НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

ЧУХРАЙ НАТАЛІЯ іванівна

УДК 658: 001.895

ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПРОМИСЛОВих ПІДПРИЄМСТВ НА ЗАСАДАХ МАРКЕТИНГУ І ЛОГІСТИКИ

Спеціальність: 08.06.01 – Економіка, організація і управління підприємствами

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Львів – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному університеті "Львівська політехніка" Міністерства освіти і науки України

Науковий консультант: |

доктор економічних наук, професор

Крикавський Євген Васильович,

завідувач кафедри Національного університету "Львівська політехніка"

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент НАН України

Герасимчук Микола Семенович,

заступник директора з наукової роботи Інституту економіки НАН України

доктор економічних наук, професор

Продіус Іван Прокопович,

завідувач кафедри Одеського національного політехнічного університету

доктор економічних наук, професор

Козоріз Марія Андріївна,

завідувач відділу Інституту регіональних досліджень НАН України

Провідна установа: | Інститут економічного прогнозування НАН України,

відділ технологічного прогнозування та інноваційної політики, м. Київ

Захист відбудеться "7" листопада  р. о .00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: вул. Козельницька, 4, м. Львів, 79026.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України, вул. Козельницька, 4, м. Львів.

Автореферат розісланий 4 жовтня 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Жовтанецький В.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Розвиток сучасної економіки стає все більш залежним від ефективного генерування, купівлі, розповсюдження і застосування інновацій. Впровадження знань через інновації та використання інформації стає головним чинником міжнародної конкурентоспроможності, а тим самим створення багатства та підвищення рівня життя. Знання, інновації та контроль над ними – так, як колись володіння землею, сировиною, фабриками – стають новими атрибутами заможності.

Орієнтація на інноваційний шлях розвитку, проголошена Концепцією економічної стабілізації і зростання в Україні, Законом України "Про інноваційну діяльність", вимагає від вітчизняних суб'єктів господарської діяльності докорінної перебудови всієї системи управління, створення на засадах сучасних концепцій менеджменту системи оперативного пошуку нових сфер і способів формування та реалізації власного інноваційного потенціалу. За цих умов закономірним є посилений інтерес вчених і практиків до теоретичних проблем розроблення ефективного організаційно-економічного механізму управління процесами інноваційного розвитку суб'єктів господарської діяльності у ринковому середовищі, історично сконцентрованих у предметі досліджень інноватики.

Основи теорії інноватики як науки закладені у роботах М. Туган-Барановського, Й.-А. Шумпетера, М. Кондратьєва, їх поглиблення стосовно проблем управління нововведеннями викладено у працях Р. Солоу, Б. Твісса, Б. Санто, Н. Менсфілда. Водночас у названих працях недостатньо відображений зв’язок теорії інноватики з сучасними теоріями управління розвитком підприємницьких структур і окремих суб'єктів підприємницької діяльності. Подальший розвиток теорії та практики управління інноваційними процесами висвітлено в тій чи іншій мірі у працях зарубіжних авторів
І. Ансоффа (США), Е. Брукінга (США), Я. Воронецького (Республіка Польща), Л. Водачека (Словацька республіка), С. Гомулкі (Республіка Польща),
П. Друкера (США), Б. Карлофа (США), М. Кастельса (США), Ф. Котлера (США), П. Кузьмішина (Словацька Республіка), М. Купера (США), Ж. Ламбена (Великобританія), Д. Ламберта (Великобританія), Т. Левітта (США), М. Мелоуна (США), І. Нонакі (Японія), М. Портера (США), А. Помикальського (Республіка Польща), А. Сосновської (Республіка Польща), Я. Такеучі (Японія), Ш. Тацуно (Японія), М. Хаммера (США), М. Уотербаха (США), Дж. Чампі (США), В. Яніка (Республіка Польща), інших.

Проблемам інноваційної діяльності, її окремим аспектам присвячені роботи українських учених В. Александрової, Ю. Бажала, Л. Безчасного, П. Бєлєнького, Є. Бойка, С. Вовканича, В. Гейця, М. Герасимчука, Г. Доброва, М. Долішнього, С. Злупка, М. Козоріз, О. Кузьміна, О. Лапко, І. Лукінова, Б. Малицького, В. Мунтіяна, П. Перерви, Й. Петровича, Я. Побурка, І. Продіуса, В. Соловйова, М. Чумаченка, А. Чухна, І. Школи, інших відомих вітчизняних вчених і практиків. Серед учених країн СНД слід відзначити таких визнаних авторитетів, як С. Валдайцев, Є. Голубков, А. Ніколаєв, А. Градов, С. Ільєнкова, П. Завлін, П. Зав'ялов, А. Казанцев, В. Ковальов, Д. Львов, Р. Ноздрьов, Л. Мінделлі, Р. Фатхудінов, інші.

Переважна більшість досліджень з інноватики орієнтується на виробничу концепцію інноваційного розвитку, в якій акцент роблять передусім на продуктові і технологічні інновації. Проте за умов нестабільного, швидко змінюваного середовища, загострення конкуренції на вітчизняному ринку і через те пошуку нових резервів у підприємницькій діяльності, ключовими чинниками успіху стають не тільки виробничі нововведення, а й організаційно-управлінські інновації, зокрема маркетингові і логістичні. Адже в сучасних умовах ще не досить ефективно розробити та виготовити інновацію. Не менш важливим є розв’язання (можливо, ще на етапі проектування) проблем адаптації інновації до потреб цільового ринку, комерціалізації та дифузії інновації, доставки інновації споживачеві вчасно в належне місце з мінімальними витратами фінансових ресурсів та часу. Таким чином, ми розширили поле досліджень інноватики сферами дистрибуції та просування інновацій, чим обумовлено доцільність прикладного застосування маркетингово-логістичної концепції інноваційного розвитку в теорії та практиці інноватики.

Зростання ролі окремих суб'єктів господарської діяльності (насамперед підприємств високотехнологічних галузей), важливість їхньої орієнтації саме на інноваційний тип розвитку актуалізує проблему формування та використання їхнього інноваційного потенціалу. Ефективне вирішення цієї проблеми передбачає наявність маркетингового та логістичного забезпечення виявлення і використання існуючих і перспективних ринкових можливостей, прийняття стратегічних і тактичних рішень щодо інноваційного розвитку підприємства з метою досягнення ним стійких конкурентних переваг, максимізації показників прибутковості, високої прихильності споживачів на ринку тощо. Вирішення цієї проблеми дасть змогу трансформувати стихійний, некерований ринковими регуляторами чи адміністративно, інтуїтивний підхід у науково обґрунтований пошук шляхів формування інноваційного потенціалу промислових підприємств, забезпечивши перехід на концепцію інноваційного розвитку.

Незважаючи на зростання кількості досліджень і публікацій, присвячених, з однієї сторони, питанням інноваційного менеджменту, маркетингу і логістики, а з іншої – проблемам формування і реалізації інноваційного потенціалу промислових підприємств в умовах трансформації економіки, відчувається відсутність інтегрованого підходу до теоретичного вирішення названих проблем. За цих умов набувають актуальності дослідження сутності та структури інноваційного потенціалу підприємства, його моніторингу, аналізу ринкових можливостей інноваційного розвитку та формування цільових ринків для їхньої реалізації, ролі та місця організаційно-управлінських інновацій у процесі формування інноваційного потенціалу, вимагають розробки питання методичного забезпечення прийняття логістичних рішень в інноваційній діяльності, виступають як першочергові питання системного підходу до управління інноваційним потенціалом промислових підприємств стосовно досягнення поточних і стратегічних цілей.

Актуальність окреслених вище проблем теорії формування інноваційного потенціалу та розширення діапазону наукового пошуку в цій важливій сфері економіки стали основою для вибору теми дисертаційного дослідження, визначили мету та завдання дослідження, очікувані практичні результати.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота відповідає науковим напрямам кафедри маркетингу і логістики Національного університету "Львівська політехніка": "Маркетинг і логістика в системі інноваційних концепцій менеджменту", "Проблеми ресурсо- та енергозбереження в економіці України", затверджених науково-технічною Радою Національного університету "Львівська політехніка" (протокол № 10 від 02.10.2002 р.). Дисертаційна робота є складовою бюджетної теми "Організаційно-економічні засади розвитку і ефективного використання наукового потенціалу регіону в умовах реформування економіки (на прикладі західних областей України)" (2000 – 2002 рр., державний реєстраційний номер № 0100V004489). Дисертантка брала участь у виконанні теми і підготовці відповідних звітів як співвиконавиця (довідка № 94 від 30.11.2002 р.).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є наукове обґрунтування і розробка теоретико-методологічних та методичних засад формування інноваційного потенціалу промислового підприємства.

Досягнення визначеної мети зумовило необхідність виконання в роботі таких завдань:

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

Об’єктом дослідження є інноваційний потенціал промислових підприємств різних галузей, форм власності і форм господарювання.

Предметом дослідження є теоретичні основи та практичні засади формування інноваційного потенціалу промислових підприємств.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертації є ключові положення класичної макро- та мікроекономіки (ринкової економіки), теорії економічного зростання, системного підходу, сучасні концепції управління господарюючих об’єктів, зокрема, маркетингу і логістики, концепції економіки, що спирається на знання. Для проведення дисертаційного дослідження були використані такі методи:

·

·

·

·

·

·

Емпіричною і фактологічною основою дослідження послужили праці вітчизняних та зарубіжних авторів з проблем інноваційної діяльності, маркетингу, логістики, нормативні та законодавчі акти органів державного управління, матеріали Міністерства статистики України, дані про діяльність промислових підприємств, матеріали спеціальних видань в рамках програм Європейського Союзу, вітчизняні та зарубіжні періодичні видання, результати маркетингових досліджень і соціологічних опитувань, власний досвід роботи викладачем у Національному університеті "Львівська політехніка" і тренером-консультантом у Львівському центрі підтримки бізнесу "Нью-Бізнет".

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці і розвитку теоретико-методологічних засад формування інноваційного потенціалу промислового підприємства та обґрунтуванні методичних положень щодо напрямів використання концепцій маркетингу і логістики в реалізації цих засад. Основні положення дисертаційної роботи, що визначають її наукову новизну, полягають у такому:

вперше:

· обґрунтовано теоретичні засади дослідження генези інноватики як науки та визначено її роль і місце в системі природознавчих і гуманітарних наук, що дозволило систематизувати взаємозв’язок інноватики з геуристикою – наукою, яка займається дослідженням процесів творчого мислення, і інвентикою – наукою, об’єктом дослідження якої є методи творчого розв’язання проблем;

· теоретично обґрунтовано напрями інтеграції маркетингової і логістичної концепцій у системі інноваційного розвитку підприємства. При цьому розкрито суть базового поняття "логістичний потік інновацій", окреслені детермінанти логістичного управління потоком інновацій, серед яких найважливіші – місце і час;

· визначено місце концепцій маркетингу і логістики у формуванні інноваційного потенціалу підприємства, при цьому маркетинг і логістика визначаються і як безпосередній вид інновацій, і як процес забезпечення трансформації інновації. Застосування системного принципу до визначення місця маркетингу і логістики – це новий підхід до інтеграції об’єктів, засобів і процесів у формуванні інноваційного потенціалу промислового підприємства;

· запропоновано трактування інновації як логістичного продукту, що характеризується такими специфічними параметрами, як "логістична придатність" інновації, при цьому обґрунтовується розширена система логістичної підтримки інноваційного процесу (логістична циркуляція), яка передбачає в процесі створення інновації проектування основних параметрів інновації як логістичного продукту. Це дозволяє створювати інновації з високою логістичною придатністю, тобто пристосовані до необхідних умов складування, транспортування, маніпулювання, зберігання, утилізації, інших логістичних операцій;

дістало подальший розвиток:

· ознаки класифікації інновацій. На відміну від існуючих, які не дозволяють здійснити структурний (факторний) аналіз інноваційного потенціалу, автор пропонує класифікувати інновації за такими ознаками: рівнем мультиплікативності, кон’юнктурною належністю (з позицій споживачів та самого підприємства), за логістичною ознакою. Застосування цих ознак дозволило розглядати поряд із традиційними технологічними та продуктовими інноваціями як не менш ефективні організаційно-управлінські інновації, зокрема сучасні концепції управління, а саме маркетинг і логістику;

· поняття інноваційного потенціалу промислового підприємства. На противагу відомим трактуванням, що ґрунтуються на облікованих активах, автор пропонує розглядати інноваційний потенціал як здатність підприємства створювати нову вартість через залучення всіх наявних матеріальних і нематеріальних активів (облікованих і необлікованих) з метою його інноваційного розвитку. Дослідження складових інноваційного потенціалу, їхньої сутності та взаємозв’язку доводить вагому роль нематеріальних необлікованих активів, у формуванні яких передусім задіяні організаційно-управлінські, зокрема, маркетингові та логістичні інновації як капіталоощадні та високоефективні засоби формування інноваційного потенціалу у порівнянні із технологічними та продуктовими інноваціями;

· концепція інноваційного розвитку підприємства. На відміну від існуючих підходів до формування концепцій інноваційного розвитку, що ґрунтуються лише на технічних та технологічних пріоритетах, у дисертації виділено пріоритети також і маркетингового та логістичного забезпечення, реалізація яких на всіх етапах трансформації інновації істотно збільшує споживчу цінність та цінність для самого підприємства;

· методологія дослідження життєвого циклу інновацій. Для цього автор розробила життєвий цикл технології (ЖЦТх), встановила чинники успішної комерціалізації технології на кожному з етапів ЖЦТх, обґрунтувала ознаки класифікації видів трансферу технологій, визначила принципи маркетингу технологічних інновацій;

· сутність інноваційного середовища як сукупність організаційно-економічних умов формування його "осередків", серед яких прогресуючі світові мегатенденції, які відповідно впливають на становлення та ринкову трансформацію інноваційного середовища в Україні;

удосконалено:

· методологічні засади оцінки і моніторингу інноваційного потенціалу промислового підприємства та обґрунтовано методичні положення щодо їх реалізації. Запропоновані критерії та показники оцінки стану інноваційного потенціалу підприємства, зокрема показник темпів зростання інноваційного потенціалу, показник інтенсивності інноваційного розвитку, показник питомих витрат на інноваційний розвиток, дозволяють формувати порівняльні та динамічні оцінки в процесі розробки стратегії інноваційного розвитку;

· теоретичні засади маркетингового забезпечення формування інноваційного потенціалу, насамперед через нарощування маркетингових активів підприємства, зокрема, налагодження партнерських стосунків з клієнтами, постачальниками, формування стійкої та керованої репутації, мотивації власного персоналу фірми. Доведено, що маркетингове забезпечення формування інноваційного потенціалу підприємства полягає у реалізації чотирьох основних функцій маркетингу: аналітичної, комунікативної, стратегічної і тактичної, кожна з яких вимагає своїх методичних підходів.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність результатів дослідження полягає в розробці методологічних і методичних підходів до формування інноваційного потенціалу промислового підприємства через:

·

·

·

Одержані результати використовуються для прийняття рішень з питань інноваційного розвитку на макро- та мікрорівнях. Зокрема, методика логістичного забезпечення інноваційної діяльності підприємства пройшла апробацію і прийнята до практичного використання у Раді національної безпеки та оборони України (довідка № 3/8-1000-3-2 від 10.09.2003 р.). Методика моніторингу інноваційного потенціалу підприємства знайшла практичне втілення у Львівському обласному управлінні статистики Державного комітету статистики України, а також використана Департаментом науково-технічного забезпечення Мінпромполітики України (довідка № 01/3-4-1012 від 22.08.2003 р.) при розробці рекомендацій щодо інноваційного розвитку промислових підприємств.

Практичне значення отриманих результатів підтверджують позитивні відгуки та довідки про впровадження на підприємствах (ВАТ "ТЕКОМ",
м. Монастирище, спільному українсько-угорському товаристві ВКФ "Лембридж", м. Львів, Львівському центрі підтримки бізнесу "НьюБізнет" при консультуванні ТзОВ "МІС", ПП "МегаКлас", ТзОВ "ТПК", ТзОВ "Торговий дім "Лаванда", "Трек Любрікантс Україна").

Матеріали дисертації використані в навчальних курсах "Маркетинг", "Логістика", "Промисловий маркетинг", "Товарна інноваційна політика", "Ситуаційний аналіз та логістичне моделювання" у Національному університеті "Львівська політехніка", Національному технічному університеті "Харківський політехнічний інститут", Рівненському інституті слов’янознавства Київського інституту "Слов’янський університет", Харківському державному економіч-ному університеті; в курсі "Фармацевтичний маркетинг" у Львівському державному медичному університеті ім. Данила Галицького; для підготовки ліцензіатів і магістрів спеціальностей "Маркетинг", "Менеджмент" у Громад-ській вищій школі підприємництва і управління (м. Лодзь, Республіка Польща).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, які викладені в дисертації і виносяться на захист, автор отримала особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї і положення, які є результатом особистої праці здобувача.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації пройшли апробацію на понад 40 міжнародних наукових і науково-практичних конференціях та семінарах, зокрема: "Формування нової парадигми економічної освіти в Україні" (Львів, 2000); "Маркетинг і логістика в системі менеджменту" (Львів, 1996, 1998, 2000, 2002); "Україна в ХХІ столітті: концепції та моделі економічного розвитку" (Львів, 2000); "Політика конкуренції в розвитку" (Львів, 2000); “Маркетинг і глобалізація” (Горний Смоковець, Словацька Республіка, 2000); "Теорія і практика управління в трансформаційний період" (Донецьк, 2001); "Суспільство, що спирається на знання – виклик для Центральної та Східної Європи" (Лодзь, РП, 2001); "Маркетинг: теорія і практика" (Київ, 2001); "Маркетингові дослідження в Україні" (Ялта, 2001, 2002); "Політика конкуренції в країнах, що прямують до ринку" (Лодзь, РП, 2001); "Поведінка ринкових об’єктів в Польщі та процес європейської інтеграції" (Катовіце, РП, 2001); "Маркетинг: теорія і практика" (Київ, 2001); „Стратегічні напрями польсько-української співпраці: виклик для малих і середніх підприємств" (Мєлєц, РП, 2001); "Економічна теорія і практика сьогодні і в майбутньому" (Банська Бистриця, Словацька Республіка, 2002); "Менеджмент та маркетинг: досягнення і перспективи" (Київ, 2002); "Управління організацією: регіональні аспекти" (Київ, 2002); „Інноваційна модель та стратегія інноваційного розвитку" (Івано-Франківськ, 2002); „Економічна теорія: сучасні проблеми розвитку сфери товарного обігу" (Київ, 2002).

Публікація результатів дослідження. Результати проведених досліджень, теоретичні та методологічні положення викладені у 66 публікаціях, зокрема 2 монографіях, 27 статтях у вітчизняних фахових наукових виданнях, 9 публікаціях у виданнях інших держав, 2 підручниках, 3 навчальних посібниках. Загальний обсяг наукових праць – 163,7 д.а., в тому числі 63,2 д.а. належить особисто автору.

Обсяг та структура роботи. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел і 7 додатків. Повний обсяг роботи – 475 сторінок тексту. Робота містить 95 рисунків, 62 таблиці. Список використаної літератури містить 414 найменувань на 21 сторінці тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі "Маркетинг і логістика в теорії інноватики" досліджено місце і генезу інноватики, систематизовано категорійний апарат інноватики, здійснено класифікацію інновацій з позицій маркетингу і логістики, окреслено передумови та напрями інтеграції концепцій маркетингу і логістики в інноваційній діяльності промислового підприємства, а також розкрито сутність концепції інноваційного розвитку підприємства.

На сучасному етапі теорія інновацій займає особливе місце в економічній теорії загалом та у стосунку до окремими економічних наук. З підприємницького погляду теорія інновацій трансформується в окрему сферу знань – інноватику, яка вивчає діяльність із впровадження результатів творчого мислення (інновації) в практику суб’єктів підприємництва. В роботі запропоновано використання системного підходу до дослідження генези інноватики як науки та її ролі і місця в системі технічних, природознавчих та гуманітарних наук. Інноватика як наука походить з гуманітарних наук і ґрунтується на теорії інновацій. Інноватика перебуває у тісному зв’язку з геуристикою, наукою, яка займається дослідженням процесів творчого мислення, та інвентикою, яка означає діяльність, пов’язану з опрацюванням, координацією і застосуванням методів творчого розв’язання проблем. Кожна з дисциплін базується на знаннях творчого розв’язання проблем, має свою історію і свій зв’язок з материнськими або близькими до них науковими дисциплінами.

Сучасний стан розвитку інноватики як окремої галузі науки характеризується її проникненням та інтеграцією з багатьма галузями науки (соціологією, інформатикою, менеджментом, маркетингом, логістикою, праксеологією), кожна з яких збагачує інноватику відповідними елементами. Як наука інноватика оперує відповідним категорійним апаратом, найважливішою категорією якого є інновація.

У світовій практиці існує понад сто різних визначень терміну "інновація", що вимагає відповідної їх систематизації. Різні підходи до трактування у світових і вітчизняних джерелах поняття "інновація" дозволяють класифікувати їх за різними ознаками. Зокрема, можна виділити етимологічне, комерційне, соціальне, функціональне, статичне, процесне, трактування з точки зору конкурентної переваги. Розглядаючи інновацію як використання нових для організації ідей через їх втілення в товарах, процесах, послугах або системах управління, якими оперує підприємство, автор пропонує класифікації: за рівнем мультиплікативності, кон’юнктурну класифікацію та класифікацію за логістичною ознакою. Запропонована класифікація за рівнем мультиплікативності дає можливість оцінити синергічний ефект, реалізація якого від впровадження інновацій формується і залежить від співвідношення попиту і пропозиції та структури учасників ринку інновацій. Кон’юнктурна класифікація розглядає інновації з позицій підприємства та з позицій споживача, що дозволяє максимально задовольнити споживчі потреби з урахуванням можливостей підприємства. Структурно-логічна схема класифікації інновацій за логістичною ознакою наведена на рис. 1.

Рис. . Структурно-логічна схема класифікації інновацій

за логістичною ознакою

Логістична класифікація розглядає організаційно-управлінські інновації в логістичних процесах (блок 1), які стосуються використовуваних методів і механізмів організації та управління логістичними процесами (транспортними, складськими, маніпуляційними, пакувальними тощо), серед яких штрих-кодування, стандартизація вантажних одиниць, позначення тощо; продуктові інновації стосовно логістичних властивостей товарів, що підвищують транспортно-складську їх податливість (блок 2); продуктові інновації стосовно експлуатаційних властивостей, які стосуються засобів виробництва та техніки логістичних процесів (інфраструктури логістичних процесів) (блок 3).

На сучасному етапі можна спостерігати інтенсивний розвиток маркетингу і логістики у формі окремих (паралельних) тенденцій розвитку, тобто перехід від трактування їх як спеціальних функцій на підприємстві до все більш розбудованих концепцій управління, які визначають одночасно все більш реальні і потенційні передумови і сфери для інтеграції. Інтеграція маркетингу і логістики в інноваційній діяльності промислового підприємства і розроблення його стратегії конкурентних переваг передбачає врахування як витратних, так і ринкових чинників, які визначають ефективність функціонування підприємства у ринковому середовищі.

Реалізація запропонованих вище теоретичних засад на практиці дає можливість гнучко реагувати на потреби на ринку та на підставі обраної стратегії конкурентних переваг приймати адекватні маркетингові, логістичні та інноваційні рішення. Це проявляється насамперед у створенні споживчої цінності в процесі інноваційної діяльності (див. рис. ).

Рис. . Формування споживчої цінності в процесі інноваційної діяльності

Маркетинг забезпечує цінність володіння інновацією, яка може бути визначена як можливість отримати всі ті блага, що задовольняють потреби споживачів (головна вигода від споживання чи користування товаром, а також цінність, обумовлена технічними та економічними параметрами, рівнем якості, дизайном, упакуванням, товарним знаком та іншими ознаками товару у реальному виконанні). Цінність чи корисність будь-якого наявного товару називають формальною корисністю. Однак для споживача, як правило, є важливим не тільки те, що інновація повинна мати формальну корисність, вона також повинна бути наявною в необхідний час і в необхідному місці для того, щоб споживач міг її придбати. Цінність інновації, яка додається понад формальну корисність, називають цінністю місця, часу і володіння, тобто вона стає кориснішою, а значить ефективнішою, завдяки наявності в необхідному місці і в необхідний час. Можна стверджувати, що діяльність логістики забезпечує цінність місця і часу, тоді як маркетинг забезпечує цінність володіння інновацією.

Системний підхід тією чи іншою мірою причетний до створення цінностей не тільки для споживача, але й для самого підприємства, оскільки покращання за допомогою логістики корисності місця і часу в кінцевому результаті впливає на прибутки підприємства. Зменшені за рахунок логістики витрати та сильна ринкова позиція відповідно підсилить логістичну систему, що вплине на становище підприємства загалом.

Логістична концепція розширює коло корисних властивостей інновацій – логістичною придатністю, під якою ми маємо на увазі здатність інновації до ощадного виконання над нею логістичних операцій, а саме відвантаження, розвантаження, перевезення, відпуск зі складу, збереження, перевантаження з одного виду транспорту на інший, сортування, консолідацію, маркування тощо. Виконання кожної логістичної операції супроводжується відповідними витратами, які несуть конкретні ланцюги логістичної системи. Якщо врахувати існуючу тенденцію до зміщення центру ваги витрат у напрямі від виробничих до транспортно-складських та пакувальних, то логістика є сферою діяльності, де залишаються істотні потенційні можливості скорочення витрат підприємства. Оскільки проблема максимального використання резервів ефективності за рахунок мінімізації логістичних витрат є надзвичайно актуальною для вітчизняних підприємств, вона вимагає конкретних практичних рішень, які автор пропонує у вигляді вдосконалення логістичної придатності інновацій.

У роботі подано нове теоретичне обґрунтування концепції інноваційного розвитку підприємства. На відміну від існуючих підходів, у дисертації фунда-ментальні положення концепції пропонується будувати, виходячи з необхід-ності формування інноваційного потенціалу шляхом його маркетингового та логістичного забезпечення (див. рис. 3). Ключовим елементом у стратегії інно-ваційного розвитку підприємства є концепція „ланцюга вартості" (цінності). Автор пропонує модель створення споживчої цінності в процесі трансформації інновації, вперше обґрунтовуючи при цьому істотну роль маркетингу і логістики у ланцюгу створення цінності для клієнтів та самого підприємства.

Рис. . Концепція інноваційного розвитку підприємства

У другому розділі "Методологічні та методичні засади формування інноваційного потенціалу підприємства" досліджено еволюцію підходів від науково-технічного до інноваційного потенціалу, розкрито сутність та показники оцінки інноваційного потенціалу, його значення у створенні споживчої цінності, представлено результати маркетингових досліджень інноваційного потенціалу промислових підприємств Львівщини.

Під інноваційним потенціалом промислового підприємства маємо на увазі здатність підприємства створювати нову вартість через цільову інтеграцію матеріальних і нематеріальних активів для забезпечення його інноваційного розвитку. Інноваційний потенціал формується з двох основних складових: інноваційного потенціалу матеріальних ресурсів, інтелектуального потенціалу (табл. ). Кожна складова інноваційного потенціалу має специфічні цілі використання і розвитку, підлягає впливу різних чинників і залежно від рівня розвитку може бути зарахована до сильних або слабких сторін підприємства.

Таблиця 1

Основні складові інноваційного потенціалу промислового підприємства

Інноваційний потенціал матеріальних ресурсів | Інтелектуальний потенціал

Основні засоби (технічна база інноваційної діяльності) | ·

·

·

·

·

·

·

·

Оборотні активи інновацій-ної діяль-ності | ·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

Управлінсько-інфраструк-турні ресурси | ·

·

·

·

·

Трудові ресурси | ·

·

·

·

·

Інноваційний потенціал матеріальних ресурсів формується за рахунок основних засобів і оборотних активів, які ідентифікуються згідно з чинним в Україні законодавством. В інформаційну епоху врахування в управлінському обліку переважно матеріальних активів не повністю відповідає дійсності, оскільки першочерговим джерелом створення вартості підприємства стають маркетингові та трудові ресурси, інші нематеріальні необліковані активи. Упродовж останніх десятиліть на світових ринках відбувся справжній прорив у провідних галузях науки і техніки, зокрема в інформаційно-комунікаційних технологіях. Внаслідок цього отримано нові інструменти формування конкурентних переваг, які ніколи раніше не існували, проте сприймаються сьогодні як пріоритетні; більшість з них має нематеріальний характер.

Для аналізу рівня інноваційного потенціалу промислового підприємства автор розробила систему оцінки за допомогою кластер-чинників (критеріїв) та основних показників, які їх характеризують. Кожному вхідному і вихідному кластер-чиннику присвоюється коефіцієнт вагомості у % (відносних величинах), значення якого встановлюється за допомогою експертів так, щоб сума всіх коефіцієнтів складала 100% (або ). Досліджуючи показники, експерти присвоюють кожному з них відповідне значення в балах (наприклад, від 1 до 5) або значення у відповідній розмірності. Встановлюємо значення показника темпів зростання інноваційного потенціалу досліджуваного об’єкта за формулою:

, (1)

де  – показник темпів зростання інноваційного потенціалу досліджуваного підприємства за період часу t;  – 

оцінка і-го кластер-чинника інноваційного потенціалу досліджува-ного об’єкта (у балах або у відповідній розмірності); – 

оцінка і-го кластер-чинника інноваційного потенціалу бази порівняння (у балах або у відповідній розмірності);  – 

коефіцієнт вагомості і-го кластер-чинника (у % або у відносних величинах) ( або ).

Зазначимо, що за допомогою формули (1) можна розрахувати:

1)

2)

Використовуючи показник темпів зростання інноваційного потенціалу підприємства, можна оцінити інтенсивність інноваційного розвитку підприємства, розраховуючи показник інтенсивності інноваційного розвитку:

, (2)

де  – показник інтенсивності інноваційного розвитку підприємства, 1/один. часу; – 

період розрахунку інтенсивності інноваційного розвитку, один. часу.

Показник інтенсивності інноваційного розвитку підприємства показує темпи зростання його інноваційного потенціалу за один рік (або іншу одиницю часу). Аналогічний підхід можна використати і для прогнозної оцінки інноваційного розвитку, прирівнюючи в часі наявний потенціал та розраховуючи через однаковий період часу майбутній.

Викладена сутність показника інтенсивності дає змогу трактувати (ідентифікувати) його як кількісну оцінку інноваційного розвитку. Ще одним критерієм оцінки інноваційного розвитку можна вважати вартісну оцінку, що може бути проведена за допомогою показника питомих витрат на інноваційний розвиток, який може бути розрахований за формулою:

, (3)

де  – питомі витрати на інноваційний розвиток, тис. грн.;  – 

витрати на інноваційний розвиток підприємства за період t, тис. грн.

До витрат на інноваційний розвиток підприємства слід відносити витрати на НДДКР, придбання патенту, ліцензії, витрати на освоєння і впровадження у виробництво продуктових інновацій, витрати на освоєння і впровадження у виробничий процес технологічних інновацій, витрати на впровадження організаційно-управлінських інновацій (в т.ч. маркетингових, логістичних).

Запропонована система показників може бути використана як для внутрішньої оцінки рівня інноваційного потенціалу, так і для порівняльного аналізу стосовно інноваційного розвитку ресурсів конкурентів.

У роботі обґрунтовано методику проведення та результати маркетингового дослідження потенціалоформуючої здатності вітчизняних підприємств, яке автор здійснила через опрацювання вторинної інформації та збирання первинної інформації через опитування за допомогою анкети. Результати свідчать про недостатній рівень всіх потенціалоутворюючих складових інноваційного потенціалу на досліджуваних підприємствах, насамперед їх інтелектуального потенціалу. Емпіричні дослідження інноваційного потенціалу промислових під-приємств Львівщини підтверджують загалом низький рівень інноваційної актив-ності підприємств області, недостатнє фінансове забезпечення їхньої інноваційної діяльності. Аналіз показує, що роздержавлення підприємств сьогодні істотно не покращує їхньої інноваційної активності. Недержавні підприємства не проявляють високої інноваційної активності, а в деяких випадках мають навіть дещо нижчий інноваційний клімат, ніж великі державні підприємства. Незважаючи на незначні масштаби інноваційної діяльності, позитивний вплив на показники виробництва інноваційно активних підприємств є безперечним. Більшість підприємств, що впроваджували інновації, одержали приріст продуктивності праці, оновили асортимент продукції, підвищили конкурентоспроможність, розширили ринки збуту. Дослідження виявили недостатній рівень інтелектуального капіталу інноваційно активних підприємств Львівської області, в тому числі низьку патентну та ліцензійну діяльність, невисокий сформований імідж на ринку, низький інноваційний клімат на підприємствах (середній рівень був оцінений на рівні 5 балів з 10).

Під час опитування респондентам було запропоновано перелік сучасних концепцій управління, які вони мали оцінити за ступенем їх використання у підприємницькій діяльності. Результати досліджень автора, наведені на рис. 4, підтверджують активне використання в діяльності підприємств принципів маркетингу, а також концепції ефективного обслуговування клієнта, концепції управління якості. Втім, як свідчить практика вітчизняного підприємництва, ряд підприємств, декларуючи орієнтацію на принципи маркетингу чи тотального управління якістю, не до кінця реалізують їх у своїй діяльності.

Рис. . Концепції управління, які використовуються на підприємствах Львівщини

Слід відзначити недостатню увагу промислових підприємств до організаційно-управлінських інновацій, впровадження у виробничо-господарську діяльність таких сучасних концепцій менеджменту, як логістика, бенчмаркінг, реінжиніринг. Останні невідомі вітчизняним підприємствам і можуть бути рекомендовані до популяризації серед представників українського підприємництва.

Під час оцінювання інноваційного потенціалу промислових підприємств Львівської області встановлено істотний безпосередній вплив на рівень їхнього інноваційного клімату таких чинників, як сформований імідж підприємства, питома вага менеджерів вищої ланки управління з вищою освітою, розмір підприємства, чисельність комп’ютерного парку, впровадження сучасних концепцій управління діяльністю підприємства, що доводить значну роль нематеріальних активів, маркетингових, управлінсько-інфраструктурних та трудових ресурсів у формуванні інноваційного потенціалу промислового підприємства.

У третьому розділі "Детермінанти інноваційного середовища промислових підприємств в Україні" обґрунтовано сутність інноваційного середовища та його осередку, напрямки реформування чинників вітчизняного інноваційного середовища, проведено дослідження ринку інновацій в Україні в контексті посилення мегатенденцій.

Формування інноваційного потенціалу промислових підприємств у значній мірі залежить від розвитку інноваційного середовища, в якому це підприємство функціонує. За М. Кастельсом, інноваційне середовище – це специфічна сукупність відносин виробництва та менеджменту, яка базується на соціальній організації, що загалом розділяє культуру праці та інструментальні цілі, спрямовані на генерацію нового знання, нових процесів та нових продуктів. Вивчення світового і вітчизняного досвіду формування інноваційного середовища дозволяє стверджувати, що традиційно спостерігається концентрація інноваційної активності і результативності у великих містах світу – наукових центрах, забезпечених як високо-кваліфікованими кадрами, так і необхідною інфраструктурою інноваційної діяльності. Водночас, як свідчить практика світового господарства, виникнення сучасних осередків інноваційної діяльності залежить не тільки від рівня урбанізації регіону, а й від рівня розвитку в ньому сучасних інформаційно-комунікаційних мереж. Оскільки інноваційному середовищу притаманні географічна перервність і розпорошеність, воно формується вибірково в певних географічних регіонах. Можна говорити про існування і розвиток певних осередків інноваційного середовища в Україні.

Таблиця 2

Осередки інноваційного середовища в Україні (2001 р.)

Регіони | Чисельність населення* | Кількість наукових організацій | Фінансування НДДКР

тис. 

осіб | % до населення України | одиниць | % до їх загальної кількості в Україні | у фактич-них цінах, тис. грн. | % до наці-онального фінансування НДДКР в Україні

м. Київ | 2637,1 | 5,3 | 378 | 25,5 | 954719,4 | 39,2

Харківська область | 2940,7 | 5,9 | 227 | 15,3 | 401606,5 | 16,5

Дніпропетровська область | 3678,0 | 7,5 | 103 | 7,0 | 188670,9 | 7,8

Донецька область | 4893,6 | 9,9 | 91 | 6,2 | 143592,1 | 5,9

Львівська область | 2703,3 | 5,5 | 95 | 6,4 | 78851,9 | 3,3

Разом в 5 регіонах | 16852,7 | 34,2 | 894 | 60,4 | 1767440,8 | 72,7

Разом в інших 22 регіонах | 32438,5 | 65,8 | 585 | 39,6 | 665079,4 | 27,3

Разом | 49291,2 | 100 | 1479 | 100 | 2432520,2 | 100

* кількість наявного населення по регіонах України на 01.01.2001 р.

Як свідчать дані табл. 2, в п’яти регіонах України, де проживає третина всього населення країни, сконцентровано майже дві третини всіх наукових організацій з 72,7% всього національного фінансування НДДКР, що доводить існування осередків інноваційного середовища в цих регіонах. Осередки інноваційного середовища є фундаментальними джерелами інновації та створення споживчої цінності в процесі промислового виробництва. Важливими передумовами виникнення і функціонування осередку інноваційного середовища є: по-перше, існування ініціативної підприємницької структури, здатної консолідувати навколо себе найкращих представників наукових та підприємницьких кіл; по-друге, наявність представників активного ділового підприємництва, зацікавлених у співпраці з інноваційними структурами, готових прийняти на себе високий ризик венчурного капіталу в сфері високих технологій. Особливістю інноваційного середовища є його здатність генерувати синергію, тобто додана вартість отримується не тільки з кумулятивного ефекту від діяльності суб’єктів, які функціонують у середовищі, а і з їх взаємодії між собою. Це досягається за допомогою налагодження тісних і численних зв’язків, співпраці між усіма учасниками інноваційного процесу на всіх етапах його здійснення. Кооперація забезпечує обмін ідеями, циркуляцію наукових кадрів і "перехресне запилення" знань між науковцями і діловим підприємництвом.

В осередках інноваційного середовища можна спостерігати локалізацію інноваційно активних підприємств. До найважливіших ознак інноваційно активного підприємства належать: здатність до перманентного генерування інновацій, творчість; вміння формувати та ефективно використовувати свій інноваційний потенціал для утримання високої конкурентної позиції, яка спирається на ключові компетенції, здатність передбачення майбутнього; перспективне мислення, постійний зв’язок із споживачами для результативного пізнання їх поточних і майбутніх потреб; формування колективу авторів-новаторів, які гарантують високий рівень інноваційної активності підприємства; відповідний діапазон інформації, яка дозволяє здійснити правильну оцінку, гнучкість у пристосуванні до умов діяльності, що змінюються; менеджмент знань як важливого ресурсу підприємства.

Проведені автором маркетингові дослідження чинників успіху і неуспіху інноваційно активних підприємств Львівщини дозволяють стверджувати, що загалом, на сучасному етапі розвитку вітчизняного ринку існує сприятливий клімат для успішного прийняття нововведень ринком. У табл. наведені отримані в ході дослідження результати опитування щодо важливості факторів, які спричинили неуспіх інновації.

Окрім факторів зовнішнього середовища, є причини, які безпосередньо залежать від діяльності самого підприємства, зокрема:

·

·

·

·

·

Таблиця 3

Основні фактори, які спричинили