НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Білоусько Тетяна Миколаївна |

УДК 332.122:338.43

МОДЕЛЮВАННЯ ПРОДОВОЛЬЧОГО КОМПЛЕКСУ РЕГІОНУ

В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

(на прикладі Полтавської області)

Спеціальність 08.10.01 – розміщення продуктивних сил

і регіональна економіка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України.

Науковий керівник:

доктор економічних наук, професор ЛИСЕЦЬКИЙ АНАТОЛІЙ СТЕПАНОВИЧ,

Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділу регіональних проблем розвитку і розміщення сільськогосподарського виробництва

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Дейнеко Людмила Вікторівна, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділу проблем розвитку і розміщення харчової промисловості;

доктор економічних наук, старший науковий співробітник Калінчик Микола Володимирович, Інститут землеробства УААН, завідувач відділу економіки.

Провідна установа:

Одеський державний економічний університет, кафедра екології, розміщення продуктивних сил і технологій, м.Одеса.

Захист відбудеться "19" січня 2004 року о 14 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м.Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м.Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий 11 грудня 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, доктор економічних

наук, професор Бандур С.І.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Серед важливих ресурсів життєзабезпечення суспільства найголовніше місце належить продукції агропромислового комплексу. Рівень продовольчого споживання та його структура визначає не тільки умови відтворення й ефективного використання трудових ресурсів держави, але і впливає безпосередньо на її економічну безпеку. В свою чергу, цей рівень опосередковується системою соціально-економічних чинників, які визначаються продовольчою та макроекономічною політикою держави, є наслідком ринкової трансформації всієї економіки країни. Трансформація структури регіональної економіки в сільськогосподарському виробництві обумовила суттєвий перерозподіл земельних ресурсів і майна на користь селянського та фермерського господарства, що сприяло мотивації праці та підприємництва у нових власників. Висловлюється гіпотеза, що саме цей сектор може зробити суттєвий внесок у вирішення продовольчої проблеми. На підтвердження позитивного результату трансформації власності наводять аргументи насичення ринку продовольства. Проте невизначеним залишається сільський сектор продовольчого комплексу, де є власні переробні цехи, млини, крупорушки, олійні тощо. В цьому контексті дуже важливою є оцінка ефективності продовольчого комплексу села і сільських районів, розуміння статусу підприємств, які є виробниками продовольства з позицій монополії територіальної громади на сировинні ресурси, конкуренції дрібного й середнього підприємництва в селі з підприємствами харчової промисловості.

Для вивчення проблеми розвитку і розміщення галузей ПК регіону необхідними є імітаційні моделі, які дозволяють оцінити множину варіантів. Актуальність моделювання обумовлена двома чинниками: по-перше, завершенням реформування відносин власності у базовій галузі продовольчого комплексу (ПК) і сегментацією галузевих ринків продовольства; по-друге, формуванням новітніх можливостей використання комп'ютерних технологій і моделювання економічного простору.

Значний внесок у розвиток теорії і методології комплексних регіональних досліджень здійснили: С.І.Дорогунцов, П.П. Борщевський, Б.М.Данилишин, М.І Долішній, Л.В.Дейнеко, В.І.Куценко, М.В.Калінчик, А.С. Лисецький, Я.Б.Олійник, О.М. Паламарчук, І.В.Прокопа, Д.К. Прейгер, Л.Г.Чернюк, В.Г. Балабанов та інші. Проте значна частина ключових питань трансформації економіки селянського сектору залишається недостатньо дослідженою, зокрема через обмеження інформаційної бази й ускладнення методичного характеру. Окремі позиції в них є дискусійними, а саме: висновки щодо розвитку кооперативного руху і селянського ринку в умовах трансформації економіки, прогнози економічної, соціальної та екологічної ефективності сільського ПК у контексті політики автаркії або реалізації експортного потенціалу регіонів. Саме ці та інші аргументи визначили вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.. Робота пов'язана з науковою тематикою досліджень, які здійснюються в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України і є невід'ємною частиною науково-дослідних робіт у відділі проблем розвитку і розміщення сільськогосподарського виробництва, зокрема: теми № 3.1.5.63 "Схема (Прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів (областей) на тривалу перспективу" (№ державної реєстрації 0100U000657), 3.1.5.59 "Дослідження природно-ресурсного потенціалу та перспектив економічного і соціального розвитку України (регіональний розріз)” (№ державної реєстрації 0199U003691), 3.1.5.69 “Соціально-економічні пріоритети продовольчої безпеки України” (№ державної реєстрації 0101U007877). Роль автора у виконанні цих робіт полягає в розробці економічних моделей розвитку агропромислового комплексу регіонів адміністративного рівня, які на відміну від традиційних економіко-математичних моделей дозволяють вирішувати завдання розвитку і розміщення сільського господарства за системою соціально-економічних критеріїв з урахуванням природноекономічних зон і кон’юнктури ринку.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка наукових засад моделювання розвитку продовольчого комплексу сільського регіону для вирішення проблеми регіональної продовольчої безпеки й удосконалення організаційно-господарського та економічного механізму формування фінансових джерел наповнення бюджетів різного рівня з урахуванням соціально-економічних пріоритетів і агроекологічних чинників.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність розв’язання таких найважливіших задач:

· поглиблення методології економічного моделювання процесів розвитку і розміщення продовольчого комплексу сільських районів України з урахуванням соціально-економічних пріоритетів їх безпеки, природнокліматичних і агроекологічних передумов соціально-економічних пріоритетів розвитку;

· обґрунтування системи економічних ознак і показників, що найбільш повно характеризують відмінності галузевої регіональної структури продовольчого комплексу як об’єкта моделювання, і створюють можливість прогнозувати його розвиток в умовах трансформування економіки;

· оцінки семантики і прагматики моделі розвитку сільського споживчого товариства та виробничої кооперації для розвитку дрібного бізнесу в продовольчому комплексі, які знайдуть відображення в схемах розвитку і розміщення продуктивних сил продовольчого комплексу регіонів;

· визначення стану, чинників, тенденцій і закономірностей розвитку та розміщення продовольчих комплексів, зокрема, для оцінки продовольчої безпеки регіонів, виявлення територій можливого білкового голодування населення і зростання соціально-економічної напруженості;

· наукове обґрунтування нових елементів організаційно-господарського механізму регулювання процесів формування вартості в галузях продовольчого комплексу регіону через сегментацію ринку відповідно до світового досвіду і фінансування відтворювального процесу в регіонах;

· розробка стратегії розвитку і розміщення продовольчого комплексу регіону з урахуванням процесів сегментації демографічних, соціально-економічних та екологічних чинників.

Об’єктом дослідження є процеси виробництва, накопичення і споживання продукції ПК сільського сектору та їх моделювання з метою вивчення на території регіону.

Предметом дослідження є методологія побудови моделей економічного розвитку і стратегії удосконалення розміщення продуктивних сил у сільському секторі і продовольчому комплексі регіону.

Теоретичною і методологічною основою дисертаційного дослідження є сучасна економічна теорія, яка визначає закономірності економічного розвитку, методологію побудови інформаційних систем і моделювання економічних процесів із застосуванням нових інформаційних технологій, економетричного моделювання, моделей “економічної бази” та “витрати-випуск”.

Для оцінки шляхів забезпечення продовольчої безпеки в роботі використано балансове моделювання, статистичний аналіз трендів. Імітаційне моделювання базується на можливостях новітніх комп’ютерних програмних продуктів і результатах власних наукових розробок. У моделях розвитку продовольчого комплексу використаний метод матричних рядів і ланцюгових підстановок, а для оцінки ефективності – комплексну оцінку структурно-динамічного розвитку за критеріями економічної, соціальної й екологічної безпеки.

Наукова новизна одержаних результатів. У процесі проведеного дослідження отримано наступні результати, які становлять його наукову новизну:

поглиблено теоретичні засади економічного моделювання сталого розвитку і розміщення продовольчого комплексу регіону, які, зокрема, на відміну від традиційних базуються на принципах збалансованості взаємо- пов’язаних галузей – виробництва сільськогосподарської сировини, її транспортування, зберігання, переробки і торгівлі продовольчими товарами на різних рівнях кооперації та вертикальної інтеграції;

запропоновано нову систему економічних ознак (показників) розвитку галузей агропромислового комплексу, які на відміну від інших найбільш повно характеризують територіальну структуру агропромислового комплексу як об’єкта моделювання і дають можливість прогнозувати його розвиток в умовах трансформування економіки. Одночасно вони є компонентами двох функцій: пропозиції і попиту на галузевих ринках продовольства та попиту і пропозиції продуктивних сил, зокрема: землі, праці, капіталу й інших засобів виробництва;

вперше здійснено інтегральну (комплексну) оцінку продовольчої безпеки сільськогосподарських регіонів з виявленням для наступної локалізації територій соціального напруження, що враховується в прогнозах та схемах розвитку і розміщення продуктивних сил агропромислового виробництва регіонів;

розроблено програму та прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил сільськогосподарського виробництва на перспективу (на прикладі Полтавської області), які на відміну від існуючих класичних прогнозів спираються на балансові моделі агропромислового комплексу з використанням запропонованої автором схеми визначення соціально-економічних пріоритетів регіону та оцінки попиту й пропозиції на галузевих ринках продовольства, розрахунках експортного потенціалу регіонів;

розроблено пропозиції з удосконалення господарського механізму й організації управління агропромисловим комплексом адміністративного рівня, що сприятиме вирішенню ключових питань секторного, галузевого та регіонального розвитку, а також поліпшенню міжсекторних, міжрегіональних і міжгалузевих зв’язків;

подальшого розвитку набули механізми формування і використання фінансових ресурсів у АПК, зокрема для фінансування інвестиційного та інноваційного процесів, поповнення обігових коштів підприємств АПК через систему стандартизації схеми розподілу сум доданої вартості в реальному економічному обороті, запровадження рентних відносин між землевласниками та землекористувачами.

В основу наукових пропозицій, що містяться в дисертації, покладено розроблений автором системний принцип моделювання і побудови економіко-математичних моделей, які опрацьовані з параметричного, компонентного, семантичного і прагматичного аспектів.

Практичне значення одержаних результатів. Результати теоретико-методологічних досліджень питань економічного моделювання продовольчого комплексу регіону знайшли практичне застосування:

· у Міністерстві економіки та з питань європейської інтеграції України в Управлінні розвитку ринків продовольства та сільськогосподарської продукції при розробці прогнозних документів щодо перспективного розвитку ринків продовольства в Україні та її регіонах (довідка від 05.12.02р. за № 53-720/1829);

· у Державному науково-дослідному інституті інформатизації та моделювання економіки при розробці прогнозних варіантів розвитку ринків продовольства в Україні та її регіонах (довідка від 06.12.02р. за № 25/249);

· у Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України при розробці прогнозу розвитку і розміщення сільськогосподарського виробництва на перспективу (довідка від 04.09.03р. за № 25/555-10-4).

Теоретична цінність результатів дослідження полягає у поглибленні наукових засад економічного моделювання продовольчого комплексу регіону в умовах трансформаційних перетворень, удосконалення господарського механізму й організації управління агропромисловим комплексом адміністративного (обласного) рівня.

Практична значимість розробки і впровадження результатів дослідження полягає в тому, що вони містять економічно обґрунтований програмований інструментарій та комп’ютерні програми для системного аналізу стану і динаміки сільського господарства у продовольчому й агропромисловому комплексах у ринкових умовах, визначення рівня продовольчої безпеки, підготовки та прийняття концепцій і стратегічних рішень з питань соціально-економічного розвитку регіону.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною роботою автора, в якій містяться науково-методичні положення щодо економічного моделювання продовольчого комплексу регіону в умовах трансформації економіки. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використано лише ті ідеї та положення, які отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень та основні положення дисертаційної роботи були апробовані на: 2-й міжнародній науково-практичній конференції “Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно-чистої продукції” (м. Суми, 22-25 травня 2001 р.), 2-й міжнародній міждисциплінарній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми науки та освіти” (м. Керч, Автономна Республіка Крим, 27 червня–4 липня 2001 р); ІІ міжнародній науково-практичній конференції "Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: сучасний стан і перспективи вирішення” (м. Київ, 18-19 березня 2002 р.).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано у 8 наукових працях (в тому числі 3 - у фахових виданнях) загальним обсягом 3,3 друк. арк., з них 3 належать особисто автору.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Результати дослідження викладено на 212 стор. комп’ютерного тексту, який включає 22 таблиці, 12 рисунків, викладених на 11 стор., список використаних джерел (215 найменувань) – на 12 стор. і 5 додатків – на 8 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі "Методологічні та методичні основи моделювання розвитку продовольчого комплексу регіону" сформульовано понятійний апарат моделювання і моделі ПК, проаналізовано систему ознак, яка адекватно описує економічні процеси його формування, обґрунтовано методологію і методику оцінки стану та динаміки, систему показників, які відображають процеси виробництва і споживання в умовах переходу до ринкових відносин.

Поняття агропромислового (АПК) і продовольчого (ПК) комплексів є ключовими для формування логічної моделі територіальної організації. На відміну від існуючих макроекономічних тлумачень категорії і структури АПК йдеться про його зв’язок із сільськогосподарським виробництвом. За функціональними ознаками базової моделі АПК поділяється на рослинницько-продуктовий і тваринницько-продуктовий підкомплекси, у яких формуються господарства товарного землеробства і тваринництва з системами машин, організації, технологій, кадрів тощо. Продовольчий комплекс за переконанням і результатами дослідження не входить в АПК і стосується сфери зберігання, транспортування і переробки певної частини призначеної для цього сільськогосподарської сировини. Йдеться про елеватори, спеціалізований транспорт, сховища, холодильники, а також підприємства харчової і переробної промисловості. В цілому територіальну виробничу систему (ТВС) створюють два комплекси (АПК і ПК), а не один, як вважалося раніше. Такий поділ території дає можливість реалізувати новий підхід до моделювання ТВС і його складових – АПК і ПК.

Відокремлено нове поняття моделювання і моделі. Модель – це парадигма (образ, зображення, опис, схема, креслення, граф, карта) або прообраз (зразок) системи об'єктів оригіналу. Модель є замінником цього оригіналу для певних потреб, зокрема для досліджень його структури і властивостей. Модель – це віддзеркалення реального світу. Стосовно ПК моделювання має географічні (регіональні), демографічні, галузеві та секторні особливості. Конструктивна модель повинна відображати реальні процеси, стан, динаміку, розвиток і відмирання старих та виникнення нових форм господарювання.

Для оцінки економічної ефективності системи ПК регіону пропонується система балансів і нерівностей в моделях “витрати-випуск”, модернізований для галузей ПК з урахуванням сукупних та локальних витрат екзогенного (зовнішнього) й ендогенного (внутрішнього) характеру. Пошуковою для цієї моделі є система формування та розподілу факторних доходів на вкладений капітал, працю і земельні ресурси (табл. 1).

Таблиця 1

Методологія оцінки та аналізу економічної ефективності ПК регіону

Зміст моделі | № | Формула | Прибуток і амортизаційні відрахування в галузях ПК | 1 | [p0Dx] | Витрати на оплату праці найманих працівників і фахівців | 2 | [p0Lx] | Орендна плата за земельні ділянки в галузях ПК | 3 | [p0Zx] | Матеріальні витрати зовнішні (паливо, енергія, газ тощо) | 4 | [p0Mx] | Матеріальні витрати внутрішні (корми, насіння, сировина) | 5 | [pAx] | Агрегат витрат екзогенного характеру | 6 | [R]=[D+L+Z+M] | Оцінка продукції ПК в цінах виробників (валовий підхід) | 7 | [px] = [pA + p0R] | Ринкова оцінка продукції ПК (ринковий підхід) | 8 | [py] | Система балансових цін ПК | 9 | [p] = [ p0R(E – A)-1] | Умови простого відтворення в системі ПК | 10 | [py] = [ p0R(E – A)-1y] | Вимоги розширеного відтворення в системі ПК | 11 | [py] > [ p0R(E – A)-1y] |

Наукову новизну містить обґрунтування умов простого (10) і розширеного (11) відтворення в ПК з урахуванням ринкової вартості кінцевої продукції (8) і системи балансових цін (9) виробництва. Регіональна економіка на відміну від галузевої базується на поняттях ціни виробництва, яка витікає з оцінок доданої вартості і амортизаційних відрахувань в галузях ПК (1), оплати праці (2), орендної плати (3) за використання земельних ділянок, витрат енергії, палива, інших матеріальних ресурсів (4). Корми і насіння (5) за цією схемою є внутрішнім продуктом і оцінюється за внутрішніми цінами. Валова продукція ПК (7) є непридатним вимірником для цієї аналітичної схеми, а тому обґрунтовано альтернативний інструмент за формулою (8). Не важко переконатися, що валові оцінки перевищують за масштабом ринкові, тому що сума результатів не дорівнює результатові сумарної дії галузей ПК. З цього виходить надзвичайно важливий висновок для практики розміщення продуктивних сил та інвестицій у ПК: потреба коштів суттєво менша, ніж витрати в галузях ПК, що включають у собівартість через недосконалість методології обліку.

Критерієм соціально-економічної ефективності системи ПК є продовольча безпека регіону, яка має три групи ознак, зокрема: наявність ресурсів, стабільність виробництва і фонду споживання, доступність продовольчого ринку для населення. Запропоновано наступну систему показників, які на відміну від традиційно галузевого спрямування мають відношення до формування ПК за ознаками продовольчої безпеки регіонів.

Продовольча безпека – це такий стан економіки країни або її регіонів, який забезпечує виробництво чи імпорт продовольства, стабільність його запасів для вільної торгівлі, доступність ринку продовольства для всіх верств і соціальних груп населення.

Соціальними пріоритетами розвитку є продовольча безпека населення регіонів, економічними – експортний потенціал з урахуванням земле- ресурсного потенціалу, екологічний – збереження природного і сільського середовища через пошук оптимальних рівнів інтенсивності, які на відміну від існуючих оптимізаційних моделей не є екстремальними. Особливим пріоритетом розвитку сільської громади в регіоні є відновлення кооперативного руху як фактору вирішення проблем виробництва і споживання в межах ПК. На системному макрорівні регіонів ідеться про проблеми сталого розвитку, складної взаємодії суспільства і природи.

Екологічна ефективність ПК моделюється як обмеження в загальній схемі аналітичної роботи. Ефективним можна вважати такий стан природного середовища, коли функціонування галузей ПК не завдає йому шкоди. Наукова новизна такого підходу базується на поняттях, які відображають процеси детеріорації, деструкції, інтоксикації, деградації тощо. Перевага такого підходу полягає у тому, що наявність названих процесів є ознакою негативної оцінки екологічної безпеки і припинення діяльності підприємств ПК. Процеси детеріорації не мають кількісного виміру. Тому ПК регіону повинен розміщуватися таким чином, щоб ці процеси припинити, а не відшукувати економічні механізми для порушення природної рівноваги. Модель “людина–суспільство–природа” не є предметом цього дослідження.

У другому розділі "Оцінка стану та аналіз динаміки процесу відтворення продуктивних сил продовольчого комплексу" йдеться про дві моделі територіальної організації та два напрями розвитку економічних відносин між сільським господарством і третьою сферою (транспорт, зберігання, переробка).

Дослідженнями доведено, що основною територіальною одиницею ПК є адміністративний район, а не область, як стверджували автори у минулому. Монопольне становище в районі мають підприємства молочної промисловості, зберігання зерна, борошномельні підприємства, хлібопекарські заводи, м’ясокомбінати, цукрові заводи, олійно-жирові комбінати, підприємства виноробства, консервні заводи. Деякі з них є монополістами на кілька районів або області в цілому. Ці підприємства в ринкових умовах мають економічну мотивацію і визначають систему закупок, переважно з крупними сільськогосподарськими підприємствами. Проте, за критерієм продовольчої безпеки, приватизовані, зокрема іноземцями, монополісти є малоефективними і не забезпечують належного рівня насиченості ринку продовольства. За межами АПК адміністративного району знаходиться переважна частина виробленого молока, м’яса, яєць, картоплі, овочів, фруктів, які не закуповуються крупними переробними підприємствами.

Статистика свідчить, що виробництво продукції тваринництва трансформувалося й основну роль тепер відіграють господарства населення, де зосереджувалося в 2001 р 73,7% обсягів виробництва м’яса (1225 тис.т), 71% – молока (8989 тис.т) і 66,2% – яєць (5831 млн.шт). Ситуація, яка склалася у рослинницько-продуктовому АПК, є також складною та неоднозначною. Населення виробляє 99% картоплі, 60% овочів і фруктів.

Ринкова мотивація підприємництва є позитивним фактором. Загрозу становить накопичення біологічно активних відходів, утилізація яких вимагає великих витрат енергії, а тому не проводиться. Низька економічна ефективність дрібних цехів з переробки худоби і птиці через втрату значної частини супутніх продуктів кореспондує з низькою екологічною ефективністю щодо убезпечення середовища від негативної епізоотії і поширення інфекційних хвороб.

Суттєву загрозу продовольчій безпеці створює динаміка процесів деіндустріалізації сільськогосподарських підприємств, недостатність коштів для розширеного відтворення. Продуктивні сили СГП на 85% розпайовані, а процес розшарування господарств за ознаками наявності капіталу, спеціалізації, доходів, забезпечення трудовими ресурсами посилюється (табл. 2).

Соціально-економічна ефективність ПК за період реформування земельних відносин суттєво зменшилася. Характерними ознаками цього процесу є зниження рівня споживання продовольчих товарів і дефіцит ресурсів продукції тваринницького походження. Монополісти, багато з яких використовує іноземний капітал, не мають мотивації для вирішення соціальних програм, зокрема соціального розвитку регіонів. Однією з проблем розвитку є структуризація ринку за ознаками джерел формування ресурсів – торгівля і селянський ринок, на відміну від нетоварного селянського споживання.

Моделювання продовольчого комплексу альтернативної частини регіональної системи – це ключовим питання, відповідь на яке дозволяє оцінити концепцію його розвитку. Господарства населення об’єднують широкий спектр дрібнотоварних і нетоварних господарств. Відсутність засобів виробництва, зокрема силових машин, тракторів і комбайнів, реманенту і ремонтної бази, надійного ринку насіння, кормів і молодняка худоби вимагає окремого вирішення проблеми їх розвитку. Економічну ефективність виробництва таких господарських формувань можна визначити лише на основі моделювання. У зв’язку з відсутністю надійних джерел інформації та обліку дрібного селянського господарства необхідна побудова їх моделей на основі розрізнених експертних оцінок.

Таблиця 2

Основні економічні показники СГП районів Полтавської області в 2000 році*

Райони | Кількість

СГП | Середній розмір с.г.угідь, га | Товарна продукція

СГП,

тис грн | Кількість

працюючих на 1 га | Виробничі

фонди

грн/га | Прибуток на капітал, грн/га | Оплата праці, грн/га | Оплата праці,

грн на особу в рік | Оцінка землі, грн/га | Рента, грн/га | Товарна продукція на 1 га, грн.

Решетилівський | 30 | 1979 | 1225 | 0,084 | 2439 | 305 | 33 | 396 | 2013 | 61 | 619 | Оржицький | 22 | 3120 | 3231 | 0,087 | 2369 | 302 | 32 | 369 | 2145 | 65 | 1036 | Шишацький | 19 | 2404 | 2385 | 0,095 | 2265 | 276 | 45 | 474 | 2508 | 76 | 992 | Карлівський | 22 | 2471 | 1691 | 0,089 | 4093 | 230 | 45 | 500 | 2013 | 61 | 684 | Котелєвський | 13 | 3535 | 2891 | 0,058 | 2816 | 219 | 27 | 470 | 1386 | 42 | 818 | Гадяцький | 28 | 2752 | 2107 | 0,088 | 1992 | 207 | 33 | 379 | 2079 | 63 | 766 | Гребінківський | 17 | 2106 | 1091 | 0,075 | 4038 | 200 | 29 | 388 | 2046 | 62 | 518 | Великобагачанський | 22 | 2486 | 1506 | 0,075 | 2885 | 170 | 38 | 511 | 2211 | 67 | 606 | Глобинський | 48 | 1842 | 1884 | 0,088 | 2809 | 166 | 62 | 702 | 2442 | 74 | 1023 | Новосанжарський | 29 | 2273 | 1325 | 0,067 | 3200 | 140 | 60 | 886 | 2112 | 64 | 583 | Диканський | 22 | 2056 | 2547 | 0,081 | 2721 | 134 | 61 | 761 | 2508 | 76 | 1239 | Козельщинський | 21 | 1996 | 697 | 0,057 | 1931 | 127 | 50 | 885 | 1386 | 42 | 349 | Миргородський | 30 | 2851 | 1309 | 0,067 | 2058 | 125 | 24 | 355 | 1782 | 54 | 459 | Семенівський | 30 | 2395 | 809 | 0,065 | 3214 | 111 | 21 | 321 | 1254 | 38 | 338 | Машівський | 18 | 2028 | 830 | 0,059 | 3397 | 101 | 52 | 877 | 2805 | 85 | 409 | Пирятинський | 29 | 1672 | 1140 | 0,074 | 3107 | 71 | 43 | 572 | 1947 | 59 | 682 | Лохвицький | 31 | 2486 | 1486 | 0,078 | 2606 | 69 | 31 | 396 | 1353 | 41 | 598 | Чутівський | 26 | 1810 | 1153 | 0,082 | 4241 | 68 | 50 | 612 | 1980 | 60 | 637 | Кременчуцький | 19 | 2064 | 2204 | 0,070 | 4311 | 62 | 74 | 1052 | 1353 | 41 | 1068 | Кобеляцький | 39 | 1718 | 891 | 0,087 | 3598 | 47 | 25 | 288 | 1914 | 58 | 518 | Чорнухинський | 16 | 2204 | 868 | 0,078 | 1969 | 32 | 37 | 475 | 2013 | 61 | 394 | Зінківський | 26 | 2891 | 1488 | 0,078 | 3590 | 21 | 26 | 331 | 2079 | 63 | 515 | Полтавський | 24 | 2133 | 1195 | 0,071 | 3670 | 21 | 14 | 193 | 1452 | 44 | 560 | Лубенський | 33 | 1993 | 877 | 0,079 | 1878 | 7 | 35 | 446 | 2046 | 62 | 440 | Хорольський | 23 | 2919 | 1770 | 0,082 | 4613 | -80 | 37 | 449 | 1452 | 44 | 606 | У середньому | 637 | 2277 | 1496 | 0,077 | 2989 | 124 | 38 | 494 | 1931 | 59 | 657 | *Джерело: Розраховано за даними фондових матеріалів Міністерства аграрної політики України

Для визначення ефективності трансформації ПК нами розроблено методику структурного аналізу фондів споживання з урахуванням трьох напрямів: торгівля, ринок і господарства населення.

Нами розроблено методику оцінки структури торгівлі та обсягів селянського споживання на основі балансів продукції, які розробляються і публікуються з 1996 року. Вона доопрацьована нами з урахуванням необхідності аналізу і прогнозування з урахуванням більш віддаленої ретроспективи. Для оцінки економічної ефективності розвитку різних форм торгівлі в тваринницько-продуктовому АПК застосовано багатокритеріальний підхід через інтегральну оцінку чисельності поголів’я худоби і птиці за аналогією методик, які застосовують у розвинутих країнах ЄС. Вперше у Полтавській області отримано більш надійні оцінки стану та динаміки АПК, які свідчать про наявність суттєвих проблем розвитку і розміщення тваринницько-продуктового АПК. Темпи зростання обсягів виробництва у приватних господарствах населення є недостатніми для компенсування втрат обсягів виробництва у колективних формах господарювання. З цього факту зроблено висновок про комплексність проблеми сталого розвитку агропромислового комплексу на рівні області.

У третьому розділі “Моделювання розвитку і розміщення продовольчого комплексу регіону” йдеться про модель та основні напрями реформування продовольчого комплексу ПК і ринків продовольства з урахуванням експортного потенціалу. Основним для області є розвиток зернового господарства і хлібопродуктового комплексу, модель якого розраховано на моделях “витрати–випуск” з ресурсами (табл. 3).

Визначальним є попит населення області, який кореспондує безпосередньо з системою харчової промисловості. Для хлібопродуктового комплексу – це хлібопекарська і борошномельна промисловість, до якої прилягають сфера закупок і зберігання зерна, а також сільське господарство. Економічною базою ПК є сільське господарство, що використовує земельні ресурси, які моделюються через ознаки інтенсивності (урожайності) продовольчих зернових культур і структури посівних площ. Коефіцієнти зв’язку між секторами ПК є усталеними через мотивацію підприємництва і технологічної політики. Кінцевий попит визначає параметри структури виробництва у ПК та потенційну виручку від реалізації, яка може бути перерозподілена між учасниками кооперованого виробництва. З цим блоком інформації узгоджуються параметри ресурсів виробництва, розподіл факторних доходів, доданої вартості. Змінними є показники продуктивних сил (урожайності, продуктивності) при обмеженнях на структуру посівних площ, потенційних втрат при зберіганні тощо.

Таблиця 3

Модель хлібопродуктового ПК і його параметри

Основні

компоненти

моделі | Попит населе-ння | Хліб | Борош-но | Зерно на переро-бку | Збері-гання- закупки | Площа зерно-вих | Рілля | Аргу-менти ринку | Економ-мічний оборот | Ринкова ціна, грн/т | Вартіс-ний оборот, млн..

грн 

Коефіцієнти витрат [(E - A)] | [y] | [x] | [p] | [py]

Попит населення | 1 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 1650 | 1650  | 0

Хлібопродукти | -0,140 | 1 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 231 | 0,840 | 194

Борошно | 0 | -0,80 | 1 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 185  | 0

Зерно продовольче | 0 | 0 | -1,28 | 1 | 0 | 0 | 0 | 0 | 237  | 0

Зберігання | 0 | 0 | 0 | -1,20 | 1 | 0 | 0 | 0 | 285  | 0

Площа зернових | 0 | 0 | 0 | 0 | -0,5 | 1 | 0 | 0 | 143  | 0

Рілля, тис га | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | -2 | 1 | 0 | 285  | 0  

Факторні доходи [R]    

Оплата праці | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0,084  | x  | x  | X  | x

Амортизація, прибуток | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0,0419  | x  | x  | X  | x

Рента | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0,25  | x  | x  | X  | x 

Інтегральні оцінки і параметри [R(E – A)- 1 ]   | [R(E – A) – 1y] 

Оплата праці | 0,015 | 0,104 | 0,130 | 0,101 | 0,084 | 0,168 | 0,084 | x | x  | x | 24

Амортизація, прибуток | 0,007 | 0,052 | 0,065 | 0,050 | 0,042 | 0,084 | 0,0419 | x | x  | x | 12

Рента | 0,043 | 0,309 | 0,386 | 0,301 | 0,250 | 0,500 | 0,25 | x | x  | x | 71,4

Урожайність, т/га | x  | x  | x  | X  | 2  | x | x  | x  | x  | x  | x 

Частка ріллі,%  | x | x  | x  | x  | x  | 50 | X   | x  | x | x  | x

Принциповим є висновок про необхідність повернення провідної ролі товарним сільськогосподарським підприємствам, які моделюються з харчовою і переробною промисловістю. Особливої уваги заслуговує кооперативний рух і торгівля. Об’єктивність існування селянського господарства, яке реалізує лишки продукції, є передумовою повернення до різних інтеграційних процесів у сільському середовищі. Для задоволення попиту селян на продовольчі товари першої необхідності кооперація відіграватиме важливу соціальну роль щодо забезпечення продовольчої безпеки селян, попередження масового білкового голодування на селі при згортанні роботи державних підприємств торгівлі.

Оцінки тривалості періоду адаптації селянського господарства до нових ринкових відносин обґрунтовані з урахуванням темпів зміни ситуації в ринковому і сільському середовищі. Основними носіями альтернативних тенденцій у ретроспективі є селянські та колективні сільськогосподарські підприємства. В галузевому аспекті до пріоритетних відносяться виробництва, які забезпечують селян білковими продуктами харчування при відсутності торгівлі ними в сільському середовищі.

Особливого значення набуває виробництво продукції тваринництва, що традиційно розвивалося в селянському господарстві, але на певному етапі його розвиток жорстко стримувався адміністративно-командною системою. Критерієм оптимальності виробничої системи є задоволення попиту селянської родини на молоко, масло тваринне, сметану й інші молочні продукти.

Інерційний прогноз розвитку молочного скотарства в селянському господарстві має позитивний тренд на відміну від громадського, яке перебуває у глибокій кризі. Різні вектори розвитку галузі молочного скотарства утворюють передумови для подолання кризи.

Процес утворення фермерських господарств в Україні є достатньо тривалим, що дає підстави для оцінки існуючого механізму підтримки державою цього руху. Одні господарства виростають на базі особистого підсобного шляхом його збільшення і прискореного розвитку, інші виникають на базі існуючих організаційних форм господарювання, які реформувалися у зв’язку із банкрутством. Чимало селянських фермерських господарств утворюються із орендних колективів, а в деяких районах – на конкурсній основі з фахівців сільського господарства.

З урахуванням стратегії розвитку регіону найбільш важливим з точки зору моделювання (розміщення) виробництва сільськогосподарської сировини і продовольства є олійно-жировий комплекс. Пріоритетною є функція попиту на галузевих ринках олії рослинної, сала, жирів, масла вершкового для підтримання енергетичної цінності раціону харчування населення та інтеграційні спроможності регіону.

Характерна ознака цієї моделі – наявність функціональних циклічних зв’язків олійно-жирового комбінату області з підприємствами і галузями сільського господарства. Наукове значення моделі розкривається при використанні її для програмування розміщення і дослідження варіантів структури за критерієм насичення ринку для задоволення потреб. Економічні переваги моделі полягають у тому, що варіанти можуть розглядатися з урахуванням розподілу ціни попиту або витрат на виробництво. Встановлено, що витрати на 1 га ріллі у сільському господарстві Полтавської області складають 450 грн/га, що на 442 тис.га посіву – 199 млн.грн. Обсяг виручки від продажів олії з урахуванням попиту населення оцінено на суму 751 млн грн., що у 3,5 рази перевищує авансовані селом кошти (199 млн.грн.). З цього підрахунку зроблено важливий науковий висновок про те, що основним елементом ринку є система розподілу факторних доходів АПК. Модель дає можливість прораховувати варіанти не вдаючись до інших методів адаптації проекту.

Важливим елементом вирішення проблем розміщення і розвитку ПК є запровадження нового організаційно-господарського механізму регулювання процесів у сферах виробництва, накопичення, споживання і експорту продовольства. Виділяється три групи ключових рішень для удосконалення цього механізму (рис. 4).

РЕАЛЬНИЙ ПРОЦЕС

ОБМІНУ | ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ ЦІНИ | МЕХАНІЗМИ ПЕРЕРОЗПОДІЛУ КОШТІВ

Ціни експорту за умовами СІФ

Зовнішній | Фрахт і страховка товару | Фонд

ринок: | підтримки

експорт | = | Ціна за умовами ФОБ | експорту

Дотація на експорт

= |

Ціна вільного ринку

за умовами

попиту і пропозиції

Сегментація |

Скидки і націнки в

системі зберігання | Фінансово-кредитний

механізм

внутрішнього | мобілізації

ринку |

= | Граничні закупівельні ціни

(ціни підтримки, заставні,

позичковий тариф) | коштів

Земельна рента

= | Ціни товаровиробників

(індивідуальні)

Формування галузевих товарних |

Додана вартість:

прибуток, зарплата,

амортизація |

Фонд регулювання

доходів

товаровиробників

потоків

= | Ринкові ціни на засоби виробництва, корми,

насіння, добрива, паливо, енергію та інші ресурси

і послуги

Рисунок. Логістична модель процесів формування вартості та механізмів її перерозподілу у сферах виробництва, накопичення й обміну товарами |

Важливим сегментом ринку поряд із приватною і державною торгівлею є селянський кооперативний. За допомогою кооперації та об’єднання можна відсторонити активних приватних посередників, які високо оцінюють свої послуги, із сфери розподілу. Кооперативний рух є глобальним процесом розвитку торгівлі. На відміну від існуючої пропонується альтернативна модель вертикальної інтеграції товаровиробників до завершальної стадії відчуження товарів – споживання через внутрішній ринок і експорт на зовнішній. Новизна цього підходу полягає у тому, що модель ринку і процеси, які на ньому відбуваються, є прогнозованими та прозорими, а основні учасники відповідають вимогам міжсекторних організацій АПК.

Для вирішення галузевих і регіональних проблем відтворювального процесу необхідно законодавчо закріпити основні правила економічної поведінки всіх учасників кооперованого виробництва, зокрема сільського господарства, переробної ланки на місцях з представниками транспорту, зберігання і торгівлі. Йдеться про торгівлю, яка сегментується з урахуванням кількості міського і сільського населення. Перший сегмент відповідає за торгівлю в містах, другий – за сільський ринок. У межах міського сегменту повинна розвиватися харчова промисловість, яка орієнтується на потужний попит промислових центрів. Сільський ринок має свої особливості, пов’язані з наявністю приватного підсобного господарства населення, яке скорочує попит на сільськогосподарську продукцію, а також з обмеженим попитом на інші товари через незначну кількість населення. Тому у територіально віддаленій сільській місцевості доцільно повернутися до дрібнотоварного виробництва продовольчих товарів у переробних цехах великих агрофірм і сільськогосподарських підприємств, а також переробних підприємствах споживчої кооперації.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі на основі чітко визначеної мети і програми дослідження викладено теоретичне узагальнення і нове розв’язання важливої для народного господарства наукової задачі – моделювання розвитку продовольчого комплексу регіону (на прикладі Полтавської області) з урахуванням соціально-економічних і агроекологічних чинників. За результатами дослідження сформульовано наступні висновки і пропозиції.

1. Капіталізація розвитку сільськогосподарського виробництва є напрямом