Для проведення більш поглибленого аналізу тенденцій планування та виконання доходів місцевих бюджетів за низку років доцільно використовувати показник питомої ваги запланованих та фактичних доходів адміністративно-територіальних одиниць (без міжбюджетних трансфертів) у відповідному загальному обсязі доходів місцевих бюджетів.

Проведено порівняльний аналіз питомої ваги фактичних доходів бюджету регіону у загальній сумі доходів місцевих бюджетів проти відповідного запланованого показника у розрізі адміністративно-територіальних одиниць за період з 1992 по 2001 рр. Визначено регіони, в яких питома вага фактичних доходів бюджету у загальній сумі доходів місцевих бюджетів протягом зазначених років була менше відповідного запланованого показника, зокрема, Луганська, Тернопільська області, а також Волинська (крім 2000 р.), Кіровоградська (крім 1996 р.), Чернівецька (крім 1993 р.), Чернігівська (крім 1996 р.) області. Крім того, з’ясовано, що у м. Києві питома вага фактичних доходів бюджету у загальній сумі доходів місцевих бюджетів протягом 1992–2001 рр. (крім 1995 р.) була більше відповідного запланованого показника.

Основними джерелами доходів місцевих бюджетів у 1992–1996 рр. були надходження податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість, сумарна питома вага яких у дохідній частині місцевих бюджетів становила від 62,0 % у 1996 р. до 66,5 % у 1995 р. У 1997–1999 рр. основними джерелами доходів місцевих бюджетів були надходження податку на прибуток підприємств і прибуткового податку з громадян, сумарна питома вага яких у дохідній частині місцевих бюджетів становила 62,2; 60,1 і 49,3 % відповідно. Основними джерелами доходів місцевих бюджетів у 2000–2001 рр. були надходження прибуткового податку з громадян і дотації та субвенції з державного бюджету, сумарна питома вага яких у дохідній частині місцевих бюджетів становила 56,1 і 63,9 % відповідно.

Використовуючи економетричні методи аналізу визначено рівняння, які характеризують взаємозалежності між питомою вагою запланованих доходів бюджету регіону у запланованому обсязі доходів місцевих бюджетів та питомою вагою фактичних доходів бюджету регіону у фактичному обсязі доходів місцевих бюджетів у розрізі адміністративно-територіальних одиниць за період з 1992 по 2001 рр. У 16 регіонах має місце позитивна тенденція між питомою вагою запланованих доходів бюджету регіону у запланованому обсязі доходів місцевих бюджетів та питомою вагою фактичних доходів бюджету регіону у фактичному обсязі доходів місцевих бюджетів у розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

Від значення кутового коефіцієнта визначеного рівняння залежить рівень регулювання показника питомої ваги фактичної дохідної частини бюджету регіону у загальному обсязі фактичної дохідної частини місцевих бюджетів.

При значенні коефіцієнта рівному одиниці – точність регулювання максимальна, тобто при зміні показника питомої ваги запланованої дохідної частини бюджету регіону у загальній сумі запланованої дохідної частини місцевих бюджетів на 1 відсотковий пункт відповідний фактичний показник змінюється також на 1 відсотковий пункт.

При значенні коефіцієнта у межах від 0,95 до 1,05 – високий рівень регулювання; від 0,9 до 0,95 та 1,05 до 1,1 – значний рівень регулювання; від 0,8 до 0,9 та 1,1 до 1,2 – середній рівень регулювання; від 0,7 до 0,8 та 1,2 до 1,3 – низький рівень регулювання; від 0,7 до 1,3 – недостатній рівень регулювання.

Якщо значення коефіцієнта менше одиниці – має місце процес недорегулювання, тобто при зміні показника питомої ваги запланованої дохідної частини бюджету регіону у загальній сумі запланованої дохідної частини місцевих бюджетів на 1 відсотковий пункт відповідний фактичний показник змінюється на величину менше 1 відсоткового пункту; якщо значення коефіцієнта більше одиниці – процес перерегулювання, тобто при зміні наведеного запланованого показника на 1 відсотковий пункт відповідний фактичний показник змінюється на величину більше
1 відсоткового пункту.

Визначено, що високий рівень регулювання питомої ваги фактичних доходів бюджету регіону у загальній сумі дохідної частини місцевих бюджетів через відповідний запланований показник за період з 1992 по 2001 рр. спостерігався у Житомирській області (значення коефіцієнта 0,954), м. Києві (0,962) та Івано-Франківській області (1,001); значний рівень регулювання – у Вінницькій (0,923), Хмельницькій (0,904), Херсонській (1,078), Львівській областях (1,087); середній рівень регулювання – у Чернігівській (0,862), Кіровоградській (0,885), Полтавській (1,143), Рівненській областях (1,170); низький рівень регулювання – у Тернопільській (0,753), Черкаській (0,794) та Донецькій областях (1,279); недостатній рівень регулювання – у Волинській (0,667) та Закарпатській областях (0,613).

Отже високий рівень регулювання зазначеного показника має місце у
3 регіонах, значний рівень регулювання – 4 регіонах, середній рівень регулювання – 4 регіонах, низький рівень регулювання – 3 регіонах, недостатній рівень регулювання – 2 регіонах, процес недорегулювання спостерігався у 10 регіонах, а у 6 регіонах - перерегулювання.

Має місце достатній рівень взаємозв’язку за період 1992–2000 рр. між:

- питомою вагою надходжень прибуткового податку з громадян у регіоні в загальній сумі надходжень цього податку по Україні та питомою вагою фонду оплати праці регіону у загальному обсязі фонду оплати праці по Україні у 12 регіонах – прямий напрям;

- питомою вагою надходжень податку на прибуток підприємств у регіоні в загальній сумі надходжень цього податку по Україні та питомою вагою прибутку прибуткових підприємств регіону в загальному обсязі прибутку прибуткових підприємств по Україні у 20 регіонах, з них прямий напрям – у 19 регіонах, обернений – 1 регіоні;

- питомою вагою надходжень податку на додану вартість у регіоні в загальній сумі надходжень цього податку по Україні та питомою вагою валової доданої вартості регіону в загальному обсязі валової доданої вартості по Україні у 9 регіонах, з них прямий напрям – у 4 регіонах, обернений – 5 регіонах.

У 10 регіонах має місце чітка позитивна тенденція між питомою вагою запланованих видатків бюджету регіону у запланованому обсязі видатків місцевих бюджетів та питомою вагою фактичних видатків бюджету регіону у фактичному обсязі видатків місцевих бюджетів у розрізі адміністративно-територіальних одиниць за період з 1992 по 2001 рр.

Високий рівень регулювання питомої ваги фактичних видатків бюджету регіону у загальній сумі видаткової частини місцевих бюджетів через відповідний запланований показник за період з 1992 по 2001 рр. спостерігався у Львівській області (значення коефіцієнта 0,973); достатній рівень регулювання – у Івано-Франківській області (1,074); низький рівень регулювання – у Закарпатській області (1,239); недостатній рівень регулювання – у Автономній Республіці Крим (2,436), Полтавській (2,073), Донецькій областях (2,013), мм. Севастополі (1,781), Києві (1,686), Київській (1,416), Херсонській областях (1,306).

Отже високий та достатній рівень регулювання зазначеного показника має місце у 2 регіонах, низький рівень регулювання – у 1 регіоні, недостатній рівень регулювання – 7 регіонах, процес недорегулювання спостерігався лише у Львівській області, а у 9 регіонах – перерегулювання.

У п’ятому розділі “Вплив бюджетного регулювання на економічний розвиток держави та адміністративно-територіальних одиниць” здійснено аналіз впливу податкового навантаження на дохідну частину бюджету, економічний розвиток держави та адміністративно-територіальних одиниць; досліджено вплив видаткової частини зведеного бюджету на економічний розвиток держави; встановлено взаємозв’язок між рівнем бюджетної централізації і економічним зростанням держави; визначено вплив бюджетного регулювання адміністративно-територіальних одиниць на їх економічний розвиток за період 1992–2000 рр. Розроблено методологію прогнозування дохідної частини бюджету та запропоновано відповідну модель, що ґрунтується на прогнозуванні співвідношення питомої ваги дохідної частини бюджету у валовому внутрішньому продукті, що дозволяє протягом бюджетного періоду з достатньо високою точністю прогнозувати рівень виконання річного плану дохідної частини зведеного, державного і місцевих бюджетів; встановлено взаємозв’язок між показником надходжень податків і зборів до зведеного бюджету на території регіону і показником видаткової частини місцевого бюджету у розрізі адміністративно-територіальних одиниць за період з 1992–2001 рр.; запропоновано систему міжбюджетного регулювання на основі відповідних моделей, яка полягає в оптимізації обсягу видаткової частини місцевих бюджетів, виходячи з показників надходжень податків і зборів, чисельності населення на відповідній території.

Податкове навантаження є одним з основних фінансово-бюджетних показників, який суттєво впливає як на дохідну частину бюджетів усіх рівнів, так і на економічні процеси держави та адміністративно-територіальних одиниць. Від оптимальності визначення величини зазначеного показника залежить обсяг фінансових ресурсів для виконання державою і місцевим самоврядуванням відповідних соціально-економічних функцій, а також темпи економічного зростання у державі і регіонах.

Важливим є визначення впливу податкового навантаження на економіку держави та на реальні доходи зведеного бюджету і пенсійного фонду. Податкове навантаження визначається щоквартально як питома вага суми доходів зведеного бюджету України, пенсійного фонду України до валового внутрішнього продукту.

Визначено, використовуючи економетричні методи аналізу, взаємозв’язок між питомою вагою доходів зведеного бюджету та пенсійного фонду у валовому внутрішньому продукті і реальними доходами зведеного бюджету та пенсійного фонду за період з 1992 по 2001 рр.

При збільшенні питомої ваги доходів зведеного бюджету та пенсійного фонду у валовому внутрішньому продукті на 1 відсотковий пункт реальні доходи зведеного бюджету та пенсійного фонду збільшуються на 44,978 млн. грн. Важливим є аналіз щодо виявлення взаємозв’язку між зазначеними показниками з лагами у часі.

Виявлено взаємозв’язок між питомою вагою доходів зведеного бюджету та пенсійного фонду у валовому внутрішньому продукті і реальними доходами зведеного бюджету та пенсійного фонду з лагом у 4 та 5 кварталів: зокрема, при збільшенні питомої ваги доходів зведеного бюджету та пенсійного фонду у валовому внутрішньому продукті на 1 відсотковий пункт реальні доходи зведеного бюджету та пенсійного фонду з лагом у 4 квартали зменшуються на 47,601 млн. грн., з лагом у 5 кварталів - на 64,373 млн. грн.

Вагомим є виявлення впливу податкового навантаження на зростання реального валового внутрішнього продукту. Використовуючи економетричні методи аналізу визначено взаємозв’язок між питомою вагою доходів зведеного бюджету та пенсійного фонду у валовому внутрішньому продукті і зростанням реального валового внутрішнього продукту за період з 1995 по 2001 рр.: при збільшенні питомої ваги доходів зведеного бюджету та пенсійного фонду у валовому внутрішньому продукті на 1 відсотковий пункт реальний валовий внутрішній продукт зменшується на 0,572 відсоткового пункту, однак найбільше зменшення реального валового внутрішнього має місце з лагом у 4 та 5 кварталів – 0,885 і
0,960 відсоткових пунктів відповідно (рис. 2).

Рис 2. Вплив збільшення на один відсотковий пункт податкового навантаження на зменшення реального валового внутрішнього продукту з лагами у часі за період 1995–2001 рр.

Доцільним є визначення впливу податкового навантаження на реальні сумарні надходження до зведеного бюджету, пенсійного фонду на одного мешканця у розрізі адміністративно-територіальних одиниць. Розраховано реальні сумарні надходження до зведеного бюджету, пенсійного фонду на одного мешканця у розрізі адміністративно-територіальних одиниць. Зазначений показник у 2000 р. має найбільше значення у м. Києві –
3509,1 грн./меш., Полтавській – 1537,1; Сумській – 1079,0, Харківській – 1033,2 грн./меш.; найменше значення – Тернопільській – 346,7 грн./меш.; Чернівецькій – 387,4; Херсонській областях – 409,2 грн./меш. Середнє значення цього показника зменшилось з 2406,1 у 1992 р. до 905,4 грн./меш. у 2000 р.

Податкове навантаження на економіку регіону визначається, як питома вага сумарних надходжень до зведеного бюджету та пенсійного фонду на території адміністративно-територіальної одиниці у відповідному обсязі регіональної валової доданої вартості. Найбільше середнє значення цього показника за період з 1992 по 2000 рр. спостерігається у м. Києві –
66,66 %; м. Севастополі – 59,48; Полтавській – 52,29; Харківській областях – 49,61 %; найменше значення – Волинській – 26,71 %; Херсонській – 27,04; Вінницькій – 28,02; Тернопільській областях – 28,35 %.

Визначено взаємозв’язок показника питомої ваги сумарних надходжень до зведеного бюджету і пенсійного фонду на території регіону у відповідному обсязі регіональної доданої вартості та показника відповідних реальних сумарних надходжень до зведеного бюджету і пенсійного фонду на території цього регіону на одного мешканця за наведений період. Таким чином, по кожному року визначено взаємозв’язок між податковим навантаженням на економіку регіону та обсягом реальних сумарних надходжень до зведеного бюджету і пенсійного фонду на території адміністративно-територіальної одиниці на одного мешканця, який враховує показники 27 регіонів.

При збільшенні податкового навантаження на 1 відсотковий пункт сумарні реальні надходження до зведеного бюджету і пенсійного фонду на території регіону на одного мешканця у 1992 р. збільшуються на 66,15 грн., у 2000 р. – 44,96 грн.

Також визначено взаємозв’язок між вищенаведеними показниками і у розрізі регіонів за період з 1992 по 2000 рр. У 14 регіонах взаємозв’язок між зазначеними показниками достатній, з них у 5 регіонах цей взаємозв’язок обернений, 9 регіонах – взаємозв’язок прямий. Якщо при збільшенні податкового навантаження на 1 відсотковий пункт сумарні реальні надходження до зведеного бюджету і пенсійного фонду на території регіону на одного мешканця у Волинській області зменшуються на 80,72 грн., Кіровоградській – 57,51; Чернівецькій – 38,11; Закарпатській області – 25,58 грн., то у Вінницькій області зазначені надходження збільшуються на 68,76 грн., Дніпропетровській – 56,86; Запорізькій – 54,89; Донецькій області – 51,67 грн.

Виявлено взаємозв’язок між зазначеними показниками з лагами у часі. Слід зазначити, що у 8 регіонах спостерігається достатній взаємозв’язок між податковим навантаженням та показником реальних надходжень до зведеного бюджету і пенсійного фонду на одного мешканця без лагів у часі та з лагом в один, два і три роки за період з 1992 по 2000 рр. Взаємозв’язок між наведеними показниками має прямий напрям у 3 регіонах, зокрема, Дніпропетровській, Донецькій та Запорізькій областях, тобто при збільшенні податкового навантаження на економіку регіону показник реальних надходжень до зведеного бюджету і пенсійного фонду на одного мешканця збільшується; взаємозв’язок між наведеними показниками має обернений напрям у 5 регіонах, зокрема у Автономній Республіці Крим, Волинській, Закарпатській, Кіровоградській та Чернівецькій областях, тобто при збільшенні податкового навантаження на економіку регіону показник реальних надходжень до зведеного бюджету і пенсійного фонду на одного мешканця зменшується.

Податкове навантаження впливає не тільки на доходи бюджету, але й на економічне зростання. Тому необхідним є виявлення взаємозв’язку між податковим навантаженням та показником реальної валової доданої вартості на одного мешканця у розрізі адміністративно-територіальних одиниць України. У 14 регіонах взаємозв’язок між зазначеними показниками достатній, з них у 9 – обернений, 5 – прямий.

Якщо при збільшенні податкового навантаження на 1 відсотковий пункт показник реальної валової доданої вартості на одного мешканця у Волинській області зменшується на 357,29 грн., Кіровоградській – 274,98; Чернівецькій – 171,65; Закарпатській області – 169,15 грн.; то у Хмельницькій області показник реальної валової доданої вартості на одного мешканця збільшується на 83,33 грн., Миколаївській – 64,11; Дніпропетровській – 37,89; Запорізькій області – 26,50 грн.

Між зазначеними показниками з лагами у часі виявлено взаємозв’язок. Слід зазначити, що за період з 1992 по 2000 рр. взаємозв’язок між податковим навантаженням та показником реальної валової доданої вартості на одного мешканця без лагів у часі та з лагом в один, два і три роки має обернений напрям у більшості регіонів України, тобто при збільшенні податкового навантаження на економіку регіону показник реальної валової доданої вартості на одного мешканця зменшується.

Бюджетна політика у сфері державних видатків є досить вагомим інструментом впливу на соціально-економічний розвиток, особливо на перехідному етапі економічних реформ при обмеженості фінансових ресурсів держави. З метою виявлення впливу видатків бюджету на соціально-економічний розвиток, визначено взаємозв’язок між змінами реального валового внутрішнього продукту до відповідного кварталу попереднього року та змінами питомої ваги видаткової частини зведеного бюджету України у валовому внутрішньому продукті за період з 1993 по 2001 рр.: при збільшенні питомої ваги видаткової частини зведеного бюджету України у валовому внутрішньому продукті на 1 відсотковий пункт щоквартальний приріст реального валового внутрішнього продукту до відповідного кварталу попереднього року з лагом у один квартал становить 0,171 відсоткового пункту; лагом у 7 кварталів – 0,123; лагом у
21 квартал – 0,116; лагом у 27 кварталів – 0,092 відсоткового пункту.

Виходячи з проведеного аналізу можна зробити висновок щодо позитивного впливу збільшення питомої ваги видаткової частини зведеного бюджету у валовому внутрішньому продукті на приріст реального валового внутрішнього продукту до відповідного кварталу попереднього року з лагами у часі.

Визначено вплив централізації видатків бюджету на економічне зростання. Використовуючи економетричні методи аналізу, визначено взаємозв’язок між питомою вагою видаткової частини державного бюджету у зведеному бюджеті та змінами реального валового внутрішнього продукту до відповідного кварталу попереднього року за період з 1993 по 2001 рр., зокрема при збільшенні питомої ваги видаткової частини державного бюджету у зведеному бюджеті на 1 відсотковий пункт реальний валовий внутрішній продукт до відповідного кварталу попереднього року збільшується на 0,632 відсоткового пункту, з лагом у один квартал – на 0,524 відсоткового пункту, однак з лагом у шостого по двадцять четвертий квартали реальний валовий внутрішній продукт до відповідного кварталу попереднього року зменшується в середньому на 0,460 відсоткового пункту, найбільше зменшення зазначеного показника має місце з лагом у 8 та
9 кварталів – 0,784 та 0,712 відсоткових пунктів відповідно.

Таким чином підвищення рівня централізації видатків бюджету за період 1993–2001 рр. позитивно вплинуло на зростання реального валового внутрішнього продукту до аналогічного періоду попереднього року у відповідному кварталі та з лагом у один квартал. Однак з лагом з шостого по двадцять четвертий квартали наведений показник негативно вплинув на зростання реального валового внутрішнього продукту.

Одним з основних показників міжбюджетного регулювання є видаткова частина бюджету адміністративно-територіальної одиниці. Питома вага видатків бюджету регіону в сумарній видатковій частині місцевих бюджетів є важливим показником, який впливає не тільки на відповідному відрізку часу, але й з лагом у часі на регіональну валову додану вартість (ВДВ), зокрема питому вагу ВДВ адміністративно-територіальної одиниці у сумарному значенні ВДВ по регіонах в цілому.

Досліджено, використовуючи економетричні методи аналізу, вплив значення питомої ваги видаткової частини бюджету регіону в сумарних видатках місцевих бюджетів на показник питомої ваги валової доданої вартості регіону в сумарному значенні ВДВ по регіонах в цілому за період з 1992 по 2000 рр. у розрізі адміністративно-територіальних одиниць на відповідному відрізку часу та з лагами у часі. Визначено, що найбільший рівень взаємозв’язку зазначених показників по видатках місцевих бюджетів і валової доданої вартості регіону спостерігався у 15 регіонах з лагом у п’ять років.

Слід зазначити, що у 12 регіонах, зокрема, Волинській, Закарпатській, Кіровоградській, Львівській, Одеській, Херсонській, Черкаській, Чернівецькій, Чернігівській областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі збільшення питомої ваги загальної суми видатків бюджету у валовій доданій вартості у відповідному році та з лагами у роках впливає на збільшення реальної валової доданої вартості регіону, у 6 регіонах, зокрема, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Миколаївській, Харківській та Хмельницькій областях зазначений показник впливає на зменшення реальної валової доданої вартості.

Міжбюджетне регулювання є достатньо важливими у процесі розробки і реалізації бюджетної політики держави.

Удосконалення системи міжбюджетного регулювання є однією з вагомих складових вирішення питання оптимізації державної політики у сфері бюджетного регулювання.

У запропонованій моделі міжбюджетного регулювання визначається показник оптимального рівня видаткової частини і-го місцевого бюджету на одного мешканця порівняно із аналогічним середнім показником по Україні, виходячи з відповідного показника надходжень податків і зборів у дохідну частину зведеного бюджету України на території і-го регіону:

,

де Yij – співвідношення питомої ваги видаткової частини бюджету
і-го регіону в j-му році у видатковій частині місцевих бюджетів у відповідному році та питомої ваги населення і-го регіону в j-му році у населенні України у відповідному році,

Xij – співвідношення питомої ваги надходжень податків та зборів у зведений бюджет на території і-го регіону в j-му році в надходженнях податків та зборів по Україні у відповідному році та питомої ваги населення і-го регіону в j-му році у населенні України у відповідному році,

б – ?оефіцієнт міжбюджетного регулювання.

Xij та Yij визначаються:

, ,

де – надходження податків і зборів до зведеного бюджету на території і-того регіону в j році;–

надходження податків і зборів до зведеного бюджету в j році;–

населення на території і-того регіону в j році;–

населення на території України в j році;–

видаткова частина бюджету і-того регіону в j році;–

видаткова частина місцевих бюджетів в j році.

Таблиця 4

Значення коефіцієнтів міжбюджетного регулювання (?)

роки

регіони | 1992 | 1993 | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | середнє значення (?) при

1 ? б ? 0 | Автономна Республіка Крим | 1,730 | 1,941 | 7,131 | 1,806 | 1,575 | 0,757 | 0,393 | 1,066 | 4,526 | 3,509 | 0,575 | Вінницька | 0,647 | 0,637 | 0,218 | 0,274 | 0,789 | 0,571 | 0,409 | 0,416 | 0,543 | 0,481 | 0,498 | Волинська | 1,005 | 0,782 | 0,348 | 0,676 | 0,678 | 0,704 | 0,619 | 0,714 | 0,825 | 0,793 | 0,682 | Дніпропетровська | 0,890 | 1,077 | 0,839– | 0,289– | 0,326– | 1,249 | 0,943– | 1,069– | 5,742 | 0,838 | 0,877 | Донецька | 1,003 | 1,498– | 0,744 | 0,785 | 1,059– | 0,987 | 5,394– | 12,467 | 18,292 | 0,722 | 0,753 | Житомирська | 1,189 | 1,537 | 0,606 | 1,320 | 1,440 | 1,151 | 0,996 | 0,981 | 0,730 | 0,596 | 0,782 | Закарпатська | 0,718 | 0,472 | 0,280 | 0,521 | 0,664 | 0,650 | 0,592 | 1,148 | 0,840 | 0,828 | 0,618 | Запорізька | 0,760– | 0,048 | 0,641 | 0,948 | 1,809 | 3,520– | 0,093– | 1,149 | 1,909 | 0,287 | 0,659 | Івано-Франківська | 0,448 | 0,123– | 0,189 | 0,279 | 0,461 | 0,119 | 0,262 | 1,091 | 0,642 | 0,760 | 0,387 | Київська | 0,678 | 2,094– | 0,048 | 1,055 | 1,481 | 0,186 | 1,988 | 5,623 | 1,163 | 2,118 | 0,432 | Кіровоградська | 1,225 | 0,993 | 0,458 | 0,890 | 1,142 | 0,584 | 0,473 | 0,650 | 0,713 | 0,713 | 0,684 | Луганська | 3,591– | 11,714– | 0,666 | 0,407 | 0,817 | 0,355 | 0,349 | 0,523 | 0,291 | 0,431 | 0,453 | Львівська | 1,608– | 3,390– | 3,329– | 0,304– | 0,866– | 1,017– | 0,541 | 0,099 | 0,115 | 0,039 | 0,085 | Миколаївська | 1,045 | 2,770 | 0,995 | 0,822 | 0,936 | 1,174 | 1,895 | 0,725 | 0,427 | 0,652 | 0,759 | Одеська | 0,182– | 8,005– | 2,320– | 1,825– | 1,248– | 1,674– | 0,624– | 1,078 | 2,470– | 0,039 | 0,182 | Полтавська | 0,984 | 1,224 | 1,097 | 1,054 | 0,945 | 0,840 | 0,432 | 0,525 | 1,090 | 1,113 | 0,745 | Рівненська | 0,729 | 0,928 | 0,297 | 0,387 | 0,457 | 0,551 | 0,732 | 2,582 | 0,674 | 0,695 | 0,605 | Сумська | 0,514 | 0,441– | 2,530 | 2,115 | 0,709 | 1,875 | 0,290 | 0,123 | 0,572 | 1,467 | 0,442 | Тернопільська | 0,825 | 0,535 | 0,302 | 0,426 | 0,741 | 0,608 | 0,503 | 0,596 | 0,719 | 0,756 | 0,601 | Харківська | 0,175 | 2,956– | 3,098 | 0,351 | 0,537 | 0,335 | 0,195 | 0,751 | 1,613 | 1,057 | 0,391 | Херсонська | 1,646 | 1,728 | 0,384 | 0,527 | 1,152 | 0,799 | 0,531 | 0,515 | 0,733 | 0,703 | 0,599 | Хмельницька | 0,727 | 0,622 | 0,315 | 0,543 | 1,008 | 0,656 | 0,678 | 0,636 | 0,618 | 0,622 | 0,602 | Черкаська | 0,996 | 0,443– | 0,362 | 3,976 | 0,953 | 1,210 | 1,094 | 1,977 | 0,521 | 0,668 | 0,716 | Чернівецька | 1,045 | 0,944 | 0,269 | 0,453 | 0,667 | 0,599 | 0,425 | 0,302 | 0,625 | 0,666 | 0,550 | Чернігівська | 0,869– | 0,352– | 0,249– | 0,111 | 0,788 | 0,170– | 0,412 | 0,033– | 0,683– | 1,638 | 0,465 | м. Київ | 0,473 | 0,293 | 0,426 | 0,683 | 0,887 | 0,720 | 0,673 | 0,753 | 0,495 | 0,628 | 0,603 | м. Севастополь | 3,257 | 14,214 | 15,685 | 2,268 | 10,083 | 5,480 | 6,338– | 0,389 | 18,608 | 2,232–

cереднє значення (?) при 1 ? ? = 0 | 0,663 | 0,601 | 0,455 | 0,561 | 0,735 | 0,541 | 0,528 | 0,522 | 0,593 | 0,625  |

При значенні коефіцієнта міжбюджетного регулювання у межах
від 0 до 1 має місце ефективний режим міжбюджетного регулювання;
від 0 до 0,25 – низький рівень міжбюджетного регулювання; від 0,75 до 1 – високий рівень міжбюджетного регулювання; від 0,25 до 0,75 – середній рівень міжбюджетного регулювання. Якщо значення коефіцієнта дорівнює нулю, то процес міжбюджетного регулювання не спостерігається, тобто відносний показник видатків місцевих бюджетів дорівнює відповідному показнику надходжень податків і зборів на території регіонів; якщо значення коефіцієнта дорівнює одиниці, то має місце повне вирівнювання видатків місцевих бюджетів без врахування відповідних показників надходжень податків і зборів на території регіонів.

Має місце процес міжбюджетного перерегулювання при значенні коефіцієнта міжбюджетного регулювання більше одиниці, тобто при значенні відносного показника надходжень податків і зборів на території регіонів менше одиниці відносний показник видатків місцевих бюджетів має значення більше одиниці, а також при значенні відносного показника надходжень податків і зборів на території регіонів більше одиниці відносний показник видатків місцевих бюджетів має значення менше одиниці.

Спостерігається процес міжбюджетного регулювання у оберненому напрямі при значенні цього коефіцієнта менше нуля, тобто при значенні відносного показника надходжень податків і зборів на території регіонів менше одиниці відносний показник видатків місцевих бюджетів має значення менше відповідного відносного показника надходжень податків і зборів на території регіонів, а також при значенні відносного показника надходжень податків і зборів на території регіонів більше одиниці відносний показник видатків місцевих бюджетів має значення більше відповідного відносного показника надходжень податків і зборів на території регіонів.

Визначено, використовуючи економетричні методи аналізу, значення коефіцієнта міжбюджетного регулювання для 27 регіонів України за період 1992–2001 рр. (табл. 4).

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження сутності бюджетної системи як інструмента регулювання економічного розвитку та розкриття механізму бюджетного регулювання зроблено наступні висновки:

1. Бюджетна система є ефективним інструментом регулювання економічного розвитку, що полягає у використанні бюджетної архітектоніки, яка визначається оптимальними співвідношеннями між елементами бюджетної системи, для впливу на динаміку показників економічного розвитку. Економічним змістом бюджетного регулювання держави є розробка основних напрямів формування та використання бюджетних коштів, виходячи з необхідності вирішення завдань, які стоять перед суспільством на даному етапі його розвитку. Доцільним є використання структурно-функціональної моделі системи бюджетного регулювання, яка ґрунтується на інтеграції державного регулювання у сфері дохідної і видаткової частин бюджету, міжбюджетних відносин, дефіциту (профіциту) бюджету, державного боргу з урахуванням динаміки економічних процесів та зовнішньоекономічного середовища. Застосування даної структурно-функціональної моделі дозволяє визначити рівень збалансованості бюджетної системи як вагомої складової державного регулювання економіки та підвищити якість процесу бюджетного регулювання.

2. У зарубіжних країнах протягом 1990-х рр. певною мірою зазнали змін вагомі складові системи бюджетного регулювання, зокрема, структура дохідної та видаткової частин бюджету: зменшилася питома вага дохідної та видаткової частин бюджету у валовому внутрішньому продукті. При цьому мала місце тенденція щодо збільшення частки надходжень податку з фізичних осіб, податку на додану вартість, внесків на соціальне страхування у структурі дохідної частини бюджету, зменшення – надходжень податків з юридичних осіб, податків на майно, акцизних зборів відповідно; збільшення частки видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення, освіту, охорону здоров’я, культуру і мистецтво, житлово-комунальне господарство, правоохоронну діяльність і забезпечення безпеки держави у структурі видаткової частини бюджету; зменшення – на державне управління, національну оборону, промисловість, сільське господарство, транспорт, зв’язок. Найбільшу питому вагу у дохідній частині бюджету мають надходження податку з фізичних осіб, внески на соціальне страхування, надходження податку на додану вартість, видатковій частині бюджету – видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, освіту, охорону здоров’я. У країнах з розвинутою ринковою економікою спостерігається позитивний вплив збільшення питомої ваги видаткової частини зведеного бюджету у валовому внутрішньому продукті з лагами у часі на приріст реального валового внутрішнього продукту.

3. Надходження податків і зборів на території губерній України до зведеного бюджету Росії на одного мешканця суттєво перевищили відповідний показник по Росії в цілому на початку ХХ століття, разом з тим видаткова частина бюджетів цих губерній на одного мешканця значно менша порівняно з відповідним показником по Росії в цілому. Міжбюджетне регулювання у розрізі губерній України здійснювалося у зазначений період не оптимально. Зокрема, у певній частині губерній співвідношення видаткової частини бюджету на одного мешканця до відповідного середнього показника по Україні перевищує рівень надходжень доходів на території цих губерній до зведеного бюджету Росії на одного мешканця, який при цьому значно більший відповідного середнього показника по Україні.

4. Одна з вагомих складових бюджетного регулювання – частка національного доходу, що перерозподілялася через дохідну частину бюджету протягом другої половини ХХ століття в Українській РСР була значно менша відповідного показника у СРСР в цілому. Протягом зазначеного періоду спостерігалася тенденція до зменшення обсягу видатків місцевих бюджетів; суттєвого зменшення видатків на державне управління, значного збільшення видатків на народне господарство у Державному бюджеті Української РСР.

5. Бюджетна система України постійно розвивалася та удосконалювалася і на теперішній час має в основному сформований механізм для здійснення бюджетного регулювання, спрямованого на підвищення рівня соціально-економічного розвитку України. Разом з тим, зазначені позитивні результати ще не дають підстав для висновку про радикальні зрушення у фінансово-бюджетній сфері, в якій залишається низка невирішених проблем. Бюджетна політика у сфері видатків недостатньо ефективно впливає на соціальний розвиток та економічне зростання як передумову підвищення життєвого рівня та добробуту населення. Має місце недостатній рівень поєднання фіскальної і стимулюючої функцій податкової політики, потребують подальшого вдосконалення міжбюджетні взаємовідносини, які ще не повною мірою враховують економічний потенціал регіонів. В цілому фінансово-бюджетна політика ще не відповідає достатньою мірою вимогам стратегічних завдань економічного і соціального розвитку держави.

Основні зусилля у бюджетній політиці України повинні бути спрямовані на удосконалення системи управління фінансовими ресурсами держави, у тому числі їх перерозподілу через бюджет, досягнення реальної збалансованості бюджетної системи.

Виділено наступні етапи становлення бюджетної системи та її регулюючої функції в Україні як самостійній державі:

- початковий етап становлення бюджетної системи (1992–1994 рр.), який характеризується незадовільним рівнем регулюючої функції бюджетної системи, наявністю значного розміру дефіциту бюджету, в тому числі з емісійними джерелами його покриття, нарощуванням обсягів державного боргу, недосконалим регулюванням міжбюджетних відносин;

- етап часткового збалансування бюджетної системи (1995–1997 рр.), який характеризується недостатнім рівнем регулюючої функції бюджетної системи, нарощуванням заборгованості зі сплати до бюджету податків і зборів, дебіторської та кредиторської заборгованості бюджету, зменшенням розміру дефіциту бюджету з використанням неемісійних джерел його покриття, скороченням обсягу державного боргу, поступовим впровадженням казначейської системи виконання бюджету;

- етап подальшого збалансування бюджетної системи (з 1998 р.), який характеризується задовільним рівнем регулюючої функції бюджетної системи, суттєвим зменшенням обсягу державного боргу, посиленням керованості бюджетним дефіцитом (профіцитом), впровадженням програмно-цільового методу планування бюджету, реформуванням системи міжбюджетних взаємовідносин, нормативно-законодавчим врегулюванням бюджетного процесу шляхом прийняття Бюджетного кодексу України, поетапним запровадженням казначейського обслуговування місцевих бюджетів, скороченням обсягів дебіторської та кредиторської заборгованості бюджету.

6. Рівень обґрунтованості планування дохідної та видаткової частин зведеного, державного бюджетів України протягом 1992–2001 рр., виходячи з економетричного аналізу запланованих та фактичних бюджетних показників, є недостатнім, однак зазначений рівень суттєво підвищився у 1997–2001 рр. Мають місце тенденції зменшення показника питомої ваги надходжень податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств до валового внутрішнього продукту, збільшення відповідного показника прибуткового податку з громадян; збільшення показника питомої ваги видатків на державне управління, освіту, охорону здоров’я, обслуговування державного боргу до видаткової частини зведеного бюджету, зменшення відповідного показника видатків на науку, народне господарство за наведений період часу.

7. Поглибленню дослідження процесу регулювання міжбюджетних відносин сприяє застосування економічного показника ?рівень регулювання доходів (видатків) бюджету регіону”, який визначається співвідношенням питомої ваги фактичних доходів (видатків) бюджету регіону у загальній сумі дохідної (видаткової) частини місцевих бюджетів та відповідного запланованого показника.

Рівні регулювання доходів (видатків) бюджету регіону можна класифікувати, виходячи з відповідних регресійно-кореляційних рівнянь: високий рівень (кутовий коефіцієнт рівняння становить від 0,95 до 1,05), значний рівень (від 0,9 до 0,95; 1,05 до 1,1), середній рівень (від 0,8 до 0,9; 1,1 до 1,2), низький рівень (від 0,7 до 0,8; 1,2 до 1,3), недостатній рівень (менше 0,7; більше 1,3).

За період з 1992 по 2001 рр. у 16 регіонах має місце позитивна тенденція між питомою вагою запланованих доходів бюджету регіону у запланованому обсязі доходів місцевих бюджетів та питомою вагою фактичних доходів бюджету регіону у фактичному обсязі доходів місцевих бюджетів; у 10 регіонах має місце чітка позитивна тенденція між питомою вагою запланованих видатків бюджету регіону у запланованому обсязі видатків місцевих бюджетів та питомою вагою фактичних видатків бюджету регіону у фактичному обсязі видатків місцевих бюджетів за наведений період часу.

Виходячи з економетричного аналізу можна зазначити, що високий рівень регулювання зазначеного показника дохідної частини бюджету має місце у 3 регіонах, значний рівень регулювання – 4 регіонах, середній рівень регулювання – 4 регіонах, низький рівень регулювання – 3 регіонах, недостатній рівень регулювання – 2 регіонах; високий та достатній рівень регулювання зазначеного показника видаткової частини бюджету має місце у 2 регіонах, низький рівень регулювання – у 1 регіоні, недостатній рівень регулювання – 7 регіонах.

8. Достатній рівень взаємозв’язку має місце між податковими надходженнями та відповідною базою оподаткування за період 1992–2000 рр.:

- прямий взаємозв’язок між питомою вагою надходжень прибуткового податку з громадян у регіоні в загальній сумі надходжень цього податку по Україні та питомою вагою фонду оплати праці регіону у загальному обсязі фонду оплати праці по Україні у 12 регіонах;

- питомою вагою надходжень податку на прибуток підприємств у регіоні в загальній сумі надходжень цього податку по Україні та питомою вагою прибутку прибуткових підприємств регіону в загальному обсязі прибутку прибуткових підприємств по Україні у 20 регіонах, з них прямий взаємозв’язок – у 19 регіонах, обернений взаємозв’язок – 1 регіоні;

- питомою вагою надходжень податку на додану вартість у регіоні в загальній сумі надходжень цього податку по Україні та питомою вагою валової доданої вартості регіону в загальному обсязі валової доданої вартості по Україні у 9 регіонах, з них прямий взаємозв’язок – у 4 регіонах, обернений взаємозв’язок – 5 регіонах.

9. Спостерігається достатній рівень взаємозв’язку між податковим навантаженням на економіку регіонів та обсягом реальних сумарних надходжень до зведеного бюджету і