промисловості. Внесок автора у колективні наукові роботи конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження доповідалися й одержали позитивну оцінку на ряді вітчизняних і міжнародних науково-практичних конференцій, основними з яких є: “Стратегия управления социально-экономическим развитием региона на период до 2010 года (Донецкая область - 2010)” (м. Донецьк, 1999 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція, присвячена 80-річчю Дніпродзержинського державного технічного університету і 250-річчю м. Дніпродзержинська “Регіоналізація економіки і здійснення економічної реформи в Україні” (м. Дніпродзержинськ, 2000 р.); Міжнародні наукові конференції “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз” (м. Ялта-Форос, 1999, 2000, 2002 рр.); Міжнародний семінар “Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечение иностранных инвестиций: региональный аспект” (м. Слов’яногірськ, 2000, 2001 рр.); Друга міжнародна науково-практична конференція “Проблеми та перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації” (м. Дніпропетровськ, 2001 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція “Економічні проблеми розвитку регіонів та підприємств на початку XXI століття” (м. Полтава, 2001 р.).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 42 наукові праці, у тому числі 5 монографій (3 індивідуальні), 26 статей у наукових журналах і збірниках наукових праць і 5 публікацій у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій – 81,25 д.а., з яких 60,75 належить особисто автору.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, 7 розділів, висновків, списку використаних джерел із 216 найменувань і 33 додатків. Основний текст викладений на 379 сторінках. Робота містить 47 таблиць, 38 рисунків. Загальний обсяг роботи – 443 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділ 1. Соціально-економічні проблеми промислового виробництва. Криза в економіці загострила соціальні проблеми як у країні в цілому, так і в регіонах і на промислових підприємствах, що насамперед виявляється у зниженні рівня життя населення. Це стосується зниження рівня доходів, значної диференціації заробітної плати, погіршення структури кадрів на державних підприємствах, зростання безробіття. Багато проблем у сфері соціального захисту працівників виникає при реструктуризації у вугільній промисловості у зв'язку із закриттям шахт.

Історичні і природні особливості розвитку окремих регіонів України визначили досить істотні розбіжності в економічному стані їхнього населення і, отже, у можливостях подолання кризових явищ. Аналіз економічного стану населення різних областей України за рівнем середньої заробітної плати, грошових доходів, вартості визначеного набору продуктів харчування, розмірів заборгованості по виплатах заробітної плати дозволив виконати ранжування областей за рівнем виживання населення і за рівнем власних можливостей забезпечення пенсіонерів. Якими б істотними не виглядали розходження областей України в частині життєзабезпечення громадян, слід зазначити, що жодна з них і віддалено не наближається до стандартів високорозвинених країн. Їхній досвід свідчить, що для цього необхідно насамперед форсоване здійснення економічних і правових перетворень, які при активному впливі держави сприяють стимулюванню ініціативи, пошуку нових інвестиційних джерел.

Вугільній промисловості потрібні значні витрати на ліквідацію безперспективних шахт і проведення в зв'язку з цим соціальних і екологічних заходів. Адміністративне втручання державних структур у господарську діяльність підприємств виявляється в доборі об'єктів для ліквідації або реконструкції, у технічному переоснащенні окремих виробництв, контролі використання державних коштів для підтримки збиткових підприємств, регулюванні держзамовлень на продукцію, збут, рівень цін. Це обмежує господарську самостійність, маркетингову, інвестиційну, фінансову діяльність.

На ринку праці взаємодіють держава, профспілки і роботодавці. У дисертації проаналізовано зміну їх ролі і функцій в історичному аспекті, значну увагу приділено особливостям, що притаманні вугільній промисловості. Узагальнено варіанти вирішення соціальних проблем і їхні теоретичні основи, державний і ринковий механізм розподілу коштів на запобігання соціальних ризиків, до яких насамперед відносяться можливості втрати працездатності (здоров'я), життя, що пов'язано з несприятливими або небезпечними умовами праці. Праця у вугільній промисловості відрізняється стійким ризиком, який цілком знебезпечити практично неможливо, тим більше що вугілля видобувається в умовах виснаження надр, поглиблення шахт. І виходячи з того, що в доступній для огляду перспективі немає реальних альтернатив для заміни вугілля на інші енергоносії, проблеми ризику і його компенсації стосовно вугільних шахт мають важливе теоретичне і практичне значення.

Ризикові умови праці збільшують вартість застосування робочої сили. Сама робоча сила може бути скільки завгодно низькою за вартістю, але її застосування в шкідливих і небезпечних для життя умовах праці - дорогим.

Ступінь ризику можна оцінити інтроспективно - по зіставленню нещасних випадків у різних галузях і по динаміці цих випадків, яку можна розглядати як тенденцію. У цьому аспекті найбільш високим ризиком відрізняється Донецька область, де в 2002 р. кількість потерпілих на виробництві склала 9,5 тис. чол., з яких більше 90% - шахтарі; потерпілим нараховано 11,8 млн. грн., що негативно впливає на економічні показники роботи галузі. У вугільній промисловості найбільша частина робітників (74,1%) працюють в умовах, які не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, що становить 23,7% від цієї категорії працівників в Україні. Негативні умови відшкодовуються шляхом надання пільг у грошовій формі або компенсацій; пільги є також формою попередження ризиків. Пільги і компенсації у вугільній промисловості одержують майже 300 тис. чол.

В усіх галузях діяльності, крім тих, що пов'язані з природою, ризики наділені властивістю суперечливості й альтернативності, тобто припускають можливість вибору. У галузях, пов'язаних із надрами, ризик у більшій мірі заданий об'єктивно, і властивість альтернативності тут менша при збереженні суперечливості, що підсилює негативні наслідки ризику та необхідність формування системи збору і розподілу коштів компенсації.

Детермінованість ризику вуглевидобутку природними умовами обумовлює і високу частку соціального ризику в цій галузі. Об'єктивність природного походження ризику збільшується технічними умовами праці. Одним з факторів його зростання є старіння техніки вуглевидобутку, іншим - скорочення інвестицій, що, наприклад, у 2000 р. становили 28,4% від рівня 1985 р. і 57,9% – від рівня 1995 р.

Таке падіння обсягів інвестицій майже не корелюється з падінням видобутку вугілля, яке становило в 2002 р. 45,8% від рівня 1985 р. Тому одна інвестиційна одиниця, як і кожна одиниця залишкової вартості основних фондів у галузі, несе на собі збільшення навантаження видобутку вугілля, підвищуючи небезпеку, що міститься в об'єктивних ризиках. Третій фактор - рентабельність, оскільки від прибутку залежать внутрішньогалузеві ресурси інвестування. Але у зв'язку зі збитковістю видобутку українського вугілля в цілому розраховувати можна тільки на зовнішні джерела інвестування, включаючи бюджетні у формі цільових дотацій.

Економічна сторона ризику може бути з більшим чи меншим ступенем імовірності кількісно визначена, а соціальна – кількісних оцінок не має, оскільки стосується таких кількісно невимірюваних цінностей, як життя і здоров'я. У той же час засоби забезпечення цих цінностей мають економічні форми і можуть бути оцінені в натуральних або грошових показниках.

Загальні позитивні результати економічного розвитку створюють можливості для вирішення соціальних питань ризикового вуглевидобутку. Однією з таких можливостей є перерозподіл результатів діяльності у межах паливної промисловості, куди входять нафтовидобуток, нафтопереробка, газова і вугільна промисловості. Через те що вугільна промисловість є найбільш ризиковою і замкнута внутрішнім ринком, найменш гнучка і найбільш консервативна, виникають розходження в рентабельності, що у 2001 р. у видобутку вугілля становить 9,7%, нафти - 438,4, газу - 156,8% і в рівні заробітної плати (вугільна промисловість - 524 грн./міс., нафтовидобувна - 875, газова - 870 грн./міс.). Видобуток вугілля не вписується в закон цінової рівноваги попиту та пропозиції, тому що його видобуток дуже дорогий. Але держава має можливість на стадії формування ціни здійснювати міжгалузеві перерозподіли, використовуючи не тільки податки, але і рентні механізми, що в даний час недостатньо розвинуті. Це визначається не тільки економічною доцільністю підтримки вуглевидобутку, але і формуванням соціально орієнтованої системи державного управління.

Розділ 2. Особливості управління соціальними процесами у вугільній промисловості. Формування соціально орієнтованої ринкової економіки в Україні з використанням державних регулюючих механізмів вимагає створення принципово нового механізму управління.

Соціальне управління тісно пов'язане з виробничо-технологічним і економічним, що вимагає однаково серйозної уваги до всіх його видів. Для встановлення об'єкта соціального управління на підприємстві проаналізовано науково-методичні розробки, вітчизняний і зарубіжний досвід планування соціального розвитку трудових колективів, мотивації трудової діяльності. Обґрунтовано, що в забезпеченні мотивації праці важливий не тільки рівень заробітної плати, але і створення належних санітарно-гігієнічних умов, змісту, співвідношення розумової і фізичної праці. І оскільки життя і здоров'я людини є найвищою цінністю, працеохоронні відносини повинні займати пріоритетне становище серед інших об'єктів соціального управління.

У дисертації проаналізовано функції структури управління вугільними підприємствами, що відносяться до соціальної сфери, і розв'язувані ними задачі, виявлено особливості, закономірності й основні напрями соціальної діяльності, до яких слід віднести: поліпшення соціально-психологічного клімату в первинних колективах і у відносинах між ними; стимулювання мотивації трудової поведінки працівників; удосконалення умов і охорони праці; надання соціально-побутових, культурних і оздоровчих послуг об'єктами соціальної сфери підприємства; охорона навколишнього природного середовища; заходи щодо укомплектування робітниками і фахівцями трудового колективу, щодо зв'язків з колишніми працівниками і родинами загиблих працівників.

Аналіз свідчить, що діючі системи управлінського, статистичного і бухгалтерського обліку не повною мірою задовольняють вимоги соціального управління, у зв'язку з чим використовуються різні соціологічні опитування. Однак для ефективного соціального управління потрібна системна інформація про соціальне середовище, кадровий склад і соціально-психологічний клімат у колективі, що вимагає організації моніторингу цих процесів, який включає організаційний і методологічний блоки. Організаційний блок повинен містити об'єкти спостереження, техніку і технологію збору, переробки і передачі інформації; взаємодію служб управління підприємством; методологічний блок - методи і методики оцінки стану соціальних процесів і явищ, а також ступінь виконання заходів щодо соціального розвитку підприємства.

При введенні соціального моніторингу на шахтах особлива увага має бути приділена такому явищу, як падіння престижності шахтарської праці, що знижує мотивацію праці гірників.

Індикаторами моніторингу трудових і працеохоронних відносин повинні стати рівень заробітної плати, коефіцієнти частоти травматизму, забезпеченість робочих засобами захисту, рівень важкої ручної праці. Індикаторами забезпеченості робочою силою можуть бути показники укомплектованості робітниками основних професій, вікова структура, стан здоров'я, плинність і джерела поповнення кадрів, їх підготовка.

Моніторинг реалізується на двох рівнях: нижньому - як інформаційна система про стан і потенційні можливості об'єкта дослідження і верхньому - із доповненням функцій регулювання стану об'єкта. Дворівнева система соціального моніторингу в поєднанні зі стратегічним плануванням буде сприяти поліпшенню реалізації соціальної політики на вуглевидобувних підприємствах, що у свою чергу позитивно позначиться на підвищенні ефективності вугільного виробництва.

Диференціація гірничо-геологічних і техніко-технологічних умов видобутку вугілля обумовлює широкий діапазон собівартості видобутку вугілля, а отже, різну конкурентоспроможність шахт. Таким чином породжується диференціація рівня заробітної плати працівників, деформація співвідношення заробітної плати працівників різних секторів економіки, зниження престижності шахтарської праці. На кінець 2001 р. загальний недокомплект чисельності працівників галузі склав 52 тис. чол. Спостерігається прогресуюче старіння персоналу основних професій, неухильно падає кількість і питома вага молодих робітників і фахівців. Питома вага пенсіонерів у штаті працівників шахт зросла з 23,7% у середині 90-х років до 30% у даний час.

На основі аналізу заробітної плати промислово-виробничого персоналу, гірників очисного вибою і прохідників та обсягів видобутку вугілля зроблено ранжування шахт, яке показало, що заробітна плата зазначених категорій працюючих значно вище середніх показників на великих (більше 600 тис.т рядового вугілля на рік) і особливо великих (1 млн.т і більше) шахтах. Для проведення комплексу заходів щодо розвитку виробництва і підвищення його ефективності ці шахти використовують власний прибуток і залучають кошти приватних фірм. Дрібні і багато середніх шахт є непривабливими для інвесторів, і коштів від реалізації вугілля навіть з урахуванням коштів держпідтримки на багатьох з цих шахт вистачає тільки на виплату заробітної плати й оплату самих необхідних матеріальних і енергетичних ресурсів. Багато шахт нараховують заробітну плату без ув'язування з можливостями своїх фінансових бюджетів, що веде до збільшення кредиторської заборгованості і банкрутства підприємств.

Але шахти з високим рівнем зарплати конкурентоздатні на ринку праці. Можливість поліпшити своє матеріальне становище спонукує висококваліфікованих і молодих робітників залишати шахти з низьким рівнем зарплати і переходити на шахти, які працюють стабільно. У зв'язку з цим має бути посилене державне регулювання заробітної плати у вугільній промисловості. Назріла необхідність підвищення рівня заробітної плати у вугільній промисловості не тільки за рахунок внутрішніх джерел і державної фінансової підтримки, але і забезпечення паритету цін на вугільну продукцію з цінами і тарифами вуглеспоживаючих підприємств. Такі міри створять матеріальну основу для вирішення соціальних проблем, у тому числі і проблем безпеки праці шахтарів.

Розділ 3. Концепція безпеки і наслідки її порушення у вугільній промисловості. Політика забезпечення захисту людини і навколишнього середовища від техногенних факторів була орієнтована на досягнення “абсолютної” безпеки. Однак така політика неадекватна характеру господарської діяльності. Практика дає підставу для твердження, що будь-яка людська діяльність потенційно небезпечна і досягти абсолютної безпеки практично неможливо. Новим підходом до вирішення проблем безпеки людини і навколишнього середовища є принцип “передбачати і попереджати”.

Об'єкт дослідження безпеки в економіці - це система “підприємство - середовище”. Дана система характеризується не тільки наявністю зв'язків і відносин між утворюючими її елементами, але і безупинною єдністю з навколишнім середовищем, у взаємодії з яким система виявляє свою цілісність. Підсистемами цієї системи є техніка безпеки як комплекс організаційних заходів і технічних засобів, що запобігають з певною імовірністю впливу на працюючих шкідливих і небезпечних виробничих факторів, і людина - як вірогідний елемент системи, функціонування якого визначається фізичними, гігієнічними, фізіологічними, психофізичними й іншими параметрами. У процесі взаємодії підсистем збиток виступає побічним його результатом і спостерігається як постійно - унаслідок недосконалої технології і зносу устаткування, так і епізодично - унаслідок подій (нещасних випадків з людьми, аварій і катастроф). Вугільна промисловість функціонує в умовах дії великої кількості випадкових факторів, тому передбачити її розвиток можливо тільки в рамках імовірнісних категорій.

Загальноприйнятою шкалою для кількісного виміру небезпек є шкала, де як одиниці виміру використовуються одиниці виміру ризику, для безпеки використовують нульове значення. Таким чином, основою концепції безпеки на виробництві є теорія ризику і прикладна її частина - рівень припустимого ризику.

Проблеми безпеки не можна вивчати у відриві від екологічних, технологічних, соціальних, організаційних та інших компонентів. На прикладі аварійності на вугільних підприємствах у дисертації розглядаються загальні методологічні підходи до визначення розмірів матеріального і соціального збитку, витрат на запобігання і скорочення числа аварій шляхом проведення відповідних заходів, а також до оцінки їхньої ефективності. Аварійність як об'єкт дослідження обрана через свою актуальність: Україна за кількістю загиблих на шахтах на 1 млн.т видобутку вугілля займає перше місце серед провідних вуглевидобувних країн світу, а аварійність і смертельний травматизм не змен-шилися за минулі 10 років навіть з урахуванням того, що видобуток вугілля скоротився вдвічі. У Донецькій області внаслідок аварій, травматизму і профзахворюваності щорічно втрачається більш ніж 1 млрд.грн. Дані про матері-
альні і соціальні витрати, пов'язані з аварійністю у вугільному виробництві, характеризують загальний стан і вагомість цих витрат, їхню специфіку. Однак для практичної роботи з профілактики аварій є необхідним аналіз за окремими видами аварій на конкретних шахтах з урахуванням класифікації витрат на попередження аварій, що особливо важливо для розробки стратегії і тактики дій у галузі безпеки. Прогнозні величини витрат повинні зіставлятися з інвестиціями в протиаварійні заходи, що є основою оцінки їхньої ефективності і дозволяє здійснити раціональний вибір і включення в програми.

Розділ 4. Специфічні проблеми поліпшення умов праці на вугільних шахтах. Несприятливі умови праці на шахтах є причиною високого рівня травматизму на виробництві, виробничо обумовленої і професійної захворюваності, інвалідності і смертності. В Україні кризове становище в економіці позначилося і на погіршенні умов праці на шахтах, де ця проблема загострилася і має свої специфічні передумови. До них відносяться:

ускладнення геологічних умов розробки родовищ і незадовільний стан вуглевидобувних підприємств;

низький рівень техніки безпеки;

незадовільна матеріальна забезпеченість шахтарів, що веде до зниження мотивації до праці;

нестабільність компенсаційних виплат у випадку втрати працездатності на виробництві;

відсутність дієвої системи соціального захисту і координації державних і галузевих органів управління у вирішенні соціальних проблем шахтарів, що призводить до дестабілізації соціальної обстановки у вуглевидобувних регіонах.

Геологічні характеристики вугільних пластів Донбасу є одними із самих складних. Якщо в інших країнах мінімальну межу геологічної потужності прийнято на рівні 1м і більше, то в Донбасі - 0,55 - 0,60 м, при цьому понад 50% всього обсягу вугілля виймається із пластів потужністю до 1,2 м; більше 80% - з особливо багатогазових пластів, з яких близько 30% є небезпечними по раптових викидах вугілля і газу; дві третини шахт ведуть експлуатаційні роботи на глибині понад 700 м, а кожна шоста шахта - на глибині понад 1000 м. Критичним є стан шахтного фонду.

За рівнем травматизму зі смертельним наслідком у розрахунку на 1 млн. т видобутого вугілля Україна перевищує аналогічні показники розвинених країн. Це є наслідком не тільки більш складних гірничо-геологічних умов, але і низького рівня технологічної та трудової дисципліни, нестачі засобів індивідуального захисту і контролю технологічних процесів, зниження вимогливості контролюючих органів до виконання Правил безпеки.

Загальна економічна криза в країні породила ряд проблем і у вугільній промисловості. До них відносяться неплатежі і затримка виплат заробітної плати і компенсацій, відсутність планомірного збуту вугільної продукції, недостача кредитних ресурсів і неповернення кредитів.

Система соціального захисту на цей час спрямована на компенсацію втрати працездатності і здоров'я на виробництві. Однак з огляду на те що на кожних трьох працюючих у галузі припадає один одержувач компенсаційних виплат і цей показник збільшується, необхідне створення умов, які дозволять зробити роботу на шахтах більш безпечною і як наслідок - зменшити імовірність виникнення нещасних випадків.

Для прогнозування можливого рівня втрати працездатності і здоров'я працюючих на вугільних шахтах у дисертації на основі фізіологічних характеристик гірників шахт різних професій у тих чи інших гірничотехнічних умовах визначено наявність зв'язків між фізіологічними характеристиками стану робітників і умовами праці, виявлено вид і форму цих зв'язків. На основі розрахунків з використанням отриманих моделей виконано прогноз динаміки груп ризику по травматизму і захворюваності на період розвитку вугільної промисловості України до 2010 р.

У рамках даного дослідження здійснено групування гірників шахт різних професій за ступенем небезпеки втрати працездатності і здоров'я на виробництві і виявлено значення параметрів, що характеризують фізіологію й умови праці.

Одержані результати покладено в основу визначення чисельності працюючих на шахтах, що можуть утратити здоров'я і працездатність на виробництві. Цільова функція залежності чисельності знову потерпілих від виробничих травм і отруєнь має вигляд

Y=(х1, х2, х3, , х12),

де Y – чисельність потерпілих з діагнозом “виробничі травми й отруєння”, чол.;

х1 – видобуток вугілля, тис. т у рік;

х2 – рівень комплексної механізації очисної виїмки, %;

х3 – кількість очисних вибоїв, од.;

х4 – середня глибина робіт, м;

х5 – довжина гірничих виробок, км;

х6 – питома вага виробок, що не відповідають вимогам ТБ, %;

х7 – обсяг проведення гірничих виробок, км;

х8 – рівень комбайнової проходки, %;

х9 – середньодинамічна потужність пласта, м;

х10 – газообільність, м3/т;

х11 – чисельність робітників по видобутку, чол.;

х12 – величина присічки бокових порід, м.

Для групи об'єктів, небезпечних по раптових викидах вугілля і газу, визначено, що найбільш впливаючими факторами є видобуток вугілля, довжина гірничих виробок, обсяг проведення гірничих виробок, газообільність, чисельність робітників по видобутку вугілля, а модель визначення ймовірної чисельності потерпілих має вигляд

Y = 88,03 + 0,65х1 + 25,85х3 + 0,53х5 - 11,46х7 - 0,41х10 + 0,06х11.

Аналогічні залежності розраховано для об'єктів не небезпечних по
раптових викидах вугілля і газу, по яких отримана така модель:

Y=128,81+0,02х1 + 7,13х3 + 0,19х4 + 0,33х5 - 5,81х7 - 0,16х8 - 168,7х9 + +0,04х11.

Одержані моделі можуть з достатнім ступенем вірогідності використовуватися в прогнозних оцінках чисельності робітників з потенційно великим ризиком травмування чи отруєння на вуглевидобувних підприємствах вугільної промисловості в подальші періоди її розвитку, наприклад до 2010-2015 рр.

Серед широкого кола заходів поліпшення умов праці виділяються зниження шкідливого впливу температурного фактора, пожежонебезпеки і раптових викидів вугілля і газу. Економічну оцінку впливу температурного фактора на працездатність гірників проведено по шахті “Шахтарська - Глибока”, де необхідна чисельність гірничоробочих очисного вибою при нормальній температурі повинна бути збільшена на 13-32%, причому не на всіх процесах пропорційно, що позначається на економічних показниках, навантаженні на очисний вибій і темпах проведення підготовчих виробок. Вирішення даної проблеми полягає в розробці і впровадженні дієвих схем і устаткування для кондиціонування повітря і підтримки температурного режиму на рівні, що не перевищує діючих правил безпеки.

Розділ 5. Стан і перспективи розвитку вугільної промисловості з позицій зменшення ризику втрати здоров'я і працездатності гірників. Специфіка підземного видобутку обумовлює постійне погіршення умов розробки. Питома вага видобутку вугілля з глибоких горизонтів (більш 700 м) перевищує 50% загального обсягу, а з пластів, небезпечних по раптових викидах вугілля, породи і газу - 36%. Зазначені фактори поряд зі слабкою ви-
робничою і технологічною дисципліною визначають високу аварійність і значний економічний збиток. До основних небезпек видобутку вугілля в таких умовах відносяться ендогенні та екзогенні пожежі, а також вибухи метану, вугільного пилу, раптові викиди вугілля і газу.

Виникнення екзогенних і ендогенних пожеж носить випадковий характер, однак значення їхньої імовірності неоднакове і залежить від різних гірничо-геологічних, гірничотехнічних і організаційних умов роботи шахт. Економічна оцінка екзогенної пожежонебезпеки об'єкта - це добуток імовірності виникнення екзогенної пожежі в даному місці на математичне очікування збитку від його виникнення за умови, що його виникнення є достовірною подією. У роботі наведено характеристики частот виникнення пожеж на газових і негазових шахтах з використанням електричної чи пневматичної енергії і збитки від пожеж на шахтах залежно від кута падіння пласта і загазованості аварійної ділянки, що складають від 71 до 76 тис.грн. при використанні електроенергії і від 2,8 до 14,3 тис.грн. – при використанні пневмоенергії.

В економічному збитку від вибухів метану і пилу істотну частку складають витрати, пов'язані з компенсацією наслідків травматизму, особливо зі смертельним наслідком
(табл. 1).

Раптові викиди, які спричиняють важкий і смертельний травматизм, у частині економічного збитку істотно відрізняються від раптових викидів, що принесли тільки матеріальні втрати. Тому доцільно здійснювати прогноз у розрізі декількох економічних оцінок небезпеки, що обчислюються за однаковою схемою, але з використанням різної інформації, і при ухваленні рішення про масштаби профілактичних робіт з локалізації вибухонебезпечності конкретного пласта користуватися тією оцінкою, що більше відповідає змісту задачі.

Таблиця 1

Частка збитку від травматизму в загальних економічних втратах
на одну аварію, тис. грн. |

Вид травматизму

легкий | важкий | смертельний | у середньому

Середній збиток на 1 аварію | 758,2 | 870,8 | 971,3 | 812,2

Збиток від травматизму на
1 аварію
| 14,5
| 120,4
| 217,0
| 157,2

Частка збитку від травматизму в загальному збитку, %
| 1,91
| 13,8
| 22,34
| 19,35

Багато параметрів вугільних шахт так чи інакше впливають на рівень утрати працездатності, при цьому всі вони можуть бути умовно розділені на фактори прямої й опосередкованої дії (рис. ). Варіанти прогнозів розвитку вугільної промисловості на перспективу дозволяють здійснити прогноз чисельності працюючих стосовно до тієї чи іншої групи небезпеки втрати працездатності і здоров'я на вуглевидобувних підприємствах до 2010 р. (рис. ). За ступенем небезпеки втрати здоров‘я і працездатності на виробництві працівників шахт об’єднано в 5 груп: 1 - робочі очисних вибоїв; 2 - прохідники підготовчих виробок; 3 - інші підземні робочі; 4 - робочі на поверхні; 5 - робочі з видобутку. Такий прогноз треба використовувати для оцінки величини необхідних регресних виплат і для розробки заходів щодо зниження небезпеки умов праці на шахтах України.

Рис 1. Розподіл факторів виробництва

Рис. 2. Прогноз чисельності працівників, віднесених до різних груп
за ступенем небезпеки втрати здоров'я і працездатності на виробництві

Розраховані залежності показників травмування від потужності пласта, що виймається, температурного режиму, пилеподавлення, газовиділення, довжини гірничих виробок і водопритоку з урахуванням прогнозу цих показників дозволили визначити динаміку випадків утрати працездатності і профзахворювань (табл. ) і розрахувати суми компенсаційних виплат на перспективу до 2010 р.

Таблиця 2

Стан, наслідки та прогноз несприятливих умов праці

Показники | 1997 р. | 2001 р. | Прогноз

2005 р. | 2010 р.

Загальна чисельність працівників на шахтах, чол. | 391962 | 308300 | 290000 | 255000

Загальна чисельність підземних робітників, чол. | 255151 | 227300 | 211700 | 195400

Загальна чисельність робітників, що працюють у місцях підвищеної небезпеки (очисні і підготовчі роботи, обслуговування стволів з навколостовбурними виробками й ін.), чол.


| 156839


| 140060


| 129600


| 123900

Кількість потерпілих з втратою працездатності на робочий день і більше, чол.
| 39850
| 33670
| 21900
| 16800

Загальна чисельність уперше визнаних інвалідами внаслідок трудового каліцтва чи профзахворювання, чол.