Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент







ВСТУП

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

ДУТЧАК ІННА ГРИГОРІВНА

УДК: 94 (477.85) “18”/ “19”: 329.78

УКРАЇНСЬКИЙ МОЛОДІЖНИЙ РУХ НА БУКОВИНІ

(60-ті рр. XIX – початок XX ст.)

Спеціальність 07.00.01 – Історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Чернівці - 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник доктор історичних наук, професор

Добржанський Олександр Володимирович,

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича,

декан історичного факультету

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Баженов Лев Васильович,

Кам’янець-Подільський державний університет,

професор кафедри історії України

кандидат історичних наук, доцент

Шумський Іван Іванович,

Тернопільський державний педагогічний

університет імені Володимира Гнатюка,

заступник декана історичного факультету

Провідна установа Інститут історії України НАН України,

відділ історії України ХІХ – початку ХХ ст.

Захист відбудеться 10 жовтня 2003 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.03 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича (58012, м. Чернівці, вул. Кафедральна, 2, корп. 14, ауд. 18).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (58012, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23).

Автореферат розісланий 5 вересня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Ротар Н.Ю.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Актуальність теми дослідження. І в кількісному, і в якісному відношенні молодь у всі часи була своєрідним каталізатором суспільних перетворень. Проведені протягом останніх років дослідження свідчать про досить невисокий рейтинг серед молоді України таких цінностей, як патріотизм, любов до Батьківщини, відданість ідеї національного відродження. Це не може не хвилювати, бо саме на фундаменті національної ідеї можна формувати ментальність молодих громадян і сподіватися на їх активну участь у практичній реалізації соціально-економічних і політичних реформ. Тому сьогодні зростає значення національного виховання, складовою реформування якого згідно з державною національною програмою “Освіта” (“Україна XXІ століття”) є розвиток молодіжних організацій. Корисний досвід діяльності був накопичений молодіжними товариствами в другій половині XIX – на початку XX ст., коли відбувалися процеси їх організаційного становлення, розроблялися і перевірялися на практиці різноманітні форми роботи. Ознайомлення з ним сприятиме прогнозуванню подальшого розвитку сучасного молодіжного руху, відновленню забутих традицій, застосуванню випробуваних часом форм і методів роботи. На сьогоднішній день у вітчизняній історичній науці в цілому розкриті основні характерні риси українського молодіжного руху, що дає можливість ретроспективно у найзагальніших рисах уявити історію його розвитку. Однак регіональні особливості, більш конкретизовані на певному історичному відрізку часу, залишаються маловивченими. Створенню цілісної об`єктивної картини українського молодіжного руху в динаміці його розвитку сприятиме дане дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане на кафедрі історії України Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича і є складовою частиною науково-дослідної програми “Актуальні питання історії, історіографії та культури України XVII – ХХ ст.” Номер державної реєстрації 0199U001874.

Мета і завдання дослідження. Виходячи з актуальності, ступеня наукової розробки теми, автор ставить за мету дати узагальнюючу характеристику виникнення та розвитку українського молодіжного руху на Буковині у 60-х рр. ХІХ – на початку ХХ ст.

Для досягнення вказаної мети в роботі передбачено вирішити такі завдання:

з`ясувати об`єктивні передумови і фактори, що сприяли зародженню та розвитку українського молодіжного руху на Буковині у зазначений період;

описати структуру та визначити організаційні засади, на яких ґрунтувалася діяльність українських молодіжних об`єднань;

проаналізувати зміст, форми і методи основних напрямів роботи української молоді, її роль у національно-культурному розвитку українського населення краю;

розкрити характер взаємин української організованої молоді Буковини з молоддю інших національностей краю та українською молоддю Галичини і Наддніпрянщини.

Об`єктом дослідження є суспільно-політичні процеси на Буковині 60-х рр. ХІХ – початку ХХ ст.

Предметом дослідження є молодіжні товариства, форми, методи та напрями діяльності української організованої молоді Буковини, її участь у суспільному житті краю, в українському національному русі зазначеного періоду.

Хронологічні рамки дослідження обіймають період від 60-х – початку 70-х рр. ХІХ ст., коли український молодіжний рух на Буковині зародився, до 1914 р., початку Першої світової війни, яка докорінно змінила умови його розгортання і започаткувала новий етап розвитку.

Територіальні межі дослідження охоплюють окремий коронний край Австро-Угорщини – герцогство Буковину, але із зосередженням уваги на північній, українській його половині – нині невід`ємній частині держави Україна.

Методологічними засадами, якими керувалася автор у процесі дослідження означеної теми, послужили принципи історизму та об`єктивності з врахуванням конкретно-історичних чинників, які зумовили зародження і розвиток українського молодіжного руху на Буковині у 60-х рр. ХІХ – на початку ХХ ст., з доведенням закономірності його появи, з дослідженням діяльності української організованої молоді краю через призму тогочасного стану національного розвитку буковинських українців.

Методи дослідження. Під час роботи використовувалися загальнонаукові і конкретно-історичні методи: аналізу і синтезу (при вивченні джерел і літератури), типологізації (під час дослідження організаційних засад і структури молодіжних товариств), діахронний (при створенні періодизації українського молодіжного руху 60-х рр. ХІХ – початку ХХ ст.), порівняльний і статистичний (для аналізу різних за характером і значенням кількісних показників), проблемно-хронологічний (для викладу історичного матеріалу).

Наукова новизна одержаних результатів визначається постановкою і втіленням авторської концепції дослідження, аналізу і викладу власного бачення зародження та розвитку українського молодіжного руху на Буковині у 60-х рр. ХІХ – на початку ХХ ст. У дисертації вперше проведено загальне дослідження недостатньо висвітленого досі в історіографії питання; окреслено хронологічні рамки та запропоновано періодизацію українського молодіжного руху на Буковині досліджуваного періоду; визначено основні принципи та організаційні засади, на яких ґрунтувалася діяльність українських молодіжних товариств; висвітлено головні аспекти культурно-просвітницької, громадсько-політичної та доброчинної роботи української організованої молоді; розкрито форми і методи діяльності українських молодіжних товариств, їхні взаємини з іншими молодіжними організаціями краю та співпрацю з українською організованою молоддю Галичини та Наддніпрянщини; встановлено роль української організованої молоді Буковини у піднесенні культурно-освітнього рівня та національної свідомості українського населення краю; введено у науковий обіг широке коло фактичного матеріалу, насамперед архівних документів про діяльність українських молодіжних організацій Буковини.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання відомостей про діяльність української організованої молоді Буковини у 60-х рр. ХІХ – на початку ХХ ст. при написанні узагальнюючих праць з історії України, західноукраїнських земель, Буковини, при підготовці лекційних занять та спецкурсів у вищих навчальних закладах, у ході вивчення історії краю у загальноосвітніх школах. Бібліографічні дані та фактичний матеріал дисертації можуть використовуватися також науковими працівниками архівів, музеїв, бібліотек. Ознайомлення з історією молодіжного руху Буковини корисне для формування свідомості сучасної молоді. Осмислення уроків минулого українського молодіжного руху дасть змогу сучасним молодіжним організаціям пізнати і використати в певній мірі на практиці досвід тогочасної діяльності молоді в нових історичних умовах.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданні кафедри історії України Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича, а також знайшли відображення у доповідях на Міжнародному Науковому Конґресі “Українська історична наука на порозі ХХІ століття” (Чернівці, 16 – 18 травня 2000 р.), Міжнародній науковій конференції “Перша світова війна та історичні долі народів Центральної та Східної Європи”, присвяченій 80-річчю Буковинського народного віча (Чернівці, 22 – 24 вересня 1998 р.), IV Буковинській Міжнародній історико-краєзнавчій конференції, присвяченій 125-річчю заснування Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича (Чернівці, 5 жовтня 2000 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції “Педагогічні ідеї С.Смаль-Стоцького в контексті розвитку національної освіти й виховання” (Чернівці, 24 – 26 лютого 1999 р.), студентській науковій конференції Чернівецького держуніверситету (Чернівці, 14 – 15 травня 1998 р.).

Публікації. Основні положення дисертації викладені автором у п’яти статтях у фахових наукових збірниках і п’яти матеріалах конференцій.

Структура дисертації. Мета, завдання та характер дослідження визначили структуру дисертації. Вона складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків (190 с.), списку використаних джерел (612 найменувань, 53 с.), 8 додатків на 42 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, хронологічні рамки і територіальні межі, визначено об’єкт, предмет, методологію, мету і завдання дослідження, показано його зв’язок з науковими програмами, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі – “Аналіз історіографії та джерельної бази дослідження” – проаналізовано стан наукових досліджень з даної теми та характер джерельної бази, яка використана при написанні роботи.

Наукову літературу, яка стосується теми даного дослідження, умовно можна розділити на три групи. Першу складають загальнотеоретичні праці кінця ХХ – початку ХХІ ст., в яких аналізуються концептуальні підходи до визначення понять молодь, молодіжний рух, подається інформація про сучасний стан молодіжного руху в Україні, його проблеми та перспективи розвитку. З-поміж них варто виділити такі: “Сучасний молодіжний рух в Україні: Довідник”, “Молодіжний рух в Україні: Довідник”, “Молодь України: для неї і про неї”; В.Головенько, М.Пашков “Збірник матеріалів про молодіжні об’єднання України”; В.Кулик, Т.Мішина “Молодіжний рух в Україні”. У цих і багатьох інших роботах з даної тематики, що з’явилися останнім часом, простежується переосмислення історії розвитку українського молодіжного руху, ролі молоді та її об’єднань у суспільно-політичних процесах, український молодіжний рух розглядається як невід’ємна складова частина українського національного руху.

Другу групу становлять новітні праці про український молодіжний рух другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Передусім це роботи В.Головенька. Але український молодіжний рух на Буковині зазначеного періоду майже не знайшов відображення у них. Аналізу студентського руху в Україні на зламі XIX – XX ст. присвячені дослідження Н.Левицької. Однак автор висвітлила лише історію українського молодіжного руху на територіях, підвладних Російській імперії. У монографії Р.Ковалюка “Український студентський рух на західних землях XIX – XX ст.” розповідається про виникнення та перші кроки діяльності українських студентських товариств “Союз”, “Молода Україна” та “Січ” у Чернівцях, про ідейну боротьбу в середовищі українського студентства Буковини. Однак автор оминув своєю увагою діяльність інших українських студентських товариств Буковини, не висвітлив належним чином участь українського студентства краю у загальноукраїнському студентському русі. Матеріали про появу і діяльність Пласту на Буковині напередодні Першої світової війни містить праця Б.Савчука “Український Пласт. 1911 – 1939”.

Третю групу складають роботи, у яких розглядаються власне різні аспекти розвитку українського молодіжного руху на Буковині у досліджуваний період. Ще у кінці ХІХ – першій половині ХХ ст. це питання висвітлювалося у кількох узагальнюючих працях з історії краю та у ряді спеціальних досліджень. Так зокрема про зародження українського молодіжного руху розповідає книга С.Смаль-Стоцького “Буковинська Русь. Культурно-історичний образок”. В.Сімович у своїй розвідці “Розвиток студентського життя в Чернівцях” дослідив становлення і роботу українських студентських організацій. Уявлення про їх виникнення та діяльність дають також літературні альманахи, що виходили з нагоди певної річниці існування студентських товариств (“Буковинський Альманах” і “На шляху” (“Союз”), “На зустріч волі” (“Православна Академія”)). Окремі відомості інформативного характеру з означеної теми містять нариси Т.Галіпа, М.Гараса, В.Сімовича, С.Гайдучка, вміщені в Українській Загальній Енциклопедії.

Радянська історіографія розглядала питання розвитку українського молодіжного руху досить обмежено, оскільки ряд його аспектів трактувалися як націоналістичні. У традиційному для неї контексті окремі моменти висвітлено у колективних працях “Північна Буковина, її минуле і сучасне”, “Минуле і сучасне Північної Буковини”, “Нариси з історії Північної Буковини”.

Заслуговують на увагу праці, що стосуються українського молодіжного руху Буковини, написані в українській діаспорі. У колективній роботі “Буковина. Її минуле й сучасне” розділ, присвячений молодіжним організаціям, містить чималий фактичний матеріал, почерпнутий з друкованих джерел, опублікованих і неопублікованих мемуарів. Узагальнені відомості про Пласт, “Сокіл”, “Січ”, про розвиток студентства у досліджуваний період є в Енциклопедії Українознавства. В роботі В.Леника “Українська організована молодь” розглянуто молодіжні товариства Галичини і Буковини.

Варто відзначити також дослідження зарубіжної історіографії Буковини повоєнного періоду. Окремий розділ колективної праці німецьких істориків “Буковина. Сто п’ятдесят років німців на Буковині” розповідає про студентські товариства, про взаємини між ними. Прислужилися для даного дослідження також роботи зарубіжних істориків А.Норста, К.Калєра, Г.Преліча, Е.Прокоповича, Р.Вагнера, Е. Турчинського, Г.Коваріка, Е.Бєджицького.

З кінця 80-х рр. ХХ ст. розпочався новий етап у розвитку буковинознавчих досліджень, для якого характерним є пошук нових підходів до вивчення історичного минулого краю. З-поміж праць цього періоду варто відзначити монографію О.Добржанського “Національний рух українців Буковини другої половини ХІХ – початку ХХ ст.”, у якій є чимало оригінальних матеріалів про зародження і розвиток українського молодіжного руху. Окремі аспекти даного питання розглядаються також у ряді інших праць О.Добржанського. Заслуговують на увагу буковинознавчі дослідження В.Ботушанського, які містять значний фактичний матеріал про розвиток українського молодіжного руху на Буковині у 60-х рр. XIX – на початку XX ст. Праці М.Романюка і М.Галушка висвітлюють видавничу діяльність української молоді. Матеріали про демографічні та етносоціальні аспекти досліджуваного питання почерпнуто з робіт Г.Скорейко, Г.Кожолянка. Український січовий рух у Галичині й на Буковині початку ХХ ст. розглядається у роботах М.Гуйванюка. Взаємини між українською та румунською молоддю висвітлюють статті румунських істориків М.Олару, Д.Ватаманюка, В.Требічі, М.Гаврилюка, А.Попи; між українською та німецькою – роботи С.Осачука; між українською і польською – статті В.Струтинського, А.Горука, Ю.Макара. Студентське життя, студентські об’єднання та їхню діяльність, взаємовідносини між студентами різних національностей описують новітні дослідження, присвячені історії Чернівецького університету (колективна монографія “Чернівецький університет 1875 – 1995: Сторінки історії”, роботи С.Осачука та зарубіжних істориків Р.Вагнера, О.Котціана, Р.Обермюллера).

Підсумовуючи огляд історіографії, можна констатувати, що станом на сьогоднішній день маємо в наявності лише окремі відомості про український молодіжний рух на Буковині 60-х рр. ХІХ – початку ХХ ст. Поки що немає спеціального комплексного наукового дослідження, у якому б зокрема висвітлювалася діяльність української організованої молоді, що і спонукало автора взятися за розробку цієї теми.

Основу джерельної бази дисертаційного дослідження склали архівні документи, опубліковані джерела, пов’язані з діяльністю української молоді на Буковині у 60-х рр. ХІХ – на початку ХХ ст. Передусім це матеріали Державного архіву Чернівецької області, що зберігаються у ряді фондів: “Крайове управління Буковини” (ф. 3), “Дирекція поліції м. Чернівці” (ф. 10), “Чернівецький міський магістрат м. Чернівці” (ф. 39), “Чернівецький повітовий трибунал” (ф. 118), “Українське культурно-просвітнє студентське товариство “Молода Україна” м. Чернівці 1901 – 1902 рр.” (ф. 1014), “Українське студентське товариство “Союз в Чернівцях” (ф. 1027). Це – статути молодіжних об’єднань, повідомлення про їх створення чи ліквідацію, матеріали про їхню діяльність, дані спостережень за нею з боку органів влади та їхні розпорядження стосовно молоді, статистичні дані про молодіжні товариства.

Ряд фондів Центрального державного історичного архіву України в м. Львові: “Руський народний інститут “Народний дім” м. Львів” (ф. 130), “Галицьке намісництво” (ф. 146), “НТШ м. Львів” (ф. 309), “Щурат В.” (ф. 310), “Українське спортивне товариство “Сокіл – Батько” у Львові” (ф. 312), “Студинський К.” (ф. 362), “Укр. студ. союз у Львові” (ф. 400), “Українське студентське товариство “Січ” м. Відень” (ф. 834) – містять звіти про роботу, списки членів, різного роду повідомлення українських молодіжних товариств Буковини та інші матеріали про діяльність української молоді краю у 60-х рр. XIX – на початку XX ст.

Повідомлення про загальні акції українського студентства Австро-Угорської імперії у боротьбі за створення українського університету у Львові є у фонді “Львівський королівський університет імені Франца І” (ф. 26) Державного архіву Львівської області.

Дані про розвиток українського молодіжного руху на Буковині у 60-х рр. XIX – на початку XX ст. містять також фонди відділу рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В.Стефаника НАН України: “НТШ” (ф. 1), “Барвінські” (ф. 11), “Бібліографічний словник І.О.Левицького” (ф. 167).

Значний джерелознавчий масив становлять опубліковані документи і матеріали. Це – статути молодіжних товариств, надруковані окремими відбитками звіти про їхню діяльність, навчально-методична література для січових, сокільських та пластових організацій, спогади їх колишніх членів.

Переважну частину фактичного матеріалу для дисертаційного дослідження було почерпнуто з періодичних видань: українських, німецькомовних, румунських та польських часописів Буковини, українських часописів Галичини кінця ХІХ – початку ХХ ст., а також з української преси, що виходила на Буковині, в Галичині та видавалася українською діаспорою в еміграції у 20 – 30-х рр. ХХ ст. Тут поміщалася інформація про діяльність української організованої молоді Буковини, про її взаємини з молоддю інших національностей краю, а також з українською молоддю Галичини і Наддніпрянщини.

Підсумовуючи огляд джерел, можна зазначити, що їх збереглася велика кількість. Але більшість з них тільки опосередковано стосуються досліджуваної теми, мають фрагментарний характер, потребують всебічного аналізу, перевірки і зіставлення фактів, які в них наводяться. При цьому вони ще й розпорошені в десятках фондів різних архівів та бібліотек. Тому для залучення якомога ширшого їх кола довелося провести значну пошукову роботу.

У другому розділі – “Причини виникнення, структура та організаційні засади українських молодіжних товариств Буковини” – розглянуто соціально-демографічні, суспільно-політичні та культурно-освітні чинники, які обумовили зародження та розвиток українського молодіжного руху на Буковині у досліджуваний період, а також проаналізовано структуру та організаційні засади українських молодіжних товариств.

У 60-х рр. ХІХ – на початку ХХ ст. на Буковині склалися сприятливі соціально-демографічні, суспільно-політичні та культурно-освітні умови для зародження і активного розвитку українського молодіжного руху. Передусім зміни у законодавстві Австро-Угорської імперії сприяли організованій діяльності молоді, щоправда, її активність чітко обмежувалася певними рамками. Зародження і розвиток українського молодіжного руху у зазначений період стимулював загалом національний рух українців краю. Позитивні зрушення у сфері освіти (розширення мережі українських початкових і поява українських середніх шкіл, відкриття університету в Чернівцях, в результаті чого збільшувалася кількість українських учнів і студентів) також сприяли розгортанню українського молодіжного руху. Українці Буковини у своєму національному розвитку контактували з іншими етносами краю, а також взаємодіяли з українцями Галичини і Наддніпрянщини. Це також було важливою передумовою розвитку українського молодіжного руху.

З-поміж українських молодіжних організацій досліджуваного періоду істотно вирізнялися студентські товариства. Вони мали найбільш чітку структуру та ідейну визначеність, надавали значну допомогу іншим молодіжним організаціям. Перше українське студентське об’єднання “Союз” (1875 р.) та товариство студентів-теологів “Православна Академія”, що виділилося з нього у 1907 р. і, окрім національних, мало ще і церковно-духовні цілі, притримувалися курсу, запропонованого старшими народовцями, та виступали за співпрацю передусім з іншими молодіжними організаціями Буковини. У 1900 р. з “Союзу” відокремилося товариство “Молода Україна”, члени якого першими на Буковині виступили з ідеєю здобуття Україною в майбутньому політичної незалежності та необхідності докладання зусиль для втілення цього ідеалу в життя. Цю ж лінію продовжило товариство “Січ”, що виникло в 1902 р. у результаті злиття “Молодої України” та “Союзу”. Його члени орієнтувалися на ідеологію молодих радикалів Галичини та взаємодію з молоддю інших українських земель. Ті студенти, яким імпонували німецькі звичаї, створили українські студентські корпорації “Запороже” (1907 р.) і “Чорноморе” (1914 р.), в яких поєднувалися козацькі традиції та основні засади буршівського товариства: дотримання “кодексу честі” та загартування духу і тіла. Москвофільські студентські товариства “Буковіна” (1888 – 1894 рр.), “Карпатъ” (1896 – 1910 рр.), “Орелъ” (1912 р.) дотримувалися проросійських позицій.

У досліджуваний період діяли також культурно-просвітницькі гуртки та об’єднання молоді середніх шкіл, “проюнацтва” студентських корпорацій. Перші молодіжні організації “Согласіє” (1870 – 1877 рр.) і “Братній Союз” (1871 – 1873 рр.) були відповідно москвофільського та народовського спрямування. Таємні гуртки й організації української молоді середніх шкіл, які існували у краї в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. і виховували молодь у національному дусі, переважно орієнтувалися на певне студентське товариство та готували молодь до подальшої роботи у ньому.

У досліджуваний період активно діяли також спортивні товариства, які поєднували фізичне та національно-патріотичне виховання української молоді. З 1902 р. на Буковині почали виникати протипожежно-гімнастичні товариства “Січ”, які гуртували переважно провінційну молодь. У 1903 р. постало гімнастичне товариство “Український Сокіл у Чернівцях”, яке у 1905 р. замінило гімнастичне товариство “Січ”. З початку 1914 р. на Буковині з’явилася також руханково-спортивна організація “Буковинський Полк Українських Пластунів ім. І.Богуна”, яка охоплювала молодь середніх шкіл Чернівців. Гуртки Пласту діяли також при гімназіях Кіцманя, Вижниці і Вашківців.

У третьому розділі – “Громадсько-політична, культурно-просвітницька та доброчинна діяльність” – викладено зміст, спрямування, основні форми і методи громадсько-політичної, культурно-просвітницької та доброчинної діяльності українських молодіжних товариств на Буковині у досліджуваний період.

Українська організована молодь Буковини активно долучалася до культурно-громадського життя краю: допомагала “Руській Бесіді” засновувати читальні, опікувалася ними, брала участь у закладенні українських народних домів, у відкритті позичкових кас, громадських крамниць, кооперативів, у численних народних вічах, під час яких обговорювались актуальні проблеми того часу, приєднувалася до організації та проведення різних заходів, які влаштовували спільно усі українські товариства Буковини. У міру зростання національної свідомості українська молодь стала відстоювати права рідної мови. Протягом 1908 – 1913 рр. ініціаторами і активними учасниками різного роду акцій у даній справі виступали українські студенти Чернівецького університету. Вони проводили численні віча, на яких домагалися реального використання української мови в крайовому діловодстві, системі судочинства та сфері освіти. Зростання національної свідомості студентів викликало в них прагнення до поглиблення вивчення минулого власного народу. Один із способів задоволення цього вони бачили у створенні в Чернівецькому університеті кафедри історії України з українською мовою викладання і тому домагалися цього протягом 1908 – 1911 рр.

Австрійські власті забороняли молоді займатися політичною діяльністю. Але молодь цікавилася політичним життям. Вона оперативно відгукувалася на порушення конституційних прав в Австро-Угорщині, на недоречності національного життя та переслідування українців в Росії. Щоправда, лише незначна її частина була прихильником певної системи політичних ідей, які чітко відстоювала. Загал же молоді не допускав нав’язування йому певної політичної ідеології, хоча постійно цікавився новими політичними поглядами. Вплив на українську молодь Буковини мали політичні партії Наддніпрянщини та Галичини, які прагнули заручитися підтримкою на Буковині. Їх пропагандистська література без особливих перешкод поширювалася в краї. Українські партії Буковини у своїй діяльності менше спиралися на молодь. Лише напередодні виборів вони залучали її до агітаційних кампаній та різних політичних акцій.

Українські молодіжні товариства “Український Сокіл у Чернівцях”, “Запороже”, “Чорноморе”, січові та пластові організації у вихованні національної гідності і почуття патріотизму серед молоді важливе місце відводили її фізичному гартуванню.

Більшість українських молодіжних об’єднань досліджуваного періоду діяли згідно зі статутами як культурно-освітні товариства. Тому передусім вони займалися вивченням і поширенням української мови, літератури, історії та культури. Молодь регулярно проводила музично-декламаторські вечори, виступала з аматорськими театральними постановками, організовувала так звані “народні концерти” по селах та містечках Буковини, а також вечори з танцями, активно пропагувала творчість і діяльність тих українських письменників і громадських діячів, які, на її думку, спричинилися до утвердження української національної ідеї.

Українська молодь краю займалася також навчально-освітньою роботою: систематично організовувала курси для міщан і селян, на яких безкоштовно вчили читати і писати, давали елементарні знання з різних дисциплін, а також навчальні підготовчі курси до закладів середньої та вищої освіти, науково-популярні відчити. Значну роль у справі популяризації на Буковині української ідеї загалом та українського слова зокрема відіграла видавнича діяльність української молоді.

У досліджуваний період українська молодь Буковини активно вела також доброчинну діяльність. Усі молодіжні організації надавали матеріальну допомогу своїм членам. Кошти, одержані від проведення молоддю різних заходів, або хоча б частина з них завжди йшли на добродійні цілі.

У четвертому розділі – “Взаємодія українського молодіжного руху Буковини з іншими молодіжними рухами” – розглянуто, як розвивалися стосунки української організованої молоді з молоддю інших національностей краю, проаналізовано її зв’язки з українською молоддю Галичини та Наддніпрянщини і показано, як відбувалося її включення в загальноукраїнський молодіжний рух.

Український молодіжний рух на Буковині у досліджуваний період розвивався у взаємодії з іншими молодіжними рухами краю. Найяскравіше це проявилося у студентському середовищі. Атмосфера Чернівецького університету створювала сприятливі умови для виникнення та діяльності різних академічних об’єднань, у тому числі й товариств з чітко вираженими національними цілями. Вони, звісно ж, взаємодіяли між собою: регулярно повідомляли одне одного про склад новообраних виділів, про усі структурно-організаційні зміни, запрошували одне одного на різні заходи. Студентів єднали спільні інтереси, загальностудентські заходи та акції (“студентські балі”, спільні виступи на інавгураціях новообраного ректора, щорічне святкування 4 жовтня річниці заснування університету тощо). Українці разом з іншими студентами Чернівецького університету долучалися і до загальних акцій усього студентства Австрії. Але взаємини українських студентів з представниками інших національностей не завжди складалися дружньо. Вони між собою і конкурували, і конфліктували та ігнорували одне одного, а інколи і з’ясовували стосунки у менш цивілізованій формі – “навкулачки”. У постійному протистоянні перебували українські та румунські студенти. У різні періоди воно набувало різних форм: від звичайної конкуренції до гострої відкритої конфронтації.

У дещо інших умовах, ніж серед студентства, розвивалися взаємини між молоддю середніх шкіл різних національностей, оскільки австрійські власті забороняли їй брати участь у будь-яких організаціях, долучатися до суспільного життя. Але попри це учні середніх шкіл різних національностей контактували між собою, особливо активно ті, що навчалися в межах одного закладу.

Молодіжні національні спортивні об’єднання контактували між собою, але при цьому уникали крайнощів: не вступали у надто дружні взаємини і разом з тим намагалися не конфліктувати, оскільки орієнтувалися виключно на власну національну молодь.

У досліджуваний період український молодіжний рух на Буковині розвивався у відмінних щодо інших українських земель умовах. Та, незважаючи на це, контакти з молоддю решти українських земель, передусім Галичини та Наддніпрянщини, здійснювалися постійно. Щоправда, їх мотиви і характер змінювалися під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх чинників.

Головну роль на цьому відтинку, як і у інших напрямках роботи, відігравало студентство. Відносини між українським студентством Галичини та Буковини підтримувалися передусім у формі співпраці між окремими товариствами. Об’єднанню українського студентства слугували спільні акції, взаємодія у розв’язанні важливих питань українського національного руху. З кінця ХІХ ст. буковинські представники почали брати активну участь у загальномолодіжних конгресах, з’їздах українського студентства. Систематичними стали подорожі студентів з Галичини по Буковині, і навпаки – буковинських по Галичині, які пожвавлювали взаємини між молоддю обох частин та сприяли її єднанню.

Що стосується відносин українських студентів Буковини з їхніми товаришами з Наддніпрянщини, то ці зв’язки не були настільки сталими. На цьому позначалися певна територіальна віддаленість, приналежність до різних держав, власті яких не схвалювали подібні контакти і ставилися до них досить насторожено. Та, незважаючи на це, взаємини все ж підтримувалися. Особливо активно у цьому напрямку діяло українське студентське товариство “Січ”. Декілька разів організовувалися поїздки буковинської молоді історичними місцями Наддніпрянщини та навпаки – наддніпрянської по Буковині.

Молодь середніх шкіл Буковини мала значно менше легальних можливостей для встановлення та розвитку взаємовідносин із товаришами з інших українських земель, для втягнення у загальноукраїнський молодіжний рух. Але, незважаючи на це, такі контакти були, щоправда, здійснювалися вони найчастіше таємно, тому не завжди фіксувалися в офіційних документах чи тогочасній пресі.

Українські спортивні товариства Буковини, які об’єднували молодь, активно співпрацювали з аналогічними товариствами в Галичині. Так представники галицьких “Січей” сприяли створенню нових січових організацій на Буковині: допомагали скласти статут, провести відповідну роботу серед мешканців села, закупити необхідний інвентар, надавали методичну допомогу. Представники буковинських “Січей” регулярно брали участь у січових святах у Галичині. На початку ХХ ст. М.Левицький здійснив спробу заснувати гімнастичне товариство “Український Сокіл у Чернівцях” як складову частину єдиної сокільської організації для Галичини і Буковини. Навіть після припинення його існування українські студенти Буковини контактували з сокільськими організаціями Галичини. Наслідуючи пластові гуртки Галичини, на початку 1914 р. у Чернівцях виникли: руханково-спортивне товариство “Буковинський Полк Українських Пластунів імені І.Богуна” у м. Чернівцях, а також пластові гуртки у Кіцмані, Вижниці і Вашківцях. “Пластуни” Буковини активно співпрацювали зі своїми галицькими товаришами.

У висновках узагальнено основні результати дослідження. Вони зводяться до таких положень:

Український молодіжний рух на Буковині 60-х рр. XIX – початку XX ст. був оригінальним і достатньо важливим явищем суспільного життя краю. Він виступав складовою частиною національного руху українців. Саме представники української організованої молоді були одними з його ініціаторів і найактивніших учасників.

Появу і розвиток українського молодіжного руху на Буковині у досліджуваний період обумовили такі соціально-демографічні, суспільно-політичні та культурно-освітні чинники, як реформування законодавства в Австро-Угорській імперії, позитивні зміни у галузі освіти, зростання чисельності української організованої молоді, активне розгортання національного руху українців, його взаємодія з національними рухами інших народів краю, поглиблення культурно-політичних зв’язків українців Буковини з українцями Галичини та Наддніпрянщини.

Зародження українського молодіжного руху припало на 60-ті – початок 70-х рр. XIX ст. і пов’язане з діяльністю організованої учнівської молоді середніх шкіл м. Чернівці, яка об’єдналася для того, щоб вивчати мову, літературу, історію і загалом культуру руського народу.

Український молодіжний рух на Буковині у досліджуваний період пройшов у своєму розвитку декілька етапів. Перший (60-ті – перша половина 80-х рр. ХІХ ст.) – це етап зародження, на якому виникли перші молодіжні організації. Другий (кінець 80-х – 90-ті рр. ХІХ ст.) – це етап становлення, на якому тривала боротьба за молодь між народовцями і москвофілами. Завершилася вона тим, що до кінця 90-х рр. вплив москвофілів істотно послабився. Натомість народовські позиції у молодіжному середовищі навпаки значно зміцніли. Третій (початок ХХ ст.) – це етап активного розвитку, який відзначився розмаїттям українських молодіжних об’єднань та значною диференціацією серед них в ідейному плані. Одні орієнтувалися на ідеологію молодих радикалів Галичини і виступали за активне залучення молоді до громадсько-політичної роботи. Інші дотримувалися курсу, проголошеного старшими народовцями, що визнавав прийнятною для молоді виключно культурно-просвітницьку роботу. Корпоранти поєднували національні козацькі традиції та основні засади буршівського товариства. Москвофільські молодіжні організації підтримували проросійські позиції.

Українські молодіжні товариства Буковини досліджуваного періоду належали до типу загальнокорисних об’єднань, тому їхні статути, структура, організаційні засади та форми роботи були схожими. У товариствах культивувалися почуття солідарності, рівність, демократизм, вільнодумство, пошана власної та чужої гідності, повага до традицій свого народу, національне самовиховання, дисциплінованість, відповідальність, чесність, поєднання духовного і фізичного вдосконалення.

На жаль, українські молодіжні організації гуртували лише найбільш активну і свідому частину української молоді. Багато молодих людей вступали до інших національних та інтернаціональних товариств або не належали до жодних організацій.

Основними напрямками роботи молоді були громадсько-політична, культурно-просвітницька та доброчинна діяльність. При цьому домінувала культурно-просвітницька робота, яка спрямовувалася на вивчення і поширення української мови, літератури, історії та культури загалом.

Українська організована молодь взаємодіяла з молоддю інших національностей краю. Їх єднали загальні акції, спільні або схожі національні домагання. Поглибленню контактів сприяв і той факт, що багато українців брали участь у роботі інших національних та інтернаціональних молодіжних товариств. Але мали місце і конкуренція, і конфлікти, і взаємне ігнорування, причому саме на національному ґрунті. Українська організована молодь Буковини також включалася у загальноукраїнський молодіжний рух через співпрацю між окремими товариствами, спільні акції, взаємодію у розв’язанні важливих питань станового і загальноукраїнського характеру.

Домінуючу роль в українському молодіжному русі Буковини досліджуваного періоду відігравало студентство, активно проявляючи себе на всіх етапах його розвитку і лідируючи на головних напрямках діяльності української молоді краю. Студентські товариства істотно вирізнялися з-поміж інших українських молодіжних організацій, служили для них прототипом.

Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях:

1.

  1. Дутчак І. Боротьба за український університет у Львові (1899 – 1902 рр.) // Питання історії України: Збірник наукових статей. – Чернівці: Золоті литаври, 1998. – Т. 2. – С. 61 – 69.

2.

  1. Дутчак І. Українське студентське товариство “Молода Україна” у Чернівцях (1901 – 1902 рр.) // Питання історії України: Збірник наукових статей. – Чернівці: Золоті литаври, 1999. – Т. 3. – С. 270 – 276.

3.

  1. Дутчак І. Участь українського студентства Буковини в загальноукраїнському студентському русі в другій половині XIX – на початку XX ст. (До 125-річчя заснування Чернівецького університету) // Питання історії України: Збірник наукових статей. – Чернівці: Золоті литаври, 2000. – Т. 4. – С. 273 – 278.

4.

  1. Дутчак І. Організаційні засади українського студентського товариства “Союз” у Чернівцях (1875 – 1914 рр.) // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. проф. М.М.Алексієвця. – Тернопіль. – 2002. – Вип. 2. – С. 16 – 22.

5.

  1. Дутчак І. Видавнича діяльність української молоді Буковини другої половини XIX – початку XX ст. // Вісник Черкаського університету. Серія: Історичні науки. – Черкаси. – 2002. – Вип. 33. – С. 66 – 71.

6.

  1. Дутчак І. Український молодіжний рух на Буковині на початку XX ст. // Міжнародний Науковий Конґрес “Українська історична наука на порозі XXI століття”. Чернівці, 16 – 18 травня 2000 р. Доповіді та повідомлення. – Чернівці: Рута, 2001. – Т. 1. – С. 176 – 180.

7.

  1. Дутчак І. Проблема українського університету у Галичині напередодні і в роки Першої світової війни // Перша світова війна та історичні долі народів Центральної та Східної Європи: Матеріали міжнар. наук. конференції, присвяченої 80-річчю Буковинського народного віча. (Чернівці, 22 – 24 верес. 1998 р.). – Чернівці: Рута, 2000. – С. 141 – 148.

8.

  1. Дутчак І. Культурно-просвітня діяльність української молоді Буковини другої половини XIX – початку XX ст. // Матеріали IV Буковинської Міжнародної історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 125-річчю заснування Чернівец. нац. ун-ту імені Юрія Федьковича, 5 жовтня 2000 р., Чернівці. – Чернівці: Золоті литаври, 2001. – С. 283 – 287.

9.

  1. Дутчак І. С.Смаль-Стоцький і український студентський рух на Буковині другої половини XIX ст. – початку XX ст. // Педагогічні ідеї С.Смаль-Стоцького в контексті розвитку національної освіти й виховання / Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції, 24 – 26 лютого 1999 р., Чернівці. – Чернівці, 1999. – С. 226 – 229.

10.

  1. Дутчак І. Університетська справа та польсько-українські переговори 1912 р. // Матеріали студентської наукової конференції Чернівецького держуніверситету. (14 – 15 травня 1998 р.). Кн. 1. Гуманітарні науки. – Чернівці: ЧДУ, 1998. – С. 12 – 13.

АНОТАЦІЯ

Дутчак І.Г. Український молодіжний рух на Буковині (60-ті рр. XIX – початок XX ст.). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 – Історія України. – Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. – Чернівці, 2003.

На основі аналізу архівних документів, мемуарів, матеріалів періодичних видань, вітчизняної та зарубіжної історіографії у дисертації досліджуються суспільно-політичні, соціально-демографічні і культурно-освітні чинники активізації української молоді на Буковині у 60-х рр. XIX – на початку XX ст. Охарактеризовано особливості зародження та основних етапів розвитку українського молодіжного руху в краї у зазначений період. Проаналізовано структуру та організаційні засади молодіжних товариств. Висвітлюється участь молоді у громадсько-політичному житті краю, її культурно-просвітницька та доброчинна діяльність. Показано, як складалися стосунки з іншими молодіжними організаціями краю, а також, як розвивалися зв’язки з українською молоддю Галичини та Наддніпрянщини. Доведено, що український молодіжний рух Буковини 60-х рр. XIX – початку XX ст. слід розглядати як важливу складову частину національного руху українців краю.

Ключові слова: Буковина, національний рух, молодіжний рух, молодіжні товариства, студентство, просвіта, національна свідомість.

АННОТАЦИЯ

Дутчак И.Г. Украинское молодежное движение на Буковине (60-е гг. XIX – начало XX вв.). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 – История Украины. – Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича. – Черновцы, 2003.

Диссертация посвящена исследованию возникновения и особенностей развития украинского молодежного движения на Буковине 60-х гг. XIX – начала XX вв. На основе анализа архивных документов и других источников, материалов отечественной


Сторінки: 1 2





Наступні 7 робіт по вашій темі:

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ОБГРУНТУВАННЯ РЕТИНОПРОТЕКТОРНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ І КЛІНІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ІНСТЕНОНУ В ЛІКУВАННІ РАННЬОЇ СЕНІЛЬНОЇ МАКУЛОДИСТРОФІЇ - Автореферат - 23 Стр.
ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ВІДНОСИН ПІДПРИЄМСТВ БУРЯКОЦУКРОВОГО ПІДКОМПЛЕКСУ - Автореферат - 29 Стр.
Консервативне лікування неврологічних проявів дегенеративно-дистрофічних захворювань попереково-крижового відділу хребта, ускладнених грижами міжхребцевих дисків - Автореферат - 21 Стр.
Фармакотерапевтична корекція ендотеліальної дисфункції при гострому коронарному синдромі - Автореферат - 21 Стр.
Процесійні ікони Західної України XVII — XІX століть (походження, іконографічні та художні особливості) - Автореферат - 27 Стр.
ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ТИРЕОТОКСИЧНИЙ ЗОБ, УСКЛАДНЕНИЙ ЕНТЕРАЛЬНИМ СИНДРОМОМ - Автореферат - 40 Стр.
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ УМОВАХ - Автореферат - 30 Стр.