МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Боковець Вікторія Вікторівна

УДК 330.123.36:664.12

ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ

ОСНОВНОГО КАПІТАЛУ НА ПІДПРИЄМСТВАХ БУРЯКОЦУКРОВОГО ВИРОБНИЦТВА ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

08.06.01.- економіка, організація і управління підприємствами

Автореферат

дисертації на здобування наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ-2003

Дисертація є рукопис

Робота виконана в Національному університеті харчових технологій Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник – доктор економічних наук, професор,

Заїнчковський Анатолій Олександрович –

Національний університет харчових технологій,

завідувач кафедри економіки і фінансів.

Офіційні опоненти : доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент УААН,

Лобас Микола Григорович-

Аграрний інститут,

директор

Кандидат економічних наук, доцент,

Жебка Валентин Володимирович –

Національний авіаційний університет,

Завідувач кафедри обліку і фінансів

Провідна установа - Тернопільська академія народного господарства

Міністерства освіти і науки України,

кафедра економіки підприємств і корпорацій, м. Тернопіль

Захист відбудеться 13 червня 2003 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради к 26.058.01 в Національному університеті харчових технологій за адресою: 01033Ю м. Київ, вул. Володимирська, 68, учбовий корпус В, аудиторія В-502.

З дисертацією можна ознайомитися в науково-технічній бібліотеці Національного університету харчових технологій за адресою: 01033, м. Київ,

вул. Володимирська, 68

Автореферат розісланий 8 травня 2003 року

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради В.М. Марченко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В умовах ринкової трансформації бурякоцукрового комплексу України спостерігається значна потреба у капіталі для забезпечення нормального процесу діяльності підприємств незалежно від їх форм власності та організаційно-правового статусу. Проблема регулювання відтворення основного капіталу і його реформування має важливе значення для подолання кризових явищ в бурякоцукровому виробництві та забезпечення підгрунтя його економічного зростання .

Серед країн-виробників цукру ще на початку 90-х років Україна займала одне з провідних місць по виробництву цукру з цукрових буряків. Проте криза не минула бурякоцукрового виробництва, результатом чого стало скорочення обсягів виробництва. Лише за період з 1992 р. по 2001 р. виробництво продукції скоротилося в 2 рази (з 3,89 млн. т до 1,95 млн. т ), а по Вінницькій області в 2,4 рази (з 488 тис.т до 200 тис.т), призупинився процес фінансування нового будівництва і реконструкції діючих підприємств, зросли диспропорції між наявними потужностями і рівнем забезпечення сировиною. Вихід з кризової ситуації бурякоцукрового виробництва вимагає нових якісних підходів до використання його основних засобів, оптимізації темпів оновлення і строків їх служби, модернізації застарілих засобів та реструктуризації підприємств, розробки і впровадження нової техніки і технології. Ці проблеми особливо актуальні для бурякоцукрового комплексу Вінницької області, на долю якої припадає 20,3% цукрових заводів України.

Розробці теоретичних, методологічних і практичних питань відтворення та ефективності використання основних фондів, збалансованості факторів виробництва присвячені праці таких вітчизняних і зарубіжних вчених як А.Сміта, Д.Рікардо, А.Маршала, Т.Каселя, К.Маркса, Л.М.Абалкіна, В.А.Воротилова, М.С.Герасимчука, Е.Кукель-Караєвського, В.П.Красовського, С.Е.Канторера, Л.В.Канторовича, І.С.Малишева, О.І.Ноткіна, А.Е.Пробста, С.Т.Струміліна, Т.С.Хачатурова та ін.

Серед вітчизняних дослідників, які займаються питаннями відтворення ефективного використання основних засобів в галузях АПК слід відзначити О.М.Голованова, І.Н.Дороша, А.О.Заїнчковського, М.І.Кісіля, М.Г.Лобаса, Т.М.Підлісецького, П.Г.Саблука, В.Д.Слюсара, О.М.Шестопаля та інших. В той же час в умовах подальшого удосконалення відносин власності у бурякоцукровому виробництві, формування цивілізованого ринку цукру, встановлення ефективних інтеграційних зв’язків між товаровиробниками, особливого значення набувають проблеми цілеспрямованого формування і оновлення основних засобів та ефективного їх використання. Від того, якою мірою в процесі приватизації вдається забезпечити на рівні робочого місця достатній рівень мотивації до праці, залучення інвестицій для технічного оновлення та ефективного функціонування, залежить успіх реформування бурякоцукрового виробництва та ринкових перетворень і подолання кризових явищ в галузі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною програми науково-дослідних робіт Національного університету харчових технологій з тем: “Удосконалення організаційно-економічного механізму інноваційних процесів у харчовій промисловості” (номер державної реєстрації 0199v003934) та “Формування фінансово-кредитного механізму в умовах переходу харчової промисловості до ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0198v002126).

Мета та задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в удосконаленні методологічних та методичних засад формування основного капіталу в бурякоцукровому комплексі Вінницької області, спрямованих на використання потенційних можливостей підвищення ефективності його використання та розроблення науково обґрунтованих рекомендацій щодо подолання кризової ситуації з метою виведення його на якісно новий рівень розвитку.

Для досягнення зазначеної мети поставлено наступні завдання:

–

–

–

–

–

–

Об’єктом дослідження є комплекс питань, що стосуються відтворення та ефективності використання основного капіталу підприємств бурякоцукрового виробництва Вінницької області, основні напрями і шляхи підвищення ефективності його функціонування на базі виявлених організаційно-економічних факторів та резервів.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних та практичних аспектів регулювання відтворення і ефективного використання основних засобів підприємств бурякоцукрового виробництва в умовах перехідного етапу до ринкової моделі економіки.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод пізнання, принципи системності та послідовності, системна теорія ринкової економіки. В процесі дослідження використані методи порівняння, аналізу і синтезу, розрахунковий, статистично-економічний, кореляційно-регресійний, графічний, групувань, а також положення і висновки наукових праць вітчизняних на зарубіжних дослідників.

Інформаційною базою дослідження слугували Закони України та Укази Президента України щодо діяльності бурякоцукрового виробництва АПК, відповідні нормативні акти, дані статистичної звітності, періодичних видань, а також матеріали, зібрані автором у процесі досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

–

–

-

-

їх ефективності в сучасних умовах та визначенні тенденції і закономірності розвитку ефективності виробництва цукру, впровадження обґрунтованої стратегії технічного переоснащення та реструктуризації підприємств.

-

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони використані при розробці механізму відтворення та використання матеріально-технічної бази бурякоцукрового виробництва, а також при підготовці програми реструктуризації підприємств Вінницької області (Товариство з обмеженою відповідальністю “Кристал”, Вінницька асоціація “Поділляцукор”). Результати дослідження використані при підготовці пропозицій щодо підвищення ефективності використання основних фондів на ВАТ “Крижопільський цукровий завод” (довідка 3-17/85 від 15.11.2002 р.).

Окремі результати дослідження використовуються у навчальному процесі факультету економіки і менеджменту Національного університету харчових технологій при викладанні дисциплін економіка підприємства, інвестування, іноваційнна діяльність підприємств, статистика.

Особистий внесок здобувача. Отримані наукові результати з теоретичних і практичних питань відтворення та підвищення ефективності використання основних фондів бурякоцукрового виробництва в регіоні є особистими розробками автора і є його теоретичним і практичним внеском у розвиток економічної науки, зокрема в таку галузь, як економіка виробництва бурякоцукрового комплексу АПК.

Апробація результатів дослідження. Результати досліджень обговорювалися на 5 наукових конференціях та семінарах, основними з яких є:

VІ Міжнародна науково-практична конференція “Наука і освіта”, м. Дніпропетровськ; ХІІІ Міжнародна науково-практична конференція, м. Чернівці; Міжнародна наукова конференція молодих вчених, аспірантів і студентів, м. Київ; ІХ Всеукраїнська науково-практична конференція, м. Київ; науково-практична конференція, м. Вінниця.

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 9 наукових статей загальним обсягом 2,08 д.а. З них 5 статей загальним обсягом 1,39 друкованих аркушів у наукових фахових виданнях і 4 статті (0,69 д.а.) – в інших виданнях.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, списку використаних джерел, яких налічує 183 найменування і додатків. Основний зміст дисертації викладено на 180 сторінках друкованого тексту, що містить 1 рисунок, 27 аналітичних таблиць.

Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, сформульовані мета, задачі, об’єкт і предмет дослідження, вказано зв’язок з науковими темами, відображено наукову новизну й практичне значення отриманих результатів, їх апробацію, впровадження у виробництво й навчальний процес та виділено особистий внесок здобувача.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні та методичні основи визначення ефективності капіталу” розглянуто економічну сутність категорії капіталу та проаналізовано сучасні погляди вчених економістів щодо значимості регулювання відтворювальних процесів капіталу, що є важливою передумовою вибору методів оцінки формування та використання основного та оборотного капіталу.

Вихідним моментом у процесі наукового дослідження капіталу (основних і оборотних засобів) як економічної категорії, на нашу думку, має бути визначення поняття “капітал”. Формування даного поняття розкриває природу й основні характеристики цієї категорії, дає змогу відокремити капітал від інших понять, пов’язаних із фундаментальною і багатогранною категорією “капітал”, дослідженню якої присвячено значну кількість наукових праць протягом досить тривалого історичного періоду. В країнах ринкової економіки визначення капіталу включає суму всього капіталу, вкладеного в підприємницьку діяльність.

Економісти А.Сміт, Дж.Мілл розмежовували капітал матеріалізований у будинках, спорудах, верстатах тощо, що функціонують у процесі виробництва певний проміжок часу протягом декількох виробничих циклів. Це є основний капітал. Що стосується сировини, матеріалів, що використовуються повністю протягом одного виробничого циклу, то це є оборотний капітал. За К.Марксом капітал характеризується тим, що приносить проценти, а також дає промисловий прибуток. В умовах України більш обґрунтованим є порівняння акціонерного капіталу зі статутним капіталом, водночас зауважимо, що вони мають суттєві відмінності, і ототожнювати їх автоматично не можна.

Слід зазначити, що в радянський період категорія “капітал” у будь-якій його формі не була об’єктом дослідження і лише з початком ринкової трансформації економіки почалося формування наукового розуміння економічної природи фінансового капіталу підприємства. При цьому більшість сучасних економістів-фінансистів розглядають “капітал”, “фінансовий капітал” як синонім фінансових ресурсів. Це характерно як для вчених України, так і для фахівців з інших країн СНД. Вважаємо, що до основного капіталу відносяться будівлі, споруди, машини та устаткування, що функціонують в процесі виробництва протягом декількох виробничих циклів, а до оборотного капіталу відносяться сировина, матеріали, які повністю використовуються протягом одного виробничого циклу.

Слід зауважити, що методологія дослідження економічної ефективності капіталу ґрунтується на загальній теорії ефективності виробництва, яка стала менш активно розвиватися протягом останнього десятиліття. Значний внесок у вирішення цих проблем внесли видатні вчені Т.С.Хачатуров, М.П.Федоренко, Л.В.Канторович, В.П.Красовський, В.В.Новожилов, Д.С.Львов, П.І.Багрій та багато інших.

Теорія відтворення капіталу є важливою складовою частиною політичної економії. Вчення про капітал було створене одним із основоположників класичної політекономії А.Смітом ще в XVIII ст. Згідно з класичним визначенням економічний розвиток суспільства – це довготривалий процес, який забезпечує збільшення продукту (доходу) у розрахунку на душу населення. Отож, можна скільки завгодно сперечатися, проте, якщо немає відповідного зростання, то раніше або пізніше не залишиться й тих, хто практично та ідеологічно його забезпечив, перебуваючи при владі.

Враховуючи сутність економічної ефективності в системі виробничих відносин, єдність трьох факторів суспільного виробництва – засобів праці, предметів праці, трудових ресурсів – та їх ролі у вирішенні головного завдання на сучасному етапі, можна зробити висновок, що критерій економічної ефективності використання основних засобів не може мати якісної відмінності від ефективності суспільного виробництва. Основним критерієм ефективності використання основних і оборотних засобів (капіталу) є зростання продуктивності праці суспільної праці, що супроводжується зростанням виробництва продукції та прибутку.

Важливе методологічне значення для вирішення практичних завдань підвищення економічної ефективності використання основних засобів має і науково обґрунтований вибір її показників. До основних показників відносяться: виробництво валової продукції, доходу, продуктивність праці, фондомісткість, коефіцієнт ефективності, приведені витрати, грошово-матеріальні витрати на виробництво продукції, показники платоспроможності і фінансової стійкості.

Співвідношення вартості боргу та власного капіталу підприємства – одна з характеристик структури капіталу акціонерного товариства. Оцінити оптимальність сформованої структури капіталу можна й за допомогою використання фінансових коефіцієнтів: показник довгострокової заборгованості, коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт покриття. Середньозважена вартість капіталу є інструментом, що дозволяє оцінити оптимально сформований капітал акціонерного товариства з точки зору його ціни, що служить основою формування інвестиційної та цінової політики.

У другому розділі – “Ефективність використання та відтворення основного капіталу підприємств бурякоцукрового виробництва Вінницької області” – виявлено та оцінено тенденції ефективності розвитку бурякоцукрового виробництва, здійснено комплексну системну його оцінка на сучасному етапі, досліджено тенденції формування та ефективності використання основного капіталу.

Україна належить до традиційно цукрових держав світу, що зумовлюється досить сприятливими грунтово-кліматичними та економічними умовами для розвитку буряківництва й виробництва цукру. Ця галузь бере початок свого розвитку з двадцятих років XIX століття. З того часу цукрове виробництво набуло пріоритетного значення серед харчових галузей країни. Разом з тим матеріально-технічна база цукрової промисловості України у минулому столітті не одноразово зазнавала значного руйнування, а вирощування цукрових буряків потрапляло до глибокої кризової ситуації, зокрема як це має місце в останні роки здійснення аграрної реформи.

Подолання кризової ситуації й відродження цукрового виробництва на рівні конкурентоспроможної участі на світовому ринку цукру стало національною проблемою, вирішення якої водночас на макро- і мікрорівнях має не тільки важливе економічне, а й політичне значення у демократичному державотворенні України. Назріла необхідність у розробці та реалізації державної програми відродження та розвитку бурякоцукрового конкурентоспроможного виробництва, виходу України на світовий ринок цукру, вирішальною умовою чого є підвищення ефективності використання капіталу.

На основі проведеного аналізу в дисертаційній роботі зроблено висновок, що підвищення ефективності використання капіталу в бурякоцукровому виробництві Вінницької області залежить від пропорційності розвитку основних засобів цукрової промисловості та буряківництва. Розрахунки свідчать, що за 1990–2001 рр. в галузях бурякоцукрового комплексу Вінницької області знизилась питома вага основного капіталу буряківництва на 0,6 пункти, або на 2,5%. При цьому питома вага основного капіталу цукрових заводів Вінницької області у 2002 році на 20% перевищувала розмір основного капіталу буряківничих господарств.

Слід відзначити, що фактична структура основних засобів не повністю відповідає задачам розвитку бурякоцукрового виробництва Вінницької області в умовах жорстокої конкуренції та прискорення науково-технічного прогресу. Підвищилась питома вага будівель, споруд і передавальних пристроїв з 57,3% у 1990 р. до 63,7% у 2000 р. і скоротилась питома вага силових машин, обладнання (з 36,3% до 6,1%), робочих машин (з 10,3% до 9,7%), транспортних засобів (з 34,4% до 4,1%), продуктивної худоби (з 13,7% до 12,3%). Зростання питомої ваги пасивної частини основних засобів обумовлено зростанням цін на промислову продукцію, яка споживається бурякоцукровими підприємствами, інфляційними процесами, важким фінансовим станом підприємств і обмеженими можливостями в оновленні основних засобів. Однак вищі темпи зростання пасивної частини за рахунок зниження активної (технічних засобів) є тимчасовими. У перспективі необхідно забезпечити оптимальні пропорції між даними елементами матеріально-технічної бази бурякоцукрового виробництва.

За досліджуваний період в буряківництві середньорічні темпи зростання пасивної частини основних засобів становили 3,7% та активної 3,2%, а в цукровому виробництві істотних змін не відбулося. Це свідчить про необхідність дотримання науково обґрунтованого співвідношення темпів зростання пасивної та активної частин для забезпечення більш ефективного їх використання за рахунок впровадження автоматизації та комплексної механізації виробничих процесів, що дозволить значно скоротити трудомісткість виробництва цукрових буряків та цукру, збільшити їх виробництво на одиницю земельної площі.

Системний аналіз стану бурякоцукрового комплексу України та підприємств Вінницької області зокрема, показує, що процес відтворення основних засобів повинен відбуватися не шляхом нового будівництва, а в основному шляхом реконструкції перспективних діючих цукрових заводів, технічного їх переозброєння та модернізації обладнання на новій сучасній технічній основі.

Так, нарощування потужності діючих заводів на 6-3 тис. т і більше ефективніше порівняно з новим будівництвом. Неефективним є нарощування потужності малих заводів на 0,5 тис. т і малоефективне збільшення потужності діючих заводів до 1,5 тис. т переробки цукрових буряків за добу. Якщо прийняти приведені витрати діючих заводів при нарощуванні їх потужності від 1,5 до 3,0 тис. т переробки цукрових буряків за добу (приріст потужності 1,5 тис. т) за 100%, то при нарощуванні потужності діючих заводів на 6 тис. т вони знижуються на 52,4%, при прирості потужності 3 тис. т – на 33-31%; при будівництві нових заводів потужністю 12 тис. т – на 26%, 9 тис. т – на 20%, 6 тис. т – на 18%. Нарощування потужності цукрових заводів на 1,5 тис.т (від 3 до 4,5 тис. т) забезпечує зниження приведених витрат на 10%, а при нарощуванні потужності цукрових заводів на 0,5 тис. т (від 1,0 до 1,5 тис. т) приватні витрати зростають на 22%.

Встановлено, що при формуванні кількості цукрових заводів необхідно здійснювати процес реструктуризації за рахунок нарощування потужності до 6 тис. т з переходом до 9 і 12 тис. т цукрових буряків на добу при підвищенні концентрації посівів, врожайності та цукристості буряків. У Вінницькій області з нарощуванням виробничих потужностей перспективних підприємств необхідно на 9 заводах збільшити виробничі потужності до 6 тис. т і на 3 – до 3 тис. т, залишивши без істотних змін 12 заводів, а 15 малопотужних заводів вивести з експлуатації. Це забезпечить економію земельної площі, експлуатаційних витрат, скорочення капітальних вкладень та сприятиме підвищенню продуктивності праці.

В процесі формування ринкового механізму господарювання, загострення конкуренції зі збутом цукру необхідно виводити з експлуатації застарілі і фізично зношені основні засоби. Перед бурякоцукровим комплексом України і Вінницької області стоїть завдання збільшити обсяги вибуття основних фондів не менше ніж у 2-2,5 рази, що дозволить на 1/3 оновити їх активну частину.

В дисертаційній роботі на основі проведеного аналізу зроблено висновок, що питома вага амортизаційних відрахувань в загальній сумі капітальних вкладень має тенденцію до зростання, а це є важливим джерелом відтворення основних засобів всіх підприємств бурякоцукрового виробництва Вінницької області (табл. 1).

Аналіз амортизаційних відрахувань підприємств бурякоцукрового виробництва підприємств Вінницької області свідчить про складні процеси, що впливають на показники рентабельності власного капіталу та зменшення амортизаційних коштів в розрахунку на 1 грн. вартості основних засобів, також зниження їх ефективності використання.

Аналіз сучасного стану свідчить, що в бурякоцукровому виробництві спостерігається зниження фондовіддачі. На зниження фондовіддачі впливає перевищення введення в дію нових основних засобів над вибуттям фізично і морально застарілих. В даний час на значній кількості заводів Вінницької області багато обладнання, яке експлуатується понад 20 років, що призводить до зниження продуктивності праці, конкурентоспроможності, зростання втрат продукції та витрат на ремонт і зниження фондовіддачі та ефективності виробництва. Таке положення призводить до зниження коефіцієнта використання виробничої потужності заводів Вінницької області (1995р. - 0,91; 1998р. - 0,83; 1999р. – 0,81; 2000 р. – 0,87), зростання втрат цукру у виробництві в % до маси буряків (1985р. - 0,96; 1999р. - 1,01; 1998р. - 1,0; 2000 р. – 0,98). На зниження фондовіддачі впливає різке зниження врожайності та наявність значних втрат сировини на всіх стадіях виробництва.

Таблиця 1

Динаміка використання амортизаційних відрахувань підприємств

бурякоцукрового виробництва Вінницької області (1985-2001 рр.)

Галузі | Рік

1985 | 1990 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001

Питома вага амортизаційних відрахувань в загальній сумі капітальних вкладень, %

Цукрові заводи | 56,9 | 60,2 | 77,5 | 78,8 | 80,7 | 81,9 | 82,3 | 83,2 | 84,8

Буряківництво | 42,0 | 55,6 | 66,4 | 69,1 | 75,9 | 78,3 | 79,1 | 80,7 | 81,9

Амортизаційні відрахування в розрахунку на 1 грн. прибутку

Цукрові заводи | 0,31 | 0,36 | 0,40 | -0,11 | -0,20 | -0,62 | -0,89 | -0,57 | -0,53

Буряківництво | 0,44 | 0,49 | 0,54 | 0,59 | 0,63 | 0,67 | 0,70 | 0,73 | 0,79

Амортизаційні відрахування в розрахунку 1 грн. вартості основних засобів

Цукрові заводи | 0,071 | 0,073 | 0,076 | 0,032 | 0,031 | 0,029 | 0,028 | 0,032 | 0,033

Буряківництво | 0,051 | 0,063 | 0,061 | 0,064 | 0,052 | 0,049 | 0,040 | 0,041 | 0,042

* Розраховано за даними підприємств Вінницької області.

В процесі дослідження було виявлено та систематизовано фактори, що чинять найбільший вплив на ефективність використання основного капіталу. Так, зниження зношування основних засобів на 10% забезпечує підвищення фондовіддачі на 0,22 коп.; зростання оборотних засобів на 100 грн. основних засобів – на 0,31 коп., а зростання питомої ваги технічних засобів в загальній вартості основних засобів на 0,21 коп.

Дослідження показують, що вплив на зміну фондовіддачі за 1995-2001 рр. народногосподарських і галузевих факторів із кількості врахованих ув цукровій промисловості становив 5,9%, регіональних – 8%, внутрішньовиробничих – 22%. Це свідчить про те, що системний аналіз на основі запропонованої класифікації і методики аналізу дозволяє виявити і реалізувати значні резерви підвищення ефективності використання основних засобів в усіх ланках бурякоцукрового виробництва.

У третьому розділі – “Шляхи підвищення ефективності використання капіталу підприємств бурякоцукрового виробництва” – обґрунтовано методи удосконалення структури капіталу в ринкових умовах, формування інформаційної маркетингової системи в умовах прискорення науково-технічного прогресу.

Матеріальною основою підвищення економічної ефективності виробництва на всіх рівнях народного господарства є прискорення науково-технічного прогресу, що є першочерговим завданням бурякоцукрового виробництва, яке має специфічні особливості і основні напрями прискорення науково-технічного прогресу, які можна в самому загальному вигляді згрупувати у дві великі групи: по-перше, особливості і основні напрями прискорення науково-технічного прогресу у буряківництві, тобто в розвитку сировинної бази цукрової промисловості; по-друге, особливості і основні напрями прискорення науково-технічного прогресу при зберіганні і переробці цукрових буряків, тобто в розвитку виробничо-технічної бази цукрової промисловості.

Подальше поліпшення селекційної роботи та насінництва в промисловому буряківництві є важливим напрямом прискорення науково-технічного прогресу у розвитку вітчизняної сировинної бази і підвищенні економічної ефективності використання основних засобів бурякоцукрового виробництва. Прискорення науково-технічного прогресу в розвитку буряківництва на сучасному етапі повинно забезпечити поліпшення селекції і насінництва, удосконалення розміщення і підвищення концентрації посівів, врожайності і якості цукрових буряків, завершення комплексної механізації на основі впровадження прогресивної технології вирощування, що забезпечить значне підвищення ефективності використання основних засобів.

Порівняльний аналіз показує, що при дещо вищій дохідності реалізованої продукції (на 81,2 дол. США/га) та істотно нижчих витратах на вирощування цукрових буряків (на 353,8 дол. США/га) прибуток від використання української технології на 435,0 дол. США/га перевищує показник, отриманий при застосуванні іноземної технології. Річний економічний ефект від умовно запланованого переходу від вітчизняної до іноземної технології, менший на 435,0 дол. США/га. Це обумовлено зростанням показників собівартості продукції на 295,8 дол. США/га та зниження її якості на 191,4 дол. США/га. При цьому, умовно запланований перехід забезпечує зниження продуктивності праці на 33,2%. На кожний додатково вкладений 1 дол. США збиток становить 0,23 дол. матеріальних витрат. Отже, застосування української енергозберігаючої технології забезпечує рентабельність на рівні 60%, в той час як за технологією, що запроваджується інофірмами, лише 31,2%. Все це свідчить про значний ресурсний потенціал вітчизняних технологій вирощування цукрових буряків та економічну недоцільність переходу на технології, що запроваджуються інофірмами.

Можливість зменшення енерговитрат існує досить реально і на деяких цукрових заводах України. Зокрема, комплексні витрати умовного палива на ряді підприємств становлять менше 5,5%, а такий цукровий завод як Крижопільський Вінницької області уже кілька сезонів працює з питомими витратам палива становлять на рівні 4%. Отож, зменшення цих витрат могло б дозволити підвищити заробітну плату працівникам, забезпечити технічне переоснащення підприємств, покращити умови праці.

Дослідження показують, що недостатньо розвинута інформаційна інфраструктура вітчизняного ринку цукру та погано структурована і умовно доступна аналітично-статистична інформація сприяють інерційності ринкових процесів. Так, якщо комерційна інформація відносно швидко “досягає” своїх потенційних споживачів, то матеріали виробничо-галузевого і ринкового характеру структуруються достатньо повільно. Тому на сучасному етапі важливо створити вітчизняну службу інформаційно-консультативного забезпечення розвитку і функціонування бурякоцукрового підкомплексу.

Стан інформаційного забезпечення бурякоцукрового виробництва поряд з такими факторами як стабільність нормативно-правової бази розвитку вітчизняного ринку цукру, ефективність механізму його захисту від зовнішніх впливів, раціональне проведення приватизаційних процесів в підкомплексі, уникнення розбіжностей у рівнях витрат, пов’язаних з отриманням кінцевого продукту для різних груп суб’єктів ринку та деякими іншими факторами, формують систему умов забезпечення економічної безпеки країни.

Проведені дослідження засвідчують, що система інформаційного маркетингу бурякоцукрового виробництва в ринкових умовах є основою для оцінки стану і прогнозування попиту на кінцеву продукцію галузі, кон'юнктури ринку і показників внутрішнього товарообігу і зовнішньої торгівлі.

Підвищення ефективності використання основних засобів залежить від багатьох організаційно-технічних і соціально-економічних факторів, а також прогресивних зрушень в їх структурі, обумовлених прискоренням темпів науково-технічного прогресу.

Так, проведені дослідження показують, що темпи зростання виробництва продукції та зниження собівартості продукції залежать не лише від рівня використання основних і оборотних засобів, але й від раціонального співвідношення активної і пасивної частини основних фондів. Для характеристики впливу структури основних засобів на ефективність їх використання проведено групування підприємств Вінницької області за даними 1999-2001 рр. Аналіз показує, що з підвищенням питомої ваги активної частини основних фондів, поліпшились всі показники виробництва – виробництво валової продукції в розрахунку на 100 грн. основних засобів на 38,3%, врожайність цукрових буряків – 36,1%, витрати праці на виробництво продукції зменшились на 49,3%, виробництво цукру з 1 га посівів цукрових буряків на 35,9%, а коефіцієнт ефективності основних засобів – на 41,3%.

Дослідження показують, що в умовах переходу економіки на переважно інтенсивний шлях розвитку особливо важливе значення має раціональне співвідношення між робочими і силовими машинами, що значно впливає на рівень ефективності основних засобів (табл. 2). Диспропорції між силовими і робочими машинами (тракторами і сільськогосподарськими машинами), некомплектність поставок технічних засобів впливає на використання техніки, що знищує рівень ефективності основних засобів.

Таблиця 2

Вплив структури технічних засобів на ефективність використання

основних засобів підприємств Вінницької області за 1999-2000 рр., %

Показники |

Групи підприємств за співвідношенням вартості робочих і силових машин

І – до 1,40 | ІІ – 1,41-1,90 | ІІІ – 1,91-2,30 | ІV – 2,31-2,70 | V – 2,71-3,00 | VI – понад 3,00

Кількість підприємств | 8 | 17 | 19 | 7 | 8 | 7

Питома вага активної частини в основних засобах, % | 15,7 | 18,3 | 21,7 | 24,9 | 27,7 | 30,8

Виробництво валової продукції буряківництва, на:

100 га посівів цукрових буряків, тис. грн |

100,0 |

104,6 |

119,5 |

138,7 |

145,3 |

161,4

100 грн основних засобів буряківництва, грн | 100,0 | 103,1 | 107,1 | 115,7 | 125,1 | 127,9

100 грн основних і обо-ротних засобів, грн | 100,0 | 111,4 | 112,6 | 118,9 | 120,2 | 125,3

Коефіцієнт ефективності основних засобів | 100,0 | 101,3 | 134,5 | 137,9 | 141,3 | 158,6

Врожайність, ц/га | 100,0 | 110,7 | 118,3 | 125,1 | 127,3 | 136,6

Витрати праці на 1ц, люд-год | 100,0 | 103,1 | 75,0 | 67,2 | 56,2 | 53,1

Собівартість 1 ц буряків, грн | 100,0 | 91,8 | 96,9 | 89,7 | 84,6 | 86,6

Виробництво цукру на:

1 га посівів цукрових буряків, ц |

100,0 |

110,6 |

118,0 |

124,9 |

128,0 |

136,7

100 грн основних засобів буряківництва, кг | 100,0 | 114,5 | 121,7 | 121,1 | 130,3 | 136,6

Встановлено, що нераціональне співвідношення вартості силових і робочих машин обумовлено недосконалою системою планування капіталовкладень. Тривалий період часу капітальні витрати на перші види машин перевищували темпи зростання витрат на другі. Так, наприклад, у 2001 р. вартість силових машин і устаткування перевищувала вартість робочих порівняно з 1990 р. в 1,37 рази.

Підвищенню ефективності використання основних засобів сприяє оптимізація тракторного парку. При цьому його структуру і необхідну кількість відповідних типів машин і устаткування необхідно визначити безпосередньо в господарствах з урахуванням конкретних умов виробництва та рівня використання машинно-тракторних агрегатів. Важливе значення при цьому має оптимальне співвідношення гусеничних та колісних тракторів (40:60) при фактичному у господарствах Вінницької області 60:40. Зростання забезпеченості підприємств енергонасиченними тракторами повино супроводжуватись зростанням шлейфу робочих машин і знарядь, оскільки незабезпеченість ними призводить до того, що потенціальні можливості тракторного парку недовикористовуються на 25-35%. Це свідчить про необхідність удосконалення механізму матеріально-технічного забезпечення підприємств бурякоцукрового виробництва по визначенню потреби в машинах і устаткуванні з врахуванням формування зональної та галузевої спеціалізації. На нашу думку необхідно здійснювати визначення планових показників відповідної номенклатури лише для фондовироблюваних галузей, а споживачам необхідно вільно формувати заявки за відповідними договорами з встановленням взаємної матеріальної відповідальності за дотримання виконання госпдоговірних зобов’язань.

Аналіз даних буряківничих підприємств Вінницької області показує, що оптимізація співвідношення між вартістю робочих і силових машин при інших рівних умовах забезпечує зростання річного виробітку на умовний трактор від 10 до 35%. Це свідчить про те, що при незначній різниці в природних і економічних умовах виробництва, спеціалізації і структурі посівних площ, як правило, не повинно бути істотної різниці у співвідношенні між вартістю робочих і силових машин.

Дослідження свідчать, що для підвищення ефективності використання основних засобів необхідно довести співвідношення між вартістю силових і робочих машин до 1:2,5-3,0. Підвищення питомої ваги робочих машин в структурі технічних засобів дозволить скоротити строки проведення польових робіт і простої тракторного парку, а також більш раціонально використовувати силові машини. Комплексність машинно-тракторного парку поряд з економією трудових, матеріальних і фінансових ресурсів створює сприятливі умови для максимального завантаження машинно-тракторних агрегатів.

ВИСНОВКИ

1. Проведене дисертаційне дослідження дозволяє зробити ряд висновків та рекомендацій методологічного, теоретико-концептуального і науково-практичного спрямування. Критерій ефективності використання основних засобів виробництва не може якісно відрізнятися від ефективності суспільного виробництва. Критерієм економічної ефективності використання основних засобів виробництва є підвищення продуктивності суспільної праці, що супроводжується збільшенням обсягів виробництва продукції та цукру з одиниці земельної площі. Єдиному критерію економічної ефективності відповідає система показників, яка дозволяє кількісно визначити результати, що відповідають критерію економічної ефективності. При формуванні показників ефективності необхідно керуватися тим, що вони перебувають у розвитку та взаємозв’язку, підпорядковані законам переходу кількісних змін у якісні.

2. Для виявлення змін, тенденцій, закономірностей в ефективності використання основного капіталу важливе значення має аналіз його структури, рівня оновлення, швидкості обігу, вікового складу обладнання, рівня вартості; технологічна структура (питома вага активної частини основних засобів в загальній їх вартості); вікова структура всього капіталу та окремих його видів. Існуючі методи обчислення цих показників вимагають удосконалення з врахуванням необхідності повного охоплення деяких особливостей відтворення і підвищення ефективності використання основного капіталу.

3. Ефективність використання основних засобів необхідно визначати лише з врахуванням техніко-економічних особливостей функціонування основного капіталу сільськогосподарських та промислових підрозділів різних форм власності та господарювання. Існуюча класифікація основного капіталу не дозволяє виділити обсяг основних засобів, що безпосередньо приймають участь у вирощуванні окремих сільськогосподарських культур. Визначення основного капіталу, що зайнятий на вирощуванні цукрових буряків, пропонуємо здійснювати шляхом розподілу вартості основного капіталу пропорційно сумі нарахованої амортизації.

4. Концепція перебудови відтворювального процесу основного капіталу повинна передбачати своєчасне оновлення функціонуючих і прискорення заміни застарілих технічних засобів, раціоналізацію їх вікової структури, удосконалення інвестиційної політики, оптимізацію строків служби та пропорцій між формами їх оновлення. Використання більш досконалої моделі розрахунку фактичних строків служби основного капіталу дало можливість встановити, що фактичні строки його служби в буряківництві значно нижчі нормативних, а на цукрових заводах Вінницької області вони в 1,2-1,3 рази перевищують нормативні. Це свідчить про необхідність диференційованого підходу до планування вибуття основних засобів виробництва за строками їх служби.

5. Системний аналіз стану бурякоцукрового комплексу підприємств України та Вінницької області показує, що процес відтворення основного капіталу повинен відбуватися не шляхом нового будівництва, а в основному шляхом реконструкції перспективних діючих цукрових заводів, технічного їх переозброєння та модернізації обладнання на новій сучасній технічній основі. Аналіз показує, що нарощування потужності діючих заводів на 6-3 тис.т і більше ефективніше порівняно з новим будівництвом. Неефективним є нарощування потужності малих заводів на 0,5 тис. т. і малоефективне збільшення потужності діючих заводів до 1,5 тис. т. переробки цукрових буряків за добу.

6. При формуванні кількості цукрових заводів необхідно здійснювати процес реструктуризації за рахунок нарощування потужності до 6 тис.т з переходом до 9 і 12 тис. т. цукрових буряків на добу при підвищенні концентрації посівів, врожайності та цукристості буряків. У Вінницькій області з нарощуванням виробничих потужностей перспективних підприємств необхідно на 9 заводах збільшити виробничі потужності до 6 тис. т. і на 3 – до 3 тис. т., залишивши без істотних змін 12 заводів, а 15 малопотужних заводів вивести з експлуатації. Це забезпечить економію земельної площі, експлуатаційних витрат, скорочення капітальних вкладень та сприятиме підвищенню продуктивності праці.

7. Дослідження динаміки відтворення основного капіталу цукрової промисловості Вінницької області показує, що коефіцієнт введення всіх засобів виробництва становив у 2000 р. 2,2 %, а коефіцієнт вибуття – 2,6 %, машин і обладнання відповідно 6,3 і 3,7. При чому основне обладнання експлуатується, як правило, 15-20 років і більше, при нормативному терміну служби 12,5 років. На ряді заводів зношування обладнання перевищує 70-75%. Отже, основним напрямком удосконалення процесу оновлення основного капіталу з врахуванням вимог ринкового механізму господарювання є скорочення періоду його оновлення до нормативних строків, що може бути забезпечено шляхом своєчасної заміни застарілих машин і обладнання. На нашу думку, необхідно більш жорстко здійснювати контроль за рахунок державного економічного регулювання амортизаційних відрахувань.

8. Дослідження засвідчують, що недостатньо розвинута інформаційна інфраструктура вітчизняного ринку цукру та погано структурована і умовно доступна аналітично-статистична інформація сприяють інерційності ринкових процесів. Так, якщо комерційна інформація відносно швидко доходить своїх потенційних споживачів, то матеріали виробничо-галузевого і ринкового характеру структуруються достатньо повільно. Тому на сучасному етапі, важливо створити вітчизняну службу інформаційно-консультативного забезпечення розвитку і функціонування бурякоцукрового підкомплексу. Стан інформаційного забезпечення бурякоцукрового виробництва, поряд з такими факторами як стабільність нормативно-правової бази розвитку вітчизняного ринку цукру, ефективність механізму його захисту від зовнішніх впливів, раціональне проведення приватизаційних процесів в підкомплексі, уникнення розбіжностей у рівнях витрат, пов'язаних з отриманням кінцевого продукту для різних груп суб'єктів ринку та деякими іншими факторами, формують систему умов забезпечення економічної безпеки країни.

9.