ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Боровська Ольга Василівна

УДК 796: 001. 4

СПІВВІДНОШЕННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ТА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНИХ ТЕРМІНІВ В
УКРАЇНСЬКІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ ГАЛУЗІ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА СПОРТУ

24.00.02 – Фізична культура,
фізичне виховання різних груп населення

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з фізичного виховання і спорту

ЛЬВІВ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському державному інституті фізичної культури Державного комітету України з питань фізичної культури і спорту.

Науковий керівник: доктор філологічних наук,
професор, академік АН ВШУ

Денисенко Софія Никифорівна,

Львівський державний інститут фізичної культури,

професор кафедри іноземних мов.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор,

Шиян Богдан Михайлович,

Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка,

завідувач кафедри теоретичних основ

і методики фізичного виховання;

кандидат історичних наук,
старший науковий співробітник, доцент,

Якимович Богдан Зіновійович,

Львівський національний університет

імені Івана Франка, директор наукової бібліотеки.

Провідна установа: Харківська державна академія фізичної культури,

кафедра теорії та методики фізичного виховання, Державний комітет України з питань фізичної культури і спорту, м. Харків.

Захист відбудеться 5 грудня 2003 року об 11 годині 30 хвилин під час засідання спеціалізованої вченої ради К 35.829.01 Львівського державного інституту фізичної культури за адресою: м. Львів, вул. Т. Костюшка,11.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівського державного інституту фізичної культури, 79000, м. Львів, вул. Т. Костюшка, 11.

Автореферат розіслано 4 листопада 2003 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.М. Вацеба

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність. Відновлення Української держави, трактоване як одна з найбільших геополітичних подій ХХ століття, активізувало розвиток національної економіки, науки, освіти, культури, в т.ч. фізичної культури.

Фізичне виховання і спорт, подібно до інших сфер людської діяльності, тісно пов‘язані з системою відповідних професійних понять та термінів. Незважаючи на майже десятилітній період дії Закону України „Про розвиток і застосування мов в Україні” (1995) та окремі положення Закону України “Про фізичну культуру і спорт” (1993), Цільової комплексної програми “Фізичне виховання – здоров’я нації” (1998), в галузі фізичної культури та спорту залишається чимало невирішених проблем функціонування української мови загалом та використання спеціалізованої термінологічної системи (Головата Л.М., 1996; Ко-чур А.Г., 1998; Рожковський Ц.Я., 1998; Шиян Б.М., 2001; Якимович Б.З., 1998 та ін.).

Галузь фізичної культури та спорту є відкритою системою, яка швидко розвивається, збагачується новими поняттями, адаптуючи при цьому значну кількість іншомовних слів. Такі слова асимілюються українською мовою, особливо в засобах масової інформації та у молодіжному середовищі. В останні роки спостерігається поява чималої кількості нових видів рухової активності, які стають чимраз популярнішими серед українського загалу: фітнес, шейпінґ, армрестлінґ, бодибілдинґ, шорт-трек, боулінґ тощо. На думку мовознавців та фахівців фізичної культури (Кияк Т.Р.; Симоненко Л.О.; Панько Т.І.; Перхач В.С.; Сергієнко Л.П.; Осінчук В.Г., Попеску І.К.; Зубалій М.Д., Сіркізюк В.В. та ін.) велика кількість таких запозичень порушує норми української мови, її милозвучність та понятійний апарат галузевої науки.

Необхідність дослідження термінологічної лексики фізичної культури та спорту зумовлена недостатнім її вивченням на науковому рівні. Тільки окремі аспекти української спортивної термінології вивчали М.М. Паночко, 1978 (лексико-семасіологічні аспекти розвитку спортивної термінології), А.Г. Кочур, 1998 – 2001 (організаційно-методичні аспекти розвитку сучасної спортивної термінології), І.Т. Янків, 2000 (історико-методологічні засади розвитку української спортивної термінології); О.М. Вацеба, М.С. Герцик, 2003 (специфіку формування української галузевої термінології); Л.М. Бардіна, Л.М. Назаренко, 1999 –2002 (специфіка творення та нормування спортивних термінів).

Отже, актуальність теми зумовлена розвитком системи фізичного виховання і спорту та її термінології, відсутністю спеціальних ґрунтовних досліджень національних та інтернаціональних компонентів в українській галузевій термінології, їх ролі у формуванні та функціонуванні нових термінологічних одиниць.

Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилося відповідно до теми .1.2 “Спортивне термінознавство: проблеми української та чужоземних мов” Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури та спорту на 2001 – 2005 рр. Державного комітету молодіжної політики, спорту та туризму України за номером державної реєстрації 0102U002642.

Роль автора полягала у визначенні співвідношення національних та інтернаціональних термінів в українській термінології галузі фізичної культури та спорту, зборі та обробці фактичного матеріалу, укладенні „Короткого тлумачного словника термінів галузі фізичної культури та спорту”.

Об‘єкт дослідження – українська термінологія галузі фізичної культури та спорту.

Предмет дослідження – національний та інтернаціональний аспекти в українській термінології галузі фізичної культури та спорту.

Мета дослідження – визначити співвідношення національних та інтернаціональних термінів в українській термінології галузі фізичної культури та спорту й окреслити перспективні шляхи її розвитку.

Досягнення мети передбачало розв‘язати такі завдання:

-

-

-

-

Мета та завдання визначили методи дослідження, які застосовувалися в роботі. Оскільки дослідження проводилося на стику двох напрямків сучасної науки (теорії та методики фізичного виховання і лінґвістики), використано системний підхід і загальнонаукові та лінґвістичні методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури, порівняльно-історичний метод; описовий метод, зіставний метод, системний аналіз.

Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів:

·

·

·

·

·

Практичне значення одержаних результатів полягає у визначенні співвідношення національних та інтернаціональних термінів у сучасній термінологічній системі галузі фізичної культури та спорту.

На основі зібраного фактичного матеріалу автор уклав “Короткий тлумачний словник термінів галузі фізичної культури та спорту” (Львів, 2003).

Результати дослідження впроваджено в навчальний процес з дисциплін “Ділова українська мова” та “Українська мова” для студентів Львівського державного інституту фізичної культури, Тернопільського державного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка, Івано-Франківського коледжу фізичного виховання, Львівського вищого училища фізичної культури та в процес перепідготовки викладачів фізичного виховання вищих навчальних закладів західного реґіону України, про що свідчать відповідні акти.

Основні положення дисертаційного дослідження можуть бути використані під час викладання навчальних дисциплін “Вступ до спеціальностей галузі”, “Теорія і методика фізичного виховання”, “Ділова українська мова”, у розробці спецкурсів та спецсемінарів для студентів вищих навчальних закладах фізкультурного профілю, а також для проведення курсів підвищення кваліфікації працівників фізичного виховання та спорту.

Фактичний матеріал може бути застосований у навчальній лексикографії; для подальшої систематизації та стандартизації української спортивної термінології.

Особистий внесок здобувача полягає у самостійному зборі фактичного матеріалу, пошукові та обробці літературних даних, виконанні математичної обробки одержаних результатів.

У роботі, виконаній у співавторстві, автору належить збір, обробка та аналіз літературних даних.

Апробація результатів дисертації здійснювалася через висвітлення на міжнародних наукових, науково-практичних та науково-методичних конференціях: “Молода спортивна наука України” (Львів, 2001-2003); “Проблеми української термінології” (Львів, 2002), “Фізичне виховання, спорт і культура здоров‘я у сучасному суспільстві” (Луцьк, 2002), “Современные проблемы лексикографии” (Білорусь, Гродно, 2002) “Методологічні проблеми сучасного перекладу” (Ґурзуф, 2003), “Фізична культура, спорт і здоров‘я” (Харків, 2003), а також на засіданнях професорсько-викладацького складу кафедр іноземних мов та українознавства, наукового гуртка аспірантів Львівського державного інституту фізичної культури.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображені в „Короткому тлумачному словнику термінів галузі фізичної культури та спорту”, 10 статтях, 9 з яких одноосібні, 5 праць надруковані у наукових фахових виданнях ВАК України.

Обсяг і структура роботи. Вирішення поставлених завдань зумовило композиційну структуру дисертації. Дисертаційна робота складається з переліку умовних скорочень, вступу, п‘яти розділів, висновків, переліку використаних джерел та 6 додатків. Текст дисертації викладено на 235 друкованих сторінках і включає 6 таблиць 7 рисунків. Перелік джерел налічує 248 найменувань, серед яких 29 праць іноземною мовою.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, актуальність проблеми, зв‘язок роботи з науковими планами роботи у сфері фізичної культури та спорту; визначено об‘єкт, предмет, мету та основні завдання дослідження; розкрито наукову новизну і практичне значення роботи.

У першому розділі “Українська термінологія галузі фізичної культури та спорту як наукова проблема” описано розвиток української національної термінології з кінця ХІХ століття до сьогоднішнього часу. Основна увага зосереджена на аналізі літературних джерел з теми дослідження. Зроблено короткий огляд наукових робіт з проблеми формування та стандартизації української термінології галузі фізичної культури та спорту.

Проблема визначення понять “термін” та “термінологія” є невирішеною в сучасних наукових дослідженнях. Термін, як і всі інші мовні універсалії, важко піддається дефініціюванню. Через складність та дискусійність такого завдання існує чимало найрізноманітніших спроб визначення понять “термін” і “термінологія”.

Проаналізувавши сучасні підходи до вирішення проблеми дефініціювання понять “термін” і “термінологія” в науковій літературі (Кияк Т.Р., Панько Т.І., Полюга Л.М., Іваницький Р.В., Симоненко Л.О.), ми спробували дати визначення понять спортивний термін та спортивна термінологія. На нашу думку, спортивний термін – це слово або словосполучення, застосовані для точної назви понять (предметів, явищ, вправ, рухів) в галузі фізичної культури та спорту, які характеризуються єдністю цілісної номінації, а спортивна термінологія – це сукупність слів й стійких словосполучень, відповідних з поняттями (предметами, явищами, діями) в галузі фізичної культури та спорту.

У другому розділі “Організація та методи дослідження” описано методи, використані для розв‘язання поставлених завдань дисертаційної роботи, а саме: системний підхід, аналіз науково-методичної літератури, порівняльно-історичний метод; описовий метод, зіставний метод, системний аналіз.

Дисертаційне дослідження ґрунтується на системному підході до вивчення джерельної бази: словників, періодичних видань, методичних посібників з фізичної культури та спорту.

Фактичний матеріал для дослідження вибрано з тлумачних, перекладних, енциклопедичних словників української мови, виданих за роки сучасної української державності. В таблиці подано перелік спеціалізованих словників, які слугували джерельною базою для аналізу масиву термінів галузі фізичної культури і спорту.

Звертання до цих джерел зумовлене тим, що в наш час саме тлумачні та термінологічні словники служать базою формування та фіксації української термінології галузі фізичної культури та спорту.

Дисертаційне дослідження проводилося трьома етапами:

На І етапі (жовтень 1999 – вересень 2001 року) аналізувалися літературні джерела, що стосуються теми дослідження й збирався фактичний матеріал.

На ІІ етапі (вересень 2001 – вересень 2002 року) систематизувалися та аналізувалися одержані теоретичні дані та фактичний матеріал. Окреслено основні шляхи поповнення та збагачення термінологічної системи галузі, визначено співвідношення національних та інтер-національних термінів.

На ІІІ етапі (вересень 2002 – липень 2003 року) на підставі даних, одержаних на І та ІІ етапах, визначені перспективи та тенденції подальшого розвитку, уніфікації та стандартизації термінологічної системи галузі, укладено “Короткий тлумачний словник термінів галузі фізичної культури та спорту”, впровадження результатів дослідження в практику діяльності вищих навчальних закладів і в процес перепідготовки викладачів фізичного виховання вищих навчальних закладів західного регіону України, апробація результатів дисертаційного дослідження.

У третьому розділі “Шляхи поповнення української термінології галузі фізичної культури та спорту” значну увагу приділено передумовам та особливостям історичного розвитку національної терміносистеми галузі.

Термінологія галузі фізичної культури та спорту сформувалася на базі загальної лексичної системи української мови і належить до її нових лексичних пластів. Спортивна термінологія почала формуватися в кінці ХІХ століття і остаточно склалася вже за радянської доби, що пояснює значний вплив на неї російської мови. Формування термінологічної системи залежало від багатьох лінґвістичних та позалінґвістичних чинників. До позалінґвістичних чинників впливу на формування спортивної термінології належить розвиток власне спорту та фізичної культури, а також соціально-культурна та військово-політична ситуація у суспільстві. Протягом віків український народ був роз‘єднаний, жив у

Таблиця

Перелік спеціалізованих словників спортивних термінів (1991-2003)

межах різних держав. Така суспільно-політична ситуація зумовила розвиток української спортивної термінології у двох напрямках – східноукраїнському та західноукраїнському (галицькому) варіантах. У Східній Україні були створені та функціонували терміни, специфічність яких відображають такі приклади: як плигун, пішоходець, м’ясень, серцевожильна система, корегувальна гімнастика, ковзанева спілка, лижвяні станції, перебіг (забіг), веслування двопарне зі стерначем, гонові судна, трав’яний гокей, скраклі, зарахувальні змагання, безбол; у Західній Україні – відбиванка, кошиківка, ситківка, гаківка, копаний м‘яч, лещетарство,, наколесництво, санкарство, біжня, скічня, одягальня, мет списом, стусан кулею.

Щодо лінґвістичних чинників впливу на процес формування української спортивної терміносистеми, то вважаємо за доцільне виділити процес формування української мови, вплив інших мов на розвиток української мови загалом та спортивної термінології зокрема, спроби унормування усієї науково-технічної термінології.

У цьому розділі проаналізовано також автентичні терміни у сучасній українській термінології галузі фізичної культури та спорту, визначено основні шляхи творення спортивних термінів з внутрішніх ресурсів української мови.

Вивчивши вибірку автентичних термінів у сучасній українській спортивній термінології, ми виявили, що поміж них найбільшу частину складають іменники 62%, потім дієслова – 12%, прикметники – 9%, прислівники – 7%, найменшу частину становлять числівники 1%. Відзначаємо, що значну частину, 32% становлять термінологічні сполучення (рис.1).

Рис.1. Співвідношення частин мови в українській термінології галузі фізичної культури та спорту

Із внутрішніх ресурсів мови спортивні терміни створюються, як правило, п‘ятьма основними шляхами:

1. Надання наявним словам нових значень (магазин, обруч, вилка, груша, щит, ланка).

2. Модифікація, побудова нових термінів за допомогою деривативних афіксів (тренування, змагання, підстрибування, заявка, переворот, пробіг, забіг, перехід).

3. Складання основ терміноелементів (двостерновий, лижоролер, півзахисник, пів нападник, самозахист, самопідготовка).

4. Утворення термінологічних сполучень (вільний удар, вільні вправи, баскетбольний кошик, триразовий чемпіон, передавати естафету, стиль гри, штовхання ядра, метання молота, двокроковий лижний хід, тренувальні форми змагальних вправ).

5. Утворення абревіатур (НОК (Національний олімпійський комітет), МОК (Міжнародний олімпійський комітет), ДЮСШ (Дитячо-юнацька спортивна школа),ФФУ (Федерація футболу України).

У сучасних умовах розвитку спортивної термінології запозичення як результат інтенсивної взаємодії не лише мов, а й фізичної культури та спорту, виділяють як явище екстра- та інтралінґвістичного плану, під яким розуміють перенесення поняття та слова (словосполуки), яке його називає, в іншомовний соціум, в іншу національну культуру. Тобто мовне запозичення різних видів є результатом процесу запозичення поняття.

Предметом нашого аналізу був “Тлумачний словник чужомовних слів в українській мові” (Сліпушко О.М. Тлумачний словник чужомовних слів в українській мові. – К.: Криниця, 1999. – 507 с.).

Метою вивчення цього словника був аналіз співвідношення етимологічного аспекту українських спортивних термінів іншомовного походження. Цей словник налічує понад 6000 слів та словосполук з різних галузей культури, науки, техніки, суспільного життя. Серед них спортивні терміни та терміносполуки становлять 2%.

Потрібно зазначити, що значна частина спортивних термінів іншомовного походження є інтернаціоналізмами. Більше половини термінів походять з англійської та французької мов (рис. 2). Така ситуація зумовлена тим, що Англія та Франція були батьківщиною багатьох видів спорту (футбол, крикет, теніс, більярд та ін.), і їх терміни поширилися разом з детермінованими поняттями.

Рис. . Співвідношення спортивних термінів англійського та французького походження

На підставі досліджень встановлено, що 42% термінів є за походженням англійські; 13% – французькі; 13% – грецькі; 4% – німецькі; 3% – перські; 2% – італійські; 2% – латинські; 2% – голландські; 1,5% – японські; 1,5% – санскрит, терміни з португальської, іспанської, норвезької, шведської, ескімоської, китайської, татарської мов становлять менше ніж1% з кожної, загалом, , вони становлять 7% (рис. 3).

Рис.3. Співвідношення етимологічного аспекту спортивних термінів (на прикладі вибірки з “Тлумачного словника чужомовних слів в українській мові” (Сліпушко О.М. – К.: Криниця, 1999. – 507 с.)

Проаналізовані терміни чужомовного походження мають різний ступінь асиміляції у терміносистемі галузі фізичної культури та спорту і в українській мові загалом. Такі терміни, як атлет, баскетбол, велосипед, гімнастика, гол, ґраната, диск, естафета, етап, клас, крос, клуб, медаль, спорт, стадіон, тренування, тур, туризм, фаворит, фігура, футбол, центр, чемпіон, шахи, шпага, штраф давно увійшли до української мови, підпорядковуються правилам її граматики, утворюють похідні, входять до словосполук, відповідають нормам її фонетики. Наприклад: тренування – тренер, тренерський, тренованість, тренувальний процес, тренувальний зал;

футбол – аматорський футбол, жіночий футбол, футболіст, футболістка, футбольний, футболка, міні-футбол;

чемпіон – олімпійський чемпіон, чемпіон світу, абсолютний чемпіон, чемпіонат, чемпіонство, чемпіонський;

Встановлено терміни та терміносполуки іншомовного походження, запозичені недавно разом з поняттями, які вони називають, і на сучасному етапі асимілюються в українській мові. Саме тому вони мають різні варіанти написання та вимови, зафіксовані у словниках: тхеквондо = тайквондо = теквондо; тайбокс = тай-бокс; ушу = у-шу; гросмейстер = гросмайс-тер; кунгфу = кунфу = кун-фу; бейсбол = бейзбол = безбол; трансфер = трансферт; армрестлінґ = армврестлінґ. На нашу думку, у термінології з фізичної культури та спорту залишиться найпростіший варіант терміна, який найкраще відповідатиме законам української мови. З перелічених вище термінів пропонуємо теквондо, кунфу, тайбокс, безбол, трансфер. Певна кількість запозичених термінів, здебільшого з англійської мови, має лише один варіант, хоча його вживання порушує вимогу відповідності нормам української мови та милозвучності, наприклад хет-трик, аутсайдар, крауч, треджен, кеґельбан, шорт-трек, хула-хуп. Такі терміни є важкими для сприйняття й використання на нашу думку термін хет-трик треба передавати на письмі гет-трик .

У четвертому розділі “Аналіз співвідношення національних та інтернаціональних термінів в українській термінології галузі фізичної культури та спорту” описано сферу фіксації термінологічної системи галузі – спеціалізовані словники спортивних термінів. Проаналізовано більше десяти словників спортивних термінів, виданих у період від 1991 до 2003 року (див. табл.). Аналізовані словники містять від 350 до 18000 термінів. Словники за свої обсягом є невеликими, їх наклади незначні і тому не можуть задовольнити потреб фахівців галузі. Вони не охоплюють значної частини термінів, здебільшого не подають їхнього тлумачення, а лише переклад, часто використовуючи при цьому російські кальки. Вважаємо, українська термінологія з фізичної культури та спорту не має достатнього лексикографічного відображення, тому на сучасному етапі актуальною є потреба створення фундаментального тлумачного словника спортивних термінів.

Проаналізовано співвідношення національних та інтернаціональних термінів в українській термінології галузі фізичної культури та спорту. Інтернаціональними термінами у галузі фізичної культури та спорту є лексичні одиниці, що збігаються за своїм термінним змістом, беруть свій початок з одного етимологічного джерела і функціонують мінімум у трьох неблизькоспоріднених мовах.

Українська термінологія з фізичної культури та спорту належить до нових шарів лексичної системи мови, тобто відсоток її інтернаціональних термінів є доволі високим. Це підтверджують дослідження М.М. Паночка (1978), Л.Б. Ткачової (1986). Для визначення співвідношення національних та інтернаціональних термінів в сучасній спортивній термінології ми брали вибірку спортивних термінів з Великого тлумачного словника української мови (Уклад. і головний ред. В.Т. Бусел. – К:, Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2001. – 1440 с.). Цей словник включає 170.000 слів і словосполук та призначений для широкого загалу читачів. За своєю структурою словник є реєстрово-гніздовим. Мотивація залучення слова у словник зумовлена його фактичним використанням у текстах художньої літератури, науково-популярних виданнях, масових часописах, технічній літературі та усній мові. Окрім того наводиться основна термінологія сучасної науки та техніки. Аналізований словник є єдиним однотомним тлумачним словником української мови.

Етимологічний аспект запозичених термінів визначався наявністю цього терміна в словнику іншомовних слів (Словарь иностранных слов. – 7-е изд., перераб. – М.: Русский язык, 1979. – 624 с.). Проведений аналіз показав, що з 170.000 слів і словосполучень тільки 850 (0,5%) належать до терміносистеми галузі фізичної культури та спорту.

У відібраній групі спортивних термінів 600 є інтернаціональними або запозиченими, що становить 70%, а 250 – автентичними українськими – 30% (рис. 4).

Рис. . Співвідношення національних та інтернаціональних термінів в галузі фізичної культури та спорту

Загалом зазначимо, що в українській термінології з фізичної культури та спорту є значна перевага інтернаціональних та запозичених термінів щодо національних. Кількісне співвідношення становить 70% до 30%. Поповнення основної маси термінів відбувається через пряме запозичення з інших мов чи калькування.

У дисертації проаналізовано шляхи поповнення української термінології галузі фізичної культури та спорту з власних, автентичних джерел та шляхом іншомовних запозичень.

У п‘ятому розділі роботи “Основні тенденції розвитку, стандартизації та уніфікації української термінології галузі фізичної культури та спорту” описано основні тенденції та перспективи подальшого розвитку термінологічної системи галузі.

Процес уніфікації та стандартизації термінології пов‘язаний з існуванням технічних та мовних стандартів, що мають різну природу. Уніфікація передбачає ліквідацію синонімії, яка є небажана в термінології, та уніфікацію значень термінів. Щодо стандартизації, то виділяють лінґвістичні стандарти для терміносистеми загалом та для окремих словотвірних моделей. Процес стандартизації передбачає також визначення оптимальної довжини термінів для відповідної терміносистеми. Результати дослідження показали, що найпоширенішими та найоптимальнішими у спортивній термінології є дво- та три-компонентні терміни.

На сучасному етапі перед спортивним термінознавством постає проблема формування адекватної термінологічної системи. На нашу думку, основним засобом вирішення цієї проблеми є термінологічне планування. Саме термінологічне планування забезпечує реалізацію концептуальних положень мовного планування у конкретних галузях людської діяльності, у спеціальних підмовах цих галузей. Термінологічне планування – це сукупність методологічних (теоретичних) принципів і методик та сукупність технічних прийомів та організаційних заходів з боку держави, наукових організацій, фахових спортивних інституцій, котрі покликані забезпечити цілеспрямоване вирішення термінологічних проблем галузі.

Ми пропонуємо такі основні напрямки термінологічного планування у галузі фізичної культури та спорту:

·

·

·

·

На нашу думку, основними організаційними заходами термінологічного планування у галузі фізичної культури та спорту повинні бути:

·

·

·

·

Стандартизація термінологічної системи галузі фізичної культури та спорту повинна мати державно-правовий характер. Потрібно зазначити, що результати лінґвістичної нормалізації можуть мати лише рекомендаційний характер. Фахівець-лінґвіст може визначити лише правильність чи неправильність побудови спортивного терміна, доцільність чи недоцільність його використання. Фахівець галузі фізичної культури та спорту може твердити, чи відображає термін детерміноване ним поняття і наскільки вдалим є його використання. В центрі його уваги є не термін як мовний знак, а саме поняття, на першому плані виступає не системність у термінотворенні, а системність у творенні понять, тобто головним об‘єктом є не термінологічна, а понятійна система. Процес успішної нормалізації та стандартизації термінологічної системи галузі фізичної культури та спорту відбуватиметься тільки за умови тісної співпраці фахівців-лінґвістів та фахівців галузі.

В И С Н О В К И

1.

В умовах активного поширення в Україні нових видів рухової активності й всебічного розвитку фізичного виховання і спорту бракує наукових досліджень щодо функціонування та співвідношення національних та інтернаціональних термінів.

2.

Поміж мовознавчих – проблема функціонування української мови в спортивному середовищі, проблеми синонімії, вибору способів передачі та транслітерації запозичених термінів. Щодо вузько галузевих проблем – то це недостатня кількість найменувань та накладів відповідних словників і довідників, переважання російськомовної навчальної літератури над україномовною, провадження навчального процесу у більшості галузевих ВНЗ російською мовою, нестача кваліфікованих фахівців-термінознавців, безконтрольне калькування англійських термінів без їх адаптації до норм української мови, низький рівень термінологічної грамотності українських спортивних журналістів, коментаторів, арбітрів; відсутність будь-якої системи стимулювання й підвищення кваліфікації та перепідготовки фахівців фізичної культури з питань фахової термінології.

3.

З внутрішніх ресурсів української мови терміни створюються такими способами: надання наявним словам нових значень, модифікація, складання основ терміноелементів, утворення термінологічних сполучень, утворення абревіатур. Вважаємо, що найпродуктивнішими у спортивній термінології є модифікація та утворення термінологічних сполучень. Творення спортивних термінів автентичними засобами в українській мові відбувається відповідно до закономірностей українського термінотворення.

4.

Результатом інтенсивної інтерференції російської мови щодо української в спортивній термінології у радянський період є надмірні запозичення з російської мови, калькування спортивних термінів для позначення понятійного апарату, запозичення принципів словотвору. Оскільки цей процес був штучним і нав‘язувався українській термінології, це призвело до порушень внутрішніх закономірностей розвитку терміносистеми. На сучасному етапі основними мовами-реципієнтами запозичення спортивних термінів є англійська та французька (55%), оскільки терміни поширюються разом з детермінованими ними поняттями.

5.  Визначено, що в сучасній українській термінології з фізичної культури та спорту спостерігається значне переважання інтернаціональних та запозичених термінів щодо національних. Кількісне співвідношення складає 70до 30Поповнення основного масиву термінів відбувається через пряме запозичення з інших мов чи калькування. Виявляючи динаміку розвитку співвідношення національних та інтернаціональних термінів галузі, (в порівнянні з результатами досліджень І. Ільницький-Занкович (1939), М.М. Паночко (1978) зазначимо, що частка інтернаціональних та запозичених термінів зростає. Тому помірні тенденції творення термінів автентичними засобами є обґрунтованими та виправданими в подальшому розвитку спортивної термінології.

6.  На сучасному етапі перед спортивним термінознавством постає проблема формування адекватної термінологічної системи. На нашу думку, основним засобом вирішення цієї проблеми є термінологічне планування. Вважаємо, що основні організаційні заходи термінологічного планування у галузі фізичної культури та спорту це формування лабораторій (груп) термінологів-фахівців та термінологів-лінґвістів на базі Державного науково-дослідного інституту фізичної культури і спорту, вищих навчальних закладів фізкультурного профілю; розв‘язання питань фінансування та матеріально-технічного забезпечення; розробка наукових планів роботи щодо понятійної та лінгвістичної проблематики; проведення наукових конференцій та семінарів з проблем спортивної термінології.

Окреслюючи перспективи подальших досліджень, потрібно зазначити, що уваги науковців потребує сфера функціонування термінів галузі фізичної культури та спорту (спортивна преса, науково-методична література, усне мовлення).

Список опублікованих праць
за темою дисертації

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

А Н О Т А Ц І Ї

Боровська О.В. Співвідношення національних та інтернаціональних термінів у галузі фізичної культури та спорту. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання та спорту за спеціальністю 24.00.02 – Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення. – Львівський державний інститут фізичної культури, Львів, 2003.

Дисертація присвячена проблемі формування термінологічної системи галузі фізичної культури та спорту, визначення співвідношення національних та інтернаціональних термінів у спортивній термінології. Проаналізовано шляхи поповнення термінологічної системи галузі з власних, автентичних джерел та за рахунок іншомовних запозичень. Співвідношення національних та інтернаціональних термінів в українській термінології галузі фізичної культури та спорту становить відповідно 30% (національні, автентичні) до 70% (інтернаціональні, запозичені). Окреслено подальші тенденції та перспективи розвитку, стандартизації та уніфікації української термінології галузі фізичної культури та спорту.

Метою дослідження було визначити співвідношення національних та інтернаціональних термінів в українській термінології галузі фізичної культури та спорту, описати сучасний стан термінологічної системи галузі та окреслити шляхи та перспективи її поповнення та збагачення. Об‘єкт дослідження – українська термінологія галузі фізичної культури та спорту. Предмет дослідження – національний та інтернаціональний аспекти в українській термінології галузі фізичної культури та спорту. Наукова новизна одержаних результатів: вперше зроблено комплексний науковий аналіз процесу розвитку та формування української термінології галузі фізичної культури та спорту, визначено основні екстра- та інтралінґвістичні чинники впливу на терміносистему; проаналізовано автентичні та інтернаціональні шляхи творення спортивних термінів; визначено співвідношення національних та інтернаціональних термінів у галузі фізичної культури та спорту.

Ключові слова: галузь фізичної культури та спорту, галузева термінологічна система, термінологічна система галузі фізичної культури та спорту, національні терміни, інтернаціональні терміни, стандартизація.

Боровская О.В. Соотношение национальных и интернациональных терминов в украинской терминологии отрасли физической культуры и спорта. – Рукопись.

Диссертация ни соискание ученой степени кандидата наук по физическому воспитанию и спорту по специальности 24.00.02 – Физическая культура, физическое воспитание разных групп населения. – Львовский государственный институт физической культуры, Львов, 2003.

Диссертация посвящена проблеме формирования терминологической системы отрасли физической культуры и спорта, определению соотношения национальных и интернациональных терминов в спортивной терминологии. Проанализированы пути пополнения терминологической системы отрасли из аутентичных источников и за счет иноязычных элементов. Соотношение национальных и интернациональных терминов в украинской терминологии отрасли физической культуры и спорта составляет 30(национальные, аутентичные) к 70 (интернациональные, иноязычные). Определены тенденции и перспективы развития, стандартизации и унификации украинской терминологии отрасли физической культуры и спорта.

Ключевые слова: отрасль физического воспитания и спорта, отраслевая терминологическая система, терминологическая система отрасли физического воспитания и спорта, национальные термины, интернациональные термины, стандартизация.

Borovs‘ka O.V. The correlation of national and international terms in Ukrainian terminology of physical culture and sport field. – Manuscript.

The thesis for candidate degree in physical education and sport searching in specialty 24.00.02 – Physical culture, physical education of different population groups. – L’viv State Institute of physical Culture, L’viv, 2003.

The theses is devoted to the problem of Ukrainian terminology of physical culture and sport field development; determination of national and international terms correlation in sport terminology. The importance of the work lies in the modern Ukrainian terminology of physical culture and sport field research It has been analyzed the ways of the field terminological system enrichment from original and international sources. It reveals the mechanisms of the Ukrainian terminological building in the sport terminology, making possible to shape rather objective approach to optimization and standardization of this terminological system and promotes optimal building up of the Ukrianian sporting terminology, taking into consideration the experience of the target language.

The correlation between terms with Ukrainian and foreign origin is accordingly 30% (national) to 70% (international). It has been determined the further tendencies and prospects of Ukrainian terminology of physical culture and sport field development, standardization and normalization.

The aim of the research is to determine the correlation between terms with Ukrainian and international origin, to analyze the present state of terminological system and to describe the ways of its enrichment.

The tasks of the research:

·

·

·

·

The object of the research is Ukrainian terminology of physical culture and sport field. The subject of the research is national and international aspects in Ukrainian terminology of physical culture and sport field.

Various methods have been used in the research: the main one has been analyzes of scientific literature sources, analytical-descriptive method, comparative, method, systematical approach.

Scientific novelty of the results:

·

·

·

·

The results of the research can be used in the lectures devoted to practical sport terminology problems, in the theory and practice of lexicography, in the process of normalization and standardization of Ukrainian terminology of physical culture and sport field. The realized value of the thesis is compiling of the Explanatory dictionary of physical culture and sport field terms and terms combinations (about 1000 terminological units). It can be used as a means of terminological standardization.

Key words: physical culture and sport field, field terminological system, terminological system of physical culture and sport field, national terms, international terms, standardization.