Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Національна академія наук України Національна академія наук України

Інститут економіки промисловості

УДК 338.45+330.336+502.7

ЧЕРНІЧЕНКО Геннадій Олександрович

Стратегія розвитку виробництва

старопромислового регіону

Спеціальність 08.07.01 - Економіка промисловості

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Донецьк - 2003

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк) на кафедрі розвитку і розміщення продуктивних сил.

Науковий консультант – доктор економічних наук, професор,
академік НАН України, заслужений діяч науки і техніки України

Амоша Олександр Іванович,

Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк), директор.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Наливайко Анатолій Петрович,

Київський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України (м. Київ), завідувач кафедри стратегії підприємств;

доктор економічних наук, професор

Степанов В’ячеслав Миколайович,

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України
(м. Одеса), заступник директора;

доктор економічних наук, професор

Аптекар Савелій Семенович,

Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк), головний науковий співробітник відділу економічних проблем розвитку промислового виробництва.

Провідна установа - Інститут регіональних досліджень НАН України (м. Львів), відділ економічних проблем розвитку промислового регіону.

Захист відбудеться “4“ липня 2003 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.151.01 в Інституті економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Універ-ситетська, 77.

Автореферат розісланий “_02__” червня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.М. Кузьменко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Однією з причин тривалої кризи в економіці України, особливо в її старопромислових регіонах, є неефективна структура промислового виробництва з переважною питомою вагою галузей важкої і видобувної промисловості. Така галузева структура склалася історично внаслідок природно-геологічних умов, тому вона дуже інерційна і формує основу економіки регіону зі старопромисловим характером.

У Донецькій області, де ознаки старопромислового регіону виражені найбільш яскраво, зосереджено 10,17% основних фондів України, з яких частка металургійної промисловості складає 23,02%. За підсумками 2001 р. щільність викидів від стаціонарних джерел становила майже 60 т на 1 км2, що у 8,9 рази більше, ніж у середньому по Україні. Частка викидів Донецької області в Україні за період 1985-2001 рр. зросла з 26,35 до 39,2%. Це відбулося за рахунок того, що концентрація підприємств-гігантів найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості – металургії, енергетики, гірничовидобувної – у Донецькій області є найвищою на території України. Викиди шкідливих речовин від підприємств цих галузей складають 96% від усіх викидів по області, а скиди забруднених стічних вод – 77%.

Отже, формування стратегії розвитку виробництва у таких регіонах потребує специфічного підходу і спеціальних методів реалізації функцій управління.

У той же час розвиток ринкової економіки супроводжується посиленням неузгодженості інтересів господарюючих суб’єктів, регіональних і державних органів управління, громадських формувань. Складні взаємозв’язки економічних інтересів є причиною гальмування економічного розвитку промисловості та погіршення екологічного становища в країні та її регіонах. Забезпечення еколого-економічної рівноваги при позитивних темпах економічної динаміки на основі узгодження інтересів потребує створення нових економічних стратегій розвитку промислового виробництва.

Створення умов для позитивної економічної динаміки в регіоні з підвищеним промисловим навантаженням на навколишнє середовище, з підсиленою інерційною структурою економіки потребує збільшення попиту на природоохоронні проекти з відповідними інвестиціями. У зв’язку з цим у складі механізму узгодження інтересів важливим елементом стає інвестиційний інтерес, що стимулюється раціональним поєднанням адміністративно-політич-них і ринкових методів управління.

Гострота проблем формування ефективної стратегії, що забезпечує позитивну економічну динаміку, в значній мірі знижується шляхом розробки довгострокових програм розвитку секторів економіки і територіальних утворень. У той же час необхідність інтеграції економіки України у світову співдружність потребує відповідності основних принципів цього механізму міжнародним, наприклад принципам програми сталого економічного розвитку. У цих умовах проблеми регулювання економічної динаміки промислового виробництва, збереження природної рівноваги набувають особливої актуальності.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до програм і планів наукових досліджень у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за темами: “Дослідження економічного розвитку старопромислових регіонів в умовах екологічних обмежень” (№ держреєстрації 0198U005549, 1998 – 2000 рр.) - рекомен-довано методи аналізу і прогнозування розвитку виробництва у цих регіонах; “Розробка моделі економічної динаміки з урахуванням екологічних обмежень” (№ держреєстрації 0101U005382, 2001 – 2003 рр.) - рекомендовано підходи до побудови моделей економічної динаміки у промисловості, які враховують екологічні обмеження; “Територіальна організація продуктивних сил Донбасу і її регіональні особливості” (№ держреєстрації 0101U005716, 2001-2005 рр.) - розроблено концепцію організації продуктивних сил Донбасу і рекомендовано методи урахування особливостей регіону для формування стратегії розвитку промислового виробництва у територіальних утвореннях; та в Інституті економіки промисловості НАН України за темою “Напрями реформування податкової системи України” (№ держреєстрації 0101U001182, 2001 – 2004 рр.) - визначено прийоми аналізу структури податкових надходжень для удосконалення податкової політики держави; за програмою Tacis Tempus CD_JED 21135-2000 щодо експеримен-ту з формування спеціальності “Прикладна економіка” розроблено структури навчального плану та основних модулів “Індустріальна економіка”, “Економіка навколишнього середовища”, галузевий стандарт вищої освіти “Освітньо-професійна програма підготовки бакалавра, спеціаліста і магістра напряму 0501-Економіка і підприємство”.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних основ вибору ефективної стратегії розвитку виробництва у старопромислових регіонах з урахуванням принципів сталого економічного розвитку при обмежених природних ресурсах.

Для досягнення поставленої мети сформульовано і вирішено науково-теоретичні, методологічні та практичні задачі. Основними з них є:

теоретично обгрунтовано характер різноспрямованих економічних інтересів на всіх рівнях управління розвитком промислового виробництва, тобто <робітник — виробнича підсистема — підсистема управління — підсистема соціального забезпечення — підсистема регіонального управління — держава>, і сформульовано концепцію стратегії розвитку сектора промислового виробництва національної економіки з урахуванням узгодження інтересів;

здійснено оцінку можливих напрямів реалізації головних принципів сталого економічного розвитку виробництва у старопромислових регіонах;

обгрунтовано кількісні характеристики впливу промислового виробництва на якість навколишнього середовища і здійснено оцінку еколого-економічного стану територіального утворення, що є основою розробки динамічних моделей еколого-економічної рівноваги для створення економічного механізму регулювання охорони навколишнього середовища;

розроблено нові й удосконалено існуючі методи аналізу еколого-економічної рівноваги, які формують основу стратегічного управління розвитком промислового виробництва як складової частини економіки регіону;

розроблено модель процесу виснаження природних ресурсів і оцінки його впливу на макроекономічні параметри для формування еколого-економічного механізму сталого розвитку економіки старопромислових регіонів;

сформульовано концепцію еколого-економічної політики з урахуванням оптимальних темпів розвитку промислового виробництва і розроблено економічний механізм підтримки екологічної рівноваги в умовах транзитивної економіки;

розроблено і реалізовано моделі оптимізації виробництва з переробки відходів металургії, використання яких на крупних промислових підприємствах з різним типом виробництва забезпечує економічну користь;

на основі модифікації динамічних моделей розвитку і розміщення виробництва розроблено стратегію розвитку старопромислового регіону;

для підвищення якості еколого-економічної інформації на основі розвитку теорії екологічного аудиту розроблено модель ціни контракту на проект екологічного аудиювання, що створює основу екологічних податків і випереджальної інформації для страхування еколого-економічних ризиків;

розроблено рекомендації щодо реалізації процедури прийняття рішень для забезпечення механізму реалізації стратегії розвитку виробництва у специфічних умовах старопромислових регіонів;

обгрунтовано науковий напрямок “екологічна економіка” і визначено його місце у науково-освітній підсистемі.

Об’єктом дослідження є процеси формування господарських взаємозв’язків, що виникають при реалізації стратегії розвитку промислового виробництва як системи, за умов збільшення корисного результату виробничо-комерційної діяльності й одночасної підтримки екологічної рівноваги.

Предметом дослідження є механізм стратегії економічного розвитку виробництва у старопромислових регіонах і способи її реалізації.

Методи дослідження. теоретичні положення та експериментальні дослідження виконано на підставі економічних теорій, а саме: на наукових поглядах на проблеми створення ефективної стратегії розвитку промислового виробництва на основі принципів сталого економічного зростання для формування загальної концепції і структури дисертаційного дослідження. Для формування стратегії розвитку промислового виробництва використано прийоми системного аналізу; для обгрунтування ефективності проектів по формуванню нових технологій еколого-економічного управління або удосконаленню існуючих застосовано методи економіко-математичного моделювання; для аналізу процеса виснаження природних ресурсів модифіковано виробничі функції Кобба-Дугласа, при розробці моделей еколого-економічної рівноваги використано методи динамічного моделювання; для обгрунтування управлінських рішень і реалізації проектів розвитку промислового виробництва – спеціальні способи вирішення конкретних задач.

Інформаційною базою дослідження стали вітчизняні та зарубіжні наукові публікації, законодавчі й нормативні документи, дані статистичної звітності крупних промислових підприємств, державних і обласних статистичних органів, Міністерства екології і природних ресурсів України. У дисертації використано матеріали науково-дослідних робіт, виконаних автором, за його участю або під його керівництвом у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України, в Інституті економіки промисловості НАН України у 1998-2001 рр.

Наукова новизна одержаних результатів. Результати, які одержано в процесі підготовки дисертації, полягають у вирішенні важливої наукової проблеми щодо теоретичного обгрунтування вибору стратегії розвитку виробництва у старопромислових регіонах і розробки механізмів її реалізації. Основними науково-теоретичними та методичними результатами дисертації, які мають наукову новизну, є:

уперше:

на основі теоретичного обгрунтування характеру економічних інтересів господарюючих суб’єктів та органів управління всіх рівнів, які є нематеріалізованою підсистемою еколого-економічної системи, сформульовано концепцію стратегії розвитку виробництва у старопромислових регіонах;

на основі запропонованої концепції розроблено моделі встановлення границь розвитку промислового виробництва у межах сталого економічного зростання;

рекомендовано моделі стратегії розвитку виробництва в нерівноважних еколого-економічних умовах і механізми економічного її регулювання на основі обгрунтування кількісних характеристик впливу промислового виробництва на якість навколишнього середовища;

розроблено математичну модель ціни контракту на проведення екологічного аудиту, що є інформаційною підставою для удосконалення страхової політики;

удосконалено:

динамічні моделі стратегічного управління, які повніше відображають специфіку розвитку виробництва у старопромислових регіонах;

метод оцінки виснаження природних ресурсів промисловим виробництвом і економічний механізм реалізації принципів сталого розвитку для зменшення виснажливості цих ресурсів;

концепцію еколого-економічної політики старопромислових регіонів з урахуванням оптимальних темпів і структури промислового виробництва;

економічний механізм підтримки екологічної рівноваги в умовах зміни форми власності й поглиблення ринкових відносин;

дістали подальшого розвитку:

моделі оптимізації для підвищення ефективності діяльності інфраструктури з переробки відходів металургійного виробництва, визначення чисельних методів їх реалізації;

модель ефективної стратегії розвитку виробництва та його розміщення у старопромислових регіонах;

методи прийняття управлінських рішень, які дозволяють реалізувати принципи сталого розвитку.

визначення місця наукового напряму “екологічна економіка” й обгрунтування необхідності посилення його ролі в науково-освітній підсистемі.

Практична значущість теоретичних положень підтверджується їх використанням на крупних промислових підприємствах, регіональними органами управління на основі доведення розроблених моделей і методів до конкретних методик. Найбільш суттєвими практичними результатами є:

метод оптимального розподілу переділів металургійного виробництва та оптимізації транспортування відходів з урахуванням екологічних обмежень впроваджено у ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”. Загальний економічний ефект складає 619,436 тис.грн., з них частка дисертанта – 15%, тобто 92,92 тис.грн. на рік (акт від 24 квітня 2002 р.);

метод оптимізації плана випуску продукції металургійного виробництва з урахуванням екологічних параметрів впроваджено у ВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь”. Річний економічний ефект частини розробок дисертанта становить 23,08 тис. грн. на рік (акт від 10 січня 2002 р.);

методи обгрунтування оптимальності розміщення відходів металургійного виробництва, встановлення тарифів на виконання проектів екологічного аудиювання, встановлення темпів розвитку промислового виробництва з урахуванням екологічних обмежень використано при розробці Програми Донецької обласної державної адміністрації “Донецька область – 2020” і програми техно-
логічного парку “Збереження навколишнього середовища та сталий розвиток Донбасу” (довідка від 15.05.2003 р. № 2/487);

теоретичні положення та методичні рекомендації щодо оптимального розміщення промислового виробництва використано при розробці Програми науково-технічного розвитку Донецької області у сфері охорони навколишнього середовища, екологічної безпеки та відтворення природних ресурсів на період до 2020 року (довідка від 04.04.2002 р. №Р-2458);

теоретичні положення та методичні рекомендації, які викладено у дисертаційній роботі, використовуються у навчальному процесі Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України у процесі викладання курсу “Розвиток і розміщення продуктивних сил” (довідка від 15.11.2001 р. №642) та при створенні нової спеціальності “Прикладна економіка” у рамках програми “Tacis Tempus CD_JED 21135-2000” (лист від 17.05.2003 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі науково-теоретичні результати, які містяться у дисертації, одержані автором особисто і відображають ідею та авторський підхід до вирішення проблеми щодо формування стратегії розвитку виробництва у старопромисловому регіоні. З науково-методичних і практичних результатів, які опубліковано у співавторстві, використано лише ті, що є особистою розробкою дисертанта. Внесок автора у колективні наукові праці конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертації доповідалися і одержали схвалення на симпозіумах, форумах економістів, наукових і науково-практичних конференціях, семінарах, відомчих нарадах. Основні з них такі: Третя міжнародна наукова конференція “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський союз: регіональні і соціально-економічні аспекти” (Ялта-Форос, 1998 р.); регіональна науково-практична конференція “Стратегия управления социально-экономическим развитием региона на период до 2010 года (Донецкая область 2010)” (Донецьк, 1999 р.); П’ята міжнародна наукова конференція “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський союз: європейські студії” (Тернопіль, 2000 р.); Ювілейна міжнародна конференція “ХХІ век: очаквани реалности в бизнеса и мениджмънта” (Болгарія, Свіщов, 2001 р.); V Всеросійська іІІІ міжнародна конференція “Теория и практика экологического страхования” (Росія, Москва, 2002 р.).

Публікації. За темою дисертації автором опубліковано53 роботи, у тому числі 6 монографій (з них 2 індивідуальні),24 статті у журналах і збірниках наукових праць і 10 публікацій у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій – 82,5 д.а., з яких 50,55 д.а. належить автору.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел із 264 найменувань. Вона містить 397 сторінок комп’ютерного тексту, 18 рисунків, 26 таблиць і 2 додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

озділ 1. Теоретичне обгрунтування сталого розвитку виробництва старопромислового регіону. Промислове виробництво є підсистемою територіальної системи, і проблема його розміщення і розвитку стає все більш складнішою.

Виробниче споживання і використання природних ресурсів, викликане підвищенням потреб, може поступово призводити до виснаження цих ресурсів і одночасного збільшення надходження відходів виробництва та скидів у навколишнє середовище. Це створює мінімум дві економічні проблеми: 1) при значному зростанні потреби у природних ресурсах визначити напрями найбільш економного їх використання, розвитку безвідходного виробництва, застосування вторинної сировини; 2) враховуючи стан навколишнього середовища, забезпечити технологічні можливості уловлення забруднюючих речовин і їх знешкодження, зменшення або повне припинення викидів, перехід від відкритої до закритої системи відтворення. Це свідчить про те, що провідною стратегією розвитку промислового виробництва повинно стати ресурсозбереження, яке може протидіяти тенденції зростання витрат природних ресурсів. Раціоналізація природокористування та екологізація виробництва на підставі збереження природних ресурсів забезпечує скорочення питомої ваги витрат природної сировини у розрахунку на одиницю кінцевої продукції і знижує негативні навантаження на навколишнє середовище.

Для вибору стратегічної моделі розвитку промислового виробництва необхідно з’ясувати взаємозв’язки її складових, які відображаються через економічний механізм, що містить не тільки економічні відносини, але й засоби узгодження інтересів взаємодіючих елементів господарських систем. У цих системах інтереси є головною рушійною силою соціально-економічного розвитку промислово-виробничих і суспільних підсистем. Характер відносин окремих елементів або субсистем значною мірою залежить від рівня концентрації, кооперування і комбінування виробництва, міжнародної інтеграції та ієрархічної структури управління.

Системний підхід до формування виробничих систем і господарського механізму дозволить дослідити процес їх розвитку на підставі теорії динамічних моделей по Дж. Форрестеру. З’ясування факторів динамічності системи та їх трансформування у корисний результат потребує дослідження структури системи, зв’язків між її елементами. Форма цих зв’язків відображена на рис. .

Дослідження проблеми сталого розвитку виробництва у старопромислових регіонах з урахуванням збереження навколишнього середовища засновується на основоположних функціях природи в її взаємозв’язку із суспільним розвитком: природа як джерело ресурсів для розвитку виробництва; природа як просторовий базис розміщення виробництва; природа як життєве середовище людини. При цьому слід враховувати, що виробництво є впливом людини за допомогою засобів виробництва на природу з метою перетворення її різноманітних ресурсів у різні продукти (товари та послуги). Цей процес є різноспрямованим, включаючи виснаження її ресурсів, руйнування екологічних систем, цілеспрямоване відтворення ресурсів, сприяння природному розвитку глобальної системи. Щоб здійснювати такий цілеспрямовано-сталий вплив, необхідно не протиставляти природу і людство, а інтегрувати їх в єдину соціально-економічну систему “суспільство-виробництво-при-рода”. Тоді сталість як характеристика систем життєзабезпечення передбачає такий обсяг споживання, який без руйнування запасів капіталу, в тому числі і запасів “природного капіталу”, міг би підтримуватися на певному рівні необмежено довго.

Рис. 1. Принципова схема взаємозв’язків еколого-економічних
інтересів промислового виробництва

Економічна динаміка не може бути постійно сталою, тобто завжди мають місце внутрішні та зовнішні збурення, тобто дестабілізуючі фактори. Проте економічний розвиток, що поліпшує якість життя без збільшення витрат ресурсів, не може зберегти сталість. Це один із головних постулатів екологічної економіки.

Природний і створений людиною капітал є взаємодоповнюючими, що дозволяє одному з них виступити в ролі обмеження. Тоді під екологізацією виробництва слід визнати впровадження ресурсозберігаючих технологій і екологічно безпечних технологічних процесів, способів і методів управління природно-ресурсним потенціалом, що дозволить максимізувати обсяг випуску продукції при збереженні якості навколишнього природного середовища. Тому при формуванні технологічної, організаційної, економічної і правової системи, що регулюється внутрішньою структурою відносин, можна створити мотивацію господарюючих суб’єктів до ресурсозберігаючої діяльності і тим самим зменшити гостроту еколого-економічних протиріч. Урахування екологічних цілей в економічних інтересах таких суб’єктів повинно бути головною складовою господарського механізму раціоналізації природокористування. Для цього необхідні методи економічної оцінки результатів функціонування еколого-економічних систем для формування механізму взаємовідносин усередині системи та із зовнішнім середовищем. Оцінка, в свою чергу, стає основою стандартів, що відображають основні параметри природної допустимості розвитку економіки при наявному промисловому виробничому потенціалі.

У дисертаційній роботі проаналізовано біофізичний, ліквідаційний, рентний підходи до економічної оцінки природних ресурсів, які мають важливу науково-практичну значущість, проте характеризуються високим ступенем невизначеності. На підставі оцінок природних ресурсів запропоновано оптимізаційну модель стратегії підприємства, що за будь-якої ціни продукції вилучення з підприємства платежу за ресурс забезпечує матеріальну заінтересованість у прийнятті оптимального з глобальної точки зору плану виробництва, будь-яке відхилення від якого є збитковим. Рекомендований підхід дозволяє оптимізувати систему експлуатації природних ресурсів при рівні цін, що склався, включаючи їх регіональну диференціацію за допомогою адаптованої виробничої функції.

Інші підходи до обліку екосистемних послуг і природного капіталу засновані на економічному аналізі “витрати-випуск” В. Леонтьєва. Для реалізації цього підходу необхідно сформувати інформаційну підсистему стратегічного управління територіальними утвореннями та їх основної складової – промислового виробництва.

Розділ 2. Аналіз наслідків економічного розвитку промислового виробництва. Донецька область займає основне місце в економічному потенціалі України, на її території зосереджена п’ята частина виробничих потужностей. Її техносфера включає в себе понад 800 великих і середніх підприємств гірничовидобувної, металургійної, хімічної промисловості, енергетики, важкого машинобудування та будівельних матеріалів. Надмірна концентрація промислового виробництва, транспортної інфраструктури та висока щільність населення створили величезне навантаження на біосферу області – найвищу в Україні та Європі. Концентрація промисловості у великих містах створює для них екологічні та соціальні проблеми. Наслідки неефективної структури економіки старопромислового регіону у найближчий час усунути неможливо. Наприклад, з 8354,8 га землі, зайнятих породними відвалами в Україні, у Донецькій області зосереджено 3616,9 га, а обсяг породи відповідно складає 1366,6 і 620,0 млн. м3. Практично всі великі міста відчувають дефіцит водних ресурсів, чистого повітря, зелених насаджень, що призводить до того, що захворюваність і смерт-ність у промислово навантажених регіонах значно вищі, ніж в інших. Рівень захворюваності дітей та підлітків за останні 5 років в області зріс на 38%, а рівень загальної захворюваності населення за останні 10 років – на 16%.

Падіння обсягів виробництва не в повній мірі співвідносяться із розмірами забруднення довкілля (рис. 2).

Рис. 2. Динаміка основних характеристик навколишнього природного середовища у залежності від зміни обсягу промислового виробництва у Донецькій області

Тому важливою проблемою становиться формування принципів економічної мотивації в інвестиціях на природоохоронні проекти, профілактичні заходи на підтримку якості здоров'я населення на підставі забезпечення економіко-екологічної рівноваги старопромислових регіонів.

Створення ефективної стратегії розвитку на основі динамічних моделей рекомендовано здійснювати у декілька етапів. На першому етапі встановлюються загальні напрями розвитку виробництва на основі методів експертних оцінок або евристичними методами. На другому етапі складається прогноз, тобто визначається траєкторія розвитку досліджуваної системи на основі обробки часових рядів, детермінованого і стохастичного програмування. І на третьому етапі з використанням методів пошуку найкращих рішень формується оптимальний план розвитку виробництва.

Розділ 3. Методологія обгрунтування рівноважного розвитку виробництва старопромислового регіону. Обгрунтовано, що основні фактори економічного розвитку (сукупність і якість природних ресурсів, кількісний і якісний склад трудових ресурсів, обсяг і якість основних фондів і технологій, розміри сукупного споживання, обсяг і якість утилізації відходів) зазнають впливу міжчасових зв’язків. Це доводиться тим, що міжчасові зв’язки характеризують прямі і непрямі зв’язки минулого, поточного і майбутнього стану промисловості як складної системи. При цьому вони дозволяють формалізувати чисельно розв’язувану оптимізаційну задачу, яка встановлює розміри накопичення капіталу, необхідного для розвитку галузі, відтворення основних фондів і природних ресурсів.

Сучасне виробниче природокористування супроводжується прогресуючим виснаженням природних ресурсів, але це не знаходить адекватного відображення в економіці на мікро- та макрорівнях. У внутрішньовиробничому обороті та у цінах продажу продукції екологічні збитки практично не враховуються. Це є голов-ною підставою поглиблення негативного впливу традиційних принципів і умов господарювання на сферу виробництва та якість життя населення. Причому такий процес відбувається з більш-менш тривалим часовим лагом. Зростання витрат у майбутньому через пошкодження і зменшення запасів ресурсів не впливає на витрати в той час і в тому місці, де відбувається забруднення і виснаження природних ресурсів. Проте господарський облік визнає лише прямі часові зв’язки за схемою “минуле – теперішнє – майбутнє”.

Стандартні методи дисконтування неприйнятні для природних ресурсів, цінність яких з часом не падає, а зростає. До того ж ці методи орієнтовані на звичайні терміни обороту основних фондів (не більше 10-15 років), проте механічно розповсюджуються на операції з невідтворюваними ресурсами на більш тривалі періоди часу, що призводить до інтенсивної експлуатації і вичерпання запасів корисних копалин, лісів та інших природних благ. Для усунення цього при формуванні стратегії розвитку виробництва у старопромислових регіонах пропонується враховувати ренту, цінність ресурсів, еколого-економічні протиріччя.

Обгрунтовано, що за будь-яких позитивних темпів економічного зростання промислового виробництва його наслідком є виснаження природних ресурсів, що викликає звуження економіки. Для збереження розширеного зростання економіки поставлено двокритеріальну задачу на максимум накопичення фонду відновлення відтворюваної частини природних ресурсів. Така задача розв’язується у два етапи. На першому з них установлюється ступінь задоволення потреб, причому максимально можливих при обмежених природних ресурсах та сучасному стані технічного прогресу. На другому етапі вирішується більш складна задача, яка пов'язана із визначенням найвигіднішої траєкторії розробленої стратегії, тобто оптимального стану виробничої системи в перспективі. Результат вирішення задачі має такий вигляд (рис. 3).

Рис. 3. Обгрунтування критерію оптимальності розвитку
промислового виробництва нормативним методом

Видно, що мінімізація збитку характеризується величиною площі над траєкторією руху до рівня . Видно також, що траєкторія проекту 3 забезпечує більше споживання у навчальному періоді, але значно збільшує тривалість його реалізації. Аналогічно можна проаналізувати проекти 1 і 2.

Рівноважність стану і динаміки економіки промислового сектора з урахуванням природних ресурсів рекомендовано оцінити балансовою рівністю

Y(t) = I1 (t) + I2 (t) + C (t), (1)

де Y(t) – обсяг промислової продукції;

I1 – інвестиції на розвиток виробничих технологій;

I2 – інвестиції на попередження негативних екологічних наслідків і відшкодування збитку природному середовищу;

С – споживання кінцевого продукту промисловості;

t – період часу (порядковий номер його інтервалу).

Таким чином, рівність (1) можна використовувати як статичний і одночасно як динамічний баланс між обсягом випуску, відтворенням ресурсів і кінцевим споживанням виробленого продукту. Модель (1) одночасно застосовується також як стохастична функція для факторного прогнозування по аналогії з виробничою функцією. На основі такого балансу доведено, що еколого-інвестиційна діяльність промислового виробництва характеризується наступними особливостями, тобто:

1) вона є головною формою реалізації еколого-економічної стратегії виробничо-економічної системи, забезпечення зростання її операційної діяльності у відповідності з концепцією сталого розвитку за рахунок розширення обсягів і оновлення складу активів. Обсяги еколого-інвестиційної діяльності підприємства є головним вимірювачем темпів його еколого-економічного розвитку і відображенням процесу реалізації принципів сталого зростання. Циклічність масштабів цієї діяльності визначається рядом умов - необхідністю попереднього накопичення коштів, використанням сприятливих зовнішніх умов;

2) еколого-інвестиційна діяльність має підлеглий характер по відношенню до стратегії операційної діяльності промислового виробництва, вона забезпечує зростання операційного прибутку за рахунок зниження питомих витрат на екологічну компенсацію;

3) еколого-інвестиційна діяльність не може повністю усунути шкоду, що наноситься природі виробничою діяльністю.

Розділ 4. Екологізація економіки промислового виробництва. Недостатня відповідність законодавчих і нормативних документів принципам сталого розвитку виробництва частково вирішується на основі використання таких інструментів, як екологічний моніторинг і екологічний аудит, які потребують створення специфічної науково-методичної основи. Це дозволить пом’як-шити протиріччя у сфері економічних інтересів у галузі використання природних ресурсів промисловим виробництвом. Ефективна екологічна політика базується на одночасній паралельній реалізації таких механізмів: державно-політичне регулювання, економічне стимулювання, включаючи протекціонізм у природоохоронній діяльності та горизонтальні ринкові відносини.

Ефективність такої стратегії розвитку виробництва знижується недостатньою досконалістю ринкового механізму в цілому; неоптимальністю системи ціноутворення, націленої на використання природних ресурсів за низькими цінами; високим рівнем невизначеності у процедурі прийняття економіко-екологічних управлінських рішень, відсутністю методики і стандарту для урахування ефекту трансакційних витрат.

На жаль, державна система моніторингу навколишнього природного середовища не реалізується внаслідок ресурсної незабезпеченості. Загальний (стандартний, плановий), оперативний (кризовий або за необхідністю) і фоновий моніторинг потребують створення інфраструктури лабораторно-вимірювальних інститутів. Основним фактором вирішення цих проблем може стати цільове використання коштів екологічних зборів. Одним із напрямів створення змішаного фінансування проектів стратегії сталого розвитку виробництва у старопромислових регіонах стає екологічне страхування, інформаційною основою якого є екологічний аудит.

Застосування спеціального класу задач оптимізації дозволило створити модель гнучкої системи тарифів на екологічні послуги, включаючи екологічне аудиювання. У рамках регіональної еколого-економічної системи державні природоохоронні інститути або консультаційні фірми можуть укладати контракти з промисловими підприємствами. При цьому кінцевий фінансовий результат буде залежати від результатів аудиту: незадовільні екологічні результати діяльності організації призведуть до виплати штрафів і компенсацій за забруднення навколишнього середовища. Рішення про частоту проведення аудиторських перевірок зберігається за господарюючими суб’єктами і може бути зафіксовано в контракті. Проте існують деякі економічні обмеження, які мають бути відображені у такому контракті. По-перше, він повинен забезпечувати підприємству корисність () не менше встановленого рівня (). По-друге, контракт повинен враховувати те, що підприємство буде встановлювати свій рівень затрат на ці цілі, що є одним із обмежень цільової функції. Виходячи з цього розроблено таку модель тарифу на проведення екологічного аудиту:

(2)

за умови, що

(3)

де – величина доходу підприємства за відсутності екологіч-ного аудиту;

- оговорена корисність проведення екологічного аудиювання;

U – теоретичне значення корисності проведення екологічного аудиювання;

- величина доходу підприємства, коли є лише інформація про величину оцінки , ;

оціночний розмір доходу;

- достовірність оцінки розміру доходу;

K – фіксовані витрати як аналог постійних;

C' та C – фактичне і теоретичне фіксоване значення співвідношень обсягу виробництва й використаних ресурсів;

- оцінка очікуваного доходу з використання ресурсів R збільшується разом із () та (). Значення величин () та () - умовно незалежні від рівня витрат (х), а інформаційна технологія (g) розглядається як добуток двох імовірнісних функцій. У цьому випадку підприємство дотримується нейтральності до ризику і його поведінці відповідає функція корисності для очікуваного доходу.

Обгрунтовано, що такий процес буде супроводжуватися декотрим зростанням цін за рахунок екологічної складової, але у майбутньому буде стабілізуватися шляхом досягнення еколого-економічної рівноваги за Парето.

Розділ 5. Реалізація стратегії еколого-економічного розвитку промислового виробництва. Доведено, що ефективність сталого розвитку виробництва, особливо у старопромислових регіонах, повинна характеризуватися через встановлення граничної ефективності основних груп факторів виробництва. Для її кількісної оцінки і прийняття оптимальних рішень з вибору стратегії розвитку виробництва модифіковано виробничу функцію Кобба-Дугласа, що є результатом включення параметра природних ресурсів R

, (4)

де Y - чистий національний продукт;

L – чисельність зайнятих у промисловому виробництві;

K – основні засоби;

R - природні ресурси.

На основі моделі (4) доведено, що промислові підприємства як господарюючі суб’єкти не можуть досягти своєї мети без шкоди природному середовищу, в тому числі процесом виснаження природних ресурсів. Тому прийняття раціональних рішень за цих умов на основі застосування моделей оптимізації стає інструментом вибору стратегії розвитку виробництва, програм соціально-економічного і науково-технічного розвитку старопромислових регіонів. Обгрунтовано, що прийоми системного аналізу сприяють послідовному вирішенню проблеми використання виснажуваних природних ресурсів поетапно на основі виділення таких ресурсів: виснажувані ресурси, що не заміщуються, та виснажувані ресурси, що заміщуються. Таке групування стає основою обгрунтування ефективності антирегресійних технологій при застосуванні ресурсів промислового виробництва, що заміщуються.

Споживання ресурсів супроводжується витратами різних видів, а їх мінімізація часто є багатокритеріальною задачею. Тому цільова функція містить витрати на транспортування відходів між пунктами виробництва, їх переробки і доставку рецикльованого ресурсу. Використання результатів рішення такої задачі на ВАТ “Металургійний комбінат ім. Ілліча” дозволило одержати 619,44 тис. грн. прибутку на рік.

На цій підставі обгрунтовано, що практика оптимізації виробничої програми окремих підприємств промисловості або сектора економіки в цілому за критеріями максимуму обсягів виробництва, реалізації, доходів або прибутку стає основним фактором посилення темпів виснаження природних ресурсів. Проте принципи сталого розвитку економіки країни, її реальних секторів потребують формування нових методів управління технологіями й економікою, які у сукупності одержують назву “еколого-економічне управління”. Для цього стають необхідними нові прийоми наукових досліджень, нове управлінське мислення, нові форми реалізації економіко-математичних методів. При цьому проблема виснаження природних ресурсів старопромислових регіонів тісно пов’язана із інвестиціями у природоохоронні проекти. Розроблені моделі дозволяють оцінити їх розміри і визначити пріоритети для підвищення ефективності стратегічного управління виробництвом.

Розділ 6. Організація прийняття управлінських рішень для реалізації стратегії розвитку виробництва. Наведено результати формування стратегії управління промисловим виробництвом і політики природокористування старопромислового регіону, що базується на оперативному регулюванні співвідношення обсягу виробництва і витрат по відшкодуванню збитку природному середовищу. Для цього рекомендовано специфічну балансову модель матеріально-речових потоків.

Технологія прийняття управлінських рішень по реалізації стратегії розвитку виробництва має таку послідовність. Формуються підматриці W1, W2, …Wm матриці технологічних способів W, які описують варіанти технологічного розвитку, і для кожного з них розраховано оптимальний план виробництва. На його основі оцінено обсяг відходів різних видів і створюється матриця рішень (див. таблицю).

Таблиця

Матриця рішень |

1 | 2 | … | i | … | n

( ) | 1(1) | 2(2) | … | i(i) | … | m(m)

Рішення, що вибирається згідно з критеріями вибору

Позначки: - множина збитків; - характеристична функція збитків.

Після цього для ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат “Азовсталь” сформульовано задачу лінійного програмування для максимізації прибутку за рахунок скорочення збитку природному середовищу

де - прибуток від операційної діяльності;

- прибуток, одержаний за рахунок скорочення екологічних збитків;

при обмеженнях: 1 30000; 2 220000; 3 700; 4 15. Таким чином, вирішення поставленої задачі дозволило встановити оптимальний варіант W2, який максимізує валовий прибуток виробництва при мінімізації можливих збитків навколишньому природному середовищу. Практична реалізація цієї задачі управління виробництвом у ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат “Азовсталь” забезпечила одержання додаткового прибутку в сумі 60,74 тис. грн.

Створення і реалізація такої стратегії базується на нових підходах, новому мисленні та, головне, на нових знаннях. У зв’язку з цим у Донецькому національному університеті створено нову магістерську спеціальність “Прикладна економіка”, навчальний план якої відповідає цим вимогам.

Висновки

У дисертації здійснено наукове обгрунтування і вирішення актуальної проблеми формування стратегії розвитку виробництва специфічної структури у старопромислових регіонах.

1. Специфічні економіко-екологічні і соціальні умови старопромислових регіонів потребують нестандартних стратегій розвитку виробництва в них, що пов’язано з інерційно-деформованою структурою економіки у таких регіонах і природно-геологічними умовами.

2. Обгрунтовано, що стратегія розвитку виробництва у старопромислових регіонах повинна базуватися на принципах сталого розвитку і передбачати узгодження економічних інтересів господарюючих суб’єктів і територіальних утворень. Вона має відповідати також вимогам синергічного підходу та оцінювати рівень спільних впливів зовнішніх і внутрішніх факторів різноспрямованої дії на траєкторію розвитку відкритої регіональної економіко-екологічної системи, тобто старопромислового регіону.

3. Обгрунтовано, що моделі стратегії розвитку виробництва у старопромислових регіонах повинні враховувати нерівноважний характер впливу зовнішніх і внутрішніх дестабілізуючих факторів. Одним із таких факторів у регіонах є підвищене навантаження промислового виробництва на навколишнє середовище, що зберігає тенденцію зростання питомих викидів шкідливих речовин.

4. Встановлено, що стратегія розвитку виробництва містить і еколого-економічну спрямованість, що викликає необхідність раціонального поєднання адміністративно-політичного і ринкового управління процесом реалізації цієї стратегії.

5. Обгрунтовано, що магістральним напрямом стратегії розвитку виробництва у старопромисловому регіоні є комплексний підхід до кількісного еколого-економічного моделювання в умовах обмеженої інформаційної бази. Тому запропоновано засоби поліпшення організації екологічного моніторингу й аудиту.

6. Визначено, що основними інструментами реалізації еколого-економічної стратегії розвитку промислового виробництва є екологічний моніторинг, екологічний аудит, екологічне страхування. Для підсилення дії ринкових відносин у реалізації такої стратегії рекомендовано модель оптимальної ціни контракту на екологічне аудиювання (що реалізується методом математичного програмування), а також метод встановлення тарифних ставок екологічного страхування на підставі кластерного і дискримінантного аналізу.

7. Обгрунтовано методи і засоби реалізації економічного механізму сталого розвитку в умовах виснаження природних ресурсів.

8. Доведено, що на основі використання моделей з багатокритеріальною цільовою функцією встановлюються граничні значення розвитку промислового виробництва. Як основні обмеження при цьому рекомендовано використовувати запаси виснажуваних природних ресурсів.

9. Запропоновано метод оптимального розподілу переділів металургійного виробництва і транспортування відходів з урахуванням екологічних обмежень, який впроваджено у ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” з річним економічним ефектом 619,436 тис. грн., та метод оптимізації випуску продукції металургійного виробництва з урахуванням екологічних параметрів, який впроваджено у ВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь” з річним економічним ефектом 23,08 тис. грн.

10. Рекомендовано економіко-математичні моделі ефективної стратегії розвитку і розміщення виробництва у старопромислових регіонах і метод прийняття управлінських рішень, які дозволяють повніше реалізувати принципи сталого економічного зростання.

11. Обгрунтовано, що процес підтримки, адаптації стратегії до ситуації, що змінюється, забезпечується створенням кадрового потенціалу. У зв’язку з цим встановлено місце дисципліни “Екологічна економіка” у науково-освітній системі, і цей напрям реалізовано шляхом створення нової магістерської спеціальності 8.000011 “Прикладна економіка” у рамках програми “Tacis Tempus CD_JED 21135-2000”.

Список опублікованих праць
за темою дисертації

Монографії

1. Черниченко Г.А. Развитие промышленного производства (эколого-экономический аспект). - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2001. – 320 с.

2. Черниченко Г.А. Проблемы экологического развития. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 1998. – 76 с.

3. Черниченко Г.А. Принятие решений в процессе эколого-экономического развития // Принятие решений в управлении экономическими объектами: методы и модели. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2002. – С. 88-96.

4. Черниченко Г.А. Техногенное влияние производств на природные экосистемы // Формирование условий пропорционального развития производственного комплекса региона. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2001. – С. 482-505.

5. Внешнеэкономическая деятельность / Ю.В. Макогон, Н.В. Фомичева, В.А. Кравченко, Н.А. Бударина, А.Б. Яценко, Т.В. Власова, Т.В. Орехова, А.А. Мороз, Г.А. Черниченко. - Донецк: Регион, 1998. – 292 с. Особистий внесок: Стан інвестиційного процесу в Україні, основні напрями вкладення інвестицій, нові підходи до ведення зовнішньоекономічної діяльності (глава 10, 11.1).

6. Регулирование занятости населения крупного промышленного региона / С.П. Калинина, И.Д. Крыжко, Н.Д. Лукьянченко, Г.А. Черниченко. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 1998. – 176 с. Особистий внесок: Обгрунтування економічної природи ринку праці й аналіз ринку праці Донбасу.

Статті у наукових фахових виданнях

7. Черниченко Г.А. Анализ внешнеэкономической деятельности предприятий и организаций Донецкой области в 1997 г. // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. - Донецк: Регион. – 1998. – С. 14-16.

8. Черниченко Г.А. Эффективность инвестиций в природоохранные мероприятия // Менацмент у привредама у транзициjи. Зборник радова. - Ниш: Економски факультет. - 1999. - С. 383-390.

9. Черниченко Г.А. Методы оценки эксплуатации природных ресурсов // Вісник Донецького


Сторінки: 1 2