У легенді ж зустрічаємо цей праобраз лише в есхатологічних та етіологічних сюжетах.
_____________________
1. Витольд Клингер. Животное в античном и современном суеверии. - К., 1911, сс.216-232.
Розвиток епічних традицій відображений і в числовій символіці, яка активно функціонує в казці і чарівній, і казках про тварин у персонажній системі, мотифемній структурі. Для казки притаманні традиційні числа 3, 6 (3+3), 7, 9, 12, 24. Легенда оперує цими ж величинами, але частіше акцентує на поняттях 9, 12, особливо в мотивах магії, за винятком богатирських сюжетів. Богатирі-семилітки, гіперболізовані фізично, типові і для казки, і для легенди, що свідчить про архетипну генезу цих образів. Певна увага в дослідженні зосереджується на просторових моделях - символах інтер’єру, психологічному паралелізмові, особливо
притаманному топонімічним легендам, який відсутній у чарівній казці та казках про тварин. Головними просторовими моделями у казці чарівній є підземний, наземний і небесний Світи з усіма національними етнографічними ознаками: хата, піч, погріб, тік, корито, криниця, ліс, дорога, ріка, поле; в легенді - ліс, дорога, поле, гори, ріка, море, хата (горище, погріб), клуня, сарай, небо - земля - океан (море) тощо.
Легенді, на відміну від казки, притаманна природна кольористика, яка найчастіше застосовується у вербальній магії: червоне, чорне, зелене, синє, біле.
Поетичні особливості легенди і казки здавна привертали увагу письменників, серед яких - імена найталановитіших діячів української літератури: Г.Сковороди, І.Котляревського, Г.Квітки-Основ’яненка, Т.Шевченка, М.Гоголя, І.Франка, О.Кобилянської, М.Коцюбинського, Лесі Українки, П.Тичини, Г.Тютюнника, М.Вінграновського. В поєднанні народної міфологічної традиції та художньо-професійного вимислу полягають сентенціональні зв’язки, розвиток творчого народного мислення. Міфологічна проза стає інтердикцією сучасних літературних інтересів багатьох майстрів пера. ЇЇ мотиви та образи домінують у прозі В.Шевчука, В.Пепи, В.Рубана, в поезії І.Малковича. На наш погляд, саме у поєднанні народних і літературних традицій полягають еволюційні процеси епічної народної прози.
У висновках автором доведено, що система української фантастичної прози є наслідком реалізації в усній, а також писемній художній традиції первісного світогляду предків. Вона відображає різні періоди розвитку народу, його естетичного світу, що формувався під впливом багатьох факторів - релігії, історичних контактів, змін суспільних формацій. В епоху синкретизму сформувалася архетипічна система персонажів, найдавніші з яких мають тотемні та анімістичні риси, є складовими древніх ритуалів та обрядів. Сучасні записи засвідчують, що і сьогодні у міфологічних легендах та повір'ях певні тварини, птахи сприймаються як провісники, знамення, духи чи божества.
Казка, яка сприймається переважно не як правдоподібна оповідь, відображає перевагу в ній схематичних моделей, вона сприйняла мотиви, притаманні легенді - психологію страху перед явищами природи, демонологічний смисл образів. У ній домінують гіперболічні елементи, які проникають у модель колізій: гіпорбологічно зображуються функції епічного героя, що виявляються у його боротьбі із злотворцями. Внутріжанровий аналіз чарівної казки, казок про тварин та художньої структури легенди дозволяє зробити висновок, що насичення у ній реалістичних елементів, як і в міфологічній легенді, яка первісно тяжіла до міфу, призводять до перерозподілу якісної комбінації мотивів та аломотивів, зокрема, боротьби не з одним ворогом-чарівником, а з групою (множиною) ворогів. Якщо в міфологічній легенді чи чарівній казці за традицією герой змагається із злотворцем силою чи мудрістю, то в казці про тварин - винахідливістю, хитрістю. Як і казки чарівні та міфологічні легенди, казки про тварин мають ознаки міфологізму, зокрема, в тотемному світі персонажів, функціонування яких у пізніх записах свідчить про зміну суспільних вартостей.
Спостереження над поетичною системою міфологічної легенди і казкової прози свідчить про ті динамічні процеси, які призводять до втрати усної оповідальної культури, переакцентування традиційних оповідальних мотивів у художніх творах, котрі завжди "програють", якщо автор позбавлений розуміння художнього смислу, психологічної генетичної функції національних архетипів, мотифем та інших структурних одиниць, і, навпаки, у талановитих письменників, стають надбанням художньої літератури.
Основні положення дисертації викладено в ряді статей, передмов до збірників, найголовнішими з яких вважаємо:
1.
Л.Дунаєвська. Українська народна проза (легенда, казка). Еволюція епічних традицій. - К., 1997, 360 с.
1.
Л.Дунаєвська. Українська народна казка. - К.: Либідь, 1987, 156 с.
1.
Грицай М.С., Бойко В.Г., Дунаєвська Л.Ф. Українська народнопоетична творчість. Підручник для університетів. - К.: Вища школа, 1983, 358 с.
1.
Л.Дунаєвська. Фольклористика в Київському університеті. Проблема дослідження жанрів. // Народна творчість та етнографія. - К., 1985, с.32-41.
1.
Л.Дунаєвська. Ініціальні формули російської та української чарівної казки. // Вісник Київського університету. Українська філологія, № 24, 1988, с.32-41.
1.
Л.Дунаєвська. Напиймося з живого джерела // З живого джерела. Збірник казок у записах українських письменників ХІХ - ХХ ст. Передмова, примітки та адаптація текстів Л.Ф.Дунаєвської. - К., 1991, с. 5-17, 705 с.
1.
Л.Дунаєвська. Примітки // М.Грушевський. Історія української літератури. - т.І, К.: Либідь, 1993, с. 369-387.
1.
Л.Дунаєвська. Скарбниця світової казки // Українські народні казки. Серія: Скарбниця світової культури. Упорядкування, передмова, адаптування текстів, примітки Л.Дунаєвської. - К.: Веселка, 1995, с.5-13; 540 с.
1.
Л.Дунаєвська. Золота книга казок // Золота книга казок. Серія: Золота бібліотека школяра. Упорядкування, передмова, адаптування текстів, примітки, коментарі Л.Дунаєвської. - К.: Веселка, 1990, сс.5-14; 573-580; 581 с.
1.
Л.Дунаєвська. «Ця казка на білих лапах...» // Українські народні казки. Упорядкування, передмова, адаптування текстів Л.Дунаєвської. - К.: Веселка, 1991, с.5-12; 367 с.
1.
Л.Дунаєвська. Золота криниця // Українські народні казки. В записах письменників ХІХ-ХХ ст. Упорядкування, передмова, адаптування текстів Л.Дунаєвської. - К.: Веселка, 1990, с.5-14; 318 с.
1.
Л.Дунаєвська. Народна казка в літературі. // Література. Фольклор. Вип.І - К., 1991, с.61-74.
1.
Л.Дунаєвська. Нові тенденції розвитку української народної прози. // Література. Фольклор. Проблеми поетики. Вип.ІІ - К., 1995, с.15-25.
1.
Л.Дунаєвська, О.Таланчук. Український фольклор в контексті міфології світу. // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - К., 1996, № 6, с.48-74.
1.
Л.Дунаєвська. Число-символ в українській народній прозі. // Література. Фольклор. Проблеми поетики. Вип.ІІІ - К., 1996, с.10-18.
1.
Л.Дунаєвська, Л.Лук’янчук. Чарноцький А.З. - зачинатель слов’янської фольклористики. // Вісник Київського університету. Історія. Вип.35 - К., 1997, с.83-89.
1.
Л.Дунаєвська. Загадки. Прислів’я, приказки. Казки. Легенди та перекази. // Наукові студії Рівненського державного інституту культури. Методичні рекомендації для дослідження пам’яток матеріальної та духовної культури Полісся. - Рівне, 1997, с.45-48.
1.
Л.Дунаєвська, О.Таланчук. Український фольклор і фольклористика в їх історичному розвитку. // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Українознавство. Вип.ІІ - К., 1997, с.109-119.
АнотаціЯ
Дунаєвська Л.Ф. Українська народна проза (легенда, казка). Еволюція епічних традицій.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук за спеціальністю 10.01.07 - фольклористика - Київський університет імені Тараса Шевченка, Київ, 1998.
У дисертації з’ясовується поетична специфіка української народної прози в контексті еволюції епічних традицій. Об’єктом дослідження стали міфологічна легенда, чарівна казка та казки про тварин, жанротворення і розвиток яких найтісніше пов’язані з ідеологією первісного синкретизму та формуванням психологічно-естетичного національного коду. Новим у цій праці є визначення міфологічної прози як стійкої мікросистеми художнього фольклорного мислення.
Ключові слова: міфологія, легенда, казка, традиції, поетика.
АннотациЯ
Дунаевская Л.Ф. Украинская народная проза (легенда, сказка). Эволюция эпических традиций.
Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности 10.01.07 - фольклористика - Киевский унииверситет имени Тараса Шевченко, Киев, 1998.
В диссертации осмысливается поетическая специфика украинской народной прозы в контексте эволюции эпических традиций. Объектом исследования стали мифологическая легенда, волшебная сказка и сказки о животных, жанрообразование и развитие которых самым тесным образом связаны с идеологией первобытного синкретизма и формированием психологическо-эстетического национального кода. Новым в этой работе выступает определение мифологической прозы как стойкой микросистемы художественного фольклорного мышления.
Ключевые слова: мифология, легенда, сказка, традиции, поэтика.
Annotation
Dunaievska Lidia Frantsivna. Ukrainian Folk Prose
(legend, fairy tale). Evolution of Epic Traditions.
Dissertation to obtain academic degree of Doctor of Philology on a speciality 10.01.07 – Folklore Study. - Kyiv Taras Shevchenko University, Kyiv, 1998
The dissertation researches on poetic peculiarities of Ukrainian Folk Prose in the context of epic traditions’ evolution. Object of this study is mythological legend, magic fairy tale, fairy tales about animals, which are the most closely related – by their genre features and development – with an ideology of primal syncretism and formation of psychological and aesthetic aspects of the national code. The new achievement of this research is a definition of mythological prose as a micro system of creative folklore way of thinking.
The key words: mythology, legend, fairy tale, traditions, poetics.