ТЕРНОПІЛЬСЬКА АКАДЕМІЯ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

СИБАЛЬ Ярослава Ільківна

УДК 636.083:519.863

ОПТИМІЗАЦІЯ КОРМОВОЇ БАЗИ

В АГРАРНИХ ФОРМУВАННЯХ

Спеціальність 08.07.02 –

Економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Тернопіль - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Липчук Василь Васильович,

Львівський державний аграрний університет

Міністерства аграрної політики України,

професор кафедри статистики і аналізу

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Стельмащук Антон Михайлович,

Тернопільська академія народного господарства,

завідувач кафедри аграрного бізнесу

кандидат економічних наук, доцент

Кіт Володимир Григорович,

Львівська державна академія ветеринарної медицини

ім. С.З. Гжицького,

завідувач кафедри економіки і організації

сільськогосподарського виробництва

Провідна установа: Львівський національний університет імені Івана Франка, кафедра економіки підприємства, Міністерство освіти і науки України (м.Львів).

Захист відбудеться “_6_” ____травня________ 2003 р. о 13.00 го-дині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.082.01 у Тернопільській академії народного господарства за адресою: 46000, м. Тернопіль, вул. Львівська, 11, аудиторія 1219.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільської академії народного господарства за адресою: 46000, м. Тернопіль, вул. Львівська, 11.

Автореферат розісланий “__3__ “______квітня______ 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук, професор Штефанич Д.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Західні області України, зокрема Львівська, мають сприятливі природні умови для виробництва кормів, передовсім об’ємистих, і розвитку тварин-ництва. Ці області завжди відзначались тваринницьким нап-рямом роз-витку і порівняно високою ефективністю цієї галузі. Однак в останній час скоротилась чисельність поголів’я тварин, знизилась їх продук-тив-ність і, в ре-зуль-таті, значно зменшилось виробництво тваринницької про-дукції всіх видів. Більше того, виробництво цієї продукції стало майже пов-сюдно збит-ковим. Однією з причин такого занепаду тваринництва є неза-довільна кормова база, зокрема спад виробництва власних кормів як основи кормової бази, хоча в цій галузі використовується більше половини площі ріллі або майже 2/3 всієї площі сільськогосподарських угідь. На порядок денний постає питання, якими по-винні бути в сучасних умовах розвитку сільсько-госпо-дарсь-ких підприємств об-сяги і структура кормовиробництва, собівартість кормів, щоб основні тваринницькі галузі самі стали високорентабельними і обумовлювали високу рен-табельність господарства в цілому.

Питання планування, організації та оптимізації розвитку тваринництва і кор-мовиробництва знайшли широке відображення у працях багатьох вітчиз-ня-них і зарубіжних вчених: О.А.Бабича, Г.О.Богданова, В.І. Бойка, Л.Г.Боярсь-кого, М.Е.Брас-лавця, А.М.Гатауліна, Л.К.Грінчука, О.П. Дмитроченка, О.І.Зін-ченка, З.С.Кадюка, А.П.Калашникова, Р.Г.Крав-ченка, С.Й. Кутікова, В.В.Липчука, І.І. Лукінова, В.Л. Месель-Веселяка, Б.П. Михайличенка, А.О. Омельяненка, І.П. Проскури, І.Д. Примака, Г.Ф.Сабліна, П.Т.Саблука, А.М.Стельмащука, О.М.Шпичака, А.А.Шутькова, В.В.Щеглова та ін.

Однак в останні роки докорінно змінилися умови господарювання. Адмі-ністративна колгоспно-радгоспна система ведення сільськогосподарського ви-роб-ництва, для якої були розроблені і рекомендовані галузева структура ви-робництва, організація окремих галузей, в тому числі тваринництва і кормо-виробництва, відійшла в минуле. Сьогодні в Україні розвиваються підпри-ємства нових форм власності і господарювання, які відчувають нагальну пот-ребу в науковому обґрунтуванні програми їх розвитку, зокрема кормової бази.

Отже, питання організації виробництва і використання кормів в умовах нових форм господарювання потребують подальшого вивчення і синтезу на-бутих знань щодо обґрунтування основних напрямів оптимізації кормової бази загалом і кормовиробництва та ринку комбікормів як її основних складових зокрема, методичних підходів до розв’язання цієї проблеми, обгрунтування критеріїв оптимальності, методичних прийомів формулювання умов економіко-математичних задач. Звідси основна робоча гіпотеза полягає в обґрунтуванні доцільності, можливості, методу і методики формування оптимальної кормової бази для кожної господарської структури, яка займається товарним тварин-ництвом. Усе це свідчить про актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно з тема-ми наукових досліджень кафедр статистики та аналізу “Аналіз та про-гнозування тенденції соціально-економічного розвитку в умо-вах багато--уклад-ності аграрної економіки” (номер державної реєстрації 0193U023621) та інформаційних технологій “Розробка економіко-матема-тич-них моделей і інфор-ма-ційно-програмного забезпечення на ПК задач з оптиміза-ції структури і функці-онування сільськогосподарських підприємств різних форм і напрямків гос-подарювання” (номер державної реєстрації 0193U023624) Львів-ського держав-ного аграрного університету. У межах наукових програм автором виконані дослідження, пов’язані з розвитком тваринництва і кормовиробництва в умовах багатоукладності аграрної економіки, розробкою методики та моделей оптимізації кормової бази господарств різних форм власності і господарювання, обґрунтуванням основних напрямів інтенсифікації кормовиробництва, створен-ням і розвитком ринку комбікормів.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є обґрунтування нап-ря-мів оптимізації кормової бази в господарствах різних виробничих форм і ти-пів.

Відповідно до поставленої мети визначені такі завдання науково-мето-дичного та прикладного характеру:

- узагальнити теоретичні основи суті кормової бази;

- дослідити сучасний стан кормовиробництва і напрями його подаль-шої інтенсифікації;

- обґрунтувати новий підхід до економічної оцінки кормових культур;

- розробити методичні підходи до складання економіко-математичних моделей задач оптимізації кормовиробництва для господарств основних ви-роб-ничих форм і типів;

- розрахувати за допомогою програмних інструментів оптимальні варі-анти кормової бази на прикладі типових господарств з врахуванням наукових вимог до годівлі тварин;

- обґрунтувати основні напрями розвитку ринку комбікормів як важливого чинника оптимізації кормової бази.

Об’єктом дослідження є процеси організації кормової бази в аграрних формуваннях Львівської області.

Предме-том дослідження є теоретичні, методичні і практичні питання оп-ти-мізації кормової бази як основи розвитку тваринництва в умовах функці-ону-вання різних форм господарств.

Методи дослідження. Теоретичною основою дисертаційної роботи є методологія і загальнонаукові принципи проведення комплексних досліджень. У роботі використано наступні методи дослідження: монографічний та абс-трактно-логічний – у процесі опрацювання теоретичних основ наукової орга-нізації кормової бази; абстрактно-логічний і статистичні методи, зокрема серед-ніх величин, рядів динаміки, табличний, графічний – у дослідженні сучасного стану розвитку тваринництва і кормовиробництва; математичного моделю-вання – в оґрунтуванні оптимальної структури кормовиробництва.

Наукова новизна одержаних результатів. У процесі дисертаційного дослідження отримано наступні результати, що мають наукову новизну та виносяться на захист:

- поглиблено розуміння економічної суті кормової бази, яке ґрунтується на відповідності умовам господарювання та спеціалізації тваринництва, науковому підході до визначення потреб тварин у кормах, забезпеченні підвищення економічної ефективності тваринництва і господарства в цілому, стійкості до впливу внутрішніх і зовнішніх чинників;

- обгрунтовано подальший напрям інтенсифікації кормовиробництва як основної складової кормової бази, який полягає, крім іншого, в оптимізації розміру та структури кормової площі, обсягу та структури вироблених кормів і досягається за умови використання методу математичного моделювання, що забезпечує комплексне вирішення не лише проблеми виробництва і викорис-тання кормів, але й оптимізації всієї галузевої структури господарства, на відміну від існуючої нині практики орієнтації лише на біологічні і технологічні чинники;

- вперше обґрунтовано і запропоновано суттєво змінити підхід до еконо-мічної оцінки кормових культур, в основу якої покладено застосування методу математичного моделювання, що дає можливість об’єктивно оцінити кожен вид корму не за вмістом якогось окремого виду чи обмеженої кількості поживних речовин (як це має місце тепер), а всіх, за якими необхідно забезпечити в кормовій базі баланс;

- запропоновано для господарств, які виробляють товарну продукцію рослинництва і тваринництва, розробляти комплексну задачу, що забезпечує оптимізацію всієї господарської діяльності, а не лише кормової бази. За кри-терій оптимальності приймати показник максимізації прибутку в цілому у господарстві. Оптимізацію кормової бази в господарствах, які спеціалізуються на виробництві товарної продукції тваринництва за заданими параметрами (особливо це стосується новостворюваних фермерських господарств) розрахо-вувати у два етапи, а саме: на першому – за критерій оптимальності приймати показник мінімізації кормової площі, на другому – показник максимізації прибутку (дотепер використовувався лише показник мінімізації кормової площі або іншого ресурсу);

- розроблено та реалізовано на ЕОМ економіко-математичні моделі задач для різних виробничих типів господарств, в яких застосовано блочну схему побудови за видами тварин і періодами їх утримання та удосконалено методику формалізації умов, яка полягає в ефективній ув’язці між виробниц-твом кормів і раціонами годівлі тварин, у використанні диференційованих показників енергетичної, протеїнової, макроелементної, амінокислотної, мікро-елементної поживності кормів за видами тварин, що гарантує оптимізацію кормової бази з врахуванням вимог до годівлі кожного виду тварин;

- окреслено схему розвитку ринку комбікормів, яка передбачає органі-зацію кооперативних утворень з вирощування комбікормової сировини, вироб-ництва комбікормів і їх реалізацію, створення підсобних господарств при комбікормових підприємствах, запропоновано авторську методику визначення економічної ефективності їх функціонування.

- розроблено для підсобного господарства комбікормового підприємства економіко-математичну модель, яка дає можливість комплексно оптимізувати обсяг і структуру комбікормової сировини та інших видів кормів, виявити нестачу в них окремих елементів поживності і запропонувати рецептурний склад комбікормів для її покриття.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати досліджень є науковою основою для:

- методики планування кормовиробництва і розвитку тваринництва в аграрних формуваннях, що дозволяє одночасно оптимізувати як кормовироб-ництво, так і розвиток тваринництва;

- удосконалення методики розрахунку оптимальних раціонів годівлі тва-рин диференційовано за групами і періодами їх утримання на підставі опти-мізації кормовиробництва у господарстві;

- налагодження роботи комбікормових підприємств і створення ринку комбікормів.

Розроблені в роботі і впроваджені в господарствах оптимізаційні моделі задач застосовуються в навчальному процесі з курсу “Математичне програму-вання і моделювання виробничих систем в сільському господарстві” та “Про-гнозування і планування” (довідка № 01-35-01/2 від 10 жовтня 2002 р.) і можуть бути використані як зразок обласними і районними дорадчими служ-бами для планування кормовиробництва і розвитку тваринництва в госпо-дарствах різних типів.

Рекомендації автора прийняті до використання Головним управлінням сільського господарства і продовольства Львівської області (довідка № 01-16/778 від 12 вересня 2002 р.), управлінням сільського господарства і продовольс-тва Жовківського району Львівської області (довідка № 192/А від 19 жовтня 2002 р.). Основні положення роботи знайшли практичне втілення у діяльності сільськогосподарського кооперативу ім. Б.Хмельницького Жидачівського району Львівської області (довідка № 256 від 19 вересня 2002 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація – самостійна наукова праця. Наукові результати, викладені автором в дисертації, одержані особисто. З праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використано ті ідеї і положення, що належать особисто здобувачу. Конкретний внесок здобувача в спільних працях вказано у переліку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження доповідались на звітних наукових конференціях викладачів та аспірантів Львівського державного аграрного університету (1994-2001рр.), на науковій конференції, присвяченій 140-річчю заснування Львівського державного сільськогосподарського інституту (Львів, 1996 р.), на міжнародних науково-практичних конференціях: “Теорія і практика розвитку агропромислового комплексу” (м. Львів, 1999 р.), “Аграрна освіта і наука на початку третього тисячоліття” (м. Львів, 2001 р.) та “Еколого-економічні проблеми розвитку АПК” (м. Львів, 2002 р.).

Публікації. Результати проведених дисертаційних досліджень опубліко-вані у 14 працях, з яких 6 – наукові статті у фахових виданнях, 4 – тези і матеріали конференцій. Загальний обсяг публікацій – 6,33 друк. арк. (з них осо-бисто автора – 3,81 друк. арк.), в т.ч. у фахових виданнях – 1,9 друк. арк., з них особисто автора – 1,38 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, виконана на 171 сторінці комп’ютерного тексту, з них: 156 с. – основний текст, в тому числі 30 таблиць, 11 рисунків; 15 с. – список вико-ристаних літературних джерел, що містить 177 позицій; 20 додатків на 108 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі – “Теоретичні основи організації кормової бази” – висвітлені наукові основи організації кормової бази, роль та основні напрями інтенсифікації кормовиробництва як основної складової кормової бази.

У дисертації обґрунтовано, що визначальною умовою при розрахунку потреби і виробництва кормів та організації кормової бази є наукова організація годівлі сільськогосподарських тварин. Організація годівлі тварин базується на встановленні потреб останніх в різних елементах поживності кормів, необхідних для нормальної життєдіяльності тварин і виробництва тваринницької продукції, основними з яких є вміст енергії, протеїну, вуглеводів, жирів, мінеральних речовин, вітамінів. Крім того, наукова організація годівлі тварин вимагає врахування не лише вмісту, але й певного співвідношення окремих макро- і мікроелементів у раціонах тварин. Низький та незбалансований рівень годівлі економічно невигідний, оскільки спричиняє перевитрати кормів, праці тва-ринників, засобів утримання. Саме тому запровадження оптимальної повно-цін-ної годівлі сільськогосподарських тварин є не лише важливою внутрігоспо-дарською проблемою, але й має суттєве соціально-економічне значення. Вирі-шення цих питань неможливе без з’ясування суті наукової організації кормової бази.

Проведений аналіз різних точок зору на сутність поняття кормової бази дозволив дійти висновку, що вона включає склад, якість кормових ресурсів, систему їх виробництва і використання. Основну кількість кормів господарства одержують за рахунок власного виробництва, передовсім польового. Продук-тивність кормової площі орних земель значно вища, ніж природних кормових угідь. Частину кормів і кормових добавок одержують від промислових під-приємств і технічної переробки. Особливе місце в кормовій базі посідає ком-бікор-мова промисловість. Вказані особливості ставлять високі вимоги до орга-нізації кормової бази, які успішно можна задовольнити лише на наукових засадах.

Автор вважає, що наукова організація кормової бази, тобто її оптимізація, випливає з вимог до наукової організації сільськогосподарського виробництва в цілому і повинна відповідати умовам господарювання та спеціалізації тва-ринництва, реально забезпечувати баланс між рівнем виробництва кормів належ-ного структурного складу і потребою в них тварин, бути стійкою до впливу несприятливих кліматичних та інших внутрішніх і зовнішніх чинників, а також забезпечувати: нормальну фізіологічну діяльність організму тварин і досягнення максимальної продуктивності; високу продуктивність кормової площі та максимальну економічну ефективність тваринництва.

Встановлено, що ріст потреби тваринництва в кормах, обмеженість розмірів кормової площі зумовлюють необхідність інтенсифікації власного кормовиробництва як основи кормової бази.

До останнього часу основний шлях інтенсифікації кормовиробництва пролягав через підвищення урожайності за рахунок поліпшення агротехніки вирощування та виведення продуктивніших сортів кормових культур.

Дослідженнями доведено, що рівень інтенсивності кормовиробництва залежить не лише від урожайності. Суттєвий вплив на нього має структура кормової площі. Тому, не применшуючи значення агробіологічних чинників, автор вважає, що важливим напрямом інтенсифікації кормовиробництва є його оптимізація, яка враховує комплекс чинників і заходів у галузі.

У роботі окреслено схему показників економічної ефективності опти-мального варіанта інтенсифікації кормовиробництва (рис.1).

Рис. 1. Схема показників економічної ефективності кормовиробництва.

Як видно із рис.1 основними показниками економічної ефективності кормо-виробництва є розмір і структура кормової площі, її продуктивність, обсяг і структура виробництва кормів, продуктивність праці в кормовиробництві і собівартість кормів, виробництво продукції тваринництва та її економічна ефективність. Усі вони розраховуються взаємоузгоджено між собою в єдиній системі, вираженій через економіко-математичну модель.

Розмір і структура кормової площі в поєднанні з її продуктивністю обу-мовлюють обсяг виробництва, структуру фондів і навпаки. У свою чергу, обсяг фуражних фондів і виробництва продукції тваринництва взаємозалежні і взає-мообумовлюють один одного. Рівень показників ефективності тварин-ництва залежить від рівня продуктивності праці в кормовиробництві та собі-вартості кормів і одночасно ставить певні вимоги до них, а значить впливає на структуру кормової площі та фуражних фондів.

У другому розділі – “Сучасний стан розвитку тваринництва і кормо-виробництва в господарствах різних виробничих форм і типів” – викладені результати дослідження розвитку тваринництва в аграрних формуваннях, кор-мових ресурсів, їх розмірів і структури, використання кормів та їх економічної оцінки.

Недосконалість організації переходу до нових форм власності і госпо-да-рювання в агропромисловому комплексі спричинила значне скорочення чисель-ності поголів’я тварин, зниження їх продуктивності, а відтак зменшення виробництва всіх видів тваринницької продукції (табл.1).

Таблиця 1

Показники ефективності розвитку тваринництва

Показник | Усі категорії

господарств | Сільськогоспо-дарські підприємства, включаючи фермерські | Господарства

населення

1995-1999 рр. | 2000 р. | 1995-1999 рр. | 2000 р. | 1995-1999 рр. | 2000 р.

На 100 га сільсько-госпо-дарських угідь:

чисельність умовного поголів’я | 80,0 | 74,5 | 34,4 | 19,8 | 163,7 | 128,3

Вироблено і реалі-зовано, ц: молока | 769,2 | 809,6 | 193,8 | 194,4 | 1829,0 | 1503,0

м’яса великої рогатої худоби в живій масі | 57,8 | 45,9 | 36,3 | 15,4 | 96,4 | 75,9

свинини

(на 100 га ріллі) | 33,5 | 39,6 | 2,9 | 1,6 | 108,6 | 82,2

Рівень рентабель-нос-ті (збитковості), %

молока | -36,72 | -12,7 | х | х | х | х

м’яса великої рогатої худоби | -50,0 | -51,4 | х | х | х | х

свинини | -58,9 | -56,9 | х | х | х | х

Дослідженнями встановлено, що за останні 10 років у господарствах Львівщини чисельність поголів’я великої рогатої худоби скоротилось на 48,4%, в тому числі корів – на 16,8%, свиней – на 32,1%. Чисельність тварин у пере-рахунку на умовне поголів’я зменшилось за цей час майже на 34%.

Особливо різке скорочення чисельності тварин загалом у всіх категоріях господарств відбулось в першій половині 90-х років, що обумовлено змінами в агропромисловому комплексі, зокрема появою нових форм господарювання. Зокрема ці зміни відчутні в сільськогосподарських підприємствах за рахунок яких формувався приватний сектор. Найкраща ситуація складається в госпо-дарствах населення. У 1995 році спад у тваринництві дещо сповільнився, однак контраст між різними формами господарювання зберігся й надалі.

Найбільше скорочення поголів’я тварин за період з 1995 р. до 2000 р. спосте-рігається в сільськогосподарських підприємствах, включаючи фер-мерсь-кі, незважаючи на те, що насиченість його тут дуже низька.

Зменшення чисельності поголів’я тварин та зниження їх продуктивності в більшості сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств спри-чинилось до незадовільного стану виробництва продукції тваринництва, особливо м’яса. Виключення становлять господарства населення, в яких має місце збільшення виробництва всіх видів тваринницької продукції, особливо яловичини і молока.

У роботі обґрунтовано, що основною причиною значного скорочення чисель-ності поголів’я тварин і виробництва продукції тваринництва та зни-ження рентабельності галузі є недостатній рівень виробництва та використання кормів на годівлю тварин (табл.2). Порівняння показників ефективності роз-витку тваринництва в табл.1 і показників стану кормовиробництва в табл.2 свідчить про залежність першого від другого.

За аналізований період обсяг згодованих кормів загалом за всіма кате-горіями господарств скоротився більш як на 20%. Ріст відбувся лише в госпо-дарствах населення – на 18,3%. Але він покрив третину загального зменшення. Із сумарної кількості згодованих кормів понад 95% складають корми власного виробництва.

Досліджено, що виробництво власних кормів зменшилось на 29,2% за-галом у всіх категоріях господарств, на 74,4% – у сільськогосподарських під-приємствах і лише в господарствах населення збільшилось на 12,7%. При цьому спад виробництва кормів у всіх підприємствах, крім господарств населення, відбувся як за рахунок скорочення кормової площі, так і, особливо, за рахунок зниження її продуктивності. Так, у господарствах усіх категорій чинник ско-рочення кормової площі обумовив 3,4%, а чинник зниження продуктивності – 18,7% зменшення кількості вироблених кормів, у сільськогосподарських під-приємствах - відповідно 35,7% і 38,7%. У господарствах населення збільшення виробництва кормів відбулось за рахунок розширення кормових площ на 54,3% і зменшення за рахунок зниження урожайності на 41,6%.

Надзвичайно низька продуктивність гектара кормової площі, що є результатом як незначної урожайності культур, так і нераціональної структури посівної кормової площі. Виняток становлять господарства населення, але й тут цей рівень повинен бути вищим. Розширення загальної кормової площі на 54,3%, причому в більшій мірі за рахунок посівів на корм – 35,5%, супро-воджується зниженням рівня її продуктивності з 55,2 ц корм. од. до 40,3 ц корм. од., тобто на 44,8 %.

Таблиця 2

Основні показники стану кормовиробництва

Показник | Усі категорії господарств | Сільськогос-подарські під-приємства, включаючи фермерські | у т.ч. фермерські | Госпо-дарства населення

1995р. | 2000р. | 1995р. | 2000р. | 1995р. | 2000р. | 1995р. | 2000р.

Витрачено кормів на годівлю тварин, тис. ц корм. од. | 30476 | 24182 | 12740 | 3198 | 187 | 162 | 17736 | 20984

у т.ч. власних кормів | 29581 | 23017 | 11845 | 3030 | 187 | 155 | 17736 | 19981

Кормова площа, тис. га | 896,4 | 865,3 | 575,0 | 369,5 | 5,7 | 26,7 | 321,4 | 495,8

в т.ч. посівна, % | 55,6 | 50,6 | 61,0 | 47,8 | 78,9 | 65,9 | 45,8 | 52,6

Використано ріллі для кормовироб-ництва, % | 58,3 | 53,1 | 55,2 | 40,5 | 39,5 | 40,9 | 67,1 | 67,2

Продуктивність кормової площі, ц корм. од. | 33,0 | 26,6 | 20,6 | 8,2 | 32,8 | 5,8 | 55,2 | 40,3

Згодовано кормів на 1 ум. гол., ц корм. од. | 26,3 | 24,2 | 27,4 | 24,2 | 40,6 | 21,7 | 25,5 | 24,2

Вкрай недостатній рівень забезпеченості тварин кормами – 24-27 ц кор-мових одиниць на умовну голову – поєднується з незбалансованістю раціонів годівлі через погіршення структури фуражних фондів, особливо зменшення частки концентрованих кормів до 14-16%, в складі яких комбікормів мізер.

Усі ці чинники призвели до значних перевитрат кормів на виробництво одиниці тваринницької продукції, а в поєднанні з високою собівартістю (собі-вартість центнера кормових одиниць власних кормів складає в останні роки близько 20 грн., купованих – понад 35 грн.) – до збитковості галузей тва-ринництва.

У дисертації опрацьовано питання економічної оцінки кормових культур. За умови використання методу математичного моделювання для оптимізації кормової бази немає потреби робити порівняльну економічну оцінку культур за виходом кормових одиниць, перетравного протеїну, кормопротеїнових одиниць, використання інтегральних індексів і за ними надавати перевагу тим чи іншим культурам. Замість цього в обмеження економіко-математичної задачі потрібно записувати вміст у розрахунку на прийняту одиницю виміру кожного виду корму тих поживних речовин, за якими балансується виробництво і потреба в кормах, а також затрати праці, коштів тощо. У результаті розв’язання задачі буде визначено оптимальний вміст кожного виду корму в загальному їх виробництві.

У третьому розділі - “Обґрунтування оптимальної структури кормової бази”- з’ясовано необхідність використання економіко-математичного моде-лювання у плануванні кормової бази в сільськогосподарських підприємствах, розроблено методику оптимального планування виробництва і викорис-тання кормів в основних виробничих типах господарств та запропоновано створення ринку комбікормів як одного з важливих чинників оптимізації кормової бази.

В організації кормової бази має місце багатоваріантність. Отримання ж найкращого (оптимального) варіанта з точки зору прийнятого показника еконо-мічної ефективності з врахуванням всіх суттєвих технологічних та еконо-мічних умов і вимог можливе лише при використанні економіко-математичного моде-лювання і комп’ютерної техніки. Більше того, моделювання дозволяє реалі-зувати системний підхід, який в кінцевому підсумку зумовлює не лише підви-щення ефективності кормовиробництва і тваринництва, але й оптимізує комплекс-ний розвиток господарства. У роботі обґрунтовано підходи до поста-новки задач і критерії оптимізації кормової бази, які найбільше відповідають сучасним виробничим умовам і завданням господарювання.

Оптимальне планування кормової бази здійснено на матеріалах найбільш розповсюджених форм сучасних сільськогоспо-дарських підприємств. У задачі, розробленій для кооперативу ім.Б.Хмельницького Жидачівського району Львів-ської області, поставлено завдання оптимізувати поголів’я тварин за видами і статево-віковими групами, площі посіву культур на корм диференційовано для окремих видів тварин за періодами утримання водночас з оптимізацією товар-них галузей рослинництва. Такий підхід дає можливість оптимізувати вироб-ничу структуру всього господарства, кормову базу, після розв’язання задачі розрахувати оптимальні раціони годівлі кожної із груп тварин окремо на стій-ловий і пасовищний періоди. У задачі використано 98 основних змінних величин, на які накладено 118 обмежень. Мета задачі полягає у максимізації прибутку.

Умови задачі забезпечують: використання виробничих ресурсів, пере-довсім земельних угідь; оптимальний розмір товарних галузей рослинництва і тваринництва; баланс виробництва і використання кормів за видами тварин і періодами їх утримання (при визначенні елементів поживності для кожного виду тварин враховувались наукові вимоги до годівлі тварин, висвітлені в першому розділі дисертації); дотримання належної структури фуражних фондів; основні агротехнічні умови вирощування сільськогосподарських культур; оптимальну структуру стада тварин; повне використання побічної продукції рослинництва; отримання можливо максимальної суми вартості товарної про-дукції та мінімальної суми матеріально-грошових витрат.

Розв’язання задачі за трьома варіантами, що відрізняються між собою чи-сельністю реалізованих у 2-місячному віці поросят та відгодівельного поголів’я свиней, дало відповідь на всі поставлені питання і засвідчило високу ефек-тивність оптимізації кормовиробництва (табл. 3).

Таблиця 3

Економічна ефективність кормовиробництва в господарстві

ім. Б.Хмельницького Жидачівського району Львівської області

(за оптимальним розв’язанням задачі)

Показник | 1 варіант | 2 варіант | 3 варіант

Продуктивність 1 га кормової площі, ц корм. од. | 54,6 | 54,9 | 55,1

Собівартість 1 ц корм. од., грн. | 12,77 | 12,70 | 12,67

в т.ч.: у стійловий період | 15,76 | 15,65 | 15,61

у пасовищний період | 9,29 | 9,28 | 9,27

Припадає на 1 га с.-г. угідь, грн.:

товарної продукції | 1962,3 | 1957,4 | 1955,5

прибутку | 593,1 | 586,3 | 583,5

Рівень рентабельності, % | 43,3 | 42,7 | 42,5

Господарство може здійснювати свою діяльність за будь-яким з цих варі-антів залежно від попиту ринку на поросят та м’ясо-ковбасні вироби, які випускає господарський цех з переробки м’ясної продукції.

Необхідність оптимізації кормовиробництва і зміцнення кормової бази в повній мірі стосується і фермерських господарств, які в даний час цілком спро-можні ефективно функціонувати і розв’язувати продовольчу проблему.

Для реалізації постановки задачі вибрано ферму Б.О.Кушпіта (Жовків-ський район Львівської області), яка репрезентує найбільш розповсюджений тип господарств молочно-м’ясного напряму розвитку. Господарство утримує 50 корів з певною кількістю молодняку. У задачу включено 91 змінну невідому величину і 111 обмежень.

До цього часу в задачах з оптимізації кормовиробництва при заданій чисельності поголів’я тварин найбільш прийнятним критерієм оптимальності був показник мінімізації кормової площі або інших ресурсів. Автор доводить доцільність та ефективність розв’язання подібних задач у два етапи за різними критеріями оптимальності (табл. 4).

На першому етапі цільова функція забезпечувала мінімізацію кормової пло-щі за двома варіантами, які відрізнялися структурою стада худоби. Макси-мальний рівень рентабельності, який досягається на цьому етапі, становить 30% за обома варіантами.

На другому етапі розв’язання задачі за 3-6 варіантами критерієм опти-маль-ності прийнято максимум прибутку. Варіанти відрізнялися між собою обме-жен-нями щодо кормової площі та структури стада. У всіх чотирьох варіантах рівень рентабельності значно вищий, ніж у перших двох, хоч за умовою задачі не за-давався. Доцільність та ефективність двоетапного розв’язання задачі особливо яс-краво засвідчують показники четвертого і шостого варіантів, в умови яких введені об-меження кормової площі першого і другого варіантів на першому етапі роз-в’язання.

Таблиця 4

Основні результативні економічні показники за оптимальним

розв’язанням у фермерському господарстві Б.О.Кушпіта

(Жовківський район Львівської області)

Показник | Варіанти

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6

Кормова площа, га | 70 | 65 | 84 | 65 | 73 | 70

Продуктивність 1 га кормової площі, ц корм. од. | 51,7 | 51,5 | 48,9 | 50,9 | 49,2 | 51,6

Поголів’я корів, гол. | 50 | 50 | 50 | 50 | 50 | 50

Відгодівля молодняку до 18 міс., гол. | 14 | - | 38 | - | 14 | 14

Вартість товарної продукції на 1 га, грн. | 1380 | 1395 | 1286 | 1385 | 1321 | 1380

Собівартість 1 ц корм. од., грн. | 12,2 | 12,2 | 9,9 | 10,2 | 10,0 | 10,2

Рівень рентабельності, % | 30 | 30 | 47,3 | 44,7 | 46,4 | 44,4

Результати розв’язання задачі за всіма варіантами дали відповіді на запитання, якими мають бути: оптимальна кормова площа для утримання 50 голів корів разом з певним поголів’ям молодняку; оптимальна структура стада тварин, вік реалізації ремонтного молод-няку; оптимальна структура кормової площі та фуражних фондів для годівлі тварин у пасовищний і стійловий пері-оди; продуктивність гектара кормової площі; собівартість одиниці вироблених кормів; сума прибутку; рівень рентабельності виробництва продукції тварин-ництва; підхід до постановки задачі та обґрунтування критерію оптимальності при моделюванні кормової бази.

У дисертаційній роботі підкреслюється, що оптимізація кормової бази тіс-но пов’язана з виробництвом і використанням комбікормів, без яких немис-лимий інтенсивний розвиток тваринництва. Комбікормові підприємства для налагодження виробництва необхідного обсягу високоякісних комбікормів хоч повільно, але починають пристосовуватися до сучасних ринкових умов. Для цього зараз необхідно передовсім активізувати роботу щодо створення підсоб-них господарств при комбікормових підприємствах, організації кооперативних утворень з вирощування комбікормової сировини, виробництва комбікормів та їх реалізації.

Доцільність та ефективність створення підсобних господарств пропо-ну-ється оцінювати за показником сукупного рівня рентабельності для комбікор-мового підприємства і його підсобного господарства, який враховував би вар-тість спожитих комбікормів і вартість виробленої товарної продукції тварин-ництва за цінами реалізації на ринку, власну комбікормову сировину за собі-вартістю, закуплені білкові, мінеральні та вітамінні добавки за фактичними ці-нами придбання, комбікорми, спожиті в тваринництві підсобного госпо-дарства, за собівартістю їх виготовлення на заводі:

де Е – сукупний рівень рентабельності; – відповідно вартість згодованих комбікормів і товарної продукції тваринництва, грн.; – відповідно мате-ріально-грошові витрати заводу на виробництво комбікормів і підсобного гос-подарства на виробництво тваринницької продукції, грн.

На прикладі підсобного господарства “Жирівське” комбікормового під-приємства “Гніздичів” Жидачівського району розроблена оптимізаційна модель задачі, розв’язання якої визначило площі вирощування зернофуражних і кор-мових культур; обсяг і структуру сировини для виробництва комбікормів; обсяг виробництва соковитих, грубих і зелених кормів; нестачу окремих елементів поживності у кормах власного виробництва, яку необхідно покрити за рахунок введення в комбікорми куплених добавок; рецептурний склад і вміст елементів поживності в комбікормах за періодами згодовування; поголів’я тварин і вироб-ництво продукції тваринництва; матеріально-грошові витрати, вартість товарної продукції тваринництва, прибуток.

Розроблена методика оптимізації кормової бази підсобного господарства може бути використана в господарствах–учасниках кооперації з поправками на їх спеціалізацію.

Організація кооперативних утворень має успіх лише тоді, коли є мате-рі-альна зацікавленість кожного учасника кооперації. Автор вважає, що важливим елементом матеріальної вигоди є оцінка сировини власного виробництва, яку господарства постачають комбікормовому підприємству. Пропонується комбі-кормову сировину, що поступає з господарств на комбікормове підприємство, зараховувати в заліковій масі і на основі цього визначати обсяг відпуску ком-бікормів. За основу встановлення норми отоварювання зернофуражних культур слід приймати вміст в них обмінної енергії, ефективність якої є різною для окре-мих видів тварин. Відпускну ціну на комбікорми необхідно встановлювати щорічно при складанні бізнес-плану, враховуючи, що вона має передбачати покриття затрат підприємства на переробку сировини, придбання добавок та утворення відповідних нагромаджень.

ВИСНОВКИ

У дисертації викладено теоретичне узагальнення і запропоноване вирі-шення наукової проблеми, що полягає у дослідженні та розробці науково-мето-дичних підходів і практичних рекомендацій з оптимізації кормової бази в аг-рарних формуваннях та створення ринку комбікормів.

Результати дослідження дають підстави для наступних висновків.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

При оптимізації кормової бази для заданого поголів’я тварин розв’я-зувати економіко-математичну задачу доцільно в два етапи. На першому за критерій оптимальності приймати мінімум кормової площі, на другому – максимізувати прибуток.

10.

Забезпеченість енергетичної одиниці корму найважливішими елементами поживності при цьому обов’язкова згідно з постановкою задачі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Підручники та навчальні посібники

1.

Особистий внесок: опрацьовано підходи до постановки задачі, критерії оптимальності, сформульовані умови в задачі з оптимізації раціону годівлі ви-со--ко-продуктивних корів з врахуванням 20 елементів поживності, дифе-рен-ційованих за лактаційними періодами.

Статті у наукових фахових виданнях

1.Сибаль Я.І. Економіко-математичне моделювання раціонів годівлі висо-копродуктивних корів з використанням всіх інгредієнтів поживності // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - 1998. - №4. - С.333-337. - 0,19 друк. арк.

2.

Особистий внесок: формалізовано наукові вимоги щодо годівлі тварин в задачах з оптимізації кормовиробництва.

3.

Особистий внесок: опрацьована методика ув’язки розвитку тваринництва і кормовиробництва з раціонами годівлі тварин.

4.

5.

Особистий внесок: обґрунтовано використання одночасно в одній задачі різних показників енергетичної та інших елементів поживності в розрізі видів тварин.

6.

Статті в інших виданнях

1. Черняк В.Т., Сибаль Я.І. Моделювання процесів виробництва