НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ

ЧУГУНОВ ІГОР ЯКОВИЧ

УДК 336.1

БЮДЖЕТНА СИСТЕМА ЯК ІНСТРУМЕНТ

РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті економічного прогнозування НАН України.

Науковий консультант | доктор економічних наук, професор

Гриценко Андрій Андрійович,

Національний банк України,

заступник керівника Апарату Ради НБУ – керівник експертно-аналітичного центру

з питань грошово-кредитної політики. | Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Василик Остап Дмитрович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри фінансів, грошового обігу і кредиту;

доктор економічних наук, професор

Глущенко Віктор Володимирович,

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, завідувач кафедри фінансів і кредиту; | доктор економічних наук, професор

Костіна Ніна Іванівна,

Академія державної податкової служби України, професор кафедри податкової політики та оподаткування. | Провідна установа | Українська академія банківської справи Національного банку України, кафедра фінансів (м. Суми). | Захист відбудеться "30" вересня 2003 р. о 14 годині 30 хвилин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.239.01 Інституту економічного прогнозування НАН України за адресою: 01011,
м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту економічного прогнозування НАН України: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.

Автореферат розісланий "21" серпня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Левчук Н.І.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Бюджетна система та реалізація ефективної політики у сфері державних фінансів займають достатньо важливе місце у процесі регулювання економічного розвитку держави. Одним з основних інструментів державного ре-гулювання економіки є бюджетна система, яка суттєво впливає на соціаль-но-економічний розвиток адміністративно-територіальних одиниць та дер-жави в цілому. Від якості та своєчасності прийняття рішень з питань фор-мування дохідної частини бюджету, проведення податкової політики, державних видатків та міжбюджетних відносин залежить збалансованість дер-жавних фінансів, рівень ефективності державного регулювання економіч-них процесів.

Актуальність теми. На етапі ринкової трансформації економіки необхідне, з одного боку, переосмислення системи фінансово-бюджетних знань, по-глядів і парадигм, що склалися в країнах з розвинутою ринковою економі-кою стосовно можливості їх застосування в країнах з перехідною економі-кою, з іншого – здійснення поглибленого аналізу тенденцій бюджетного про-цесу в Україні та його впливу на соціально-економічний розвиток держа-ви.

Зазначене дасть змогу поглибити розуміння сутності бюджету як економічної категорії та бюджетної системи як важливого регулятора економіч-них процесів і надасть можливість приймати оптимальні рішення стосовно роз-витку фінансово-бюджетних відносин в Україні.

Серед вагомих наукових досліджень зарубіжних вчених з питань функціонування бюджетної системи та розробки і проведення політики у сфері дер-жавних фінансів можна назвати праці О.Богачової, Дж.Б’юкенена, А.Вагнера, К.Ерроу, А.Ігудіна, Дж.М.Кейнса, В.Лебедєва, Е.Ліндала, П.Мальцева, І.Озерова, В.Панскова, А.В.Парето, А.Пігу, М.Порша, Д.Рікардо, П.Самуельсона, А.Сміта, М.Сперанського, Дж.Стігліца, В.Танзі, А.Улю-ка-єва, М.Ходоровича.

Проблеми розробки теоретичних основ формування бюджетної системи в умовах трансформації економіки досліджувались у працях вітчизняних вче-них: В.Андрущенка, О.Барановського, Й.Бескида, С.Буковинського, С.Бул-гакової, О.Василика, В.Гейця, В.Глущенка, А.Гриценка, А.Даниленка, А.Єпі-фанова, Б.Кваснюка, О.Кириленка, Н.Костіної, В.Кравченка, І.Лу-кі-но-ва, І.Лук’яненко, І.Луніної, С.Науменкової, В.Опаріна, К.Павлюк, Д.Полозенка, І.Сала, С.Слухая, А.Соколовської, В.Суторміної, В.Федосова, С.Юрія та інших.

В останні роки проблеми формування дохідної частини бюджету, міжбюджетних відносин перебувають у центрі уваги науковців і органів держав-ного управління. Мають місце численні науково-практичні дискусії щодо роз-поділу державних видатків, розробки і реалізації податкової політики. Слід зазначити, що на даний час центральними органами виконавчої влади здій-снені перші важливі кроки стосовно посилення обґрунтованості планування бюджету, збалансованості бюджету, запровадження програмно-цільо-во-го методу планування видаткової частини бюджету, формульного підходу у процесі міжбюджетного регулювання, використання бюджетної системи як інструменту регулювання економічного розвитку. Проте зазначені питання у вітчизняній економічній теорії залишаються недостатньо розробленими.

Соціально-економічний розвиток суспільства на даному етапі вимагає використання бюджетної системи як дійового інструменту впливу на економічне зростання, вирішення низки соціальних проблем. Розробка і реалізація бюджетної політики має спиратися на науково обґрунтовані положення та результати проведених досліджень з питань фінансово-бюджетних відносин, що безперечно посилить збалансованість державних фінансів та створить необхідні умови для підвищення рівня керованості економічними процесами в Україні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою теми науково-дослідної роботи відділу економічної теорії Інституту економічного прогнозування
НАН України “Інституційна ар-хітектоніка та динаміка економічних перетворень” (№ДР 0102U006441). Особистий внесок автора полягає у визначенні сутності архітектоніки бюджетної системи, розробці моделей впливу бюджетної політики на економічний розвиток держави та адміністративно-територіальних одиниць, здійсненні економетричного аналізу показників функціонування бюджетної системи України.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розкриття механізму бюджетного регулювання економічного розвитку держави та адміністративно-територіальних одиниць.

Досягнення цієї мети передбачає вирішення наступних завдань:

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Об’єктом дослідження є бюджетна система та бюджетне регулювання в Україні та країнах з розвинутою і перехідною економікою.

Предметом дослідження є процес функціонування бюджетної системи як інструменту регулювання економічного розвитку.

Методи дослідження. У роботі застосовано сукупність методів і підходів, що дозволило реалізувати концептуальну єдність дослідження. Системний та структурний методи використано при розкритті економічної сутності бюджетної системи в якості інструменту регулювання економічного розвитку. За допомогою порівняльного і факторного методів досліджено особливості функціонування бюджетної системи в країнах з розвинутою ринковою та перехідною економікою. На підставі математично-статистичних методів визначено тенденції запланованих і фактичних показників дохідної та видаткової частин бюджету, вплив податкового регулювання та державної політики у сфері бюджетних видатків на економічний розвиток держави і регіонів. Економіко-математичне моделювання дозволило розробити методологію прогнозування дохідної частини бюджету та систему міжбюджетного регулювання. Дослідження становлення та розвитку бюджетної системи України базувалось на єдності історичного та логічного підходів.

Інформаційну базу дослідження становили законодавчі та нормативно-правові акти з питань реалізації політики у сфері державних фінансів в Україні, фінансово-економічні бюлетені та звіти Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, статистичні матеріали Держкомстату України. При написанні дисертаційної роботи проаналізовано монографії та статті вітчизняних і зарубіжних авторів кінця ХІХ – початку ХХ століття, видання радянського та сучасного періодів з питань бюджетного регулювання.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:–

розкрито економічну сутність бюджетної системи в якості інструменту регулювання економічного розвитку, що полягає у використанні бюджетної архітектоніки, яка визначається оптимальними співвідношеннями між елементами бюджетної системи, для впливу на динаміку економічного розвитку;

-

-

-

- виявлено роль і місце бюджету України як складової бюджетної системи Росії наприкінці ХІХ – початку ХХ століття та розкрито особливості функціонування бюджету Української РСР у складі бюджетної системи СРСР; визначено рівень податкового навантаження на економіку українських губерній та ступінь оптимальності міжбюджетного регулювання цих гу-бер-ній, встановлено основні тенденції бюджетного регулювання в Українській РСР, які полягають у збільшенні питомої ваги державного бюджету республіки у структурі Державного бюджету СРСР, зменшенні питомої ваги видатків місцевих бюджетів у Державному бюджеті УРСР, збільшенні видатків на народне господарство, соціально-культурні заходи та зменшенні на державне управління у структурі державного бюджету республіки;–

проведено класифікацію етапів становлення бюджетної системи та її регулюючої функції в Україні як самостійній державі: початковий етап становлення бюджетної системи (1992–1994 рр.), який характеризується незадовільним рівнем регулюючої функції бюджетної системи; етап часткового збалансування бюджетної системи (1995–1997 рр.); етап подальшого збалансування бюджетної системи ( з 1998 р.), для якого є характерним суттєве зменшення обсягу державного боргу, посилення керованості бюджетним дефіцитом (профіцитом), впровадження програмно-цільового методу планування бюджету, реформування системи міжбюджетних взаємовідносин, прийняття Бюджетного кодексу України;

-

введено у науковий обіг економічний показник “рівень регулювання доходів (видатків) бюджету регіону”, який визначається співвідношенням питомої ваги фактичних доходів (видатків) бюджету регіону у загальній сумі дохідної (видаткової) частини місцевих бюджетів та відповідного запланованого показника, класифіковано рівні цього регулювання та визначено рівень регулювання доходів (видатків) бюджетів адміністративно-територіальних одиниць України за період 1992–2001 рр.;–

встановлено вплив податкового навантаження на формування дохідної частини бюджету, економічний розвиток держави та адміністративно-територіальних одиниць України за період 1992–2001 рр., зокрема визначено вплив питомої ваги доходів зведеного бюджету та пенсійного фонду у валовому внутрішньому продукті на реальні доходи зведеного бюджету і пенсійного фонду та на реальну валову додану вартість; визначено вплив податкової бази на суму надходжень за основними податками у розрізі адміністративно-територіальних одиниць України;–

встановлено взаємозв’язок між рівнем бюджетної централізації і економічним зростанням в Україні за період 1993–2001 рр. на основі визначення впливу питомої ваги видаткової частини державного бюджету у зведеному бюджеті з лагами у часі на зміни реального валового внутрішнього продукту;–

визначено вплив частки видаткової частини зведеного бюджету у валовому внутрішньому продукті на приріст реального валового внутрішнього продукту та вплив питомої ваги видаткової частини бюджету регіону в сумарних видатках місцевих бюджетів на частку валової доданої вартості регіону в загальному обсязі валової доданої вартості по Україні з лагами у часі за період 1992–2001 рр.;–

розроблено методологію прогнозування дохідної частини бюджету та за-пропоновано відповідну модель, що ґрунтується на прогнозуванні співвідношення питомої ваги дохідної частини бюджету у валовому внутрішньому продукті за кожний місяць наростаючим підсумком до відповідного річного показника, яка дозволяє протягом бюджетного періоду з достатньо високою точністю прогнозувати рівень виконання дохідної частини бюджету;–

запропоновано систему міжбюджетного регулювання на основі відповідних моделей, яка полягає в оптимізації обсягу видаткової частини місцевих бюджетів, виходячи з показників надходжень податків і зборів, чисельності населення на відповідній території і коефіцієнта міжбюджетного регулювання та класифіковано рівні зазначеного регулювання; встановлено взаємозв’язок між показником надходжень податків і зборів до зведеного бюджету на території регіону і показником видаткової частини місцевих бюджетів України за період 1992–2001 рр.;

– запропоновано і обґрунтовано економічний показник “коефіцієнт міжбюджетного регулювання”, яким визначається напрям і рівень регулювання приведеного показника видаткової частини місцевих бюджетів, виходячи з показника надходжень податків і зборів у зведений бюджет на території відповідного регіону. Значення наведеного коефіцієнта визначено та класифіковано у розрізі адміністративно-територіальних одиниць України за період 1992–2001 рр.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи, що розкривають вплив бюджетної системи на економічний розвиток, мають практичне значення у процесі удосконалення бюджетного регулювання держави.

Основні наукові результати дисертаційної роботи було використано під час роботи автора протягом 1998–2003 рр. в Адміністрації Президента України, Міністерстві фінансів України у процесі підготовки проектів нормативно-законодавчих актів, зокрема, проектів Указів Президента України з питань фінансово-бюджетного регулювання, Бюджетного кодексу України, Основних напрямів бюджетної політики та Законів України про Державний бюджет України; експертизи законопроектів з питань державних фінансів; підготовки аналітичних матеріалів щодо аналізу виконання зведеного, державного та місцевих бюджетів України, зокрема, моніторингів виконання бюджету Міністерства фінансів України, пояснювальних записок до річного звіту про виконання Закону України про Державний бюджет України; при аналізі впливу фінансово-бюджетного регулювання на соціально-еко-номіч-ний розвиток держави, розробці проектів Програм діяльності Кабінету Міністрів України у частині фінансово-бюджетного регулювання (довідка Міністерства фінансів України від 29.05.2003 р. №04100-06/24, довідка Адміністрації Президента України від 04.07.2003 р. №10-08/1480, довідка Державного казначейства України від 04.07.2003 р. №01-04/5946, довідка Міністерства економіки та за питань європейської інтеграції України від 07.07.2003 р. №14-23/219).

Положення та результати дисертаційної роботи були використані автором при викладанні курсу “Бюджетна система України” у Київському національному торговельно-економічному університеті, курсу “Теоретичні основи системи бюджетного регулювання” у Національному університеті “Києво-Могилянська академія”.

Особистий внесок здобувача полягає в розкритті механізму використання бюджетної системи для регулювання економічного розвитку. Наукові результати та висновки, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. Особистий внесок у працях, опублікованих у співавторстві, наведено у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та методологічні положення і результати дисертаційного дослідження доповідались на міжнародних науково-практичних конференціях: "Становлення фінансової системи України та проблеми її стабілізації" (Львів, 1999 р.), "Фінансові важелі економічного зростання України на сучасному етапі" (Чернівці, 2000 р.), "Податкова політика в Україні та її нормативно-правове забезпечення" (Київ – Ірпінь, 2000 р.), "Бюджетна реформа в Україні: проблеми та шляхи їх розв’язання" (Київ, 2001 р.); науково-практичних конференціях "Реформа міжбюджетних відносин і проблеми розвитку податкової системи України" (Київ – Ірпінь, 1999 р.), "Бюджетно-податкова політика в Україні"
(Київ – Ірпінь, 2001 р.); науково-практичних семінарах "Державний муніципальний контроль за формуванням бюджетів та використанням бюджетних коштів" (Київ, 1998 р.), “Міжбюджетні стосунки: зміцнення системи міжбюджетних трансфертів України” (Київ, 2002 р.), “Менеджмент організаційних змін в апараті управління державних структур: на прикладі Міністерства фінансів України” (Київ, 2003 р.). та другій міжнародній економетричній конференції "Економетричні методи і моделі в економіці: теорія і практика" (Львів, 2001 р.).

Основні висновки та результати дослідження доповідались і обговорювались на кафедрах фінансів Національного університету “Києво-Могилян-сь-ка академія”, Київського національного торговельно-економічного університету та використовувались при аналізі бюджетних процесів та реалізації бюджетної політики у Міністерстві фінансів України, Адміністрації Президента України у 1998–2003 рр.

Публікації. Основні положення та результати дисертації опубліковано у 3 монографіях, у тому числі у 1 індивідуальній монографії, 32 статтях у наукових журналах, збірниках наукових праць, матеріалах і тезах доповідей науково-практичних конференцій загальним обсягом 57 др. арк.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 583 сторінки, основний зміст роботи викладено на 436 сторінках, список використаних джерел включає 653 найменування на 51 сторінці. Дисертація містить в основному тексті 39 таблиць та 4 рисунки, з них 5 таблиць та 2 рисунки займають 10 окремих сторінок. Робота має 46 додатків на 96 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі “Теоретичні основи бюджетного регулювання економічного розвитку” розкрито економічну сутність бюджетної системи в якості інструменту регулювання економічного розвитку, що полягає у використанні бюджетної архітектоніки, яка визначається оптимальними співвідношеннями між елементами бюджетної системи, для впливу на динаміку показників економічного розвитку. Показано роль бюджетної системи як адаптивного механізму у системі регулювання економіки, спрямованого на забезпечення адекватності регулятивних заходів внутрішнім і зовнішнім змінам економічного середовища з метою економічного розвитку держави та адміністративно-територіальних одиниць.

Державна політика у сфері видатків бюджету та податкова політика суттєво впливають на обсяг сукупного попиту. Механізм впливу державних видатків на обсяг сукупного попиту та випуску продукції передбачає їх збільшення у періоди економічного спаду та зменшення у періоди економічного зростання і відповідний вплив на обсяг сукупного попиту та випуску продукції. Досліджено взаємозв’язок обсягу видаткової частини зведеного бюджету України з обсягом випуску продукції та номінальним валовим внутрішнім продуктом за період 1992–2002 рр. Використовуючи економетричні методи аналізу, встановлено, що при збільшенні обсягу видаткової частини зведеного бюджету на 1 млн. грн., обсяг випуску продукції збільшується на 8,67 млн. грн., номінальний валовий внутрішній продукт – на 3,69 млн. грн. відповідно. З метою поглиблення аналізу впливу видатків зведеного бюджету України на номінальний валовий внутрішній продукт досліджено взаємозв’язок зазначених показників за період 1992–1997 і
1998–2002 рр. та встановлено, що мультиплікатор впливу державних видатків на обсяг сукупного попиту в Україні збільшився з 2,94 у 1992–1997 рр. до 3,84 за період 1998–2002 рр., який характеризується підвищенням рівня регулюючої функції бюджетної системи.

Система бюджетного регулювання як одна з основних складових системи державного регулювання економіки може бути теоретично відтворена структурно-функціональною моделлю, яка ґрунтується на інтеграції державного регулювання дохідної і видаткової частин бюджету, міжбюджетних відносин, дефіциту (профіциту) бюджету, державного боргу з урахуванням динаміки економічних процесів та зовнішньоекономічного середовища (рис. 1). Застосування даної структурно-функціональної моделі дозволяє визначити рівень збалансованості бюджетної системи як вагомої складової державного регулювання економіки та підвищити якість процесу бюджетного регулювання.

На процес формування видаткової частини бюджету, яка є одним з основних елементів системи бюджетного регулювання, перш за все, впливає дохідна частина бюджету, яка залежить від рівня податкового навантаження і динаміки розвитку економіки, та показник дефіциту (профіциту) бюджету, який визначається в залежності від циклічності економічних процесів та обсягу державного боргу. Для стимулювання економічного зростання необхідним є активне використання дефіциту бюджету з метою збільшення видаткової частини бюджету, особливо в умовах відносного зменшення податкового навантаження на економіку, проте розмір державного боргу та економічні можливості держави з його обслуговування є фактором обмеження обсягу дефіциту бюджету. В періоди сталого економічного зростання при необхідності, особливо за умови наявності значного обсягу державного боргу, доцільним є використання профіциту бюджету. Основною метою системи бюджетного регулювання є розробка і проведення збалансованої фінансово-бюджетної політики, зокрема, у сфері доходів, видатків бюджету, міжбюджетних відносин, дефіциту (профіциту) бюджету, державного боргу, спрямованої на підвищення соціально-економічного розвитку країни.

В умовах зростання регулюючої ролі бюджету необхідне удосконалення системи, методів управління бюджетом, яке повинно здійснюватися, виходячи з поглибленого аналізу тенденцій соціально-економічного розвитку держави та з урахуванням досвіду зарубіжних країн з цього питання.

Рис. 1. Структурно-функціональна модель системи бюджетного регулювання, де ?ПР1 вплив податкового регулювання на економічні процеси країни; ?ПР2 – вплив податкового регулювання на дохідну частину бюджету; ?ДЧБ – вплив дохідної частини бюджету на видаткову частину бюджету; ?ДФБ(ПФБ)1 – вплив дефіциту (профіциту) бюджету на видаткову частину бюджету; ?ДФБ(ПФБ)2 – вплив дефіциту (профіциту) бюджету на обсяг державного боргу; ?ЕПК – вплив економічних процесів країни на дохідну частину бюджету; ?ВЧБ – вплив видаткової частини бюджету на економічні процеси країни; нРМВ – вплив регулювання міжбюджетних відносин на економічні процеси країни; ?ЗЕС – вплив зовнішнього економічного середовища на економічні процеси країни; ?ЕПК1 ч ?ЕПК4 – інформація про стан економічних процесів країни; ?ЗЕС – інформація про стан зовнішнього економічного середовища; ?ДЧБ1 ч ?ДЧБ3 – інформація про дохідну частину бюджету; ?ВЧБ – інформація про видаткову частину бюджету; ?ДБ – інформація про державний борг.

У країнах з розвинутою ринковою економікою у 80-х роках та країнах з перехідною економікою у 90-х роках ХХ століття відбувалися інституційно-структурні зміни, зокрема, структура дохідної та видаткової частин бюджету, яка достатньою мірою відображає процес бюджетного регулювання, змінювалася, враховуючи динаміку економічних процесів.

Узагальнено та систематизовано досвід країн з розвинутою ринковою та перехідною економікою з питань функціонування бюджетної системи і структури бюджету. Середній показник питомої ваги дохідної частини консолідованого бюджету у валовому внутрішньому продукті країн з розвиненою та перехідною економікою, що досліджувалися зменшився з
41,26 % у 1982–1988 рр. до 40,21 % у 1995–2000 рр.

Мало місце збільшення середнього показника питомої ваги податків з фізичних осіб у дохідній частині консолідованого бюджету наведених країн з 18,27 % у 1982–1988 рр. до 20,83 % у 1995–2000 рр. та зменшення аналогічного показника по податках з юридичних осіб з 8,57 до 6,78 % відповідно. Спостерігається збільшення середнього показника питомої ваги податків на продаж, оборот та ПДВ у дохідній частині консолідованого бюджету з 14,05 % у 1982–1988 рр. до 15,46 % у 1995–2000 рр. та зменшення аналогічного показника по акцизних зборах з 9,90 до 7,95 % відповідно.

Середній показник питомої ваги видаткової частини консолідованого бюджету у валовому внутрішньому продукті країн з розвиненою та перехідною економікою, що досліджувалися, зменшився з 43,45 % у 1982–1988 рр. до 42,45 % у 1995–2000 рр.

Мало місце зменшення середнього показника питомої ваги видатків на державне управління у видатковій частині консолідованого бюджету наведених країн з 8,65 % у 1982–1988 рр. до 7,21 % у 1995–2000 рр., національну оборону – з 6,83 до 4,16 %, промисловість та енергоресурси – з 3,35 до 1,12 % відповідно. Спостерігається збільшення середнього показника питомої ваги видатків на освіту у видатковій частині консолідованого бюджету з 13,17 % у 1982–1988 рр. до 13,94 % у
1995–2000 рр., охорону здоров’я – з 11,90 до 13,36 %, соціальний захист та соціальне забезпечення – з 28,97 до 33,04 % відповідно.

У більшості країн з розвинутою ринковою економікою, що досліджувались, спостерігається суттєвий позитивний вплив змін питомої ваги видаткової частини зведеного бюджету у валовому внутрішньому продукті на приріст реального валового внутрішнього продукту.

Другий розділ “Становлення бюджетної системи України та її регулюючої функції” присвячений визначенню ролі і місця бюджету України у складі бюджетної системи Росії наприкінці ХІХ – початку ХХ століття; розкриттю особливостей функціонування бюджету Української РСР у складі бюджетної системи СРСР; проведенню класифікації етапів становлення бюджетної системи та її регулюючої функції в Україні як самостійній державі.

Бюджетна політика є одним з основних інструментів державного регулювання економічних процесів. Для розробки і проведення ефективної бюджетної політики у даний час та в майбутньому необхідно враховувати досвід бюджетних процесів, які відбувалися у минулі періоди. Тому, безперечно, актуальним є аналіз бюджету України в структурі бюджетної системи Росії наприкінці – на початку століття.

Таблиця 1

Державні видатки по Україні за 1887 р.

№ п/п | Видатки | Сума,

тис. крб. | Питома вага до загальної суми видатків, % | 1. | Армія і флот | 33331 | 36,45 | 2. | Державні борги | 14504 | 15,86 | 3. | Юстиція цивільна і військова | 4343 | 4,75 | 4. | Адміністрація, вищі державні установи | 10145 | 11,10 | 5. | Духовенство | 2645 | 2,89 | 6 | Народна освіта | 5311 | 5,81 | 7. | Пошта і телеграф | 2109 | 2,31 | 8. | Залізні та інші шляхи комунікації | 6779 | 7,41 | 9. | Господарча політика | 11232 | 12,28 | 10. | Медицина | 510 | 0,56 | 11. | Межова частина Міністерства юстиції і будівельна частина Міністерства внутрішніх справ | 528 | 0,58 | РАЗОМ | 91437 | 100 |

Найбільша питома вага державних видатків по Україні у 1887 р. спрямовувалася на утримання армії і флоту – 36,45 %.

Видатки на обслуговування державних боргів у загальній сумі видатків становили 15,86 %, видатки на господарську політику – 12,28 %, видатки на утримання адміністрації вищих державних установ – 11,10 %.

Досить значну питому вагу у загальних видатках становили видатки на утримання залізних та інших шляхів комунікації – 7,41 %.

Разом з тим звертає увагу незначний рівень видатків на народну освіту – 5,81 %, медицину – лише 0,56 % загальних видатків (табл. 1).

Коливання питомої ваги доходів, що мобілізовані в Україні у дохідній частині державного бюджету Росії мало місце від 19,5 % у 1914 р. до 22,1 % у 1906 р.

Частка видатків по Україні у загальній структурі видаткової частини державного бюджету Росії коливається від 11,2 % у 1902 р. до 13,3 % у 1914 р.

Таблиця 2

Питома вага доходів, що мобілізовані в Україні, у дохідній частині

державного бюджету Росії та видатків по Україні у загальній

структурі видаткової частини державного бюджету Росії

(у відсотках)

Роки | 1900 | 1901 | 1902 | 1903 | 1904 | 1905 | 1906 | 1907 | Доходи | 20,3 | 20,1 | 21,5 | 21,3 | 20,9 | 20,7 | 22,1 | 21,2 | Видатки | 12,8 | 12,0 | 11,2 | 12,0 | 12,3 | 12,2 | 12,5 | 12,6 | Роки | 1908 | 1909 | 1910 | 1911 | 1912 | 1913 | 1914 | Середній показник | Доходи | 19,9 | 20,4 | 21,0 | 21,3 | 20,7 | 20,4 | 19,5 | 20,8 | Видатки | 12,1 | 12,1 | 12,3 | 12,3 | 12,4 | 12,6 | 13,3 | 12,3 | Питома вага доходів, які були мобілізовані в Україні до дохідної частини державного бюджету Росії, за 1900–1914 рр. у середньому становила 20,8 % проти лише 12,3 % середнього показника видатків по Україні у загальній структурі видаткової частини державного бюджету Росії (табл. 2). Середній показник доходів, які мобілізовані на території губерній України до зведеного бюджету Росії на одного мешканця у 1902 р. становив 122,09 % порівняно з відповідним показником по Росії в цілому, разом з тим середній показник видаткової частини бюджетів губерній України на одного мешканця у тому ж році становив лише 61,83 % порівняно з відповідним показником по Росії в цілому (табл. 3). Зазначене свідчить про суттєвий перерозподіл бюджетних ресурсів України до бюджетної системи Росії.

Таблиця 3

Доходи, які мобілізовані на території губерній України, до зведеного бюджету Росії, та видатки бюджетів губерній України на одного мешканця у 1902 р. та аналогічні показники в цілому по Україні та Росії

Губернії | Доходи, які мобілізовані на території губернії до зведеного бюджету на одного мешканця, крб. | До середнього показника по Україні, відсоток | Видаткова частина бюджету на одного мешканця, крб. | До середнього показника по Україні, відсоток | Київська | 37,06 | 218,39 | 16,60 | 191,91 | Харківська | 30,25 | 178,26 | 15,93 | 184,16 | Херсонська | 21,79 | 128,40 | 8,75 | 101,16 | Катеринославська | 21,37 | 125,93 | 12,98 | 150,06 | Подільська | 6,33 | 37,30 | 4,08 | 47,17 | Волинська | 5,91 | 34,83 | 4,90 | 56,65 | Полтавська | 5,44 | 32,06 | 2,97 | 34,34 | Чернігівська | 5,41 | 31,88 | 3,61 | 41,73 | Середній показник по Україні | 16,97 | 100,00 | 8,65 | 100,00 | Середній показник по Росії | 13,90 | 13,99 | Міжбюджетне регулювання у розрізі губерній України здійснювалося не оптимально. Зокрема, рівень показника доходів, які були мобілізовані на території Катеринославської губернії до зведеного бюджету Росії на одного мешканця до відповідного середнього показника по Україні у 1902 р. становив 125,93 %, при цьому аналогічний показник по видатковій частині бюджету зазначеної губернії становив 150,06 %, що на 24,13 відсоткового пункту перевищує відповідний показник з мобілізації доходів на території губернії. Аналогічне спостерігається і по Харківській губернії – 178,26 проти 184,16 % відповідно. Таким чином у губерніях, в яких рівень мобілізації доходів на їх території до зведеного бюджету Росії на одного мешканця значно більше відповідного середнього показника по Україні, рівень видаткової частини бюджету губерній на одного мешканця до відповідного середнього показника по Україні ще збільшується порівняно з аналогічним показником по мобілізації доходів на території губерній до зведеного бюджету Росії на одного мешканця.

Одним з важливих макроекономічних показників є частка національного доходу, яка перерозподіляється через бюджет. При визначенні особливостей функціонування бюджетної системи Української РСР слід зазначити, що питома вага державного бюджету республіки у національному доході збільшилася з 26,7 % у 1965 р. до 38,2 % у 1990 р., що свідчить про посилення регулюючої функції бюджетної системи за наведений період часу.

Питома вага видатків на народне господарство у загальній сумі видатків Державного бюджету УРСР протягом 1940–1990 рр. мала тенденцію до збільшення, зокрема у 1940 р. зазначений показник становив 15,7 % проти 50,9 % в середньому у 1960–1990 рр. Питома вага видатків на соціально-культурні заходи у загальній сумі видатків Державного бюджету УРСР зменшилася з 69,3 % у 1940 р. до 46,4 % у 1990 р., на управління – зменшилася з 11,4 % до 1,6 % відповідно. Питома вага видатків місцевих бюджетів у Державному бюджеті УРСР зменшувалася з 73,5 % у 1940 р. до 48,3 % у 1990 р. Зазначене свідчить про підвищення рівня видатків бюджету на народне господарство та централізації бюджетної системи Української РСР за наведений період часу.

При визначенні особливостей бюджетної системи України як самостійної держави та її регулюючої функції виділено наступні етапи її становлення:

- початковий етап становлення бюджетної системи (1992–1994 рр.), який характеризується незадовільним рівнем регулюючої функції бюджетної системи, наявністю значного розміру дефіциту бюджету, в тому числі з емісійними джерелами його покриття, нарощуванням обсягів державного боргу, недосконалим регулюванням міжбюджетних відносин;

- етап часткового збалансування бюджетної системи (1995–1997 рр.), який характеризується недостатнім рівнем регулюючої функції бюджетної системи, нарощуванням заборгованості зі сплати до бюджету податків і зборів, дебіторської та кредиторської заборгованості бюджету, зменшенням розміру дефіциту бюджету з використанням неемісійних джерел його покриття, скороченням обсягу державного боргу, поступовим впровадженням казначейської системи виконання бюджету;

- етап подальшого збалансування бюджетної системи (з 1998р.), який характеризується задовільним рівнем регулюючої функції бюджетної системи, суттєвим зменшенням обсягу державного боргу, посиленням керованості бюджетним дефіцитом (профіцитом), впровадженням програмно-цільового методу планування бюджету, реформуванням системи міжбюджетних взаємовідносин, нормативно-законодавчим врегулюванням бюджетного процесу шляхом прийняття Бюджетного кодексу України, поетапним запровадженням казначейського обслуговування місцевих бюджетів, скороченням обсягів дебіторської та кредиторської заборгованості бюджету.

У третьому розділі “Планування і виконання зведеного, державного бюджетів як складові механізму бюджетного регулювання в Україні” на основі економетричного аналізу визначено тенденції запланованих і фактичних показників дохідної та видаткової частин зведеного, державного бюджетів за період 1992–2001 рр., встановлено взаємозалежності між відповідними запланованими і фактичними показниками за наведений період та на цій основі визначено рівень обґрунтованості бюджетного планування; визначено та узагальнено тенденції щорічних і щомісячних основних податкових надходжень до зведеного бюджету та видатків зведеного бюджету у розрізі функціональної класифікації за наведений період.

Виходячи з проведеного аналізу можна зазначити, що питома вага запланованої дохідної частини зведеного бюджету у валовому внутрішньому продукті щороку з 1992 по 2001 рр. зменшувалася на 3,399 відсоткового пункту; питома вага фактичної дохідної частини зведеного бюджету у валовому внутрішньому продукті зменшувалася щороку відповідно на 0,470 відсоткового пункту. Протягом зазначеного періоду при зміні питомої ваги запланованої дохідної частини зведеного бюджету у валовому внутрішньому продукті на 1 відсотковий пункт відповідний фактичний показник змінювався лише на 0,175 відсоткового пункту.

З 1992 по 2001 рр. щороку питома вага запланованої дохідної частини державного бюджету у валовому внутрішньому продукті зменшувалася на 1,580 відсоткового пункту; питома вага фактичної дохідної частини державного бюджету у валовому внутрішньому продукті збільшувалася щороку відповідно на 0,298 відсоткового пункту. Протягом зазначеного періоду при зміні питомої ваги запланованої дохідної частини державного бюджету у валовому внутрішньому продукті на 1 відсотковий пункт відповідний фактичний показник змінювався лише на 0,143 відсоткового пункту.

Питома вага запланованої видаткової частини зведеного бюджету у валовому внутрішньому продукті щороку з 1992 по 2001 рр. зменшувалася на 3,853 відсоткового пункту; питома вага фактичної видаткової частини зведеного бюджету у валовому внутрішньому продукті відповідно щороку зменшувалася на 1,787 відсоткового пункту. За цей період при зміні питомої ваги запланованої видаткової частини зведеного бюджету у валовому внутрішньому продукті на 1 відсотковий пункт відповідний фактичний показник змінювався лише на 0,377 відсоткового пункту.

З 1992 по 2001 рр. щороку питома вага запланованої видаткової частини державного бюджету у валовому внутрішньому продукті зменшувалася на 1,923 відсоткового пункту; питома вага фактичної видаткової частини державного бюджету у валовому внутрішньому продукті щороку відповідно зменшувалася на 1,306 відсоткового пункту. Протягом періоду з 1992–2001 рр. при зміні питомої ваги запланованої видаткової частини державного бюджету у валовому внутрішньому продукті на 1 відсотковий пункт відповідний фактичний показник змінюється лише на 0,328 відсоткового пункту.

Зазначені результати свідчать про недостатній рівень обґрунтованості планування дохідної та видаткової частин зведеного та Державного бюджетів України за період 1992–2001 рр. Так, при значній зміні питомої ваги запланованого обсягу доходів та видатків зведеного і державного бюджетів у валовому внутрішньому продукті відповідний фактичний показник змінювався не суттєво. Разом з тим, слід зазначити, що протягом останніх років (1998–2001 рр.) рівень обґрунтованості планування дохідної та видаткової частин бюджету суттєво покращився. Зокрема, якщо у
1992–2001 рр. при зміні питомої ваги запланованої дохідної частини зведеного бюджету у валовому внутрішньому продукті на 1 відсотковий пункт відповідний фактичний показник змінювався лише на 0,175 відсоткового пункту, то у 1998–2001 рр. – на 0,706 відсоткового пункту відповідно. Зазначені тенденції спостерігались і у розрізі певних податкових надходжень, зокрема якщо у 1992–2001 рр. при зміні питомої ваги запланованого показника надходжень податку на додану вартість до зведеного бюджету у валовому внутрішньому продукті на 1 відсотковий пункт відповідний фактичний показник змінювався лише на 0,355 відсоткового пункту, то у 1998–2001 рр. – на 0,751 відсоткового пункту відповідно. Якщо у 1992–2001 рр. при зміні питомої ваги запланованої видаткової частини державного бюджету у валовому внутрішньому продукті на 1 відсотковий пункт відповідний фактичний показник змінювався лише на 0,328 відсоткового пункту, то у 1998–2001 рр. – на 0,956 відсоткового пункту відповідно, що свідчить про достатньо високий рівень обґрунтованості планування видаткової частини державного бюджету. Зазначені тенденції спостерігались і по зведеному бюджету: якщо у 1992–2001 рр. при зміні питомої ваги запланованої видаткової частини зведеного бюджету у валовому внутрішньому продукті на 1 відсотковий пункт відповідний фактичний показник змінювався лише на
0,377 відсоткового пункту, то у 1998–2001 рр. – на 0,524 відсоткового пункту відповідно.

Четвертий розділ “Планування і виконання місцевих бюджетів України як складові міжбюджетного регулювання” присвячений аналізу тенденцій запланованих і фактичних показників дохідної та видаткової частин місцевих бюджетів у розрізі адміністративно-територіальних одиниць за період 1992–2001 рр., визначенню та узагальненню впливу податкової бази на суму надходжень по основних податках у розрізі адміністративно-територіальних одиниць за наведений період часу.

Однією з основних складових бюджетної політики є процес регулювання місцевих бюджетів, який у значній мірі впливає на соціально-економічний розвиток адміністративно-територіальних одиниць та держави в цілому.

При визначенні бюджетної політики щодо регулювання місцевих бюджетів одним з важливих елементів є планування та виконання дохідної частини зазначених бюджетів.

Питома вага дохідної частини місцевих бюджетів у валовому внутрішньому продукті є достатньо вагомим фінансово-економічним показником. Зазначений показник як запланований, так