Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Список наукових праць

ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ К.Д. УШИНСЬКОГО (м. Одеса)

Денисенко Анжела Олександрівна

УДК: 370.156+613.96+613.88

Психологічна готовність старших підлітків

та юнацтва до подружніх взаємовідносин

19.00.07 – педагогічна та вікова психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Одеса – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К.Д. Ушинського (м. Одеса) Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник – доктор психологічних наук, професор, дійсний член АПН України

Чебикін Олексій Якович,

Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського (м. Одеса), ректор, завідувач кафедри теорії та методики практичної психології.

Офіційні опоненти: - доктор психологічних наук, професор, дійсний член АПН України

Бех Іван Дмитрович,

Інститут проблем виховання АПН України, директор, м. Київ;

- кандидат психологічних наук, доцент

Снігур Людмила Анатоліївна,

Одеський ордена Леніна інститут Сухопутних військ, доцент кафедри суспільних наук.

Провідна установа - Інститут психології імені Г.С. Костюка АПН України, лабораторія психології особистості імені П.Р. Чамати, м. Київ.

Захист відбудеться "_13_" лютого 2004 року о _12_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.053.03 при Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К.Д. Ушинського (м. Одеса) за адресою: 65008, м. Одеса, вул. Ніщинського, 1, ауд.14.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (м. Одеса) за адресою: 65008, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26.

Автореферат розісланий "_5_" січня 2004 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Цибух Л.М.

Загальна характеристика роботи

Актуальність проблеми. Проблема психологічної готовності до подружніх взаємовідносин є актуальною у теоретичному (А. Добрович, Л. Іванова, Дж. Браун, Д. Кристенсен, Г. Навайтис та ін.) і практичному (Д. Єнікеєва, В. Левкович, В. Розін та ін.) аспектах. Вже існуючі дослідження підтверджують, що спеціалісти не мають однозначного уявлення про умови та засоби її забезпечення. Узагальнення наукових праць у загальній (Р. Немов, О. Чебикін, Л. Фрідман та ін.); соціальній (Г. Андреєва, С. Голод, А. Сизанов та ін.); космічній та інженерній (Р. Бєлозоров, М. Д’яченко, С. Маслюк та ін.); спортивній (П. Рудик, В. Плахтієнко, А. Пуні та ін.) й інших галузях психології свідчать, що підходи, які використовуються при характеристиці видів готовності та структурних особливостей, залежать від багатьох недостатньо розкритих внутрішніх і зовнішніх факторів. При цьому можна відзначити, що психологічна готовність має також і ряд загальних закономірностей, уточнення яких має суттєве значення для теорії і практики її формування.

Особливої актуальності набуває проблема психологічної готовності до подружніх взаємовідносин через зростання конфліктності між подружжям (Л. Богданович, С. Крючников, Б. Шапіро, С. Шуман та ін.); явищ несумісності (С. Кратохвил, Н. Обозов, А. Обозова та ін.); зниження культури сімейних взаємовідносин (К. Вітек, В. Кемиров, В. Сатир, Т. Трапезникова та ін.) і, як наслідок, збільшення кількості розпаду сімей (Т. Андреєва, А. Лідіна, М. Нарицин, В. Шейнов та ін.). У сучасній педагогічній і віковій психології, на думку багатьох учених (І. Бех, Я. Коломинський, Ю. Миславський, Л. Снігур, М. Римашевський та ін.), недостатньо відпрацьовані умови цілеспрямованого формування психологічної готовності підлітків до подружніх взаємовідносин. Таким чином, необхідне цілеспрямоване теоретичне й експериментальне вивчення психологічної готовності до подружніх взаємовідносин, її провідних детермінантів та рівня сформованості серед молоді. З огляду на це і була обрана тема дисертаційного дослідження "Психологічна готовність старших підлітків та юнацтва до подружніх взаємовідносин".

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася в рамках комплексної теми "Психолого-педагогічні основи індивідуального розвитку в навчальній та навчально-професійній діяльності" (акт № 0100V006391) Південного наукового центру АПН України (м. Одеса). Автором вивчалися особливості психологічної готовності до подружніх взаємовідносин та умови її формування.

Мета дослідження полягає в тому, щоб виявити особливості психологічної готовності старших підлітків та юнацтва до подружніх взаємовідносин і розробити комплексну цілеспрямовану систему її формування у навчально-виховному процесі.

Задачі дослідження.

1. Визначити сутність і структуру психологічної готовності до подружніх взаємовідносин.

2. Виявити й систематизувати основні види психологічної готовності до подружніх взаємовідносин.

3. Дослідити особливості прояву психологічної готовності старших підлітків і юнацтва до подружніх взаємовідносин.

4. Визначити найбільш істотні внутрішні й зовнішні фактори, що обумовлюють психологічну готовність старших підлітків і юнацтва до подружніх взаємовідносин.

5. Розробити й апробувати систему роботи з цілеспрямованого формування психологічної готовності до подружніх взаємовідносин.

Об’єкт дослідження – психологічна готовність до подружніх взаємовідносин у представників старшого підліткового і юнацького віку.

Предмет дослідження - провідні детермінанти психологічної готовності старших підлітків і юнацтва до подружніх взаємовідносин та психолого-педагогічні умови її формування.

Гіпотеза дослідження. У своїй роботі ми спиралися на припущення, що психологічна готовність старших підлітків і юнацтва до подружніх взаємовідносин залежить від індивідуальних особливостей, віку та специфіки гендерних стереотипів, а також впливу зовнішніх соціальних факторів. Якщо їх визначити, ми зможемо розробити адекватну систему формування такої психологічної готовності, яка допоможе зменшити розлучення у родині.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених задач було застосовано комплексний підхід, який полягав у поєднанні теоретичного аналізу наукових джерел із застосуванням констатуючого та формуючого експериментів, а також методи: спостереження, анкетування, стандартизовані опитувальники, проективні тести, бесіди, експертні оцінки. Для обробки емпіричних даних використовувалися кореляційний та факторний аналіз.

Дослідження комунікативних особливостей, толерантності та схильності особистості до конфліктної поведінки здійснювалося за допомогою методик В. Бойка та К. Томаса. Оцінка емпатичних здібностей і соціально-психологічних установок особистості в мотиваційно-потребовій сфері діагностувалася методиками В. Бойка та О. Потьомкіної. Індивідуально-психологічні властивості й особливості характеру вивчалися за допомогою методик, що їх запропонували Г. Айзенк, К. Леонгард і С. Делінгер. Для вивчення психологічної готовності до подружніх взаємовідносин використовувалася спеціально розроблена анкета.

Дослідження проводилося серед учнів 8-11 класів юридичного ліцею (м. Одеса), студенти I і II курсів Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (м. Одеса), студенти III курсу Одеського державного аграрного університету і студенти II курсу Одеського інституту внутрішніх справ. Всього дослідженням було охоплено 384 особи.

Дослідження проводилося в три етапи.

На першому етапі (1999 – 2000 рр.) здійснювалося теоретико-методологічне дослідження, орієнтоване на уточнення змісту психологічної готовності до подружніх взаємовідносин та особливостей прояву в різні періоди життя людини.

На другому етапі (2000 – 2001 рр.) добиралися й розроблялися методи дослідження, вивчався прояв психологічної готовності старших підлітків і юнацтва до подружніх взаємовідносин та їх індивідуальних особливостей.

На третьому етапі (2001 – 2002 рр.) узагальнювалися результати дослідження, розроблялася й апробовувалася комплексна система цілеспрямованого формування психологічної готовності до подружніх взаємовідносин.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше у роботі показано, що психологічна готовність юнаків і дівчат до подружніх взаємовідносин проявляється неоднозначно, тобто рівень готовності має тенденцію підвищуватися чи знижуватися у певні вікові періоди. Розкрито, що психологічно готові юнаки й дівчата відрізняються від неготових за рівнем сформованості індивідуальних особливостей, пов’язаних із соціальною адаптацією. Уточнено гендерні відмінності у специфіці індивідуальних проявів психологічно готових та неготових респондентів до подружніх взаємовідносин. Розкрито подальший розвиток розуміння сутності психологічної готовності до подружніх взаємовідносин на рівні відносно стійкого стану особистості, а також соціальних установок і сімейних цінностей. Розроблена й апробована комплексна система цілеспрямованого формування психологічної готовності до подружніх взаємовідносин, основу якої складає спеціально організована просвітницька робота; дібрано психологічні вправи й рольові ігри з урахуванням індивідуальних особливостей старших підлітків.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дослідження, що пов’язані з уточненням змісту психологічної готовності до подружніх взаємовідносин, її видів та сформованості у підростаючого покоління можуть бути використані при підготовці підручників з вікової та педагогічної психології, а також посібників, розробок для вчителів та практичних психологів. Розроблена та апробована система цілеспрямованого формування психологічної готовності старших підлітків до подружніх взаємовідносин може бути реалізована в навчально-виховному процесі загальноосвітніх шкіл та діяльності психологічних служб.

Наукові результати дослідження, що пов’язані з узагальненням даних про психологічну готовність до подружніх взаємовідносин юнаків та дівчат, впроваджені у діяльність інформаційно-методичного центру управління освіти Одеської міської ради (акт №12 від 18.03.2003 р.). Запропонована система впроваджена в навчально-виховний процес спеціалізованої школи I - III ступенів № 40 міста Одеси (акт № 7 від 17.02.2003 р.).

Обгрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій забезпечувалася методологічною та теоретичною обґрунтованістю його вихідних даних, застосуванням взаємодоповнюючих методів, що відповідали меті та задачам дослідження, виділенням об’єктивних показників психологічної готовності, результатами перевірки теоретичних положень в експерименті, репрезентативності вибірки, об’єднанням кількісного і якісного аналізу одержаних емпіричних результатів, використанням комплексу методів математичної статистики.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи були представлені в доповідях на Міжнародному конгресі "Стреси в повсякденному житті дітей" (м. Одеса, 2000) та всеукраїнських: "Охорона дитинства. Дитяче право: теорія, досвід, перспективи" (м. Одеса, 2001), "Всеукраїнські науково-практичні читання студентів і молодих науковців, присвячені спадщині великого вітчизняного педагога К.Д. Ушинського" (м. Одеса, 2003) науково-практичних конференціях.

Про результати дисертації було повідомлено на засіданнях кафедри теорії та методики практичної психології Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (м. Одеса) з 1999 по 2002 рр.

Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження опубліковані в 6 статтях, з них чотири надруковані у фахових наукових виданнях України.

Структура дисертації. Дисертація включає: вступ, три розділи, висновки, список використаних наукових джерел та додаток. Загальний обсяг дисертації - 303 сторінки друкованого тексту, з них 178 сторінок основного тексту. В роботі наведено 54 таблиці. У списку використаних джерел - 207 найменувань, з них 14 найменувань англійською мовою.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми; визначено об’єкт, предмет, мета, гіпотеза та задачі; викладено теоретично-методологічні основи і методи дослідження; сформульовано наукову новизну, теоретичне і практичне значення дослідження; представлено дані про апробацію роботи і про впровадження її у практику, а також відомості про публікації.

Перший розділ "Дослідження теоретико-методологічних основ психологічної готовності до подружніх взаємовідносин" присвячено аналітичному огляду теоретичних та експериментальних досліджень з питань формування психологічної готовності. Розкривається сутність і зміст явища психологічної готовності та уточнюється поняття "психологічна готовність до подружніх взаємовідносин".

Узагальнюючи різні дослідження, поняття психологічної готовності можна розглядати як прагнення до здійснення певних дій (Д. Ушаков, В. Даль, І. Олейник, В. Яременко та ін.); складне утворення (П. Рудик, В. Апаторієва, А. Петченко та ін.); специфічний психологічний стан (Р. Білозеров, В. Сласт, А. Пуні та ін.); індивідуальний фон (Є. Савченко, Є. Кравцова, В. Поліщук та ін.); певний процес (Л. Гозман, Е. Еріксон, Н. Обозов та ін.) тощо. На підставі цих та інших даних можна припустити, що психологічна готовність – це стан особистості, що характеризується вибірковою активністю на основі усвідомлених потреб та мотивів для виконання активних дій, пов’язаних з високою емоційно-вольовою стійкістю.

У процесі реалізації готовності відбувається відображення суб’єктом ситуації та діяльності, в якій він знаходиться (М. Д’яченко, Л. Кандибович). Аналіз робіт А. Ганюшкіна, Л. Нерсесяна дав можливість умовно виділити чотири рівня психологічної готовності: повна готовність, наближена до повної, неповна, непідготовленість.

Дослідження готовності підростаючого покоління до створення сім’ї представлені в науковій літературі, де висвітлюються морально-педагогічні аспекти (В. Сухомлинський, І. Трухін, В. Чудновський та ін.), соціальні та етичні проблеми (М. Алексєєва, Е. Берн, Ю. Щербатих та ін.), медико-психологічні питання (Д. Єнікєєва, В. Каган, І. Юнд та ін.), а також формування статевої свідомості, ідентичності та їх ролі у психологічній готовності до шлюбу представлені у працях О. Кікенджі, І. Кона, В. Куніциної та інших.

Що ж до психологічної готовності до подружніх взаємовідносин, то узагальнення наукових даних свідчить про те, що її вивчення здійснюється переважно фрагментарно. Так, Е. Еріксон психологічну готовність до подружніх взаємовідносин досліджує як соціально-психологічний процес, основу якого складає духовна зрілість людини, що спонукає до пошуку інтимної психологічної близькості, протистоянню ізоляції та самотності. На думку інших учених (С. Ковальова, Л. Шнейдера та ін.), вона формується з того часу, коли людина повністю усвідомлює свою готовність до комунікації, моральних, етичних, емоційних та інтимних відносин, а також до продовження роду. Серед основних видів психологічної готовності до подружніх взаємовідносин розглядають комунікативну, емоційно-інтимну, морально-етичну тощо, характер виявлення яких може змінюватися з набуттям життєвого досвіду, віком та специфікою гендерних стереотипів.

Водночас деякі спеціалісти прагнуть виділити основні фактори, що зумовлюють психологічну готовність до позитивних подружніх взаємовідносин. Це мотиви вступу до шлюбу та вірний вибір партнера (Ю. Альошина, А. Реан та ін.); виділення адаптаційних можливостей (Г. Балл, Т. Рогінська та ін.); емоційна зрілість партнерів (А. Маслоу, Г. Навайтіс, В. Торохтій та ін.); їх психологічна єдність (Т. Андрєєва, Н. Обозов та ін.); автономність (Л. Машкова, В. Сиченко та ін.); віковий період вступу до шлюбу та його тривалість (М. Еріксон, В. Сатир та ін.), а також період виникнення вагітності (А. Співаковська, К. Хорні та ін.); сексуальна задоволеність (Х. Каплан, В. Фромм та ін.); матеріальний статус чоловіка і дружини, їхній фізичний стан (Н. Самоукіна, Ю. Петров та ін.); батьківський вплив (К. Юнг, М. Макголдрик та ін.); сімейні міфи (Е. Ейдеміллер, В. Юстицькис та ін.) тощо.

Таким чином, ми визначаємо поняття "психологічна готовність до подружніх взаємовідносин" як відносно стійкий стан особистості, що характеризує певну систему соціальних установок, сімейних цінностей, орієнтованих на позитивні взаємовідносини між подружжям.

У зв’язку з тим, що за статистичними даними у місті Одеса за період 2001 року кількість розлучень в 1,1 раза (по Жовтневому району в 2 рази) перевищує кількість вступу до шлюбу, нами була розроблена анкета для уточнення найістотніших сімейних взаємовідносин. У дослідженні брали участь 50 жінок і 50 чоловіків віком 23-48 років. Як показали результати, основними труднощами, що ускладнювали розвиток позитивних подружніх взаємовідносин, виступають: несумісність характерів (70%); прагнення до вираженої незалежності (62%); неузгодженість у сімейних цінностях (58%); прояви ревнощів (53%); неуважність і невміння вислухати (49%); негативні стосунки з батьками (49%) та ін. Викладені вище проблеми, в свою чергу, було розбито на дві групи. До першої віднесено ті, що виявляються в період адаптації подружжя. Це авторитарні дії в поведінці; прояви ревнощів; підозри в невірності; приймання рішення про народження дітей, їх виховання; негативні стосунки з батьками, друзями і знайомими; переборювання конфліктних ситуацій. До другої – прогресуючі проблеми, що виникають після 8-10-ти років спільного життя. Зокрема, це несумісність характерів, недостатнє співпереживання з приводу хвороби, неуважність і невміння вислухати, відсутність спільного відпочинку, невиконання взятих зобов’язань тощо. Виділено також специфічні труднощі, що є характерними для чоловіків і жінок. Типовими для чоловіків виявилися проблеми невдоволеності інтимними стосунками та неетичною поведінкою, а для жінок – розходження поглядів стосовно сімейних цінностей, недостатнє співпереживання з приводу хвороби, неуважність, недовіра і виражена незалежність. Однак варто відзначити, що, незважаючи на ці сімейні складнощі, чоловіки більше задоволені своїм шлюбом, ніж жінки (чоловіки – 72%, жінки – 58%). Це також підтверджується дослідженнями таких учених, як Ю. Альошина, Н. Самоукіна та інших.

Розглядаючи результати самооцінки психологічної готовності до сімейних проблем, ми виявили, що до одруження 33% досліджуваних усвідомлюють міру своєї готовності подолати існуючі сімейні складнощі і, отже, спільне їх вирішення (чоловіків – 38%, жінок – 28%). Важливо відзначити, що після одруження, тобто через деякий період спільного життя, рівень психологічної готовності подружжя до позитивного вирішення сімейних проблем значно підвищується і досягає 44%. На підставі одержаних результатів можна припустити, що 40% жінок і 48% чоловіків, проходячи сімейну адаптацію, пристосувалися до свого партнера.

Встановлено також, що у 16 років позитивно оцінювали свою психологічну готовність до подружніх взаємовідносин взагалі лише 2%; у 18 років – 6%; у 20 років – 24%; у 23 роки – 36%; у 25 років – 54%, а у 30 років – 80% досліджуваних. Виявлено, що у жінок міра психологічної готовності в 23 роки значно вища, ніж у чоловіків (44% у жінок і 24% у чоловіків), а після 30-ти років у чоловіків рівень психологічної готовності має тенденцію підвищуватися (78% у жінок і 82% у чоловіків).

Відносно психологічної готовності підростаючого покоління до подружніх взаємовідносин можна сказати, що сензитивність, підвищена пізнавальна активність, прагнення до самовизначення в усіх сферах життя становлять сприятливу платформу для формування психологічної готовності старших підлітків і юнацтва до цього виду відносин (І. Гребенніков, І. Трухін та ін.), оскільки саме в цей період розвивається підвищений інтерес до представників протилежної статі та виявляються чітко виражені гендерні особливості сексуальної активності, а також розвиваються певні уявлення про роль сім’ї та шлюбу (О. Кікінежді, А. Корегін, І. Юнд та ін.). За даними групи вчених (І Кон, Г. Крайг, Ф. Райс та ін.), перше сексуальне зближення в цей віковий період відбувається за таких факторів, як цікавість, готовність до сексу у юнаків та ніжного почуття у дівчат. Базуючись на наших спостереженнях, до перелічених факторів можна додати ще такі, як матеріальна зацікавленість, вплив оточення тощо.

Враховуючи це, можна говорити, що прагнення дістати задоволення, бажання відчути ніжність, позбутися опіки батьків, підвищити самооцінку, самоутвердитися, надмірна романтичність, а також вагітність виступають провідними мотивами для раннього вступу до шлюбу (В. Голод, А. Реан та ін.).

У другому розділі "Експериментальне дослідження факторів, що детермінують психологічну готовність юнаків і дівчат до подружніх взаємовідносин" аналізуються теоретичні аспекти емпіричного вивчення проблеми, подається загальна процедура організації дослідження і формулюються висновки. Основною тенденцією побудови констатуючого експерименту був добір методів дослідження психологічної готовності та індивідуально-психологічних особливостей старших підлітків і юнацтва, що дали змогу об’єктивніше охопити сутність характеристики всіх компонентів психологічної готовності до подружніх взаємовідносин. Добираючи їх, ми враховували валідність, відповідність віковим проявам досліджуваних, а також можливість оцінювати діагностовані особливості психологічної готовності за якісними та кількісними показниками.

Дослідження проводилося впродовж 2000-2001 рр. і було спрямоване на групи старших підлітків і юнацтва, оскільки даний віковий період має вирішальне значення у формуванні психологічної готовності до подружніх взаємовідносин.

Для систематизації одержаних первинних даних та їх статистичної обробки, всіх обстежених було поділено на 20 підгруп у відповідності з віком (загальні підгрупи респондентів - 15-16-річні, 17-18-річні, 19-20-річні), статевими відмінностями (підгрупи юнаків і дівчат) та мірою психологічної готовності до подружніх взаємовідносин (готові та неготові).

Аналіз первісних показників, що визначають психологічну готовність до подружніх взаємовідносин, дає підстави на умовне диференціювання досліджуваної вибірки на тих, хто має певну психологічну готовність (52,9%) і на тих, у кого вона відсутня або виявлена в мінімальних значеннях (47,1%). Виходячи з одержаних результатів, видно, що рівень психологічної готовності представлений неоднозначно, тобто змінюється в залежності від вікових та гендерних особливостей респондентів (див. табл. 1).

Таблиця 1

Вираженість (%) психологічної готовності старших підлітків

і юнацтва до подружніх взаємовідносин

вік | готові

дівчата | юнаки

15 років | 40,0 | 32,1

16 років | 54,2 | 48,2

17 років | 42,8 | 26,6

18 років | 52,9 | 52,9

19 років | 94,1 | 46,6

20 років | 82,3 | 53,8

Подальший аналіз засвідчує, що діагностовані показаники мають значну варіативність. Так, поглиблений розгляд представлених даних дозволив визначити, що у більшості досліджуваних серед провідних індивідуальних особливостей простежується низький рівень комунікативності, толерантності, емпатичних здібностей. В той же час виявлено домінування соціально-психологічних установок у мотиваційно-потребовій сфері, зокрема прагнення до влади, орієнтація на свободу, прояви егоїстичних рис, установка на гроші тощо.

Визначено також, що серед провідних особистих проявів, які обумовлюють стабільність шлюбу, певних відмінностей між дівчатами і юнаками, незалежно від їхньої психологічної готовності до подружніх взаємовідносин та віку, не виявлено. Основними властивостями досліджувані вважають: взаєморозуміння, кохання, довіру, повагу, терпіння, вірність та інші. Однак показник кохання для юнаків є більш значущим, ніж для дівчат.

Враховуючи мету нашої роботи, ми розглянули особливості статично вірогідних відмінностей діагностованих показників та простежили розбіжності між дівчатами і юнаками різного віку відносно їхньої психологічної готовності або неготовності до подружніх взаємовідносин.

Отже, психологічно готові дівчата, на відміну від юнаків, схильні до прояву доброти, педантичності, компромісу, наслідування (в 15-16 років); орієнтовані на альтруїзм, співробітництво, інтуїтивність (у 17-18 років) і дезадаптацію (в 19-20 років). Юнаки, в свою чергу, орієнтуються на консерватизм, конфронтацію, дратівливість, установку на гроші (в 15-16 років); прагнення до влади, орієнтацію на результат, лідерство і комунікацію (в 19-20 років). Що ж до осіб неготових до подружніх взаємовідносин, то у дівчат провідними виявилися показники, що характеризують ригідність, уникання, раціональність (у 15-16 років), взаємодопомогу (в 17-18 років) і неприязнь (у 19-20 років), а у юнаків – прагнення до свободи (в 17-18 років) та інтелектуальність (у 19-20 років).

Дослідження вищеперелічених особливостей підтвердилося результатами кореляційного аналізу. Розкрито, що характер механізмів взаємозв’язків діагностованих показників між юнаками й дівчатами має свою специфіку. Ці результати дають підставу вважати, що психологічно готові до подружніх взаємовідносин дівчата виявляють такі особливості, як вірність, поступливість (у 15-16 років) та орієнтацію на результат (у 17-18 років). Юнаки більш схильні до взаємопідтримки, педантичності, турботливості, орієнтації на свободу, установку на гроші, терпіння, прояв егоїзму (в 15-16 років) і негативного спілкування (в 17-18 років). В той же час психологічно неготові дівчата більш схильні до доброти, орієнтації на процес, ригідності (в 15-16 років) і поваги (в 17-18 років), а юнаки – до упевненості в собі (в 15-16 років); відповідальності, стабільності та лідерства (в 17-18 років).

Відзначено, що такі індивідуальні прояви, як прихована і відверта жорстокість, егоцентризм, неприязнь, обгрунтований негативізм, необгрунтовані узагальнення, консерватизм, регламентованість, безкорисливість, образливість та ін. характерні для юнаків і дівчат у 15-20-річному віці як психологічно готових, так і неготових до подружніх взаємовідносин.

Використання факторного аналізу дозволило певною мірою закріпити зазначені дані. Так, у дівчат, психологічно готових до подружніх взаємовідносин, провідними факторами виявилися: критичність (5,33%), авторитарність (4,76%) в 15-16 років; оптимізм (4,56%), урівноважена конфронтація (5,6%) в 17-18 років; критичність (8,49%), гуманність (3,52%) і моральна стійкість (3,22%) в 19-20 років. А у юнаків – індивідуальна організованість (6,84%), образливість (6,24%) в 15-16 років; жорстокі установки (9,5%), дипломатичність (8,28%) в 17-18 років; недостатня впевненість в собі (16,1%) в 19-20 років. У групі психологічно неготових до подружніх взаємовідносин у дівчат виявлено такі фактори, як занижена комунікабельність (6,09%), екзальтованість (5,95%), старанність (4,98%) у 15-16 років; взаєморозуміння (4,46%) в 17-18 років і компроміс (13,9%) у 19-20 років. А у юнаків – жорстока адаптація (8,14%) в 15-16 років; сексуальні прояви (4,45%), емоційна стриманість (4,19%) в 17-18 років і емоційна саморегуляція (6,48%) в 19-20 років.

На основі факторного аналізу також встановлено, що спільними для юнаків і дівчат, незалежно від віку і рівня їхньої психологічної готовності до подружніх взаємовідносин, є фактори індивідуальної орієнтації на негативні прояви, а також урівноваженість, консерватизм, лабільність, моральність, негативізм, егоїзм, вольова активність тощо.

Одержані результати стали основою для побудови цілеспрямованої системи формування психологічної готовності до подружніх взаємовідносин з урахуванням індивідуальних особливостей старших підлітків і юнацтва.

У третьому розділі "Система цілеспрямованого формування психологічної готовності до подружніх взаємовідносин" показана динаміка досліджуваної психологічної готовності під впливом формуючого експерименту, надається опис розробленої комплексної системи та умови її апробації.

Враховуючи праці Н.В. Самоукіної (2001), В.Д. Рижкова (1998), О.Г. Трошихіної (2002) та інших учених, можна констатувати, що психологічна готовність до подружніх взаємовідносин конструктивно відбувається на рівні спеціальної корекції, а також засвоюваності певних знань, умінь і навичок. Тому при розробці нашої системи ми спиралися:

по-перше, на чинні основні морально-етичні, культурологічні стереотипи й цінності подружніх взаємовідносин;

по-друге, на специфіку індивідуальних особливостей старших підлітків і юнацтва, а також на їхнє ставлення до шлюбу;

по-третє, на можливість використання системи у навчально-виховному процесі.

Розроблена система враховує визначення індивідуальних особливостей старших підлітків, а також відомі й принципово нові психологічні техніки, орієнтовані на формування психологічної готовності до подружніх взаємовідносин за рахунок корекції комунікативних, емпатійних та інших особливостей. При побудові системи було обрано логіку розгортання, що дозволила реалізувати її в рамках конкретних навчально-ознайомчих і спеціальних корекційних занять.

На нашу думку, такий підхід є більш перспективним і може реалізовуватися при формуванні психологічної готовності до подружніх взаємовідносин серед підростаючого покоління у навчально-виховному процесі.

Основна мета запропонованої системи - це формування у представників старшого підліткового і юнацького віку основ психологічної готовності до подружніх взаємовідносин. Головне завдання полягає в тому, щоб допомогти підлітку в самореалізації, розкритті та розвитку індивідуального потенціалу, в прийнятті та освоєнні своєї волі, а також відповідальності за життєвий вибір.

Запропонована система включає чотири блоки, що орієнтовані:

1. Індивідуальний – на розвиток здатності цілісного сприйняття себе та оточення;

2. Емоційний – на формування уміння керувати емоціями;

3. Комунікативний – на розширення навичок ефективного спілкування;

4. Подружній - на формування психологічної культури й поведінки у подружніх взаємовідносинах.

Наша система складається з дев’ятьох занять (тривалістю 4-5 годин), на кожному з яких передбачена мета; сформульовано основні завдання; дібрано допоміжний матеріал; описано системи методів, прийомів, психологічних вправ і рольових ігор. Для вирішення поставлених завдань використовувався комплекс розроблених та відомих адаптованих різних психологічних вправ і рольових ігор.

Перші два теоретичні заняття спрямовані на розвиток уявлень про подружні взаємовідносини, психологічну культуру поведінки у шлюбі. Далі пропонується розгляд зовнішніх і внутрішніх факторів, що обумовлюють психологічну готовність до подружніх взаємовідносин.

Третє орієнтоване на корекцію негативних установок (невпевненість, страх, почуття образи, самотність та ін.).

Четверте – на розвиток основ довірливого ставлення.

П’яте – на формування вербальних і невербальних засобів, що використовуються в процесі спілкування.

Шосте – на розвиток механізмів цілісного сприймання один одного, взаєморозуміння і взаємодопомоги між партнерами.

Сьоме – на корекцію агресивності й імпульсивності поведінки під час подружніх конфліктів.

Восьме – на активізацію гнучкості мислення під час вибору та прийняття спільних рішень у подружніх взаємовідносинах.

Заключне заняття передбачало самодіагностику психологічної готовності до подружніх взаємовідносин, де застосовувалися діагностичні методики В.В. Бойка (оцінки комунікативних установок та емпатичних здібностей) і розроблена нами анкета, орієнтована на виявлення рівня психологічної готовності до подружніх взаємовідносин. Використані методики дозволили виявити і якісно оцінити показники, що характеризують психологічну готовність до подружніх взаємовідносин (П4) та індивідуальні особливості учнів: приховану (П29) і відкриту жорстокість (П30); обгрунтований негативізм (П31); необгрунтовані узагальнення (П32); негативні узагальнення (П33); неприязнь (П34); егоцентризм (П35); консерватизм (П36); конфронтацію (П37); авторитарність (П38); регламентованість (П39); образливість (П40); дратівливість (П41); дезадаптацію (П42); раціональність (П71); емоційність (П72), інтуїцію (П73); саморегуляцію (П74); комунікативність (П75) і наслідувальність (П76).

Для апробації розробленої системи було проведено формуючий експеримент на базі юридичного ліцею (м. Одеса). За результатами констатуючого експерименту було відібрано 32 особи (за бажанням), які мали недостатню психологічну готовність до подружніх взаємовідносин. Всіх учасників було поділено на експериментальну та контрольну групи, по 8 осіб різної статі в кожній.

Заключні дані формуючого експерименту дозволили констатувати наявність певних відмінностей, виявлених між учасниками експериментальної та контрольної груп. Так, у дівчат і юнаків експериментальної групи по відношенню до контрольної відзначено підвищення середніх значень показників, що характеризують психологічну готовність до подружніх взаємовідносин, раціональність, емоційність, саморегуляцію, комунікативність і наслідування, а також зниження відкритої жорстокості, неприязні, конфронтації, авторитарності, регламентованості, образливості та інших негативних індивідуальних проявів (див. табл. 2).

Таблиця 2

Статистично достовірні відмінності показників, що характеризують індивідуальні особливості між дівчатами і юнаками контрольної та експериментальної груп після проведення формуючого

експерименту

Стать | дівчата | юнаки

групи | контрольна | експериментальна | контрольна | експериментальна

стат. зн. | Х | Х2 | Х | Х2 | t | Х | Х2 | Х | Х2 | t

Показники | П4 | 2,75 | 1,04 | 4,5 | 0,53 | 3,93 | 2,88 | 1,25 | 4 | 0 | 2,29

П30 | 33,9 | 5,69 | 23,8 | 4,3 | 3,94 | 35,1 | 5,57 | 23,8 | 4,62 | 4,41

П31 | 3,63 | 0,92 | 2,63 | 1,06 | 2,01 | 3 | 0,76 | 1,88 | 0,83 | 2,82

П32 | 5,75 | 1,67 | 5 | 1,07 | 1,06 | 7,25 | 1,49 | 4 | 1,85 | 3,83

П34 | 8,13 | 1,36 | 5,5 | 1,93 | 3,09 | 8,63 | 1,41 | 7 | 1,31 | 2,39

П37 | 8,88 | 1,64 | 6,63 | 2,07 | 2,4 | 9,13 | 1,89 | 6,25 | 1,98 | 2,97

П38 | 7,63 | 1,77 | 5,25 | 1,83 | 2,64 | 9,05 | 1,85 | 5,88 | 1,73 | 4,04

П39 | 9,75 | 0,89 | 6,13 | 0,83 | 8,34 | 10,1 | 1,13 | 6,38 | 1,92 | 4,45

П40 | 7,38 | 1,77 | 4,13 | 2,53 | 2,92 | 7,63 | 2,33 | 5,13 | 1,46 | 2,52

П41 | 6,75 | 1,49 | 5,88 | 2,36 | 0,88 | 8,13 | 1,81 | 6,38 | 1,3 | 2,2

П42 | 6,75 | 1,16 | 6,13 | 2,53 | 0,63 | 7,75 | 1,58 | 5,5 | 1,77 | 2,67

П71 | 4 | 0,93 | 3,38 | 0,52 | 1,64 | 3,13 | 0,99 | 4,5 | 1,07 | 2,67

П72 | 3,5 | 0,53 | 5,63 | 0,52 | 8,05 | 3,13 | 1,25 | 2,75 | 0,71 | 0,73

П74 | 4,13 | 0,83 | 3,75 | 0,89 | 0,87 | 2,63 | 0,92 | 3,88 | 0,99 | 2,62

П75 | 2,63 | 0,52 | 3,13 | 0,35 | 2,23 | 2,38 | 0,52 | 3,38 | 0,92 | 2,6

Примітка: відмінності значні, якщо 1. t>tkp. = 2,14 при p<0,05; 2. t>tkp. = 2,98 при p<0,01;

3. t>tkp.= 4,14 при p<0,001.

Наведені дані свідчать, що у юнаків та дівчат контрольної групи після проведення формуючого експерименту з діагностованих показників істотних змін не виявлено.

Найефективнішими психологічними вправами та рольовими іграми в цій системі занять виявилися: "Вода", "Пробачення", орієнтовані на звільнення від внутрішніх негативних установок (Х. Грехем, Х. Сильва та ін.); "Картина", "Дзеркало", "Сила мовлення", "Співдружність", спрямовані на розвиток комунікативних навичок (А. Прутченкова, К. Рудестам та ін.); "Політ білого птаха", "Вірний друг", призначені для активізації процесу самопізнання (І. Калинаускас, К. Фопель та ін.), а також рольові ігри "Зв’язані одним ланцюгом", "Життя ідеальної сім’ї", "Скульптура сім’ї", орієнтовані на розвиток основ позитивних подружніх взаємовідносин (Є. Трошихіна, К. Рудестам та ін.).

В цілому дані, що їх ми одержали, засвідчили перспективність використання запропонованої системи в навчально-виховному процесі з метою формування основ психологічної готовності підростаючого покоління до подружніх взаємовідносин.

ВИСНОВКИ

У дисертації представлено теоретико-експериментальне узагальнення і наукове вирішення задачі формування психологічної готовності старших підлітків та юнацтва до подружніх взаємовідносин на рівні її оцінки з урахуванням певних індивідуальних особливостей і спеціальної системи психолого-педагогічних умов її формування.

1. Показано, що психологічна готовність до подружніх взаємовідносин у сучасних дослідженнях аналізується і вивчається переважно побічно й фрагментарно. Її можна розглядати як відносно стійкий стан особистості, що характеризує певну систему соціальних установок, сімейних цінностей, орієнтованих на позитивні подружні взаємовідносини.

2. Розкрито основні види психологічної готовності (комунікативна, емоційно-інтимна, морально-етична та ін.) до подружніх взаємовідносин, характер виявлення яких може змінюватися з набуттям життєвого досвіду, віком та специфікою гендерних стереотипів.

3. Виділено зовнішні й внутрішні фактори, що впливають на психологічну готовність до подружніх взаємовідносин. До останніх віднесені індивідуальні особливості подружжя, зокрема мотиви вступу в шлюб, вираженість адаптаційних можливостей, емоційна і моральна зрілість тощо. До перших – віковий період вступу в шлюб та його тривалість, матеріальний статус партнерів, батьківський вплив та ін.

4. Встановлено, що 47,1% старших підлітків і юнацтва є психологічно неготовими до подружніх взаємовідносин. Юнаки порівняно з дівчатами менше готові до таких взаємовідносин. Найбільш чітко це простежується у 17-річному віці (57,2% - дівчат і 73,4% - юнаків); у 19-річному (5,9% - дівчат і 53,4% юнаків) і у 20-річному віці (17,7% дівчат і 46,2% - юнаків).

5. Виявлено, що середні значення діагностованих показників у експериментальної групи в залежності від їх психологічної готовності мають свої специфічні відмінності. Так, у психологічно готових відносно неготових більш вираженими на рівні статистично вірогідної різниці є наступні індивідуальні особливості: у 15-16 років – суперництво, регламентованість, прагнення влади, авторитарність, ригідність, неврівноваженість тощо; у 17-18 років – наслідування, невимушеність, егоцентризм, саморегуляція, авторитарність тощо; у 19-20 років – лабільність, тривожність, чуттєвість, повага, екзальтованість, цілеспрямованість, поступливість, образливість, довіра та інші.

5.1. Відзначено наявність певних статистично вірогідних різниць у діагностованих показниках, що характеризують індивідуальні властивості між юнаками й дівчатами, психологічно готовими до подружніх взаємовідносин.

У дівчат 15-16 років, порівняно з юнаками, більш виражені показники доброти, педантичності, демонстративності, а у юнаків – дратівливості, установки на гроші, консерватизму, орієнтації на егоїзм, конфронтації, егоцентризму; у дівчат 17-18 років – вірності, співробітництва, неврівноваженості, орієнтації на альтруїзм, а у юнаків – невимушеності; у дівчат 19-20 років – регламентованості, імпульсивності, довіри, поваги, егоцентризму, дезадаптації, екзальтованості, а у юнаків – прагнення до влади, відкритої жорстокості, орієнтації на результат, комунікації та лідерства.

6. На основі кореляційного аналізу встановлено, що в кожній групі між дівчатами та юнаками, психологічно готовими до подружніх взаємовідносин, також існує своя специфіка взаємозв’язків діагностованих показників.

У дівчат 15-16-річного віку найбільшу кількість зв’язків виявлено за показниками вірності, сексуальності, альтруїзму, поступливості, дезадаптації, а у юнаків – взаємопідтримки, турботливості, чесності, орієнтації на свободу і гроші, чуйності, терпіння та егоїзму; в підгрупі дівчат 17-ти – 18-ти років – безкорисливості, відвертої жорстокості, орієнтації на результат, дратівливості, чуйності, турботливості, а у юнаків – регламентованості, егоцентризму та ін.; у дівчат 19-20-річного віку – прихованої жорстокості, образливості, обгрунтованого негативізму, негативного спілкування, консерватизму, а у юнаків – авторитарності, сексуальності тощо.

7. Розкрито, що виділені показники, які характеризують індивідуальні особливості, одержали певне підтвердження у факторному аналізі. Особливо це стосується таких індивідуальних властивостей, як конфронтація, адекватна комунікація, збудливість, амбівалентність почуттів, підвищена критичність, урівноваженість, інтелектуальна дипломатичність і демонстративність, виявлених у психологічно готових досліджуваних незалежно від їхньої статі й віку. Для неготових юнаків і дівчат істотними виявилися фактори, пов’язані з консервативними установками, образливістю, сензитивністю, авторитарністю, моральністю, неврівноваженістю та іншіми.

8. Розроблена комплексна система, орієнтована на формування психологічної готовності до подружніх взаємовідносин, основу якої склали: просвітницька робота і спеціально підібрані психологічні вправи, рольові ігри, спрямовані на розвиток емоційної, комунікативної та інших сфер з урахуванням індивідуальних особливостей старших підлітків. Апробація цієї системи дозволила в юнаків та дівчат експериментальної групи істотно підвищити рівень психологічної готовності до подружніх взаємовідносин.

Виконане дисертаційне дослідження дозволило висунути ряд актуальних питань для подальшого вивчення порушеної проблеми. Зокрема дослідити вплив етнічних традицій на психологічну готовність до подружніх взаємовідносин; виявити психологічну готовність до подружніх взаємовідносин у осіб, що мають певні відхилення в стані здоров’я; створити комплексну соціально-психологічну програму, орієнтовану на системне формування психологічної готовності до подружніх взаємовідносин на всіх етапах виховного процесу в навчальних закладах та інших.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Денисенко А.А. К вопросу о психологической готовности к супружеским взаимоотношениям // Наука і освіта.– Одеса, 2000. – С. 171 - 172. – (Спецвипуск).

2. Денисенко А.А. Социально-психологические факторы, определяющие психологическую готовность к супружеским взаимоотношениям // Наука і освіта. – Одеса, 2001. – № 1. – С. 49 - 52.

3. Денисенко А.А. Исследование психологической готовности к супружеским взаимоотношениям старших подростков и молодежи // Наука і освіта. – Одеса, 2002. – № 2. – С. 15


Сторінки: 1 2





Наступні 7 робіт по вашій темі:

механізм управління створенням наукоємної продукції в організаціях науково-технологічної сфери - Автореферат - 30 Стр.
ГОСПОДАРСЬКО-БІОЛОГІЧНА ОЦІНКА НОВИХ І ПЕРСПЕКТИВНИХ СОРТІВ МАЛИНИ В УМОВАХ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ - Автореферат - 19 Стр.
МЕХАНІЗМ ОЦІНКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПОСЛУГ ЕЛЕКТРОЗВ’ЯЗКУ - Автореферат - 24 Стр.
ОСОБЛИВОСТІ ЦЕРЕБРАЛЬНОЇ ГЕМОДИНАМІКИ, СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ЗМІН ГОЛОВНОГО МОЗКУ ТА КОГНІТИВНИХ РОЗЛАДІВ У ХВОРИХ ІНФАРКТОМ МОЗКУ В ВІДНОВНОМУ ПЕРІОДІ - Автореферат - 31 Стр.
ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ В УМОВАХ ДЕМОКРАТІЇ (ДОМІНАНТИ СУСПІЛЬНОГО ВИБОРУ ТА РЕАЛІЇ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ) - Автореферат - 33 Стр.
Вогнестійкість одно- і багатошарових просторових конструкцій житлових та громадських будівель - Автореферат - 41 Стр.
ОБГРУНТУВАННЯ ДИНАМІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК КОНСТРУКЦІЙ МАШИН З УРАХУВАННЯМ НАПРУЖЕНО-ДЕФОРМІВНОГО СТАНУ ТОНКОСТІННИХ ШАРУВАТИХ ЕЛЕМЕНТІВ - Автореферат - 24 Стр.