Цю віру провідник реалізує в константній активності за будь-яких обставин.
Існування багрянівських героїв у власному світі віри, фантазії та волі суміщене з визнанням свободи й незалежності інших людей, їх особливого погляду на світ. Намаганням урахувати мислення читача пояснюються пошуки письменника в галузі рецептивної естетики (Г. Р. Яусс, В. Ізер) і погляд на художній текст як на наслідок співдії, співтворчості автора й реципієнта твору.
Релігійними обов’язками надприродного провідника є творення історії, помста ворогам свого народу, пророче бачення майбутнього й провіщення приходу національного Месії-судді.
В художньому світі Багряного біблійно-християнська символіка означає категорію “правдиво українського”. “Архітектонічний ідеал” Христа-страдника виступає символом трагічного шляху представника нової української еліти до моральної, ідеологічної й військово-політичної перемоги над усіма формами поневолення своєї землі та народу. Ісус — перш за все абсолютний етичний модус, котрий утілює вірність, жертовність, доброту, сміливість і внутрішню незалежність, а також є знаком людини самотньої й позбавленої елементарних прав.
За аспекти наслідування Христа багрянівськими героями правлять основні віхи страдницького життя Ісуса. Алогічність світу, безпричинність та нез’ясовність насильства характеризують їхній світ. Дорога на Голгофу трансформується у подорож-ініціацію шамана, пророка, провідника. Серйозною спонукою до духовної дуелі зі світом є просякнутість останнього зрадою — нижчою точкою душевної деградації ницих людей.
Необхідність мук пояснюється їх творчим потенціалом, потребою у жертовному визволенні народу, звідси — відмова від ненависті й помсти, прийняття життєвих випробувань та духовне змужніння, визрівання характеру, яке, звичайно ж, не переходить у пасивну покору. Найбільша цінність нових праведників — внутрішній світ, власна індивідуальність. Буття жертвою не скасовує особистісні інтенції головних героїв, навпаки — активізує найкращі сили їхньої натури, виконує чільне завдання “нової релігійності” І. Багряного — розкріпачити творче, альтруїстичне, божественне начало в людині.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:
1.
Модифікації жіночого первня: Біблія і “нова релігійність” української літератури // Слобожанщина. — № 18, 2001. — С. 175—187. (0,5 друк. арк.).
2.
Релігійний модернізм у творчості Івана Багряного і Василя Стуса // Наукові записки ХДПУ ім. Г. С. Сковороди. — Серія: Літературознавство. — Вип. 2, 2001. — С. 250—259. (0,37 друк. арк.).
3. “
Тигролови” Івана Багряного як український бестселер // Наукові записки ХДПУ ім. Г. С. Сковороди. — Серія: Літературознавство. — Вип. 3, 2003. — С. 112—116. (0,21 друк. арк.).
ДОДАТКОВІ ПУБЛІКАЦІЇ:
1.
Роман “Людина біжить над прірвою” Івана Багряного як ландшафт “нової релігійності” // Розбудова держави: духовність, екологія, економіка. Зб. матеріалів П’ятої Загальноукраїнської студентської наукової конференції. — К., 1999. — С. 169—170. (0,83 друк. арк.).
2. “
Нова релігійність” Василя Стуса // Актуальнi проблеми української лiтератури i фольклору. Вип. .: Василь Стус в контекстi європейської лiтератури: Матерiали 2-ї Всеукраїнської наукової конференції (Донецьк, 20-21 вересня 2001 р.). — Донецьк: Видавництво ДонНУ, 2001. — С. —100. (0,21 друк. арк.)
3.
Українська релігійна ментальність // Література. Фольклор. Проблеми поетики. — Зб. наук. праць. Вип. 9. — Матеріали Всеукраїнської науково-теоретичної конференції “Українська література: духовність і ментальність” (19-20 жовтня, 2001 р., Кривий Ріг). — К.: Твім інтер, 2001. — С. 420—423. (0,12 друк. арк.).
4. “
“Тигролови” Івана Багряного: хроніка народження героя” // Від бароко до постмодерну. Зб. праць кафедри української та світової літератури ХДПУ ім. Г. С. Сковороди, присвячений пам’яті проф. В. Тимченка. Т. І. — Харків: Майдан, 2002. — С. 25—30. (0,2 друк. арк.).
5.
Україна першої половини ХХ століття: історія з точки зору релігійної традиції // Науковий вісник Українського Університету в Москві. Т. ІІ. Москва, 2002. — Львів: Ліга-Прес, 2002. — С. 125—127. (0,12 друк. арк.).
6.
Риси образу сильної особистості у творчості Івана БагряногоВід бароко до постмодерну. Зб. праць кафедри української та світової літератури ХДПУ ім. Г. С. Сковороди. Т. ІІ. — Харків: Майдан, 2003. — С. —11. (0,3 друк. арк.).
7.
Останній роман Івана Багряного (“Маруся Богуславка”. Передмова)Дніпро. — 2003. — № —12. — С. —10. (0,12 друк. арк.).
АНОТАЦІЯ
Балаклицький М. А. Іван Багряний: “нова релігійність” як конструент художньої творчості. — Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 – українська література. – Харківський державний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди, Харків, 2003.
У дисертації досліджується феномен “нової релігійності” І. Багряного — ідеологічної платформи, за допомогою якої автор обґрунтовує в своєму художньому тексті програму національного відродження в усіх її аспектах. Сутність цього вчення складає світське тлумачення релігійних концептів, суб’єктивно-особистісний характер релігійної діяльності й поняття страждання як спосіб наслідування Ісуса Христа. Особистісний характер релігійної творчості літературних героїв Багряного проявляється в індивідуалізмі, самодостатності та неміметичному підході до творчості. В художньому світі Багряного “архітектонічний ідеал” Христа-страдника виступає символом трагічного шляху представника нової української еліти до моральної та ідеологічної перемоги над усіма формами поневолення своєї нації.
Ключові слова: “нова релігійність”, секуляризм, художній стиль, експресіонізм, дискурс, образ сильної особистості, концепції “сильного автора” та “смерті автора”, рецептивна естетика, архітектонічний ідеал, мученицьке наслідування Христа.
АННОТАЦИЯ
Балаклицкий М. А. Иван Багряный: “новая религиозность” как конструент художественного творчества. — Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.01 – украинская литература. – Харьковский государственный педагогический университет им. Г. С. Сковороды, Харьков, 2003.
В диссертации исследуется феномен “новой религиозности” Ивана Багряного — идеологической платформы, с помощью которой автор развивает в своем художественном тексте программу национального возрождения во всех ее аспектах — от военно-политических до религиозных. Сущность этого учения составляет светское толкование религиозных концептов, субъективно-личностный характер религиозной деятельности и понятие страдания как пути следования Иисусу Христу. Причинами обращения И. Багряного к религиозной проблематике являются возвращение поколения 1940-х лет к культуре как такой, поставленной под угрозу уничтожения сознательным иррационализмом фашизма и коммунизма, а также историософские поиски писателя.
Исследования Багряного в сфере “новой религиозности” созвучны ведущим направлениям религиозного творчества в украинской литературе первой половины ХХ века. Это время прошло под знаком секуляризации — процесса “расширения границ” мира вследствие технического прогресса и подавления религиозности, основанной на традициях, суевериях или предрассудках. Кроме этого имели место попытки заменить ортодоксальные верования новейшими версиями набожности, которые развивались в направлении элитарности и индивидуализма, антропологизации феномена религии, ее телеологии и проявлений религиозного чувства.
Наиболее часто с религиозными поисками коррелируют литературные стили, которые в той или иной мере объединены идеалистическим мировоззрением и немимесисным подходом к изображению действительности, то есть вовлечены в определенную идеологию и стремятся изображать явления или вообще такую субъективную разновидность реальности, которая бы отвечала их мировоззренческой установке (символизм, неоромантизм, экспрессионизм).
Опираясь на собственный богатый событиями и трагизмом опыт, автор основывал свою антропоцентрическую историософскую систему на идее сильной личности — идеализированном, образцовом образе народного героя — воина-мстителя, мудреца, пророка и творца. Пригодность кандидата на этот статус включает связь со прежней элитой, индивидуалистическую самодостаточность, единство с природой, настойчивость, активность, верность своим моральным нормам, силу веры и любовь к “своим”.
Личностный характер религиозного творчества литературных героев Багряного проявляется в индивидуализме, самодостаточности, вере в себя и немиметическом подходе к творчеству. Их волюнтаристское создание мира по своим законам основано на категорически субъективистской оценке. В стратегии автора это отражается в концепции “сильного автора” (Х. Блум) — приоритете авторского замысла во всех аспектах создания художественного текста.
Существование героев Багряного в их собственном мире веры, фантазии и воли совмещено с признанием свободы и независимости других людей, их особого взгляда на мир. Религиозными функциями сверхъестественного вождя являются творение истории, месть врагам своего народа, пророческое видение будущего и предвозвещение прихода национального Мессии-судьи.
В художественном мире Багряного “архитектонический идеал” Христа-страдальца — символ трагического пути представителя новой украинской элиты к моральной, идеологической и военно-политической победе над всеми формами порабощения своей земли и народа.
Аспекты наследования Христа героями Багряного соответствуют основным вехам мученической жизни Иисуса. Алогичность мира, беспричинность и необъяснимость насилия характеризуют их мир. Путь на Голгофу трансформируется в путешествие-инициацию шамана, пророка, лидера. Серьезным понуждением к их духовной дуэли с миром служит пронизанность последнего изменой — низшей точкой душевной деградации человека.
Ключевые слова: “новая религиозность”, секуляризм, художественный стиль, экспрессионизм, дискурс, образ сильной личности, концепции “сильного автора” и “смерти автора”, рецептивная эстетика, архитектонический идеал, мученическое наследование Христа.
SUMMARY
Balaklitsky M. A. Ivan Bahriany: the “new religiosity” as a component of the artistic activity. — Manuscript.
Dissertation for a Candidate’s degree of philological science by specialized field 10.01.01 – Ukrainian literature. – Skovoroda Kharkiv State Pedagogical University, Kharkiv, 2003.
In the dissertation the phenomenon of Ivan Bahriany’s “new religiosity” is studied. It is an ideological platform, which lets the author prove in his artistic texts the program of national revival in all its aspects. The essence of this doctrine makes secular interpretation of religious concepts, the subjective-personal character of religious activity and suffering as the way of “imitation” of Jesus Christ.
The personal character of religious creativity of the literary heroes of Bahryany's texts is shown in individualism, self-sufficiency and unimitating attitude to creativity.
In the artistic world of Bahryany the “architectonic ideal” of the Christ-martyr is a symbol of the tragical way of the representative of new Ukrainian elite to a moral and ideological victory above all forms of enslaving of his people.
Key words: “new religiosity”, secularism, artistic style, expressionism, discourse, image of the “strong person”, concepts of “the strong author” and of “the death of the author”, aesthetics of reception, architectonic ideal, martyr's “imitation” of Christ.