НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРИКОРДОННИХ ВІЙСЬК УКРАЇНИ

імені Богдана Хмельницького

БАРКОВСЬКИЙ Валерій Павлович

УДК 331.7:351.74

ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ

У МАЙБУТНІХ ПРАЦІВНИКІВ КРИМІНАЛЬНОЇ МІЛІЦІЇ

Спеціальність 13.00.04 –

теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Здобувач В. П. Барковський

Хмельницький – 2003

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі педагогіки і психології Херсонського державного університету, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор,

член-кореспондент АПН України

Бутенко Володимир Григорович,

Херсонський державний університет,

кафедра педагогіки і психології, професор кафедри.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України, заслужений юрист України, Синьов Віктор Миколайович, Київський інститут внутрішніх справ Національної академії внутрішніх справ України, кафедра правової та соціальної педагогіки, завідувач кафедри;

кандидат педагогічних наук, професор, Яворська Галина Харлампіївна, Одеський юридичний інститут Національного університету внутрішніх справ, кафедра цивільного та трудового права, професор кафедри.

Провідна установа:

Кіровоградський державний педагогічний університет ім. Володимира Винниченка, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Кіровоград.

Захист відбудеться “ 9 ” жовтня 2003 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 70.705.02 Національної академії Прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького за адресою: 29003, м. Хмельницький - 3, вул. Шевченка, 46.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії Прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького (29003, м. Хмельницький - 3, вул. Шевченка, 46).

Автореферат розіслано “ 8 ” вересня 2003 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат педагогічних наук,

доцент А. В. Галімов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У процесі подальшого розвитку демократичних основ українського суспільства посилюється роль правоохоронної діяльності, спрямованої на забезпечення прав і свобод громадян, здійснення рішучої боротьби зі злочинністю. Кримінальна міліція в Україні виконує відповідальні функції, які пов’язані із запобіганням та розкриттям злочинних дій, боротьбою зі злочинністю, охороною населення від злочинних посягань, зміцненням правових основ суспільства. У зв’язку з цим сьогодні надається особлива увага питанням підвищення ефективності та удосконалення професійної підготовки працівників кримінальної міліції, формування у них комунікативної культури.

Посилення уваги державних органів та широкої громадськості до питань формування комунікативної культури у працівників кримінальної міліції зумовлене соціально-правовими, культурологічними та науково-педа-гогічними чинниками. Комунікативна культура працівників кримінальної міліції безпосередньо впливає на характер вирішення багатьох соціально-правових проблем, створює сприятливі умови для налагодження необхідних зв’язків з різними категоріями населення, дозволяє послідовно й ефективно розв’язувати складні професійні завдання психологічного та між-особистісного характеру. З позицій культурології виявляються актуальними питання змісту, структури, форм і способів організації комунікативної діяльності працівників правоохоронних органів, яка має певну специфіку, логіку та відповідні закономірності функціонування. Вивчення цих питань сприяє подальшому збагаченню знань і понять про сутність й особливості розвитку культури спілкування працівників кримінальної міліції як особливого явища в суспільному житті та професійній діяльності.

Комунікативна культура особистості формується під впливом навчально-виховного процесу, що зумовлює необхідність його науково-педагогіч-ного забезпечення. В умовах професійної підготовки майбутні працівники кримінальної міліції повинні засвоїти необхідний досвід спілкування, набути відповідні знання, уміння і навички організації та здійснення різних форм комунікативної взаємодії з людьми. Усе це посилює увагу вчених-педагогів, психологів, методистів, організаторів професійної освіти до проблеми формування комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції, вимагає ґрунтовного вивчення питань педагогічного змісту.

Усвідомлення актуальності питань комунікативної підготовки майбутніх працівників правоохоронних органів спонукає вчених у галузі філософії, правознавства, психології, етики, естетики та педагогіки до вивчення зазначеної проблеми. Можна виділити декілька напрямів наукового пошуку, у межах яких вченим вдалося отримати конкретні результати. Зокрема, у науковій літературі знайшли розкриття питання, які стосуються професіограми спеціаліста органів внутрішніх справ (Б.С. Камоцький), професійно значимих якостей працівника міліції (В.А. Данилов, В.Г. Андросюк, Л.І. Ка-зміренко, Г.С. Юхновець), моделі спеціаліста оперативно-розшукової спеціалізації (В.Ф. Захаров, Ю.І. Римаренко), правового положення, функцій та структури кримінальної міліції (І.В. Опришко, Л.А. Сидорчук).

Проблема культури професійного спілкування працівників міліції аналізується вченими з урахуванням їх психологічних особливостей та закономірностей. Зокрема, дається психологічний аналіз конфліктів діяльності і спілкування працівників органів внутрішніх справ (І.Б. Пономарьов), взаємовідносин у колективах ОВС (В.Г. Кутушев), контактів оперативних працівників із суб’-єктами зацікавленості (Ю.В. Чуфаровський), міжособистісної взаємодії працівників органів внутрішніх справ (В.В. Авдєєв) та їх психологічної стійкості (О.Ф. Беца). Дослідники акцентують увагу на психологічних засадах професійного спілкування оперпрацівників (В.С. Новиков) та вмінні працівників патрульно-постової служби міліції спілкуватися з громадянами (О.М. Націєвський), аналізують питання психологічної взаємодії слідчого з неповнолітнім обвинуваченим (В.Г. Баяхчев), культури спілкування співробітників міліції з неповнолітніми (Н.Г. Бульба, А.Н. Шлапак), психології допиту (І. Картас), психологічної підготовки дільничних інспекторів міліції (В.І. Коваленко), вивчають соціально-психологічні аспекти службового спілкування працівників ОВС (О.Г. Каменікова), застосування права (В.В. Ла-зарєв), а також методи психологічного впливу на особистість в діяльності співробітників міліції з попередження правопорушень (В.В. Юстицький).

Ученим вдалося дослідити широкий спектр питань, які стосуються моральних основ діяльності працівників міліції. Зокрема, привертають увагу наукові праці, що присвячені питанням професійної етики і службового етикету співробітників ОВС (М.М. Ібрагімов, В.В. Куличенко, В.Г. Яцен-ко, С.С. Сливка), етики працівників карного розшуку (В.С. Кур), етики слідчого (В.П. Кологривов, В.А. Сербулов), етики міліцейської служби (К.А. Булден-ко, Ю.Н. Скомпський). Предметом вивчення стають вимоги до морально-естетичної культури співробітників ОВС (В.П. Бакуменко, С.А. Бублик, С.І. Бражник, В.М. Плишкін), аналізуються моральні конфлікти в діяльності працівників міліції (Ф.В. Алшай), а також питання стилю роботи, культури та морального виховання співробітників ОВС (І.Л. Дех-тярьов), службового етикету працівника міліції (Б.Ф. Чміль), професійної етики учасників карного судовиробництва (В.В. Леоненко), службових відносин в ОВС (В.Г. Лихолоб), етичних основ слідчої практики (С.Г. Любичев).

Дослідники визначили ряд теоретичних і методичних аспектів професійної і, зокрема, комунікативної підготовки майбутніх працівників міліції. Наукові праці були присвячені питанням підготовки кадрів для ОВС (І.Г. Кириченко), удосконалення системи підготовки курсантів і слухачів у навчальних закладах МВС України (В.І. Шакун, В.Г. Лукашевич), розвитку системи правової освіти (А.О. Лігоцький), організації виховної та соціально-психологічної роботи у навчальних закладах МВС України (О.М. Бандурка, В.М. Синьов), підготовки кадрів майбутніх фахівців міліції у спеціалізованому юридичному вузі (М. Поляковський, В. Регульський), організації професійно-психоло-гічної підготовки слідчих (О.В. Ходаков).

Поряд із загальнотеоретичними положеннями розробляються окремі питання практичного характеру. Так, вчені А.Ф. Дунаєв, А.С. Катишев, В.М. Галузинський, Г.Х. Яворська вказують на роль педагогіки і психології у професійній підготовці працівників ОВС, В.П. Клименко визначає культуру мови працівників міліції як елемент професійної діяльності, Л.Б. Філонов пропонує тренінг ділового спілкування співробітників органів внутрішніх справ з різними категоріями громадян, М.Ф. Анісімова вивчає методи підвищення ефективності навчання курсантів, М.М. Ісаєнко досліджує проблему формування комунікативних умінь у курсантів вищих закладів освіти МВС.

Поряд із зазначеними вище результатами наукового пошуку проблема формування комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції залишається ще недостатньо вивченою. Особливо гострими і, водночас, поверхово висвітленими у науковій літературі є питання педагогічного забезпечення цього процесу, необхідним є подальше вивчення комунікативної культури як першооснови професійної майстерно-сті працівників кримінальної міліції, дослідження особливостей формування комунікативної культури у курсантів юридичного навчального закладу МВС, а також педагогічних умов успішного набуття майбутніми працівниками кримінальної міліції досвіду професійного спілкування.

Недостатнє вивчення зазначених питань, усвідомлена необхідність їх наукового обґрунтування і практичного вирішення зумовили вибір теми нашого дослідження – “Формування комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проблеми пов’язане з реалізацією основних напрямів Державної національної програми “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), Національної доктрини розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті, Комплексної програми вдосконалення роботи з кадрами та підвищення авторитету міліції на 1999-2005 рр., спрямоване на виконання наказу МВС України № від 29 квітня 2001 року “Про невідкладні заходи щодо підвищення рівня загальної та професійної культури поведінки працівників органів внутрішніх справ”, а також рішення колегії МВС України № КМ/1 від 15 травня 2001 року “Про стан дисципліни і законності в діяльності органів внутрішніх справ та заходи щодо їх зміцнення”.

Дослідження виконано в межах комплексної науково-дослідної роботи Херсонського державного університету “Нові технології у вузівській і шкільній дидактиці” (№0100U004914), а також теми наукової роботи кафедри спеціальних дисциплін Херсонського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ “Взаємодія слідчих і оперативних співробітників у розкритті злочинів” (Протокол №128 від 27.02.1998 р.), передбаченої програмою роботи з особовим складом УМВС України в Херсонській області. Тема дослідження затверджена Вченою радою Херсонського державного університету (протокол №5 від 4.02.2002 р.), узгоджена у такому формулюванні у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №8 від 30.10.2001 р.).

Об’єкт дослідження – процес професійної підготовки майбутніх працівників кримінальної міліції.

Предмет дослідження – педагогічні умови формування комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці ефективності педагогічних умов формування комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції.

Гіпотеза дослідження: ефективність формування комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції підвищиться за таких педагогічних умов:

- набуття курсантами навчальних закладів МВС необхідних знань щодо професійного спілкування працівників кримінальної міліції;

- використання у процесі комунікативної підготовки майбутніх працівників кримінальної міліції освітньо-виховних можливостей різних видів інформації (соціальної, наукової, художньої);

- розвитку у курсантів комунікативних умінь, зумовлених змістом та особливостями професійної діяльності працівників кримінальної міліції;

- упровадження на практиці найважливіших способів організації професійного спілкування майбутніх працівників кримінальної міліції.

Відповідно до поставленої мети та гіпотези визначено такі завдання дослідження:

1. На основі аналізу наукової літератури розкрити сутність, складові компоненти та функції комунікативної культури працівників кримінальної міліції.

2. Визначити критерії, показники та рівні сформованості комунікативної культури у курсантів юридичного навчального закладу МВС.

3. Дослідити вплив професійної підготовки на формування у курсантів комунікативної культури.

4. Теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови, що забезпечують ефективність формування комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції.

5. Укласти методичні рекомендації щодо формування комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції.

Методологічною основою дослідження є концептуальні положення філософської, психологічної та педагогічної науки про розвиток особистості та її комунікативну культуру, діалектичний зв’язок і обумовленість педагогічних явищ, необхідність системного підходу до розв’язання проблем формування комунікативних якостей особистості, роль професійної освіти у залученні майбутніх спеціалістів у сфері правоохоронної діяльності до культури професійного спілкування. Важливе методологічне значення для розв’язання досліджуваної проблеми мають ідеї та положення Конституції України, Законів України “Про освіту”, “Про міліцію”, “Про оперативно-розшукову діяльність”, Національної доктрини розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті.

Теоретичну основу дослідження становлять положення психологічної та педагогічної науки щодо: комунікативної діяльності та її суб’єкта (С.В.Капітанець, Б.Ф.Ломов, В.В.Юстицький); психології та педагогіки правоохоронної діяльності (В.Г.Андросюк, В.М.Галузінський, В.М.Синьов); становлення професійної етики та естетики працівників міліції (В.П.Бакуменко, С.І.Бражник, Г.П.Васинович, С.С.Сливка); психології професійного спілкування (В.В.Авдєєв, Н.А.Побірченко, В.А.Семиченко); організації неперервної професійної освіти (А.О.Лігоцький, Л.Возняк); цілісної побудови навчального процесу у закладах освіти МВС (М.І.Ануфрієв, О.М.Бандурка, В.Г.Лукашевич); професійної підготовки майбутніх працівників кримінальної міліції (В.Іщенко, П.П.Михайленко, А.С.Морозов, І.В.Опришко); особистісно орієнтованого змісту навчання і виховання у вищій школі (І.Д.Бех, О.В.Сухомлинська, М.М.Фіцула, В.І.Шакун, Г.Г.Шевченко).

Методи дослідження. Для перевірки висунутої гіпотези і виконання поставлених завдань використано комплекс методів: теоретичні – аналіз, синтез, індукція, дедукція, систематизація, порівняння, узагальнення – дозволили опрацювати наукові джерела, визначити сутність та особливості комунікативної культури працівників кримінальної міліції, обґрунтувати педагогічні умови її формування; емпіричні –– спостереження, дослідницькі бесіди, вивчення результатів діяльності, анкетування, аналіз та узагальнення досвіду комунікативної підготовки курсантів, що забезпечило вивчення стану зазначеної проблеми у практиці, сприяло оцінюванню стану сформованості комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції; експериментальні (констатуючий і формуючий експерименти) дали змогу визначити рівні вияву комунікативної культури у курсантів закладу освіти МВС, здійснити педагогічне забезпечення процесу комунікативної підготовки майбутніх працівників кримінальної міліції; статистичні методи кількісної та якісної обробки результатів педагогічного експерименту довели ефективність обґрунтованих педагогічних умов формування комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції.

Етапи й експериментальна база дослідження. Дослідження здійснювалося протягом 1996-2002 років і охоплювало кілька етапів науково-педагогічної діяльності:

На першому етапі (1996-1997 рр.) здійснювалося теоретичне вивчення зазначеної проблеми на матеріалі аналізу науково-педагогічної літератури, а також практичного досвіду комунікативної підготовки майбутніх працівників кримінальної міліції в системі навчальних закладів МВС України. Зокрема, була визначена сутність комунікативної культури працівників кримінальної міліції, вивчено зміст і основні напрями професійної освіти курсантів – майбутніх правоохоронців, сформульовано концептуальні положення, гіпотезу, мету та завдання дослідження.

На другому етапі (1998-1999 рр.) проведено констатуючий експеримент з метою виявлення особливостей формування комунікативної культури у курсантів юридичного навчального закладу МВС України, розроблено критерії і показники, необхідні для визначення рівнів сформованості культури професійного спілкування у майбутніх працівників кримінальної міліції. Була продовжена робота, пов’язана з обґрунтуванням педагогічних умов, що необхідно створити для ефективного формування комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції.

На третьому етапі (1999-2002 рр.) виконана дослідно-експери-мента-льна робота, пов’язана з перевіркою концептуальних положень і гіпотези дослідження, проведено формуючий експеримент, здійснено порівняння результатів констатуючого і формуючого експериментів, узагальнено дані теоретичного аналізу і дослідно-експери-ментальної діяльності, підготовлено ряд наукових статей та методичний посібник, апробовано і впроваджено основні положення і рекомендації дослідження.

Дослідження проводилося у Херсонському юридичному інституті Національного університету внутрішніх справ, а також вивчався досвід комунікативної підготовки майбутніх працівників кримінальної міліції у Запорізькому юридичному інституті, Одеському юридичному інституті Національного університету внутрішніх справ. До експерименту було залучено близько 1200 курсантів, 186 викладачів закладів освіти МВС, співробітників правоохоронних органів.

Наукова новизна одержаних результатів: уперше обґрунтовано педагогічні умови формування комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції, що передбачають набуття курсантами необхідних знань щодо професійного спілкування працівників кримінальної міліції; використання у процесі комунікативної підготовки освітньо-виховних можливостей різних видів інформації (соціальної, наукової, художньої); розвиток комунікативних умінь, зумовлених змістом та особливостями професійної діяльності працівників кримінальної міліції; упровадження на практиці найважливіших способів організації професійного спілкування майбутніх працівників кримінальної міліції; удосконалено критерії та показники вимірів вияву комунікативної культури у курсантів закладів освіти МВС; набули подальшого розвитку положення щодо сутності та функцій комунікативної культури працівників кримінальної міліції, напрямів, форм і методів її формування.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає у висвітленні основних підходів до осмислення комунікативної культури працівників кримінальної міліції, розкритті її сутності, складових компонентів та функцій; визначенні критеріїв та показників сформованості комунікативної культури у курсантів навчальних закладів МВС.

Практичне значення одержаних результатів: отримано експеримен-таль-ні дані, що характеризують стан сформованості комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції; розроблено орієнтовну програму та укладено методичні рекомендації щодо ефективного формування комунікативної культури у курсантів закладів освіти МВС України. Результати експериментального дослідження можуть бути використані викладачами юридичних навчальних закладів МВС України у процесі вдосконалення професійної майстерності працівників правоохоронних органів; враховані під час укладання навчально-методичних матеріалів та підручників з питань юридичної деонтології, психології, етики професійного спілкування працівників кримінальної міліції.

Наукові положення та методичні рекомендації щодо формування комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції упроваджено у навчально-виховний процес Херсонського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ (довідка №1/187 від 15 листопада 2002 року), Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України (довідка №1/312 від 9 жовтня 2002 року), Одеського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ (довідка №11/2 від 6 жовтня 2002 року), у діяльність Управління МВС України в Херсонській області та підрозділів кримінальної міліції (довідка №1/1007 від 27 грудня 2002 року).

Вірогідність результатів дослідження забезпечено методологічною та теоретичною обґрунтованістю вихідних позицій, відповідністю наукового апарату предмету дослідження, застосуванням взаємодоповнювальних методів наукового пошуку, адекватних визначеним завданням. Ефективність використаних методів наукового дослідження отримала своє підтвердження у процесі констатуючого і формуючого експериментів. Сформульовані у процесі науково-дослідної діяльності висновки були перевірені і підтверджені змістом теоретичного аналізу та експериментальної роботи.

Апробація результатів дослідження здійснювалася на міжнародних, всеукраїнських та міжвузівських науково-практичних конференціях “Сучасність і проблеми самосвідомості учнівської молоді” (Херсон, 1998), “Проблеми теорії та практики підготовки спеціалістів-юристів” (Херсон, 1998), “Актуальні проблеми діяльності ОВС по попередженню, розкриттю та розслідуванню злочинів” (Одеса, 2000), “Проблеми розвитку педагогіки вищої школи у ХХІ столітті: теорія і практика” (Одеса, 2002), “Національна програма виховання дітей і молоді в Україні: стан та перспективи” (Херсон, 2003), регіональних нарадах працівників правоохоронних органів та закладів освіти МВС України (1997-2001 рр.), звітних наукових конференціях Херсонського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ (1996-2003 рр.), засіданнях кафедри педагогіки і психології Херсонського державного університету (1997-2002 рр.).

Публікації. Результати дослідницької роботи, основні висновки та рекомендації за темою дослідження відображені у 10 наукових працях: методичному посібнику, 9 статтях, у тому числі 7 –– у фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, який містить 293 найменування, та 5 додатків. Основний зміст дисертації викладено на 190 сторінках, проілюстровано 13 рисунками і 10 таблицями. Загальний обсяг роботи – 241 сторінка.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і ступінь наукової розробки обраної теми, висвітлено зв’язок роботи з науковими програмами і планами, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання і методи дослідження; сформульовано гіпотезу, методологічні та теоретичні засади дослідження; вказано етапи та експериментальну базу дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення дисертації, її апробацію та впровадження результатів дослідження; охарактеризовано вірогідність наукових положень, отриманих результатів і висновків дисертаційної роботи.

У першому розділі – “Теоретичні засади дослідження проблеми формування комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції” – розкрито сутність та складові компоненти комунікативної культури працівників кримінальної міліції, проаналізовано основні підходи до осмислення комунікативної культури працівників кримінальної міліції, визначено її роль та основні функції.

Зазначено, що комунікативна культура особистості є тим питанням, яке викликає сьогодні значний інтерес широкої аудиторії – людей різних професій, науковців, діячів культури, працівників освіти. Особливо важливими постають питання культури професійного спілкування у сфері правоохоронної діяльності і, зокрема, у роботі працівників кримінальної міліції, які покликані вирішувати складні завдання протистояння кримінальній економіці, подолання злочинного тиску, напрацювання на основі реалістичної, виваженої оцінки обставин, закономірностей і тенденцій суспільної стратегії і тактики приборкання злочинності. Від професійної підготовки і майстерності працівників кримінальної міліції, цілеспрямованості їх дій у запобіганні та розкритті злочинів, наполегливості у розв’язанні складних криміногенних ситуацій та завдань залежить успіх у боротьбі зі злочинністю в Україні.

Комунікативна культура працівників кримінальної міліції являє собою складне духовно-практичне утворення особистості, яке охоплює засвоєні соціальні норми та вимоги щодо професійного спілкування, розвинені психологічні механізми комунікативної взаємодії з людьми, набутий практичний досвід комунікативної діяльності. Комунікативна культура особистості формується під впливом соціальних, психологічних, культурологічних та педагогічних умов. Вона неодмінно спирається на ті норми і вимоги, які висуває суспільство на певному етапі свого розвитку перед працівниками, які покликані стояти на сторожі морально-правових засад суспільних відносин, дотримуватися їх у своїй професійній і, зокрема, комунікативній діяльності.

Професійне спілкування працівників кримінальної міліції з іншими людьми передбачає виявлення значної психологічної активності. Без розвинених психологічних механізмів встановлення та підтримання комунікативних зв’язків працівники кримінальної міліції не в змозі досягти бажаних результатів комунікативного змісту. Вони покликані активно використовувати набутий практичний досвід ефективного встановлення комунікативних зв’язків із зацікавленими людьми, залучати до власного арсеналу все те, що знайшло достатню апробацію на практиці і засвідчило ефективність у сфері встановлення комунікативних взаємин із людьми, які викликають оперативний інтерес.

Ученими в різних галузях сучасної науки (філософії, історії, психології, правознавства, педагогіки) дається певна наукова інтерпретація сутності та змісту комунікативної культури працівників кримінальної міліції. Найбільш характерними з цих поглядів є ті, що дозволяють визначити комунікативну культуру працівників кримінальної міліції як соціально-історичне, психологічне та педагогічне явище.

Дослідження вченими комунікативної культури співробітників кримінальної міліції як соціально-історичного явища дозволяють акцентувати увагу на актуальних проблемах становлення і розвитку комунікативної культури працівників кримінальної міліції в Україні, ролі їх професійного спілкування на сучасному етапі суспільного розвитку, вимогах українського суспільства до комунікативної взаємодії працівників кримінальної міліції з іншими людьми.

Наукове осмислення комунікативної культури як психологічного явища має важливе значення для системи підготовки і діяльності працівників кримінальної міліції. Ученими отримано результати наукового пошуку, які стосуються емоційних чинників комунікативної культури, її інтелектуальної зумовленості, а також вольового забезпечення.

Науковий пошук дозволив вирішити ряд питань, які заслуговують на увагу і більш глибоке осмислення комунікативної культури як педагогічного явища. До них віднесено питання про формування у майбутніх працівників кримінальної міліції відповідального ставлення до комунікативної діяльності, збагачення понять та уявлень правоохоронців про комунікативну культуру, її сутність та структурні компоненти, розвиток функціональної активності комунікативної культури майбутніх працівників кримінальної міліції, практичної підготовки курсантів навчальних закладів МВС до професійного спілкування.

У дисертації розкрито роль та визначено основні функції комунікативної культури працівників кримінальної міліції. До них віднесено: ціннісно-орієнтанційну функцію (вирішення питань правового, морального та естетичного змісту), пізнавальну функцію (отримання, збирання та аналіз оперативної інформації), креативну функцію (генерування творчих ідей, планів, рішень боротьби зі злочинністю, розробка конкретного змісту оперативно-розшукової діяльності.

У другому розділі – “Особливості формування комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції” – обґрунтовано критерії та показники сформованості ефективності комунікативної культури у працівників кримінальної міліції, визначено рівні її сформованості у курсантів юридичного навчального закладу МВС, проаналізовано вплив навчальних занять та виховної роботи на ефективність комунікативної підготовки майбутніх працівників кримінальної міліції.

Зазначено, що комунікативна підготовка майбутніх працівників кримінальної міліції має спиратися, передусім, на внутрішні сили особистості, спрямовувати її зусилля на професійне самовдосконалення з метою активної участі у боротьбі за законні права, свободи та честь кожної людини. Ефективне використання можливостей розвитку власної комунікативної культури стає реальним лише тоді, коли забезпечуються внутрішні умови для її самореалізації. З урахуванням цього були визначені основні критерії та показники сформованості комунікативної культури у працівників кримінальної міліції. До них віднесено:

- розвиток (мозаїчний, логічний, системний) у працівників кримінальної міліції необхідних понять про професійне спілкування;

- характер організації (репродуктивний, аналітичний, творчий) працівниками кримінальної міліції професійного спілкування;

- використання працівниками кримінальної міліції найважливіших способів (емоційно-чуттєвих, інтелектуальних, діяльнісних) професійного спілкування.

За підсумками констатуючого експерименту було визначено три групи курсантів, які відповідали певному рівню сформованості комунікативної культури. Переважна більшість курсантів (60,87%) з числа тих, хто брав участь в експерименті має низький рівень сформованості комунікативної культури, 29,56% курсантів засвідчили середній рівень комунікативної підготовки і лише 9,57% - має високий рівень сформованості комунікативної культури.

Констатуючий експеримент дозволив виділити ряд протиріч і зробити висновки щодо впливу професійної підготовки на формування комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції. Зазначено, що значна частина викладачів юридичного навчального закладу МВС ще не має достатньо сформованих понять та уявлень про комунікативну культуру як складовий компонент професійної майстерності працівника кримінальної міліції і тому не завжди належним чином оцінює важливість і необхідність вирішення зазначеної проблеми.

До формування комунікативної культури курсантів мають безпосереднє відношення окремі навчальні дисципліни: психологія, професійна етика, право, а також риторика, українська мова, філософія, педагогіка, юридична деонтологія, культурологія та ін. Проте не всі вони використовуються на практиці ефективно з метою збагачення знань та розвитку відповідних комунікативних умінь курсантів. У навчально-виховному процесі переважно використовуються інформаційні технології, що пов’язані з поясненням, розповіддю, та недооцінюється роль і можливості технології, що стимулює комунікативну активність курсантів, орієнтує їх до безпосередньої участі у вирішенні складних проблем професійного спілкування працівників кримінальної міліції.

У третьому розділі – “Педагогічні умови формування комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції” – розкрито роль і місце педагогічних умов у системі забезпечення процесу формування комунікативної культури курсантів закладів освіти МВС, визначено зміст необхідних педагогічних умов та експериментально перевірено їх ефективність.

Зазначено, що системний підхід до розв’язання зазначеної проблеми передбачає соціальне, психологічне, а також педагогічне забезпечення процесу формування комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції. У дисертації обґрунтовано педагогічні умови, необхідні для ефективного формування комунікативної культури у курсантів навчальних закладів МВС (рис. 1). |

Педагогічні умови формування комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції

Набуття курсантами навчальних закладів МВС необхідних знань про професійне спілкування працівників кримінальної міліції

Знання про об’єкти професійного спілкування | Знання про суб’єкти професійного спілкування | Знання про процес професійного спілкування

Використання у процесі комунікативної підготовки майбутніх працівників кримінальної міліції освітньо-виховних можливостей різних видів інформації

Соціальна інформація | Наукова

інформація | Художня інформація

Розвиток у курсантів комунікативних умінь, зумовлених змістом та особливостями професійної діяльності працівників кримінальної міліції

Уміння встановлювати контакти із зацікавленими людьми | Уміння отримувати необхідну інформацію у процесі спілкування | Уміння впливати на особистість у процесі професійного спілкування

Упровадження на практиці найважливіших способів організації професійного спілкування майбутніх працівників кримінальної міліції

Емоційні способи організації професійного спілкування | Інтелектуальні способи організації професійного спілкування | Діяльнісні способи організації професійного спілкування

Рис. 1. Педагогічні умови ефективного формування комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції.

Програма формуючого експерименту передбачала вивчення можливостей використання соціальної, наукової та художньої інформації у процесі освоєння курсантами необхідних знань у сфері професійного спілкування; з’ясування можливостей послідовного використання емоційних, інтелектуальних та діяльнісних способів організації професійного спілкування майбутніх працівників кримінальної міліції, визначення ефективності педагогічних умов формування комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції в системі навчально-виховної роботи навчального закладу МВС.

Експериментальна робота мала декілька етапів. Перший етап формуючого експерименту полягав у вивченні можливостей основних видів інформації у формуванні комунікативної культури майбутніх працівників кримінальної міліції. З цією метою була з’ясована тематика навчальних занять і виховних заходів, спрямованих на формування комунікативної культури, можливості соціальної, наукової і художньої інформації в розкритті сутності та змісту комунікативної культури працівників кримінальної міліції, а також особливості їх впливу на курсантів.

Другий етап формуючого експерименту полягав у вивченні можливостей використання емоційних, інтелектуальних та діяльнісних способів організації професійного спілкування майбутніх працівників кримінальної міліції. У процесі експериментальної роботи були визначені: напрями навчально-виховної роботи, що можуть сприяти формуванню комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції; можливості окремих способів організації професійного спілкування в розвитку комунікативних умінь майбутніх працівників кримінальної міліції; особливості впливу емоційних, інтелектуальних та діяльнісних способів організації професійного спілкування на формування комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції.

Третій етап формуючого експерименту полягав у підготовці необхідних навчально-методичних матеріалів, апробації та визначенні ефективності педагогічних умов формування комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції. Основними завданнями експериментальної роботи були такі: розробити та впровадити на практиці орієнтовну програму формування комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції; скласти програму нового навчального курсу “Основи комунікативної культури працівників кримінальної міліції” та перевірити її освітньо-виховні можливості; здійснити апробацію та визначити ефективність педагогічних умов формування комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції у навчально-виховному процесі навчального закладу МВС.

Зазначено, що комунікативна культура майбутнього працівника міліції формується під час навчальних занять, навчальної практики, у процесі позанавчальної виховної роботи. Для організації роботи у цьому напрямку була розроблена орієнтовна програма формування комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції. Вона складається з 8 розділів і охоплює навчальні заняття, практичну підготовку, виховні заходи. Важливим завданням формуючого експерименту було складання програми нового навчального курсу “Основи комунікативної культури працівників кримінальної міліції” та перевірка його освітньо-виховних можливостей.

Складений нами навчальний курс розрахований на 48 годин аудиторних занять у формі лекцій та практичних занять для курсантів ІІІ курсу. Програма навчального курсу має чотири розділи:

1. Сутність комунікативної культури працівників кримінальної міліції.

2. Функції комунікативної культури працівників кримінальної міліції.

3. Інформаційні основи комунікативної культури працівників кримі-нальної міліції.

4. Організаційні основи комунікативної культури працівників кримінальної міліції.

У процесі формуючого експерименту було здійснено апробацію та визначено ефективність педагогічних умов формування комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції. Апробація педагогічних умов формування комунікативної культури у курсантів відбувалася шляхом проведення навчальних занять, а також виховних заходів, присвячених вирішенню зазначеної проблеми. Їх особливість виявлялася у тому, що були використані нові можливості інформаційного та організаційного забезпечення процесу формування комунікативної культури. Навчальні заняття, виховні заходи передбачали: використання освітньо-виховних можливостей соціальної, наукової та художньої інформації; впровадження емоційних, інтелектуальних та діяльнісних способів організації професійного спілкування курсантів.

Упровадження на практиці зазначених педагогічних умов формування комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції засвідчило їх ефективність. У цьому ми мали можливість переконатися, зробивши діагностику сформованості комунікативної культури у курсантів, які брали участь у педагогічному експерименті (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка сформованості комунікативної культури у курсантів

юридичного навчального закладу МВС

№
з/п | Рівні сформованості комунікативної культури у курсантів | Кількісні показники

Початок експерименту | Кінець експерименту

абс. | % | абс. | %

1 | Високий рівень | 44 | 9,57 | 215 | 46,74

2 | Середній рівень | 136 | 29,56 | 193 | 41,96

3 | Низький рівень | 280 | 60,87 | 52 | 11,30

4 | Разом | 460 | 100 | 460 | 100

Формуючий експеримент засвідчив ефективність обґрунтованих на теоретичному рівні педагогічних умов формування комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції, дозволив зробити висновок про доцільність і можливість їх практичної реалізації в си-стемі навчальної і виховної роботи закладів освіти МВС України.

ВИСНОВКИ

1. Встановлено, що комунікативна культура працівників кримінальної міліції є невід’ємною складовою їх професійної майстерності та здатності ефективно вирішувати складні питання боротьби зі злочинністю. За своєю суттю комунікативна культура працівників кримінальної міліції являє собою складне духовно-педагогічне утворення особистості, яке охоплює усвідомлені соціальні норми професійного спілкування, розвинені психологічні механізми організації комунікативної взаємодії, а також апробований досвід самоорганізації професійного спілкування.

2. Теоретичний аналіз дозволив виділити декілька підходів до осмислення комунікативної культури як соціального явища, психологічної властивості особистості, необхідного професійного досвіду. Інтерпретація комунікативної культури як соціального і психологічного явища дозволила отримати відповідь щодо соціально-історичних умов становлення і розвитку комунікативної культури у працівників кримінальної міліції, її ролі на сучасному етапі боротьби зі злочинністю, посилення вимог українського суспільства до комунікативної підготовки правоохоронців, а також психологічних особливостей комунікативної культури працівників правоохоронних органів.

3. У дисертації була акцентована увага на тих аспектах зазначеної проблеми, які ще не отримали достатнього висвітлення у науково-педагогічній літературі і які пов’язані з виявленням комунікативної культури як професійно необхідного досвіду. До них віднесено усвідомлення працівниками кримінальної міліції сутності їх комунікативної культури, урахування функціональних особливостей, а також можливостей практичного використання комунікативної культури в оперативно-розшуковій діяльності.

4. У процесі дослідження було підкреслено, що комунікативна культура відіграє важливу роль у професійній діяльності працівників кримінальної міліції, впливає на її спрямованість, зміст та технологію встановлення необхідних зв’язків у процесі вирішення оперативних завдань. До основних функцій комунікативної культури працівників кримінальної міліції віднесено ціннісно-орієнтаційну, пізнавальну та креативну, що дозволяє правоохоронцям враховувати правові, морально-етичні, естетичні норми їх професійної діяльності, отримувати, аналізувати та узагальнювати оперативну інформацію, а також генерувати творчі ідеї та рішення, розробляти конкретний зміст боротьби зі злочинністю та реалізовувати його на технологічному рівні.

5. У дисертації розроблено критерії та показники, що дозволяють визначати рівні сформованості комунікативної культури у працівників кримінальної міліції. До числа основних критеріїв віднесено розвиток у працівників кримінальної міліції необхідних понять про комунікативну культуру, характер організації комунікативної діяльності, використання можливостей комунікативної культури у процесі оперативно-слідчої роботи.

6. За підсумками констатуючого етапу дослідження було визначено основні рівні сформованості комунікативної культури у курсантів юридичного навчального закладу МВС: високий, середній і низький. Встановлено, що більша частина майбутніх працівників кримінальної міліції має ще низький рівень сформованості комунікативної культури.

7. У процесі науково-педагогічного пошуку обґрунтовано та експериментально підтверджено педагогічні умови, необхідні для ефективного формування комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції. До них віднесено:

- набуття курсантами навчальних закладів МВС необхідних знань про професійне спілкування працівників кримінальної міліції;

- використання у процесі комунікативної підготовки майбутніх працівників кримінальної міліції освітньо-виховних можливостей різних видів інформації (соціальної, наукової, художньої);

- розвиток у курсантів комунікативних умінь, зумовлених змістом та особливостями професійної діяльності працівників кримінальної міліції;

- упровадження на практиці найважливіших способів організації професійного спілкування майбутніх працівників кримінальної міліції.

8. Автором дослідження розроблена й апробована орієнтовна програма формування комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції, наголошено на необхідності послідовного і системного формування комунікативної культури у процесі викладання гуманітарних, фундаментальних, спеціальних дисциплін, а також у процесі позанавчальної виховної роботи, укладено програму навчального курсу “Основи комунікативної культури працівників кримінальної міліції”.

Дисертація не вичерпує проблеми і передбачає подальший пошук, який пов’язаний з формуванням культури професійного спілкування у процесі самовиховання та підвищення професійної майстерності працівників кримінальної міліції.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Барковський В.П. Теоретичні аспекти формування комунікативної культури працівників кримінальної міліції // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1997. – Вип. 4.- С. 10-14.

2. Барковський В.П. Формування культури професійного спілкування у майбутніх працівників кримінальної міліції // Педагогічні науки: Збірник наукових праць. – Херсон, ХДПУ, 1998. – Вип. 1. – С. 90-93.

3. Барковський В.П. Про формування партнерських відносин між міліцією і населенням // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2000.- Вип. 4. – С. 41-45.

4. Барковський В.П. Сутність комунікативної культури працівників кримінальної міліції // Педагогічні науки: Збірник наукових праць. – Херсон, ХДПУ, 2001. – Вип. 25. – С. 41-48.

5. Барковський В.П. Ціннісно-орієнтаційна та пізнавальна функції комунікативної культури працівника кримінальної міліції // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Збірник наукових праць. – Київ-Запоріжжя: Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, 2001. – Вип. 20- С. 283-287.

6. Барковський В.П. Особливості креативної функції комунікативної культури працівників міліції // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Збірник наукових праць. – Київ-Запоріжжя: Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, 2001. – Вип. 21.- С. 325-329.

7. Барковський В.П. Критерії сформованості комунікативної культури у курсантів навчальних закладів МВС // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. – Тернопіль, ТДПУ, 2001. - Вип. 14. – С. 185-192.

8. Барковський В.П.Особливості професійного спілкування слідчого з працівниками оперативних підрозділів при вирішенні спільних завдань // Вісник Запорізького юридичного інституту. – Запоріжжя, ЗЮІ, 2001. - № 4 (17). – С. 260-270.

9. Барковський В.П. Комунікативна культура працівників кримінальної міліції: Методичний посібник. – Херсон, ХЮІ НУВС, 2002. – 114 с.

10. Барковський В.П. Педагогічні умови формування комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Збірник наукових праць. – Київ-Запоріжжя: Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, 2003. – Вип. 27. – С. 384-390.

АнотацІЇ

Барковський В.П. Формування комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.04 – теорія та методика професійної освіти. – Національна академія Прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького. – Хмельницький, 2003.

Дисертаційне дослідження присвячено актуальній проблемі сучасної теорії і практики професійної освіти – формуванню комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції. На основі аналізу педагогічної теорії і практики визначено сутність та функції комунікативної культури працівників кримінальної міліції, розкрито особливості її формування у майбутніх правоохоронців, обґрунтовано педагогічні умови та укладено методичні рекомендації щодо ефективного формування комунікативної культури у курсантів вищих закладів освіти МВС, розроблено й експериментально апробовано орієнтовну програму формування комунікативної культури у майбутніх працівників кримінальної міліції.

Ключові слова: професійне спілкування, працівники кримінальної міліції, комунікативна культура, педагогічні умови.

Барковський В.П. Формирование коммуникативной культуры у будущих работников криминальной милиции. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 – теория и методика профессионального образования. – Национальная академия Пограничных войск Украины им. Богдана Хмельницкого. – Хмельницкий, 2003.

Диссертационное исследование посвящено актуальной проблеме педагогической теории и практики – формированию коммуникативной культуры у будущих работников криминальной милиции. На основе анализа научной литературы раскрыта сущность и составные компоненты коммуникативной культуры работников криминальной милиции, которая представляет собой сложное духовно-практическое образование личности, охватывающее освоенные социальные нормы и требования относительно профессионального общения, развитые психологические механизмы коммуникативного взаимодействия с людьми, приобретенный практический опыт коммуникативной деятельности.

В диссертации проанализованы основные подходы к осмыслению коммуникативной