ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

БЕЛІНСЬКА Оксана Георгіївна

УДК 336.5.02

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ

ВИДАТКАМИ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ

25.00.02 – механізми державного управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

КИІВ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українській Академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник - кандидат економічних наук, доцент

ЄХАНУРОВ Юрій Іванович,

Голова комітету Верховної Ради України з питань

промислової політики і підприємництва.

Офіційні опоненти : доктор наук з державного управління, професор

ШАМРАЙ Василь Олександрович,

Академія державної податкової служби України,

начальник факультету податкової міліції;

кандидат економічних наук, доцент

НАДТОЧИЙ Борис Овсійович,

експерт Агенства міжнародного

розвитку США ПАДКО, консультант комітету

в справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів

Верховної Ради України.

Провідна усанова - Інститут економіки НАН України, м. Київ.

Захист відбудеться “18” вересня 2003 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.810.01 в Українській Академії державного управління при Президентові України за адресою: 03057, м. Київ-57, вул. Ежена Потьє, 20.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Української Академії державного управління при Президентові України за адресою: 03057, м. Київ-57, вул. Ежена Потьє, 20.

Автореферат розіслано “18” серпня 2003 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради В.К. Майборода

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Соціально-економічні реформи, що проводяться в Україні, зумовили радикальні зміни в житті суспільства. Одночасно відбуваються кардинальні зміни і в його соціальній структурі. У більшості населення формуються принципово нові ціннісні орієнтири, змінюється комплекс соціальних умов життя людей.

Необхідність докорінних змін у забезпеченні якісних характеристик життя людей є зараз чи не найголовнішим питанням, що стоїть на порядку денному як перед державною владою, так і перед нацією загалом. Пенсійне забезпечення – одна з найважливіших сфер соціальної політики держави.

На сьогодні в Україні назріла необхідність проведення масштабної пенсійної реформи, яка має базуватися на положеннях чинної Конституції України.

У зв’язку з цим потребують подальшого поглиблення і доповнення теоретичні та методичні положення, пов’язані з реформуванням пенсійного забезпечення і вдосконаленням системи державного управління видатками Пенсійного фонду України.

Ці проблеми знайшли своє відображення у працях зарубіжних вчених Р. Вона, М. Вінера, Л. Якобсона, Д. Лідемана, М. Рутковського.

Українськими вченими, законодавцями і практиками розробляються заходи, спрямовані на створення нової системи управління видатками пенсійного забезпечення та пом’якшення негативних наслідків зниження рівня життя пенсіонерів, компенсацію втрат найменш забезпечених верств населення.

Значний внесок у дослідження цих проблем зробили Ю. Єхануров, І. Роз--путенко, О. Гаряча, Е. Лібанова, Б. Зайчук, Б. Надточій, В. Шамрай, В. Ску-ра-тівський, О. Романюк, С. Тютюнникова, В. Яценко, О. Палій, М. Шаповал, С. Ка-лініна, О. Скучинський, В. Новіков.

Аналіз ефективності управління видатками Пенсійного фонду України виконується експертами проекту Planning and Development Collaborative (ПАДКО Агентства США ) з міжнародного розвитку. Прогноз основних макроекономічних показників готується експертами групи “Квартальні передбачення” Міжнародного центру перспективних досліджень.

Важливість та необхідність поглиблення методичних основ управління і послідовного формування нової системи пенсійного забезпечення, визначення місця Пенсійного фонду України та його взаємозв’язку з іншими ланками пенсійної системи, а також розробка і впровадження у практику нових підходів до управління видатками Пенсійного фонду України зумовили вибір теми, напрямки, мету й завдання дослідження, сформували структуру роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Автор брала участь у підготовці й проведенні досліджень кафедри економічної політики Української Академії державного управління при Президентові України за темою “Механізми регулювання ринкової економіки” (номер державної реєстрації ДР ОК 0101 U 003345), що розробляється згідно з комплексним науковим проектом Української Академії державного управління при Президентові України “Державне управління та місцеве самоврядування” (номер державної реєстрації ДР ОК 0101 U 002829).

Внесок автора у виконання цієї науково-дослідної теми полягав в опрацюванні механізму управління видатками Пенсійного фонду України в контексті впровадження пенсійної реформи в Україні.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є науково-теоретичне обґрунтування заходів щодо формування механізму ефективного державного управління видатками Пенсійного фонду України. У дисертаційній роботі відповідно до основної мети поставлено такий комплекс завдань:

? дослідити джерела усіх надходжень та раціональність статей видатків Пенсійного фонду України;

? трансформувати фінансову звітність, складену за касовим методом, у звітність за накопичувальним методом обліку;

? обчислити внески, що не надходять до Пенсійного фонду;

? розробити схему управління Пенсійним фондом у контексті проведення адміністративної реформи;

? проаналізувати фінансову діяльність Пенсійного фонду України;

? на основі виконаного аналізу зробити прогноз розвитку пенсійної системи України;

? визначити базові характеристики механізму реформування пенсійної системи України.

Об’єктом дослідження є діяльність Пенсійного фонду України в умовах проведення пенсійної реформи в частині управління видатками.

Предметом дослідження є механізм управління видатками Пенсійного фонду України.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що впровадження запропонованих заходів щодо формування механізму управління видатками Пенсійного фонду дасть можливість більш ефективно використовувати кошти пенсійного забезпечення. Це в свою чергу вплине на соціальний захист населення країни.

Методи дослідження. У роботі використовувалася система загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, таких як системний та історичний підходи, методи аналізу й синтезу (індукція, дедукція, аналогія, порівняння, класифікація, абстрагування).

На основі методу аналізу здійснено фінансовий аналіз діяльності Пенсійного фонду України. За допомогою синтезу був зроблений прогноз розвитку пенсійної системи країни. Методи індукції та дедукції дозволили проаналізувати послідовність та доцільність проведення пенсійної реформи в Україні.

Історичний метод, порівняння, аналогія і абстрагування застосовані окремо або в комплексі в процесі визначення предмета дослідження, а також в процесі удосконалення механізму управління видатками Пенсійного фонду України та його співвідношення із впровадженням пенсійної реформи в країні. Для формулювання висновків, рекомендацій і визначення шляхів подальшого вдосконалення механізму управління видатками пенсійного фонду України застосовувались прогностичні методи (моделювання, узагальнення незалежних характеристик).

Достовірність отриманих результатів досягалась завдяки використанню методів наукової ідентифікації й зіставно-порівняльного аналізу літературних джерел.

Наукова новизна одержаних результатів визначається внеском автора у вирішення важливого наукового завдання в галузі державного управління - удосконалення механізму управління видатками Пенсійного фонду України в контексті впровадження пенсійної реформи в країні.

На основі аналізу та узагальнення теоретичних положень сучасної економічної науки щодо функцій і ролі держави в соціально–ринковій економіці обґрунтовується необхідність запровадження трирівневої пенсійної системи в Україні.

Фінансова звітність Пенсійного фонду України вперше була перетворена за накопичувальним методом обліку для того, щоб отримати більш реалістичне уявлення про його фінансовий стан.

Вперше розроблено схему (див. рис. 1) управління Пенсійним фондом та його видатками у контексті проведення адміністративної реформи.

Удосконалена методика здійснення фінансового аналізу діяльності Пенсійного фонду України, згідно з якою необхідно:

- визначити джерела всіх надходжень і витрат Пенсійного фонду;

- трансформувати фінансову звітність, складену за готівковим методом, у звітність, що відображає результати за методом накопичення (метод накопичення полягає в оцінці сум внесків, які мали бути отримані, і сум пенсій, які мали бути сплачені, на відміну від обліку фактично отриманих сум);

- належним чином визначити і списати внески до Пенсійного фонду, які він не зможе отримати (наприклад, через банкрутство та фінансові проблеми підприємств);

- окремо визначити втрати Пенсійного фонду, які виникають через: (1) виплати за дорученням Державного бюджету, місцевих органів самоврядування, соціальних фондів; (2) використання його як платіжного агента для виплат пільгових пенсій працівникам підприємств деяких секторів економіки; (3) використання його доходів, отриманих від податку на фонд заробітної плати, на фінансування соціальних програм;

- зробити аналіз обсягу адміністративних витрат;

- проаналізувати інші джерела прибутків і збитків Пенсійного фонду.

При виконанні аналізу діючої і запропонованої пенсійних систем України набуло подальшого розвитку використання моделі PROST для прогнозування розвитку пенсійної системи.

Запропоновано таку послідовність проведення пенсійної реформи:

- Створення комп’ютерних систем, баз даних і адміністративних механізмів, необхідних для підвищення ефективності та дієвості солідарної системи.

- Побудова фінансової моделі для обчислення точних оцінок і управління збиранням внесків та виплатою пенсій у солідарній системі.

- Реформування солідарної системи для забезпечення її актуарного балансу і створення надлишку коштів для фінансування накопичувальної системи.

- Вдосконалення адміністративних процедур у солідарній системі.

- Розробка законодавчо-нормативної бази накопичувальної системи пенсійного забезпечення.

Практичне значення одержаних результатів обумовлене тим, що дисертаційна робота, по-перше, має справляти разом з іншими науковими розробками цього спрямування позитивний вплив на формування громадської думки щодо необхідності удосконалення механізму управління видатками Пенсійного фонду України. По-друге, висновки і рекомендації можуть використовуватись у практичній діяльності регіональних управлінь Пенсійного фонду України.

Крім того, з практичного і теоретичного погляду, отримані результати дослідження будуть корисними:

а) у науково-дослідницькій галузі – матеріали дисертаційної роботи можуть бути використані для подальших наукових розробок у таких суспільних галузях, як теорія державного управління, економіка, фінанси;

б) у сфері правотворчості – висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, можуть стати методологічною і теоретичною основою розробки законодавчих та інших юридичних актів, спрямованих на вирішення і вдосконалення актуальних питань у сфері пенсійного забезпечення.

Основні положення дисертації були впроваджені у практику в ході проведення круглого столу “Мале підприємництво і соціальне страхування в Україні” 21 березня 2003 р. у Комітеті промислової політики і підприємництва Верховної Ради України (довідка № 06-11/12-186 від 23 квітня 2003 р.). Результати дисертаційного дослідження та висновки щодо удосконалення механізму управління видатками Пенсійного фонду України впроваджені в навчальних курсах Української Академії державного управління при Президентові України: “Макроекономічна політика”, “Державне регулювання макроекономічними процесами”, “Державні фінанси і бюджетний процес”, “Економічний аналіз державної політики”. Під час роботи в обласному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області напрацьовано практичний досвід управління видатками пенсійної системи.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні положення і висновки, зроблені автором дисертаційного дослідження, були покладені в основу доповідей дисертанта на міжнародних конференціях Української Академії державного управління при Президентові України (м. Київ, 2001 та 2003 рр.).

Публікації. За результатами дослідження за темою дисертаційної роботи опубліковано 6 одноосібних праць, 4 з них - у фахових виданнях загальним обсягом 1,5 друкованих аркуша.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Обсяг основного змісту дисертації становить 162 сторінки, а загальний - 196 сторінок. Робота вміщує 44 таблиці, 4 рисунки, 7 графіків, список використаних джерел із 183 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання і гіпотезу дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення, апробовано та впроваджено результати дослідження, подано характеристику дисертації в рекомендованій ВАК послідовності.

У вступі також наголошується на тому, що соціально–економічні реформи, які проводяться в Україні, зумовили радикальні зміни в житті суспільства. Відбулись кардинальні зміни і в соціальній структурі суспільства. У більшості населення формуються принципово нові ціннісні орієнтири, змінюється комплекс соціальних умов життя населення.

В існуючому пенсійному забезпеченні принцип страхування реалізується не повною мірою і, по суті, має адміністративно-розподільчий характер та не забезпечує залежності розміру пенсій від розміру сплачених внесків. За рахунок страхових внесків здійснюються окремі види виплат, які не пов’язані з трудовим вкладом, не залежать від участі у фінансуванні пенсійного забезпечення і сприяють утвердженню утриманських настроїв.

Не забезпечується взаємозв’язок між трудовою діяльністю працівника і розміром його пенсії, а також відсутня зацікавленість працівника у формуванні пенсійного бюджету.

Пенсійну політику слід розглядати у розрізі тих політичних і соціально-економічних тенденцій, які набувають розвитку в суспільстві.

У першому розділі – “Теоретичні засади та організаційно-економічний механізм пенсійного забезпечення” - розкрито механізм управління Пенсійним фондом України, механізм управління його фінансами, а також зміст пенсійної реформи в Україні та механізм її впровадження.

Турбота про людей похилого віку стає все більш важливою складовою державної політики з огляду на зростання тривалості життя та збільшення частки пенсіонерів у загальній кількості населення.

Нинішня ставка пенсійних внесків є більш ніж достатньою для підтримки коефіцієнта заміщення на рівні 38%. За міжнародними стандартами такий рівень загалом є прийнятним. Однак два факти викликають при цьому занепокоєння. По-перше, оскільки рівень заробітної плати в Україні досить низький, коефіцієнт заміщення 38% є недостатнім для того, аби захистити середньостатистичного пенсіонера від бідності. По-друге, оскільки існує обмеження на максимальний розмір пенсії, то рівень пенсії слабко пов’язаний з попередньою заробітною

Рис.1. Структура управління Пенсійного фонду України та рух фінансових потоків пенсійної системи

пенсію працював на низько-оплачуваній роботі, отримують пенсію, що становить 70% їхньої попередньої заробітної плати, а ті, хто до виходу на пенсію мав вищі заробітки, отримують значно нижчі пенсії.

Із зростанням реальної заробітної плати кількість людей, що будуть незадоволені рівнем своєї пенсії, зростатиме.

При побудові пенсійної системи необхідно враховувати, що її основна мета полягає в забезпеченні виконання двох різних функцій.

Перша - гарантування мінімального рівня життя всім особам похилого віку, що мають необхідний трудовий стаж (це функція пенсійної системи, яка існує сьогодні в Україні).

Друга – забезпечення надійних умов для того, аби працююче населення могло робити заощадження на старість. Ця друга функція пенсійної системи поки що відсутня в Україні, але її розвиток передбачений у державній програмі реформування пенсійної системи та є об’єктом широкого обговорення.

У світі не існує пенсійної системи, яка б дозволяла повністю вирішити всі проблеми. В більшості країн діє так звана трирівнева пенсійна система, яка складається з солідарної системи, що забезпечує захист людей похилого віку від бідності, системи обов’язкового накопичення, яка гарантує, що працююче населення отримає після досягнення пенсійного віку додаткове пенсійне забезпечення, та системи добровільного накопичення для тих людей, які хочуть забезпечити собі вищі доходи у старості й здатні сплачувати більші відрахування протягом періоду трудової діяльності. Більшість країн Центральної та Східної Європи запровадили у себе один із варіантів трирівневої пенсійної системи. Саме така модель пенсійної системи знайшла своє відображення у Програмі реформування пенсійної системи, що була розроблена урядом і виголошена Президентом України у квітні 1998 року.

Пенсійна реформа, хоч би якою була її структура, вимагає систематизованого підходу до її розробки і впровадження. Проведення дійової пенсійної реформи неможливе за відсутності належної інституційної бази.

Метою пенсійної системи є забезпечення найбільшого можливого інвестиційного доходу її учасникам для забезпечення максимально можливого розміру пенсій бенефіціаріям. Невиправдане форсування пенсійної реформи завдасть більше шкоди, ніж користі. Тому такими важливими є систематизація і планування в проведенні пенсійної реформи.

Першочерговими завданнями пенсійної реформи в Україні є:

-

-

-

-

-

-

Після впровадження пенсійної реформи можливе виникнення таких серйозних проблем, як:

- ліцензування корумпованих або фінансово нестабільних пенсійних фондів;

- погіршення фінансової дисципліни платників пенсійних внесків;

- невпорядкований розподіл пенсійних коштів між солідарною і накопичувальною системами;

- неспроможність належним чином персоніфікувати внески до накопичувальної системи;

- відсутність механізмів запобігання зловживанням в управлінні пенсійними активами;

- різке зростання дефіциту коштів у пенсійній системі та державному бюджеті.

У другому розділі – “Аналіз управління видатками Пенсійного фонду України” - зроблено аналіз минулого і поточного фінансового стану Пенсійного фонду за допомогою моделі Pension Reform Options Simulation Toolkit (PROST).

Модель PROST була створена Світовим банком. Насамперед вона призначена для проведення аналізу стану пенсійної системи і пропозицій щодо її реформування. В моделі використовуються вхідні електронні таблиці із заданими параметрами, а також формула обчислення сум пенсійних виплат і схема їх нарахування. Світовий банк використовував модель PROST для здійснення аналітичних досліджень з питань пенсійного забезпечення в багатьох країнах світу, результати яких часто брались за основу при розробленні проектів технічної допомоги у проведенні пенсійних реформ.

Ґрунтовне опрацювання фінансової звітності за весь період існування Пенсійного фонду виявляє низку проблем. На перший погляд може здатися, що їх взагалі не існує. Доходи і видатки щороку перебувають у стані рівноваги, а на початку й під кінець року утворюється невеликий резерв коштів, що має тенденцію до зростання. Однак, якщо ці дані відповідають дійсності, незрозумілими є причини збільшення заборгованості зі сплати внесків до Пенсійного фонду України. Причини цього слід шукати в системі обліку, яка використовується фондом, адже вона істотно відрізняється від системи обліку, прийнятої в західних країнах.

Фінансова звітність, яку надає Пенсійний фонд, складається за “готівковим” методом і створює хибне уявлення про його справжній фінансовий стан. У зв’язку з тим, що справжній фінансовий стан Пенсійного фонду відрізняється від офіційного звітного, він змушений застосовувати процедури обліку, які законодавчо заборонені в більшості країн і суттєво ускладнюють становище пенсіонерів. Пенсійний фонд проводить секвестр пенсійних виплат, щоб досягти рівноваги, коли його доходів не вистачає для виконання зобов’язань з виплати пенсій. Він також зазнає збитків від здійснення виплат, відповідальність за які несуть Державний та місцеві бюджети тому що витрати, пов’язані з цим, не відшкодовуються.

Управління Пенсійним фондом не здійснюється в межах єдиної національної системи, а навпаки – за допомогою кількох регіональних систем. У кожній області або підпорядкованому регіоні внески, які сплачуються на місці, використовуються для виплати пенсій особам, що проживають саме в цьому регіоні. Така система не забезпечує жодних стимулів для поліпшення сплати внесків до регіональних відділень Пенсійного фонду, в яких суми надходжень внесків перевищують потреби на виплату пенсій. Наслідком такої політики є різне ставлення до різних груп пенсіонерів залежно від демографії регіону, в якому вони проживають.

Пенсійний фонд також завдає собі шкоди, застосовуючи регіональну систему управління замість загальнонаціональної. Це породжує непотрібне дублювання функцій, підвищує імовірність виникнення помилок. Внески і пенсії в натуральному виразі також підвищують адміністративні видатки й ускладнюють облік. Адже Пенсійний фонд є фінансовою установою, а не торговельною організацією.

Попри всі ці негаразди, прогноз на майбутнє є значно кращим:

- протягом наступних 7 років кількість осіб, що виходять на пенсію, буде істотно нижчою;

- персоніфікація має спонукати працедавців офіційного сектора економіки здійснювати відрахування в Пенсійний фонд з усього оподатковуваного фонду заробітної плати. Також вона покликана зменшити випадки зловживань і помилок при нарахуванні пенсій;

- з часом за програми соціального захисту знову відповідатиме Державний бюджет;

- пенсійна система має стимулювати відсунення терміну виходу, а не заохочувати ранній вихід на пенсію, і встановити належний зв’язок між внесками і пенсіями.

Пенсійний фонд і державна пенсійна система можуть і повинні залишатися важливими складовими загальнонаціональної пенсійної програми.

Щоб дістати правильне уявлення про фінансовий стан Пенсійного фонду, його фінансову звітність слід вести за накопичувальним методом обліку. Для цього необхідно, аби:

-

-

-

Започаткована з 2001 р. позитивна динаміка в економіці, прийняття Верховною Радою України ініційованих Президентом України заходів щодо запровадження додаткових зборів на виплату пенсій, послідовні кроки щодо збільшення власних надходжень коштів до Пенсійного фонду України обумовили певні зрушення у сфері пенсійного забезпечення. Доходи Пенсійного фонду в 2002 р. в порівнянні з 2001 р. зросли на 3,4 млрд. гривень, що дало можливість протягом 2002 р. збільшити в середньому на 13,8% розмір трудових пенсій і забезпечити їх безперебійну плату.

Згідно з виконаним аналізом було з’ясовано, що Пенсійний фонд мав би великий надлишок за умови фактичного стягнення всіх належних до сплати і не сплачених внесків. Якби так сталось, то можна було б зменшити ставки відрахувань з фонду заробітної плати і вчасно здійснювати пенсійні виплати. Так мало бути, незважаючи на те, що Пенсійний фонд фінансує виплати, за які він не повинен нести відповідальність, навіть якщо він не отримує повне відшкодування і за інші платежі.

Пенсійний фонду України у 2001 р. продовжує складати свою фінансову звітність за касовим методом обліку. Зроблений аналіз дає підстави для висновку, що фінансову звітність слід складати відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, прийнятих в Україні. Вони у багатьох аспектах відповідають Міжнародним стандартам бухгалтерського обліку, які вимагають подання звітності за методом нарахування.

Упродовж 2001 р. Пенсійний фонд України мав прибуток внаслідок більш ніж 30-відсоткового зростання величини номінальної заробітної плати. Темпи зростання реальної заробітної плати, порівняно з 2000 р., становили приблизно 20%. Природно, що такі високі темпи зростання заробітної плати є причиною значного збільшення надходжень від сплати внесків. Однак збільшення фонду оплати праці і, відповідно, обсягу надходжень виявилося значно меншим від очікуваного.

Обсяг заборгованості зі сплати внесків до Пенсійного фонду України у 2001 р. істотно зменшився завдяки списанню приблизно одного мільярда гривень безнадійних боргів. Відповідно до обліку за методом нарахування це спричинило істотне зменшення доходів Пенсійного фонду України у 2001 році. При цьому у звітному році відбулось дуже велике збільшення видатків на адміністративне управління, доставку пенсій та інших видатків.

Як за касовим методом, так і за методом нарахування Пенсійний фонд України мав невеликий прибуток у 2001 році. Але залишається відкритим питання про те, чи залишиться такою ситуація і надалі. Головним чином це залежатиме від темпів зростання реальної заробітної плати і розмірів будь-якого подальшого підвищення пенсій.

Усі фінансові результати діяльності Пенсійного фонду України мають відображатись у звітності за методом нарахування. Форми 1-ПФ, 2-ПФ і 4-ПФ потрібно складати послідовно, і вони повинні узгоджуватись одна з одною.

Зміст річної фінансової звітності Пенсійного фонду України повинен бути всебічним, а також доступним широкому загалу користувачів.

У фінансовій звітності повинні бути вміщені коментар і аналіз, зміст яких є достатнім для розуміння користувачем результатів діяльності Пенсійного фонду. Це має зробити пенсійну систему України повністю прозорою. Поки що доводиться витрачати багато часу для того, щоб зрозуміти зміст фінансової звітності Пенсійного фонду.

Щороку за результатами функціонування пенсійної системи потрібно оприлюднювати актуарний звіт. Він може бути складовою частиною фінансової звітності або виступати у вигляді окремого звіту. Також щорічно має публікуватися статистичний бюлетень.

Для запобігання надмірному зростанню витрат на виплату пенсій і заохочення до сплати внесків у відповідному обсязі необхідно встановити обмеження на розмір заробітної плати (в розмірі трьох середніх заробітних плат по Україні), на який нараховується внесок.

Таке обмеження заробітної плати сприятиме:

- скороченню стимулів для ухиляння від сплати внесків. Високооплачувані працівники не мають бажання сплачувати необмежені суми внесків до Пенсійного фонду, оскільки вони знають, що не отримають пропорційних високих пенсій під час виходу на пенсію. В США і багатьох західних країнах застосовується обмеження на суму доходу, на яку нараховуються пенсійні внески. Розмір обмеження становить, як правило, від 150% до 250% середньої заробітної плати;

- збалансованості взаємозв’язку між розмірами пенсій і внесків. Більшість солідарних систем забезпечують виплату вищих пенсій низькооплачуваним працівникам порівняно з високооплачуваними. Отже, додаткові суми внесків, що перераховуються високооплачуваними працівниками, часто не дають можливості отримувати відповідно збільшені пенсійні виплати. Це також стимулює ухилення від сплати внесків;

- створенню більш справедливих умов у пенсійній системі. Більшість солідарних систем намагається запобігти сплаті непропорційного розміру пенсії людям з високими доходами. Справедливий розподіл пенсій серед населення може допомогти запровадити обмеження як на внески, так і на пенсії. А обмеження лише розміру внесків матиме зворотний ефект.

Чинна пенсійна система забезпечує рівні виплати майже кожному пенсіонерові. Якщо система спирається на податок з фонду заробітної плати, тоді розмір пенсій має бути пов’язаний з розміром сплаченого податку. Суми пенсій повинні відрізнятись відповідно до заробітку і трудового стажу. Отже, нинішня система не життєздатна, якщо вона заохочує високооплачуваних працівників уникати сплати внесків. Альтернативним рішенням могло б стати забезпечення єдиного розміру пенсій для кожного пенсіонера, а при цьому фінансування має здійснюватися за рахунок загальних надходжень, а не на основі податку на фонд заробітної плати.

Стимули для добровільного дотримання фінансової дисципліни потребують удосконалення. Найкращим видом дотримання встановлених правил є їх добровільне дотримання. Кожне положення пенсійного законодавства має бути переглянуте з урахуванням того якому виду поведінки воно сприяє. У нинішньому пенсійному законодавстві більшість положень заохочують до ухилення від сплати внесків, тому що дають можливість отримувати майже повні пенсійні виплати, не сплачуючи внесків. Кожне положення слід переробити, щоб пенсійні виплати були пов’язані з внесками, що, в свою чергу, має заохочувати працівників до добровільного дотримання законодавства.

У третьому розділі - “Удосконалення управління видатками Пенсійного фонду України” зроблено прогноз управління видатками пенсійної системи, розглянуто міжнародний досвід такого управління. Запропоновані шляхи вдосконалення управління видатками Пенсійного фонду України. Зокрема зазначено, що нинішня пенсійна система виглядає фінансово стійкою, але не забезпечує надання відповідних пенсій. Необхідно провести значно більше аналітичних досліджень, але вже сьогодні можна визначити деякі базові характеристики, яким повинна відповідати реформована пенсійна система:

-

-

-

-

-

-

-

-

На початку перехідного періоду (1990-1994) всі країни Східної Європи мали відреагувати на тиск, спричинений скороченням бази внесків та зростанням чисельності пенсіонерів. Обидва чинники стали наслідком зниження економічної активності. У багатьох країнах загострення проблеми несплати внесків ще більше ускладнило фіскальні та політичні проблеми. Ці економічні потрясіння були настільки глибокими, що всім країнам довелося вносити певні зміни до нормативно-правової бази, на яку спиралася існуюча солідарна система, причому тягар цих змін часто перекладався на плечі самих пенсіонерів і літніх працівників. Загалом, чим кращим був економічний стан країни на початку перехідного періоду, тим більш захищеними від змін були пенсіонери.

Розглядаючи можливі шляхи реформування своїх пенсійних систем з урахуванням очікуваного погіршення коефіцієнтів залежності, країни Східної Європи мали заново продумати взаємодію між пенсійним забезпеченням, фіскальною політикою та економічним розвитком, а також соціальні цілі.

Для деяких із них це означало прийняття “багаторівневої моделі”. В межах цих реформ частина обов’язкового внеску до пенсійної системи передається приватним установам. Вони відкривають для кожного працівника персональний рахунок обліку внесків (схема з визначеними внесками), цю систему часто називають “другим рівнем”. Таким чином, остаточний пенсійний портфель особи складатиметься з виплати від зменшеної державної пенсійної схеми (яка фінансується повністю чи здебільшого на засадах солідарності поколінь), тобто “першого рівня”, і виплати від другого рівня за рахунок накопичених коштів.

Прийняття цієї моделі обумовлюється низкою політичних висновків:

-

-

-

-

-

Конкретна побудова другого рівня пенсійної системи у кожній країні залежатиме від того, які з наведених цілей є важливішими для даної країни.

У ході реформ у чотирьох країнах Центральної та Східної Європи вже запроваджено другі рівні пенсійного забезпечення. В Угорщині відповідне законодавство прийняли у 1997 р. і ввели в дію у 1998 р. В результаті, до 1999 р. 2,1 млн. працівників, які були здебільшого у віці до 40 років і складали половину чисельності робочої сили, направили частину своїх пенсійних внесків (6% фонду заробітної плати) приватним компаніям з управління пенсійними фондами. Охоплення працівників, які вперше вступають на ринок праці, є обов’язковим.

У 1999 р. в Польщі працівникам віком від 30 до 50 років надали можливість добровільно прийняти рішення про направлення п’ятої частини своїх загальних пенсійних внесків (7,2% фонду заробітної плати) новоліцензованим пенсійним фондам та компаніям, які ними управляють. Працівники віком до 30 років автоматично приєднувалися до нової схеми. На сьогодні новою багаторівневою пенсійною системою у Польщі охоплено понад 8 млн. осіб. У Латвії у 2000 р. було запроваджено схему другого рівня з відносно меншим обсягом відрахувань - 2% фонду заробітної плати.

Для запровадження багаторівневих систем з обов’язковим фондовим компонентом необхідно розв’язати комплексні завдання, які, до речі, передбачають створення певних мінімально достатніх умов, а саме розвиненість фінансового ринку та наявність установ, здатних виконувати функції адміністративного управління і нагляду. Крім того, необхідно, щоб країна мала фіскально здійсненну стратегію вирішення проблеми переходу від фінансування виключно солідарної системи до направлення частини надходжень фондовому компоненту (його називають “витрати перехідного періоду”). Протягом перехідного періоду система соціального забезпечення, як правило, зазнає втрат, до яких деякі країни законодавчо не готові. До того ж існують практичні межі позикового фінансування будь-якого переходу, поза якими майбутній економічний виграш може й не компенсувати втрат.

ИСНОВКИ

Дослідження управління видатками Пенсійного фонду України дають підстави для таких висновків і пропозицій:

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

При побудові пенсійної системи необхідно враховувати, що її основна мета полягає у забезпеченні виконання двох різних функцій.

Перша - це гарантування мінімального рівня життя всім особам похилого віку, які мають необхідний трудовий стаж (функція пенсійної системи, що існує сьогодні в Україні).

Друга - це забезпечення надійних умов для того, аби працююче населення могло робити заощадження для самореалізації. Ця функція пенсійної системи поки що відсутня в Україні, але її розвиток закладений у державній програмі реформування пенсійної системи та є об’єктом широкого обговорення.

Щоб зрозуміти причини фінансових проблем пенсійної системи та можливості удосконалення методики управління її видатками у роботі проаналізовано минулий і поточний фінансовий стан Пенсійного фонду.

Можна визначити такі базові характеристики механізму реформування пенсійної системи України:

1. чисельність пенсіонерів має бути меншою, але вони повинні отримувати більші пенсії. Пенсійні виплати сьогоднішнім пенсіонерам слід підвищувати повільно. Цього можна досягти за рахунок:

а) зменшення коефіцієнта залежності пенсійної системи та зниження чисельності пенсіонерів шляхом повільного підвищення пенсійного віку (перший етап – для жінок - до 60 років, це підвищення можна здійснити протягом 5 років; другий етап – для обох статей до 65 років, це має відбутися протягом 25 років); б) впровадження щорічної індексації пенсійних виплат за двома індикаторами (перший - половина індексу зростання заробітної плати, другий – половина індексу зростання цін споживчого ринку);

2. запровадити розумне обмеження рівня заробітної плати для нарахування внесків і розрахунку розміру пенсії – не більше потрійної середньої заробітної плати;

3. запровадити добровільну накопичувальну пенсійну систему (як перший етап реформування пенсійної системи) для надання високооплачуваним громадянам можливості заощадити додаткові гроші на старість;

4. повільно зменшувати ставки внесків до солідарної системи за рахунок збільшення ставки накопичувальної системи, тобто збільшити збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з громадян із 2% до 8% (по 2% щороку), і таким чином пом’якшити податковий тягар підприємств, зменшивши збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з 32% до 26%. Це має привести до вивільнення коштів у підприємств та збільшення за рахунок цього заробітної плати громадян;

5. перерозподілити допустимий рівень пенсійних виплат на більш справедливих засадах, тобто забезпечити фінансування пенсій на пільгових умовах за рахунок корпоративних та професійних пенсійних фондів;

6. вилучити непенсійні виплати з пенсійної системи – залишити за Пенсійним фондом України фінансування лише пенсій за віком.

Система пенсійного забезпечення, включно з солідарною і накопичувальною системами, якщо вона правильно розроблена та впроваджена, повинна працювати стабільно, забезпечувати пенсіонерів адекватними пенсіями і сприяти економічному зростанню країни.

Чинна пенсійна система України у правовому, організаційному, економічному та соціальному відношеннях потребує принципових змін, які зробили б її адекватною умовам перехідного періоду до соціально орієнтованої ринкової економіки. На сьогодні досить важливою є розробка методів прогнозування надходжень коштів та управління видатками пенсійного забезпечення.

Виконане дослідження дає підстави стверджувати, що Україна може створити необхідні умови для вирішення поточних проблем і в майбутньому провести реформування пенсійної системи. Але для цього необхідна політична воля для вжиття непопулярних заходів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦЇЇ

Статті у наукових фахових журналах, збірниках:

1. Белінська О.Г. Впровадження пенсійної реформи в Україні // Зб. наук. пр. ОРІДУ УАДУ.- 2002 - № 9.- С. 277-285.

2. Белінська О.Г. Аналіз фінансового стану