Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Дуцик Діана Ростиславівна

УДК 070.1(043.3)

РОЛЬ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ

ПОЛІТИЧНИХ ПРАВ ТА СВОБОД ГРОМАДЯН

У ДЕМОКРАТИЧНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Спеціальність – 10.01.08. журналістика

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

філологічних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі міжнародної журналістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник доктор філологічних наук, професор

Шкляр Володимир Іванович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

професор кафедри міжнародної журналістики

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор,

Іванов Валерій Феліксович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики,

завідувач кафедри організації масовоінформаційної діяльності

кандидат філологічних наук, доцент

Паримський Ігор Святославович,

телекомпаніz „Дельта”, президент

Провідна установа Львівський національний університет імені Івана Франка,

факультет журналістики (Міністерство освіти і науки України)

Захист відбудеться „10„ лютого 2004 року о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.34 в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: м. Київ, вул. Мельникова 36/1, Інститут журналістики.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці імені М.О.Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розіслано „10” січня 2004 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Сидоренко Н.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Світ входить у нову еру суспільних відносин. Фактично кінець ХХ – початок ХХІ століть проходять під знаком революційних змін в усіх сферах людської життєдіяльності. Розвиток нових інформаційних технологій вносить свої корективи не лише у сферу науки. Він впливає на економіку, на політику, на культуру, більше того, він призвів до перегляду нинішньої форми демократії як такої. Сьогодні, в епоху глобалізації, в епоху розвитку транскордонного телебачення, в епоху інформаційних воєн, в епоху формування нових політичних спільнот постала проблема віднайдення нових компромісів між громадянським суспільством та державою як символом сили та влади, а також проблема захисту кожного окремого громадянина, але громадянина не окремої країни, а громадянина світу, за Габермасом, від тих загроз, які несе сам світ, що міняється. Питання виокремлення та упередження цих загроз є сьогодні чи не найголовнішим питанням людства.

Міжнародна спільнота, намагаючись досягти компромісу всередині самої себе та вберегти людство від можливих катастроф, відштовхується у своїх діях від демократичних свобод як ідеалу суспільства та правових основ сучасної держави як гаранта прав та свобод особистості. У переліку демократичних свобод в умовах інформаційного суспільства питання про користування правами на інформацію та інформування стоїть найпершим. Адже ці права повязані з суверенністю держави, із можливостями нації, народу, висловлювати свою суверенну волю, бути активним учасником суспільних процесів. Право на комунікацію у відповідності з міжнародними нормами – невідємне право індивідів і народів, фундаментальний спосіб демократизації суспільства.

ЗМІ, які за своєю природою часто виконують дуалістичну функцію, беручи участь з одного боку в процесі формування цілей розвитку суспільства, а з іншого – в процесі актуалізації та оприлюднення цих цілей, мають безпосереднє відношення до реалізації права на комунікацію. Саме тому сьогодні тема віднайдення найбільш ефективних шляхів забезпечення через мас-медіа прав та свобод громадян є актуальною та важливою для функціонування модерного суспільства. Не менш важливою вона є і для України. Питання захисту прав і свобод громадян, як особистих, так і політичних, актуалізувалося в Україні у момент, коли вона вступила у фазу системної кризи, починаючи з 2001 року.

Акцентація уваги саме на політичних правах та свободах громадян зумовлена наступними процесами: з одного боку, політизацією медіасфери, з іншого – медіатизацією політики. Взаємозалежність політики та журналістики породжує різного роду небезпеки або загрози, зокрема загрозу застосування цензури, загрозу маніпуляції громадською думкою тощо. Українське суспільство, яке ще не виробило своїх традицій як у політичній, так і в інформаційній сферах, яке має низьку політичну, правову та інформаційну культури, як ніяке інше, піддається впливам негативних тенденцій.

Віднайдення можливих шляхів виходу із цієї кризової ситуації та вироблення системи компромісів є завданням не лише практиків від політики та журналістики, а й науковців, які мають виробити етико-філософську базу взаємовідносин журналістського та політичного полів, звести їх конфліктність до мінімуму.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснене в рамках комплексної науково-дослідної програми Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка „Системи масової комунікації та світовий інформаційний простір” (№01БФ045-01) та наукової програми кафедри міжнародної журналістики ІЖ КНУ „Українська журналістика в контексті світової”.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у комплексному вивченні та визначенні ролі та місця засобів масової інформації у системі соціально-політичних інститутів, як факторів демократичного забезпечення політичних прав та свобод громадян, в узагальненні наукових підходів у вивченні та дослідженні політичної комунікації загалом та політичної журналістики зокрема, у визначенні періодизації розвитку політичної журналістики в Україні, починаючи з 1991 року.

У відповідності до мети дослідження та з урахуванням необхідності виходу на новий рівнь теоретичного осмислення проблеми та розробки практичних рекомендацій у роботі поставлено такі задачі:

- визначення ролі та місця ЗМІ у взаємовідносинах між громадянським суспільством та правовою державою;

- виявлення особливостей взаємодії преси і влади у контексті політичних реалій сьогодення;

- визначення ролі та поняття політичної журналістики в системі забезпечення політичних прав та свобод громадян в демократичному суспільстві;

- виявлення взаємозв’язку політичної журналістики із суміжними суспільними науками як-от філософією, політологією, соціологією, психологією, лінгвістикою;

- відслідкування розвитку політичної журналістики в новітній період історії України (1990-2002 рр.) та періодизація шляху розвитку;

- виявлення ризиків, пов’язаних із переходом до інформаційного суспільства, зокрема – із розширенням публічної сфери.

Об’єктом дисертаційного дослідження є діяльність засобів масової інформації та їх ефективність у забезпеченні політичних прав та свобод громадян, підвищенні рівня демократії шляхом розвитку політичної та правової культури населення.

Предметом дослідження є політична журналістика у період з 1990 року по 2002 рік як спеціальний засіб політичної комунікації, що дає повний зріз суспільної ситуації в країні, виступає як історичне джерело, як показник рівня демократичності держави та суспільства.

Методи дослідження. У роботі був застосований комплекс дослідницьких методів, зокрема метод порівняльно-системного аналізу, контент-аналіз, метод спостереження.

Джерельна база дослідження. Важливе місце у дисертаційній роботі було відведено науковим працям як вітчизняних дослідників масової комунікації, соціології та політології, так і зарубіжних. Зокрема дану тему розробляли Москаленко А., Шкляр В., Чекмишев О., Лось Й., Лизанчук В., Зернецька О., Почепцов Г., Чічановський А., Доценко Л., Іванов В., Пасько Я., Пасько І., Тодика Ю., Богомолова Н., Джинчарадзе Н., Єрмоленко А., Кара-Мурза С., Терін В., Гайєк Ф., Кін Д., Габермас Ю., Раз Д., Барендт Е., Мілль Д., Скенлон Т., Дойч К., Тоффлер Е., Бурдьє П., Крос К., Гакет Р., Белл Д. та інші.

Джерелами фактичного матеріалу стали друкована та електронна інформаційна продукція агенств УНІАН та Інтерфакс, публікації регіональних видань „Західна Україна”, „Тернопіль”, загальнонаціональних - „Україна молода”, „День”, „Киевские ведомости”, „Киевский телеграф”, „Факты”, „Зеркало недели”, „Сегодня”, „Столичные новости”, „Правда України”, інтернет-видань „Українська правда”, „Телекритика”, спеціальних видань та матеріалів, що були оприлюднені дослідницькими центрами та фондами за результатами „круглих столів”, семінарів, конференцій. У роботу також увійшли матеріали з особистого архіву автора, зокрема неопубліковані інтервю з питань свободи слова та розвитку вітчизняних ЗМІ.

Наукова новизна одержаних результатів. У роботі представлено сучасний підхід до проблеми визначення ролі та місця засобів масової інформації в демократичній системі. Уперше автор грунтовно аналізує механізми забезпечення політичних прав та свобод громадян за допомогою засобів масової інформації.

У цьому контексті сформульовано основні наукові результати дослідження, які визначаються новизною та розкривають базову концепцію дисертації:

1. У дослідженні використано якісно інший підхід при визначенні ролі та місця засобів масової інформації в демократичній системі як такій.

2. Функціонування засобів масової інформації розглянуто з точки зору забезпечення політичних прав та свобод громадян.

3. Дано визначення поняття „політична журналістика” та розглянуто її взаємозв’язки із суспільними науками, зокрема з філософією, психологією, соціологією, політологією, лінгвістикою, культурологією.

4. Вивченно розвиток політичної журналістики в новітній період історії України, встановлено її періодизацію, а також систематизовано інформацію щодо розвитку свободи слова в Україні з часу здобуття незалежності.

5. Визначено інформаційні загрози, які виникають у сучасному світі в процесі діяльності засобів масової інформації, та класифіковано їх.

Практичне значення одержаних результатів визначається метою автора дисертаційного дослідження представити як журналістам-практикам, так і науковцям можливі шляхи забезпечення політичних прав та свобод громадян через мас-медіа, а також віднайти можливості компромісного співіснування політичної журналістики та політики в сучасних умовах з метою уникнення політичної цензури, забезпечення незалежності ЗМІ та виконання гарантій у питаннях свободи слова.

Дане дисертаційне дослідження, на думку автора, може стати поштовхом до розробки окремої дисципліни як „Політична журналістика”, використовуватися при підготовці журналістів у навчальних закладах. Також окремі положення та висновки роботи можуть бути використані в розділах таких курсів як „Теорія журналістики”, „Теорія і методика журналістської творчості”, „Історія журналістики”, а також – в окремих спецкурсах.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації були викладені автором та обговорені на щорічних наукових конфренціях Інституту журналістики „Журналістика – 2000”, „Журналістика – 2001”, „Журналістика – 2002”, Міжнародного щомісячного семінару Центру медіа-реформ „Свобода слова і свобода медіа. Специфіка юридичного забезпечення інформаційної галузі”, Міжнародної конференції НаУКМА „Права людини в Україні: стан справ, проблеми, перспективи” в рамках секції „Роль ЗМІ в забезпеченні реалізації прав людини в Україні” 4-5 вересня 2002 року, під час низки науково-практичних семінарів для регіональних ЗМІ представницва Фонду Конрада Аденауера в Україні.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені у 8 статтях, чотири з яких містяться у фахових наукових виданнях з питань філології.

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, які містять шість параграфів, висновків та списку використаних джерел. Обсяг дисертації складає 180 сторінок, список використаних джерел складає 152 найменування обсягом 11 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У „Вступі” подано загальну характеристику дисертаційної роботи: актуальність теми, об’єкт і предмет дослідження, основна мета і завдання для її досягнення, наукова новизна й практичне значення отриманих результатів, їх апробацію та публікації, зазначено джерельну базу.

У першому розділі дисертації – „Громадянське суспільство та правова держава як складові демократії” – здійснюється огляд наукових праць, наводяться основні наукові дослідження за даною темою. Узагальнення сучасних наукових поглядів на проблему взаємодії громадянського суспільства та правової держави створило основу для подальшого дослідження, зокрема місця і ролі засобів масової інформації у цій взаємодії, а також можливості за допомогою медіа покращити ситуацію у сфері забезпечення прав людини.

У роботі прослідковується генеза громадянського суспільства, починаючи з часів античних полісів, які аналізує Арістотель, закінчуючи сьогоденням. Аби підійти до сучасного потрактування понять громадянського суспільства, правової держави, демократії як такої, а також зрозуміти роль комунікації у процесах суспільного та політичного життя, автор вдається до історичного аналізу.

Насамперед звертається увага на потрактування понять „свобода”, „свобода слова”, „справедливість”, „рівність” тощо в античні часи та у модерну епоху, що є важливим для розуміння процесу утвердження демократичних цінностей, серед яких і – забезпечення політичних прав та свобод, зокрема свободи слова.

У роботі у першому розділі найбільше уваги приділяється працям Д. Роулза та його теорії справедливості, Д. Кіна та його теорії модерного громадянського суспільства, Ф. Гайека та його аналізу співвідношення свободи, закону та соціальної справедливості, а також праці вітчизняних дослідників громадянського суспільства Я. та І. Паськів та дослідника конституціоналізму Ю.Тодики. І зарубіжні, і вітчизняні дослідники сходяться на думці, що свобода слови, думки, вираження поглядів та забезпечення права вибору демократичних інститутів можлива лише в плюралістичному середовищі за наявності публічної сфери, які у свою чергу можливі за умов нормальної взаємодії громадянського суспільства та правової держави.

У другому розділі дисертації – „Проблема розвитку ЗМІ: політологічний аспект” – розглядається дві проблеми: проблема політичних прав та свобод у сучасній політологічній думці та проблема ролі й місця ЗМІ України у взаємовідносинах між громадянським суспільством та правовою державою.

У роботі автор доводить, що громадянське суспільство та правова держава не можуть існувати автономно без взаємодії одне з одним. Така взаємодія можлива лише в рамках інформаційного простору. Медіа, які є одним із засобів передачі інформації, можуть і повинні грати важливу роль у процесі комунікації між громадянським суспільством та правовою державою. Окрім того сьогодні ЗМІ також можуть служити не лише для маніпуляції масами, але й навпаки – бути допоміжним важелем у захисті прав людей, як особистих, так і політичних.

Автор розглядає питання політичних прав та свобод, до яких належить і свобода слова, та доводить, опираючись на праці зарубіжних дослідників Д. Локка, Ж. Руссо, Е. Канта, Ю. Габермаса, Д. Раза, Д. Мілля, К. Дойча, Е. Тоффлера, вітчизняних В. Шкляра, А. Чічановського, В.Лизанчука та інших, що між забезпеченням прав людини та рівнем свободи ЗМІ, яка є компонентом свободи вираження, існує пряма залежність. У дослідженні також звертається увага на те, що свобода слова відіграє вирішальну роль у формуванні політичної думки, а отже, і політичної свідомості громадян. У той же час рівень свободи слова залежить від рівня розвитку самого суспільства.

У дисертації розглядається три теорії свободи слова за Е. Барендтом. Перша теорія під назвою “аргумент Мілля на основі істини”, у якій основний акцент робиться на відкритих дискусіях та їх важливості для зясування істини. Друга теорія розглядає свободу слова як складову права кожного на розвиток і самореалізацію. І третя теорія – “Аргумент на основі участі громадян в демократії”, в якій вирішальну роль у формуванні політичної думки на політичні питання відводиться свободі слова. Свої висновки автор будує, відштовхуючись саме від цієї, третьої, теорії свободи слова.

Щодо України, то увага найперше звертається на відсутність єдиного сприйняття поняття “свобода слова” у суспільстві, а також на низькій політичній та правовій культурі населення, що, звичайно, впливає також на ставлення до мас-медіа та до того, на скільки населення є готовим піддаватися впливу та маніпуляціям з боку ЗМІ. Автор приходить до висновку, що українське суспільство поки що має недостатній високий правовий та політичний рівень, який би дозволив не просто визнати принцип свободи слова чи інших свобод, а й усвідомити, що означають ці свободи, яку відповідальність вони накладають.

Автор розглядає роль ЗМІ у суспільних процесах через призму комунікативної теорії Дойча та Габермаса, за якою комунікація є основою зв’язності суспільств, культур та навіть особистостей. ЗМІ, які є одним із комунікативних засобів суспільства, повинні сприяти розвитку почуття спільності у суспільстві. Фактично у цьому випадку мас-медіа повинні виконувати одну із своїх безпосередніх функцій – функцію соціалізації особистості.

У дисертації чітко розрізняється критична та маніпулятивна журналістика та розглядається їхній вплив на формування громадської думки. Велика роль відводиться проблемі дискурсу у ЗМІ як засобу подолання суспільних конфліктів.

Автор приходить до висновку, що ЗМІ виконують декілька суспільних ролей, а саме вони творять єдину спільноту, забезпечують публічність або відкритість у цій спільноті, формують громадську думку цієї спільноти, соціалізують особистість цієї спільноти та здійснюють соціальний контроль за дотриманням прав та свобод у спільноті.

У третьому розділі – “Політична журналістика в системі забезпечення політичних прав та свобод громадян в демократичному суспільстві” – розглядається політична журналістика як така, її взаємозв’язки із суміжними науками, розвиток політичної журналістики в новітній період історії України (1990-2002 рр.), ефективність взаємодії преси і влади в контексті політичних реалій сьогодення, ризики, що виникають у процесі цієї взаємодії.

У дисертації розглядається поняття політичної комунікації та політичної журналістики. Автор доводить, що здійснення, передача, політичної комунікації у сучасному світі практично не можлива без участі засобів масової інформації. Політична журналістика в роботі трактується як суспільна діяльність по збору, обробці та поширенню актуальної політичної інформації через пресу, радіо, телебачення тощо.

Автор у роботі, відштовхуючись від концепції Бурдьє, розглядає взаємодію політичного та журналістського полів на українських прикладах, починаючи з виникнення самвидавівських видань, і закінчуючи сучасними ЗМІ.

У дисертації здійснено періодизацію розвитку українських ЗМІ у період з 1990 по 2002 роки. Так, перший період, 1990-1994 рр., характеризується найбільшою свободою преси, появою нових, непартійних видань. Другий період, 1994-1999 рр., - початок “кланізації” українських ЗМІ, втрата значної частини свободи, використання медіа у виборчих кампаніях з метою маніпуляції громадською думкою. Третій період починається з 1999 року після президентських виборів і характеризується повною підконтрольністю ЗМІ владі та провладними фінансово-політичним групам, появою цензури.

Політична журналістика розглядається також у контексті розвитку ідей інформаційного суспільства. Найперше увага звертається на ризики, які виникають із розширенням публічної сфери, що відбувається унаслідок процесу глобалізації.

Одним із найсерйозніших ризиків автор виділяє загрозу “руйнації соціуму”, яка полягає не в знищенні живої сили, а в підриві цілей, поглядів, світогляду населення, що здійснюється шляхом дезинформації, маніпуляції громадською думкою тощо. Автор приходить до висновку, що руйнація соціуму для України є серйозною небезпекою, що підтверджується низкою соціологічних досліджень, за якими руйнування системи цінностей, духовного і фізичного здоров’я особистості, суспільства є другою загрозою після обмеження свободи слова та доступу громадян до інформації. Другою є загроза політичного нагляду. В Україні, як і у світі, існує небезпека поліцейського і політичного спостереження, існують обмеження в доступі до інформації. І третя загроза полягає у нових можливостях для маніпуляції громадською думкою, особливо це яскраво проявилося в контексті боротьби з тероризмом (а тероризм науковці називають стратегією комунікації), а також під час самого терористичного акту 11 вересня 2001 року.

Отже, враховуючи те, що медіа отримують усе більшу владу в суспільстві і стають важливим фактором політичної боротьби, політична журналістика відіграє чи не головну роль у забезпеченні публічності. Вона може бути як ідеологічним інструментом, так і допоміжним важелем у забезпеченні політичних прав та свобод громадян.

висновки

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення

наукової задачі, що полягає у дослідженні ролі засобів масової інформації у забезпеченні прав та свобод громадян, а отже, у процесі демократизації суспільства.

Комплекс методів, що був використаний для вирішення поставлених завдань, дозволив отримати наукові результати, які відображені у наступних положеннях:

1) Роль ЗМІ у забезпеченні політичних прав і свобод громадян у демократичному суспільстві не можна розглядати поза контекстом громадянського суспільства та правової держави. Якраз стан громадянського суспільства і правової держави визначає рівень розвитку мас-медіа, рівень їхньої незалежності, а отже, й рівень свободи слова у суспільстві.

2) Розвиток громадянського суспільства в Україні є дуже складним процесом, часто перерваним, як і процес державотворення чи націєтворення. Усі ці три складові переплетені в українській історії і являють собою складну конфігурацію взаємостосунків, що часто піддаються зовнішнім впливам і можуть набувати непередбачуваних форм. Сьогодні перешкоджають розвитку громадянського суспільства в Україні стереотипи, які залишилися з радянських часів, громадська пасивність населення, мовно-культурна різнорідність населення та відсутність справжніх економічних реформ. В українському суспільстві комунікативний фактор, який мав би сприяти формуванню почуття єдності і разом з тим самостійності, практично не працює.

3) Правова держава, окрім громадянського суспільства – це ще одна складова демократії. Основними ознаками правової держави є звязність правом, верховенство закону, поділ влади, правовий захист особи, юридична рівність громадянина і держави. Незважаючи на те, що була прийнята Конституція України, яка є обов’язковою ознакою правової держави, а також низка кодексів та законів, які визначають ринкову економіку, право власності на землю тощо, Україну поки що не можна назвати правовою державою, де існує верховенство права і забезпечуються всі права та свободи громадян.

4) Політичні права та свободи входять до традиційного каталогу прав і свобод, як і особисті. Проте вони випливають із того стану індивіда, який він займає у конкретному суспільстві і залежать від того, чи є він його членом. Свобода слова є політичною свободою. Свобода засобів масової інформації є компонентом свободи вираження поглядів та свободи інформації. Політична інформація завжди користується більшим рівнем захисту, оскільки вона має суспільний інтерес. Незважаючи на те, що Україна ратифікувала Європейську конвенцію про права людини та Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, незважаючи на те, що українська Конституція гарантує свободу вираження думки, свободу слова та інформації, проблемою залишається реалізація задекларованих свобод.

5) Рівень свободи слова залежить від рівня розвитку самого суспільства, а доступ до засобів висловлювання, які фактично є засобами вираження свободи слова, залежить від розподілу цих засобів серед членів суспільства.

6) Право на свободу вираження перебуває у взаємній залежності від особливих обовязків та відповідальності, яка, за Гаєком, є „усвідомленням закону”.

7) В українському суспільстві поки що не існує єдиного сприйняття поняття „свободи слова”. Більше того, українське суспільство поки що має недостатньо високий правовий та політичний рівень, який би дозволив йому не просто визнати принцип свободи слова чи то інших свобод, а усвідомити, що означають ці свободи, яку відповідальність вони накладають. Українські громадяни практично не мають знань про право на вільний розвиток особистості, що передбачає право вільно збирати, зберігати, використовувати і розповсюджувати інформацію усно чи письмово; право спростовувати неправдиву інформацію про себе і вимагати відшкодування моральної та матеріальної шкоди; право отримувати інформацію про себе в органах державної влади.

В Україні поки що існують грубі порушення політичних прав та свобод громадян. Парламентом у 2003 році визнано офіційно наявність цензури в засобах масової інформації.

8) У процесі трансформацій, які відбуваються у світі та в українському суспільстві у зв’язку з переходом до інформаційної цивілізації, триває пошук нової ніші для засобів масової інформації. Не можна зводити роль ЗМІ лише до інформування. Інформування – це лише одна із функцій ЗМІ. Сучасна філософська думка прийшла до висновку, що комунікація є основою творення будь-якої спільноти, у тому числі й держави. Саме журналістика зв’язує суспільство в єдине громадянське ціле шляхом налагодження комунікації між громадянським суспільством та правовою державою. Чим організованіше суспільство, тим більше зростає потреба в комунікації, а отже, й засобах масової інформації.

9) Засоби масової інформації є засобами, які уможливлюють реалізацію основоположного права особи на свободу слова, тобто на отримання та поширення інформації, права, яке є необхідною складовою демократії. Проте завжди існує небезпека використання ЗМІ в інших цілях – маніпуляції громадською думкою, що призводить до виникнення псевдогромадської думки, що можна було спостерігати в Україні під час проведення так званого всеукраїнського референдуму у 2000 році.

10) Засоби масової інформації мають відігравати значну роль у подоланні суспільних конфліктів, у досягненні суспільного консенсусу чи злагоди через проведення дискурсів. У той же час в Україні ЗМІ часто, відстоюючи інтереси свого власника, лише поглиблюють такі конфлікти. Оскільки дискурс може бути повноцінним лише за умов наявності відкритості, як громадянської, так і політичної.

11) ЗМІ також сприяють соціалізації особистості, зокрема допомагають входженню в життя суспільства, а за певних умов створюють ту „критичну масу громадян” або громадськість, яка є основою громадянського суспільства.

12) Мас-медіа як комунікаторам між громадянським суспільством та правовою державою, як інструментам забезпечення демократії належать наступні основні ролі:

- творення єдиної спільноти;

- забезпечення публічності, або відкритості у цій спільноті;

- формування громадської думки цієї спільноти;

- соціалізація особистості у спільноті;

- соціальний контроль за дотриманням прав у спільноті.

13) З розвитком нових інформаційних технологій та із зародженням нової системи ціннісних орієнтацій у суспільствах журналістика переживає період трансформації. Сьогодні не має єдиного погляду на роль і місце ЗМІ у суспільстві. Проте практика показує, що з одного боку, медіа отримують усе більшу владу в суспільстві і стають важливим фактором політичної боротьби, а з іншого – вони самі все більше потрапляють під вплив та контроль як політики, так і економіки.

Мас-медіа виступають засобами масової комунікації. Якщо виходити з того, що в теорії комунікації особливе місце відводиться політичній комунікації, то відповідно і політична журналістика відіграє чи не головну роль у забезпеченні публічності, яка є особливістю політичної комунікації.

14) Політична журналістика трактується і як суспільна діяльність по збору, обробці та поширенню актуальної політичної інформації через пресу, радіо, телебачення тощо, і як найважливіша форма політичного життя, для якої характерний філософський спосіб осягнення сутності явищ.

15) Політичне та журналістське поля перебувають у постійному взаємовпливі. На певних етапах життя суспільства журналістика фактично зливається з політичною практикою і стає її невідємною частино (особливо в період виборів, або проведення референдумів).

16) Журналістика має міждисциплінарний характер, оскільки вона оперує таким загальнонауковим поняттям як інформація, та діє у полі комунікації, яка є предметом дослідження теорії комунікації, що також вважається міждисциплінарною наукою, бо являє собою багатогранне і складне явище. Зокрема журналістика перебуває у постійнову взаємозв’язку з такими дисциплінами як філософія, психологія, соціологія, політологія, лінгвістика, культурологія. Вона також певною мірою дотична і до технічних наук.

17) Характер політичної журналістики в суспільстві, її здатність бути допоміжним важелем для реалізації політичних прав та свобод чи навпаки – перетворення її в ідеологічний інструмент, визначається наявністю (чи відсутністю) у цьому суспільстві саме свободи слова. Відкритість преси, зокрема політичної, не може бути забезпечена за наявності непрозорості у прийнятті політичних рішень, наявності тінізованої політики та непрозорих відносин того чи іншого засобу масової інформації зі своїм власником.

18) Розвиток українських ЗМІ з 1991 по 2002 рік не був поступальним. Навпаки - з кожним роком незалежності українські медіа повинні були поступатися частиною своєї свободи. Цей проміжок умовно можна поділити на три періоди:

- перший, 1991-1994 роки (хоча очевидно його початок не можна обмежувати 1991 роком, треба вести мову і про період початку самвидавівської преси, зокрема „Українського вісника” В’ячеслава Чорновола), характеризується найбільшою свободою преси, появою нових потужних видань, деякі з яких виходять і по сьогодні;

- другий, 1994-1999 роки, - початок „кланізації” українських ЗМІ, як наслідок, втрата значної частини свободи, активне використання медіа у виборчих кампаніях та під час референдуму з метою маніпуляції громадською думкою;

- третій період розпочався після президентських виборів 1999 року з другим приходом Леоніда Кучми до влади і триває до сьогоднішнього дня. Він характеризується повною підконтрольністю засобів масової інформації владі та підконтрольних їй фінансово-політичних груп, придушенням опозиційної преси, появою цензури, незважаючи на те, що стаття 15 Конституції забороняє будь-яку цензуру.

Отже, в період з 1991 року по 2002 відбувся регрес у забезпеченні свободи слова в Україні. Остаточне перетворення засобів масової інформації (як провладних, так і опозиційних) на засоби масової пропаганди відбулося під час парламентських виборів 2002 року.

19) Поява або відновлення цензури в Україні на початку ХХІ століття є об’єктивним фактором, зумовленим низкою подій новітньої історії, пов’язаних насамперед з діяльністю влади, слабкістю громадянського суспільства, відсутністю верховенства права, економічною нестабільністю, відсутністю середнього класу, який, як правило, є головним споживачем якісної преси та якісного телебачення, а також наявності тіньової сфери політики та економіки. Це, відповідно, призводить до порушення свободи слова, права на поширення та отримання інформації, права вираження своїх поглядів, що тягне за собою порушення інших політичних прав та свобод, зокрема свободи вибору під час голосування. Ситуація на медіа-ринку в Україні може змінитися на краще лише після проведення глибокої реформи всієї системи влади, а також за умов усвідомлення суспільством необхідності наявності усіх політичних свобод та їх забезпечення.

20) Зміна акцентів у питаннях взаємодії преси та влади пов’язана із виникненням нової форми цивілізації – інформаційної, а також - із процесами глобалізації. Тому і вирішення проблем, які існують сьогодні у сфері медіа, та їхніх (медіа) взаємостосунків зі своїми урядами, потребують розуміння тих самих процесів, які відбуваються в глобалізованому світі.

21) Новий світовий устрій породжує нові загрози, які втілюються у життя за допомогою мас-медіа:

- перша загроза – загроза „руйнації соціуму”, що передбачає знищення усталених звичаїв і традицій, усіх зв’язків, які склалися до того у суспільстві між конкретними людьми. Значну роль у цих процесах відіграють ЗМІ. Застосування ними новітніх технологій дозволяє суттєво впливати на суспільну свідомість населення, що часто призводить до деструктивних суспільних процесів, породжує атмосферу страху та непевності;

- друга загроза – загроза політичного нагляду, яка призводить до обмеження „права знати”, або іншими словами права на інформацію. Обмеження доступу до інформації, або цензура, також породжує невизначеність;

- третя загроза – загроза нових можливостей маніпуляції громадською думкою. Вона створює можливості як для маніпуляцій в межах окремої країни в часи політичної активності, зокрема в період виборів, так і для маніпуляцій у світовому масштабі (зокрема ефективним засобом маніпуляції свідомістю є „страх тероризму”, що в контексті подій 11 вересня 2001 року, а також тих подій, які відбувалися після трагедії, набуває особливої актуальності).

Отже, новий світ потребує переосмислення ролі інформації та засобів, якими вона збирається, передається, поширюється.

22) Сьогоднішній світ має напружений, гостроконфліктний характер. Роль засобів масової інформації у цьому світі є дуалістичною. З одного боку вони беруть активну участь у творенні міфів сучасності, впливаючи або маніпулюючи громадською свідомістю, з іншого боку, вони можуть зіграти консолідуючу роль у питаннях подолання конфліктів та вирішення глобальних світових проблем.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

ЗДОБУВАЧА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Діана Дуцик. Політичні свободи та відповідальність українських мас-медіа // Українська журналістика в контексті світової: Збірник наук. праць. Вип. 4 / За заг. ред. проф. Шкляра В.І. – К., 2000. – C. 11-15.

Діана Дуцик. Вплив ЗМІ на аудиторію (електорат). Формування громадської думки // Міжнародна журналістика – 99: Збірник робіт магістрів і спеціалістів із спеціалізації “Міжнародна журналістика” / Київський університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики / Відп. ред. д-р філол. наук О.К.Мелещенко. – Вип.1. – К., 1999. – С. 149-155.

Діана Дуцик. ЗМІ в контексті сучасної політичної ситуації // Публіцистика і політика. Збірник наук. праць / За заг. ред. проф. В.І.Шкляра. – К., 2000. – С. 19-22.

Діана Дуцик. Політична журналістика – дзеркало суспільних процесів// Українське журналістикознавство. – Вип. 1. – К., 2000. – С. 36-37.

Діана Дуцик. ЗМІ і громадянське суспільство // Українська журналістика в контексті світової: Збірник наук. праць. Вип. 5 / За заг. ред. проф. В.І.Шкляра. – К., 2001. – С. 32-39.

Діана Дуцик. Мас-медіа і політична криза: посилення залежності ЗМІ // Публіцистика і політика. Збірник наук. праць. Вип. 2 / За заг. ред. проф. В.І.Шкляра. – К., 2001. – С. 4-7.

Діана Дуцик. ЗМІ як комунікативний засіб між суспільством та державою // Нова політика. – №2 (34), 2001. – С. 11-15.

Діана Дуцик. Україна і світ: інформаційні ризики в сучасних політичних умовах //Вісник Київського нац. Ун-ту ім.Т.Г.Шевченка. Журналістика. Вип.10/За ред. В.В.Різуна. – Київ, 2002. – С.52-56.

АНОТАЦІЯ

Дуцик Д.Р. Роль засобів масової інформації у забезпеченні політичних прав та свобод громадян у демократичному суспільстві. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук із спеціальності 10.01.08. – журналістика. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2003.

Дисертація присвячена дослідженню ролі засобів масової інформації у забезпеченні політичних прав та свобод громадян у демократичному суспільстві.

У роботі розкрито механізми забезпечення політичних прав та свобод громадян через мас-медіа, а також вплив взаємодії журналістського та політичного полів на проблему забезпечення політичних прав та свобод.

У дисертації використовується комплекс методів дослідження ЗМІ та їхнього взаємозв’язку з політичною системою. Насамперед у роботі аналізується роль та місце ЗМІ у взаємовідносинах між громадянським суспільством та правовою державою як складовими елементами демократії. Дослідження розкриває нові можливості засобів масової інформації в умовах демократії, а також розкриває ризики, які виникають у процесі їхньої діяльності.

У роботі головна увага приділяється політичній журналістиці та її місцю в системі забезпечення політичних прав та свобод громадян. Аналізуються головні тенденції розвитку політичної журналістики у світі та в Україні в останні десять років ХХ століття. Автор у дисертації розглянув взаємозв’язки політичної журналістики із суміжними суспільними науками, здійснив періодизацію розвитку політичної журналістики в Україні за період 1990 - 2002 рр., систематизував дані щодо розвитку свободи слова в Україні та порушення у цій сфері за вказаний період.

Ключові слова: інформація, комунікація, засоби масової інформації, політична система, журналістське поле, політичне поле, громадянське суспільство, правова держава, демократія.

АННОТАЦИЯ

Дуцик Д.Р. Роль средств массовой информации в обеспечении прав и свобод граждан в демократическом обществе. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.08. – журналистика. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. – Киев, 2003.

Диссертация посвящена исследованию роли средств массовой информации в обеспечении политических прав и свобод граждан в демократическом обществе.

В работе раскрыты механизмы обеспечения политических прав и свобод граждан через масс-медиа, а также влияние взаимодействия журналистского и политического полей на проблему обеспечения политических прав и свобод.

В диссертации используется комплекс методов исследования СМИ и их взаимосвязи с политической системой. В первую очередь в работе анализируется роль и место СМИ в процессе взаимодействия гражданского общества и правового государства как составных элементов демократии. Исследование раскрывает новые возможности средств массовой информации в условиях демократии, а также раскрывает риски, которые возникают в процессе их деятельности.

В работе уделяется внимание политической журналистике и её месту в системе обеспечения политических прав и свобод граждан. Анализируются главные тенденции развития политической журналистики в мире и в Украине в последние десять лет ХХ века. Автор в диссертации рассмотрел взаимосвязь политической журналистики за период 1900-2002 годы, систематизировал данные, которые касаются развития свободы слова в Украине и нарушения в этой сфере за указанный период.

Ключевые слова: информация, коммуникация, средства массовой информации, политическая система, журналистское поле, политическое поле, гражданское общество, правовое государство, демократия.

ANNOTATION

Dutsyk. D.R. The role of mass-media in securing the civil rights and freedoms in a democratic society. – Manuscript.

Scientific degrre dissertation for candidat of philological sciences; specialty 10.01.08 – journalism. – Kyiv National Taras Shevchenko University. – Kyiv, 2003.

Dissertation is devoted to the research of the role of mass-media in securing the civil rights and freedoms in a democratic society.

The author discovers mechanisms of securing political rights and freedoms of citizens through the mass-media and the influence of interaction between journalism and political fields on the problem of securing of political rights and freedoms.

The author uses integrated methods of mass-media research and their correlation with political system. In the first place the work is centered on the role and place of mass-media in relation to civil society and jural state as a constituent of democracy. Research discovers new opportunities of mass-media in democratic conditions as well as risquй which appears in the process of mass-media activity.

The main attention is drawn to the political journalism and its place in securing of political rights and freedoms of citizens. The analysis includes major tendencies of political journalism development in the world and in Ukraine for the past ten years of the twentieth century. The author has examined relations of political journalism to the similar social sciences, has offered a periodization of development of political journalism in Ukraine since 1990 to 2000, and systematized data on the development of the freedom of speech in Ukraine and in this sphere during the above mentioned period.

Key words: information, communication, mass-media, political system, journalism field, political field, civil society, jural state, democracy.