Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

Бурмака Надія Петрівна

УДК 159.97-056.83:159.922.8-053.6

ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ АЛКОГОЛЬНОЇ АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ У ПІДЛІТКІВ ТА ЮНАЦТВА

Спеціальність 19.00.04 - медична психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник - доктор психологічних наук, професор

Кочарян Олександр Суренович,

Харківський національний університеті ім. В.Н. Каразіна, професор кафедри прикладної психології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Бєлов Володимир Михайлович, Міжнародний науково-навчальний центр інформаційних технологій та систем НАН, Міністерства освіти і науки України, провідний науковий співробітник відділу застосування математичних та технічних засобів у біології та медицині

кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Манілов Ігор Феліксович, Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, лабораторія психології соціально дезадаптованих неповнолітніх

Провідна установа

Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, кафедра дитячої, соціальної і судової психіатрії, МОЗ України, м. Київ

Захист відбудеться __25_12_2003 р. о _14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.26 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033 Київ, вул. Володимирська, 60, тел.: 221 02 94.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий "__21___" _11______2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Кудріна Т.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Минуле десятиліття характеризується погіршенням наркологічної ситуації в країні стосовно поширення алкоголізму серед населення, а також стосовно частоти споживання наркотиків. Імовірність розвитку зловживання алкоголем протягом життя досягає 10 - 15% (Д. Сіроло та співавт., 1998). Омолодження алкоголізму за рахунок його ранніх форм погіршує ситуацію, тим більше що залежність підлітків частіше є полісубстантною - одночасно вживаються алкоголь, психоактивні й наркотичні речовини. Проблема раннього (підліткового) алкоголізму, як і алкогольної адиктивної поведінки (ААП) у цілому, стала особливо привертати увагу вітчизняних клініцистів і дослідників в останні 15-20 років (Е.Є. Бехтель, Б.С. Братусь, П.І. Сидоров, А.Є. Лічко, B.C. Бітенський, А.В. Митюхляєв, І.П. Лисенко, Н.Ю. Максимова, І.К. Сосін та ін.). Рівень алкоголізації підростаючого покоління в значній мірі може бути своєрідним індикатором психічного здоров'я нації (А.Ю. Єгоров, 2001). Тому зловживання підлітками алкоголем являє собою гостру медико-психологічну та соціальну проблему, що не одержала до сьогоднішнього часу належного вирішення. Особливо важливим є вивчення ААП підлітків, коли індивідуальна залежність від алкоголю ще не сформована (Б.Д. Карвасарський, 2002). Це зумовлено як досить великою представленістю даного контингенту в популяції підлітків, так і ефективністю психо- і соціотерапевтичної роботи з ним.

Теорії розвитку та лікування раннього алкоголізму в більшій мірі спираються на медичні моделі; психологічні ж механізми його розвитку, а, отже, і методи психологічної корекції, вивчені значно менше (Б.С. Братусь, Н.Є. Завацька, І.П. Лисенко, Н.Ю. Максимова, Т.А. Нємчин, О.В. Новіков, С.В. Цицарєв та ін.). Разом з тим, саме для підлітків з ААП медичні моделі етіопатогенезу і психотерапії є менш за все успішними. Виявлення глибинних психологічних чинників формування ААП у підлітків є важливим і недостатньо вирішеним завданням.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертація виконана відповідно до плану наукових досліджень кафедри прикладної психології Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна в рамках НДР “Розвиток особистості в нормі і патології: гендерний аспект, програми психотерапії” (№ державної реєстрації 019U017500) і стосується вивчення факторів формування адиктивної поведінки.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження - на основі системного підходу виявити психологічні і патопсихологічні чинники та механізми формування алкогольної адиктивної поведінки (ААП) у підлітків, поглибити теоретичні уявлення про види ААП і специфічні умови їхнього розвитку.

Для досягнення зазначеної мети в роботі були поставлені такі задачі:

1. Виявити факторну структуру готовності до формування ААП у підлітків та юнацтва чоловічої й жіночої статі та її динаміку протягом підліткового віку.

2. Виявити типологію форм ААП у підлітків та юнацтва чоловічої та жіночої статі.

3. Визначити частоту й особливості ранніх психічних травм у підлітків та юнацтва з ААП, а також їх схильність до формування алекситимії.

4. Вивчити особистісні особливості підлітків з ААП (акцентуації характеру, профілі особистості, статеворольову сферу).

5. Визначити особливості психологічної адаптації підлітків з ААП.

Об'єкт дослідження складає алкогольна адиктивна поведінка підлітків та юнацтва.

Предмет дослідження - особистісні чинники, механізми формування і типологія алкогольної адиктивної поведінки у підлітків та юнацтва.

Методи дослідження. Для реалізації програми дослідження використовувався комплекс психодіагностичних методів, спрямованих на виявлення особливостей особистості підлітка (ММРІ, ПДО), її статеворольової (статеворольова ACL-шкала А.В.шкала Dur-Moll Л. Зонді) та емоційної сфер (Торонтська алекситимічна шкала, шкала диференційних емоцій К. Ізарда), ранніх дитячих психічних травм (методика ранніх спогадів W.R.ставлення до вживання алкоголю (діагностична анкета для підлітків та юнаків 14-18 років, що є модифікацією алкогольного скринінгового тесту для вивчення алкогольної ситуації О.В. Кабишевої і Г.Я. Юзефович), сімейної напруги і сімейної тривоги (опитувальник "Аналіз сімейної тривоги"). Використано такі статистичні методи обробки отриманих емпіричних даних: методи перевірки вірогідності розходжень незв'язаних вибірок (t-критерій Ст'юдента, Up - метод кутового перетворення Фішера), а також методи багатомірної статистики - кореляційний і факторний аналізи.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в наступному:*

подальший розвиток набуло теоретичне уявлення про чинники формування ААП підлітків та юнацтва, уточнена гендерна специфічність механізмів формування ААП у підлітків та юнацтва;*

вперше одержано факторні структури готовності до формування ААП у підлітків та юнацтва, показано, що особливість цієї структури є пов’язаною зі статтю;*

дістало подальшого розвитку типологія форм ААП; доведено, що тип адиктивної поведінки є сполученим зі статтю, та виявлено гендерно-специфічну вікову динаміку (у період підлітковості) типоутворення ААП;*

уточнено уявлення про частоту й особливості ранніх психічних травм у підлітків та юнацтва з ААП, виявлено ступінь впливу дитячої травми у порівнянні з актуальною на формування ААП;*

уточнено типологічні особливості особистості (акцентуації, профілі за ММРІ), особливості емоційної (наявність алекситимії, високого порогу актуалізації емоційності, змістовна трансформація емоційності) і статеворольової сфер особистості підлітків та юнацтва з ААП, а також особливості їхньої психологічної адаптації, які пов'язані з неузгодженістю психофізіологічних процесів активації і гальмування (стримування).

Практичне значення отриманих результатів визначається тим, що запропоновано комплекс психодіагностичних методів, які дозволяють здійснювати оцінку особистості і ранніх психічних травм підлітків з ААП; виявлено низку етіопатогенетичних чинників адиктивної поведінки і побудовано моделі її формування, що надає можливість проводити більш цілеспрямовану профілактичну і корекційну роботу з підлітками. Доведено необхідність урахування не тільки типу особистості і психопатологічного “ґрунту” для розуміння розвитку ААП, а й ранніх психічних травм. У психотерапевтичній перспективі важливим є розгляд ААП як вторинної по відношеннню до первинних міжособистісних залежностей.

Діагностичні методики, вперше використані на підлітках з ААП і апробовані в рамках даного дослідження, були включені в психодіагностичну програму, що її було впроваджено в практику роботи лікувально-оздоровчого центру “Надія” (м. Черкаси). Основні положення і висновки дослідження впроваджені в педагогічний процес підготовки психологів у Харківському Національному університеті ім. В.Н. Каразіна (у рамках трьох курсів: “Основи неврозології та психіатрії”, “Основи психотерапії” й “Психологія поведінки з відхиленнями”), а також використовуються у науковій роботі кафедри наркології Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Особистий внесок здобувача полягає в постановці проблеми, зборі емпіричного матеріалу, його інтерпретації й розробці психодіагностичних методик, які є орієнтованими на оцінку різних аспектів адиктивної поведінки у підлітків та юнацтва. Усі статті, які опубліковані за темою дисертації, написано самостійно.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідалися на IV Міжнародних Психологічних Читаннях (Харків, 2002), на науково-практичній конференції “Актуальні проблеми сексології і медичної психології” (Харків, 2002), на засіданнях кафедри прикладної психології Харківського Національного університету ім. В.Н. Каразіна (2002), на засіданні кафедри наркології Харківської медичної академії післядипломної освіти (2002), на II Національному конгресі неврологів, психіатрів та наркологів України (Харків, 2002), на VIII (Англія, 1997) та IX (Канада, 1998) Міжнародних конференціях з реверсивної теорії Аптера.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, списку використаних джерел, семи додатків. Робота викладена на 207 сторінках машинописного тексту з використанням 298 джерел літератури, у тому числі 115 - на іноземних мовах. Текст містить 27 таблиць і 8 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

На підставі проведеного дослідження в дисертації захищаються теоретичні положення стосовно чинників та механізмів формування ААП у підлітків та юнацтва.

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету і задачі дослідження, висвітлено наукову новизну та практичне значення роботи.

У першому розділі “Алкогольна залежність у підлітків” розглянуто різні теоретичні підходи до ААП, проблеми формування мотивації алкогольної залежності, особливості особистості, сімейної соціалізації і дитячих травм адикта.

Намітилася стійка тенденція інтересу дослідників до психологічних ланок формування алкогольної залежності й ААП, що доповнює клініко-біологічний підхід. Разом з тим, не до кінця вирішеними залишилися такі питання:

1) класична для вітчизняної медичної психології модель формування алкогольної адикції припускає функціонування механізму "зсуву мотиву до цілі" (Б.С. Братусь), що призводить до формування ілюзорно-компенсаторної діяльності. Поза розглядом в цій моделі залишилися особистісні предиспозиції до формування адиктивної поведінки, характер внутрішніх конфліктів і дитячих травм, а також особливості їх подолання;

2) формування потягу до алкоголю розглядається як динамічна боротьба різноспрямованих мотиваційних тенденцій. Однак, недостатньо розлянутими

залишаються вікова динаміка та гендерна специфіка чинника стримування формування залежності (В.Ю. Зав'ялов);

3) незважаючи на те, що в літературі вказується на наявність особистісної ланки в патогенезі алкогольної адикції, не виявлено специфічної структури алкогольної особистості (Е. Себшин), а дані про преморбідні характерологічні риси є досить суперечливі. Концепція залежної особистості (В.Д. Менделевич) пояснює формування будь-якої форми залежності, але вона не є специфічною щодо суто алкогольної адикції. Особистісна детермінація зводиться або до “слабкого ґрунту” (як такий виступають психопатії й акцентуації характеру) (А.Є. Лічко, B.C. Бітенський), або до преморбідної структури особистості. Відзначається (Є.В. Кришталь, Л.К. Шайдукова, С.І. Мельчихин, A.M. Moller-Leimkuhler et al., та ін.), що в алкоголіків спостерігаються зміни статеворольової сфери особистості. Разом з тим залишається незрозумілим, чи ці зміни носять вторинний постморбідний характер, чи, навпаки, сприяють формуванню алкогольної залежності. Статеворольовий генезис залежності вимагає проведення особливих профілактичних і корекційних заходів;

4) у літературі вказується на те, що алкоголь допомагає подолати стрес. Разом з тим, поза полем розгляду залишається питання про те, чи є специфічним зв'язок алкоголю з типом травми за змістом і хронологією (інфантильна або актуальна).

Виявлення психологічних механізмів розвитку адикції дозволить розробити найбільш ефективні програми профілактики і психотерапії ААП для підлітків та юнацтва.

У другому розділі “Матеріал і методи дослідження” подано розгорнуту характеристику досліджуваних, обґрунтовано методи дослідження, а також розглянуто основні проблеми й принципи побудови даного дослідження.

Першу експериментальну групу склало 50 осіб чоловічої і 50 - жіночої статі у віці 15-17 років з ААП. Феноменологічно ця група підлітків з адиктивною поведінкою характеризувалася: 1) позитивним ставленням до алкоголю; 2) ейфорією при вживанні алкоголю; 3) позитивною оцінкою стану сп'яніння; 4) наявністю прагнення випити в "гарній" компанії; 5) відсутністю вираженого почуття провини при викритті батьками їхнього "пияцтва"; 6) наявністю проблем у соціальній адаптації - проблем з учителями, порушень дисципліни, прогулів у школі, нестійкої або поганої успішності, зниження мотивації навчання, конфліктів з батьками; 7) епізодичним вживанням алкоголю. 22% чоловічої і 18% жіночої вибірки одночасно вживали наркотики і психоактивні речовини. Контрольну групу склали 30 осіб чоловічої і 30 жіночої статі у віці 15-17 років, що не вживали алкоголь та наркотичні речовини.

Другу експериментальну групу склали 197 осіб 14-17 літнього віку, що навчаються в різних школах м. Черкаси: 104 чоловічої і 93 жіночої статі. Ця група є рандомізованою та включає підлітків з різними типами відношення до алкоголю (на мотиваційно-ємоційному, когнітивному та поведінковому рівнях). Проведений на цій вибірці аналіз дозволяє виявити деякі загальні закономірності, що є характерними для підліткової субпопуляції в цілому, а не тільки для тієї її частини, до якої належать підлітки зі сформованою алкогольною адикцією.

Психодіагностичні методики, що їх було використано в роботі, відповідають її задачам та добре зарекомендували себе в наукових дослідженнях з медичної психології (Л.Ф. Бурлачук, О.С. Кочарян та ін.).

У третьому розділі “Психологічна готовність підлітків до формування алкогольної адиктивної поведінки” розглянуто суб'єктивні смисли алкоголю та диспозиційну поведінку стосовно алкоголю, а також їхню змістовну трансформацію при переході від 14-15 років до 16-17 років у групах дівчаток і хлопчиків. Хоча дівчатами 16-17 років алкоголь переживається як “зло” (“погано впливає на здоров'я”), позитивне ставлення до нього зростає (“подобається стан сп'яніння”, алкоголь стає засобом вирішення проблем удома й у школі, зростає частота вживання пива і міцних спиртних напоїв, зменшується число дівчат, які засуджують осіб, що знаходяться в стані алкогольного сп'яніння), спостерігаються й одиничні спроби вживання наркотиків і психоактивних речовин. На рис. 1 (див. с.7) представлений шлях розвитку ААП у дівчат.

Таким чином, у віці 16-17 років ставлення дівчат до вживання алкоголю стає складним, суперечливим, наповнюється внутрішньо конфліктним змістом, починає здобувати власне “алкогольний”, або, використовуючи термін Б.С. Братуся, “ілюзорно-компенсаторний” сенс, зв'язаний з вікарним вирішенням ряду емоційних проблем і сурогатним, паліативним задоволенням ряду найважливіших потреб. Підвищення порогу оцінки людини як питущої в дівчат 16-17 років у порівнянні з 14-15-літніми пов'язано, по-перше, зі зростаючим рівнем психічної диференціації, що дозволяє більш нюансовано сприймати соціальні ситуації і “входити в стан інших людей”, виявляючи емпатію; і, по-друге, з “розхитуванням” нормативних регуляторів соціальної поведінки, із засвоєнням підліткових норм.

На рисунку 2 (див. с.8) представлена смислова модель формування алкогольної залежності в хлопчиків. Суб'єктивні смисли алкоголю в юнаків більш різноманітні, ніж у дівчат. Алкоголь для юнаків є гендерно-специфічним способом подолання стресу, що складається до 16-17 років. Для юнаків алкоголь наповнюється сенсом “легкого спілкування” (полегшує спілкування). Спочатку алкоголь для хлопчиків виступає як елемент статеворольової соціалізації (задоволення гомосоціофільної потреби) у рамках нормативних культурних традицій. Лише при переході в старший вік у юнаків можуть виявлятися елементи смислоутворення алкоголю і його вживання в рамках ілюзорно-компенсаторної діяльності-переживання

Методом факторного аналізу виявлені інваріантні типи готовності до формування адикції в підлітків, специфічні для статі й віку (у рамках підліткового періоду). Ці типи розрізняються за ступенем злоякісності сформованої ААП, що визначається наявністю гальмуючих розвиток адикції ознак. Операціонально тип готовності, який містить стримуючі формування адикції ознаки, являє собою біполярний фактор, один полюс якого схиляє до розвитку адикції, а другий - гальмує цей розвиток. У віці 14-15 років таких біполярних видів готовності до формування алкогольної адикції більше, ніж у віці 16-17 років. Тому профілактичні заходи варто проводити в більш ранньому підлітковому віці.

Знання типів готовності, які зовсім не обов'язково реалізуються в реальній поведінці і залишаються як можливі небезпеки в контексті ризику розвитку адиктивної поведінки, дозволить сконструювати ефективні профілактичні програми, що враховують не тільки закономірності “виявленого”, а й потенційні небезпеки в розвитку підлітка.

У четвертому розділі “Психологічні особливості підлітків з алкогольною адиктивною поведінкою” розглянуто різні чинники формування алкогольної адиктивної поведінки в підлітків.

Ранні спогади відображають ранні психотравми і зв'язаний з ними стиль життя. Найбільш важливими травмами дитинства в підлітків з ААП є: 1) травма відкидання і, у зв'язку з цим, почуття самотності; 2) травма, яка пов'язана з тим, що батьки не забезпечують наявність відчуття безпеки у своєї дитини; 3) травма позбавлення самостійності (перевага процесів “злиття” над процесами сепарації) і, у зв'язку з цим, невпевненість у собі та пасивність. Дитячо-батьківські відносини таких підлітків у дошкільному дитинстві характеризуються: 1) роз'єднаністю; 2) пасивністю; 3) ворожістю; 4) залежністю; 5) відкиданням; 6) поганим ставленням до дитини. Інфантильні травми в ранніх спогадах спостерігаються в 62% обстежених підлітків з ААП.

Для оцінки суб'єктивної „Я”-концепції підлітків з ААП їм була запропонована біполярна шкала контрастних якостей (контрольна шкала прикметників), за якою вони повинні були оцінити себе в 5-бальній шкалі лайкертівського типу. Виявилося, що „Я”-концепція цих підлітків не збігається з більш глибинними і неусвідомлюваними характеристиками особистості, що свідчить про їхню недостатню рефлексивність.

У підлітків з ААП значуще частіше, ніж у групі контролю, спостерігається алекситимічний симптомокомплекс. Разом з тим, ці підлітки внутрішньо різнорідні за показником алекситимії: ті з них, хто має травми в ранніх спогадах, характеризуються вірогідно більш високими показниками алекситимії. Тому алекситимічний симптомокомплекс не є тотальною характеристикою алкогольних адиктів, а вживання алкоголю може являти собою захист як від інфантильних, так і від актуальних травм. Алекситимія створює певний “алекситимічний тупик” для психотерапії підлітків з ААП, який є пов'язаним з недиференційованістю емоційної сфери і високим порогом актуалізації емоційності.

Одним із чинників, які стимулюють формування адикції, є тип акцентуації характеру підлітка. Разом з тим виявляється, що рання травматизація є чинником, який модулює вплив типологічних особистісних особливостей на виникнення ААП. При відсутності інфантильних травм предиспонуючими до розвитку ААП виявляються гіпертимна, епілептоїдна і нестійка акцентуації для юнаків і для дівчат, шизоїдна для юнаків і циклоїдна для дівчат. При наявності інфантильних травм сприяючими до формування ААП є такі типи акцентуації, як лабільна - для дівчат, сенситивна - для юнаків, психастенічна - для дівчат і юнаків. Таким чином, не тільки тип акцентуації характеру, а й наявність інфантильних травм є чинниками формування ААП. Ці чинники при взаємодії, утворюють психологічне етіопатогенетичне поле формування ААП. У психастенічному, сенситивному і лабільному типах акцентуації не закладена схильність до ААП. Однак у них “закладена” травма - надчутливість, уразливість, емоційна залежність тощо. Концепція травми дозволяє розглядати ААП як вторинне утворення, що є похідним від первинної - міжособистісної адикції. Така трансформація контексту розгляду алкогольної адикції дозволить виявити власне психологічні ланки її формування і розробити психологічні моделі її психотерапії.

За методикою багатостороннього дослідження особистості виявлені такі профілі особистості (кодування за Хатауеєм) підлітків з ААП:

І. Психопатологічні - 1) неврозоподібний (27368’1459-, 7821364’90), 2) психо- і соціопатичний (41237’86-90, 9’4-/7510, 4’-/75210, 4683’792-10), 3) “статеворольовий” (29’-5);

II. Типологічні - 1) гіпертимні особистості (’9-02), 2) аутичні особистості (’87-), 3) демонстративні особистості (’318-0 при вираженому підйомі на оціночній шкалі К), 4) імпульсивні (некеровані) особистості (’489-20).

Виявлено частоту поширеності визначених профілів особистості в підлітків з ААП.

У результаті проведеного дослідження було виявлено такі статеворольові типи підлітків чоловічої статі з ААП: 1) гіперфемінінні на біогенному рівні і гіпермаскулінні на поведінковому рівні й рівні „Я”-концепції - дискордантна статеворольова структура - 12% спостережень; 2) гіпермаскулінні на всіх рівнях - конкордантна статеворольова структура - 6% спостережень. При дискордантній статеворольовій структурі в підлітка наявним виражене бажання виглядати сильніше, впевненіше, мужніше, реалізуючи поведінковий образ “мачо”. При цьому підліток внутрішньо є недостатньо упевненим у собі, має психоемоційну напругу. При конкордантній гіперрольовій статеворольовій структурі особистість підлітка внутрішньо більш узгоджена. У цьому випадку спостерігається виражена реакція емансипації, що є пов'язаною з викривленням в образі мужності. Отже, у 18% спостережень підлітки чоловічої статі з ААП мають деякі особливості рівневої організації статеворольової сфери особистості.

У дівчат з ААП спостерігався тільки один варіант зміни статеворольової сфери - її трансформація на всіх рівнях організації симптомокомплексу “маскулінність/фемінінність”. У даному випадку мається на увазі гіпермаскулінізація особистості жінок на біогенному, поведінковому рівнях і рівні “Я”-концепції. Нами не було виявлено інфантильно-фемінінний морфоконстітуційний тип підлітків жіночої статі з алкогольною залежністю, описаний П.І. Сидоровим і А.В. Митюхляєвим (1987), який характеризується незрілістю, сугестивністю, конформністю, несамостійністю, інтолерантністю до психотравм. Це, очевидно, пов'язано з тією обставиною, що обстежувані підлітки являють собою групу з порушеннями донозологічного регістру.

Вибір кольорів підлітками з ААП у тесті кольорових пірамід свідчить про наявність у них двох механізмів розвитку алкогольної адикції: 1) зниження емоційного самоконтролю, 2) посилення емоційного самоконтролю. Ці два механізми зумовлюють різні мотиви вживання алкоголю: перший механізм є сполученим з мотивами конформності, гедонізму, безвідповідальності тощо; другий механізм - з мотивом релаксації, вивільнення, скидання напруги. Ці механізми кореспондують відповідно з концепціями “нагороди” (ейфоризуючий ефект) і “активації”. У підлітків чоловічої статі виявлений і третій механізм зловживання алкоголем - 3) механізм дезактуалізації особистісних проблем. У дівчаток даний механізм не виявлений, що узгоджується з вищенаведеними даними, згідно з якими у підлітків жіночої статі стратегією подолання психологічних травм є “пошук співчуття і розуміння” з боку близьких людей.

У підлітків з ААП переважає колірний синдром гальмування, що є пов'язаним з редукцією збудження. Підлітки не знаходяться на оптимумі активації, їм потрібний додатковий “допінг”, що дозволяє підвищити рівень активації. Таким “допінгом” виступає алкоголь. Разом з тим, варто звернути увагу на те, що в групі юнаків існує невідповідність за синдромом збудження щодо “хороших” і “поганих” пірамід: при побудові “поганих” пірамід виявляється високий рівень синдрому збудження. Отже, у системі активації юнаків з ААП спостерігається дискордантність. Ця дискордантність пов'язана з тим, що стан активації суб'єктивно розцінюється як неприйнятний (небажаний), що й призводить до підвищення показників за синдромом гальмування. Зниження рівня активації викликає необхідність її підвищення штучним шляхом. Саме ж підвищення активації викликає зростання тривоги і напруги, що зумовлює необхідність її зниження. Так створюється “заворожене” коло залежності від психоактивної речовини. Опис механізму дискордантності в системі активації є новим, уточнюючим дані про схильність адиктів до пошуку нових вражень. У дівчат таке “заворожене” коло залежності не формується, а розбіжність за рівнем синдромів збудження і гальмування є невеликою.

ВИСНОВКИ

У дисертації дано теоретичне узагальнення і запропоновано нове рішення проблеми розвитку ААП у підлітків і юнацтва. Проблема вирішена з позицій системного підходу, що дозволило виявити різнорівневі психологічні патогенетичні ланки формування ААП, розробити психодіагностичний комплекс, адекватний до такого підходу, запропонувати моделі формування ААП у підлітків чоловічої і жіночої статі. Отримані в роботі дані надають можливість створення специфікованих профілактичних і психотерапевтичних програм для підлітків.

1. Готовність до формування ААП у підлітків та юнацтва модулюється статтю і віком, в залежності від яких вона й приймає різні форми. Дівчатка 14-15 років мають готовність до утворення таких форм ААП, як: 1) адикція в сім’ї, в якій один з батьків зловживає алкоголем; 2) адикція відносин; 3) адикція, пов'язана із сімейними традиціями; 4) адикція, пов'язана з тим, що алкоголь має суб'єктивний сенс торжества, свята; 5) конформна адикція; 6) адикція подолання. Дівчатам 16-17 років притаманні такі варіанти готовності до формування ААП: 1) поєднана адикція відносин і конформна адикція; 2) поєднана адикція - злиття конформної адикції й адикції, пов'язаної з сімейними традиціями; 3) три різні форми адикції, зумовленої наявністю в родині одного з батьків, що зловживає алкоголем; 4) “адикція відносин”, що не є пов'язаною з біологічною залежністю і є чисто психологічним утворенням; 5) “адикція подолання”, що має злоякісний перебіг і пов'язана з формуванням біологічних ланок залежності.

Хлопчики у віці 14-15 років виявляють готовність до формування наступних форм адикції: 1) адикція, зумовлена педагогічною занедбаністю; 2) поєднана адикція відносин і конформності; 3) адикція в підлітків з сімей, у яких один з батьків зловживає алкоголем; 4) гендерна адикція (фактор “мачо”); 5) адикція подолання; 6) адикція відносин. Окрім того, виділено окремий фактор стримування розвитку адикції відносин. Підлітки чоловічої статі у віці 16-17 років виявляють готовність до формування таких форм ААП: 1) два різних варіанти адикції, яка сформована в сім’ях, в яких один з батьків зловживає алкоголем; 2) три різних варіанти адикції відносин; 3) адикція подолання стресу; 4) поєднана адикція відносин і конформності. У таких підлітків відсутня конформна адикція як самостійна форма, яка трансформується у адикцію відносин.

2. За своєю структурною організацією деякі форми готовності до формування ААП є біполярними, тобто містять ознаки як сприятливі, так і гальмуючі розвиток залежності („конформна адикція”, „адикція подолання стресу”, „адикція, яка пов’язана з тим, що алкоголь виступає як презентація суб’єктивних смислів радощі і торжества”). Вони є менш злоякісними. Деякі форми готовності (“готовність до розвитку ААП, що пов'язана з наявністю в родині одного з батьків, який зловживає алкоголем”, “готовність до розвитку ААП, що пов'язана з позитивним ставленням підлітка до алкоголю”, “готовність до розвитку ААП, що пов'язана із сімейними традиціями”) – монополярні, тому що містять тільки деструктивний полюс. Саме вони є найбільш стійкими й толерантними до корекційних впливів. З віком (у рамках підліткового періоду) зменшується кількість гальмуючих розвиток адикції факторів. Тому профілактичні програми повинні бути спрямовані на більш ранній підлітковий вік, коли є більш вираженими внутрішні ресурси стримування розвитку ААП.

3. Міжособистісні відносини підлітків з ААП у дошкільному дитинстві характеризуються ізольованістю, пасивністю, ворожістю і залежністю. Причому, дівчатка є більш пасивними і залежними, а хлопчики - ізольованими і ворожими. Використання алкоголю може розглядатися як елемент гендерно-специфічної стратегії подолання дитячих травм і актуального стресу. Стратегії подолання, які є сполученими зі статтю, повною мірою оформлюються при досягненні 16-17 років.

4. „Я”-концепція підлітків-адиктів не збігається з більш глибинними і неусвідомлюваними характеристиками особистості, що свідчить про їхню недостатню рефлексивність і усвідомленість внутрішнього світу. Такі підлітки досить успішно гіперкомпенсують невпевненість у собі, почуття безсилля, боязкість, пасивність і внутрішню самотність. Але їм не вдається компенсувати пригніченість, дистимічність, субдепресивність.

У юнаків і дівчат з ААП спостерігається алекситимічний симптомокомплекс, високий поріг актуалізації емоційності (зниження емоційного профілю) та її змістовна трансформація. Алекситимія є психологічним механізмом формування тієї форми адикції подолання, яка є пов'язаною з подоланням інфантильного травматичного досвіду. При подоланні актуальної психотравми алекситимія не виникає.

5. При відсутності інфантильних травм у ранніх спогадах предиспонуючими до розвитку ААП виявляються гіпертимна, епілептоїдна і нестійка акцентуація для юнаків і для дівчат, шизоїдна - для юнаків і циклоїдна - для дівчат. При наявності інфантильних травм схиляючими до формування ААП є такі типи акцентуації, як лабільна - для дівчат, сенситивна - для юнаків, психастенічна - для дівчат і юнаків. Таким чином, зв'язок типів акцентуації особистості зі схильністю до ААП модулюється наявністю інфантильних травм.

У підлітків та юнацтва з ААП виявлені такі типи особистісних профілів за MMPI: 1) психопатологічний, що включає неврозоподібний та психо- і соціопатичний варіанти, 2) “статеворольовий” і 3) різні профілі характерологічних варіантів: гіпертимні особистості, аутичні особистості, демонстративні особистості, імпульсивні (некеровані) особистості.

При наявності викривлень у статеворольовій структурі особистості підлітка чоловічої статі у формі гіпермаскулінної дискордантності спостерігається виражена реакція емансипації, прагнення до самостійності й дорослості, а у зв'язку з наявністю перекручень в образі мужності – є готовність до асоціальних форм поведінки. У дівчат з ААП спостерігається трансформація статеворольової сфери на всіх рівнях організації симптомокомплексу “маскулінність/фемінінність” - їх виразна маскулінізація.

6. У підлітків та юнацтва чоловічої статі з ААП наявні три механізми розвитку алкогольної адикції: 1) зниження емоційного самоконтролю; 2) посилення емоційного самоконтролю; 3) дезактуалізація особистісних проблем. Перший механізм сполучений з мотивами конформності, гедонізму, безвідповідальності тощо; другий - з мотивом релаксації, розкріпачення, скидання напруги; третій - з відходом від обтяженості власними проблемами. У підлітків жіночої статі механізм дезактуалізації не виявлений - для них стратегією подолання є “пошук співчуття і розуміння” з боку близьких людей.

7. У підлітків та юнацтва з ААП переважає редукція збудження, що не дозволяє їм досягти оптимуму активації. Алкоголь бере на себе роль додаткового „допінгу”, який дозволяє підвищити рівень активації. У системі активації юнаків з ААП присутня дискордантність, яка пов'язана з тим, що стан активації суб'єктивно розцінюється як неприйнятний, як “поганий”. Саме ж підвищення активації зумовлює зростання тривоги і напруги, що призводить до необхідності її зниження. Створюється “заворожене” коло залежності від психоактивної речовини. Опис механізму дискордантності в системі активації є новим, уточнюючим дані про схильність адиктів до пошуку нових вражень. У підлітків жіночої статі подібне “заворожене” коло залежності не формується.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Бурмака Н.П. Личностные факторы формирования алкогольной аддикции // Вісник Харківського університету. Серія Психологія. – 2002. - №550. – С 26-29.

2. Бурмака Н.П. Алекситимия у подростков с алкогольным аддиктивным поведением // Вісник Харківського університету. Серія Психологія. – 2002. - №550. - С. 29-32.

3. Бурмака Н.П. Особенности ранних воспоминаний подростков с алкогольным аддиктивным поведением // Актуальные вопросы сексологии и медицинской психологии. - Харьков: ХМАПО. - 2002. - С. 41-47.

4. Бурмака Н.П. Факторы формирования аддиктивного алкогольного поведения у подростков // Вісник Харківського університету. Серія Психологія. - 2002. - №576. - С. 31-36.

5. Бурмака Н.П. Статеворольові чинники формування алкогольної адиктивної поведінки // Вісник Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Психологія. – Харків: ХДПУ. - 2003. – Вип. 10. - С. 10-14.

6. Бурмака Н.П. Новые психотерапевтические и психокоррекционные противорецидивные технологии в реабилитационных программах больных алкогольной зависимостью // Архів психіатрії. - 2002. – 4(31). - С. 184-186.

АНОТАЦІЯ

Бурмака Н.П. Психологічні чинники формування алкогольної адиктивної поведінки у підлітків та юнаків. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.04 - медична психологія. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2002.

У роботі проаналізовано чинники формування алкогольної адиктивної поведінки у підлітків та юнацтва. Побудовано типологію готовності до формування адиктивної поведінки, обговорюються гіпотетичні моделі розвитку такої поведінки. Виявлено роль ранніх травм у формуванні адикції, особистісні особливості підлітків-адиктів, а також особливості їхньої емоційної сфери. Показано, що у частини адиктів формується алекситимічний симптомокомплекс, який є захисним утворенням, що дозволяє подолати ранні травми. Алкогольна адикція розглядається як вторинне утворення, яке дозволяє вийти з чисто медичного і патофізіологічного контексту її патогенезу, що розуміється то як “нагорода”, то як “активація”, то як “уроджений порок”, то як уроджена преморбідна особистісна структура. Аналізуються можливі психологічні механізми розвитку алкогольної адикції.

Ключові слова: алкогольна адикція, підлітки, соціальна адаптація, алекситимія, психологічна травма.

АННОТАЦИЯ

Бурмака Н.П. Психологические факторы формирования алкогольного аддиктивного поведения у подростков и юношей. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.04 - медицинская психология. - Киевский национальний университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2002.

В работе проанализированы факторы развития алкогольного аддиктивного поведения у подростков и юношей. Композиция работы включает два вида анализа. Первоначально рассматриваются закономерности отношения к алкоголю на различных уровнях - эмоций, мотивации, когниций и поведения - на выборке, включающей как употребляющих (злоупотребляющих), так и вовсе непьющих подростков. Выявление факторной структуры готовности к развитию аддиктивного поведения раскрывает типологию возможных векторов формирования аддикции. Выявлена разная степень злокачественности различных видов готовности к развитию алкогольного аддиктивного поведения. В работе представлена динамическая модель развития аддиктивного поведения у подростков. Второй вид анализа связан с выявлением факторов и возможных механизмов формирования аддиктивного поведения у подростков на материале тех их сверстников, которые уже являются алкогольными аддиктами. В данном случае речь идет не об индивидуальной психической зависимости от алкоголя, а о проявленной склонности к употреблению спиртного при наличии групповой зависимости, специфичной для ранней стадии формирования алкоголизма. Это преморбидные формы искаженного отношения к алкоголю. В работе выявлено, что наиболее важными травмами детства у подростков с алкогольным аддиктивным поведением являются: 1) травма отвержения и, в связи с этим, чувство одиночества; 2) травма, связанная с тем, что родители не обеспечивают чувства безопасности у своего ребенка; 3) травма лишения самостоятельности (преобладание процессов “слияния” над процессами сепарации) и, в связи с этим, неуверенность в себе и пассивность. Детско-родительские отношения таких подростков в дошкольном детстве характеризуются: разобщенностью, пассивностью, враждебностью, зависимостью, отверженностью и плохим обращением с ребенком. Инфантильные травмы в ранних воспоминаниях наблюдаются у 62% обследованных подростков с аддиктивным поведением. Выявлено, что “Я”-концепция этих подростков не совпадает с более глубинными и неосознаваемыми характеристиками личности, что свидетельствует об их недостаточной рефлексивности. Об этом свидетельствует и большая частота алекситимии в этой группе подростков. Вместе с тем, эти подростки внутренне разнородны по показателю алекситимии: те из них, кто имеет травмы в ранних воспоминаниях, характеризуются достоверно более высокими показателями алекситимии.

Одним из предрасполагающих к формированию аддикции факторов является тип акцентуации характера подростка. Причем, ранняя травматизация является фактором, который модулирует влияние типологических личностных особенностей на возникновение алкогольного аддиктивного поведения. При отсутствии инфантильных травм предиспонирующими к развитию такого поведения оказываются гипертимная, эпилептоидная и неустойчивая акцентуации для юношей и для девушек, шизоидная - для юношей и циклоидная - для девушек. При наличии инфантильных травм предрасполагающими к формированию аддикции являются такие типы акцентуации, как лабильный - для девушек, сенситивний - для юношей, психастенический - для девушек и юношей. В работе приведены личностные ММРІ - профили, наблюдающиеся у подростков с алкогольным аддиктивным поведением. Выявлены две группы профилей: психопатологические и типологические, а также частота представленности каждого конкретного профиля в группе подростков.

В работе рассмотрены полоролевые факторы формирования алкогольного аддиктивного поведения у подростков. Выявлена дискордантная и конкордантная полоролевые структуры, выявлены тендерные особенности влияния полоролевых факторов на развитие алкогольного аддиктивного поведения.

На основании теста цветных пирамид выявлены некоторые психологические механизмы развития аддикции: 1) снижение эмоционального самоконтроля; 2) усиление эмоционального самоконтроля. Эти два механизма обуславливают разные мотивы употребления алкоголя: первый механизм сопряжен с мотивами конформности, гедонизма, безответственности и т.п.; второй механизм - с мотивом релаксации, раскрепощения, сброса напряжения. Эти механизмы корреспондируют соответственно с концепциями “награды” (эйфоризирующий эффект) и “активации”. У подростков мужского пола выявлен и третий механизм злоупотребления алкоголем - 3) механизм дезактуализации личностных проблем. У девочек данный механизм не обнаружен, что согласуется с вышеприведенными данными, согласно которым у подростков женского пола совладающей стратегией является “поиск сочувствия и понимания” со стороны близких людей.

Уточнено соотношение физиологической и психологической моделей развития алкогольной зависимости.

Ключевые слова: алкогольная аддикция, подростки, алекситимия, социальная адаптация, психологическая травма.

SUMMARY

BurmakaPsychological factors of forming alcoholic addictive behaviour in adolescents and young people. – Manuscript.

Thesis for a degree of candidate of medical sciences on speciality 19.00.04 - medical psychology. Taras Shevchenko Kyiv National University, Kyiv, 2002

The factors of forming alcoholic addictive behaviour in adolescents are analysed in the work. The typology of readiness for forming addictive behaviour is created, hypothetic models of such a behaviour development are discussed. The role of early traumas in the addiction formation, the personality distinctive features of adolescents-addicts as well as the peculiarities of their emotional sphere are revealed. It has been shown that in the part of addicts an alexithymic symptom-complex is formed which is a protective formation permitting to overcome early traumas. Alcoholic addiction is considered as a secondary formation what allows to get out of exclusively medical and pathophysiologic context of its pathogenesis that is understood either as "a reward" or as "an activation" or as "a congenital defect" or as a congenital premorbid personality structure. Possible psychological mechanisms of alcoholic addiction development are analysed.

Key words: alcoholic addiction, adolescents, alexithymia, social adaptation, psychological trauma.