ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

ЧЕРНІЙ ВАЛЕНТИНА СТЕПАНІВНА

УДК 373.5.016:821.161.2:37.034

ВИХОВАННЯ КУЛЬТУРИ ЛЮДСЬКИХ ВЗАЄМИН

В УЧНІВ 5-8-х КЛАСІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ

ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ

13.00.02 – теорія і методика навчання (українська література)

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ-2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки АПН України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Волошина Ніла Йосипівна, Інститут педагогіки АПН України, завідувач лабораторії літературної освіти.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Самойленко Григорій Васильович,

Ніжинський державний педагогічний університет ім. М.Гоголя,

завідувач кафедри історії культури, декан філологічного факультету;

кандидат педагогічних наук, доцент

Жила Світлана Олексіївна,

Чернігівський державний університет ім. Т.Г.Шевченка, викладач кафедри етнології.

Провідна установа: Київський Національний педагогічний університет

ім. М.П. Драгоманова, Міністерство освіти і науки України, м.Київ.

Захист відбудеться 21.05.2003 року о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.452.02 в Інституті педагогіки АПН України за адресою: 04053, м.Київ, вул. Артема, 52-Д.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій частині Інституту педагогіки АПН України.

Автореферат розіслано 20.04.2003 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.Т.Шелехова

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Побудова демократичного, гуманного суспільства потребує належного рівня культури. Яку б сферу людської діяльності й реальних відносин - людина і держава, людина і природа, людина і суспільство, людина і людина - ми не розглядали, стає зрозумілим, що налагодження їх взаємовідносин залежить від цілеспрямованої й відповідальної взаємодії людей, яка ґрунтується на культурі людських взаємин. Ця культура є передусім консолідуючим початком, виступає регулятором поведінки, а також гарантом шанобливого ставлення й взаєморозуміння, терпимості і взаємоповаги.

Перед педагогом постає проблема виховання висококультурної, інтелектуальної, творчої особистості, яка будуватиме взаємини з оточуючими її людьми на засадах добра, любові, поваги, толерантності, яка здатна забезпечити прогрес нації, вихід держави на рівень цивілізованих країн світу.

Розв’язання цього важливого завдання органічно пов’язане із сучасним осмисленням морально-етичного виховання, формуванням культури людських взаємин, пошуком таких морально-етичних орієнтирів і норм, які забезпечать повноцінні взаємини в усіх сферах людського буття. Система морально-етичних цінностей і відповідних їм норм є тим культурним кодом, який визначає загальнозначущі переваги у людських взаєминах, інтегрує їх повсякденну поведінку в суспільне ціле, регулює конфлікти. У зв’язку з цим проблема виховання культури людських взаємин набуває виключної актуальності.

Моральні основи культури людських взаємин сприяють олюдненню суспільних відносин, взаємодії людей за суб’єктно-суб’єктною моделлю, зміст якої безпосередньо впливає на спрямованість і характер потреб, цілей, інтересів особистості. Будь-які порушення моральних норм культури взаємин або їх відсутність негативно відбиваються на моральному і емоційному стані членів суспільства, їхньому фізичному та психічному здоров’ї. Неповага до гідності людей та їхніх інтересів, відсутність доброзичливості і милосердя, нехтування справедливістю і відповідальністю отьмарюють, огрублюють наше існування, призводять до спустошеності, егоїзму, моральної занедбаності та інших негативних моральних рис. За певних умов зазначені недоліки перероджуються у загрозливі для суспільства риси особистості і дають важкі наслідки. Вони негативно відображаються на організації праці людини в усіх сферах виробництва, морально-психологічному кліматі сім’ї та трудового колективу і найголовніше - на здоров’ї людини.

Таким чином, виховання моральних основ культури людських взаємин розглядаємо і як соціальну, і як педагогічну проблему, від успішного розв’язання якої залежить становлення і розвиток у школярів високих моральних якостей, інтелігентності і справжнього духовного багатства стосунків.

Виключно важливе значення проблеми виховання культури людських взаємин підтверджується “Концепцією національного виховання”, котра проголошує, що, виховуючи в молоді народні естетичні погляди, смаки, які ґрунтуються на народній естетиці, національне виховання передбачає формування навичок гарної поведінки, доброзичливого ставлення до людей, вироблення вмінь власноручно примножувати культурно-мистецькі надбання народу.

Необхідність у більш глибокому вивченні проблеми виховання культури людських взаємин підсилюється Національною доктриною розвитку освіти Конституцією України, Конвенцією ООН про права дитини, прийнятою в 1989 році. У Конвенції вперше зафіксовано право кожної дитини вільно висловлювати свої погляди з усіх питань, які її хвилюють. Сприйняття цього положення буквально може спонукати окремих учнів до звичайної недисциплінованості, оскільки у них досвід демократичних взаємин з педагогами ще малий і нерідко рівень культури людських взаємин недостатній. Допомогти конкретно реалізувати це право може правильне уявлення про одну з особливостей цивілізованого перетворення права людини в життя: права однієї людини закінчуються там, де починаються права іншої. Тому так важливо навчити учня поважати право вчителя, керівника навчального закладу, ровесника на шанобливе, коректне ставлення до них. За роки навчання в школі вихованець повинен усвідомити, що не можна ставити свої інтереси вище інтересів інших людей, нехтувати їх бажаннями та почуттями. Все це актуалізує проблему виховання культури людських взаємин в учнів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в руслі науково-дослідної роботи лабораторії літературної освіти Інституту педагогіки АПН України “Зміст і методика вивчення української і зарубіжної літератур за державними стандартами в умовах 12-річної загальноосвітньої школи (реєстр .№ 0100V000046)” та вимог Державної національної Програми “Освіта”(Україна XXI століття).

Об’єктом дослідження є процес виховання культури людських взаємин в учнів середнього шкільного віку.

Предмет дослідження – методика використання художніх творів на уроках літератури в 5-8-х класах з метою виховання в школярів культури людських взаємин.

Мета дослідження полягає у створенні науково обґрунтованої та експериментально перевіреної методики використання художніх творів як засобу виховання культури людських взаємин в учнів основної школи.

Гіпотеза дослідження: процес виховання культури людських взаємин в учнів середнього шкільного віку буде ефективним, якщо:

- реалізація процесу виховання культури людських взаємин носитиме системний характер;

-

-

-

Для досягнення мети та перевірки гіпотези дослідження було поставлено такі завдання:

-

-

-

-

Методологічною основою дослідження є основні положення філософських, педагогічно-психологічних праць про людські взаємини, загальнолюдські цінності, психологічні особливості сприймання учнями творів української літератури та їхній вплив на виховання культури людських взаємин .

У процесі розв‘язання зазначених завдань використовувалися такі методи дослідження:

-теоретичні: аналіз і синтез філософської, психолого-педагогічної, літературознавчої та методичної літератури з теми дослідження, навчальних програм, підручників та посібників з української літератури, теоретичне осмислення та узагальнення педагогічного досвіду для визначеня теоретико-методологічних основ дослідження.

-емпіричні: бесіди з учителями й учнями, анкетування; педагогічні спостереження й аналіз уроків літератури; аналіз творчих робіт, усних і письмових відповідей реципієнтів для визначення рівнів сформованості культури людських взаємин в учнів 5-8-х класів; констатуючий та формуючий експеримент для виявлення педагогічних умов формування культури людських взаємин в учнів 5-8-х класів; статистична обробка результатів дослідного навчання для опрацювання результатів експериментальної роботи.

Експериментальною базою дослідження стали школи Рівненської, Київської, та Чернігівської областей. Експериментальним навчанням було охоплено 650 учнів 5-8-х класів. Дослідження проводилось протягом трьох етапів.

На першому етапі (1996-1997 р.р.) здійснювалося вивчення філософської, педагогічної, психологічної, літературознавчої та методичної літератури з проблеми дослідження, визначалися вихідні теоретичні засади: об’єкт, предмет, мета, завдання, робоча гіпотеза, методи дослідження, проводився констатуючий зріз знань учнів з метою виявлення рівня наявних у них понять про культуру людських взаємин.

На другому етапі (1997 – 1998 р.р.) визначались теоретичні основи дослідження, аналізувалися результати констатуючого зрізу; готувалися матеріали для здійснення формуючого експерименту, розроблялася та теоретично обґрунтовувалася методична система виховання культури людських взаємин.

На третьому етапі (1998 – 2002 р.р.) проводилось експериментальне навчання з метою перевірки запропонованої методики, осмислювалися його результати.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає у створенні науково обґрунтованої системи виховання культури людських взаємин в учнів середнього шкільного віку в процесі вивчення творів української літератури, у виявленні тенденцій і напрямів удосконалення педагогічної технології виховання культури людських взаємин.

Практичне значення дослідження: розроблено методичну систему формування культури взаємин в учнів у процесі вивчення художніх творів, сформульовані положення, висновки та методичні рекомендації можуть бути використані вчителями – практиками у роботі над вихованням культури людських взаємин в учнів на уроках української літератури.

Вірогідність висновків та результатів дослідження забезпечувалося використанням засобів діалектної логіки, емпіричних підходів, застосуванням взаємодоповнюючих методів, адекватних предмету, меті і завданням дослідження, використанням статистичних методів обробки одержаних експериментальних даних, перевіркою експериментальних матеріалів у процесі впровадження в практику.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Проблеми та результати дослідження викладені у статтях автора, що були надруковані у наукових журналах та збірниках наукових конференцій, доповідалися на засіданнях лабораторії літературної освіти Інституту педагогіки АПН України, а також обговорювались на щорічних звітних наукових конференціях Рівненського інституту слов‘янознавства, на Міжнародній науково-практичній конференції “Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та вузі” (Рівне, 2001), на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Зміст і структура шкільної літературної освіти” (Глухів, 2002), на науково-практичних семінарах вчителів шкіл м. Рівне.

Публікації. Основний зміст дисертації відображено в 4 публікаціях у фахових наукових виданнях, які відповідають вимогам ВАК України.

Структура і основний зміст дисертації

Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (200 найменувань). Загальний обсяг дисертації – 175 сторінок, з них основного тексту 160 сторінок (в тому числі – 1 діаграма і 5 таблиць).

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено предмет, об‘єкт, мету і завдання дослідження, сформульовано його наукову гіпотезу, з‘ясовано новизну, теоретичне і практичне значення дослідження, відображено апробацію та впровадження одержаних результатів.

У першому розділі – “Теоретичні основи виховання культури людських взаємин” розкривається суть і структура поняття “культура людських взаємин”, розглядаються людські взаємини як філософська і психологічна проблема, дається аналіз досліджуваної проблеми в методиці літератури та шкільній практиці.

Протягом останніх років сучасна культура зазнала істотних змін. Змінилася соціальна, національна та релігійна орієнтація суспільства, а звідти – і характер стосунків між людьми, сталася переоцінка цінностей, яка посилює акцент на ролі особистості в суспільстві. А головне, як зазначає Б.І.Степанишин, змінився статус, роль і функції національної культури, поглибилась її демократизація і взаємозв’язки з культурою європейською і світовою.

Робота з питань виховання культури людських взаємин ґрунтується на людинознавчій стратегії виховання, яка окреслює шляхи становлення людини не в системі вузьких цінностей та інтересів, а в сукупності людських стосунків. Вона розрахована на співпрацю вчителів та учнів, додержання демократичних норм життя, створення умов для повноцінного й гарантійного розвитку кожного школяра з урахуванням специфічних особливостей національного середовища - історичних, духовних, культурних, мовних і релігійних. Багато уваги вихованню молодого покоління приділяли українські письменники Т.Г.Шевченко, І.Я.Франко, М.М.Коцюбинський, П.А.Грабовський, Леся Українка та ін. Вони не були професійними педагогами, але в їхній літературній спадщині чільне місце займає проблема морального і трудового виховання, сімейних відносин, людських стосунків. Митці стверджували, що духовність, гуманізм, сердечність, любов, співчуття є не просто абстрактними моральними категоріями, а результат виховання, найважливіші риси людини, які є визначальними у людських взаєминах.

Проблема гуманістичних відносин, людських стосунків завжди була актуальною у філософії, психології, педагогіці. Ці питання розглядали вчені - філософи Л.М.Архангельський, С.Г.Попов, Г.М.Філонов, І.Т.Фролов, В.І.Шинкарук. Гуманізм у розумінні філософів не означає лише постановку людини в центр усіх впливів, формування знань, умінь, навичок, інтелектуального потенціалу, але й відображає систему відносин людини до людини, суспільства, природи. Відносини, що у них вступає особа як суспільна істота і від яких залежить її всебічний розвиток і розквіт, надзвичайно багатогранні. Певні ціннісні орієнтації в досліджуваній проблемі нам дало творче осмислення ідей зарубіжної філософсько-педагогічної науки.

Так, питання виховання постійно знаходяться в центрі уваги вчених західних країн – Великобританії, Німеччини, Франції, США. Зокрема питанням людських відносин у педагогіці і психології присвятили свої роботи вчені А.Комбс, К.Роджерс, А.Маслоу, Б.Спок, Дж.Дьюї та ін.

Відносини у вихованні як окрема проблема вивчались І.Д.Бехом, М.А.Вейтом, А.Ю.Гордіним, С.В.Кондратьєвою, Б.Т.Лихачовим, А.П.Сідельковським, М.П.Шульцем, Н.Є.Щурковою та іншими вченими.

У нашій дисертації розглядаються такі важливі різновиди відносин: 1) учитель – учень; 2) учень – учень (в дитячому колективі); 3) учень - батьки, рідні (взаємини в сім’ї); 4) взаємини в родині (між членами родини); 5) учень – реальна дійсність. Система зазначених відносин передбачає аналіз усіх їхніх аспектів, раціональних і емоційних сторін, їх пізнавальної і ціннісної основи, особливостей практики, науки та мистецтва виховання. Саме тому формування культури людських відносин являє собою інтеграцію двох підходів - "педагогіки особистості" і "педагогіки виховного засобу". З цього випливає основна вимога до вчителя як суб’єкта навчально-виховного процесу: єдність якостей людини і компетентного спеціаліста. Учитель має свідомо формувати в учнів культурні взаємини, гуманістичні відносини до оточуючих, природи, суспільства, спонукати школярів на саморозвиток та самовдосконалення. Під впливом учителя учні повинні включатися в активне вдосконалення своїх відносин. Оскільки нами була визначена вікова група дітей для проведення дослідження, а саме підліткового віку, то неабиякий інтерес мають для нас роботи, присвячені формуванню відносин в підлітковому віці: відносини відповідальної залежності (В.А.Білоусова, В.А.Синицька, М.Я.Скоморохов, Н.М.Шевченко, З.Д.Шведова, В.А.Яковлєв та ін.), дружніх, товариських взаємин (Л.Н. Дєсєв, М.С. Кобзєв, Р.Т.Селіванова, Р.Д.Трігер, А.Б.Ценципер та інші), стосунків у дружніх мікрогрупах (В.Л.Алєксєєв, Н.Ф.Маслова, І.С.Полонський та інші), відносин важких підлітків(А.Ф.Нікітін,В.Д.Семенов та інші),стосунки між хлопчиками та дівчатками (О.Р.Кунц, В.П.Шастіна та інші),стосунки, які виникають у процесі спілкування.

Процес виховання культури людських взаємин може здійснюватися двома шляхами: теоретико-практичним, тобто від теорії до практики, та інтуїтивним, емпіричним (від практичних ситуацій до їх узагальнень). У першому варіанті спочатку передаються певні знання, а потім уміння, навички, звички, погляди і переконання в процесі практичної діяльності. Він є провідним у школі, тому що базується на навчальній діяльності. У другому варіанті спочатку плануються відносини на засадах культури в кожній з типових ситуацій, а також у процесі того чи іншого виду діяльності, а потім переходять до узагальненої системи знань. Зазначимо, що обидва підходи у практиці взаємопов’язані та використовуються в комплексі.

Важливий внесок у розробку проблеми виховання людських взаємин в останні роки зробили І.Д.Бех, В.О.Білоусова, С.У.Гончаренко, І.А.Зязюн, Ю.І.Мальований.

Культура й особа – внутрішньо співвідносні поняття. Особа живе і діє в середовищі культури, яка є надбанням і доробком особи. Індивід – тією мірою особа, якою він причетний до суспільного життя і культури, якою його природні задатки, вчинки, почуття, думки наповнились соціально значущим змістом і набули "окультуреної" форми. З другого боку, культура існує доти, доки складає нерозривне ціле з індивідуальним і суспільним життям, доки надихає собою особу й людські взаємини. Становлення вищих духовних форм культури є одночасно процесом розвитку творчих осіб, що створюють ці форми. Культурний рівень людей у суспільстві не є однаковим, він залежить не лише від індивідуальних особливостей виховання і життя людини, а й від належності її до певного культурного середовища.

Рівень культури людських взаємин визначається такими взаємопов’язаними елементами:

а) загальним культурним розвитком людей, що утворюють його;

б) рівнем розвитку їхніх духовних потреб та інтересів;

в) ціннісними орієнтаціями, що панують;

г) культурою міжособистісних відносин;

д) духовною атмосферою і соціальними настроями, що переважають.

Моральні норми як засоби і форми регуляції поведінки виконують у суспільстві певні функції. Вони забезпечують стабільність у ньому, регулюють стосунки між людьми, тобто утворюють нормативно-ціннісну систему культури суспільства. Моральні норми, принципи, ідеали та моральні якості реалізуються у вчинках, поведінці, що складає практичний бік моралі. Тільки у практичній діяльності і в конкретних взаєминах людина може виявити свою моральну суть.

Культура взаємин – це є органічна єдність внутрішньої та зовнішньої культури людини, вміння знайти правильну лінію поведінки по стосовно інших людей та в усіх життєвих ситуаціях. Саме зовнішня культура проявляється у вигляді естетичної форми вчинків. Удосконалена форма вчинків робить зрозумілішими внутрішні мотиви поведінки людини, полегшує спілкування, змінює взаємозв’язки.

Аналізуючи методичну літературу з досліджуваної проблеми, зазначаємо, що її недостатньо. Вчитель з української літератури має на сьогодні такі посібники з методики: Бугайко Т.Ф., Бугайко Ф.Ф. “Українська література в середній школі. Курс методики.” – К.: Радянська школа, 1962; Неділько В.А. ”Методика викладання української літератури в середній школі.” – К.: Вища школа, 1983; Є. Пасічник, “ Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах”; “ Наукові основи методики літератури”. Навчально-методичний посібник / за редакцією доктора педагогічних наук, професора, члена-кореспондента АПН України Н.Й Волошиної. - Київ.: Ленвіт, 2002.

Сьогодні методика перебуває на шляху пошуків. Створюються нові підручники та посібники для вчителів-словесників. Колосальні зміни, які відбулися в нашому суспільстві, вимагають нового принципового підходу до викладання української літератури. Методисти продовжують роботу над пошуками шляхів морально-етичного виховання.

Ефективність виховної роботи, спрямованої на розвиток та становлення у підлітків культури людських взаємин, вимагає, щоб учитель чітко уявляв мету цієї роботи, міг оцінити проміжні та кінцеві результати виховання культури людських взаємин у кожного учня.

Було виділено низку творів для розгляду проблеми виховання культури людських взаємин у п’ятикласників. Такими творами є “Ялинка” М.Коцюбинського, “Школяр” А.Тесленка, “Федько-халамидник” В.Винниченка. У шостому класі такими творами є “Морозенко” Панаса Мирного, “Грицько” Бориса Грінченка та “Дід Макар” Тимофія Бордуляка. Для семикласників такими творами є “Микола Джеря” І.Нечуя-Левицького, “Захар Беркут” Івана Франка та “Вогник далеко в степу” Григора Тютюнника. І у восьмому класі розгляд цієї проблеми пропонуємо на прикладах творів “Дорогою ціною” Михайла Коцюбинського, “Слово матері” Бориса Антоненка-Давидовича, “Прометей” Андрія Малишка та “Хто ти? ” Євгена Гуцала.

Результати констатуючого зрізу узагальнювались за такими параметрами:

1.

2.

3.

Таблиця 1

Рівні сформованості культури людських взаємин в учнів 5-8х класів

Загальна кількість учнів | Рівні

низький | достатній | високий

650 | кіль-

кість | % | кіль-

кість | % | кіль-

кість | %

294 | 45,2 | 260 | 40 | 96 | 14,8

Проведене опитування реципієнтів засвідчило насамперед слабке володіння учнями понятійним апаратом про культуру людських взаємин. Здійснений аналіз дає змогу зробити висновок, що процес виховання культури людських взаємин відбуватиметься лише за умови всебічного розкриття проблеми на прикладах людських стосунків у кожному окремо взятому літературному творі.

Констатуючий зріз було проведено не тільки серед учнів, а й учителів.

Результати емпіричного дослідження дають можливість констатувати, що значна частина словесників (50,8%) усвідомлює важливість поставленої проблеми, проте на практиці реалізація процесу виховання культури людських взаємин не носить системного характеру через недостатню розробленість у методиці та відсутність спеціальної підготовки вчителів.

Школярі 5-8-х виявляють інтерес до розгляду питань про культуру людських взаємин, але їхні інтелектуальні можливості не завжди враховуються в навчально-виховному процесі. Наслідком цього є низький загальний рівень вміння визначати різновиди взаємин в художніх творах та рівень знань учнів про культуру людських взаємин.

У другому розділі – “Дослідно-експериментальна робота з проблеми виховання культури людських взаємин” – подано науково-методичне обґрунтування системи роботи над формуванням культури людських взаємин в учнів 5-8-х класів у процесі вивчення художньої літератури.

Розділ складається з трьох параграфів, які розкривають структуру і послідовність роботи.

Вікова група школярів-підлітків вибрана для дослідження не випадково, оскільки підлітковий вік займає особливе місце у процесі формування особистості та її взаємин з оточуючими. Проблему “підліток у навчанні” досліджували П.Блонський, Л.Виготський, Б.Ельконін, В.Сухомлинський, І.Кон, В.Крутецький та інші. За спостереженнями вчених, у цей період людського розвитку фізичне дозрівання супроводжується підйомом усієї життєдіяльності. Школярі дорослішають розумово, морально й соціально. Підлітковий вік – це початок інтенсивного формування світогляду, моральних переконань, принципів та ідеалів, системи оціночних суджень, якими підліток починає керуватись у своїй поведінці.

Для успішного проведення формуючого експерименту були використані методи розповіді, пояснення, бесіди, диспуту, виконання учнями творчих завдань, а також методичні прийоми:

- створення емоційного настрою, загальної атмосфери, яка допомагає ввести учнів у світ певної культури з метою цілісного її сприйняття;

- дозування мовного пояснення вчителя, яке залишає місце для запитань і думки;

- виявлення та акцентування уваги учнів на проблемах людських взаємин, які містяться в пропонованому тексті, та винесення їх для обговорення.

Ми виходили з того, що виховання культури людських взаємин у процесі вивчення літератури буде ефективним, якщо:

а) учитель заздалегідь продумає техніку використання форм і методів морального впливу;

б) ураховуватимуться індивідуально-психологічні якості, особливості емоційного складу підлітків;

в) учитель навчить учнів пов’язувати норми поведінки героїв твору з навколишнім життям;

г) на уроках аналізуватимуться різноманітні, в тому числі і негативні (аморальні) вчинки;

д) якщо навчально-виховний процес матиме емоційну забарвленість;

е) учитель зуміє зацікавити учнів розповіддю про людські взаємини;

є) учні відчуватимуть ставлення вчителя до обговорюваних героїв твору, взаємин між людьми у повсякденному житті.

Під системою виховання культури людських взаємин на прикладах української літератури слід розуміти єдиний процес, спрямований на формування в учнів моральних якостей, виховання моральних почуттів, навичок та звичок поведінки.

Система нашого дослідження ґрунтується на формуванні в учнів понять культури людських взаємин , на вмінні визначити ці поняття в стосунках героїв художніх творів та давати їм характеристику. Результат цієї роботи передбачає досягнення необхідного рівня культурного розвитку школярів у взаєминах з оточуючими, збагачення емоційної сфери дитини в процесі переосмислення художнього значення творів мистецтва.

Ефективність виховання культури людських взаємин залежить від його змісту, відповідної мети і завдань, чіткої системи вимог, які ставляться перед учнями.

Формуючий експеримент нашого дослідження проходив у два етапи. На першому етапі була проведена індивідуальна бесіда з кожним учителем літератури, який мав працювати за пропонованою методикою. Педагогів було ознайомлено з метою експериментальної роботи, уточнювалось вивчення творів М. Коцюбинського, В. Винниченка, Б. Грінченка, І. Нечуя-Левицького та ін.

Другий етап експериментального дослідження включав в себе суто практичну сторону, тобто впровадження пропонованої методики в життя. Завдання полягало в стимулюванні учнів до самостійної оцінки взаємин героїв творів, формуванні вміння визначити чинники людських взаємин не лише в творах, а й у житті (класу, сім’ї, суспільства).

У роботі подається орієнтовна таблиця системи засвоєння морально-етичних понять на прикладах людських взаємин у процесі аналізу художніх творів. У запропонованій таблиці (у дисертаційному дослідженні) виділені назви творів, що вивчаються за програмою, людські стосунки, до яких звертаємось у процесі роботи над художнім твором, конкретизуються морально-етичні норми. Залежно від конкретних умов навчання таблиця змінюється і доповнюється самим вчителем.

Щоб підвести учнів 5-8-х класів до розуміння основних морально-етичних норм; закладених в людських стосунках, необхідно на кожному уроці поступово розкривати їх суть, дотримуючись принципу систематичності і послідовності при достатній самостійності учнів.

Оскільки діапазон індивідуальних особливостей розвитку учнів експериментальних класів був достатньо широким то формування понять про морально-етичні норми, покладені в основу людських взаємин, відбувалося різними темпами. Цим пояснюється деяка умовність виділення етапів експериментальної роботи в навчально-виховному процесі. На першому, підготовчому етапі необхідно передусім викликати в учнів відчуття значення культури людських взаємин. Певні знання про людські взаємини та морально-етичні норми, на яких ці взаємини базуються, учні мають з початкових класів. Але ці знання носять фрагментарний характер, оскільки вчителями початкової школи акцент на культурі людських взаємин не робився. Тому морально-етичні поняття, які є основою для виховання культури людських взаємин, виділені нами для вивчення у 5-ому класі, поглиблюються у 6–7-х класах і для закріплення розглядаються у 8-ому класі.

Порівняльний аналіз результатів формуючого експерименту з попередніми даними проводився згідно з визначеними в І розділі дисертаційного дослідження критеріями вихованос-ті культури людських взаємин на основі методик, що використовуються на діагностичному етапі експеримен-тальної роботи.

Під час вибору діагностичних засобів було дотримано ос-новних психолого-педагогічних вимог: діагностичні засоби мають бути валідними (тобто дійсно діагностувати те, що вивчається) , доступними для широкого використання педаго-гами різної кваліфікації, економними (мінімум часу й зу-силь), інформативними (результати діагностування повинні відповідати на широке коло запитань проблеми, яка вивчається) .

Відповідно до цих вимог арсенал педагогічних засобів включав такі методи, як спостереження, бесіда, анкетуван-ня, метод самооцінки, експертних оцінок, творчих завдань, тестів, діагностуючих контрольних робіт.

Досліджувались такі показники інтелектуального крите-рію:*

знання основних морально – етичних норм і особливос-тей культури людських взаємин ;*

уміння знаходити в літературному тексті ознаки культури людських взаємин і співвідносити їх із реаліями сьогодення;*

здатність бачити суперечності й проблеми, що виникають у процесі спілкування між людьми ;*

уміння знаходити спільне й відмінне між основними ознаками культури людських взаємин ;*

навички висловлювати власну думку, аргументовано до-водити її;*

спроможність надавати оцінку людським взаєминам.

Наприкінці річного періоду експериментальної роботи за програмою учням 5-6-х була запропонована контро-льна робота з метою виявлення їхніх знань основних морально - етичних норм. Крім цього, вони мали визначити, як ці норми пов'язані між собою, обравши будь-який спосіб по-казу цих зв‘язків, наводячи приклади з художніх творів.

Експериментально-дослідне навчання проходило у контрольних класах ( А ) за традиційною методикою, в експериментальних ( Б ) - за дослідною програмою, яка включала поетапну систему накопичення знань про культуру людських взаємин та морально-етичні норми, закладені в них, методичні розробки уроків, які будувалися на основі пропонованої системи. Результати досліджень дали змогу визначитися в перевазі запропонованої експериментальної методики.

Результати даної контрольної роботи (табл. 2) свідчать, що більшість учнів (40% у класах А, 47,3% у класах Б) добре засвоїли означені морально - етичні норми, оскільки в ході роботи постійно оперували ними під час своїх відповідей.

Таблиця 2

Рівні вихованості культури людських взаємин в учнів 5-6х класів

( за результатами контрольної роботи “Основні морально - етичні норми”)

Рівні | А (%) | Б (%)

високий | 40 | 47,3

достатній | 50,9 | 44,5

низький | 9,1 | 8,2

Рівень вихованості естетичної культури за емоційним критерієм перевірявся за допомогою творчих робіт, в яких учні мали розкрити своє ставлення до тих проблем, що були поставлені в прочитаних ними творах, висловити власну дум-ку щодо вчинків і поведінки героїв, розкрити ті почуття, що виникли в них під час знайомства з художнім текстом, показати, наскільки глибоко схвилювали їх переживання й про-блеми людських взаємин.

Учні не завжди однозначно відповідали на запи-тання, поставлені перед ними, їхні відповіді більшою мірою мали характер роздумів.

. Оцінювати відповіді на ці запитання було важче, ніж контрольні роботи. Однак вони мали певні критерії оцінювання: добре знання художнього тексту, особливостей культурної поведінки людей, вміння висловлювати свої переживання й думки, роз-кривати почуття згідно з правилами літературного писемного мовлення, глибоке осягнен-ня поставленої проблеми, переконливість і логічність ви-кладу думок.

За результатами творчих робіт учнів 7-8-х класів була зроблена узагальне-на
таблиця 3.

Таблиця 3

Рівні вихованості культури людських взаємин в учнів 7-8-х класів

( за результатами виконання творчих робіт)

Рівні | А (%) | Б (%)

високий | 41,9 | 45,5

достатній | 51,8 | 57,2

низький | 6,4 | 7,3

Для перевірки рівня вихованості культури людських взаємин за комунікативним критерієм були використані методи спосте-реження, самооцінки, експертної оцінки, анкетування.

Оцінювання цього критерію відбувалося за такими показ-никами :*

виконання основних правил і дотримання норм культури людських взаємин;*

здатність уважно слухати співрозмовника, з повагою стави-тися до його думки;*

культура мовлення;*

вміння користуватись набутими культурологічними та морально - етичними знаннями в процесі міжособистісного й колективного спілкування.

Наприкінці річного періоду роботи з метою отримання об'єктивних даних учням 5-8-х класів та їхнім кла-сним керівникам було запропоновано відповісти на запитання анкети. Результати анкетування представлені в таблиці 4.

Таблиця 4

Визначення ролі творів української літератури в підвищенні рівня культури людських взаємин в учнів ( % )

Запитання | Учні | Учителі

Так | Ні | Так | Ні

Чи допомогли Вам твори художньої літератури підвищити

ваш рівень культури спілкування |

98 |

2 |

95 |

5

Чи підвищилась ваша активність у прове-денні диспутів |

68 |

32 |

75 |

25

Чи змінилися ваші взаємини з ровесниками |

76 |

24 |

74 |

26

Чи піднявся рівень вашої мовленнєвої культу-ри в процесі спілку-вання |

63 |

37 |

58 |

42

Позитивний вплив творів української літератури на підвищення власної культури спілкування відчули понад 98% учнів, причому їхня самооцінка практично не розбігається з оцін-кою експертів-педагогів, що дає підґрунтя для висновку про об'єктивність отриманих показників.

Одним з перших показників результативності експериментальної роботи є ріст знань про людські взаємини. На початок формуючого експерименту учні експериментальних класів практично не відрізнялись за рівнем знань від учнів контрольних груп. Анкетування вчителів, відвідування уроків показало, що робота з питань виховання культури людських взаємин в учнів на прикладах творів української літератури проводилась епізодично. Як наслідок, на констатуючому етапі значна кількість учнів на запитання анкет дала неповні відповіді, або ухилялася від відповідей взагалі. Запитання, які торкались безпосередньо характеристики людських взаємин, також викликали труднощі.

Порівняння результатів, одержаних в експериментальних і контрольних класах дає змогу констатувати:

- основним джерелом знань про культуру людських взаємин та морально-етичних норм, закладених у них, учні назвали твори українських письменників;

- учні, які брали участь в експерименті, виявили широку обізнаність з культурою людських взаємин. У своїх відповідях вони показали не лише знання літературних творів, у яких змальовано людські взаємини, а й зуміли обґрунтувати свої відповіді;

- змінилося ставлення учнів до проблеми людських взаємин. Знання про культуру взаємин стали потребою, про що говорить не тільки зростання інтересу до художніх творів, в яких змальовано людські взаємини, а й вибір літератури про становлення та особливості людських взаємин. Необхідно відзначити, що знання про людські взаємини стимулює зростання інтересу до національної історії, культури.

Виховний вплив культури людських взаємин на поведінку учнів виявляється в тому, що в них виникають нові думки про себе і про відносини з оточуючими, в новому, загальному погляді на себе, в нових поясненнях і інтерпретаціях життя. Про досягнення такого рівня виховуючого впливу культури людських взаємин можуть свідчити активність і глибина відповідей учнів у процесі засвоєння навчального матеріалу, зацікавленість в обговоренні поставлених проблем, бажання відстоювати свою думку, не просто доповнити або виправити товариша, й аргументувати свої відповіді.

У ході експериментального навчання проведено порівняльний аналіз початкових і кінцевих результатів дослідження. Їх подано в таблиці, яка дає змогу простежити динаміку змін, що відбулися в процесі виховання культури людських взаємин в учнів 5-8х класів.

Таблиця 5

Зіставлення даних констатуючого зрізу та формуючого експерименту

Етап

Рівні | На етапі констатуючого зрізу | На кінець формуючого експерименту

Кількість учнів | Показники у відсотках | Експери-

ментальні класи | Показники у відсотках | Контрольні класи | Показники у відсотках

Високий | 96 | 14,8 | 104 | 33,1 | 64 | 19

Середній | 260 | 40 | 160 | 51 | 154 | 45,8

Низький | 294 | 45,2 | 50 | 15,9 | 118 | 35,2

Всього | 650 | 314 | 336

Як свідчать дані таблиці, в учнів експериментальних класів виявилися вищі показники порівняно з контрольними ( високий рівень на 14,1%, середній рівень на 5,2% ). Одержані дані засвідчують ефективність пропонованої методики.

У результаті проведеного експериментально-дослідного навчання зроблено загальні висновки:

· Виховання культури людських взаємин в учнів 5-8-х класів у процесі вивчення української літератури сприяє вдосконаленню навчально-виховного процесу.

· Ефективність роботи забезпечується дотриманням ряду психолого-педагогічних умов, основними серед яких є:

-

-

-

· Результативність виховання культури людських взаємин у процесі вивчення творів української літератури залежить від уміння вчителя добирати важливий за змістом матеріал уроку, позакласного заходу, визначати оптимальні методи, прийоми, види і форми роботи над художніми творами, створювати навчальні ситуації, спрямовані на активізацію асоціативного мислення учнів. Пріоритетне місце в системі займають методи дискусійного характеру, виразного читання, евристичний та інтегровані форми навчання.

· Виховання культури людських взаємин у процесі вивчення художніх творів стимулює інтелектуальні процеси: образне й абстрактне мислення, асоціативність, фантазію, творчу уяву, а відтак активізує особистісні якості школяра як естетичного суб’єкта, його готовність до творчого сприймання і самостійної оцінки взаємин літературних героїв.

· Вивчення творів української літератури носитиме виховний характер лише за умови наявності певної системи, оскільки випадковий й епізодичний розгляд питань виховного характеру не вносить істотних впливів у навчально-виховний процес. Експериментальна перевірка розробленої методики підтвердила висунуту гіпотезу про те, що лише системний підхід до виховання культури людських взаємин під час вивчення творів художньої літератури забезпечить її ефективність.

Предметом подальшого дослідження може бути створення методичних посібників з означеної проблеми, розробка таких її аспектів, як розвиток пізнавальної самостійності учнів у процесі виховання культури людських взаємин під час вивчення творів української літератури; проблеми виховання культури людських взаємин в учнів старшого шкільного віку тощо.

Основні положення дисертації викладено у публікаціях автора:

1. Черній В.С. Естетичне виховання учнів на уроках української літератури// Збірник наукових праць “Оновлення змісту, методів та організаційних форм художньо-естетичного виховання учнівської та студентської молоді”. Наукові записки Рівненського педінституту. Випуск 3. – Рівне: Рівненський державний педагогічний інститут, 1998 р. - С. 132-134.

2. Черній В.С. Людські взаємини як філософська, педагогічна та психологічна проблема //Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: Збірник наукових праць: Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. Випуск 12. У 3-х частинах. Ч.II. Актуальні проблеми теорії і практики навчання, виховання і розвитку учнів загальноосвітньої школи. – Рівне, РДГУ, 2000 р. – С. 203-207.

3. Черній В.С. Виховання культури людських взаємин на уроках літератури в 5-му класі // Українська література в загальноосвітній школі. -2001.-№2 - С. 29-31.

4. Черній В.С. Сутність та психологічні особливості виховання культури людських взаємин в учнів середнього шкільного віку (5 - 8 кл.) засобами літератури. // Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та вузі. Зб. наукових праць. – Рівне: Волинські обереги, 2002.- С. 149-152.

Черній В.С.

Виховання культури людських взаємин в учнів 5-8-х класів у процесі вивчення художньої літератури. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 – теорія і методика навчання (українська література). – Інститут педагогіки АПН України, Київ, 2003.

У дисертації представлено теоретично обґрунтовану та експериментально перевірену систему виховання культури людських взаємин у процесі вивчення художньої літератури учнями 5 – 8-х класів. Автор розглядає ефективні методи і прийоми роботи над вихованням культури людських взаємин в учнів середнього шкільного віку, пріоритетними є методи дискусійного характеру, виразного читання, творчих завдань . Встановлено, що запропонована методика істотно підвищує ефективність виховання культури людських взаємин в учнів. Виховання культури людських взаємин в учнів 5-8-х класів у процесі вивчення української літератури сприяє вдосконаленню навчального процесу, стимулює інтелектуальні процеси. Новизну дисертаційного дослідження становить пошук і застосування таких шляхів, форм і методів роботи над вихованням культури людських взаємин у процесі вивчення художньої літератури, які б впливали на свідомість і поведінку учнів.

Матеріали дослідження слугують науковою основою для подальшого вдосконалення навчального процесу з української літератури в школі.

Ключові слова: культура, відносини, людські взаємини, морально-етичні норми, загальнолюдські цінності, культура взаємин, художня література.

Черний В.С.

Воспитание культуры человеческих взаимоотношений у учащихся
5-8-х классов в процессе изучения художественной литературы. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 – теория и методика обучения (украинская литература). – Институт педагогики АПН Украины, Киев, 2003.

Работа посвящена теоретико-экспериментальным исследованиям процесса воспитания культуры человеческих взаимоотношений у учащихся среднего школьного возраста, в работе представлены содержание и структура культуры человеческих взаимоотношений. В исследовании теоретически обоснована и экспериментально проверена система работы учителя литературы, которая