МІНІСТЕРСТВА ЕКОНОМІКИ ТА З ПИТАНЬ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ

ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ

ЩЕРБИНА ОЛЬГА ВІКТОРІВНА

УДК 339.5.012

СТРАТЕГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНИХ ЗВ’ЯЗКІВ УКРАЇНИ З КРАЇНАМИ СНД

Спеціальність 08.02.03 - “Організація управління, планування і регулювання

економікою”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Науково-дослідному економічному інституті (НДЕІ) Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України.

Науковий керівник – доктор економічних наук, старший науковий співробітник Пузанов Ігор Іванович, Інститут міжнародних економічних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доцент кафедри міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин.

Офіційні опоненти:

– доктор економічних наук, доцент Бураковський Ігор Валентинович, професор кафедри економічної теорії Національного університету “Києво-Могилянська академія”;–

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Панфілова Тамара Олександрівна, державний експерт Апарату Ради національної безпеки і оборони України.

Провідна установа: Донецький національний університет МОН України, кафедра міжнародної економіки.

Захист відбудеться “18” грудня 2003 р. о 16 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д.26.801.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України за адресою: 01601, м. Київ, бул. Дружби народів, 28, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці НДЕІ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України за адресою м. Київ, бул. Дружби народів, 28, перший поверх.

Автореферат розісланий “17” листопада 2003 р.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук О.Ю. Рудченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Визначення країн СНД як потенційно важливого регіону для активізації зовнішньоекономічної діяльності та розвитку української економіки обумовлюється тісною взаємодією в межах колишнього єдиного народногосподарського комплексу; можливістю доступу до сировинних ресурсів; відносною близькістю ринків збуту продукції; можливістю обміну продукцією, яка є менш конкурентоспроможною в інших регіонах світу; залишками кооперації між підприємствами країн Співдружності.

На сучасному етапі розвитку і взаємодії України з країнами СНД існують проблеми, які полягають у посиленні нерівномірності розвитку країн, скороченні обсягів зовнішньої торгівлі внаслідок встановлення торговельних бар’єрів через відсутність реального впровадження нормативно-правових положень. Для вирішення цих проблем постає необхідність розроблення зовнішньоторговельної стратегії на основі удосконалення механізму регулювання зовнішньої торгівлі, що надасть можливості ефективної взаємодії з країнами–торговельними партнерами та здійсненню внутрішніх економічних перетворень.

Окремі аспекти вдосконалення зовнішньоекономічного механізму інтеграції України в сучасні світогосподарські зв’язки, реальні та потенційні можливості торговельно–економічного співробітництва України з країнами СНД, її участі в різноманітних інтеграційних об`єднаннях розглядалися у працях українських вчених Беседіна В.Ф., Будкіна В.С., Бураковського І.В., Гальчинського А.С, Дудченка М.А., Кістерського Л.Л., Кредісова А.І., Макогона Ю.В., Поручника А.М., Пузанова І.І., Сіденка В.Р., Соколенка С.І., Філіпенка А.С., Шниркова О.І. та інших, але здебільшого вони враховують одну складову економічної діяльності, або обмежуються аналізом політичних чинників взаємодії з цим регіоном. Крім того, на державному рівні не була впроваджена зважена стратегія розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України з цим регіоном, що знижує їх ефективність і призводить до поступової втрати потенційних ринків збуту української продукції. Актуальність та значимість вказаних проблем обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. У дисертаційному дослідженні знайшли відображення результати наукової роботи автора, які було використано при виконанні планів робіт НДЕІ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України за період 1997–2002 рр. за темами: “Зовнішньоекономічна стратегія України та форми її реалізації” (1997 р., реєстраційний номер 0198U000595); “Науково-методичні рекомендації щодо державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України та перспектив її розвитку” (1997 р., № 0195U012025); “Аналіз та визначення шляхів удосконалення економічних зв’язків України з країнами СНД і Балтії. Актуалізація інформаційно-довідкової системи “Співдружність” (1999 р., № 0199U002562); “Розробка наукових рекомендацій щодо трансформації зон вільної торгівлі країн СНД у зв'язку з перспективою створення зони вільної торгівлі України з ЄС” (2001 р., № 0101U004913).

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є розробка науково-обґрунтованих стратегічних засад формування зовнішньоторговельних зв’язків України з країнами СНД, які сприятимуть забезпеченню сталого економічного розвитку України. Згідно з метою дослідження в роботі були поставлені і вирішені такі завдання:

-

-

-

-

-

-

Об’єктом дослідження є зовнішньоторговельні зв’язки України.

Предметом дослідження є механізм регулювання зовнішньої торгівлі України з країнами СНД.

Методи дослідження. При вирішенні задач дисертаційного дослідження використовувалися такі методи: логіко-діалектичний (дозволив визначити вплив сучасних глобальних процесів на зовнішню торгівлю, підрозділ 1.2); статистичний (здійснити узагальнення стану і розвитку товарних ринків, підрозділи 2.3 і 2.4); порівняння (виявити специфіку формування зовнішньоекономічних зв’язків України з країнами ЄС і СНД, підрозділ 1.3); класифікації (групувати подібні за внутрішнім змістом явища і на основі цього, вибудувати чітко структуровану схему дослідження, розділи 1, 2, 3); економічного аналізу (виявити критерії та умови зовнішньоторговельного співробітництва під впливом інтеграційних процесів, підрозділи 2.1 і 2.2); кореляційно-регресійний аналіз (кількісно визначити вплив на зовнішню торгівлю окремих макроекономічних показників, підрозділи 1.3, 3.1). Розрахунки виконувалися із застосуванням табличного процесора Microsoft Excel 7.0 та пакета Econometric Views 3.0.

Наукова новизна одержаних результатів. В процесі проведеного дисертаційного дослідження отримано наступні результати, які складають його наукову новизну:

одержано вперше:–

розроблено пропозиції до стратегії державного регулювання експортної діяльності, в основу якої покладено закріплення в галузевих та регіональних “нішах” країн СНД; розвиток високотехнологічних виробництв, продукція яких здатна відповідати сучасним вимогам світового ринку, та проведення зваженої політики по забезпеченню імпортом для виробництва національної конкурентоспроможної продукції, для чого запропоновано комплекс заходів в економічній, законодавчій та інформаційній сферах;–

обґрунтовано умови конвергенції регіональних об’єднань країн СНД за наступними критеріями: зовнішньоторговельний оборот (ЗТО) між країнами регіональних об'єднань; частка регіональних об’єднань у їх загальному ЗТО з країнами СНД; взаємодоповнення структур промислового виробництва та інвестицій в основний капітал за галузями промисловості; показники виробництва, роздрібного товарообігу та споживання основних продуктів харчування в розрахунку на душу населення; середньомісячна заробітна плата та пенсія. Це дало змогу оцінити розвиток інтеграційних процесів в регіональних об’єднаннях країн СНД;

удосконалено:–

класифікацію загальнонаціональних факторів конкурентоспроможності країни (наука й технологія, капітал, робоча сила, інфраструктура, інформація) за рахунок розширення існуючої сукупності, а саме: регулювання зовнішньоекономічних зв’язків; сукупний економічний потенціал; потенціал і результативність НДДКР, здатність до інновацій; система управління якістю продукції; ступінь участі в міжнародній торгівлі й русі капіталів; стан фінансового ринку; ступінь розвитку інфраструктури; вплив держави на створення конкурентного середовища. Визначені фактори дозволяють більш повно характеризувати процес формування конкурентоспроможності країни;–

класифікацію інтеграційних та дезінтеграційних факторів на різних етапах розвитку країн СНД, що дало змогу виявити передумови розвитку інтеграційної взаємодії України з цим регіоном;

дістало подальшого розвитку:–

дослідження динаміки зовнішньої торгівлі України з регіональними об’єднаннями у межах СНД, що дало змогу оцінити стан та перспективність розвитку зовнішньоторговельного співробітництва України з окремими угрупуваннями;–

визначення пріоритетності країн СНД у зовнішній торгівлі України за допомогою кореляційно-регресійної залежності українського експорту від зміни ВВП країни–торговельного партнера.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність одержаних результатів полягає в тому, що вони створюють обґрунтовану основу для ефективної організації зовнішньої торгівлі України з країнами СНД, що сприяє проведенню зваженої політики у формуванні спільних цілей і розробки системи міждержавного регулювання економічного простору країн СНД. Ряд наукових положень дисертації знайшли застосування при підготовці науково-дослідних звітів та аналітичних матеріалів, що виконувалися у НДЕІ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, про що свідчить довідка про впровадження результатів дослідження (№ 17/224 від 20.05.2003 р.) та були використані при підготовці наукових випусків “Інформаційно-ресурсне забезпечення навчального процесу за темами “Міжнародна економічна діяльність” та “Економіка зарубіжних країн” в УкрІНТЕІ Міністерства освіти і науки України (довідка № 46 від 31.01.2003 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є закінченим науковим дослідженням, самостійно виконаним автором, яке має наукове і практичне значення.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження, принципові положення, висновки і пропозиції було викладено на засіданні відділу проблем розвитку зовнішньоекономічної діяльності НДЕІ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, міжнародній конференції “Міжрегіональний діалог в Європі: 2001 рік і на перспективу” (Київ, 26–28 квітня 2001 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Формування торговельних режимів в перехідних економіках в умовах глобалізації (приклад України)” (Київ, 25–26 жовтня 2001 р.), ІІІ международной научно-практической конференции “Информация, анализ, прогноз – стратегические рычаги эффективного государственного управления” (Київ, вересень 2002 р.), міжнародній науково-теоретичній конференції “Шляхи диверсифікації експорту України на світовому ринку послуг” (Київ, 21 листопада 2002 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено у 2 одноосібних публікаціях та 2 у співавторстві, опублікованих у наукових фахових виданнях, загальним обсягом 2,5 д.арк. (особисто автору належить 2,0 д.арк.).

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, переліку використаних джерел (144 найменувань). Основний зміст дисертації викладено на 169 сторінках комп’ютерного тексту, робота містить 21 таблицю, 14 рисунків, 3 додатки.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі “Розвиток зовнішньоторговельних зв’язків в умовах глобалізації світової економіки” розглянуто теоретичні питання щодо формування зовнішньоторговельної стратегії країн, досліджено вплив процесів глобалізації та інтеграції на зовнішню торгівлю, проведено аналіз векторів інтеграції України у світове господарство.

В умовах трансформації економіки серед багатьох проблем економічного розвитку України вагоме місце займає питання зовнішньоторговельних зв’язків та їх вплив на процес економічного зростання. Трансформація як процес великомасштабних перетворень вимагає активної ролі держави, що на практиці набуває форми стратегії. Країна, обираючи ту чи іншу зовнішньоторговельну стратегію, фактично визначає свій шлях поєднання перетворень із забезпеченням економічного зростання.

Проведений аналіз існуючих теорій формування зовнішньоторговельних стратегій країн (порівняльних переваг на основі факторів виробництва, за рахунок масштабу, технологічного відриву, життєвого циклу продукту) показав, що кожна з них пояснює лише одну складову успіху на світовому ринку, і тому окремо взяті не можуть служити визначенню зовнішньоторговельної стратегії країни. В умовах швидкого розвитку науково-технічного прогресу (НТП) та процесів глобалізації економічних зв'язків погляди на рушійні сили та чинники формування торговельної орієнтації зазнали змін. Замість статичних порівняльних переваг у даний час розглядають конкурентні, які є результатом цілеспрямованої політики, яка базується на виявленні існуючих і потенційних конкурентних переваг країни на основі факторів виробництва, продуктивності (яка в цілому включає ефективність виробництва + якість продукції, що випускається), диверсифікації товарів та ринків, технологічних відмінностей та ефекту масштабу.

Здійснений у дисертації аналіз тенденцій розвитку міжнародної торгівлі показав, що у 2002 р. обсяг торгівлі товарами у світі зріс у порівнянні з 1950 р. приблизно в 20 разів, тоді як світовий ВВП збільшився за той же час у 6 разів. У 90-і роки темпи зростання міжнародної торгівлі приблизно в 5 разів перевищували темпи зростання світового виробництва. Частка експорту у світовому ВВП зросла з 7 до 21% (у постійних цінах). Усе більше залучається в міжнародний оборот торгівля послугами, що дотепер зосереджувалася переважно в національних рамках. З 1980 по 2001 р. міжнародна торгівля послугами зростала удвічі швидше ніж торгівля товарами – майже на 9% щорічно. У 2001 р. на неї припадало більш як 30% світової торгівлі. Це вказує на посилення ролі зовнішньої торгівлі як одного з факторів економічного зростання. Дослідження розвитку міжнародної торгівлі за умов глобалізації показало, що він пов’язаний з такими чинниками:–

НТП, оскільки сприяє поширенню його результатів між країнами. Частка високотехнологічної продукції в зовнішній торгівлі 40 провідних країн займала в 90-х роках 42,4%, причому експорт цієї продукції збільшився за останні двадцять років майже на 50%;–

діяльністю транснаціональних корпорацій (ТНК). ТНК з їх зростаючою мережею закордонних філій (їхнє середнє число, що приходиться на одну корпорацію, виросло в 90-і роки з 4 до 7) є нині найважливішим генератором міжнародної торгівлі;–

прямими іноземними інвестиціями;–

належністю країни до визначеного регіонального економічного угрупування. На початку 90-х рр. на частку внутрішньорегіональної торгівлі в трьох головних регіонах припадала приблизно половина світового експорту.

Однією з найскладніших проблем стратегії зовнішніх економічних відносин України є визначення раціонального співвідношення різних векторів у рамках курсу на входження країни в систему світогосподарських зв’язків. Нині інтеграція України у світове господарство здійснюється різними, але одночасно взаємозалежними шляхами: з Європейським Союзом (ЄС) – як стратегічна мета, з СНД – виходячи з економічної доцільності.

Проведений аналіз показав, що на сьогодні за рівнем економічного розвит-ку Україна набагато відстає від країн-членів ЄС і не відповідає вимогам, що пред’являються до учасників найбільш зрілих форм міжнародних інтеграційних про-цесів. Так, співвідношення рівня ВВП на душу населення України до країн ЄС становило у 2001 р. 3,8%, за паритетом купівельної спроможності – 15,4%; прямих іноземних інвестицій на душу населення – 2,3%; обсяг високотехнологічного експорту на душу населення України становив 12 дол. США, у ЄС – 827 дол. США, витрати на науку та дослідження у ВВП України – 1,13%, у ЄС – 2,16%.

Встановлені пріоритетні напрями зовнішньої торгівлі України з країнами СНД підтвердилися наступними розрахунками: –

у 2002 р. на країни СНД припадало 30,9% в українському експорті товарів і послуг, в імпорті – 36,2%, на країни ЄС – відповідно 19% і 23,8%; –

аналіз залежності українського експорту від зміни ВВП країн-партнерів, показав тісну взаємодію в зовнішній торгівлі з країнами СНД (коефіцієнт кореляції дорівнював 0,75) і більш слабкий зв’язок з країнами ЄС (0,48);–

показник співвідношення українського експорту до кількості населення країн СНД становив 16,6 дол. США (ВВП країн СНД у 2001 р. становив 392,4 млрд. дол. США), на споживачів ЄС припадало тільки 7,9 дол. США на душу населення (ВВП країн ЄС – 8801,4 млрд. дол. США).

Проведені розрахунки, а також тісна взаємодія в межах колишнього єдиного народногосподарського комплексу, відносна близькість ринків збуту української продукції підкреслюють важливість активізації зовнішньоекономічних зв’язків України з країнами СНД за умови вдосконалення цілеспрямованої зовнішньоторговельної стратегії. Звичайно, у нових ринкових умовах порушувати питання про просте (у колишньому виді) відновлення господарських зв'язків, кооперації і спеціалізації недоцільно. Зміна цінових співвідношень, підтягування більшості цін до рівня світових, транспортні тарифи, що різко підвищилися – усе це демонструє неефективність частини сформованих господарських зв'язків.

Формування необхідних правових, економічних і організаційних умов для вільного переміщення товарів, капіталів і робочої сили стало однією з причин створення регіональних економічних об'єднань, які в роботі було розподілено на дві групи: об’єднання першої групи націлюються на прискорення інтеграції при більш тісній економічній та політичній взаємодії, це – Союзна держава Росії і Білорусі (СДБР) та Євразійське економічне співтовариство (ЄврАзЕС); у другу групу входять ті об’єднання, які формуються на базі суто регіональних інтересів: Центральноазіатське економічне співтовариство Казахстану, Киргизстану, Узбекистану і Таджикистану та альянс Грузії, Узбекистану, України, Азербайджану та Молдови (ГУУАМ) (дані об’єднання ґрунтуються на спільному використанні транспортно-коммунікаційного потенціалу цих країн).

У другому розділі ”Економічні інтереси України щодо формування зовнішньоторговельних зв`язків з країнами СНД” визначаються умови конвергенції в регіональних об’єднаннях країн СНД, характеризується формування умов зовнішньоторговельного співробітництва країн СНД, визначаються характеристики зовнішньої торгівлі України з країнами СНД у контексті зміни кон’юнктури товарних ринків.

У сучасних умовах теорія і практика інтеграції враховують, що економічна інтеграція здійснюється на двох рівнях – країн в цілому і їх суб'єктів господарювання. На першому рівні економічна інтеграція розглядається як добровільно узгоджений розвиток відтворювальних процесів суверенних держав, на другому – як вільне переміщення товарів, послуг, капіталів і робочої сили суб'єктів господарювання країн, що інтегруються. За цим підходом було сформовано систему критеріїв інтеграції, яка дозволяє оцінити рівні узгодженості відтворювальних процесів та рівномірність розвитку країн СНД, тобто наближення їх до умови конвергенції, що означає посилення тенденцій до інтеграції. Відповідно до кожного із запропонованих критеріїв у роботі здійснено аналіз показників економіки країн СНД, що входять до регіональних об'єднань, результати якого зведені в таблицю матричного типу (табл. 1).

Таблиця 1

Тенденція зміни критеріїв економічної інтеграції в регіональних об'єднаннях країн СНД ("+" – зростання, посилення, зближення; "-" – зменшення, послаблення, розбіжність)

Критерії економічної інтеграції | Роки порів-няння | Регіональні об'єднання країн СНД

СДБР | ЄврАзЕС | ЦАЕС | ГУУАМ

Зміни:

- обсягу ЗТО між країнами СНД, що входять у регіональні об'єднання | + | + | + | +

- частки ЗТО в межах регіональних об'єднань країн СНД у їх загальному ЗТО з близьким зарубіжжям | 1990 і 2000 рр. |

+ | + | - | -

- тенденції взаємодоповнення структур промисло-вого виробництва за галузями промисловості | + | + | + | +

- тенденції взаємодоповнення структур інвестиційних вкладень за галузями промисловості | + | + | + | +

Нерівномірності розподілу:

- макроекономічних показників виробництва та роздрібного товарообігу у розрахунку на душу населення | + | - | - | +

- середньомісячної заробітної плати та середньої пенсії | 1994 і 2001 рр. | + | + | - | +

- споживання основних продуктів харчування у розрахунку на душу населення | 1991 і 2001 рр. | - | - | - | -

На основі результатів аналізу критеріїв конвергенції зроблено висновок, що всі регіональні об'єднання країн СНД мають, хоча й у різній мірі, тенденцію до інтеграції. Незважаючи на те, що ЄврАзЕС і ГУУАМ займають однакову позицію, в сучасних умовах ГУУАМ, на нашу думку, має вищу схильність до інтеграції, ніж ЄврАзЕС, оскільки в країнах ЄврАзЕС виявлене посилення нерівномірності розподілу значень макроекономічних показників виробництва та роздрібного товарообігу в розрахунку на душу населення має більш значний вплив на економіку країн, ніж зниження частки ЗТО ГУУАМ у їх загальному ЗТО з країнами СНД (у 1998 р. ГУУАМ було на останньому місці серед угрупувань). Таким чином, виходячи з інтенсивності інтеграційних тенденцій, регіональні об'єднання країн СНД були ранжовані в такій послідовності: СДБР, ГУУАМ, ЄврАзЕС і ЦАЕС.

Аналіз характеристик формування умов співробітництва країн СНД дав змогу класифікувати головні інтеграційні та дезінтеграційні фактори на різних етапах розвитку держав СНД і передумови, що обумовлюють зацікавленість України в розвитку інтеграційної взаємодії з цим регіоном (табл. 2). На їх основі зроблено узагальнення, що головним спонукальним мотивом інтеграції цих країн повинна стати потреба збереження стабільного і дуже ємного сукупного відкритого ринку СНД.

Таблиця 2

Інтеграційні та дезінтеграційні фактори на різних етапах розвитку держав СНД

Інтегруючі | Дезінтегруючі

У рамках єдиної союзної держави (до 1991 р.)

1. Єдина держава з планово-директивною системою керування всією соціально-економічною діяльністю, з єдиною законодавчо-правовою системою.

2. Єдиний народногосподарський комплекс із союзною спеціалізацією і кооперацією, централізованим керуванням товарно-грошовими потоками і торгово-економічними відносинами між республіками і підприємствами, державна монополія на зовнішньоекономічну діяльність. | 1. Недоліки адміністративно-планової побудови економіки, як одна з передумов розпаду єдиної держави і єдиного народногосподарського комплексу.

2. Штучність частини виробничо-технологічних коопераційних зв'язків, побудованих без урахування їхньої економічної ефективності.

3. Низький ступінь самостійності союзних республік, необхідність узгодження всіх (навіть локальних) рішень з керівним центром.

У перехідний період формування суверенних держав та становлення ринкової економіки (до 1997 р.)

1. Збережені техніко-технологічні й інфраструктурні зв'язки; спеціалізація і кооперація, без яких неможливий випуск кінцевої продукції і самостійне функціонування національних економічних комплексів і багатьох підприємств без значних капіталовкладень.

2. Доступ до сировинних ресурсів країн СНД.

3. Загальна науково-технологічна база виробництва.

4. Відносно дешеві робоча сила та енергоносії.

5. Доступність ринків країн СНД для взаємної торгівлі, приблизно однакові вимоги споживачів до якості продукції. | 1. Розрив неефективної частини коопераційних зв'язків щодо постачання сировини і продукції в умовах переходу до ринку і лібералізації торгово-економічних відносин.

2. Значні відмінності при формуванні самостійних фінансово-економічних систем суверенних держав зі своїми податково-бюджетними, валютними, митними й іншими механізмами.

3. Знаходження більшості галузей промисловості держав СНД у кризовому стані.

У період стабілізації економічного становища (1997–2002 рр.)

1. Близькість систем господарювання, що затвердилися.

2. Технічні бар'єри й обмеження, що перешкоджають збуту продукції переробних галузей промисловості держав Співдружності на ринках третіх країн внаслідок її низької конкурентоспроможності.

3. Можливість спільного протистояння на світових ринках конкуренції з боку розвинених держав і регіональних економічних угрупувань.

4. Налагодження стабільних платіжно-розрахункових відносин, заснованих на взаємній конвертованості національних валют; можливість проведення платежів у цих валютах.

5. Підвищення ролі й ефективності регіональних інтеграційних об'єднань країн СНД (СДБР, ЄврАзЕС, ГУУАМ, ЦАЕС). | 1. Самостійний розвиток економік суверенних держав, пошук нових векторів торгово-економічних зв'язків, входження в систему світогосподарських зв’язків.

2. Нерівномірність розвитку економік СНД.

3. Тенденція до переорієнтації економічних зв’язків СНД на “деіндустріалізацію” зовнішніх і внутрішніх зв’язків.

4. Структурна незбалансованість внутрішньої торгівлі, дефіцит торговельного балансу у взаємній торгівлі (крім Росії та Молдови).

5. Переорієнтація зовнішньої торгівлі на далеке зарубіжжя.

6. Наявність у державах СНД дезінтегруючих політичних сил і агресивних суспільно-ідеологічних плинів.

7. Обмежені умови міжнародних економічних і фінансових організацій, які основані на залежності країн СНД від кредитів, траншів і трансфертів.

Підкреслюється, що за умов розвитку ринкових відносин, перспективи розвитку співробітництва України з державами СНД у зовнішньоторговельній сфері визначатимуться більшою мірою економічною зацікавленістю підприємств різних країн у налагодженні виробничих зв'язків в умовах економічних перетворень. Най-ефективнішим напрямом активізації взаємин як для Співдружності в ціло-му, так і для України зокрема, можуть бути спільні дії щодо кардинальної перебудови механізму економічних відносин при їх переведенні з міждержав-ного рівня в мікроекономічну площину, активне залучення до співробіт-ництва виробничих та торговельних структур країн–партнерів.

Незважаючи на зменшення як абсолютних показників, так і частки у загальному експорті-імпорті України, країни СНД залишаються її основними партнерами (табл. 3). Крім того, проведений аналіз зовнішньої торгівлі з країнами ЄС показав, що вона сприяє формуванню залежного типу розвитку, а саме: переважання в українському експорті продукції з низьким ступенем обробки.

Таблиця 3

Диверсифікація та збалансованість зовнішньої торгівлі України |

1998 р. | 2002 р.

Частка в | Покриття імпорту експортом | Частка в | Покриття імпорту експортом

експорті, % | імпорті, % | експорті, % | імпорті, %

Країн СНД

Всього торгівля, в т.ч.: | 47 | 55 | 0,87 | 31 | 51 | 0,73

Товарами, в т.ч.: | 33,3 | 53,8 | 0,53 | 24,4 | 52,8 | 0,49

Продукція сільського господарства | 32,2 | 21,9 | 3,32 | 24,1 | 9,9 | 0,78

Продукція харчової промисловості | 69,7 | 8,3 | 6,03 | 60,2 | 21,4 | 3,33

Мінеральні продукти | 17,1 | 56,4 | 0,51 | 15,7 | 32,0 | 0.75

Енергетичні матеріали | 27,2 | 92,6 | 0,03 | 7,2 | 95,3 | 0,02

Продукція хімічної промисловості | 43,9 | 24,2 | 1,73 | 32,3 | 20,1 | 1,26

Деревообробка та паперова промисловість | 43,5 | 32,2 | 0,68 | 41,1 | 26,1 | 1,17

Продукція легкої промисловості | 9,0 | 20,5 | 0,43 | 5,8 | 14,5 | 0,40

Продукція металургії | 23,4 | 48,7 | 4,08 | 11,9 | 54,5 | 1,93

Продукція машинобудування | 61,4 | 29,4 | 1,13 | 55,9 | 27,8 | 1,40

Послугами, в т.ч.: | 61,7 | 25,9 | 6,36 | 59,9 | 24,8 | 8,22

Транспортні послуги | 60,0 | 30,5 | 16.0 | 63,2 | 49,1 | 16,39

Країн ЄС

Всього торгівля, в т.ч.: | 16 | 22 | 0.8 | 19 | 24 | 0,8

Товарами, в т.ч.: | 16,8 | 21,6 | 0,52 | 19,7 | 23,8 | 0,87

Продукція сільського господарства | 23,2 | 25,6 | 2,38 | 29,0 | 29,9 | 3,77

Продукція харчової промисловості | 6,1 | 30,1 | 0,19 | 6,0 | 21,8 | 0,23

Мінеральні продукти | 19,3 | 1,9 | 20,65 | 22,0 | 2,3 | 14,31

Енергетичні матеріали | 21,5 | 1,1 | 0,61 | 39,6 | 0,5 | 19,36

Продукція хімічної промисловості | 14,1 | 37,8 | 0,27 | 12,7 | 42,3 | 0,24

Деревообробка та паперова промисловість | 15,2 | 31,8 | 0,14 | 20,2 | 38,1 | 0,39

Продукція легкої промисловості | 65,8 | 47,1 | 1,18 | 64,1 | 52,1 | 1,24

Продукція металургії | 12,6 | 25,8 | 3,15 | 11,2 | 24,1 | 4,07

Продукція машинобудування | 9,9 | 39,3 | 0,11 | 14,7 | 44,3 | 0,23

Послугами | 14,2 | 25,9 | 2,1 | 16,2 | 23,8 | 2.32

Аналізуючи сучасний стан зовнішньої торгівлі України в роботі окреслено характерні її ознаки:

– протягом 1997–2002 рр. продовжувалася переорієнтації структури зовнішньої торгівлі в напрямку далекого зарубіжжя внаслідок прискореної втрати українськими товаровиробниками російського ринку. Однак, незважаючи на відносне зменшення ролі Росії як торговельного партнера, вона залишається для України головним експортером та імпортером;–

українська економіка суттєво залежить від кон’юнктурних коливань на ринках СНД;–

екстенсивність розвитку експорту України не супроводжувалася прогресивними структурними змінами експортоорієнтованих галузей економіки;–

залежність української економіки від монопольних постачальників енергоносіїв;–

відсутність прогресуючого зростання імпортозамінних галузей виробництва при загальній тенденції до зменшення обсягів імпорту;

– стабілізація торговельних відносин з країнами-членами ЄврАзЕС і ЦАЕС та зростання питомої ваги в експорті України до ГУУАМ;

– збільшення питомої ваги продукції агропромислового комплексу, харчової, деревообробної промисловості та продукції машинобудування в українському експорті до країн СНД, що свідчить про досить успішну конкурентну боротьбу українських товарів та закріплення національних виробників на їх ринках;–

від’ємне сальдо в зовнішній торгівлі України з країнами СНД та ЄС дещо компенсується за рахунок торгівлі послугами. Однак у структурі експорту та імпорту послуг відбуваються тенденції щодо її подальшого погіршення, а саме: втрата країн СНД як основних споживачів послуг у галузі досліджень і розробок; зменшення імпорту послуг у галузі сільського господарства, гірничодобувної та переробної промисловостей, що не сприяло підтримці українських експортоорієнтованих галузей економіки; фактично “монокультурний” характер з домінуванням транспортних послуг. Така однобічність, як і надмірна залеж-ність від надання транзитних послуг Росії, яка проводить політику диверсифіка-ції маршрутів транспортування своїх експортних вантажів, стала основною причиною загального скорочення у 2000–2001 рр. обсягів експорту послуг.

Крім виявлення основних позитивних та негативних моментів в організації зовнішньоекономічних зв’язків України з країнами СНД, аналіз дозволив з’ясувати основні причини, що стримували розвиток взаємної торгівлі між країнами СНД:

– відсутність обґрунтованої стратегії розвитку, що зумовлює неефективний та безсистемний характер здійснення зовнішньоторговельних операцій;–

значні відмінності в національних законодавчих базах та господарських механізмах, що стримували формування в рамках СНД загального ринкового простору;–

порушення двосторонніх угод про вільну торгівлю шляхом введення ввізних мит;–

значне зростання транспортних тарифів, що зробило в ряді випадків економічно недоцільним традиційний товарообмін між країнами;–

криза неплатежів, труднощі збуту за умов скорочення платоспроможного попиту потенційних імпортерів;–

відсутність досвіду з питань кон’юнктури ринку, порядку взаємних розрахунків у суб’єктів господарювання;–

відсутність банків, що гарантують та страхують за зовнішньоекономічними угодами, що породжує недовіру, невиконання зобов’язань за контрактами та порушення законодавства.

У третьому розділі “Стратегічні засади розвитку зовнішньоторговельних зв’язків України з країнами СНД” висвітлені концептуальні підходи до формування зовнішньоторговельної стратегії України, перспективні напрями взаємодії в зовнішньоторговельній сфері України з країнами СНД та пропозиції щодо гармонізації міждержавного законодавства країн СНД.

Дослідження питань щодо реалізації певних стратегій країн світу показало, що найбільших успіхів досягали держави, які реалізовували зовнішньоорієнтовану торговельну стратегію. Однак, у цей термін різні дослідники вкладають різний зміст. На наш погляд, найбільш коректним та логічним є визначення його змісту на основі характеристики результуючого вектора дії стимулів, як на користь експортної діяльності, так і на орієнтацію на внутрішній ринок. В цілому стратегія просування національного експорту полягає не у простому нарощуванні його обсягів, а у сприянні створенню довгострокових конкурентних переваг і стабільному розширенні та якісному поліпшенні на основі цих переваг позицій країни на світовому ринку.

У роботі доведено, що копіювання Україною будь-якої комплексної стратегії просування експорту інших країн неможливе, оскільки кожна національна економіка має власний, характерний лише для неї експортний потенціал та рівень розвитку факторів, що визначають конкурентоспроможність на світовому ринку. В Україні однією з найперспективніших є “нішова” стратегія, яка передбачає не боротьбу з великими конкурентами, а пошук особливих сфер діяльності, які або недоступні, або не становлять суттєвого інтересу для великих монополій провідних держав світу внаслідок специфічності такої діяльності та її незначимості за масштабами.

Спираючись на викладені факти, зроблено висновок про необхідність посилення державного регулювання з метою зміни тенденцій у зовнішньоторговельній сфері та вдосконалення структури експорту і запропоновано комплекс заходів (рис. 1), основним напрямом яких є створення динамічних конкурентних переваг на базі державної підтримки розвитку високотехнологічних експортоорієнтованих виробництв. Втілення в повному обсязі зазначених заходів потребує значної державної підтримки і повинно здійснюватися в кілька етапів, кожен з яких має враховувати економічні перетворення в державі.

В роботі акцентовано особливу увагу на питаннях, що пов’язані з міжнародним взаємним визнанням якості та характеристик товарів і послуг. Обґрунтовано, що наявність на підприємстві сертифікату відповідності управління якістю міжнародним стандартам є одним із ключових факторів успіху експортної діяльності. Цей висновок підтверджується емпіричними доказами, наведеними в роботі, в якій також надаються практичні рекомендації щодо економічної політики, спрямованої на стимулювання підприємств до проведення сертифікації.

Рис. 1. Узагальнена схема заходів державної підтримки експортоорієнтованих виробництв України

Розроблені пропозиції до стратегії взаємодії національної економіки України з країнами СНД, яка передбачає розвиток не тільки сфери обігу, але й співробітництво в усіх ланках виробничо-технологічного процесу. Необхідно послідовно здійснювати загальнодержавну політику закріплення в галузевих та регіональних “нішах” країн СНД, відновлювати та розширювати коопераційні зв’язки, співпрацювати у спільному або скоординованому виході на ринки третіх країн. Перспективними галузями з кооперації можуть стати: авіаційна, військово-технічна, машинобудівна (з Росією, Молдовою, Узбекистаном), теле- і радіоапаратури (з Білоруссю), текстильна та легка промисловість, АПК (з Білоруссю, Молдовою, Туркменистаном), фармакологічна промисловість (з Узбекистаном).

Враховуючи велику залежність України від імпорту енергоносіїв, постає необхідність диверсифікації зовнішніх джерел їх постачання та зміцнення економічної безпеки, через активність і посилення прямої участі у розробці, експлуатації родовищ і транспортування нафти і газу з Азербайджану, Казахстану, Туркменистану.

Впровадження основних положень стратегії щодо керованого розвитку високотехнологічного виробництва та залучення необхідних для виробництва національної конкурентоспроможної продукції імпортних надходжень, дозволить створити умови для реструктуризації експортних товаропотоків та забезпечити прогресивні зміни в розвитку зовнішньоторговельних зв’язків України з країнами СНД.

ВИСНОВКИ

Дисертаційна робота спрямована на розв’язання важливої проблеми розробки зовнішньоторговельної стратегії України з країнами СНД. Вона узагальнює і розвиває науковообґрунтовані підходи реформування зовнішньої торгівлі та містить пропозиції стосовно вдосконалення її державного регулювання. Результати проведеного автором дослідження дали змогу зробити наступні висновки та пропозиції:

1. В умовах швидкого розвитку НТП та процесів глобалізації економічних зв'язків замість статичних порівняльних переваг у даний час більш актуальні конкурентні переваги, які є результатом цілеспрямованої політики за рахунок здійснення скоординованої стратегії, що враховує переваги на основі факторів виробництва, продуктивність, диверсифікацію товарів і ринків, технологічні відмінності й ефект масштабу.

2. Досягнення підвищення конкурентоспроможності країни можливе за умови використання таких факторів: регулювання зовнішньоекономічних зв’язків; сукупний економічний потенціал (у тому числі забезпеченість ресурсами); потенціал і результативність НДДКР, здатність до інновацій; рівень управління якістю продукції; ступінь участі в міжнародній торгівлі й русі капіталів; стан фінансового ринку; ступінь розвитку інфраструктури; вплив держави на створення конкурентного середовища.

3. Зростання світової зовнішньої торгівлі в умовах глобалізації відбувається стрімкіше порівняно з темпами росту валового продукту і промислового виробництва, що означає збільшення ролі зовнішньої торгівлі як одного з факторів економічного зростання і пов’язано з поширенням НТП у країнах світу; діяльністю транснаціональних корпорацій; прямими іноземними інвестиціями; належністю країни до відповідного регіонального економічного угрупування (чим стабільніше таке угрупування і сильніші внутрішні зв`язки та взаємна зацікавленість країн–учасниць, тим успішніше розвивається їхній взаємний товарообіг).

4. Серед основних пріоритетних напрямів інтеграції України у світове господарство виділені ЄС – як стратегічна мета та СНД – виходячи з економічної доцільності. Аналіз індикаторів економічного розвитку країни (ВВП, прямі іноземні інвестиції, обсяг високотехнологічного експорту на душу населення; витрати на науку та дослідження у ВВП; індекс конкурентоспроможності) показав, що Україна може стати активним учасником ЄС тільки при здійсненні глибоких внутрішніх перетворень. Це підкреслює важливість активізації зовнішньоекономічних зв’язків з країнами СНД за умови впровадження цілеспрямованої зовнішньоторговельної стратегії для забезпечення доступу до ресурсів та ринків збуту, залучення інвестицій для реформування економіки України, що є важливим чинником для її піднесення.

5. Створення необхідних правових, економічних і організаційних умов для вільного переміщення товарів, капіталів і робочої сили, а також різношвидкісна інтеграція окремих держав у межах СНД зумовили розподілення регіональних економічних об'єднань за двома принципами взаємодії: на прискоренні інтеграції при більш тісній економічній та політичній взаємодії (СДБР та ЄврАзЕС) та на спільному використанні транспортно-комунікаційного потенціалу (ЦАЕС та ГУУАМ). Проведений аналіз умов конвергенції показав присутність інтеграції у всіх інтеграційних об’єднаннях країн СНД.

6. Стратегія зовнішньоторговельних зв’язків України з країнами СНД має бути спрямована на досягнення зовнішньоторговельної збалансованості за рахунок зростання ефективності експортних поставок, яка полягає у приведенні товарної структури у відповідність з реальними потребами світових товарних ринків, створенні замкнутих виробничих циклів, активному залученню передових технологій для модернізації національного виробництва. Впровадження зазначеної стратегії вимагає створення сприятливих умов в економічній, законодавчій та інформаційній сферах здійснення зовнішньоторговельних операцій. Роль держави в експортній стратегії полягає не в забезпеченні прямої фінансової “допомоги” експортерам, а в тому, щоб стимулювати вітчизняного виробника до самостійного розвитку та вдосконалення конкурентних переваг.

7. Доведено недоцільність копіювання Україною комплексної стратегії просування експорту інших країн, оскільки кожна національна економіка має власний, характерний для неї експортний потенціал та рівень розвитку факторів, що визначають конкурентоспроможність країни на світовому ринку. В Україні однією з найперспективніших є “нішова” стратегія. На основі проведеного аналізу визначені галузі економіки України, які мають порівняльні і конкурентні переваги, серед яких: літако-, приладо-, суднобудування, енергетичне устаткування, воєнно-промисловий та агропромисловий комплекси тощо.

8. Комплекс практичних заходів щодо реформування структури експортних поставок на базі державної підтримки, повинен здійснюватися в кілька етапів, відповідно до реальних економічних можливостей держави і полягає у розробці фінансових програм розвитку пріоритетних національних і експортних проектів, адміністративно-організаційній підтримці національного виробництва; забезпеченні на всіх рівнях управління кредитно-страхової підтримки для стимулювання експорту.

9. Для використання потенційних торговельних переваг Україні в країнах СНД необхідні: розробка та здійснення загальнодержавної стратегії закріплення в галузевих та регіональних ”нішах” країн СНД, забезпечення стабільності та взаємовигідність транзитних послуг, відновлення та розширення коопераційних зв’язків для спільного або скоординованого виходу на ринки інших країн Співдружності і поза її межами. Підвищенню ефективності зовнішньої торгівлі України з країнами СНД сприятиме перехід до режиму зони вільної торгівлі; створення промислово-фінансових груп; розвиток міжнародних транспортних коридорів; формування мережі галузевих або регіональних торговельних домів, асоціацій, консорціумів.

СПИСОК ОСНОВНИХ ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Щербина О. В. Проблеми глобалізації світової економіки// Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Наук. ред. І. К. Бондар. – К.: НДЕІ. – Випуск 12. – 2001. – с. 14–17.

2. Щербина О. В. Географічна диверсифікація українського експорту послуг // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – К.: Інститут міжнародних економічних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. – Випуск 38, ч. ІІ. – 2002. – с. 127–131.

3. Кейданський К. Г., Щербина О. В. Державна політика по адаптації економіки України до вимог сучасного світового господарства// Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Наук. ред. І. К. Бондар. – К.: НДЕІ. – Випуск 1(20). – 2003. – с. 3–7. (Автору належить розробка стратегії економічної інтеграції