ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Щербакова Таміла Анатоліївна

УДК 330.112.53

ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА

В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

08.01.01 – економічна теорія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної теорії і економіки сільського господарства Дніпропетровського державного аграрного університету Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник - кандидат економічних наук, доцент

Корецький Микола Христофорович,

Дніпропетровський державний

аграрний університет, професор

кафедри економічної теорії

і економіки сільського господарства

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Тарасевич Віктор Миколайович,

Національна металургійна

академія України, завідувач

кафедри політичної економії;

кандидат економічних наук,

Филюк Галина Михайлівна,

Київський національний університет

ім. Тараса Шевченка, викладач

кафедри теоретичної та прикладної економіки

Провідна установа – Інститут світової економіки і міжнародних

відносин НАН України

(відділ глобальних систем сучасної цивілізації), м. Київ

Захист відбудеться 23 травня 2003 р. о 13 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 у Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25, ауд.342

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ – 27, вул. Ворошилова, 25.

Автореферат розісланий 15 квітня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Миронова Р.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Соціально-економічні зміни, які відбуваються в економіці України з початку 90-х років, спрямовані на формування якісно нової моделі господарювання. Основу цієї моделі становлять ринкові відносини, початком практичного втілення яких є процес трансформації відносин власності шляхом роздержавлення, приватизації і демонополізації економіки. Це закладає підвалини для формування конкурентного середовища, що становить основний зміст ринкової економіки. Саме конкуренція виступає внутрішнім механізмом забезпечення ефективного та динамічного розвитку. Механізм конкуренції гнучко реагує на найменші зміни, котрі відбуваються на ринку, а останній у свою чергу досить чутливий до змін у механізмі конкуренції, що змушує суб`єктів ринку постійно підвищувати продуктивність праці, шукати шляхи зниження витрат виробництва, застосовувати новітню технологію, впроваджувати у виробництво науково-технічні інновації, що призведе до розвитку виробничих сил суспільства.

Формування конкурентного середовища в економіці України відбувається без наявної необхідної бази її функціонування в минулий період: інституціональної структури, інструментів, спеціалістів, досвіду та інших елементів. Це зумовлює необхідність та актуальність дослідження досвіду організації та впровадження механізму конкуренції, накопиченого державами з ринковою економікою. Серед найбільш значних зарубіжних праць, у яких розглядаються питання теорії та практики конкуренції, можна назвати праці С.Брю, Д.Гелбрейта, Дж.Кейнса, К.Макконнелла, А.Маршалла, М.Портера, Дж.Робінсон, Д.Сакса, П.Самуельсона, М.Фридмена, Е.Чемберлена, Л.Ерхарда, Й. Шумпетера.

При цьому використання досвіду економічно розвинутих держав обов`язково повинно враховувати специфіку соціально-економічного розвитку України, підходити до застосування та вибору найбільш припустимих та доцільних на сьогодні форм та методів організації відносин, які виникають при формуванні та розвитку конкуренції. Практика доводить необхідність оптимального співвідношення різноманітних за формою власності і й розмірами підприємств у єдиному економічному просторі, а тому процеси антимонопольного регулювання мають враховувати доцільність організаційних перетворень та запобігати монополізації економіки.

Важливого значення набули роботи вітчизняних вчених, а саме: І.Лукінова, В.Черняка, П.Єщенка, Б.Кваснюка, Ю.Палкіна, А.Гальчинського, В.Геєця, Л.Мельника, В.Кононенка, Г.Паламарчук, Л.Шаблистої та інших.

Разом з тим окремі аспекти цієї багатопланової проблеми залишаються дискусійними і потребують подальшого дослідження. Виникає потреба в системному та комплексному дослідженнях питань формування конкурентного середовища. Це зумовлює необхідність пошуку власних теоретичних концепцій розвитку конкуренції і монополії, ґрунтовних досліджень процесів демонополізації та приватизації, а також практичної реалізації теоретичних настанов через механізми антимонопольної політики.

Широкий спектр зазначених проблем і пошук шляхів їх вирішення сприяв вибору теми дисертаційного дослідження.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки було одержано у межах держбюджетної наукової тематики економічного факультету Дніпропетровського державного аграрного університету “Проблеми теорії та практики трансформаційної економіки України” (номер держ. реєстрації 0100U000841).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження процесів розвитку конкуренції та становлення антимонопольної політики, спрямованої на формування конкурентного середовища в економіці України.

Для досягнення поставленої мети роботи необхідне розв`язання таких наукових завдань:

-

-

-

-

-

Предмет і об`єкт дослідження. Об`єктом дослідження є конкурентне середовище в економіці України.

Предметом дослідження є комплекс теоретичних, методологічних і практичних питань розвитку конкуренції та антимонопольного регулювання економіки України.

Методи дослідження. Дослідження базується на застосуванні діалектичного методу наукового пізнання та системного історичного підходу до вивчення закономірностей і особливостей взаємодії конкурентних та монопольних тенденцій, причинно-наслідковому та факторному аналізі антимонопольного регулювання економічних процесів. Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження стало вивчення і творче переосмислення сучасної вітчизняної та зарубіжної економічної думки з проблем конкуренції, монополії та антимонопольного регулювання. В якості науково-прикладних методів дослідження в роботі застосовані: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення і формування висновків), статистико-економічний (аналіз сучасного стану розвитку економічних процесів) та інші.

Фактологічну базу дослідження становлять законодавчі та нормативні акти України з питань адміністративних реформ, антимонопольного та державного регулювання, демонополізації та роздержавлення, конкуренції; поточні звіти Антимонопольного комітету України, Міністерства економіки та Держкомстату України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному обґрунтуванні та практичному вирішенні ряду проблем формування конкурентного середовища в економіці України, а саме:

- дістало подальший розвиток теоретичне обґрунтування моделі конкурентного середовища економіки України, яка поєднує елементи монополістичної та чистої конкуренції, має загальні риси та певну специфіку, зумовлену незавершеністю трансформаційного процесу переходу до ринкової економіки;

- доповнено історичний та логічний аналіз розвитку конкуренції та монополії в умовах існування механізмів ринкової економіки;

- уточнено особливості функціонування монополізму в економіці України та виявлено тенденції його розвитку в умовах формування механізму конкуренції;

- удосконалено етапи формування конкурентного середовища в економіці України залежно від соціально–економічних та організаційних умов, а саме: перенесення акценту в антимонопольній політиці з демонополізації на розвиток, підтримку та захист конкуренції;

- дістало подальший розвиток процесів роздержавлення та приватизації. Визначено, що вони є визначальним елементом створення конкурентного середовища в економіці України, а завершальним - процеси розвитку ринкових структур на комерційні основі;

- узагальнено світовий досвід антимонопольного регулювання і захисту економічної конкуренції, визначено можливості його використання в економіці України з врахуванням її специфіки.

Практичне значення отриманих результатів. Висновки і методичні рекомендації дисертаційної роботи використані промисловими підприємствами, комерційними фірмами і управлінськими структурами Запорізької та Дніпропетровської областей.

Одержані теоретичні результати можуть бути застосовані для проведення економічних досліджень проблем конкуренції та монополії, антимонопольного регулювання й формування сучасної економічної політики.

Основні положення дисертаційного дослідження використано в Дніпропетровському державному аграрному університеті при викладанні курсів “Політична економія”, “Основи економічної теорії”, “Мікроекономіка”, “Макроекономіка”, “Економічна політика”, а також при викладанні спецкурсу “Конкуренція і антимонопольне регулювання”.

Особистий внесок здобувача у роботах, опублікованих у співавторстві (номер 1, 4, 9, 10 за поданим у авторефераті списком робіт) такий: визначено засади монополізму при формуванні конкурентного середовища в економіці України [1]; вказано шляхи активізації антимонопольного регулювання товарних ринків [4]; досліджено фактори, що впливають на експортний потенціал [9]; виділено особливості трансформаційних процесів в Україні [10].

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи було виголошено й обговорено на міжнародних науково – практичних конференціях: “Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі ХХІ століття”, м. Київ (2000 р.); “Сучасні проблеми розвитку економіки агропромислового комплексу: соціально-економічні та правові аспекти”,
м. Запоріжжя (2000 р.); “Актуальні проблеми державного управління і місцевого самоврядування”, м. Запоріжжя (2001 р.); “Механізм регіональної зовнішньоекономічної діяльності”, м. Запоріжжя (2001 р.); науково-практичній конференції “Українське державотворення: історія і сучасність”, м. Запоріжжя (1997 р.).

Публікації. Основні положення і висновки дослідження викладено в 10 статтях, опублікованих у наукових журналах, збірниках наукових праць та матеріалах науково-практичних конференцій, загальним обсягом 1,3 обл.вид.арк., з них 7 – у наукових фахових виданнях.

Обсяг і структура дисертації. Структура дисертаційної роботи зумовлена метою і завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, що включають п’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації – 177 сторінок. Дисертація містить 5 таблиць, 11 рисунків. Перелік використаних джерел включає 177 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретичні основи дослідження конкурентного середовища” зазначено, що у своєму розвитку конкуренція пройшла певний шлях від простих до складних сучасних форм, розвивалася одночасно з розвитком конкурентних відносин і була її невід`ємним елементом. Розглядаються особливості монополізму, що склався в економіці України, та державне регулювання трансформаційних процесів.

Вивчення теорії досконалої конкуренції дозволяє виявити, що визначальною особливістю і констатуючою ознакою механізму вільної конкуренції є повне, нічим не обмежене панування ринку, це стосується як суспільного виробництва (макрорівень економіки), так і окремого підприємства (мікрорівень). Дає можливість зрозуміти, як функціонує ринок, що забезпечує стандарт для виміру ефективності його функціонування, тобто коли попит на продукцію виробника абсолютно еластичний, кількість продавців велика, а обсяг виробництва кожного з них становить малу частку від загального випуску даної продукції, усі покупці перебувають в однаковому становищі стосовно можливості вибирати між конкуруючими продавцями.

Вже при капіталізмі вільної конкуренції єдиний ринок як сукупність відносин відособлених товаровиробників з приводу купівлі-продажу товарів починає формуватися із сукупності окремих ринків. Тому з розвитком суспільного поділу праці відбувається не просто збільшення розмірів ринку, а його якісна зміна щодо характеру виробничих відносин.

До початку XX ст. економічна думка перебувала у стані крайньої роздробленості, оскільки було потрібно логічно пояснити у межах єдиної та послідовної концепції нові явища і процеси, пов'язані з функціонуванням монополістичних та олігополістичних структур. Виникла потреба у таких концепціях, які поєднували б ідеї й уявлення більш-менш відособлених шкіл і направлень, дозволяли б висунути теоретичне обґрунтування тактики і стратегії монополії та державної економічної політики. Використавши все суперечливе різноманіття концепцій, ідей, постулатів сучасної йому економічної науки, Й.Шумпетер створив деяку теоретичну систему, що претендує на пояснення принципів функціонування капіталістичної економіки на всіх рівнях її розвитку, забезпечуючи можливості його прогнозування.

Будучи формою взаємного суперництва між суб’єктами ринкової економіки, конкуренція зумовлює суверенне право на раціоналізацію власного економічного потенціалу. У своєму прагненні до задоволення запитів споживачів виробники реалізують власний економічний суверенітет лише за умови взаємного суперництва за увагу споживачів. Сьогодні розширилося вивчення поведінки продавців на ринку, їх характер та “умонастрії”. На зміну морфології ринку, заснованої на критеріях числа, прийшла типологія поведінки глави фірми. Існує три типи конкурентної поведінки: креативна, пристосовницька, забезпечуюча (гарантуюча). Зазначені типи виробники застосовують залежно від обраних методів конкурентного суперництва, які можна розділити на дві основні групи: цінову й нецінову. Існує й інша форма конкуренції, котру здійснюють через модифікацію продукту. Тому в сучасних умовах дедалі більшого значення набувають підвищення якості, розширення сервісного обслуговування, надання додаткових послуг споживачам. Конкуренція на основі якості продукції, базується на різноманітних комбінаціях споживної вартості, оскільки продукт - це більш рухома економічна категорія, ніж ціна. Настає епоха системного індивідуального виробництва. На нашу думку, сучасний ринок, і тим більше ринок майбутнього – це ринок диференційованих і постійно поновлюваних товарів відповідно до запитів покупців. Головним економічним критерієм нововведень стає не зниження витрат виробництва, а завоювання ринку (споживача). Нову техніку і технологію запроваджують для того, щоб скоротити час, потрібний для розробки нової продукції, поліпшити її якість, підвищити гнучкість виробництва.

Але які б методи конкуренції не застосовували, кінцевою метою будь-якої фірми є монополізація ринку товару чи товарів. Це призводить до того, що всяка фірма здійснює полістратегічний пошук, а саме - застосовує у своїй діяльності одночасно принаймні дві стратегічні установки:

- установку на монополізацію ринку. Така діяльність спрямована на зменшення кількості конкурентів і споконвічно припускає дискримінаційні дії, стосовно них, що зумовлює зміну балансу сил на ринку;

- установку на інтеграцію своєї діяльності в єдиний процес функціонування ринку. Ці дії спрямовані на стабілізацію власного становища шляхом зменшення ризику за рахунок довго- чи короткострокового співробітництва з іншими фірмами у формі (горизонтального, вертикального або конгломеративного) злиття. Така установка припускає зниження конкурентної активності, збереження балансу сил, якщо ці сили визнаються рівновеликими.

Полістратегічний пошук фірм – типове явище для країн з розвинутою ринковою економікою. Конкуренція і монополія завжди виступали як парні характеристики ринкової економіки, які діють у постійному взаємозв’язку та взаємозалежності. Між ними існує постійно відновлюване ринковими силами і державою діалектична суперечність. Конкуренти суперничали за досягнення монопольного становища внаслідок чого виникла інтеграція в ринковій економіці, яка заснована на розумінні фірмами балансу конкурентних сил і припускає взаємне співробітництво (корпоративне чи інше) заради збереження цього балансу.

Корінна зміна уявлень про ринки порівняно з поглядами економістів епохи вільної конкуренції, дозволила представникам теорії монополістичної конкуренції дати більш реалістичний аналіз ринків. Головну увагу вони зосередили на практично важливих проблемах розвитку обміну. Основний об'єкт дослідження - оптимізація ринкових взаємин і виробничої діяльності монополій, конкуруючих між собою в умовах масового виробництва й спеціалізації фірм з випуску диференційованої продукції, розрахованої на певні категорії споживачів. Вирішальною в характеристиці монополістичної конкуренції є ознака, коли продукти продавців є різнорідними, а саме: на ринку оперує багато продавців, продукт кожного з них відрізняється і є відмітним від продуктів інших виробників у цій сфері діяльності.

Конкурентне середовище – це бажане співвідношення конкурентних і монопольно-регулюючих сил. Саме розумне поєднання конкурентних переваг та монополістичних тенденцій забезпечується на олігополістичних ринках. Олігополії можуть бути однорідними чи диференційованими. Панування олігополістичних структур не призводить до зниження чи ослаблення конкуренції внаслідок того, що сучасний ринок має динамічний характер, його межі та внутрішня структура постійно змінюються, а міжгалузеві бар'єри невизначені й розмиті.

З погляду суспільства, олігополія є "ефективною" ринковою структурою. Однак існує дві різні точки зору на економічні наслідки олігополії. Традиційна вважає, що оскільки вона близька за структурою до монополії, то й діє аналогічно. Відповідно до цього погляду можна передбачати, що олігополія має бар'єри для вступу, призводить до обмеження випуску товарів.

Традиційна точка зору заперечує погляди Шумпетера – Гелбрейта, згідно з якими великі олігополістичні фірми з ринковою владою необхідні для досягнення швидких темпів науково-технічного прогресу. Це пояснюється тим, що сучасна науково-дослідна діяльність щодо розробки нових видів продукції і виробничих технологій є неймовірно дорогою. Тому лише великі олігополістичні фірми спроможні фінансувати роботу в галузі наукових досліджень і дослідно-конструкторських розробок.

Більшість галузей економічно розвинутих країн мають олігополістичну структуру. Олігополію не вважають протизаконною, і тому пропозиції щодо деконцентрації промисловості з метою послаблення ринкової влади наявних олігополістичних структур, не мали широкої підтримки і не були прийняті. Вважалося, що штучний поділ галузевих структур, сформованих ринком протягом тривалого часу недоцільний і призведе до спаду ефективності виробництва.

Необхідності досягнення світових критеріїв економічної ефективності сприяє прискорене поширення процесів злиття й поглинань у Європі. Навіть наймогутніші фірми Європи втрачають свої конкурентні переваги у змаганні з процвітаючими азіатськими та американськими конкурентами, що поглинають світовий ринок. Тому саме злиття розглядається як шлях до подолання відставання європейських фірм. Можливості об'єднатися є майже у всіх сегментах економіки, від авіабудування до банківської системи. Існує загроза збільшення безробіття під час скорочення витрат компанії. Це може стати основним аргументом опору злиття з боку урядів Європи. Але зацікавленість у зростанні ефективності занадто велика, щоб зупинити процеси об`єднання.

Слід відмітити, що східноєвропейські країни в останні роки відчутно послабили зусилля щодо розвитку конкурентного середовища, надаючи перевагу крупним компаніям, можливостям зростання виробництва за рахунок “економії від масштабу” та концентрації інвестицій. Так, у Польщі, як і в інших східноєвропейських країнах, здійснюють нагляд за ринком не стільки щодо частки компанії в галузевому виробництві та збуті, скільки стосовно з’ясування наявності “монополістичної поведінки”, тобто завищення цін, зниження якості продукції, створення незаконних перешкод для входження нових конкурентів у ринок тощо. Відкритість економіки для зовнішньої конкуренції позбавила монополістів цих країн можливості зловживати своїм становищем, диктувати ціни, покращила рівень якісних характеристик товарів та послуг. Саме такий підхід і відповідає сучасній світовій практиці.

Таким чином, як свідчить світовий досвід, формування конкурентної стратегії в розвинутих країнах у сучасних умовах здійснюють з урахуванням еволюції форм конкурентної боротьби, що відбувається під впливом науково-технічного прогресу, який робить практично неможливим тривале володіння науковими розробками чи монопольне право на виробництво певного товару. Розвитку конкуренції і послабленню сили монополії сприяють швидкі зміни ринкової кон’юнктури, міжнародний поділ праці та інтеграція національних економік, глобалізація економічних процесів.

На основі аналізу світових тенденцій розвитку конкуренції і монополій у дисертації розглянуто особливий тип монополізації економіки, який склався за роки соціалістичного господарювання. Дана характеристика типу монополій, що функціонували в командно-адміністративній системі та відмінності їх від монополії капіталістичної економіки. Визначено, що монополізм в радянській економіці зумовлений відносинами державної власності, усуненням з практики суспільного виробництва механізму конкуренції.

Виникнення і формування монополій було зумовлено реалізацією централізованої галузевої концепції управління народним господарством. По суті, сформувався “відомчий тип суспільного виробництва”. Його результатом можна вважати: неефективне використання всієї сукупності ресурсів суспільства, створення штучного дефіциту багатьох товарів, вимивання дешевого асортименту, надмірну концентрацію виробництва. На підставі статистичних даних ми визначили основні причини та особливості монополізму, що склався в економіці України.

- існування суспільної власності переважно у вигляді державної форми;

- неможливість побудови ефективної господарської системи в умовах висококонцентрованих підприємств з незавершеним циклом виробництва, відсутність реального механізму рівноваги між попитом та пропозицією;

- монопольна структура виробництва, відсутність оптимального співвідношення між крупними, середніми та малими підприємствами сприяла нераціональній спеціалізації виробництв;

- командно-адміністративна система управління збудована на принципах жорсткого адміністративного підпорядкування та відомчого закріплення підприємств.

В роботі визначено, що у нашому господарстві до початку економічної реформи склалися монополії двох видів: відомчо-галузева та монополія безпосереднього виробника.

Необхідність реформування економічних процесів наприкінці 80-х років була очевидна, але ця спроба не дала стійких політичних результатів. Реструктуризація економічних методів господарювання відбулася завдяки процесам демонополізації, складовими частинами якої є роздержавлення та приватизація. Ефективність такої трансформації залежить від створення ринкового середовища, формування повноцінних ринків, які зможуть функціонувати на конкурентних засадах.

Незважаючи на деякі відмінності стосовно ролі держави в регулюванні економіки, ми поділяємо думку вчених, котрі вважають, що державне втручання у функціонування ринкової економіки має зводити до необхідності підтримки ефективності, справедливості, стабільності. Держава повинна бути головною рушійною силою у становленні ринкової економіки, в якій підприємницький інтерес становитиме основу економічної мотивації. Саме на державному рівні мають розробляти довгострокову стратегію комплексного реформування вітчизняної економіки, основну увагу в якій треба приділяти питанням взаємоув’язки її окремих напрямів між собою з результатами господарювання.

В роботі доведено, що саме демонополізація економіки України являє собою комплексний процес подолання і ліквідації соціально-економічних проявів, наслідків економічного й організаційного монополізму та обмеження діяльності інституційних утворень – носіїв монопольної влади, який базується на проведенні антимонопольної політики і спрямований на формування конкурентного середовища.

У другому розділі “Основні напрямки та умови створення конкурентного середовища” досліджено сучасні напрями антимонопольного регулювання економічно розвинутих країн та можливості використання їх в економіці України, теоретичні аспекти антимонопольного регулювання товарних ринків, аналіз і напрями створення конкурентного середовища в економіці України.

Антимонопольна політика є одним із найважливіших елементів економічної політики держави в ринкових умовах, яка спрямована на підтримку економічної конкуренції та боротьбу з негативними проявами монополізму.

Вивчення й узагальнення механізмів проведення антимонопольної політики у розвинутих країнах дозволило розмежувати основні принципи побудови системи антимонопольного регулювання США та країн Європейського Союзу. Якщо характерною особливістю законодавства США є попереджувальний характер, при цьому головну роль відіграє не визнання розміру компанії, а її спроможність контролювати ринок і виключати конкуренцію. То у країнах Західної Європи антимонопольне регулювання спрямовано на підвищення конкурентоспроможності підприємств на світовому ринку і приоритетний захист інтересів споживачів. Найбільш привабливий і прийнятний для економіки України є досвід Франції. Саме у сій країні держава була вимушена взяти на себе головні функції економічного регулювання, заохочуючи розвиток 2-3 великих компаній кожної галузі до такого рівня, коли вони були б в змозі протистояти міжнародній конкуренції.

Слід відзначити, що реально існуючий світовий ринок, як і окремі ринки розвинутих країн, є ринком корпорацій, а не ринками окремих підприємств. Сучасна структура ринків України являє собою сукупність ринків підприємств і не є оптимальною з точки зору ринкової економіки. Тому розробка стратегії прямування до ринку, на нашу думку, повинна містити напрями створення міцної корпоративної основи економіки. Великі корпорації більш конкурентоспроможні, тому що вони взаємодіють з ринком і формують його шляхом реалізації великомасштабних програм капіталовкладень, маючи значні можливості розробки й освоєння виробництва нових видів продукції. З цієї точки зору треба підходити до питань антимонопольного регулювання, поділу монопольних утворень і поглинання суб`єктів господарювання, а також створення холдингових компаній у процесі зміни форм власності.

Однією з найважливіших передумов трансформації економічної системи є створення сприятливих умов для розвитку конкуренції та її всебічного стимулювання шляхом проведення антимонопольної політики. Правові засади антимонопольного регулювання визначено у Законах України “Про захист економічної конкуренції”, “Про Антимонопольний комітет України”, “Про захист від недобросовісної конкуренції” та ін.

На сьогодні, коли економічна конкуренція в Україні стала реальністю, головним завданням, на нашу думку, є не просто формальне усунення монополізму, а створення ефективного конкурентного середовища. При цьому слід використовувати вигоди великомасштабного виробництва, яке забезпечує високу ефективність, одночасно нейтралізувавши його побічні негативні наслідки, пов’язані з послабленням або усуненням конкуренції.

Для формування конкурентного середовища велике значення маж процеси розтипізації, що враховує розвиток різноманітних форм та принципів роботи промислових підприємств. Його також можна назвати “формовою демонополізацією промислового виробництва”, що передбачає появу шляхом перебудови старих чи створення нових форм промислових підприємств з різноманітними формами господарювання, стилями, засобами управління. Різноманітність організаційних форм робить господарство гнучкішим, економічно тривалим, дозволяє товаровиробникам позбавитись стереотипів у своїй роботі, урізноманітнити продукцію, що виробляють. Стратегія демонополізації великих підприємств має враховувати світовий досвід створення великих корпоративних структур, холдингових компаній. На нашу думку, доцільно використовувати дослідження співвідношення потенційно антиконкурентного й потенційно позитивного ефектів укрупнення з точки зору підвищення конкурентоспроможності нового господарюючого суб’єкта на внутрішніх і міжнародних ринках.

Проведений нами аналіз економічної ситуації впевнено переконує, що головним показником дійсної конкуренції є забезпечення конкурентоспроможності учасників ринку. Загальною тенденцією є скорочення кількості монополізованих загальнодержавних товарних ринків: порівняно з 1995 роком кількість монополізованих загальнодержавних товарних ринків у 2000 році зменшилася на 25,7 відсотка. При цьому, протягом 1994-2000 років кількість монополізованих загальнодержавних ринків продукції машинобудування та металообробки скоротилася на 16,5 відсотка, металургійної продукції – на 23,8 відсотка, продукції легкої промисловості – на 45 відсотка, ринків продукції лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості – на 56 відсотків.

Однак слід зазначити, що збільшення кількості господарюючих суб’єктів ще недостатньо для формування конкурентного середовища. Більш показовими могли б бути дані про відношення вартості товарів, реалізованих на монополізованих товарних ринках, до загальної вартості товарів, реалізованих в Україні протягом певного часу, чи інші показники, які характеризують частку монополізованого сектору до загальних показників національної економіки у вартісному вираженні.

Однією з важливих форм реалізації конкурентної політики держави є контроль за економічною концентрацією. Саме він забезпечує запобігання монополізації економіки і конкурентних ринків, захист інтересів споживачів і підприємців, гарантує створення й зберігання рівних можливостей у конкуренції для всіх суб’єктів господарювання. Примусовий поділ є невиправданим у разі, коли концентрація виробництва спрямована на підвищення ефективності, збереження і розвиток експортного потенціалу держави і ефект масштабу виробництва, незважаючи на збільшення ринкової влади господарюючого суб’єкта, призводить до економії для споживачів і підвищення якості продукції. Проте прийняття рішень про поділ потребує в кожному випадку проведення ТЕО (техніко-економічного обґрунтування) з метою визначення форми поділу, економічної доцільності й соціально-економічних наслідків цього процесу.

Здійснення ґрунтовного теоретичного аналізу антимонопольної політики перехідного періоду дозволяє виявити, що з`явилась необхідність перейти від проблем демонополізації економіки в цілому до перенесення акцентів на розвиток, підтримку та захист конкуренції. Це вимагає застосування комплексного підходу, що базується на поєднанні методів економічного аналізу з нормативно-правовими заходами, які встановлюють прояви та наслідки монопольної влади, зловживання нею (припинення зловживань монопольним становищем і дискримінація підприємців органами влади та управління, скасування неправомірних угод, недопущення застосування недобросовісної конкуренції); попередження та запобігання формуванню нових монопольних утворень у процесі трансформації економіки (контроль за економічною концентрацією, дотриманням антимонопольних вимог під час приватизації, дотриманням правил цінового антимонопольного регулювання). Всього ж органами Антимонопольного комітету України за період 1994-2001 рр. було припинено 9605 порушень антимонопольного законодавства (рис. 1).

Рис. 1. Порушення антимонопольного законодавства

Аналіз стану та рівня розвитку конкуренції в період трансформаційних перетворень в економіці України дає змогу виявити, на наш погляд, шляхи подальшого розвитку конкурентного середовища, а саме:

- запровадження “селективного підходу” у застосуванні антимонопольного законодавства до підприємств, які володіють реальним науково-технічним або експортним потенціалом;

- врахування у здійсненні антимонопольної політики не лише напрямів соціально-економічного реформування, а й тенденцій глобалізації економічного життя, потреби інтеграції України у світове співтовариство;

- регулювання процесів злиття, яке має відбуватися на базі ринків корпорацій за типом країн з розвинутою ринковою економікою;

- здійснення цільової кооперації малих підприємств на внутрішньому ринку у сфері науково-дослідних розробок та інноваційної діяльності з метою прискорення структурної перебудови промисловості та забезпечення виходу на зовнішні ринки;

- забезпечення комерційної таємниці та захисту інтелектуальної власності, що дозволить більш активно впроваджувати іноземним партнерам свої технології у виробництво і тим самим здійснювати великі інвестиційні проекти;

- підготовку кваліфікованих керівників, розвиненість інститутів та інструментів інформаційного забезпечення функціонування ринків.

На підставі проведеного дослідження встановлено, що для забезпечення конкурентоспроможності виробників необхідно:

- створити конкурентне середовище при постачанні матеріальних ресурсів, модернізувати матеріально - технічну сферу;

- удосконалити маркетингову інфраструктуру, економічні зв`язки на основі поглиблення інтеграційних процесів.

ВИСНОВКИ

1. Конкуренція, як об’єктивна закономірність функціонування ринкового механізму, виражає економічні відносини, які мають свій об’єктивний механізм дії. Сучасна конкуренція – це насамперед боротьба за технічне лідерство, пріоритет у відкритті нових ринків та перебудові старих, прагнення якомога точніше виявити напрями змін у споживчому попиті та максимально впровадити їх у своїх продуктах. Головне завдання такої конкуренції - не усунення суперника з уже зайнятих позицій, а спроба випередити його в чомусь новому, більш перспективному.

2. Монополізм – це стан економіки, що дозволяє окремим господарюючим суб’єктам нав’язувати власні інтереси суспільству та іншим суб’єктам, ігноруючи інтереси останніх. Він може досягатися природним шляхом, коли в результаті конкурентної боротьби виявляються найбільш могутні, економічно ефективні та рентабельні підприємницькі структури, які поступово починають впливати на інші господарюючі суб’єкти та суспільство, а у міру подальшого розвитку конкуренції посилюють такий тиск. Дослідження специфічного характеру монополізму в економіці України виявило, що командно-адміністративна система прискорила процеси концентрації та спеціалізації, а це позначилось на середній кількості зайнятих на одному підприємстві, і на середніх масштабах виробництва в натуральному вираженні.

3. Найбільш складною проблемою економічних реформ є визначення рівня регулюючого впливу держави на формування ринкових відносин та створення конкурентного середовища. Держава має бути головною рушійною силою у становленні ефективної, конкурентноспроможної ринкової економіки, в якій підприємницький інтерес становитиме основу економічної мотивації. Саме на державному рівні повинна розроблятися довгострокова стратегія комплексного реформування вітчизняної економіки, основна увага в якій має приділятися питанням взаємозв’язку її окремих напрямів між собою і з результатами господарювання. Необхідна координація діяльності державних інститутів щодо регулювання економіки на базі чітко обумовлених цілей та пріоритетів соціально-економічного розвитку. Це завдання вирішується за допомогою економічного програмування, котре є особливим механізмом регулювання та який не можна віднести ні до економічних, ні до адміністративних методів.

4. Складовою частиною державно-правового регулювання економіки є антимонопольне законодавство, яке базується на юридичному принципі вільної конкуренції й визнається основою ефективного функціонування економіки, розвитку підприємницької ініціативи та задоволення інтересів споживачів. Антимонопольне законодавство становить собою сукупність законодавчих та нормативних актів, які обмежують монополістичну діяльність окремих фірм та їх об’єднань.

5. Саме наявність конкурентного законодавства забезпечує становлення та розвиток конкурентних відносин у національній економіці. Формування його системи в основному завершено і відповідає сучасним вимогам нового етапу державної політики у сфері конкуренції та монополізму, що наближає його до законодавства Європейського Союзу.

6. Аналіз економічної ситуації засвідчує, що на сучасному етапі головним показником розвитку дійсної, а не проголошеної конкуренції стає забезпечення конкурентоспроможності учасників ринку. Тому формальне збільшення кількості господарюючих суб’єктів хоча й необхідне, але не є достатньою умовою формування конкурентного середовища, тим більше, що значна частина ринків, на яких вони діють, є міжнародними. Через те реальна конкуренція може мати у своїй основі тільки підвищення конкурентоспроможності українського товаровиробника як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках.

7. Виникає необхідність розробки інструктивно-методичних матеріалів і положень щодо комплексного аналізу ринків за допомогою більш широкого кола показників, серед яких обсяги відповідних ринків, рівень їх монополізації, обсяги дефіциту, а також характеристика домінуючого становища окремих виробників, конкурентоспроможність виробленої продукції, використання потужностей, джерела збільшення пропозицій товарів за рахунок імпорту, зняття бар’єрів, що обмежують доступ на ринок. Аналіз ринків має передбачати також оцінку можливостей зниження дефіциту за рахунок диверсифікації виробництва, а також забезпечення приросту продукції сировиною і матеріалами, професійними кадрами.

8. Метою антимонопольного регулювання товарних ринків є вирішення комплексно взаємопов’язаних проблем: регулювання кількості господарюючих суб’єктів на товарних ринках; регулювання пропозицій та заходів щодо розвитку конкуренції на відповідних ринках. Послідовність дій стосовно вирішення цих проблем антимонопольного регулювання містить: вибір пріоритетів регулювання та визначення меж відповідних товарних ринків; проведення аналізу ринків з метою визначення конкретних направлень регулювання з врахуванням специфіки кожного; розробка та впровадження комплексу заходів щодо реалізації цих направлень; проведення постійного моніторингу ринків з метою визначення результатів дій стосовно регулювання, змін відповідних параметрів ринків та коректування методів регулювання.

9. Для формування конкурентного середовища в економіці необхідно удосконалити законодавство та розробити низку нормативних актів для переводу економіки в режим ефективного функціонування. Одним із можливих напрямів трансформації економічної системи України в ринкову є використання інституціонального підходу, який у свою чергу базується на розвитку структури економічних інститутів. Необхідно вносити корективи у процеси здійснення реформування економіки. Стратегія формування конкурентного середовища в економіці України має враховувати сучасні тенденції розвитку конкуренції.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Кульнєва Г.М., Щербакова Т.А. Особливості монополізму при формуванні конкурентного середовища в економіці України // Держава та регіони. Сер.: Економіка та підприємництво. – 2001. – № 4. – С. 85-88.

2. Щербакова Т.А. Развитие малого бизнеса - необходимое условие формирования конкурентной среды в экономике Украины // Придніпровський науковий вісник. – 1997. – № 6 (17). – С. 35-41.

3. Щербакова Т.А. Реформування сільськогосподарського виробництва - невід'ємна частина ринкових перетворень // Держава та регіони. Сер. Економіка та підприємництво. – 2002. – № 3. – С. 294-296.

4. Федорченко О.К., Щербакова Т.А. Теоретичні аспекти антимонопольного регулювання товарних ринків // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб.наук.пр. Випуск 53. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2000.- С. 27-33.

5. Щербакова Т.А. Конкуренція і антимонопольне регулювання: Конспект лекцій з спецкурсу для студентів денної та заочної форми навчання, вивчаючих "економічну теорію". – Запоріжжя: ЗДТУ, 1996. – 33 с.

6. Щербакова Т.А. Антимонопольне регулювання як складова частина формування конкурентного середовища в економіці України // Материалы ІІ-й Украинской научно - практической конференции "Студент и преподаватель". – Симферополь: Южно - Украинский институт Экономики и права при СГУ, 1996. – С. 70-71.

7. Щербакова Т.А. Антимонопольне регулювання в процесі приватизації // Матеріали міжнародної науково - практичної конференції “Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі XXI століття”. – К, 2000. – С. 169-174.

8. Щербакова Т.А. Визначення монопольного становища на ринку (міжнародний досвід) // Проблеми використання світового досвіду регулювання економіки: Зб.наук. праць. – Київ: Інститут економіки НАН України, 1997. - С. 89-94.

9. Щербакова Т.А., Федорченко О.К. Інвестування як фактор розвитку експортного потенціалу // Тези допов. Міжнародної науково - практичної конференції "Механізм регіональної зовнішньоекономічної діяльності". – Запоріжжя, 2001. – С. 104-106.

10. Федорченко О.К., Щербакова Т.А. Необхідність державного регулювання в трансформаційних процесах за умов переходу України до ринкової економіки // Економіка України: реалії, перспективи розвитку ринкових відносин. Президенту України, Верховній Раді України, Уряду України, органам центральної та місцевої виконавчої влади. Аналітичні розробки, пропозиції наукових і практичних працівників. Міжвідомчий науковий збірник. Т. 20. – Київ, 2000. – С. 225-228.

АНОТАЦІЯ

Щербакова Т.А. Формування конкурентного середовища в економіці України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю – 08.01.01 – економічна теорія. – Дніпропетровський державний аграрний університет, Дніпропетровськ, 2003.

Дисертацію присвячено дослідженню процесів розвитку конкуренції та становлення антимонопольної політики, спрямованої на формування конкурентного середовища в економіці України. Проведено аналіз історичних аспектів і сучасних тенденцій конкуренції і монополії в ринковій економіці. Визначено особливості монополізму економіки та державного регулювання трансформаційних процесів. Досліджено сучасні напрями антимонопольного регулювання та можливостей їх використання в економіці України. Виявлено теоретичні аспекти антимонопольного регулювання товарних ринків. Досліджено сучасні тенденції та проведено аналіз створення конкурентного середовища в економіці України.

Ключові слова: антимонопольне регулювання, демонополізація, приватизація, конкурентне середовище, конкуренція, монополія, товарні ринки.

АННОТАЦИЯ

Щербакова Т.А. Формирование конкурентной среды в экономике Украины. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности – 08.01.01 – экономическая теория. – Днепропетровский государственный аграрный университет, Днепропетровск, 2003.

Диссертация посвящена исследованию процессов развития конкуренции и становления антимонопольной политики, направленной на формирование конкурентной среды в экономике Украины. Современная конкуренция – это прежде всего борьба за техническое лидерство, приоритет в открытии новых рынков и перестройке старых, в стремление более точно определить изменения потребительского спроса и максимально внедрить их в своем производстве. Монополизм – это состояние экономики, позволяющее отдельным субъектам навязывать собственные интересы обществу и другим субъектам хозяйственной деятельности, игнорируя интересы последних. Он может достигаться естественным путем, когда в результате конкурентной борьбы выявляются наиболее мощные, экономически эффективные и рентабельные предпринимательские фирмы, которые постепенно начинают влиять на другие хозяйствующие субъекты и общество, а по мере дальнейшего развития конкуренции усиливают такое давление. Наиболее сложной проблемой экономических реформ, их развития является определение степени государственного вмешательства в формирование рыночных отношений и создание конкурентной среды в экономики. Государство должно быть главной движущей силой в становлении эффективной, рыночной экономики, в которой предпринимательский интерес будет составлять основу экономической мотивации. Именно на государственном уровне должна разрабатываться долгосрочная стратегия комплексного реформирования отечественной экономики, основное внимание в которой должно уделяться вопросам взаимосвязи ее отдельных направлений с результатами хозяйствования . Необходима координация деятельности государственных институтов относительно регулирования экономики на базе четко обусловленных целей и приоритетов социально-экономического развития. Составной частью государственно-правового регулирования экономики есть антимонопольное законодательство, которое представляет собой совокупность законодательных и нормативных активов, которые ограничивают деятельность отдельных фирм и их объединений. Наличие конкурентного законодательства обеспечивает становление и развитие конкурентных отношений в национальной экономике. Формирование его системы в основном завершено и отвечает современным требованиям государственной политики в сфере конкуренции и монополизма, приближая к законодательству Европейского Союза. Анализ экономической ситуации удостоверяет, что главным показателем действительной конкуренции является обеспечение конкурентоспособности участников рынка. Возникает необходимость разработки инструктивно-методических материалов и положений относительно комплексного анализа рынков с помощью более широкого числа показателей, посредством которых исчисляются объемы соответствующих рынков, уровень их монополизации, объемы дефицита, а также характеристика доминирующего положения отдельных производителей. Целью антимонопольного регулирования товарных рынков является решение комплекса взаимосвязанных проблем: регулирование количества хозяйствующих субъектов на