МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Чентуков Юрій Ілліч

УДК: 330.322.05

ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ

У ПРОМИСЛОВИЙ РЕГІОН

Спеціальність 08.05.01– світове господарство і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата економічних наук

Донецьк – 2003

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в інституті економіко-правових досліджень НАН України

(м. Донецьк)

Науковий керівник | доктор економічних наук, професор

Макогон Юрій Володимирович,

Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри міжнародної економіки

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Хобта Валентина Михайлівна,

Донецький національний технічний університет Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри економіки підприємств

кандидат економічних наук, доцент

Миценко Іван Михайлович,

Кіровоградський державний технічний університет Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри міжнародної економіки

Провідна установа | Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України, кафедра міжнародних валютно–кредитних і фінансових відносин

Захист дисертації відбудеться “11” червня 2003 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К11.051.03 в Донецькому національному університеті за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 186

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24

Автореферат розісланий 7 травня 2003р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, доцент С.П. Калініна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Вирішення проблеми стабілізації національної економіки тісно пов’язане з підвищенням ефективності інвестицій, обсяги яких на нинішньому етапі економічного реформування досить обмежені. Для багатьох держав світу, які пройшли етап становлення ринкової економіки залучення іноземного капіталу у формі прямих капіталовкладень, портфельних інвестицій та інших активів відігравало істотну роль. Аналіз економічного зростання таких промислово розвинених країн, як США, Японія, ФРН, Великобританія, Франція та інших переконливо свідчить, що періоди найбільш високих темпів піднесення економіки в усіх випадках мали місце після періодів найвищої інвестиційної активності. Внаслідок підвищеної інвестиційної активності з’явилися й нові індустріальні країни Азії: Південна Корея, Тайвань, Сінгапур, Таїланд.

Перехід від директивно-планового управління економікою до ринкового не знижує актуальності поставленої проблеми, а, навпаки, посилює її і вимагає прискореного створення обґрунтованих рекомендацій, в основу яких мають бути покладені рушійні фактори ринкової економіки. Окрім того, для налагодження Україною стійких зовнішньоекономічних зв’язків та забезпечення раціонального рівня відкритості економіки істотне значення має оцінка ефективності інвестиційних проектів, запропонованих у рамках структурної перебудови економіки за участю іноземних інвесторів.

Слід зауважити, що зазначеним проблемам в Україні приділяється ще недостатньо уваги, і основна причина такого становища пов’язана з помилковою точкою зору щодо бездоганності методик, які застосовуються у промислово розвинених країнах, та можливості їх застосування без врахування української специфіки. Незважаючи на те, що методики оцінок інвестиційних процесів, умови їх застосування та вимоги щодо їх вихідної інформації визначені і відпрацьовані міжнародною практикою країн з розвиненою ринковою економікою, це не означає їх універсальності і досконалості, придатності для використання без ретельного дослідження конкретних умов і врахування специфіки соціально-економічних процесів, що характерні для нашого суспільства. Разом з тим, дослідження зарубіжних авторів (Д.Сейнер, І.Ансофф, Р.Бранденбург, С.Бір, М.Портер, П.Самуельсон, І.Форестер, С.Уелш та інші) з питань оцінки ефективності інвестицій в умовах ринкових відносин мають істотне значення.

Вагомий внесок в економічну теорію з питань інвестиційної політики та ефективності капітальних вкладень зробили українські вчені: В. Александрова, Ю.Бажал, Є.Бершеда, О.Власюк, В.Геєць, М.Герасимчук, Б.Губський, О.Кириченко, О.Климов, О. Кухленко, І.Лукінов, Ю.Макогон, О.Мертенс, А.Музиченко, Ю.Пахомов, М.Педан, А.Пересада, О.Рогач, П.Рогожин, А.Румянцев, Є.Савел’єв, В.Хобта, В.Шевчук, О.Шнирков, Е.Шилов, А.Філіпенко. та інші. Проте, незважаючи на численні наукові розробки, проблема залучення іноземних інвестицій не отримала вичерпного розв’язання ні у нашій країні, ні за кордоном, а тому й надалі залишається актуальною для подальших досліджень, особливо з урахуванням специфіки промислового регіону.

Таким чином, актуальність даного дослідження обумовлена, насамперед, нагальною потребою розробки нових теоретико-методологічних основ та методів оцінки ефективності інвестування у поєднанні з механізмом радикальних соціально-економічних перетворень. Важливість цих проблем визначила тему дисертаційної роботи і структуру викладення матеріалів дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано у відповідності до напрямів науково-дослідної роботи кафедри міжна-родної економіки Донецького національного університету в межах держбюджетних тем: Г 96/3 – “Методологічні питання регулювання зовнішньо-економічної діяльності на рівні регіону і розробка рекомендацій щодо її активізації” (номер державної реєстрації 0196U021119), особисто автором виконано підрозділ “Дослідження інвестиційного ринку Донецької області”; Г 01/3 – “Конкурентоспроможність підприємств Донецького регіону на міжнародних ринках та пошук шляхів її підвищення” (номер державної реєстрації – 0101U005723), особисто автором виконано підрозділ “Підвищення інвестиційної привабливості України та її регіонів”; та теми 3.1.10.15 “Економіко-правове забезпечення розвитку виробничо-територіальних систем” (номер держреєстрації 0100U004746) Інституту економіко-правових досліджень НАН України, особисто автором розроблено підрозділ “Інвестиційна політика промислових регіонів Донбасу”.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертації – розробка рекомендацій щодо удосконалення існуючого механізму залучення іноземних інвестицій у промисловий регіон у поєднанні з механізмом радикальних соціально-економічних перетворень.

Досягнення мети роботи зумовило необхідність постановки і вирішення таких задач: –

уточнити сутність поняття світового інвестиційного ринку;–

здійснити оцінку стану і прогноз макроекономічних показників розвитку сучасного інвестиційного ринку України;–

проаналізувати стан основних фондів і ступінь інвестиційної привабливості регіону;–

оцінити перспективи використання в умовах України закордонного досвіду регулювання діяльності іноземних інвесторів;–

провести аналіз впливу макроекономічних факторів на залучення іноземних інвестицій в Україну;–

дослідити інвестиційну привабливість галузей регіонального господарства й їх інвестиційну активність на прикладі промислового комплексу Донецької області;–

розробити й обґрунтувати теоретичні положення щодо удосконалення макроекономічного механізму інвестиційної діяльності;–

запропонувати порядок організації роботи зі створення вільних економічних зон і територій пріоритетного розвитку в регіоні;–

обґрунтувати необхідність і напрями удосконалення умов інвестування у вільній економічній зоні "Азов".

Об'єктом дослідження є процес іноземного інвестування у промисловий сектор регіонального народногосподарського комплексу. Вибір обєкта дослідження обумовлено наступним: відсутність у України необхідного досвіду із залучення іноземних інвестицій в промисловість регіону потребує вивчення зарубіжної практики в цій сфері з позиції використання позитивного досвіду у власній інвестиційній політиці і стратегії, а також з огляду на необхідність подальшого розвитку теоретичних і методологічних положень механізму управління інвестиційними процесами на регіональному та місцевому рівнях, ефективного інвестування у реконструкцію і технічне переоснащення діючих промислових підприємств.

Предметом дослідження є науково-методологічне обґрунтування теоретичних основ і підходів щодо формування організаційно-економічного механізму залучення іноземних інвестицій у промисловість регіону.

Методи дослідження. Дослідження базується на теорії міжнародних економічних відносин, існуючих науково-теоретичних розробках щодо регулювання процесів надходження іноземних інвестицій в економіки країн світу. У роботі використано широкий спектр методів наукового аналізу та дослідження міжнародних економічних відносин, а саме методи: теоретичного узагальнення, порівняння, (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1 – при обґрунтуванні методів та засобів дослідження досвіду залучення іноземних інвестицій країнами світу та можливостей його адаптування в Україні); кореляційного аналізу (підрозділ 2.1. – при визначенні коефіцієнта кореляції між показником ВВП і капітальними вкладеннями); систематизації (підрозділи 1.3, 2.3 при проведенні аналізу стану основних виробничих фондів і оцінки інвестиційної привабливості регіону); статистичні та математичні методи аналізу (підрозділи 2.2, 3.1 та 3.3 при побудові моделі оцінки ефективності створення і функціонування у регіоні вільних (спеціальних) економічних зон та територій пріоритетного розвитку).

Інформаційною базою дослідження є: законодавчі акти України, що регламентують інвестиційну діяльність, дані статистичних органів України, міжнародних організацій, фондів та обєднань; міжнародні економічні угоди, нормативні документи СОТ з тематики дослідження; монографії вітчизняних і зарубіжних дослідників; періодичні видання; матеріали міжнародних конференцій; інформація мережі Інтернет; результати проведених дисертантом досліджень та спостережень.

Наукова новизна одержаних дисертантом результатів роботи полягає в поглибленні існуючих теоретичних положень щодо мотивів, умов та масштабів залучення іноземних інвестицій у промисловий регіон. Конкретні наукові результати, які характеризують новизну виконаного дослідження і виносяться на захист, полягають у такому:

дістало подальший розвиток поняття світового інвестиційного ринку стосовно до умов ринкової економіки, який, поряд із традиційними фондовим і грошовим ринками, повинен включати і ринок інститутів інвестування у всіх його формах - інвестиційні компанії і фонди, венчурні компанії і фонди, страхові компанії, лізінгові компанії, факторингові компанії, ринок інших об'єктів реального інвестування;

уточнено структуру макроекономічного механізму розвитку інвестиційного ринку, що включає: національний режим, єдиний для українських і іноземних інвесторів; стабільність законодавчої бази; раціональне податкове навантаження; систему банківських і фінансових інститутів;

вперше виявлено фактори, що стримують інвестиційну діяльність суб'єктів господарювання в промисловому регіоні в умовах перехідної економіки окрім загальновідомих, а саме: відсутність достатньо обґрунтованої концепції економічного розвитку України; недовіра інвесторів до урядової політики макроекономічної стабілізації; неефективна система оподатковування; недосконалість законодавства; недостатній розвиток ринкової інфраструктури; неможливість використання при інвестиційній діяльності диференційованого підходу до надання пільг, виходячи з інвестиційного рейтингу територій, у зв'язку з чим виключається можливість вирівнювання потоку інвестицій за допомогою спеціальних пільгових коефіцієнтів для депресивних міст і районів;

визначено характерні риси іноземного інвестування в Україні: перевага за кількістю інвестицій партнерів із країн, що розвиваються, партнерів із промислово-розвинених країн, а також поступове збільшення частки інвестицій із країн СНД; концентрація інвестицій у промислових центрах країни, особливо в м. Києві; реалізація спільних інвестиційних проектів на двосторонній основі; значна частка майнового внеску інвесторів у загальний обсяг інвестицій; орієнтація підприємств з іноземними інвестиціями на виробництво товарів, якими світові ринки практично насичені, і на сферу послуг; небажання західних інвесторів здійснювати значні інвестиції через економічну і політичну нестабільність, відсутність гарантій захисту, нерозвиненість фондового ринку тощо; орієнтація більшості іноземних фірм на проведення разових, часто посередницьких операцій з високим рівнем рентабельності при незначних обсягах інвестування;

вперше обґрунтовано концептуальний підхід до розвитку внутрішнього економічного простору комплексної спеціальної економічної зони, що включає ряд етапів: передінвестиційний, інфраструктурної облаштованості, залучення інвестицій, безпосереднього функціонування спеціальної економічної зони, припинення функціонування зони у зв'язку з закінченням терміну;

запропоновано авторську модель інвестиційного зростання економіки, яка дозволяє на підставі визначених параметрів регресії будувати прогноз економічного розвитку країни і розраховувати ефект від стимулювання інвестиційної діяльності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані висновки і пропозиції сприяють удосконаленню організаційно-економічних умов залучення іноземних інвестицій, а також можуть бути використані в господарській діяльності промислових підприємств різних форм власності у промислових регіонах України. Запропоновані підходи можуть розглядатися як методична база формування провідних напрямів залучення іноземних інвестицій у промисловість різних регіонів країни. Окремі положення і висновки дослідження реалізовані у практичній діяльності виконавчого комітету Маріупольської міської ради (01-15/02-255 від 09.09.02), ВАТ “ММК ім.. Ілліча” (119/04 від 16.08.02), ВАТ “Транспрогрес” (62/Бух від 14.02.2003), відділу спеціальних економічних зон, спеціального режиму інвестиційної діяльності, зовнішньоекономічних звязків Маріупольської міської ради (01-10/02-232 від 01.11.2002), ВАТ “Будівельних машин” (134/20 від 17.02.03.), філії “Іллічівського головного відділення Промінвестбанку у м. Маріуполі Донецької області” (С 1/594 від 12.02.03), Азовського судноремонтного заводу (АС – 978 від 17.02.2002). Матеріали дисертаційної роботи використано в навчальному процесі кафедри “Міжнародна економіка” Маріупольського гуманітарного інституту (185/01-24/05 від 19.02.2003), Приазовського технічного університету при створенні науково-методичного комплексу та викладанні дисциплін “Міжнародна торгівля”, “Інтеграція України в світову економіку”, “Міжнародні економічні відносини”, “Інвестиційний менеджмент” ( 125/01-23/07 від 12.02.02.) Відповідні довідки наведено в додатках дисертації.

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, що викладені у дисертації і виносяться на захист, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використані лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження доповідалися автором і обговорювалися на міжнародній науково-практичній конференції “Шляхи прискорення фінансово-економічного розвитку регіонів” (м. Сімферополь, 2001 р.), міжнародних науково-практичних семінарах “Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект” (Донецьк 1999, 2000, 2001, 2002 рр.)

Публікації. За результатами виконаних досліджень опубліковано 12 робіт загальним обсягом 15,14 д.а., з яких автору належить 9,86 д.а., у тому числі 10 робіт у наукових фахових виданнях загальним обсягом 3,14 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертація загальним обсягом 187 сторінок складається із вступу, трьох розділів, висновків, містить список використаних джерел із 152 найменувань та три додатки. Дисертаційна робота ілюстрована 36 рисунками на 22 сторінках і містить 47 таблиць на 26 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, мету та завдання дослідження, сформульовано наукову новизну та висновки щодо практичного значення одержаних результатів, описано форми їх апробації та використання.

У першому розділі “Теоретичні засади формування умов залучення іноземних інвестицій у промисловий регіон” систематизовано та проаналізовано основні теорії міжнародного руху капіталу, досліджено сучасні проблеми щодо залучення іноземних інвестицій в економіку країни та їх наслідки. Особливу увагу автор приділив питанням впливу зарубіжного інвестування на економіку України.

Теоретичні положення дисертації ґрунтуються на теоріях міжнародної торгівлі, зарубіжних прямих інвестицій, міжнародних портфельних інвестицій. Методами теоретичного узагальнення інвестиційних процесів в країнах світу, що розвиваються, встановлено, що для збільшення капіталу будь-яка країна світу повинна інвестувати частину свого національного продукту. Взаємозвязок між залученими обсягами інвестицій і відповідним реальним приростом продукції країни може бути виражений як коефіцієнт приросту капіталомісткості :

(1)

де: - обсяги інвестицій в період t; - отриманий приріст валового внутрішнього продукту (ВВП) в наступному періоді, який відноситься на наступний рік. Темпи зростання ВВП дорівнюють g:

(2)

де: r-річна норма інвестицій; k- коефіцієнт приросту капіталомісткості; – отриманий приріст ВВП в наступному періоді, який відноситься на наступний рік; - розмір ВВП за рік.

Для визначення прогресу країни, що розвивається, особливо важливий показник темпів зростання на в розрахунку на одну особу w:

(3)

де: g- темпи зростання ВВП; p- щорічний темп зростання населення; - отриманий приріст ВВП в наступному періоді, який відноситься на наступний рік; - розмір ВВП за рік.

Рівняння 3 свідчить про те, що країна може збільшити свій темп зростання в розрахунку на особу, знижуючи коефіцієнт приросту капіталомісткості k, знижуючи свій темп зростання населення p або збільшуючи свою норму інвестицій r. Коефіцієнт приросту капіталомісткості визначається багатьма чинниками: якщо основний капітал країни збільшується відносно інших факторів виробництва, зменшення доходів призводить до зростання k, тим часом як краще розміщення інвестицій, нова технологія та удосконалення трудових навичок спричиняють зменшення k, підвищуючи капіталовіддачу. Дослідження тривалого економічного зростання у країнах, що розвиваються, вказують, що зменшення k означає більшу частку зростання доходу на особу, ніж просте збільшення капіталоозброєності за незмінного рівня технології. Отже, країни, що розвиваються, повинні постійно працювати над зниженням k з метою освоєння досвіду розвитку індустріальних країн.

За переконливими доказами Світового банку високі темпи зростання населення p у більшості держав, що розвиваються сповільнюють розвиток. Тобто коли населення швидко зростає, більшою мірою внутрішні інвестиції спрямовуються на підтримання поточного рівня доходу на особу, ніж на його підвищення.

За даних k і p країна може збільшити свої темпи зростання, підвищуючи норму своїх внутрішніх інвестицій r. Норма внутрішніх інвестицій у країнах, що розвиваються, може стримуватись за трьома основними напрямками (рис.1): спроможністю країни абсорбувати додатковий капітал (точка E), рівнем внутрішніх заощаджень (точка L), наявністю іноземної валюти ( відрізок E-L).

За даного k, будь-яке з цих трьох обмежень може лімітувати рівень інвестицій, а тому й темпи зростання ВВП. Найбільш ефективним шляхом для подолання цих перешкод інвестування є функціонування конкурентних ринків у відкритій економіці.

Норма інвестицій Обмеження абсорбції капіталу

Обмеження іноземної валюти

Обмеження заощаджень

0 E L Стадії економічного розвитку

Ранні Середні Пізні

Рис. 1. Обмеження норми інвестицій абсорбцією капіталу, іноземною валютою та заощадженнями

Комплексний підхід до дослідження структури іноземного інвестування передбачає класифікацію іноземних інвестицій за складом іноземних інвесторів:

перший тип інвесторів – стратегічні; другий тип – невеликі або середні компанії, що виходять на ринок з метою налагодження виробництва і продажу споживчих товарів і отримання вищих прибутків, ніж у власній країні, за рахунок переваг власності і розміщення; третій тип інвесторів – “експансіоністи” або “сировинники”; четвертий тип – фірми-аутсайдери; п'ятий тип – іллегальні інвестори. Наведена класифікація може бути корисною для теоретичних досліджень у сфері міжнародної економіки, оскільки той чи інший тип інвесторів, що переважає в даній країні, по перше, залежить від стану розвитку її економіки та інфраструктури, по друге, діяльність різних груп інвесторів неоднаково впливає на економіку приймаючої країни, що є істотним аспектом дослідження.

В той час, як міжнародний рух капіталу на сучасному етапі має різноманітні форми, пріоритетну роль на світовому ринку відіграють прямі іноземні інвестиції (ПІІ). Слід підкреслити, що механізми і канали, за якими вони здійснюють надходження, самі знаходяться у постійному руху і розвитку, модернізуються разом із структурними зрушеннями у всьому світовому господарстві. Дослідження, проведені автором, дозволяють стверджувати, що всупереч припущенням і надіям щодо того, що ПІІ надходитимуть до країни у разі надання особливих пільг, благ та іншого роду заохочень, іноземний капітал у виробничій, інвестиційній формі спрямовується до країн з ефективно і динамічно розвинутим ринковим господарст-вом. Світове господарство передбачає досить чіткі правила залучення ПІІ, їх функціонування в національній економіці на регіональному і більш широкому міжнародному рівні. Досвід показує, що вміле і грамотне використання ПІІ виступає підґрунтям успішного функціонування національних господарств у конкурентному режимі.

Одним із головних завдань підвищення ефективності інвестицій в економіку є обрання об’єктами інвестування підприємств, компаній та фірм промислових районів, агломерацій та вузлів України, які мають найкращі перспективи розвитку і можуть забезпечити найвищий прибуток. Оцінка інвестиційної привабливості галузей економіки та територіально-виробничих структур має ґрунтуватись на прогнозних дослідженнях соціально-економічних процесів, аналізі ступеня впливу найважливіших тенденцій і закономірностей на відповідні структури, екстраполяції попередніх тенденцій росту обсягів виробництва і його рентабельності та на факторному аналізі кон’юнктури ринку.

У другому розділі роботи “Аналіз умов міжнародної інвестиційної діяльності” досліджено сучасні тенденції іноземного інвестування у країнах світу та в Україні зокрема. У цьому розділі автор зосередив увагу на дослідженні питань іноземного інвестування по регіонах України, особливо дослідив процеси надходження іноземних інвестицій у промислові регіони держави.

Динаміка іноземного інвестування в економіку України визначається, насамперед, наступним: внутрішня політична стабільність, характер і темпи здійснення ринкових реформ, сприятливі зовнішньоекономічні умови, стабільність економічного законодавства, гарантії недоторканності приватної власності та закордонних вкладень тощо. Враховуючи ці та інші критерії та показники, слід підкреслити, що інвестиційний клімат в Україні ще є не досить привабливим для зарубіжних інвесторів.

Географічна структура міжнародного інвестування в Україні формується під впливом двох взаємозалежних груп факторів. З одного боку, її розвиток визна-чається глибиною зовнішньоекономічних зв'язків із традиційними партне-рами (країни СНД із домінуванням Росії, окремі східноєвропейські та західні країни), а з іншого боку, — потребою в диверсифікованості як експортно-імпортної, так і міжнародної інвестиційної діяльності. У цьому контексті харак-терними є такі особливості, як: перевага двосторонніх міждержавних угод із практично нерозвиненими механізмами участі в багатосторонніх міжнародних структурах (СОТ, МАГАТЕ, конвенціях з передачі технологій і авторських прав тощо); орієнтація на незрілі макрорегіональні інтеграційні утворення (ОЧЕС, ЦЕФТА).

За даними Державного комітету статистики України, загальний обсяг ПІІ на 1 січня 2003 року досяг 5339 млн. дол. США, тобто 111 дол. США на одного мешканця країни. Найпривабливішими вітчизняними галузями для інвестування є оптова торгівля і підприємництво (19% від загального обсягу інвестицій); харчова промисловість і переробка сільськогосподарської продукції (16% від загального обсягу); фінансова діяльність (13% від загального обсягу); галузі промисловості (51,9 % від загального обсягу); будівництво (2,6% від загального обсягу). Основними формами залучення інвестицій в Україну у 2002 році були грошові внески – 491,5 млн. дол. США (45,7% вкладеного обсягу), внески у формі рухомого і нерухомого майна – 373,2 млн. дол. США (34,7% вкладеного обсягу).

ПІІ надійшли до України з 111 країн світу. Найбільші їх обсяги внесли нерезиденти із США – 898 млн. дол. США (16,8% до загального обсягу), Кіпру – 602,6 млн. дол. США (11,3% до загального обсягу), Сполученого Королівства – 510,5 млн. дол. США (9,6% до загального обсягу).

Згідно з оцінкою спеціалістів, підприємницький ризик інвестицій в Україну становить 80%. Саме він зумовлює незначний потік прямих інвестицій. За розрахунками Європейського Центру досліджень, у світовому потоці прямих інвестицій на вітчизняну економіку припадає близько 1%, або в середньому дещо більше 5 дол. США на душу населення.

Аналіз світового інвестиційного ринку показав, що вільні кредитні ресурси на світовому ринку капіталів практично відсутні. За даними японських експертів, усі кредитні ресурси з урахуванням коштів міжнародних економічних організацій, оцінюються на суму 140 млрд. дол. США. Водночас, за даними Міжнародного банку реконструкції та розвитку, світова потреба в них (враховуючи розвинуті західні країні) становить 270 млрд. дол. США, у тому числі потреба розвинутих країн Заходу – 190 млрд. дол. США, країн, що розвиваються, – 60 млрд. дол. США.

Використаний автором кореляційний аналіз між показником ВВП і капітальними вкладеннями показав, що найімовірніший період освоєння інвестицій в Україні – 3-9 місяців. Для побудови інвестиційної моделі зростання використовувалось рівняння:

(4)

де: - валовий національний продукт (ВВП) у періоді t; – базовий рівень ВВП; - параметри моделі, які можна розглядати як певний показник ефективності інвестицій тієї чи іншої групи інституційних інвесторів, класифікацію яких автор надав у розділі 1; - інвестиції в період t-j, виходячи з обмеження на лаг запізнювання інвестиції j=1,2, з запізненням від 3 до 6 місяців і від 6 місяців до 9 місяців відповідно.

Отримані результати свідчать (табл. 1), що близько 4856 млн. грн. ВВП (?10% від ВВП) щокварталу виробляється незалежно від економічного розвитку країни та інвестиційної активності суб’єктів економіки. Ще 59,5% ВВП залежить від того, наскільки інтенсивно розвивалась економіка в минулому. Таким чином, 30% ВВП, що залишилися і економічне зростання залежать від інвестиційної активності суб’єктів економіки, причому кожна гривня, інвестована в економіку, призведе до збільшення ВВП на 1 гривню 35 копійок і 1 гривню 36 копійок через 3 місяці і 6 місяців відповідно.

Таблиця 1

Параметри моделі інвестиційного зростання, млн. грн.

Параметри | Значення

Базовий рівень ВВП () | 4 856

Коефіцієнт авторегресії () | 0,5944

Мультіплікатор для інвестицій із запізнюванням на 3-6 місяців | 1,35

Мультіплікатор для інвестицій із запізнюванням на 6-9 місяців | 1,36

Висока адекватність моделі дає змогу використовувати результати на практиці, зокрема на підставі визначених параметрів регресії можна будувати прогноз економічного розвитку країни і так само розраховувати ефект від стимулювання інвестиційної діяльності.

Удосконалена автором методика визначення регіональної ефективності ПІІ, яка визначається як співвідношення між обсягами ПІІ у регіоні і його валовою доданою вартістю (ВДВ), показника рівня відкритості економіки регіону, що розраховується як питома вага між сумою експорту і імпорту регіону до ВВП країни, дозволила визначити наступні регіональні угруповання (табл.2). Місто Київ, Київська область (показники регіональної ефективності ПІІ складають 0,39 і 0,26, що є максимальним значенням) складають авангардну групу с високим рівнем інфраструктури, яка дозволяє і далі збільшувати обсяги ПІІ. Донецька, Дніпропетровська області – це регіони з потужним промисловим потенціалом, а тому для них характерна висока інвестиційна активність і місткість; інші регіони України, у яких за розрахунками показник регіональної ефективності менше 0,15, потребують швидких і рішучих заходів щодо прискорення структурних змін. Слід підкреслити, що такі області як Закарпатська, Волинська, Запорізька, Львівська, Одеська, Рівненська, Автономна Республіка Крим, і місто Севастополь характеризуються приморським або прикордонним розташуванням, що потрібно враховувати іноземним інвесторам у перспективі на майбутнє. Тенденції залучення іноземних інвестицій у ці регіони посиляться у випадку вступу країн-сусідів України до ЄС. Тоді виникне потреба у запровадженні і освоюванні коштів структурних фондів Евросоюзу; в Україні існує досить чітко визначений промислово-інвестиційний трикутник: Донецьк – Київ – Дніпропетровськ. Тенденція до зростання показника регіональної ефективності інвестицій притаманна Харківській, Запорізькій і Одеській областям. Західні регіони мають тільки одного лідера – Львівську область.

Проведене дослідження процесу залучення іноземних інвестицій у промис-ловий регіон на прикладі Донецької області дозволяє зробити такі узагальнення: концентрація мотивів інвестування іноземних компаній на можливості спрощеного, “дешевого” доступу до вітчизняного сировинного ринку, науково-технологічної бази і кваліфікованої робочої сили. До галузей, що найбільшою мірою потерпають від інвестиційної кризи, можна віднести паливноенергетичний комплекс, чорну і кольорову металургію, хімічну промисловість, важке і транспортне машинобуду-вання. Інвестиційний процес гальмує незавершеність процесу приватизації енергокомпаній, адже інвестори бажають реалізовувати інвестиційні проекти на власному підприємстві, а не на державному, чи із значною часткою державної власності.

Таблиця 2

Показники розвитку регіонів України (станом на 2001 рік)

Регіони | ВДВ, млн. дол. США | ВВП, млн. дол. США | Експорт + імпорт, млн. дол. США | Рівень відкритості регіону, % | ПІІ, млн. дол. США | Регіональна ефективність ПІІ

Україна | 19705 | 24749,5 | 22427,7 | 90,6 | 4406,2 | 0,13

Автономна республіка Крим | 635,7 | 798,4 | 249,0 | 31,2 | 162,9 | 0,15

Вінницька | 496,0 | 623,0 | 303,2 | 48,7 | 28,1 | 0,02

Волинська | 285,4 | 358,5 | 140,2 | 39,1 | 48,9 | 0,06

Дніпропетровська | 1816,9 | 2282 | 2837,0 | 124,3 | 311,9 | 0,18

Донецька | 2412 | 3029,5 | 2826,7 | 93,3 | 334,8 | 0,20

Житомирська | 427,9 | 537,4 | 176,2 | 32,8 | 38,1 | 0,05

Закарпатська | 296,6 | 372,2 | 328,3 | 88,2 | 107,5 | 0,14

Запорізька | 1129,4 | 1418,5 | 1534,0 | 108,1 | 249,6 | 0,15

Івано – Франківська | 438,1 | 550,3 | 235,9 | 42,9 | 46,3 | 0,07

Київська | 803,2 | 1008,8 | 419,2 | 41,5 | 351,3 | 0,26

Кіровоградська | 317,2 | 399,2 | 65,3 | 16,4 | 34,4 | 0,04

Луганська | 950,7 | 1194,1 | 647,0 | 54,2 | 39,3 | 0,02

Львівська | 806,1 | 1012,5 | 411,9 | 40,7 | 168,5 | 0,09

Миколаївська | 457,7 | 574,9 | 501,5 | 87,2 | 57,7 | 0,06

Одеська | 1021,1 | 1282,5 | 937,6 | 91,8 | 236,0 | 0,11

Полтавська | 862,0 | 1082,7 | 503,8 | 46,5 | 146,1 | 0,09

Рівненська | 377,2 | 473,8 | 135,1 | 28,5 | 47,9 | 0,04

Сумська | 479,3 | 602,0 | 326,4 | 54,2 | 49,2 | 0,05

Тернопільська | 279,5 | 351,1 | 74,4 | 21,2 | 23,0 | 0,05

Харківська | 1234,3 | 1550,3 | 981,9 | 63,3 | 166,5 | 0,14

Херсонська | 352,2 | 442,4 | 138,6 | 31,3 | 40,8 | 0,06

Хмельницька | 452,2 | 568,3 | 144,4 | 25,4 | 18,0 | 0,02

Черкаська | 995,2 | 1250,2 | 331,3 | 26,5 | 85,3 | 0,08

Чернівецька | 453,1 | 569,1 | 716,8 | 126,0 | 10,0 | 0,08

Чернігівська | 202,5 | 254,4 | 76,8 | 30,2 | 54,0 | 0,04

м. Київ | 2108,9 | 2647,8 | 3956,3 | 149,2 | 1522,0 | 0,39

м. Севастополь | 85,8 | 107,8 | 92,5 | 85,8 | 15,5 | 0,14

Проведений у дисертації аналіз результатів функціонування спеціальних економічних зон і територій зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності дозволяє говорити про активізацію інвестиційних процесів, що, у свою чергу, сприяє поліпшенню ситуації на ринку праці завдяки створенню нових чи збе-реженню існуючих робочих місць і зниженню соціальної напруженості (табл. 3.).

У дисертації доведено, що рівень ризику, або невизначеності в досягненні позитивних соціально-економічних результатів функціонування в Україні спе-ціальних економічних зон значно нижчий, ніж інших проектів регіонального розвитку. Тому на даному етапі потрібно зосередити зусилля на створенні необхідної інфраструктури вже функціонуючих зовнішньоторговельних зон, сприянні реалізації на територіях СЕЗ виробничого типу експортно-орієнтованих інвестиційних та інноваційних проектів, які забезпечують розвиток науково-технічних зон, зокрема, у формі технопарків.

Таблиця 3

Економічні показники функціонування спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку за 2000-2001 роки.

Показники | Од. виміру | 2000 р | 2001 р

Темпи залучення інвестицій | млн. дол. США | 227 | 269,6

Створення нових робочих місць | тис. роб. місць | 23,8 | 60,1

Рівень середньої заробітної платні | грн | 380-00 | 430-603

Сума отриманих пільг з оподаткування | тис. грн | 316-443,0 | 427,0-574

Надходження в бюджет і державні цільові фонди від реалізації проектів | тис. грн | 284-974,9 | 576,1-457

У третьому розділі роботи “Напрями підвищення інвестиційної приваб-ливості регіону” автором розроблено рекомендації щодо стратегії залучення іноземних інвестицій, організації роботи зі створення вільних (спеціальних) економічних зон і територій пріоритетного розвитку, удосконалення умов інвестування в спеціальній економічній зоні на прикладі СЕЗ "Азов", також розроблено методику оцінки ефективності інвестиційних проектів.

Для забезпечення підвищення інвестиційної активності потрібні наступні економічні передумови: залучення іноземних інвестицій з урахуванням цілей та завдань структурної трансформації промислового комплексу, цільових програм міжгалузевого розвитку, конверсії; збільшення обсягів інвестиційних ресурсів, які формують виробничий потенціал на новій науково-технічній базі; ефективне використання інвестицій; обґрунтування підбору пріоритетних секторів мате-ріального виробництва, які визначають конкуренті позиції країни на світових ринках; створення динамічного експортного потенціалу, який може швидко адаптуватися до кон’юнктури зовнішнього ринкового середовища; розвиток процесів створення внутрішньої та зовнішньої продукції виробничо-технічного призначення.

До джерел наповнення бюджету країни аналітики МВФ відносять податок на прибуток. Але ж в умовах перехідної економіки частка доходів, яка забезпечує розвиток повинна мати особливий статус, що стимулює розвиток всієї економіки. Тому рішення про надання податкових і митних пільг підприємствам, які працюють на територіях пріоритетного розвитку і СЕЗ має своє стимулююче значення для залучення інвестицій у виробництво. Слід зауважити, що цей запропонований захід має кінцевий термін застосування до 6 років, а підприємства, побудовані за рахунок інвестицій будуть працювати десятки років. На територіях СЕЗ “Донецьк” і “Азов” впроваджено механізм стимулювання капітальних вкладень. За даними Ради з питань спеціальних економічних зон і спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області, щорічні прибутки від одного долару США освоєних інвестицій складають 0,89 грн., термін відшкодування митних пільг з постачання обладнання – 1,6 роки, середні щомісячні відрахування в бюджет по діючим підприємствам області – 26,2 млн. грн., пільги на сировину, що завозиться для їх роботи складають 1 млн. грн., або 3,8% від суми бюджетних надходжень. Підприємствами вироблено продукції на суму 5 млрд. грн., а з урахуванням суміжників ця цифра перевищує 8 млрд. грн. Тобто, нова модель управління процесами капітальних вкладень в галузях економіки має позитивний результат.

Автор пропонує здійснювати організацію економіки методами, які дозволяють формувати кластерні моделі взаємодіючих підприємств. Тобто, відтворення внутрішнього ринку України за рахунок комплексу взаємодіючих і взаємопов’язаних підприємств, які зорієнтовані на спільний результат.

Автором запропоновано новий підхід до формування і здійснення інвестиційної діяльності на рівні регіону з урахуванням і використанням можливостей регіонального самоуправління та регулювання ринкових відносин (рис.2).

Оскільки йдеться про перехід до регульованої ринкової економіки, можна передбачити, що методологічно і практично постає досить складне питання взаємодії процесу планування інвестицій з ринковим механізмом, якому не притаманний плановий диктат. Планові складові повинні знаходити прояв у розробці інвестиційно-структурної стратегії розвитку регіону, а у перехідний період – й у розробці балансів ресурсів для забезпечення інвестиційної діяльності у регіоні. Має змінитися і сам принцип планування, змістом якого стане не пошук ресурсів під затверджений план, як це було до останнього часу, а навпаки, планування інвестицій під реальні та можливі для залучення ресурси.

РЕГІОНАЛЬНИЙ ПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС

Блок інвестицій, спрямованих на здійснення регіональних програм | Механізми залучення інвестицій

МІСЦЕВА РАДА

Блок інвестицій, спрямованих на розвиток інноваційної діяльності у регіоні | Планово-фінансовий орган | Надання податкових пільг, створення центрів допомоги інвесторам

Інвестиції на регіональні програмні об?єкти | Створення спеціальних економічних зон

Управління інвестиційним процесом

Інвестиції з місцевого бюджету | Надання митних пільг

Стадії інвестиційної діяльності: | Основні учасники: | Основні функції регулювання

- розробка інвестиційної регіональної політики; | - обласні, місцеві ради, науково-дослідні організації, посередницькі фірми | Створення системи гарантій (неможливості націоналізації та примусового вилучення інвестицій)

-пошук джерел фінансування, акумуляція коштів; | Інформаційне забезпечення, впровадження системи страхування

-планування інвестицій | Контроль за інвестиційним процесом

Рис. 2. Схема управління інвестиційною діяльністю у регіоні із спеціальним інвестиційним режимом

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та вирішено науково-прикладну задачу удосконалення механізму залучення іноземних інвестицій у промисловий регіон в умовах ринкової економіки. Автором поставлено і вирішено низку недостатньо опрацьованих проблем аналізу теоретичних аспектів руху прямих іноземних інвестицій, дослідження процесу їх залучення та інвестиційної політики України, систем державного регулювання міжнародного руху капіталів у країнах з різним рівнем розвитку, здійснення економічного аналізу інвестиційних процесів на рівні регіонів України. Це дало можливість розробити методи оцінки ефективності інвестиційних процесів та систему заходів регулювання розвитку ТПР та СЕЗ як засобу залучення іноземних інвестицій і зробити наступні висновки.

1. Використання коефіцієнту приросту капіталомісткості і темпів зростання населення країни показує, що будь-яка країна може збільшити темпи зростання ВВП шляхом підвищення норми своїх внутрішніх інвестицій. Норма внутрішніх інвестицій у країнах, що розвиваються, може стримуватись за трьома основними напрямками: спроможністю країни абсорбувати додатковий капітал, рівнем внутрішніх заощаджень, наявністю іноземної валюти. За розміром коефіцієнту приросту капіталомісткості будь-яке з цих трьох обмежень може лімітувати рівень інвестицій й темпи зростання ВВП. Найбільш ефективним шляхом для подолання цих перешкод інвестування є функціонування конкурентних ринків у відкритій економіці.

2. Наведена автором класифікація іноземних інвестицій за складом іноземних інвесторів може бути використана для теоретичних досліджень у сфері міжнародної економіки, оскільки той чи інший тип інвесторів, що переважає в даній країні, по перше, залежить від стану розвитку її економіки та інфраструктури, по друге, діяльність різних груп інвесторів неоднаково впливає на економіку приймаючої країни.

3. Удосконалена модель інвестиційного зростання на підставі розрахованих автором параметрів регресії дає можливість використовувати її на практиці, зокрема можна будувати прогноз економічного розвитку країни і так само розраховувати ефект від стимулювання інвестиційної діяльності, використовуючи визначені параметри моделі й структурне співвідношення між ВВП і капітальними вкладеннями в економіку.

4. Для створення сприятливих умов для залучення інвестицій необхідно: забезпечити залучення іноземних інвестицій з урахуванням цілей та завдань структурної трансформації промислового комплексу, розробку цільових програм міжгалузевого розвитку, конверсії; збільшення обсягів інвестиційних ресурсів, які формують виробничий потенціал на новій науково-технічній базі; ефективне використання інвестицій; обґрунтування добору пріоритетних секторів матеріаль-ного виробництва, які визначають конкуренті позиції країни на світових ринках; створення динамічного експортного потенціалу, який може швидко адаптуватися до кон’юнктури зовнішнього ринкового середовища; розвиток процесів створення внутрішньої та зовнішньої продукції виробничо-технічного призначення.

5. Географічна структура міжнародного інвестування в Україні формується під впливом двох взаємозалежних груп факторів. З одного боку, її розвиток визначається глибиною зовнішньоекономічних зв'язків із традицій-ними партнерами (країни СНД із домінуванням Росії, окремі східноєвропейські та західні країни), і з іншого боку, — потребою в диверсифікованості як експортно-імпортної, так і міжнародної інвестиційної діяльності. У цьому контексті характерними є такі особливості, як: перевага двосторонніх міждержавних угод із практично нерозвиненими механізмами участі в багатосторонніх міжнародних структурах (СОТ, МАГАТЕ, конвенціях з передачі технологій і авторських прав тощо); орієнтація на незрілі макрорегіональні інтеграційні утворення (ОЧЕС, ЦЕФТА).

6. Рівень ризику, або невизначеності в досягненні позитивних соціально-економічних результатів функціонування в Україні спеціальних економічних зон значно нижчий, ніж інших проектів регіонального розвитку. Тому на даному етапі потрібно зосередити зусилля на створенні необхідної інфраструктури вже функціонуючих зовнішньоторговельних зон, сприянні реалізації на територіях СЕЗ виробничого типу експортно-орієнтованих інвестиційних та інноваційних проектів, які забезпечують розвиток науково-технічних зон, зокрема, у формі технопарків.

7. Пріоритетами інвестиційної діяльності, які б забезпечили рівень її ефективності, повинні бути наступні: звуження напрямків інвестування та впровадження проектів з урахуванням існуючого інноваційного потенціалу; включення в інвестиційний процес як державних, так і приватних ресурсів; залучення іноземних партнерів до