НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

інститут світової економіки і міжнародних відносин

Цебренко Марина Володимирівна

УДК 339.13 .22)

ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ПРІОРИТЕТІВ НАЦІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

Спеціальність 08.05.01 – світове господарство
і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

КИЇВ – 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі зовнішньоекономічних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України

Науковий керівник: НОВИЦЬКИЙ Валерій Євгенович,
доктор економічних наук, професор, завідувач відділу зовнішньоекономічних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України

Офіційні опоненти: РУМЯНЦЕВ Анатолій Павлович,
доктор економічних наук, професор кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

МАРТЬЯНОВ Олексій Іванович,
кандидат економічних наук, завідувач відділу державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності Української академії зовнішньої торгівлі

Провідна установа: Київський національний економічний університет, кафедра міжнародної економіки

Захист відбудеться 2 грудня 2003 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.176.01 по захисту дисертацій в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, Київ-30, вул. Леонтовича, 5.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, Київ-30, вул. Леонтовича, 5.

Автореферат розісланий _31 жовтня 2003 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради А.М. Хахлюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Забезпечення національної конкурентоспроможності в умовах глобалізації та подальшого поглиблення тенденцій регіоналізації постає однією з кардинальних умов ефективного розвитку української економіки. Виконання цієї умови є необхідним для розв’язання нагальних завдань модернізації відтворювальної бази, завоювання сприятливих позицій на світових ринках, у системі міжнародного поділу праці.

В умовах перехідної економіки України особливої актуальності та практичного значення набуває послідовна політика забезпечення сприятли-вих умов функціонування базових галузей промисловості, перспективних висококонкурентних експортних виробництв, які спеціалізуються на виготовленні складної, інтелектомісткої, високотехнологічної продукції.

Подібна постановка питання інтегрує проблематику оптимізації роботи підприємств, галузей промисловості, регіонального розвитку, а також загальнодержавної структурної політики. Причому остання постає системо-визначальним чинником загального економічного розвитку, органічно інте-груючи питання діяльності та підтримки реального й монетарного секторів.

Означене питання має особливу гостроту для економіки перехідного типу, зокрема української. Причому, у вітчизняних умовах вироблення наукових критеріїв забезпечення конкурентоспроможності набуває критичного значення, адже нераціональність та неефективність регулювання макроекономічної політики за всіма її напрямами унеможливлюють вихід економіки держави на вигідні позиції в міжнародній конкурентній боротьбі.

У даному контексті має значення врахування моделей забезпечення конкурентоспроможності, що були апробовані міжнародною практикою, застосування сучасних прийомів інтенсифікації виробничих механізмів та динамізації економічних процесів.

Усе сказане зумовлює як актуальність, так і практичну значущість теми дослідження, обраної в даній роботі. Вона пов’язана із забезпеченням ефективності та конкурентоспроможності механізмів на всіх (макро-, мезо- та мікроекономічному) рівнях господарювання, нагальною потребою оптимізації відповідних регулятивних механізмів.

Вивченню та аналізу цих питань присвячено велику кількість науко-вих досліджень у світовій економічній літературі та робіт вітчизняних авторів.

Відомими західними фахівцями, центральноєвропейськими дослідниками у сфері забезпечення конкурентоспроможності, зокрема зважаючи на реалії транзитивних економік, є А.Аслунд, П.Брентон, Дж.Стіглиць, Я.Корнаї, Р.Лукас, П.Лукач, Д.Нордт, М.Портер, А.Пфаллер, Дж.Сакс, В.Скотт, Р.Солоу, Н.Стерн, М.Тодаро.

Серед авторів країн СНД, які вивчали проблематику національної конкурентоспроможності в міжнародному масштабі, слід відзначити таких авторів, як А.Бузгалін, І.Герчикова, Р.Євстигнєєв, В.Іноземцев, Е.Кочетов, О.Некіпелов, М.Сейфуллаєва, С.Сітарян, В.Смірнов, М.Федоренко.

Ці питання, а також практичні задачі підвищення конкуренто-спроможності національної економіки України висвітлювалися в роботах вітчизняних дослідників: О.Білоруса, В.Будкіна, І.Бураковського, О.Власюка, В.Воротіна, М.Дудченка, В.Єременка, В.Клочка, А.Кредісова, Д.Лук’яненка, О.Мартьянова, В.Новицького, В.Онищенка, Є.Панченка, Т.Панфілової, Ю.Пахомова, А.Поручника, В.Рокочої, А.Румянцева, В.Сіденка, С.Сіденко, Н.Татаренко, А.Філіпенка, А.Хахлюка та інших.

Проблемам національної конкурентоспроможності присвячуються публікації під егідою таких міжнародних організацій та структур, як ООН, її економічні організації, ЕКОСОР, СОТ, Світовий Банк, ЄБРР, Комісія ЄС, Римський клуб та інші.

Водночас, хоча проведені дослідження розкривають чимало важливих теоретичних питань конкурентоспроможності в умовах сучасної глобалі-зації, особливостей практичних методів регулювання національних механізмів відтворення та комерційної діяльності, зокрема за умов транзитивної економіки, відчувається потреба як в осмисленні важливих проблем конкурентної боротьби, забезпечення конкурентоспроможності в умовах глобалізації, так і в обґрунтуванні практичних кроків при оптимізації регулятивної політики транзитивних економік.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась у відповідності до планової тематики дослідження відділу зовнішньоекономічних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, зокрема при розробці наступних тем: “Геоекономічна політика України в контексті світових інтеграційних процесів” (№ держреєстрації 0103U006310); “Геоекономічна політика України в контексті європейських інтеграційних процесів” (№ держреєстрації 0103U006311).

Мета та задачі роботи полягають у дослідженні теоретичних і практичних аспектів забезпечення національної конкурентоспроможності в контексті сучасних тенденцій глобалізації та регіоналізації, з урахуванням наявного міжнародного досвіду, на базі якого було сформульовано та обґрунтовано практичні рекомендації щодо оптимізації регулятивного механізму в Україні.

Для досягнення сформульованої мети дисертації було поставлено ряд задач дослідження теоретико-методологічного та прикладного характеру:

?

?

?

?

?

?

?

?

Об’єктом дослідження є національна економічна система як суб’єкт міжнародної конкуренції в системі світогосподарських відносин.

Предметом дослідження виступають інструменти забезпечення конкурентної моделі відкритої економіки України в контексті механізму ефективного макроекономічного регулювання.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації виступає системний аналіз міжнародного конкурентного середовища в комплексі його суб’єктів, функціональних складових та інструментів регулювання.

У ході дослідження національної галузевої та структурної політики як фактора міжнародної конкурентоспроможності економіки України застосо-вувалися системний підхід, зокрема при вивченні процесів глобалізації в контексті спеціалізації сучасних національних економік, логічний та історичний методи пізнання, зокрема при співставленні еволюційних процесів при розвитку регіональних міжнародних інтеграційних процесів та структурної політики, критичне використання висновків теоретичних та експертних оцінок, зокрема при дослідженні валютно-фінансових детермінант розвитку національної економічної моделі на сучасному етапі інтернаціоналізації.

При аналізі механізмів регулювання конкурентного середовища на національному рівні застосовувався діалектичний метод пізнання, методи індукції та дедукції, зокрема при дослідженні сучасних торгово-організаційних механізмів формування конкурентних систем. Дослідження структурно-інвестиційної специфіки трансформаційної моделі в міжнародному конкурентному контексті здійснювалося шляхом застосування методів покраїнового та секторального аналізу, аналізу й узагальнення статистичних даних. Вивчення комерційної мотивації та інструментів забезпечення національної конкурентоспроможності проводилося за допомогою системного співвідношення загального та індивідуального, критичного використання теоретичних та експертних оцінок досліджуваних явищ.

При дослідженні національної галузевої та структурної політики як фактора міжнародної конкурентоспроможності економіки України засто-совувалися: методи макроекономічного аналізу, зокрема при розгляді проблем структурного та галузевого регулювання як інструменту оптимізації національної моделі спеціалізації України; методи компаративного покраїнового аналізу, статистичні оцінки, зокрема при оцінці геоекономічних факторів міжнародної конкурентоспроможності України на сучасному етапі; функціонально-системний підхід, зокрема при аналізі перспектив розвитку інноваційної моделі національної економіки України.

Наукова новизна результатів дисертації полягає в розкритті природи конкурентоспроможності сучасної економіки, виявленні базисних характеристик політики забезпечення такої конкурентоспроможності.

Найбільш значущими теоретичними здобутками, які відображають новизну наукових результатів та характеризують особистий внесок автора в розробку проблеми, що досліджується, є те, що в роботі було:

?

?

?

?

?

?

?

?

Практичне значення одержаних результатів полягає в можли-востях використання матеріалів та висновків, що містяться в дисертації, при підвищенні національної конкурентоспроможності України. У роботі доведено, що подвійний програмно-цільовий підхід до проведення науково-технічної та соціальної політики постає безальтернативною основою стратегії забезпечення конкурентоспроможності держави.

Були обґрунтовані такі напрями підтримки інноваційної моделі розвитку, як цільове безвідсоткове або пільгове кредитування, часткове бюджетне фінансування пріоритетних інноваційних проектів, страхові гарантії комерційним банкам за кредитування найбільш перспективних проектів. Разом з тим, формування циклів глибокої переробки та наукомісткого виробництва означає оптимізацію роботи щодо формування кадрового корпусу, покращення стану освіти, системи соціального страхування, мережі охорони здоров’я та інших соціальних служб.

Особистий внесок здобувачки полягає в тому, що всі наукові результати виконаної дисертації отримані авторкою самостійно.

Апробація результатів дослідження. Окремі теоретичні, теоретико-методологічні, практичні положення й висновки, що містяться в дисертаційній роботі, були апробовані авторкою у виступах на наукових конференціях. Зокрема, вони доповідалися на міжнародних конференціях, які проводилися в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України: “Актуальні проблеми розвитку відкритої економіки України” 12 лютого 2002 року, “Україна в міжнародних економічних відносинах в умовах глобалізації” 4 липня 2002 року та “Національна економічна стратегія в умовах глобалізації та регіоналізації” 21 жовтня 2002 року.

Матеріали, окремі положення та висновки роботи було використані при підготовці аналітичних розробок Інституту світової економіки і міжнародних відносин, зокрема при підготовці документів: “До питання про відповідність системи стандартів України критеріям ЄС та доцільність їх дотримання”, які було надіслано до Адміністрації Президента України (2003 р.); “Матеріали для Тематичної доповіді для адміністрації Президента України “Україна – СОТ: механізм та соціально-економічні наслідки співробітництва”” (2003 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження було викладено в наукових публікаціях авторки, зокрема у 4 статтях у фахових наукових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 2,5 д.а.

Структурно дисертація складається зі вступу, трьох розділів (дев’яти параграфів), висновків, а також списку використаних літературних джерел (162 джерел) та 5 додатків. Основний текст дисертації викладено на 175 сторінках. Дисертаційне дослідження містить 4 аналітичні таблиці, 3 рисунки.

ВСТУП

РОЗДІЛ . НАЦІОНАЛЬНА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ В КОНТЕКСТІ ТЕНДЕНЦІЙ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

1.1. Системна роль процесів глобалізації для спеціалізації сучасних національних економік

1.2. Регіональні торговельні детермінанти міжнародних інтеграційних процесів та структурної політики

1.3. Валютно-фінансові фактори розвитку національної економічної моделі на сучасному етапі інтернаціоналізації

Висновки з дослідження у 1 розділі

РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЮВАННЯ КОНКУРЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА НА НАЦІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

2.1. Сучасні торгово-організаційні механізми формування конкурентних систем

2.2. Структурно-інвестиційна специфіка трансформаційної моделі в міжнародному конкурентному контексті

2.3. Комерційні мотивація та інструменти забезпечення національної конкурентоспроможності

Висновки з дослідження у 2 розділі

РОЗДІЛ 3. НАЦІОНАЛЬНА ГАЛУЗЕВА ТА СТРУКТУРНА
ПОЛІТИКА ЯК ФАКТОР МІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

3.1. Структурне та галузеве регулювання як інструмент оптимізації національної моделі спеціалізації України

3.2. Геоекономічні фактори міжнародної конкурентоспроможності України на сучасному етапі

3.3. Інноваційна модель розвитку національної економіки України

Висновки з дослідження у 3 розділі

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

ДОДАТКИ

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми роботи, її мету, завдання дослідження і структуру, викладено наукову новизну та практичне значення результатів дисертації, їх зв’язок з іншими науковими розробками.

У першому розділі розглядається комплекс питань, які пов’язані з методологічними аспектами національної конкурентоспроможності, зокрема досліджується системна роль процесів глобалізації для спеціалізації сучасних національних економік, регіональні торговельні детермінанти міжнародних інтеграційних процесів та структурної політики, а також валютно-фінансові детермінанти розвитку національної економічної моделі на сучасному етапі інтернаціоналізації.

Відзначається, що тенденції глобалізації відбуваються на різних рівнях економічного життя, у складній системі проявів комерційних підходів та регулятивних інструментів. Відтак комплексне бачення проблематики національної участі у процесах глобалізації передбачає широту та багатоаспектність наукового підходу. Це означає врахування специфіки різних рівнів реалізації та функціонування механізмів інтернаціоналізації.

На наднаціональному рівні інтернаціоналізація проявляється, з одного боку, у вигляді лібералізації умов торгівлі, руху капітально-фінансових ресурсів, а з іншого – як прогресуючі тенденції регіоналізму.

Загальна лібералізація міжнародних економічних відносин відбу-вається в контексті торговельних і фінансово-інвестиційних відносин. Вона, попри масовані пропагандистські кампанії, на ділі призводить до збільшення розриву між багатими та бідними країнами, погіршує становище найбільш уразливих верств населення, що передусім стосується країн зі слабкою ринковою організацією, але певною мірою – і відносно стабільних держав з ринковою економікою. Нав’язувана лібералізація торгівлі, за збереження несприятливої цінової кон’юнктури для країн, що розвиваються (особливо для найбідніших з них), – загострює старі суперечності, які спрощено позначаються як протиріччя “між багатою Північчю та бідним Півднем”.

Глобалізація також пов’язана з іншою тенденцією, яка значною мірою визначає параметри сучасного розвитку, – із поширенням інформаційних технологій, причому багато експертів констатують це явище в його негативному контексті (і це трапляється дедалі частіше). Унікальна можливість інформації як такої, – на відміну від попередніх “фетишів” (а можна сказати по-іншому – носіїв) прогресу, – “прив’язуватися” до “центрів благополуччя” перетворює її на найпотужніший інструмент перерозподілу світових багатств.

Відтак можна казати про нове бачення глобальної єдності, яка функціонує та еволюціонує за умов обмеженості ресурсів та згідно таких моделей перерозподілу, які формуються у відповідності до рівнів впливу окремих агентів світової економічної політики, передусім найбільш впливових із них. Це дає підстави констатувати суперечливість і неоднозначність тенденцій глобалізації, намагань примусового закріплення за різними країнами та регіонами світу статусу або виробників високотехнологічної продукції, лідерів світового НТП, або ролі сировинних додатків, територій розміщення екологічно шкідливих і брудних виробництв.

Іншим виявом глобалізації, а також формою інтернаціоналізації світогосподарських процесів, яка суттєво впливає на параметри конкурентоспроможності держав, є регіоналізація. Вона стосується всіх сфер економічного життя – як торгівлі, так і інвестиційної взаємодії, створення єдиних технологічних, соціальних просторів, підсистем світового господарства, що здійснюють конкуренцію між собою. Об’єктивно, економічні переваги, які отримуються від інтеграції регіональних товарних ринків, розподіляються як між суб’єктами міжнародно усуспільненої господарської діяльності, великими компаніями, середнім та малим бізнесом, так і між країнами – членами відповідних угруповань, їх громадянами. Причому регіоналізація передбачає такі структурні зміни, які збільшують кінцеву ефективність господарювання, що забезпечується завдяки максимальному використанню матеріальних та інтелектуальних ресурсів, виробничо-технологічного, науково-технічного, інвестиційного, кредитно-фінансового та інших потенціалів.

Одним із важливих аспектів проблематики національної конкурентоспроможності є валютно-фінансова сфера економіки, рівень її функціональності та ефективності. Валютно-фінансова компонента становить собою важливий елемент та фактор процесів глобалізації, вона є надзвичайно значущою і з точки зору оптимізації участі окремої країни у світових конкурентних перегонах, а також у розвитку окремих відкритих економік. З інституційної точки зору, представляють інтерес характер її регулювання на національному та міжнародному рівнях, а також комплекс інститутів даної сфери. Процеси подальшого розвитку системи міжнародного поділу праці, а також валютно-фінансові відносини визначають обрії сучасної інтернаціоналізації.

У другому розділі досліджуються сучасні торгово-організаційні механізми формування конкурентних систем, структурно-інвестиційна специфіка трансформаційної моделі в міжнародному конкурентному контексті, комерційні мотивація та інструменти забезпечення національної конкурентоспроможності.

Практична значущість проблематики національної конкуренто-спроможності зумовлюється тими складними вимогами, які висувають глобалізація, значно більш жорстка взаємна залежність національних господарських систем. Країни, які свого часу виходили на авансцену світової економіки, формували модель розвитку саме виходячи із завдань забез-печення міжнародної конкурентоспроможності. Вони робили акцент на розвитку тих галузей, які в принципі не можуть знайти задовільний за обсягами збут на власному ринку, застосовували пільгові режими, створювали умови особливого сприяння бізнесу.

Для визначення параметрів національної конкурентоспроможності України необхідно, передусім, чітко усвідомити та ретельно врахувати власний реальний конкурентний потенціал, конкретні галузево-виробничі можливості здійснення експансії на зовнішні ринки, здатність ефективно протидіяти конкурентам на власному ринку без надмірного використання протекціоністсько-адміністративного ресурсу.

Початок нового десятиліття характеризувався пожвавленням інвестиційного процесу, який здійснювався переважно за рахунок внутрішніх інвестиційних джерел, і це можна вважати передумовою надходження до країни інвестицій іноземних. Несприятлива, в порівнянні з іншими, більш привабливими країнами світу, кон’юнктура зумовлює як низькі показники залучення капіталів до України, так і відтік інвестиційних ресурсів за межі держави. Тому оптимізація інвестиційної справи є важливою умовою розв’язання геоекономічних задач України, зокрема її європейської інтеграції.

Обґрунтовано необхідність вжиття програмних заходів структурно-інвестиційної політики, які спрямовані на досягнення чітко поставлених завдань розвитку, забезпечення національної конкурентоспроможності в середньо-та довгостроковому плані. Спробу оцінити обсяги відповідних інвестиційних ресурсів, які можна було б адсорбувати за структурної перебудови економіки України, було здійснено фахівцями Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України. За їхніми розрахунками, загальна потреба України в інвестиціях становить від 140 до 200 млрд доларів, а щорічна потреба в інвестиціях – 20 млрд доларів.

Складність перехідного етапу в Україні зумовлюється необхідністю враховувати важливість одразу двох різних підходів, двох напрямів розвитку: розширення прав підприємств, фірм та організацій при виході на зовнішні ринки, а також підвищення ефективності регулятивної діяльності, віднаходження дієвих та виважених засобів впливу з боку держави на економічні процеси, що є міжнародно усуспільненими.

Актуальність якомога повнішого використання потенціалу комер-ційних агентів міжнародного економічного співробітництва зумовлюється тими складнощами, які виникли при реалізації завдань включення національної економіки в систему світогосподарських зв’язків. Такими ускладненнями протягом останніх десяти років поставали несприятлива загальногосподарська кон’юнктура в ряді важливих для українських виробників цільових країн, а також нестабільна кон’юнктура деяких товарних ринків, яка постала причиною загострення міжнародної конкуренції.

Крім означених ускладнень, можна відзначити й погіршення умов постачання енергоносіїв, ряду видів критично важливої сировини та іншої продукції критичного імпорту готової продукції, що додатково погіршило показники конкурентоспроможності виробництва українських товарів. Нарешті, за рядом позицій та видів виробництв також мала місце й така загрозлива тенденція, як зниження конкурентоспроможності українських товарів внаслідок тривалої деградації високотехнологічних виробництв і взагалі науково-технічного потенціалу країни.

Потрібним є формулювання засад економічної політики щодо інонаціональних господарських агентів, які виходили б із задач розвитку приймаючої країни. Особливий аспект проблеми – досягнення оптимального стану узгодженості інтересів держави та міжнародних корпорацій, глобальних економічних агентів. Така узгодженість виступає фактором відкритості товарних ринків, умовою динамізації розвитку останніх, попередженням можливих негативних наслідків діяльності ТНК.

Одним із пріоритетів особливого значення при формуванні експортного потенціалу України, зважаючи на транзитивні реалії розвитку, а також на експортний і взагалі господарський потенціал малого та середнього бізнесу, є сприяння піднесенню невеликих комерційних структур. Саме вони здатні створити ефективне ринкове середовище, що безумовно є однією з головних цілей та інструментів структурної реформи. Така їх функціональна роль зумовлюється мобільністю та гнучкістю при встановленні нових коопераційних контактів з іншими господарськими агентами, здатністю малого й середнього бізнесу створювати атмосферу конкуренції, середовище підприємницької діяльності.

У третьому розділі досліджуються цілі та напрями формування такої національної галузевої та структурної політики, яка могла б сприяти піднесенню міжнародної конкурентоспроможності економіки України. Зокрема, аналізуються особливості структурного та галузевого регулювання як інструмента оптимізації національної моделі спеціалізації, геоекономічні фактори міжнародної конкурентоспроможності України на сучасному етапі, параметри сучасної інноваційної моделі розвитку.

Проблематика структурного регулювання постає вкрай важливою для наукового вивчення та прикладного аналізу в умовах загострення конкурентної боротьби в сучасному світі. Така конкурентна боротьба, яка раніше була переважно конкуренцією між фірмами, взагалі приватними структурами, дедалі більшою мірою доповнюється конкуренцією країн, угруповань та цілих регіонів світу. І в цьому контексті особливого значення набуває регулювання економіки на національному і навіть наднаціональному рівнях у відповідності до критеріїв прогресу, пріоритетів технологічного розвитку.

Важливою задачею структурної та інституційної політики є підвищення значення митно-тарифного регулювання при формуванні державного бюджету. Це пов’язано зі вступом України до СОТ, причому зараз можна твердити, що реальні можливості збирання мита не використовуються. Причинами такої ситуації є невідрегульована законодавчо-нормативна база, наявність неадекватних ставок мита, які інколи перешкоджають міжнародній торгівлі України.

Враховуючи слабку стимулюючу функцію держави, об’єктивні ускладнення реалізації такої функції при входженні до СОТ та за подальшої лібералізації світової торгівлі, великого значення набуває діяльність неурядових, громадських організацій, зокрема ТПП – інститутів, які покликані сприяти ефективності торгівлі, формуванню механізмів національної спеціалізації. Йдеться про реалізацію представницьких функцій, надання допомоги та проведення юридичного захисту членів ТПП, сприяння встановленню ділових контактів, посередницьким операціям, видання бюлетенів, довідників, інформаційно-рекламних, учбово-методичних матеріалів тощо.

Практичні задачі реструктуризації та підвищення ефективності механізму міжнародного економічного співробітництва зумовлюються загальними закономірностями розвитку міжнародно спеціалізованого виробництва, конкретними умовами формування та еволюції відкритої економіки України, специфікою розвитку відносин партнерства з іншими державами, іноземними фірмами, господарськими агентами та міжнародними економічними організаціями.

В Україні було визначено пріоритетний зовнішньоекономічний азимут: інтеграція у структури ЄС. Реалізація даного завдання сприяла б розвиткові довгострокових процесів формування моделі національної спеціалізації, притоку інвестицій, кращому доступу до передових технологій, виводу із кризового стану національних високотехнологічних виробництв. Разом з тим, слід погодитися з думками про те, що обрання європейського курсу не повинно суперечити ідеї досягнення стратегічного балансу між європейським вектором та іншими важливими векторами зовнішньоекономічного розвитку.

Специфічною особливістю геоекономічної моделі України є різнонаціленість її регіонів на різні географічні вектори. Найбільші передумови розвитку міжнародно кооперованого виробництва відкриває покращення торгово-інвестиційного режиму, вжиття спільних заходів програмного характеру з РФ, іншими державами СНД. Слід передбачити зміни умов спеціалізації єдиного американського торгово-економічного блоку, еволюцію експортно-імпортної політики, а також практичні завдання підвищення конкурентоспроможності на в майбутньому єдиному ринку Нового Світу.

Слід враховувати важливість цілеспрямованої державної галузевої політики в таких технологічних сферах, як металургія, хімічна промисловість, енергетика, створення нових речовин і матеріалів, біотехнологій, інформаційних і телекомунікаційних систем, розвиток авіаційних та космічних технологій.

Сучасна парадигма розвитку вимагає прискореного розвитку наукомістких галузей, а також якісно нових технологій, і будь-яка урядова програма розвитку не може вважатися адекватною поза врахуванням цього положення. Ключовим стратегічним завданням розвитку для України є її входження до елітної групи країн – лідерів науково-технічного та індустріального поступу, а відповідно до цього, – так званого, золотого мільярду. Належність до технологічно-економічної еліти із плином часу (5–7 років) радикально підвищить рівень добробуту та покращить якість споживання у країні. Якщо подібне завдання не буде поставлено, країні загрожує довічний статус “наздоганяючого аутсайдера”, а він, фактично, консервуватиме залежне становище країни.

Акцент на розвиткові високотехнологічного виробництва в умовах структурної реформи економіки означає не просто максимізацію випуску продукції, а врахування специфіки сучасного НТП, його впливу на процеси відтворення, стан екосистем.

ВИСНОВКИ

Дослідження особливостей конкурентної політики в державі, задач підвищення конкурентоспроможності України дозволило виробити ряд висновків і положень загальнотеоретичного та прикладного характеру.

1. Системовизначальну роль щодо формування спеціалізаційних профілів національних економік, розвитку міжнародних інтеграційних механізмів, як у регіональному, так і у світовому масштабах, відіграють тенденції глобалізації. Останні зумовлюються об’єктивними (науково-технічним прогресом, інформатизацією та масовою комп’ютеризацією, потребами спеціалізації та розвитку масового виробництва) та суб’єктивними чинниками. Глобалізація на рівні держав, угруповань країн, найбільш впливових міжнародних блоків має стратегічно-національні та галузево-технологічні виміри. Це зумовлює цілеспрямовані заходи на наднаціональному, національному рівнях, корегування стратегії та тактики макроекономічних та мікроекономічних агентів.

2. За сучасних умов міжнародна конкуренція відбувається згідно нових параметрів, які відображають інформаційно-технологічні критерії соціально-економічного прогресу. Ними є “чиста інформація” та ноу-хау, відтак здатність контролювати базові технології постає інструментом закріплення лідируючих позицій країн-метрополій, які застосовують диверсифіковані підходи щодо стримування поширення найбільш перспективних технологій у країнах-конкурентах.

3. Сучасна модель конкурентної національної економіки об’єктивно тяжіє до соціально орієнтованого характеру. Це зумовлюється зв’язком між перерозподілом валютно-фінансових ресурсів та характером спеціалізації. Фінансовий статок та можливості додаткового фінансування НДДКР, розвитку технологій, оптимізації моделі міжнародної спеціалізації є взаємно пов’язаними соціально-економічними функціями.

4. Глобальна конкуренція характеризується диспропорційністю цін, несприятливістю рівня цін на окремі види товарів, які надходять на світовий ринок з найбідніших держав. Необґрунтована стратегія валютно-фінансової політики спричинила погіршення умов розвитку економік транзитивних країн та країн, що розвиваються. Параметри валютної політики, рівень курсу національної валюти мають визначатися згідно довгострокових пріоритетів високотехнологічних, експортоорієнтованих секторів національної економіки.

5. Економічна регіоналізація набуває дедалі більшого значення, сприяє оптимізації розміщення факторів виробництва всередині країни, збільшенню результативності та ефективності виробничої діяльності.

6. При проведенні міжнародної інвестиційної політики в Україні необхідно враховувати цілі покращення загального бізнесового клімату, потенціал іноземних інвестицій щодо прискорення НТП та прориву за пріоритетними напрямами технологічного виробництва, фактора структурної перебудови національної економіки. Необхідно законодавчим шляхом встановити довгострокові правила гри на вітчизняному ринку для іноземних інвесторів, передусім з урахуванням необхідності виведення виробничої сфери, яка перебуває у власності нерезидентів, з тіньового сектора.

7. Важливим завданням організаційно-економічної діяльності щодо піднесення національної конкурентоспроможності є активізація рекламних кампаній, збільшення витрат на проведення таких кампаній, особливо на закордонних ринках. Слід сприяти концентрації та збільшенню масштабів фірм, які спеціалізуються на рекламі.

8. Засобами піднесення національної конкурентоспроможності є протидія нечесній конкуренції з боку іноземних фірм, зокрема демпінговому ввозу субсидованої продукції, ввозу товарів, при виробництві яких не було дотримано належних стандартів якості.

9. Ефективними засобами втручання української держави в міжнародні торговельні та коопераційні відносини вітчизняних господарських структур із партнерами за кордоном є стимулювання таких форм міжнародної торгівлі, які не передбачають безпосередній товарообмін (компенсаційна, пов’язана з великомасштабним будівництвом, наданням послуг), але сприяють поглибленню національної спеціалізації та прискоренню НТП (послуги по транзиту, транспортно-експедиторському забезпеченню, геологорозвідувальні, будівельно-конструкторські, проектні та монтажні роботи, інжиніринг, науково-дослідні, досвідно-конструкторські роботи тощо).

10. Галузеве, структурне регулювання є невід’ємною умовою національної конкурентоспроможності, гарантування певній країні сприятливого для неї місця в системі міжнародного поділу праці. Головними напрямами такої роботи є стимулювання високотехнологічних видів виробництва, які здатні стати локомотивами широкого впровадження досягнень НТП, перенесення здобутків у передових галузях на всі інші. Потрібні програмно-цільова підтримка експортних виробництв, формування такого експортного профілю держави, за якого на її території здійснюватиметься інформаційно- та наукомістке, високотехнологічне виробництво. Важливим завданням є раціоналізація структури експорту, збільшення в його обсязі частки товарів глибокої переробки та інтелектомістких послуг, порівняно з товарами видобувними та примітивної обробки.

11. Необхідно проводити цілеспрямовану державну інноваційну, галузево-промислову політику згідно визначених пріоритетів розвитку, зокрема в інформаційно-електронній, телекомунікаційній сферах, модернізацію традиційних видів виробництв. Напрямами підтримки інноваційної моделі розвитку є цільове безвідсоткове або пільгове кредитування, часткове бюджетне фінансування пріоритетних інноваційних проектів, страхові гарантії комерційним банкам за кредитування найбільш перспективних проектів, інституційні механізми та інструменти організації економічних, відтворювальних систем.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Цебренко М. Валютно-фінансові детермінанти розвитку національної економічної моделі на сучасному етапі інтернаціоналізації // Вісник академії митної служби України. – №3). – Дніпропетровськ: Академія митної служби України, 2002. – С. –42.

2. Цебренко М. Регіональні торговельні детермінанти міжнародних інтеграційних процесів та структурної політики // Зб. наук. праць. Вип. 35. – К.: ІСЕМВ НАН України, 2002. – С. –213.

3. Цебренко М. Інноваційна модель розвитку національної економіки України // Зб. наук. праць. Вип. . – К.: ІСЕМВ НАН України, 2002. – С. –108.

4. Цебренко М. Структурно-інвестиційна специфіка трансформаційної моделі в міжнародному контексті // Зб. наук. праць. Вип. . – К.: ІСЕМВ НАН України, 2003. – С. –212.

АНОТАЦІЯ

Цебренко М. Підвищення конкурентоспроможності економіки України в контексті пріоритетів національного розвитку. – Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 – світове господарство і міжнародні економічні відносини. – Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Київ – 2003.

У дисертації досліджуються питання підвищення конкуренто-спроможності економіки України в контексті пріоритетів національного розвитку.

Тенденції глобалізації відіграють системовизначальну роль при формуванні моделей спеціалізації національних економік, розвитку міжнародних інтеграційних механізмів. Це зумовлює цілеспрямовані заходи на наднаціональному, національному рівнях, корегування стратегії та тактики макроекономічних та мікроекономічних агентів.

Визначаються цілі та задачі стимулювання розвитку виробництва. Підкреслюється, що здатність контролювати базові технології постає інструментом конкурентної боротьби в сучасному світі.

Ключовим засобом конкурентної політики в Україні є цілеспрямована державна інноваційна, галузево-промислова політика згідно визначених пріоритетів розвитку.

Ключові слова: конкурентоспроможність, експортний потенціал, імпорт, ринкова трансформація, промислове регулювання, технологічна політика, інновації.

ANNOTATION

TsebrenkoIncreasing Competitiveness of Ukrainian Economy in the Context of the National Development Priorities. – Manuscript.

Dissertation for the scientific degree of candidate of economic sciences in the specialty 08.05.01 – World Economy and International Economic Relations. Institute of World Economy and International Relations, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2003.

The dissertation investigates the issues increasing competitiveness of Ukrainian economy in the context of the national development priorities.

The tendencies of Globalization play systemic role while forming the models of the national economies specialization, as well as under development the international integration mechanisms. This fact put conditions to special purpose measures on the multinational, national levels, as to correcting the strategies and tactics of macroeconomic and microeconomic agents.

The gains and the tasks of production development stimulating the determined. It is stressed that the ability to control the basic technologies is the instrument of competition in the modern World.

The main instruments of competitive policy in Ukraine are the special purpose state innovation, branch and industrial policies in accordance with the defined priorities of development.

Key words: competitive ability, export potential, import, market transformation, industrial regulation, technological policy, innovations.

АННОТАЦИЯ

Цебренко М. Повышение конкурентоспособности экономики Украины в контексте приоритетов национального развития. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.05.01 – мировое хозяйство и международные экономические отношения. Институт мировой экономики и международных отношений НАН Украины, Киев – 2003.

В диссертации исследуются вопросы повышения конкуренто-способности экономики Украины в контексте приоритетов национального развития.

Тенденции глобализации играют системоопределяющую роль при формировании моделей специализации национальных экономик, развития международных интеграционных механизмов. Это проявляется как в региональном, так и в мировом масштабах, обусловливает целенаправленные мероприятия на наднациональном, национальном уровнях, корректировку стратегии и тактики макроэкономических и микроэкономических агентов.

Определяются цели и задачи стимулирования развития производства. Подчеркивается, что способность контролировать и использовать базовые технологии выступает инструментом конкурентной борьбы в современном мире.

Показана социальная компонента конкурентной национальной экономической модели. Финансовые ресурсы и возможности аккумулировать средства на финансирование НИОКР, технологическое развитие, оптимизацию модели международной специализации обусловливают возможности дополнительного развития социальной сферы. Такие возможности возникают объективно, ввиду характера оплаты высокопрофессионального труда, возникновения дополнительных источников финансирования сферы образования за счет общественного признания затрат специфических факторов производства, которые связаны с инновационной и высокотехнологичной моделью развития.

Особое значение приобретает то, что сегодня международная конкуренция происходит в соответствии с новыми информационно-технологическими критериями социально-экономического прогресса. Таковыми параметрами выступают “чистая информация”, знания, а также ноу-хау.

Ключевым средством конкурентной политики в Украине является целенаправленная государственная инновационная, отраслевая и промышленная политика в соответствии с определенными приоритетами развития.

Ключевые слова: конкурентоспособность, экспортный потенциал, импорт, рыночная трансформация, промышленное регулирование, технологическая политика, инновации.