БУРЯК
Петро Юрійович

УДК 339.012.82:334.722

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ
ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ
У СФЕРІ ПІДПРИЄМНИЦТВА

Спеціальність: 08.06.01 – Економіка, організація
і управління підприємствами

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

ЛЬВІВ - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті регіональних досліджень НАН України.

Науковий консультант: академік НАН України,
доктор економічних наук, професор
Долішній Мар’ян Іванович,
Інститут регіональних досліджень НАН України, директор

Офіційні опоненти: академік НАН України,
доктор економічних наук, професор
Чухно Анатолій Андрійович,
Київський національний університет ім. Тараса Шевченка

академік НАН України,
доктор економічних наук, професор
Амоша Олександр Іванович,
Інститут економіки промисловості НАН України, директор

доктор економічних наук, професор
Кузьмін Олег Євгенович,
Національний університет “Львівська політехніка”,
директор Інституту економіки і менеджменту

Провідна установа: Інститут економічного прогнозування НАН України, відділ інституційних змін та розвитку форм господарювання

Захист дисертації відбудеться 5 грудня 2003 року в 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий 4 листопада 2003 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат економічних наук Жовтанецький В.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Інтеграція України у світовий економічний простір на партнерських засадах входить до складу найважливіших завдань вітчизняної економіки ХХІ століття. Однак в процесі її реалізації виникає ціла низка проблемних теоретико-методологічних і прикладних аспектів, розв’язання яких потребує поглиблених досліджень. Зокрема, проблемними на теперішній час залишаються питання, пов’язані з вибором стратегічних партнерів в реалізації інтеграційних процесів української економіки в світовий економічний простір; оцінкою адаптивності вітчизняних суб’єктів господарювання до вимог міжнародних стандартів, включаючи якість продукції, умови і оплату праці, витрати виробництва тощо.

Складність розв’язання проблем посилює невизначеність політичної ситуації на світовому рівні, динамічність змін в економічних інтересах найбільш потужних держав світу та їх об’єднань міжнародного рівня, які в сучасних умовах є основними глобалізаторами економічних процесів світового масштабу. Більш того, економічна стратегія країн–глобалізаторів спрямована в основному на задоволення власних економічних інтересів за рахунок менш розвинутих держав. Боротьба за перерозподіл світових природно-сировинних ресурсів, сферу впливу на світовий ринок у ХХІ столітті набуває не тільки особливої гостроти, але й нових форм прояву.

В такій ситуації Україні, як молодій незалежній державі, слід шукати свій шлях інтеграції у світову економічну спільноту, використовуючи при цьому досягнення світової науки і практики та враховуючи власні інтереси і можливості.

Слід зазначити, що за останнє десятиліття результати досліджень у сфері формування теоретико-методологічних засад інтеграції національних економік у світовий економічний простір в умовах наростання процесів глобалізації знайшли відображення в багатьох зарубіжних і вітчизняних публікаціях. Зокрема, різні теоретичні аспекти цієї проблеми висвітлювались в наукових працях таких відомих зарубіжних дослідників як І.Ансофф, Ю.Вінслав, С.Гальперін, Е.Доллан, Д.Ліндсей, К.Макконнелл, В.Мау, Ю.Ольсевич, В.Сенчагов, Д.Сорокін, Д.Стігліц, Й.Шумпетер і багатьох інших.

В Україні проблема інтеграції у світовий економічний простір виникла лише в процесі її ринкової трансформації і тісно пов’язується з питаннями становлення державності, проблемами розвитку національної економіки, вибором стратегії розвитку країни. Підходи до вибору напрямів і форм інтеграції носять не тільки економічний, а й соціальний та передусім політичний характер, оскільки визначають рівень національної безпеки держави.

Висвітленню проблемних питань стосовно розвитку процесів економічної інтеграції України в світовий економічний простір присвячені дослідження вітчизняних економістів – А.Алимова, О.Амоші, П.Бєлєнького, О.Білоруса, В.Гейця, В.Голікова, М.Долішнього, М.Єрмошенка, Б.Кваснюка, В.Клочка, М.Козоріз, О.Кузьміна, І.Лукінова, Ю.Макогона, М.Мальського, А.Мокія, С.Писаренко, С.Пирожкова, В.Сіденка, І.Тивончука, В.Точиліна, А.Філіпенка, М.Чумаченка, А.Чухна.

Разом з тим досі не вироблено єдиної загальновизнаної політики щодо вибору раціональних форм інтеграції економіки України. В наукових і політик-них колах ведуться інтенсивні дискусії та пошуки шляхів розв’язання проблем-них питань, але вони в основному носять загальнотеоретичний характер.

Вважаємо, що процес входження України в ЄС, в інші престижні міжнародні угруповання і економічні центри може бути не тільки успішно реалізований, але й прискорений на засадах створення інтегрованих суб’єктів господарювання у сфері підприємницької діяльності. Адже потужний за кількісними параметрами підприємницький сектор економіки функціонує ще з надто низькою віддачею. Інтеграційні процеси у сфері підприємництва формуються стихійно і досить часто відірвані від економічних і політичних інтересів держави. В той час як в зарубіжній практиці саме інтегровані підприємницькі структури забезпечують ефективний розвиток економіки. При цьому держава як інституціональна база розвитку суспільства забезпечує організаційно - правову основу їх ефективного функціонування.

Для України, де процес формування інтегрованих підприємницьких структур перебуває на стадії становлення, необхідною і актуальною є розробка теоретико-методологічних основ їх створення та розвитку, оцінки потенціалу та реального внеску в справу стабілізації економічного зростання і забезпеч-чення конкурентоспроможності української економіки в світовому масштабі.

Поглибленого дослідження вимагають:

·

·

·

·

Недостатня розробленість таких питань у вітчизняній економіці і разом з тим їх актуальність в розв’язанні проблем інтеграції України в світовий економічний простір обумовили вибір теми та напрями дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційного дослідження пов’язаний із науковими темами, які виконувалися у Львівському державному фінансово-економічному інституті: “Дослідження методів фінансової підтримки підприємництва в умовах ринкової трансформації економіки України”, № державної реєстрації 0100U003503, “Моделювання податково-бюджетної політики держави” (договір з Департаментом по бюджету Мінфіну України №03-01 від 9 лютого 2001 р.), в Інституті регіональних досліджень НАН України: “Принципи формування і реалізації фінансової політики приватизованих підприємств”, № державної реєстрації 0102U000427.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є теоретико-методологіч-не обґрунтування розвитку процесів інтеграції у сфері підприємницької діяльності та розробка організаційно-правових і економічних механізмів їх реалізації в Україні.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність розв’язання наступних завдань:

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

Об’єктом дослідження є процеси економічної інтеграції, форми і механізми їх прояву в сфері підприємницької діяльності.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні аспекти розвитку інтеграційних процесів у сфері підприємництва під впливом економічної глобалізації та міжнародної інтеграції.

Методи дослідження. Методологія дослідження побудована на базі використаних сучасних економічних теорій в галузі управління економічними системами, які враховують об’єктивність змін, що відбуваються під впливом процесів глобалізації і міжнародної інтеграції. В роботі використані публікації вітчизняних і зарубіжних вчених, в яких висвітлювалися проблеми розвитку підприємництва, статистична та звітна інформація, що характеризує результати функціонування підприємницьких структур, чинне законодавство України, яке регламентує підприємницьку діяльність, аналітичні розрахунки автора.

В процесі роботи автором використані такі методи та інструменти економічних досліджень:

·

·

·

·

·

·

·

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації вперше обґрунтована можливість прискорення темпів входження України в світовий економічний простір на засадах створення інтегрованих суб’єктів підприємницької діяльності та посилення їх впливу на забезпечення адаптованості вітчизняної економіки до міжнародних вимог.

Основні положення дисертації, що містять наукову новизну і виносяться на захист, полягають у наступному:

1. Розроблено концептуальні засади прискорення темпів входження України в світовий економічний простір на основі реалізації інтеграційних процесів у сфері підприємницької діяльності, що поглиблює теоретико-методологічні положення в галузі управління економічним та соціальним розвитком держави в умовах посилення глобалізаційних процесів.

2. Розроблена класифікація підприємницьких структур за ступенем інтегрованості їх виробничо-господарських і управлінських функцій та в залежності від територіальних і галузевих особливостей їх діяльності, на базі якої розроблені обґрунтування щодо вибору найбільш доцільних форм інтеграції підприємницьких структур в різних сферах економіки.

3. На базі кластерного моделювання сформульовані нові підходи до управління процесами проектування інтегрованих підприємницьких структур, які дають можливість передбачити, а відтак, і знизити ризикованість їх діяльності вже на перших етапах створення.

4. Використано критеріальний підхід до визначення доцільності об’єднання різних суб’єктів підприємницької діяльності у спільну інтегровану структуру з виділенням спонукальних і обмежувальних чинників. Зокрема, в якості спонукальних розглядаються: наявність спільних проблем, розв’язання яких перевищує можливості кожного окремого потенційного учасника; наявність економічних переваг інтеграції, включаючи зниження витрат на виробництво продукції, послуг, доступ до прогресивних технологій і міжнародних ринків; реальні можливості опанування кращих досягнень світової науки і практики в сфері управління персоналом, капіталом. До обмежувальних чинників віднесені: можливість втрати економічної самостійності окремими суб’єктами господарювання, посилення залежності від інтересів інтегрованої структури, необхідність додаткових витрат на етапі створення інтегрованої структури тощо.

5. На основі визначених критеріїв доцільності створення інтегрованих підприємницьких структур удосконалена технологія побудови фінансово-кредитних механізмів. Зокрема, представлені: методи визначення раціональних грошових потоків та механізми управління ними; форми забезпечення фінансової самодостатності інтегрованих підприємницьких структур та їх структурних підрозділів. Розроблені нові фінансово-кредитні механізми створення ІПС: затратно-розподільчий, кредитно-інтеграційний та податкозберігаючий.

6. Суттєво доповнені існуючі методичні підходи до оцінки ефективності процесів інтеграції в сфері підприємницької діяльності на основі врахування ефектів синергії та прогнозування потенційної результативності функціонування інтегрованих підприємницьких структур.

7. Обґрунтовано напрями удосконалення регуляторної політики України, уточнено її цілі, пріоритети і принципи, що сприятимуть створенню і матимуть практичне втілення в процесі функціонування і розвитку інтегрованих підприємницьких структур, маючи на меті узгодження інтересів і забезпечення реального партнерства у взаємостосунках держави і представників бізнесу.

8. З нових позицій представлені та обгрунтовані механізми взаємодії ІПС з Антимонопольним комітетом України, що спрямовані на упередження можливих негативних явищ прояву недобросовісної конкуренції на фінансових та товарних ринках з появою на них нових інтегрованих структур. Розроблені пропозиції з налагодження різносторонніх контактів антимонопольних органів з підприємцями з питань надання необхідної інформації на запит АМК, проведення вибіркового контролю діяльності та об’єктивних розслідувань у випадках здійснення монополістичної діяльності підприємницькими структурами, діючими на засадах інтеграції.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці методологічних та методичних підходів до проектування і реалізації механізмів функціонування інтегрованих підприємницьких структур в Україні, включаючи:

·

·

·

·

Результати дослідження знайшли застосування при формуванні рекомендацій ІУ-ої міжнародної наукової конференції “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: інвестиційні аспекти”, проведеної ТАНГ (Україна) та Університетом ім. Й.В.Гете у Франкфурті на Майні (ФРН) у Форосі 13-15 вересня 1999 р., міжнародної науково-пратичної конференції “Фінансові механізми активізації підприємництва в Україні”, проведеної НДФІ (м.Київ, Україна), ЛДФЕІ (м.Львів, Україна) і державною вищою економічною школою (м.Ярослав, Польща), Всеукраїнської науково-практичної конференції “Економічна безпека України: стан, проблеми, перспективи” (Львів, Львівський інститут внутрішніх справ при Національній академії ВСУ, 2003).

Матеріали дисертаційного дослідження використані Міністерством фінансів України (довідка №07200-25/437 від 30.10.03), Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України (лист №22-33/455 від 15.10.03), Державним комітетом України з питань розвитку підприємництва (довідка №6052 від 22.10.03), Державною податковою адміністрацією України (довідка №11-1018 від 22.10.03), Львівським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України (довідка №13/07-1932 від 20.10.03).

Результати дослідження впроваджені також у навчальний процес у ВНЗ Міністерства фінансів України (державних фінансово-економічних інститут-тах в містах Одесі, Чернівці, Львові, Дніпропетровську) при викладанні курсів “Економіка підприємств”, “Економіка праці”, “Економічний аналіз”, “Податкова система”, “Маркетинг”, “Корпоративні фінанси”, “Фінанси підприємств”, “Фінансова діяльність суб’єктів господарювання”, “Фінансовий менеджмент” (довідка Управління кадрів на навчальних закладів Міністерства фінансів України №07200-25/437/1 від 30.10.03).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, які викладені в дисертації і виносяться на захист, отримані автором особисто. Переважна більшість публікацій – авторські. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої праці здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації пройшли апробацію на наукових і науково-практичних конференціях: міжнародних – “Проблеми економічної інтеграції України в ЄС: мікроекономічний аспект” (Тернопіль, 1997); “Проблеми економічної інтеграції України в ЄС: регіональні та соціально-економічні аспекти” (Тернопіль, 1998); “Проблеми економічної інтеграції України в ЄС: інвестиційні аспекти” (Тернопіль, 1999); “Становлення фінансової системи України та проблеми її стабілізації” (Львів, 1999); “Особливості соціально-економічного розвитку Львівського та Підкарпатського транскордонних регіонів” (Ярослав, 2001); “Транскордонна співпраця в умовах трансформації економіки” (Ярослав, 2002); “Власински сустрети –98” (Белград, 1998); “Vlasina Encounters – 2000” – The Future of Rural Regions (Белград, 2000); “Проблеми економічної інтеграції України в ЄС: європейські студії” (Тернопіль, 2000); “Фінансові механізми активізації підприємництва в Україні” (Львів, 2001); “Проблеми та перспективи розвитку фінансів місцевого самоврядування в України” (Дніпропетровськ, 2002); “Фінансово-кредитне регулювання ділової активності господарюючих суб’єктів (Львів, 2002); “Проблеми фінансово-економічного розвитку підприємництва та малого бізнесу в Україні (регіональний аспект)” (Чернівці, 2003); “Стан та проблеми трансформації фінансів та економіки регіонів у перехідний період” (Хмельницький, 2003); всеукраїнських –“Проблеми та шляхи розвитку податкової системи України” (Ірпінь, 1998); “Сучасні проблеми реформування економіки” (Київ, 1998); “Проблеми і перспективи розвитку фінансової політики в Україні в умовах ринкової економіки” (Чернівці, 1999); “Реформа міжбюджетних відносин і проблеми розвитку податкової системи України” (Ірпінь, 1999); “Проблеми активізації регіональної інвестиційної політики в сучасних умовах” (Дніпропетровськ, 2000); “Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку)” (Ірпінь, 2002); “Економічна безпека України: стан, проблеми, перспективи” (Львів, 2003).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 67 наукових праць, у тому числі 2 монографії, 8 навчальних посібників і 39 статей у наукових фахових виданнях, загальним обсягом 203,8 д.а., з них: 96,1 д.а. належать особисто авторові.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел і 3-х додатків. Дисертація викладена на 472 сторінках комп’ютерного тексту, містить 43 таблиці, 36 рисунків. Наведений список використаних джерел містить 278 назв.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність дисертаційного дослідження, визначено мету, завдання, наукову новизну, практичне значення отриманих результатів та форми їх апробації.

У першому розділі “Теоретичне обґрунтування розвитку інтеграційних процесів у підприємницькій діяльності в Україні” на основі системного аналізу кардинальних змін, що відбулись в світовій економіці другої половини ХХ – початку ХХІ століть, виділені основні структуроутворюючі чинники, які впливають на розвиток національної економіки кожної держави, формуючи вимоги до спільного цивілізованого співіснування всіх держав світу. До таких чинників в роботі віднесені процеси і форми: глобалізації, міжнародної інтеграції та регіоналізації. Однак, їх вплив на розвиток економіки різних держав світу на теперішній час є не лише неоднозначним, а й суперечливим, що призводить до полярності й суб’єктивності оцінок цих процесів, а також свідчить про недостатність теоретичних досліджень щодо визначення сутності, об’єктивності та перспектив їх розвитку. Найбільш гостро стоїть питання розробки теоретичних положень управління такими процесами як глобалізація, міжнародна інтеграція, регіоналізація.

В роботі на основі аналітичного огляду відомих точок зору щодо сутності процесів глобалізації, міжнародної інтеграції, систематизації наслідків їх прояву в різних країнах обґрунтовано авторську позицію стосовно перспектив розвитку національної економіки України. Відзначаючи об’єктивність розвитку процесів глобалізації і міжнародної інтеграції та можливість посилення їх впливу на розвиток національної економіки України, автор виділяє актуалізацію проблем, пов’язаних із необхідністю забезпечення національної безпеки держави при посиленні міжнародних зв’язків.

Проведений аналіз проблем розвитку національної економіки ґрунтувався на моніторингу загроз економічній безпеці за допомогою індикаторів, недотримання порогових значень яких перешкоджає нормальному розвитку економіки та соціальної сфери і призводить до формування негативних тенденцій у суспільному виробництві і споживанні. Такі індикатори виступають орієнтирами розвитку, що визначають межі негативних процесів і подають сигнали про пониження загального рівня національної економічної безпеки. За результатами аналізу з обраних 64 індикаторів у 2001 р. відповідали міжнародним вимогам 24, що складає 37,5% і свідчить про наявність серйозних проблем в економічному поступі незалежної України в напрямку до інтеграції у світове господарство.

Таким чином, на думку автора, найбільшу небезпеку для національної економіки України створюють внутрішні загрози, які, за умови їх подальшого збереження, роблять країну ще більш вразливою перед зовнішніми загрозами. Це пояснюється наступним:

·

·

·

·

Тому, перелік тих чи інших індикаторів повинен знайти своє нормативно-правове закріплення та статистичне відображення в Україні з тим, щоб ним міг скористатися Уряд як при розробці програм соціально-економічного розвитку країни, так і для здійснення необхідних заходів щодо відповідного державного регулювання в окремих секторах економіки.

Інтеграцію України в ЄС пропонується розглядати з позицій довгострокової перспективи з врахуванням наявності суттєвих суперечностей в інтересах країн-членів ЄС стосовно ролі і місця української економіки, подолання яких може затягнутися на невизначений період. Більш того, і в Україні мають місце неоднозначні оцінки таких процесів, що значно ускладнює розв’язання проблеми. Одним з напрямів реалізації стратегії входження України у світовий економічний простір на засадах партнерства в роботі запропонована нова концепція, яка базується на посиленні інтеграційних процесів на рівні суб’єктів господарювання і, в першу чергу, в сфері підприємницької діяльності. Саме у створенні інтегрованих підприємницьких структур, що використовуватимуть прогресивні інноваційні технології та сучасний менеджмент, автор вбачає можливість забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції та послуг на внутрішніх і міжнародних ринках. Інтеграційні процеси на рівні суб’єктів господарювання мають розвиватися в напрямах подолання основних перешкод входження України в економічну міжнародну спільноту і забезпечувати при цьому стратегію сталого ефективного її розвитку. З цих позицій на базі системного підходу в роботі теоретично обґрунтовані основні форми прояву інтеграційних процесів на рівні національної економіки, регіонів та суб’єктів господарювання, визначено спільність їх мети і завдань у розв’язанні глобальної для України проблеми – входження в світовий економічний простір в якості рівноправного партнера.

Інтеграційні процеси на національному рівні в сфері підприємництва можуть проявлятися у формах створення фінансово-промислових груп, фінансово-корпоративних об’єднань, територіальних і галузевих інтегрованих структур малого і середнього бізнесу, локальних міжнародних угруповань в межах транскордонного співробітництва, єврорегіонів, спеціальних економічних зон із залученням іноземних інвесторів, спільних с іноземними інвесторами підприємств тощо. Загальна схема прояву основних інтеграційних процесів у сфері підприємництва представлена на рис.1. Кожен із зазначених суб’єктів господарювання має можливість прямого виходу на міжнародні ринки, контакти з міжнародними економічними, фінансово-кредитними центрами, транснаціональними компаніями, але при цьому повинен дотримуватися чинного законодавства України й відповідати встанов-леним в державі вимогам щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Самостійний вихід суб’єктів підприємницької діяльності на міжнародні ринки може значно прискорити процеси інтеграції економіки України в престижні міжнародні об’єднання, економічні центри, однак при цьому ускладнюються функції держави в забезпеченні конкурентоспроможності національної економіки, національної безпеки та сталого їх розвитку.

В роботі обґрунтовані концептуальні підходи до визначення конкурентоспроможності національної економіки, її регіонів та суб’єктів господарювання як основного критерію у розробці інтеграційної стратегії України, висвітлені конкурентні переваги України як держави та її основних суб’єктів господарювання в реалізації інтеграційних процесів на кожному з виділених етапів і рівнів управління ними.

Рис. 1. Форми прояву інтеграційних процесів в Україні:
І – на міжнародному рівні; ІІ – на національному рівні

На основі аналізу процесів і форм інтеграції у сфері підприємницької діяльності обґрунтовані інтеграційні стратегії та механізми їх реалізації у вітчизняній економіці. Перевага надана розробці активних інтеграційних стра-те-гій з орієнтацією на інноваційний шлях розвитку. В окремий блок виді-лені питання, пов’язані з необхідністю реорганізації підприємницьких структур, викликаної змінами макро- і мікроекономічного характеру. Автор розглядає такі процеси як трансформаційні і ув’язує їх з розробкою інтеграл-ційних стратегій. Основний склад зовнішніх і внутрішніх чинників, що викликають трансформаційні процеси за формами їх прояву представлені в табл. 1.

Таблиця 1. Основний склад зовнішніх і внутрішніх чинників, що спонукають до трансформаційних процесів

Форми прояву | Зовнішні чинники трансформації | Внутрішні чинники трансформації

Організаційні | - криза в галузі

- зміни на ринках збуту

- прийняття нового законодавства

- поява нових форм бізнесу | Стратегічні зміни в напрямах:

- інтеграції;

- диверсифікації;

- спеціалізації;

- управління

Економічні | Зміни цін на продукцію, сировину, технології, робочу силу, інформацію тощо | - зміна структури власності;

- збитковість підприємства тощо

Технічні | Зміни технології виробництва у галузі або в конкурентів | - зміна технологічного типу підприємств;

- перехід на інноваційний напрям розвитку

Соціальні | Зміни у підприємницькому середовищі | - зміни керівництва;

- удосконалення управління соціальним розвитком колективу;

Інформаційні | Створення нових інформаційних технологій | Зміни в системі інформаційного забезпечення

Відповідно до виділених форм прояву розглянуті варіанти трансформа-ції підприємницьких структур та стратегії їх розвитку.

У другому розділі “Методологічні та організаційно-правові засади створення інтегрованих підприємницьких структур” запропоновані технології проектування процесів галузевої та територіальної інтеграції підприємницької діяльності на базі кластерного моделювання, висвітлені принципи побудови різних інтегрованих структур, особливості їх формування у вітчизняній економіці.

Розглядаючи кластери як теоретичну модель галузево-територіального об’єднання підприємств, автор розробляє різні форми побудови інтегрованих підприємницьких структур. На основі дослідження і систематизації зарубіж-ної практики з питань використання кластерних моделей в різних галузях економіки запропоновані принципи побудови інтегрованих підприємницьких структур в Україні. Доцільність реалізації інтеграційних процесів у сфері підприємницької діяльності обґрунтована з позицій необхідності забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції та послуг на внутрішніх і міжнародних ринках, розширення інвестиційних можливостей в забезпеченні фінансових потреб членів кластерних угруповань, здешевлення обслуговування виробничих процесів і просування продуктів (послуг) до кінцевих споживачів. Особливу увагу автор приділяє висвітленню можли-востей реалізації кластерних моделей у сфері науково-технічної інтеграції підприємницьких структур, вважаючи підприємництво основним суб’єктом ефективної реалізації державної моделі інноваційного розвитку національної економіки. Запропонована в дисертації класифікація кластерних моделей, основними ознаками якої виділені територіальний розподіл праці, галузева залежність, структурна основа, характер діяльності, кількість членів кластер-ного об’єднання, форми взаємодії між економічними суб’єктами (табл.2), покладена в основу досліджень, присвячених визначенню особливостей та найбільш раціональних сфер їх використання в підприємництві.

Основна увага приділена висвітленню проблем формування інтегрованих корпоративних структур (ІКС), серед яких - фінансово-промислові групи (ФПГ) як різновид кластерів. Мотиваційними чинниками, що сприятимуть розвиткові ФПГ в Україні, автор вважає наступні:

Забезпечення керованості економічними процесами у великих корпораціях на базі створення внутрішнього фінансово-кредитного і промислового осередку, їх інноваційний розвиток на принципах самофінансування, а відтак забезпечення стабільного фінансового стану.

Створення нової системи самофінансування та зниження ризикованості й залежності від змін в ринковій економіці.

Забезпечення конкурентоспроможності продукції та послуг і необхідної потужності у забезпеченні стабільного становища на риках збуту.

4. Можливість використання сучасних досягнень у сфері менеджменту, маркетингу та забезпечення на цій основі високої ефективності господарювання.

На базі кластерної моделі в роботі запропоновані різні форми організації ФПГ у підприємницькому середовищі. Одним із різновидів ФПГ є створення транснаціональних компаній і корпорацій (ТНК). В роботі такі структури досліджувалися з позицій процесів інтеграції, які відбуваються у підприємницькому середовищі і виходять за межі однієї держави. Дослідження показали, що така форма інтеграції є досить поширеною в розвинутих державах світу і перш за все в США. На теперішній час у світовій системі господарювання налічується понад 40 тис. ТНК, які контролюють діяльність близько 250 тис. дочірніх компаній та відділень, які знаходяться за межами держави, де розташовані штаб-квартири таких структур. Через ТНК здійснюються процеси глобалізації та міжнародної інтеграції міждержавного рівня. Тому незалежно від того, як розвиваються процеси інтеграції України в світовий економічний простір з позицій узгодження інтересів на урядовому рівні, вони реально відбуваються у підприємницькому середовищі шляхом поглинання вітчизняних підприємств іноземними ТНК. В цій ситуації загострюється потреба не тільки в усвідомленому управлінні такими процесами з позицій інтересів держави, але й у створенні потужних вітчизняних інтегрованих структур, які б за основними параметрами функціонування відповідали кращим зарубіжним ТНК.

Таблиця 2. Класифікація кластерів та особливості їх видів

Класифікаційна ознака | Види кластерів | Особливості окремих видів | Територіальний поділ праці | Регіональні | Створені в межах одного регіону, орієнтовані на певну географічну концентрацію взаємопов’язаних галузей | Національні (міжрегіональні) | Об’єднують підприємства, організації, установи, розташовані у різних регіонах однієї країни, орієнтовані на зовнішній ринок | Міжнародні | Не обмежені однією країною, створені на основі використанні дешевої робочої сили і природних ресурсів країн, що розвиваються, а також імпорті технологій з розвинутих країн | Галузева залежність членів кластера | Міжгалузеві | Включають підприємства різних галузей | Галузеві | Всі члени кластера належать до однієї галузі | Структурна основа | Створені на базі малих та середніх підприємств | Дають змогу малим підприємствам поєднувати переваги дрібносерійного виробництва з можливістю захоплення свого сегменту ринку | Створені навколо великих підприємств | Ядро кластера – великі компанії, навколо яких групуються малі фірми. Поєднання переваг великих підприємств на світовому ринку та переваг мобільності малих підприємств | Характер діяльності | Виробничі | Створені на базі промислових підприємств | Науково-технічні | Ядром кластеру є науково-дослідні установи, університети тощо | Змішані | Тісні відносини промислових підприємств з науково-дослідними організаціями | Кількість членів кластера | З великою кількістю членів | більше 20 членів | З невеликою кількістю членів | до 20 членів | Форми взаємодії між членами кластеру | З регламентованими відносинами між членами | Структурована співпраця і конкуренція | З несистемними відносинами між членами | Вільні, партнерські відносини, притаманні кластерам в країнах, що розвиваються |

Як напрям реалізації проблемних для України питань, пов’язаних з прискоренням процесів інтеграції у підприємницькому середовищі, в дисертації запропоновано формування стратегічних альянсів (табл.3).

Таблиця 3. Основні види стратегічних альянсів

Класифікаційна ознака | Види стратегічних альянсів | Особливості | За приналежністю до країни | національні | міжнародні | За галузями, до яких відносяться учасники | спеціалізовані в одній галузі | враховується також стадія життєвого циклу галузі (швидке зростання, зрілість, стагнація) | міжгалузеві | За ознакою власності | без створення форм загальної власності | контракти з розподілом ризику і доходу | контракти без розподілу ризику і доходу | з участю в капіталі | взаємний обмін акціями, спільні підприємства | За сферою загальних інтересів | технологічні | проведення НДДКР, передача технологій, інновації | переважно ринкові | маркетингові, захист сегменту ринку, доступ до дешевих ресурсів | За механізмом діяльності | формальні контракти | в залежності від характеру зв’язків | неформальні зв’язки | двосторонні | в залежності від характеру стосунків | багатосторонні |

Створення стратегічних альянсів міжнародного і внутрішньодержавного рівня дають можливість гнучко пристосуватися до змін у ринковому середо-вищі, розподіляючи ризик між партнерами, обходячи обмеження анти моно-польного законодавства різних держав тощо. Для умов України створення стратегічних альянсів є найбільш перспективним в інноваційній сфері.

За формою інтеграції стратегічні альянси належать до горизонтальних кластерних моделей. В роботі обґрунтовані найбільш раціональні сфери використання кожної інтегрованої підприємницької структури.

У третьому розділі “Фінансово-кредитні механізми забезпечення інтеграційних процесів у підприємництві” висвітлені: результати досліджень в напрямах динамічних змін руху фінансових потоків у сфері підприємництва, які відбулись під впливом глобалізації та міжнародної інтеграції; особливості формування фінансово-кредитних механізмів інтегрованих підприємницьких структур; принципи побудови раціональних грошових потоків в інтегрованих суб’єктах господарювання та методи забезпечення їх фінансової самодостатності.

Аналіз інвестиційних потоків в розвиток вітчизняного підприємництва з боку іноземних і вітчизняних інвесторів та динамічних змін руху фінансових потоків, що відбулись протягом 1992-2002 рр., висвітлив наявність чіткої залежності темпів зростання кількості підприємницьких структур та обсягів виробництва від їх інвестиційного забезпечення.

Підприємницька діяльність інвестується з боку іноземних інвесторів у формах прямих та портфельних інвестицій, приватних та державних позик, кредитів міжнародних фінансових організацій. За 1995-2002 рр. в економіку України було вкладено 4406,2 млн. дол. США прямих іноземних інвестицій, що складає лише 10% від їх потреби. Автор наголошує, що розв’язання проблемних питань у сфері інвестиційного забезпечення потреб вітчизняного підприємницького сектору, слід шукати в напрямах мобілізації внутрішніх резервів, включаючи залучення у господарський оборот заощаджень населення і доходів підприємств, підвищення ефективності використання амортизаційних відрахувань, залучення фінансових ресурсів комерційних банків, парабанківської системи, державних бюджетних і позабюджетних фондів. При цьому порівняльний аналіз величин інвестиційного потенціалу основних джерел внутрішніх фінансових ресурсів України у 2001 р. свідчить, що найбільший інвестиційний потенціал змогли накопичити домогосподарства України, адже за даними НБУ, чисті грошові доходи населення становили майже 54% ВВП, у той час як представлені аналогічним чином показники величини доходів зведеного бюджету України, фінансових результатів підприємств і організацій від звичайної діяльності до оподаткування та чистих активів комерційних банків України не перевищували 27% (рис.2).

Рис.2. Величина інвестиційного потенціалу основних джерел
внутрішніх фінансових ресурсів України у 2001 р., % ВВП

Однак, не виключається і необхідність створення сприятливих умов для покращення інвестиційного клімату в країні та створення мотиваційних механізмів для активізації іноземних інвесторів. З цих позицій в роботі висвітлені концептуальні засади забезпечення перспектив розвитку фінансових інструментів на вітчизняних фінансових ринках, нових форм їх взаємодії та впливу на розвиток підприємницької діяльності.

Окремий блок досліджень присвячено визначенню позитивних і негативних факторів, дія яких викликана посиленням процесів фінансової глобалізації. Ефективність розвитку підприємництва в Україні в значній мірі залежатиме від тих змін, які в найближчій перспективі мають проявитись на міжнародних фінансових ринках. Відзначено, що вітчизняні фінансові ринки будуть формуватись під наростаючим впливом транснаціональних компаній. Саме ТНК будуть визначати вимоги до кредиторів, стимулювати інвесторів до вкладання капіталів в розвиток підприємництва. Під їх впливом будуть відбуватись процеси інтеграції міжнародних ринків капіталу, ліквідація бар’єрів для входження на національні ринки капіталу міжнародних кредито-рів та позичальників, зниження трансакційних витрат, розвиток сучасних інформаційних технологій тощо. Посилення процесів глобалізації та міжна-родної інтеграції в фінансовій сфері, які відбуваються з випереджу-вальними темпами у порівнянні з реальним сектором економіки, вимагає розробки конкретних механізмів адаптації останніх до вимог міжнародних фінансових центрів. З цих позицій в дисертації обґрунтовані фінансово-кредит-ні механізми створення інтегрованих підприємницьких структур та форми їх взаємо-відносин з глобальними фінансовими центрами, між собою та державою.

В роботі обґрунтовані напрями формування інтегрованих підприєм-ницьких структур на базі використання організаційно-розподільчого, затратно-розподільчого, кредитно-інтеграційного та податкозберігаючого механізмів. Загальна схема утворення додаткового ефекту в інтегрованих підприємницьких структурах, побудованих на базі організаційно-розподільчого механізму представлена на рис.3.

Аналіз змін у податковому навантаженні підприємницьких структур в результаті їх об’єднання в інтегровані суб’єкти господарювання запропоновано здійснювати на основі розрахунку показників податкового навантаження на одиницю фінансових результатів та коефіцієнта еластичності податків (En), який визначається як:

(1)

де - збільшення (зменшення) податкових платежів, викликане змінами в процесі інтеграції суб’єктів господарювання, %;

V - збільшення (зменшення) величини фактора, що впливає на податок, викликане змінами в процесі інтеграції, %.

В основу вибору стратегічних напрямів інтеграції підприємницьких структур покладено принципи раціоналізації грошових потоків та фінансових ресурсів.

Рис. . Загальна схема утворення додаткового ефекту в інтегрованій підприємницькій структурі

Принципи, об’єкти та основні напрями раціоналізації (оптимізації) грошових потоків відображені на схемі ( рис.4).

На основі критичного аналізу різних моделей побудови раціональних грошових потоків, запропонована методологія формування таких потоків на принципах використання альтернативних джерел ліквідності суб’єктів господарювання. Сутність цього підходу полягає в розподілі резервів підвищення ліквідності на внутрішні і зовнішні. При цьому пріоритетність в побудові раціональних грошових потоків надається реалізації внутрішніх резервів, до яких автор відносить:

Рис. 4. Схема процесу раціоналізації грошових потоків

·

·

·

·

Формування раціональних грошових потоків, таким чином, повинно базуватись на комплексному аналізі ефективного використання всіх внутрішніх факторів виробничо-господарської та фінансової діяльності підприємств і, лише у випадках недостатності виявлених резервів, мають включатися резерви зовнішнього характеру. До останніх в роботі віднесені такі як комерційне кредитування, можливість отримання пільгових державних кредитів, емісії власних акцій тощо.

Важливою умовою раціоналізації грошових потоків виділено прискорення оборотності грошових активів, скорочення розрахунків готівкою, зниження дебіторської заборгованості.

Успішна реалізація принципів побудови раціональних грошових потоків на рівні підприємницьких структур потребує відповідних заходів на державному рівні. Найбільш актуальними питаннями, які мають розв’язуватись на макроекономічному рівні і одночасно сприяти розвиткові підприємництва є такі:

·

·

·

·

На основі запропонованої методології розроблена схема інвестиційних потоків, які характеризують фінансові взаємозв’язки ФПГ з суб’єктами фінан-сових ринків, уточнено роль і функції банків в акумулюванні фінансових ресурсів ФПГ, їх значення у забезпеченні фінансової самодостатності досліджуваної інтегрованої підприємницької структури. Значна роль відводиться інтеграції у фінансовій сфері, де банки, фінансові, інвестиційні та страхові компанії, утворюючи інтегровані структури, сприяють залученню інвестиційних ресурсів тим самим підвищуючи фінансовий потенціал української економіки.

Четвертий розділ “Методичні основи оцінки ефективності створення і результативності функціонування інтегрованих підприємницьких структур” висвітлює результати досліджень щодо обґрунтування методичних рекомендацій в напрямах проектування інтегрованих підприємницьких структур, оцінки ефективності інтеграційних процесів на різних етапах розробки і реалізації проектних рішень.

Методичні підходи до визначення доцільності об’єднання самостійних підприємницьких фірм в інтегровану структуру побудовані на теоретичних розробках М.Портера