КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Березенко Вікторія Миколаївна

УДК 811.111(322.5+367.321)

ВІРОГІДНІСТЬ ЯК ПАРАМЕТР КОНСТАТИВНОГО ВИСЛОВЛЮВАННЯ ТА ЗАСОБИ ЇЇ ВИРАЖЕННЯ

В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі граматики та історії англійської мови Київського національного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник | доктор філологічних наук, професор

Почепцов Георгій Георгійович,

Київський національний лінгвістичний університет,

кафедра граматики та історії англійської мови,

професор

Офіційні опоненти: | доктор філологічних наук, професор

Жаботинська Світлана Анатоліївна,

Черкаський національний університет

імені Богдана Хмельницького, кафедра англійської філології, професор

кандидат філологічних наук, доцент

Морозова Олена Іванівна,

Харківський національний університет

ім. В.Н.Каразіна, кафедра англійської філології, доцент

Провідна установа | Львівський національний університет імені Івана Франка, кафедра перекладознавства та контрастивної

лінгвістики імені Григорія Кочура, Міністерство освіти і науки України, м. Львів

Захист відбудеться “_9__” жовтня 2003 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського національного лінгвістичного університету (03680, МСП, Київ-150, вул. Червоноармійська, 73)

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного лінгвістичного університету (03680, МСП, Київ-150, вул. Червоноармійська, 73)

Автореферат розісланий “_5__” вересня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.А. Калита

Загальна характеристика роботи

Реферована дисертація присвячена вивченню прагмасемантичної категорії вірогідності та засобів її вираження в англомовному констативному висловлюванні з урахуванням позамовних чинників. Вірогідність як прагмасемантична категорія відбиває епістемічну оцінку мовцем/слухачем об’єктивної дійсності, відображеної у змісті констативного висловлювання, та рівня її пізнаності комунікантами. Ознака вірогідності є іманентною для констативного висловлювання, вона закладена у його змісті a priori. Однак існують ситуації, які потребують увірогіднення змісту констативного висловлювання. В таких випадках мовець вживає спеціально призначені для цієї мети мовні одиниці – маркери вірогідності. Маркери вірогідності (далі МВ) не впливають на пропозиційний зміст констативного висловлювання, вони лише вказують на ступінь його вірогідності з погляду мовця й допомагають формуванню відносин довірливості між мовцем й адресатом повідомлення. Такі мовні одиниці мають метакомунікативний характер.

Існує ряд праць вітчизняних і зарубіжних вчених, в яких різною мірою висвітлювалися окремі характеристики категорії вірогідності: семантичні (Л.Вітгенштейн, М.А.Дмитровська, А.А.Залізняк, Г.В.Попова, D.Evans, A.Hubler, K.Hyland), синтаксичні (Б.Комм, W.Diver), функціональні (Н.Д.Арутюнова, Г.Г.Почепцов, О.С.Яковлєва), просодичні (І.П.Ліхарєва) та культурологічні (О.М.Ільченко, Т.П.Третьякова, W.Ball, J.Holmes). Проте наявні лінгвістичні дослідження не мають системного характеру, оскільки обмежуються вивченням окремих аспектів категорії вірогідності й не складають цілісного уявлення про її сутність.

Англомовні констативні висловлювання з ознакою вірогідності не потрапляли дотепер до кола лінгвістичних досліджень. Залишаються невивченими мовні та позамовні чинники, які визначають вірогідність англомовних констативних висловлювань, сам корпус МВ та закономірності їх функціонування. Саме тому дослідження вірогідності як параметра англомовного констативного висловлювання набуває особливої актуальності. Аналіз констативних висловлювань у структурному, семантичному й прагматичному аспектах уможливлює комплексне розкриття специфіки вірогідності інформації, що повідомляється. Актуальність дослідження визначається також антропоцентричною спрямованістю сучасної лінгвістики, зростаючим інтересом мовознавців до виявлення взаємозв’язку між мовними та позамовними чинниками мовленнєвої комунікації.

Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах наукової проблематики “Мовні системи. Динаміка функціонування фонетичних, граматичних і лексичних одиниць: когнітивний та комунікативно-прагматичний аспекти (германські, романські та українська мови)”, затвердженої вченою радою Київського державного лінгвістичного університету (протокол № 5 від 24 січня 2000 року).

Мета дослідження – виявлення корпусу маркерів вірогідності та особливостей її позначення в англомовному констативному висловлюванні – зумовила необхідність вирішення конкретних завдань:

·

·

·

·

·

·

Об’єктом дослідження є англомовні констативні висловлювання з ознакою вірогідності.

Предмет вивчення складають прагмасемантичні та структурно-позиційні властивості МВ в англомовних констативних висловлюваннях.

Матеріалом дослідження слугували фрагменти діалогів художніх творів сучасних англійських та американських письменників і фрагменти англомовної преси (рубрика “Новини”). У результаті суцільної вибірки з художньої літератури та з преси одержано 2 570 прикладів констативних висловлювань, які містять МВ.

Для досягнення мети й вирішення поставлених завдань у роботі використано такі методи та прийоми лінгвістичного аналізу: індуктивний метод, який визначив напрям дослідження від накопичення мовного матеріалу до його систематизації при встановленні типів МВ; метод прагматичного аналізу, за допомогою якого вивчались функції показників вірогідності в англомовному констативному висловлюванні; метод структурного аналізу, який дозволив визначити вплив позиції МВ на тема-рематичну організацію англомовних констативних висловлювань; метод семантико-пропозиційного аналізу, що знайшов застосування у виявленні метакомунікативної природи МВ. Ідентифікація й дослідження мовних одиниць як МВ була здійснена на основі методики семантичного та контекстуального аналізу. Семантичний аналіз дозволив установити основні розряди одиниць, які використовуються в англомовному констативному висловлюванні для позначення вірогідності. Необхідність використання контекстуального аналізу викликана впливом позамовних чинників на семантичний зміст МВ та їх прагматичну зумовленість.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що до сьогодні вірогідність констативного висловлювання не була об’єктом спеціального розгляду у вітчизняній англістиці. Вперше на матеріалі сучасної англійської мови встановлено й описано МВ констативного висловлювання, які в роботі диференціюються за декількома ознаками: за вмістом значення вірогідності, яким мовець наділяє своє висловлювання та як його інтерпретує слухач – на маркери високого і маркери низького ступеня вірогідності; за ознакою їхньої приналежності одному з учасників комунікативного акту – на маркери мовця й маркери слухача. Запропонований у праці аналіз МВ розкриває ієрархічність констативних висловлювань на основі ступеня їх вірогідності. Новим у дисертаційному дослідженні є комплексний підхід до вивчення категорії вірогідності, який включає виявлення й аналіз чинників: мовних, а саме корпусу МВ, та позамовних – авторитету комунікантів, їхнього фізичного й психічного стану, невербальної поведінки тощо.

Теоретичне значення дисертаційної роботи полягає в подальшій розробці питань теорії мовленнєвої комунікації, пов’язаних із впливом мовних та позамовних чинників на вірогідність повідомлення. Аналіз прагмасемантичних та структурно-позиційних особливостей англомовних констативних висловлювань, що містять МВ, є внеском у розробку теоретичних аспектів прагматичного синтаксису й комунікативної семантики. Дослідження мовного вираження вірогідності в констативному висловлюванні та структури мовленнєвої ситуації вірогідності поглиблює знання про закономірності вербалізації раціонально-оцінювального ставлення комунікантів до повідомлення й сприяє подальшій розробці теоретичних питань прагмалінгвістики.

Практичне значення дисертації полягає у можливості використання висновків та матеріалів дослідження в курсах теоретичної граматики (розділи “Синтаксис”, “Прагматика речення”, “Актуальне членування речення”, “Модальні слова”, “Модальні дієслова”), лексикології англійської мови (розділ “Семантика слова”), у спецкурсах з прагмалінгвістики, теорії мовленнєвої комунікації, а також при укладанні навчально-методичних матеріалів з практики англійського мовлення.

Апробація основних положень і результатів дослідження здійснювалася на засіданнях кафедри граматики та історії англійської мови КНЛУ та на 8 конференціях, у тому числі міжнародних: “Семантика мови і тексту” (Івано-Франківськ, 2000), “Форма, значення та функції одиниць мови й мовлення” (Мінськ, 2002), “English Language Teaching: novELTy and search for quality” (Мінськ, 2002); республіканських: VIII Всеукраїнській науковій філологічній конференції “Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики” (Черкаси, 2001), ІІ Всеукраїнській науковій конференції “Актуальні проблеми менталінгвістики” (Черкаси, 2001), IX Всеукраїнській науковій філологічній конференції “Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики” (Черкаси, 2002); науково-практичних у КНЛУ: “Мова освіта культура: наукові парадигми і сучасний світ” (Київ, 2001), “Актуальні проблеми вивчення мов і культур” (Київ, 2002).

Публікації. Результати дослідження опубліковано в чотирьох наукових статтях у фахових виданнях та трьох тезах доповідей на наукових конференціях.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаної літератури, списку використаних словників та списку джерел ілюстративного матеріалу. Загальний обсяг дисертації – 213 сторінок, з них – 182 сторінки основного тексту. У тексті дисертації вміщено 4 рисунки й 13 таблиць.

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження та її актуальність, визначено його мету й завдання, об’єкт і предмет, сформульовано положення, що виносяться на захист, висвітлено наукову новизну, теоретичне й практичне значення, описано методи дослідження, подано дані про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі дається характеристика поняття “вірогідність”; визначаються ознаки констативного висловлювання, до якого застосовується параметр вірогідності; розглядаються основні підходи до аналізу англомовних констативних висловлювань щодо їх вірогідності; описуються критерії, за якими визначається ступінь вірогідності англомовних констативних висловлювань; встановлюється корпус МВ; здійснюється класифікація МВ за семантичними та синтаксичними ознаками; визначається метакомунікативна природа МВ; описується власне вірогідність як один із типів вірогідності.

У другому розділі описується прагмасемантична типологія маркерів категоричної вірогідності в англомовних констативних висловлюваннях; визначаються структурно-позиційні ознаки маркерів категоричної вірогідності.

У третьому розділі визначається лексико-семантичний склад маркерів проблематичної вірогідності в англомовних констативних висловлюваннях, аналізуються їхні прагмасемантичні ознаки та структурно-позиційна варіативність.

У четвертому розділі визначаються типові репліки-реакції слухача на повідомлення мовця, які викликають подальші репліки-увірогіднення мовцем свого повідомлення; наводяться характерні узгодження МВ в англомовних констативних висловлюваннях у мовленнєвій ситуації вірогідності; визначається вплив позамовних чинників на вірогідність англомовних констативних висловлювань.

У загальних висновках підбиваються підсумки проведеного дослідження й окреслюються перспективи подальших досліджень, пов’язаних із вивченням категорії вірогідності.

Основний зміст роботи

Розділ 1. “Вірогідність констативного висловлювання в сучасній англійській мові”. Згідно постулату якості (П.Грайс), вірогідність повідомлення складає ідеальну норму спілкування. Однак вивчення мовленнєвого спілкування свідчить про те, що надійність чи ненадійність повідомлення, яке передається слухачеві, повинна бути застереженою мовцем:

(1) “We had heard from a fully reliable source that the one thousand Jews recently evacuated from Berlin had been massacred in the Rumbuli Forest in Poland” (Harris, 301).

(2) “I’ve got the information you wanted, M. Poirot. I’m afraid though, it can’t be regarded as reliable. The papers vary a good deal in their accounts. I shouldn’t like to guarantee that the facts as stated are more than sixty per cent accurate” (Christie, 317).

Мовець подає інформацію як надійну (приклад 1) або сумнівну (приклад 2), тобто як таку, яка не потребує/потребує верифікації.

Слухач оцінює вірогідність інформації за допомогою констативу – типової прагматичної одиниці вираження раціонально-оцінювального змісту, яка належить до основних функціональних типів висловлювання про події/явища об’єктивної дійсності. Констативи також відбивають епістемічний стан мовця – впевненість, сумнів тощо, залежно від чого мовленнєвий акт констатації ускладнюється ствердженням або припущенням існування того чи іншого факту.

Відповідно до ступеня ілокутивної сили констативного висловлювання виокремлюються такі його функціональні варіанти, як інформатив, декларатив та супозитив. Інформатив є таким ілокутивним актом, який зводиться до подання мовцем фактуальної інформації; декларатив це проголошення істинності інформації; супозитив – це ілокутивний акт, суть якого полягає у поданні ймовірнісної інформації. Сутнісні ознаки інформатива та декларатива нерівнозначні. Мовленнєвий акт декларатива є вторинним по відношенню до інформатива і може бути поданий таким чином: декларатив = інформатив + істиннісна оцінка пропозиції. Аналогічно, мовленнєвий акт супозитиву як вторинний щодо інформативу може бути відображений формулою: супозитив = інформатив + ймовірнісна оцінка пропозиції. Кожний із зазначених видів констативу має відповідний набір МВ, які перебувають у складних стосунках зі структурною та семантичною основами констативних висловлювань і являють собою, користуючись терміном З.М.Байкової, “модальну рамку”, що представляє пропозицію як знання чи припущення мовця.

За допомогою відповідних МВ мовець оцінює вірогідність повідомлюваної інформації, представляє її як факт, знання, наділяючи повідомлення істиннісним значенням, або як припущення, яке надає констативному висловлюванню ймовірнісного значення. Так, у пропозиційній частині констативного висловлювання the one thousand Jews recently evacuated from Berlin had been massacred in the Rumbuli Forest in Poland (приклад 1) повідомляється фактуальна інформація, а частина висловлювання we had heard from a fully reliable source передає додаткову інформацію про саме повідомлення, яка не впливає на пропозиційний зміст констативного висловлювання, а лише спрямована на формування у слухача довірливого ставлення до пропозиційного змісту повідомлення. Це метакомунікативний компонент констативу. Метакомунікативну роль МВ ілюструє рис. 1:

ОЦІНКА ДІЙСНОСТІ

Метакомунікативно

значуща частина

ДІЙСНІСТЬ

Комунікативно

значуща частина

Рис. 1. Схема оцінювання констативу за параметром вірогідності

Мовець і слухач оцінюють, наскільки зміст висловлювання відповідає дійсності, виходячи з міри обізнаності про неї. Залежно від міри пізнаності події/явища, услід за В.М.Бондаренком, виокремлюються три типи вірогідності: власне вірогідність, категорична вірогідність і проблематична вірогідність.

Ознакою власне вірогідності наділяються констативи-інформативи, не марковані лексичними або лексико-граматичними показниками вірогідності. Ознаку категоричної вірогідності отримують констативи-декларативи, марковані мовними показниками високого ступеня вірогідності. Ознакою проблематичної вірогідності наділяються констативи-супозитиви, марковані мовними показниками низького ступеня вірогідності.

На відміну від категоричної та проблематичної вірогідностей, власне вірогідність не має спеціальних маркерів і виражається дійсним способом дієслова. До основних типів констативного висловлювання з власне вірогідністю належать: а) висловлювання про загальновідомі істини; б) висловлювання фактуального характеру.

Власне вірогідні констативні висловлювання про загальновідомі істини передають інформацію, перевірену досвідом і часом, а саме:

а) знання наукового характеру – географічні, математичні, фізичні, біологічні тощо:

(3) “H2SO4 decomposes chlorates with evolution of CL204. If heated violent explosions occur” (Christie, 295).

Вимога обґрунтування знання невластива таким пропозиціям – вони не потребують доказів у силу їх входження до загального фонду знань людини. Інформація у власне вірогідних повідомленнях базується на великій кількості узгоджених між собою свідчень, отриманих з підручників, газет, радіо, телебачення, і є очевидною за характером;

б) знання, накопичені унаслідок людського досвіду, подані в прислів’ях, приказках, афоризмах:

(4) Wise men learn by other men’s mistakes, fools by their own (King, 21).

До власне вірогідних констативних висловлювань фактуального змісту належать об’єктивні повідомлення в газетах з рубрик “Новини” та “Хроніка подій”:

(5) Sir George Solti, 84, whose conducting career included 22 years at the head of the Chicago Symphony Orchestra, died Friday in Antiba, France (Herald Tribune, 1).

Про фактуальний характер даного повідомлення свідчать, по-перше, чіткі дані стосовно об’єкта повідомлення, по-друге, вказівка на часове та локальне віднесення події.

Категорична й проблематична вірогідності мають власні набори лексичних і граматичних засобів – МВ, які поділяються за семантичним та синтаксичним критеріями. За семантичним критерієм поділ МВ здійснюється на основі вмісту значення вірогідності. Так, до маркерів категоричної вірогідності (далі МКВ) належать мовні засоби зі значенням: 1) фактуальності: the fact is, really, actually, indeed, in fact тощо; 2) істинності, як: the truth is, it is true; 3) вказівки на чітке джерело інформації: as he said/told/informed, according to N, I ascertained from N тощо; 4) очевидності, як: I saw/heard; it is evident (apparent, obvious, clear), evidently, apparently, obviously, clearly;
5) правдивості: to tell the truth, frankly speaking, I swear (give my word) тощо; 6) впевненості, як: I know, іt is known, to be sure, I am sure (certain, convinced), surely, certainly, convincingly, of course. Серед них МКВ зі значенням фактуальності, істинності, вказівки на чітке джерело інформації та очевидності характеризують констативні висловлювання як об’єктивно-орієнтовані, а МКВ зі значенням правдивості та впевненості – як суб’єктивно-орієнтовані. Покажемо це за допомогою рисунку:

Рис. 2. Критерії оцінювання констативу як категорично вірогідного

Об’єктивно-орієнтованими є такі констативні висловлювання, які хоча й базуються на висвітленні реальності з погляду мовця, проте засвідчені ним як факт, як наявна, істинна чи очевидна дійсність. До суб’єктивно-орієнтованих констативних висловлювань належать висловлювання, що відображають дійсність крізь призму сприйняття мовця і наголошують на його особистому ставленні до висвітлюваної події. Поділ констативних висловлювань на об’єктивно- та суб’єктивно-орієнтовані є умовним, але необхідним: умовним, оскільки в будь-якому випадку відображення мовцем наявної дійсності є суб’єктивним; необхідним, оскільки мовні засоби, що відбивають об’єктивно-орієнтовані критерії, є більш вагомими аргументами вірогідності повідомлюваного, ніж мовні засоби з суб’єктивними ознаками.

Маркери проблематичної вірогідності (далі МПВ) поділяються на мовні одиниці зі значенням: 1) невизначеності джерела інформації: Some say, they say, as rumour has it, allegedly тощо; 2) видимості, як: it seems; 3) припущення: I believe, I think (I suppose, presume), supposedly, presumably; perhaps, possibly, maybe, probably, it is possible (probable) тощо; 4) невпевненості, як: I cannot say, I am not sure (certain), I don’t know, I hesitate; scarcely, hardly, rather, nearly, half. МПВ характеризують констативні висловлювання як суб’єктивно-орієнтовані, оскільки дані мовні одиниці завжди виявляють особисте бачення мовцем події/явища.

За синтаксичним критерієм поділ МВ відбувається щодо: а) їхньої структурної автономності, б) позиції маркерів у висловлюванні. За структурною автономністю МВ класифікуються як: 1) маркери лексемного статусу (allegedly, possibly, surely, evidently тощо); 2) маркери фраземного статусу (no doubt, of course, to be sure тощо); 3) маркери, які мають статус суб’єктно-предикатного комплексу (I think, I am sure, I know, I swear, it is evident тощо); 4) маркери, які мають статус речення (I ascertained it from N, You can ask N, N can testify that тощо).

Щодо позиції, то МВ можуть займати: а) ініціальну, б) медіальну та в) фінальну позиції. Різні позиції МВ у констативному висловлюванні пояснюються тим, що основне призначення висловлювання полягає не стільки в номінації ситуації об’єктивної дійсності, скільки у відображенні мовцем описуваної ситуації в актуальному для нього аспекті. У констативах-декларативах і в констативах-супозитивах тема й рема виділяються залежно від надання мовцем комунікативної значущості окремим компонентам констативного висловлювання з огляду на ситуацію спілкування. Ініціальна позиція МВ характеризує повідомлення як тему, фінальна – як рему. У медіальній позиції МВ розташовується на межі між темою та ремою. Залежно від позиції у висловлюванні МВ мають різні ступені вірогідності (детальніше позиційні варіанти МВ досліджені в розділах 2, 3).

Розділ 2. “Маркери категоричної вірогідності в англомовному констативному висловлюванні”. Категорично вірогідне висловлювання пов’язане, з одного боку, з підкресленням істинності, значимості повідомлення, з іншого, з підсиленням впливу мовця на слухача з метою переконання його у вірогідності інформації, усунення його сумніву щодо прийняття її як вірогідної, з вираженням додаткової модальної інтенсифікаційної оцінки основного змісту констативного висловлювання.

Слухач розцінює як категоричну вірогідну таку інформацію, яка:

а) передана точно зі слів джерела повідомлення:

(6) “Adelaide, Nigel says you took that stamp, but this is ridiculous – ”

“It’s true” (Murdoch, 143);

б) отримана в результаті безпосереднього сприйняття події/явища:

(7) “I saw by the windows that the family was not there.”

“Why should you go near the place?” (Dickens, 661);

в) підтверджена посиланнями на правдивість чи фактуальність події/явища об’єктивної дійсності:

(8) “The truth is, they were paid. Paid. They were paid by the saloon keepers, paid by the bullies, paid by the women themselves. At least they were forced to move.”

“I read about it in the papers that came on board in Honolulu,” said
Dr. Macphail (Maugham, 49-50);

г) свідчить про впевненість мовця у стверджуваному факті:

(9) “I wired to Gravesend, and learned that she had passed some time ago, and as the wind is easterly, I have no doubt that she is now past the Goodwins, and not very far from the Isle of Wight” (Conan Doyle, 58).

МКВ надають констативному висловлюванню високого ступеня вірогідності, про що свідчить реакція слухача на них (приклади 6-8).

Маркери вказівки на джерело інформації типу as he said/told/informed, according to N, I ascertained from N слугують для переказування інформації з максимальною точністю та для збереження її автентичності:

(10) “First, how did you get all this information? Second, how reliable is it?”

“About reliabilty,” he said. “If you’re asking me whether the facts I’ve listed could be used, in their present form, as evidence in court, the answer’s no. But I’m satisfied the information’s all authentic, and I haven’t included anything which wasn’t checked with at least two good sources, in some cases three. Another thing, my reputation for getting at the truth is my most important business asset. It’s a good reputation. I intend to keep it that way” (Hailey, 370-372).

З прикладу видно, що найсуттєвішими питаннями для слухача при встановленні міри вірогідності інформації є питання про шляхи її отримання (how did you get all this infоrmation?) та про її надійність (how reliable is it?). Мовець характеризує інформацію як вірогідну й аргументує це тим, що вона, по-перше, була отримана з декількох надійних джерел та перевірена (the information’s all authentic, checked with at least two good sources, in some cases three); по-друге, завірена репутацією мовця (my reputation for getting at the truth is my most important business asset. It’s a good reputation).

Маркери фактуальності типу the fact is, really, indeed призначені наголосити на дійсності повідомлюваного. Слухач, аналізуючи характер повідомлення щодо вірогідності, віддає перевагу саме тим констативним висловлюванням, у яких інформація подається як факт:

(11) “She’s Polish, Volksdeutsch, refugee, but she had some money and they sponged of her ”

“Ippy. The facts. Okay?”

“Okay, Johney, the facts” (Rathbone, 313).

Маркери очевидності типу I saw/heard; it is evident/apparent/obvious/clear, evidently, apparently, obviously, clearly сигналізують про перцептивний шлях отримання повідомлюваного знання. Інформація, засвідчена маркером очевидності, який вказує на зоровий/слуховий канал надходження інформації, визначається як унаочнена. Маркерами унаочненої очевидності в англійській мові слугують дієслова сприйняття типу to see, to hear, to observe, to notice, to witness та інші:

(12) “I saw her – with my own eyes – out of this window – talking to a perfectly strange man on the front doorstep” (Christie, 92).

Те, що людина бачила на власні очі, оцінюється нею як абсолютно вірогідне знання. Значення маркера очевидності “I saw her” як аргументу вірогідності інформації підсилюється іменниковою фразою with my own eyes.

Окрім унаочненої інформації, засвідченої дієсловами сприйняття, повідомлення можуть передавати інференційну (отриману шляхом логічного висновку) інформацію:

(13) It was obvious from the stillness that the children were gone (Collins, 62).

Мовець робить висновок, що дітей немає вдома, на основі опосередкованих перцептивних даних: “У будинку тихо.” Ймовірність того, що цей висновок є вірогідним, дость висока, оскільки його очевидність може бути доведена знанням про звичні дії дітей, які, наприклад, перебуваючи вдома, створюють багато шуму.

Маркери правдивості типу to tell the truth, frankly speaking, I swear/give my word наголошують на щирості мовця та на відповідності повідомлюваного дійсності:

(14) “Now tell me again іs our money safe in your bank?” /…/

“I give you my word. This bank is absolutely safe.”

“Aw, Freda! Let’s go put the damn money back” (Hailey, 426-427).

З метою переконатися в доцільності подальшого зберігання своїх грошей в банку, який пограбували серед білого дня, вкладник звертається до керівництва установи. Завірення зацікавленої особи в надійності банку відбувається за допомогою маркера правдивості “I give you my word”, який впливає на рішення останнього зберігати далі в ньому свої заощадження.

Маркери впевненості типу I know, іt is known, to be sure, I am sure/certain/convinced, surely, certainly, convincingly, of course позначають епістемічний стан переконання мовця. Впевненість мовця базується на:

а) спільних зі слухачем знаннях:

(15) “As there were no indicators of boot-marks about this ditch, I was absolutely sure not only that the Cunninghams had again lied, but that there had never been any unknown man upon the scene at all.”

“Precisely so” (Conan Doyle, 75);

б) аналізі ситуації:

(16) “He is taking drugs. I am sure of it.”

“What makes you think so?” asked Frankie.

“Everything. His appearance. His extraodinary changes of mood” (Christie, 57);

в) знаннях, отриманих з інших рук:

(17) “There is no doubt that he was killed by being smothered with a pillow from his bed /…/. The conclusion is based on the examination of the room at the public-house and on the evidence obtained at the Coroner’s inquest” (Collins, 220).

На визначення слухачем ступеня вірогідності повідомлення впливає також локалізація МКВ у констативних висловлюваннях. В ініціальній позиції МКВ мають прагматичне значення попередження про вірогідність інформації й представляють подальше повідомлення як інформаційну базу (тему) висловлювання:

(18) “I give you my word of honor that we’d never even heard of your husband till we came down here.”

“Oh, I see” (Christie, 91).

У медіальній позиції МКВ значенням вірогідності наділяється той фрагмент констативного висловлювання, якому передує МКВ:

(19) “You look surprised.”

“I am a little surprised, I confess, at so serious an inquiry into her character” (Austen, 125).

У фінальній позиції МКВ сигналізують про підтвердження мовцем вірогідності інформації, є акцентно виділеними і представляють повідомлення як інформаційний фокус (рему) висловлювання:

(20) “You remember that Lewisham gang of burglars?”

“What, the three Randalls?”

“Exactly; the father and two sons. It’s their work, I have not a doubt of it” (Conan Doyle, 137).

В ініціальній позиції МКВ десемантизується, стає стереотипом, кліше (приклад 18). У медіальній позиції МКВ мають коментувальний статус щодо вірогідності фрагмента повідомлення й стоять на межі тема-рематичного членування висловлювання (приклад 19). У фінальній позиції МКВ є наголошеним. Особливо виділеною є виокремлена позиція МКВ. У такому разі, хоча МКВ I have not a doubt of it має суб’єктно-предикатну структуру та є незалежним утворенням, його основна ілокутивна сила полягає в утвердженні вірогідності попереднього висловлювання (приклад 20). Розташування МКВ після основного повідомлення спричиняє ще більшу його акцентуацію, ніж у межах повідомлення, й надає маркерові більшої вагомості як аргумента вірогідності.

Розділ 3. “Маркери проблематичної вірогідності в англомовному констативному висловлюванні”. Зв’язок між об’єктом предикації і його ознакою, відображений модальністю суб’єктивного типу, не завжди є фактом об’єктивної дійсності. Мовець іноді лише припускає існування такого зв’язку. Модальне значення припущення належить до епістемічної модальності і є виразником мовленнєвого акту гіпотези (Т.В.Булигіна, А.Д.Шмельов). Відповідальність мовця за вірогідність інформації накладає на нього обов’язок позначати її можливу проблематичність спеціальними мовними засобами. Мовець прагне вказати на проблематичну вірогідність свого повідомлення з різних причин: у випадку відсутності вагомих аргументів, з поваги до слухача з метою бути менш категоричним або авторитарним.

Проблематично вірогідними є повідомлення, які:

а) не містять вказівки на конкретне джерело інформації, іншими словами позначені маркерами невизначеності джерела інформації типу some say, they say, as rumour has it, allegedly, які сигналізують слухачеві про те, що мовець володіє певною інформацію, але не може вказати чіткого джерела її надходження й тому не може гарантувати її вірогідності. За умови вказівки на невизначене джерело інформації слухач розцінює висловлювання мовця як чутки, які є принципово анонімними й у результаті неодноразового відтворення можуть містити різні дані (hundred, fifty, fifteen, two):

(21) There had been a hundred people in the house at the time of the fall, there had been fifty, there had been fifteen, there had been two. Rumour finally settled the number at two (Harris, 294);

б) базуються на недостатньо очевидних даних, показниками яких є маркери видимості типу it seems, it looks like, які вказують на те, що гіпотеза мовця будується на загальних знаннях при відсутності/нечіткості очевидних даних:

(22) “Some weeks ago Mr. Blessington came down to me, as it seemed to me, in a state of considerable agitation” (Conan Doyle, 84);

в) мають вигляд роздуму, припущення. Тут знаходять свою реалізацію маркери припущення, такі як I believe, I think/suppose/presume, supposedly, presumably, perhaps, possibly, maybe, probably, it is possible/probable тощо, які повідомляють слухачеві про те, що інформація про подію/явище, якою володіє мовець, може виявитися невірогідною. Подаючи себе в якості джерела думки, мовець тим самим знімає зі свого висловлювання значення абсолютної вірогідності й наділяє його ознакою ймовірнісної вірогідності:

(23) “He’s an American. Has an American passport. But his wife is Swiss, I think” (Rathbone, 34);

г) базуються на невпевненості мовця в істинності повідомлюваного, показниками чого є маркери невпевненості типу I cannot say, I am not sure (certain), I don’t know, I hesitate; scarcely, hardly, rather, nearly, half. Джерелом невпевненості мовця слугує відсутність загальних знань стосовно повідомлюваної події/явища об’єктивної дійсності:

(24) “I cannot say that my own eyes saw him kill the two men at the door” (Collins, 9).

Слухач реагує на висловлювання, марковані МПВ, вимогою навести конкретні дані (приклад 25) і наділяє такі констативні висловлювання низьким ступенем вірогідності:

(25) “He seems to be in hiding.”

“Then you’re saying you have nothing concrete” (Davis, 162).

Аналіз мовного матеріалу свідчить про певні структурно-позиційні відмінності МПВ. В ініціальній позиції МПВ подають інформаційну базу (тему) повідомлення й покликані одразу націлити слухача на низьку вірогідність повідомлення (приклад 24). У медіальній позиції МПВ стоять на межі тема-рематичного членування констативного висловлювання, оскільки низьким ступенем вірогідності в такому випадку наділяється окремий фрагмент висловлювання, якому передує МПВ (приклад 22). У фінальній позиції, особливо коли МПВ є окремою суб’єктно-предикатною структурою, вони представляють інформаційний фокус (рему) повідомлення й підтверджують низьковірогідний характер попереднього висловлювання (приклад 23).

Розділ 4. “Вплив мовних та позамовних чинників на вірогідність англомовного констативного висловлювання”. Прагматика мовленнєвого спілкування зобов’язує мовця надавати вірогідну інформацію. У випадку, коли слухач має сумніви щодо вірогідності наведених даних, він сигналізує про це за допомогою верифікаційного питання “How do you know?”, яке за своєю суттю є питанням стосовно джерела інформації та вимогою навести додаткові докази вірогідності стверджуваних фактів.

Мовець як суб’єкт інформування, слухач як суб’єкт оцінювання, пропозиція як об’єкт оцінки та джерело інформації як засада оцінки складають мовленнєву ситуацію вірогідності. Основою мовленнєвої ситуації вірогідності є верифікаційна оцінка, а саме оцінка мовцем свого висловлювання стосовно того, якою мірою воно відповідає дійсності, й оцінка слухача, котрий за допомогою верифікаційних маркерів повідомляє про сприйняття висловлювання як вірогідного/невірогідного. Специфічність мовленнєвої ситуації вірогідності полягає в тому, що, на відміну від інших оцінювальних ситуацій спілкування, вона чітко орієнтована на слухача. Саме слухач має визначити ступінь вірогідності адресованого йому повідомлення.

Визначальними складовими мовленнєвої ситуації вірогідності слугують репліки довіри та репліки недовіри з боку слухача. Проявом довіри є підтвердження слухачем вірогідності повідомлення мовця за допомогою маркерів I agree, It’s true, I think so, I know, I can quite believe that, які містять бажану для мовця оцінку його повідомлення:

(26) “Was your baggage aboard the ship?”

“Some of it, but the main part at the hotel.”

“I can quite believe that” (Conan Doyle, 168).

Висловлюванням довіри слухач зазначає, що: 1) повідомлений факт є вже відомим йому; 2) його зацікавило те, що повідомляється; 3) інформація, на його думку, є вірогідною. Репліки-констатації довіри з боку слухача є різними за своєю лексико-синтаксичною структурою й реалізуються в мові за допомогою: а) емоціонально-нейтральних суб’єктно-предикатних структур типу I (quite) agree with you, I can quite believe that, I think so, that’s quite true, I do not doubt; б) емоціонально-оцінювальних словосполучень і речень типу How interesting, A nice situation, It’s good (excellent, interesting); в) раціонально-оцінювальних прислівників типу obviously, apparently, surely, indeed.

Вираження недовіри слухача реалізується в мовленні за допомогою:

a) тактики верифікації, використання якої викликане потребою слухача в додатковій перевірці вірогідності повідомлення мовця. Мовленнєвими реалізаціями цієї тактики слугують верифікаційні репліки типу How do you know?, Is it true?, Are you sure?, You think so? або репліки сумніву I doubt it, I don’t believe a word of it тощо:

(27) “I’ve got the most wonderful news for you,” she said. “Jane is going to be married.”

“Nonsense. How can you prove it?”

“Her fiancй is coming to dine here to-night to be introduced to me, and I want you to come too” (Maugham, 322);

б) тактики ідентифікації-уточнення, яка застосовується в тих випадках, коли слухач у цілому визначає повідомлення мовця як вірогідне, але при цьому хоче уточнити деякі деталі. Мовленнєвими реалізаціями цієї тактики є структури типу How did he look like?, Where did you see them?, Did you say…?:

(28) “At Euston /…/.”

“Did you say Euston or Paddington?” asked Lily abruptly. “Where you saw him, I mean?”

“Euston.” (Christie, 101).

в) тактики повтору-перепиту, котра застосовується слухачем для вираження здивування/недовіри шляхом повтору частини попередньої репліки комуніканта:

(29) “You were safe enough so long as no one suspected you. Once you were suspected proofs were easy to obtain.”

“Proofs? Еasy to obtain?”

“Yes, I found the stick that you used in the Andover and Churston murders in a cupboard at Combeside” (Christie, 149).

Аналізуючи повідомлення мовця в аспекті вірогідності, слухач ураховує позамовні чинники, а саме: індивідуально-особистісні характеристики мовця, його невербальну поведінку й обставини спілкування. До індивідуально-особистісних характеристик мовця, які впливають на ступінь вірогідності констативного висловлювання, належать фізичний стан (вік, стать, розумове та фізичне здоров’я тощо), соціальний статус (професія, ситуативна роль, репутація, культурний рівень, досвідченість тощо), психологічний стан (темперамент, емоційність тощо) й індивідуальні особливості (морально-етичні принципи, естетичні вподобання тощо). Так, репутація лікаря як фахівця в наступному повідомленні є гарантом вірогідності наданої ним інформації:

(30) “The doctor says it won’t be long now. He is awfully sort of cut off” (Murdoch, 231).

Невербальна поведінка мовця є додатковим аргументом вірогідності повідомлення. Виразниками невербальної поведінки в мові є кінетичні й фонаційні маркери вірогідності, призначенням котрих є вираження ставлення мовця до свого повідомлення чи до слухача, якому його повідомлення адресується. Так, жести мовця у випадку передачі ним вірогідної інформації мають сигналізувати про його впевненість. Коли мовець поводить себе знервовано та супроводжує своє мовлення численними повторами, виправленнями, слухач розцінює таке констативне висловлювання як низьковірогідне:

(31) “Please ask any questions you want to ask, Monsieur Poirot,” said Willard. “We are utterly dumbfounded at this strange series of disasters, but it isn’t – it can’t be – anything but coincidence.”

There was a nervousness about his manner which rather belied the words (Christie, 65).

Знання слухачем обставин спілкування сприяє адекватній оцінці повідомлення мовця за параметром вірогідності. Одне й те саме констативне висловлювання може бути вірогідним за одних обставин і невірогідним за інших. Чинником невірогідного характеру повідомлення мовця є конвенційне середовище, яке створюють мовленнєві ситуації в кіно, театрі, під час гри, жарту. В таких випадках слухач не перевіряє репліки комунікантів на вірогідність: він розуміє, що те, що відбувається під час жарту, в спектаклі чи кіно не є безпосередньою дійсністю, і тому, приймаючи умови штучно створеного середовища, сприймає ситуацію як гру:

(32) “Give me my comb!”

She was afraid that her hair, specially done for him, would come down. She stood with her hands to her head. He hid the comb between his knees.

“I’ve not got it,” he said.

The cigarette trembled between his lips with laughter as he spoke.

“Liar!” she said.

“’s true as I’m here!” he laughed, showing her hands (Lawrence, 248).

Отже, цілісним може бути лише такий аналіз констативного висловлювання в аспекті його вірогідності, в якому, окрім мовних чинників, були враховані зовнішні умови вимовляння, що відображає кореляція “адресант - адресат”.

Висновки

Аналіз констативних висловлювань за параметром вірогідності дає змогу зробити висновок, що вірогідність є прагмасемантичною категорією раціонально-оцінювального змісту, яка відбиває рівень знань мовця про події/явища об’єктивної дійсності. Залежно від міри пізнаності мовцем події/явища об’єктивної дійсності акт констатації відбивається в мовленні у вигляді власне вірогідності або ускладнюється ствердженням чи припущенням щодо існування події/явища об’єктивної дійсності, проявом чого є маркери категоричної та проблематичної вірогідності.

Власне вірогідними констативними висловлюваннями є висловлювання про всебічно пізнані події/явища об’єктивної дійсності, які не потребують додаткових маркерів вірогідності. Категорично вірогідними констативними висловлюваннями є висловлювання, які позначаються спеціальними лексичними та лексико-граматичними засобами. Маркери