СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

БЕРНАЦЬКИЙ МИКОЛА ПЕТРОВИЧ

УДК 94(477)"197":323.2

УЧАСТЬ РОБІТНИКІВ У СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОМУ
ЖИТТІ УКРАЇНСЬКОЇ РСР У 70-ті РОКИ

07.00.01 - історія України

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Луганськ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії України Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор
Бурьян Михайло Степанович,
завідувач кафедри всесвітньої історії
Луганського державного педагогічного університету
імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: Докашенко Віктор Миколайович,
доктор історичних наук, професор,
ректор Горлівського державного
педагогічного інституту іноземних мов

Коваль Валерій Стефанович,
кандидат історичних наук, доцент кафедри державно-правових дисциплін Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України

Провідна установа: Інститут історії України НАН України,
відділ історико-краєзнавчих досліджень

Захист відбудеться "…." …………… 2003 р. о …. годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради К.29.051.04
по захисту дисертацій у Східноукраїнському національному університеті
імені Володимира Даля

(адреса : 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20а, корп. 1, ауд. 241).

3 дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці
Східноукраїнського національного університету
імені Володимира Даля за адресою:

м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20а.

Автореферат розісланий "….." …………….. 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат історичних наук Довжук І.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Успішність державотворення в Україні великою мірою залежить від політичної активності її громадян. Становлення молодої держави супроводжується радикальними соціально-економічними змінами в суспільстві, зростанням національної самосвідомості українського народу. Одночасно з цим брак державотворчого досвіду створює великі складнощі на цьому шляху.

Усе це вимагає від науковців вивчення й критичного осмислення історичного досвіду участі різних верств населення у суспільному житті України, у тому числі й за часів радянського режиму, а особливо – у 70-ті роки XX століття, коли найбільш рельєфно виявилися основні риси його специфіки. Узагальнення та теоретичне осмислення досвіду участі робітників (найбільш численної групи суспільства УРСР) у діяльності партійних, радянських і громадських організацій та об’єднань сприятиме створенню наукової бази для аналізу сучасної ситуації щодо суспільно-політичної активності громадян. Дійсно, робітники не тільки становили більшість у структурі українського суспільства в досліджуваний період (у 1970 р. їх кількість складала 11713 тис., а в 1980 р. – уже 14171 тис., або відповідно 24,7% та 28,2% Народне господарство Української РСР у 1980 році: Стат. щорічник. – К., 1981. – С. 234.

), а й представляли вагомий відсоток у складі партійних і громадських організацій і об’єднань, що зумовлювалося відповідною політикою партійних органів, у діяльності яких робітникам відводилась роль головної точки опори партії в матеріалізації політики – в економічному, політичному і соціальному аспектах життя країни.

Участь робітників у суспільно-політичному житті виявлялась у різних формах і аспектах, що мали свою специфіку відповідно до функціональних засад громадських організацій та об’єднань. Участь робітників у діяльності громадських формувань здійснювалася в умовах тоталітарної системи з її особливостями, де були закриті шляхи демократії, гласності, справжньому народовладдю, домінували показушність, догматизм, застиглість політичних форм керівництва.

Вивчення таких специфічних аспектів українського суспільного буття за радянських часів надає можливість уважно дослідити основні згубні наслідки такої ситуації, а отже, розкрити конструктивний зміст вільного, суспільного самоврядування на сучасному етапі.

Таким чином, обрана тема дисертаційного дослідження є актуальною.

Об'єктом дослідження є суспільно-політичне життя УРСР у 70-ті роки ХХ століття.

Предметом дослідження є участь робітників у суспільно-політичному житті УРСР у 70-ті роки XX ст.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють 70-ті роки XX століття. Саме в цей період, що отримав назву “застою”, найвиразніше простежується специфіка соціально-економічного та громадсько-політичного способу буття радянського суспільства.

Територіальні рамки роботи обмежуються кордонами УРСР, які існували в досліджуваний період.

Методологічною й теоретичною основою дисертації є концептуальні положення й висновки фундаментальних праць провідних вітчизняних і зарубіжних учених.

У процесі роботи дисертант спирався на принципи об’єктивності та історизму, що передбачають вивчення історичних явищ в усій їх складності, різнобічності та суперечливості.

Мета дослідження – на снові критичного аналізу маловідомих джерел та літератури узагальнити досвід участі робітників у суспільно-політичному житті УРСР в 70-ті роки XX ст.

Досягненню поставленої мети підпорядковані такі основні завдання:

-

-

-

-

-

Наукова новизна праці полягає в тому, що в ній на основі об’єктивного підходу та всебічного вивчення й дослідження зібраного матеріалу проаналізовано участь робітників у суспільно-політичному житті УРСР в 70-ті роки ХХ століття. У науковий обіг уперше введено значну кількість архівних, а також інших джерел, що дозволило дисертанту розглянути під новим кутом зору факти й події, простежити, спираючись на нові статистичні дані, особливості громадського життя в республіці. Показано як набутки, так і труднощі, недоліки, прорахунки, що були наявні в суспільно-політичній діяльності робітників у досліджуваний період.

Практичне значення дисертаційної роботи полягає в тому, що фактичний матеріал, основні положення, висновки дисертанта можуть бути використані при написанні узагальнюючих наукових праць, при викладанні курсів та спецкурсів з історії України у вищих навчальних закладах. Висвітлення автором форм і напрямків участі робітників у суспільно-політичному житті республіки в досліджуваний період, з відповідним аналізом, може бути корисним для осмислення потенційних можливостей участі цієї верстви населення в сучасному політичному й громадському житті нашої держави.

Апробація роботи. Основні положення та висновки дослідження обговорювалися на теоретичних і методологічних семінарах, на спільних засіданнях кафедр історії України та всесвітньої історії Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. Результати дослідження розглядалися на республіканській науковій конференції "Рабочий класс СССР – ведущая революционная и созидательная сила советского общества" (Донецьк, 1987), міжнародній науковій конференції, присвяченій 280-річчю відкриття М. Вепрейським і С. Чирковим кам’яного вугілля в Донецькому басейні (Луганськ, 2001), на міжнародній науковій конференції "Историческая наука: проблемы развития" (Луганськ, 2002), а також на вузівських та міжвузівських наукових конференціях, висвітлювались у публікаціях автора.

Структура дисертації зумовлена характером і змістом проблеми, що досліджується. Робота складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаної літератури і джерел. Загальний обсяг дисертації становить 198 сторінок, основний зміст її викладено на 168 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначаються мета та основні завдання, хронологічні й територіальні рамки, методологічна база та практичне значення дисертаційного дослідження.

Перший розділ – "Історіографія та джерельна база дослідження" – складається з двох параграфів. У першому розглянуто історіографію проблеми дослідження. Участь робітників у суспільно-політичному житті привертала увагу й була предметом дослідження вчених упродовж тривалого часу. Уважне вивчення різноманітної наукової літератури з цієї проблеми дозволило визначити характерні праці, що стосуються саме 70-х років. До них слід віднести ті, що безпосередньо присвячені показу участі робітників у суспільно-політичному житті республіки. Серед праць, що вийшли друком в Україні, передусім заслуговують на увагу такі з них, як "Історія робітничого класу Української РСР", "Історія Української РСР", "История рабочих Донбасса", "Рабочий класс Украинской ССР: традиции и современность" Історія робітничого класу Української РСР: У 2 т. – К., 1967. – Т.2; Історія Української РСР: У 8 т., 10 кн. – К., 1979. – Т. 8; История Украинской ССР: В 10 т. – К., 1985. –Т. ; История рабочих Донбасса: В 2-х томах. – К., 1981. – Т.2; Рабочий класс Украинской ССР: традиции и современность. – К., 1986.. Дослідники висвітлюють діяльність робітників у партійних, радянських, громадських організаціях та об’єднаннях. У них узагальнений значний фактичний матеріал, що може бути використаний дослідниками при відповідному критичному осмисленні в роботі над даною проблематикою. У 70-80-х рр. з’явилися праці українських учених з проблем суспільно-політичної діяльності робітників республіки. Питанням участі робітників у практиці партійних, радянських, профспілкових, комсомольських організацій присвячено працю А.А. Кондрацького Кондрацький А.А. Суспільно-політична активність робітничого класу Української РСР в умовах розвинутого соціалізму. – К., 1978.. Автор розглядав участь робітників в управлінні виробництвом. У роботах М.Р. Плюща, А.М. Веселової, А.О. Ручки, В.П. Литовченко та інших на основі широкого кола документальних джерел висвітлюються різні аспекти участі робітників у суспільно-політичному житті Плющ М.Р. Технічна творчість робітничого класу Украінськоі РСР. – К.,1973;
Веселова А.М. Молодая смена рабочего класса. – К., 1983; Ручка А.О. Зростання соціальної активності робітничого класу в умовах розвинутого соціалізму. – К., 1977; Литовченко В.П. Робітничий клас – творець соціалістичного способу життя. – К., 1980.. Зібраний і узагальнений в монографіях матеріал дає можливість на основі висвітлення специфічних форм і напрямків діяльності робітників у політичній, громадській, виробничій сферах простежити методику аналізу даної проблематики, що є важливим для наукових узагальнень. Однак суспільно-політична діяльність робітників у названих працях розглядається без надійного критичного осмислення. Домінуючими у викладі матеріалу є позитивні моменти аналізу місця робітників у суспільно-політичних процесах. Адже дослідникам в умовах жорстокого рецензування, заборони гласності, свободи викладу міркувань, що розходилися з офіційною ідеологією, неможливо було давати об’єктивні оцінки результативності суспільно-політичної ролі робітників. Серед праць, що вийшли друком у 80-ті роки в республіці, заслуговує на увагу колективна монографія "Соціальна активність робітничого класу Української РСР (70-80-і роки)" Соціальна активність робітничого класу Української РСР (70-80-ті роки). – К., 1988.. У ній не тільки подається значний фактичний матеріал про участь робітників у суспільно-політичному житті, але й розкриваються причини негативних явищ радянського суспільства, що гальмували реалізацію потенційних можливостей робітників у політичній, громадській та виробничій діяльності.

Значну кількість праць дослідників присвячено окремим напрямкам участі робітників у суспільно-політичному житті. Діяльність робітників у партійних організаціях була предметом дослідження значної кількості дослідників. Автори висвітлюють різні форми й напрямки участі робітників у діяльності партійних організацій Брацун П.П. Робітничий клас - головна соціальна база зростання КПРС // Комуніст України. – 1983. – № 2; Бур’янова М.І. Партійне керівництво ідейно-політичним вихованням молодих робітників промислових підприємств України (1971-1975 pp.) // Український історичний журнал. – 1983. – № 9; Деятельность Коммунистической партии по повышению ведущей роли рабочего класса в условиях развитого социализма / На материалах УССР // Под ред. Д.С. Шелеста. – К., 1980; Самохвалов В.А., Кущенко А.Д., Пацурковская А.В. Из опыта работы партийных организаций Украины по повышению общественно-политической активности рабочего класса в условиях развитого социализма // Научн. тр. по истории КПСС, 1982. – Вып. 119;.

Указані праці містять великий обсяг історичних фактів і є корисними для нашого дослідження, але, на жаль, вони переобтяжені ідеологічними штампами, посиланнями на рішення партійних з’їздів, пленумів, цитуванням партійних керівників республіки, СРСР. Це було характерним для умов тоталітарної системи, всевладдя партії, коли вчені не мали можливостей критично оцінювати реальний стан участі робітників у діяльності партійних організацій, результативність цієї роботи. Особливістю досліджень було те, що в них комуністи-робітники кваліфікувались як авангард партії у справі підвищення суспільно-політичної активності мас. Питання керівної ролі партійних організацій у житті робітничих колективів, приклади участі комуністів-робітників у різних аспектах суспільно-політичного життя республіки подаються в нарисах обласних партійних організацій Нариси історії обласних партійних організацій. – 1978-1982 pp..

Різноаспектності участі робітників у державно-управлінській діяльності приділяли увагу також інші дослідники. Так, у працях І. Доленка, П.П. Панченка, В.І. Кравченка, В.Ф. Погорілка, М.О. Теплюка. звертається увага на різні форми залучення робітників до діяльності Рад народних депутатів Доленко І. Здійснення народовладдя. – К., 1977; Панченко П.П., Кравченко В.И. Повышение активности трудящихся в деятельности Советов. – К., 1988; Погорілко В.Ф., Теплюк М.О. Роль місцевих Рад у зміцненні правопорядку і боротьбі з правопорушеннями. – К., 1982.. Праці вказаних дослідників містять багатий фактичний матеріал. Показано форми залучення робітників до державно-управлінської діяльності. Певної уваги заслуговує різнопланова діяльність робітників-депутатів. Взаємодія Рад і органів громадської самодіяльності знайшла відображення в дослідженнях І.П. Бутко і M.І. Корнієнко Бутко І.П., Корнієнко M.І. Ради в містах і органи громадської самодіяльності. – К., 1974.. Автори розглядають різні форми участі робітників у названих напрямках громадської діяльності.

У працях, де досліджується участь робітників у діяльності профспілок, науковці аналізують основні напрямки й форми її в цих найбільш масових громадських організаціях. Саме такий матеріал містить дослідження "Очерки истории профессиональных союзов Украинской ССР" Очерки истории профессиональных союзов Украинской ССР / Рук. авт. колл. Ю.В. Бабко. – К., 1983.. У цій роботі розглядаються й питання участі робітників у діяльності профспілкових організацій у досліджуваний період. Слід назвати й праці, предметом дослідження яких було трудове суперництво – один із найважливіших напрямків діяльності профспілок. Так, рух за комуністичну працю став предметом вивчення у працях І. Донця, М.М. Драка, А.Г. Талана. Донець І. Шляхом великого почину (До 25-річчя бригад ком. праці) / Наука і суспільство. -1983. -№ 10; Драк М.М. За торжество комуністичної праці (на підприємствах України) – К., 1975; Талан А.Г. Про рух за комуністичне ставлення до праці (1976 - 1980 pp.) // Український історичний журнал. – 1981. – № 3.. Різним формам трудового суперництва присвячені дослідження В.М. Артеменка, В.М.Довгопола, В.О. Євстратова, Ю.В. Сиволоба та ін. Артеменко В.М. Соціалістичне змагання винахідників і раціоналізаторів України за прискорення темпів технічного прогресу (1971-1975 pp.) // Український історичний журнал. – 1983. – № 10; Довгопол В.М. Робітничий клас в авангарді соціалістичного змагання за дострокове виконання завдань дев’ятої п’ятирічки / Вісник Харківського ун-ту, 1977; Євстратов В.О. Соціалістичне змагання - важливий фактор зміцнення дружби народів СРСР // Український іcторичний журнал. – 1979. – № 9; Сиволоб Ю.В. Змагання суміжників у промисловості УРСР // Український історичний журнал. – 1981. – № 5..

Багато учених досліджували трудову активність робітників, форми її прояву. Серед них слід назвати В.М. Артеменка, І.І. Коломийченка, К.К. Кондратюка Артеменко В.М. Зростання провідної ролі робітничого класу в прискоренні темпів технічного прогресу в 1971-1975 pp. (На матеріалах УРСР) // Вісник Харківського ун-ту. – 1980. -№ 201; Історія. Вип. 12; Коломийченко І.І. Робітничий клас – основна продуктивна сила суспільства // Український історичний журнал. – 1975. – № 5; Кондратюк К.К. Трудова і творча активність – органічна риса радянського робітничого класу (1959-1979) // Вісник Львівського у-нту, 1981. Сер. іст.. – Вип. 17.. Узагальнений у працях цих та інших авторів матеріал дає можливість простежити трудову активність робітників як один з показників їх участі в суспільно-політичному житті. При тому автори досліджень залишили поза увагою критичне осмислення участі робітників у різних формах практичної діяльності.

Питанням участі робітників в управлінні виробництвом приділяється увага в працях В.Н. Артеменка, А.П. Ткача, Л.І. Швецової Артеменко В.Н. Участие рабочих Украинской ССР в деятельности постоянно действующих производственных совещаний в 1971-1975 гг. / Вестник Харьковского ун-та. -1981. – № 214; Ткач А.П. Участь трудящих в управлінні промисловим виробництвом // Комуніст України. – 1971. – № 19; Швецова Л.И. Научно-техническому творчеству молодежи – массовость и зффективность // Коммунист Украины. – 1981. – № .. Дослідники аналізують особливості діяльності робітників у специфічних формах управління виробництвом. Значну увагу вчені приділяли робітничим зборам, постійно діючим виробничим нарадам, радам бригад та іншим формам участі робітників в управлінні матеріальним виробництвом.

Участь молодих робітників у діяльності комсомольських організацій була предметом досліджень у працях С.В. Глазунова, Л.А. Попової, Н.А. Гревцова, А.В. Єфременко, С.П. Панченка, В.Г. Франка та інших Глазунов С.В., Попова Л.А. Комсомол - активный помощник партии в коммунистическом воспитании рабочей молодежи (1966 – 1975 гг.) / Опыт ком. орг. Украины / Науч. тр. по истории КПСС, 1978; Гребцов Н.А., Ефременко А.В. Трасса мужества: (О комсомольцах-добровольцах Донбасса, строителях БАМа). – Донецк, 1974; Панченко С.П. Інтернаціональне та патріотичне виховання робітничій молоді промислових підприємств УРСР у 70-х роках // Український історичний журнал. –1982. – № l; Франко В.Г. Соціальний портрет молодого радянського робітника 70-х років. – К., 1979.. Дослідники висвітлюють різні напрямки участі молодих робітників-комсомольців у житті молодіжних формувань. Певну увагу науковці приділяли виробничій діяльності молоді, її політичній активності, трудовому суперництву молодіжних колективів, патріотичному вихованню тощо. Матеріали з багатьох напрямків участі робітників-комсомольців у суспільно-політичному житті республіки висвітлюються в "Истории Ленинского Коммунистического Союза Молодежи Украины" История Ленинского Коммунистического Союза Молодежи. – К., 1979. (одинадцятий та дванадцятий розділи).

Питанням участі робітників у суспільно-політичному житті приділялась увага в дослідженнях російських учених, зокрема в працях Е.В. Клопова, А.О. Когтєвої, В.А. Смирнова, О.К. Крохмальова, В.О. Чуланова Когтева А.А. Социализм и рабочий класс. – М., 1984. Клопов Є.В. Рабочий класс (Тенденция развития 60 – 70-е годы). – К., 1985; Смирнов В.А. Социальная активность советских рабочих (Некоторые методол. и социол. аспекты проблемы) – М., 1979; Крохмалев А.К. Рабочий класс СССР. – М., 1978; Чуланов В.А. Современные советские рабочие: Передовые черты и социальная активность. – М., 1980.

Божок И.К. Участие рабочего класса Украинской ССР в общественно-политической жизни республики (1946-1950 гг.) – К., 1970; Варивода В.П. Деятельность Коммунистической партии по усилению ведущей роли рабочего класса в общественно-политической жизни советского общества (Опыт парт. орг. Украины 1966-1970 гг.). – К., 1977; Кондрацький А.А. Роль робітничого класу в суспільно-політичному житті (1959-1970 pp.) – К., 1974; Мороз А.В. Рабочий класс Украинской ССР: Основные тенденции развития в 70-е годы. – Львов, 1986.. Дослідники розглядали різні аспекти участі робітників у діяльності Рад, партійних, комсомольських, профспілкових організацій. Показано зміни, що відбувалися в соціальній структурі суспільства, які стосувались робітників. Домінуючими в працях були проблеми політичної та соціальної активності робітників.

У 60 – 70-ті роки з’являються дисертаційні дослідження, предметом уваги яких, тією чи іншою мірою, була суспільно-політична діяльність робітників; розглядались тенденції соціальних змін у складі робітничого класу, форми й напрямки політичної, громадської та виробничої діяльності робітників.

Аналіз наукових праць з цієї проблематики дозволяє зробити висновок, що суспільно-політична діяльність робітників була різною щодо форм і напрямків. Безумовно, дослідження вчених не могли повною мірою охопити всі аспекти суспільно-політичної діяльності робітників. До того ж, відсутність об’єктивного наукового аналізу, який неможливо було здійснити в тогочасних умовах політичної системи суспільства, вимагає подальшого вивчення, узагальнення, використання архівних документів, нових підходів до дослідження участі робітників у суспільно-політичному житті республіки в 70-ті роки.

У другому параграфі – "Характеристика джерел" – дається джерельна база дисертації. При підготовці дисертаційного дослідження було вивчено й проаналізовано широкий спектр джерел як уже опублікованих раніше, так і виявлених в архівах. Серед них слід виділити такі основні групи:

-

-

-

-

У нашому дослідженні одне з центральних місць посідають матеріали республіканських, обласних, державних і відомчих архівів. Дисертантом використано матеріали 8 архівів. Значна частина документів і матеріалів вводиться в науковий обіг уперше.

Важливий матеріал з теми дослідження виявлено дисертантом у Центральному державному архіві громадських об’єднань України (ф. 1, 7, 311). Вивчено, проаналізовано й використано документи партійних і комсомольських органів. Фонди архіву не лише висвітлюють матеріали з окремих питань теми дослідження, але й дають повне уявлення про характер та типовість процесів, які відбувалися в суспільстві, визначають напрямки й ефективність участі робітників у діяльності партійних та комсомольських організацій. Використано також стенограми Пленумів ЦК КП України, доповідні записки, підготовлені відділами ЦК, стенограми обласних партійних, комсомольських конференцій, пленумів обкомів партії, зборів, нарад партійного активу тощо.

У дисертації використано матеріали Центрального державного архіву вищих органів державної влади й органів державного управління України (ф. 1, 2605, 4616). Вивчено документи архівного фонду Верховної Ради Української РСР, які хронологічно відносяться до охопленого дисертацією періоду. Це матеріали засідань Верховної Ради УРСР, її Президії, постійних комісій тощо. Було використано значний матеріал із фонду профспілок України, що дало змогу зробити узагальнення й аналіз участі робітників у діяльності профспілкових організацій. Опрацьовано фонди Товариства Червоного Хреста України, що містять матеріали з теми дослідження.

Використано важливі нові матеріали Об’єднаного архіву Федерації незалежних профспілок України (ф. 2605), які охоплюють період другої половини 70-х років. Цінність їх полягає в тому, що попередніми дослідниками не всі вони використовувались.

У поточному архіві Товариства Червоного Хреста України зберігаються матеріали, які дають змогу проаналізувати участь робітників у червонохресних організаціях у 70-ті роки.

Дисертант широко використав і матеріали фондів державного архіву Луганської області (ф. 1, ф. -Р. – 1979, 2448, 3335, 3542).

Зазначимо, що частина матеріалів фондів названих архівів свого часу була під забороною і не використовувалась дослідниками в СРСР.

Введення в науковий обіг цих архівних джерел дало важливий матеріал для роботи над темою дослідження, що при відповідному об’єктивному аналізі документів дозволяє критично переглянути старі концептуальні підходи з багатьох напрямків діяльності партійних, радянських, громадських організацій та об’єднань, проаналізувати й дати більш об’єктивну оцінку участі робітників у суспільно-політичному житті.

Важливим доповненням документальних, архівних, статистичних матеріалів стали публікації в республіканських журналах та газетах. Зокрема, матеріали з теми дослідження містили журнали "Комуніст України", "Вопросы истории", "Политическое образование", "Советский Красный Крест" та інші, республіканські газети "Радянська Україна", "Робітнича газета", використовувалися й місцеві газети, зокрема "Ворошиловградская правда", "Молодогвардієць", "Вечірній Київ", "Черкаська правда" та інші. Матеріали з досліджуваної проблематики автор знаходив також у заводських багатотиражних газетах "Металург", "Арсеналець", "Гудок" тощо.

Другий розділ – "Робітники в радах і самодіяльних формуваннях" – містить два параграфи. У першому з них – "Участь робітників у роботі Рад" – автором аналізуються представництво й різні форми й напрямки залучення робітників до діяльності Рад. Робітники були представлені в органах державної влади всіх ступенів, у тому числі й у Верховній Раді. Проте значно ширшим було представництво робітників у місцевих Радах.

Робітники брали участь у розв’язанні важливих питань економічного, соціального та культурного розвитку республіки, а також областей, міст, районів тощо. Депутати-робітники у виступах на сесіях порушували чимало злободенних, актуальних проблем, пов’язаних з життям областей, міст, районів, селищ, сіл, роботою промислових підприємств, будівельних організацій.

Важливим чинником суспільно-політичної діяльності депутатів-робітників була їх участь у роботі виконкомів Рад, у постійних комісіях Рад, у депутатських групах і постах. Депутати-робітники в міру можливостей аналізували стан справ у тій чи іншій галузі народного господарства, збирали та узагальнювали необхідний матеріал, готували співдоповіді, виступи, проекти відповідних законів тощо. Діяльність депутатів-робітників у депутатських групах і постах значною мірою пов’язувалась із розв’язанням питань матеріального виробництва, соціальних проблем. Недоліком у їх діяльності було те, що не налагоджувалося систематичне співробітництво цих формувань з постійними комісіями Рад, профспілковими комітетами, органами народного контролю на виробництві. Робітникам часто не вистачало навичок для прийняття самостійних рішень, а також наполегливості в постановці питань депутатськими групами й постами.

У другому параграфі – "Робітники в самодіяльних формуваннях населення" показано участь робітників у самодіяльних формуваннях населення. Основним завданням цих організацій було широке залучення трудящих до розв’язання соціальних питань, проблем соціально-культурного будівництва. Більш активними були громадські формування зі значною питомою вагою робітників. Серед таких формувань слід відзначити добровільні народні дружини, товариські суди, батьківські комітети при школах і дитячих дошкільних закладах. Та виконкоми Рад надто слабко допомагали громадським комітетам, мало залучали їх до роботи, не ставили перед ними конкретних завдань і не завжди реагували на поставлені комітетами практичні питання. У кінці 70-х років більшість напрямків діяльності організації громадської самодіяльності населення поступово згортаються, стаючи малоефективними.

Упродовж тривалого часу діяльність робітників у Радах кваліфікувалась як форма підвищення їх суспільно-політичної активності. Однак реалії життя радянського суспільства були зовсім іншими. Застійні явища того часу не могли не позначитися негативно на діяльності Рад, особливо місцевих, "хворіли" на брак реальних прав. Конституційні гарантії не підкріплювалися реальними можливостями. Далеко не в усіх Радах панувала творча, конструктивна атмосфера, натомість домінували формалізм, парадність, заорганізованість. Пасивністю була вражена основна маса депутатів, у тому числі й депутати-робітники. Такі вади були властивими для роботи навіть самодіяльних формувань, які тяжіли до традиційних, "апробованих" форм роботи: засідань, паперотворчості, "лозунговості". Це не давало повною мірою розкритися потенційним можливостям депутатів-робітників у Радах, самодіяльних формуваннях, виливаючись у зовнішню показушність.

Третій розділ дисертації – "Представництво робітників у парторганізаціях. Декларації й реальності" – складається з двох параграфів. У першому – "Представництво робітників у складі парторганів у контексті критичних осмислень" – показано, що на основі політичної доктрини, у якій наголошувалось, що робітники – найбільш передова, організована сила суспільства, уживались цілеспрямовані заходи щодо зміцнення робітничого прошарку в рядах партії. Таке утилітарно-ортодоксальне бачення ролі робітників у житті партії догматично декларувалося, було одним із наріжних аспектів партійної політики. Це положення підтверджувалося зростанням кількості робітників у партійних організаціях республіки у 70-ті роки.

У багатьох партійних організаціях під час прийому в партію виявлялося чимало недоліків. Іноді до уваги більшою мірою бралися кількісні показники, виходячи з різних вказівок парторганів, ніж якісний склад тих, хто вступав у кандидати або члени КПРС. Це призводило до того, що в досліджуваний період збільшилась кількість виключених з партії, особливо серед робітників. Формальний підхід у справі прийому в кандидати й члени партії в цілому негативно впливав на діяльність партійних організацій.

Одним із чинників суспільно-політичної діяльності робітників-комуністів було їх представництво у виборних партійних органах. Більш активною виявлялася діяльність робітників-комуністів у керівних органах первинних парторганізацій на підприємствах. Вони обиралися секретарями цехових парторганізацій, партгрупоргами тощо. Значна кількість їх працювала у складі партбюро, партгруп підприємств. Але їх діяльність значною мірою залежала від рішень і вказівок партійних органів, що звужувало поле діяльності багатьох первинних організацій.

Робітники-комуністи обиралися до складу райкомів, міськкомів та обкомів napтії. Представництво робітників-комуністів у виборних органах партії заздалегідь планувалося партійними інстанціями.

Робітники-комуністи обиралися делегатами партз’їздів, входили до складу їх керівних органів. Присутність робітників у них носила скоріше представницький, чисто формальний характер. Вони не могли впливати на розробку постанов партії, що заздалегідь готувалися партійним апаратом, виходячи з постанов ЦК КПРС.

Важливим аспектом ставлення робітників-комуністів до багатьох питань життя низової ланки партії були їх виступи на партійних зборах, конференціях, пленумах, зборах партактивів. Значна частина виступів робітників була пов’язана з виробничою діяльністю підприємств, на яких вони працювали. Однак виступи багатьох комуністів-робітників мали форму самозвітів, іноді констатувалися недоліки, але не розкривалися причини, що їх породжували.

У другому параграфі – "Робітництво в низовій ланці партії" – розглядається один із аспектів суспільно-політичної діяльності робітників-комуністів у досліджуваний період – їх розмаїта громадська робота. Форми й напрямки її різноманітні. Значне місце відводилося, наприклад, партійним дорученням як фактору віддзеркалення активності комуністів. Серед доручень найбільш поширеними вважались участь у діяльності Рад, профспілкових і комсомольських органів, робота в постах народного контролю, добровільних народних дружин. Приділялась значна увага діяльності агітаторів та політінформаторів. Однак траплялися непоодинокі випадки, коли окремі комуністи не виявляли активності в політичній, громадській діяльності, уникали її.

Стан організаційно-масової роботи парторганізацій у досліджуваний період серед трудящих дає підстави стверджувати, що вона була значною мірою заорганізованою. Робітники-комуністи, які залучалися до неї, ставали "гвинтиками" у виконанні постанов уряду, партії. Шаблонізація, формалізм, парадність, заорганізованість – типові вади, що були властиві роботі партійних і громадських організацій, діяльності робітників-комуністів.

Відсутність демократичних внутріпартійних відносин між комуністами, первинними організаціями і керівними партійними органами виявлялися в пануванні диктату як головного методу адміністративно-командного стилю останніх. Усе це гальмувало розвиток активності робітників-комуністів, породжувало їх пасивність. Через це робітники уникали розв’язання як політичних, так і економічних питань.

Четвертий розділ – "Робітники й професійні спілки" – складається з двох параграфів. У першому з них – "Участь робітників в основних напрямках роботи профспілок" – дисертантом розглядаються й аналізуються основні форми та напрямки участі робітників у діяльності професійних спілок – найбільш масових громадських формувань. Як і в попередні роки, профспілки залишалися насамперед організацією трудящих, у соціальному складі якої робітники домінували. Профспілкам відводилася роль певного інструменту, за допомогою якого здійснювалось практичне залучення робітників до керівництва економікою, до організації трудового суперництва, а також до розв’язання завдань соціально-економічної політики держави.

У досліджуваний період значним був відсоток робітників, які працювали у складі фабричних, заводських і місцевих комітетів, а також у міських, районних, обласних комітетах профспілок.

Робітники брали участь у роботі різних комісій, створених профспілковими комітетами. Однак дієвість значної частини профспілкових комісій залишалася малоефективною, їх права були надто скромними.

У досліджуваний період профспілками, як і в попередні роки, зверталась увага на організацію змагання, що мало гіперболізуючий аспект і в багатьох випадках було надуманою справою.

Специфічними формами участі робітників в управлінні виробництвом були робітничі збори, виробничі наради. Робітники на зборах порушували важливі технічні й організаційні питання. Діяльність постійно діючих виробничих нарад спрямовувалася на підвищення ефективності виробництва, прискорення науково-технічного прогресу, зміцнення зв’язку науки з виробництвом.

Оцінюючи діяльність робітників у профспілках, зазначимо, що вона в досліджуваний період була різноаспектною. Однак права й можливості профспілок, про які багато говорилося, реалізовувалися далеко не повністю. Нерідко в профспілкових організаціях жива робота підмінялася паперотворчістю, парадністю, що у свою чергу вело до соціальної апатії значної частини робітників. Старі форми організації праці на виробництві, методи господарювання вичерпали себе й консервували такі напрямки соціальної активності, що вже не давали в багатьох випадках значних позитивних наслідків у виробничій та громадській діяльності. Усе це негативно позначалося на результатах участі робітників у діяльності профспілкових організацій.

У другому параграфі – "Робітники й громадські об'єднання технічної творчості" – розглядаються форми участі робітників у громадських об’єднаннях з технічної творчості. У 70-х роках мережа Всесоюзного товариства винахідників і раціоналізаторів у республіці розширювалась. У діяльності винахідників і раціоналізаторів приділялась увага підвищенню продуктивності праці, поліпшенню якості продукції, упровадженню нової техніки, економії сировини та матеріалів. Про це свідчить діяльність раціоналізаторів і винахідників багатьох підприємств України.

У 70-ті роки значного поширення набули громадські конструкторські бюро (ГКБ), громадські патентні бюро (ГПБ), ради новаторів, творчі комплексні бригади (ТКБ) та інші об’єднання, у діяльності яких робітники брали участь.

Однак у досліджуваний період у діяльності винахідників і раціоналізаторів були значні недоліки, прорахунки. Недостатньо використовувалися наявні можливості для активізації масового руху новаторів. Були наявні факти, коли значна частина рацпропозицій новаторів безпідставно відхилялась і навіть зовсім не розглядалась.

П’ятий розділ – "Робота в молодіжних формуваннях та громадських організаціях" – містить два параграфи. У першому – "Діяльність робітників у молодіжному русі" – звертається увага на те, що, як і в попередні роки, у досліджуваний період комсомол вважався помічником партії в ідейно-політичному, трудовому й моральному вихованні юнацтва. Самостійність комсомольських організацій надзвичайно обмежувалася партійною опікою, постійним контролем, що не могло не позначатися негативно на результатах роботи молодіжного об’єднання.

У 70-ті роки зберігалася тенденція щодо зростання чисельності комсомольців у республіці, у їх складі – робітничої молоді. Однак у справі прийому до комсомолу було чимало формалізму, захоплення кількісними показниками.

Форми й напрямки суспільно-політичної активності комсомольської робітничої молоді були різноманітними. Дисертант звертає увагу на найбільш поширені. Так, свідченням вияву суспільно-політичної активності комсомольців-робітників була їх участь у звітно-виборчих кампаніях комсомольських організацій, діяльність у виборних комсомольських органах. Одним із напрямків причетності молодих робітників до життя комсомолу була участь у роботі конференцій, пленумів, зборів комсомольського активу. Робітники обиралися депутатами з’їздів ЛКСМ України, де певна частина їх працювала в робочих органах з’їздів.

Одним із напрямків участі молоді, зокрема робітничої, у суспільно-політичному житті республіки стала участь комсомольців, у тому числі й робітників, у діяльності Рад народних депутатів різних рівнів, профспілок, інших громадських формувань. У досліджуваний період значна частина робітничої молоді брала участь у суспільно-політичному житті, виконуючи різні доручення.

Дисертант у дослідженні виділяє найбільш специфічні напрямки ідейно-політичного виховання молоді, серед яких – Ленінський залік, обмін комсомольських документів, комсомольське політичне та економічне навчання.

Проаналізувавши участь робітничої молоді в 70-ті роки в діяльності комсомолу, автор доходить висновку, що вона мала різнобічний характер. Комсомольські органи ставили за мету підвищення громадської і трудової активності молодих робітників-комсомольців і широкої участі їх у суспільно-політичному житті. Однак закостенілість форм і методів роботи комітетів комсомолу, бюрократизм і формалізм, "показушність" відвертали від активної діяльності в комсомолі значну частину молодих робітників-комсомольців, звужували їх громадську активність, що нерідко призводило до пасивного спостереження за життям комсомольських організацій. Усе це звужувало можливості робітничої молоді брати дієву участь у суспільно-політичному житті республіки з урахуванням її поглядів і пропозицій щодо розв’язання проблем, які викликали в молоді стурбованість та занепокоєння.

У другому параграфі – "Робітники у практичній діяльності Червоного Хреста" – дисертант розглядає участь робітників у практичній діяльності Товариства Червоного Хреста. Загальною була тенденція до збільшення представництва робітників у червонохресних організаціях у республіці, передусім це стосується промислових регіонів України.

Аналізуючи документальні джерела, дисертант доходить висновку, що найбільш плідною, різноманітною була діяльність червонохресних організацій у республіці на провідних промислових підприємствах, транспорті, будівництві, де робітники становили більшу частину складу первинних організацій. Певна частина робітників обиралась головами первинних організацій Червоного Хреста.

Характерним показником суспільно-політичної діяльності робітників у досліджуваний період стала їх участь у Товаристві Червоного Хреста, пов’язана з роботою громадських санітарних інспекторів, санітарних постів і сандружин, а також з поширенням і пропагандою донорства.

Аналізуючи участь робітників у діяльності Товариства Червоного Хреста в республіці у досліджуваний період, дисертант визначає її різноаспектність. Однак формальний підхід у деяких випадках до роботи Товариства Червоного Хреста не давав бажаних результатів. За парадністю звітів, надуманими показниками в роботі стояли нереалізовані можливості, що безумовно звужували діяльність робітників у роботі Товариства Червоного Хреста, негативно позначалися і на їх участі в суспільних процесах.

У висновках підведено підсумки дослідження.

На основі аналізу маловідомих архівних (Ф. 1, 7, 311 ЦДАГОУ; Ф. 1. ф–р. 1779, 2449, 3305, 3542, ДАЛО; Ф. 2605 ОАФНПУ), друкованих (матеріалів з’їздів, стенографічних звітів, праць політичних діячів того часу) джерел можна дійти висновку, що оцінка такого важливого явища в суспільно-політичному житті, як участь різних верств населення в діяльності громадських і партійних організацій, не може бути однозначною.

Залучення робітників до участі в політичному житті країни (участь у роботі партійних, радянських органів, профспілок, самодіяльних формувань) було хоча й масовим, але доволі формальним, що призводило до негативних наслідків.

У той же час проблема підвищення суспільної активності населення залишається нагальною й сьогодні. В умовах сучасних ринкових трансформацій та побудови громадянського суспільства в пострадянських країнах, в тому числі й в Україні, важливим завданням держави, яка претендує бути соціальною, залишається захист інтересів усіх соціальних груп із збереженням на цій основі